Глава 1
1
Павло, раб Божий, апостол же Ісуса Христа, за вірою обраних Божих і пізнанням істини, що належить до благочестя,
2
у надії вічного життя, яке обіцяв вірний у слові Бог раніше вікових часів,
3
а у свій час явив Своє слово в проповіді, довіреній мені за велінням Спасителя нашого, Бога, —
4
Титові, істинному синові за спільною вірою: благодать, милість і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спасителя нашого.
5
Для того я залишив тебе на Криті, щоб ти довершив недокінчене і поставив у всіх містах пресвітерів, як я тобі наказував:
6
коли хто непорочний, чоловік однієї жінки, дітей має вірних, яких не докоряють у розпусті чи непокірності.
7
Бо єпископ повинен бути бездоганний, як Божий управитель, не такий‚ що собі догоджає‚ не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не забіяка, не користолюбець,
8
а гостинний, благолюбний, цнотливий, справедливий, побожний, стриманий,
9
який дотримується правдивого слова, згідно з вченням, щоб він мав силу й наставляти в здоровому вченні, і викривати противників.
10
Бо є багато непокірних, марнословів і обманщиків, особливо з обрізаних,
11
яким треба затуляти вуста: вони розбещують цілі доми, навчаючи чого не слід, заради ганебної користи.
12
З них же самих один віршотворець сказав: «Критяни завжди неправдомовці, злі звірі, черева ледачi».
13
Свідчення це справедливе. З цієї причини викривай їх суворо, щоб вони були здорові у вірі,
14
незважаючи на юдейські байки і накази людей, які відвертаються від істини.
15
Для чистих усе чисте; а для осквернених і невірних немає нічого чистого, але осквернені і розум їхній‚ і совість.
16
Вони говорять, що знають Бога, а ділами відрікаються, будучи огидними і нездатними ні до якого доброго діла.
