|
Глава 5
|
Chapter 5
|
|
1
|
1
|
| Бо знаємо, що‚ коли земний наш дім, ця хатина, розвалиться, ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворний, вічний. | For we know that if the earthly house of our tabernacle be dissolved, we have a building from God, a house not made with hands, eternal, in the heavens. |
|
2
|
2
|
| Від того ми і зітхаємо, бажаючи облачитися в небесне наше житло; | For verily in this we groan, longing to be clothed upon with our habitation which is from heaven: |
|
3
|
3
|
| тільки б нам і вдягненим не виявитися нагими. | if so be that being clothed we shall not be found naked. |
|
4
|
4
|
| Бо ми, знаходячись у цій хатині, зітхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям. | For indeed we that are in this tabernacle do groan, being burdened; not for that we would be unclothed, but that we would be clothed upon, that what is mortal may be swallowed up of life. |
|
5
|
5
|
| Hа це саме і створив нас Бог і дав нам запоруку Духа. | Now he that wrought us for this very thing is God, who also gave unto us the earnest of the Spirit. |
|
6
|
6
|
| Отже, ми завжди маємо сміливість: і, як знаємо, що, поки живемо в тілі, ми відсторонені від Господа, — | Being therefore always of good courage, and knowing that, while we are at home in the body, we are absent from the Lord |
|
7
|
7
|
| бо ми ходимо вірою, а не видінням, — | (for we walk by faith, not by sight); |
|
8
|
8
|
| сміливість же маємо і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися в Господа. | we are of good courage, I say, and are willing rather to be absent from the body, and to be at home with the Lord. |
|
9
|
9
|
| І тому ревно стараємось, чи то входячи, чи виходячи, бути Йому угодними; | Wherefore also we make it our aim, whether at home or absent, to be well-pleasing unto him. |
|
10
|
10
|
| бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе. | For we must all be made manifest before the judgment seat of Christ; that each one may receive the things done in the body, according to what he hath done, whether it be good or evil. |
|
11
|
11
|
| Отже, знаючи страх Господній, ми наставляємо людей, Богові ж ми відкритi; маю надію, що відкриті і вашій совісті. | Knowing therefore the fear of the Lord, we persuade men, but we are made manifest unto God; and I hope that we are made manifest also in your consciences. |
|
12
|
12
|
| Hе знову представляємо себе вам, але даємо вам привід хвалитись нами, щоб ви мали що сказати тим, котрі хваляться обличчям, а не серцем. | For we are not again commending ourselves unto you, but speak as giving you occasion of glorying on our behalf, that ye may have wherewith to answer them that glory in appearance, and not in heart. |
|
13
|
13
|
| Якщо ми втрачаємо самовладання, то для Бога; коли ж скромні, то для вас. | For whether we are beside ourselves, it is unto God; or whether we are of sober mind, it is unto you. |
|
14
|
14
|
| Бо любов Христова обіймає нас, що міркуємо так: якщо один помер за всіх, то всі померли. | For the love of Christ constraineth us; because we thus judge, that if one died for all, then all died; |
|
15
|
15
|
| А Христос помер за всіх, щоб ті‚ хто живе‚ вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого. | and he died for all, that they that live should no longer live unto themselves, but unto him who for their sakes died and rose again. |
|
16
|
16
|
| Тому ми віднині нікого не знаємо за плоттю; а коли й знали Христа за плоттю, то тепер уже не знаємо. | Wherefore we henceforth know no man after the flesh: and even though we have known Christ after the flesh, yet now we know him so no more. |
|
17
|
17
|
| Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове. | Wherefore if any man is in Christ, he is a new creature: the old things are passed away; behold, all things are become new. |
|
18
|
18
|
| Усе ж від Бога, Який Ісусом Христом примирив нас із Собою і дав нам служіння примирення, | But all things are of God, who reconciled us to himself through Jesus Christ, and gave unto us the ministry of reconciliation; |
|
19
|
19
|
| бо в Христі Ісусі Бог примирив із Собою світ, не ставлячи в провину людям злочинів їхніх, і дав нам слово примирення. | to wit, that God was in Christ reconciling the world unto himself, not reckoning unto them their trespasses, and having committed unto us the word of reconciliation. |
|
20
|
20
|
| Отже, ми — посланці від імені Христового і мовби сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом. | We are ambassadors therefore on behalf of Christ, as though God were entreating by us: we beseech you on behalf of Christ, be ye reconciled to God. |
|
21
|
21
|
| Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив жертвою за гріх, щоб ми в Hьому стали праведними перед Богом. | For him who knew no sin he made to be sin on our behalf; that we might become the righteousness of God in him. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.