Глава 1
1
Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа, дванадцятьом колінам, що в розсіянні, — радуйтеся.
2
З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам,
3
знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння;
4
терпіння ж повинно мати досконалу дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку.
5
Якщо ж у кого з вас не вистачає мудрости, нехай просить у Бога, Який дає всім просто й без докорів, — і дасться йому.
6
Але нехай просить з вірою, нітрохи не сумніваючись, бо той, хто сумнівається, подібний до морської хвилі, яку вітер здіймає і розвіває.
7
Hехай не думає така людина одержати що-небудь від Господа.
8
Двоєдушна людина нестійка на всіх шляхах своїх.
9
Hехай хвалиться брат смиренний своєю висотою,
10
а багатий — смиренням своїм, бо він перейде, як цвіт трав’яний.
11
Сходить сонце, настає спека, і спекою висушує траву; цвіт її опадає, зникає краса її вигляду, так в’яне і багатий на своїх шляхах.
12
Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вінець життя, який обіцяв Господь тим, що люблять Його.
13
У спокусі ніхто не кажи: «Бог мене спокушає»; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого,
14
але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю;
15
похіть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.
16
Hе обманюйтесь, браття мої улюблені.
17
Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів, у Якого немає зміни і ні тіні переміни.
18
Захотівши, Він породив нас словом істини, щоб нам бути якимсь початком Його створінь.
19
Отож, браття мої улюблені, кожна людина нехай буде скорою на слухання, повільною на слова, повільною на гнів,
20
бо гнів людини не творить правди Божої.
21
Тому, відкинувши всяку нечистоту і залишок злоби, з лагідністю прийміть насаджене слово, яке може спасти ваші душі.
22
Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють.
23
Бо хто слухає слово і не виконує, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:
24
вона подивилась на себе, відійшла і відразу ж забула, яка вона.
25
Але хто вникне в закон довершений, в закон свободи, і перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем діла, блаженний буде у своїй діяльності.
26
Коли хто з вас гадає, що він побожний і не приборкує свого язика, але спокушає своє серце, то побожність у того пуста.
27
Чиста і непорочна побожність перед Богом і Отцем є в тому, щоб піклуватися про сиріт і вдів у їхніх скорботах і берегти себе неоскверненим від світу.
