Глава 1
1
І звершив Іосія в Єрусалимі пасху Господу своєму, і закололи пасхального агнця в чотирнадцятий день першого місяця,
2
поставивши священиків за чергами в облаченні у храмі Господньому.
3
І сказав левитам, священнослужителям Ізраїлевим: освятіть себе Господу для поставлення святого ковчега Господнього в храмі, який побудував цар Соломон, син Давидів.
4
Не потрібно буде вам брати його на рамена; служіть тепер Господу Богу вашому, і піклуйтеся про народ Його Ізраїля, і влаштуйтеся за родами і поколіннями вашими, за розкладом Давида, царя Ізраїлевого, і за урочистістю Соломона, сина його,
5
і ставайте у святилищі, за родовими левитськими розрядами вашими перед братами вашими, синами Ізраїля,
6
заколіть за уставом пасхального агнця і приготуйте жертви для братів ваших і зробіть пасху за заповіддю Господньою, даною Мойсеєві.
7
І дав Іосія в дар народу, який там знаходився, тридцять тисяч агнців і козлів і три тисячі тельців; це за обітницею дано від царських стад народу і священикам і левитам.
8
І дали Хелкія і Захарія й Ієиїл, що начальствують у храмі, священикам на пасху дві тисячі шістсот овець і триста волів.
9
І Ієхонія і Самей і Нафаниїл, брат його, й Асавія й Охиїл, й Іорам, тисячоначальники, дали левитам на пасху п’ять тисяч овець і сімсот волів.
10
І коли це відбувалося, священики і левити благоліпно стояли за поколіннями і родовими перевагами, тримаючи опрісноки перед народом,
11
щоб приносити жертви Господу за написаним у книзі Мойсеєвій. І це було в ранній час.
12
І спекли пасхального агнця на вогні, як належало, а жертви зварили в мідних посудинах і казанах з пахощами, і віднесли всьому народові.
13
А після того приготували для себе і для священиків, братів своїх, синів Аарона.
14
Бо священики приносили жир до пізнього часу, а тому левити готували для себе і для священиків, братів своїх, синів Аарона.
15
Священноспівці ж, сини Асафові, знаходилися на місцях своїх, за встановленням Давида, й Асаф і Захарія й Еддинус, який був від царя.
16
І воротарям біля кожних воріт не дозволялося залишати своєї черги, тому що для них готували брати їхні, левити.
17
І звершилося в той день все, що належало до жертвоприношення Господу при звершенні пасхи,
18
і до приношення всепалень на жертовнику Господньому, за повелінням царя Іосії.
19
І звершували сини Ізраїлеві, які у той час знаходилися там, пасху і свято опрісноків сім днів.
20
І не звершувалося такої пасхи в Ізраїлі від часів Самуїла пророка.
21
І жоден з усіх царів ізраїльських не звершував такої пасхи, яку звершив Іосія, і священики і левити, і юдеї і всі ізраїльтяни, які жили в той час у Єрусалимі.
22
У вісімнадцятий рік царювання Іосії звершена ця пасха.
23
І спрямовані були прямою путтю діла Іосії перед Господом від серця, повного благочестя.
24
Те ж, що було при ньому, описано в попередніх літописах про тих, хто грішив і чинив нечестя проти Господа більше за всякий народ і царство, і чим вони свідомо ображали Його, і за що слова Господа повстали проти Ізраїля.
25
І після всіх цих діянь Іосії сталося, що фараон, цар Єгипетський, ішов воювати в Каркамис біля Євфрату, й Іосія вийшов назустріч йому.
26
Цар Єгипетський послав до нього сказати: що мені і тобі, царю Юдейський?
27
Не проти тебе посланий я від Господа Бога; війна моя на Євфраті, і нині Господь зі мною і Господь спонукує мене; відступи і не протився Господу.
28
Але не повернувся Іосія на свою колісницю, а наважився воювати з ним, не послухавши слів Єремії пророка з уст Господа.
