|
Буття
|
БытіE
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| На початку створив Бог небо і землю. | Въ начaлэ сотвори2 бGъ нeбо и3 зeмлю. |
|
2
|
2
|
| Земля ж була безвидна і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий носився над водою. | Землs же бЁ неви1дима и3 неустр0ена, и3 тмA верхY бeздны, и3 д¦ъ б9ій ношaшесz верхY воды2. |
|
3
|
3
|
| І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло. | И# речE бGъ: да бyдетъ свётъ. И# бhсть свётъ. |
|
4
|
4
|
| І побачив Бог світло, що воно добре, і відокремив Бог світло від темряви. | И# ви1дэ бGъ свётъ, ћкw добро2, и3 разлучи2 бGъ междY свётомъ и3 междY тм0ю. |
|
5
|
5
|
| І назвав Бог світло днем, темряву ніччю. І був вечір, і був ранок: день перший. | И# наречE бGъ свётъ дeнь, ґ тмY наречE н0щь. И# бhсть вeчеръ, и3 бhсть ќтро, дeнь є3ди1нъ. |
|
6
|
6
|
| І сказав Бог: нехай буде твердь посеред води, і нехай відділяє вона воду від води. [І стало так.] | И# речE бGъ: да бyдетъ твeрдь посредЁ воды2, и3 да бyдетъ разлучaющи посредЁ воды2 и3 воды2. И# бhсть тaкw. |
|
7
|
7
|
| І створив Бог твердь, і відокремив воду, що під твердю, від води, що над твердю. І стало так. | И# сотвори2 бGъ твeрдь, и3 разлучи2 бGъ междY вод0ю, ћже бЁ под8 твeрдію, и3 междY вод0ю, ћже бЁ над8 твeрдію. |
|
8
|
8
|
| І назвав Бог твердь небом. [І побачив Бог, що це добре.] І був вечір, і був ранок: день другий. | И# наречE бGъ твeрдь нeбо. И# ви1дэ бGъ, ћкw добро2. И# бhсть вeчеръ, и3 бhсть ќтро, дeнь вторhй. |
|
9
|
9
|
| І сказав Бог: нехай збереться вода, що під небом, в одне місце, і нехай з’явиться суша. І стало так. [І зібралася вода під небом у свої місця, і з’явилася суша.] | И# речE бGъ: да соберeтсz водA, ћже под8 небесeмъ, въ собрaніе є3ди1но, и3 да kви1тсz сyша. И# бhсть тaкw. И# собрaсz водA, ћже под8 небесeмъ, въ собр†ніz сво‰, и3 kви1сz сyша. |
|
10
|
10
|
| І назвав Бог сушу землею, а зібрання вод назвав морями. І побачив Бог, що це добре. | И# наречE бGъ сyшу зeмлю, и3 собр†ніz в0дъ наречE морS. И# ви1дэ бGъ, ћкw добро2. |
|
11
|
11
|
| І сказав Бог: нехай вирощує земля зелень, траву, що сіє насіння за [родом і за подобою своєю, і] дерево плідне, що приносить за родом своїм плід, у якому насіння його на землі. І стало так. | И# речE бGъ: да прорасти1тъ землS бhліе травн0е, сёющее сёмz по р0ду и3 по под0бію, и3 дрeво плодови1тое творsщее пл0дъ, є3мyже сёмz є3гw2 въ нeмъ, по р0ду на земли2. И# бhсть тaкw. |
|
12
|
12
|
| І виростила земля зелень, траву, що сіє насіння за родом [і за подобою] її, і дерево [плідне], що приносить плід, у якому насіння його за родом його [на землі]. І побачив Бог, що це добре. | И# и3знесE землS бhліе травн0е, сёющее сёмz по р0ду и3 по под0бію, и3 дрeво плодови1тое творsщее пл0дъ, є3мyже сёмz є3гw2 въ нeмъ, по р0ду на земли2. И# ви1дэ бGъ, ћкw добро2. |
|
13
|
13
|
| І був вечір, і був ранок: день третій. | И# бhсть вeчеръ, и3 бhсть ќтро, дeнь трeтій. |
|
14
|
14
|
| І сказав Бог: нехай будуть світила на тверді небесній [для освітлення землі і] для відокремлення дня від ночі, і для знамень, і часу, і днів, і років; | И# речE бGъ: да бyдутъ свэти6ла на твeрди небeснэй, њсвэщaти зeмлю и3 разлучaти междY днeмъ и3 междY н0щію: и3 да бyдутъ въ знaмєніz и3 во временA, и3 во дни6 и3 въ лBта, |
|
15
|
15
|
| і нехай будуть вони світильниками на тверді небесній, щоб освітлювати землю. І стало так. | и3 да бyдутъ въ просвэщeніе на твeрди небeснэй, ћкw свэти1ти по земли2. И# бhсть тaкw. |
|
16
|
16
|
| І створив Бог два світила великі: світило більше — для управління днем, і світило менше — для управління ніччю, і зорі; | И# сотвори2 бGъ двA свэти6ла вели6каz: свэти1ло вели1кое въ нач†ла днE, и3 свэти1ло мeншее въ нач†ла н0щи, и3 ѕвёзды: |
|
17
|
17
|
| і поставив їх Бог на тверді небесній, щоб світити на землю, | и3 положи2 | бGъ на твeрди небeснэй, ћкw свэти1ти на зeмлю, |
|
18
|
18
|
| і управляти днем і ніччю, і відокремлювати світло від темряви. І побачив Бог, що це добре. | и3 владёти днeмъ и3 н0щію, и3 разлучaти междY свётомъ и3 междY тм0ю. И# ви1дэ бGъ, ћкw добро2. |
|
19
|
19
|
| І був вечір, і був ранок: день четвертий. | И# бhсть вeчеръ, и3 бhсть ќтро, дeнь четвeртый. |
|
20
|
20
|
| І сказав Бог: нехай породить вода плазунів, душу живу; і птахи нехай полетять над землею, під твердю небесною. [І стало так.] | И# речE бGъ: да и3зведyтъ в0ды гaды дyшъ живhхъ, и3 пти6цы летaющыz по земли2, по твeрди небeснэй. И# бhсть тaкw. |
|
21
|
21
|
| І створив Бог риб великих і всяку душу тварин-плазунів, яких породила вода, за родом їх, і всякого птаха пернатого за родом його. І побачив Бог, що це добре. | И# сотвори2 бGъ ки1ты вели6кіz, и3 всsку дyшу жив0тныхъ гадHвъ, ±же и3звед0ша в0ды по родHмъ и4хъ, и3 всsку пти1цу пернaту по р0ду. И# ви1дэ бGъ, ћкw дwбрA. |
|
22
|
22
|
| І благословив їх Бог, промовивши: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте води в морях, і птахи нехай розмножуються на землі. | И# блгcви2 | бGъ, гlz: расти1тесz и3 мн0житесz, и3 нап0лните в0ды, ±же въ морsхъ, и3 пти6цы да ўмн0жатсz на земли2. |
|
23
|
23
|
| І був вечір, і був ранок: день п’ятий. | И# бhсть вeчеръ, и3 бhсть ќтро, дeнь пsтый. |
|
24
|
24
|
| І сказав Бог: нехай родить земля душу живу за родом її, тварин і плазунів, і звірів земних за родом їх. І стало так. | И# речE бGъ: да и3зведeтъ землS дyшу жи1ву по р0ду, четверонHгаz и3 гaды, и3 ѕвBри земли2 по р0ду. И# бhсть тaкw. |
|
25
|
25
|
| І створив Бог звірів земних за родом їх, і худобу за родом її, і всіх плазунів земних за родом їх. І побачив Бог, що це добре. | И# сотвори2 бGъ ѕвBри земли2 по р0ду, и3 скоты2 по р0ду и4хъ, и3 вс‰ гaды земли2 по р0ду и4хъ. И# ви1дэ бGъ, ћкw дwбрA. |
|
26
|
26
|
| І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим [і] за подобою Нашою, і нехай володарює вона над рибами морськими, і над птахами небесними, [і над звірами,] і над худобою, і над усією землею, і над усіма плазунами, що повзають по землі. | И# речE бGъ: сотвори1мъ человёка по w4бразу нaшему и3 по под0бію, и3 да њбладaетъ рhбами морски1ми, и3 пти1цами небeсными, (и3 ѕвэрьми2) и3 скотaми, и3 всeю землeю, и3 всёми г†ды пресмыкaющимисz по земли2. |
|
27
|
27
|
| І створив Бог Людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх. | И# сотвори2 бGъ человёка, по w4бразу б9ію сотвори2 є3го2: мyжа и3 женY сотвори2 и5хъ. |
|
28
|
28
|
| І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і владарюйте над рибами морськими [і над звірами,] і над птахами небесними, [і над усякою худобою, і над усією землею,] і над усякою твариною, що плазує по землі. | И# блгcви2 и5хъ бGъ, гlz: расти1тесz и3 мн0житесz, и3 нап0лните зeмлю, и3 госп0дствуйте є4ю, и3 њбладaйте рhбами морски1ми, (и3 ѕвэрьми2) и3 пти1цами небeсными, и3 всёми скотaми, и3 всeю землeю, и3 всёми гaдами пресмыкaющимисz по земли2. |
|
29
|
29
|
| І сказав Бог: ось, Я дав вам усяку траву, що сіє насіння, яка є на всій землі, і всяке дерево, яке має плід, що сіє насіння; — вам це буде в їжу; | И# речE бGъ: сE, дaхъ вaмъ всsкую травY сёменную сёющую сёмz, є4же є4сть верхY земли2 всеS: и3 всsкое дрeво, є4же и4мать въ себЁ пл0дъ сёмене сёменнагw, вaмъ бyдетъ въ снёдь: |
|
30
|
30
|
| а всім звірам земним, і всім птахам небесним, і всякому [плазуну,] на землі, в якому душа жива, дав Я всю зелень трав’яну в їжу. І стало так. | и3 всBмъ ѕвэрє1мъ зємнhмъ, и3 всBмъ пти1цамъ небє1снымъ, и3 всsкому гaду пресмыкaющемусz по земли2, и4же и4мать въ себЁ дyшу животA, и3 всsку травY зелeну въ снёдь. И# бhсть тaкw. |
|
31
|
31
|
| І побачив Бог усе, що Він створив, і ось, добре воно. І був вечір, і був ранок: день шостий. | И# ви1дэ бGъ вс‰, є3ли6ка сотвори2: и3 сE дwбрA ѕэлw2. И# бhсть вeчеръ, и3 бhсть ќтро, дeнь шестhй. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| Так були створені небо і земля і все воїнство їх. | И# соверши1шасz нeбо и3 землS, и3 всE ўкрашeніе и4хъ. |
|
2
|
2
|
| І звершив Бог до сьомого дня діла Свої, які Він робив, і спочив у день сьомий від усіх діл Своїх, які чинив. | И# соверши2 бGъ въ дeнь шестhй дэлA сво‰, ±же сотвори2: и3 почи2 въ дeнь седмhй t всёхъ дёлъ свои1хъ, ±же сотвори2. |
|
3
|
3
|
| І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо спочив від усіх діл Своїх, які Бог чинив і створював. | И# блгcви2 бGъ дeнь седмhй, и3 њс™и2 є3го2: ћкw въ т0й почи2 t всёхъ дёлъ свои1хъ, ±же начaтъ бGъ твори1ти. |
|
4
|
4
|
| Ось походження неба і землі, при створенні їх, у той час, коли Господь Бог створив землю і небо, | СіS кни1га бытіS небесE и3 земли2, є3гдA бhсть, въ џньже дeнь сотвори2 гDь бGъ нeбо и3 зeмлю, |
|
5
|
5
|
| і всякий польовий чагарник, якого ще не було на землі, і всяку польову траву, що ще не росла, тому що Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини для обробки землі, | и3 всsкій ѕлaкъ сeлный, прeжде дaже бhти на земли2, и3 всsкую травY сeлную, прeжде дaже прозsбнути: не бо2 њдожди2 гDь бGъ на зeмлю, и3 человёкъ не бsше дёлати ю5: |
|
6
|
6
|
| але пара піднімалася з землі й зрошувала усе лице землі. | и3ст0чникъ же и3схождaше и3з8 земли2 и3 напаsше всE лицE земли2. |
|
7
|
7
|
| І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою. | И# создA бGъ человёка, пeрсть (взeмъ) t земли2, и3 вдyну въ лицE є3гw2 дыхaніе жи1зни: и3 бhсть человёкъ въ дyшу жи1ву. |
|
8
|
8
|
| І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і примістив там людину, яку створив. | И# насади2 гDь бGъ рaй во є3дeмэ на вост0цэхъ, и3 введE тaмw человёка, є3г0же создA. |
|
9
|
9
|
| І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла. | И# прозzбE бGъ є3щE t земли2 всsкое дрeво крaсное въ видёніе и3 д0брое въ снёдь: и3 дрeво жи1зни посредЁ раS, и3 дрeво є4же вёдэти разумётелное д0брагw и3 лукaвагw. |
|
10
|
10
|
| З Едему витікала ріка для зрошення раю; і потім розділялася на чотири ріки. | Рэкa же и3сх0дитъ и3з8 є3дeма напаsти рaй: tтyду разлучaетсz въ четhри нач†ла. |
|
11
|
11
|
| Ім’я однієї Фисон: вона обтікає всю землю Хавила, ту, де золото; | И$мz є3ди1нэй фісHнъ: сіS њкружaющаz всю2 зeмлю є3vілaтскую: тaмw ќбw є4сть злaто. |
|
12
|
12
|
| і золото тієї землі добре; там бдолах і камень онікс. | Злaто же џныz земли2 д0брое: и3 тaмw є4сть ѓнfраxъ и3 кaмень зелeный. |
|
13
|
13
|
| Ім’я другої ріки Гихон [Геон]: вона обтікає всю землю Куш. | И# и4мz рэцЁ вторёй геHнъ: сіS њкружaющаz всю2 зeмлю є3fі0пскую. |
|
14
|
14
|
| Ім’я третьої ріки Хиддекель [Тигр]: вона протікає перед Ассирією. Четверта ріка Євфрат. | И# рэкA трeтіz тjгръ: сіS проходsщаz прsмw ґссmрjwмъ. Рэкa же четвeртаz є3vфрaтъ. |
|
15
|
15
|
| І взяв Господь Бог людину, [яку створив,] і оселив її в саду Едемському, щоб обробляти його й оберігати його. | И# взS гDь бGъ человёка, є3г0же создA, и3 введE є3го2 въ рaй слaдости, дёлати є3го2 и3 храни1ти. |
|
16
|
16
|
| І заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти, | И# заповёда гDь бGъ ґдaму, гlz: t всsкагw дрeва, є4же въ раи2, снёдію снёси: |
|
17
|
17
|
| а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш. | t дрeва же, є4же разумёти д0брое и3 лукaвое, не снёсте t негw2: ґ въ џньже ѓще дeнь снёсте t негw2, смeртію ќмрете. |
|
18
|
18
|
| І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, за його подобою. | И# речE гDь бGъ: не добро2 бhти человёку є3ди1ному: сотвори1мъ є3мY пом0щника по немY. |
|
19
|
19
|
| Господь Бог створив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних, і привів [їх] до людини, щоб бачити, як вона назве їх, і щоб, як назве людина всяку душу живу, так і було ім’я їй. | И# создA бGъ є3щE t земли2 вс‰ ѕвBри сє1лныz и3 вс‰ пти6цы небє1сныz, и3 приведE | ко ґдaму ви1дэти, что2 наречeтъ |: и3 всsко є4же ѓще наречE ґдaмъ дyшу жи1ву, сіE и4мz є3мY. |
|
20
|
20
|
| І нарекла людина імена всій худобі і птахам небесним і всім звірам польовим; але для чоловіка не знайшлося помічника, подібного до нього. | И# наречE ґдaмъ и3менA всBмъ скотHмъ, и3 всBмъ пти1цамъ небє1снымъ, и3 всBмъ ѕвэрє1мъ зємнhмъ. Ґдaму же не њбрётесz пом0щникъ под0бный є3мY. |
|
21
|
21
|
| І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю. | И# наложи2 бGъ и3зступлeніе на ґдaма, и3 ќспе: и3 взS є3ди1но t рeбръ є3гw2, и3 и3сп0лни пл0тію вмёстw є3гw2. |
|
22
|
22
|
| І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка. | И# создA гDь бGъ ребро2, є4же взS t ґдaма, въ женY, и3 приведE ю5 ко ґдaму. |
|
23
|
23
|
| І сказав чоловік: ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка [свого]. | И# речE ґдaмъ: сE, нн7э к0сть t костeй мои1хъ и3 пл0ть t пл0ти моеS: сіS наречeтсz женA, ћкw t мyжа своегw2 взzтA бhсть сіS. |
|
24
|
24
|
| Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть [два] однією плоттю. | Сегw2 рaди њстaвитъ человёкъ nтцA своего2 и3 мaтерь и3 прилэпи1тсz къ женЁ своeй, и3 бyдета двA въ пл0ть є3ди1ну. |
|
25
|
25
|
| І були вони обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися. | И# бёста џба н†га, ґдaмъ же и3 женA є3гw2, и3 не стыдsстасz. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю? | Ѕмjй же бЁ мудрёйшій всёхъ ѕвэрeй сyщихъ на земли2, и5хже сотвори2 гDь бGъ. И# речE ѕмjй женЁ: что2 ћкw речE бGъ: да не ћсте t всsкагw дрeва рaйскагw; |
|
2
|
2
|
| І сказала жінка змію: плоди з дерев ми можемо їсти, | И# речE женA ѕмjю: t всsкагw дрeва рaйскагw ћсти бyдемъ: |
|
3
|
3
|
| тільки плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте їх і не доторкайтеся до них, щоб вам не померти. | t плодa же дрeва, є4же є4сть посредЁ раS, речE бGъ, да не ћсте t негw2, нижE прикоснeтесz є3мY, да не ќмрете. |
|
4
|
4
|
| І сказав змій жінці: ні, не вмрете, | И# речE ѕмjй женЁ: не смeртію ќмрете: |
|
5
|
5
|
| але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло. | вёдzше бо бGъ, ћкw въ џньже ѓще дeнь снёсте t негw2, tвeрзутсz џчи вaши, и3 бyдете ћкw б0зи, вёдzще д0брое и3 лукaвое. |
|
6
|
6
|
| І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей і жадане, тому що дає знання; і взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв. | И# ви1дэ женA, ћкw добро2 дрeво въ снёдь и3 ћкw ўг0дно nчи1ма ви1дэти и3 красно2 є4сть, є4же разумёти: и3 взeмши t плодA є3гw2 kдE, и3 дадE мyжу своемY съ соб0ю, и3 kд0ста. |
|
7
|
7
|
| І розкрилися очі у них обох, і пізнали вони, що нагі, і зшили вони фігове листя, і зробили собі оперезання. | И# tверз0шасz џчи nбёма, и3 разумёша, ћкw нaзи бёша: и3 сши1ста ли1ствіе смок0вное, и3 сотвори1ста себЁ препо‰саніz. |
|
8
|
8
|
| І почули голос Господа Бога, Який ходив по раю під час прохолоди дня; і сховався Адам і жінка його від лиця Господа Бога між деревами раю. | И# ўслhшаста глaсъ гDа бGа ходsща въ раи2 по полyдни: и3 скрhстасz ґдaмъ же и3 женA є3гw2 t лицA гDа бGа посредЁ дрeва рaйскагw. |
|
9
|
9
|
| І покликав Господь Бог Адама і сказав йому: [Адаме,] де ти? | И# призвA гDь бGъ ґдaма и3 речE є3мY: ґдaме, гдЁ є3си2; |
|
10
|
10
|
| Він сказав: почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався. | И# речE є3мY: глaсъ слhшахъ тебє2 ходsща въ раи2, и3 ўбоsхсz, ћкw нaгъ є4смь, и3 скрhхсz. |
|
11
|
11
|
| І сказав [Бог]: хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з якого Я заборонив тобі їсти? | И# речE є3мY бGъ: кто2 возвэсти2 тебЁ, ћкw нaгъ є3си2, ѓще не бы2 t дрeва, є3г0же заповёдахъ тебЁ сегw2 є3ди1нагw не ћсти, t негw2 ћлъ є3си2; |
|
12
|
12
|
| Адам сказав: жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв. | И# речE ґдaмъ: женA, ю4же дaлъ є3си2 со мн0ю, тA ми2 дадE t дрeва, и3 kд0хъ. |
|
13
|
13
|
| І сказав Господь Бог жінці: що це ти зробила? Жінка сказала: змій спокусив мене, і я їла. | И# речE гDь бGъ женЁ: что2 сіE сотвори1ла є3си2; И# речE женA: ѕмjй прельсти1 мz, и3 kд0хъ. |
|
14
|
14
|
| І сказав Господь Бог змієві: за те, що ти зробив це, проклятий ти перед усією худобою і перед усіма звірами польовими; ти будеш ходити на череві твоїм, і будеш їсти прах у всі дні життя твого; | И# речE гDь бGъ ѕмjю: ћкw сотвори1лъ є3си2 сіE, пр0клzтъ ты2 t [пaче] всёхъ скотHвъ и3 t всёхъ ѕвэрeй земнhхъ: на пeрсехъ твои1хъ и3 чрeвэ ходи1ти бyдеши, и3 зeмлю снёси вс‰ дни6 животA твоегw2: |
|
15
|
15
|
| і ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту*. | и3 враждY положY междY тоб0ю и3 междY жен0ю, и3 междY сёменемъ твои1мъ и3 междY сёменемъ тоS: т0й твою2 блюсти2 бyдетъ [Е#вр.: сотрeтъ] главY, и3 ты2 блюсти2 бyдеши є3гw2 пsту. |
|
16
|
16
|
| Жінці сказав: примножуючи примножу скорботи твої у вагітності твоїй; у болях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого жадання твоє, і він буде панувати над тобою. | И# женЁ речE: ўмножaz ўмн0жу печ†ли тво‰ и3 воздых†ніz тво‰: въ болёзнехъ роди1ши ч†да, и3 къ мyжу твоемY њбращeніе твоE, и3 т0й тоб0ю њбладaти бyдетъ. |
|
17
|
17
|
| Адамові ж сказав: за те, що ти послухав голос жінки твоєї і їв від дерева, про яке Я заповідав тобі, сказавши: не їж від нього, проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в усі дні життя твого; | И# ґдaму речE: ћкw послyшалъ є3си2 глaса жены2 твоеS и3 ћлъ є3си2 t дрeва, є3г0же заповёдахъ тебЁ сегw2 є3ди1нагw не ћсти, t негw2 ћлъ є3си2: проклzтA землS въ дёлэхъ твои1хъ, въ печaлехъ снёси тyю вс‰ дни6 животA твоегw2: |
|
18
|
18
|
| терня й осот буде родити вона тобі; і ти будеш їсти польову траву; | тє1рніz и3 волчцы2 возрасти1тъ тебЁ, и3 снёси травY сeлную: |
|
19
|
19
|
| у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся. | въ п0тэ лицA твоегw2 снёси хлёбъ тв0й, д0ндеже возврати1шисz въ зeмлю, t неsже взsтъ є3си2: ћкw землS є3си2, и3 въ зeмлю tи1деши. |
|
20
|
20
|
| І нарік Адам ім’я жінці своїй: Єва*, бо вона стала матір’ю всіх, хто живе. | И# наречE ґдaмъ и4мz женЁ своeй жи1знь, ћкw тA мaти всёхъ живyщихъ. |
|
21
|
21
|
| І зробив Господь Бог Адаму і дружині його одяг шкіряний і одягнув їх. | И# сотвори2 гDь бGъ ґдaму и3 женЁ є3гw2 ри6зы кHжаны, и3 њблечE и5хъ. |
|
22
|
22
|
| І сказав Господь Бог: ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло; і тепер як би не простяг він руки своєї, і не взяв також від дерева життя, і не з’їв, і не став жити вічно. | И# речE бGъ: сE, ґдaмъ бhсть ћкw є3ди1нъ t нaсъ, є4же разумёти д0брое и3 лукaвое: и3 нн7э да не когдA прострeтъ рyку свою2 и3 в0зметъ t дрeва жи1зни и3 снёстъ, и3 жи1въ бyдетъ во вёкъ. |
|
23
|
23
|
| І вислав його Господь Бог із саду Едемського, щоб обробляти землю, із якої він узятий. | И# и3згнA є3го2 гDь бGъ и3з8 раS слaдости дёлати зeмлю, t неsже взsтъ бhсть. |
|
24
|
24
|
| І вигнав Адама, і поставив на сході біля саду Едемського Херувима і полум’яний меч, який обертався навколо, щоб охороняти путь до дерева життя. | И# и3зри1ну ґдaма, и3 всели2 є3го2 прsмw раS слaдости: и3 пристaви херувjма, и3 плaменное nрyжіе њбращaемое, храни1ти пyть дрeва жи1зни. |
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| Адам пізнав Єву, дружину свою; і вона зачала, і народила Каїна, і сказала: придбала я людину від Господа. | Ґдaмъ же познA є4vу женY свою2, и3 зачeнши роди2 кaіна и3 речE: стzжaхъ человёка бGомъ. |
|
2
|
2
|
| І ще народила брата його, Авеля. І був Авель пастирем овець, а Каїн був хліборобом. | И# приложи2 роди1ти брaта є3гw2, ѓвелz. И# бhсть ѓвель пaстырь nвeцъ, кaінъ же бЁ дёлаzй зeмлю. |
|
3
|
3
|
| Через деякий час Каїн приніс від плодів землі дар Господу, | И# бhсть по днeхъ, принесE кaінъ t плодHвъ земли2 жeртву бGу: |
|
4
|
4
|
| і Авель також приніс від первістків отари своєї і від лона їх. І зглянувся Господь на Авеля і на жертву його, | и3 ѓвель принесE и3 т0й t первор0дныхъ nвeцъ свои1хъ и3 t тyкwвъ и4хъ. И# призрЁ бGъ на ѓвелz и3 на дaры є3гw2: |
|
5
|
5
|
| а на Каїна і на жертву його не зглянувся. Каїн дуже засмутився, і поникло обличчя його. | на кaіна же и3 на жє1ртвы є3гw2 не внsтъ. И# њпечaлисz кaінъ ѕэлw2, и3 и3спадE лицE є3гw2. |
|
6
|
6
|
| І сказав Господь [Бог] Каїнові: чому ти засмутився? і від чого поникло обличчя твоє? | И# речE гDь бGъ кaіну: вскyю приск0рбенъ бhлъ є3си2; и3 вскyю и3спадE лицE твоE; |
|
7
|
7
|
| якщо ти робиш добре, то чи не піднімаєш обличчя? а якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним. | Е#дA ѓще прaвw принeслъ є3си2, прaвw же не раздэли1лъ є3си2, не согрэши1лъ ли є3си2; ўм0лкни: къ тебЁ њбращeніе є3гw2, и3 ты2 тёмъ њбладaеши. |
|
8
|
8
|
| І сказав Каїн Авелю, брату своєму: [підемо в поле]. І коли вони були в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, й убив його. | И# речE кaінъ ко ѓвелю брaту своемY: п0йдемъ на п0ле. И# бhсть внегдA бhти и5мъ на п0ли, востA кaінъ на ѓвелz брaта своего2 и3 ўби2 є3го2. |
|
9
|
9
|
| І сказав Господь [Бог] Каїнові: де Авель, брат твій? Він сказав: не знаю; хіба я сторож братові моєму? | И# речE гDь бGъ ко кaіну: гдЁ є4сть ѓвель брaтъ тв0й; И# речE: не вёмъ: є3дA стрaжъ брaту моемY є4смь ѓзъ; |
|
10
|
10
|
| І сказав [Господь]: що ти зробив? Голос крови брата твого волає до Мене від землі; | И# речE гDь: что2 сотвори1лъ є3си2 сіE; глaсъ кр0ве брaта твоегw2 вопіeтъ ко мнЁ t земли2: |
|
11
|
11
|
| і нині проклятий ти від землі, що розкрила вуста свої прийняти кров брата твого від руки твоєї; | и3 нн7э пр0клzтъ ты2 на земли2, ћже развeрзе ўстA сво‰ пріsти кр0вь брaта твоегw2 t руки2 твоеS: |
|
12
|
12
|
| коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більш давати сили своєї для тебе; ти будеш вигнанцем і мандрівцем на землі. | є3гдA дёлаеши зeмлю, и3 не приложи1тъ си1лы своеS дaти тебЁ: стенS и3 трzсhйсz бyдеши на земли2. |
|
13
|
13
|
| І сказав Каїн Господу [Богу]: покарання моє більше, ніж можна знести; | И# речE кaінъ ко гDу бGу: вsщшаz винA моS, є4же њстaвитисz ми2: |
|
14
|
14
|
| ось, Ти тепер зганяєш мене з лиця землі, і від лиця Твого я сховаюсь, і буду вигнанцем і мандрівцем на землі; і всякий, хто зустрінеться зі мною, уб’є мене. | ѓще и3зг0ниши мS днeсь t лицA земли2, и3 t лицA твоегw2 скрhюсz, и3 бyду стенS и3 трzсhйсz на земли2, и3 бyдетъ, всsкъ њбрэтazй мS ўбіeтъ мS. |
|
15
|
15
|
| І сказав йому Господь [Бог]: за те всякому, хто уб’є Каїна, відомститься всемеро. І зробив Господь [Бог] Каїнові знамення, щоб ніхто, зустрівшись з ним, не убив його. | И# речE є3мY гDь бGъ: не тaкw: всsкъ ўби1вый кaіна седми1жды tмсти1тсz. И# положи2 гDь бGъ знaменіе на кaінэ, є4же не ўби1ти є3гw2 всsкому њбрэтaющему є3го2. |
|
16
|
16
|
| І пішов Каїн від лиця Господнього й оселився в землі Нод, на схід від Едема. | И# и3зhде кaінъ t лицA б9іz и3 всели1сz въ зeмлю наjдъ, прsмw є3дeму. |
|
17
|
17
|
| І пізнав Каїн дружину свою; і вона зачала і народила Єноха. І побудував він місто; і назвав місто за ім’ям сина свого: Єнох. | И# познA кaінъ женY свою2, и3 зачeнши роди2 є3нHха. И# бЁ зи1ждzй грaдъ, и3 и3меновA грaдъ во и4мz сhна своегw2 є3нHхъ. |
|
18
|
18
|
| В Єноха народився Ірад [Гаїдад]; Ірад народив Мехіаеля [Малелеїла]; Мехіаель народив Мафусала; Мафусал народив Ламеха. | Роди1сz же є3нHху гаідaдъ: и3 гаідaдъ роди2 малелеи1ла: и3 малелеи1лъ роди2 маfусaла: маfусaлъ же роди2 ламeха. |
|
19
|
19
|
| І взяв собі Ламех дві дружини: ім’я однієї: Ада, й ім’я другої: Цилла [Селла]. | И# взS себЁ ламeхъ двЁ жєны2: и4мz є3ди1нэй ґдA и3 и4мz вторёй селлA. |
|
20
|
20
|
| Ада народила Іавала: він був батьком тих, хто живе в наметах з отарами. | И# роди2 ґдA їwви1ла: сeй бsше nтeцъ живyщихъ въ селeніихъ скотопитaтелей. |
|
21
|
21
|
| Ім’я брата його Іувал: він був батьком всіх, хто грає на гуслях і сопілках. | И# и4мz брaту є3гw2 їувaлъ: сeй бsше показaвый пэвни1цу и3 гyсли. |
|
22
|
22
|
| Цилла також народила Тувалкаїна [Фовела], що був ковачем усякого знаряддя з міді і заліза. І сестра Тувалкаїна Ноема. | Селлa же и3 тaz роди2 f0вела: сeй бsше млатобjецъ, ковaчь мёди и3 желёза: сестрa же f0велова ноемA. |
|
23
|
23
|
| І сказав Ламех дружинам своїм: Ада і Цилла! послухайте голосу мого, дружини Ламехові! слухайте слова мої: я убив чоловіка на виразку собі й отрока на рану собі; | Речe же ламeхъ свои6мъ женaмъ: ґдA и3 селлA, ўслhшите глaсъ м0й, жєны2 ламeхwвы, внуши1те мо‰ словесA: ћкw мyжа ўби1хъ въ ћзву мнЁ и3 ю4ношу въ стрyпъ мнЁ: |
|
24
|
24
|
| якщо за Каїна відомститься всемеро, то за Ламеха в сімдесят разів усемеро. | ћкw седми1цею tмсти1сz t кaіна, t ламeха же сeдмьдесzтъ седми1цею. |
|
25
|
25
|
| І пізнав Адам ще [Єву,] дружину свою, і вона народила сина, і нарекла йому ім’я: Сиф, тому що, [говорила вона,] Бог поклав мені інше сім’я, замість Авеля, якого убив Каїн. | Познa же ґдaмъ є4vу женY свою2: и3 зачeнши роди2 сhна, и3 и3меновA и4мz є3мY си1fъ, глаг0лющи: воскRси1 бо ми2 бGъ сёмz друг0е, вмёстw ѓвелz, є3г0же ўби2 кaінъ. |
|
26
|
26
|
| У Сифа також народився син, і він нарік йому ім’я: Єнос; тоді почали призивати ім’я Господа [Бога]. | И# си1fу бhсть сhнъ: и3меновa же и4мz є3мY є3нHсъ: сeй ўповA призывaти и4мz гDа бGа. |
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| Ось родовід Адама: коли Бог створив людину, за подобою Божою створив її, | СіS кни1га бытіS человёча, въ џньже дeнь сотвори2 бGъ ґдaма, по w4бразу б9ію сотвори2 є3го2, |
|
2
|
2
|
| чоловіка і жінку створив їх, і благословив їх, і нарік їм ім’я: людина, в день створення їх. | мyжа и3 женY сотвори2 и5хъ и3 блгcви2 и5хъ: и3 наречE и4мz є3мY ґдaмъ, въ џньже дeнь сотвори2 и5хъ. |
|
3
|
3
|
| Адам жив сто тридцять [230] років і породив [сина] за подобою своєю [і] за образом своїм, і нарік йому ім’я: Сиф. | Поживe же ґдaмъ лётъ двёстэ три1десzть и3 роди2 сhна по ви1ду своемY и3 по w4бразу своемY, и3 наречE и4мz є3мY си1fъ. |
|
4
|
4
|
| Днів Адама після народження ним Сифа було вісімсот [700] років, і породив він синів і дочок. | Бhша же днjе ґдaмwвы, ±же поживE, по є4же роди1ти є3мY си1fа, лётъ сeдмь сHтъ, и3 роди2 сhны и3 дщє1ри. |
|
5
|
5
|
| Усіх же днів життя Адамового було дев’ятсот тридцять років; і він помер. | И# бhша вси2 днjе ґдaмwвы, ±же поживE, лётъ дeвzть сHтъ и3 три1десzть: и3 ќмре. |
|
6
|
6
|
| Сиф жив сто п’ять [205] років і породив Єноса. | Поживe же си1fъ лётъ двёстэ пsть и3 роди2 є3нHса. |
|
7
|
7
|
| Після народження Єноса Сиф жив вісімсот сім [707] років і породив синів і дочок. | И# поживE си1fъ, по є4же роди1ти є3мY є3нHса, лётъ сeдмь сHтъ и3 сeдмь, и3 роди2 сhны и3 дщє1ри. |
|
8
|
8
|
| Усіх же днів Сифових було дев’ятсот дванадцять років; і він помер. | И# бhша вси2 днjе си1fwвы лётъ дeвzть сHтъ и3 дванaдесzть: и3 ќмре. |
|
9
|
9
|
| Єнос жив дев’яносто [190] років і породив Каїнана. | И# поживE є3нHсъ лётъ сто2 дeвzтьдесzтъ и3 роди2 каінaна. |
|
10
|
10
|
| Після народження Каїнана Єнос жив вісімсот п’ятнадцять [715] років і породив синів і дочок. | И# поживE є3нHсъ, по є4же роди1ти є3мY каінaна, лётъ сeдмь сHтъ и3 пzтьнaдесzть, и3 роди2 сhны и3 дщє1ри. |
|
11
|
11
|
| Усіх же днів Єноса було дев’ятсот п’ять років; і він помер. | И# бhша вси2 днjе є3нHсwвы лётъ дeвzть сHтъ и3 пsть: и3 ќмре. |
|
12
|
12
|
| Каїнан жив сімдесят [170] років і породив Малелеїла. | И# поживE каінaнъ лётъ сто2 сeдмьдесzтъ и3 роди2 малелеи1ла. |
|
13
|
13
|
| Після народження Малелеїла Каїнан жив вісімсот сорок [740] років і породив синів і дочок. | И# поживE каінaнъ, по є4же роди1ти є3мY малелеи1ла, лётъ сeдмь сHтъ и3 четhредесzть, и3 роди2 сhны и3 дщє1ри. |
|
14
|
14
|
| Усіх же днів Каїнана було дев’ятсот десять років; і він помер. | И# бhша вси2 днjе каінaнwвы лётъ дeвzть сHтъ и3 дeсzть: и3 ќмре. |
|
15
|
15
|
| Малелеїл жив шістдесят п’ять [165] років і родив Яреда. | И# поживE малелеи1лъ лётъ сто2 шестьдесsтъ пsть и3 роди2 їaреда. |
|
16
|
16
|
| Після народження Яреда Малелеїл жив вісімсот тридцять [730] років і породив синів і дочок. | И# поживE малелеи1лъ, по є4же роди1ти є3мY їaреда, лётъ сeдмь сHтъ и3 три1десzть, и3 роди2 сhны и3 дщє1ри. |
|
17
|
17
|
| Усіх же днів Малелеїла було вісімсот дев’яносто п’ять років; і він помер. | И# бhша вси2 днjе малелеи1лwвы лётъ џсмь сHтъ и3 дeвzтьдесzтъ пsть: и3 ќмре. |
|
18
|
18
|
| Яред жив сто шістдесят два роки і породив Єноха. | И# поживE їaредъ лётъ сто2 шестьдесsтъ двA и3 роди2 є3нHха. |
|
19
|
19
|
| Після народження Єноха Яред жив вісімсот років і породив синів і дочок. | И# поживE їaредъ, по є4же роди1ти є3мY є3нHха, лётъ џсмь сHтъ, и3 роди2 сhны и3 дщє1ри. |
|
20
|
20
|
| Усіх же днів Яреда було дев’ятсот шістдесят два роки; і він помер. | И# бhша вси2 днjе їaредwвы лётъ дeвzть сHтъ и3 шестьдесsтъ двA: и3 ќмре. |
|
21
|
21
|
| Єнох жив шістдесят п’ять [165] років і породив Мафусала. | И# поживE є3нHхъ лётъ сто2 шестьдесsтъ пsть и3 роди2 маfусaла. |
|
22
|
22
|
| І ходив Єнох перед Богом, після народження Мафусала, триста [200] років і породив синів і дочок. | Ўгоди1 же є3нHхъ бGу, и3 поживE є3нHхъ, по є4же роди1ти є3мY маfусaла, лётъ двёстэ, и3 роди2 сhны и3 дщє1ри. |
|
23
|
23
|
| Усіх же днів Єноха було триста шістдесят п’ять років. | И# бhша вси2 днjе є3нHхwвы лётъ три1ста шестьдесsтъ пsть. |
|
24
|
24
|
| І ходив Єнох перед Богом; і не стало його, тому що Бог узяв його. | И# ўгоди2 є3нHхъ бGу, и3 не њбрэтaшесz, занE преложи2 є3го2 бGъ. |
|
25
|
25
|
| Мафусал жив сто вісімдесят сім років і породив Ламеха. | И# поживE маfусaлъ лётъ сто2 џсмьдесzтъ сeдмь и3 роди2 ламeха. |
|
26
|
26
|
| Після народження Ламеха Мафусал жив сімсот вісімдесят два роки і породив синів і дочок. | И# поживE маfусaлъ, по є4же роди1ти є3мY ламeха, лётъ сeдмь сHтъ џсмьдесzтъ двA, и3 роди2 сhны и3 дщє1ри. |
|
27
|
27
|
| Усіх же днів Мафусала було дев’ятсот шістдесят дев’ять років; і він помер. | И# бhша вси2 днjе маfусaлwвы, ±же поживE, лётъ дeвzть сHтъ и3 шестьдесsтъ дeвzть: и3 ќмре. |
|
28
|
28
|
| Ламех жив сто вісімдесят два [188] роки і породив сина, | И# поживE ламeхъ лётъ сто2 џсмьдесzтъ џсмь и3 роди2 сhна, |
|
29
|
29
|
| і дав йому йому ім’я: Ной, сказавши: він утішить нас у ділах наших й у праці рук наших при оброблянні землі, яку прокляв Господь [Бог]. | и3 наречE и4мz є3мY нHе, глаг0лz: сeй ўпок0итъ нaсъ t дёлъ нaшихъ и3 t печaли рyкъ нaшихъ, и3 t земли2, ю4же проклS гDь бGъ. |
|
30
|
30
|
| І жив Ламех після народження Ноя п’ятсот дев’яносто п’ять [565] років і породив синів і дочок. | И# поживE ламeхъ, по є4же роди1ти є3мY нHа, лётъ пsть сHтъ и3 шестьдесsтъ пsть, и3 роди2 сhны и3 дщє1ри. |
|
31
|
31
|
| Усіх же днів Ламеха було сімсот сімдесят сім [753] років; і він помер. | И# бhша вси2 днjе ламeхwвы лётъ сeдмь сHтъ и3 пzтьдесsтъ три2: и3 ќмре. |
|
32
|
32
|
