|
Главa }
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Сavлъ же бЁ соизволsz ўбjйству є3гw2. Бhсть же въ т0й дeнь гонeніе вeліе на цRковь їеrли1мскую: вси1 же разсёzшасz по странaмъ їудє1йскимъ и3 самар‡йскимъ, кромЁ ґпcлъ: | Савл же схвалював убивство його. Того дня сталося велике гоніння на церкву в Єрусалимi; і всі, крім апостолів, розсіялися по різних місцях Юдеї та Самарії. |
|
2
|
2
|
| погреб0ша же стефaна мyжіе благоговёйніи и3 сотвори1ша плaчь вeлій над8 ни1мъ. | Стефана ж поховали люди побожні і вчинили великий плач по ньому. |
|
3
|
3
|
| Сavлъ же њѕлоблsше цRковь, въ д0мы входS, и3 влачS мyжы и3 жєны2, предаsше въ темни1цу. | А Савл нищив Церкву; ходив по домах, тягнув чоловіків та жінок і віддавав їх до в’язниці. |
|
4
|
4
|
| Разсёzвшіисz же прохождaху, благовэствyюще сл0во. | Ті ж, що розсіялися, ходили і благовістили слово. |
|
5
|
5
|
| (За? }‹.) Філjппъ же сошeдъ во грaдъ самарjйскій, проповёдаше и5мъ хrтA: | Так, Филип прийшов у самарійське місто і проповідував їм Христа. |
|
6
|
6
|
| внимaху же нар0ди глаг0лємымъ t філjппа є3динодyшнw, слhшаще и3 ви1дzще знaмєніz, ±же творsше: | Hарод однодушно слухав те, що говорив Филип; чув і бачив чудеса, які він творив. |
|
7
|
7
|
| дyси бо нечи1стіи t мн0гихъ и3мyщихъ |, вопію1ще глaсомъ вeліимъ, и3схождaху, мн0зи же разслaбленніи и3 хр0міи и3сцэли1шасz: | Бо нечисті духи з багатьох, хто мав їх, виходили з великим криком, а чимало розслаблених і кривих зцілялося. |
|
8
|
8
|
| и3 бhсть рaдость вeліz во грaдэ т0мъ. | І була велика радість у тому місті. |
|
9
|
9
|
| Мyжъ же нёкій, и4менемъ сjмwнъ, прeжде бЁ во грaдэ волхвyz и3 ўдивлsz kзhкъ самарjйскій, глаг0лz нёкоего бhти себE вели1ка, | Перебував же в місті один чоловік на ім’я Симон, який раніш волхвував і дивував самарійський народ, видаючи себе за якогось великого. |
|
10
|
10
|
| є3мyже внимaху вси2 t мaла дaже до вели1ка, глаг0люще: сeй є4сть си1ла б9іz вели1каz. | Його слухали всі, від малого до великого, кажучи: «Цей є велика сила Божа». |
|
11
|
11
|
| Внимaху же є3мY, занE дов0лно врeмz волхвов†ніи ўдивлsше и5хъ. | А слухали його тому, що він довгий час дивував їх волхвуванням. |
|
12
|
12
|
| Е#гдa же вёроваша філjппу благовэствyющу ±же њ цrтвіи б9іи и3 њ и4мени ї}съ хrт0вэ, крещaхусz мyжіе же и3 жєны2. | Коли ж повірили Филипові, який благовістив про Царство Боже та про ім’я Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки і жінки. |
|
13
|
13
|
| Сjмwнъ же и3 сaмъ вёрова и3 крeщьсz бЁ пребывaz ў філjппа: ви1дz же си6лы и3 знaмєніz вє1ліz бывaєма, ўжaсенъ дивлsшесz. | Увірував і сам Симон і, охрестившись, не відходив від Филипа; і, побачивши великі чудеса й знамення, що творилися, дивувався. |
|
14
|
14
|
| Слhшавше же и5же во їеrли1мэ ґпcли, ћкw пріsтъ самарjа сл0во б9іе, послaша къ ни6мъ петрA и3 їwaнна, | Коли почули апостоли, які були в Єрусалимі, що Самарія прийняла слово Боже, послали до них Петра та Іоана, |
