Глава 1
1
Після того, як Олександр, син Филипа, македонянин, який вийшов із землі Киттим, уразив Дарія, царя Перського і Мідійського, і став царем замість нього спершу над Елладою, —
2
він провів багато воєн і оволодів багатьма укріпленими місцями, й убивав царів землі.
3
І пройшов до меж землі й узяв здобич від багатьох народів; і замовкла земля перед ним, і він піднісся, і загордувало серце його.
4
Він зібрав дуже сильне військо і панував над областями і народами і володарями, і вони зробилися його данниками.
5
Після того він зліг у постіль і, відчувши, що помирає,
6
покликав знатних слуг своїх, які виховувалися з ним від юности, і розділив їм своє царство ще за життя свого.
7
Олександр царював дванадцять років і помер.
8
І володарювали слуги його кожен у своєму місці.
9
І після смерти його усі вони поклали на себе вінці, а після них і сини їхні протягом багатьох літ; і примножили зло на землі.
10
І вийшов від них корінь гріха — Антиох Єпифан, син царя Антиоха, який був заручником у Римі, і став царем у сто тридцять сьомому році царства Еллінського.
11
У ті дні вийшли з Ізраїля сини беззаконні і переконували багатьох, говорячи: підемо й укладемо союз з народами, які оточують нас, бо з тих пір, як ми відокремилися від них, спіткало нас багато бід.
12
І добрим здалося це слово в очах їхніх.
13
Деякі з народу виявили бажання і вирушили до царя; і він дав їм право виконувати установлення язичницькі.
14
Вони побудували в Єрусалимі училище за звичаєм язичницьким
15
і встановили у себе необрізання, і відступили від святого завіту, і з’єдналися з язичниками, і продалися, щоб чинити зло.
16
Коли Антиох побачив, що царство зміцнилося, взявся стати царем над Єгиптом, щоб царювати над двома царствами,
17
й увійшов він у Єгипет із сильним ополченням, з колісницями, і слонами, і вершниками, і численними кораблями;
18
і вступив у битву із Птоломеєм, царем Єгипетським; і убоявся Птоломей від лиця його і кинувся навтіки, і багато упало поранених.
19
І оволоділи вони укріпленими містами у землі Єгипетській, і узяв він здобич із землі Єгипетської.
20
Після поразки Єгипту Антиох повернувся у сто сорок третьому році і пішов проти Ізраїля, і вступив у Єрусалим із сильним ополченням;
21
увійшов у святилище з пихатістю і взяв золотий жертовник, світильник і всі сосуди його,
22
і трапезу предкладення, й узливальниці, і чаші, і кадильниці золоті, і завісу, і вінці, і золоту прикрасу, що була ззовні храму, і все обібрав.
23
Узяв і срібло, і золото, і дорогоцінні сосуди, і взяв сховані скарби, які відшукав.
24
І, взявши все, вирушив у землю свою і вчинив убивства, і говорив з великою гордовитістю.
25
Тому був великий плач в Ізраїлі, в усіх місцях його.
26
Стогнали начальники і старійшини, знемагали діви і юнаки, і змінилася краса жіноча.
27
Усякий наречений віддавався плачу, і та, що сиділа у шлюбному чертозі, була у скорботі.
28
Затремтіла земля за тих, що жили на ній, і весь дім Якова зодягнувся у сором.
29
Після двох років послав цар начальника податей у міста Іуди, і він прийшов у Єрусалим з великим натовпом;
30
підступно говорив їм слова миру, і вони повірили йому; але він раптово напав на місто й уразив його великим ураженням, і погубив безліч народу ізраїльського;
31
взяв здобич з міста і спалив його вогнем, і зруйнував доми його і стіни його навколо;
32
і повели у полон дружин і дітей, і оволоділи худобою.
33
Обгородили місто Давидове великою і міцною стіною і міцними вежами, і зробилося воно для них фортецею.
34
І розташували там народ нечестивий, людей беззаконних, і вони укріпилися у ній;
35
запаслися зброєю і продовольством і, зібравши здобич єрусалимську, склали там, і зробилися великою сіттю.
36
І було це постійною засідкою для святилища і злим дияволом для Ізраїля.
37
Вони проливали невинну кров навколо святилища й оскверняли святилище.
38
Жителі ж Єрусалима розбіглися через них, і він зробився житлом чужих і став чужим для свого роду, і діти його залишили його.
39
Святилище його запустіло, як пустеля, свята його повернулися на плач, суботи його — на ганьбу, честь його — на приниження.
40
Мірою слави його збільшилося нечестя його, і висота його обернулася на сум.
41
Цар Антиох написав усьому царству своєму, щоб усі були одним народом,
42
і щоб кожен залишив свій закон. І погодилися всі народи за словом царя.
43
І багато хто з Ізраїля прийняв ідолослужіння його і приніс жертви ідолам, і осквернив суботу.
44
Цар послав через вісників грамоти в Єрусалим і в міста юдейські, щоб вони додержувалися узаконень, чужих для цієї землі,
45
і щоб не допускалися всепалення і жертвоприношення, й узливання у святилищі, щоб учинили наругу над суботами і святами,
46
і оскверняли святилище і святих,
47
щоб будували жертовники, храми і капища ідольські, і приносили у жертву свиняче м’ясо і худобу нечисту,
48
і залишали синів своїх необрізаними, й оскверняли душі їхні всякою нечистотою і мерзотою,
49
для того, щоб забули закон і змінили всі постанови.
50
А якщо хто не зробить за словом царя, нехай буде відданий на смерть.
51
Згідно з цим писав він усьому царству своєму і поставив наглядачів над усім народом, і повелів містам юдейським приносити жертви у кожному місті.
52
І зібралися до них багато хто з народу, усі, хто залишив закон, — і вчинили зло у землі;
53
і змусили Ізраїля ховатися у всякому сховищі його.
54
У п’ятнадцятий день Хаслева, сто сорок п’ятого року, влаштували на жертовнику мерзоту запустіння, і в містах юдейських навколо побудували жертовники,
55
і перед дверима домів і на вулицях звершували куріння,
56
і книги закону, які знаходили, розривали і спалювали на вогні;
57
у кого знаходили книгу завіту, і хто дотримувався закону, того, за повелінням царя, віддавали на смерть.
58
Таке насильство чинили вони над ізраїльтянами, які приходили кожного місяця у міста.
59
І в двадцять п’ятий день місяця, приносячи жертви на жертовнику, який був над вівтарем,
60
вони, за даним повелінням, убивали жінок, які обрізували дітей своїх,
61
а немовлят вішали за шиї їхні, доми їхні грабували і тих, що звершували над ними обрізання, убивали.
62
Але багато (*людей) в Ізраїлі залишилися твердими й укріпилися, щоб не їсти нечистого,
63
і готові були померти, щоб не осквернитися їжею і не вчинити наруги над святим завітом, — і помирали.
64
І був дуже великий гнів над Ізраїлем.
