Глава 1
1
Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, за обітницею життя в Христі Ісусі,
2
Тимофію, улюбленому синові: благодать, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.
3
Дякую Богові, Якому служу від прабатьків із чистою совістю, що безперестанно згадую про тебе в молитвах моїх вдень і вночі,
4
і бажаю бачити тебе, згадуючи про сльози твої, щоб мені сповнитися радістю,
5
пам’ятаючи нелицемірну віру твою, яка раніше була в бабусі твоєї Лоїди і в матері твоєї Євникії‚ впевнений, що вона і в тобі.
6
Із цієї причини нагадую тобі зігрівати дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх.
7
Бо дав нам Бог духа не страху, а сили, і любови, і цнотливости.
8
Отже, не соромся свідчення Господа нашого Ісуса Христа, ні мене, в’язня Його; але страждай з благовістям Христовим силою Бога,
9
Який спас нас і покликав покликом святим, не за ділами нашими, а з волі Своєї і благодаті, яка дана нам у Христі Ісусі раніш вічних часів,
10
а нині відкрилася явленням Спасителя нашого Ісуса Христа, Який зруйнував смерть і явив життя і нетління через благовістя,
11
для якого я поставлений проповідником, і апостолом, і вчителем язичників.
12
З цієї причини я і страждаю так; але не соромлюсь. Бо я знаю, в Кого увірував, і впевнений, що Він має силу зберегти передання моє на той день.
13
Тримайся взірця здорового вчення, яке ти чув від мене, з вірою і любов’ю, в Христі Ісусі.
14
Бережи добрий заповіт Духом Святим, що живе в нас.
15
Ти знаєш, що всі асійські залишили мене; між ними Фігелл та Єрмоген.
16
Hехай дасть Господь милість дому Онисифора за те, що він багаторазово покоїв мене і не соромився кайданів моїх,
17
а, бувши в Римі, з великим старанням шукав мене і знайшов.
18
Hехай дасть йому Господь знайти милість у Господа в той день; а скільки він служив мені в Ефесі, ти краще знаєш.