29
І вступив з ним у битву на полі Мегиддо. І зійшлися начальники до царя Іосії.
30
І сказав цар слугам своїм: віднесіть мене з поля битви, тому що я дуже занеміг. І слуги його негайно винесли його із строю.
31
І зійшов він на другу колісницю свою і, повернувшись у Єрусалим, помер і похований у гробниці батьків своїх.
32
І плакали за Іосією по всій Юдеї, плакав за Іосією і пророк Єремія, і начальники з дружинами оплакували його до цього дня. І це передано назавжди всьому роду Ізраїлевому.
33
Це написано в літописі царів юдейських, і те, що зроблено Іосією, і слава його і його розуміння закону Господнього; попередні ж діла його і згадані нині описані в книзі царів ізраїльських і юдейських.
34
І взяв народ Ієхонію [Іоахаза], сина Іосії, і поставили його царем замість Іосії, батька його, коли йому було двадцять три роки.
35
І царював він у Юдеї і Єрусалимі три місяці, і відставив його цар Єгипетський, щоб не царювати йому в Єрусалимі.
36
І наклав на народ сто талантів срібла й один талант золота.
37
І поставив цар Єгипетський Іоакима, брата його, царем Юдеї і Єрусалима.
38
І зв’язав вельмож, а Заракина, брата його, відвів у Єгипет.
39
Був же Іоаким двадцяти п’яти років, коли став царем над Юдеєю та Єрусалимом, і робив він лихе перед Господом.
40
Проти нього вийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, і зв’язав його мідними ланцюгами і відвів у Вавилон.
41
І, узявши деякі зі священних сосудів Господа, Навуходоносор переніс їх і поставив у своєму капищі у Вавилоні.
42
Сказання про нього, про його розбещення і нечестя написані в книзі літописів царських.
43
І став царем замість нього Іоаким, син його; він був вісімнадцяти років, коли був призначений царем.
44
Царював же в Єрусалимі три місяці і десять днів, і зробив він лихе перед Господом.
45
І через рік Навуходоносор послав і відвів його у Вавилон разом зі священними сосудами Господа,
46
і призначив царем Юдеї та Єрусалима Седекію, який був двадцяти одного року. Царював він одинадцять років.
47
І робив він лихе перед Господом, не слухаючи слів, сказаних пророком Єремією від уст Господа.
48
І, бувши зв’язаним від царя Навуходоносора клятвою в ім’я Господа, порушив клятву, відійшов і, озлобивши свою шию і серце своє, переступив закони Господа Бога Ізраїлевого.
49
Також і начальники народу і священиків чинили дуже нечестиво, перевершуючи у всіх нечистотах усіх язичників, і осквернили освячений у Єрусалимі храм Господній.
50
Бог батьків їхніх посилав вісників Своїх закликати їх до навернення, оскільки щадив Він їх і оселю Свою;
51
але вони глузували з вісників Його: в той самий день, в який Господь говорив, вони насміхалися з пророків Його,
52
доки Він, розгнівавшись на народ Свій за нечестя, повелів повстати на них царям халдейським.
53
Вони вибили юнаків їхніх мечем навколо святого храму їхнього і не пощадили ні юнака, ні дівчини, ні старого, ні молодого, але всі були віддані в руки їхні.
54
І всі священні сосуди Господні, великі і малі, і сосуди ковчега Господнього і царські скарби взяли вони і віднесли у Вавилон.
55
І спалили дім Господній і зруйнували стіни Єрусалима і вежі його спалили вогнем,
56
і всю красу його перетворили на ніщо; тих же, хто залишився від меча, відвели у Вавилон.
57
І вони були рабами його і синів його до владарювання персів, на сповнення слова Господнього з уст Єремії:
58
доки земля не відсвяткує субот своїх, на весь час запустіння свого, упродовж сімдесяти років, вона буде суботствувати.
