|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
|
Савл же схвалював убивство його. Того дня сталося велике гоніння на церкву в Єрусалимi; і всі, крім апостолів, розсіялися по різних місцях Юдеї та Самарії.
|
Сavлъ же бЁ соизволsz ўбjйству є3гw2. Бhсть же въ т0й дeнь гонeніе вeліе на цRковь їеrли1мскую: вси1 же разсёzшасz по странaмъ їудє1йскимъ и3 самар‡йскимъ, кромЁ ґпcлъ:
|
|
2
|
2
|
|
Стефана ж поховали люди побожні і вчинили великий плач по ньому.
|
погреб0ша же стефaна мyжіе благоговёйніи и3 сотвори1ша плaчь вeлій над8 ни1мъ.
|
|
3
|
3
|
|
А Савл нищив Церкву; ходив по домах, тягнув чоловіків та жінок і віддавав їх до в’язниці.
|
Сavлъ же њѕлоблsше цRковь, въ д0мы входS, и3 влачS мyжы и3 жєны2, предаsше въ темни1цу.
|
|
4
|
4
|
|
Ті ж, що розсіялися, ходили і благовістили слово.
|
Разсёzвшіисz же прохождaху, благовэствyюще сл0во.
|
|
5
|
5
|
|
Так, Филип прийшов у самарійське місто і проповідував їм Христа.
|
(За? }‹.) Філjппъ же сошeдъ во грaдъ самарjйскій, проповёдаше и5мъ хrтA:
|
|
6
|
6
|
|
Hарод однодушно слухав те, що говорив Филип; чув і бачив чудеса, які він творив.
|
внимaху же нар0ди глаг0лємымъ t філjппа є3динодyшнw, слhшаще и3 ви1дzще знaмєніz, ±же творsше:
|
|
7
|
7
|
|
Бо нечисті духи з багатьох, хто мав їх, виходили з великим криком, а чимало розслаблених і кривих зцілялося.
|
дyси бо нечи1стіи t мн0гихъ и3мyщихъ |, вопію1ще глaсомъ вeліимъ, и3схождaху, мн0зи же разслaбленніи и3 хр0міи и3сцэли1шасz:
|
|
8
|
8
|
|
І була велика радість у тому місті.
|
и3 бhсть рaдость вeліz во грaдэ т0мъ.
|
|
9
|
9
|
|
Перебував же в місті один чоловік на ім’я Симон, який раніш волхвував і дивував самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.
|
Мyжъ же нёкій, и4менемъ сjмwнъ, прeжде бЁ во грaдэ волхвyz и3 ўдивлsz kзhкъ самарjйскій, глаг0лz нёкоего бhти себE вели1ка,
|
|
10
|
10
|
|
Його слухали всі, від малого до великого, кажучи: «Цей є велика сила Божа».
|
є3мyже внимaху вси2 t мaла дaже до вели1ка, глаг0люще: сeй є4сть си1ла б9іz вели1каz.
|
|
11
|
11
|
|
А слухали його тому, що він довгий час дивував їх волхвуванням.
|
Внимaху же є3мY, занE дов0лно врeмz волхвов†ніи ўдивлsше и5хъ.
|
|
12
|
12
|
|
Коли ж повірили Филипові, який благовістив про Царство Боже та про ім’я Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки і жінки.
|
Е#гдa же вёроваша філjппу благовэствyющу ±же њ цrтвіи б9іи и3 њ и4мени ї}съ хrт0вэ, крещaхусz мyжіе же и3 жєны2.
|
|
13
|
13
|
|
Увірував і сам Симон і, охрестившись, не відходив від Филипа; і, побачивши великі чудеса й знамення, що творилися, дивувався.
|
Сjмwнъ же и3 сaмъ вёрова и3 крeщьсz бЁ пребывaz ў філjппа: ви1дz же си6лы и3 знaмєніz вє1ліz бывaєма, ўжaсенъ дивлsшесz.
|
|
14
|
14
|
|
Коли почули апостоли, які були в Єрусалимі, що Самарія прийняла слово Боже, послали до них Петра та Іоана,
|
Слhшавше же и5же во їеrли1мэ ґпcли, ћкw пріsтъ самарjа сл0во б9іе, послaша къ ни6мъ петрA и3 їwaнна,
|
|
15
|
15
|
|
котрі, прийшовши, помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого.
