|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
| Закон, маючи лише тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, одними й тими ж жертвами, які щороку постійно приносяться, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними. | (За? ™к7G.) Сёнь бо и3мhй зак0нъ грzдyщихъ бл†гъ, (ґ) не сaмый w4бразъ вещeй, на всsкое лёто тёмиже жeртвами, и5хже прин0сzтъ вhну, никогдaже м0жетъ приступaющихъ соверши1ти. |
|
2
|
2
|
| Інакше їх перестали б приносити, бо ті, що приносять жертву, один раз очистившись, не мали б уже ніякої свідомости гріхів. | Понeже престaли бы бhти приноси6мы, ни є3ди1ну ктомY и3мyщымъ с0вэсть њ грэсёхъ служaщымъ, є3ди1ною њчищє1ннымъ. |
|
3
|
3
|
| Але жертвами щороку нагадується про гріхи, | Но въ ни1хъ воспоминaніе грэхHвъ на к0еждо лёто бывaетъ, |
|
4
|
4
|
| бо неможливо, щоб кров телят і козлів знищувала гріхи. | невозм0жно бо кр0ви ю4нчей и3 к0злей tпущaти грэхи2. |
|
5
|
5
|
| Тому Христос, входячи у світ, говорить: «Жертви і принесення Ти не захотів, але тіло приготував Мені. | Тёмже входS въ мjръ, гlетъ: жeртвы и3 приношeніz не восхотёлъ є3си2, тёло же соверши1лъ ми2 є3си2: |
|
6
|
6
|
| Всеспалення і жертви за гріх неугодні Тобі. | всесожжeній и3 [тaкожде] њ грэсЁ не бlговоли1лъ є3си2. |
|
7
|
7
|
| Тоді Я сказав: ось, іду, як на початку книги написано про Мене, виконати волю Твою, Боже». | ТогдA рёхъ: сE, и3дY: въ глави1знэ кни1жнэй написaсz њ мнЁ, є4же сотвори1ти в0лю твою2, б9е. |
|
8
|
8
|
| Сказавши перше, що ні жертви, ані принесення, ні всеспалення, ні жертви за гріх, — які приносяться за законом, — Ти не захотів і не благозволив, | Вhше гlz: ћкw жeртвы и3 приношeніz и3 всесожжeній и3 [тaкожде] њ грэсёхъ не восхотёлъ є3си2, нижE бlговоли1лъ є3си2: ±же по зак0ну прин0сzтсz: |
|
9
|
9
|
| потім додав: «Ось іду виконати волю Твою, Боже». Скасовує перше, щоб настановити друге. | тогдA речE: сE, и3дY сотвори1ти в0лю твою2, б9е. Teмлетъ пeрвое, да втор0е постaвитъ. |
|
10
|
10
|
| За цією-то волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа. | Њ нeйже в0ли њсщ7eни є3смы2 принесeніемъ тёла ї}съ хrт0ва є3ди1ною. |
|
11
|
11
|
| І всякий священик щодня стоїть у служінні та багаторазово приносить одні і ті самі жертви, які ніколи не можуть знищити гріхів. | И# всsкъ ќбw свzщeнникъ стои1тъ на всsкъ дeнь служS и3 ты6zжде мн0жицею приносS жє1ртвы, ±же никогдaже м0гутъ tsти грэхHвъ. |
|
12
|
12
|
| Він же, принісши одну жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога, | Џнъ же є3ди1ну њ грэсёхъ принeсъ жeртву, всегдA сэди1тъ њ деснyю бGа, |
|
13
|
13
|
| чекаючи далі, доки вороги Його будуть покладені до підніжжя ніг Його. | пр0чее њжидaz, д0ндеже положaтсz врази2 є3гw2 подн0жіе н0гъ є3гw2: |
|
14
|
14
|
| Бо Він одним принесенням назавжди вдосконалив тих, що освячуються. | є3ди1нэмъ бо приношeніемъ соверши1лъ є4сть во вёки њсщ7aемыхъ. |
|
15
|
15
|
| Про це свідчить нам і Дух Святий, бо сказано: | Свидётелствуетъ же нaмъ и3 д¦ъ с™hй, по рэчeнному бо прeжде: |
|
16
|
16
|
| «Ось Завіт, який заповідаю їм після тих днів, говорить Господь: вкладу закони Мої в серця їхні, і в думках їхніх напишу їх, | сeй завётъ, є3г0же завэщaю къ ни6мъ по днeхъ џнэхъ, гlетъ гDь, даS зак0ны мо‰ на сердцA и4хъ, и3 въ помышлeніихъ и4хъ напишY и5хъ: |
|
17
|
17
|
| і гріхів їхніх та беззаконь їхніх не згадаю більше». | (тaже гlетъ гDь:) и3 грэхHвъ и4хъ и3 беззак0ній и4хъ не и4мамъ помzнyти ктомY. |
|
18
|
18
|
| А де відпущення їх, там не потрібне принесення за гріхи. | Ґ и3дёже tпущeніе си1хъ, ктомY нёсть приношeніz њ грэсёхъ. |
|
19
|
19
|
| Отже, браття, маючи дерзновення входити до святилища через Кров Ісуса Христа, дорогою новою і живою, | (За? ™к7д7.) И#мyще u5бо дерзновeніе, брaтіе, входи1ти во с™†z кр0вію ї}съ хrт0вою, путeмъ н0вымъ и3 живhмъ, |
|
20
|
20
|
| яку Він знову відкрив нам через завісу, тобто плоть Свою, | є3г0же њбнови1лъ є4сть нaмъ завёсою, си1рэчь пlтію своeю, |
