|
Глава 25
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
|
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сы́не человѣ́чь, утверди́ лице́ твоє́ на сы́ны Аммо́ни и прорцы́ на ня́,
|
сину людський! поверни лице твоє до синів Аммонових і проречи на них пророцтво,
|
|
3
|
3
|
|
и рече́ши сыно́мъ Аммо́нимъ [глаго́ля]: слы́шите сло́во Го́спода Адоная́, сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: поне́же пора́довастеся от святы́хъ мои́хъ, я́ко оскверне́на бы́ша, и о земли́ Ізра́илевѣ, я́ко поги́бе, и о дому́ Іу́динѣ, я́ко отъи́де въ плѣне́ніє:
|
і скажи синам Аммоновим: слухайте слово Господа Бога: так говорить Господь Бог: за те, що ти про святилище Моє говориш: «а! а!», тому що воно зганьблене, — і про землю Ізраїлеву, тому що вона спустошена, і про дім Іудин, тому що вони пішли у полон, —
|
|
4
|
4
|
|
того́ ра́ди, се́, а́зъ предаю́ ва́съ сыно́мъ Кеде́млимъ въ наслѣ́діє, и вселя́тся со имѣ́ніємъ свои́мъ въ тебѣ́ и поста́вятъ въ тебѣ́ селе́нія своя́: ті́и поядя́тъ плоды́ твоя́, и ті́и испію́тъ ту́къ тво́й:
|
за те ось, Я віддам тебе у спадщину синам сходу, і побудують у тебе кошари свої, і поставлять у тебе намети свої, і будуть їсти плоди твої і пити молоко твоє.
|
|
5
|
5
|
|
и да́мъ гра́дъ Аммо́нь па́ствы велблю́довъ и сы́ны Аммо́ни на па́ству ове́цъ, и уразумѣ́єте, я́ко а́зъ Адонаі́ Госпо́дь.
|
Я зроблю Равву стійлом для верблюдів, і синів Аммонових — пастухами овець, і пізнаєте, що Я Господь.
|
|
6
|
6
|
|
Сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ: поне́же восплеска́лъ єси́ руко́ю твоє́ю и потопта́лъ ного́ю твоє́ю и пора́довался єси́ душе́ю твоє́ю о земли́ Ізра́илевѣ,
|
Бо так говорить Господь Бог: за те, що ти плескав у долоні й тупав ногою, і з усім презирством до землі Ізраїлевої душевно радів, —
|
|
7
|
7
|
|
того́ ра́ди, се́, а́зъ простру́ ру́ку мою́ на тя́ и да́мъ тя́ въ разграбле́ніє язы́комъ, и потреблю́ тя от люді́й и погублю́ тя от стра́нъ па́губою, и увѣ́си, я́ко а́зъ Адонаі́ Госпо́дь.
|
за те ось, Я простягну руку Мою на тебе і віддам тебе на розкрадання народам, і знищу тебе з числа народів, і згладжу тебе з числа земель; скрушу тебе, і пізнаєш, що Я Господь.
|
|
8
|
8
|
|
Сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: поне́же рече́ Моа́въ и Сиі́ръ: се́, я́коже вси́ язы́цы, до́мъ Ізра́илевъ и Іу́да,
|
Так говорить Господь Бог: за те, що Моав і Сеїр говорять: «ось і дім Іудин, як усі народи!»,
|
|
9
|
9
|
|
сего́ ра́ди, се́, а́зъ разсла́блю мы́шцу Моа́влю от градо́въ кра́йнихъ єго́, избра́нную зе́млю, до́мъ Іасіму́ѳовъ надъ исто́чникомъ гра́да примо́рскаго [ваєлмо́на и каріаѳаі́ма]:
|
за те ось, Я, починаючи від міст, від усіх прикордонних міст його, краси землі, від Беф-Ієшимофа, Ваалмеона і Киріафаїма, відкрию бік Моава
|
|
10
|
10
|
|
сы́ны Кеде́мли на сы́ны Аммо́ни да́хъ я́ въ наслѣ́діє, я́ко да не бу́детъ па́мяти сыно́въ Аммо́нихъ во язы́цѣхъ:
|
для синів сходу і віддам його у спадщину їм, разом із синами Аммоновими, щоб сини Аммона не згадувалися більше серед народів.
|
|
11
|
11
|
|
и въ Моа́вѣ сотворю́ отмще́ніє, и увѣ́дятъ, я́ко а́зъ Госпо́дь.
|
І над Моавом учиню суд, і пізнають, що Я Господь.
|
|
12
|
12
|
|
Сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: поне́же сотвори́ Ідуме́а, єгда́ отмсти́ша ті́и отмще́ніємъ [во гнѣ́вѣ] до́му Іу́дову, и памятозло́бствоваша и отмсти́ша прю́ от ни́хъ:
|
Так говорить Господь Бог: за те, що Едом жорстоко мстився дому Іудиному і тяжко згрішив, звершуючи над ним помсту,
|
|
13
|
13
|
|
того́ ра́ди сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: простру́ ру́ку мою́ на Ідуме́ю и потреблю́ от нея́ человѣ́ки и ско́тъ и поста́влю ю́ пу́сту, и от Ѳема́нъ гони́ми мече́мъ паду́тъ:
|
за те, так говорить Господь Бог: простягну руку Мою на Едома і знищу у нього людей і худобу, і зроблю його пустелею; від Фемана до Дедана усі впадуть від меча.
|
|
14
|
14
|
|
и да́мъ отмще́ніє моє́ на Ідуме́ю руко́ю люді́й мои́хъ Ізра́иля, и сотворя́тъ во Ідуме́и по гнѣ́ву моєму́ и по я́рости моє́й, и увѣ́дятъ отмще́ніє моє́, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.
|
І звершу помсту Мою над Едомом рукою народу Мого, Ізраїля; і вони будуть діяти в Ідумеї за Моїм гнівом і Моїм обуренням, і пізнають помсту Мою, — говорить Господь Бог.
|
|
15
|
15
|
|
Сего́ ра́ди сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: поне́же сотвори́ша иноплеме́нницы во отмще́ніи и возста́виша ме́сть ра́дующеся все́ю душе́ю є́же потреби́ти да́же до вѣ́ка,
|
Так говорить Господь Бог: за те, що филистимляни вчинили мстиво і мстилися з презирством у душі, на загибель, з вічної ворожости,
|
|
16
|
16
|
|
того́ ра́ди сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: се́, а́зъ простру́ ру́ку мою́ на иноплеме́нники, и потреблю́ кри́тянъ, и погублю́ оста́вшыя живу́щыя на примо́ріи,
|
за те, так говорить Господь Бог: ось, Я простягну руку Мою на филистимлян, і знищу критян, і знищу залишок їх на березі моря;
|
|
17
|
17
|
|
и сотворю́ въ ни́хъ отмще́ніє вели́ко, во обличе́ніихъ я́рости моєя́, и уразумѣ́ютъ, я́ко а́зъ Адонаі́ Госпо́дь, єгда́ да́мъ отмще́ніє моє́ на ня́.
|
і звершу над ними велику помсту покараннями лютими; і пізнають, що Я Господь, коли звершу над ними Мою помсту.
|
