|
Глава 25
|
|
|
1
|
|
| Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові. | |
|
2
|
|
| П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні. | |
|
3
|
|
| Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи. | |
|
4
|
|
| Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми. | |
|
5
|
|
| А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули. | |
|
6
|
|
| Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому. | |
|
7
|
|
| Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої. | |
|
8
|
|
| Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть. | |
|
9
|
9
|
| А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі. | Отвіща́ша же му́дрия, глаго́люща: єда́ ка́ко не доста́неть нам і вам: іді́те же па́че к продаю́щим і купі́те себі́. |
|
10
|
|
| Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися. | |
|
11
|
|
| Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам. | |
|
12
|
|
| Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас. | |
|
13
|
|
| Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде. | |
|
14
|
|
| Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє: | |
|
15
|
|
| одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав. | |
|
16
|
|
| Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів. | |
|
17
|
|
| Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два. | |
|
18
|
|
| А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого. | |
|
19
|
|
| Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту. | |
|
20
|
|
| Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них. | |
|
21
|
|
| Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. | |
|
22
|
|
| Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них. | |
|
23
|
|
| Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. | |
|
24
|
|
| Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; | |
|
25
|
|
| і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє. | |
|
26
|
|
| Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не роз¬; | |
|
27
|
|
| тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. | |
|
28
|
|
| Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. | |
|
29
|
|
| Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має. | |
|
30
|
|
| А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає! | |
|
31
|
|
| Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, | |
|
32
|
|
| і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. | |
|
33
|
|
| І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч. | |
|
34
|
|
| Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. | |
|
35
|
|
| Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; | |
|
36
|
|
| був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене. | |
|
37
|
|
| Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! | |
|
38
|
|
| Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? | |
|
39
|
|
| Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? | |
|
40
|
|
| І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили. | |
|
41
|
|
| Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. | |
|
42
|
|
| Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; | |
|
43
|
|
| був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. | |
|
44
|
|
| Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? | |
|
45
|
|
| Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. | |
|
46
|
|
| І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне. |