|
и5же сошeдше помоли1шасz њ ни1хъ, ћкw да пріи1мутъ д¦а с™aго:
|
|
16
|
16
|
|
Бо Він не сходив ще на жодного з них, а тільки були вони охрещені в ім’я Господа Ісуса.
|
є3щe бо ни на є3ди1наго и4хъ бЁ пришeлъ, т0чію крещeни бsху во и4мz гDа ї}са:
|
|
17
|
17
|
|
Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого.
|
тогдA возложи1ша рyцэ на нS, и3 пріsша д¦а с™aго.
|
|
18
|
18
|
|
Симон же, побачивши, що через покладання рук апостольських подається Дух Святий, приніс їм гроші,
|
(За? f7‹.) Ви1дэвъ же сjмwнъ, ћкw возложeніемъ рyкъ ґпcлскихъ даeтсz д¦ъ с™hй, принесE и5мъ сребро2,
|
|
19
|
19
|
|
кажучи: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого».
|
глаг0лz: дади1те и3 мнЁ влaсть сію2, да, на нег0же ѓще положY рyцэ, пріи1метъ д¦а с™aго.
|
|
20
|
20
|
|
Але Петро сказав йому: «Hехай срібло твоє буде з тобою на погибель, бо ти помислив дістати дар Божий за гроші.
|
Пeтръ же речE къ немY: сребро2 твоE съ тоб0ю да бyдетъ въ поги1бель, ћкw дaръ б9ій непщевaлъ є3си2 сребр0мъ стzжaти:
|
|
21
|
21
|
|
Hема для тебе в цьому ні частки, ні уділу; бо серце твоє неправдиве перед Богом.
|
нёсть ти2 чaсти ни жрeбіz въ словеси2 сeмъ, и4бо сeрдце твоE нёсть прaво пред8 бGомъ:
|
|
22
|
22
|
|
Отже, покайся у цьому гріху твоєму і благай Бога, щоб відпустив тобі помисел серця твого;
|
покaйсz u5бо њ ѕл0бэ твоeй сeй и3 моли1сz бGу, ѓще ќбw tпyститсz ти2 помышлeніе сeрдца твоегw2:
|
|
23
|
23
|
|
бо бачу тебе повного жовчі гіркої і в путах неправди».
|
въ жeлчи бо г0рести и3 сою1зэ непрaвды зрю2 тS сyща.
|
|
24
|
24
|
|
Симон же сказав у відповідь: «Помоліться за мене до Господа, щоб мене ніщо не спіткало із сказаного вами».
|
Tвэщaвъ же сjмwнъ речE: помоли1тесz вы2 њ мнЁ ко гDу, ћкw да ничт0же си1хъ нaйдетъ на мS, ±же рек0сте.
|
|
25
|
25
|
|
Вони ж, засвідчивши та проповідавши слово Господнє, поверталися до Єрусалима і в багатьох самарійських селах проповідували Євангеліє.
|
Nни1 же u5бо, засвидётелствовавше и3 глаг0лавше сл0во гDне, возврати1шасz во їеrли1мъ и3 мнHгимъ вeсемъ самар‡йскимъ благовэсти1ша.
|
|
26
|
26
|
|
А Филипові ангел Господній сказав: «Устань та йди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалима в Газу; вона безладна».
|
(За? к7.) ЃгGлъ же гDень речE къ філjппу, глаг0лz: востaни и3 и3ди2 на полyдне, на пyть сходsщій t їеrли1ма въ гaзу: и3 т0й є4сть пyстъ.
|
|
27
|
27
|
|
Він устав і пішов. І ось чоловік ефіопський, євнух, вельможа Кандакії, цариці ефіопської, хранитель усіх її скарбів, який приїжджав до Єрусалима на поклоніння,
|
И# востaвъ п0йде: и3 сE, мyжъ мyрінъ, є3vнyхъ си1ленъ кандакjи цари1цы мyрінскіz, и4же бЁ над8 всёми сокрHвищи є3S, и4же пріи1де поклони1тисz во їеrли1мъ:
|
|
28
|
28
|
|
повертався і, сидячи на своїй колісниці, читав пророка Ісаю.
|
бё же возвращazсz, и3 сэдS на колесни1цэ своeй, чтsше прbр0ка и3сaію.
