|
Главa к7и
|
Глава 28
|
|
1
|
1
|
| (За? н7№.) Спасeни же бhвше и5же съ пavломъ t кораблS [t плaваніz], тогдA разумёша, ћкw џстровъ мелjтъ нарицaетсz. | Урятувавшись, ті, що були з Павлом, дізналися, що острів зветься Меліт. |
|
2
|
2
|
| Вaрвари же творsху не мaлое милосeрдіе нaмъ: возгнёщше бо џгнь, пріsша всёхъ нaсъ, за настоsщій д0ждь и3 зи1му. | Іноплемінники виявили до нас велике милосердя: вони розклали вогнище і прийняли всіх нас‚ бо йшов дощ і було зимно. |
|
3
|
3
|
| Сгромaждшу же пavлу р0ждіz мн0жество и3 возложи1вшу на џгнь, є3хjдна t теплоты2 и3зшeдши, сэкнY въ рyку є3гw2. | Коли ж Павло набрав багато хмизу і поклав на вогонь, [тодi] єхидна, вилізши з жару, повисла у нього на руці. |
|
4
|
4
|
| И# є3гдA ви1дэша вaрвари ви1сzщу ѕмію2 t руки2 є3гw2, глаг0лаху дрyгъ ко дрyгу: всsкw ўбjйца є4сть человёкъ сeй, є3г0же спасeна t м0рz сyдъ б9ій жи1ти не њстaви. | Іноплемінники, побачивши змію, звислу в нього на руці, говорили один одному: «Певне, цей чоловік — убивця, коли його, врятованого від моря, суд Божий не залишає жити». |
|
5
|
5
|
| Т0й же u5бо, tтрsсъ ѕмію2 во џгнь, ничт0же ѕло2 пострадA. | Але він, струсивши змію у вогонь, не зазнав ніякої шкоди. |
|
6
|
6
|
| Nни1 же чazху є3го2 и3мyща возгорётисz, и3ли2 пaсти внезaпу мeртва: на мн0зэ же тогw2 чaющымъ и3 ничт0же ѕло2 въ нeмъ бhвшее ви1дzщымъ, претв0ршесz, глаг0лаху бGа того2 бhти. | Вони ж чекали, що в нього буде запалення або він раптово впаде мертвим; але, довго чекаючи і побачивши, що з ним ніякої біди не сталося, змінили думку і говорили, що він Бог. |
|
7
|
7
|
| W$крестъ же мёста џнагw бsху сeла пeрвагw во џстровэ, и4менемъ поплjа, и4же пріи1мь нaсъ, три2 дни6 любeзнэ ўчреди2. | Біля того місця були маєтки начальника острова на ім’я Поплій; він прийняв нас і три дні люб’язно пригощав. |
|
8
|
8
|
| Бhсть же nтцY поплjеву nгнeмъ и3 воднhмъ [кр0внымъ] труд0мъ њдержи1му лежaти: къ немyже пavелъ вшeдъ, и3 помоли1всz, и3 возл0жь рyцэ свои2 нaнь, и3сцэли2 є3го2. | Батько Поплія лежав одержимий гарячкою і болем у животі. Павло увійшов до нього, помолився і, поклавши на нього свої руки, зцілив його. |
|
9
|
9
|
| Семy же бhвшу, и3 пр0чіи и3мyщіи недyги во џстровэ т0мъ прихождaху и3 и3сцэлэвaхусz: | Після цієї події інші на острові, що мали недуги, приходили і зцілялися, |
|
10
|
10
|
| и5же и3 мн0гими честьми2 почт0ша нaсъ, и3 tвозsщымсz нaмъ ±же на потрeбу вложи1ша. | і віддавали нам велику шану, а при від’їзді наділили нас усім потрібним. |
|
11
|
11
|
| По тріeхъ же мцcэхъ tвез0хомсz въ корабли2 ґлеxандрjйстэмъ, подпи1саномъ діоскyры, презимёвшемъ во џстровэ, | Через три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, який називався «Діоскури» і зимував на цьому островi; |
