Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською - Глава 6

1 2 3 4 5 6 7

Глава 6	Главa ѕ7

1	1
Тим часом якийсь Єлеазар, шанований муж, зі священиків країни, який уже досяг старечого віку і прикрашений у житті своєму всякими чеснотами, запросив старців, які стояли навколо нього, приклика́ти святого Бога і молився так:	Е#леазaръ же нёкто мyжъ знамени1тый t їерє1й страны2 тоS, въ стaрости лётъ ўжE дости1гъ и3 всsкою добродётелію въ житіи2 ўкрaшенъ, w4крестъ себє2 ўстр0ивъ пресвЂтеры призывaти с™aго бGа, молsшесz си1це:
2	2
«Царю всесильний, найвищий, Боже Вседержителю, що милостиво управляєш усім створінням! споглянь, Отче, на сíм’я Авраама, на дітей освяченого Якова, на народ святого наділу Твого, який подорожував у землі чужій і неправедно знищується.	цRю2 великодержaвный, вhшній, вседержи1телю б9е, и4же создaніе всE стр0zй въ щедр0тахъ, воззри2 нн7э на сёмz ґвраaмле, на њсвzщeннагw їaкwва ч†да, чaсти свzщeнныz людjй твои1хъ, въ земли2 чуждeй стрaнствующихъ, непрaведнw погибaющихъ, џ§е!
3	3
Ти фараона, колишнього володаря Єгипту, який мав безліч колісниць, звеличувався беззаконною зухвалістю і зарозумілими промовами, погубив з гордим його військом, потопивши у морі, а роду ізраїльському явив світло милости.	ты2 фараHна пeрвэе є3гЂптомъ си1мъ њбладaющаго, ўмн0женаго въ колесни1цахъ, вознeсшагосz беззак0нною дeрзостію и3 љзhкомъ велерёчивымъ, съ г0рдымъ в0инствомъ въ п0нтэ погружeнныхъ погуби1лъ є3си2, р0ду же ї}леву свётъ проzви1лъ є3си2 млcти:
4	4
Ти жорстокого царя Ассирійського Сеннахирима, який марнославився незліченними військами, підкорив мечем усю землю і повстав на святе місто Твоє, який у гордості й зухвалості говорив хулу, скинув, явно показавши багатьом народам Твою силу.	ты2 безчи1сленными си1лами возвели1чившагосz сеннахирjма тsжкаго царS ґссmрjйскаго, копіeмъ подрyчну ўжE сотвори1вшаго всю2 зeмлю и3 вознeсшагосz на с™hй тв0й грaдъ, х{льнаz глаг0лющаго съ кичeніемъ и3 дeрзостію, вLко, сокруши1лъ є3си2, и3звёстну показaвъ kзhкwмъ мнHгимъ твою2 держaву:
5	5
Ти трьох отроків у Вавилоні, які добровільно віддали життя своє вогню, щоб не служити суєтним ідолам, зберіг неушкодженими до волосини, зросивши розпалену піч, а полум’я повернув на всіх ворогів.	ты2 въ вавmлHнэ тріeхъ nтрокHвъ nгню2 дyшы самов0льнэ предaвшихъ, за є4же не служи1ти сквє1рнымъ, разжжeнную њроси1въ пeщь, и3збaвилъ є3си2 дaже до влaса невреди1мыхъ, плaмень на вс‰ послaвъ сопроти6вныz:
6	6
Ти Даниїла, наклепами заздрости ввергнутого у рів на розшматування левам, вивів на світло неушкодженим; Ти, Отче, й Іону, коли він безнадійно томився у череві кита, що живе в глибині моря, неушкодженим показав усім його присним.	ты2 даніи1ла њболгaньми зави1стными ввeржена въ р0въ на снэдeніе львHмъ ѕвэрє1мъ свирBпымъ, на свётъ и3звeлъ є3си2 здрaва: и3 їHну во чрeвэ ки1та морскaгw тaющаго нещaднэ, всBмъ свои6мъ невреди1ма показaлъ є3си2, џ§е!