| Ною було п’ятсот років і породив Ной [трьох синів]: Сима, Хама і Яфета. | И# бЁ нHе лётъ пzти2 сHтъ, и3 роди2 сhны три2, си1ма, хaма, їaфеfа. |
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| Коли люди почали примножуватися на землі і народилися у них дочки, | И# бhсть є3гдA начaша человёцы мн0зи бывaти на земли2, и3 дщє1ри роди1шасz и5мъ: |
|
2
|
2
|
| тоді сини Божі побачили дочок людських, що вони красиві, і брали їх собі за дружин, яку хто обрав. | ви1дэвше же сhнове б9іи дщє1ри человBчи, ћкw добры6 сyть, поsша себЁ жєны2 t всёхъ, ±же и3збрaша. |
|
3
|
3
|
| І сказав Господь [Бог]: не вічно Духу Моєму бути зневаженим людьми [цими], тому що вони плоть; нехай будуть дні їх сто двадцять років. | И# речE гDь бGъ: не и4мать д¦ъ м0й пребывaти въ человёцэхъ си1хъ во вёкъ, занE сyть пл0ть: бyдутъ же днjе и4хъ лётъ сто2 двaдесzть. |
|
4
|
4
|
| У той час були на землі велетні, особливо ж з тих часів, коли сини Божі стали входити до дочок людських, і вони стали народжувати їм: це сильні, спрадавна славні люди. | И#споли1ни же бsху на земли2 во дни6 w4ны: и3 пот0мъ, є3гдA вхождaху сhнове б9іи къ дщeремъ человёчєскимъ, и3 раждaху себЁ: тjи бsху и3споли1ни, и5же t вёка, человёцы и3мени1тіи. |
|
5
|
5
|
| І побачив Господь [Бог], що велике розбещення людей на землі, і що всі їх думки і помисли серця їх були злом повсякденно; | Ви1дэвъ же гDь бGъ, ћкw ўмн0жишасz ѕлHбы человёкwвъ на земли2: и3 всsкъ помышлsетъ въ сeрдцы своeмъ прилёжнw на ѕл†z во вс‰ дни6: |
|
6
|
6
|
| і розкаявся Господь, що створив людину на землі, і засмутився у серці Своєму. | и3 помhсли бGъ, ћкw сотвори2 человёка на земли2, и3 размhсли. |
|
7
|
7
|
| І сказав Господь: знищу з лиця землі людей, яких Я створив, від людини до худоби, і плазунів і птахів небесних знищу, бо Я розкаявся, що створив їх. | И# речE бGъ: потреблю2 человёка, є3г0же сотвори1хъ, t лицA земли2, t человёка дaже до скотA, и3 t г†дъ дaже до пти1цъ небeсныхъ: занE размhслихъ, ћкw сотвори1хъ |. |
|
8
|
8
|
| Ной же придбав благодать перед очима Господа [Бога]. | НHе же њбрёте блгdть пред8 гDемъ бGомъ. |
|
9
|
9
|
| Ось житіє Ноя: Ной був чоловіком праведним і непорочним у роді своєму; Ной ходив перед Богом. | Сі‰ же быті‰ нHєва: нHе человёкъ првdнъ, совершeнъ сhй въ р0дэ своeмъ, бGу ўгоди2 нHе. |
|
10
|
10
|
| Ной породив трьох синів: Сима, Хама і Яфета. | Роди1 же нHе три2 сhны, си1ма, хaма, їaфеfа. |
|
11
|
11
|
| Але земля розбестилася перед лицем Божим, і наповнилася земля злодіяннями. | Растлёсz же землS пред8 бGомъ, и3 нап0лнисz землS непрaвды. |
|
12
|
12
|
| І споглянув [Господь] Бог на землю, і ось, вона розбещена, тому що всяка плоть спотворила шлях свій на землі. | И# ви1дэ гDь бGъ зeмлю, и3 бЁ растлённа: ћкw растли2 всsка пл0ть пyть св0й на земли2. |
|
13
|
13
|
| І сказав [Господь] Бог Ною: кінець усякій плоті прийшов перед лицем Моїм, тому що земля наповнилася від них злодіяннями; і ось, Я знищу їх з землі. | И# речE гDь бGъ нHю: врeмz всsкагw человёка пріи1де пред8 мS, ћкw и3сп0лнисz землS непрaвды t ни1хъ: и3 сE, ѓзъ погублю2 и5хъ и3 зeмлю. |
|
14
|
14
|
| Зроби собі ковчег з дерева гофер; відділення зроби в ковчезі й обсмоли його смолою усередині і ззовні. | Сотвори2 u5бо себЁ ковчeгъ t дрeвъ (негнію1щихъ) четвероуг0лныхъ: гнёзда сотвори1ши въ ковчeзэ, и3 посмоли1ши є3го2 внутрьyду и3 внэyду смол0ю. |
|
15
|
15
|
| І зроби його так: довжина ковчега триста ліктів; ширина його п’ятдесят ліктів, а висота його тридцять ліктів. | И# тaкw сотвори1ши ковчeгъ: трeхъ сHтъ лактeй долготA ковчeга, и3 пzти1десzти лактeй широтA, и3 три1десzти лактeй высотA є3гw2. |
|
16
|
16
|
| І зроби отвір у ковчезі, і в лікоть зведи його вгорі, і двері в ковчег зроби з боку його; влаштуй у ньому нижнє, друге і третє [житло]. | Собирaz св0домъ сотвори1ши ковчeгъ, и3 въ лaкоть сверши1ши є3го2 свhше: двeрь же ковчeга сотвори1ши t страны2: њбит†лища двокрHвна и3 трекрHвна сотвори1ши въ нeмъ. |
|
17
|
17
|
| І ось, Я наведу на землю потоп водний, щоб винищити всяку плоть, у якій є дух життя, під небесами; усе, що є на землі, позбудеться життя. | Ѓзъ же, сE, наведY пот0пъ, в0ду на зeмлю, погуби1ти всsку пл0ть, въ нeйже є4сть дyхъ жи1зни под8 небесeмъ: и3 є3ли6ка сyть на земли2, скончaютсz. |
|
18
|
18
|
| Але з тобою Я укладу завіт Мій, і ввійдеш у ковчег ти, і сини твої, і дружина твоя, і дружини синів твоїх з тобою. | И# постaвлю завётъ м0й съ тоб0ю: вни1деши же въ ковчeгъ ты2 и3 сhнове твои2, и3 женA твоS и3 жєны2 сынHвъ твои1хъ съ тоб0ю. |
|
19
|
19
|
| Введи також у ковчег [з усякої худоби, і з усіх плазунів, і] з усіх тварин, і від усякої плоті по парі, щоб вони залишилися з тобою живими; чоловічої статі і жіночої нехай вони будуть. | И# t всёхъ скотHвъ и3 t всёхъ г†дъ, и3 t всёхъ ѕвэрeй, и3 t всsкіz пл0ти, двA двA t всёхъ введeши въ ковчeгъ, да питaеши съ соб0ю: мyжескій п0лъ и3 жeнскій бyдутъ. |
|
20
|
20
|
| З [усіх] птахів за родом їх, і з [усієї] худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, з усіх по парі ввійдуть до тебе, щоб залишилися живими [з тобою, чоловічої статі і жіночої]. | T всёхъ пти1цъ пернaтыхъ по р0ду, и3 t всёхъ скотHвъ по р0ду, и3 t всёхъ гадHвъ п0лзающихъ по земли2 по р0ду и4хъ, двA двA t всёхъ вни1дутъ къ тебЁ, питaтисz съ тоб0ю, мyжескій п0лъ и3 жeнскій. |
|
21
|
21
|
| Ти ж візьми собі всякої їжі, яку споживають, і збери до себе; і буде вона для тебе і для них споживою. | Тh же возми2 себЁ t всёхъ брaшенъ, ±же и4мате ћсти, и3 соберeши къ себЁ, и3 бyдутъ тебЁ и3 w4нымъ брaшно. |
|
22
|
22
|
| І зробив Ной усе: як повелів йому [Господь] Бог, так він і зробив. | И# сотвори2 нHе вс‰ є3ли6ка заповёда є3мY гDь бGъ, тaкw сотвори2. |
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь [Бог] Ною: увійди ти і вся сім’я твоя в ковчег, тому що тебе побачив Я праведним переді Мною в роді цьому; | И# речE гDь бGъ къ нHю: вни1ди ты2 и3 вeсь д0мъ тв0й въ ковчeгъ, ћкw тS ви1дэхъ првdна предо мн0ю въ р0дэ сeмъ: |
|
2
|
2
|
| і всякої худоби чистої візьми по семеро, чоловічої статі і жіночої, а з худоби нечистої по двоє, чоловічої статі і жіночої; | t скотHвъ же чи1стыхъ введи2 къ себЁ сeдмь сeдмь, мyжескій п0лъ и3 жeнскій: t скотHвъ же нечи1стыхъ двA двA, мyжескій п0лъ и3 жeнскій: |
|
3
|
3
|
| також і з птахів небесних [чистих] по сім, чоловічої статі і жіночої, [і з усіх птахів нечистих по двоє, чоловічої статі і жіночої,] щоб зберегти сім’я для всієї землі, | и3 t пти1цъ небeсныхъ чи1стыхъ сeдмь сeдмь, мyжескій п0лъ и3 жeнскій: и3 t всёхъ пти1цъ нечи1стыхъ двЁ двЁ, мyжескій п0лъ и3 жeнскій, препитaти сёмz по всeй земли2: |
|
4
|
4
|
| тому що через сім днів Я буду лити дощ на землю сорок днів і сорок ночей; і винищу все, що існує, що Я створив, з лиця землі. | є3щe бо днjй сeдмь, ѓзъ наведY д0ждь на зeмлю четhредесzть днjй и3 четhредесzть нощeй: и3 потреблю2 всsкое востaніе, є4же сотвори1хъ, t лицA всеS земли2. |
|
5
|
5
|
| Ной зробив усе, що Господь [Бог] повелів йому. | И# сотвори2 нHе вс‰, є3ли6ка заповёда є3мY гDь бGъ. |
|
6
|
6
|
| Ной же був шестисот років, коли потоп водний прийшов на землю. | НHе же бЁ лётъ шести2 сHтъ, и3 пот0пъ воднhй бhсть на земли2. |
|
7
|
7
|
| І ввійшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним в ковчег від вод потопу. | Вни1де же нHе и3 сhнове є3гw2, и3 женA є3гw2 и3 жєны2 сынHвъ є3гw2 съ ни1мъ въ ковчeгъ, воды2 рaди пот0па. |
|
8
|
8
|
| І [з птахів чистих і з птахів нечистих, і] з худоби чистої і з худоби нечистої, [і зі звірів] і з усіх плазунів, що на землі | И# t пти1цъ чи1стыхъ и3 t пти1цъ нечи1стыхъ, и3 t скHтъ чи1стыхъ и3 t скHтъ нечи1стыхъ, (и3 t ѕвэрeй,) и3 t всёхъ гадHвъ пресмыкaющихсz по земли2, |
|
9
|
9
|
| по парі, чоловічої статі і жіночої, ввійшли до Ноя в ковчег, як [Господь] Бог повелів Ною. | двA двA внид0ша къ нHю въ ковчeгъ, мyжескій п0лъ и3 жeнскій, ћкоже заповёда (гDь) бGъ нHю. |
|
10
|
10
|
| Через сім днів води потопу ринули на землю. | И# бhсть по седми2 днeхъ, и3 водA пот0пнаz бhсть на земли2. |
|
11
|
11
|
| В шестисотий рік життя Ноя, у другий місяць, у сімнадцятий [27] день місяця, у цей день відкрилися усі джерела великої безодні, і вікна небесні розчинились; | Въ шестьс0тное лёто въ житіи2 нHевэ, вторaгw мцcа, въ двaдесzть седмhй дeнь мцcа, въ дeнь т0й разверз0шасz вси2 и3ст0чницы бeздны, и3 хл‰би небє1сныz tверз0шасz: |
|
12
|
12
|
| і лився на землю дощ сорок днів і сорок ночей. | и3 бhсть д0ждь на зeмлю четhредесzть днjй и3 четhредесzть нощeй. |
|
13
|
13
|
| У цей самий день увійшов у ковчег Ной і Сим, Хам і Яфет, сини Ноєві, і дружина Ноєва, і три дружини синів його з ними. | Въ дeнь т0й вни1де нHе, си1мъ, хaмъ, їaфеfъ, сhнове нHєвы, и3 женA нHева, и3 три2 жєны2 сынHвъ є3гw2 съ ни1мъ въ ковчeгъ. |
|
14
|
14
|
| Вони, і всі звірі [землі] за родом їх, і всяка худоба за родом її, і всі плазуни, що плазують по землі, за родом їх, і всі, що літають за родом їх, усі птахи, усі крилаті, | И# вси2 ѕвёріе земнjи по р0ду, и3 вси2 ск0ти по р0ду, и3 всsкій гaдъ дви1жущійсz на земли2 по р0ду, и3 всsкаz пти1ца пернaтаz по р0ду своемY, |
|
15
|
15
|
| і ввійшли до Ноя в ковчег по парі [чоловічої статі і жіночої] від усякої плоті, в якій є дух життя; | внид0ша къ нHю въ ковчeгъ двA двA, мyжескій п0лъ и3 жeнскій, t всsкіz пл0ти, въ нeйже є4сть дyхъ жив0тный: |
|
16
|
16
|
| і ті, що ввійшли [до Ноя в ковчег] чоловічої і жіночої статі, від усякої плоті ввійшли, як повелів йому [Господь] Бог. І зачинив Господь [Бог] за ним [ковчег]. | и3 вход‰щаz мyжескій п0лъ и3 жeнскій t всsкіz пл0ти, внид0ша къ нHю въ ковчeгъ, ћкоже заповёда гDь бGъ нHю: и3 затвори2 гDь бGъ ковчeгъ tвнЁ є3гw2. |
|
17
|
17
|
| І тривав на землі потоп сорок днів [і сорок ночей], і примножилася вода, і підняла ковчег, і він піднявся над землею; | И# бhсть пот0пъ четhредесzть днjй и3 четhредесzть нощeй на земли2, и3 ўмн0жисz водA и3 взS ковчeгъ, и3 возвhсисz t земли2: |
|
18
|
18
|
| вода ж посилювалася і дуже примножувалася на землі, і ковчег плавав по поверхні вод. | и3 возмогaше водA, и3 ўмножaшесz ѕэлw2 на земли2, и3 ношaшесz ковчeгъ верхY воды2. |
|
19
|
19
|
| І піднялася вода на землі надзвичайно, так що покрилися усі високі гори, які є під усім небом; | Водa же возмогaше ѕэлw2 ѕэлw2 на земли2: и3 покры2 вс‰ г0ры высHкіz, ±же бsху под8 небесeмъ: |
|
20
|
20
|
| на п’ятнадцять ліктів піднялася над ними вода, і покрилися [усі високі] гори. | пzтьнaдесzть лактeй горЁ возвhсисz водA, и3 покры2 вс‰ г0ры высHкіz. |
|
21
|
21
|
| І позбулася життя всяка плоть, що рухається по землі, і птахи, і худоба, і звірі, і всі плазуни, що плазують по землі, і всі люди; | И# ќмре всsкаz пл0ть дви1жущаzсz по земли2 пти1цъ и3 скотHвъ и3 ѕвэрeй, и3 всsкій гaдъ дви1жущійсz на земли2, и3 всsкій человёкъ, |
|
22
|
22
|
| усе, що мало дихання духа життя в ніздрях своїх на суші, вмерло. | и3 вс‰ є3ли6ка и4мутъ дыхaніе жи1зни, и3 всE є4же бЁ на сyши ќмре. |
|
23
|
23
|
| Знищились усі істоти, що були на поверхні [усієї] землі; від людини до худоби, і плазунів, і птахів небесних, усі були знищені на землі, залишився тільки Ной і те, що було з ним в ковчезі. | И# потреби1сz всsкое востaніе, є4же бsше на лицы2 всеS земли2, t человёка дaже до скотA и3 гадHвъ и3 пти1цъ небeсныхъ, и3 потреби1шасz t земли2: и3 њстA нHе є3ди1нъ, и3 и5же съ ни1мъ въ ковчeзэ. |
|
24
|
24
|
| Вода ж прибувала на землі сто п’ятдесят днів. | И# возвhсисz водA над8 землeю днjй сто2 пzтьдесsтъ. |
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всю худобу, [і про всіх птахів, і про всіх плазунів, що плазують,] що були з ним у ковчезі; і навів Бог вітер на землю, і води зупинилися. | И# помzнY бGъ нHа, и3 вс‰ ѕвBри, и3 вс‰ скоты2, и3 вс‰ пти6цы, и3 вс‰ гaды пресмыкaющыzсz, є3ли6ка бёху съ ни1мъ въ ковчeзэ: и3 наведE бGъ дyхъ на зeмлю, и3 престA водA. |
|
2
|
2
|
| І закрилися джерела безодні і вікна небесні, і припинився дощ з неба. | И# заключи1шасz и3ст0чницы бeздны и3 хл‰би небє1сныz: и3 ўдержaсz д0ждь t небесE. |
|
3
|
3
|
| Вода ж поступово поверталася з землі, і стала спадати вода після закінчення ста п’ятдесяти днів. | И# вспsть п0йде водA и3дyщаz t земли2: и3 ўмалsшесz водA по стЁ пzти1десzтихъ днeхъ. |
|
4
|
4
|
| І зупинився ковчег у сьомому місяці, у сімнадцятий день місяця, на горах Араратських. | И# сёде ковчeгъ въ мцcъ седмhй, въ двaдесzть седмhй дeнь мцcа, на горaхъ ґрарaтскихъ. |
|
5
|
5
|
| Вода постійно спадала до десятого місяця; у перший день десятого місяця показалися верхівки гір. | Водa же ўходsщи ўмалsшесz дaже до десsтагw мцcа: и3 въ десsтый мцcъ, въ пeрвый дeнь мцcа kви1шасz верси2 г0ръ. |
|
6
|
6
|
| Після сорока днів Ной відчинив зроблене ним вікно ковчега | И# бhсть по четhредесzтихъ днeхъ tвeрзе нHе nк0нце ковчeга, є4же сотвори2, |
|
7
|
7
|
| і випустив ворона, [щоб бачити, чи спала вода з землі,] який, вилетівши, відлітав і прилітав, доки не осушилася земля від води. | и3 послA врaна (*ви1дэти, ѓще ўступи1ла водA t лицA земли2): и3 и3зшeдъ не возврати1сz, д0ндеже и3зсsче водA t земли2. |
|
8
|
8
|
| Потім випустив від себе голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з лиця землі, | И# послA голуби1цу по нeмъ ви1дэти, ѓще ўступи1ла водA t лицA земли2: |
|
9
|
9
|
| але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег, тому що вода була ще на поверхні всієї землі; і він простягнув руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег. | и3 не њбрётши голуби1ца пок0z ногaма свои1ма, возврати1сz къ немY въ ковчeгъ, ћкw водA бsше по всемY лицY всеS земли2: и3 простeръ рyку свою2, пріsтъ ю5 и3 внесE ю5 къ себЁ въ ковчeгъ. |
|
10
|
10
|
| І почекав ще сім днів інших і знову випустив голуба з ковчега. | И# премeдливъ є3щE сeдмь днjй, пaки послA голуби1цу и3з8 ковчeга. |
|
11
|
11
|
| Голуб повернувся до нього у вечірній час, і ось, свіжий оливковий листок у дзьобі в нього, і Ной дізнався, що вода зійшла з землі. | И# возврати1сz къ немY голуби1ца къ вeчеру, и3 и3мёzше сучeцъ мaсличенъ съ ли1ствіемъ во ўстёхъ свои1хъ: и3 познA нHе, ћкw ўступи2 водA t лицA земли2. |
|
12
|
12
|
| Він почекав ще сім днів інших і [знову] випустив голуба; і він уже не повернувся до нього. | И# премeдливъ є3щE сeдмь днjй други1хъ, пaки послA голуби1цу, и3 не приложи2 возврати1тисz къ немY пот0мъ. |
|
13
|
13
|
| Шістсот першого року [життя Ноя] до першого [дня] першого місяця припинилася вода на землі; і відкрив Ной покрівлю ковчега і подивився, і ось, обсохла поверхня землі. | И# бhсть въ пeрвое и3 шестьс0тное лёто житіS нHева, въ пeрвый дeнь пeрвагw мцcа, и3зсsче водA t лицA земли2: и3 tкры2 нHе покр0въ ковчeга, є3г0же сотвори2, и3 ви1дэ, ћкw и3зсsче водA t лицA земли2. |
|
14
|
14
|
| Й у другому місяці, до двадцять сьомого дня місяця, земля висохла. | Въ мцcъ же вторhй, въ двaдесzть седмhй дeнь мцcа и4зсше землS. |
|
15
|
15
|
| І сказав [Господь] Бог Ною: | И# речE гDь бGъ нHеви, гlz: |
|
16
|
16
|
| вийди з ковчега ти і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою; | и3зhди и3з8 ковчeга ты2 и3 женA твоS, и3 сhнове твои2 и3 жєны2 сынHвъ твои1хъ съ тоб0ю: |
|
17
|
17
|
| виведи із собою всіх тварин, що з тобою, від усякої плоті, з птахів, і худоби, і всіх плазунів, що плазують по землі: нехай розійдуться вони по землі, й нехай плодяться і розмножуються на землі. | и3 вс‰ ѕвBри, є3ли1цы сyть съ тоб0ю, и3 всsку пл0ть t пти1цъ дaже до скотHвъ, и3 всsкъ гaдъ дви1жущійсz по земли2 и3зведи2 съ соб0ю: и3 расти1тесz и3 мн0житесz на земли2. |
|
18
|
18
|
| І вийшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним; | И# и3зhде нHе и3 женA є3гw2, и3 сhнове є3гw2 и3 жєны2 сынHвъ є3гw2 съ ни1мъ, |
|
19
|
19
|
| усі звірі, й [уся худоба, й] усі плазуни, й усі птахи, все, що рухається по землі, за родами своїми, вийшли з ковчега. | и3 вси2 ѕвёріе, и3 вси2 ск0ти, и3 вс‰ пти6цы и3 вси2 гaди дви1жущіисz по р0ду своемY на земли2 и3зыд0ша и3з8 ковчeга. |
|
20
|
20
|
| І влаштував Ной жертовник Господу; і взяв із усякої худоби чистої і з усіх птахів чистих і приніс у всепалення на жертовнику. | И# создA нHе жeртвенникъ гDеви: и3 взS t всёхъ скотHвъ чи1стыхъ и3 t всёхъ пти1цъ чи1стыхъ и3 вознесE во всесожжeніе на жeртвенникъ. |
|
21
|
21
|
| І відчув Господь приємні пахощі, і сказав Господь [Бог] у серці Своєму: не буду більше проклинати землю за людину, тому що помисли серця людського — зло від юности його; і не буду більше знищувати усе живе, як Я зробив: | И# њбонS гDь воню2 благоухaніz. И# речE гDь бGъ размhсливъ: не приложY ктомY проклsти зeмлю за дэлA человёчєскаz, занE прилежи1тъ помышлeніе человёку прилёжнw на ѕл†z t ю4ности є3гw2: не приложY u5бо ктомY порази1ти всsкую пл0ть живyщую, ћкоже сотвори1хъ: |
|
22
|
22
|
| надалі в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч не припиняться. | во вс‰ дни6 земли2 сёzтва и3 жaтва, зимA и3 зн0й, лёто и3 веснA, дeнь и3 н0щь не престaнутъ. |
|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| І благословив Бог Ноя і синів його і сказав їм: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, [і володійте нею]; | И# блгcви2 бGъ нHа и3 сhны є3гw2 и3 речE и5мъ: расти1тесz и3 мн0житесz, и3 нап0лните зeмлю и3 њбладaйте є4ю: |
|
2
|
2
|
| нехай бояться вас і нехай тремтять перед вами усі звірі земні, [і вся худоба земна,] і всі птахи небесні, все, що рухається на землі, й усі риби морські: у ваші руки віддані вони; | и3 стрaхъ и3 трeпетъ вaшъ бyдетъ на всёхъ ѕвэрeхъ земнhхъ (и3 на всёхъ скотёхъ земнhхъ), на всёхъ пти1цахъ небeсныхъ и3 на всёхъ дви1жущихсz по земли2 и3 на всёхъ рhбахъ морски1хъ: въ рyцэ вaшы вдaхъ (|). |
|
3
|
3
|
| все, що рухається, що живе, буде вам у їжу; як зелень трав’яну даю вам усе; | И# всsкое дви1жущеесz, є4же є4сть жи1во, вaмъ бyдетъ въ снёдь: ћкw ѕeліе травн0е дaхъ вaмъ всE. |
|
4
|
4
|
| тільки плоті з душею її, з кров’ю її, не їжте; | Т0чію мsса въ кр0ви души2 да не снёсте. |
|
5
|
5
|
| Я стягну і вашу кров, у якій життя ваше, стягну її від усякого звіра, стягну також душу людини від руки людини, від руки брата її; | Кр0ви бо вaшей, дyшъ вaшихъ, t руки2 всsкагw ѕвёрz и3зыщY (є3S): и3 t руки2 человёка брaта и3зыщY є3S. |
|
6
|
6
|
| хто проллє кров людську, того кров проллється рукою людини: бо людина створена за образом Божим; | Проливazй кр0вь человёчу, въ є3S мёстw є3гw2 проліeтсz: ћкw во w4бразъ б9ій сотвори1хъ человёка. |
|
7
|
7
|
| ви ж плодіться і розмножуйтесь, і розповсюджуйтеся по землі, і примножуйтеся на ній. | Вh же расти1тесz и3 мн0житесz, и3 нап0лните зeмлю, и3 мн0житесz на нeй. |
|
8
|
8
|
| І сказав Бог Ною і синам його з ним: | И# речE бGъ нHеви и3 сынHмъ є3гw2 съ ни1мъ, гlz: |
|
9
|
9
|
| ось, Я укладу завіт Мій з вами і з нащадками вашими після вас, | сE, ѓзъ поставлsю завётъ м0й вaмъ и3 сёмени вaшему по вaсъ, |
|
10
|
10
|
| і з усякою душею живою, що з вами, із птахами і з худобою, і з усіма звірами земними, які у вас, з усіма, що вийшли з ковчега, з усіма тваринами земними; | и3 всsкой души2 живyщей съ вaми t пти1цъ и3 t скHтъ и3 всBмъ ѕвэрє1мъ зємнhмъ, є3ли6ка съ вaми (сyть) t всёхъ и3зшeдшихъ и3з8 ковчeга: |
|
11
|
11
|
| укладу завіт Мій з вами, що не буде більше знищена всяка плоть водами потопу, і не буде вже потопу на спустошення землі. | и3 постaвлю завётъ м0й съ вaми: и3 не ќмретъ всsка пл0ть ктомY t воды2 пот0пныz, и3 ктомY не бyдетъ пот0пъ воднhй, є4же и3стли1ти всю2 зeмлю. |
|
12
|
12
|
| І сказав [Господь] Бог: ось знамення завіту, який Я укладаю між Мною і між вами і між усякою душею живою, що з вами, в роди назавжди: | И# речE гDь бGъ нHеви: сіE знaменіе завёта, є4же ѓзъ даю2 междY мн0ю и3 вaми, и3 междY всsкою душeю жив0ю, ћже є4сть съ вaми, въ р0ды вBчныz: |
|
13
|
13
|
| Я покладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була знаменням [вічного] завіту між Мною і між землею. | дугY мою2 полагaю во w4блацэ, и3 бyдетъ въ знaменіе завёта (вёчнагw) междY мн0ю и3 землeю. |
|
14
|
14
|
| І буде, коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться веселка [Моя] у хмарі; | И# бyдетъ є3гдA наведY w4блаки на зeмлю, kви1тсz дугA моS во w4блацэ: |
|
15
|
15
|
| і Я згадаю завіт Мій, що між Мною і між вами і між усякою душею живою в усякій плоті; і не буде більше вода потопом на знищення всякої плоті. | и3 помzнY завётъ м0й, и4же є4сть междY мн0ю и3 вaми, и3 междY всsкою душeю живyщею во всsкой пл0ти, и3 не бyдетъ ктомY водA въ пот0пъ, ћкw потреби1ти всsку пл0ть. |
|
16
|
16
|
| І буде веселка [Моя] у хмарі, і Я побачу її, і згадаю завіт вічний між Богом [і між землею] і між усякою душею живою в усякій плоті, що на землі. | И# бyдетъ дугA моS во w4блацэ: и3 ўзрю2 ю5, є4же помzнyти завётъ вёчный междY мн0ю и3 землeю, и3 междY всsкою душeю живyщею во всsкой пл0ти, ћже є4сть на земли2. |
|
17
|
17
|
| І сказав Бог Ною: ось знамення завіту, який Я уклав між Мною і між усякою плоттю, що на землі. | И# речE бGъ нHеви: сіE знaменіе завёта, є3г0же положи1хъ междY мн0ю и3 междY всsкою пл0тію, ћже є4сть на земли2. |
|
18
|
18
|
| Сини Ноєві, що вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам же був батьком Ханаана. | Бhша же сhнове нHєвы и3зшeдшіи и3з8 ковчeга, си1мъ, хaмъ, їaфеfъ: хaмъ же бsше nтeцъ ханаaнь. |
|
19
|
19
|
| Ці троє були синами Ноєвими, і від них заселилась уся земля. | ТріE сjи сyть сhнове нHєвы: t си1хъ разсёzшасz по всeй земли2. |
|
20
|
20
|
| Ной почав обробляти землю і насадив виноградник; | И# начaтъ нHе человёкъ дёлатель (бhти) земли2, и3 насади2 віногрaдъ: |
|
21
|
21
|
| і випив він вина, і сп’янів, і лежав оголеним у наметі своєму. | и3 и3спи2 t вінA, и3 ўпи1сz, и3 њбнажи1сz въ домY своeмъ. |
|
22
|
22
|
| І побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і, вийшовши, розповів двом братам своїм. | И# ви1дэ хaмъ nтeцъ ханаaнь наготY nтцA своегw2, и3 и3зшeдъ в0нъ повёда nбёма брaтома свои1ма. |
|
23
|
23
|
| Сим же і Яфет взяли одяг і, поклавши його на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого; обличчя їхні були повернені назад, і вони не бачили наготи батька свого. | И# взeмше си1мъ и3 їaфеfъ ри1зу, возложи1ша (ю5) на џбэ р†мэ свои2, и3 и3д0ша вспsть зрsще, и3 покрhша наготY nтцA своегw2: и3 лицE и4хъ вспsть зрS, и3 наготы2 nтцA своегw2 не ви1дэша. |
|
24
|
24
|
| Ной витверезів від вина свого і довідався, що вчинив над ним менший син його, | И#стрезви1сz же нHе t вінA, и3 разумЁ є3ли6ка сотвори2 є3мY сhнъ є3гw2 ю3нёйшій, |
|
25
|
25
|
| і сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх. | и3 речE: пр0клzтъ (бyди) ханаaнъ џтрокъ: рaбъ бyдетъ брaтіzмъ свои6мъ. |
|
26
|
26
|
| Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому; | И# речE: блгcвeнъ гDь бGъ си1мовъ: и3 бyдетъ ханаaнъ џтрокъ рaбъ є3мY: |
|
27
|
27
|
| нехай поширить Бог Яфета, нехай оселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому. | да распространи1тъ бGъ їaфеfа, и3 да всели1тсz въ селeніихъ си1мовыхъ, и3 да бyдетъ ханаaнъ рaбъ є3мY. |
|
28
|
28
|
| І жив Ной після потопу триста п’ятдесят років. | Поживe же нHе по пот0пэ лётъ три1ста пzтьдесsтъ. |
|
29
|
29
|
| Усіх же днів Ноєвих було дев’ятсот п’ятдесят років, і він помер. | И# бhша вси2 днjе нHєвы лётъ дeвzть сHтъ пzтьдесsтъ: и3 ќмре. |
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
| Ось родовід синів Ноєвих: Сима, Хама і Яфета. Після потопу народилися в них діти. | Сі‰ же (сyть) быті‰ сынHвъ нHевыхъ, си1ма, хaма, їaфеfа. И# роди1шасz и5мъ сhнове по пот0пэ. |
|
2
|
2
|
| Сини Яфета: Гомер, Магог, Мадай, Іаван, [Єлиса,] Фувал, Мешех і Фирас. | Сhнове їaфеfwвы: гамeръ и3 магHгъ, и3 мадaй и3 їwvaнъ, и3 є3лісA и3 fовeлъ, и3 мос0хъ и3 fjрасъ. |
|
3
|
3
|
| Сини Гомера: Аскеназ, Рифат і Фогарма. | Сhнове же гамeрwвы: ґсханaсъ и3 ріфafъ и3 fоргамA. |
|
4
|
4
|
| Сини Іавана: Єлиса, Фарсис, Киттим і Доданим. | Сhнове же їwv†ни: є3лісA и3 fарсjсъ, китjйстіи и3 родjйстіи. |
|
5
|
5
|
| Від цих населилися острови народів у землях їх, кожен за мовою своєю, за племенем своїм, у народах своїх. | T си1хъ раздэли1шасz џстрови kзhкwвъ (всёхъ) въ земли2 и4хъ: кjйждо по kзhку въ племенёхъ свои1хъ и3 въ нар0дэхъ свои1хъ. |
|
6
|
6
|
| Сини Хама: Хуш, Мицраїм, Фут і Ханаан. | Сhнове же хaмwвы: хyсъ и3 месраjнъ, фyдъ и3 ханаaнъ. |
|
7
|
7
|
| Сини Хуша: Сева, Хавила, Савта, Раама і Савтеха. Сини Раами: Шева і Дедан. | Сhнове хyсwвы: савA и3 є3vілA, и3 саваfA и3 регмA, и3 саваfакA. Сhнове же регмaнwвы: савA и3 дадaнъ. |
|
8
|
8
|
| Хуш породив також Нимрода; цей став сильним на землі; | Хyсъ же роди2 неврHда: сeй начaтъ бhти и3споли1нъ на земли2: |
|
9
|
9
|
| він був сильним звіроловом перед Господом [Богом], тому і говориться: сильний звіролов, як Нимрод, перед Господом [Богом]. | сeй бЁ и3споли1нъ ловeцъ пред8 гDемъ бGомъ: сегw2 рaди рекyтъ: ћкw неврHдъ и3споли1нъ ловeцъ пред8 гDемъ. |
|
10
|
10
|
| Царство його спочатку складали: Вавилон, Ерех, Аккад і Халне в землі Сеннаар. | И# бhсть начaло цaрства є3гw2 вавmлHнъ и3 nрeхъ, и3 ґрхaдъ и3 халaнни на земли2 сеннаaръ. |
|
11
|
11
|
| З цієї землі вийшов Ассур і побудував Ниневію, Реховофир, Калах | T земли2 тоS и3зhде ґссyръ: и3 создA нінеvjю, и3 роwвHfъ грaдъ, и3 халaхъ. |
|
12
|
12
|
| і Ресен між Ниневією і між Калахом; це місто велике. | И# дасeмъ междY нінеvjею и3 междY халaхомъ: сeй є4сть грaдъ вели1кій. |
|
13
|
13
|
| Від Мицраїма пішли Лудим, Анамим, Легавим, Нафтухим, | Месраjнъ же роди2 лудіи1ма и3 нефfалjма, и3 є3неметіи1ма и3 лавіи1ма, |
|
14
|
14
|
| Патрусим, Каслухим, звідки вийшли филистимляни, і Кафторим. | и3 патросwніи1ма и3 хасмwніи1ма, tню1дуже и3зhде фmлістіи1мъ, и3 гафfоріи1ма. |
|
15
|
15
|
| Від Ханаана народилися: Сидон, первісток його, Хет, | Ханаaнъ же роди2 сідHна пeрвенца (своего2) и3 хеттeа, |
|
16
|
16
|
| Ієвусей, Аморрей, Гергесей, | и3 їевусeа и3 ґморрeа, и3 гергесeа |
|
17
|
17
|
| Евей, Аркей, Синей, | и3 є3veа, и3 ґрукeа и3 ґсеннeа, |
|
18
|
18
|
| Арвадей, Цемарей і Химафей. Згодом племена ханаанські розсіялися, | и3 ґрaдіа и3 самарeа, и3 ґмаfjю. И# посeмъ разсёzшасz племенA хананє1йскаz: |
|
19
|
19
|
| і були межі хананеїв від Сидона до Герара до Гази, звідси до Содома, Гоморри, Адми і Цевоїма до Лаши. | и3 бhша предёлы хананeйстіи t сідHна дaже пріити2 до герaра и3 гaзы, и3дyще дaже до сод0ма и3 гом0рры, до ґдамы2 и3 севwjма, дaже до дaса. |
|
20
|
20
|
| Це сини Хамові, за племенами їх, за мовою їх, у землях їх, у народах їх. | Сjи сhнове хaмwвы въ племенёхъ свои1хъ, по kзhкwмъ свои6мъ, въ странaхъ свои1хъ и3 въ нар0дэхъ свои1хъ. |
|
21
|
21
|
| Були діти й у Сима, батька всіх синів Єверових, старшого брата Яфетового. | И# си1му роди1сz и3 томY, nтцY всёхъ сынHвъ є3вeровыхъ, брaту їaфеfа старёйшагw [въ грeческомъ перев0дэ їaфеfъ покaзанъ брaтъ си1му старёйшій.]. |
|
22
|
22
|
| Сини Сима: Єлам, Ассур, Арфаксад, Луд, Арам [і Каїнан]. | Сhнове си1мwвы: є3лaмъ и3 ґссyръ, и3 ґрфаxaдъ и3 лyдъ, и3 ґрaмъ и3 каінaнъ. |
|
23
|
23
|
| Сини Арама: Уц, Хул, Гефер і Маш. | И# сhнове ґр†мли: w4съ и3 ќлъ, и3 гатeръ и3 мос0хъ. |
|
24
|
24
|
| Арфаксад породив [Каїнана, Каїнан породив] Салу, Сала породив Євера. | И# ґрфаxaдъ роди2 каінaна, каінaнъ же роди2 салY, салa же роди2 є3вeра. |
|
25
|
25
|
| У Євера народилося два сини; ім’я одному: Фалек, тому що в дні його земля була розділена; ім’я брата його: Іоктан. | И# роди1стасz є3вeру двA сы6на: и4мz є3ди1ному фалeкъ: во дни6 бо є3гw2 раздэли1сz землS: и3 и4мz брaту є3гw2 їектaнъ. |
|
26
|
26
|
| Іоктан породив Алмодада, Шалефа, Хацармавефа, Ієраха, | Їектaнъ же роди2 є3лмwдaда и3 салeфа, и3 сармHfа и3 їарaха, |
|
27
|
27
|
| Гадорама, Узала, Диклу, | и3 nд0рра и3 є3ви1ла и3 деклA, |
|
28
|
28
|
| Овалу, Авимаїла, Шеву, | и3 є3vaла и3 ґвімаи1ла и3 совeва, |
|
29
|
29
|
| Офира, Хавилу та Іовава. Усі ці сини Іоктана. | и3 ўфjра и3 є3vjла и3 їwвaва: вси2 сjи сhнове їектaнwвы. |
|
30
|
30
|
| Поселення їх були від Меши до Сефара, гори східної. | И# бhсть селeніе и4хъ t мaси дaже пріити2 до сафи1ра, горы2 вост0чныz. |
|
31
|
31
|
| Це сини Симові за племенами їх, за мовами їх, у землях їх, у народах їх. | Сjи сhнове си1мwвы, въ племенёхъ свои1хъ, по kзhкwмъ и4хъ, въ странaхъ и4хъ и3 въ нар0дэхъ и4хъ. |
|
32
|
32
|
| Ось племена синів Ноєвих, за родоводом їх, у народах їх. Від них пішли народи на землі після потопу. | Сі‰ племенA сынHвъ нHевыхъ по родHмъ и4хъ, по kзhкwмъ и4хъ: t си1хъ разсёzшасz џстрови kзhкwвъ на земли2 по пот0пэ. |
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
| На всій землі була одна мова й один говір. | И# бЁ всS землS ўстнЁ є3ди6нэ, и3 глaсъ є3ди1нъ всBмъ. |
|
2
|
2
|
| Рухаючись зі сходу, вони знайшли в землі Сеннаар рівнину й оселилися там. | И# бhсть внегдA поити2 и5мъ t востHкъ, њбрэт0ша п0ле въ земли2 сеннаaрстэй и3 всели1шасz тaмw. |
|
3
|
3
|
| І сказали одне одному: наробимо цегли і випалимо вогнем. І стала у них цегла замість каменю, а земляна смола замість вапна. | И# речE человёкъ бли1жнему своемY: пріиди1те, сотвори1мъ пл‡нfы и3 и3спечeмъ и5хъ nгнeмъ. И# бhсть и5мъ плjнfа въ кaмень, и3 брeніе вмёстw мёла. |
|
4
|
4
|
| І сказали вони: збудуємо собі місто і вежу, висотою до небес, і зробимо собі ім’я, перш ніж розсіємося по лицю всієї землі. | И# рек0ша: пріиди1те, сози1ждемъ себЁ грaдъ и3 ст0лпъ, є3гHже вeрхъ бyдетъ дaже до небесE: и3 сотвори1мъ себЁ и4мz, прeжде нeже разсёzтисz нaмъ по лицY всеS земли2. |
|
5
|
5
|
| І зійшов Господь подивитися місто і вежу, що будували сини людські. | И# сни1де гDь ви1дэти грaдъ и3 ст0лпъ, є3г0же созидaша сhнове человёчестіи. |
|
6
|
6
|
| І сказав Господь: ось, один народ, і одна у всіх мова; і ось що почали вони робити, і не відстануть вони від того, що задумали робити; | И# речE гDь: сE, р0дъ є3ди1нъ, и3 ўстнЁ є3ди6нэ всёхъ, и3 сіE начaша твори1ти: и3 нн7э не њскудёютъ t ни1хъ вс‰, є3ли6ка ѓще восхотsтъ твори1ти. |
|
7
|
7
|
| зійдемо ж і змішаємо там мову їхню, так щоб один не розумів мови іншого. | Пріиди1те, и3 сошeдше смэси1мъ тaмw љзhкъ и4хъ, да не ўслhшатъ кjйждо глaса бли1жнzгw (своегw2). |
|
8
|
8
|
| І розсіяв їх Господь звідти по всій землі; і вони перестали будувати місто [і вежу]. | И# разсёz и5хъ tтyду гDь по лицY всеS земли2: и3 престaша зи1ждуще грaдъ и3 ст0лпъ. |
|
9
|
9
|
| Тому дано йому ім’я: Вавилон, бо там змішав Господь мову всієї землі, і звідти розсіяв їх Господь по всій землі. | Сегw2 рaди наречeсz и4мz є3гw2 смэшeніе, ћкw тaмw смэси2 гDь ўстнA всеS земли2, и3 tтyду разсёz и5хъ гDь по лицY всеS земли2. |
