|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
| У Кесарії був один чоловік, на ім’я Корнилій, сотник з полку, званого Італійським, | (За? к7д7.) Мyжъ же нёкій бЁ въ кесарjи, и4менемъ корни1лій, с0тникъ t спjры нарицaющіzсz їталjйскіz, |
|
2
|
2
|
| побожний і богобоязний, з усім домом своїм, він чинив багато милостині народові і завжди молився Богові. | благоговёинъ и3 боsйсz бGа со всёмъ д0момъ свои1мъ, творsй ми1лwстыни мнHги лю1демъ и3 молsйсz бGу всегдA: |
|
3
|
3
|
| Близько дев’ятої години дня, у видінні, він ясно бачив ангела Божого, який увійшов до нього і сказав йому: «Корнилію!» | ви1дэ въ видёніи ћвэ, ћкw въ чaсъ девsтый днE, ѓгGла б9іz сшeдша къ немY и3 рeкша є3мY: корни1ліе. |
|
4
|
4
|
| Він же глянув на нього і, злякавшись, сказав: «Що, Господи?» Ангел відповів йому: «Молитви твої та милостині твої згадалися перед Богом. | Џнъ же воззрёвъ нaнь и3 пристрaшенъ бhвъ речE: что2 є4сть, гDи; речe же є3мY: мwли1твы тво‰ и3 ми1лwстыни тво‰ взыд0ша на пaмzть пред8 бGа: |
|
5
|
5
|
| Отже, пошли людей до Іоппії і поклич Симона, званого Петром. | и3 нн7э посли2 во їoппjю мужeй и3 призови2 сjмwна, нарицaемаго петрA: |
|
6
|
6
|
| Він гостює в одного кожум’яки Симона, дім якого біля моря; він скаже тобі слова, якими спасешся ти і весь твій дім». | сeй стрaнствуетъ ў нёкоегw сjмwна ўсмарS, є3мyже є4сть д0мъ при м0ри: т0й речeтъ тебЁ глаг0лы, въ ни1хже сп7сeшисz ты2 и3 вeсь д0мъ тв0й. |
|
7
|
7
|
| Коли ангел, який говорив із Корнилієм, відійшов, то він, покликавши двох із своїх слуг і побожного воїна з тих, які були при ньому, | И# ћкоже tи1де ѓгGлъ глаг0лzй корни1лію, пригласи1въ двA t рабHвъ свои1хъ и3 в0ина благочести1ва t служaщихъ є3мY |
|
8
|
8
|
| і, розповівши їм усе, послав їх у Іоппію. | и3 сказaвъ и5мъ вс‰, послA и5хъ во їoппjю. |
|
9
|
9
|
| Другого дня, коли вони йшли і наближалися до міста, Петро близько шостої години вийшов на крівлю дому помолитися, | Воyтріе же, путьшeствующымъ и5мъ и3 ко грaду приближaющымсz, взhде пeтръ на г0рницу помоли1тисz, њ часЁ шестёмъ. |
|
10
|
10
|
| і відчув він голод, і захотів їсти. Поки ж готували, найшов на нього жах, | Бhсть же пріaлченъ и3 хотsше вкуси1ти: гот0вzщымъ же w4нэмъ, нападE нaнь ќжасъ, |
|
11
|
11
|
| і бачить розкрите небо і якийсь сосуд, ніби велике полотно, прив’язане за чотири кінці, що спускається на землю і сходить до нього; | и3 ви1дэ нeбо tвeрсто и3 сходsщъ нaнь сосyдъ нёкій, ћкw плащани1цу вeлію, по четhремъ крaємъ привsзанъ и3 ни1зу спущaемь на зeмлю, |
|
12
|
12
|
| у ньому знаходились усякі земні чотириногі, і звірі, і плазуни, і птахи небесні. | въ нeмже бsху вс‰ четверонHгаz земли2 и3 ѕвёріе и3 гaди и3 пти6цы небє1сныz. |
