|
Главa є7i
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| И# нёцыи сшeдше t їудeи, ўчaху брaтію, ћкw ѓще не њбрёжетесz по њбhчаю мwmсeову, не м0жете спасти1сz. | Деякі, прийшовши з Юдеї, учили братів: «Якщо не обріжетесь за обрядом Мойсеєвим, не можете спастися». |
|
2
|
2
|
| Бhвшей же рaспри и3 стzзaнію не мaлу пavлу и3 варнaвэ къ ни6мъ, ўчини1ша взhти пavлу и3 варнaвэ и3 нBкимъ други6мъ t ни1хъ ко ґпcлwмъ и3 стaрцємъ во їеrли1мъ њ вопрошeніи сeмъ. | Коли ж виникла незгода і чимале змагання Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павло і Варнава і дехто інший з них пішли в цій справі до апостолів і пресвітерів у Єрусалим. |
|
3
|
3
|
| Nни1 же u5бо, предп0слани бhвше t цRкве, прохождaху фінікjю и3 самарjю, повёдающе њбращeніе kзhкwвъ, и3 творsху рaдость вeлію всeй брaтіи. | Отже, послані церквою, вони проходили через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників, і творили велику радість усім браттям. |
|
4
|
4
|
| Пришeдше же во їеrли1мъ, пріsти бhша t цRкве и3 ґпcлъ и3 стaрєцъ, сказaша же, є3ли6ка сотвори2 бGъ съ ни1ми и3 ћкw tвeрзе kзhкwмъ двeрь вёры. | Прийшовши до Єрусалима, вони були прийняті церквою, апостолами і пресвітерами і сповістили про все, що Бог учинив з ними і як відкрив двері віри язичникам. |
|
5
|
5
|
| (За? lѕ7.) Востaша же нёцыи t є4реси фарісeйскіz вёровавшіи, глаг0люще, ћкw подобaетъ њбрёзати и5хъ, завэщавaти же блюсти2 зак0нъ мwmсeовъ. | Тоді встали деякі з фарисейської єресі, які увірували, і говорили, що треба обрізувати язичників та заповісти їм додержувати закон Мойсеїв. |
|
6
|
6
|
| Собрaшасz же ґпcли и3 стaрцы вёдэти њ словеси2 сeмъ. | Апостоли й пресвітери зібралися для розгляду цієї справи. |
|
7
|
7
|
| Мн0гу же взыскaнію бhвшу, востaвъ пeтръ речE къ ни6мъ: мyжіе брaтіе, вы2 вёсте, ћкw t днjй пeрвыхъ бGъ въ нaсъ и3збрA ўсты6 мои1ми ўслhшати kзhкwмъ сл0во бlговёстіz и3 вёровати: | Після тривалого обговорення Петро встав і сказав їм: «Мужі-браття! Ви знаєте, що Бог із перших днів обрав з-поміж нас мене, щоб із моїх уст язичники почули слово Євангелія і увірували; |
|
8
|
8
|
| и3 с®цевёдецъ бGъ свидётелствова и5мъ, дaвъ и5мъ д¦а с™aго, ћкоже и3 нaмъ, | і Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши їм Духа Святого, як і нам; |
|
9
|
9
|
| и3 ничт0же разсуди2 междY нaми же и3 џнэми, вёрою њчи1щь сердцA и4хъ: | і не поклав ніякої різниці між нами і ними, вірою очистивши серця їхні. |
|
10
|
10
|
| нн7э u5бо что2 и3скушaете бGа, (хотsще) возложи1ти и4го на вы6и ўчн7кHмъ, є3гHже ни nтцы2 нaши, ни мы2 возмог0хомъ понести2; | Що ж ви нині спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шию учеників ярмо, яке ні батьки наші, ні ми не могли понести? |
|
11
|
11
|
| но блгdтію гDа ї}са хrтA вёруемъ спcти1сz, ћкоже и3 nни2. | Але ми віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, як і вони». |
|
12
|
12
|
| Ўмолчa же всE мн0жество и3 послyшаху варнaвы и3 пavла повёдающєю, є3ли6ка сотвори2 бGъ знaмєніz и3 чудесA во kзhцэхъ и4ма. | Тоді замовкли всі, що зібралися, і слухали Варнаву і Павла, які розповідали про знамення й чудеса, створені Богом через них серед язичників. |