|
10
|
10
|
| Ось родовід Сима: Сим був ста років і породив Арфаксада, через два роки після потопу; | И# сі‰ быті‰ си1мwва: и3 бsше си1мъ сhнъ стA лётъ, є3гдA роди2 ґрфаxaда, во втор0е лёто по пот0пэ: |
|
11
|
11
|
| після народження Арфаксада Сим жив п’ятсот років і породив синів і дочок [і помер]. | и3 поживE си1мъ, повнегдA роди1ти є3мY ґрфаxaда, лётъ пsть сHтъ и3 роди2 сhны и3 дщє1ри: и3 ќмре. |
|
12
|
12
|
| Арфаксад жив тридцять п’ять [135] років і породив [Каїнана. Після нарождення Каїнана Арфаксад жив триста тридцять років і породив синів і дочок і помер. Каїнан жив сто тридцять років, і породив] Салу. | И# поживE ґрфаxaдъ лётъ сто2 три1десzть пsть и3 роди2 каінaна: |
|
13
|
13
|
| Після нарождення Сали Арфаксад [Каїнан] жив чотириста три [330] роки і породив синів і дочок [і помер]. | и3 поживE ґрфаxaдъ, повнегдA роди1ти є3мY каінaна, лётъ три1ста три1десzть и3 роди2 сhны и3 дщє1ри: и3 ќмре. И# поживE каінaнъ лётъ сто2 три1десzть и3 роди2 салY: и3 поживE каінaнъ, повнегдA роди1ти є3мY салY, лётъ три1ста три1десzть и3 роди2 сhны и3 дщє1ри: и3 ќмре. |
|
14
|
14
|
| Сала жив тридцять [130] років і породив Євера. | И# поживE салA лётъ сто2 три1десzть и3 роди2 є3вeра: |
|
15
|
15
|
| Після народження Євера Сала жив чотириста три [330] роки і породив синів і дочок [і помер]. | и3 поживE салA, повнегдA роди1ти є3мY є3вeра, лётъ три1ста три1десzть и3 роди2 сhны и3 дщє1ри: и3 ќмре. |
|
16
|
16
|
| Євер жив тридцять чотири [134] роки і породив Фалека. | И# поживE є3вeръ лётъ сто2 три1десzть четhри и3 роди2 фалeка: |
|
17
|
17
|
| Після народження Фалека Євер жив чотириста тридцять [370] років і породив синів і дочок [і помер]. | и3 поживE є3вeръ, повнегдA роди1ти є3мY фалeка, лётъ три1ста сeдмьдесzтъ и3 роди2 сhны и3 дщє1ри: и3 ќмре. |
|
18
|
18
|
| Фалек жив тридцять [130] років і породив Рагава. | И# поживE фалeкъ лётъ сто2 три1десzть и3 роди2 рагaва: |
|
19
|
19
|
| Після народження Рагава Фалек жив двісті дев’ять років і породив синів і дочок [і помер]. | и3 поживE фалeкъ, повнегдA роди1ти є3мY рагaва, лётъ двёстэ дeвzть и3 роди2 сhны и3 дщє1ри: и3 ќмре. |
|
20
|
20
|
| Рагав жив тридцять два [132] роки і породив Серуха. | И# поживE рагaвъ лётъ сто2 три1десzть двA и3 роди2 серyха: |
|
21
|
21
|
| Після народження Серуха Рагав жив двісті сім років і породив синів і дочок [і помер]. | и3 поживE рагaвъ, повнегдA роди1ти є3мY серyха, лётъ двёстэ сeдмь и3 роди2 сhны и3 дщє1ри: и3 ќмре. |
|
22
|
22
|
| Серух жив тридцять [130] років і породив Нахора. | И# поживE серyхъ лётъ сто2 три1десzть и3 роди2 нахHра: |
|
23
|
23
|
| Після народження Нахора Серух жив двісті років і породив синів і дочок [і помер]. | и3 поживE серyхъ, повнегдA роди1ти є3мY нахHра, лётъ двёстэ и3 роди2 сhны и3 дщє1ри: и3 ќмре. |
|
24
|
24
|
| Нахор жив двадцять дев’ять [79] років і породив Фарру. | И# поживE нахHръ лётъ сeдмьдесzтъ дeвzть и3 роди2 faрру: |
|
25
|
25
|
| Після народження Фарри Нахор жив сто дев’ятнадцять [129] років і породив синів і дочок [і помер]. | и3 поживE нахHръ, повнегдA роди1ти є3мY faрру, лётъ сто2 двaдесzть дeвzть и3 роди2 сhны и3 дщє1ри: и3 ќмре. |
|
26
|
26
|
| Фарра жив сімдесят років і породив Аврама, Нахора й Арана. | И# поживE faрра лётъ сeдмьдесzтъ и3 роди2 ґврaма и3 нахHра и3 ґррaна. |
|
27
|
27
|
| Ось родовід Фарри: Фарра породив Аврама, Нахора й Арана. Аран породив Лота. | Сі‰ же быті‰ faрры: faрра роди2 ґврaма и3 нахHра и3 ґррaна. Ґррaнъ же роди2 лHта: |
|
28
|
28
|
| І вмер Аран за Фарри, батька свого, у землі народження свого, в Урі халдейському. | и3 ќмре ґррaнъ пред8 faррою nтцeмъ свои1мъ въ земли2, въ нeйже роди1сz, въ странЁ халдeйстэй. |
|
29
|
29
|
| Аврам і Нахор взяли собі дружин; ім’я дружини Аврамової: Сара; ім’я дружини Нахорової: Милка, дочка Арана, батька Милки і батька Іски. | И# поsста ґврaмъ и3 нахHръ себЁ жєны2: и3 и4мz женЁ ґврaмли сaра, и3 и4мz женЁ нахHровэ мeльха, дщи2 ґррaнz: сeй є4сть nтeцъ мeльхинъ и3 nтeцъ є4схинъ. |
|
30
|
30
|
| І Сара була неплідна і бездітна. | Бsше же сaра непл0ды и3 не раждaше дэтeй. |
|
31
|
31
|
| І взяв Фарра Аврама, сина свого, і Лота, сина Аранового, онука свого, і Сару, невістку свою, дружину Аврама, сина свого, і вийшов з ними з Ура халдейського, щоб іти в землю Ханаанську; але, дійшовши до Харрана, вони зупинилися там. | И# поsтъ faрра ґврaма сhна своего2 и3 лHта сhна ґррaнz, сhна сhна своегw2, и3 сaру снохY свою2, женY ґврaма сhна своегw2: и3 и3зведE | и3з8 земли2 халдeйскіz и3ти2 на зeмлю ханаaнску: и3 пріид0ша дaже до харрaна и3 всели1шасz тaмw. |
|
32
|
32
|
| І було днів життя Фарри [у Харранській землі] двісті п’ять років, і вмер Фарра в Харрані. | Бhша же вси2 днjе f†ррины въ земли2 харрaни лётъ двёстэ пsть: и3 ќмре faрра въ харрaнэ. |
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Авраму: піди з землі твоєї, від роду твого і з дому батька твого [і йди] у землю, яку Я покажу тобі; | И# речE гDь ґврaму: и3зhди t земли2 твоеS, и3 t р0да твоегw2, и3 t д0му nтцA твоегw2, и3 и3ди2 въ зeмлю, ю4же ти2 покажY: |
|
2
|
2
|
| і Я спороджу від тебе великий народ, і благословлю тебе, і звеличу ім’я твоє, і будеш ти благословенням; | и3 сотворю1 тz въ kзhкъ вeлій, и3 блгcвлю1 тz, и3 возвели1чу и4мz твоE, и3 бyдеши блгcвeнъ: |
|
3
|
3
|
| Я благословлю тих, що благословляють тебе, і тих, що лихословлять тебе, прокляну; і благословляться у тобі всі племена земні. | и3 блгcвлю2 благословsщыz тS, и3 кленyщыz тS прокленY: и3 блгcвsтсz њ тебЁ вс‰ племенA зємнaz. |
|
4
|
4
|
| І пішов Аврам, як сказав йому Господь; і з ним пішов Лот. Аврам був сімдесяти п’яти років, коли вийшов з Харрана. | И# и4де ґврaмъ, ћкоже гlа є3мY гDь, и3 и3дsше съ ни1мъ лHтъ: ґврaмъ же бЁ лётъ седми1десzти пzти2, є3гдA и3зhде t (земли2) харрaнъ. |
|
5
|
5
|
| І взяв Аврам з собою Сару, дружину свою, Лота, сина брата свого, і все майно, яке вони придбали, і всіх людей, яких вони мали в Харрані; і вийшли, щоб іти в землю Ханаанську; і прийшли в землю Ханаанську. | И# поsтъ ґврaмъ сaру женY свою2, и3 лHта сhна брaта своегw2, и3 вс‰ и3мBніz сво‰, є3ли6ка стzжaша, и3 всsкую дyшу, ю4же стzжaша въ харрaнэ: и3 и3зыд0ша поити2 въ зeмлю ханаaню. |
|
6
|
6
|
| І пройшов Аврам по землі цій [у довжину її] до місця Сихема, до діброви Море́. У цій землі тоді [жили] хананеї. | И# пр0йде ґврaмъ зeмлю въ долготY є3S дaже до мёста сmхeмъ, до дyба выс0кагw: хананeє же тогдA живsху на земли2 (т0й). |
|
7
|
7
|
| І явився Господь Авраму і сказав [йому]: нащадкам твоїм віддам Я землю цю. І зробив там [Аврам] жертовник Господу, Який явився йому. | И# kви1сz гDь ґврaму и3 речE є3мY: сёмени твоемY дaмъ зeмлю сію2. И# создA тaмw ґврaмъ жeртвенникъ гDу ћвльшемусz є3мY. |
|
8
|
8
|
| Звідти рушив він до гори, на схід від Вефиля; і поставив намет свій так, що від нього Вефиль був на захід, а Гай на схід; і зробив там жертовник Господу і закликав ім’я Господа [Який явився йому]. | И# tступи2 tтyду въ г0ру на вост0къ (лицeмъ) прsмw веfи1лю, и3 постaви тaмw кyщу свою2 въ веfи1ли при м0ри, и3 ґггE къ вост0кwмъ: и3 создA тaмw жeртвенникъ гDу, и3 призвA во и4мz гDа (ћвльшасz є3мY). |
|
9
|
9
|
| І піднявся Аврам і продовжував йти на південь. | И# воздви1жесz ґврaмъ, и3 шeдъ њполчи1сz въ пустhни. |
|
10
|
10
|
| І був голод у тій землі. І прийшов Аврам у Єгипет, щоб пожити там, тому що посилився голод у землі тій. | И# бhсть глaдъ на земли2: и3 сни1де ґврaмъ во є3гЂпетъ всели1тисz тaмw, ћкw њдолЁ глaдъ на земли2. |
|
11
|
11
|
| Коли ж він наближався до Єгипту, то сказав Сарі, дружині своїй: ось, я знаю, що ти жінка, прекрасна на вигляд; | Бhсть же є3гдA прибли1жисz ґврaмъ вни1ти во є3гЂпетъ, речE ґврaмъ сaрэ женЁ своeй: вёмъ ѓзъ, ћкw женA доброли1чна є3си2: |
|
12
|
12
|
| і коли єгиптяни побачать тебе, то скажуть: це дружина його; і вб’ють мене, а тебе залишать живою; | бyдетъ u5бо є3гдA ўви1дzтъ тS є3гЂптzне, рекyтъ, ћкw женA є3гw2 є4сть сіS: и3 ўбію1тъ мS, тебe же снабдsтъ: |
|
13
|
13
|
| скажи ж, що ти моя сестра, щоб мені добре було заради тебе, і щоб жива була душа моя через тебе. | рцы2 u5бо, ћкw сестрA є3мY є4смь, да добро2 мнЁ бyдетъ тебє2 рaди, и3 бyдетъ живA душA моS тебє2 рaди. |
|
14
|
14
|
| І було, коли прийшов Аврам у Єгипет, єгиптяни побачили, що вона жінка дуже красива; | Бhсть же є3гдA вни1де ґврaмъ во є3гЂпетъ, ви1дэвше є3гЂптzне женY є3гw2, ћкw добрA бsше ѕэлw2, |
|
15
|
15
|
| побачили її і вельможі фараонові і похвалили її перед фараоном; і взята вона була до дому фараонового. | и3 ви1дэша ю5 кн‰зи фараw6ни и3 похвали1ша ю5 пред8 фараHномъ, и3 введ0ша ю5 въ д0мъ фараHновъ. |
|
16
|
16
|
| І Авраму добре було заради неї; і була у нього дрібна і велика худоба й осли, і раби і рабині, і мули і верблюди. | И# ґврaму д0брэ бsше є3S рaди: и3 бhша є3мY џвцы и3 телцы2 и3 nслы2, и3 рабы6 и3 рабы6ни, и3 мски2 и3 велблю1ды. |
|
17
|
17
|
| Але Господь уразив тяжкими ударами фараона і дім його за Сару, дружину Аврамову. | И# мyчи гDь кaзньми вели1кими и3 лю1тыми фараHна и3 д0мъ є3гw2 сaры рaди жены2 ґврaмли. |
|
18
|
18
|
| І покликав фараон Аврама і сказав: що це ти зробив зі мною? чому не сказав мені, що вона дружина твоя? | Призвaвъ же фараHнъ ґврaма, речE є3мY: что2 сіE сотвори1лъ є3си2 мнЁ, ћкw не повёдалъ ми2 є3си2, ћкw женA твоS є4сть; |
|
19
|
19
|
| чому ти сказав: вона сестра моя? і я взяв було її собі за дружину. І тепер ось дружина твоя; візьми [її] і йди. | Вскyю рeклъ є3си2, ћкw сестрa ми є4сть; И# поsхъ ю5 себЁ въ женY. И# нн7э сE, женA твоS пред8 тоб0ю: поeмь ю5 tиди2. |
|
20
|
20
|
| І дав фараон повеління про нього людям, і провели його, і дружину його, й усе, що в нього було, [і Лота з ним]. | И# заповёда фараHнъ мужє1мъ њ ґврaмэ, проводи1ти є3го2 и3 женY є3гw2, и3 вс‰, є3ли6ка бhша є3гw2, и3 лHта съ ни1мъ. |
|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
| І піднявся Аврам з Єгипту, сам і дружина його, й усе, що в нього було, і Лот з ним, на південь. | И#зhде же ґврaмъ t є3гЂпта сaмъ и3 женA є3гw2, и3 вс‰, є3ли6ка є3гw2, и3 лHтъ съ ни1мъ въ пустhню. |
|
2
|
2
|
| І був Аврам дуже багатий на худобу, і срібло, і золото. | Ґврaмъ же бsше богaтъ ѕэлw2 скоты6 и3 сребр0мъ и3 злaтомъ. |
|
3
|
3
|
| І продовжував він переходи свої від півдня до Вефиля, до місця, де колись був намет його між Вефилем і між Гаєм, | И# и4де tню1дуже пріи1де, въ пустhню до веfи1лz, до мёста, и3дёже бЁ є3мY кyща пeрвэе, междY веfи1лемъ и3 междY ґггE, |
|
4
|
4
|
| до місця жертовника, який він зробив там спочатку; і там прикликав Аврам ім’я Господа. | на мёсто жeртвенника, и3дёже сотвори2 є3го2 пeрвэе: и3 призвA тaмw ґврaмъ и4мz гDне. |
|
5
|
5
|
| І у Лота, який ходив з Аврамом, також була дрібна і велика худоба і намети. | И# лHту ходsщу со ґврaмомъ бsху џвцы, и3 волы2, и3 кyщы. |
|
6
|
6
|
| І не вміщала їх та земля, щоб жити разом, бо майно їхнє було таке велике, що вони не могли жити разом. | И# не вмэщaше и5хъ землS жи1ти вкyпэ, ћкw и3мBніz и4хъ бsху мнHга: и3 не можaху жи1ти вкyпэ. |
|
7
|
7
|
| І була суперечка між пастухами худоби Аврамової і між пастухами худоби Лотової; і хананеї і ферезеї жили тоді в тій землі. | И# бhсть рaспрz междY пастухи6 скотA ґврaмлz и3 междY пастухи6 скотA лHтова: хананeє же и3 ферезeє тогдA живsху на земли2 (т0й). |
|
8
|
8
|
| І сказав Аврам Лотові: нехай не буде розбрату між мною і тобою, і між пастухами моїми і пастухами твоїми, тому що ми родичі; | Речe же ґврaмъ лHту: да не бyдетъ рaспрz междY мн0ю и3 тоб0ю, и3 междY пастухи6 твои1ми и3 междY пастухи6 мои1ми, ћкw человёцы брaтіz мы2 є3смы2: |
|
9
|
9
|
| чи не вся земля перед тобою? відділись же від мене: якщо ти ліворуч, то я праворуч; а якщо ти праворуч, то я ліворуч. | не сe ли всS землS пред8 тоб0ю є4сть; Tлучи1сz ты2 t менє2: ѓще ты2 на лёво, ѓзъ на дeсно: ѓще же ты2 на дeсно, ѓзъ на лёво. |
|
10
|
10
|
| Лот звів очі свої і побачив усю околицю Йорданську, що вона, перш ніж знищив Господь Содом і Гоморру, вся до Сигора зрошувалася водою, як сад Господній, як земля Єгипетська; | И# возвeдъ лHтъ џчи свои2, ви1дэ всю2 њкрeстную странY їoрдaнскую, ћкw всS напаsема бsше вод0ю, прeжде нeже низврати1ти бGу сод0мъ и3 гом0рръ, ћкw рaй б9ій, и3 ћкw землS є3гЂпетска, дaже пріити2 до зог0ра: |
|
11
|
11
|
| і обрав собі Лот усю околицю Йорданську; і рушив Лот на схід. І відокремилися вони один від одного. | и3 и3збрA себЁ лHтъ всю2 њкрeстную странY їoрдaнскую, и3 tи1де лHтъ t вост0ка: и3 разлучи1стасz кjйждо t брaта своегw2. |
|
12
|
12
|
| Аврам став жити в землі Ханаанській; а Лот став жити у містах околиці і розкинув намети до Содома. | Ґврaмъ же всели1сz въ земли2 ханаaнстэй, лHтъ же всели1сz во грaдэ њкрeстныхъ стрaнъ и3 всели1сz въ сод0мэ. |
|
13
|
13
|
| Жителі ж содомські були злі і грішні перед Господом. | Человёцы же сyщіи въ сод0мэ ѕли2 и3 грёшни пред8 бGомъ ѕэлw2. |
|
14
|
14
|
| І сказав Господь Авраму, після того як Лот відокремився від нього: зведи очі твої з місця, на якому ти тепер, подивися на північ і на південь, і на схід і на захід; | БGъ же речE ґврaму, повнегдA разлучи1тисz лHту t негw2: воззри2 nчи1ма твои1ма и3 ви1ждь t мёста, и3дёже ты2 нн7э є3си2, къ сёверу, и3 лjвэ [ю4гу], и3 къ вост0ку, и3 м0рю: |
|
15
|
15
|
| бо всю землю, що ти бачиш, Я дам тобі і нащадкам твоїм навіки, | ћкw всю2 зeмлю, ю4же ты2 ви1диши, тебЁ дaмъ ю5 и3 сёмени твоемY во вёки, |
|
16
|
16
|
| і зроблю нащадків твоїх, як пісок земний; якщо хто може порахувати пісок земний, то і нащадки твої полічені будуть; | и3 сотворю2 сёмz твоE, ћкw пес0къ земнhй: ѓще кто2 м0жетъ и3счести2 пес0къ земнhй, то2 и3 сёмz твоE и3зочтeтъ: |
|
17
|
17
|
| встань, пройди по землі цій у довжину й у ширину її, бо Я дам її тобі [і нащадкам твоїм назавжди]. | востaвъ проиди2 зeмлю въ долготY є3S и3 въ широтY: ћкw тебЁ дaмъ ю5 и3 сёмени твоемY во вёкъ. |
|
18
|
18
|
| І зняв Аврам намет, і пішов, і оселився біля діброви Мамре, що в Хевроні; і зробив там жертовник Господу. | И# tсели1всz ґврaмъ, пришeдъ всели1сz ў дyба мамврjйскагw, и4же бsше въ хеврHнэ: и3 создA тY жeртвенникъ гDу. |
|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
| І було у дні Амрафела, царя Сеннаарського, Аріоха, царя Єлласарського, Кедорлаомера, царя Єламського, і Фидала, царя Гоїмського, | Бhсть же въ цaрство ґмарфaла царS сеннаaрска, и3 ґріHхъ цaрь є3лласaрскъ, и3 ходоллогом0ръ цaрь є3лaмскъ, и3 fаргaлъ цaрь kзhческій |
|
2
|
2
|
| пішли вони війною проти Бери, царя Содомського, проти Бирши, царя Гоморрського, Шинава, царя Адми, Шемевера, царя Севоїмського, і проти царя Бели, яка є Сигор. | сотвори1ша рaть съ вaллою царeмъ сод0мскимъ и3 съ варс0ю царeмъ гом0ррскимъ, и3 съ сеннаaромъ царeмъ ґдамы2 и3 съ сmмов0ромъ царeмъ севоjмскимъ, и3 съ царeмъ валaки: сіS є4сть сигHръ. |
|
3
|
3
|
| Усі ці з’єдналися в долині Сиддим, де нині море Солоне. | Вси2 сjи совэщaшасz на ю3д0ль слaную: сіE є4сть м0ре слaное. |
|
4
|
4
|
| Дванадцять років були вони в неволі у Кедорлаомера, а на тринадцятий рік обурилися. | Дванaдесzть лётъ тjи раб0таша ходоллогом0ру: трeтіzгw же нaдесzть лёта tступи1ша. |
|
5
|
5
|
| В чотирнадцятому році прийшли Кедорлаомер і царі, що з ним, й уразили рефаїмів в Аштероф-Карнаїмі, зузимів у Гамі, емимів у Шаве-Кириафаїмі, | И# въ четвeртое нaдесzть лёто, пріи1де ходоллогом0ръ, и3 цари6 и5же съ ни1мъ, и3 и3зсэк0ша и3споли1нwвъ сyщихъ во ґстарHfэ и3 въ карнаjнэ, и3 kзhки крBпки вкyпэ съ ни1ми, и3 nмewвъ, и5же въ саvи2 грaдэ, |
|
6
|
6
|
| і хорреїв у горі їх Сеїрі, до Ел-Фарана, що біля пустелі. | и3 хоррewвъ, и5же въ горaхъ сиjрскихъ, дaже до теревjнfа фарaнz, и4же є4сть въ пустhни. |
|
7
|
7
|
| І повернувшись звідти, вони прийшли до джерела Мишпат, що є Кадес, і завоювали всю країну амаликитян, і також аморреїв, що живуть у Хацацон-Фамарі. | И# возврати1вшесz пріид0ша ко и3ст0чнику сyдному, и4же є4сть кaдисъ: и3 ссэк0ша вс‰ кн‰зи ґмали1кwвы, и3 ґморрewвъ живyщихъ во ґсасанfамaрэ. |
|
8
|
8
|
| І вийшли цар Содомський, цар Гоморрський, цар Адми, цар Севоїмський і цар Бели, яка є Сигор; і вступили в битву з ними в долині Сиддим, | И#зhде же цaрь сод0мскій и3 цaрь гом0ррскій, и3 цaрь ґдамaнскій и3 цaрь севоjмскій, и3 цaрь валaки, сіS є4сть сигHръ: и3 њполчи1шасz проти1ву и4хъ на брaнь во ю3д0ли слaной, |
|
9
|
9
|
| з Кедорлаомером, царем Єламським, Фидалом, царем Гоїмським, Амрафелом, царем Сеннаарським, Аріохом, царем Єлласарським, — чотири царі проти п’яти. | на ходоллогом0ра царS є3лaмска и3 fаргaла царS kзhческа, и3 ґмарфaла царS сеннаaрска и3 ґріHха царS є3лласaрска: четhри цари2 на пsть. |
|
10
|
10
|
| В долині ж Сиддим було багато смоляних ям. І царі Содомський і Гоморрський, утікаючи, упали в них, а останні втекли в гори. | Ю#д0ль же слaнаz и3мsше кл†дzзи смолzны6z. И# побэжE цaрь сод0мскій и3 цaрь гом0ррскій, и3 пад0ша тaмw: њстaвшіисz же бэжaша въ гHрнzz (и3 њдержaша |). |
|
11
|
11
|
| Переможці взяли все майно Содома і Гоморри і весь запас їх і пішли. | Взsша же вс‰ кHнныz содHмскіz и3 гомHррскіz и3 вс‰ бр†шна и4хъ, и3 tид0ша. |
|
12
|
12
|
| І взяли Лота, племінника Аврамового, який жив у Содомі, і майно його і пішли. | Взsша же и3 лHта сhна брaта ґврaмова и3 и3мёніе є3гw2, и3 tид0ша: бё бо въ сод0мэхъ живhй. |
|
13
|
13
|
| І прийшов один з тих, хто уцілів, і сповістив Аврама єврея, який жив тоді біля діброви Мамре, аморреянина, брата Ешколу і брата Анеру, які були союзниками Аврамовими. | Пришeдъ же є3ди1нъ t ўцэлёвшихъ, возвэсти2 ґврaму пришeлцу, и4же живsше ў дyба мамврjйскагw, ґморрeа брaта є3схHлz и3 брaта ґvнaнz, и5же бёша сою6зницы ґврaмwвы. |
|
14
|
14
|
| Аврам, почувши, що [Лот] родич його узятий у полон, озброїв рабів своїх, і народжених у домі його, триста вісімнадцять, і переслідував ворогів до Дана; | Слhшавъ же ґврaмъ, ћкw плэнeнъ бhсть лHтъ братaничь є3гw2, сочтE домочaдцы сво‰ три1ста и3 nсмьнaдесzть, и3 погнA в8слёдъ и4хъ дaже до дaна. |
|
15
|
15
|
| і, розділившись, напав на них уночі, сам і раби його, і подолав їх, і переслідував їх до Хови, що ліворуч від Дамаска; | И# нападE на нS н0щію сaмъ и3 џтроцы є3гw2 (съ ни1мъ): и3 порази2 и5хъ и3 гони2 и5хъ дaже до ховaла, и4же є4сть њшyюю дамaска: |
|
16
|
16
|
| і повернув усе майно і Лота, родича свого, і майно його повернув, також і жінок і народ. | и3 возврати2 вс‰ кHнныz содHмскіz, и3 лHта сhна брaта своегw2 возврати2, и3 вс‰ и3мBніz є3гw2, и3 жєны2, и3 лю1ди. |
|
17
|
17
|
| Коли він повертався після поразки Кедорлаомера і царів, що були з ним, цар Содомський вийшов йому назустріч у долину Шаве, що нині долина царська; | И#зhде же цaрь сод0мскій въ срётеніе є3мY, повнегдA возврати1тисz є3мY t сёча ходоллогом0рскагw, и3 царeй сyщихъ съ ни1мъ, въ ю3д0ль саvи1ну: сіe же бsше п0ле царeво: |
|
18
|
18
|
| і Мелхиседек, цар Салимський, виніс хліб і вино, — він був священик Бога Всевишнього, — | и3 мелхіседeкъ цRь сали1мскій и3знесE хлёбы и3 віно2: бsше же сщ7eнникъ бGа вhшнzгw. |
|
19
|
19
|
| і благословив його, і сказав: благословенний Аврам від Бога Всевишнього, Владики неба і землі; | И# благослови2 ґврaма, и3 речE: блгcвeнъ ґврaмъ бGомъ вhшнимъ, и4же создA нeбо и3 зeмлю: |
|
20
|
20
|
| і благословенний Бог Всевишній, Який віддав ворогів твоїх у руки твої. [Аврам] дав йому десяту частину з усього. | и3 блгcвeнъ бGъ вhшній, и4же предадE враги2 тво‰ под8 рyки тебЁ. И# дадE є3мY десzти1ну ґврaмъ t всегw2. |
|
21
|
21
|
| І сказав цар Содомський Авраму: віддай мені людей, а майно візьми собі. | Речe же цaрь сод0мскій ко ґврaму: дaждь ми2 мyжы, ґ кHни возми2 себЁ. |
|
22
|
22
|
| Але Аврам сказав цареві Содомському: піднімаю руку мою до Господа Бога Всевишнього, Владики неба і землі, | Речe же ґврaмъ къ царю2 сод0мску: воздви1гну рyку мою2 ко гDу бGу вhшнему, и4же сотвори2 нeбо и3 зeмлю: |
|
23
|
23
|
| що навіть нитки і ременя від взуття не візьму з усього твого, щоб ти не сказав: я збагатив Аврама; | ѓще t ни1ти до ремeнz сап0жнагw возмY t всегw2 твоегw2, да не речeши, ћкw ѓзъ њбогати1хъ ґврaма: |
|
24
|
24
|
| крім того, що з’їли слуги, і, крім частки, що належить людям, які ходили зі мною; Анер, Ешкол і Мамрій нехай візьмуть свою частку. | кромЁ си1хъ, ±же снэд0ша џтроцы, и3 чaсти мужeй, и5же ходи1ша со мн0ю, є3схHлъ, ґvнaнъ, мамврjй: сjи да в0змутъ ч†сти (сво‰). |
|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
| Після цих подій було слово Господнє до Аврама у видінні [вночі], і сказано: не бійся, Авраме; Я твій щит; нагорода твоя [буде] дуже велика. | По глаг0лэхъ же си1хъ, бhсть сл0во гDне ко ґврaму въ видёніи н0щію, гlz: не б0йсz, ґврaме: ѓзъ защищaю тS, мздA твоS мн0га бyдетъ ѕэлw2. |
|
2
|
2
|
| Аврам сказав: Владико Господи! що Ти даси мені? я залишаюся бездітним; розпорядник у домі моєму цей Єлиєзер із Дамаска. | Глаг0ла же ґврaмъ: вLко гDи, чт0 ми дaси; ѓзъ же tпущaюсz безчaденъ: сhнъ же масeкъ домочaдицы моеS, сeй дамaскъ є3ліeзеръ. |
|
3
|
3
|
| І сказав Аврам: ось, Ти не дав мені нащадка, і ось, управитель мій спадкоємець мій. | И# речE ґврaмъ: понeже мнЁ не дaлъ є3си2 сёмене, домочaдецъ же м0й наслёдникъ м0й бyдетъ. |
|
4
|
4
|
| І було слово Господа до нього, і сказано: не буде він твоїм спадкоємцем, але той, хто народиться з лона твого, буде твоїм спадкоємцем. | И# ѓбіе глaсъ гDень бhсть къ немY, гlющій: не бyдетъ сeй наслёдникъ тв0й, но и4же и3зhдетъ и3з8 тебє2, т0й бyдетъ наслёдникъ тебЁ. |
|
5
|
5
|
| І вивів його геть і сказав [йому]: подивися на небо і порахуй зірки, якщо ти можеш порахувати їх. І сказав йому: стільки буде в тебе нащадків. | И#зведe же є3го2 в0нъ и3 речE є3мY: воззри2 на нeбо и3 и3зочти2 ѕвёзды, ѓще возм0жеши и3счести2 |. И# речE: тaкw бyдетъ сёмz твоE. |
|
6
|
6
|
| Аврам повірив Господу, і Він поставив йому це в праведність. | И# вёрова ґврaмъ бGу, и3 вмэни1сz є3мY въ прaвду. |
|
7
|
7
|
| І сказав йому: Я Господь, Який вивів тебе з Ура халдейського, щоб дати тобі землю цю у володіння. | Речe же къ немY: ѓзъ (є4смь) бGъ и3зведhй тS t страны2 халдeйскіz, ћкw дaти тебЁ зeмлю сію2 наслёдствовати. |
|
8
|
8
|
| Він сказав: Владико Господи! З чого я довідаюсь, що я буду володіти нею? | И# речE: вLко гDи, по чесомY ўразумёю, ћкw наслёдити ю5 и4мамъ; |
|
9
|
9
|
| Господь сказав йому: візьми Мені трирічну телицю, трирічну козу, трирічного барана, горлицю і молодого голуба. | Речe же къ немY: возми2 мнЁ ю4ницу трилётну и3 к0зу трилётну и3 nвнA трилётна, и3 г0рлицу и3 г0лубz. |
|
10
|
10
|
| Він взяв усіх їх, розсік їх навпіл і поклав одну частину навпроти другої; тільки птахів не розсік. | Взs же џнъ вс‰ сі‰ и3 раздэли2 | на п0лы, и3 положи2 | противоли6чна є3ди1на ко друг0му: пти1цъ же не раздэли2. |
|
11
|
11
|
| І налетіли на трупи хижі птахи; але Аврам відганяв їх. | Слетёша же пти6цы на тэлесA растє1санаz и4хъ: и3 сёде бли1зу и4хъ ґврaмъ. |
|
12
|
12
|
| Коли заходило сонце, міцний сон напав на Аврама, і ось, напав на нього жах і морок великий. | Заходsщу же с0лнцу, ќжасъ нападE на ґврaма, и3 сE, стрaхъ тeменъ вeлій нападE нaнь. |
|
13
|
13
|
| І сказав Господь Авраму: знай, що нащадки твої будуть мандрівниками в землі не своїй, і поневолять їх, і будуть гнітити їх чотириста років, | И# речeно бhсть ко ґврaму: вёдый ўвёси, ћкw пресeлно бyдетъ сёмz твоE въ земли2 не своeй, и3 пораб0тzтъ |, и3 њѕл0бzтъ |, и3 смирsтъ | лётъ четhриста: |
|
14
|
14
|
| але Я вчиню суд над народом, у якого вони будуть у неволі; після цього вони вийдуть [сюди] з великим майном, | kзhку же, є3мyже пораб0таютъ, суждY ѓзъ: по си1хъ же и3зhдутъ сёмw со и3мёніемъ мн0гимъ: |
|
15
|
15
|
| а ти відійдеш до батьків твоїх у мирі і будеш похований у старості добрій; | тh же tи1деши ко nтцє1мъ твои6мъ въ ми1рэ, препитaнъ въ стaрости д0брэй: |
|
16
|
16
|
| у четвертому роді повернуться вони сюди: тому що міра беззаконь аморреїв досі ще не наповнилася. | въ четвeртэмъ же р0дэ возвратsтсz сёмw: не бо2 и3сп0лнишасz грэси2 ґморрewвъ до нн7э. |
|
17
|
17
|
| Коли зайшло сонце і настала темрява, ось, дим, ніби з печі, і полум’я вогню пройшли між розсіченими тваринами. | Е#гдa же бhсть с0лнце на зaпадэ, плaмень бhсть: и3 сE, пeщь дымsщисz, и3 свэщы2 џгнєнны, ±же проид0ша междY растес†ніи си1ми. |
|
18
|
18
|
| В цей день уклав Господь завіт з Аврамом, сказавши: нащадкам твоїм даю Я землю цю, від ріки Єгипетської до великої ріки, ріки Євфрату: | Въ дeнь т0й завэщA гDь ґврaму завётъ, гlz: сёмени твоемY дaмъ зeмлю сію2 t рэки2 є3гЂпетскіz дaже до рэки2 вели1кіz є3vфрaта: |
|
19
|
19
|
| кенеїв, кенезеїв, кедмонеїв, | кенewвъ и3 кенезewвъ и3 кедмwнewвъ, |
|
20
|
20
|
| хеттеїв, ферезеїв, рефаїмів, | и3 хеттewвъ и3 ферезewвъ и3 рафаjнwвъ, |
|
21
|
21
|
| аморреїв, хананеїв, [евеїв,] гергесеїв і євусеїв. | и3 ґморрewвъ и3 хананewвъ, и3 є3вewвъ и3 гергесewвъ и3 їевусewвъ. |
|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
| Але Сара, дружина Аврамова, не народжувала йому. У неї була служниця, єгиптянка, на ім’я Агар. | Сaра же женA ґврaмлz не раждaше є3мY: бsше же є4й рабA є3гЂптzнынz, є4йже и4мz ѓгарь. |
|
2
|
2
|
| І сказала Сара Авраму: ось, Господь закрив утробу мою, щоб я не народжувала; увійди ж до служниці моєї: можливо, я буду мати дітей від неї. Аврам послухався слів Сари. | Речe же сaра ко ґврaму: сE, заключи1 мz гDь, є4же не раждaти: вни1ди u5бо къ рабЁ моeй, да ч†да сотворю2 t неS. Послyша же ґврaмъ глaса сaрина. |
|
3
|
3
|
| І взяла Сара, дружина Аврамова, служницю свою, єгиптянку Агар, після десяти років перебування Аврамового в землі Ханаанській, і дала її Авраму, чоловіку своєму, за дружину. | И# пои1мши сaра женA ґврaмлz ѓгарь є3гЂптzныню рабY свою2, по десzти2 лётэхъ вселeніz ґврaмлz въ земли2 ханаaни, дадE ю5 въ женY ґврaму мyжу своемY. |
|
4
|
4
|
| Він увійшов до Агарі, і вона зачала. Побачивши ж, що зачала, вона стала зневажати господиню свою. | И# вни1де ко ѓгари, и3 зачaтъ: и3 ви1дэ, ћкw во чрeвэ и4мать, и3 ўкорeна бhсть госпожA (є3S) пред8 нeю. |
|
5
|
5
|
| І сказала Сара Авраму: в обра́зі моїй винен ти; я віддала служницю мою в надра твої; а вона, побачивши, що зачала, стала нехтувати мене; Господь нехай буде суддею між мною і між тобою. | И# речE сaра ко ґврaму: њби1да ми2 t тебє2: ѓзъ дaхъ рабY мою2 въ нёдро твоE: nнa же ви1дэвши, ћкw во чрeвэ и4мать, ўкорeна бhхъ пред8 нeю: суди2 бGъ междY мн0ю и3 тоб0ю. |
|
6
|
6
|
| Аврам сказав Сарі: ось, служниця твоя у твоїх руках; роби з нею, що тобі завгодно. І Сара почала пригноблювати її, і вона втекла від неї. | Речe же ґврaмъ къ сaрэ: сE, рабA твоS въ рукY твоє1ю: твори2 є4й, ћкоже ти2 є4сть ўг0дно. И# њѕл0би ю5 сaра: и3 tбэжE t лицA є3S. |
|
7
|
7
|
| І знайшов її ангел Господній біля джерела води в пустелі, біля джерела на дорозі до Сура. | И# њбрёте ю5 ѓгGлъ гDень ў и3ст0чника воды2 въ пустhни, ў и3ст0чника на пути2 сyръ. |
|
8
|
8
|
| І сказав [їй ангел Господній]: Агар, служнице Сарина! звідки ти прийшла і куди йдеш? Вона сказала: я втікаю від лиця Сари, господині моєї. | И# речE є4й ѓгGлъ гDень: ѓгарь, рабо2 сaрина, tкyду и4деши и3 кaмw грzдeши; И# речE: t лицA сaры госпожи2 моеS ѓзъ бэгY. |
|
9
|
9
|
| Ангел Господній сказав їй: повернися до господині своєї і підкорися їй. | Речe же є4й ѓгGлъ гDень: возврати1сz къ госпожЁ своeй и3 покори1сz под8 рукY є3S. |
|
10
|
10
|
| І сказав їй ангел Господній: примножуючи, примножу нащадків твоїх, так що не можна буде й перерахувати їх від безлічі. | И# речE є4й ѓгGлъ гDень: ўмножaz ўмн0жу сёмz твоE, и3 не сочтeтсz t мн0жества. |
|
11
|
11
|
| І ще сказав їй ангел Господній: ось, ти вагітна, і народиш сина, і наречеш йому ім’я Ізмаїл, тому що почув Господь страждання твоє; | И# речE є4й ѓгGлъ гDень: сE, ты2 во чрeвэ и4маши и3 роди1ши сhна, и3 наречeши и4мz є3мY їсмaилъ: ћкw ўслhша гDь смирeніе твоE: |
|
12
|
12
|
| він буде між людьми, як дикий осел; руки його на всіх, і руки усіх на нього; жити буде він перед лицем усіх братів своїх. | сeй бyдетъ сeлный человёкъ: рyцэ є3гw2 на всёхъ, и3 рyки всёхъ на него2, и3 пред8 лицeмъ всеS брaтіи своеS всели1тсz. |
|
13
|
13
|
| І нарекла [Агар] Господа, Який говорив до неї, цим ім’ям: Ти Бог, що бачиш мене. Бо сказала вона: дійсно я бачила тут у слід Того, Хто бачить мене. | И# призвA ѓгарь и4мz гDа гlющагw къ нeй: ты2 бGъ призрёвый на мS: ћкw речE: и4бо предо мн0ю ви1дэхъ ћвльшагосz мнЁ. |
|
14
|
14
|
| Тому джерело те називається: Беер-лахай-рої*. Воно знаходиться між Кадесом і між Баредом. | Сегw2 рaди прозвA клaдzзь т0й: клaдzзь, и3дёже предо мн0ю ви1дэхъ: сE междY кaдисомъ и3 междY варaдомъ. |
|
15
|
15
|
| Агар народила Авраму сина; і дав [Аврам] ім’я синові своєму, що народився від Агарі: Ізмаїл. | И# роди2 ѓгарь ґврaму сhна, и3 наречE ґврaмъ и4мz сhну своемY, є3г0же роди2 є3мY ѓгарь, їсмaилъ. |
|
16
|
16
|
| Аврам був вісімдесяти шести років, коли Агар народила Авраму Ізмаїла. | Ґврaмъ же бЁ лётъ nсми1десzти шести2, є3гдA роди2 ѓгарь ґврaму їсмaила. |
|
Глава 17
|
Главa з7i
|
|
1
|
1
|
| Аврам був дев’яноста дев’яти років, і Господь явився Аврамові і сказав йому: Я Бог всемогутній; ходи переді Мною і будь непорочним; | Бhсть же ґврaму лётъ дeвzтьдесzтъ дeвzть: и3 kви1сz гDь ґврaму и3 речE є3мY: ѓзъ є4смь бGъ тв0й, благоугождaй предо мн0ю и3 бyди непор0ченъ: |
|
2
|
2
|
| і поставлю завіт Мій між Мною і тобою, і дуже, дуже розмножу тебе. | и3 положY завётъ м0й междY мн0ю и3 междY тоб0ю: и3 ўмн0жу тS ѕэлw2. |
|
3
|
3
|
| І упав Аврам на лице своє. Бог продовжував говорити з ним і сказав: | И# падE ґврaмъ на лицы2 своeмъ, и3 речE є3мY бGъ, гlz: |
|
4
|
4
|
| Я — ось завіт Мій з тобою: ти будеш отцем безлічі народів, | и3 ѓзъ сE, завётъ м0й съ тоб0ю, и3 бyдеши nтeцъ мн0жества kзhкwвъ: |
|
5
|
5
|
| і не будеш ти більше називатися Аврамом, але буде тобі ім’я: Авраам, тому що я зроблю тебе отцем безлічі народів; | и3 не наречeтсz ктомY и4мz твоE ґврaмъ, но бyдетъ и4мz твоE ґвраaмъ: ћкw nтцA мн0гихъ kзhкwвъ положи1хъ тS: |
|
6
|
6
|
| і дуже, дуже розмножу тебе, і народжу від тебе народи, і царі вийдуть від тебе; | и3 возращy тz ѕэлw2 ѕэлw2, и3 положy тz въ нар0ды, и3 цaріе и3з8 тебє2 и3зhдутъ: |
|
7
|
7
|
| і поставлю завіт Мій між Мною і тобою і між нащадками твоїми після тебе в роди їх, завіт вічний в тому, що Я буду Богом твоїм і нащадків твоїх після тебе; | и3 постaвлю завётъ м0й междY мн0ю и3 междY тоб0ю, и3 междY сёменемъ твои1мъ по тебЁ въ р0ды и4хъ, въ завётъ вёченъ, да бyду тебЁ бGъ и3 сёмени твоемY по тебЁ: |
