Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 9

Brenton–Byzantine English Bible > Mark :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Chapter 9	Глава 9

1	1
And he said unto them, Verily I say unto you, There are some of them that stand here, who shall in no wise taste of death, till they see the kingdom of God come with power.	І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі.
2	2
And after six days Jesus taketh with him Peter, and James, and John, and bringeth them up into a high mountain apart by themselves: and he was transfigured before them;	І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними.
3	3
and his garments became glistering, exceeding white as snow, so as no fuller on earth can whiten them.	Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі.
4	4
And there appeared unto them Elijah with Moses: and they were talking with Jesus.	І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом.
5	5
And Peter answereth and saith to Jesus, Rabbi, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elijah.	При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один.
6	6
For he knew not what he should say; for they were sore afraid.	Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.
7	7
And there came a cloud overshadowing them: and there came a voice out of the cloud, This is my beloved Son: hear ye him.	І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте!
8	8
And suddenly looking round about, they saw no one anymore, but Jesus only with themselves.	І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою.
9	9
And as they were coming down from the mountain, he charged them that they should tell no man what things they had seen, save when the Son of man should have risen again from the dead.	Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10	10
And they kept the saying, questioning among themselves what the rising again from the dead should mean.	І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих.
11	11
And they asked him, saying, How is it that the scribes say that Elijah must first come?	І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі?
12	12
And he answered and said unto them, Elijah indeed cometh first, and restoreth all things: and how is it written of the Son of man, that he should suffer many things and be set at nought?	Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим.
13	13
But I say unto you, that Elijah is come, and they have also done unto him whatsoever they would, even as it is written of him.	Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього.
14	14
And when he came to the disciples, he saw a great multitude about them, and scribes questioning with them.	Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.
15	15
And straightaway all the multitude, when they saw him, were greatly amazed, and running to him saluted him.	І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його.
16	16
And he asked the scribes, What question ye with them?	Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою?
17	17
And one of the multitude answered and said, Teacher, I brought unto thee my son, who hath a dumb spirit;	Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого.
18	18
and wheresoever it taketh him, it dasheth him down: and he foameth, and grindeth his teeth, and pineth away: and I spake to thy disciples that they should cast it out; and they were not able.	Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.
19	19
And he answereth him and saith, O faithless generation, how long shall I be with you? how long shall I bear with you? bring him unto me.	Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.
20	20
And they brought him unto him: and when he saw him, straightaway the spirit tare him grievously; and he fell on the ground, and wallowed foaming.	І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну.
21	21
And he asked his father, How long a time is it since this hath come unto him? And he said, From a child.	Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;
22	22
And ofttimes it hath cast him both into the fire and into the waters, to destroy him: but if thou canst do anything, have compassion on us, and help us.	багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами.
23	23
And Jesus said unto him, If thou canst believe, all things are possible to him that believeth.	Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.
24	24
And straightaway the father of the child cried out, and said with tears, I believe, Lord; help thou mine unbelief.	І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству.
25	25
And when Jesus saw that a multitude came running together, he rebuked the unclean spirit, saying unto him, Thou dumb and deaf spirit, I command thee, come out of him, and enter no more into him.	Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього.
26	26
And having cried out, and torn him much, he came out: and the boy became as one dead; insomuch that many said, He is dead.	І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер.
27	27
But Jesus took him by the hand, and raised him up; and he arose.	Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав.
28	28
And when he was come into the house, his disciples asked him privately, How is it that we could not cast it out?	Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його?
29	29
And he said unto them, This kind can come out by nothing, save by prayer and fasting.	І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.
30	30
And they went forth from thence, and passed through Galilee; and he would not that any man should know it.	Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався.
31	31
For he taught his disciples, and said unto them, The Son of man is delivered up into the hands of men, and they shall kill him; and after he is killed, he shall rise again the third day.	Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне.
32	32
But they understood not the saying, and were afraid to ask him.	Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.
33	33
And he came to Capernaum: and when he was in the house he asked them, What were ye reasoning among yourselves on the way?	Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою?
34	34
But they held their peace: for they had disputed one with another on the way, who was the greatest.	Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший.
35	35
And he sat down, and called the twelve; and he saith unto them, If any man would be first, he shall be last of all, and servant of all.	І, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою.
36	36
And he took a little child, and set him in the midst of them: and taking him in his arms, he said unto them,	І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм:
37	37
Whosoever shall receive one of such little children in my name, receiveth me: and whosoever shall receive me, receiveth not me, but him that sent me.	хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене.
38	38
And John answered him, saying, Teacher, we saw one casting out demons in thy name, who followeth not us; and we forbade him, because he followeth not us.	Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами.
39	39
But Jesus said, Forbid him not: for there is no man who shall do a mighty work in my name, and be able quickly to speak evil of me.	Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене.
40	40
For he that is not against you is for you.	Бо хто не проти вас, той за вас.
41	41
For whosoever shall give you a cup of water to drink in my name, because ye are Christ’s, verily I say unto you, he shall in no wise lose his reward.	І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди.
42	42
And whosoever shall cause one of the little ones that believe on me to stumble, it were better for him if a millstone were hung about his neck, and he were cast into the sea.	А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море.
43	43
And if thy hand cause thee to stumble, cut it off: it is good for thee to enter into life maimed, rather than having thy two hands to go into hell, into the unquenchable fire;	І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий,
44	44
where their worm dieth not, and the fire is not quenched.	де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
45	45
And if thy foot cause thee to stumble, cut it off: it is good for thee to enter into life halt, rather than having thy two feet to be cast into hell, into the unquenchable fire;	І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий,
46	46
where their worm dieth not, and the fire is not quenched.	де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
47	47
And if thine eye cause thee to stumble, cast it out: it is good for thee to enter into the kingdom of God with one eye, rather than having two eyes to be cast into the hell of fire;	І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну,
48	48
where their worm dieth not, and the fire is not quenched.	де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
49	49
For everyone shall be salted with fire, and every sacrifice shall be salted with salt.	Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться.
50	50
Salt is good: but if the salt have lost its saltiness, wherewith will ye season it? Have salt in yourselves, and be at peace one with another.	Сіль — добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою.