1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃и
|
Глава 38
|
|
1
|
1
|
|
Бы́сть же въ то̀ вре́мѧ, ѿи́де і҆ꙋ́да ѿ бра́тїи своеѧ̀ и҆ прїи́де къ человѣ́кꙋ нѣ́коемꙋ ѻ҆долламі́тинꙋ, є҆мꙋ́же и҆́мѧ і҆ра́съ:
|
У той час Іуда відійшов від братів своїх і оселився поблизу одного одолламитянина, якому ім’я: Хира.
|
|
2
|
2
|
|
и҆ ви́дѣ та́мѡ і҆ꙋ́да дще́рь человѣ́ка ханане́йска, є҆́йже и҆́мѧ саѵа̀: и҆ поѧ́тъ ю҆̀, и҆ вни́де къ не́й:
|
І побачив там Іуда дочку одного хананеянина, якому ім’я: Шуа; і взяв її і ввійшов до неї.
|
|
3
|
3
|
|
и҆ заче́нши родѝ сы́на, и҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ и҆́ръ:
|
Вона зачала і народила сина; і він нарік йому ім’я: Ір.
|
|
4
|
4
|
|
и҆ заче́нши є҆щѐ родѝ сы́на и҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ а҆ѵна́нъ:
|
І зачала знову, і народила сина, і нарекла йому ім’я: Онан.
|
|
5
|
5
|
|
и҆ приложи́вши родѝ сы́на (тре́тїѧго) и҆ наречѐ и҆́мѧ силѡ́мъ: сїѧ́ же бѣ̀ въ ха́свѣ, є҆гда̀ родѝ си́хъ.
|
І ще народила сина [третього] і нарекла йому ім’я: Шела. Іуда був у Хезиві, коли вона народила його.
|
|
6
|
6
|
|
И҆ поѧ̀ і҆ꙋ́да женꙋ̀ и҆́рꙋ пе́рвенцꙋ своемꙋ̀, є҆́йже и҆́мѧ ѳама́рь.
|
І взяв Іуда дружину Ірові, первісткові своєму; ім’я їй Фамар.
|
|
7
|
7
|
|
Бы́сть же и҆́ръ пе́рвенецъ і҆ꙋ́динъ ѕо́лъ пред̾ гдⷭ҇емъ: и҆ оу҆бѝ є҆го̀ бг҃ъ.
|
Ір, первісток Іудин, був неугодний перед очима Господа, й умертвив його Господь.
|
|
8
|
8
|
|
Рече́ же і҆ꙋ́да а҆ѵна́нꙋ: вни́ди къ женѣ̀ бра́та твоегѡ̀ и҆ совокꙋпи́сѧ съ не́ю, и҆ возста́ви сѣ́мѧ бра́тꙋ твоемꙋ̀.
|
І сказав Іуда Онану: увійди до дружини брата твого, одружися з нею, як дівер, і віднови сíм’я братові твоєму.
|
|
9
|
9
|
|
Позна́въ же а҆ѵна́нъ, ꙗ҆́кѡ не є҆мꙋ̀ бꙋ́детъ сѣ́мѧ, бы́сть є҆гда̀ вхожда́ше къ женѣ̀ бра́та своегѡ̀, пролива́ше (сѣ́мѧ) на зе́млю, є҆́же не да́ти сѣ́мене бра́тꙋ своемꙋ̀:
|
Онан знав, що сíм’я буде не йому, і тому, коли входив до дружини брата свого, виливав [сíм’я] на землю, щоб не дати сімені братові своєму.
|
|
10
|
10
|
|
ѕло́ же ꙗ҆ви́сѧ пред̾ бг҃омъ, ꙗ҆́кѡ сотворѝ сїѐ: и҆ оу҆мертвѝ и҆ сего̀.
|
Злом було перед очима Господа те, що він робив; і Він умертвив його.
|
|
11
|
11
|
|
Рече́ же і҆ꙋ́да ѳама́ри, невѣ́стцѣ свое́й (по сме́рти двꙋ̀ сынѡ́въ свои́хъ): сѣдѝ вдово́ю въ домꙋ̀ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, до́ндеже вели́къ бꙋ́детъ силѡ́мъ, сы́нъ мо́й. Рече́ бо (во оу҆мѣ̀ сѝ): да не когда̀ оу҆́мретъ и҆ се́й, ꙗ҆́коже и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀. Ѿше́дши же ѳама́рь, сѣдѧ́ше въ домꙋ̀ ѻ҆тца̀ своегѡ̀.
|
І сказав Іуда Фамарі, невістці своїй [після смерти двох синів своїх]: живи вдовою в домі батька твого, доки підросте Шела, син мій. Тому що він сказав [у розумі своєму]: не помер би і він подібно до братів його. Фамар пішла і стала жити в домі батька свого.