|
21
|
21
|
| і маючи великого Священика над домом Божим, | и3 їерeа вели1ка над8 д0момъ б9іимъ, |
|
22
|
22
|
| приступаймо з щирим серцем, з повною вірою, кропленням очистивши серце від порочної совісти та обмивши тіло водою чистою, | да приступaемъ со и4стиннымъ сeрдцемъ во и3звэщeніи вёры, њкроплeни сердцы2 t с0вэсти лукaвыz и3 и3змовeни тэлесы2 вод0ю чи1стою: |
|
23
|
23
|
| будемо триматися сповідання надії неухильно, бо вірний Той, Хто обіцяв; | да держи1мъ и3сповёданіе ўповaніz неукл0нное, вёренъ бо є4сть њбэщaвый: |
|
24
|
24
|
| будемо уважними один до одного, заохочуючи до любови й добрих діл, | и3 да разумэевaемъ дрyгъ дрyга въ поwщрeніи любвE и3 д0брыхъ дёлъ, |
|
25
|
25
|
| не будемо залишати зібрання свого, як у деяких є звичай; але умовляти один одного, і тим більше, чим більше бачите наближення того дня. | не њставлsюще собрaніz своегw2, ћкоже є4сть нBкимъ њбhчай, но (дрyгъ дрyга) подвизaюще, и3 толи1кw пaче, є3ли1кw ви1дите приближaющійсz дeнь (сyдный). |
|
26
|
26
|
| Бо коли ми, одержавши пізнання істини, свавільно грішимо, то не зостається більше жертви за гріхи, | В0лею бо согрэшaющымъ нaмъ по пріsтіи рaзума и4стины, ктомY њ грэсёхъ не њбрэтaетсz жeртва, |
|
27
|
27
|
| але якесь страшне очікування суду й лютости вогню, готового пожерти противників. | стрaшно же нёкое чazніе судA и3 nгнS рeвность, поsсти хотsщагw сопроти6вныz. |
|
28
|
28
|
| Якщо той, хто зрікся закону Мойсеєвого, при двох чи трьох свідках, без милосердя карається смертю, | Tвeрглсz кто2 зак0на мwmсeова, без8 милосeрдіz при двои1хъ и3ли2 тріeхъ свидётелехъ ўмирaетъ: |
|
29
|
29
|
| то наскільки тяжчої кари, гадаєте, заслужить той, хто зневажає Сина Божого і не шанує як святиню Кров завіту, якою освячений, і Духа благодаті ображає? | коли1кw мнитE г0ршіz спод0битсz мyки, и4же сн7а б9іz попрaвый, и3 кр0вь завётную сквeрну возмни1въ, є4юже њс™и1сz, и3 д¦а блгdти ўкори1вый; |
|
30
|
30
|
| Ми знаємо Того, Хто сказав: «У Мене помста, Я відплачу, — говорить Господь». І ще: «Господь буде судити народ Свій». | Вёмы бо рeкшаго: мнЁ tмщeніе, ѓзъ воздaмъ, гlетъ гDь. И# пaки: ћкw сyдитъ гDь лю1демъ свои6мъ. |
|
31
|
31
|
| Страшно впасти в руки Бога Живого! | Стрaшно (є4сть) є4же впaсти въ рyцэ бGа живaгw. |
|
32
|
32
|
| Згадайте попередні дні ваші, коли ви, бувши просвічені, витримали великий подвиг страждань, | (За? ™к7е7.) Воспоминaйте же пє1рвыz дни6 вaшz, въ ни1хже просвэти1вшесz, мнHгіz стр†сти претерпёсте [мн0гъ п0двигъ под8sсте] страдaній, |
|
33
|
33
|
| то самі серед ганьби й скорбот, бувши видовищем для інших, то поділяючи участь інших, які були в такому ж станi; | џво ќбw, поношeньми и3 скорбьми2 поз0ръ бhвше, џво же, w4бщницы бhвше живyщымъ тaкw: |
|
34
|
34
|
| бо ви й моїм кайданам співстраждали‚ і розграбування майна вашого прийняли з радістю, знаючи, що є у вас на небесах майно краще і неминуще. | и4бо ќзамъ мои6мъ спострадaсте и3 разграблeніе и3мёній вaшихъ съ рaдостію пріsсте, вёдzще и3мёти себЁ и3мёніе на нб7сёхъ пребывaющее и3 лyчшее. |
|
35
|
35
|
| Отже, не покидайте уповання вашого, яке чекає велика нагорода. | (За? ™к7ѕ7.) Не tлагaйте u5бо дерзновeніz вaшегw, є4же и4мать мздовоздаsніе вели1ко. |
|
36
|
36
|
| Терпіння потрібне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обіцяне. | Терпёніz бо и4мате потрeбу, да в0лю б9ію сотв0рше, пріи1мете њбэтовaніе: |
|
37
|
37
|
| Бо ще «небагато, зовсім небагато‚ і Грядущий прийде і не забариться». | є3щe бо мaло є3ли1кw є3ли1кw, грzдhй пріи1детъ и3 не ўкосни1тъ. |
|
38
|
38
|
| «Праведний вірою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя». | Ґ првdный t вёры жи1въ бyдетъ: и3 ѓще њбинeтсz, не бlговоли1тъ дш7A моS њ нeмъ. |
|
39
|
39
|
| Ми ж не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вірі на спасіння душі. | Мh же (брaтіе) нёсмы њбиновeніz въ поги1бель, но вёры въ снабдёніе души2. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
