Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 6

Brenton–Byzantine English Bible > Mark :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Chapter 6	Глава 6

1	1
And he went out from thence; and he came into his own country; and his disciples follow him.	І вийшов звідти Він, і прийшов у Свою батьківщину, і за Ним ішли ученики Його.
2	2
And when the sabbath was come, he began to teach in the synagogue: and many hearing him were astonished, saying, Whence hath this man these things? and, What is the wisdom that is given unto him? and, Such mighty works are wrought by his hands!	Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому, і що за сили в руках Його?
3	3
Is not this the carpenter, the son of Mary, and brother of James, and Joses, and Judas, and Simon? and are not his sisters here with us? And they were offended in him.	Хіба не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І спокушалися через Нього.
4	4
And Jesus said unto them, A prophet is not without honor, save in his own country, and among his own kin, and in his own house.	Ісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки на батьківщині своїй, і серед родичів, і в домі своїм.
5	5
And he could there do no mighty work, save that he laid his hands upon a few sick folk, and healed them.	І не міг створити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки.
6	6
And he marveled because of their unbelief. And he went round about the villages teaching.	І дивувався невір’ю їхньому; і обходив села навколишні, і навчав.
7	7
And he calleth unto him the twelve, and began to send them forth by two and two; and he gave them authority over the unclean spirits;	І покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
8	8
and he charged them that they should take nothing for their journey, save a staff only; no wallet, no bread, no money in their purse;	І заповідав їм нічого не брати в дорогу, тільки один жезл: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі,
9	9
but to go shod with sandals: and, said he, Put not on two coats.	щоб були взуті у сандалі і не зодягалися у дві одежі.
10	10
And he said unto them, Wheresoever ye enter into a house, there abide till ye depart thence.	І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не підете з того місця.
11	11
And whosoever shall not receive you, nor hear you, as ye go forth thence, shake off the dust that is under your feet for a testimony unto them. Verily I say unto you, It shall be more tolerable for Sodom or Gomorrah in the day of judgment, than for that city.	І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день судний, ніж місту тому.
12	12
And they went out, and preached that men should repent.	Вони пішли і проповідували, щоб покаялися;
13	13
And they cast out many demons, and anointed with oil many that were sick, and healed them.	виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли.
14	14
And king Herod heard thereof; for his name had become known: and he said, John the Baptizer is risen from the dead, and therefore do these powers work in him.	Цар Ірод, почувши про Ісуса [бо Його ім’я стало відомим], говорив: це Іоан Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
15	15
Others said, It is Elijah. And others said, It is a prophet, as one of the prophets.	Одні говорили, що це Ілля, а інші говорили, що то пророк або один з пророків.
16	16
But Herod, when he heard thereof, said, It is John, whom I beheaded: he is risen from the dead.	Ірод же, почувши, сказав: це Іоан, якому я відсік голову; він воскрес з мертвих.
17	17
For Herod himself had sent forth and laid hold upon John, and bound him in prison for the sake of Herodias, his brother Philip’s wife; for he had married her.	Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоана і посадив його у в’язницю, через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився.
18	18
For John said unto Herod, It is not lawful for thee to have thy brother’s wife.	Бо Іоан говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого.
19	19
And Herodias set herself against him, and desired to kill him; and she could not;	Іродіада ж, гніваючись на нього, бажала вбити його, та не могла.
20	20
for Herod feared John, knowing that he was a righteous and holy man, and kept him safe. And when he heard him, he did many things; and he heard him gladly.	Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він муж праведний і святий, і охороняв його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його.
21	21
And when a convenient day was come, that Herod on his birthday made a supper to his lords, and the high captains, and the chief men of Galilee;	І настав нагідний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для вельмож своїх, тисяцьких і старійшин галилейських;
22	22
and when the daughter of Herodias herself came in and danced, and pleased Herod and them that sat at meat with him, the king said unto the damsel, Ask of me whatsoever thou wilt, and I will give it thee.	і увійшла дочка Іродіади, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівчині: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі.
23	23
And he sware unto her, Whatsoever thou shalt ask of me, I will give it thee, unto the half of my kingdom.	І клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства.
24	24
And she went out, and said unto her mother, What shall I ask? And she said, The head of John the Baptist.	Вона вийшла і спитала у матері своєї: що просити? Та відповіла: голову Іоана Хрестителя.
25	25
And she came in straightaway with haste unto the king, and asked, saying, I will that thou give me forthwith on a platter the head of John the Baptist.	Вона відразу ж пішла з поспішністю до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя.
26	26
And the king was exceeding sorry; but for the sake of his oaths, and of them that sat at meat with him, he would not reject her.	Цар засмутився, але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй.