|
8
|
8
|
| і дам тобі і нащадкам твоїм після тебе землю, по якій ти мандруєш, усю землю Ханаанську, у володіння вічне; і буду їм Богом. | и3 дaмъ тебЁ и3 сёмени твоемY по тебЁ зeмлю, въ нeйже њбитaеши, всю2 зeмлю ханаaню во њдержaніе вёчное, и3 бyду и5мъ бGъ. |
|
9
|
9
|
| І сказав Бог Авраамові: ти ж збережи завіт Мій, ти і нащадки твої після тебе в роди їх. | И# речE бGъ ко ґвраaму: тh же завётъ м0й соблюдeши, ты2 и3 сёмz твоE по тебЁ въ р0ды и4хъ. |
|
10
|
10
|
| Цей є завіт Мій, який ви повинні зберігати між Мною і між вами і між нащадками твоїми після тебе [в роди їхні]: нехай буде у вас обрізана уся чоловіча стать; | И# сeй завётъ, є3г0же соблюдeши междY мн0ю и3 вaми, и3 междY сёменемъ твои1мъ по тебЁ въ р0ды и4хъ: њбрёжетсz t вaсъ всsкъ мyжескъ п0лъ, |
|
11
|
11
|
| обрізуйте крайню плоть вашу: і це буде знаменням завіту між Мною і вами. | и3 њбрёжете пл0ть крaйнюю вaшу, и3 бyдетъ въ знaменіе завёта междY мн0ю и3 вaми. |
|
12
|
12
|
| Восьми днів від народження нехай буде обрізане у вас в роди ваші всяке немовля чоловічої статі, народжене у домі і куплене за срібло в якого-небудь іноплемінника, який не від твого сімені. | И# младeнецъ nсми2 днjй њбрёжетсz вaмъ, всsкъ мyжескій п0лъ въ родёхъ вaшихъ: и3 домочaдецъ, и3 кyпленый t всsкагw сhна чуждaгw, и4же нёсть t сёмене твоегw2: њбрёзаніемъ њбрёжетсz домочaдецъ д0му твоегw2 и3 кyпленый. |
|
13
|
13
|
| Обов’язково нехай буде обрізаний народжений у домі твоєму і куплений за срібло твоє, і буде завіт Мій на тілі вашому завітом вічним. | И# бyдетъ завётъ м0й на пл0ти вaшей въ завётъ вёченъ. |
|
14
|
14
|
| Необрізаний же чоловічої статі, який не обріже крайньої плоті своєї [у восьмий день], знищиться душа його з народу свого, тому що він порушив завіт Мій. | Неwбрёзаный же мyжескій п0лъ, и4же не њбрёжетъ пл0ти крaйніz своеS въ дeнь nсмhй, погуби1тсz душA тA t р0да своегw2: ћкw завётъ м0й разори2. |
|
15
|
15
|
| І сказав Бог Аврааму: Сару, дружину твою, не називай Сарою, але нехай буде ім’я їй: Сарра; | И# речE бGъ ґвраaму: сaра женA твоS не наречeтсz и4мz є3S сaра, но сaрра бyдетъ и4мz є4й: |
|
16
|
16
|
| Я благословлю її і дам тобі від неї сина; благословлю її, і народяться від неї народи, і царі народів народяться від неї. | блгcвлю1 же ю5 и3 дaмъ тебЁ t неS чaдо: и3 блгcвлю2 є5, и3 бyдетъ въ kзhки, и3 цaріе kзhкwвъ и3з8 негw2 бyдутъ. |
|
17
|
17
|
| І упав Авраам на лице своє, і розсміявся, і сказав сам у собі: невже від столітнього буде син? і Сарра, дев’яностолітня, невже народить? | И# падE ґвраaмъ на лицE своE, и3 посмэsсz, и3 речE въ мhсли своeй, глаг0лz: є3дA столётному (мyжу) роди1тсz сhнъ; є3дA и3 сaрра девzти1десzти лётъ (сyщи) роди1тъ; |
|
18
|
18
|
| І сказав Авраам Богові: о, хоч би Ізмаїл був живим перед лицем Твоїм! | Речe же ґвраaмъ къ бGу: їсмaилъ сeй да живeтъ пред8 тоб0ю. |
|
19
|
19
|
| Бог же сказав [Аврааму]: саме Сарра, дружина твоя, народить тобі сина, і ти наречеш йому ім’я: Ісаак; і укладу завіт Мій з ним завітом вічним [в тому, що Я буду Богом йому і] нащадкам його після нього. | Речe же бGъ ко ґвраaму: вои1стинну, сE, сaрра женA твоS роди1тъ тебЁ сhна, и3 наречeши и4мz є3мY їсаaкъ: и3 постaвлю завётъ м0й съ ни1мъ въ завётъ вёченъ, да бyду є3мY въ бGа и3 сёмени є3гw2 по нeмъ. |
|
20
|
20
|
| І про Ізмаїла Я почув тебе: ось, Я благословлю його, і зроблю його плодовитим, і дуже, дуже розмножу; дванадцять князів народяться від нього; і Я породжу від нього великий народ. | Њ їсмaилэ же сE послyшахъ тебE: и3 сE блгcви1хъ є3го2, и3 возращY є3го2, и3 ўмн0жу є3го2 ѕэлw2: дванaдесzть kзhки роди1тъ: и3 дaмъ є3го2 въ kзhкъ вeлій. |
|
21
|
21
|
| Але завіт Мій укладу з Ісааком, якого народить тобі Сарра в цей самий час на наступний рік. | Завётъ же м0й постaвлю со їсаaкомъ, є3г0же роди1тъ тебЁ сaрра, во врeмz сіE, въ лёто втор0е. |
|
22
|
22
|
| І Бог перестав говорити з Авраамом і відійшов від нього. | Скончa же (бGъ) гlz къ немY, и3 взhде бGъ t ґвраaма. |
|
23
|
23
|
| І взяв Авраам Ізмаїла, сина свого, і всіх народжених у домі своїм і всіх куплених за срібло своє, всіх чоловічої статі людей дому Авраамового; і обрізав крайню плоть їх у той самий день, як сказав йому Бог. | И# поS ґвраaмъ їсмaила сhна своего2, и3 вс‰ домочaдцы сво‰ и3 вс‰ кyплєныz, и3 вeсь мyжескъ п0лъ мужeй, и5же въ домY ґвраaмли, и3 њбрёза пл0ть крaйнюю и4хъ во врeмz днE тогw2, ћкоже гlа є3мY бGъ. |
|
24
|
24
|
| Авраам був дев’яноста дев’яти років, коли була обрізана крайня плоть його. | Ґвраaмъ же девzти1десzти девzти2 лётъ бsше, є3гдA њбрёза пл0ть крaйнюю свою2. |
|
25
|
25
|
| А Ізмаїл, син його, був тринадцяти років, коли була обрізана крайня плоть його. | Їсмaилъ же сhнъ є3гw2 бsше лётъ трехнaдесzти, є3гдA њбрёза пл0ть крaйнюю свою2. |
|
26
|
26
|
| У тот же самий день обрізані були Авраам і Ізмаїл, син його, | Во врeмz (же) днE џнагw њбрёзасz ґвраaмъ и3 їсмaилъ сhнъ є3гw2, |
|
27
|
27
|
| і з ним обрізані були всі чоловічої статі дому його, народжені в домі і куплені за срібло в іноплемінників. | и3 вси2 мyжіе д0му є3гw2, и3 домочaдцы (є3гw2) и3 кyпленіи t и3нор0дныхъ kзhкwвъ, и3 њбрёза |. |
|
Глава 18
|
Главa }i
|
|
1
|
1
|
| І явився йому Господь біля діброви Мамре, коли він сидів при вході в намет [свій], під час спеки денної. | Kви1сz же є3мY бGъ ў дyба мамврjйска, сэдsщу є3мY пред8 двeрьми сёни своеS въ полyдни. |
|
2
|
2
|
| Він звів очі свої і глянув, і ось, три мужі стоять навпроти нього. Побачивши, він побіг назустріч їм від входу в намет [свій] і поклонився до землі, | Воззрёвъ же nчи1ма свои1ма, ви1дэ, и3 сE, тріE мyжіе стоsху над8 ни1мъ: и3 ви1дэвъ притечE въ срётеніе и5мъ t двeрій сёни своеS: и3 поклони1сz до земли2 |
|
3
|
3
|
| і сказав: Владико! якщо я знайшов благовоління перед очима Твоїми, не пройди мимо раба Твого; | и3 речE: гDи, ѓще u5бо њбрэт0хъ блгdть пред8 тоб0ю, не мини2 рабA твоегw2: |
|
4
|
4
|
| і принесуть трохи води, й омиють ноги ваші; і відпочинете під цим деревом, | да принесeтсz водA и3 њмhютсz н0ги вaши, и3 прохладитeсz под8 дрeвомъ: |
|
5
|
5
|
| а я принесу хліба, і ви підкріпите серця ваші; потім підіть [у путь свою]; тому що ви йдете мимо раба вашого. Вони сказали: зроби так, як говориш. | и3 принесY хлёбъ, да ћсте, и3 посeмъ п0йдете въ пyть св0й, є3гHже рaди ўклони1стесz къ рабY вaшему. И# рек0ша: тaкw сотвори2, ћкоже глаг0лалъ є3си2. |
|
6
|
6
|
| І поспішив Авраам в намет до Сарри і сказав [їй]: скоріше заміси три сати кращого борошна і зроби прісні хліби. | И# потщaсz ґвраaмъ въ сёнь къ сaррэ и3 речE є4й: ўскори2 и3 смэси2 три2 мBры муки2 чи1сты, и3 сотвори2 потрeбники. |
|
7
|
7
|
| І побіг Авраам до стада, і взяв теля ніжне і гарне, і дав слузі, і той поспішив приготувати його. | И# течE ґвраaмъ ко крaвамъ, и3 взS телцA млaда и3 добрA, и3 дадE рабY, и3 ўскори2 пригот0вити є5. |
|
8
|
8
|
| І взяв олії і молока і теля приготоване, і поставив перед ними, а сам стояв біля них під деревом. І вони їли. | И# взS мaсло, и3 млеко2, и3 телцA, є3г0же пригот0ва: и3 предложи2 и5мъ, и3 kд0ша: сaмъ же стоsше пред8 ни1ми под8 дрeвомъ. |
|
9
|
9
|
| І сказали йому: де Сарра, дружина твоя? Він відповів: тут, у наметі. | Речe же къ немY: гдЁ сaрра женA твоS; Џнъ же tвэщaвъ, речE: сE, въ сёни. |
|
10
|
10
|
| І сказав один з них: Я знову буду в тебе у цей же час [у наступному році], і буде син у Сарри, дружини твоєї. А Сарра слухала при вході в намет, позаду його. | Речe же: (сE) возвращazсz пріидY къ тебЁ во врeмz сіE въ часы2, и3 роди1тъ сhна сaрра женA твоS. Сaрра же ўслhша пред8 двeрьми сёни сyщи за ни1мъ. |
|
11
|
11
|
| Авраам же і Сарра були старі й у літах похилих, і звичайне у жінок у Сарри припинилося. | Ґвраaмъ же и3 сaрра ст†ра (бёста,) заматерBвшаz во днeхъ: и3 престaша сaррэ бывaти жє1нскаz. |
|
12
|
12
|
| Сарра внутрішньо розсміялася, сказавши: чи мені, коли я постаріла, мати цю втіху? і господар мій старий. | Разсмэsсz же сaрра въ себЁ, глаг0лющи: не u5 бhло ми2 ќбw досeлэ, господи1нъ же м0й стaръ. |
|
13
|
13
|
| І сказав Господь Аврааму: чому це [сама в собі] розсміялася Сарра, сказавши: «невже я дійсно можу народити, коли я постаріла»? | И# речE гDь ко ґвраaму: что2 ћкw разсмэsсz сaрра въ себЁ, глаг0лющи: є3дA и4стиннw рождY; ѓзъ же состарёхсz. |
|
14
|
14
|
| Чи є щось важке для Господа? У призначений час буду Я у тебе в наступному році, і [буде] у Сарри син. | Е#дA и3знем0жетъ ў бGа сл0во; въ сіE врeмz возвращyсz къ тебЁ въ часы2, и3 бyдетъ сaррэ сhнъ. |
|
15
|
15
|
| Сарра ж не зізналася, а сказала: я не сміялася. Тому що вона злякалася. Але Він сказав [їй]: ні, ти розсміялася. | Tречeсz же сaрра, глаг0лющи: не разсмэsхсz: ўбоsсz бо. И# речE є4й: ни2, но разсмэsласz є3си2. |
|
16
|
16
|
| І встали ті мужі і звідти вирушили до Содома [і Гоморри]; Авраам же пішов з ними, провести їх. | Востaвше же tтyду мyжіе, воззрёша на лицE сод0ма и3 гом0рра: ґвраaмъ же и3дsше съ ни1ми, провождaz и5хъ. |
|
17
|
17
|
| І сказав Господь: чи утаю Я від Авраама [раба Мого], що хочу вчинити! | ГDь же речE: є3дA ўтаю2 ѓзъ t ґвраaма рабA моегw2, ±же ѓзъ творю2; |
|
18
|
18
|
| Від Авраама дійсно піде народ великий і сильний, і благословляться в ньому всі народи землі, | Ґвраaмъ же бывaz бyдетъ въ kзhкъ вели1къ и3 мн0гъ, и3 блгcвsтсz њ нeмъ вси2 kзhцы земнjи: |
|
19
|
19
|
| тому що Я обрав його для того, щоб він заповів синам своїм і дому своєму після себе, ходити путтю Господньою, творячи правду і суд; і здійснить Господь над Авраамом [усе], що сказав про нього. | вёмъ бо, ћкw заповёсть сынHмъ свои6мъ и3 д0му своемY по себЁ, и3 сохранsтъ пути6 гDни твори1ти прaвду и3 сyдъ, ћкw да наведeтъ гDь на ґвраaма вс‰, є3ли6ка гlа къ немY. |
|
20
|
20
|
| І сказав Господь: крик содомський і гоморрський, великий він, і гріх їх, дуже тяжкий він; | Речe же гDь: в0пль сод0мскій и3 гом0ррскій ўмн0жисz ко мнЁ, и3 грэси2 и4хъ вели1цы ѕэлw2: |
|
21
|
21
|
| зійду і подивлюся, чи дійсно вони чинять так, яке волання проти них, що доходить до Мене, чи ні; дізнаюся. | сошeдъ u5бо ўзрю2, ѓще по в0плю и4хъ грzдyщему ко мнЁ совершaютсz: ѓще же ни2, да разумёю. |
|
22
|
22
|
| І повернули мужі звідти і пішли до Содома; Авраам же ще стояв перед лицем Господа. | И# њбрати1вшесz tтyду мyжіе, пріид0ша въ сод0мъ: ґвраaмъ же є3щE бsше стоsй пред8 гDемъ. |
|
23
|
23
|
| І підійшов Авраам і сказав: невже Ти погубиш праведного з нечестивим [і з праведником буде те саме, що з нечестивим]? | И# прибли1живсz ґвраaмъ, речE: погуби1ши ли првdнаго съ нечести1вымъ, и3 бyдетъ првdникъ ћкw нечести1вый; |
|
24
|
24
|
| може, є в цьому місті п’ятдесят праведників? невже Ти погубиш, і не пощадиш [усього] місця цього ради п’ятдесятьох праведників, [якщо вони перебувають] у ньому? | ѓще бyдутъ пzтьдесsтъ првdницы во грaдэ, погуби1ши ли |; не пощади1ши ли всегw2 мёста пzти1десzти рaди првdныхъ, ѓще бyдутъ въ нeмъ; |
|
25
|
25
|
| не може бути, щоб Ти вчинив так, щоб Ти погубив праведного з нечестивим, щоб те саме було з праведником, що з нечестивим; не може бути від Тебе! Суддя всієї землі чи вчинить неправосудно? | никaкоже ты2 сотвори1ши по глаг0лу семY, є4же ўби1ти првdника съ нечести1вымъ, и3 бyдетъ првdникъ ћкw нечести1вый: никaкоже, судsй всeй земли2, не сотвори1ши ли судA; |
|
26
|
26
|
| Господь сказав: якщо Я знайду в місті Содомі п’ятдесят праведників, то Я заради них пощаджу [все місто й] усе місце це. | Речe же гDь: ѓще бyдутъ въ сод0мэхъ пzтьдесsтъ првdницы во грaдэ, њстaвлю вeсь грaдъ и3 всE мёсто и4хъ рaди. |
|
27
|
27
|
| Авраам сказав у відповідь: ось, я насмілився говорити Владиці, я, порох і попіл: | И# tвэщaвъ ґвраaмъ, речE: нн7э начaхъ глаг0лати ко гDу моемY, ѓзъ же є4смь землS и3 пeпелъ: |
|
28
|
28
|
| можливо, до п’ятдесяти праведників не вистачить п’яти, невже через недостачу п’яти Ти винищиш усе місто? Він сказав: не винищу, якщо найду там сорок п’ять. | ѓще же ўмaлzтсz пzтьдесsтъ првdницы въ четhредесzть пsть, погуби1ши ли четhредесzти пzти1хъ рaди вeсь грaдъ; И# речE: не погублю2, ѓще њбрsщу тaмw четhредесzть пsть. |
|
29
|
29
|
| Авраам продовжував говорити з Ним і сказав: можливо, знайдеться там сорок? Він сказав: не зроблю того і заради сорока. | И# приложи2 є3щE глаг0лати къ немY, и3 речE: ѓще же њбрsщутсz тaмw четhредесzть; И# речE: не погублю2 рaди четhредесzти. |
|
30
|
30
|
| І сказав Авраам: нехай не прогнівається Владика, що я буду говорити: може, знайдеться там тридцять? Він сказав: не зроблю, якщо знайдеться там тридцять. | И# речE: что2, гDи, ѓще возглаг0лю; ѓще же њбрsщетсz тaмw три1десzть; И# речE: не погублю2 три1десzтихъ рaди. |
|
31
|
31
|
| Авраам сказав: ось, я зважився говорити Владиці: можливо, знайдеться там двадцять? Він сказав: не знищу ради двадцяти. | И# речE: понeже и4мамъ глаг0лати ко гDу: ѓще же њбрsщутсz тaмw двaдесzть; И# речE: не погублю2, ѓще њбрsщутсz тaмw двaдесzть. |
|
32
|
32
|
| Авраам сказав: нехай не прогнівається Владика, що я скажу ще один раз: можливо, знайдеться там десять? Він сказав: не винищу заради десяти. | И# речE: что2, гDи, ѓще возглаг0лю є3щE є3ди1ною; ѓще же њбрsщутсz тaмw дeсzть; И# речE: не погублю2 десzти1хъ рaди. |
|
33
|
33
|
| І пішов Господь, припинивши говорити з Авраамом; Авраам же повернувся у своє місто. | Tи1де же гDь, ћкw престA гlz ко ґвраaму: и3 ґвраaмъ возврати1сz на мёсто своE. |
|
Глава 19
|
Главa f7i
|
|
1
|
1
|
| І прийшли ті два ангели в Содом увечері, коли Лот сидів біля воріт Содома. Лот побачив, і встав, щоб зустріти їх, і поклонився лицем до землі | Пріид0ста же двA ѓгGла въ сод0мъ въ вeчеръ: лHтъ же сэдsше пред8 враты2 сод0мскими. Ви1дэвъ же лHтъ, востA въ срётеніе и5мъ и3 поклони1сz лицeмъ на зeмлю |
|
2
|
2
|
| і сказав: господарі мої! зайдіть у дім раба вашого і ночуйте, й умийте ноги ваші, і встаньте вранці і підете дорогою своєю. Але вони сказали: ні, ми ночуємо на вулиці. | и3 речE: сE, госп0діе, ўклони1тесz въ д0мъ рабA вaшегw и3 почjйте, и3 њмhйте н0ги вaшz, и3 њбyтреневавше tи1дете въ пyть св0й. Рёша же: ни2, но на ст0гнэ почjемъ. |
|
3
|
3
|
| Він же дуже умовляв їх; і вони пішли до нього і зайшли в дім його. Він зробив їм частування і спік прісні хліби, і вони їли. | И# принyди |, и3 ўклони1шасz къ немY, и3 внид0ша въ д0мъ є3гw2: и3 сотвори2 и5мъ ўчреждeніе, и3 њпрэсн0ки и3спечE и5мъ, и3 kд0ша. |
|
4
|
4
|
| Ще не лягли вони спати, як міські жителі, содомляни, від молодого до старого, весь народ з усіх кінців міста, оточили будинок | Пред8 спaніемъ же мyжіе грaда сод0млzне њб8ид0ша д0мъ, t ю4ноши дaже до стaрца, вeсь нар0дъ вкyпэ: |
|
5
|
5
|
| і викликали Лота і говорили йому: де люди, які прийшли до тебе на ніч? виведи їх до нас; ми пізнаємо їх. | и3 и3ззывaху лHта, и3 глаг0лаху къ немY: гдЁ сyть мyжіе вшeдшіи къ тебЁ н0щію; и3зведи2 | къ нaмъ, да бyдемъ съ ни1ми. |
|
6
|
6
|
| Лот вийшов до них до входу, і замкнув за собою двері, | И#зhде же лHтъ къ ни6мъ въ преддвeріе, двє1ри же затвори2 за соб0ю. |
|
7
|
7
|
| і сказав [їм]: брати мої, не робіть зла; | Речe же къ ни6мъ: никaкоже, брaтіе, не дёйте ѕлA: |
|
8
|
8
|
| ось у мене дві дочки, що не пізнали чоловіка; краще я виведу їх до вас, робіть з ними, що вам завгодно, тільки людям цим не робіть нічого, тому що вони прийшли під дах дому мого. | сyть же ми2 двЁ дщє1ри, ±же не познaша мyжа: и3зведY и5хъ къ вaмъ, и3 твори1те и5мъ, ћкоже ўг0дно є4сть вaмъ: т0чію мужє1мъ си6мъ не сотвори1те њби1ды, тогH бо рaди внид0ша под8 кр0въ д0му моегw2. |
|
9
|
9
|
| Але вони сказали [йому]: йди сюди. І сказали: ось прийшлий, і хоче судити? тепер ми гірше вчинимо з тобою, ніж з ними. І дуже приступали до людини цієї, до Лота, і підійшли, щоб виламати двері. | Рёша же є3мY: tиди2 tсю1ду: пришeлъ є3си2 (сёмw) њбитaти, є3дa ли и3 сyдъ суди1ти; нн7э u5бо тS њѕл0бимъ пaче, нeжели џныхъ. И# наси1лствоваша мyжа лHта ѕэлw2, и3 прибли1жишасz разби1ти двє1ри. |
|
10
|
10
|
| Тоді мужі ті простягли руки свої і ввели Лота до себе в дім, і двері [дому] замкнули; | Простeрше же мyжіе рyки, вовлек0ша лHта къ себЁ въ хрaмину, и3 двє1ри хрaмины заключи1ша: |
|
11
|
11
|
| а людей, що були при вході в дім, уразили сліпотою, від малого до великого, так що вони змучилися, шукаючи входу. | мyжы же, сyщыz пред8 двeрьми д0му, порази1ша слэпот0ю t мaла дaже до вели1ка: и3 разслaбишасz и4щуще двeрій. |
|
12
|
12
|
| Сказали мужі ті Лотові: хто в тебе є ще тут? чи зять, чи сини твої, чи дочки твої, і хто б не був у тебе в місті, усіх виведи із цього місця, | Рёша же мyжіе къ лHту: сyть ли тебЁ здЁ зsтіе и3ли2 сhнове и3ли2 дщє1ри; и3ли2 ѓще кто2 тебЁ и4нъ є4сть во грaдэ, и3зведи2 (|) t мёста сегw2: |
|
13
|
13
|
| тому що ми винищимо це місце, бо великий крик на жителів його до Господа, і Господь послав нас винищити його. | ћкw мы2 погублsемъ мёсто сіE, понeже возвhсисz в0пль и4хъ пред8 гDемъ, и3 послA нaсъ гDь и3стреби1ти є3го2. |
|
14
|
14
|
| І вийшов Лот, і говорив із зятями своїми, які брали за себе дочок його, і сказав: встаньте, вийдіть із цього місця, бо Господь винищить це місто. Але зятям його здалося, що він жартує. | И#зhде же лHтъ и3 глаг0ла къ зsтємъ свои6мъ, пои1мшымъ дщє1ри є3гw2, и3 речE: востaните и3 и3зыди1те t мёста сегw2, ћкw погублsетъ гDь грaдъ. Возмнёсz же и3грaти пред8 зzтьми2 свои1ми. |
|
15
|
15
|
| Коли зійшла зоря, ангели почали прискорювати Лота, говорячи: встань, візьми дружину твою і двох дочок твоїх, які в тебе, щоб не загинути тобі за беззаконня міста. | Е#гдa же ќтро бhсть, понуждaху ѓгGли лHта, глаг0люще: востaвъ, поими2 женY твою2 и3 двЁ дщє1ри тво‰, ±же и4маши, и3 и3зhди, да не и3 ты2 поги1бнеши со беззак0нми грaда. |
|
16
|
16
|
| І оскільки він барився, то мужі ті [ангели], з милости до нього Господньої, взяли за руку його і дружину його, і двох дочок його, і вивели його і поставили його за містом. | И# смути1шасz, и3 взsша ѓгGли за рyку є3го2, и3 за рyку женY є3гw2, и3 за рyки двyхъ дщeрей є3гw2, понeже пощадЁ и5 гDь. |
|
17
|
17
|
| Коли ж вивели їх геть, то один з них сказав: спасай душу свою; не оглядайся назад і ніде не зупиняйся в околиці цій; спасайся на горі, щоб тобі не загинути. | И# бhсть є3гдA и3звед0ша | в0нъ, и3 рёша: спасaz спасaй твою2 дyшу: не њзирaйсz вспsть, нижE пост0й во всeмъ предёлэ (сeмъ): въ горЁ спасaйсz, да не когдA кyпнw ћтъ бyдеши. |
|
18
|
18
|
| Але Лот сказав їм: ні, Владико! | Речe же лHтъ къ ни6мъ: молю1сz, гDи, |
|
19
|
19
|
| ось, раб Твій знайшов благовоління перед очима Твоїми, і велика милість Твоя, яку Ти зробив зі мною, що врятував життя моє; але я не можу спасатися на горі, щоб не застигло мене лихо і я не вмер; | понeже њбрёте рaбъ тв0й млcть пред8 тоб0ю, и3 возвели1чилъ є3си2 прaвду твою2, ю4же твори1ши на мнЁ, є4же жи1ти души2 моeй: ѓзъ же не возмогY спасти1сz въ горЁ, да не когдA пости1гнутъ мS ѕл†z, и3 ўмрY: |
|
20
|
20
|
| ось, ближче тікати у це місто, воно ж мале; побіжу я туди, — воно ж мале; і збережеться життя моє [заради Тебе]. | сE, грaдъ сeй бли1з8 є4же ўбэжaти ми2 тaмw, и4же є4сть мaлъ, и3 тaмw спасyсz: не мaлъ ли є4сть; и3 живA бyдетъ душA моS тебє2 рaди. |
|
21
|
21
|
| І сказав йому: ось, в угоду тобі Я зроблю і це: не знищу місто, про яке ти говориш; | И# речE є3мY: сE, ўдиви1хсz лицY твоемY, и3 њ словеси2 сeмъ, є4же не погуби1ти грaда, њ нeмже глаг0лалъ є3си2: |
|
22
|
22
|
| поспішай, спасайся там, тому що Я не можу зробити справи, доки ти не прийдеш туди. Тому і назване місто це: Сигор. | потщи1сz u5бо спасти1сz тaмw: не возмогy бо сотвори1ти дёла, д0ндеже вни1деши тaмw: сегw2 рaди прозвA и4мz грaду томY сигHръ. |
|
23
|
23
|
| Сонце зійшло над землею, і Лот прийшов у Сигор. | С0лнце взhде над8 зeмлю, лHтъ же вни1де въ сигHръ. |
|
24
|
24
|
| І пролив Господь на Содом і Гоморру дощем сірку і вогонь від Господа з неба, | И# гDь њдожди2 на сод0мъ и3 гом0рръ жyпелъ, и3 џгнь t гDа съ небесE. |
|
25
|
25
|
| і знищив міста ці, і всю околицю цю, і всіх жителів міст цих, і [всі] рослини землі. | И# преврати2 грaды сі‰, и3 всю2 њкрeстную странY, и3 вс‰ живyщыz во градёхъ, и3 вс‰ прозzб†ющаz t земли2. |
|
26
|
26
|
| Дружина ж Лотова оглянулася позаду нього, і стала соляним стовпом. | И# њзрёсz женA є3гw2 вспsть, и3 бhсть ст0лпъ слaнъ. |
|
27
|
27
|
| І встав Авраам рано-вранці [і пішов] на місце, де стояв перед лицем Господа, | Востaвъ же ґвраaмъ заyтра (и4де) на мёсто, и3дёже стоsше пред8 гDемъ, |
|
28
|
28
|
| і подивився на Содом і Гоморру і на весь простір околиці і побачив: ось, дим піднімається з землі, як дим із печі. | и3 воззрЁ на лицE сод0ма и3 гом0рра, и3 на лицE њкрeстныz страны2, и3 ви1дэ: и3 сE, восхождaше плaмень t земли2, ѓки дhмъ пeщный. |
|
29
|
29
|
| І було, коли Бог винищував [усі] міста околиці цієї, згадав Бог про Авраама і вислав Лота із середовища знищення, коли нищив міста, в яких жив Лот. | И# бhсть є3гдA преврати2 бGъ вс‰ грaды страны2 тоS, помzнY бGъ ґвраaма и3 и3зслA лHта t среды2 превращeніz, є3гдA преврати2 гDь грaды, въ ни1хже живsше лHтъ. |
|
30
|
30
|
| І вийшов Лот із Сигора і став жити в горí, і з ним дві дочки його, тому що він боявся жити в Сигорі. І жив у печері, і з ним дві дочки його. | И#зhде же лHтъ t сигHра, и3 сёде въ горЁ сaмъ, и3 двЁ дщє1ри є3гw2 съ ни1мъ: ўбоsсz бо жи1ти въ сигHрэ: и3 всели1сz въ пещeру сaмъ и3 дщє1ри є3гw2 съ ни1мъ. |
|
31
|
31
|
| І сказала старша молодшій: батько наш старий, і немає людини на землі, яка ввійшла б до нас за звичаєм усієї землі; | Речe же старёйшаz къ ю3нёйшей: nтeцъ нaшъ стaръ, и3 никт0же є4сть на земли2, и4же вни1детъ къ нaмъ, ћкоже nбhчно всeй земли2: |
|
32
|
32
|
| отже, напоїмо батька нашого вином, і переспимо з ним, і відродимо від батька нашого плем’я. | грzди2 u5бо, ўпои1мъ nтцA нaшего він0мъ и3 преспи1мъ съ ни1мъ, и3 возстaвимъ t nтцA нaшегw сёмz. |
|
33
|
33
|
| І напоїли батька свого вином у ту ніч; і ввійшла старша і спала з батьком своїм [у ту ніч]; а він не знав, коли вона лягла і коли встала. | Ўпои1ша же nтцA своего2 він0мъ въ нощи2 џнэй: и3 вшeдши старёйшаz, преспA со nтцeмъ свои1мъ тоS н0щи: и3 не поразумЁ џнъ, є3гдA преспA и3 є3гдA востA. |
|
34
|
34
|
| На другий день старша сказала молодшій: ось, я спала вчора з батьком моїм; напоїмо його вином і в цю ніч; і ти ввійди, спи з ним, і відродимо від батька нашого плем’я. | Бhсть же наyтріе, и3 речE старёйшаz къ ю3нёйшей: сE, (ѓзъ) преспaхъ вчерA со nтцeмъ нaшимъ: ўпои1мъ є3го2 він0мъ и3 въ сію2 н0щь, и3 вшeдши преспи2 съ ни1мъ, и3 возстaвимъ t nтцA нaшегw сёмz. |
|
35
|
35
|
| І напоїли батька свого вином і в цю ніч; і ввійшла молодша і спала з ним; і він не знав, коли вона лягла і коли встала. | Ўпои1ша же и3 въ тY н0щь nтцA своего2 він0мъ: и3 вшeдши ю3нёйшаz преспA со nтцeмъ свои1мъ: и3 не поразумЁ џнъ, є3гдA преспA и3 є3гдA востA. |
|
36
|
36
|
| І зробилися обидві дочки Лотові вагітними від батька свого, | И# зачaша џбэ дщє1ри лHтwвы t nтцA своегw2: |
|
37
|
37
|
| і народила старша сина, і нарекла йому ім’я: Моав [говорячи: він від батька мого]. Він батько моавитян донині. | и3 роди2 старёйшаz сhна и3 наречE и4мz є3мY мwaвъ, глаг0лющи: t nтцA моегw2. Сeй nтeцъ мwавjтwмъ дaже до нн7эшнzгw днE. |
|
38
|
38
|
| І молодша також народила сина, і нарекла йому ім’я: Бен-Аммі [говорячи: він син роду мого]. Він батько аммонитян донині. | Роди1 же ю3нёйшаz сhна и3 наречE и4мz є3мY ґммaнъ, глаг0лющи: сhнъ р0да моегw2. Сeй nтeцъ ґмманjтwмъ до нн7эшнzгw днE. |
|
Глава 20
|
Главa к7
|
|
1
|
1
|
| Авраам піднявся звідти на південь і оселився між Кадесом і між Суром; і був тимчасово в Герарі. | И# п0йде tтyду ґвраaмъ на зeмлю полyденную и3 всели1сz междY кaдисомъ и3 междY сyромъ: и3 њбитA въ герaрэхъ. |
|
2
|
2
|
| І сказав Авраам про Сарру, дружину свою: вона сестра моя. [Тому що він боявся сказати, що це дружина його, щоб жителі міста того не вбили його за неї.] І послав Авимелех, цар Герарський, і взяв Сарру. | Речe же ґвраaмъ њ сaррэ женЁ своeй, ћкw сестрa ми є4сть: ўбоsсz бо рещи2, ћкw женa ми є4сть, да не когдA ўбію1тъ є3го2 мyжіе грaдстіи є3S рaди. Послa же ґвімелeхъ цaрь герaрскій и3 взS сaрру. |
|
3
|
3
|
| І прийшов Бог до Авимелеха вночі уві сні і сказав йому: ось, ти вмреш за жінку, яку ти взяв, тому що вона має чоловіка. | И# пріи1де бGъ ко ґвімелeху н0щію во снЁ и3 речE є3мY: сE, ты2 ўмирaеши жены2 рaди сеS, ю4же поsлъ є3си2: сіs же є4сть сожи1телствующаz мyжу. |
|
4
|
4
|
| Авимелех же не доторкався до неї і сказав: Владико! невже ти погубиш [того, хто не знав цього] і невинний народ? | Ґвімелeхъ же не прикоснyсz є4й и3 речE: гDи, kзhкъ невёдущій и3 првdнъ погуби1ши ли; |
|
5
|
5
|
| Чи не сам він сказав мені: вона сестра моя? І вона сама сказала: він брат мій. Я зробив це у простоті серця мого й у чистоті рук моїх. | не сaмъ ли ми2 речE: сестрa ми є4сть; и3 сіs ми речE: брaтъ ми2 є4сть; чи1стымъ сeрдцемъ и3 въ прaвдэ рyкъ сотвори1хъ сіE. |
|
6
|
6
|
| І сказав йому Бог уві сні: і Я знаю, що ти зробив це у простоті серця твого, і стримав тебе від гріха переді Мною, тому і не допустив тебе доторкнутися до неї; | Речe же є3мY бGъ во снЁ: и3 ѓзъ познaхъ, ћкw чи1стымъ сeрдцемъ сотвори1лъ є3си2 сіE, и3 пощадёхъ тS, да не согрэши1ши ко мнЁ: сегw2 рaди не попусти1хъ ти2 коснyтисz є3S: |
|
7
|
7
|
| тепер же поверни дружину чоловікові, бо він пророк і помолиться за тебе, і ти будеш живий; а якщо не повернеш, то знай, що неодмінно помреш ти й усі твої. | нн7э же tдaждь женY мyжу, ћкw прbр0къ є4сть, и3 пом0литсz њ тебЁ, и3 жи1въ бyдеши: ѓще же не tдaси, вёждь, ћкw ќмреши ты2 и3 вс‰ тво‰. |
|
8
|
8
|
| І встав Авимелех рано-вранці і покликав усіх рабів своїх, і переказав усі слова ці у вуха їхні; і люди ці [усі] дуже злякалися. | И# востA рaнw ґвімелeхъ, и3 призвA вс‰ џтроки сво‰, и3 глаг0ла словесA сі‰ вс‰ во ќшы и4хъ: ўбоsшасz же вси2 человёцы ѕэлw2. |
|
9
|
9
|
| І покликав Авимелех Авраама і сказав йому: що ти з нами зробив? чим згрішив я проти тебе, що ти навів було на мене і на царство моє великий гріх? Ти зробив зі мною діла, які не роблять. | И# призвA ґвімелeхъ ґвраaма и3 речE є3мY: что2 сіE сотвори1лъ є3си2 нaмъ; є3дA что2 согрэши1хомъ тебЁ, ћкw навeлъ є3си2 на мS и3 на цaрство моE грёхъ вели1къ; дёло, є4же никт0же сотвори2, сотвори1лъ є3си2 мнЁ. |
|
10
|
10
|
| І сказав Авимелех Аврааму: що ти мав на увазі, коли чинив цю справу? | И# речE ґвімелeхъ ґвраaму: что2 ўмhсливъ, сотвори1лъ є3си2 сіE; |
|
11
|
11
|
| Авраам сказав: я подумав, що немає на місці цьому страху Божого, й уб’ють мене за дружину мою; | Речe же ґвраaмъ: рек0хъ бо: нeгли нёсть бlгочcтіz на мёстэ сeмъ: и3 ўбію1тъ мS жены2 рaди моеS: |
|
12
|
12
|
| та вона і насправді сестра мені: вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї; і стала моєю дружиною; | и4бо и4стиннw сестрa ми є4сть по nтцY, ґ не по мaтери: бhсть же ми2 въ женY: |
|
13
|
13
|
| коли Бог повів мене подорожувати з дому батька мого, то я сказав їй: зроби зі мною цю милість, у яке не прийдемо ми місце, скрізь говори про мене: це брат мій. | и3 бhсть є3гдA и3зведe мz бGъ t д0му nтцA моегw2, и3 рёхъ є4й: прaвду сію2 сотвори1ши ми2: во всsко мёсто, и3дёже ѓще пріи1демъ, тaмw рцы2 њ мнЁ, ћкw брaтъ ми2 є4сть. |
|
14
|
14
|
| І взяв Авимелех [срібла тисячу сиклів і] дрібної та великої худоби, і рабів і рабинь, і дав Аврааму; і повернув йому Сарру, дружину його. | Взs же ґвімелeхъ тhсzщу дідрaхмъ (сребрA), и3 џвцы, и3 телцы2, и3 рабы6, и3 рабы6ни, и3 дадE ґвраaму: и3 tдадE є3мY сaрру женY є3гw2. |
|
15
|
15
|
| І сказав Авимелех [Аврааму]: ось, земля моя перед тобою; живи, де тобі завгодно. | И# речE ґвімелeхъ ґвраaму: сE, землS моS пред8 тоб0ю: и3дёже ѓще тебЁ ўг0дно є4сть, всели1сz. |
|
16
|
16
|
| І Саррі сказав: ось, я дав братові твоєму тисячу сиклів срібла; ось, це тобі покривало для очей перед усіма, хто з тобою, і перед усіма ти виправдана. | Сaррэ же речE: сE, дaхъ тhсzщу дідрaхмъ брaту твоемY: сі‰ бyдутъ тебЁ въ чeсть лицA твоегw2, и3 всBмъ, ±же сyть съ тоб0ю, и3 во всeмъ и4стинствуй. |
|
17
|
17
|
| І помолився Авраам Богові, і зцілив Бог Авимелеха, і дружину його, і рабинь його, і вони стали народжувати; | Помоли1сz же ґвраaмъ бGу, и3 и3сцэли2 бGъ ґвімелeха и3 женY є3гw2 и3 рабы6ни є3гw2, и3 начaша раждaти: |
|
18
|
18
|
| бо закрив Господь усяку утробу в домі Авимелеха за Сарру, дружину Авраамову. | ћкw заключaz заключи2 гDь t внэyду вс‰ка ложеснA въ домY ґвімелeха, сaрры рaди жены2 ґвраaмли. |
|
Глава 21
|
Главa к7а
|
|
1
|
1
|
| І споглянув Господь на Сарру, як сказав; і зробив Господь Саррі, як говорив. | И# гDь посэти2 сaрру, ћкоже речE: и3 сотвори2 гDь сaррэ, ћкоже гlа. |
|
2
|
2
|
| Сарра зачала і народила Аврааму сина у старості його в час, про який говорив йому Бог; | И# зачeнши сaрра роди2 ґвраaму сhна въ стaрости, во врeмz, ћкоже гlа є3мY гDь: |
|
3
|
3
|
| і нарік Авраам ім’я сину своєму, який народився від нього, якого народила йому Сарра, Ісаак; | и3 наречE ґвраaмъ и4мz сhну своемY р0ждшемусz є3мY, є3г0же роди2 є3мY сaрра, їсаaкъ: |
|
4
|
4
|
| і обрізав Авраам Ісаака, сина свого, у восьмий день, як заповідав Бог. | њбрёза же ґвраaмъ їсаaка во nсмhй дeнь, ћкоже заповёда є3мY бGъ. |
|
5
|
5
|
| Авраам був ста років, коли народився в нього Ісаак, син його. | Ґвраaмъ же бЁ стA лётъ, є3гдA бhсть є3мY їсаaкъ сhнъ є3гw2. |
|
6
|
6
|
| І сказала Сарра: сміх зробив мені Бог; хто не почує про мене, розсміється. | Речe же сaрра: смёхъ мнЁ сотвори2 гDь: и4же бо ѓще ўслhшитъ, њбрaдуетсz со мн0ю. |
|
7
|
7
|
| І сказала: хто сказав би Аврааму: Сарра буде годувати дітей грудьми? бо в старості його я народила сина. | И# речE: кто2 возвэсти1тъ ґвраaму, ћкw млек0мъ питaетъ nтрочA сaрра, ћкw роди1хъ сhна въ стaрости моeй; |
|
8
|
8
|
| Дитя виросло й було відлучене від грудей; і Авраам зробив велику вечерю у той день, коли Ісаак [син його] був відлучений від грудей. | И# возрастE nтрочA, и3 tдоeно бhсть: и3 сотвори2 ґвраaмъ ўчреждeніе вeліе, въ џньже дeнь tдои1сz їсаaкъ сhнъ є3гw2. |
|
9
|
9
|
| І побачила Сарра, що син Агарі єгиптянки, якого вона народила Аврааму, насміхається [над її сином, Ісааком], | Ви1дэвши же сaрра сhна ѓгари є3гЂптzныни, и4же бhсть ґвраaму, и3грaюща со їсаaкомъ сhномъ свои1мъ, |
|
10
|
10
|
| і сказала Аврааму: вижени цю рабиню і сина її, тому що не успадкує син рабині цієї із сином моїм Ісааком. | и3 речE ґвраaму: и3зжени2 рабY сію2 и3 сhна є3S: не наслёдитъ бо сhнъ рабы2 сеS съ сhномъ мои1мъ їсаaкомъ. |
|
11
|
11
|
