Главa f7i
|
Глава 19
|
1
|
1
|
(За? м7в7.) Бhсть же внегдA бhти ґполлHсу въ корjнfэ, пavелъ, прошeдъ вы6шніz страны6, пріи1де во є3фeсъ, и3 њбрётъ нBкіz ўчн7ки2, | Під час перебування Аполлоса в Коринфі, Павло, пройшовши верхні країни, прибув до Ефеса і, знайшовши там деяких учеників, |
2
|
2
|
речE къ ни6мъ: ѓще ќбw д¦ъ с™ъ пріsли є3стE вёровавше; Nни1 же рёша къ немY: но нижE ѓще д¦ъ с™hй є4сть, слhшахомъ. | сказав їм: «Чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши?» Вони ж сказали йому: «Ми навіть і не чули, чи є Дух Святий». |
3
|
3
|
Речe же къ ни6мъ: во что2 u5бо крести1стесz; Nни1 же рек0ша: во їwaнново крещeніе. | Він сказав їм: «У що ж ви хрестились?» Вони відповідали: «В Іоанове хрещення». |
4
|
4
|
Речe же пavелъ: їwaннъ ќбw крести2 крещeніемъ покаsніz, лю1демъ глаг0лz, да во грzдyщаго по нeмъ вёруютъ, си1рэчь во хrтA ї}са. | Павло сказав: «Іоан хрестив хрещенням покаяння, говорячи людям, щоб вірували у Грядущого за ним, тобто у Христа Ісуса». |
5
|
5
|
Слhшавше же крести1шасz во и4мz гDа ї}са, | Почувши це, вони хрестилися в ім’я Господа Ісуса, |
6
|
6
|
и3 возл0жшу пavлу на нS рyцэ, пріи1де д¦ъ с™hй на нS, глаг0лаху же љзы6ки и3 прор0чествоваху. | і, коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони стали говорити іншими мовами і пророкувати. |
7
|
7
|
Бsше же всёхъ мужeй ћкw дванaдесzть. | Усіх же їх було чоловік близько дванадцяти. |
8
|
8
|
Вшeдъ же въ с0нмище, дерзaше, не њбинyzсz три2 мцcы бесёдуz и3 ўвэрsz, ±же њ цrтвіи б9іи. | Прийшовши до синагоги, він безбоязно проповідував три місяці, навчаючи та переконуючи про Царство Боже. |
9
|
9
|
И# є3гдA нёцыи њжесточaхусz и3 прsхусz, ѕлосл0вzще пyть гDень пред8 нар0домъ, tстyпль t ни1хъ tлучи2 ўчн7ки2, по вс‰ дни6 стzзazсz во ўчи1лищи мучи1телz [власти1телz] нёкоегw. | Але оскільки деякі розлютилися і не вірили, злословлячи шлях Господній перед народом, то він, залишивши їх, відділив учеників і щоденно проповідував в училищі якогось Тирана. |
10
|
10
|
Сіe же бhсть двA лBта, ћкw всBмъ живyщымъ во ґсjи слhшати сл0во гDа ї}са, жидHмъ же и3 є4ллинwмъ. | Це тривало майже два роки, так що всі жителі Асії слухали проповідь про Господа Ісуса: як юдеї, так і елліни. |
11
|
11
|
Си6лы же не прHсты творsше бGъ рукaма пavловыма, | Бог же творив немало чудес руками Павла, |
12
|
12
|
ћкw и3 на нед{жныz наноси1ти t (п0та) тёла є3гw2 главотsжы и3 ўбрyсцы, и3 и3сцэли1тисz и5мъ t нед{гъ, и3 духHмъ лук†вымъ и3сходи1ти t ни1хъ. | так що на хворих клали хустки і пояси з його тіла, і вони зцілялися від хвороби, і злі духи виходили з них. |
13
|
13
|
Начaша же нёцыи t скитaющихсz їудє1й заклинaтелей и3меновaти над8 и3мyщими дyхи лук†выz и4мz гDа ї}са, глаг0люще: заклинaемъ вы2 ї}сомъ, є3г0же пavелъ проповёдуетъ. | Hавіть деякі з мандрівних юдейських заклинателів почали призивати ім’я Господа Ісуса над тими, що мали злих духів, говорячи: «Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павло проповідує». |
14
|
14
|
Бsху же нёцыи сhнове скevы їудeанина ґрхіерeа сeдмь, и5же сіE творsху. | Це робили якісь семеро синів юдейського первосвященика Скеви. |
15
|
15
|