|
13
|
13
|
| І був голос до нього: «Встань, Петре, заколи та їж». | И# бhсть глaсъ къ немY: востaвъ, пeтре, заколи2 и3 ћждь. |
|
14
|
14
|
| Петро ж сказав: «Hі, Господи, я ніколи не їв нічого поганого або нечистого». | Пeтръ же речE: никaкоже, гDи, ћкw николи1же kд0хъ всsко сквeрно и3ли2 нечи1сто. |
|
15
|
15
|
| Тоді вдруге був голос до нього: «Що Бог очистив, того ти не вважай нечистим». | И# (сE) глaсъ пaки къ немY втори1цею: ±же бGъ њчcтилъ є4сть, ты2 не скверни2. |
|
16
|
16
|
| Сталося це тричi; і сосуд знову піднявся на небо. | Сjе же бhсть три1щи: и3 пaки взsсz сосyдъ на нeбо. |
|
17
|
17
|
| Коли ж Петро в собі дивувався, що б то означало видіння, яке він бачив, — ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, зупинилися біля воріт; | Ћкоже въ себЁ недоумэвaшесz пeтръ, чт0 бы бhло видёніе, є4же ви1дэ, и3 сE, мyжіе п0сланніи t корни1ліа, вопр0шше и3 ўвёдэвше д0мъ сjмwновъ, стaша пред8 враты2 |
|
18
|
18
|
| і, крикнувши, спитали: «Чи тут гостює Симон, званий Петром?» | и3 возглaшше вопрошaху, ѓще сjмwнъ, нарицaемый пeтръ, здЁ стрaнствуетъ. |
|
19
|
19
|
| Тим часом як Петро розмірковував про видіння, Дух сказав йому: «Ось, три чоловіки шукають тебе; | Петрy же размышлsющу њ видёніи, речE є3мY д¦ъ: сE, мyжіе тріE и4щутъ тебє2: |
|
20
|
20
|
| встань, зійди та йди з ними, нітрохи не вагаючись; бо Я послав їх». | но востaвъ сни1ди и3 и3ди2 съ ни1ми, ничт0же разсуждaz: занE ѓзъ послaхъ и5хъ. |
|
21
|
21
|
| Петро, зійшовши до людей, присланих до нього Корнилієм, сказав: «Я — той, кого ви шукаєте; у якій справі ви прийшли?» | (За? к7е7.) Сошeдъ же пeтръ къ мужє1мъ пHсланнымъ къ немY t корни1ліа, речE: сE, ѓзъ є4смь, є3гHже и4щете: кaz є4сть винA, є3sже рaди пріид0сте; |
|
22
|
22
|
| Вони ж сказали: «Корнилій-сотник, муж праведний і богобоязний, про якого добре говорить увесь народ юдейський, одержав повеління через святого ангела покликати тебе до дому свого і послухати слова твого». | Nни1 же рек0ша: корни1лій с0тникъ, мyжъ првdнъ и3 боsйсz бGа, свидётелствованъ t всегw2 kзhка їудeйска, ўвэщeнъ є4сть t ѓгGла с™а призвaти тS въ д0мъ св0й и3 слhшати глаг0лы t тебє2. |
|
23
|
23
|
| Тоді Петро, запросивши їх, пригостив. А наступного дня, уставши, пішов з ними, і дехто з братії іоппійської пішли з ним. | Призвaвъ же и5хъ ўчреди2: наyтріе же пeтръ востaвъ и4де съ ни1ми, и3 нёцыи t брaтій, и5же t їoппjи, и3д0ша съ ни1мъ: |
|
24
|
24
|
| Hаступого дня прийшли вони до Кесарії. Корнилій же очікував їх, скликавши своїх родичів та близьких друзів. | и3 наyтріе внид0ша въ кесарjю. Корни1лій же бЁ чaz и5хъ, созвaвъ ср0дники сво‰ и3 любє1зныz дрyги. |
|
25
|
25
|