| І здалося це Аврааму дуже неприємним заради сина його [Ізмаїла]. | Жeстокъ же kви1сz глаг0лъ сeй ѕэлw2 пред8 ґвраaмомъ њ сhнэ є3гw2 їсмaилэ. |
|
12
|
12
|
| Але Бог сказав Аврааму: не засмучуйся заради отрока і рабині твоєї; в усьому, що скаже тобі Сарра, слухайся голосу її, бо в Ісаакові наречеться тобі сíм’я; | И# речE бGъ ґвраaму: да не бyдетъ жeстоко пред8 тоб0ю њ џтроцэ и3 њ рабhни: вс‰ є3ли6ка ѓще речeтъ тебЁ сaрра, слyшай глaса є3S: ћкw во їсаaцэ наречeтсz тебЁ сёмz: |
|
13
|
13
|
| і від сина рабині Я породжу [великий] народ, тому що він сíм’я твоє. | сhна же рабhни сеS въ kзhкъ вели1къ сотворю2 є3го2, ћкw сёмz твоE є4сть. |
|
14
|
14
|
| Авраам встав рано-вранці, й узяв хліба і міх води, і дав Агарі, поклавши їй на плечі, й отрока, і відпустив її. Вона пішла, і заблукала у пустелі Вирсавії; | Востa же ґвраaмъ заyтра и3 взS хлёбы и3 мёхъ воды2, и3 дадE ѓгари: и3 возложи2 на плещы2 є3S nтрочA и3 tпусти2 ю5. Tшeдши же заблуждaше въ пустhни, ў клaдzзz клsтвеннагw: |
|
15
|
15
|
| і не стало води в міху, і вона залишила отрока під одним кущем | њскудё же водA и3з8 мёха: и3 повeрже nтрочA под8 є4лію є3ди1ною. |
|
16
|
16
|
| і пішла, сіла віддалік на відстані одного пострілу з лука. Бо вона сказала: не хочу бачити смерти дитини. І вона сіла [на відстані] навпроти [нього], і підняла крик, і плакала; | Tшeдши же сэдsше прsмw є3мY и3здалeче, ћкоже дострэли1ти и3з8 лyка: речe бо: да не ви1жду смeрти дётища моегw2. И# сёде прsмw є3мY и3здалeче. Воскричaвъ же nтрочA, восплaкасz: |
|
17
|
17
|
| і почув Бог голос отрока [звідти, де він був]; і ангел Божий з неба воззвав до Агарі і сказав їй: що з тобою, Агар? не бійся; Бог почув голос отрока звідти, де він знаходиться; | ўслhша же бGъ глaсъ nтрочaте t мёста, и3дёже бsше: и3 воззвA ѓгGлъ б9ій ѓгарь съ нб7сE и3 речE є4й: чт0 є3сть, ѓгарь; не б0йсz: ўслhша бо бGъ глaсъ џтрочища t мёста, и3дёже є4сть: |
|
18
|
18
|
| встань, підніми отрока і візьми його за руку, тому що Я породжу від нього великий народ. | востaни и3 поими2 nтрочA, и3 и3ми2 рук0ю твоeю є3го2: въ kзhкъ бо вели1къ сотворю2 є3го2. |
|
19
|
19
|
| І Бог відкрив очі її, і вона побачила колодязь с водою [живою], і пішла, наповнила міх водою і напоїла отрока. | И# tвeрзе бGъ џчи є3S, и3 ўзрЁ клaдzзь воды2 жи1вы: и3 и4де, и3 наліS мёхъ воды2, и3 напои2 nтрочA. |
|
20
|
20
|
| І Бог був з отроком; і він виріс, і став жити в пустелі, і став стрільцем з лука. | И# бsше бGъ со nтрочaтемъ, и3 возрастE, и3 всели1сz въ пустhни, и3 бhсть стрэлeцъ. |
|
21
|
21
|
| Він жив у пустелі Фаран; і мати його взяла із землі Єгипетської. | И# посели1сz въ пустhни фарaнъ: и3 поsтъ є3мY мaти є3гw2 женY t земли2 є3гЂпетскіz. |
|
22
|
22
|
| І було в той час, Авимелех з [Ахузафом, що водив наречену, і] Фихолом, воєначальником своїм, сказав Аврааму: з тобою Бог у всьому, що ти не робив би; | Бhсть же въ то2 врeмz, и3 речE ґвімелeхъ, и3 nхозafъ невэстоводи1тель є3гw2, и3 фіх0лъ воев0да си1лы є3гw2, ко ґвраaму, глаг0лz: бGъ съ тоб0ю во всёхъ, ±же твори1ши: |
|
23
|
23
|
| і тепер поклянися мені тут Богом, що ти не скривдиш ні мене, ні сина мого, ні онука мого; і як я добре чинив з тобою, так і ти будеш чинити зі мною і землею, в якій ти гостюєш. | нн7э u5бо клени1сz ми2 бGомъ, не њби1дэти менE, нижE сёмене моегw2, нижE и4мене моегw2: но по прaвдэ, ю4же сотвори1хъ съ тоб0ю, сотвори1ши со мн0ю и3 земли2, и3дёже ты2 всели1лсz є3си2 на нeй. |
|
24
|
24
|
| І сказав Авраам: я клянуся. | И# речE ґвраaмъ: ѓзъ кленyсz. |
|
25
|
25
|
| І Авраам докоряв Авимелеху за колодязь з водою, що його відібрали раби Авимелехові. | И# њбличи2 ґвраaмъ ґвімелeха њ клaдzзехъ в0дныхъ, ±же tsша џтроцы ґвімелeхwвы. |
|
26
|
26
|
| Авимелех же сказав [йому]: не знаю, хто це зробив, і ти не сказав мені; я навіть і не чув про те донині. | И# речE є3мY ґвімелeхъ: не вёдэхъ, кто2 сотвори2 тебЁ вeщь сію2: нижE тh ми повёдалъ є3си2, нижE ѓзъ слhшахъ, т0кмw днeсь. |
|
27
|
27
|
| І взяв Авраам дрібної і великої худоби і дав Авимелеху, і вони обидва уклали союз. | И# взS ґвраaмъ џвцы и3 ю3нцы2 и3 дадE ґвімелeху: и3 завэщaста џба завётъ. |
|
28
|
28
|
| І поставив Авраам сім агниць з отари дрібної худоби окремо. | И# постaви ґвраaмъ сeдмь ѓгницъ џвчихъ є3ди1ныхъ. |
|
29
|
29
|
| Авимелех же сказав Аврааму: для чого тут ці сім агниць [з отари овець], яких ти поставив окремо? | И# речE ґвімелeхъ ґвраaму: что2 сyть сeдмь ѓгницы nвeцъ си1хъ, ±же постaвилъ є3си2 є3ди6ны; |
|
30
|
30
|
| [Авраам] сказав: сім агниць оцих візьми від руки моєї, щоб вони були мені свідченням, що я викопав цей колодязь. | И# речE ґвраaмъ: ћкw сeдмь си1хъ ѓгницъ в0змеши ў менє2, да бyдутъ ми2 во свидётелство, ћкw ѓзъ и3скопaхъ клaдzзь сeй. |
|
31
|
31
|
| Тому і назвав він це місце: Вирсавія, тому що тут вони обоє клялися | Сегw2 рaди наименовA и4мz мёсту томY клaдzзь клsтвенный: ћкw тaмw клsстасz џба |
|
32
|
32
|
| й уклали союз у Вирсавії. І встав Авимелех, і [Ахузаф, нареченопровідник його, і] Фихол, воєначальник його, і повернулися в землю Филистимську. | и3 завэщaста завётъ ў клaдzзz клsтвеннагw. Востa же ґвімелeхъ, и3 nхозafъ невэстоводи1тель є3гw2, и3 фіх0лъ воев0да си1лы є3гw2, и3 возврати1шасz въ зeмлю фmлістjмску. |
|
33
|
33
|
| І насадив [Авраам] біля Вирсавії гай і призвав там ім’я Господа, Бога вічного. | И# насади2 ґвраaмъ ни1ву ў клaдzзz клsтвеннагw, и3 призвA тY и4мz гDа, бGа вёчнагw. |
|
34
|
34
|
| І жив Авраам у землі Филистимській, як мандрівник, дні довгі. | Њбитa же ґвраaмъ въ земли2 фmлістjмстэй дни6 мнHги. |
|
Глава 22
|
Главa к7в
|
|
1
|
1
|
| І було, після цих подій Бог спокушав Авраама і сказав йому: Аврааме! Він сказав: ось я. | И# бhсть по глаг0лэхъ си1хъ, бGъ и3скушaше ґвраaма и3 речE є3мY: ґвраaме, ґвраaме. И# речE: сE ѓзъ. |
|
2
|
2
|
| Бог сказав: візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і піди в землю Моріа і там принеси його у всепалення на одній з гір, про яку Я скажу тобі. | И# речE: поими2 сhна твоего2 возлю1бленнаго, є3г0же возлюби1лъ є3си2, їсаaка, и3 и3ди2 на зeмлю выс0ку и3 вознеси2 є3го2 тaмw во всесожжeніе, на є3ди1ну t г0ръ, и5хже ти2 рекY. |
|
3
|
3
|
| Авраам устав рано-вранці, осідлав осла свого, взяв з собою двох слуг своїх та Ісаака, сина свого; наколов дров для всепалення і, вставши, пішов на місце, про яке сказав йому Бог. | Востaвъ же ґвраaмъ ќтрw, њсэдлA nслS своE: поsтъ же съ соб0ю двA џтрwчища и3 їсаaка сhна своего2: и3 растни1въ дровA во всесожжeніе, востaвъ и4де, и3 пріи1де на мёсто, є4же речE є3мY бGъ, въ трeтій дeнь. |
|
4
|
4
|
| На третій день Авраам звів очі свої, і побачив те місце здалеку. | И# воззрёвъ ґвраaмъ nчи1ма свои1ма, ви1дэ мёсто и3здалeче. |
|
5
|
5
|
| І сказав Авраам слугам своїм: ви залиштеся тут з ослом, а я і син підемо туди і поклонимося, і повернемося до вас. | И# речE ґвраaмъ nтрокHмъ свои6мъ: сsдите здЁ со nслsтемъ: ѓзъ же и3 дётищь п0йдемъ до џндэ, и3 поклони1вшесz возврати1мсz къ вaмъ. |
|
6
|
6
|
| І взяв Авраам дрова для всепалення, і поклав на Ісаака, сина свого; взяв у руки вогонь і ніж, і пішли обоє разом. | Взs же ґвраaмъ дровA всесожжeніz и3 возложи2 на їсаaка сhна своего2: взs же въ рyки и3 џгнь, и3 н0жь, и3 и3д0ста џба вкyпэ. |
|
7
|
7
|
| І почав Ісаак говорити Аврааму, батькові своєму, і сказав: батьку мій! Він відповів: ось я, сину мій. Він сказав: ось вогонь і дрова, де ж агнець для всепалення? | Речe же їсаaкъ ко ґвраaму nтцY своемY: џтче. Џнъ же речE: чт0 є3сть, чaдо; Речe же: сE, џгнь и3 дровA, гдё є3сть nвчA є4же во всесожжeніе; |
|
8
|
8
|
| Авраам сказав: Бог угледить Собі агнця для всепалення, сину мій. І йшли далі обоє разом. | Речe же ґвраaмъ: бGъ ќзритъ себЁ nвчA во всесожжeніе, чaдо. Шє1дша же џба вкyпэ, |
|
9
|
9
|
| І пройшли на місце, про яке сказав йому Бог; і влаштував там Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши сина свого Ісаака, поклав його на жертовник поверх дров. | пріид0ста на мёсто, є4же речE є3мY бGъ: и3 создA тaмw ґвраaмъ жeртвенникъ и3 возложи2 дровA: и3 свzзaвъ їсаaка сhна своего2, возложи2 є3го2 на жeртвенникъ верхY др0въ. |
|
10
|
10
|
| І простяг Авраам руку свою і взяв ніж, щоб заколоти сина свого. | И# прострE ґвраaмъ рyку свою2, взsти н0жь, заклaти сhна своего2. |
|
11
|
11
|
| Але ангел Господній воззвав до нього з неба і сказав: Аврааме! Аврааме! Він сказав: ось я. | И# воззвA и5 ѓгGлъ гDень съ нб7сE, и3 речE: ґвраaме, ґвраaме. Џнъ же речE: сE, ѓзъ. |
|
12
|
12
|
| Ангел сказав: не здіймай руки твоєї на отрока і не роби з ним нічого, тому що тепер Я знаю, що боїшся ти Бога і не пожалів сина твого, єдиного твого, для Мене. | И# речE: да не возложи1ши руки2 твоеS на џтрочища, нижE да сотвори1ши є3мY что2: нн7э бо познaхъ, ћкw бои1шисz ты2 бGа, и3 не пощадёлъ є3си2 сhна твоегw2 возлю1бленнагw менє2 рaди. |
|
13
|
13
|
| І підвів Авраам очі свої і побачив: і ось, позаду баран, що заплутався у гущавині рогами своїми. Авраам пішов, узяв барана і приніс його у всепалення замість [Ісаака], сина свого. | И# воззрёвъ ґвраaмъ nчи1ма свои1ма ви1дэ, и3 сE, nвeнъ є3ди1нъ держи1мый рогaма въ сaдэ савeкъ: и3 и4де ґвраaмъ, и3 взS nвнA, и3 вознесE є3го2 во всесожжeніе вмёстw їсаaка сhна своегw2. |
|
14
|
14
|
| І нарік Авраам ім’я місцю тому: Єгова-іре*. Тому і нині говориться: на горі Єгови угледиться. | И# наречE ґвраaмъ и4мz мёсту томY: гDь ви1дэ: да рекyтъ днeсь: на горЁ гDь kви1сz. |
|
15
|
15
|
| І вдруге воззвав до Авраама ангел Господній з неба | И# воззвA ѓгGлъ гDень ґвраaма втори1цею съ нб7сE, |
|
16
|
16
|
| і сказав: Собою клянуся, говорить Господь, що, оскільки ти зробив це діло, і не пожалів сина твого, єдиного твого, [для Мене,] | глаг0лz: мн0ю самёмъ клsхсz, гlетъ гDь, є3гHже рaди сотвори1лъ є3си2 глаг0лъ сeй и3 не пощадёлъ є3си2 сhна твоегw2 возлю1бленнагw менє2 рaди: |
|
17
|
17
|
| то Я благословляючи благословлю тебе і примножуючи примножу сíм’я твоє, як зірки небесні і як пісок на березі моря; й оволодіє сíм’я твоє містами ворогів своїх; | вои1стинну блгcвS блгcвлю1 тz, и3 ўмножaz ўмн0жу сёмz твоE, ћкw ѕвёзды небє1сныz, и3 ћкw пес0къ вскрaй м0рz: и3 наслёдитъ сёмz твоE грaды супостaтwвъ, |
|
18
|
18
|
| і благословляться у сімені твоєму всі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого. | и3 блгcвsтсz њ сёмени твоeмъ вси2 kзhцы земнjи, занeже послyшалъ є3си2 глaса моегw2. |
|
19
|
19
|
| І повернувся Авраам до слуг своїх, і встали і пішли разом у Вирсавію; і жив Авраам у Вирсавії. | Возврати1сz же ґвраaмъ ко nтрокHмъ свои6мъ, и3 востaвше и3д0ша кyпнw ко клaдzзю клsтвенному: и3 всели1сz ґвраaмъ ў клaдzзz клsтвеннагw. |
|
20
|
20
|
| Після цих подій Авраама сповістили, сказавши: ось, і Милка народила Нахору, братові твоєму, синів: | Бhсть же по глаг0лэхъ си1хъ, и3 повёдаша ґвраaму, глаг0люще: сE, роди2 мeлха и3 тA сhны брaту твоемY нахHру, |
|
21
|
21
|
| Уца, первістка його, Вуза, брата його, Кемуїла, батька Арамового, | џxа пeрвенца, и3 вavxа брaта є3гw2, и3 камуи1ла nтцA сЂрска, |
|
22
|
22
|
| Кеседа, Хазо, Пилдаша, Ідлафа і Вафуїла; | и3 хазaда, и3 ґзavа, и3 фалдeса, и3 є3лдaфа, и3 ваfуи1ла: |
|
23
|
23
|
| від Вафуїла народилася Ревекка. Вісьмох цих [синів] народила Милка Нахору, брату Авраамовому; | ваfуи1лъ же роди2 ревeкку: џсмь сjи сhнове, и5хже роди2 мeлха нахHру брaту ґвраaмлю: |
|
24
|
24
|
| і наложниця його, на ім’я Реума, також народила Теваха, Гахама, Тахаша і Мааху. | и3 нал0жница є3гw2, є4йже и4мz рevма, роди2 и3 сіS тавeка, и3 таaма, и3 тох0са, и3 мwхA. |
|
Глава 23
|
Главa к7г
|
|
1
|
1
|
| Життя Сарриного було сто двадцять сім років: ось роки життя Сарриного; | Бhсть же житіE сaррино лётъ сто2 двaдесzть сeдмь. |
|
2
|
2
|
| і померла Сарра у Кириаф-Арбі, [який у долині,] що нині Хеврон, у землі Ханаанській. І прийшов Авраам ридати за Саррою й оплакувати її. | И# ќмре сaрра во грaдэ ґрв0цэ, и4же є4сть въ разд0ліи: сeй є4сть хеврHнъ въ земли2 ханаaнстэй. Пріи1де же ґвраaмъ рыдaти по сaррэ и3 плaкати. |
|
3
|
3
|
| І відійшов Авраам від померлої своєї, і говорив до синів Хетових, і сказав: | И# востA ґвраaмъ t мертвецA своегw2 и3 речE сынHмъ хеттewвымъ, глаг0лz: |
|
4
|
4
|
| я у вас подорожній і поселенець; дайте мені у власність місце для гробу між вами, щоб мені померлу мою поховати від очей моїх. | пресeлникъ и3 пришлeцъ ѓзъ є4смь ў вaсъ, дади1те ми2 u5бо стzжaніе гр0ба междY вaми, да погребY мертвецA моего2 t менє2. |
|
5
|
5
|
| Сини Хета відповіли Аврааму і сказали йому: | Tвэщaша же сhнове хеттewвы ко ґвраaму, глаг0люще: ни2, господи1не: |
|
6
|
6
|
| послухай нас, господарю наш; ти князь Божий посеред нас; у кращому з наших погребальних місць поховай померлу твою; ніхто з нас не відмовить тобі в погребальному місці, для поховання [в ньому] померлої твоєї. | послyшай же нaсъ: цaрь t бGа ты2 є3си2 въ нaсъ: во и3збрaнныхъ гробёхъ нaшихъ погреби2 мертвецA твоего2: никт0же бо t нaсъ возбрани1тъ гр0ба своегw2 t тебє2, є4же погребсти2 мертвецA твоего2 тaмw. |
|
7
|
7
|
| Авраам встав і поклонився народу землі тієї, синам Хетовим; | Востaвъ же ґвраaмъ поклони1сz нар0ду земли2, сынHмъ хеттewвымъ, |
|
8
|
8
|
| і говорив до них [Авраам] і сказав: якщо ви згодні, щоб я поховав померлу мою, то послухайте мене, попросіть за мене Ефрона, сина Цохарового, | и3 речE къ ни6мъ ґвраaмъ, глаг0лz: ѓще и4мате въ души2 вaшей, ћкw погребсти2 мертвецA моего2 t лицA моегw2, послyшайте менE и3 рцhте њ мнЁ є3фрHну саaрову: |
|
9
|
9
|
| щоб він віддав мені печеру Махпелу, що у нього на кінці поля його, щоб за задовільну ціну віддав її мені посеред вас, у власність для поховання. | и3 да дaстъ ми2 пещeру сугyбую, ћже є4сть є3гw2, сyщую на чaсти селA є3гw2: сребр0мъ дост0йнымъ да дaстъ ми2 ю5 ў вaсъ въ стzжaніе гр0ба. |
|
10
|
10
|
| Ефрон же сидів серед синів Хетових; і відповів Ефрон хеттеянин Аврааму, щоб чули сини Хета, і всі, що входили у ворота міста його, і сказав: | Е#фрHнъ же сэдsше посредЁ сынHвъ хеттeовыхъ. Tвэщaвъ же є3фрHнъ хеттeйскій ко ґвраaму, речE слhшащымъ сынHмъ хеттewвымъ и3 всBмъ приходsщымъ во грaдъ, глаг0лz: |
|
11
|
11
|
| ні, господарю мій, послухай мене: я даю тобі поле і печеру, що на ньому, даю тобі, перед очима синів народу мого дарую тобі її, поховай померлу твою. | ў менє2 бyди, господи1не, и3 послyшай менE: село2 и3 пещeру ћже въ нeмъ, тебЁ даю2: пред8 всёми грaжданы мои1ми дaхъ тебЁ, погреби2 мертвецA твоего2. |
|
12
|
12
|
| Авраам поклонився народу землі тієї | И# поклони1сz ґвраaмъ пред8 нар0домъ земли2 |
|
13
|
13
|
| і промовив до Ефрона, щоб чув [увесь] народ землі тієї, і сказав: якщо послухаєш, я даю тобі за поле срібло; візьми у мене, і я поховаю там померлу мою. | и3 речE є3фрHну во ўшесA пред8 всёмъ нар0домъ земли2: понeже по мнЁ є3си2, послyшай менE: сребро2 селA возми2 ў менє2, и3 погребY мертвецA моего2 тaмw. |
|
14
|
14
|
| Ефрон відповів Аврааму і сказав йому: | Tвэщa же є3фрHнъ ґвраaму, глаг0лz: |
|
15
|
15
|
| господарю мій! послухай мене: земля коштує чотириста сиклів срібла; для мене і для тебе що це? поховай померлу твою. | ни2, господи1не: слhшахъ бо, ћкw землS четhрехъ сHтъ дідрaхмъ сребрA: но что2 бhло бы сіE междY мн0ю и3 тоб0ю; тh же мертвецA твоего2 погреби2. |
|
16
|
16
|
| Авраам вислухав Ефрона; і відважив Авраам Ефрону срібла, скільки він оголосив так, щоб чули сини Хетові, чотириста сиклів срібла, яке ходить серед купців. | И# послyша ґвраaмъ є3фрHна, и3 дадE ґвраaмъ є3фрHну сребро2, є4же глаг0ла во ўшесA сынHвъ хеттeовыхъ, четhре стA дідрaхмъ сребрA и3скушeна купцaми. |
|
17
|
17
|
| І стало поле Ефронове, що при Махпелі, навпроти Мамре, поле і печера, що на ньому, і всі дерева, що на полі, в усіх межах його, | И# бhсть село2 є3фрHново, є4же бЁ въ сугyбэй пещeрэ, є4же є4сть лицeмъ къ мамврjи, село2 и3 пещeра ћже бЁ въ нeмъ, и3 всsкое дрeво, є4же бЁ на селЁ, и3 всE є4же є4сть въ предёлэхъ є3гw2 w4крестъ, |
|
18
|
18
|
| володінням Авраамовим перед очима синів Хета, усіх, що входять у ворота міста його. | ґвраaму (бhсть) въ стzжaніе пред8 сы6ны хеттeовыми и3 пред8 всёми приходsщими во грaдъ. |
|
19
|
19
|
| Після цього Авраам поховав Сарру, дружину свою, у печері поля в Махпелі, навпроти Мамре, що нині Хеврон, у землі Ханаанській. | По си1хъ погребE ґвраaмъ сaрру женY свою2 въ пещeрэ сeлнэй сугyбэй, ћже є4сть проти1ву мамврjи: сіS є4сть хеврHнъ въ земли2 ханаaнстэй. |
|
20
|
20
|
| Так дістались Аврааму від синів Хетових поле і печера, що на ньому, у власність для поховання. | И# ўтверждeно є4сть село2 и3 пещeра, ћже бЁ на нeмъ, ґвраaму въ стzжaніе гр0ба t сынHвъ хеттeовыхъ. |
|
Глава 24
|
Главa к7д
|
|
1
|
1
|
| Авраам був уже старий і в літах похилих. Господь благословив Авраама усім. | Ґвраaмъ же бsше стaръ, заматерёвшій во днeхъ: и3 гDь блгcви2 ґвраaма во всёхъ. |
|
2
|
2
|
| І сказав Авраам рабові своєму, старшому в домі його, який управляв усім, що у нього було: поклади руку твою під стегно моє | И# речE ґвраaмъ рабY своемY старёйшему д0му своегw2, њбладaющему всёми є3гw2: положи2 рyку твою2 под8 стегно2 моE, |
|
3
|
3
|
| і клянися мені Господом, Богом неба і Богом землі, що ти не візьмеш синові моєму [Ісааку] дружини з дочок хананеїв, серед яких я живу, | и3 закленy тz гDемъ бGомъ нб7сE и3 бGомъ земли2, да не п0ймеши сhну моемY їсаaку жены2 t дщeрей хананeйскихъ, съ ни1миже ѓзъ живY въ ни1хъ: |
|
4
|
4
|
| але підеш у землю мою, на батьківщину мою [і до племені мого], і візьмеш [звідти] дружину синові моєму Ісааку. | но т0кмw на зeмлю мою2, и3дёже роди1хсz, п0йдеши, и3 ко плeмени моемY, и3 п0ймеши женY сhну моемY їсаaку tтyду. |
|
5
|
5
|
| Раб сказав йому: можливо, не захоче жінка йти зі мною в цю землю, чи повинен я повернути сина твого в землю, з якої ти вийшов? | Речe же къ немY рaбъ: є3дA ќбw не восх0щетъ и3ти2 женA в8слёдъ со мн0ю на зeмлю сію2, возвращy ли сhна твоего2 въ зeмлю, t неsже и3зшeлъ є3си2; |
|
6
|
6
|
| Авраам сказав йому: бережися, не повертай сина мого туди; | Речe же къ немY ґвраaмъ: внемли2 себЁ, да не возврати1ши сhна моегw2 nнaмw. |
|
7
|
7
|
| Господь, Бог неба [і Бог землі], Який взяв мене з дому батька мого і з землі народження мого, Який говорив мені і Який клявся мені, говорячи: [тобі і] нащадкам твоїм дам цю землю, — Він пошле ангела Свого перед тобою, і ти візьмеш дружину синові моєму [Ісааку] звідти; | ГDь бGъ нб7сE и3 бGъ земли2, и4же поs мz и3з8 д0му nтцA моегw2 и3 t земли2, въ нeйже роди1хсz, и4же гlа мнЁ и3 и4же клsсz мнЁ, гlz: тебЁ дaмъ зeмлю сію2 и3 сёмени твоемY, т0й п0слетъ ѓгGла своего2 пред8 тоб0ю, и3 п0ймеши женY сhну моемY їсаaку tтyду: |
|
8
|
8
|
| якщо ж не захоче жінка йти з тобою [у землю цю], ти будеш вільний від цієї клятви моєї; тільки сина мого не повертай туди. | ѓще же не восх0щетъ женA поити2 съ тоб0ю въ зeмлю сію2, чи1стъ бyдеши t заклsтіz моегw2: т0чію сhна моегw2 не возврати2 тaмw. |
|
9
|
9
|
| І поклав раб руку свою під стегно Авраама, господаря свого, і поклявся йому в цьому. | И# положи2 рaбъ рyку свою2 под8 стегно2 ґвраaма господи1на своегw2, и3 клsсz є3мY њ словеси2 сeмъ. |
|
10
|
10
|
| І взяв раб з верблюдів господаря свого десять верблюдів і пішов. У руках у нього були також різні скарби господаря його. Він встав і пішов у Месопотамію, в місто Нахора, | И# взS рaбъ дeсzть велблю6дъ t велблю6дъ господи1на своегw2, и3 t всёхъ бл†гъ господи1на своегw2 съ соб0ю, и3 востaвъ и4де въ месопотaмію во грaдъ нахHровъ: |
|
11
|
11
|
| і зупинив верблюдів за містом, біля колодязя води, надвечір, у той час, коли виходять жінки брати [воду], | и3 постaви велблю1ды внЁ грaда ў клaдzзz в0днагw под8 вeчеръ, є3гдA и3сх0дzтъ (жєны2) почерпaти воды2, |
|
12
|
12
|
| і сказав: Господи, Боже господаря мого Авраама! пошли її сьогодні назустріч мені і вчини милість з господарем моїм Авраамом; | и3 речE: гDи, б9е господи1на моегw2 ґвраaма, бlгоустр0й предо мн0ю днeсь, и3 сотвори2 млcть съ господи1номъ мои1мъ ґвраaмомъ: |
|
13
|
13
|
| ось, я стою біля джерела води, і дочки жителів міста виходять черпати воду; | сE, ѓзъ стaхъ ў клaдzзz в0днагw, дщє1ри же живyщихъ во грaдэ и3сх0дzтъ почерпaти воды2: |
|
14
|
14
|
| і дівчина, якій я скажу: нахили глечик твій, я нап’юся, і яка скаже [мені]: пий, я й верблюдам твоїм дам пити, [поки не нап’ються,] — ось та, яку Ти призначив рабу Твоєму Ісааку; і з того довідаюсь я, що Ти твориш милість з господарем моїм [Авраамом]. | и3 бyдетъ дэви1ца, є4йже ѓзъ рекY: преклони2 водон0съ тв0й, да пію2, и3 речeтъ ми2: пjй ты2, и3 велблю1ды тво‰ напою2, д0ндеже напію1тсz: сію2 ўгот0валъ є3си2 рабY твоемY їсаaку: и3 по семY ўвёмъ, ћкw сотвори1лъ є3си2 млcть съ господи1номъ мои1мъ ґвраaмомъ. |
|
15
|
15
|
| Ще не перестав він говорити [у розумі своєму], і ось, вийшла Ревекка, яка народилася від Вафуїла, сина Милки, дружини Нахора, брата Авраамового, і глечик її на плечі її; | И# бhсть прeжде нeже скончaти є3мY глаг0лющу во ўмЁ своeмъ, и3 сE, ревeкка и3схождaше, ћже роди1сz ваfуи1лу, сhну мeлхи жены2 нахHра, брaта же ґвраaмлz, держaщи водон0съ на рaмэхъ свои1хъ: |
|
16
|
16
|
| дівчина була прекрасна на вигляд, діва, якої не пізнав чоловік. Вона зійшла до джерела, наповнила глечик свій і пішла нагору. | дэви1ца же бsше доброзрaчна ѕэлw2: дёва бЁ, мyжъ не познA є3S. Сошeдши же на клaдzзь, нап0лни водон0съ св0й и3 взhде. |
|
17
|
17
|
| І побіг раб назустріч їй і сказав: дай мені напитися трохи із глечика твого. | Течe же рaбъ во срётеніе є4й и3 речE: нап0й мS мaлw вод0ю t водон0са твоегw2. |
|
18
|
18
|
| Вона сказала: пий, господарю мій. І негайно спустила глечик свій на руку свою і напоїла його. | Сіs же речE: пjй, господи1не. И# потщaсz, и3 снS водон0съ на мы6шца сво‰, и3 напои2 є3го2, д0ндеже напи1сz. |
|
19
|
19
|
| І, коли напоїла його, сказала: я наберу води також і для верблюдів твоїх, доки не нап’ються [усі]. | И# речE: и3 велблю1дwмъ твои6мъ налію2, д0ндеже вси2 напію1тсz. |
|
20
|
20
|
| І негайно вилила воду із глечика свого в поїлку і побігла знову до колодязя почерпнути [води], і набрала для усіх верблюдів його. | И# потщaсz, и3 и3спраздни2 водон0съ въ пои1ло: и3 течE пaки на клaдzзь почерпнyти воды2, и3 вліS велблю1дwмъ всBмъ. |
|
21
|
21
|
| Чоловік той дивився на неї зі здивуванням у мовчанні, бажаючи зрозуміти, чи благословив Господь путь його, чи ні. | Человёкъ же выразумэвaше ю5 и3 помолчевaше, да ўразумёетъ, ѓще бlгоустр0и бGъ пyть є3мY, и3ли2 ни2. |
|
22
|
22
|
| Коли верблюди перестали пити, тоді чоловік той узяв золоту сергу, вагою півсикля, і два зап’ястя на руки їй, вагою в десять сиклів золота; | Бhсть же є3гдA престaша вси2 велблю1ды пію1ще, взS человёкъ ўсер‰зи зл†ты вёсомъ по дрaхмэ и3 двA зап‰стіz на рyки є3S: дeсzть златни1цъ вёсъ и4хъ. |
|
23
|
23
|
| [і запитав її] і сказав: чия ти дочка? скажи мені, чи є в домі батька твого місце, щоб нам переночувати? | И# вопроси2 ю5 и3 речE: чіS є3си2 дщeрь; повёждь ми2, ѓще є4сть ў nтцA твоегw2 мёсто нaмъ витaти; |
|
24
|
24
|
| Вона сказала йому: я дочка Вафуїла, сина Милки, якого вона народила Нахору. | Nнa же речE є3мY: дщeрь ваfуи1лева є4смь (сhна) мeлхина, є3г0же роди2 нахHру. |
|
25
|
25
|
| І ще сказала йому: у нас багато соломи і корму, і є місце для ночівлі. | И# речE є3мY: и3 плевы2 и3 сёна мн0гw ў нaсъ, и3 мёсто витaти. |
|
26
|
26
|
| І схилився чоловік той і поклонився Господу, | И# благослови1въ человёкъ, поклони1сz гDу |
|
27
|
27
|
| і сказав: благословенний Господь Бог господаря мого Авраама, Який не залишив господаря мого милістю Своєю й істиною Своєю! Господь прямою дорогою привів мене до дому брата господаря мого. | и3 речE: блгcвeнъ гDь бGъ господи1на моегw2 ґвраaма, и4же не њстaви прaвды своеS и3 и4стины t господи1на моегw2: и3 менE бlгоустр0и гDь въ д0мъ брaта господи1на моегw2. |
|
28
|
28
|
| Дівчина побігла і розповіла про це в домі матері своїй. | И# тeкши дэви1ца въ д0мъ мaтере своеS, повёда по глаг0лwмъ си6мъ. |
|
29
|
29
|
| У Ревекки був брат, на ім’я Лаван. Лаван вибіг до тієї людини, до джерела. | Ревeкцэ же бsше брaтъ, є3мyже и4мz лавaнъ: и3 течE лавaнъ къ человёку в0нъ на клaдzзь. |
|
30
|
30
|
| І коли він побачив сергу і зап’ястя на руках у сестри своєї і почув слова Ревекки, сестри своєї, яка говорила: так говорив зі мною той чоловік, — то прийшов до чоловіка цього, і ось, він стоїть з верблюдами біля джерела; | И# бhсть є3гдA ви1дэ ўсер‰зи, и3 зап‰стіz на рукY сестры2 своеS, и3 є3гдA слhша словесA ревeкки сестры2 своеS, глаг0лющіz: си1це глаг0ла мнЁ человёкъ: и3 пріи1де къ человёку, стоsщу є3мY ў велблю6дъ ў клaдzзz, |
|
31
|
31
|
| і сказав [йому]: ввійди, благословенний Господом; чому ти стоїш ззовні? я приготував дім і місце для верблюдів. | и3 речE є3мY: грzди2, вни1ди бlгословeнный t гDа, почто2 стои1ши внЁ; ѓзъ же ўгот0вахъ хрaмину и3 мёсто велблю1дwмъ. |
|
32
|
32
|
| І ввійшов чоловік. Лаван розсідлав верблюдів і дав соломи і корму верблюдам, і води, щоб умити ноги йому і людям, які були з ним; | И# вни1де человёкъ въ д0мъ, и3 разсэдлA велблю1ды, и3 дадE плє1вы и3 сёно велблю1дwмъ, и3 в0ду ўмhти н0зэ є3гw2, и3 н0ги мужє1мъ, и5же бsху съ ни1мъ: |
|
33
|
33
|
| і запропонована була йому їжа; але він сказав: не буду їсти, поки не скажу про діло своє. І сказали: говори. | и3 предложи2 и5мъ хлёбы ћсти, и3 речE: не ћмъ, д0ндеже возглаг0лю словесA мо‰. И# речE: глаг0ли. |
|
34
|
34
|
| Він сказав: я раб Авраамів; | И# речE: рaбъ ґвраaмль є4смь ѓзъ: |
|
35
|
35
|
| Господь дуже благословив господаря мого, і він став великим: Він дав йому овець і волів, срібло і золото, рабів і рабинь, верблюдів і ослів; | гDь же блгcви2 господи1на моего2 ѕэлw2, и3 возвhсисz: и3 дадE є3мY џвцы и3 телцы2, сребро2 и3 злaто, рабы6 и3 рабы6ни, и3 велблю1ды и3 nслы2: |
|
36
|
36
|
| Сарра, дружина господаря мого, вже будучи старою, народила господарю моєму [одного] сина, якому він віддав усе, що в нього; | и3 роди2 сaрра, женA господи1на моегw2, сhна є3ди1наго господи1ну моемY, состарёвшемусz є3мY, и3 дадE є3мY, є3ли6ка и3мsше: |
|
37
|
37
|
| і взяв з мене клятву господар мій, сказавши: не бери дружини синові моєму з дочок хананеїв, у землі яких я живу, | и3 заклs мz господи1нъ м0й, глаг0лz: не п0ймеши жены2 сhну моемY t дщeрей хананeйскихъ, въ ни1хже ѓзъ њбитaю въ земли2 и4хъ: |
|
38
|
38
|
| а піди в дім батька мого і до родичів моїх, і візьмеш [звідти] дружину синові моєму. | но въ д0мъ nтцA моегw2 п0йдеши, и3 въ плeмz моE, и3 п0ймеши женY сhну моемY tтyду: |
|
39
|
39
|
| Я сказав господарю моєму: можливо, не піде жінка зі мною. | рёхъ же (ѓзъ) господи1ну моемY: ґ є3гдA не восх0щетъ женA со мн0ю и3ти2; |
|
40
|
40
|
| Він сказав мені: Господь [Бог], перед лицем Якого я ходжу, пошле з тобою ангела Свого і благовлаштує путь твою, і візьмеш дружину сину моєму з рідних моїх і з дому батька мого; | и3 речe ми: гDь бGъ, є3мyже благоугоди1хъ пред8 ни1мъ, џнъ п0слетъ ѓгGла своего2 съ тоб0ю и3 бlгоустр0итъ пyть тв0й, и3 п0ймеши женY сhну моемY t плeмене моегw2 и3 t д0му nтцA моегw2: |
|
41
|
41
|
| тоді будеш ти вільним від клятви моєї, коли сходиш до родичів моїх; і якщо вони не дадуть тобі, то будеш вільним від клятви моєї. | тогдA бyдеши чи1стъ t заклинaніz моегw2: є3гдa бо д0йдеши въ плeмz моE, и3 не дадsтъ ти2, и3 бyдеши чи1стъ t заклинaніz моегw2: |
|
42
|
42
|
| І прийшов я нині до джерела, і сказав: Господи, Боже господаря мого Авраама! Якщо Ти благовлаштуєш путь, яку я звершую, | и3 пришeдъ днeсь на клaдzзь, рек0хъ: гDи, б9е господи1на моегw2 ґвраaма, ѓще ты2 бlгоустроsеши пyть м0й, въ џньже нн7э ѓзъ и3дY: |
|
43
|
43
|
| то ось, я стою біля джерела води, [і дочки жителів міста виходять черпати воду,] і дівчина, яка вийде черпати, і якій я скажу: дай мені напитися трохи з глечика твого, | сE, ѓзъ стaхъ ў клaдzзz в0днагw, и3 дщє1ри грaжданъ и3сх0дzтъ почерпaти воды2: и3 бyдетъ дэви1ца, є4йже ѓще ѓзъ рекY: нап0й мS t водон0са твоегw2 мaлw вод0ю: |
|
44
|
44
|
| і яка скаже мені: і ти пий, і верблюдам твоїм я начерпаю, ось дружина, яку Господь призначив синові господаря мого [рабу Своєму Ісааку; і з цього дізнаюсь я, що Ти чиниш милість господарю моєму Аврааму]. | и3 речeтъ ми2: и3 ты2 пjй, и3 велблю1дwмъ твои6мъ влію2: сіS (бyдетъ) женA, ю4же ўгот0ва гDь рабY своемY їсаaку: и3 по семY ўразумёю, ћкw сотвори1лъ є3си2 млcть господи1ну моемY ґвраaму. |
|
45
|
45
|
| Ще не перестав я говорити в розумі моєму, і ось, вийшла Ревекка, і глечик її на плечі її, і зійшла до джерела і зачерпнула [води]; і я сказав їй: напої мене. | И# бhсть прeжде нeже скончaти мнЁ глаг0лющу во ўмЁ своeмъ, ѓбіе ревeкка и3схождaше держaщи водон0съ на р†му, и3 сни1де на клaдzзь, и3 почерпE воды2: и3 рек0хъ є4й: нап0й мS. |
|
46
|
46
|
| Вона негайно спустила з себе глечик свій [на руку свою] і сказала: пий, і верблюдів твоїх я напою. І я пив, і верблюдів [моїх] вона напоїла. | И# потщaвшисz снS водон0съ съ себє2 на мhшцу свою2 и3 речE: пjй ты2, и3 велблю1ды тво‰ напою2. И# напи1хсz, и3 велблю1ды мо‰ напои2. |
|
47
|
47
|
| Я запитав її і сказав: чия ти дочка? [скажи мені]. Вона сказала: дочка Вафуїла, сина Нахорового, якого народила йому Милка. І дав я серги їй і зап’ястя на руки її. | И# вопроси1хъ ю5 и3 рек0хъ: чіS є3си2 дщeрь; повёждь ми2. Nнa же речE: дщeрь ваfуи1лева є4смь сhна нахHрова, є3г0же роди2 є3мY мeлха. И# дaхъ є4й ўсер‰зи, и3 зап‰стіz на рyцэ є3S, |
|
48
|
48
|
| І схилився я і поклонився Господу, і благословив Господа, Бога господаря мого Авраама, Який прямою дорогою привів мене, щоб узяти дочку брата господаря мого за сина його. | и3 благоволи1въ поклони1хсz гDу: и3 благослови1хъ гDа бGа господи1на моегw2 ґвраaма, и4же бlгоустр0и мS на пути2 и4стины поsти дщeрь брaта господи1на моегw2 сhну є3гw2: |
|
49
|
49
|
| І нині скажіть мені: чи маєте ви намір зробити милість і правду господарю моєму чи ні? скажіть мені, і я обернуся праворуч, або ліворуч. | ѓще ќбw сотворитE вы2 ми1лость и3 прaвду къ господи1ну моемY: ѓще же ни2, повёдите ми2: да њбращyсz и3ли2 на дeсно, и3ли2 на лёво. |
|
50
|
50
|
| І відповіли Лаван і Вафуїл і сказали: від Господа прийшла ця справа; ми не можемо сказати тобі всупереч ні поганого, ні доброго; | Tвэщ†вша же лавaнъ и3 ваfуи1лъ, рек0ста: t гDа пріи1де дёло сіE: не возм0жемъ ти2 проти1ву рещи2 ѕло2 и3ли2 блaго: |
|
51
|
51
|
| ось Ревекка перед тобою; візьми [її] і піди; нехай буде вона дружиною синові господаря твого, як сказав Господь. | сE, ревeкка пред8 тоб0ю: поeмь ю5, и3ди2: и3 да бyдетъ женA сhну господи1на твоегw2, ћкоже гlа гDь. |
|
52
|
52
|