|
13
|
13
|
| По ўмолчaніи же є3ю2, tвэщA їaкwвъ глаг0лz: мyжіе брaтіе, послyшайте менE: | Коли ж вони замовкли, почав говорити Яків і сказав: «Мужі-браття! Послухайте мене. |
|
14
|
14
|
| сmмеHнъ повёда, ћкw прeжде бGъ посэти2 пріsти t kзы6къ лю1ди њ и4мени своeмъ: | Симон розповів, як Бог спершу зглянувся на язичників, щоб зібрати з них народ в ім’я Своє. |
|
15
|
15
|
| и3 семY согласyютъ словесA прbрHкъ, ћкоже пи1шетъ: | І з цим згідні слова пророків, як написано: |
|
16
|
16
|
| по си1хъ њбращyсz и3 сози1жду кр0въ дв7довъ пaдшій, и3 раскHпанаz є3гw2 сози1жду и3 и3спрaвлю є3го2, | «Потім повернуся і відбудую скинію Давидову, що впала, і те, що в ній зруйноване, відновлю і виправлю її, |
|
17
|
17
|
| ћкw да взhщутъ пр0чіи человёцы гDа, и3 вси2 kзhцы, въ ни1хже наречeсz и4мz моE, гlетъ гDь, творsй сі‰ вс‰. | щоб шукали Господа інші люди і всі народи, серед яких звіститься ім’я Моє», — говорить Господь, Який творить усе це. |
|
18
|
18
|
| Раз{мна t вёка сyть бGови вс‰ дэлA є3гw2. | Відомі Богові споконвіку всі діла його. |
|
19
|
19
|
| Сегw2 рaди ѓзъ суждY не стужaти t kзы6къ њбращaющымсz къ бGу, | Тому, я гадаю, не треба перешкоджати язичникам, які навертаються до Бога, |
|
20
|
20
|
| но заповёдати и5мъ њгребaтисz t трeбъ јдwлскихъ и3 t блудA и3 ўдaвленины и3 t кр0ве, и3 є3ли6ка неугHдна себЁ сyть, и3ны6мъ не твори1ти. | а написати їм, щоб вони утримувалися від оскверненого ідолами, від блуду, задушенини і крови і щоб не робили іншим того, чого не бажають собі. |
|
21
|
21
|
| Мwmсeй бо t родHвъ дрeвнихъ по всBмъ градHмъ проповёдающыz є3го2 и4мать, въ с0нмищихъ по вс‰ суббw6ты чт0мый. | Бо закон Мойсеїв з давніх родів має по всіх містах тих, які проповідують його‚ і читається в синагогах кожної суботи». |
|
22
|
22
|
| ТогдA и3зв0лисz ґпcлwмъ и3 стaрцємъ со всeю цRковію, и3збрaвше м{жа t ни1хъ, послaти во ґнтіохjю съ пavломъ и3 варнaвою, їyду нарицaемаго варсaву, и3 сjлу, м{жа нарHчита въ брaтіи, | Тоді апостоли і пресвітери з усією церквою розсудили, обравши з свого середовища мужів, послати їх до Антиохії з Павлом і Варнавою, а саме: Іуду, прозваного Варсавою, та Силу, мужів, які начальствували між браттями, |
|
23
|
23
|
| написaвше рукaма и4хъ сі‰: ґпcли и3 стaрцы и3 брaтіz, сyщымъ во ґнтіохjи и3 сmрjи и3 кілікjи брaтіzмъ, и5же t kзы6къ, (њ гDэ) рaдоватисz. | написавши і вручивши їм таке: «Апостоли, і пресвітери і браття — браттям з язичників, які знаходяться в Антиохії, Сирії та Киликії: радійте. |
|
24
|
24
|
| Понeже слhшахомъ, ћкw нёцыи t нaсъ и3зшeдше возмути1ша вaсъ словесы2, развращaюще дyшы вaшz, глаг0люще њбрёзатисz и3 блюсти2 зак0нъ, и5мже мы2 не завэщaхомъ: | Оскільки ми почули, що деякі, що вийшли від нас, стурбували вас своїми словами і похитнули ваші душі, кажучи, що треба обрізуватися і дотримувати закон, чого ми їм не доручали, |
|
25
|
25
|
| и3зв0лисz нaмъ собрaвшымсz є3динодyшнw, и3збр†нныz мyжы послaти къ вaмъ, съ возлю1бленныма нaшима варнaвою и3 пavломъ, | то ми, зібравшись, однодушно розсудили: обрати мужів і послати їх до вас з улюбленими нашими Варнавою і Павлом, |
|
26
|
26
|