|
12
|
12
|
| и3 доплhвше въ сmракyсы, пребhхомъ дни6 три2: | і, припливши до Сиракуз, пробули там три дні. |
|
13
|
13
|
| tтyду же tплhвше, пріид0хомъ въ ригjю, и3 по є3ди1нэмъ дни2 возвёzвшу ю4гу, во вторhй дeнь пріид0хомъ въ поті0лы, | Звідти відпливши, прибули в Ригію; а коли через день повіяв південний вітер, прибули на другий день у Путеоли, |
|
14
|
14
|
| и3дёже њбрётше брaтію, ўмолeни бhхомъ t ни1хъ пребhти днjй сeдмь: и3 тaкw въ ри1мъ и3д0хомъ. | де знайшли братів і були запрошені пробути в них днів сім, а потім пішли у Рим. |
|
15
|
15
|
| И# t тaмw брaтіz, слhшавше ±же њ нaсъ, и3зыд0ша во срётеніе нaше дaже до ґппjева торгA и3 тріeхъ корчeмницъ: и5хже ви1дэвъ пavелъ и3 благодари1въ бGа, пріsтъ дерзновeніе. | Тамтешні браття, почувши про нас, вийшли нам назустріч до Аппієвої площі і Трьох гостиниць. Побачивши їх, Павло дякував Богові і пожвавішав. |
|
16
|
16
|
| Е#гдa же пріид0хомъ въ ри1мъ, с0тникъ предадE ќзники воев0дэ, пavлу же повелЁ пребывaти њ себЁ, съ соблюдaющимъ є3го2 в0иномъ. | Коли ж ми прийшли до Рима, то сотник передав в’язнів воєначальникові, а Павлові повелів жити окремо — з воїном, що стеріг його. |
|
17
|
17
|
| Бhсть же по днeхъ тріeхъ, созвA пavелъ сyщыz t їудeєвъ пє1рвыz: сшeдшымсz же и5мъ, глаг0лаше къ ни6мъ: мyжіе брaтіе, ѓзъ ничт0же проти1вно сотвори1въ лю1демъ и3ли2 њбhчаємъ nтeчєскимъ, ќзникъ t їеrли1млzнъ прeданъ бhхъ въ рyцэ ри1млzнwмъ, | Через три дні Павло скликав найзнатніших з юдеїв і, коли вони зійшлися, говорив до них: «Мужі-браття! Hе зробивши нічого проти народу або батьківських звичаїв, я в кайданах із Єрусалима переданий до рук римлян. |
|
18
|
18
|
| и5же разсуди1вше ±же њ мнЁ, хотsху пусти1ти, занE ни є3ди1на винA смeртнаz бhсть во мнЁ: | Вони, судивши мене, хотіли звільнити, тому що немає на мені ніякої провини, вартої смерти; |
|
19
|
19
|
| сопроти1въ же глаг0лющымъ їудeємъ, нyжда ми2 бhсть нарещи2 кeсарz, не ћкw kзhкъ м0й и3мёz въ чес0мъ њклеветaти: | але тому, що юдеї заперечували, я змушений був вимагати суду в кесаря, проте не для того, щоб звинувачувати в чомусь мій народ. |
|
20
|
20
|
| сеS рaди u5бо вины2 ўмоли1хъ вaсъ, да ви1жду и3 бесёдую: надeжды бо рaди ї}левы вери1гами си1ми њбложeнъ є4смь. | З цієї причини я і покликав вас, щоб побачитись і поговорити з вами, бо за надію Ізраїлеву обкутий я цими кайданами». |
|
21
|
21
|
| Nни1 же къ немY рёша: мы2 нижE пис†ніz њ тебЁ пріsхомъ t їудeй, нижE пришeдъ кто2 t брaтій возвэсти2 и3ли2 глаг0ла что2 њ тебЁ ѕло2: | Вони ж сказали йому: «Ми ані листів не одержували про тебе з Юдеї, ані з братів, що приходили, ніхто не сповістив про тебе і не сказав чогось лихого. |
