Піснь Моїсе́йова о ісхо́ді. Вкýпі погрузи́в фарао́на Моїсе́й глаго́летъ:

Го́сподеві поє́м, сла́вно бо просла́вися.

Поє́м Го́сподеві, сла́вно бо просла́вися; коня́ і вса́дника ве́рже в мо́ре.

Помо́щник і покрови́тель бисть мні во спасе́ніє; Сей мой Бог, і просла́влю Єго́, Бог Отця́ моєго́, і вознесу́ Єго́.

Госпо́дь сокруша́яй бра́ні, Госпо́дь і́м'я Єму́, колесни́ці фарао́нови, і си́лу єго́ ве́рже в мо́ре.

Ізбра́нния вса́дники триста́ти потопи́ в Чермні́м мо́рі.

Пучи́ною покри́ їх, погрязо́ша во глубині́, я́ко ка́мень.

Десни́ця Твоя́, Го́споди, просла́вися в крі́пості; десна́я Твоя́ рука́, Го́споди, сокруши́ враги́, і мно́жеством сла́ви Твоєя́ стерл єси́ сопроти́вних.

Посла́л єси́ гнів Твой, пояде́ я, я́ко сте́бліє, і ду́хом я́рости Твоєя́ разступи́ся вода́.

Огусті́ша, я́ко стіна́, во́ди, огусті́ша і во́лни посреді́ мо́ря.

Рече́ враг: гнав пости́гну, разділю́ кори́сть, іспо́лню ду́шу мою́, убію́ мече́м мої́м, госпо́дствовати бу́деть рука́ моя́.

Посла́л єси́ дух Твой, покри́ я мо́ре; погрязо́ша, я́ко о́лово в воді́ зі́льній.

Кто подо́бен Тебі́ в бозі́х, Го́споди, кто подо́бен Тебі́? Просла́влен во святи́х, ди́вен сла́вно, творя́й чудеса́;

Просте́рл єси́ десни́цю Твою́, пожре́ я земля́, наста́вил єси́ пра́вдою Твоє́ю лю́ди Твоя́ сія́, я́же ізба́вил єси́.

Уті́шил єси́ крі́постію Твоє́ю во оби́тель святу́ю Твою́. Сли́шаша язи́ци і прогні́вашася, болі́зні прия́ша живу́щії в Филисти́мі.

На 8: Тогда́ потща́шася влади́ки едо́мстії, і князе́й моаві́тських прия́т я тре́пет, раста́яша всі живу́щії в Ханая́ні.

Нападе́ть на ня страх і тре́пет, вели́чієм ми́шці Твоєя́ да ока́меняться.

На 6: До́ндеже про́йдуть лю́діє Твої́, Го́споди, до́ндеже про́йдуть лю́діє Твої́ сі́ї, я́же стяжа́л єси́.

Введ насади́ я в го́ру достоя́нія Твоєго́, в гото́воє жили́ще Твоє́, є́же соді́лал єси́, Го́споди, святи́ню, ю́же угото́васті ру́ці Твої́.

На 4: Госпо́дь Ца́рствуяй ві́ки і на вік, і єще́, єгда́ вни́де конь фарао́нов с колесни́цями і вса́дники в мо́ре.

І наведе́ на ня Госпо́дь во́ду морську́ю; си́нове же Ізра́їлеви пройдо́ша су́шею посреді́ мо́ря.

Слава, і нині:

(Вих. 15, 1-19)

Потопивши фараона, Мойсей промовив:

Господу співаємо, славно бо прославився.

Співаємо Господу, славно бо прославився: коня і вершника скинув у море.

Як помічник і покровитель став мені Господь на спасіння: Він — мій Бог, і прославлю Його; Бог отця мого, і возвеличу Його.

Господь — муж війни, Господь ім’я Йому.

Колісниці фараонові і військо його скинув Він у море.

Кращі воєначальники його потонули в Червоному морі.

Безодня їх покрила: пішли на дно, неначе камінь.

Правиця Твоя, Господи прославилась у силі; рука Твоя, Господи, знищила ворогів, і величчю слави Твоєї переміг Ти супротивників.

Послав Ти гнів Твій, що попалив їх, немов стебло, і від духу ярости Твоєї розступилися води.

Загусла вода, як стіна, загусли і хвилі посеред моря.

Ворог сказав: буду гнатися за ним і наздожену, розділю здобич, насититься нею душа моя, вийму меч мій, знищить їх рука моя.

Ти дихнув духом Твоїм, і покрило їх море; немов олово, затонули у водах глибоких.

Хто подібний до Тебе між богами, Господи, хто подібний до Тебе, хто подібний до Тебе величчю святости, грізний у славі, Творець чудес.

Ти простягнув правицю Твою: поглинула їх земля; настановив Ти правдою Твоєю народ Твій, який Ти обрав.

Ти привів його силою Твоєю до оселі святої Твоєї. Почули язичники і затремтіли, страх огорнув жителів филистимських.

Тоді засмутилися владики едомські, страх охопив князів моавітських, поникли духом всі хананеяни.

Нехай нападе на них страх і трепет, від сильної руки Твоєї нехай вони скам’яніють, доки пройдуть люди Твої, Господи, доки пройде народ Твій, який Ти придбав.

Введи його і насади його на гору насліддя Твого, на місце, яке Ти зробив житлом Собі, у святиню, створену рукою Твоєю, Господи.

Господь царює повік віку.

Коли увійшли коні фараона з колісницями його і вершниками в море, то повернув на них Господь воду морську; сини ж Ізраїля пройшли по суші посеред моря.

Слава: І нині.

Потрібно знати, що друга пісня ніколи не стихословиться, тільки один раз у вівторок Великого посту; читаємо ж її до кінця.

На тропарях промовляємо після кожного тропаря: Сла́ва Тебі́, Бо́же наш, сла́ва Тебі́.

Піснь Моїсе́йова о Второзако́нії. Зако́ну пи́сану па́ки, піснь Моїсе́йова.

Воньми́, не́бо, і возглаго́лю, і да сли́шить земля́ глаго́ли уст мої́х.

Да ча́єть, я́ко дождь, віща́ніє моє́, і да сни́дуть, я́ко роса́, глаго́ли мої́.

Я́ко ту́ча, на тро́скот, і я́ко і́ней, на сі́но, я́ко і́м'я Госпо́днє призва́х, даді́те вели́чіє Бо́гу на́шему.

Бог, і́стинна діла́ Єго́, і всі путіє́ Єго́ суд.

Бог ві́рен, і ність непра́вди в Нем; пра́веден і преподо́бен Госпо́дь.

Согріши́ша, не того́ ча́да поро́чная; ро́де стропти́вий і развраще́нний, сія́ ли Го́сподеві воздаєте́.

Сі́ї лю́діє бу́її і не му́дрі; не Сам ли Сей Оте́ць твой стяжа́ тя, і сотвори́ тя, і созда́ тя?

Пом'яні́те дні ві́чния, разумі́йте лі́та ро́да родо́в.

Вопроси́ отця́ твоєго́, і возвісти́ть тебі́, ста́рці твоя́, і реку́ть тебі́.

Єгда́ разділя́ше Ви́шній язи́ки, я́ко разсі́я си́ни Ада́мови.

Поста́ви преді́ли язи́ков по числу́ а́нгел Бо́жиїх, і бисть часть Госпо́дня, лю́діє Єго́ Іа́ков, у́же наслі́дія Єго́, Ізра́їль.

Удовли́ єго́ в пусти́ні, в жа́жді зно́я в безво́дні.

Оби́де єго́, і наказа́ єго́, і сохрани́ єго́, я́ко зі́ницю о́ка.

Я́ко оре́л покри́ гніздо́ своє́, і на птенці́ своя́ возжелі́.

Просте́р крилі́ свої́, і прия́т я, і под'я́т я на ра́му своє́ю.

Госпо́дь єди́н вожда́ше я, і не бі с ни́ми бог чужд.

Возведе́ я на си́лу землі́, наси́ти я жит се́льних.

Сса́ша мед із ка́мене, і єле́й от тве́рда ка́мене.

Ма́сло кра́віє, і млеко́ о́вчеє, с ту́ком а́гнчим і о́вним, сино́в ю́нчих і ко́злих, с ту́ком пшени́чним, і кров гро́здову пія́ху вино́.

І яде́ Іа́ков, і наси́тися, і отве́ржеся возлю́бленний.

Ути́, утолсті́, разширі́; і оста́ви Бо́га сотво́ршаго єго́, і отступи́ от Бо́га, Спа́са своєго́.

Прогні́ваша М'я о чужди́х, і в ме́рзостех свої́х преогорчи́ша М'я;

Пожро́ша бісово́м, а не Бо́гу, бого́м, ї́хже не ві́діша, но́ві і секра́ті^* прейдо́ша, ї́хже не ві́діша отці́ їх.

Бо́га ро́ждшаго Тя оста́вил єси́, і заби́л єси́ Бо́га пита́ющаго Тя.

І ви́ді Госпо́дь, і возревнова́, і раздражи́ся за гнів сино́в їх і дще́рей,

І рече́: отвращу́ лице́ Моє́ от них, і покажу́, что бу́деть їм напослі́док.

Я́ко род развраще́н єсть, си́нове ї́мже ність ві́ри в них.

Ті́ї раздражи́ша М'я не о Бо́зі, прогні́ваша М'я во і́доліх свої́х;

І Аз раздражу́ я не о язи́ці, о язи́ці же неразу́мливі прогні́ваю я.

Я́ко огнь возгори́ться от я́рости Моєя́, разжже́ться до а́да преіспо́дняго;

Сність зе́млю і жи́та єя́, попали́ть основа́нія гор.

Соберу́ на них зла́я, і стрі́ли Моя́ сконча́ю в них;

Та́юще гла́дом, і снідь птиць, і горб неісці́лен.

Зу́би звіре́й послю́ в ня, с я́ростію пресмика́ющихся по землі́.

От вні обезча́дить я меч, і от хра́мов їх страх; ю́ноша с ді́вою, ссу́щеє с соверше́нним ста́рцем.

Ріх: разсі́ю я, уста́влю же от челові́к па́м'ять їх.

А́ще не за гнів враго́в, да не долголі́тствують, і да не наля́гуть супоста́ти,

Да не реку́ть: рука́ на́ша висока́, і не Госпо́дь сотвори́ сія́ вся.

Я́ко язи́к погуби́вий сові́т єсть, і ність в них худо́жества.

Не сми́слиша разумі́ти; сія́ вся да при́ймуть во гряду́щеє лі́то.

Ка́ко пожене́ть єди́н ти́сящі, і два дви́гнета тьми,

А́ще не Бог отда́сть я, і Госпо́дь преда́сть я?

Не суть бо бо́зі їх, я́ко Бог наш; вразі́ же на́ші неразу́мливі.

От виногра́дов бо содо́мських виногра́д їх, і розга́ їх от Гомо́рри;

Грозд їх — грозд же́лчі, грозд го́рести їх.

Я́рость зміє́в — вино́ їх, і я́рость а́спідов неісці́льна.

Не сія́ ли вся собра́шася у Мене́, і запечатлі́шася в сокро́вищах Мої́х?

В день отмще́нія возда́м, во вре́м'я, внегда́ соблазни́ться нога́ їх.

Я́ко близ день поги́белі їх, і предстоя́ть гото́вая вам.

Я́ко су́дить і́мать Госпо́дь лю́дем Свої́м, і о рабі́х Свої́х умоле́н бу́деть.

Ви́ді бо я разсла́бленни, і іста́явша во вре́м'я, і ізнемо́гша.

І рече́ Госпо́дь: гді суть бо́зі їх, ї́хже упова́ша на ня? Ї́хже тук жертв їх ядя́сте, і пія́сте вино́ треб їх?

Да воскре́снуть і помо́гуть вам, і бу́дуть вам покрови́телі.

Ви́діте, ви́діте, я́ко Аз єсьм, і ність Бог ра́зві Мене́.

Аз убію́ і жи́ти сотворю́; поражу́ і Аз ісцілю́, і ність, і́же і́зметь от руку́ Моє́ю.

Я́ко воздви́гну на не́бо ру́ку Мою́, і клену́ся десни́цею Моє́ю, і реку́: живу́ Аз во ві́ки.

Я́ко поострю́, я́ко мо́лнію, меч Мой, і при́йметь суд рука́ Моя́;

І возда́м месть враго́м і ненави́дящим М'я возда́м.

Упою́ стрі́ли моя́ от кро́ве, і меч мой сність м'яса́;

От кро́ве я́звених і пліне́нія, от глав князе́й язи́чеських.

Возвеселі́теся небеса́ ку́пно с Ним, і да покло́няться Єму́ всі а́нгели Бо́жії.

Возвеселі́теся язи́ци с людьми́ Єго́, і да укріп'я́ться Єму́ всі си́нове Бо́жії.

Я́ко кров сино́в Свої́х отмща́єть, і отмсти́ть; і возда́сть месть враго́м, і ненави́дящим Єго́ возда́сть.

І очи́стить Госпо́дь зе́млю люде́й Свої́х.

Слава, і нині:

Потрібно знати, що друга пісня ніколи не стихословиться, тільки один раз у вівторок Великого посту; читаємо ж її до кінця.

На тропарях промовляємо після кожного тропаря: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Як тільки було написано закон, пісня Мойсеєва.

(Втор. 32, 1-43) Пісня Мойсея із Второзаконня

Слухайте, небеса, і я промовлятиму, і нехай слухає земля слова уст моїх.

Нехай, як дощ, проллється повчання моє, і, як роса, зійдуть слова мої; як дрібний дощ на зелень, як злива на траву; бо ім’я Господнє прославляю, віддайте славу Богу нашому.

Він — твердиня; довершені діла Його, і всі путі Його праведні.

Бог вірний, і немає неправди в Ньому, Він праведний і істинний.

Але вони зневажали Його, вони не діти Його через свої пороки, рід непокірний і розбещений; чи це віддаєте ви Господу?

Ці люди нерозумні і немудрі; чи не Він Отець твій, Який створив тебе, всиновив і підтримує тебе?

Згадайте про дні давні, подумайте про покоління прийдешні.

Запитай батька твого, і розповість тобі; старців твоїх, і скажуть тобі.

Коли Всевишній призначав народам насліддя і розселяв синів Адамових,

тоді встановив народам межі за числом синів Ізраїля; і стали частиною Господньою люди Якова, насліддя Його, Ізраїль.

Він знайшов його в пустелі, в степу дикому і безводному, оберігав його, наглядав за ним, охороняв його як зіницю ока Свого.

Як орел покриває гніздо своє і ширяє над пташенятами своїми, розкриває крила свої, бере їх і носить їх на пір’ї своєму; так Господь один водив його, і не було з ним бога чужого.

Він підніс його на вершини землі, годував його плодами поля, давав йому мед із каменя і оливу з твердої скелі, коров’яче масло і молоко овече з жиром ягнят і овець васанських та козлів, і повне зерно пшениці, і пив він вино — кров виноградних плодів.

І їв Яків, і наситився, і відмовився від Господа улюблений Ізраїль.

Розповнів Ізраїль, і став упертим, і залишив він Бога, Який створив його, і відступив від Бога спасіння свого.

«Чужими богами прогнівили Мене, і своєю мерзенністю розлютили Мене.

Принесли жертви бісам, а не Богу; богам яких вони не знали, які прийшли від сусідів і про яких не помишляли батьки їхні.

Бога, Який народив тебе, ти забув і залишив Бога, Який годував тебе».

Господь побачив і обурився, і відкинув у гніві синів і дочок Своїх.

І сказав: «Відверну лице Моє від них і побачу, яким буде кінець їхній.

Бо вони є рід розпусний, діти невірні.

Вони розлютили Мене не богом, розгнівали мене ідолами своїми.

І я розгніваю їх не народом, народом нерозумним розлютую їх.

Бо вогонь розгорівся у гніві Моєму, розпалився до пекла глибокого.

І попалить землю і плоди її, і спалить підніжжя гір.

Зберу на них біди і пущу на них стріли Мої.

Будуть уморені голодом, знищені вогневицею і лютою пошестю; і пошлю на них зуби звірів і отруту зміїну.

Ззовні буде нищити — їх меч, а в домах їхніх — жах: юнака і діву, і немовля, і сивого старця.

Я сказав би: розвію їх і знищу пам’ять про них серед людей.

Але відклав це через озлоблення ворогів, щоб вороги їхні не глумились і не сказали: «Рука наша сильна, і не Господь усе це вчинив».

Бо вони народ, що втратив розум, і немає в них розсудливості.

О, якби вони подумали про це і зрозуміли, що з ними буде в майбутньому;

якби міг один переслідувати тисячу і двоє проганяти десятки тисяч;

якби Бог, заступник їх, не віддав їх, і Господь не віддав їх.

Бо їхні боги не такі, як Бог наш: вороги ж наші нерозумні.

Бо виноград їхній від виноградної лози содомської і з поля гоморського; ягоди їхні — ягоди отруйні, ягоди їхні гіркі.

Лютість зміїв — вино їхнє, і лютість аспидів — невиліковна.

«Чи не заховано це у Мене і не запечатано в скарбницях Моїх?

У Мене помста і відплата, коли захитаються ноги їхні; бо близько день загибелі їх, і скоро прийде приготоване для них».

Але Господь буде судити народ Свій і над рабами Своїми змилосердиться, коли Він побачить, що рука їхня ослабла, і не стало вже ні раба, ні володаря.

І промовить Господь: «Де боги їхні, твердиня, на яку вони надіялись, які їли жир їхніх жертв і пили вино їхнє!

Нехай вони воскреснуть і допоможуть вам, нехай стануть для вас покровом.

Дивіться нині, що це Я, і немає Бога, крім Мене.

Я умертвляю і оживляю, Я завдаю ран і Я зціляю, і ніхто не визволить від руки Моєї.

Я піднімаю до небес руку Мою, і клянусь правицею Моєю, і промовляю: живу Я повіки.

Я вигострю, як блискавку, меч Мій, і прийме суд рука Моя.

Я помщуся ворогам Моїм і ненависникам Моїм відплачу; напою стріли Мої кров’ю, і меч Мій насититься плоттю.

Кров’ю вбитих і полонених, головами князів язичницьких».

Звеселіться, небеса, разом з Ним, і нехай поклоняться Йому всі ангели Божі.

Звеселіться, народи, з людьми Його, і нехай зміцняться всі сини Божі.

Бо Він помститься за кров синів Своїх і відплатить ворогам, і ненависникам Своїм воздасть.

І очистить Господь землю людей Своїх.

Слава: І нині.

Моли́тва А́нни ма́тере Саму́їла пророка. Бо́га почита́єть непло́ди ражда́ющая стра́нно.

Свят єси́, Го́споди, і Тя поє́ть дух мой.

Утверди́ся се́рдце моє́ во Го́споді, вознесе́ся рог мой о Бо́зі моє́м; разшири́шася уста́ моя́ на враги́ моя́, возвесели́хся о спасе́нії Твоє́м.

Я́ко ність свят, я́ко Госпо́дь, і ність пра́веден, я́ко Бог наш, і ність свят па́че Тебе́.

Не хвалі́теся і не глаго́літе висо́кая в горди́ні, ніже́ да ізи́деть велері́чіє із уст ва́ших;

Я́ко Бог ра́зумов Госпо́дь, і Бог уготовля́яй начина́нія Своя́.

Лук си́льних ізнемо́же, і немощству́ющії препоя́сашася си́лою.

Іспо́лненнії хлі́ба лиши́шася, і а́лчущії прише́льствоваша зе́млю.

Я́ко непло́ди роди́ седьм, і мно́гая в ча́діх ізнемо́же.

Госпо́дь мертви́ть і живи́ть, низво́дить во ад і возво́дить.

Госпо́дь убо́жить і богати́ть, смиря́єть і ви́сить; возставля́єть от землі́ убо́га і от гно́їща воздвиза́єть ни́ща.

Посади́ти єго́ с могу́щими люде́й, і престо́л сла́ви наслі́дуя єму́.

На 8: Дая́й моли́тву моля́щемуся, і благослови́ лі́та пра́веднаго.

Я́ко не укріпля́ється си́лен муж крі́постію своє́ю, Госпо́дь не́мощна сотвори́ сопоста́та єго́, Госпо́дь Свят.

На 6: Да не хва́литься прему́дрий прему́дростію своє́ю, і да не хва́литься си́льний си́лою своє́ю, і да не хва́литься бога́тий бога́тством свої́м.

Но о сем да хва́литься хваля́йся, є́же разумі́ти і зна́ти Го́спода, і твори́ти суд і пра́вду посреді́ землі́.

На 4: Госпо́дь взи́де на небеса́ і возгремі́, Той су́дить конце́м землі́, пра́веден сий.

І дасть крі́пость царю́ на́шему, і вознесе́ть рог христа́ Своєго́.

Сла́ва, і ни́ні:

(1 Цар. 2, 1-10) Анни, матері Самуїла пророка

Бога шанує неплідна, що народила дивно.

Святий Ти, Господи, і Тебе оспівує дух мій.

Серце моє радіє у Господі, піднісся ріг мій у Бозі моїм.

Широко розкрились уста мої на ворогів моїх, бо я радію спасінням Твоїм.

Нема святого, як Господь, і нема праведного, як Бог наш, і нема твердині, більшої за Бога нашого.

Не примножуйте слів гордовитих, і нехай не виходить з уст ваших зухвалість; бо Господь є Бог всевідання і діла Його зважені.

Лук сильних ламається, а немічні опоясуються силою; ситі працюють за хліб, а голодні відпочивають; неплідна родить сім разів, а багатодітна знемагає.

Господь умертвляє і оживляє, Він зводить до пекла і виводить.

Господь робить убогим і багатим, смиряє і підносить; піднімає від землі бідного і від гноїща піднімає убогого, щоб посадити його з князями і дати в насліддя йому престіл слави; бо у Господа основи землі, і Він утвердив на них вселенну.

Він оберігає стопи святих своїх, а нечестиві зникають у темряві, бо не силою міцна людина.

Господь знищить супротивників Своїх, Господь возгримить на них з неба. Господь Святий.

Нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, і нехай не хвалиться сильний силою своєю, і нехай не хвалиться багатий багатством своїм.

Той, хто хоче хвалитися, нехай хвалиться тим, що розуміє і знає Господа; Господь буде судити краї землі,

і дасть силу царю Своєму, і піднесе ріг помазаника Свого.

Слава: І нині.

Моли́тва авваку́ма пророка. Сло́ва істоща́ніє Авваку́м сказу́єт:

Сла́ва си́лі Твоє́й, Го́споди.

Го́споди, усли́шах слух Твой, і убоя́хся; Го́споди, разумі́х діла́ Твоя́, і ужасо́хся.

Посреді́ двою́ живо́тну позна́н бу́деши. Внегда́ прибли́житися лі́том, позна́єшися; внегда́ прийти́ вре́мені, яви́шися; внегда́ смути́тися душі́ моє́й во гні́ві, ми́лость Твою́ пом'яне́ши.

Бог от ю́га при́йдеть, і Святи́й із гори́ приосіне́нния ча́щі.

Покри́ небеса́ доброді́тель Єго́, і хвали́ Єго́ іспо́лнь земля́.

І сія́ніє Єго́, я́ко світ бу́деть, ро́зи в рука́х Єго́; і положи́ любо́в держа́вну крі́пості Своє́й.

Пред лице́м Єго́ преди́деть сло́во, і ізи́деть на по́ле за п'я́ту Єго́.

Ста, і подви́жеся земля́; призрі́, і раста́яша язи́ци.

Стри́шася го́ри ну́ждею, і раста́яша хо́лми ві́чнії, ше́ствія ві́чная їх.

За труд ви́діша селе́нія Ефіо́пськая, убоя́ться і кро́ви землі́ Мадіа́мськия.

Єда́ в ріка́х прогні́ваєшися, Го́споди? Єда́ в ріка́х я́рость Твоя́? Іли́ в мо́рі устремле́ніє Твоє́?

Я́ко вся́деши на ко́ні Твоя́, і яжде́ніє Твоє́ спасе́ніє.

Наляца́я наляче́ши лук Твой на ски́птри, глаго́леть Госпо́дь.

Ріка́ми разся́деться земля́, у́зрять Тя, і поболя́ть лю́діє.

Расточа́я во́ди ше́ствія; даде́ бе́здна глас свой, висота́ привиді́нія своя́.

Воздви́жеся со́лнце, і луна́ ста в чи́ні своє́м.

Во світ стрі́ли Твоя́ по́йдуть, в блиста́нії мо́лній ору́жій Твої́х.

Преще́нієм ума́лиши зе́млю, і я́ростію низложи́ши язи́ки.

Ізше́л єси́ на спасе́ніє люде́й Твої́х, спасти́ пома́занния Твоя́ прише́л єси́.

Вложи́л єси́ во глави́ беззако́нних смерть, воздви́гл єси́ у́зи да́же до ви́ї в коне́ць.

Разсі́кл єси́ во ізступле́нії глави́ си́льних, стрясу́ться в ней; разве́рзуть узди́ своя́, я́ко сніда́яй ни́щий тай.

І возве́л єси́ на мо́ре ко́ні Твої́, смуща́ющия во́ди мно́гі.

Сохрани́хся, і убоя́ся се́рдце моє́, от гла́са моли́тви усте́н мої́х.

І вни́де тре́пет в ко́сті моя́, і во мні см'яте́ся крі́пость моя́.

Почи́ю в день ско́рби моєя́, да взи́ду в лю́ди прише́льствія моєго́.

На 8: Зане́ смо́ков не плодопринесе́ть, і не бу́деть ро́да в лоза́х.

Солже́ть ді́ло ма́слинноє, і поля́ не сотворя́ть я́ді.

На 6: Оскуді́ша о́вці от пи́щі, і не бу́деть воло́в при я́слех.

Аз же о Го́споді возра́дуюся, возвеселю́ся о Бо́зі Спасі моє́м.

На 4: Госпо́дь Бог мой си́ла моя́; і учини́ть но́зі мої́ на соверше́ніє.

І на висо́кая возво́дить м'я, побіди́ти мі в пі́сні Єго́.

Сла́ва, і ни́ні:

(Ав. 3, 1-19) Молитва Авакума пророка

Слава силі Твоїй, Господи.

Господи, почув я голос Твій і злякався, зрозумів діла Твої і вжахнувся.

Господи, зверши діло Своє серед років, серед років яви його, у гніві згадай про милість Свою.

Бог з півдня гряде, і Святий — від гори Фаран.

Покрила небеса велич Його, і славою Його наповнилася земля.

Сяйво Його як світло; з рук Його виходить сонячне проміння, і там сховище Його сили.

Перед лицем Його йде моровиця, а по стопах його — палючий вітер.

Він став — і затряслася земля, поглянув — і затремтіли народи;

віковічні гори розпалися, первісні пагорби позападали; дороги Його — вічні.

Сумними я бачив намети ефіопські, затряслись оселі землі медіамської.

Хіба на ріки прогнівався Ти, Господи? Хіба на ріки — гнів Твій? Чи на море — обурення Твоє,

що Ти сідаєш на коней Твоїх, на колісниці Твої переможні?

Ти натягуєш лук Твій за клятвою, яку Ти дав поколінням, і розсікаєш землю потоками.

Побачивши Тебе, затряслися гори, ринули води, безодня подала голос свій, високо підняла руки свої;

сонце і місяць зупинилися на місці своєму, перед світлом летючих стріл Твоїх, перед сяйвом блискучих списів Твоїх.

У гніві йдеш Ти по землі і в обуренні перемагаєш народи.

Ти ступаєш для спасіння народу Твого, на спасіння помазаника Твого.

Ти знищуєш главу нечестивого дому, спустошуєш його від основи і до верху.

Ти пронизуєш списами голови князів його, коли вони, як вихор, кинулись розбити мене, думаючи в радості, як би таємно поглинути бідного.

Ти з кіньми Твоїми проклав дорогу по морю, через безодню глибоких вод.

Я почув — і затремтіла душа моя; разом зі звісткою про це затремтіли губи мої, біль проник у кості мої, і захиталась земля піді мною; а я повинен бути спокійним в день страждання, коли прийде на народ мій грабіжник його.

Хоч би й не зацвіла смоківниця, і не було плоду на виноградній лозі, і оливкове дерево не вродило, і поля не дали врожаю; хоч би не стало овець у дворі й рогатої худоби в загонах, але й тоді я буду радіти у Господі і веселитися у Бозі, Спасі моєму.

Господь Бог — сила моя; Він зробить ноги мої як в оленя, і на висоти мої підніме мене.

Слава: І нині.

Моли́тва іса́ії пророка. Іса́ії прорече́ніє, моли́тва вя́щши:

Го́споди, Бо́же наш, мир даждь нам.

От но́щі у́тренюєть дух мой к Тебі́, Бо́же, зане́ світ повелі́нія Твоя́ на землі́.

Пра́вді научі́теся, живу́щії на землі́; преста́ бо нечести́вий; всяк, і́же не научи́ться пра́вді на землі́, і́стини не сотвори́ть.

Да во́зьметься нечести́вий, да не ви́дить сла́ви Госпо́дні. Го́споди, висока́ Твоя́ ми́шця, і не ві́діша, разумі́вше же постидя́ться.

За́висть при́йметь лю́ди ненака́занния, і ни́ні огнь супоста́ти поя́сть.

Го́споди Бо́же наш, мир даждь нам, вся бо возда́л єси́ нам.

Го́споди Бо́же наш, стяжи́ ни; Го́споди, ра́зві Тебе́ іно́го не ві́ми; і́м'я Твоє́ імену́єм.

Ме́ртвії же живота́ не і́муть ви́діти, ніже́ вра́чеве воскреся́ть.

Сего́ ра́ди наве́л єси́ і погуби́л єси́, і взял єси́ всяк му́жеськ пол їх.

На 8: Приложи́ їм зла, Го́споди, приложи́ зла сла́вним землі́.

Го́споди, в ско́рбі пом'яну́хом Тя, в ско́рбі ма́лі наказа́ніє Твоє́ нам.

На 6: І я́ко боля́щая приближа́ється роди́ти і в болі́зні своє́й вопія́ше, та́ко би́хом возлю́бленному Твоєму́.

Стра́ха ра́ди Твоєго́, Го́споди, во чре́ві прия́хом і поболі́хом, і роди́хом дух спасе́нія Твоєго́, єго́же сотвори́хом на землі́; не паде́м, но паду́ть живу́щії на землі́.

На 4: Воскре́снуть ме́ртвії і воста́нуть, і́же во гробі́х, і возвеселя́ться, і́же на землі́.

Роса́ бо, я́же от Тебе́, ісціле́ніє їм єсть, земля́ же нечести́вих паде́ть.

Сла́ва, і ни́ні:

(Іс. 26, 9-19) Пророцтво Ісаї, молитва

Господи, Боже наш, мир подай нам.

Зночі лине дух мій до Тебе, Боже, бо повеління Твої є світлом на землі.

Правди навчіться всі, хто живе на землі.

Якщо нечестивий буде помилуваним, то він не навчиться правди, — буде зло чинити і на землі праведних і не буде бачити слави Господньої.

Господи, рука Твоя високо піднята, та вони її не бачать;

побачать і посоромляться ті, що ненавидять народ Твій.

Заздрість обійме людей ненавчених, і вогонь попалить Твоїх ворогів.

Господи Боже наш, мир подай нам: всі наші діла Ти впорядковуєш для нас.

Господи Боже наш, інші владики, окрім Тебе, панували над нами, але тільки через Тебе ми славимо ім’я Твоє.

Мертві не оживуть; рафаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх і стер всяку пам’ять про них.

Ти примножив народ, Господи, примножив народ,- прославив Себе. Розширив усі кінці землі.

Господи, в скорботі він шукав Тебе; проливав тихі молитви, коли покарання Твоє спіткало його.

Як вагітна жінка, коли настає час родити, мучиться, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Господи.

Були вагітними, мучились, — і народжували ніби вітер; спасіння не принесли землі, і більше не народжуються жителі на землі.

Воскреснуть мертві Твої, і встануть мертві тіла, що у гробах.

Підніміться і веселіться ви, що лежите в поросі.

Бо роса Твоя — роса зцілення, і земля вивергне мертвих.

Слава: І нині.

Моли́тва Іо́ни проро́ка. Я́ко проро́ка Іо́ну спаси нас, Го́споди.

От зві́ря воззва́ Іо́на глаго́ля:

Возопи́х в ско́рбі моє́й ко Го́споду Бо́гу моєму́, і усли́ша м'я.

Із чре́ва а́дова вопль мой, усли́шал єси́ глас мой.

Отве́ргл м'я єси́ во глубини́ се́рдця морська́го, і рі́ки обидо́ша м'я.

Вся висоти́ Твоя́ і во́лни Твоя́ на мні прейдо́ша.

І аз ріх: отри́нуся от о́чію Твоє́ю єда́ приложу́ призрі́ти мі ко хра́му свято́му Твоєму́?

Возлія́ся вода́ до душі́ моєя́, бе́здна оби́де м'я послі́дняя.

На 8: Понре́ глава́ моя́ в разсі́ли гор, снидо́х в зе́млю, єя́же вереї́ єя́ закле́пи ві́чнії.

І да взи́деть із істлі́нія живо́т мой к Тебі́, Го́споди Бо́же мой.

На 6: Внегда́ скончава́тися от мене́ душі́ моє́й, Го́спода пом'яну́х.

І да при́йдеть к Тебі́ моли́тва моя́ ко хра́му свято́му Твоєму́.

На 4: Храня́щії су́єтная і ло́жная ми́лость свою́ оста́виша.

Аз же со гла́сом хвале́нія і іспові́данія пожру́ Тебі́, єли́ка обіща́х, возда́м Тебі́ во спасе́ніє моє́ Го́сподеві.

Сла́ва, і ни́ні:

(Іон. 2, 3-10) Як пророка Іону, спаси нас, Господи. Молитва Іони пророка.

Від звіра взивав Іона, промовляючи:

До Господа Бога взивав я у скорботі моїй, і він почув мене.

Із утроби пекла я взивав, і Ти почув голос мій.

Ти вкинув мене у глибину, в серце моря, і потоки оточили мене, всі води Твої, і хвилі Твої проходили наді мною.

І я сказав: відкинутий я від очей, однак я знову побачу святий храм Твій.

Огорнули мене води до душі моєї, безодня оточила мене.

Морською травою була повита голова моя.

До підніжжя гір я зійшов, земля своїми оковами навіки закрила мене.

Але Ти, Господи Боже мій, виведеш душу мою з пекла.

Коли знемагала в мені душа моя, я згадав про Господа, і молитва моя дійшла до Тебе, до храму святого Твого.

Шанувальники суєтних і неправдивих богів залишили милосердного свого.

А я голосом хваління принесу Тобі жертву; що обіцяв — виконаю. У Господі моє спасіння.

Слава: І нині.

Моли́тва святи́х тріє́х отроко́в; хвала́ пла́мень угаша́єть трех ю́нош.

Оте́ць і наш Бо́же, благослове́н єси́.

Благослове́н єси́, Го́споди, Бо́же оте́ць на́ших, хва́льно і просла́влено і́м'я Твоє́ во ві́ки.

Я́ко пра́веден єси́ о всіх, я́же сотвори́л єси́ нам, і вся діла́ Твоя́ і́стинна, і пра́ві путіє́ Твої́, і всі суди́ Твої́ і́стинні.

І судьби́ і́стинни сотвори́л єси́ по всім, я́же наве́л єси́ на ни і на град святи́й оте́ць на́ших Ієрусали́м; я́ко і́стиною і судо́м наве́л єси́ сія́ вся на ни гріх ра́ди на́ших.

Я́ко согріши́хом і беззако́нновахом отступи́вше от Тебе́, і прегріши́хом во всіх.

І за́повідій Твої́х не послу́шахом, ніже́ соблюдо́хом, ніже́ сотвори́хом, я́коже запові́дал єси́ нам, да бла́го нам бу́деть.

І вся, я́же сотвори́л єси́ нам, і вся, єли́ка наве́л єси́ нам, і́стинним судо́м сотвори́л єси́.

І пре́дал єси́ нас в ру́ки враго́в беззако́нних, ме́рзьких отсту́пников, і царю́ непра́ведну і лука́внійшу па́че всея́ землі́.

І ни́ні ність нам отве́рсти уст, студ і поноше́ніє би́хом рабо́м Твої́м, і чту́щим Тя.

Не преда́ждь же нас до конця́ і́мене Твоєго́ ра́ди, і не разори́ заві́та Твоєго́,

І не отста́ви ми́лости Твоєя́ от нас, Авраа́ма ра́ди возлю́бленнаго от Тебе́, і за Ісаа́ка, раба́ Твоєго́, і Ізра́їля, свята́го Твоєго́;

І́мже глаго́лал єси́ умно́жити сі́м'я їх, я́ко зві́зди небе́сния, і я́ко песо́к при краї́ мо́ря.

Я́ко, Влади́ко, ума́лихомся па́че всіх язи́к, і єсьми́ смире́нні по всей землі́ днесь гріх ра́ди на́ших.

І ність во вре́м'я сіє́ нача́льника, і проро́ка, і вожда́; ніже́ всесожже́нія, ніже́ же́ртви, ніже́ приноше́нія, ніже́ кади́ла, ні мі́ста, є́же пожре́ти пред Тобо́ю і обрісти́ ми́лость;

Но душе́ю сокруше́нною, і ду́хом смире́нним, да прия́ті бу́дем.

Я́ко во всесожже́ніїх о́вних і ю́нчих і я́ко во тмах а́гнець ту́чних; та́ко да бу́деть же́ртва на́ша пред Тобо́ю днесь, і да соверши́ться по Тебі́, я́ко ність студа́ упова́ющим на Тя.

І ни́ні возслі́дуєм всім се́рдцем, і бої́мся Тебе́, і і́щем лиця́ Твоєго́.

Не посрами́ нас, но сотвори́ с на́ми по кро́тості Твоє́й, і по мно́жеству ми́лости Твоєя́.

І ізми́ нас по чудесе́м Твої́м, і даждь сла́ву і́мені Твоєму́, Го́споди.

І да посра́м'яться всі явля́ющії рабо́м Твої́м зла́я, і да постидя́ться от вся́кия си́ли, і крі́пость їх да сокруши́ться;

І да разумі́ють, я́ко Ти єси́ Госпо́дь Бог єди́н, і сла́вен по всей вселе́нній.

І не преста́ша влага́ющії я, слуги́ царе́ви, жгу́ще пещ на́ффою, і смоло́ю, і ізгре́бми, і ро́ждієм.

