|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| У Ноємині був родич з боку чоловіка її, людина дуже знатна, з племені Елимелехового, ім’я йому Вооз. | И# бЁ мyжъ знaемый мyжу ноеммjню: мyжъ же си1ленъ t р0да є3лімелeхова, и4мz же є3мY во0зъ. |
|
2
|
2
|
| І сказала Руф моавитянка Ноємині: піду я на поле і буду підбирати колосся за слідами того, у кого знайду благовоління. Вона сказала їй: іди, дочко моя. | И# речE рyfь мwавjтінz къ ноеммjни: да и3дY u5бо на ни1ву и3 соберY клaсы вслёдствующи, и3дёже ѓще њбрsщу благодaть пред8 nчи1ма є3гw2. Речe же є4й: и3ди2, дщи2 (моS). |
|
3
|
3
|
| Вона пішла, і прийшла, і підбирала в полі колосся за женцями. І трапилося, що та частина поля належала Воозу, який із племені Елимелехового. | И# и4де, и3 пришeдши собирaше на ни1вэ вслёдствующи жaтелємъ: и3 пріи1де по слyчаю въ чaсть ни1вы во0зовы, и4же t ср0дства є3лімелeхова. |
|
4
|
4
|
| І ось, Вооз прийшов з Вифлеєма і сказав женцям: Господь з вами! Вони сказали йому: нехай благословить тебе Господь! | И# сE, во0зъ пріи1де t виfлеeма и3 речE жнyщымъ: гDь съ вaми. И# рёша є3мY: да блгcви1тъ тS гDь. |
|
5
|
5
|
| І сказав Вооз слузі своєму, приставленому до женців: чия це молода жінка? | И# речE во0зъ џтроку своемY стоsщему над8 жaтєли: чіS nтрокови1ца сіS; |
|
6
|
6
|
| Слуга, приставлений до женців, відповів і сказав: ця молода жінка — моавитянка, яка прийшла з Ноєминню з полів моавитських; | И# tвэщA џтрокъ стоsй над8 жнyщими, и3 речE: nтрокови1ца мwавjтінz є4сть, пришeдшаz съ ноеммjною t селA мwaвлz: |
|
7
|
7
|
| вона сказала: «буду я підбирати і збирати між снопами за женцями»; і прийшла, і знаходиться тут від самого ранку досі; мало буває вона вдома. | и3 речE: да соберY нн7э и3 сложY въ снопёхъ по слёду жнyщихъ: и3 пріи1де, и3 стA t ќтра дaже и3 до вeчера, и3 ни мaлw почи2 на ни1вэ. |
|
8
|
8
|
| І сказав Вооз Руфі: послухай, дочко моя, не ходи підбирати на іншому полі і не переходь звідси, але будь тут з моїми служницями; | И# речE во0зъ къ рyfэ: слhши, дщи2, не ходи2 собирaти на ни1ву и4ну, и3 ты2 да не tи1деши tсю1ду: но здЁ прилэпи1сz ко nтрокови1цамъ мои6мъ, |
|
9
|
9
|
| нехай в очах твоїх буде те поле, де вони жнуть, і ходи за ними; ось, я наказав слугам моїм не чіпати тебе; коли захочеш пити, йди до сосудів і пий, звідки черпають слуги мої. | и3 џчи твои2 да бyдутъ на ни1вэ, и3дёже жнyтъ, и3 да х0диши в8слёдъ и4хъ: сE, заповёдахъ nтрокHмъ не коснyтисz тебЁ: и3 є3гдA возжaждеши, и3 да и4деши къ сосyдwмъ, и3 піeши tню1дуже чeрплютъ џтроцы. |
|
10
|
10
|
| Вона впала на лице своє і вклонилася до землі і сказала йому: чим здобула я в очах твоїх милість, що ти приймаєш мене, хоча я і чужинка? | И# падE (nтрокови1ца) ни1цъ и3 поклони1сz до земли2, и3 речE є3мY: что2 ћкw њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, є4же познaти мS, ѓзъ же є4смь стрaнна; |
|
11
|
11
|
| Вооз відповів і сказав їй: мені сказано все, що зробила ти для свекрухи своєї після смерти чоловіка твого, що ти залишила твого батька і твою матір і твою батьківщину і прийшла до народу, якого ти не знала вчора і третього дня; | И# tвэщA во0зъ и3 речE къ нeй: возвэщeніемъ возвэсти1сz мнЁ, є3ли6ка сотвори1ла є3си2 со свекр0вію твоeю по ўмeртвіи мyжа твоегw2, и3 кaкw њстaвила є3си2 nтцA твоего2 и3 мaтерь твою2 и3 зeмлю рождeніz твоегw2, и3 пришлA є3си2 въ лю1ди, и4хже не вёдала t вчерA и3 трeтіzгw днE: |
|
12
|
12
|
| нехай воздасть Господь за цю справу твою, і нехай буде тобі повна нагорода від Господа Бога Ізраїлевого, до Якого ти прийшла, щоб заспокоїтися під Його крилами! | да воздaстъ гDь дёло твоE, и3 да бyдетъ мздA твоS и3сп0лнь t гDа бGа ї}лева, къ немyже пришлA є3си2 ўповaти под8 крил0ма є3гw2. |
