1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ к҃в
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть по глаго́лѣхъ си́хъ, бг҃ъ и҆скꙋша́ше а҆враа́ма и҆ речѐ є҆мꙋ̀: а҆враа́ме, а҆враа́ме. И҆ речѐ: сѐ а҆́зъ. | І було, після цих подій Бог спокушав Авраама і сказав йому: Аврааме! Він сказав: ось я. |
|
2
|
2
|
| И҆ речѐ: поимѝ сы́на твоего̀ возлю́бленнаго, є҆го́же возлюби́лъ є҆сѝ, і҆саа́ка, и҆ и҆дѝ на зе́млю высо́кꙋ и҆ вознесѝ є҆го̀ та́мѡ во всесожже́нїе, на є҆ди́нꙋ ѿ го́ръ, и҆̀хже тѝ рекꙋ̀. | Бог сказав: візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і піди в землю Моріа і там принеси його у всепалення на одній з гір, про яку Я скажу тобі. |
|
3
|
3
|
| Воста́въ же а҆враа́мъ оу҆́трѡ, ѡ҆сѣдла̀ ѻ҆слѧ̀ своѐ: поѧ́тъ же съ собо́ю два̀ ѻ҆́трѡчища и҆ і҆саа́ка сы́на своего̀: и҆ растни́въ дрова̀ во всесожже́нїе, воста́въ и҆́де, и҆ прїи́де на мѣ́сто, є҆́же речѐ є҆мꙋ̀ бг҃ъ, въ тре́тїй де́нь. | Авраам устав рано-вранці, осідлав осла свого, взяв з собою двох слуг своїх та Ісаака, сина свого; наколов дров для всепалення і, вставши, пішов на місце, про яке сказав йому Бог. |
|
4
|
4
|
| И҆ воззрѣ́въ а҆враа́мъ ѻ҆чи́ма свои́ма, ви́дѣ мѣ́сто и҆здале́че. | На третій день Авраам звів очі свої, і побачив те місце здалеку. |
|
5
|
5
|
| И҆ речѐ а҆враа́мъ ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ: сѧ́дите здѣ̀ со ѻ҆слѧ́темъ: а҆́зъ же и҆ дѣ́тищь по́йдемъ до ѻ҆́ндѣ, и҆ поклони́вшесѧ возврати́мсѧ къ ва́мъ. | І сказав Авраам слугам своїм: ви залиштеся тут з ослом, а я і син підемо туди і поклонимося, і повернемося до вас. |
|
6
|
6
|
| Взѧ́ же а҆враа́мъ дрова̀ всесожже́нїѧ и҆ возложѝ на і҆саа́ка сы́на своего̀: взѧ́ же въ рꙋ́ки и҆ ѻ҆́гнь, и҆ но́жь, и҆ и҆до́ста ѻ҆́ба вкꙋ́пѣ. | І взяв Авраам дрова для всепалення, і поклав на Ісаака, сина свого; взяв у руки вогонь і ніж, і пішли обоє разом. |
|
7
|
7
|
| Рече́ же і҆саа́къ ко а҆враа́мꙋ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀: ѻ҆́тче. Ѻ҆́нъ же речѐ: что́ є҆сть, ча́до; Рече́ же: сѐ, ѻ҆́гнь и҆ дрова̀, гдѣ́ є҆сть ѻ҆вча̀ є҆́же во всесожже́нїе; | І почав Ісаак говорити Аврааму, батькові своєму, і сказав: батьку мій! Він відповів: ось я, сину мій. Він сказав: ось вогонь і дрова, де ж агнець для всепалення? |
|
8
|
8
|
| Рече́ же а҆враа́мъ: бг҃ъ оу҆́зритъ себѣ̀ ѻ҆вча̀ во всесожже́нїе, ча́до. Шє́дша же ѻ҆́ба вкꙋ́пѣ, | Авраам сказав: Бог угледить Собі агнця для всепалення, сину мій. І йшли далі обоє разом. |
|
9
|
9
|
| прїидо́ста на мѣ́сто, є҆́же речѐ є҆мꙋ̀ бг҃ъ: и҆ созда̀ та́мѡ а҆враа́мъ же́ртвенникъ и҆ возложѝ дрова̀: и҆ свѧза́въ і҆саа́ка сы́на своего̀, возложѝ є҆го̀ на же́ртвенникъ верхꙋ̀ дро́въ. | І пройшли на місце, про яке сказав йому Бог; і влаштував там Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши сина свого Ісаака, поклав його на жертовник поверх дров. |
|
10
|
10
|
| И҆ прострѐ а҆враа́мъ рꙋ́кꙋ свою̀, взѧ́ти но́жь, закла́ти сы́на своего̀. | І простяг Авраам руку свою і взяв ніж, щоб заколоти сина свого. |
|
11
|
11
|
| И҆ воззва̀ и҆̀ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень съ нб҃сѐ, и҆ речѐ: а҆враа́ме, а҆враа́ме. Ѻ҆́нъ же речѐ: сѐ, а҆́зъ. | Але ангел Господній воззвав до нього з неба і сказав: Аврааме! Аврааме! Він сказав: ось я. |
|
12
|
12
|
| И҆ речѐ: да не возложи́ши рꙋкѝ твоеѧ̀ на ѻ҆́трочища, нижѐ да сотвори́ши є҆мꙋ̀ что̀: нн҃ѣ бо позна́хъ, ꙗ҆́кѡ бои́шисѧ ты̀ бг҃а, и҆ не пощадѣ́лъ є҆сѝ сы́на твоегѡ̀ возлю́бленнагѡ менє̀ ра́ди. | Ангел сказав: не здіймай руки твоєї на отрока і не роби з ним нічого, тому що тепер Я знаю, що боїшся ти Бога і не пожалів сина твого, єдиного твого, для Мене. |
|
13
|
13
|
| И҆ воззрѣ́въ а҆враа́мъ ѻ҆чи́ма свои́ма ви́дѣ, и҆ сѐ, ѻ҆ве́нъ є҆ди́нъ держи́мый рога́ма въ са́дѣ саве́къ: и҆ и҆́де а҆враа́мъ, и҆ взѧ̀ ѻ҆вна̀, и҆ вознесѐ є҆го̀ во всесожже́нїе вмѣ́стѡ і҆саа́ка сы́на своегѡ̀. | І підвів Авраам очі свої і побачив: і ось, позаду баран, що заплутався у гущавині рогами своїми. Авраам пішов, узяв барана і приніс його у всепалення замість [Ісаака], сина свого. |
|
14
|
14
|
| И҆ наречѐ а҆враа́мъ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀: гдⷭ҇ь ви́дѣ: да рекꙋ́тъ дне́сь: на горѣ̀ гдⷭ҇ь ꙗ҆ви́сѧ. | І нарік Авраам ім’я місцю тому: Єгова-іре*. Тому і нині говориться: на горі Єгови угледиться. |
|
15
|
15
|
| И҆ воззва̀ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень а҆враа́ма втори́цею съ нб҃сѐ, | І вдруге воззвав до Авраама ангел Господній з неба |
|
16
|
16
|
| глаго́лѧ: мно́ю самѣ́мъ клѧ́хсѧ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, є҆гѡ́же ра́ди сотвори́лъ є҆сѝ глаго́лъ се́й и҆ не пощадѣ́лъ є҆сѝ сы́на твоегѡ̀ возлю́бленнагѡ менє̀ ра́ди: | і сказав: Собою клянуся, говорить Господь, що, оскільки ти зробив це діло, і не пожалів сина твого, єдиного твого, [для Мене,] |
|
17
|
17
|
| вои́стиннꙋ блгⷭ҇вѧ̀ блгⷭ҇влю́ тѧ, и҆ оу҆множа́ѧ оу҆мно́жꙋ сѣ́мѧ твоѐ, ꙗ҆́кѡ ѕвѣ́зды небє́сныѧ, и҆ ꙗ҆́кѡ песо́къ вскра́й мо́рѧ: и҆ наслѣ́дитъ сѣ́мѧ твоѐ гра́ды сꙋпоста́тѡвъ, | то Я благословляючи благословлю тебе і примножуючи примножу сíм’я твоє, як зірки небесні і як пісок на березі моря; й оволодіє сíм’я твоє містами ворогів своїх; |
|
18
|
18
|
| и҆ блгⷭ҇вѧ́тсѧ ѡ҆ сѣ́мени твое́мъ всѝ ꙗ҆зы́цы земні́и, зане́же послꙋ́шалъ є҆сѝ гла́са моегѡ̀. | і благословляться у сімені твоєму всі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого. |
|
19
|
19
|
| Возврати́сѧ же а҆враа́мъ ко ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ, и҆ воста́вше и҆до́ша кꙋ́пнѡ ко кла́дѧзю клѧ́твенномꙋ: и҆ всели́сѧ а҆враа́мъ оу҆ кла́дѧзѧ клѧ́твеннагѡ. | І повернувся Авраам до слуг своїх, і встали і пішли разом у Вирсавію; і жив Авраам у Вирсавії. |
|
20
|
20
|
| Бы́сть же по глаго́лѣхъ си́хъ, и҆ повѣ́даша а҆враа́мꙋ, глаго́люще: сѐ, родѝ ме́лха и҆ та̀ сы́ны бра́тꙋ твоемꙋ̀ нахѡ́рꙋ, | Після цих подій Авраама сповістили, сказавши: ось, і Милка народила Нахору, братові твоєму, синів: |
|
21
|
21
|
| ѻ҆́ѯа пе́рвенца, и҆ ва́ѵѯа бра́та є҆гѡ̀, и҆ камꙋи́ла ѻ҆тца̀ сѵ́рска, | Уца, первістка його, Вуза, брата його, Кемуїла, батька Арамового, |
|
22
|
22
|
| и҆ хаза́да, и҆ а҆за́ѵа, и҆ фалде́са, и҆ є҆лда́фа, и҆ ваѳꙋи́ла: | Кеседа, Хазо, Пилдаша, Ідлафа і Вафуїла; |
|
23
|
23
|
| ваѳꙋи́лъ же родѝ реве́ккꙋ: ѻ҆́смь сі́и сы́нове, и҆̀хже родѝ ме́лха нахѡ́рꙋ бра́тꙋ а҆враа́млю: | від Вафуїла народилася Ревекка. Вісьмох цих [синів] народила Милка Нахору, брату Авраамовому; |
|
24
|
24
|
| и҆ нало́жница є҆гѡ̀, є҆́йже и҆́мѧ ре́ѵма, родѝ и҆ сїѧ̀ таве́ка, и҆ таа́ма, и҆ тохо́са, и҆ мѡха̀. | і наложниця його, на ім’я Реума, також народила Теваха, Гахама, Тахаша і Мааху. |