| Коли раб Авраамів почув слова їхні, то поклонився Господу до землі. | Бhсть же є3гдA ўслhша рaбъ ґвраaмль словесA сі‰, поклони1сz до земли2 гDу. |
|
53
|
53
|
| І вийняв раб срібні і золоті речі й одяг і дав Ревецці; також і братові її і матері її дав багаті подарунки. | И# и3знeсъ рaбъ сосyды зл†ты и3 срє1брzны и3 ри6зы, дадE ревeкцэ: и3 дaры дадE брaту є3S и3 мaтери є3S. |
|
54
|
54
|
| І їли і пили він і люди, які були з ним, і переночували. Коли ж встали вранці, то він сказав: відпустіть мене [і я піду] до господаря мого. | И# kд0ша и3 пи1ша и3 т0й и3 мyжіе, и5же бsху съ ни1мъ, и3 почи1ша. И# востaвъ заyтра, речE: tпусти1те мS, да tидY къ господи1ну моемY. |
|
55
|
55
|
| Але брат її і мати її сказали: нехай побуде з нами дівчина днів хоч десять, потім підеш. | Рёша же брaтіz є3S и3 мaти: да пребyдетъ дэви1ца съ нaми ћкw дeсzть днjй, и3 посeмъ п0йдетъ. |
|
56
|
56
|
| Він сказав їм: не затримуйте мене, тому що Господь благовлаштував путь мою; відпустіть мене, і я піду до господаря мого. | Џнъ же речE къ ни6мъ: не держи1те мS, гDь бо бlгоустр0и пyть м0й во мнЁ: tпусти1те мS, да и3дY къ господи1ну моемY. |
|
57
|
57
|
| Вони сказали: покличемо дівчину і запитаємо, що вона скаже. | Nни1 же рёша: призовeмъ дэви1цу и3 вопр0симъ є3S и3зоyстъ. |
|
58
|
58
|
| І покликали Ревекку і сказали їй: чи підеш з цим чоловіком? Вона сказала: піду. | И# призвaша ревeкку и3 рёша є4й: п0йдеши ли съ человёкомъ си1мъ; Nнa же речE: пойдY. |
|
59
|
59
|
| І відпустили Ревекку, сестру свою, і годівницю її, і раба Авраамового, і людей його. | И# tпусти1ша ревeкку сестрY свою2, и3 и3мBніz є3S, и3 рабA ґвраaмлz, и3 и5же съ ни1мъ бhша. |
|
60
|
60
|
| І благословили Ревекку і сказали їй: сестро наша! нехай народяться від тебе тисячі тисяч, і нехай володіють нащадки твої оселями ворогів твоїх! | И# благослови1ша ревeкку и3 рёша є4й: сестрA нaша є3си2, бyди въ тhсzщы тє1мъ, и3 да наслёдитъ сёмz твоE грaды супост†тъ. |
|
61
|
61
|
| І встала Ревекка і служниці її, і сіли на верблюдів, і поїхали за тим чоловіком. І раб узяв Ревекку і пішов. | Востaвши же ревeкка и3 рабы6ни є3S, всэд0ша на велблю1ды и3 поид0ша съ человёкомъ. И# пои1мъ рaбъ ревeкку, tи1де. |
|
62
|
62
|
| А Ісаак прийшов з Беер-лахай-рої, бо жив він у землі полуденній. | Їсаaкъ же прехождaше сквозЁ пустhню ў клaдzзz видёніz: сaмъ же живsше на земли2 на полyдне. |
|
63
|
63
|
| Коли настав вечір, Ісаак вийшов у поле пороздумувати, і звів очі свої, і побачив: ось, йдуть верблюди. | И# и3зhде їсаaкъ поглуми1тисz на п0ле къ вeчеру, и3 воззрёвъ nчи1ма свои1ма, ви1дэ велблю1ды и3дyщыz. |
|
64
|
64
|
| Ревекка глянула, і побачила Ісаака, і спустилася з верблюда. | И# воззрёвши ревeкка nчи1ма свои1ма, ви1дэ їсаaка: и3 и3зскочи2 съ велблю1да. |
|
65
|
65
|
| І сказала рабові: хто ця людина, яка йде по полю назустріч нам? Раб сказав: це господар мій. І вона взяла покривало і покрилася. | И# речE рабY: кт0 є3сть человёкъ џный, и4же и4детъ по п0лю во срётеніе нaмъ; Речe же рaбъ: сeй є4сть господи1нъ м0й. Nнa же взeмши ри1зу лётнюю, њблечeсz. |
|
66
|
66
|
| Раб же розповів Ісааку усе, що зробив. | И# повёда рaбъ їсаaку вс‰ словесA, ±же сотвори2. |
|
67
|
67
|
| І ввів її Ісаак у шатро Сарри, матері своєї, і взяв Ревекку, і вона стала йому дружиною, і він полюбив її; й утішився Ісаак у печалі за [Саррою,] матір’ю своєю. | Вни1де же їсаaкъ въ д0мъ мaтере своеS, и3 поS ревeкку, и3 бhсть є3мY женA: и3 возлюби2 ю5, и3 ўтёшисz їсаaкъ по сaррэ мaтери своeй. |
|
Глава 25
|
Главa к7є
|
|
1
|
1
|
| І взяв Авраам ще дружину, на ім’я Хеттура. | Приложи1въ же ґвраaмъ, поS женY, є4йже и4мz хеттyра: |
|
2
|
2
|
| Вона народила йому Зимрана, Іокшана, Медана, Мадіана, Ішбака і Шуаха. | роди1 же є3мY зомврaна и3 їезaна, и3 мадaла и3 мадіaма, и3 їесв0ка и3 сwіeна. |
|
3
|
3
|
| Іокшан породив Шеву, [Фемана] і Дедана. Сини Дедана були: [Рагуїл, Навдеїл,] Ашурим, Летушим і Леюмим. | Їезaнъ же роди2 савaна и3 fамaна и3 дедaна. Сhнове же дед†ни бhша: рагуи1лъ и3 навдеи1лъ, и3 ґсуріи1мъ и3 латусіи1мъ и3 лаwмjмъ. |
|
4
|
4
|
| Сини Мадіана: Ефа, Ефер, Ханох, Авида й Елдага. Усі ці — сини Хеттури. | Сhнове же маді†мли: є3фaръ и3 ґфи1ръ, и3 є3нHхъ и3 ґвідA и3 є3лдагA. Вси2 сjи бhша сhнове хетт{рины. |
|
5
|
5
|
| І віддав Авраам усе, що було в нього, Ісааку [синові своєму], | Дадe же ґвраaмъ вс‰ сво‰ и3мBніz їсаaку сhну своемY: |
|
6
|
6
|
| а синам наложниць, які були у Авраама, дав Авраам подарунки і відіслав їх від Ісаака, сина свого, ще за життя свого, на схід, у землю східну. | сынHмъ же нал0жницъ свои1хъ дадE ґвраaмъ дaры и3 tпусти2 | t їсаaка сhна своегw2, є3щE жи1въ сhй, къ вост0ку на зeмлю вост0чную. |
|
7
|
7
|
| Днів життя Авраамового, які він прожив, було сто сімдесят п’ять років; | Сі‰ же лBта днjй житіS ґвраaмлz, є3ли6ка поживE, лётъ сто2 сeдмьдесzтъ пsть: |
|
8
|
8
|
| і упокоївся Авраам, і помер у старості добрій, старий і насичений [життям], і приєднався до народу свого. | и3 њслабёвъ ќмре ґвраaмъ въ стaрости д0брэй, стaрецъ и3сп0лненъ днjй, и3 приложи1сz къ лю1демъ свои6мъ. |
|
9
|
9
|
| І поховали його Ісаак та Ізмаїл, сини його, у печері Махпеле, на полі Ефрона, сина Цохара, хеттеянина, що напроти Мамре, | И# погреб0ша є3го2 їсаaкъ и3 їсмaилъ двA сhнове є3гw2 въ пещeрэ сугyбэй, на селЁ є3фрHновэ сhна саaрова хеттeанина, є4же є4сть прsмw мамврjи, |
|
10
|
10
|
| на полі [і в печері], які Авраам придбав від синів Хетових. Там поховані Авраам і Сарра, дружина його. | на селЁ и3 въ пещeрэ, ю4же притzжA ґвраaмъ t сынHвъ хеттeовыхъ: тaмw погреб0ша ґвраaма и3 сaрру женY є3гw2. |
|
11
|
11
|
| Після смерти Авраама Бог благословив Ісаака, сина його. Ісаак жив при Беер-лахай-рої. | Бhсть же по ўмeртвіи ґвраaмли, блгcви2 бGъ їсаaка сhна є3гw2: и3 всели1сz їсаaкъ ў клaдzзz видёніz. |
|
12
|
12
|
| Ось родовід Ізмаїла, сина Авраамового, якого народила Аврааму Агар єгиптянка, служниця Саррина; | Сі‰ же быті‰ їсмaила сhна ґвраaмлz, є3г0же роди2 ѓгарь є3гЂптzнынz, рабA сaррина, ґвраaму: |
|
13
|
13
|
| і ось імена синів Ізмаїлових, імена їх за родоводом їх: первісток Ізмаїлів Наваїоф, за ним Кедар, Адбеєл, Мивсам, | и3 сі‰ и3менA сынHвъ їсмaилихъ, по и3менHмъ родHвъ є3гw2: пeрвенецъ їсмaиловъ наваіHfъ, и3 кидaръ и3 навдеи1лъ, и3 массaмъ |
|
14
|
14
|
| Мишма, Дума, Масса, | и3 масмA, и3 думA и3 масси2, |
|
15
|
15
|
| Хадад, Фема, Ієтур, Нафиш і Кедма. | и3 ходдaнъ и3 fемaнъ, и3 їетyръ и3 нафeсъ и3 кедмA. |
|
16
|
16
|
| Ці є сини Ізмаїлові, і це імена їхні, у селищах їхніх, у кочовищах їхніх. Це дванадцять князів племен їхніх. | Сjи сyть сhнове їсм†или: и3 сі‰ и3менA и4хъ въ ски1ніzхъ и4хъ и3 въ сeлэхъ и4хъ: дванaдесzть кн‰зи въ kзhцэхъ и4хъ. |
|
17
|
17
|
| Років же життя Ізмаїлового було сто тридцять сім років; і упокоївся він, і помер, і приєднався до народу свого. | И# сі‰ лBта житіS їсмaилова, сто2 три1десzть сeдмь лётъ: и3 њслабёвъ ќмре, и3 приложи1сz къ р0ду своемY. |
|
18
|
18
|
| Вони жили від Хавили до Сура, що перед Єгиптом, як ідеш до Ассирії. Вони оселилися перед лицем усіх братів своїх. | Всели1сz же t є3vілaта дaже до сyра, и4же є4сть въ лицE є3гЂпту, дaже доити2 ко ґссmрjwмъ: пред8 лицeмъ всёхъ брaтій свои1хъ всели1сz. |
|
19
|
19
|
| Ось родовід Ісаака, сина Авраамового. Авраам породив Ісаака. | И# сі‰ быті‰ їсаaка сhна ґвраaмлz: ґвраaмъ роди2 їсаaка. |
|
20
|
20
|
| Ісаак був сорока років, коли він узяв собі за дружину Ревекку, дочку Вафуїла арамеянина з Месопотамії, сестру Лавана арамеянина. | Бsше же їсаaкъ лётъ четhредесzти, є3гдA поS ревeкку дщeрь ваfуи1ла сЂріна t месопотaміи сЂрскіz, сестрY лавaна сЂріна, себЁ въ женY. |
|
21
|
21
|
| І молився Ісаак Господу за [Ревекку] дружину свою, тому що вона була неплідна; і Господь почув його, і зачала Ревекка, дружина його. | Молsшесz же їсаaкъ гDеви њ ревeкцэ женЁ своeй, ћкw непл0ды бsше: послyша же є3го2 бGъ, и3 зачaтъ во ўтр0бэ ревeкка женA є3гw2. |
|
22
|
22
|
| Сини в утробі її почали битися, і вона сказала: якщо так буде, то для чого мені це? І пішла запитати Господа. | И#грaста же младє1нца въ нeй, и3 речE: ѓще тaкw ми2 х0щетъ бhти, почт0 ми сіE; И# и4де вопрошaти гDа. |
|
23
|
23
|
| Господь сказав їй: два племені в утробі твоїй, і два різних народи вийдуть з утроби твоєї; один народ стане сильнішим за інший, і більший буде служити меншому. | И# речE є4й гDь: двA kзы6ка во ўтр0бэ твоeй сyть, и3 дв0и лю1діе t ўтр0бы твоеS разлучaтсz: и3 лю1діе людjй превзhдутъ, и3 б0лшій пораб0таетъ мeншему. |
|
24
|
24
|
| І настав час народити їй: і ось близнюки в утробі її. | И# и3сп0лнишасz днjе роди1ти є4й, и3 бsху сeй близнsта во ўтр0бэ є3S: |
|
25
|
25
|
| Першим вийшов червоний, весь, як шкіра, кошлатий; і нарекли йому ім’я Ісав. | и3зhде же сhнъ пeрвенецъ чeрменъ, вeсь, ћкw к0жа, космaтъ: и3 наречE и4мz є3мY и3сavъ: |
|
26
|
26
|
| Потім вийшов брат його, тримаючись рукою своєю за п’яту Ісава; і наречено йому ім’я Яків. Ісаак же був шістдесяти років, коли вони народилися [від Ревекки]. | и3 посeмъ и3зhде брaтъ є3гw2, рукa же є3гw2 придержaсz пzтЁ и3сavовэ: и3 наречE и4мz є3мY їaкwвъ. Їсаaку же бЁ шестьдесsтъ лётъ, є3гдA роди2 и5хъ ревeкка. |
|
27
|
27
|
| Діти виросли, і став Ісав людиною вправною у звіроловстві, людиною полів; а Яків людиною лагідною, що живе у наметах. | Возраст0ша же ю4нwши: и3 бhсть и3сavъ человёкъ вёдый лови1ти, сeлный: їaкwвъ же бhсть человёкъ нелукaвъ, живhй въ домY. |
|
28
|
28
|
| Ісаак любив Ісава, тому що здобич його була за смаком його, а Ревекка любила Якова. | И# возлюби2 їсаaкъ и3сavа, ћкw лови1тва є3гw2 бsше брaшно є3мY: ревeкка же люблsше їaкwва. |
|
29
|
29
|
| І зварив Яків страву; а Ісав прийшов з поля втомленим. | Свари1 же їaкwвъ варeніе: и3 пріи1де и3сavъ съ п0лz и3знем0гъ, |
|
30
|
30
|
| І сказав Ісав Якову: дай мені поїсти червоного, червоного цього, тому що я втомився. Від цього дано йому прізвисько: Єдом. | и3 речE и3сavъ їaкwву: напитaй мS варeніемъ с0чива сегw2, ћкw и3знемогaю. Сегw2 рaди прозвaсz и4мz є3мY є3дHмъ. |
|
31
|
31
|
| Але Яків сказав [Ісаву]: продай мені зараз же своє первородство. | И# речE їaкwвъ и3сavу: tдaждь ми2 днeсь пeрвенство своE. |
|
32
|
32
|
| Ісав сказав: ось, я вмираю, що мені з цього первородства? | Речe же и3сavъ: сE, ѓзъ и3дY ўмрeти, и3 вскyю ми2 пeрвенство сіE; |
|
33
|
33
|
| Яків сказав [йому]: поклянися мені зараз же. Він поклявся йому, і продав [Ісав] первородство своє Якову. | И# речE їaкwвъ є3мY: клени1сz ми2 днeсь. И# клsсz є3мY, и3 tдадE и3сavъ їaкwву пeрвенство своE. |
|
34
|
34
|
| І дав Яків Ісаву хліби і страви із сочевиці; і він їв і пив, і встав і пішов; і зневажив Ісав первородство. | Їaкwвъ же дадE и3сavу хлёбъ и3 варeніе с0чевно: kдe же и3 пи2, и3 востaвъ tи1де: и3 нивочт0же вмэни2 себЁ и3сavъ пeрвенство. |
|
Глава 26
|
Главa к7ѕ
|
|
1
|
1
|
| Був голод у землі, більший за колишній голод, що був у дні Авраама; і пішов Ісаак до Авимелеха, царя Филистимського, у Герар. | Бhсть же глaдъ на земли2, кромЁ глaда бhвшагw прeжде во врeмz ґвраaмле. Tи1де же їсаaкъ ко ґвімелeху царю2 фmлістjмску въ герaру: |
|
2
|
2
|
| Господь явився йому і сказав: не ходи в Єгипет; живи в землі, про яку Я скажу тобі, | kви1сz же є3мY гDь и3 речE: не ходи2 во є3гЂпетъ, всели1сz же въ земли2, въ нeйже ти2 рекY, |
|
3
|
3
|
| подорожуй по цій землі, і Я буду з тобою і благословлю тебе, бо тобі і нащадкам твоїм дам усі землі ці і виконаю клятву [Мою], якою Я клявся Аврааму, батькові твоєму; | и3 њбитaй въ земли2 т0й, и3 бyду съ тоб0ю, и3 блгcвлю1 тz: тебё бо и3 сёмени твоемY дaмъ всю2 зeмлю сію2, и3 постaвлю клsтву мою2, є4юже клsхсz ґвраaму nтцY твоемY: |
|
4
|
4
|
| примножу нащадків твоїх, як зірки небесні, і дам нащадкам твоїм усі землі ці; благословляться в сімені твоєму всі народи земні, | и3 ўмн0жу сёмz твоE, ћкw ѕвёзды небє1сныz, и3 дaмъ сёмени твоемY всю2 зeмлю сію2: и3 блгcвsтсz њ сёмени твоeмъ вси2 kзhцы земнjи: |
|
5
|
5
|
| за те, що Авраам [батько твій] послухався голосу Мого і виконував, що Мною заповідано було виконувати: повеління Мої, постанови Мої і закони Мої. | понeже послyша nтeцъ тв0й ґвраaмъ моегw2 глaса и3 соблюдE зaпwвэди мо‰ и3 повелBніz мо‰, и3 њправд†ніz мо‰ и3 зак0ны мо‰. |
|
6
|
6
|
| Ісаак оселився в Герарі. | Всели1сz же їсаaкъ въ герaрэхъ. |
|
7
|
7
|
| Жителі місця того запитали про [Ревекку] дружину його, і він сказав: це сестра моя; тому що боявся сказати: дружина моя, щоб не вбили мене, думав він, жителі місця цього, за Ревекку, тому що вона прекрасна на вигляд. | Вопроси1ша же мyжіе мёста тогw2 њ ревeкцэ женЁ є3гw2, и3 речE: сестрa ми є4сть. Ўбоsсz бо рещи2, ћкw женa ми є4сть, да не когдA ўбію1тъ є3го2 мyжіе мёста тогw2 ревeкки рaди, понeже бЁ доброзрaчна. |
|
8
|
8
|
| Але коли вже багато часу він там прожив, Авимелех, цар Филистимський, подивившись у вікно, побачив, що Ісаак грається з Ревеккою, дружиною своєю. | Бhсть же мн0го врeмz тaмw: и3 прини1кнувъ ґвімелeхъ цaрь герaрскій nкн0мъ, ви1дэ їсаaка и3грaюща съ ревeккою жен0ю своeю. |
|
9
|
9
|
| І покликав Авимелех Ісаака і сказав: ось, це дружина твоя; як же ти сказав: вона сестра моя? Ісаак сказав йому: тому що я думав, не вмерти б мені заради неї. | Призвa же ґвімелeхъ їсаaка и3 речE є3мY: u5бо женA твоS є4сть; почто2 рeклъ є3си2, ћкw сестрa ми є4сть; Речe же є3мY їсаaкъ: рёхъ бо, да не ўмрY є3S рaди. |
|
10
|
10
|
| Але Авимелех сказав [йому]: навіщо ти зробив це з нами? ледве один з народу [мого] не з’єднався з дружиною твоєю, і ти ввів би нас у гріх. | Речe же є3мY ґвімелeхъ: что2 сіE сотвори1лъ є3си2 нaмъ; вмaлэ не бhсть нёкто t р0да моегw2 съ жен0ю твоeю, и3 навeлъ бы є3си2 на ны2 невёдэніе. |
|
11
|
11
|
| І дав Авимелех повеління всьому народові, сказавши: хто доторкнеться до цього чоловіка і до дружини його, той відданий буде на смерть. | Заповёда же ґвімелeхъ всBмъ лю1демъ свои6мъ, глаг0лz: всsкъ, и4же прик0снетсz мyжу семY, и3ли2 женЁ є3гw2, смeрти пови1ненъ бyдетъ. |
|
12
|
12
|
| І посіяв Ісаак на землі тій і одержав у той рік ячменю у стократ: так благословив його Господь. | Сёz же їсаaкъ въ земли2 т0й, и3 приwбрёте въ то2 лёто стокрaтный пл0дъ kчмeнz: блгcви1 же є3го2 гDь. |
|
13
|
13
|
| І став великим чоловік цей і звеличувався більше і більше до того, що став дуже великим. | И# возвhсисz человёкъ, и3 преуспэвaz б0лшій бывaше, д0ндеже вели1къ бhсть ѕэлw2. |
|
14
|
14
|
| У нього були стада дрібної і отари великої худоби і безліч орних земель, і филистимляни почали заздрити йому. | Бhша же є3мY ск0ти nвeцъ и3 ск0ти волHвъ и3 земледBліz мнHга. Позави1дэша же є3мY фmлістjмлzне: |
|
15
|
15
|
| І всі колодязі, що їх викопали раби батька його за життя батька його Авраама, филистимляни завалили і засипали землею. | и3 вс‰ кл†дzзи, ±же и3скопaша раби2 nтцA є3гw2, во врeмz nтцA є3гw2, загради1ша | фmлістjмлzне и3 нап0лниша ты6z землeю. |
|
16
|
16
|
| І Авимелех сказав Ісааку: відійди від нас, бо ти зробився набагато сильнішим за нас. | Речe же ґвімелeхъ ко їсаaку: tиди2 t нaсъ, ћкw си1льнэйшій сотвори1лсz є3си2 t нaсъ ѕэлw2. |
|
17
|
17
|
| І Ісаак відійшов звідти, і розташувався наметами в долині Герарській, і оселився там. | И# tи1де tтyду їсаaкъ и3 њбитA въ дeбри герaрстэй, и3 всели1сz тaмw. |
|
18
|
18
|
| І знову викопав Ісаак колодязі води, що були викопані у дні Авраама, батька його, і які завалили филистимляни після смерти Авраама [батька його]; і назвав їх тими ж іменами, якими назвав їх [Авраам,] батько його. | И# пaки їсаaкъ и3скопA кл†дzзи вHдныz, ±же и3скопaша раби2 ґвраaма nтцA є3гw2, и3 загради1ша ты6z фmлістjмлzне, по ўмeртвіи ґвраaма nтцA є3гw2: и3 прозвA и5мъ и3менA, по и3менaмъ, и4миже прозвA ґвраaмъ nтeцъ є3гw2. |
|
19
|
19
|
| І копали раби Ісаакові в долині [Герарській] і знайшли там колодязь води живої. | И# и3скопaша раби2 їсаaкwвы въ дeбри герaрстэй, и3 њбрэт0ша тaмw клaдzзь воды2 жи1вы. |
|
20
|
20
|
| І сперечалися пастухи герарські з пастухами Ісаака, говорячи: наша вода. І він нарік колодязю ім’я: Есек, тому що сперечалися з ним. | И# прsхусz пaстыріе герaрстіи съ пaстырьми їсаaковыми, глаг0люще: нaша є4сть водA. И# прозвA и4мz клaдzзю томY њби1да: њби1дzху бо є3го2. |
|
21
|
21
|
| [Коли рушив звідти Ісаак,] викопали інший колодязь; сперечалися також і через нього; і він нарік йому ім’я: Ситна. | Tшeдъ же tтyду їсаaкъ, и3скопA клaдzзь другjй. Прsхусz же и3 њ т0мъ: и3 прозвA и4мz є3мY враждA. |
|
22
|
22
|
| І він рушив звідти і викопав інший колодязь, про який уже не сперечалися, і нарік йому ім’я: Реховоф, тому що, сказав він, тепер Господь дав нам просторе місце, і ми розмножимося на землі. | Tшeдъ же tтyду, и3скопA клaдzзь другjй. И# не прsхусz њ т0мъ, и3 прозвA и4мz є3мY прострaнство, глаг0лz: ћкw нн7э распространи2 гDь нaмъ и3 возрасти2 нaсъ на земли2. |
|
23
|
23
|
| Звідти перейшов він у Вирсавію. | Взhде же tтyду ко клaдzзю клsтвенному: |
|
24
|
24
|
| І в ту ніч явився йому Господь і сказав: Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою; і благословлю тебе і розмножу нащадків твоїх, заради [батька твого] Авраама, раба Мого. | и3 kви1сz є3мY гDь въ тY н0щь и3 речE: ѓзъ є4смь бGъ ґвраaма nтцA твоегw2, не б0йсz, съ тоб0ю бо є4смь: и3 блгcвлю1 тz, и3 ўмн0жу сёмz твоE ґвраaма рaди nтцA твоегw2. |
|
25
|
25
|
| І він влаштував там жертовник і закликав ім’я Господнє. І розкинув там намет свій, і викопали там раби Ісаакові колодязь, [у долині Герарській]. | И# создA тaмw жeртвенникъ, и3 призвA и4мz гDне: и3 постaви тaмw ски1нію свою2: и3скопaша же тaмw раби2 їсаaкwвы клaдzзь въ дeбри герaрстэй. |
|
26
|
26
|
| Прийшов до нього з Герара Авимелех і Ахузаф, друг його, і Фихол, воєначальник його. | И# ґвімелeхъ пріи1де къ немY t герaръ, и3 nхозafъ невэстоводи1тель є3гw2, и3 фіх0лъ воев0да си1лъ є3гw2. |
|
27
|
27
|
| Ісаак сказав їм: для чого ви прийшли до мене, коли ви зненавиділи мене і вислали мене від себе? | И# речE и5мъ їсаaкъ: вскyю пріид0сте ко мнЁ; вh же возненави1дэсте менE и3 tслaсте мS t себє2. |
|
28
|
28
|
| Вони сказали: ми ясно побачили, що Господь з тобою, і тому ми сказали: поставимо між нами і тобою клятву й укладемо з тобою союз, | Nни1 же рёша: ви1дэвше ўзрёхомъ, ћкw бЁ гDь съ тоб0ю, и3 рёхомъ: бyди клsтва междY нaми и3 междY тоб0ю, и3 завэщaимъ съ тоб0ю завётъ, |
|
29
|
29
|
| щоб ти не чинив нам зла, як і ми не доторкнулися до тебе, а робили тобі тільки добре і відпустили тебе з миром; тепер ти благословенний Господом. | да не сотвори1ши съ нaми ѕлA, ћкоже не возгнушaхомсz тоб0ю мы2, и3 ћкоже сотвори1хомъ тебЁ добро2, и3 tпусти1хомъ тS съ ми1ромъ: и3 нн7э блгcвeнъ ты2 t гDа. |
|
30
|
30
|
| Він зробив їм вечерю, і вони їли і пили. | И# сотвори2 и5мъ пи1ръ, и3 kд0ша и3 пи1ша. |
|
31
|
31
|
| І, вставши рано-вранці, поклялись один одному; і відпустив їх Ісаак, і вони пішли від нього з миром. | И# востaвше заyтра, клsтсz кjйждо бли1жнему: и3 tпусти2 | їсаaкъ, и3 tид0ша t негw2 здр†вы. |
|
32
|
32
|
| У той самий день прийшли раби Ісаакові і сповістили його про колодязь, який копали вони, і сказали йому: ми знайшли воду. | Бhсть же въ т0й дeнь, и3 пришeдше раби2 їсаaкwвы повёдаша є3мY њ клaдzзэ, є3г0же и3скопaша, и3 рек0ша: не њбрэт0хомъ воды2. |
|
33
|
33
|
| І він назвав його: Шива. Тому ім’я місту тому Беершива [Вирсавія] до цього дня. | И# прозвA є3го2 клsтва. Сегw2 рaди прозвA и4мz грaду џному клaдzзь клsтвенный, дaже до днeшнzгw днE. |
|
34
|
34
|
| І був Ісав сорока років, і взяв собі за дружин Ієгудифу, дочку Беера хеттеянина, і Васемафу, дочку Елона хеттеянина; | Бsше же и3сavъ лётъ четhредесzти: и3 поS женY їудjfу, дщeрь веHха хеттeина, и3 васемafу, дщeрь є3лHна хеттeина [въ нёкоторыхъ: є3veова]. |
|
35
|
35
|
| і вони були тягарем для Ісаака і Ревекки. | И# бhша проти1вzщесz їсаaкови и3 ревeкцэ. |
|
Глава 27
|
Главa к7з
|
|
1
|
1
|
| Коли Ісаак постарів і притупився зір очей його, він покликав старшого сина свого Ісава і сказав йому: сину мій! Той сказав йому: ось я. | Бhсть же, повнегдA состарётисz їсаaкови, и3 притупи1шасz џчи є3гw2 є4же ви1дэти: и3 призвA и3сavа сhна своего2 старёйшаго, и3 речE є3мY: сhне м0й. И# речE: сE, ѓзъ. |
|
2
|
2
|
| [Ісаак] сказав: ось, я постарів; не знаю дня смерти моєї; | И# речE їсаaкъ: сE, состарёхсz, и3 не вёмъ днE скончaніz моегw2: |
|
3
|
3
|
| візьми тепер знаряддя твої, сагайдак твій і лук твій, піди в поле, і налови мені дичини, | нн7э u5бо возми2 nрyдіе твоE, тyлъ же и3 лyкъ, и3 и3зhди на п0ле, и3 ўлови1 ми л0въ: |
|
4
|
4
|
| і приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені її, щоб благословила тебе душа моя, раніше ніж я помру. | и3 сотвори1 ми снBди, ћкоже люблю2 ѓзъ: и3 принеси1 ми, да ћмъ, ћкw да бlгослови1тъ тS душA моS, прeжде дaже не ўмрY. |
|
5
|
5
|
| Ревекка чула, коли Ісаак говорив синові своєму Ісаву. І пішов Ісав у поле дістати і принести дичини; | Ревeкка же слhша глаг0люща їсаaка ко и3сavу сhну своемY. И#зhде же и3сavъ на п0ле ўлови1ти л0въ nтцY своемY. |
|
6
|
6
|
| а Ревекка сказала [молодшому] синові своєму Якову: ось, я чула, як батько твій говорив братові твоєму Ісаву: | Ревeкка же речE ко їaкwву сhну своемY мeншему: сE, ѓзъ слhшахъ nтцA твоего2 бесёдующа ко и3сavу брaту твоемY, глаг0люща: |
|
7
|
7
|
| принеси мені дичини і приготуй мені страву; я поїм і благословлю тебе перед лицем Господнім, перед смертю моєю. | принеси1 ми л0въ, и3 сотвори1 ми снBди, да kдhй бlгословлю1 тz пред8 гDемъ, прeжде нeже ўмрeти ми2: |
|
8
|
8
|
| Тепер, сину мій, послухайся слів моїх у тому, що я накажу тобі: | нн7э u5бо, сhне м0й, послyшай менE, ћкоже ѓзъ заповёдаю ти2: |
|
9
|
9
|
| піди в стадо і візьми мені звідти двох козенят [молодих] гарних, і я приготую з них батьку твоєму страву, яку він любить, | и3 шeдъ во џвцы, поими2 мнЁ tтyду двA кHзлища м‰гка и3 дwбрA, и3 сотворю2 | снBди nтцY твоемY, ћкоже лю1битъ: |
|
10
|
10
|
| а ти принесеш батькові твоєму, і він поїсть, щоб благословити тебе перед смертю своєю. | и3 внесeши nтцY твоемY, и3 бyдетъ ћсти, ћкw да бlгослови1тъ тS nтeцъ тв0й, прeжде дaже не ќмретъ. |
|
11
|
11
|
| Яків сказав Ревецці, матері своїй: Ісав, брат мій, людина кошлата, а я людина гладенька; | Речe же їaкwвъ къ ревeкцэ мaтери своeй: и3сavъ брaтъ м0й є4сть мyжъ космaтъ, ѓзъ же мyжъ глaдкій: |
|
12
|
12
|
| може статися, обмацає мене батько мій, і я буду в очах його обманщиком і наведу на себе прокляття, а не благословення. | да не кaкw њсsжетъ мS nтeцъ м0й, и3 бyду пред8 ни1мъ ћкw презирazй, и3 наведY на себE клsтву, ґ не бlгословeніе. |
|
13
|
13
|
| Мати його сказала йому: на мені нехай буде прокляття твоє, сину мій, тільки послухайся слів моїх і піди, принеси мені. | Речe же є3мY мaти: на мнЁ клsтва твоS, чaдо: т0чію послyшай глaса моегw2, и3 шeдъ принеси1 ми. |
|
14
|
14
|
| Він пішов, і взяв, і приніс матері своїй; і мати його приготувала страву, яку любив батько його. | Шeдъ же взS и3 принесE мaтери, и3 сотвори2 мaти є3гw2 снBди, ћкоже люблsше nтeцъ є3гw2. |
|
15
|
15
|
| І взяла Ревекка багатий одяг старшого сина свого Ісава, що був у неї в домі, й одягла [в нього] молодшого сина свого Якова; | И# взeмши ревeкка nдeжду и3сavа сhна своегw2 старёйшагw д0брую, ћже бhсть ў неS въ домY, њблечE џною їaкwва сhна своего2 мeншаго, |
|
16
|
16
|
| а руки його і гладеньку шию його обклала шкурою козеняти; | и3 к0жицами козлsчими њбложи2 мы6шцы є3гw2, и3 наг0е вhи є3гw2: |
|
17
|
17
|
| і дала страву і хліб, які вона приготувала, у руки Якову, синові своєму. | и3 дадE снBди и3 хлёбы, ±же сотвори2, въ рyцэ їaкwву сhну своемY. |
|
18
|
18
|
| Він увійшов до батька свого і сказав: батьку мій! Той сказав: ось я; хто ти, сину мій? | И# внесE nтцY своемY и3 речE: џтче. Џнъ же речE: сE, ѓзъ: кто2 є3си2 ты2, чaдо; |
|
19
|
19
|
| Яків сказав батькові своєму: я Ісав, первісток твій; я зробив, як ти сказав мені; встань, сядь і поїж дичини моєї, щоб благословила мене душа твоя. | И# речE їaкwвъ nтцY: ѓзъ и3сavъ пeрвенецъ тв0й, сотвори1хъ, ћкоже рeклъ ми2 є3си2: востaвъ сsди и3 ћждь t л0ва моегw2, ћкw да бlгослови1тъ мS душA твоS. |
|
20
|
20
|
| І сказав Ісаак синові своєму: як це ти так швидко знайшов, сину мій? Він сказав: тому що Господь Бог твій послав мені назустріч. | Речe же їсаaкъ сhну своемY: что2 сіE, є4же ск0рw њбрёлъ є3си2, q чaдо; Џнъ же речE: є4же дадE гDь бGъ тв0й предо мн0ю. |
|
21
|
21
|
| І сказав Ісаак Якову: підійди [до мене], я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні? | Речe же їсаaкъ їaкwву: прибли1жисz ко мнЁ, и3 њсzжy тz, чaдо, ѓще ты2 є3си2 сhнъ м0й и3сavъ, и3ли2 ни2. |
|
22
|
22
|
| Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його і сказав: голос, голос Якова; а руки, руки Ісавові. | Прибли1жисz же їaкwвъ ко їсаaку nтцY своемY, и3 њсzзA є3го2 и3 речE: глaсъ ќбw глaсъ їaкwвль, рyцэ же рyцэ и3сavwвэ. |
|
23
|
23
|
| І не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, волохаті; і благословив його | И# не познA є3гw2: бёстэ бо рyцэ є3гw2, ћкw рyцэ и3сavа брaта є3гw2 косм†тэ. И# бlгослови2 є3го2 |
|
24
|
24
|
| і сказав: чи ти син мій Ісав? Він відповів: я. | и3 речE: тh ли є3си2 сhнъ м0й и3сavъ; Џнъ же речE: ѓзъ. |
|
25
|
25
|
| Ісаак сказав: подай мені, я поїм дичини сина мого, щоб благословила тебе душа моя. Яків подав йому, і він їв; приніс йому і вино, і він пив. | И# речE: принеси1 ми, и3 ћмъ t л0ва твоегw2, чaдо, да бlгослови1тъ тS душA моS. И# принесE є3мY, и3 kдE, и3 принесE є3мY віно2, и3 пи2. |
|
26
|
26
|
| Ісаак, батько його, сказав йому: підійди [до мене], поцілуй мене, сину мій. | И# речE є3мY їсаaкъ nтeцъ є3гw2: прибли1жисz ко мнЁ и3 њблобызaй мS, чaдо. |
|
27
|
27
|
| Він підійшов і поцілував його. І відчув Ісаак запах від одягу його і благословив його і сказав: ось, запах від сина мого, як запах від поля [повного], яке благословив Господь; | И# прибли1живсz лобызA є3го2: и3 њбонS воню2 ри1зъ є3гw2, и3 бlгослови2 є3го2 и3 речE: сE, вонS сhна моегw2, ћкw вонS ни1вы и3сп0лнены, ю4же блгcви2 гDь: |
|
28
|
28
|
| нехай дасть тобі Бог від роси небесної і від багатства землі, і безліч хліба і вина; | и3 да дaстъ тебЁ бGъ t росы2 небeсныz и3 t тyка земли2, и3 мн0жество пшени1цы и3 вінA: |
|
29
|
29
|
| нехай послужать тобі народи, і нехай поклоняться тобі племена; будь господарем над братами твоїми, і нехай поклоняться тобі сини матері твоєї; ті, що проклинають тебе, — прокляті; ті, що благословляють тебе, — благословенні! | и3 да пораб0таютъ тебЁ kзhцы, и3 да покл0нzтсz тебЁ кн‰зи, и3 бyди господи1нъ брaту твоемY, и3 покл0нzтсz тебЁ сhнове nтцA твоегw2: проклинazй тS пр0клzтъ, бlгословлszй же тS бlгословeнъ. |
|
30
|
30
|
| Як тільки Ісаак благословив Якова [сина свого], і як тільки вийшов Яків від лиця Ісаака, батька свого, Ісав, брат його, прийшов з полювання свого. | И# бhсть по є4же престaти їсаaку бlгословлsющу їaкwва сhна своего2: и3 бhсть є3гдA и3зhде їaкwвъ t лицA їсаaка nтцA своегw2, и3 и3сavъ брaтъ є3гw2 пріи1де съ лови1твы. |
|
31
|
31
|
| Приготував і він страву, і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: встань, батьку мій, і поїж дичини сина твого, щоб благословила мене душа твоя. | Сотвори1 же и3 т0й снBди и3 принесE nтцY своемY, и3 речE nтцY: да востaнетъ nтeцъ м0й, и3 да ћстъ t л0ва сhна своегw2, ћкw да бlгослови1тъ мS душA твоS. |
|
32
|
32
|
| Ісаак же, батько його, сказав йому: хто ти? Він сказав: я син твій, первісток твій, Ісав. | И# речE є3мY їсаaкъ nтeцъ є3гw2: кто2 є3си2 ты2; Џнъ же речE: ѓзъ є4смь сhнъ тв0й пeрвенецъ и3сavъ. |
|
33
|
33
|
| І затремтів Ісаак дуже великим трепетом, і сказав: хто ж це, що дістав [мені] дичини і приніс мені, і я їв від усього, раніше ніж ти прийшов, і я благословив його? він і буде благословенний. | Ўжасeсz же їсаaкъ ќжасомъ вeліимъ ѕэлw2 и3 речE: кто2 u5бо ўлови1вый мнЁ л0въ и3 принесhй ми2; и3 kд0хъ t всёхъ, прeжде нeже пріити2 тебЁ, и3 бlгослови1хъ є3го2, и3 бlгословeнъ бyдетъ. |
|
34
|
34
|
| Ісав, вислухавши слова батька свого [Ісаака], підняв голосне і дуже гірке волання і сказав батькові своєму: батьку мій! благослови і мене. | Бhсть же є3гдA ўслhша и3сavъ глаг0лы nтцA своегw2 їсаaка, возопи2 глaсомъ вeліимъ и3 г0рькимъ ѕэлw2, и3 речE: бlгослови2 ќбw и3 менE, џтче. |
|
35
|
35
|
| Але він сказав [йому]: брат твій прийшов з хитрістю і взяв благословення твоє. | Речe же є3мY: пришeдъ брaтъ тв0й съ лeстію, взS бlгословeніе твоE. |
|
36
|
36
|
| І сказав [Ісав]: чи не тому дано йому ім’я: Яків, що він запнув мене вже двічі? Він узяв первородство моє, і ось, тепер узяв благословення моє. І ще сказав [Ісав батькові своєму]: невже ти не залишив [і] мені благословення? | И# речE (и3сavъ): прaведнw наречeсz и4мz є3мY їaкwвъ: запs бо мS сE ўжE втори1цею, и3 пeрвенство моE взS, и3 нн7э взS бlгословeніе моE. И# речE и3сavъ nтцY своемY: не њстaвилъ ли є3си2 (и3) мнЁ бlгословeніz, џтче; |
|
37
|
37
|
| Ісаак відповів Ісаву: ось, я поставив його господарем над тобою і всіх братів його віддав йому в раби: обдарував його хлібом і вином; що ж я зроблю для тебе, сину мій? | Tвэщaвъ же їсаaкъ, речE и3сavу: ѓще господи1на є3го2 сотвори1хъ тебЁ, и3 всю2 брaтію є3гw2 сотвори1хъ рабы6 є3мY, пшени1цею и3 він0мъ ўтверди1хъ є3го2: тебё же что2 сотворю2, чaдо; |
|
38
|
38
|
| Але Ісав сказав батькові своєму: невже, батьку мій, одне в тебе благословення? благослови і мене, батьку мій! І [оскільки Ісаак мовчав,] підняв Ісав голос свій і заплакав. | Речe же и3сavъ ко nтцY своемY: є3дA є3ди1но є4сть бlгословeніе ў тебє2, џтче; бlгослови2 ќбw и3 менE, џтче. Ўмили1вшусz же їсаaку, возопи2 глaсомъ вeліимъ и3сavъ и3 восплaкасz. |
|
39
|
39
|
| І відповів Ісаак, батько його, і сказав йому: ось, від багатства землі буде перебування твоє і від роси небесної звище; | Tвэщaвъ же їсаaкъ nтeцъ є3гw2, речE є3мY: сE, t тyка земли2 бyдетъ вселeніе твоE, и3 t росы2 небeсныz свhше: |
|
40
|
40
|
| і ти будеш жити мечем твоїм і будеш служити братові твоєму; прийде ж час, коли ти вчиниш опір і скинеш ярмо його з шиї твоєї. | и3 мечeмъ твои1мъ жи1ти бyдеши, и3 брaту твоемY пораб0таеши: бyдетъ же (врeмz) є3гдA низложи1ши и3 tрэши1ши kрeмъ є3гw2 t вhи твоеS. |
|
41
|
41
|
| І зненавидів Ісав Якова через благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своїм: наближаються дні плачу за батьком моїм, і я вб’ю Якова, брата мого. | И# враждовaше и3сavъ на їaкwва њ бlгословeніи, и4мже бlгослови2 є3го2 nтeцъ є3гw2. Речe же и3сavъ во ўмЁ своeмъ: да прибли1жатсz днjе плaча nтцA моегw2, да бhхъ ўби1лъ їaкwва брaта моего2. |