Tвэщaвъ же дyхъ лукaвый речE: ї}са знaю и3 пavла свёмъ, вh же кто2 є3стE; | Але злий дух сказав у відповідь: «Ісуса знаю, і Павло мені відомий, а ви хто такі?» |
16
|
16
|
И# скачS на ни1хъ человёкъ, въ нeмже бЁ дyхъ лукaвый, и3 њдолёвъ и5мъ, ўкрэпи1сz на ни1хъ, ћкоже наги6мъ и3 ўрaнєнымъ и3збэжaти t хрaма џнагw. | І кинувся на них чоловік, у якому перебував злий дух, і, подолавши їх, узяв над ними таку силу, що вони нагими й зраненими втекли з дому того. |
17
|
17
|
Сіe же бhсть разyмно всBмъ живyщымъ во є3фeсэ їудeємъ же и3 є4ллинwмъ, и3 нападE стрaхъ на всёхъ и5хъ, и3 величaшесz и4мz гDа ї}са: | Це стало відоме всім юдеям і еллінам, що проживали в Ефесі, і напав страх на всіх них, і звеличувалося ім’я Господа Ісуса. |
18
|
18
|
мн0зи же t вёровавшихъ прихождaху, и3сповёдающе и3 сказyюще дэлA сво‰: | Багато з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої. |
19
|
19
|
дов0лни же t сотв0ршихъ чародэ‰ніz, собрaвше кни6ги сво‰, сожигaху пред8 всёми: и3 сложи1ша цёны и4хъ и3 њбрэт0ша сребрA пsть тeмъ. | А досить багато з тих, що займалися чародійством, зібравши свої книги, спалили перед усіма, і склали ціну їх, і виявилось їх на п’ятдесят тисяч драхм. |
20
|
20
|
Си1це крёпкw сл0во гDне растsше и3 крэплsшесz. | З такою силою зростало і міцніло слово Господнє. |
21
|
21
|
И# ћкоже скончaшасz сі‰, положи2 пavелъ въ дyсэ, прошeдъ макед0нію и3 ґхaію, и3ти2 во їеrли1мъ, рeкъ, ћкw бhвшу ми2 тaмw, подобaетъ ми2 и3 ри1мъ ви1дэти. | Коли ж це скінчилося, Павло задумав, пройшовши Македонію і Ахаю, йти до Єрусалима, сказавши: «Коли буду там, то я маю побачити і Рим». |
22
|
22
|
Послaвъ же въ макед0нію двA t служaщихъ є3мY, тімоfeа и3 є3рaста, сaмъ же пребhсть врeмz во ґсjи. | І‚ пославши в Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія та Ераста, сам залишився на деякий час в Асії. |
23
|
23
|
Бhсть же во врeмz џно молвA не мaла њ пути2 гDни: | Того часу стався чималий заколот проти путі Господньої, |
24
|
24
|
дими1трій бо нёкто и4менемъ, среброковaчь, творsй хрaмы срє1брzны ґртемjдэ, подаsше хитрецє1мъ дёланіе [стzжaніе] не мaло, | бо один срібляник, на ім’я Димитрій, який робив срібні храми Артеміди і давав митцям чималий заробіток, |
25
|
25
|
и5хже собрaвъ и3 и4ны сицевhхъ вещeй дёлатєли, речE: мyжіе, вёсте, ћкw t сегw2 дёланіz дов0лство житію2 нaшему є4сть: | зібравши їх та інших ремісників, сказав: «Друзі! Ви знаєте, що від цього ремесла залежить наш добробут; |
26
|
26
|
и3 ви1дите и3 слhшите, ћкw не т0кмw є3фeсъ, но мaлw не всю2 ґсjю пavелъ сeй препрёвъ, њбрати2 мн0гъ нар0дъ, глаг0лz, ћкw не сyть б0зи, и5же рукaми человёческими бывaютъ: | проте ви бачите і чуєте, що не тільки в Ефесі, а майже по всій Асії цей Павло своїми переконаннями відвернув немало людей, говорячи, що те, що зроблене руками людськими, не є боги. |
27
|
27
|
не т0кмw же сіS бэдY пріeмлетъ нaша чaсть, є4же бы во њбличeніе не пріити2, но дабы2 и3 вели1кіz боги1ни ґртемjды хрaмъ ни во чт0же не вмэни1лсz, и4мать же разори1тисz и3 вели1чество є3S, ю4же всS ґсjа и3 вселeннаz почитaетъ. | Але це нам загрожує тим, що не тільки наше ремесло зазнає зневаги, але й храм великої богині Артеміди не вартий буде нічого, і знищиться велич тієї, котру шанує вся Асія і всесвіт». |