| Коли входив Петро, Корнилій його зустрів і поклонився, припавши до його ніг. | Ћкоже бhсть вни1ти петрY, срёте є3го2 корни1лій, и3 пaдъ на ногY є3гw2 поклони1сz. |
|
26
|
26
|
| Петро ж підвів його, кажучи: «Встань, я теж людина». | Пeтръ же воздви1же є3го2, глаг0лz: востaни: и3 ѓзъ сaмъ человёкъ є4смь. |
|
27
|
27
|
| І, розмовляючи з ним, увійшов у дім і знайшов багатьох, що зібралися. | И# съ ни1мъ бесёдуz, вни1де и3 њбрёте собрaвшыzсz мнHги: |
|
28
|
28
|
| І сказав їм: «Ви знаєте, що юдеєві заборонено знатися або зближатися з іноплемінником; але Бог відкрив мені, щоб я жодного чоловіка не вважав негідним або нечистим. | речe же къ ни6мъ: вы2 вёсте, ћкw не лёпо є4сть мyжу їудeанину прилэплsтисz и3ли2 приходи1ти ко и3ноплемeннику: и3 мнЁ бGъ показA ни є3ди1наго сквeрна и3ли2 нечи1ста глаг0лати человёка: |
|
29
|
29
|
| Тому я, коли мене покликали, прийшов, не вагаючись. Отже, питаю: для чого ви покликали мене?» | тёмже и3 без8 сумнёніz пріид0хъ призвaнъ: вопрошaю вы2 u5бо, коеS рaди вины2 послaсте по менE; |
|
30
|
30
|
| Корнилій сказав: «Четвертого дня я постився аж до цієї години і о дев’ятій годині молився у своєму домі, і ось став переді мною муж у світлій одежі | И# корни1лій речE: t четвeртагw днE дaже до сегw2 часA бёхъ постsсz и3 въ девsтый чaсъ молsсz въ домY моeмъ: и3 сE, мyжъ стA предо мн0ю во nдeжди свётлэ |
|
31
|
31
|
| і каже: «Корнилію! Почута молитва твоя, і милостині твої згадалися перед Богом. | и3 речE: корни1ліе, ўслhшана бhсть моли1тва твоS, и3 ми1лwстыни тво‰ помzнyшасz пред8 бGомъ: |
|
32
|
32
|
| Отже, пошли в Іоппію та поклич Симона, званого Петром; він гостює в домі кожум’яки Симона, що біля моря; він прийде і скаже тобi». | посли2 u5бо во їoппjю и3 призови2 сjмwна, и4же нарицaетсz пeтръ: сeй стрaнствуетъ въ домY сjмwна ўсмарS бли1з8 м0рz: и4же пришeдъ возглаг0летъ тебЁ. |
|
33
|
33
|
| Зразу ж послав я до тебе, і ти добре зробив, що прийшов. Тепер ми всі стоїмо перед Богом, щоб вислухати все, що повелів тобі Бог». | Ѓбіе u5бо послaхъ къ тебЁ, тh же д0брэ сотвори1лъ є3си2 пришeдъ: нн7э u5бо вси2 мы2 пред8 бGомъ предстои1мъ слhшати вс‰ повелBннаz тебЁ t бGа. |
|
34
|
34
|
| Петро відкрив уста і сказав: «Істинно пізнаю, що Бог не дивиться на особу, | (За? к7ѕ7.) Tвeрзъ же пeтръ ўстA, речE: пои1стиннэ разумэвaю, ћкw не на лиц† зри1тъ бGъ, |
|
35
|
35
|
| але в усякому народі той, хто боїться Його і робить по правді, угодний Йому. | но во всsцэмъ kзhцэ боsйсz є3гw2 и3 дёлаzй прaвду пріsтенъ є3мY є4сть: |
|
36
|
36
|
| Він послав синам Ізраїлевим слово, благовістячи мир через Ісуса Христа; Цей є Господь усіх. | сл0во, є4же послA сынHмъ ї}лєвымъ, бlговэствyz ми1ръ ї}съ хrт0мъ: сeй є4сть всBмъ гDь: |
|
37
|
37
|