7	7
І нині, Ти, що помщаєш за образи, многомилостивий, захиснику всіх, явися скоро сущим від роду Ізраїлевого, які терплять образи від мерзенних беззаконних язичників.	и3 нн7э, њби1дъ ненави1стниче, многомлcтиве, всёхъ покрови1телю, вск0рэ kви1сz сyщымъ t р0да ї}лева, t kзы6къ же беззак0нныхъ мeрзкихъ њби6димымъ:
8	8
Якщо ж життя наше у переселенні наповнилося нечестям, то, визволивши нас від руки ворогів, погуби нас, Господи, якою Тобі благоугодно, смертю,	ѓще же нечeстіемъ њб8sто є4сть въ преселeніи житіE нaше, ты и3збaвивъ нaсъ t рукY вр†гъ си1хъ, ћкоже произв0лиши, вLко, погуби2 нaсъ смeртію,
9	9
нехай не славословлять марновіри суєтних ідолів за загибель улюблених Твоїх, говорячи: не визволив їх Бог їхній.	да не сyетными суемyдренніи похвaлzтсz њ погублeніи возлю1бленныхъ твои1хъ, глаг0люще: нижE бGъ и4хъ и3збaви и5хъ:
10	10
Ти ж, Вічний, що маєш усю силу і всяку владу, споглянь нині:	тh же всsку си1лу и3 крёпость и3мёzй всю2, превёчный, нн7э при1зри,
11	11
помилуй нас, через безумне насильство беззаконних, яких позбавляють життя подібно до зловмисників.	поми1луй нaсъ, њби1дою беззак0нныхъ безсловeсною животA лишaемыхъ w4бразомъ предaтелей,
12	12
Нехай устрашаться тепер язичники непереможної могутности Твоєї, Преславний, що володієш силою спасти рід Якова.	да ўдивsтсz нн7э kзhцы непобэди1мэй крёпости твоeй, пречcтне, и3мёzй си1лу њ спcніи р0да їaкwвлz:
13	13
Благає Тебе вся безліч немовлят і батьки їхні зі сльозами: нехай буде явно всім язичникам, що з нами Ти, Господи, і не відвернув лиця Твого від нас;	м0литъ тS всE мн0жество младeнцєвъ и3 роди1телє и4хъ со слезaми: да покaжетсz всBмъ kзhкwмъ, ћкw съ нaми є3си2, гDи, и3 не tврати1лъ є3си2 лицA твоегw2 t нaсъ:
14	14
вчини так, як сказав Ти, Господи, що й у землі ворогів їхніх Ти не знехтуєш їх».	но ћкоже рeклъ є3си2, ћкw нижE въ земли2 врагHвъ свои1хъ сyщихъ презрёлъ є3си2 и5хъ, си1це соверши2, гDи.
15	15
Тільки-но Єлеазар закінчив молитву, як цар зі звірами і з усім страшним військом прийшов на арену.	Е#леазaру же кончaющу ўжE моли1тву сію2, цaрь со ѕвэрьми2 и3 всeю си1лы г0рдостію прибли1жисz ко їпподр0му.
16	16
Коли побачили його юдеї, здійняли гучне волання до неба, так що і прилеглі долини сповнилися луною, і збудили нестримне співстраждання в усьому війську.	Ўви1дэвше же їудeє, вельми2 возопи1ша на нб7о, ћкw и3 прилеж†щаz ўдHліz кyпнw съ ни1ми вопію6щаz неудержи1мь плaчь сотвори1ша всемY в0инству.
17	17
Тоді великославний Вседержитель і істинний Бог, явивши святе лице Своє, відкрив небесні врата, з яких зійшли два славних і страшних ангели, видимі усім, крім юдеїв.	ТогдA великослaвный вседержи1тель и3 и4стинный бGъ, kви1въ с™0е своE лицE, tвeрзе двє1ри нбcныz, и3з8 ни1хже снид0ста двA сл†вна, стр†шна ви1домъ ѓгGла kвлeннэ всBмъ кромЁ їудewвъ,
18	18
Вони стали навпроти війська, і сповнили ворогів сум’яттям і страхом і зв’язали непорушними путами; також і тіло царя охопив трепет, і роздратовану зухвалість його охопило забуття.	и3 сопротивостaста, и3 си1лу супост†тъ и3сп0лниста смzтeніz и3 ќжаса, и3 неподви1жными п{ты свzзaста: тaкожде и3 тёло цaрское трeпетно бhсть, и3 забвeніе дeрзость є3гw2 тsжкую њб8S.
