|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
И возопи́ во у́шы мои́ гла́сомъ вели́кимъ, глаго́ля: прибли́жися отмще́ніє гра́да: и кі́йждо имѣ́яше сосу́ды истребле́нія въ руцѣ́ своє́й.
|
І виголосив у вуха мої великим гласом, говорячи: нехай наблизяться карателі міста, кожен зі своїм згубним знаряддям у руці своїй.
|
|
2
|
2
|
|
И се́, ше́сть муже́й идо́ша от пути́ вра́тъ высо́кихъ зря́щихъ на сѣ́веръ, и коєму́ждо сѣки́ра [погубле́нія] въ руцѣ́ єго́: и му́жъ єди́нъ посредѣ́ и́хъ облече́нъ въ поди́ръ, и по́ясъ от сапфі́ра о чре́слѣхъ єго́: и внидо́ша и ста́ша бли́зъ же́ртвенника мѣ́дянаго.
|
І ось, шість чоловік ідуть від верхніх воріт, звернених на північ, і в кожного в руці згубне знаряддя його, і між ними один, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі його приладдя писаря. І прийшли і стали біля мідного жертовника.
|
|
3
|
3
|
|
И сла́ва Бо́га Ізра́илева взы́де от херуві́мовъ су́щая на ни́хъ въ непокрове́нноє до́му: и призва́ му́жа оболче́на въ поди́ръ, и́же имѣ́яше на чре́слѣхъ свои́хъ по́ясъ.
|
І слава Бога Ізраїлевого зійшла з херувима, на якому була, до порогу дому. І прикликав Він чоловіка, одягненого у лляний одяг, у якого при поясі приладдя писаря.
|
|
4
|
4
|
|
И рече́ Госпо́дь къ нему́: пройди́ средѣ́ гра́да Ієрусали́ма и да́ждь зна́менія на ли́ца муже́й стеня́щихъ и болѣ́знующихъ о всѣ́хъ беззако́ніихъ быва́ющихъ средѣ́ и́хъ.
|
І сказав йому Господь: пройди посередині міста, посередині Єрусалима, і на чолах людей скорботних, що зітхають за всіма мерзотами, що звершуються серед нього, зроби знак.
|
|
5
|
5
|
|
И си́мъ рече́, слы́шащу мнѣ́: иди́те во гра́дъ вслѣ́дъ єго́, изсѣцы́те и не пощади́те очи́ма ва́шима и не поми́луйте:
|
А тим сказав так, що я чув: ідіть за ним по місту й уражайте; нехай не шкодує око ваше, і не щадіть;
|
|
6
|
6
|
|
ста́рца и ю́ношу и дѣ́ву, и младе́нцы и жены́ избі́йте въ потребле́ніє: а ко всѣ́мъ, на ни́хже є́сть зна́меніє, не прикаса́йтеся: от освяще́нныхъ мои́хъ начни́те. И нача́ша от муже́й ста́рыхъ, и́же бѣ́ша вну́трь въ дому́.
|
старого, юнака і дівчину, і немовля і жінок бийте до смерти, але не чіпайте жодної людини, на якій знак, і почніть від святилища Мого. І почали вони з тих старійшин, які були перед домом.
|
|
7
|
7
|
|
И рече́ къ ни́мъ: оскверни́те до́мъ, и напо́лните пути́ мертвеце́въ исходя́ще, и изсѣцы́те [су́щихъ во гра́дѣ].
|
І сказав їм: оскверніть дім, і наповніть двори убитими, і вийдіть. І вийшли, і почали убивати у місті.
|
|
8
|
8
|
|
И бы́сть внегда́ сѣча́ху и́хъ, оста́хъ а́зъ и падо́хъ ни́цъ, и возопи́хъ и рѣ́хъ: го́ре, [го́ре,] о, лю́тѣ мнѣ́, Адонаю́ Го́споди! єда́ потребля́єши ты́ оста́нки Ізра́илевы, єгда́ разлива́єши я́рость твою́ на Ієрусали́мъ?
|
І коли вони їх убили, а я залишився, тоді я упав на лице своє і заволав, і сказав: о, Господи Боже! невже Ти погубиш весь залишок Ізраїля, виливаючи гнів Твій на Єрусалим?
|
|
9
|
9
|
|
И рече́ ко мнѣ́: непра́вда до́му Ізра́илева и Іу́дина возвели́чися зѣло́ зѣло́, я́ко напо́лнися земля́ люді́й мно́гихъ, и гра́дъ напо́лнися непра́вдъ и нечисто́тъ, я́ко рѣ́ша: оста́вилъ є́сть Госпо́дь зе́млю и не ви́дитъ Госпо́дь.
|
І сказав Він мені: нечестя дому Ізраїлевого й Іудиного велике, дуже велике; і земля ця повна крови, і місто сповнене неправди; бо вони говорять: «залишив Господь землю цю, і не бачить Господь».
|
|
10
|
10
|
|
И а́зъ є́смь, и не пощади́тъ о́ко моє́, ни поми́лую, пути́ и́хъ на главы́ и́хъ да́хъ.
|
За те і Моє око не пощадить, і не помилую; оберну поведінку їх на їх голову.
|
|
11
|
11
|
|
И се́, му́жъ, оболче́ный въ поди́ръ и препоя́санъ по́ясомъ о чре́слѣхъ свои́хъ, отвѣщава́ше, глаго́ля: сотвори́хъ, я́коже заповѣ́далъ ми́ єси́.
|
І ось чоловік, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі приладдя писаря, дав відповідь і сказав: я зробив, як Ти повелів мені.
|