27	27
And straightaway the king sent forth a soldier of his guard, and commanded his head to be brought:	І негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його.
28	28
and he went and beheaded him in the prison, and brought his head on a platter, and gave it to the damsel; and the damsel gave it to her mother.	Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині, а дівчина віддала її матері своїй.
29	29
And when his disciples heard thereof, they came and took up his corpse, and laid it in a tomb.	Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі.
30	30
And the apostles gather themselves together unto Jesus; and they told him all things, even whatsoever they had done, and whatsoever they had taught.	І зібрались апостоли до Ісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили.
31	31
And he said unto them, Come ye yourselves apart into a desert place, and rest a while. For there were many coming and going, and they had no leisure so much as to eat.	Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, — бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти.
32	32
And they went away to a desert place by boat privately.	І вирушили в безлюдне місце в човні одні.
33	33
And the people saw them going, and many knew him, and they ran together there on foot from all the cities, and outwent them, and came together unto him.	І побачили їх, як вони вирушали, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього.
34	34
And Jesus, when he came forth, saw a great multitude, and he had compassion on them, because they were as sheep not having a shepherd: and he began to teach them many things.	Ісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх багато.
35	35
And when the day was now far spent, his disciples having come unto him say, The place is desert, and the day is now far spent;	І вже минуло багато часу, коли ученики Його приступили до Нього, кажучи: місце тут людне, а час уже пізній, —
36	36
send them away, that they may go into the country and villages round about, and buy themselves bread: for they have nothing to eat.	відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба; бо їм нічого їсти.
37	37
But he answered and said unto them, Give ye them to eat. And they say unto him, Shall we go and buy two hundred denarii’ worth of bread, and give them to eat?	Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: чи ми маємо піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?
38	38
And he saith unto them, How many loaves have ye? go and see. And when they knew, they say, Five, and two fish.	Але Він сказав їм: скільки у вас є хлібів? Підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини.
39	39
And he commanded them to make all sit down by companies upon the green grass.	Тоді повелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві.
40	40
And they sat down in ranks, by hundreds, and by fifties.	І посідали рядами, по сто і по п’ятдесят.
41	41
And he took the five loaves and the two fish, and looking up to heaven, he blessed, and brake the loaves; and he gave to his disciples to set before them; and the two fish divided he among them all.	Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали їм; і обидві рибини поділив на всіх.
42	42
And they all ate, and were filled.	І всі їли, і наситились.
43	43
And they took up twelve baskets full of the broken pieces, and of the fish.	І набрали шматків хліба і залишків від риб дванадцять повних кошиків.
44	44
And they that ate the loaves were five thousand men.	Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів.
45	45
And straightaway he constrained his disciples to enter into the boat, and to go before him unto the other side to Bethsaida, while he himself sent the multitude away.	І зразу наказав ученикам Своїм увійти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік до Вифсаїди, поки Він відпустить народ.
46	46
And after he had taken leave of them, he departed into the mountain to pray.	І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись.
47	47
And when even was come, the boat was in the midst of the sea, and he alone on the land.	Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.
48	48
And he saw them distressed in rowing, for the wind was contrary unto them: and about the fourth watch of the night he cometh unto them, walking on the sea; and he would have passed by them:	І побачив, як вони знемагали у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько до четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів проминути їх.
49	49
but they, when they saw him walking on the sea, supposed it to be a ghost, and cried out;	Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали.
50	50
for they all saw him, and were troubled. And straightaway he spake with them, and saith unto them, Be of good cheer: it is I; be not afraid.	Бо всі побачили Його і стривожилися. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьоріться! Це Я, не бійтеся!
51	51
And he went up unto them into the boat; and the wind ceased: and they were sore amazed in themselves beyond measure, and marveled;	І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно про себе жахалися і дивувалися,
52	52
for they understood not concerning the loaves, for their heart was hardened.	бо не зрозуміли і чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле.
53	53
And when they had crossed over, they came to the land of Gennesaret, and moored to the shore.	І, переправившись, були в землю Генісаретську і причалили до берега.
54	54
And when they were come out of the boat, straightaway the people knew him,	Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його,
55	55
and having run round about that whole surrounding region, they began to carry about on their beds those that were sick, thither where they heard he was.	оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де тільки чули, що Він є.
56	56
And wheresoever he entered, into villages, or cities, or the country, they laid the sick in the marketplaces, and besought him that they might touch if it were but the border of his garment: and as many as touched him were made whole.	І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, на перехрестях клали недужих і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і ті, які доторкалися до Нього, зцілялись.