Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 5

Brenton–Byzantine English Bible > Mark :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Chapter 5	Глава 5

1	1
And they came to the other side of the sea, into the country of the Gadarenes.	І прийшли на другий берег моря, в країну Гадаринську.
2	2
And when he was come out of the boat, straightaway there met him out of the tombs a man with an unclean spirit,	І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого;
3	3
who had his dwelling in the tombs: and no man could bind him, no, not with a chain;	він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами,
4	4
because that he had been often bound with fetters and chains, and the chains had been rent asunder by him, and the fetters broken in pieces: and no man had strength to tame him.	бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його.
5	5
And always, night and day, in the mountains and in the tombs, he was crying out, and cutting himself with stones.	Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння.
6	6
But when he saw Jesus from afar, he ran and worshiped him;	Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому.
7	7
and crying out with a loud voice, he said, What have I to do with thee, Jesus, thou Son of the Most High God? I adjure thee by God, torment me not.	І, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
8	8
For he said unto him, Come forth, thou unclean spirit, out of the man.	Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка.
9	9
And he asked him, What is thy name? And he answered, saying, My name is Legion; for we are many.	І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас.
10	10
And he besought him much that he would not send them away out of the country.	І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї.
11	11
Now there was there on the mountainside a great herd of swine feeding.	Паслось же там біля гори велике стадо свиней.
12	12
And all the demons besought him, saying, Send us into the swine, that we may enter into them.	І благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них.
13	13
And straightaway Jesus gave them leave. And the unclean spirits came out, and entered into the swine: and the herd rushed down the steep into the sea (and they were about two thousand); and they were drowned in the sea.	Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі.
14	14
And they that fed the swine fled, and told it in the city, and in the country. And they came out to see what it was that had come to pass.	Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося.
15	15
And they come to Jesus, and behold him that was possessed with demons sitting, and clothed, and in his right mind, even him that had the legion: and they were afraid.	Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить — і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися.
16	16
And they that saw it declared unto them how it befell him that was possessed with demons, and concerning the swine.	Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней.
17	17
And they began to beseech him to depart from their borders.	І почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх.
18	18
And when he was entered into the boat, he that had been possessed with demons besought him that he might be with him.	І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним.
19	19
But Jesus suffered him not, but saith unto him, Go to thy house unto thy friends, and tell them how great things the Lord hath done for thee, and how he had mercy on thee.	Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе.
20	20
And he went his way, and began to publish in Decapolis how great things Jesus had done for him: and all men marveled.	І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися.
21	21
And when Jesus had crossed over again in the boat unto the other side, a great multitude was gathered unto him; and he was by the sea.	Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря.
22	22
And behold, there cometh one of the rulers of the synagogue, Jairus by name; and seeing him, he falleth at his feet,	І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаїр і, побачивши Його, падає до ніг Його
23	23
and besought him much, saying, My little daughter is at the point of death: I pray thee, that thou come and lay thy hands on her, that she may be made whole; and she shall live.	і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася жива.
24	24
And he went with him; and a great multitude followed him, and they thronged him.	Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.
25	25
And a certain woman, who had an issue of blood twelve years,	Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,
26	26
and had suffered many things of many physicians, and had spent all that she had, and was nothing bettered, but rather grew worse,	багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, —
27	27
having heard of Jesus, came in the crowd behind, and touched his garment.	почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його,
28	28
For she said, If I touch but his garments, I shall be made whole.	бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю.
29	29
And straightaway the fountain of her blood was dried up; and she felt in her body that she was healed of her plague.	І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги.
30	30
And straightaway Jesus, perceiving in himself that the power proceeding from him had gone forth, turned him about in the crowd, and said, Who touched my garments?	І негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї?
31	31
And his disciples said unto him, Thou seest the multitude thronging thee, and sayest thou, Who touched me?	Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене?
32	32
And he looked round about to see her that had done this thing.	Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це.
33	33
But the woman fearing and trembling, knowing what had been done to her, came and fell down before him, and told him all the truth.	Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.
34	34
And he said unto her, Daughter, thy faith hath made thee whole; go in peace, and be whole of thy plague.	Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.
35	35
While he yet spake, they come from the ruler of the synagogue’s house, saying, Thy daughter is dead: why troublest thou the Teacher any further?	Коли він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя?
36	36
But straightaway Jesus, when he heard the word that was spoken, saith unto the ruler of the synagogue, Fear not, only believe.	Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй.
37	37
And he suffered no man to follow him, save Peter, and James, and John the brother of James.	І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова.
38	38
And he cometh to the house of the ruler of the synagogue; and he beholdeth a tumult, many weeping and wailing greatly.	І прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили.
39	39
And when he was entered in, he saith unto them, Why make ye a tumult, and weep? the child is not dead, but sleepeth.	І, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить.
40	40
And they laughed him to scorn. But he, having put them all forth, taketh the father of the child and her mother and them that were with him, and goeth in where the child was lying.	І глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина.
41	41
And taking the child by the hand, he saith unto her, Talitha cumi; which is, being interpreted, Damsel, I say unto thee, Arise.	І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа, кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань.
42	42
And straightaway the damsel rose up, and walked; for she was twelve years old. And they were amazed with a great amazement.	В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого.
43	43
And he charged them much that no man should know this: and he commanded that something should be given her to eat.	І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти.