|
Глава 46
|
Глава 46
|
|
1
|
1
|
|
Сія́ глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ: врата́, я́же во дворѣ́ вну́треннемъ зря́щая на восто́къ, да бу́дутъ затворе́на на ше́сть дні́й дѣ́лныхъ: въ де́нь же суббо́тный да отверза́ются, и въ де́нь новоме́сячія да отве́рзутся.
|
Так говорить Господь Бог: ворота внутрішнього двору, повернені лицем на схід, повинні бути замкнені протягом шести робочих днів, а у суботній день вони повинні бути відчинені й у день новомісяччя повинні бути відчинені.
|
|
2
|
2
|
|
И вни́детъ старѣ́йшина по пути́ Єла́ма {притво́ра} вра́тъ внѣ́шнихъ и да ста́нетъ у преддве́рія вра́тъ, и да сотворя́тъ жерцы́ всесожже́нія єго́ и я́же спасе́нія єго́:
|
Князь піде через зовнішній притвор воріт і стане біля одвірка цих воріт; і священики звершать його всепалення і його подячну жертву; і він біля порога воріт вклониться Господу, і вийде, а ворота залишаються незамкненими до вечора.
|
|
3
|
3
|
|
и да покло́нится у преддве́рія вра́тъ и изы́детъ, врата́ же да не заключа́тся до ве́чера, и да покланя́ются лю́діє земли́ у преддве́рія вра́тъ тѣ́хъ въ суббо́ты и въ новоме́сячія предъ Го́сподемъ.
|
І народ землі буде поклонятися перед Господом, при вході у ворота, у суботи і новомісяччя.
|
|
4
|
4
|
|
И всесожже́нія да принесе́тъ старѣ́йшина въ де́нь суббо́тный Го́сподеви, ше́сть а́гнцевъ непоро́чныхъ и овна́ непоро́чна,
|
Всепалення, яке князь принесе Господу в суботній день, повинно бути із шести агнців без вад та із барана без вад;
|
|
5
|
5
|
|
и манау́ {да́ръ}, опрѣсно́къ овну́, и а́гнцемъ же́ртву, да́ръ руки́ своєя́, и єле́а і́нъ опрѣсно́ку.
|
хлібного приношення ефа на барана, а на агнців хлібного приношення, скільки рука його подасть, а єлею гин на ефу.
|
|
6
|
6
|
|
И въ де́нь новоме́сячія теле́цъ от ста́да непоро́ченъ и ше́сть а́гнцевъ и ове́нъ непоро́ченъ да бу́детъ,
|
В день новомісяччя будуть принесені ним зі стада волів телець без вад, також шість агнців і баран без вад.
|
|
7
|
7
|
|
и опрѣсно́къ телцу́ и опрѣсно́къ овну́ да бу́детъ Манаа́, и а́гнцемъ, я́коже пости́гнетъ рука́ єго́, и ма́сла і́нъ опрѣсно́ку.
|
Хлібного приношення він принесе ефу на тельця та ефу на барана, а на агнців, скільки рука його подасть, і єлею гин на ефу.
|
|
8
|
8
|
|
И єгда́ вхо́дитъ старѣ́йшина, по пути́ Єла́ма вра́тъ да вни́детъ и по пути́ вра́тъ да изы́детъ.
|
І коли буде приходити князь, то повинен входити через притвор воріт і тим самим шляхом виходити.
|
|
9
|
9
|
|
И єгда́ вхо́дятъ лю́діє земли́ предъ Го́спода въ пра́здники, входя́щіи по пути́ вра́тъ зря́щихъ на сѣ́веръ поклони́тися, да исхо́дятъ по пути́ вра́тъ я́же на ю́гъ: и и́же вхо́дятъ по пути́ вра́тъ я́же на ю́гъ, да исхо́дятъ по пути́ вра́тъ я́же на сѣ́веръ, да не возвраща́ются во врата́, и́миже внидо́ша, но пря́мо и́мъ да изы́дутъ.
|
А коли народ землі буде приходити перед лице Господа у свята, то той, хто входить північними воротами для поклоніння, повинен виходити воротами південними, а той, хто входить південними воротами, повинен виходити воротами північними; він не повинен виходити тими самими воротами, якими увійшов, а повинен виходити протилежними.
|
|
10
|
10
|
|
И старѣ́йшина посредѣ́ и́хъ, єгда́ ті́и вхо́дятъ, да вни́детъ съ ни́ми, и єгда́ исхо́дятъ, да изы́детъ.
|
І князь повинен знаходитися серед них; коли вони входять, входить і він; і коли вони виходять, виходить і він.
|
|
11
|
11
|
|
И въ пра́здники и въ торжества́ да бу́детъ Манаа́ опрѣсно́къ телцу́ и опрѣсно́къ овну́, и а́гнцемъ, я́коже пости́гнетъ рука́ єго́, и єле́а і́нъ опрѣсно́ку.
|
І у свята і в урочисті дні хлібного приношення від нього повинно бути по ефі на тельця і по ефі на барана, а на агнців, скільки подасть рука його, і єлею по гину на ефу.
|
|
12
|
12
|
|
А́ще же сотвори́тъ старѣ́йшина исповѣ́даніє, всесожже́ніє спасе́нія Го́сподеви, и отвори́тъ себѣ́ врата́ зря́щая на восто́къ и сотвори́тъ всесожже́ніє своє́ и я́же спасе́нія своєго́, я́коже є́сть обы́чай твори́ти въ де́нь суббо́тный: и да изы́детъ и затвори́тъ две́ри по исхожде́ніи своє́мъ:
|
А якщо князь, з ревности своєї, захоче принести всепалення або подячну жертву Господу, то повинні відчинити йому ворота, повернені на схід, і він звершить своє всепалення і свою подячну жертву так само, як звершив у суботній день, і після цього він вийде, і після виходу його ворота замкнуться.
|
|
13
|
13
|
|
а́гнца же єдинолѣ́тнаго непоро́чна да сотвори́тъ во всесожже́ніє на вся́къ де́нь Го́сподеви, зау́тра да сотвори́тъ єго́.
|
Щодня принось Господу у всепалення однолітнього агнця без вад; щоранку принось його.
|
|
14
|
14
|
|
И манаа́ {приноше́ніє} да сотвори́тъ надъ ни́мъ зау́тра зау́тра, шесту́ю ча́сть мѣ́ры, и єле́а тре́тію ча́сть і́на, є́же смѣси́ти семіда́лъ манаа́ Го́сподеви, за́повѣдь вѣ́чная при́сно.
|
А хлібного приношення додавай до нього щоранку шосту частину ефи і єлею третю частину гина, щоб розчинити борошно; така вічна постанова про хлібне приношення Господу, назавжди.
|
|
15
|
15
|
|
Да сотворите́ а́гнца, и Манаа́, и ма́сло древя́но да сотворите́ зау́тра всесожже́ніє при́сно.
|
Нехай приносять у всепалення агнця і хлібне приношення і єлей щоранку постійно.
|
|
16
|
16
|
|
Сія́ глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ: а́ще да́стъ старѣ́йшина дая́ніє єди́ному от сыно́въ свои́хъ от наслѣ́дія своєго́, сіє́ сыно́мъ єго́ да бу́детъ: одержа́ніє и́хъ сіє́ въ наслѣ́діє.
|
Так говорить Господь Бог: якщо князь дає кому із синів своїх подарунок, то це має піти у спадщину і його синам; це володіння їхнє має бути спадкоємним.
|
|
17
|
17
|
|
А́ще же да́стъ дая́ніє єди́ному от ра́бъ свои́хъ, да бу́детъ єму́ до лѣ́та отпуще́нія, и да возда́стъ старѣ́йшинѣ: оба́че наслѣ́діє сыно́въ єго́ и́мъ да бу́детъ.
|
Якщо ж він дасть зі спадщини своєї кому-небудь із рабів своїх подарунок, те це буде належати йому тільки до року звільнення, і тоді повернеться до князя. Тільки до синів його має переходити спадщина його.
|
|
18
|
18
|
|
И да не взе́млетъ старѣ́йшина от наслѣ́дія люді́й є́же наси́лити и́мъ, от одержа́нія своєго́ да́стъ наслѣ́діє сыно́мъ свои́мъ: я́ко да не расточа́тся лю́діє мои́ кі́йждо от одержа́нія своєго́.
|
Але князь не може брати зі спадкоємної ділянки народу, витісняючи їх із володіння їхнього; тільки зі свого володіння він може наділяти дітям своїм, щоб ніхто з народу Мого не був вигнаний зі свого володіння.
|
|
19
|
19
|
|
И введе́ мя во вхо́дъ вра́тъ, я́же къ ю́гу, въ прегра́ду святы́хъ жерце́въ, зря́щую на сѣ́веръ: и се́, та́мо мѣ́сто отлуче́но.
|
І привів він мене тим ходом, який збоку воріт, до священних кімнат для священиків, повернених на північ, і ось там одне місце на краю на захід.
|
|
20
|
20
|
|
И рече́ ко мнѣ́: сіє́ мѣ́сто є́сть, идѣ́же варя́тъ жерцы́, я́же за невѣ́дѣніє и я́же за грѣхи́, и та́мо да пеку́тъ Манау́ весьма́, є́же не износи́ти во дво́ръ внѣ́шній освяща́ти лю́ди.
|
І сказав мені: «це — місце, де священики повинні варити жертву за злочин і жертву за гріх, де повинні пекти хлібне приношення, не виносячи його на зовнішній двір, для освячення народу».
|
|
21
|
21
|
|
И изведе́ мя во дво́ръ внѣ́шній и обведе́ мя на четы́ри ча́сти двора́: и се́, дво́ръ по у́гламъ двора́.
|
І вивів мене на зовнішній двір, і провів мене по чотирьох кутах двору, і ось, у кожнім куті двору ще двір.
|
|
22
|
22
|
|
По у́глу дво́ръ, на четы́рехъ у́глѣхъ двора́, дво́ръ ма́лый въ долготу́ лакте́й четы́редесять, а въ широту́ лакте́й три́десять, мѣ́ра єди́на четы́ремъ.
|
У всіх чотирьох кутах двору були покриті двори у сорок ліктів довжини і тридцять ширини, однієї міри в усіх чотирьох кутах.
|
|
23
|
23
|
|
И прегра́ды о́крестъ въ ни́хъ, о́крестъ четы́ремъ: и пова́рни устро́єныя подъ прегра́дами о́крестъ.
|
І навколо усіх їх чотирьох — стіни, а біля стін зроблені вогнища навколо.
|
|
24
|
24
|
|
И рече́ ко мнѣ́: сі́и до́мове поваро́въ, идѣ́же варя́тъ служа́щіи хра́му заколе́нія людска́я.
|
І сказав мені: «ось куховарні, у яких служителі храму варять жертви народні».
|
