Глава 1
1
І було слово Господнє до Іони, сина Амафиїного:
2
встань, іди у Ниневію, місто велике, і проповідуй у ньому, бо злодіяння його дійшли до Мене.
3
І встав Іона, щоб утікати у Фарсис від лиця Господа, і прийшов у Іоппію, і знайшов корабель, який вирушав у Фарсис, віддав платню за проїзд і ввійшов у нього, щоб плисти з ними у Фарсис від імені Господа.
4
Але Господь здійняв на морі сильний вітер, і зробилася на морі велика буря, і корабель готовий був розбитися.
5
І злякалися корабельники, і взивали кожен до свого бога, і стали кидати у море поклажу з корабля, щоб полегшити його від неї; Іона ж спустився усередину корабля, ліг і міцно заснув.
6
І прийшов до нього начальник корабля і сказав йому: чого ти спиш? встань, взивай до Бога твого; можливо, Бог згадає про нас, і ми не загинемо.
7
І сказали одне одному: підемо, кинемо жереби, щоб дізнатися, за кого осягає нас це лихо. І кинули жереби, й упав жереб на Іону.
8
Тоді сказали йому: скажи нам, за кого осягла нас ця біда? яке твоє заняття, і звідки ти йдеш? де твоя країна, і з якого ти народу?
9
І він сказав їм: я єврей, шаную Господа Бога небес, Який створив море і сушу.
10
І злякалися люди страхом великим і сказали йому: для чого ти це зробив? Бо довідалися ці люди, що він біжить від лиця Господнього, як він сам оголосив їм.
11
І сказали йому: що зробити нам з тобою, щоб море затихло для нас? Бо море не переставало хвилюватися.
12
Тоді він сказав їм: візьміть мене і киньте мене у море, і море затихне для вас, бо я знаю, що через мене спостигла вас ця велика буря.
13
Але ці люди почали посилено гребти, щоб пристати до землі, але не могли, тому що море все продовжувало бушувати проти них.
14
Тоді воззвали вони до Господа і сказали: молимо Тебе, Господи, нехай не загинемо за душу людини цієї, і не постав нам у провину кров невинну; бо Ти, Господи, зробив те, що угодно Тобі!
15
І взяли Іону і кинули його у море, і затихло море у люті своїй.
16
І злякалися ці люди Господа великим страхом, і принесли Господу жертву, і дали обітниці.