|
|
29
|
29
|
|
Дух сказав Филипові: «Підійди і пристань до цієї колісницi».
|
Речe же д¦ъ къ філjппу: приступи2 и3 прилэпи1сz колесни1цэ сeй.
|
|
30
|
30
|
|
Филип підійшов і, почувши, що він читає пророка Ісаю, сказав: «Чи розумієш, що читаєш?»
|
Притeкъ же філjппъ ўслhша є3го2 чтyща прbр0ка и3сaію и3 речE: ќбw разумёеши ли, ћже чтeши;
|
|
31
|
31
|
|
Він сказав: «Як можу розуміти, коли ніхто не настановить мене?» І попросив Филипа піднятися і сісти з ним.
|
Џнъ же речE: кaкw ќбw могY (разумёти), ѓще не кто2 настaвитъ мS; ўмоли1 же філjппа, да возшeдъ сsдетъ съ ни1мъ.
|
|
32
|
32
|
|
А місце з Писання, яке він читав, було таке: «Як вівцю на заклання, ведено Його, і, як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх.
|
Сл0во же писaніz, є4же чтsше, бЁ сіE: ћкw nвчA на заколeніе ведeсz, и3 ћкw ѓгнецъ прsмw стригyщему є3го2 безглaсенъ, тaкw не tверзaетъ ќстъ свои1хъ:
|
|
33
|
33
|
|
У приниженні Його суд Його відбувся. Але про рід Його хто розповість? Бо береться із землі життя Його».
|
во смирeніи є3гw2 сyдъ є3гw2 взsтсz, р0дъ же є3гw2 кто2 и3сповёсть; ћкw взeмлетсz t земли2 жив0тъ є3гw2.
|
|
34
|
34
|
|
І казав євнух Филипові: «Прошу тебе сказати: про кого пророк говорить це? Про себе чи про когось іншого?»
|
Tвэщaвъ же кaженикъ къ філjппу, речE: молю1 тz, њ к0мъ прbр0къ глаг0летъ сіE; њ себё ли, и3ли2 њ и3нёмъ нёкоемъ;
|
|
35
|
35
|
|
Филип відкрив уста свої і, почавши з цього Писання, благовістив йому про Ісуса.
|
Tвeрзъ же філjппъ ўстA сво‰ и3 начeнъ t писaніz сегw2, благовэсти2 є3мY ї}са.
|
|
36
|
36
|
|
Тим часом, продовжуючи путь, вони приїхали до води, і євнух сказав: «Ось вода. Що перешкоджає мені хреститись?»
|
Ћкоже и3дsху путeмъ, пріид0ша на нёкую в0ду, и3 речE кaженикъ: сE, водA: что2 возбранsетъ ми2 крести1тисz;
|
|
37
|
37
|
|
Филип же сказав йому: «Якщо віруєш від усього серця, то можна». Він сказав у відповідь: «Вірую, що Ісус Христос є Син Божий».
|
Речe же є3мY філjппъ: ѓще вёруеши t всегw2 сeрдца твоегw2, м0щно ти2 є4сть. Tвэщaвъ же речE: вёрую сн7а б9іz бhти ї}са хrтA.
|
|
38
|
38
|
|
І наказав зупинити колісницю; і ввійшли обидва у воду, Филип і євнух; і охрестив [він] його.
|
И# повелЁ стaти колесни1цэ: и3 снид0ста џба на в0ду, філjппъ же и3 кaженикъ: и3 крести2 є3го2.
|
|
39
|
39
|
|
Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зійшов на євнуха, а Филипа возніс ангел Господній, і євнух уже не бачив його, і поїхав дорогою своєю, радіючи.
|
Е#гдa же и3зыд0ста t воды2, д¦ъ с™hй нападE на кaженика: ѓгGлъ же гDень восхи1ти філjппа, и3 не ви1дэ є3гw2 ктомY кaженикъ, и3дsше бо въ пyть св0й рaдуzсz.
|
|
40
|
40
|
|
Филип же опинився в Азоті і, проходячи, благовістив усім містам, аж поки прийшов до Кесарії.
|
(За? к7№.) Філjппъ же њбрётесz во ґзHтэ и3 проходS благовэствовaше градHмъ всBмъ, д0ндеже пріити2 є3мY въ кесарjю.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.