|
42
|
42
|
| І переказані були Ревецці слова Ісава, старшого сина її; і вона послала, і покликала молодшого сина свого Якова, і сказала йому: ось, Ісав, брат твій, погрожує убити тебе; | Возвэщє1на же бhша ревeкцэ словесA и3сavа сhна є3S старёйшагw: и3 послaвши призвA їaкwва сhна своего2 ю3нёйшаго и3 речE є3мY: сE, и3сavъ брaтъ тв0й грози1тъ тебЁ ўби1ти тS: |
|
43
|
43
|
| і тепер, сину мій, послухайся слів моїх, встань, біжи [у Месопотамію] до Лавана, брата мого, у Харран, | нн7э u5бо, чaдо, послyшай моегw2 глaса, и3 востaвъ бэжи2 въ месопотaмію къ лавaну брaту моемY въ харрaнъ, |
|
44
|
44
|
| і поживи в нього трохи часу, доки вгамується лють брата твого, | и3 поживи2 съ ни1мъ дни6 нBкіz, д0ндеже tврати1тсz ћрость и3 гнёвъ брaта твоегw2 t тебє2, |
|
45
|
45
|
| доки вгамується гнів брата твого на тебе, і він забуде, що ти зробив йому: тоді я пошлю і візьму тебе звідти; для чого мені в один день позбутися обох вас? | и3 забyдетъ ±же є3мY сотвори1лъ є3си2, и3 послaвши приведY тS tтyду, да не когдA безчaдна бyду t nбои1хъ вaсъ въ дeнь є3ди1нъ. |
|
46
|
46
|
| І сказала Ревекка Ісааку: я життю не рада від дочок хеттейських; якщо Яків візьме дружину з дочок хеттейських, які ці, з дочок цієї землі, то для чого мені і життя? | Речe же ревeкка ко їсаaку: стужи1хъ си2 жи1знію моeю дщeрей рaди сынHвъ хеттeйскихъ: ѓще п0йметъ їaкwвъ женY t дщeрей земли2 сеS, то2 вскyю ми2 жи1ти; |
|
Глава 28
|
Главa к7и
|
|
1
|
1
|
| І покликав Ісаак Якова і благословив його, і заповідав йому і сказав: не бери собі дружини з дочок ханаанських; | Призвaвъ же їсаaкъ їaкwва, бlгослови2 є3го2 и3 заповёда є3мY, глаг0лz: да не п0ймеши жены2 t дщeрей хананeйскихъ: |
|
2
|
2
|
| встань, піди в Месопотамію, в дім Вафуїла, батька матері твоєї, і візьми собі дружину звідти, з дочок Лавана, брата матері твоєї; | востaвъ tбэжи2 въ месопотaмію въ д0мъ ваfуи1ла nтцA мaтере твоеS, и3 поими2 себЁ tтyду женY t дщeрей лавaна брaта мaтере твоеS: |
|
3
|
3
|
| Бог же Всемогутній нехай благословить тебе, нехай розплодить тебе і нехай розмножить тебе, і нехай буде від тебе безліч народів, | бGъ же м0й да блгcви1тъ тS и3 возрасти1тъ тS и3 ўмн0житъ тS, и3 бyдеши въ собр†ніz kзhкwвъ: |
|
4
|
4
|
| і нехай дасть тобі благословення Авраама [батька мого], тобі і нащадкам твоїм з тобою, щоб тобі успадкувати землю подорожування твого, яку Бог дав Аврааму! | и3 да дaстъ тебЁ блгcвeніе ґвраaма nтцA моегw2, тебЁ и3 сёмени твоемY по тебЁ наслёдити зeмлю њбитaніz твоегw2, ю4же дадE бGъ ґвраaму. |
|
5
|
5
|
| І відпустив Ісаак Якова, і він пішов у Месопотамію до Лавана, сина Вафуїла арамеянина, до брата Ревекки, матері Якова та Ісава. | Послa же їсаaкъ їaкwва: и3 tи1де въ месопотaмію къ лавaну сhну ваfуи1ла сЂріна, къ брaту же ревeкки мaтере їaкwвли и3 и3сavли. |
|
6
|
6
|
| Ісав побачив, що Ісаак благословив Якова і благословляючи послав його в Месопотамію, взяти собі дружину звідти, і заповів йому, сказавши: не бери дружини з дочок ханаанських; | Ви1дэ же и3сavъ, ћкw бlгослови2 їсаaкъ їaкwва и3 послA въ месопотaмію сЂрскую поsти tтyду себЁ женY, є3гдA бlгослови2 є3го2 и3 заповёда є3мY, глаг0лz: да не п0ймеши жены2 t дщeрей хананeйскихъ. |
|
7
|
7
|
| і що Яків послухав батька свого і матері своєї і пішов у Месопотамію. | И# послyша їaкwвъ nтцA и3 мaтере своеS, и3 tи1де въ месопотaмію сЂрскую. |
|
8
|
8
|
| І побачив Ісав, що дочки ханаанські неугодні Ісааку, батькові його; | Ви1дэвъ же и3сavъ, ћкw ѕлы6 сyть дщє1ри хананє1йскіz пред8 їсаaкомъ nтцeмъ є3гw2, |
|
9
|
9
|
| і пішов Ісав до Ізмаїла і взяв собі дружину Махалафу, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Наваїофову, зверх інших дружин своїх. | tи1де и3сavъ ко їсмaилу и3 взS маелefу дщeрь їсмaила сhна ґвраaмлz, сестрY навеHfову, женY къ женaмъ свои6мъ. |
|
10
|
10
|
| Яків же вийшов із Вирсавії і пішов у Харан, | И# tи1де їaкwвъ t клaдzзz клsтвеннагw и3 и4де въ харрaнъ, |
|
11
|
11
|
| і прийшов на одне місце, і залишився там ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв один із каменів того місця, і поклав собі під голову, і ліг на тому місці. | и3 њбрёте мёсто и3 ќспе тaмw, зaйде бо с0лнце: и3 взS t кaменіz мёста (тогw2) и3 положи2 въ возглaвіе себЁ, и3 спA на мёстэ џнэмъ. |
|
12
|
12
|
| І побачив сон: ось, ліствиця стоїть на землі, а верх її торкається неба; і ось, ангели Божі піднімаються і сходять по ній. | И# с0нъ ви1дэ: и3 сE, лёствица ўтверждeна на земли2, є3sже главA досzзaше до небесE, и3 ѓгGли б9іи восхождaху и3 низхождaху по нeй: |
|
13
|
13
|
| І ось, Господь стоїть на ній і промовляє: Я Господь, Бог Авраама, отця твого, і Бог Ісаака; [не бійся]. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі і твоєму потомству; | гDь же ўтверждaшесz на нeй и3 речE: ѓзъ є4смь бGъ ґвраaма nтцA твоегw2 и3 бGъ їсаaка, не б0йсz: землS, и3дёже ты2 спи1ши на нeй, тебЁ дaмъ ю5 и3 сёмени твоемY: |
|
14
|
14
|
| і буде потомство твоє — як пісок земний; і поширишся ти до моря і на схід, і на північ, і на південь, і благословляться у тобі й у твоєму потомстві всі племена земні; | и3 бyдетъ сёмz твоE ћкw пес0къ земнhй, и3 распространи1тсz на м0ре, и3 лjву, и3 сёверъ, и3 на вост0ки: и3 благословsтсz њ тебЁ вс‰ колBна зємнaz и3 њ сёмени твоeмъ: |
|
15
|
15
|
| і ось, Я з тобою, і збережу тебе всюди, куди ти не підеш; і поверну тебе в цю землю, бо Я не залишу тебе, доки не виконаю того, що Я сказав тобі. | и3 сE, ѓзъ є4смь съ тоб0ю, сохранszй тS на всsкомъ пути2, ѓможе ѓще п0йдеши, и3 возвращy тz въ зeмлю сію2: ћкw не и4мамъ тебE њстaвити, д0ндеже сотвори1ти ми2 вс‰, є3ли6ка гlахъ тебЁ. |
|
16
|
16
|
| Яків прокинувся від сну свого і сказав: істинно Господь присутній на цьому місці; а я не знав! | И# востA їaкwвъ t снA своегw2 и3 речE: ћкw є4сть гDь на мёстэ сeмъ, ѓзъ же не вёдэхъ. |
|
17
|
17
|
| І убоявся він і сказав: яке страшне це місце! це не що інше, як дім Божий, це врата небесні. | И# ўбоsсz и3 речE: ћкw стрaшно мёсто сіE: нёсть сіE, но д0мъ б9ій, и3 сі‰ вратA нбcнаz. |
|
18
|
18
|
| І встав Яків рано-вранці, і взяв камінь, який поклав собі під голову, і поставив його пам’ятником, і полив єлей на верхівку його. | И# востA їaкwвъ заyтра, и3 взS кaмень, є3г0же положи2 тaмw въ возглaвіе себЁ: и3 постaви є3го2 въ ст0лпъ, и3 возліS є3лeй верхY є3гw2. |
|
19
|
19
|
| І нарік [Яків] ім’я місцю тому: Вефиль*, а раніше ім’я того міста було: Луз. | И# прозвA їaкwвъ и4мz мёсту томY д0мъ б9ій: ўламлyзъ же бЁ и4мz грaду пeрвэе. |
|
20
|
20
|
| І дав Яків обітницю, сказавши: якщо [Господь] Бог буде зі мною і збереже мене в путі цій, у яку я йду, і дасть мені хліб їсти й одяг одягнутися, | И# положи2 їaкwвъ њбётъ, глаг0лz: ѓще бyдетъ гDь бGъ со мн0ю и3 сохрани1тъ мS на пути2 сeмъ, въ џньже ѓзъ и3дY, и3 дaстъ ми2 хлёбъ ћсти, и3 ри6зы њблещи1сz, |
|
21
|
21
|
| і я у мирі повернусь у дім батька мого, і буде Господь моїм Богом, — | и3 возврати1тъ мS здрaва въ д0мъ nтцA моегw2, и3 бyдетъ гDь мнЁ въ бGа: |
|
22
|
22
|
| то цей камінь, який я поставив пам’ятником, буде [у мене] домом Божим; і з усього, що Ти, Боже, даруєш мені, я дам Тобі десяту частину. | и3 кaмень сeй, є3г0же постaвихъ въ ст0лпъ, бyдетъ ми2 д0мъ б9ій, и3 t всёхъ, ±же ми2 дaси, десzти1ну њдесsтствую т† тебЁ. |
|
Глава 29
|
Главa к7f
|
|
1
|
1
|
| І встав Яків і пішов у землю синів сходу [до Лавана, сина Вафуїла арамеянина, до брата Ревекки, матері Якова та Ісава]. | И# востaвъ їaкwвъ на н0зэ, и4де въ зeмлю вост0чную къ лавaну сhну ваfуи1ла сЂріна, брaту же ревeкки мaтере їaкwвли и3 и3сavли. |
|
2
|
2
|
| І побачив: ось, на полі колодязь, і там три отари дрібної худоби, що лежала біля нього, тому що із того колодязя напували отари. Над отвором колодязя був великий камінь. | Ўзрё же, и3 сE, клaдzзь на п0ли: и3 бsху тaмw три2 ст†да nвeцъ, почивaюще при нeмъ: t тогH бо клaдzзz напаsхусz стадA. Кaмень же вeлій бsше над8 ќстіемъ клaдzзz. |
|
3
|
3
|
| Коли збиралися туди всі отари, відвалювали камінь від отвору колодязя і напували овець; потім знову клали камінь на своє місце, на отвір колодязя. | И# собирaхусz тaмw вс‰ стадA: и3 tвалsху кaмень t ќстіz клaдzзz и3 напаsху џвцы: и3 пaки полагaху кaмень на ќстіи клaдzзz на мёстэ своeмъ. |
|
4
|
4
|
| Яків сказав їм [пастухам]: брати мої! звідки ви? Вони сказали: ми з Харрана. | Речe же и5мъ їaкwвъ: брaтіz, tкyду є3стE вы2; Nни1 же рёша: t харрaна є3смы2. |
|
5
|
5
|
| Він сказав їм: чи знаєте ви Лавана, сина Нахорового? Вони сказали: знаємо. | Речe же и5мъ: знaете ли лавaна сhна нахHрова; Nни1 же рёша: знaемъ. |
|
6
|
6
|
| Він ще сказав їм: чи здоровий він? Вони сказали: здоровий; і ось, Рахиль, дочка його, йде з вівцями. | Речe же и5мъ: здрaвствуетъ ли; Nни1 же рёша: здрaвствуетъ. И# сE, рахи1ль дщи2 є3гw2 и3дsше со nвцaми. |
|
7
|
7
|
| І сказав [Яків]: ось, день ще довгий; не час збирати худобу; напоїть овець і йдіть, пасіть. | И# речE їaкwвъ: є3щE є4сть днE мн0гw, не u5 чaсъ собирaти скотA: напои1вше џвцы, шeдше паси1те. |
|
8
|
8
|
| Вони сказали: не можемо, поки не зберуться всі отари, і не відвалять каменя від отвору колодязя; тоді будемо ми поїти овець. | Nни1 же рёша: не м0жемъ, д0ндеже соберyтсz вси2 пастуси2 и3 tвалsтъ кaмень t ќстіz клaдzзz, и3 напои1мъ џвцы. |
|
9
|
9
|
| Ще він говорив з ними, як прийшла Рахиль [дочка Лавана] з дрібною худобою батька свого, бо вона пасла [дрібну худобу батька свого]. | Е#щE є3мY глаг0лющу къ ни6мъ, и3 сE, рахи1ль дщи2 лавaнz грzдsше со nвцaми nтцA своегw2: nнa бо пасsше џвцы nтцA своегw2. |
|
10
|
10
|
| Коли Яків побачив Рахиль, дочку Лавана, брата матері своєї, і овець Лавана, брата матері своєї, то підійшов Яків, відвалив камінь від отвору колодязя і напоїв овець Лавана, брата матері своєї. | Бhсть же ћкw ўзрЁ їaкwвъ рахи1ль дщeрь лавaна брaта мaтере своеS и3 џвцы лавaна брaта мaтере своеS, и3 приступи1въ їaкwвъ tвали2 кaмень t ќстіz клaдzзz: |
|
11
|
11
|
| І поцілував Яків Рахиль і підніс голос свій і заплакав. | и3 напои2 џвцы лавaна брaта мaтере своеS, и3 цэловA їaкwвъ рахи1ль, и3 возопи1въ глaсомъ свои1мъ, восплaкасz: |
|
12
|
12
|
| І сказав Яків Рахилі, що він родич батька її і що він син Ревекки. А вона побігла і сказала батьку своєму [все це]. | и3 повёда рахи1ли, ћкw брaтъ nтцA є3S є4сть и3 ћкw сhнъ ревeккинъ є4сть. И# тeкши повёда nтцY своемY по словесє1мъ си6мъ. |
|
13
|
13
|
| Лаван, почувши про Якова, сина сестри своєї, вибіг йому назустріч, обійняв його і поцілував його, і ввів його в дім свій; і він розповів Лавану про все це. | Бhсть же ћкw ўслhша лавaнъ и4мz їaкwва сhна сестры2 своеS, течE во срётеніе є3мY и3 њб8eмь є3го2 лобзA, и3 введE є3го2 въ д0мъ св0й. И# повёда лавaну вс‰ словесA сі‰. |
|
14
|
14
|
| Лаван же сказав йому: дійсно ти кость моя і плоть моя. І жив у нього Яків цілий місяць. | И# речE є3мY лавaнъ: t костeй мои1хъ и3 t пл0ти моеS є3си2 ты2. И# бЁ съ ни1мъ мёсzцъ днjй. |
|
15
|
15
|
| І Лаван сказав Якову: невже ти задарма будеш служити мені, тому що ти родич? скажи мені, що заплатити тобі? | Речe же лавaнъ їaкwву: понeже брaтъ м0й є3си2 ты2, да не пораб0таеши мнЁ тyне: повёждь ми2, что2 мздA твоS є4сть; |
|
16
|
16
|
| У Лавана ж було дві дочки; ім’я старшої: Лія; ім’я молодшої: Рахиль. | Ў лавaна же бёстэ двЁ дщє1ри: и4мz старёйшей лjа, и4мz же ю3нёйшей рахи1ль. |
|
17
|
17
|
| Лія була слабка на очі, а Рахиль була красива станом і красива лицем. | Џчи же л‡ины болёзнєнны: рахи1ль же бЁ добрA ви1домъ и3 краснA вз0ромъ ѕэлw2. |
|
18
|
18
|
| Яків полюбив Рахиль і сказав: я буду служити тобі сім років за Рахиль, молодшу дочку твою. | Возлюби1 же їaкwвъ рахи1ль. И# речE: пораб0таю тебЁ сeдмь лётъ за рахи1ль дщeрь твою2 мeншую. |
|
19
|
19
|
| Лаван сказав [йому]: краще віддати мені її за тебе, ніж віддати її за іншого кого; живи в мене. | Речe же є3мY лавaнъ: лyчше ми2 тебЁ дaти ю5, нeжели и3н0му tдaти мyжеви: со мн0ю живи2. |
|
20
|
20
|
| І служив Яків за Рахиль сім років; і вони видалися йому за кілька днів, тому що він любив її. | И# раб0та їaкwвъ за рахи1ль сeдмь лётъ: и3 бhша пред8 ни1мъ ћкw м†лы дни6, занeже любsше ю5. |
|
21
|
21
|
| І сказав Яків Лавану: дай дружину мою, тому що мені вже виповнився час, щоб увійти до неї. | Речe же їaкwвъ лавaну: дaждь ми2 женY мою2, понeже соверши1шасz днjе, да вни1ду къ нeй. |
|
22
|
22
|
| Лаван скликав усіх людей того міста і зробив вечерю. | Собрa же лавaнъ вс‰ мyжы мёста тогw2, и3 сотвори2 брaкъ. |
|
23
|
23
|
| Увечері ж узяв [Лаван] дочку свою Лію і ввів її до нього; і ввійшов до неї [Яків]. | И# бhсть вeчеръ, и3 поeмь лавaнъ лjю дщeрь свою2, введE ко їaкwву: и3 вни1де къ нeй їaкwвъ. |
|
24
|
24
|
| І дав Лаван служницю свою Зелфу у служниці дочці своїй Лії. | Дадe же лавaнъ лjи дщeри своeй зeлфу рабhню свою2, є4й въ рабY. |
|
25
|
25
|
| Вранці ж виявилося, що це Лія. І [Яков] сказав Лавану: що це зробив ти зі мною? чи не за Рахиль я служив у тебе? навіщо ти обманув мене? | Бhсть же заyтра, и3 сE, бsше лjа, и3 речE їaкwвъ лавaну: что2 сіE сотвори1лъ ми2 є3си2; не рахи1ли ли рaди раб0тахъ ў тебє2; вскyю же њби1дэлъ мS є3си2; |
|
26
|
26
|
| Лаван сказав: у нашому місці так не роблять, щоб молодшу видати раніше за старшу; | Tвэщa же лавaнъ: нёсть тaкw въ нaшемъ мёстэ вдaти мeншую прeжде старёйшіz. |
|
27
|
27
|
| закінчи тиждень цією, потім дамо тобі і ту за службу, яку ти будеш виконувати в мене ще сім років інших. | Скончaй u5бо седми6ны сеS, и3 дaмъ ти2 и3 сію2 за дёло, є4же дёлаеши ў менє2 є3щE сeдмь лётъ друг‡z. |
|
28
|
28
|
| Яків так і зробив і закінчив тиждень цією. І [Лаван] дав Рахиль, дочку свою, йому за дружину. | Сотвори1 же їaкwвъ тaкw: и3 и3сп0лни седми6ны сеS: и3 дадE є3мY лавaнъ рахи1ль дщeрь свою2 є3мY въ женY. |
|
29
|
29
|
| І дав Лаван служницю свою Валлу в служниці дочці своїй Рахилі. | Дадe же лавaнъ рахи1ли дщeри своeй вaллу рабY свою2, є4й въ рабY. |
|
30
|
30
|
| [Яків] увійшов і до Рахилі, і любив Рахиль більше, ніж Лію; і служив у нього ще сім років інших. | И# вни1де (їaкwвъ) къ рахи1ли: возлюби1 же рахи1ль пaче, нeже лjю: и3 раб0та є3мY сeдмь лётъ друг‡z. |
|
31
|
31
|
| Господь [Бог] побачив, що Лія була нелюбою, і відкрив утробу її, а Рахиль була неплідна. | Ви1дэвъ же гDь бGъ, ћкw ненави1дима бsше лjа, tвeрзе ложеснA є3S: рахи1ль же бsше непл0ды. |
|
32
|
32
|
| Лія зачала і народила [Якову] сина, і нарекла йому ім’я: Рувим, тому що сказала вона: Господь споглянув на моє нещастя [і дав мені сина], бо тепер буде любити мене чоловік мій. | И# зачaтъ лjа и3 роди2 сhна їaкwву: наречe же и4мz є3мY руви1мъ, глаг0лz: ћкw призрЁ гDь на моE смирeніе и3 дадe ми сhна: нн7э u5бо возлю1битъ мS мyжъ м0й. |
|
33
|
33
|
| І зачала [Лія] знову і народила [Якову другого] сина, і сказала: Господь почув, що я нелюба, і дав мені і цього. І нарекла йому ім’я: Симеон. | И# зачaтъ пaки лjа и3 роди2 сhна вторaго їaкwву и3 речE: занE ўслhша гDь, ћкw ненави1дима є4смь, и3 придадe ми и3 сего2. И# наречE и4мz є3мY сmмеHнъ. |
|
34
|
34
|
| І зачала ще і народила сина, і сказала: тепер-то прилучиться до мене чоловік мій, тому що я народила йому трьох синів. Від цього наречено йому ім’я: Левій. | И# зачaтъ є3щE и3 роди2 сhна и3 речE: въ нн7эшнее врeмz ў менє2 бyдетъ мyжъ м0й, роди1хъ бо є3мY три2 сhны. Сегw2 рaди наречE и4мz є3мY леvjй. |
|
35
|
35
|
| І ще зачала і народила сина, і сказала: тепер-то я звеличу Господа. Тому нарекла йому ім’я Іуда. І перестала народжувати. | И# зачeнши є3щE роди2 сhна и3 речE: нн7э є3щE сіE и3сповёмъ гDу. Сегw2 рaди наречE и4мz є3мY їyда, и3 престA раждaти. |
|
Глава 30
|
Главa l
|
|
1
|
1
|
| І побачила Рахиль, що вона не народжує дітей Якову, і позаздрила Рахиль сестрі своїй, і сказала Якову: дай мені дітей, а якщо не так, я вмираю. | Ви1дэвши же рахи1ль, ћкw не роди2 їaкwву, и3 поревновA рахи1ль сестрЁ своeй и3 речE їaкwву: дaждь ми2 ч†да: ѓще же ни2, ўмрY ѓзъ. |
|
2
|
2
|
| Яків розгнівався на Рахиль і сказав [їй]: хіба я Бог, Який не дав тобі плоду утроби? | Разгнёвавсz же їaкwвъ на рахи1ль, речE є4й: є3дA вмёстw бGа ѓзъ є4смь, и4же лиши1 тz плодA ўтр0бнагw; |
|
3
|
3
|
| Вона сказала: ось служниця моя Валла; увійди до неї; нехай вона народить на коліна мої, щоб і я мала дітей від неї. | Речe же рахи1ль їaкwву: сE, рабA моS вaлла: вни1ди къ нeй, и3 да роди1тъ на колёнахъ мои1хъ, и3 чaдо сотворю2 и3 ѓзъ t неS. |
|
4
|
4
|
| І дала вона Валлу, служницю свою, за дружину йому; і ввійшов до неї Яків. | И# дадE є3мY вaллу рабY свою2 є3мY въ женY: и3 вни1де къ нeй їaкwвъ. |
|
5
|
5
|
| Валла [служниця Рахилина] зачала і народила Якову сина. | И# зачA вaлла рабA рахи1лина и3 роди2 їaкwву сhна. |
|
6
|
6
|
| І сказала Рахиль: розсудив мене Бог, і почув голос мій, і дав мені сина. Тому нарекла йому ім’я: Дан. | И# речE рахи1ль: суди1 ми бGъ и3 послyша глaса моегw2, и3 дадe ми сhна. Сегw2 рaди прозвA и4мz є3мY дaнъ. |
|
7
|
7
|
| І ще зачала і народила Валла, служниця Рахилина, другого сина Якову. | И# зачaтъ є3щE вaлла рабA рахи1лина и3 роди2 сhна вторaго їaкwву. |
|
8
|
8
|
| І сказала Рахиль: боротьбою сильною боролась я із сестрою моєю і перемогла. І нарекла йому ім’я: Неффалим. | И# речE рахи1ль: под8s мz бGъ, и3 сравни1хсz съ сестр0ю моeю, и3 возмог0хъ. И# прозвA и4мz є3гw2 нефfалjмъ. |
|
9
|
9
|
| Лія побачила, що перестала народжувати, і взяла служницю свою Зелфу, і дала її Якову за дружину, [і він увійшов до неї]. | Ви1дэ же лjа, ћкw престA раждaти, и3 взS зeлфу рабY свою2 и3 дадE ю5 їaкwву въ женY: и3 вни1де къ нeй. |
|
10
|
10
|
| І Зелфа, служниця Ліїна, [зачала і] народила Якову сина. | И# зачaтъ зeлфа рабA лjина и3 роди2 їaкwву сhна. |
|
11
|
11
|
| І сказала Лія: додалося. І нарекла йому ім’я: Гад. | И# речE лjа: блaго мнЁ случи1сz. И# наречE и4мz є3мY гaдъ. |
|
12
|
12
|
| І [ще зачала] Зелфа, служниця Лії, [і] народила іншого сина Якову. | И# зачaтъ є3щE зeлфа рабA лjина и3 роди2 їaкwву сhна вторaго. |
|
13
|
13
|
| І сказала Лія: до блага мого, тому що блаженною будуть називати мене жінки. І нарекла йому ім’я: Асир. | И# речE лjа: блажeна ѓзъ, ћкw ўблажaтъ мS жєны2. И# прозвA и4мz є3мY ґси1ръ. |
|
14
|
14
|
| Рувим пішов під час жнив пшениці, і знайшов мандрагорові яблука в полі, і приніс їх Лії, матері своїй. І Рахиль сказала Лії [сестрі своїй]: дай мені мандрагорів сина твого. | И$де же руви1мъ въ дeнь жaтвы пшени1цы и3 њбрёте ћблwка мандраг0рwва на п0ли, и3 принесE | къ лjи мaтери своeй. Речe же рахи1ль къ лjи сестрЁ своeй: дaждь ми2 t мандраг0рwвъ сhна твоегw2. |
|
15
|
15
|
| Але [Лія] сказала їй: невже мало тобі заволодіти чоловіком моїм, що ти домагаєшся і мандрагорів сина мого? Рахиль сказала: так нехай він ляже з тобою в цю ніч, за мандрагори сина твого. | Речe же лjа: не дов0лно ли тебЁ, ћкw взzлA є3си2 мyжа моего2; є3дA и3 мандраг0ры сhна моегw2 в0змеши; Речe же рахи1ль: не тaкw: да бyдетъ сеS н0щи съ тоб0ю за мандраг0ры сhна твоегw2. |
|
16
|
16
|
| Яків прийшов з поля ввечері, і Лія вийшла йому назустріч і сказала: увійди до мене [сьогодні], тому що я купила тебе за мандрагори сина мого. І ліг він з нею в ту ніч. | Пріи1де же їaкwвъ съ п0лz въ вeчеръ, и3 и3зhде лjа во срётеніе є3мY и3 речE: ко мнЁ вни1деши днeсь: наsла бо тS є4смь за мандраг0ры сhна моегw2. И# бhсть съ нeю тоS н0щи. |
|
17
|
17
|
| І почув Бог Лію, і вона зачала і народила Якову п’ятого сина. | И# послyша бGъ лjю, и3 зачeнши роди2 їaкwву сhна пsтаго. |
|
18
|
18
|
| І сказала Лія: Бог дав відплату мені за те, що я віддала служницю мою чоловікові моєму. І нарекла йому ім’я: Іссахар [що значить відплата]. | И# речE лjа: дадe ми бGъ мздY мою2, занE дaхъ рабY мою2 мyжу моемY. И# прозвA и4мz є3мY їссахaръ, є4же є4сть мздA. |
|
19
|
19
|
| І ще зачала Лія і народила Якову шостого сина. | И# зачaтъ є3щE лjа и3 роди2 сhна шестaго їaкwву. |
|
20
|
20
|
| І сказала Лія: Бог дав мені прекрасний дарунок; тепер буде жити в мене чоловік мій, тому що я народила йому шість синів. І нарекла йому ім’я: Завулон. | И# речE лjа: даровa ми бGъ дaръ д0бръ въ нн7эшнее врeмz: возлю1битъ мS мyжъ м0й: роди1хъ бо є3мY шeсть сынHвъ. И# прозвA и4мz є3мY завулHнъ. |
|
21
|
21
|
| Потім народила дочку і нарекла їй ім’я: Діна. | И# посeмъ роди2 дщeрь, и3 прозвA и4мz є4й дjна. |
|
22
|
22
|
| І згадав Бог про Рахиль, і почув її Бог, і відкрив утробу її. | Помzнy же бGъ рахи1ль, и3 ўслhша ю5 бGъ, и3 tвeрзе ўтр0бу є3S: |
|
23
|
23
|
| Вона зачала і народила [Якову] сина, і сказала [Рахиль]: зняв Бог ганьбу мою. | и3 зачeнши, роди2 їaкwву сhна. И# речE рахи1ль: tS бGъ ўкори1зну мою2. |
|
24
|
24
|
| І нарекла йому ім’я: Йосиф, сказавши: Господь дасть мені і другого сина. | И# наречE и4мz є3мY їHсифъ, глаг0лющи: да придaстъ ми2 бGъ сhна другaго. |
|
25
|
25
|
| Після того, як Рахиль народила Йосифа, Яків сказав Лавану: відпусти мене, і піду я у своє місце, й у свою землю; | Бhсть же ћкw роди2 рахи1ль їHсифа, речE їaкwвъ лавaну: tпусти1 мz, да и3дY на мёсто моE и3 въ зeмлю мою2: |
|
26
|
26
|
| віддай [мені] дружин моїх і дітей моїх, за яких я служив тобі, і я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив тобі. | tдaждь ми2 жєны2 мо‰ и3 дёти мо‰, и4хже рaди раб0тахъ тебЁ, да tидY: тh бо вёси раб0ту, ю4же раб0тахъ ти2. |
|
27
|
27
|
| І сказав йому Лаван: о, якби я знайшов благовоління перед очима твоїми! я помічаю, що за тебе Господь благословив мене. | Речe же є3мY лавaнъ: ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 тоб0ю: ўсмотри1хъ бо, ћкw блгcви1 мz бGъ пришeствіемъ твои1мъ: |
|
28
|
28
|
| І сказав: признач собі нагороду від мене, і я дам [тобі]. | раздэли2 мздY свою2 ў менє2, и3 дaмъ ти2. |
|
29
|
29
|
| І сказав йому [Яків]: ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя при мені; | Речe же їaкwвъ: ты2 вёси, ±же раб0тахъ тебЁ, и3 коли1кw бЁ скотA твоегw2 ў менє2: |
|
30
|
30
|
| бо мало було у тебе до мене, а стало багато; Господь благословив тебе з приходом моїм; коли ж я буду працювати для свого дому? | мaлw бо бЁ є3ли1кw твоегw2 ў менє2 и3 возрастE во мн0жество: и3 блгcви1 тz гDь пришeствіемъ мои1мъ: нн7э u5бо когдA сотворю2 и3 ѓзъ себЁ д0мъ; |
|
31
|
31
|
| І сказав [йому Лаван]: що дати тобі? Яків сказав [йому]: не давай мені нічого. Якщо тільки зробиш мені, що я скажу, то я знову буду пасти і стерегти овець твоїх. | И# речE къ немY лавaнъ: чт0 ти дaмъ; Речe же є3мY їaкwвъ: не дaси ми2 ничт0же: ѓще сотвори1ши ми2 глаг0лъ сeй, пaки пасти2 и4мамъ џвцы тво‰, и3 сохраню2: |
|
32
|
32
|
| Я пройду сьогодні через усю отару овець твоїх; відокрем з нього всяку худобу з цятками і з плямами, усяку тварину чорну із овець, також із плямами і з цятками з кіз. Така худоба буде нагородою мені [і буде моєю]. | њб8иди2 вс‰ џвцы тво‰ нн7э и3 разлучи2 tтyду всsкую џвцу пелeсую во nвцaхъ, и3 всsку бэловaтую и3 пeструю въ козaхъ, бyдетъ ми2 мздA (и3 бyдетъ моE): |
|
33
|
33
|
| І буде говорити за мене перед тобою справедливість моя в наступний час, коли прийдеш подивитися нагороду мою. Усяка коза не з цятками і не з плямами, і з овець не чорна, крадене це в мене. | и3 послyшаетъ менE прaвда моS во ќтрешній дeнь, ћкw є4сть мздA моS пред8 тоб0ю: всE є4же ѓще не бyдетъ пестро2 и3 бэловaтое въ козaхъ, и3 пелeсо во nвцaхъ, за ўкрaденое бyдетъ мн0ю. |
|
34
|
34
|
| Лаван сказав [йому]: добре, нехай буде за твоїм словом. | Речe же є3мY лавaнъ: бyди по словеси2 твоемY. |
|
35
|
35
|
| І відокремив у той день козлів строкатих і з плямами, і всіх кіз із цятками і з плямами, усіх, на яких було трохи білого, і всіх чорних овець, і віддав у руки синам своїм; | И# разлучи2 въ т0й дeнь козлы2 пє1стрыz и3 бэлов†тыz, и3 вс‰ к0зы пє1стрыz и3 бэлwвaтыz, и3 всE є4же бЁ пелeсо во nвцaхъ, и3 всE є4же бsше бёлое въ ни1хъ: и3 дадE въ рyцэ сынHмъ свои6мъ: |
|
36
|
36
|
| і призначив відстань між собою і між Яковом на три дні путі. Яків же пас іншу дрібну худобу Лаванову. | и3 разстaви путeмъ трeхъ днjй, и3 междY и4ми и3 междY їaкwвомъ: їaкwвъ же пасsше џвцы лавaнwвы њстaвшыzсz. |
|
37
|
37
|
| І взяв Яків свіже пруття із тополі, мигдалю та явора, і повирізував на ньому [Яків] білі смуги, знявши до білизни кору, що на прутті, | Взs же їaкwвъ себЁ жeзлъ стmракjновъ зелeный, и3 nрёховъ, и3 ћворовый: и3 њстрогA | їaкwвъ пестрeніемъ бёлымъ, сострогaz корY: kвлsшесz же на жезлaхъ бёлое, є4же њстрогA, пестро2. |
|
38
|
38
|
| і поклав пруття з нарізкою перед худобою у водопійних коритах, куди худоба приходила пити, і де, приходячи пити, зачинала перед пруттям. | И# положи2 жезлы2, ±же њстрогA, въ пои1лныхъ корhтэхъ воды2: да є3гдA пріи1дутъ џвцы пи1ти, пред8 жезлы6 пришeдшымъ и5мъ пи1ти, зачнyтъ џвцы по жезлHмъ: |
|
39
|
39
|
| І зачинала худоба перед пруттям, і народжувалася худоба строката, і з цятками, і з плямами. | и3 зачинaху џвцы по жезлHмъ, и3 раждaху џвцы бэлwвaтыz и3 пє1стрыz и3 пепелови6дныz пє1стрыz. |
|
40
|
40
|
| І відокремлював Яків ягнят і ставив худобу лицем до строкатої і всієї чорної худоби Лаванової; і тримав свої отари окремо і не ставив їх разом з худобою Лавана. | Ѓгницы же разлучи2 їaкwвъ и3 постaви прsмw nвцaмъ nвнA бэловaтаго, и3 всsкое пeстрое во ѓгнцахъ: и3 разлучи2 себЁ стадA по себЁ, и3 не смэси2 си1хъ со nвцaми лавaновыми. |
|
41
|
41
|
| Кожного разу, коли зачинала худоба міцна, Яків клав пруття в коритах перед очима худоби, щоб вона зачинала перед пруттям. | Бhсть же во врeмz, въ нeже зачинaху џвцы во чрeвэ пріeмлющz, положи2 їaкwвъ жезлы2 пред8 nвцaми въ корhтэхъ, є4же зачинaти и5мъ по жезлHмъ: |
|
42
|
42
|
| А коли зачинала худоба слабка, тоді він не клав. І діставалася слабка худоба Лавану, а міцна Якову. | є3гдa же раждaху џвцы, не полагaше: бhша же неназнамен†ныz лавaнwвы, ґ знамен†ныz ї†кwвли. |
|
43
|
43
|
| І стала ця людина дуже, дуже багатою, і було в нього безліч дрібної худоби [і великої худоби], і рабинь, і рабів, і верблюдів, і ослів. | И# разбогатЁ человёкъ ѕэлw2 ѕэлw2: и3 бhша є3мY ск0ти мн0зи, и3 вол0ве, и3 раби2, и3 рабы6ни, и3 велблю1ды, и3 nслы2. |
|
Глава 31
|
Главa lа
|
|
1
|
1
|
| І почув [Яків] слова синів Лаванових, які говорили: Яків заволодів усім, що було у батька нашого, і з маєтку батька нашого склав усе багатство це. | Слhша же їaкwвъ словесA сынHвъ лавaновыхъ, глаг0лющихъ: взS їaкwвъ вс‰ ±же nтцA нaшегw, и3 t сyщихъ nтцA нaшегw сотвори2 всю2 слaву сію2. |
|
2
|
2
|
| І побачив Яків обличчя Лавана, і ось, воно не таке до нього, як було вчора і третього дня. | И# ви1дэ їaкwвъ лицE лавaне, и3 сE не бsше къ немY, ћкw вчерA и3 трeтіzгw днE. |
|
3
|
3
|
| І сказав Господь Якову: повернися в землю батьків твоїх і на батьківщину твою; і Я буду з тобою. | Речe же гDь ко їaкwву: возврати1сz въ зeмлю nтцA твоегw2 и3 въ р0дъ тв0й, и3 бyду съ тоб0ю. |
|
4
|
4
|
| І послав Яків, і покликав Рахиль і Лію в поле, до отари дрібної своєї худоби, | Послaвъ же їaкwвъ, призвA лjю и3 рахи1ль на п0ле, и3дёже бsху стадA, |
|
5
|
5
|
| і сказав їм: я бачу обличчя батька вашого, що воно до мене не таке, яким було вчора і третього дня; але Бог батька мого був зі мною; | и3 речE и5мъ: ви1жду ѓзъ лицE nтцA вaшегw, ћкw нёсть ко мнЁ, ћкоже вчерA и3 трeтіzгw днE: бGъ же nтцA моегw2 бЁ со мн0ю: |
|
6
|
6
|
| ви самі знаєте, що я всіма силами служив батьку вашому, | и3 вы2 сaми вёсте, ћкw всeю си1лою моeю раб0тахъ nтцY вaшему: |
|
7
|
7
|
| а батько ваш обманював мене і разів десять переміняв нагороду мою; але Бог не попустив йому зробити мені зло. | nтeцъ же вaшъ њби1дэ мS и3 и3змэни2 мздY мою2 десzти2 ѓгнцєвъ, но не дадE є3мY бGъ ѕлA сотвори1ти мнЁ. |
|
8
|
8
|
| Коли сказав він, що худоба з цятками буде тобі в нагороду, то худоба вся народжувалася з цятками. А коли він сказав: строкаті будуть тобі в нагороду, то вся худоба народжувала строкатих. | Ѓще си1це речeтъ: пє1стрыz, бyдетъ твоS мздA: и3 родsтсz вс‰ џвцы пє1стрыz. Ѓще же речeтъ: бBлыz, бyдетъ твоS мздA: и3 родsтсz вс‰ џвцы бBлыz. |
|
9
|
9
|
| І відібрав Бог [усю] худобу у батька вашого і дав [її] мені. | И# tS бGъ вс‰ скоты2 nтцA вaшегw и3 дадE | мнЁ. |
|
10
|
10
|
| Одного разу в такий час, коли худоба зачинає, я глянув і побачив уві сні, і ось козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і плямами. | И# бhсть є3гдA зачинaху џвцы во чрeвэ пріeмлющz, и3 ви1дэхъ nчи1ма мои1ма во снЁ: и3 сE, козлы2 и3 nвны2 восходsще бsху на џвцы и3 к0зы, бэлов†тыz и3 пє1стрыz и3 пепелови6дныz пє1стрыz. |
|
11
|
11
|
| Ангел Божий сказав мені уві сні: Якове! Я сказав: ось я. | И# речe ми ѓгGлъ б9ій во снЁ: їaкwве. Ѓзъ же рёхъ: чт0 є3сть; |
|
12
|
12
|
| Він сказав: зведи очі твої і подивися: усі козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і з плямами, бо Я бачу все, що Лаван робить з тобою; | И# речE: воззри2 nчи1ма твои1ма и3 ви1ждь козлы2 и3 nвны2 восходsщыz на џвцы и3 к0зы, бBлыz и3 пє1стрыz и3 пепелови6дныz пє1стрыz: ви1дэхъ бо, є3ли6ка тебЁ лавaнъ твори1тъ: |
|
13
|
13
|
| Я Бог [Який явився тобі] у Вефилі, де ти возлив єлей на пам’ятник і де ти дав Мені обітницю; тепер встань, вийди з землі цієї і повернися в землю батьківщини твоєї [і Я буду з тобою]. | ѓзъ є4смь бGъ kви1выйсz тебЁ на мёстэ б9іи, и3дёже помaзалъ ми2 є3си2 тaмw ст0лпъ, и3 њбэтовaлъ ми2 є3си2 тaмw њбётъ: нн7э u5бо востaни и3 и3зhди t земли2 сеS, и3 и3ди2 въ зeмлю рождeніz твоегw2, и3 бyду съ тоб0ю. |
|
14
|
14
|
| Рахиль і Лія сказали йому у відповідь: чи є ще нам частка і спадщина в домі батька нашого? | И# tвэщ†вши рахи1ль и3 лjа, рек0стэ є3мY: є3дA є4сть нaмъ є3щE чaсть и3ли2 наслёдіе въ домY nтцA нaшегw; |
|
15
|
15
|
| чи не за чужих він нас вважає? бо він продав нас і з’їв навіть срібло наше; | не ћкw ли чужhz вмэни1хомсz є3мY; продадe бо нaсъ и3 снэдE снёдію сребро2 нaше: |
|
16
|
16
|
| тому все [маєток і] багатство, що Бог відібрав у батька нашого, є наше і дітей наших; отже, роби все, що Бог сказав тобі. | всE богaтство и3 слaва, ю4же tS бGъ t nтцA нaшегw, нaмъ бyдетъ и3 чaдwмъ нaшымъ: нн7э u5бо, є3ли6ка тебЁ речE бGъ, твори2. |
|
17
|
17
|
| І встав Яків, і посадив дітей своїх і дружин своїх на верблюдів, | Востaвъ же їaкwвъ, взS жєны2 сво‰ и3 дёти сво‰ на велблю1ды, |
|
18
|
18
|
| і взяв із собою всю худобу свою і все багатство своє, яке надбав, худобу власну його, яку він придбав у Месопотамії, [і все своє,] щоб іти до Ісаака, батька свого, в землю Ханаанську. | и3 забрA вс‰ и3мBніz сво‰ и3 вс‰ стzж†ніz, ±же притzжA въ месопотaміи, и3 вс‰ сво‰, є4же tити2 ко їсаaку nтцY своемY въ зeмлю ханаaнскую. |
|
19
|
19
|