І разлива́щеся пла́мень над пе́щію на ла́ктій чети́редесять де́в'ять.

І оби́де, і пожже́, я́же обрі́те о пе́щі халде́йстій.

А́нгел же Госпо́день сни́де ку́пно с су́щими о Аза́рії в пещ;

І оттрясе́ пла́мень о́гненний от пе́щі,

І сотвори́ сре́днєє пе́щі, я́ко дух роси́ шум'я́щ; і не прикосну́ся їх отню́д огнь, і не оскорби́, ніже́ сту́жи їм.

Тогда́ тріє́ я́ко єди́німи усти́ поя́ху, і благословля́ху, і сла́вляху Бо́га в пещі́, глаго́люще:

Росо́ю пе́щі, трех хвала́ ю́нош.

На 8: Благослове́н єси́, Го́споди, Бо́же оте́ць на́ших, і препі́тий і превозноси́мий во ві́ки.

І благслове́нно і́м'я сла́ви Твоєя́ свято́є, препі́тоє і превозноси́моє во ві́ки.

На 6: Благослове́н єси́ в хра́мі святи́я сла́ви Твоєя́, препі́тий і превозноси́мий во ві́ки.

Благослове́н єси́, ви́дяй бе́здни, сідя́й на Херуви́міх, препі́тий і превозноси́мий во ві́ки.

На 4: Благослове́н єси́ на престо́лі сла́ви Ца́рствія Твоєго́, препі́тий і превозноси́мий во ві́ки.

Благослове́н єси́ на тве́рді небе́сній, препі́тий і превозноси́мий во ві́ки.

Сла́ва, і ни́ні:

(Дан. 3, 26-56) Пісня хвали трьох юнаків полум’я гасить

Молитва святих трьох отроків:

Отців і наш Боже, благословен єси.

Благословен єси Ти, Господи, Боже отців наших, хвальне і прославлене ім’я Твоє повіки.

Бо Ти праведний у всьому, що вчинив з нами, і всі діла Твої істинні, і шляхи Твої праведні, і всі суди Твої справедливі.

Ти звершив справедливі суди в усьому, що навів на нас і на святе місто отців наших — Єрусалим.

Тому, що за істиною і за судом навів Ти все це на нас за гріхи наші.

Бо згрішили ми і вчинили беззаконно, відступивши від Тебе, і в усьому згрішили.

Заповідей Твоїх не слухали і не виконували їх, і не чинили, як Ти повелів нам, щоб було нам благо.

І все, що Ти навів, і все що Ти вчинив з нами, вчинив за справедливим судом і віддав нас до рук ворогів беззаконних, найненависніших відступників, і царю несправедливому і найлукавішому на всій землі.

І нині ми не можемо відкрити уст наших; ми стали соромом і ганьбою для рабів Твоїх і тих, що шанують Тебе.

Але не віддай нас назавжди ради імені Твого і не зруйнуй завіту Твого.

Не відніми від нас милости Твоєї, ради Авраама, улюбленого Твого, ради Ісаака, раба Твого, і Ізраїля, святого Твого, яким Ти говорив, що примножиш потомство їх, як зорі на небесах і як пісок на березі моря.

Ми принижені, Господи, більше за всі народи, принижені нині по всій землі за гріхи наші.

І немає в нас тепер ні князя, ні пророка, ні вождя, ні всепалення, ні жертви, ні приношення, ні кадіння, ні місця, де ми приносили б Тобі жертву і знаходили милість Твою.

Але зі скорботним серцем і смиренним духом прийми нас.

Як при всепаленні овець і телят і як при тисячах відгодованих ягнят, так нехай буде жертва наша перед Тобою нині благоприємною Тобі; бо немає сорому тим, хто уповає на Тебе.

І нині ми йдемо за Тобою всім серцем, і боїмося Тебе, і шукаємо лиця Твого.

Не посором нас, але вчини з нами за милосердям Твоїм і за множеством милости Твоєї; і визволи нас силою чудес Твоїх, і дай славу імені Твоєму, Господи.

І нехай посоромляться всі, що чинять рабам Твоїм зло, і нехай посоромляться з усією могутністю, і сила їхня нехай щезне, і нехай зрозуміють, що Ти Господь Бог єдиний і славний по всій вселенній».

В той же час слуги царя, що вкинули їх, не переставали розпалювати піч нафтою, смолою, клоччям і хмизом, і піднімалося полум’я над піччю на сорок дев’ять ліктів.

І виривалось, і спалювало тих з халдеїв, яких досягало біля печі.

Але ангел Господній зійшов у піч разом з Азарією і тими, що були з ним, і викинув полум’я вогню із печі, і вчинив так, що всередині печі був ніби вітер з роси.

І вогонь ніскільки не доторкнувся до них, і не пошкодив їх, і не засмутив їх.

Тоді ці троє ніби одними устами заспівали в печі і благословляли і прославляли Бога.

Хвала трьох юнаків у росоносній печі

Благословен єси, Господи, Боже отців наших, і прехвальний і преславний повіки.

І благословенне ім’я слави Твоєї, святе і преславне і прехвальне повіки.

Благословенний Ти в храмі святої слави Твоєї і прехвальний і преславний повіки.

Благословенний Ти, що бачиш безодні, сидиш на херувимах, і прехвальний і преславний повіки.

Благословенний Ти на престолі слави Царства Твого і прехвальний і преславний повіки.

Благословенний Ти на тверді небесній і прехвальний і преславний повіки.

Слава: І нині.

Піснь святи́х тріє́х отроко́в. Влади́ку воспо́й созда́нних єстество́:

Го́спода, по́йте діла́, і превозносі́те во вся ві́ки.

Благослові́те, вся діла́ Госпо́дня, Го́спода, по́йте і превозносі́те Єго́ во ві́ки.

Благослові́те, а́нгели Госпо́дні, небеса́ Госпо́дня, Го́спода, по́йте і превозносі́те Єго́ во ві́ки.

Благослові́те, во́ди вся, я́же преви́ше небе́с, вся си́ли Госпо́дні, Го́спода, по́йте і превозносі́те Єго́ во ві́ки.

Благослові́те, со́лнце і мі́сяць, зві́зди небе́сния, Го́спода, по́йте і превозносі́те Єго́ во ві́ки.

Благослові́те, всяк дождь і роса́, всі ду́сі, Го́спода, по́йте і превозносі́те Єго́ во ві́ки.

Благослові́те, огнь і вар^*, студь і зной, Го́спода, по́йте і превозносі́те Єго́ во ві́ки.

Благослові́те, ро́си і і́ней, лед і мраз, Го́спода, по́йте і превозносі́те Єго́ во ві́ки.

Благослові́те, сла́ни і сні́зі^*, но́щі і дні́є, Го́спода, по́йте і превозносі́те Єго́ во ві́ки.

Благослові́те, світ і тьма, мо́лнія і о́блаці, Го́спода, по́йте і превозносі́те Єго́ во ві́ки.

Благослові́те, земля́, го́ри і хо́лми, і вся прозяба́ющая на ней, Го́спода, по́йте і превозносі́те Єго́ во ві́ки.

Благослові́те, істо́чници, моря́ і рі́ки, ки́ти і вся дви́жущаяся в вода́х, Го́спода, по́йте і превозносі́те Єго́ во ві́ки.

На 8: Благослові́те, вся пти́ці небе́сния, зві́ріє і всі ско́ти, Го́спода, по́йте і превозносі́те Єго́ во ві́ки.

Благослові́те, си́нове челові́честії, да благослови́ть Ізра́їль Го́спода, по́йте і превозносі́те Єго́ во ві́ки.

На 6: Благослові́те, свяще́нници Госпо́дні, раби́ Госпо́дні, Го́спода, по́йте і превозносі́те Єго́ во ві́ки.

Благослові́те, ду́сі і ду́ші пра́ведних, преподо́бнії і смире́ннії се́рдцем, Го́спода, по́йте і превозносі́те Єго́ во ві́ки.

На 4: Благослові́те Ана́нія, Аза́рія, Місаї́л, Го́спода, по́йте і превозносі́те Єго́ во ві́ки.

Благослові́те, апо́столи, проро́ци і му́ченици Госпо́дні, Го́спода, по́йте і превозносі́те Єго́ во ві́ки.

Благослови́м Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, Го́спода.

Ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в, амі́нь.

Хва́лим, благослови́м, покланя́ємся Го́сподеві, пою́ще і превознося́ще во вся ві́ки.

Господа оспівуйте діла і прославляйте по всі віки.

Благословляйте, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, ангели Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, небеса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте Господа, всі води, що вище небес, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, всі Сили Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, сонце і місяць, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, зірки небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, усякий дощ і роса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, всі вітри, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, вогонь і жар, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, холод і спека, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, роси та іній, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, ночі і дні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, світло і темрява, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, лід і мороз, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, іній і сніг, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, блискавки і хмари, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Нехай благословляє земля Господа, нехай оспівує і прославляє Його повіки.

Благословляйте, гори і пагорби, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте Господа, всі рослини на землі, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, джерела, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, моря і ріки, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте Господа, кити і все, що живе у воді, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, всі птахи небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте Господа, звірі й усі тварини, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, сини людські, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благослови, Ізраїль, Господа, оспівуй і прославляй Його повіки.

Благословляйте, священики Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, раби Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, духи і душі праведних, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, праведні і смиренні серцем, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, Ананія, Азарія і Мисаїл, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословляйте, апостоли, пророки і мученики Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Хвалимо, благословляємо, поклоняємось Господу, оспівуємо і прославляємо по всі віки.

Піснь Богоро́диці, от Луки́ свята́го Єва́нгелія. Си́на поє́ть і Ма́тер отрокови́ця.

Богоро́дицу в пі́снех велича́єм.

Вели́чить душа́ Моя́ Го́спода, і возра́довася дух Мой о Бо́зі Спасі Моє́м.

Я́ко призрі́ на смире́ніє раби́ Своєя́, се бо от ни́ні ублажа́ть М'я всі ро́ди.

Я́ко сотвори́ Мні вели́чіє Си́льний, і свя́то і́м'я Єго́, і ми́лость Єго́ в ро́ди родо́в боя́щимся Єго́.

Сотвори́ держа́ву ми́шцею Своє́ю, расточи́ го́рдия ми́слію се́рдця їх.

Низложи́ си́льния со престо́л і вознесе́ смире́нния, а́лчущия іспо́лни благ і богатя́щияся отпусти́ тщи.

Восприя́т Ізра́їля, о́трока Своєго́, пом'яну́ти ми́лості, я́коже глаго́ла ко отце́м на́шим, Авраа́му і сі́мені єго́ да́же до ві́ка.

(Лк. 1, 46-55) Пісня Богородиці, від Луки Святого Євангелія

Сина і Бога оспівує Мати Діва.

Богородицю в піснях величаємо.

Величає душа Моя Господа, і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди.

Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його.

І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його.

Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх; скинув сильних з престолів і підніс смиренних; голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим.

Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість, як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку.

Після кожного стиха співається: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Благослове́н Госпо́дь, Бог Ізра́їлев, я́ко посіти́ і сотвори́ ізбавле́ніє лю́дем Свої́м.

І воздви́же рог спасе́нія нам, в дому́ Дави́дові о́трока Своєго́;

Я́коже глаго́ла усти́ святи́х су́щих от ві́ка проро́к Єго́;

Спасе́ніє от враг на́ших, і із руки́ всіх ненави́дящих нас.

Сотвори́ти ми́лость со отци́ на́шими, і пом'яну́ти заві́т святи́й Свой.

На 8: Кля́тву, є́юже кля́тся ко Авраа́му, отцю́ на́шему, да́ти нам, без стра́ха, із руки́ враг на́ших ізба́вльшимся,

Служи́ти Єму́ преподо́бієм і пра́вдою пред Ним вся дні живота́ на́шего.

На 6: І ти, отроча́, проро́к Ви́шняго нарече́шися; преди́деши бо пред лице́м Госпо́днім, угото́вати путі́ Єго́,

Да́ти ра́зум спасе́нія лю́дем Єго́, во оставле́ніє гріх їх, милосе́рдія ра́ди ми́лості Бо́га на́шего.

На 4: В ни́хже посіти́ нас Восто́к с висоти́, яви́тися во тьмі і сі́ні сме́ртній сідя́щим.

Напра́вити но́ги на́ша на путь ми́рен.

Сла́ва, і ни́ні:

Коне́ць, і Бо́гу сла́ва.

(Лк. 1, 68-79)

Молитва Захарії, батька Предтечі.

Благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому.

І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого, як провістив устами святих пророків Своїх,

що були від віку, що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас; сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій — дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому, щоб ми, визволившись від рук ворогів наших, безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого.

І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому, дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх, з ласкавого милосердя Бога нашого, як ним відвідав нас Схід з неба, просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру.

Слава: І нині.

Після завершення читання кількох кафизм, або всього Псалтиря і пісень: читаємо Молитви після завершення читання кількох кафизм чи всього Псалтиря.