|
Главa к7в
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| Мyжіе брaтіе и3 nтцы2, ўслhшите м0й къ вaмъ нн7э tвётъ. | «Мужі, браття і отці! Вислухайте тепер моє виправдання перед вами». |
|
2
|
2
|
| Слhшавше же, ћкw є3врeйскимъ љзhкомъ возгласи2 къ ни6мъ, пaче приложи1ша безм0лвіе. И# речE: | Почувши ж, що він заговорив з ними єврейською мовою, вони ще більше стихли. Він сказав: |
|
3
|
3
|
| ѓзъ ќбw є4смь мyжъ їудeанинъ, роди1всz въ тaрсэ кілікjйстэмъ, воспитaнъ же во грaдэ сeмъ при ногY гамаліи1лwву, накaзанъ и3звёстнw nтeческому зак0ну, ревни1тель сhй б9ій, ћкоже вси2 вы2 є3стE днeсь: | «Я — юдеянин, народився у Тарсі киликійському, вихований у цьому місті при ногах Гамаліїла, ретельно навчений у батьківському законі, ревнитель у Бозі, як і всі ви нині. |
|
4
|
4
|
| и4же сeй пyть гони1хъ дaже до смeрти, вzжS и3 предаS въ темни1цу мyжы же и3 жєны2, | Я гнав послідовників цього вчення навіть до смерті, зв’язуючи і віддаючи до в’язниці і чоловіків, і жінок, |
|
5
|
5
|
| ћкоже и3 ґрхіерeй свидётелствуетъ ми2 и3 вси2 стaрцы: t ни1хже и3 посл†ніz пріeмь къ живyщымъ въ дамaсцэ брaтіzмъ, и3дsхъ привести2 сyщыz тaмw св‰заны во їеrли1мъ, да мyчатсz. | як засвідчать про мене первосвященик і всі старійшини, від котрих, узявши листи до братії, що живе в Дамаску, я йшов, щоб тамтешніх привести в кайданах до Єрусалима на катування. |
|
6
|
6
|
| Бhсть же ми2 и3дyщу и3 приближaющусz къ дамaску въ полyдне, внезaпу съ небесE њблистA свётъ мн0гъ w4крестъ менє2. | І коли я був у дорозі і наближався до Дамаска, близько полудня несподівано осяяло мене велике світло з неба. |
|
7
|
7
|
| Пад0хъ же на зeмлю и3 слhшахъ глaсъ гlющь ми2: сavле, сavле, чт0 мz г0ниши; | Я впав на землю і почув голос, що говорив мені: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?» |
|
8
|
8
|
| Ѓзъ же tвэщaхъ: кто2 є3си2, гDи; речe же ко мнЁ: ѓзъ є4смь ї}съ назwрeй, є3г0же ты2 г0ниши. | Я відповів: «Хто Ти, Господи?» Він сказав мені: «Я Ісус Hазорей, Якого ти гониш». |
|
9
|
9
|
| Со мн0ю же сyщіи свётъ ќбw ви1дэша и3 пристрaшни бhша, глaса же не слhшаша гlющагw ко мнЁ. | Ті, що були зі мною, бачили світло і злякалися, але голосу Того, Хто говорив мені, не чули. |
|
10
|
10
|
| Рек0хъ же: что2 сотворю2, гDи; ГDь же речE ко мнЁ: востaвъ и3ди2 въ дамaскъ, и3 тaмw речeтсz ти2 њ всёхъ, ±же вчинeно ти2 є4сть твори1ти. | Тоді я сказав: «Господи! Що мені робити?» Господь же сказав мені: «Устань та йди в Дамаск, і там тобі сказано буде все, що призначено тобі робити». |
|
11
|
11
|
| И# ћкоже не ви1дэхъ t слaвы свёта џнагw, за рyку вед0мь t сyщихъ со мн0ю, внид0хъ въ дамaскъ. | А оскільки я від слави світла того позбувся зору, то ті, що були зі мною, за руку привели мене до Дамаска. |
|
12
|
12
|
| Ґнaніа же нёкій, мyжъ благоговёинъ по зак0ну, свидётелствованъ t всёхъ живyщихъ въ дамaсцэ їудє1й, | Один Ананія, чоловік благочестивий за законом, про що свідчать усі юдеї, що живуть у Дамаску, |
|
13
|
13
|
| пришeдъ ко мнЁ и3 стaвъ речe ми: сavле брaте, прозри2. И# ѓзъ въ т0й чaсъ воззрёхъ нaнь. | прийшов до мене і, підійшовши, сказав мені: «Савле‚ брате! Прозри». І я негайно побачив його. |
|
14
|
14
|
| Џнъ же речe ми: бGъ nтє1цъ нaшихъ и3зв0ли [пред8избрA] тS разумёти хотёніе є3гw2, и3 ви1дэти првdника, и3 слhшати глaсъ t ќстъ є3гw2: | Він же сказав мені: «Бог отців наших наперед обрав тебе, щоб ти пізнав волю Його, побачив Праведника і почув голос з уст Його, |
|
15
|
15
|
| ћкw бyдеши є3мY свидётель ў всёхъ человёкwвъ њ си1хъ, ±же ви1дэлъ є3си2 и3 слhшалъ: | бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми у тому, що бачив і чув. |
|
16
|
16
|