28
|
28
|
Слhшавше же и3 бhвше и3сп0лнени ћрости, вопіsху глаг0люще: вели1ка ґртемjда є3фeсскаz. | Вислухавши це, вони розлютилися і почали кричати, говорячи: «Велика Артеміда Ефеська!» |
29
|
29
|
И# и3сп0лнисz грaдъ вeсь мzтeжа: ўстреми1шасz же є3динодyшнw на поз0рище, восхи1щше гaіа и3 ґрістaрха макед0нzны, дрyги [сопyтники] пavлwвы. | У всьому місті зчинився заколот. Схопивши македонян Гая і Аристарха, супутників Павлових, вони однодушно кинулися на видовище. |
30
|
30
|
Пavлу же хотsщу вни1ти въ нар0дъ, не њставлsху є3гw2 ўчн7цы2: | Коли ж Павло хотів увійти в народ, ученики не допустили його. |
31
|
31
|
нёцыи же t ґсjйскихъ нач†лникъ, сyще є3мY дрyзи, послaвше къ немY, молsху не вдaти себE въ поз0ръ. | Також і деякі з асійських начальників, що були його друзями, пославши до нього, просили не з’являтися на видовищі. |
32
|
32
|
Друзjи же u5бо и4но нёчто вопіsху: бё бо собрaніе смущeно, и3 мн0жайшіи t ни1хъ не вёдzху, чесw2 рaди собрaшасz. | А тим часом одні кричали одне, а інші — друге, бо збори були безладні, і більша частина тих, що зійшлися, не знали, для чого вони зібралися. |
33
|
33
|
T нар0да же и3збрaша ґлеxaндра, и3звeдшымъ є3го2 їудeємъ. Ґлеxaндръ же, помаaвъ рук0ю, хотsше tвэщaти нар0ду. | За пропозицією юдеїв, з народу був обраний Олександр. Подавши знак рукою, Олександр хотів говорити до народу. |
34
|
34
|
Разумёвше же, ћкw їудeанинъ є4сть, глaсъ бhсть є3ди1нъ t всёхъ, ћкw на двA час† вопію1щихъ: вели1ка ґртемjда є3фeсскаz. | Довідавшись, що він юдей, усі закричали в один голос і близько двох годин викрикували: «Велика Артеміда Ефеська!» |
35
|
35
|
Ўти1шивъ же кни1жникъ нар0дъ, речE: мyжіе є3фeсстіи, кт0 бо є4сть человёкъ, и4же не вёсть, ћкw є3фeсскій грaдъ служи1тель є4сть вели1кіz боги1ни ґртемjды и3 діопeта; | Охоронець порядку, втихомиривши народ, сказав: «Мужі ефеські! Який чоловік не знає, що місто Ефес — служитель великої богині Артеміди і Діопета? |
36
|
36
|
без8 всsкагw u5бо прекосл0віz си6мъ си1це сyщымъ, потрeбно є4сть вaмъ безмHлвнымъ бhти и3 ничт0же безчи1нно твори1ти: | Якщо ж у цьому немає суперечок, то треба нам бути спокійними і нічого не робити необачно. |
37
|
37
|
привед0сте бо мужeй си1хъ, ни хрaмъ (ґртемjдинъ) њкрaдшихъ, нижE боги1ню вaшу хyлzщихъ: | А ви привели цих мужів, які ні храму Артеміди не обікрали, ні богині нашої не ганили. |
38
|
38
|
ѓще ќбw дими1трій и3 и5же съ ни1мъ худHжницы и4мутъ къ комY сл0во, суды2 сyть и3 ґнfmпaти сyть: да поeмлютъ дрyгъ на дрyга: | Якщо ж Димитрій та інші з ним митці мають скаргу на когось, то є суди і є проконсули і нехай скаржаться один на одного. |
39
|
39
|
ѓще ли же что2 њ и3нhхъ и4щете, въ зак0ннэмъ собрaніи разрэши1тсz: | А коли ви домагаєтесь чогось іншого, то це буде вирішено на законному зібранні; |
40
|
40
|
и4бо бёдствуемъ порицaеми бhти њ крамолЁ днeшней, ни є3ди1нэй винЁ сyщей, њ нeйже возм0жемъ воздaти сл0во стремлeніz сегw2. И# сі‰ рeкъ распусти2 собрaвшійсz нар0дъ. | бо ми перебуваємо в небезпецi; за те, що сталося нині, нас звинуватять у заколоті, оскільки нема ніякої причини, якою ми змогли б виправдати таке зборище». Сказавши це, він розпустив зібрання. |