|
15
|
15
|
| и5же сошeдше помоли1шасz њ ни1хъ, ћкw да пріи1мутъ д¦а с™aго: | котрі, прийшовши, помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого. |
|
16
|
16
|
| є3щe бо ни на є3ди1наго и4хъ бЁ пришeлъ, т0чію крещeни бsху во и4мz гDа ї}са: | Бо Він не сходив ще на жодного з них, а тільки були вони охрещені в ім’я Господа Ісуса. |
|
17
|
17
|
| тогдA возложи1ша рyцэ на нS, и3 пріsша д¦а с™aго. | Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого. |
|
18
|
18
|
| (За? f7‹.) Ви1дэвъ же сjмwнъ, ћкw возложeніемъ рyкъ ґпcлскихъ даeтсz д¦ъ с™hй, принесE и5мъ сребро2, | Симон же, побачивши, що через покладання рук апостольських подається Дух Святий, приніс їм гроші, |
|
19
|
19
|
| глаг0лz: дади1те и3 мнЁ влaсть сію2, да, на нег0же ѓще положY рyцэ, пріи1метъ д¦а с™aго. | кажучи: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого». |
|
20
|
20
|
| Пeтръ же речE къ немY: сребро2 твоE съ тоб0ю да бyдетъ въ поги1бель, ћкw дaръ б9ій непщевaлъ є3си2 сребр0мъ стzжaти: | Але Петро сказав йому: «Hехай срібло твоє буде з тобою на погибель, бо ти помислив дістати дар Божий за гроші. |
|
21
|
21
|
| нёсть ти2 чaсти ни жрeбіz въ словеси2 сeмъ, и4бо сeрдце твоE нёсть прaво пред8 бGомъ: | Hема для тебе в цьому ні частки, ні уділу; бо серце твоє неправдиве перед Богом. |
|
22
|
22
|
| покaйсz u5бо њ ѕл0бэ твоeй сeй и3 моли1сz бGу, ѓще ќбw tпyститсz ти2 помышлeніе сeрдца твоегw2: | Отже, покайся у цьому гріху твоєму і благай Бога, щоб відпустив тобі помисел серця твого; |
|
23
|
23
|
| въ жeлчи бо г0рести и3 сою1зэ непрaвды зрю2 тS сyща. | бо бачу тебе повного жовчі гіркої і в путах неправди». |
|
24
|
24
|
| Tвэщaвъ же сjмwнъ речE: помоли1тесz вы2 њ мнЁ ко гDу, ћкw да ничт0же си1хъ нaйдетъ на мS, ±же рек0сте. | Симон же сказав у відповідь: «Помоліться за мене до Господа, щоб мене ніщо не спіткало із сказаного вами». |
|
25
|
25
|
| Nни1 же u5бо, засвидётелствовавше и3 глаг0лавше сл0во гDне, возврати1шасz во їеrли1мъ и3 мнHгимъ вeсемъ самар‡йскимъ благовэсти1ша. | Вони ж, засвідчивши та проповідавши слово Господнє, поверталися до Єрусалима і в багатьох самарійських селах проповідували Євангеліє. |
|
26
|
26
|
| (За? к7.) ЃгGлъ же гDень речE къ філjппу, глаг0лz: востaни и3 и3ди2 на полyдне, на пyть сходsщій t їеrли1ма въ гaзу: и3 т0й є4сть пyстъ. | А Филипові ангел Господній сказав: «Устань та йди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалима в Газу; вона безладна». |
|
27
|
27
|
| И# востaвъ п0йде: и3 сE, мyжъ мyрінъ, є3vнyхъ си1ленъ кандакjи цари1цы мyрінскіz, и4же бЁ над8 всёми сокрHвищи є3S, и4же пріи1де поклони1тисz во їеrли1мъ: | Він устав і пішов. І ось чоловік ефіопський, євнух, вельможа Кандакії, цариці ефіопської, хранитель усіх її скарбів, який приїжджав до Єрусалима на поклоніння, |
|
28
|
28
|
| бё же возвращazсz, и3 сэдS на колесни1цэ своeй, чтsше прbр0ка и3сaію. | повертався і, сидячи на своїй колісниці, читав пророка Ісаю. |