|
13
|
13
|
| Вона сказала: нехай буду я в милості перед очима твоїми, господарю мій! Ти втішив мене і говорив до серця раби твоєї, тим часом як я не варта жодної з рабинь твоїх. | Nнa же речE: њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, господи1не м0й, ћкw ўтёшилъ мS є3си2, и3 ћкw глаг0лалъ є3си2 въ сeрдце рабы2 твоеS, и3 сE, ѓзъ бyду ћкw є3ди1на t рабhнь твои1хъ. |
|
14
|
14
|
| І сказав їй Вооз: час обіду; прийди сюди і їж хліб і вмочуй шматок твій в оцет. І сіла вона біля женців. Він подав їй хліба; вона їла, наїлася, і ще залишилося. | И# речE є4й во0зъ: ўжE чaсъ ћсти, прибли1жисz u5бо сёмw, да ћси хлёбъ м0й, и3 њмочи2 ўкрyхъ тв0й во џцетъ. И# сsде рyfь t страны2 жaтелей: и3 подадE є4й во0зъ прsжмо, и3 kдE и3 насhтисz, и3 њстA: |
|
15
|
15
|
| І встала, щоб підбирати. Вооз дав наказ слугам своїм, сказавши: нехай підбирає вона і між снопами, і не кривдьте її; | и3 востA собирaти. И# заповёда во0зъ nтрокHмъ свои6мъ, глаг0лz: средЁ снопHвъ да собирaетъ, и3 не посрами1те ю5: |
|
16
|
16
|
| та й від снопів відкидайте їй і залишайте, нехай вона підбирає [і їсть], і не сваріть її. | и3 носsще носи1те є4й, и3 tлагaюще tлагaйте є4й t снопHвъ, и3 њстaвите ю5 собирaти и3 ћсти, и3 не возбрани1те є4й. |
|
17
|
17
|
| Так підбирала вона на полі до вечора і вимолотила зібране, і вийшло близько ефи ячменю. | И# собирA до вeчера на ни1вэ, и3 и3змлати2 є4же собрA, и3 бhсть ћкw їфJ мёра kчмeнz: |
|
18
|
18
|
| Узявши це, вона пішла в місто, і свекруха її побачила, що вона набрала. І вийняла [Руф з пазухи своєї] і дала їй те, що залишила, наївшись сама. | и3 взS, и3 пріи1де во грaдъ. И# ви1дэ свекр0вь є3S є4же собрA: и3 и3з8eмши рyfь t нёдръ свои1хъ, дадE свекр0ви своeй, є4же њстaвила, t ни1хже насhтисz. |
|
19
|
19
|
| І сказала їй свекруха її: де ти збирала сьогодні і де працювала? нехай буде благословенний той, хто прийняв тебе! [Руф] відкрила свекрусі своїй, у кого вона працювала, і сказала: чоловікові тому, у якого я сьогодні працювала, ім’я Вооз. | И# речE къ нeй свекр0вь є3S: гдЁ є3си2 собирaла днeсь, и3 гдЁ раб0тала; да бyдетъ благословeнъ познaвый тS. И# повёда рyfь свекр0ви своeй, гдЁ раб0тала, и3 речE: и4мz мyжу во0зъ, ў негHже раб0тахъ днeсь. |
|
20
|
20
|
| І сказала Ноєминь невістці своїй: благословенний він від Господа за те, що не позбавив милости своєї ні живих, ні мертвих! І сказала їй Ноєминь: чоловік цей близький до нас; він з наших родичів. | Речe же ноеммjнь снохЁ своeй: блгcвeнъ є4сть гDемъ, ћкw не њстaви ми1лости своеS съ живhми и3 со ўмeршими. И# речE є4й ноеммjнь: ќжикъ є4сть нaмъ мyжъ т0й, и3 є4сть t ќжикъ нaшихъ. |
|
21
|
21
|
| Руф моавитянка сказала [свекрусі своїй]: він навіть сказав мені: будь з моїми служницями, доки не закінчать вони жнива мої. | И# речE рyfь ко свекр0ви своeй: и3 мнЁ ќбw речE: ко nтрокови1цамъ мои6мъ пристaни, д0ндеже скончaютъ всю2 жaтву, ћже є4сть мнЁ. |
|
22
|
22
|
| І сказала Ноєминь невістці своїй Руфі: добре, дочко моя, що ти будеш ходити зі служницями його, і не будуть ображати тебе на іншому полі. | И# речE ноеммjнь къ рyfэ снохЁ своeй: блaго, дщи2, ћкw ходи1ла є3си2 со nтрокови1цами є3гw2, и3 не сопроти1вzтсz тебЁ на и4нэй ни1вэ. |
|
23
|
23
|
| Так була вона зі служницями Воозовими і підбирала [колосся], доки не скінчилися жнива ячменю і жнива пшениці, і жила у свекрухи своєї. | И# пристA рyfь ко nтрокови1цамъ во0зwвымъ собирaти (клaсы), д0ндеже скончaсz жaтва kчмeнz и3 пшени1цы: и3 сёде со свекр0вію своeю. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
