Глава 1
1
Першу книгу я написав тобі, Феофіле, про все, що Ісус творив і чого вчив від початку
2
до того дня, коли Він вознісся, давши через Святого Духа повеління апостолам, яких Він обрав
3
і перед якими після страждань Своїх являв Себе живим з багатьма вірними доказами, протягом сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже.
4
І, зібравши їх, Він звелів їм: «Не відлучайтесь із Єрусалима, а чекайте обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене,
5
бо Іоан хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещені Духом Святим».
6
Тому вони, зійшовшись, питали Його, кажучи: «Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?»
7
Він же сказав їм: «Не ваша справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі,
8
але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі».
9
Сказавши це, Він вознісся перед їхніми очима, і хмара взяла Його з очей їхніх.
10
І коли вони дивилися на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білому одязі
11
і сказали: «Мужі галилейські, чого ви стоїте і дивитеся на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо».
12
Тоді вони повернулися до Єрусалима з гори, що зветься Елеон і знаходиться поблизу Єрусалима, на відстані суботньої путі.
13
І, прийшовши, увійшли до світлиці, де й перебували: Петро та Яків, Іоан та Андрій, Филип та Фома, Варфоломій та Матфей, Яків Алфеїв та Симон Зилот, і Іуда, Яковів.
14
Усі вони однодушно перебували у молитві й благанні, з деякими жінками і Марією, Матір’ю Ісуса, та з братами Його.
15
У ті дні Петро, ставши посеред учеників,
16
сказав [зібралося ж близько ста двадцяти чоловік]: «Мужі-браття! Належало статися тому, що у Писанні провістив Дух Святий устами Давидовими про Іуду, колишнього вождя тих, що взяли Ісуса;
17
він був зарахований до нас і одержав жереб служіння цього;
18
але придбав землю неправедною мздою і, коли звалився додолу, розпалося черево його і випали всі нутрощі його;
19
і це стало відомо всім жителям Єрусалима, тому й земля та названа їхньою мовою «Акелдама́», тобто «Земля крови».
20
У книзі ж Псалмів написано: «Нехай опустіє двір його, і нехай не буде пожильця у ньому; і гідність його нехай прийме інший».
21
Отже, треба, щоб один із тих, котрі були з нами увесь час, коли перебував і ходив із нами Господь Ісус,
22
починаючи від хрещення Іоанового до того дня, коли Він вознісся від нас, був разом з нами свідком воскресіння Його».
23
І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Юстом, та Матфея.
24
І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, Серцезнавче всіх, покажи з цих двох одного, якого Ти обрав
25
прийняти жереб цього служіння і апостольства, від якого відпав Іуда, щоб іти у своє місце».
26
І кинули про них жереб, і впав жереб на Матфея, і зарахували його до одинадцятьох апостолів.
