Глава 1
1
Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі,
2
як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*,
3
то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле,
4
щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
5
У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета.
6
Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно.
7
У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
8
Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом,
9
за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього,
10
а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння.
11
Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
12
Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього.
13
Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан;
14
і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє,
15
бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї.
16
І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього.
17
І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений.
18
І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх.
19
Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це.
20
І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу.
21
Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі.
22
Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
23
А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
24
Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:
25
так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми.
26
Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет,
27
до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія.
28
Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах.
29
Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання.
30
І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога.
31
І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус.
32
Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його.
33
І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця.
34
Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
35
Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
36
Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною,
37
бо не буває безсилим у Бога ніяке слово.
38
Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел.
39
Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине,
40
і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
41
Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета.
42
І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї!
43
І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
44
Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
45
Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
46
І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
47
і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм,
48
бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди.
49
Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його.
50
І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його.
51
Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх;
52
скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
53
голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим.
54
Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість,
55
як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку.
56
Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
57
Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
58
І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею.
59
І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією.
60
На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном.
61
І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим.
62
І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
63
Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі.
64
І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
65
І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це.
66
Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним.
67
І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи:
68
благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому.
69
І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
70
як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
71
що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
72
сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій —
73
дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
74
щоб ми, визволившись від рук ворогів наших,
75
безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого.
76
І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому.
77
Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх,
78
з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба,
79
просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру.
80
Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві.