| человёкома предaвшема дyшы сво‰ њ и4мени гDа нaшегw ї}са хrтA: | чоловіками, які віддали душі свої за Ім’я Господа нашого Ісуса Христа. |
|
27
|
27
|
| послaхомъ u5бо їyду и3 сjлу, и3 тёхъ сл0вомъ сказyющихъ т†zжде: | Отже, ми послали Юду та Силу, котрі пояснять вам те саме і словами. |
|
28
|
28
|
| и3зв0лисz бо с™0му д¦у и3 нaмъ, ничт0же мн0жае возложи1ти вaмъ тzготы2, рaзвэ нyждныхъ си1хъ: | Бо вгодно Святому Духові і нам не покладати на вас більше ніякого тягаря, крім цього необхідного: |
|
29
|
29
|
| њгребaтисz t їдwложeртвенныхъ и3 кр0ве, и3 ўдaвленины и3 блудA: и3 є3ли6ка не х0щете вaмъ бhти, други6мъ не твори1те: t ни1хже соблюдaюще себE, д0брэ сотворитE. Здрaвствуйте. | утримуватися від ідоложертовного, і крови, і задушенини, і блуду і не робити іншим того, чого собі не бажаєте. Дотримуючись цього, добре зробите. Будьте здорові!» |
|
30
|
30
|
| Nни1 же u5бо п0слани бhвше пріид0ша во ґнтіохjю, и3 собрaвше нар0дъ, вдaша послaніе. | Отже, посланці прийшли до Антиохії і, зібравши людей, вручили послання. |
|
31
|
31
|
| Прочeтше же, возрaдовашасz њ ўтэшeніи. | Вони ж, прочитавши, зраділи цьому повчанню. |
|
32
|
32
|
| Їyда же и3 сjла, и3 т† прbрHка с{ща, сл0вомъ мн0зэмъ ўтёшиста брaтію и3 ўтверди1ста. | Іуда і Сила, будучи самі пророками, щедрими словами наставляли братію і утвердили її. |
|
33
|
33
|
| Пребы6вша же тaмw врeмz, tпущє1на бhста съ ми1ромъ t брaтій ко ґпcлwмъ. | Пробувши там якийсь час, вони з миром були відпущені браттями до апостолів. |
|
34
|
34
|
| И#зв0лисz же сjлэ пребhти тaмw, їyда же возврати1сz во їеrли1мъ. | Але Силі захотілося зостатися там (а Іуда повернувся до Єрусалима). |
|
35
|
35
|
| (За? lз7.) Пavелъ же и3 варнaва живsста во ґнтіохjи, ўч†ща и3 благовэств{юща сл0во гDне, и3 со и3нёми мн0гими. | Павло ж і Варнава жили в Антиохії, навчаючи і благовістячи разом з багатьма іншими слово Господнє. |
|
36
|
36
|
| По нёкихъ же днeхъ речE пavелъ къ варнaвэ: возврaщшесz подобaетъ посэти1ти брaтію нaшу во всёхъ градёхъ, въ ни1хже проповёдахомъ сл0во гDне, кaкw пребывaютъ. | Через деякий час Павло сказав Варнаві: «Ходімо знов і відвідаємо братів наших по всіх містах, де ми проповідували слово Господнє, як вони живуть». |
|
37
|
37
|
| Варнaва же восхотЁ поsти съ соб0ю їwaнна нарицaемаго мaрка: | Варнава ж захотів узяти з собою Іоана, званого Марком, |
|
38
|
38
|
| пavелъ же глаг0лаше tстyпльшагw t нaю t памфmлjи и3 не шeдшагw съ нaма на дёло, на нeже п0слани бhхомъ, не поsти сего2 съ соб0ю. | але Павло вважав, що не слід брати з собою того, хто відстав від них у Памфилії і не пішов з ними на діло, на яке вони були послані. |
|
39
|
39
|
| Бhсть u5бо рaспрz, ћкw tлучи1тисz и4ма t себє2: варнaва ќбw поeмь мaрка tплы2 въ кЂпръ: | Це призвело до незгоди, так що вони розлучилися один з одним; і Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру; |
|
40
|
40
|
| пavелъ же и3збрaвъ сjлу и3зhде прeданъ блгdти б9іей t брaтій, | а Павло, обравши собі Силу, пішов, ввірений братією благодаті Божій, |
|
41
|
41
|
| прохождaше же сmрjю и3 кілікjю, ўтверждaz цRкви. | і проходив через Сирію і Киликію, утверджуючи церкви. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