19	19
Тоді слони обернулися на озброєні війська, що супроводжували їх, топтали їх і погубляли.	И# њбрати1шасz ѕвёріе на послёдующыz воwружє1нныz си6лы, и3 попирaху и5хъ и3 погублsху.
20	20
Гнів царя перетворився на жалість і сльози про те, що перед тим він намагався виконати.	И# њбрати1сz гнёвъ цaрскій во ўмилeніе и3 слeзы њ пред8угот0ванныхъ t негw2 мучeніихъ.
21	21
Бо, коли почув він крик юдеїв і побачив їх усіх, що схилилися на загибель, то, заплакавши, з гнівом погрожував друзям своїм і говорив:	Ўслhшавъ бо в0пль и3 ви1дэвъ преклонeнныхъ всёхъ въ погублeніе, прослези1всz со гнёвомъ другHмъ прещaше, глаг0лz:
22	22
ви зловживаєте владою, і перевершили за жорстокістю тиранів, і мене самого, вашого благодійника, намагаєтеся позбавити влади і життя, замишляючи таємно некорисне для царства.	вы ѕлЁ цaрство ўправлsете и3 мучи1телей превосх0дите лю1тостію, и3 менE самaго вaшего благодётелz тщитeсz t влaсти ўжE и3 дyха низложи1ти, тaйнw ўхищрsюще неполє1знаz цaрству:
23	23
Тих, які так вірно охороняли укріплення нашої країни, хто безумно зібрав сюди, виселивши кожного з дому?	кто2 держaвшихъ нaшz въ вёрности страны2 твєрдhни, t д0му tлучи1въ, коег0ждо безсловeснэ собрA сёмw;
24	24
Тих, які здавна перевершували всі народи відданістю нам у всьому і часто терпіли найтяжчі гноблення від людей, хто піддав настільки незаслуженій ганьбі?	кто2 си1хъ, и5же и3з8 начaла благопріsтствомъ къ нaмъ по всемY превосх0дzтъ всёхъ kзhкwвъ и3 ѕлёйшыz мн0жицею t человBкъ под8sша бэды6, си1це беззак0нными њбложи2 ќзами;
25	25
Розв’яжіть, розв’яжіть неправедні пута, відпустіть їх з миром у свої доми, випросивши прощення у тім, що раніше зроблено; звільніть синів небесного Вседержителя, живого Бога, Який від часів наших предків донині подавав безперервне благоденство і славу нашому царству.	рэши1те, разрэши1те непрaвєдныz ќзы и3 во сво‰ и5хъ съ ми1ромъ посли1те, њ преждесодёланныхъ примири1вшесz: разрэши1те сhны вседержи1телz нбcнагw бGа живaгw, и4же t нaшихъ прароди1телей дaже донн7э непреткновeнно во слaвэ благостоsніе подаeтъ вeщемъ нaшымъ.
26	26
Ось що сказав цар. У ту ж хвилину звільнені юдеї, врятувавшись від смерти, прославляли свого святого Спасителя Бога.	Рeкшу же ќбw є3мY сі‰, їудeє вск0рэ разрэшeни бhвше благословлsху, ўжE и3збэжaвше смeрти, с™aго сп7си1телz бGа своего2.
27	27
Після того цар, повернувшись у місто і покликавши завідувача витратами, наказав упродовж семи днів давати юдеям вино та інше потрібне для бенкету, вирішивши, щоб вони на тому ж місці, на якому очікували своєї загибелі, у повних веселощах святкували своє спасіння.	Посeмъ цaрь во грaдъ возврати1всz и3 призвaвъ над8 росхHды старёйшаго, повелЁ даsти віно2 и3 прHчаz къ пировaнію потрє1бнаz їудewмъ на днjй сeдмь, суди1въ и5мъ тaможде во всsцэмъ весeліи дeнь спасeніz провождaти, въ нeмже мёстэ мнёша поги1бель пріsти.
28	28
Тоді вони, які були перед тим у нарузі і знаходилися біля пекла або краще сходили у пекло, замість гіркої і жалюгідної смерти влаштували бенкет спасіння і сповнені радости розділили для возлежання місце, приготоване їм на погибель і могилу.	ТогдA сjи, и5же прeжде въ поношeніи и3 бли1з8 ѓда бhша, пaче же въ него2 сошeдшіи, вмёстw г0рькіz и3 плачeвныz смeрти, пи1ршество спасeніz состaвивше, мёсто ўгот0ванное и5мъ ко падeнію и3 гр0бу, на возлєжaніz раздэли1ша, и3сп0лнени рaдости.