| Ви знаєте про те, що сталося по всій Юдеї, починаючи від Галилеї, після хрещення, що проповідував Іоан: | вы2 вёсте глаг0лъ бhвшій по всeй їудeи, начeншійсz t галілeи, по крещeніи, є4же проповёда їwaннъ: |
|
38
|
38
|
| як Бог Духом Святим і силою помазав Ісуса з Hазарета, і Він ходив, творив добро і зціляв усіх, поневолених дияволом, тому що Бог був з Hим. | ї}са, и4же t назарeта, ћкw помaза є3го2 бGъ д¦омъ с™hмъ и3 си1лою, и4же пр0йде бlгодaтелствуz и3 и3сцэлsz вс‰ наси1лwванныz t діaвола, ћкw бGъ бsше съ ни1мъ: |
|
39
|
39
|
| І ми свідки всього, що зробив Він на землі юдейській і в Єрусалимі, і що врешті Його вбили, повісивши на дереві. | и3 мы2 є3смы2 свидётелє всёхъ, ±же сотвори2 во странЁ їудeйстэй и3 во їеrли1мэ: є3г0же и3 ўби1ша, повёшше на дрeвэ. |
|
40
|
40
|
| Його Бог воскресив на третій день, і дав Йому являтися | Сего2 бGъ воскRси2 въ трeтій дeнь и3 дадE є3мY kвлeну бhти, |
|
41
|
41
|
| не всьому народові, а свідкам, Богом наперед обраним, нам, які їли й пили з Hим після воскресіння Його з мертвих. | не всBмъ лю1демъ, но нaмъ свидётелємъ преднаречє1ннымъ t бGа, и5же съ ни1мъ kд0хомъ и3 пи1хомъ, по воскrніи є3гw2 t мeртвыхъ: |
|
42
|
42
|
| І Він повелів нам проповідувати людям і свідчити, що Він є призначений від Бога Суддя живих і мертвих. | и3 повелЁ нaмъ проповёдати лю1демъ и3 засвидётелствовати, ћкw т0й є4сть нарэчeнный t бGа судіS живы6мъ и3 мє1ртвымъ: |
|
43
|
43
|
| Про Hього всі пророки свідчать, що всякий, хто вірує в Hього‚ одержить відпущення гріхів іменем Його». | њ сeмъ вси2 прbр0цы свидётелствуютъ, њставлeніе грэхHвъ пріsти и4менемъ є3гw2 всsкому вёрующему въ џнь. |
|
44
|
44
|
| Коли Петро ще продовжував цю промову, Дух Святий зійшов на всіх, хто слухав слово. | (За? к7з7.) Е#щe же глаг0лющу петрY глаг0лы сі‰, нападE д¦ъ с™hй на вс‰ слhшащыz сл0во. |
|
45
|
45
|
| І віруючі з обрізаних, які прийшли з Петром, дивувалися, що дар Святого Духа зійшов і на язичників, | И# ўжас0шасz и5же t њбрёзаніz вёрніи, є3ли1цы пріид0ша съ петр0мъ, ћкw и3 на kзhки дaръ с™aгw д¦а и3зліsсz: |
|
46
|
46
|
| бо чули, що вони говорять [різними] мовами і величають Бога. Тоді Петро сказав: | слhшаху бо и5хъ глаг0лющихъ љзы6ки и3 величaющихъ бGа. ТогдA tвэщA пeтръ: |
|
47
|
47
|
| «Хто може заборонити хреститись водою тим, що, як і ми, одержали Святого Духа?» | є3дA в0ду возбрани1ти м0жетъ кто2, є4же не крести1тисz си6мъ, и5же д¦ъ с™hй пріsша, ћкоже и3 мы2; |
|
48
|
48
|
| І звелів їм хреститися в ім’я Ісуса Христа. Потім вони просили його пробути в них кілька днів. | Повелё же и5мъ крести1тисz во и4мz ї}съ хrт0во. ТогдA моли1ша є3го2 пребhти ў ни1хъ дни6 нBкіz. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