|
29
|
29
|
| Речe же д¦ъ къ філjппу: приступи2 и3 прилэпи1сz колесни1цэ сeй. | Дух сказав Филипові: «Підійди і пристань до цієї колісницi». |
|
30
|
30
|
| Притeкъ же філjппъ ўслhша є3го2 чтyща прbр0ка и3сaію и3 речE: ќбw разумёеши ли, ћже чтeши; | Филип підійшов і, почувши, що він читає пророка Ісаю, сказав: «Чи розумієш, що читаєш?» |
|
31
|
31
|
| Џнъ же речE: кaкw ќбw могY (разумёти), ѓще не кто2 настaвитъ мS; ўмоли1 же філjппа, да возшeдъ сsдетъ съ ни1мъ. | Він сказав: «Як можу розуміти, коли ніхто не настановить мене?» І попросив Филипа піднятися і сісти з ним. |
|
32
|
32
|
| Сл0во же писaніz, є4же чтsше, бЁ сіE: ћкw nвчA на заколeніе ведeсz, и3 ћкw ѓгнецъ прsмw стригyщему є3го2 безглaсенъ, тaкw не tверзaетъ ќстъ свои1хъ: | А місце з Писання, яке він читав, було таке: «Як вівцю на заклання, ведено Його, і, як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх. |
|
33
|
33
|
| во смирeніи є3гw2 сyдъ є3гw2 взsтсz, р0дъ же є3гw2 кто2 и3сповёсть; ћкw взeмлетсz t земли2 жив0тъ є3гw2. | У приниженні Його суд Його відбувся. Але про рід Його хто розповість? Бо береться із землі життя Його». |
|
34
|
34
|
| Tвэщaвъ же кaженикъ къ філjппу, речE: молю1 тz, њ к0мъ прbр0къ глаг0летъ сіE; њ себё ли, и3ли2 њ и3нёмъ нёкоемъ; | І казав євнух Филипові: «Прошу тебе сказати: про кого пророк говорить це? Про себе чи про когось іншого?» |
|
35
|
35
|
| Tвeрзъ же філjппъ ўстA сво‰ и3 начeнъ t писaніz сегw2, благовэсти2 є3мY ї}са. | Филип відкрив уста свої і, почавши з цього Писання, благовістив йому про Ісуса. |
|
36
|
36
|
| Ћкоже и3дsху путeмъ, пріид0ша на нёкую в0ду, и3 речE кaженикъ: сE, водA: что2 возбранsетъ ми2 крести1тисz; | Тим часом, продовжуючи путь, вони приїхали до води, і євнух сказав: «Ось вода. Що перешкоджає мені хреститись?» |
|
37
|
37
|
| Речe же є3мY філjппъ: ѓще вёруеши t всегw2 сeрдца твоегw2, м0щно ти2 є4сть. Tвэщaвъ же речE: вёрую сн7а б9іz бhти ї}са хrтA. | Филип же сказав йому: «Якщо віруєш від усього серця, то можна». Він сказав у відповідь: «Вірую, що Ісус Христос є Син Божий». |
|
38
|
38
|
| И# повелЁ стaти колесни1цэ: и3 снид0ста џба на в0ду, філjппъ же и3 кaженикъ: и3 крести2 є3го2. | І наказав зупинити колісницю; і ввійшли обидва у воду, Филип і євнух; і охрестив [він] його. |
|
39
|
39
|
| Е#гдa же и3зыд0ста t воды2, д¦ъ с™hй нападE на кaженика: ѓгGлъ же гDень восхи1ти філjппа, и3 не ви1дэ є3гw2 ктомY кaженикъ, и3дsше бо въ пyть св0й рaдуzсz. | Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зійшов на євнуха, а Филипа возніс ангел Господній, і євнух уже не бачив його, і поїхав дорогою своєю, радіючи. |
|
40
|
40
|
| (За? к7№.) Філjппъ же њбрётесz во ґзHтэ и3 проходS благовэствовaше градHмъ всBмъ, д0ндеже пріити2 є3мY въ кесарjю. | Филип же опинився в Азоті і, проходячи, благовістив усім містам, аж поки прийшов до Кесарії. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