| и3 нн7э что2 мeдлиши; востaвъ крести1сz и3 њмhй грэхи2 тво‰, призвaвъ и4мz гDа ї}са. | Отже, чого ж ти зволікаєш? Устань, охрестися та обмий гріхи твої, призвавши ім’я Господа Ісуса». |
|
17
|
17
|
| Бhсть же возврати1вшумисz во їеrли1мъ и3 молsщумисz въ цeркви, бhти во и3зступлeніи | Коли я повернувся до Єрусалима і молився в храмі, не тямлячи себе, |
|
18
|
18
|
| и3 ви1дэти є3го2 глаг0люща ми2: потщи1сz и3 и3зhди ск0рw и3з8 їеrли1ма, занE не пріи1мутъ свидётелства твоегw2, є4же њ мнЁ. | я побачив Його‚ і Він сказав мені: «Поспіши і скоріше вийди з Єрусалима, бо тут не приймуть твого свідчення про Мене». |
|
19
|
19
|
| И# ѓзъ рёхъ: гDи, сaми вёдzтъ, ћкw ѓзъ бёхъ всаждaz въ темни1цу и3 біS по с0нмищихъ вёрующыz въ тS, | Я сказав: «Господи, їм відомо, що я тих, хто вірував у Тебе, ув’язнював у темниці і бив у синагогах, |
|
20
|
20
|
| и3 є3гдA и3зливaшесz кр0вь стефaна свидётелz твоегw2, и3 сaмъ бёхъ стоS и3 соизволsz ўбіeнію є3гw2 и3 стрегjй ри1зъ ўбивaющихъ є3го2. | і коли проливалася кров Стефана, свідка Твого, я стояв там, схвалюючи вбивство його, і стеріг одежу тих, хто вбивав його». |
|
21
|
21
|
| И# речE ко мнЁ: и3ди2, ћкw ѓзъ во kзhки далeче послю1 тz. | І Він сказав мені: «Йди; Я пошлю тебе далеко до язичників». |
|
22
|
22
|
| Послyшаху же є3гw2 дaже до сегw2 словесE и3 воздвиг0ша глaсъ св0й, глаг0люще: возми2 t земли2 таковaго, не подобaетъ бо є3мY жи1ти. | До цього слова слухали його; а потім підняли крик, гукаючи: «Знищ із землі такого! Бо йому не слід жити». |
|
23
|
23
|
| Вопію1щымъ же и5мъ и3 мeщущымъ ри6зы и3 прaхъ возметaющымъ на воздyхъ, | Поки вони кричали, кидали одяг і порох у повітря, |
|
24
|
24
|
| повелЁ тhсzщникъ tвести2 є3го2 въ п0лкъ, рeкъ рaнами и3стzзaти є3го2, да разумёетъ, за кyю винY тaкw вопіsху нaнь. | тисяцький звелів увести його в фортецю, наказав бичувати його, щоб довідатися: з якої причини так кричали проти нього. |
|
25
|
25
|
| И# ћкоже протzг0ша є3го2 вервьми2, речE къ стоsщему с0тнику пavелъ: человёка ри1млzнина и3 неwсуждeна лёть ли є4сть вaмъ би1ти; | Але коли розтягли його ремінням, Павло сказав сотникові, що стояв: «Хіба вам дозволено бичувати римського громадянина, та ще й без суду?» |
|
26
|
26
|
| Слhшавъ же с0тникъ, приступи2 къ тhсzщнику, сказA, глаг0лz: ви1ждь, что2 х0щеши сотвори1ти; человёкъ бо сeй ри1млzнинъ є4сть. | Почувши ж це, сотник пішов і доповів тисяцькому, говорячи: «Дивись, що ти хочеш робити! Цей чоловік — римський громадянин». |
|
27
|
27
|
| Пристyпль же тhсzщникъ речE є3мY: глаг0ли ми2, ри1млzнинъ ли є3си2 ты2; Џнъ же речE: є4й. | Тоді тисяцький, підійшовши до нього, сказав: «Скажи мені, ти римський громадянин?» Він сказав: «Так». |
|
28
|
28
|
| Tвэщa же тhсzщникъ: ѓзъ мн0гою цэн0ю нарэчeніе жи1телства сегw2 стzжaхъ. Пavелъ же речE: ѓзъ же и3 роди1хсz въ нeмъ. | Тисяцький на те відповів: «Я за великі гроші придбав це громадянство». Павло ж сказав: «А я і народився в ньому». |
|
29
|
29
|
| Ѓбіе u5бо tступи1ша t негw2 хотsщіи є3го2 и3стzзaти, и3 тhсzщникъ же ўбоsсz, разумёвъ, ћкw ри1млzнинъ є4сть, и3 ћкw бЁ є3го2 свzзaлъ. | Тоді відразу відступили від нього ті, хто хотів катувати його, а тисяцький, дізнавшись, що він римський громадянин, злякався, що зв’язав його. |
|
30
|
30
|
| На ќтріе же, хотS разумёти и4стину, чесw2 рaди њклеветaетсz t їудє1й, разрэши2 є3го2 t ќзъ и3 повелЁ пріити2 ґрхіерeємъ и3 всемY соб0ру и4хъ: и3 свeдъ пavла, постaви (є3го2) пред8 ни1ми. | Другого дня, бажаючи достовірно дізнатися, в чому звинувачують його юдеї, звільнив його від кайданів, і звелів зібратися первосвященикам і всьому синедріону та, вивівши Павла, поставив його перед ними. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