29	29
Облишивши найжаліснішу пісню плачу, вони почали пісню батьків, прославляючи Спасителя Ізраїлевого і Чудотворця Бога, і відкинувши все засмучення і ридання, склали хори на знамення мирних веселощів.	И# њстaвивше рыдaніz всеплачeвную пёснь, воспріsша пёснь nтeческую, хвaлzще сп7си1телz и3 чудодётелz бGа: и3 всsкій плaчь и3 стенaніе tри1нувше, ли1ки состaвиша во знaменіе весeліz ми1рнагw.
30	30
Також і цар, скликавши з цієї нагоди багатолюдний бенкет, виявляв свою вдячність небу за славне, урочисто дароване їм спасіння.	Тaкожде и3 цaрь њ си1хъ состaвивъ пировaніе вeліе, безпрестaннw на нб7о и3сповёдашесz великолёпнэ њ преслaвнэмъ бhвшемъ себЁ спасeніи.
31	31
Ті ж, що прирікали їх на загибель і на їжу хижим птахам і з радістю робили їм перепис, тепер, охоплені соромом, застогнали, і зухвалість, що дихала вогнем, згасла з ганьбою.	Полагaвшіи же їудeєвъ прeжде въ поги1бель и3 въ снёдь пти1цамъ и3 съ рaдостію њписaвшіи, срамот0ю њб8sти бhвше стенsху, nгнедыхaтелнэй и4хъ дeрзости безчeстнw ўгaсшей.
32	32
А юдеї, як сказали ми, склавши згаданий хор, відправляли свято з радісними славослів’ями і псалмоспівами.	Їудeє же, ћкоже предрек0хомъ, состaвивше предрэчeнный ли1къ, со ўчреждeніемъ во и3сповёданіихъ весeлыхъ и3 pалмёхъ провождaху,
33	33
Вони зробили навіть громадську постанову, щоб у всякому поселенні їхньому в роди і роди радісно святкувати зазначені дні, не для пиття і пересичення, але в пам’ять спасіння, що було їм від Бога.	и3 џбщій њпредэли1вше њ си1хъ ўстaвъ, во всsцэмъ преселeніи своeмъ въ р0ды, є4же бы предречє1нныz дни6 прaздновати въ весeліи, не питіS рaди и3 kдeніz, но сп7сeніz рaди бhвшагw и5мъ t бGа.
34	34
Потім вони стали перед царем і просили відпустити їх у доми.	Пріид0ша же ко царю2 просsще tпущeніz во сво‰ си.
35	35
Перепис їх проходив з двадцять п’ятого дня місяця Пахона до четвертого дня місяця Епифа, протягом сорока днів; знищення їх призначалося від п’ятого дня місяця Епифа до сьомого, протягом трьох днів, у які славним чином явив Свою милість Владика всіх і спас їх усіх неушкоджено і цілком.	Њпи1сани же бhша t двaдесzть пsтагw днE мцcа пахHна дaже до четвeртагw днE мцcа є3піфA, во днeхъ четhредесzтихъ: состaвиша же и5мъ поги1бель t пsтагw днE мцcа є3піфA дaже до седмaгw, въ тріeхъ днeхъ: въ ни1хже и3 преслaвнw kви1въ млcть свою2 всеси1льный, и3збaви и5хъ безврeдныхъ кyпнw.
36	36
Святкували вони, забезпечені усім від царя, до чотирнадцятого дня, в який вони і представили прохання про відпущення їх.	Пи1ршествоваша же всёми t царS снабдэвaеми дaже до четвертагwнaдесzть днE, въ џньже и3 прошeніе сотвори1ша њ tпущeніи своeмъ.
37	37
Цар, призволивши їм, великодушно написав на їхню користь, за своїм підписом, таке послання до міських начальників:	Похвали1въ же и5хъ цaрь, написA и5мъ нижепи1санное послaніе ко страти1гwмъ сyщымъ по градHмъ, великодyшнэ ўсeрдіе и3мyщее.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт