Диякон виголошує ектенію:
Поми́луй нас, Бо́же, по вели́цій ми́лості Твоє́й, мо́лим Ті ся, усли́ши і поми́луй.
Хор: Го́споди, поми́луй.
Єще́ мо́лимся о упокоє́нії душі́ усо́пшаго раба́ Бо́жия [або: усо́пшия раби́ Бо́жиєй] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую] і о є́же прости́тися єму́ [єй] вся́кому прегріше́нію, во́льному же і нево́льному.
Хор: Го́споди, поми́луй.
Я́ко да Госпо́дь Бог учини́ть ду́шу єго́ [або: єя́], іді́же пра́веднії упокоя́ються.
Хор: Го́споди, поми́луй.
Ми́лости Бо́жия, Ца́рства Небе́снаго і оставле́нія гріхо́в єго́ [або: єя́], у Христа́, безсме́ртнаго Царя́ і Бо́га на́шего про́сим.
Хор: Пода́й, Го́споди.
Диякон: Го́споду помо́лимся.
Хор: Го́споди, поми́луй.
І після цього виголошує молитву перший від священників (або архієрей, якщо присутній), підійшовши до померлого:
Бо́же духо́в і вся́кия пло́ті, смерть попра́вий і дия́вола упраздни́вий, і живо́т ми́ру Твоєму́ дарова́вий, Сам Го́споди, упоко́й ду́шу усо́пшаго раба́ Бо́жия [або: усо́пшия раби́ Бо́жиєй] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую], в мі́сті сві́тлі, в мі́сті зла́чні, в мі́сті поко́йні, отню́дуже отбіже́ болі́знь, печа́ль і воздиха́ніє. Вся́коє согріше́ніє, соді́янноє ім сло́вом, іли́ ді́лом, іли́ помишле́нієм, я́ко Благи́й Человіколю́бець Бог, прости́, я́ко ність челові́к, і́же жив бу́деть, і не согріши́ть, Ти бо єди́н кромі́ гріха́, пра́вда Твоя́ пра́вда во ві́ки, і сло́во Твоє́ і́стина.
Виголос: Я́ко Ти єси́ воскресе́ніє, і живо́т, і поко́й усо́пшаго раба́ Твоєго́ [або: усо́пшия раби́ Твоєя́] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую], Христе́ Бо́же наш, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, со Безнача́льним Твої́м Отце́м, і Пресвяти́м і Благи́м і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в.
Хор: Амі́нь.
Також і всі присутні священники.
До відома: якщо служать кілька священників та диякон, то поки диякон викоголошує ектенії, котрийсь зі священників, по черзі, читає вищевказану молитву поряд зі спочилим, тихо, а в кінці виголошує: Я́ко Ти єси́ воскресе́ніє:
А тут, наприкінці, перший священник, чи архієрей, голосно промовляє молитву: Бо́же духо́в: як написано вище.
Після виголосу буває прощання з померлим.