|
|
12
|
12
|
|
Оу҆мно́жишасѧ же дні́е, и҆ оу҆́мре саѵа̀, жена̀ і҆ꙋ́дина. И҆ оу҆тѣ́шивсѧ і҆ꙋ́да, взы́де къ стригꙋ́щымъ ѻ҆́вцы є҆гѡ̀ са́мъ, и҆ і҆ра́съ па́стырь є҆гѡ̀ ѻ҆долламі́тинъ, во ѳа́мнꙋ.
|
Минуло багато часу, і померла дочка Шуї, дружина Іудина. Іуда, утішившись, пішов у Фамну до охоронців худоби його, сам і Хира, друг його, одолламитянин.
|
|
13
|
13
|
|
И҆ возвѣсти́ша ѳама́ри невѣ́стцѣ є҆гѡ̀, глаго́люще: сѐ, све́коръ тво́й восхо́дитъ во ѳа́мнꙋ стрищѝ ѻ҆́вцы своѧ̑.
|
І повідомили Фамар, говорячи: ось, свекор твій іде у Фамну стригти худобу свою.
|
|
14
|
14
|
|
Ѻ҆на́ же све́ргши ри̑зы вдовства̀ съ себє̀, ѡ҆блече́сѧ въ ри́зꙋ лѣ́тнюю и҆ оу҆краси́сѧ, и҆ сѣ́де пред̾ враты̀ є҆на̑ни, ꙗ҆̀же сꙋ́ть на пꙋтѝ ѳа́мны: вѣ́дѧше бо, ꙗ҆́кѡ вели́къ бы́сть силѡ́мъ: се́й же не дадѐ є҆ѧ̀ є҆мꙋ̀ въ женꙋ̀.
|
І зняла вона із себе одяг удівства свого, покрила себе покривалом і, закрившись, сіла біля воріт Енаїма, що на дорозі до Фамни. Бо бачила, що Шела виріс, і вона не дана йому за дружину.
|
|
15
|
15
|
|
И҆ ви́дѣвъ ю҆̀ і҆ꙋ́да, возмнѣ̀ ю҆̀ блꙋдни́цꙋ бы́ти: покры́ бо лицѐ своѐ, и҆ не позна̀ є҆ѧ̀.
|
І побачив її Іуда і прийняв її за блудницю, тому що вона закрила лице своє. [І не впізнав її.]
|
|
16
|
16
|
|
Оу҆клони́сѧ же къ не́й пꙋте́мъ и҆ речѐ є҆́й: попꙋсти́ ми вни́ти къ себѣ̀. Не позна́ бо, ꙗ҆́кѡ невѣ́стка є҆мꙋ̀ є҆́сть. Ѻ҆на́ же речѐ: что́ ми да́си, а҆́ще вни́деши ко мнѣ̀;
|
Він повернув до неї і сказав: я увійду до тебе. Тому що не знав, що це невістка його. Вона сказала: що ти даси мені, якщо ввійдеш до мене?
|
|
17
|
17
|
|
Ѻ҆́нъ же речѐ: а҆́зъ тебѣ̀ послю̀ ко́злище ко́зъ ѿ ѻ҆ве́цъ мои́хъ. Ѻ҆на́ же речѐ: а҆́ще да́си мѝ зало́гъ, до́ндеже при́шлеши.
|
Він сказав: я надішлю тобі козеня з отари [моєї]. Вона сказала: чи даси ти мені заставу, поки пришлеш?
|
|
18
|
18
|
|
Ѻ҆́нъ же речѐ: кі́й зало́гъ тебѣ̀ да́мъ; Ѻ҆на́ же речѐ: пе́рстень тво́й и҆ гри́внꙋ, и҆ же́злъ и҆́же въ рꙋцѣ̀ твое́й. И҆ дадѐ є҆́й, и҆ вни́де къ не́й, и҆ зача̀ во оу҆тро́бѣ ѿ негѡ̀.
|
Він сказав: яку дати тобі заставу? Вона сказала: печатку твою, і перев’язь твою, і тростину твою, що в руці твоїй. І дав він їй і ввійшов до неї; і вона зачала від нього.
|
|
19
|
19
|
|
И҆ воста́вши ѿи́де, и҆ све́рже ри́зꙋ лѣ́тнюю съ себє̀ и҆ ѡ҆блече́сѧ въ ри̑зы вдовства̀ своегѡ̀.
|
І, вставши, пішла, зняла з себе покривало своє й одяглася в одяг удівства свого.
|
|
20
|
20
|
|
Посла́ же і҆ꙋ́да ко́злище ѿ ко́зъ рꙋко́ю па́стырѧ своегѡ̀ ѻ҆долламі́тина взѧ́ти зало́гъ ѿ жены̀, и҆ не ѡ҆брѣ́те є҆ѧ̀.
|
Іуда ж послав козеня через друга свого одолламитянина, щоб взяти заставу з руки жінки, але він не знайшов її.
|
|
21
|
21
|
|
Вопроси́ же мꙋже́й мѣ́ста тогѡ̀ и҆ речѐ и҆̀мъ: гдѣ̀ є҆́сть блꙋдни́ца бы́вшаѧ во є҆на́нѣ на распꙋ́тїи; И҆ рѣ́ша: не бѣ̀ здѣ̀ блꙋдни́ца.
|
І запитав жителів того місця, говорячи: де блудниця, що була в Енаїмі при дорозі? Але вони сказали: тут не було блудниці.
|
|
22
|
22
|
|
И҆ возврати́сѧ ко і҆ꙋ́дѣ и҆ речѐ: не ѡ҆брѣто́хъ: и҆ человѣ́цы мѣ́ста тогѡ̀ глаго́лютъ: нѣ́сть здѣ̀ блꙋдни́цы.
|
І повернувся він до Іуди і сказав: я не знайшов її; та й жителі місця того сказали: тут не було блудниці.
|
|
23
|
23
|
|
Рече́ же і҆ꙋ́да: да и҆́мать та̑: но да не когда̀ посмѣю́тсѧ на́мъ: а҆́зъ оу҆́бѡ посла́хъ ко́злище сїѐ, ты́ же не ѡ҆брѣ́лъ є҆сѝ.
|
Іуда сказав: нехай вона візьме собі, аби тільки не стали над нами сміятися; ось, я посилав це козеня, але ти не знайшов її.
|
|
24
|
24
|
|
Бы́сть же по тре́хъ мцⷭ҇ѣхъ, повѣ́даша і҆ꙋ́дѣ, глаго́люще: соблꙋдѝ ѳама́рь невѣ́стка твоѧ̀, и҆ сѐ, во оу҆тро́бѣ и҆́мать ѿ блꙋда̀. Рече́ же і҆ꙋ́да: и҆зведи́те ю҆̀, и҆ да сожгꙋ́тъ ю҆̀.
|
Минуло близько трьох місяців, і сказали Іуді, говорячи: Фамар, невістка твоя, впала у блуд, і ось, вона вагітна від блуду. Іуда сказав: виведіть її, і нехай вона буде спалена.
|
|
25
|
25
|
|
Ѻ҆на́ же ведо́ма посла̀ къ све́крꙋ своемꙋ̀, глаго́лющи: ѿ человѣ́ка, є҆гѡ́же сїѧ̑ сꙋ́ть, а҆́зъ во оу҆тро́бѣ и҆́мамъ. И҆ речѐ: позна́й, чі́й пе́рстень и҆ гри́вна и҆ же́злъ се́й.
|
Але коли повели її, вона послала сказати свекру своєму: я вагітна від того, чиї ці речі. І сказала: впізнавай, чия ця печатка і перев’язь і тростина.
|
|
26
|
26
|
|
Позна́ же і҆ꙋ́да и҆ речѐ: ѡ҆правда́сѧ ѳама́рь па́че менє̀, ꙗ҆́кѡ не да́хъ є҆ѧ̀ силѡ́мꙋ сы́нꙋ моемꙋ̀. И҆ не приложѝ ктомꙋ̀ позна́ти ю҆̀.
|
Іуда впізнав і сказав: вона правіша за мене, тому що я не дав її Шелі, синові моєму. І не пізнавав її більше.
|
|
27
|
27
|
|
Бы́сть же є҆гда̀ ражда́ше, и҆ бѣ́ста близнѧ́та во оу҆тро́бѣ є҆ѧ̀.
|
Під час пологів її виявилося, що в утробі у неї близнюки.
|
|
28
|
28
|
|
Бы́сть же въ рожде́нїи є҆ѧ̀, є҆ди́нъ произнесѐ рꙋ́кꙋ: взе́мши же ба́ба навѧза̀ на рꙋ́кꙋ є҆гѡ̀ че́рвлень, глаго́лющи: се́й и҆зы́детъ пе́рвый.
|
І під час пологів її з’явилася рука [одного]; і взяла повитуха і нав’язала йому на руку червону нитку, сказавши: цей вийшов першим.
|
|
29
|
29
|
|
Є҆гда́ же вовлечѐ рꙋ́кꙋ, и҆ а҆́бїе и҆зы́де бра́тъ є҆гѡ̀. Ѻ҆на́ же речѐ: что̀ пресѣче́сѧ тебє̀ ра́ди прегражде́нїе; И҆ прозва̀ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ фаре́съ.
|
Але він повернув руку свою; і ось, вийшов брат його. І вона сказала: як ти подолав собі перешкоду? І наречено йому ім’я: Фарес.
|
|
30
|
30
|
|
И҆ посе́мъ и҆зы́де бра́тъ є҆гѡ̀, є҆мꙋ́же бѣ̀ на рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀ че́рвлень: и҆ прозва̀ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ за́ра.
|
Потім вийшов брат його з червоною ниткою на руці. І наречено йому ім’я: Зара.
|