|
22
|
22
|
| м0лимсz же, да слhшимъ t тебє2, ±же мyдрствуеши: њ є4реси бо сeй [њ ўчeніи бо сeмъ] вёдомо є4сть нaмъ, ћкw всю1ду сопроти1въ глаг0лемо є4сть. | А втім, хотіли б ми почути від тебе, як ти міркуєш; бо нам відомо, що про це вчення скрізь сперечаються». |
|
23
|
23
|
| Ўстaвивше же є3мY дeнь, пріид0ша къ немY въ страннопріeмницу мн0жайшіи, и5мже сказaше свидётелствуz цrтвіе б9іе и3 ўвэрsz и5хъ, ±же њ ї}сэ, t зак0на мwmсeова и3 прbрHкъ, t ќтра дaже до вeчера. | І, призначивши йому день, дуже багато прийшли до нього в гостиницю; і він з ранку до вечора викладав їм вчення про Царство Боже, наводячи свідчення і переконуючи їх про Ісуса із Закону Мойсеєвого і Пророків. |
|
24
|
24
|
| И# џви ќбw вёроваху глаг0лємымъ, џви же не вёроваху. | Одні з них вірили його словам, а інші не вірили. |
|
25
|
25
|
| Несоглaсни же сyще дрyгъ ко дрyгу, tхождaху, рeкшу пavлу глаг0лъ є3ди1нъ, ћкw д0брэ д¦ъ с™hй гlа и3сaіемъ прbр0комъ ко nтцє1мъ нaшымъ, | Ті, що були незгідні між собою, виходили, коли Павло сказав такі слова: «Добре Дух Святий сказав отцям нашим через пророка Ісаю: |
|
26
|
26
|
| гlz: и3ди2 къ лю1демъ си6мъ и3 рцы2: слyхомъ ўслhшите и3 не и4мате разумёти: и3 ви1дzще ќзрите и3 не и4мате ви1дэти: | «Піди до цього народу і скажи: «Слухом почуєте і не зрозумієте, і очима дивитися будете і не побачите». |
|
27
|
27
|
| њдебелё бо сeрдце людjй си1хъ, и3 ўши1ма тsжкw слhшаша, и3 џчи свои2 смежи1ша, да не кaкw ўви1дzтъ nчи1ма, и3 ўши1ма ўслhшатъ, и3 сeрдцемъ ўразумёютъ, и3 њбратsтсz, и3 и3сцэлю2 и5хъ. | Бо згрубіло серце людей цих, і вухами ледве чують, і очі свої заплющили, щоб не бачити очима, і не чути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, щоб Я зцілив їх». |
|
28
|
28
|
| Вёдомо u5бо да бyдетъ вaмъ, ћкw kзhкwмъ послaсz спcніе б9іе, сjи и3 ўслhшатъ. | Отже, нехай буде вам відомо, що спасіння Боже послане язичникам: вони і почують». |
|
29
|
29
|
| И# сі‰ томY рeкшу, tид0ша їудeє, мн0гое и3мyще междY соб0ю состzзaніе. | Коли він сказав це, юдеї пішли, довго сперечаючись між собою. |
|
30
|
30
|
| Пребhсть же пavелъ двA лBта и3сп0лнь своeю мзд0ю [цBла двA лBта на своeмъ и3ждивeніи] и3 пріимaше вс‰ приходsщыz къ немY, | І жив Павло цілих два роки на своєму утриманні і приймав усіх, хто приходив до нього, |
|
31
|
31
|
| проповёдуz цrтвіе б9іе и3 ўчS ±же њ гDэ нaшемъ ї}сэ хrтЁ со всsкимъ дерзновeніемъ невозбрaннw. | проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усякою відвагою безборонно. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
