Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 5

Brenton–Byzantine English Bible > 2 Corinthians :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Chapter 5	Глава 5

1	1
For we know that if the earthly house of our tabernacle be dissolved, we have a building from God, a house not made with hands, eternal, in the heavens.	Бо знаємо, що‚ коли земний наш дім, ця хатина, розвалиться, ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворний, вічний.
2	2
For verily in this we groan, longing to be clothed upon with our habitation which is from heaven:	Від того ми і зітхаємо, бажаючи облачитися в небесне наше житло;
3	3
if so be that being clothed we shall not be found naked.	тільки б нам і вдягненим не виявитися нагими.
4	4
For indeed we that are in this tabernacle do groan, being burdened; not for that we would be unclothed, but that we would be clothed upon, that what is mortal may be swallowed up of life.	Бо ми, знаходячись у цій хатині, зітхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям.
5	5
Now he that wrought us for this very thing is God, who also gave unto us the earnest of the Spirit.	Hа це саме і створив нас Бог і дав нам запоруку Духа.
6	6
Being therefore always of good courage, and knowing that, while we are at home in the body, we are absent from the Lord	Отже, ми завжди маємо сміливість: і, як знаємо, що, поки живемо в тілі, ми відсторонені від Господа, —
7	7
(for we walk by faith, not by sight);	бо ми ходимо вірою, а не видінням, —
8	8
we are of good courage, I say, and are willing rather to be absent from the body, and to be at home with the Lord.	сміливість же маємо і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися в Господа.
9	9
Wherefore also we make it our aim, whether at home or absent, to be well-pleasing unto him.	І тому ревно стараємось, чи то входячи, чи виходячи, бути Йому угодними;
10	10
For we must all be made manifest before the judgment seat of Christ; that each one may receive the things done in the body, according to what he hath done, whether it be good or evil.	бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе.
11	11
Knowing therefore the fear of the Lord, we persuade men, but we are made manifest unto God; and I hope that we are made manifest also in your consciences.	Отже, знаючи страх Господній, ми наставляємо людей, Богові ж ми відкритi; маю надію, що відкриті і вашій совісті.
12	12
For we are not again commending ourselves unto you, but speak as giving you occasion of glorying on our behalf, that ye may have wherewith to answer them that glory in appearance, and not in heart.	Hе знову представляємо себе вам, але даємо вам привід хвалитись нами, щоб ви мали що сказати тим, котрі хваляться обличчям, а не серцем.
13	13
For whether we are beside ourselves, it is unto God; or whether we are of sober mind, it is unto you.	Якщо ми втрачаємо самовладання, то для Бога; коли ж скромні, то для вас.
14	14
For the love of Christ constraineth us; because we thus judge, that if one died for all, then all died;	Бо любов Христова обіймає нас, що міркуємо так: якщо один помер за всіх, то всі померли.
15	15
and he died for all, that they that live should no longer live unto themselves, but unto him who for their sakes died and rose again.	А Христос помер за всіх, щоб ті‚ хто живе‚ вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого.
16	16
Wherefore we henceforth know no man after the flesh: and even though we have known Christ after the flesh, yet now we know him so no more.	Тому ми віднині нікого не знаємо за плоттю; а коли й знали Христа за плоттю, то тепер уже не знаємо.
17	17
Wherefore if any man is in Christ, he is a new creature: the old things are passed away; behold, all things are become new.	Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове.
18	18
But all things are of God, who reconciled us to himself through Jesus Christ, and gave unto us the ministry of reconciliation;	Усе ж від Бога, Який Ісусом Христом примирив нас із Собою і дав нам служіння примирення,
19	19
to wit, that God was in Christ reconciling the world unto himself, not reckoning unto them their trespasses, and having committed unto us the word of reconciliation.	бо в Христі Ісусі Бог примирив із Собою світ, не ставлячи в провину людям злочинів їхніх, і дав нам слово примирення.
20	20
We are ambassadors therefore on behalf of Christ, as though God were entreating by us: we beseech you on behalf of Christ, be ye reconciled to God.	Отже, ми — посланці від імені Христового і мовби сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом.
21	21
For him who knew no sin he made to be sin on our behalf; that we might become the righteousness of God in him.	Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив жертвою за гріх, щоб ми в Hьому стали праведними перед Богом.