| І коли Лаван пішов стригти худобу свою, то Рахиль викрала ідолів, що були у батька її. | Лавaнъ же tи1де њстрищи2 џвцы сво‰: ўкрaде же рахи1ль јдwлы nтцA своегw2. |
|
20
|
20
|
| Яків же украв серце у Лавана арамеянина, тому що не сповістив його, що відходить. | Ўтаи1 же їaкwвъ t лавaна сЂріна, не повёдати є3мY, ћкw ўх0дитъ, |
|
21
|
21
|
| І пішов з усім, що у нього було; і, вставши, перейшов ріку і попрямував до гори Галаад. | и3 tбэжE сaмъ, и3 вс‰ ±же є3гw2, и3 прeйде рэкY, и3 взhде на горY галаaдъ. |
|
22
|
22
|
| На третій день сказали Лавану [арамеянину], що Яків пішов. | Повёдасz же лавaну сЂріну въ трeтій дeнь, ћкw бэжA їaкwвъ: |
|
23
|
23
|
| Тоді він взяв із собою [синів і] родичів своїх, і гнався за ним сім днів, і наздогнав його на горі Галаад. | и3 пои1мъ сhны и3 брaтію свою2 съ соб0ю, гнA в8слёдъ є3гw2 путeмъ сeдмь днjй: и3 дости1же є3го2 на горЁ галаaдъ. |
|
24
|
24
|
| І прийшов Бог до Лавана арамеянина вночі уві сні і сказав йому: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого. | Пріи1де же бGъ къ лавaну сЂріну н0щію во снЁ и3 речE є3мY: блюди2 себE, да не когдA возглаг0леши ко їaкwву ѕл†. |
|
25
|
25
|
| І наздогнав Лаван Якова; Яків же поставив намет свій на горі, і Лаван з родичами своїми поставив на горі Галаад. | И# пости1же лавaнъ їaкwва: їaкwвъ же постaви кyщу свою2 на горЁ: лавaнъ же разстaви брaтію свою2 на горЁ галаaдъ. |
|
26
|
26
|
| І сказав Лаван Якову: що ти зробив? для чого ти обманув мене, і повів дочок моїх, як полонених зброєю? | Речe же лавaнъ їaкwву: что2 сотвори1лъ є3си2; вскyю тaйнw ўшeлъ є3си2 и3 њкрaлъ є3си2 мS, и3 tвeлъ дщє1ри мо‰, ћкw плBнницы nрyжіемъ; |
|
27
|
27
|
| навіщо ти втік таємно, і сховався від мене, і не сказав мені? я відпустив би тебе з веселощами і з піснями, з тимпаном і з гуслами; | и3 ѓще бы ми2 повёдалъ є3си2, tпусти1лъ бhхъ тS съ весeліемъ и3 съ мусікjею, и3 тmмп†ны и3 гyсльми: |
|
28
|
28
|
| ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх; нерозважливо ти зробив. | и3 не спод0бихсz цэловaти дэтeй мои1хъ и3 дщeрей мои1хъ: нн7э же несмhсленнw сотвори1лъ є3си2: |
|
29
|
29
|
| Є в руці моїй сила вчинити вам зло; але Бог батька вашого вчора говорив до мене і сказав: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого. | и3 нн7э рукA моS м0жетъ њѕл0бити тS. Но бGъ nтцA твоегw2 вчерA речE ко мнЁ, гlz: блюди2 себE, да не когдA возглаг0леши ко їaкwву ѕл†. |
|
30
|
30
|
| Але нехай би ти пішов, тому що ти нетерпляче захотів бути у домі батька твого, — навіщо ти украв богів моїх? | Нн7э u5бо tшeлъ є3си2: желaніемъ бо возжелaлъ є3си2 tити2 въ д0мъ nтцA твоегw2: вскyю ўкрaлъ є3си2 б0ги мо‰; |
|
31
|
31
|
| Яків відповів Лавану і сказав: я боявся, тому що я думав, не відняв би ти в мене дочок своїх [і все моє]. | Tвэщaвъ же їaкwвъ речE къ лавaну: понeже ўбоsхсz: рёхъ бо, да не кaкw tи1меши дщє1ри тво‰ t менє2, и3 вс‰ мо‰. |
|
32
|
32
|
| [І сказав Яків:] у кого знайдеш богів твоїх, той не буде живим; при родичах наших дізнавайся, що [є твого] у мене, і візьми собі. [Але він нічого від нього не дізнався.] Яків не знав, що Рахиль [дружина його] украла їх. | И# речE їaкwвъ: ў негHже ѓще њбрsщеши б0ги тво‰, да не бyдетъ жи1въ пред8 брaтіею нaшею: ўзнавaй, что2 є4сть твоегw2 ў менє2, и3 возми2. И# не познA ў негw2 ничт0же: не вёдzше же їaкwвъ, ћкw рахи1ль женA є3гw2 ўкрадE |. |
|
33
|
33
|
| І ходив Лаван у намет Якова, і в намет Лії, і в намет двох рабинь, [і обшукував,] але не знайшов. І, вийшовши з намету Лії, ввійшов у намет Рахилі. | Вшeдъ же лавaнъ, њб8искA въ кyщи лjинэ, и3 не њбрёте. И# и3зhде и3з8 кyщи лjины, и3 њб8искA кyщу їaкwвлю и3 въ кyщи двои1хъ рабhнь, и3 не њбрёте. Вни1де же и3 въ кyщу рахи1лину. |
|
34
|
34
|
| Рахиль же взяла ідолів, і поклала їх під верблюже сідло і сіла на них. І обшукав Лаван увесь намет; але не знайшов. | Рахи1ль же взS јдwлы и3 положи2 w4ныz под8 сэдло2 велблю1же и3 сёде на ни1хъ, |
|
35
|
35
|
| Вона ж сказала батькові своєму: нехай не прогнівається господар мій, що я не можу встати перед тобою, тому що в мене звичайне жіноче. І [Лаван] шукав [у всьому наметі], але не знайшов ідолів. | и3 речE nтцY своемY: не и3мёй себЁ тsжкw, господи1не: не могY востaти пред8 тоб0ю, ћкw nбы6чнаz жє1нскаz ми2 сyть. И#скa же лавaнъ по всeй кyщи, и3 не њбрёте јдwлwвъ. |
|
36
|
36
|
| Яків розсердився і вступив у суперечку з Лаваном. І почав Яків говорити і сказав Лавану: яка провина моя, який гріх мій, що ти переслідуєш мене? | Разгнёвасz же їaкwвъ и3 прsшесz съ лавaномъ. Tвэщaвъ же їaкwвъ речE лавaну: кaz непрaвда моS; и3 кjй грёхъ м0й, ћкw погнaлъ є3си2 в8слёдъ менє2, |
|
37
|
37
|
| ти оглянув у мене усі речі [в домі моєму], що знайшов ти з усіх речей твого дому? покажи тут перед родичами моїми і перед родичами твоїми; нехай вони розсудять між нами обома. | и3 ћкw њб8искaлъ є3си2 вс‰ сосyды д0му моегw2; что2 њбрёлъ є3си2 t всёхъ сосyдwвъ д0му твоегw2; положи2 здЁ пред8 брaтіею твоeю и3 брaтіею моeю, и3 да разсyдzтъ междY nбёма нaма: |
|
38
|
38
|
| Ось, двадцять років я був у тебе; вівці твої і кози твої не викидали; баранів отари твоєї я не їв; | сE, двaдесzть лётъ ѓзъ є4смь съ тоб0ю: џвцы тво‰ и3 к0зы тво‰ не бhша без8 плодA: nвнHвъ nвeцъ твои1хъ не поzд0хъ: |
|
39
|
39
|
| роздертого звіром я не приносив до тебе, це був мій збиток; ти з мене стягував, чи вдень що пропадало, чи вночі пропадало; | ѕвэроsдины не принес0хъ къ тебЁ: ѓзъ воздаsхъ тебЁ t менє2 самaгw татбины6 дєннhz и3 татбины6 нwщнhz: |
|
40
|
40
|
| я знемагав удень від спеки, а вночі від холоду, і сон мій тікав від очей моїх. | бhхъ во дни2 жег0мь зн0емъ, и3 стyденію въ нощи2, и3 tхождaше с0нъ t џчію моє1ю: |
|
41
|
41
|
| Такі мої двадцять років у домі твоєму. Я служив тобі чотирнадцять років за двох дочок твоїх і шість років за худобу твою, а ти десять разів переміняв нагороду мою. | сE, мнЁ двaдесzть лётъ ѓзъ є4смь въ домY твоeмъ, раб0тахъ тебЁ четыренaдесzть лётъ двyхъ рaди дщeрей твои1хъ и3 шeсть лётъ за џвцы тво‰, и3 преwби1дэлъ є3си2 мздY мою2 десzтію2 ѓгницами: |
|
42
|
42
|
| Якби не був зі мною Бог батька мого, Бог Авраама і страх Ісаака, ти тепер відпустив би мене ні з чим. Бог побачив недолю мою і працю рук моїх і заступився за мене вчора. | ѓще не бы2 бGъ nтцA моегw2 ґвраaма, и3 стрaхъ їсаaка бhлъ мнЁ, нн7э тщA tпусти1лъ бы мS є3си2: смирeніе моE и3 трyдъ рукY моє1ю ўви1дэ бGъ, и3 њбличи1 тz вчерA. |
|
43
|
43
|
| І відповів Лаван і сказав Якову: дочки — мої дочки; діти — мої діти; худоба — моя худоба, і все, що ти бачиш, це моє: чи можу я що зробити тепер з дочками моїми і з дітьми їхніми, які народжені ними? | Tвэщaвъ же лавaнъ, речE ко їaкwву: дщє1ри дщє1ри мо‰ и3 сhнове сhнове мои2, и3 ск0ти ск0ти мои2, и3 вс‰ є3ли6ка ты2 ви1диши мо‰ сyть и3 дщeрей мои1хъ: что2 сотворю2 и5мъ днeсь, и3ли2 чaдwмъ и4хъ, ±же роди1ста; |
|
44
|
44
|
| Тепер укладімо союз я і ти, і це буде свідоцтвом між мною і тобою. [При цьому Яків сказав йому: ось, з нами немає нікого; дивися, Бог свідок між мною і тобою.] | нн7э ќбw грzди2, завэщaимъ завётъ ѓзъ и3 ты2: и3 бyдетъ во свидётелство междY мн0ю и3 тоб0ю. Речe же є3мY їaкwвъ: сE, никт0же съ нaми є4сть: ви1ждь, бGъ свидётель междY мн0ю и3 тоб0ю. |
|
45
|
45
|
| І взяв Яків камінь і поставив його пам’ятником. | И# взeмъ їaкwвъ кaмень, постaви є3го2 въ ст0лпъ. |
|
46
|
46
|
| І сказав Яків родичам своїм: наберіть каміння. Вони взяли каміння, і зробили пагорб, і їли [і пили] там на пагорбі. [І сказав йому Лаван: пагорб цей свідок сьогодні між мною і тобою.] | Речe же їaкwвъ брaтіи своeй: собери1те кaменіе. И# собрaша кaменіе и3 сотвори1ша х0лмъ: и3 kд0ша, и3 пи1ша тaмw на холмЁ. Речe же є3мY лавaнъ: х0лмъ сeй свидётелствуетъ междY мн0ю и3 тоб0ю днeсь. |
|
47
|
47
|
| І назвав його Лаван: Ієгар-Сагадуфа; а Яків назвав його Галаадом. | И# прозвA є3го2 лавaнъ х0лмъ свидётелства: їaкwвъ же прозвA х0лмъ свидётель. |
|
48
|
48
|
| І сказав Лаван [Якову]: сьогодні цей пагорб [і пам’ятник, що я поставив,] між мною і тобою свідок. Тому і наречено йому ім’я: Галаад, | Речe же лавaнъ ко їaкwву: сE, х0лмъ сeй и3 ст0лпъ, є3г0же постaвихъ междY мн0ю и3 тоб0ю, свидётелствуетъ х0лмъ сeй и3 свидётелствуетъ ст0лпъ сeй: сегw2 рaди прозвaсz и4мz х0лмъ свидётелствуетъ, |
|
49
|
49
|
| також: Мицпа, від того, що Лаван сказав: нехай наглядає Господь за мною і за тобою, коли ми розійдемося один від одного; | и3 видёніе, є4же речE: да ви1дитъ бGъ междY мн0ю и3 тоб0ю, ћкw tи1демъ дрyгъ t дрyга: |
|
50
|
50
|
| якщо ти будеш чинити лихе з дочками моїми, або якщо візьмеш дружин, крім дочок моїх, то, хоч немає людини між нами, [яка б бачила,] але дивись, Бог свідок між мною і між тобою. | ѓще смири1ши дщє1ри мо‰, ѓще п0ймеши жєны2 над8 дщє1ри мо‰, ви1ждь, никт0же съ нaми є4сть ви1дzй: бGъ свидётель междY мн0ю и3 междY тоб0ю. |
|
51
|
51
|
| І сказав Лаван Якову: ось пагорб цей і ось пам’ятник, який я поставив між мною і тобою; | И# речE лавaнъ їaкwву: сE, х0лмъ сeй свидётель и3 ст0лпъ сeй: |
|
52
|
52
|
| цей пагорб свідок, і цей пам’ятник свідок, що ні я не перейду до тебе за цей пагорб, ні ти не перейдеш до мене за цей пагорб і за цей пам’ятник, для зла; | ѓще бо ѓзъ не прейдY къ тебЁ, нижE ты2 да прeйдеши ко мнЁ холмA сегw2 и3 столпA сегw2 со ѕл0бою: |
|
53
|
53
|
| Бог Авраамів і Бог Нахорів нехай судить між нами, Бог батька їхнього. Яків поклявся страхом батька свого Ісаака. | бGъ ґвраaмль и3 бGъ нахHровъ да сyдитъ междY нaма. И# клsсz їaкwвъ стрaхомъ nтцA своегw2 їсаaка, |
|
54
|
54
|
| І заколов Яків жертву на горі і покликав родичів своїх їсти хліб; і вони їли хліб [і пили] і ночували на горі. | и3 пожрE їaкwвъ жeртву на горЁ и3 воззвA брaтію свою2: kд0ша же и3 пи1ша и3 спaша на горЁ. |
|
55
|
55
|
| І встав Лаван рано-вранці і поцілував онуків своїх і дочок своїх, і благословив їх. І пішов і повернувся Лаван у своє місце. | Востaвъ же лавaнъ заyтра, лобызA сhны и3 дщє1ри сво‰ и3 благослови2 |: и3 возврати1всz лавaнъ, tи1де на мёсто своE. |
|
Глава 32
|
Главa lв
|
|
1
|
1
|
| А Яків пішов шляхом своїм. [І, глянувши, побачив ополчення Боже, що ополчилося]. І зустріли його ангели Божі. | И# їaкwвъ и4де въ пyть св0й. И# воззрёвъ ви1дэ п0лкъ б9ій воwполчи1вшійсz: и3 срэт0ша є3го2 ѓгGли б9іи. |
|
2
|
2
|
| Яків, побачивши їх, сказав: це ополчення Боже. І нарік ім’я місцю тому: Маханаїм. | Речe же їaкwвъ, є3гдA ви1дэ и5хъ: п0лкъ б9ій сeй. И# прозвA и4мz мёсту томY полки2. |
|
3
|
3
|
| І послав Яків перед собою вісників до брата свого Ісава в землю Сеїр, в область Едом, | Послa же їaкwвъ послы2 пред8 соб0ю ко и3сavу брaту своемY въ зeмлю сиjръ, въ странY є3дHмъ, |
|
4
|
4
|
| і наказав їм, промовивши: так скажіть добродію моєму Ісаву: ось що говорить раб твій Яків: я жив у Лавана і прожив донині; | и3 заповёда и5мъ глаг0лz: тaкw рцhте господи1ну моемY и3сavу: тaкw глаг0летъ рaбъ тв0й їaкwвъ: ў лавaна њбитaхъ и3 ўмeдлихъ дaже до нн7э: |
|
5
|
5
|
| і є в мене воли й осли і дрібна худоба, і раби й рабині; і я послав сповістити про себе добродія мого [Ісава], щоб придбати [рабу твоєму] благовоління перед очима твоїми. | и3 бhша ми2 вол0ве и3 nслы2 и3 џвцы, и3 раби2 и3 рабы6ни: и3 послaхъ повёдати господи1ну моемY и3сavу, дабы2 њбрёлъ рaбъ тв0й благодaть пред8 тоб0ю. |
|
6
|
6
|
| І повернулися вісники до Якова і сказали: ми ходили до брата твого Ісава, він іде назустріч тобі, і з ним чотириста чоловік. | И# возврати1шасz послы2 ко їaкwву, глаг0люще: ходи1хомъ ко брaту твоемY и3сavу, и3 сE, сaмъ и4детъ во срётеніе тебЁ, и3 четhриста мужeй съ ни1мъ. |
|
7
|
7
|
| Яків дуже злякався і схвилювався; і розділив людей, що були з ним, і худобу дрібну й велику і верблюдів на два стани. | Ўбоsсz же їaкwвъ ѕэлw2 и3 въ недоумёніи бЁ: и3 раздэли2 лю1ди сyщыz съ соб0ю, и3 волы2 и3 велблю1ды и3 џвцы на двA полк†, |
|
8
|
8
|
| І сказав [Яків]: якщо Ісав нападе на один стан і поб’є його, то другий стан може врятуватися. | и3 речE їaкwвъ: ѓще пріи1детъ и3сavъ на є3ди1нъ п0лкъ и3 и3зсэчeтъ и5, бyдетъ вторhй п0лкъ во спасeніи. |
|
9
|
9
|
| І сказав Яків: Боже отця мого Авраама і Боже отця мого Ісаака, Господи [Боже], що сказав мені: повернися в землю твою, на батьківщину твою, і Я буду благодіяти тобі! | Речe же їaкwвъ: бGъ nтцA моегw2 ґвраaма и3 бGъ nтцA моегw2 їсаaка, гDи б9е, ты2 рекjй ми2: и3ди2 въ зeмлю рождeніz твоегw2, и3 блaго тебЁ сотворю2: |
|
10
|
10
|
| Недостойний я всіх милостей і всіх благодіянь, що Ти створив рабу Твоєму, тому що я з посохом моїм перейшов цей Йордан, а тепер у мене два стани. | довлёетъ ми2 t всеS прaвды и3 t всеS и4стины, ю4же сотвори1лъ є3си2 рабY твоемY: съ жезл0мъ бо си1мъ преид0хъ їoрдaнъ сeй, нн7э же бёхъ въ двA полк†: |
|
11
|
11
|
| Визволи мене від руки брата мого, від руки Ісава, тому що я боюся його, щоб він, прийшовши, не убив мене [і] матері з дітьми. | и3зми1 мz t руки2 брaта моегw2, t руки2 и3сavа: ћкw бою1сz ѓзъ є3гw2, да не когдA пришeдъ ўбіeтъ мS и3 мaтерь съ чaды: |
|
12
|
12
|
| Ти сказав: Я буду благодіяти тобі і зроблю нащадків твоїх, як пісок морський, якого не порахувати від безлічі. | тh же рeклъ є3си2: блaго тебЁ сотворю2 и3 положY сёмz твоE ћкw пес0къ морскjй, и4же не и3зочтeтсz t мн0жества. |
|
13
|
13
|
| І ночував там Яків у ту ніч. І взяв з того, що у нього було, [і послав] у подарунок Ісаву, братові своєму: | И# спA тaмw н0щи тоS, и3 взS, ±же и3мsше дaры, и3 послA и3сavу брaту своемY: |
|
14
|
14
|
| двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів, | к0зъ двёсти, козлHвъ двaдесzть, nвeцъ двёсти, nвнHвъ двaдесzть, |
|
15
|
15
|
| тридцять верблюдиць дійних з верблюжатами їх, сорок корів, десять волів, двадцять ослиць, десять ослів. | велблю1дwвъ дойнhхъ, и3 жребsтъ и4хъ три1десzть, волHвъ четhредесzть, ю3нцHвъ дeсzть, nслHвъ двaдесzть и3 жребsтъ дeсzть: |
|
16
|
16
|
| І дав у руки рабам своїм кожне стадо окремо і сказав рабам своїм: підіть переді мною і залишайте відстань від стада до стада. | и3 дадE и5хъ рабHмъ свои6мъ, (к0еждо) стaдо nс0бw, и3 речE рабHмъ свои6мъ: и3ди1те предо мн0ю, и3 разстоsніе твори1те междY стaдомъ и3 стaдомъ. |
|
17
|
17
|
| І наказав першому, сказавши: коли брат мій Ісав зустрінеться тобі і запитає тебе, говорячи: чий ти? і куди йдеш? і чиє це стадо [йде] перед тобою? | И# заповёда пeрвому глаг0лz: ѓще тS срsщетъ и3сavъ брaтъ м0й и3 вопр0ситъ тS глаг0лz: чjй є3си2, и3 кaмw и4деши, и3 чі‰ сі‰, ±же пред8 тоб0ю и4дутъ; |
|
18
|
18
|
| то скажи: раба твого Якова; це подарунок, посланий господарю моєму Ісаву; ось, і сам він за нами [йде]. | речeши: рабA твоегw2 їaкwва: дaры послA господи1ну моемY и3сavу: и3 сE, сaмъ за нaми (и4детъ). |
|
19
|
19
|
| Те саме [що першому] наказав він і другому, і третьому, і всім, які йшли за стадами, говорячи: так скажіть Ісаву, коли зустрінете його; | И# заповёда пeрвому, и3 втор0му, и3 трeтіему, и3 всBмъ пред8идyщымъ в8слёдъ стaдъ си1хъ глаг0лz: по словеси2 семY глаг0лите и3сavу, є3гдA њбрsщете є3го2 вы2, |
|
20
|
20
|
| і скажіть: ось, і раб твій Яків [іде] за нами. Бо він сказав сам у собі: умилостивлю його дарами, що йдуть переді мною, і потім побачу лице його; можливо, і прийме мене. | и3 рцhте: сE, рaбъ тв0й їaкwвъ и4детъ за нaми: речe бо: ўкрощY лицE є3гw2 дарaми пред8идyщими є3го2, и3 посeмъ ўзрю2 лицE є3гw2: нeгли бо пріи1метъ лицE моE; |
|
21
|
21
|
| І пішли дари перед ним, а він у ту ніч ночував у стані. | И# пред8идsху дaры пред8 лицeмъ є3гw2, сaмъ же преспA тоS н0щи въ полцЁ. |
|
22
|
22
|
| І встав у ту ніч, і, взявши двох дружин своїх і двох рабинь своїх, і одинадцять синів своїх, перейшов через Іавок убрід; | Востaвъ же тоS н0щи, поS џбэ жєны2 (сво‰) и3 џбэ рабы6ни и3 є3динонaдесzть сынHвъ свои1хъ, и3 прeйде бр0дъ їавHкъ: |
|
23
|
23
|
| і, взявши їх, перевів через потік, і перевів усе, що в нього було. | и3 взS и5хъ, и3 прeйде пот0къ, и3 преведE вс‰ сво‰. |
|
24
|
24
|
| І залишився Яків один. І боровся Хтось з ним до появи зорі; | Њстaсz же їaкwвъ є3ди1нъ. И# борsшесz съ ни1мъ чlвёкъ дaже до ќтра. |
|
25
|
25
|
| і, побачивши, що не подолає його, торкнувся суглоба стегна його і пошкодив суглоб стегна у Якова, коли він боровся з Ним. | Ви1дэ же, ћкw не м0жетъ проти1ву є3мY: и3 прикоснyсz широтЁ стегнA є3гw2: и3 њтерпE широтA стегнA їaкwвлz, є3гдA борsшесz съ ни1мъ. |
|
26
|
26
|
| І сказав [йому]: відпусти Мене, бо зійшла зоря. Яків сказав: не відпущу Тебе, доки не благословиш мене. | И# речE є3мY: пусти1 мz: взhде бо зарS. Џнъ же речE: не пущY тебE, ѓще не блгcви1ши менE. |
|
27
|
27
|
| І сказав: як ім’я твоє? Він сказав: Яків. | Речe же є3мY: чт0 ти и4мz є4сть; Џнъ же речE: їaкwвъ. |
|
28
|
28
|
| І сказав [йому]: відтепер ім’я твоє буде не Яків, а Ізраїль, тому що ти боровся з Богом, і людей перемагати будеш. | И# речE є3мY: не прозовeтсz ктомY и4мz твоE їaкwвъ, но їсрaиль бyдетъ и4мz твоE: понeже ўкрэпи1лсz є3си2 съ бGомъ и3 съ человBки си1ленъ бyдеши. |
|
29
|
29
|
| Запитав і Яків, говорячи: скажи [мені] ім’я Твоє. І Він сказав: навіщо ти запитуєш про ім’я Моє? [воно дивне.] І благословив його там. | Вопроси1 же їaкwвъ и3 речE: повёждь ми2 и4мz твоE. И# речE: вскyю сіE вопрошaеши ты2 и4мене моегw2; є4же чyдно є4сть. И# блгcви2 є3го2 тaмw. |
|
30
|
30
|
| І нарік Яків ім’я місцю тому: Пенуел; тому бо, говорив він, я бачив Бога лицем до лиця, і збереглася душа моя. | И# прозвA їaкwвъ и4мz мёсту томY ви1дъ б9ій: ви1дэхъ бо бGа лицeмъ къ лицY, и3 сп7сeсz душA моS. |
|
31
|
31
|
| І зійшло сонце, коли він проходив Пенуел; і кульгав він на стегно своє. | Возсіs же є3мY с0лнце, є3гдA прeйде ви1дъ б9ій: џнъ же хромaше стегн0мъ свои1мъ. |
|
32
|
32
|
| Тому і донині сини Ізраїлеві не їдять жил, що на суглобі стегна, тому що Той, Хто боровся, торкнувся жили на суглобі стегна Якова. | Сегw2 рaди не kдsтъ сhнове ї}лєвы жи1лы, ћже њтерпE, ћже є4сть въ широтЁ стегнA, дaже до днE сегw2: понeже прикоснyсz широтЁ стегнA їaкwвли жи1лы, ћже њтерпE. |
|
Глава 33
|
Главa lг
|
|
1
|
1
|
| Глянув Яків і побачив, і ось, іде Ісав, [брат його,] і з ним чотириста чоловік. І розділив [Яків] дітей Лії, Рахилі і двох служниць. | Воззрёвъ же їaкwвъ nчи1ма свои1ма, ви1дэ: и3 сE, и3сavъ брaтъ є3гw2 и3дhй, и3 четhриста мужeй съ ни1мъ. И# раздэли2 їaкwвъ дёти лjи и3 рахи1ли и3 двyмъ рабhнzмъ, |
|
2
|
2
|
| І поставив [двох] служниць і дітей їхніх попереду, Лію і дітей її за ними, а Рахиль і Йосифа позаду. | и3 постaви џбэ рабы6ни и3 сhны и4хъ въ пeрвыхъ, лjю же и3 дёти є3S позади2, ґ рахи1ль и3 їHсифа въ послёднихъ: |
|
3
|
3
|
| А сам пішов перед ними і поклонився до землі сім разів, підходячи до брата свого. | сaмъ же и3зhде пeрвэе пред8 ни1ми и3 поклони1сz до земли2 седми1жды, д0ндеже прибли1жисz къ брaту своемY. |
|
4
|
4
|
| І побіг Ісав до нього назустріч і обійняв його, й упав на шию його і цілував його, і плакали [обидва]. | И# притечE и3сavъ во срётеніе є3мY: и3 њб8eмь є3го2, припадE на вhю є3гw2 и3 њблобызA є3го2: и3 плaкастасz џба. |
|
5
|
5
|
| І глянув [Ісав] і побачив дружин і дітей і сказав: хто це у тебе? Яків сказав: діти, яких Бог дарував рабу твоєму. | И# воззрёвъ и3сavъ, ви1дэ жєны2 и3 дёти и3 речE: что2 сjи тебЁ сyть; Џнъ же речE: дёти, и4миже поми1лова бGъ рабA твоего2. |
|
6
|
6
|
| І підійшли служниці і діти їхні й поклонилися; | И# приступи1ша рабы6ни и3 дёти и4хъ и3 поклони1шасz: |
|
7
|
7
|
| підійшли і Лія та діти її і поклонилися; в кінці підійшли Йосиф і Рахиль і поклонились. | и3 приступи2 лjа и3 дёти є3S и3 поклони1шасz: посeмъ же приступи2 рахи1ль и3 їHсифъ и3 поклони1стасz. |
|
8
|
8
|
| І сказав Ісав: для чого у тебе така кількість, яку я зустрів? І сказав Яків: щоб [рабу твоєму] придбати благовоління в очах господаря мого. | И# речE: что2 сі‰ тебЁ сyть, полцы2 сjи вси2, ±же срэт0хъ; Џнъ же речE: да њбрsщетъ рaбъ тв0й благодaть пред8 тоб0ю, господи1не. |
|
9
|
9
|
| Ісав сказав: у мене багато, брате мій; нехай буде твоє у тебе. | Речe же и3сavъ: сyть мнЁ мнHга, брaте: да бyдутъ тебЁ тво‰. |
|
10
|
10
|
| Яків сказав: ні, якщо я придбав благовоління в очах твоїх, прийми дар мій від руки моєї, тому що я побачив лице твоє, наче хто побачив лице Боже, і ти був доброзичливим до мене; | И# речE їaкwвъ: ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 тоб0ю, пріими2 дaры t рукY моє1ю: сегw2 рaди ви1дэхъ лицE твоE, ћкw бы ѓще кто2 ви1дэлъ лицE б9іе: и3 возблаговоли1ши њ мнЁ: |
|
11
|
11
|
| прийми благословення моє, яке я приніс тобі, тому що Бог дарував мені, і є у мене все. І ублагав його, і той узяв | пріими2 благословeніе моE, є4же принес0хъ тебЁ, ћкw поми1лова мS бGъ, и3 сyть ми2 вс‰. И# принyди є3го2, и3 взS. |
|
12
|
12
|
| і сказав: піднімемося і підемо; і я піду перед тобою. | И# речE: востaвше п0йдемъ прsмw. |
|
13
|
13
|
| Яків сказав йому: господар мій знає, що діти ніжні, а дрібна і велика худоба у мене дійна: якщо погнати її один день, то помре вся худоба; | Речe же є3мY: господи1нъ м0й вёсть, ћкw дёти мои2 ю4ны, џвцы же и3 гов‰да брeмєнны ў менє2: ѓще u5бо поженY | є3ди1нъ дeнь, и4змретъ вeсь ск0тъ: |
|
14
|
14
|
| нехай господар мій піде попереду раба свого, а я піду повільно, як піде худоба, що переді мною, і як підуть діти, і прийду до господаря мого у Сеїр. | да пред8и1детъ господи1нъ м0й пред8 раб0мъ свои1мъ: ѓзъ же ўкрэплю1сz на пути2 ўмедлeніемъ шeствіz моегw2, є4же предо мн0ю, и3 ћкоже возм0гутъ и3ти2 дёти, д0ндеже пріидY къ господи1ну моемY въ сиjръ. |
|
15
|
15
|
| Ісав сказав: залишу я з тобою кілька людей, які при мені. Яків сказав: до чого це? тільки б мені придбати благовоління в очах господаря мого! | И# речE и3сavъ: њстaвлю съ тоб0ю t людjй сyщихъ со мн0ю. Џнъ же речE: вскyю сіE; довлёетъ, ћкw њбрэт0хъ благодaть пред8 тоб0ю, господи1не. |
|
16
|
16
|
| І повернувся Ісав того ж дня шляхом своїм у Сеїр. | Возврати1сz же и3сavъ въ т0мъ дни2 путeмъ свои1мъ въ сиjръ: |
|
17
|
17
|
| А Яків рушив у Сокхоф, і побудував собі дім, і для худоби своєї зробив курені. Тому він нарік ім’я місцю: Сокхоф. | и3 їaкwвъ п0йде въ кyщы, и3 постaви себЁ тaмw хр†мины, и3 скотY своемY сотвори2 кyщы: сегw2 рaди наречE и4мz мёсту томY кyщы. |
|
18
|
18
|
| Яків, повернувшись з Месопотамії, благополучно прийшов до міста Сихема, що в землі Ханаанській, і розташувався перед містом. | И# пріи1де їaкwвъ въ сали1мъ грaдъ сікjмскъ, и4же є4сть въ земли2 ханаaнстэй, є3гдA пріи1де t месопотaміи сЂрскіz, и3 стA пред8 лицeмъ грaда: |
|
19
|
19
|
| І купив частину поля, на якому розкинув намет свій, у синів Еммора, батька Сихемового, за сто монет. | и3 купи2 чaсть селA, и3дёже постaви кyщу свою2 тaмw, ў є3ммHра nтцA сmхeмлz, стомA ѓгнцы: |
|
20
|
20
|
| І поставив там жертовник, і призвав ім’я Господа Бога Ізраїлевого. | и3 постaви тaмw жeртвенникъ, и3 призвA бGа ї}лева. |
|
Глава 34
|
Главa lд
|
|
1
|
1
|
| Діна, дочка Лії, яку вона народила Якову, вийшла подивитися на дочок землі тієї. | И#зhде же дjна дщи2 лjина, ю4же роди2 їaкwву, познaти дщє1ри њбитaтелей. |
|
2
|
2
|
| І побачив її Сихем, син Еммора евеянина, князя землі тієї, і взяв її, і спав з нею, і вчинив над нею насильство. | И# ви1дэ ю5 сmхeмъ сhнъ є3ммHровъ хоррeанинъ, кнsзь тоS земли2: и3 пои1мъ ю5, бhсть съ нeю и3 смири2 ю5: |
|
3
|
3
|
| І приліпилася душа його до Діни, дочки Якова, і він полюбив дівчину і говорив до серця дівочого. | и3 внsтъ душeю дjнэ дщeри їaкwвли, и3 возлюби2 дэви1цу, и3 глаг0ла къ нeй по мhсли дэви1цы. |
|
4
|
4
|
| І сказав Сихем Еммору, батькові своєму, говорячи: візьми мені цю дівчину за дружину. | Речe же сmхeмъ ко є3ммHру nтцY своемY, глаг0лz: поими2 мнЁ nтрокови1цу сію2 въ женY. |
|
5
|
5
|
| Яків чув, що [син Емморів] збезчестив Діну, дочку його, але оскільки сини його були з худобою його в полі, то Яків мовчав, поки не прийшли вони. | Їaкwвъ же слhша, ћкw њскверни2 сhнъ є3ммHровъ дjну дщeрь є3гw2: сhнове же є3гw2 бsху со скоты6 є3гw2 на п0ли: премолчa же їaкwвъ, д0ндеже пріити2 и5мъ. |
|
6
|
6
|
| І вийшов Еммор, батько Сихемів, до Якова, поговорити з ним. | И#зhде же є3ммHръ nтeцъ сmхeмль ко їaкwву глаг0лати къ немY. |
|
7
|
7
|
| Сини ж Якова прийшли з поля, і коли почули, то засмутилися мужі ті й запалали гнівом, тому що безчестя зробив він Ізраїлю, переспавши з дочкою Якова, а так не можна робити. | Сhнове же ї†кwвли пріид0ша съ п0лz: є3гдa же ўслhшаша, смути1шасz мyжіе, и3 жaлостно и5мъ бhсть ѕэлw2, ћкw не лёпw сотвори2 во ї}ли, бhвъ со дщeрію їaкwвлею: и3 не бyдетъ си1це. |
|
8
|
8
|
| Еммор став говорити їм, і сказав: Сихем, син мій, приліпився душею до дочки вашої; дайте ж її за дружину йому; | И# речE и5мъ є3ммHръ, глаг0лz: сmхeмъ сhнъ м0й и3збрA душeю дщeрь вaшу: дади1те u5бо ю5 въ женY є3мY: |
|
9
|
9
|
| порідніться з нами; віддавайте за нас дочок ваших, а наших дочок беріть собі [за синів ваших]; | и3 сосвaтайтесz съ нaми: дщє1ри вaшz дади1те нaмъ, и3 дщє1ри нaшz поими1те сыновHмъ свои6мъ, |
|
10
|
10
|
| і живіть з нами; земля ця [простора] перед вами, живіть і промишляйте на ній і здобувайте її у володіння. | и3 ў нaсъ насели1тесz: и3 сE, землS прострaнна пред8 вaми: насели1тесz и3 кyплю дёйте на нeй, и3 притzжи1те на нeй. |
|
11
|
11
|
| Сихем же сказав батьку її і братам її: тільки б мені знайти благовоління в очах ваших, я дам, що тільки скажете мені; | Речe же сmхeмъ ко nтцY є3S и3 ко брaтіzмъ є3S: да њбрsщу благодaть пред8 вaми, и3 є4же ѓще речeте, дади1мъ: |
|
12
|
12
|
| призначте найбільше віно й дарунки; я дам, що не скажете мені, тільки віддайте мені дівчину за дружину. | ўмн0жите вёно ѕэлw2, и3 дaмъ, ћкоже речeте ми2: и3 дaсте ми2 nтрокови1цу сію2 въ женY. |
|
13
|
13
|
| І відповіли сини Якова Сихему та Еммору, батькові його, з лукавством; а говорили так тому, що він збезчестив Діну, сестру їхню; | Tвэщaша же сhнове ї†кwвли сmхeму и3 є3ммHру nтцY є3гw2 съ лeстію, и3 глаг0лаша къ ни6мъ, ћкw њскверни1ша дjну сестрY и4хъ. |
|
14
|
14
|
| і сказали їм [Симеон і Левій, брати Діни, сини Ліїні]: не можемо цього зробити, віддати сестру нашу за чоловіка, який необрізаний, тому що це безчесно для нас; | И# рек0ста и5мъ сmмеHнъ и3 леvjй, брaтіz д‡нины (сhнове лjи): не возм0жемъ сотвори1ти глаг0ла сегw2, дaти сестрY нaшу человёку, и4же и4мать крaйнюю пл0ть неwбрёзанну: є4сть бо ўкори1зна нaмъ: |
|
15
|
15
|
| тільки за тієї умови ми погодимося з вами [й оселимося у вас], якщо ви будете як ми, щоб і у вас уся чоловіча стать була обрізана; | т0кмw въ сeмъ ўпод0бимсz вaмъ и3 всели1мсz ў вaсъ, ѓще бyдете ћкоже мы2 и3 вы2, є3гдA њбрёжете вeсь мyжескъ п0лъ: |
|
16
|
16
|
| і будемо віддавати за вас дочок наших і брати за себе ваших дочок, і будемо жити з вами, і складемо один народ; | и3 дади1мъ дщє1ри нaшz вaмъ, и3 t дщeрей вaшихъ п0ймемъ себЁ жєны2 и3 всели1мсz ў вaсъ, и3 бyдемъ ћкw є3ди1нъ р0дъ: |
|
17
|
17
|
| а якщо не послухаєтеся нас у тому, щоб обрізатися, то ми візьмемо дочку нашу і відійдемо. | ѓще же не послyшаете нaсъ, є4же њбрёзатисz, пои1мше дщeрь нaшу tи1демъ. |
|
18
|
18
|
| І сподобалися слова ці Еммору і Сихему, сину Еммора. | И# ўгHдна бhша словесA пред8 є3ммHромъ и3 пред8 сmхeмомъ сhномъ є3ммHровымъ: |
|
19
|
19
|
| Юнак не барився зробити це, тому що любив дочку Якова. А його більше за всіх поважали в домі батька його. | и3 не премeдли ю4ноша сотвори1ти глаг0лъ сeй: любsше бо дщeрь їaкwвлю. Сeй же бsше слaвнэйшій всёхъ, и5же въ домY nтцA є3гw2. |
|
20
|
20
|
| І прийшли Еммор і Сихем, син його, до воріт міста свого, і стали говорити жителям міста свого і сказали: | Пріи1де же є3ммHръ и3 сmхeмъ сhнъ є3гw2 пред8 вратA грaда своегw2 и3 глаг0ласта къ мужeмъ грaда своегw2, рекyще: |
|
21
|
21
|
| ці люди мирні з нами; нехай вони селяться на землі і промишляють на ній; земля ж ось простора перед ними. Станемо брати дочок їхніх собі за дружин і наших дочок віддавати за них. | человёцы сjи ми1рни сyть, съ нaми да населsтсz на земли2 и3 да кyплю дёютъ на нeй: землs же сE прострaнна пред8 ни1ми: дщє1ри и4хъ да п0ймемъ себЁ въ жєны2, и3 дщє1ри нaшz дади1мъ и5мъ: |
|
22
|
22
|
| Тільки за тієї умови ці люди погоджуються жити з нами і бути одним народом, щоб і в нас обрізана була вся чоловіча стать, як вони обрізані. | въ сeмъ т0чію ўпод0бzтсz нaмъ человёцы, є4же жи1ти съ нaми, ћкw бhти лю1демъ є3ди6нэмъ: внегдA њбрёзати нaмъ вeсь мyжескъ п0лъ, ћкоже и3 тjи њбрёзани сyть: |
|
23
|
23
|
| Чи не для нас отари їх, і маєтки їх, і вся худоба їх? Тільки [у тому] погодимося з ними, і будуть жити з нами. | и3 ск0ти и4хъ и3 четверонHгаz, и3 и3мBніz и4хъ не н†ша ли бyдутъ; т0чію въ сeмъ ўпод0бимсz и5мъ, и3 вселsтсz съ нaми. |
|
24
|
24
|
| І послухалися Еммора і Сихема, сина його, всі, хто виходив з воріт міста його: і була обрізана вся чоловіча стать, — усі, що виходили з воріт міста його. | И# послyшаша є3ммHра и3 сmхeма сhна є3гw2 вси2 и3сходsщіи и3з8 врaтъ грaда своегw2 и3 њбрёзаша пл0ть крaйнюю свою2, всsкъ мyжескъ п0лъ. |
|
25
|
25
|
| На третій день, коли вони хворіли, два сини Якова, Симеон і Левій, брати Діни, взяли кожен свій меч, і сміливо напали на місто, й умертвили всю чоловічу стать; | Бhсть же въ трeтій дeнь, є3гдA бsху въ болёзни, взsша двA сы6на ї†кwвлz сmмеHнъ и3 леvjй, брaтіz д‡нины, кjйждо св0й мeчь, и3 внид0ша во грaдъ без8wпaснw и3 и3зсэк0ша вeсь мyжескъ п0лъ: |
|
26
|
26
|
| і самого Еммора і Сихема, сина його, убили мечем; і взяли Діну з дому Сихемового і вийшли. | є3ммHра же и3 сmхeма сhна є3гw2 ўсёкнуша џстріемъ мечA, и3 взsша дjну t д0му сmхeмлz и3 и3зыд0ша. |
|
27
|
27
|
| Сини Якова прийшли до убитих і розграбували місто за те, що збезчестили [Діну] сестру їхню. | Сhнове же ї†кwвли внид0ша къ побіє1ннымъ и3 разгрaбиша грaдъ, въ нeмже њскверни1ша дjну сестрY и4хъ: |
|
28
|
28
|
| Вони взяли дрібну і велику худобу їх, і ослів їх, і все, що було в місті, і що було в полі; | и3 џвцы и4хъ и3 гов‰да и4хъ и3 nслы2 и4хъ, и3 є3ли6ка бsху во грaдэ, и3 є3ли6ка бsху на п0ли, взsша: |
|
29
|
29
|
| і все багатство їх, і всіх дітей їх, і дружин їх взяли в полон, і розграбували усе, що було в [місті, й усе, що було в] домах. | и3 вс‰ ч†да и4хъ и3 вс‰ сосyды и4хъ и3 жєны2 и4хъ плэни1ша: и3 разгрaбиша, є3ли6ка бsху во грaдэ, и3 є3ли6ка бsху въ домёхъ. |
|
30
|
30
|
| І сказав Яків Симеону і Левію: ви обурили мене, зробивши мене ненависним для [усіх] жителів цієї землі, для хананеїв і ферезеїв. У мене людей мало; зберуться проти мене, подолають мене, і знищений буду я і дім мій. | Речe же їaкwвъ къ сmмеHну и3 леvjи: ненави1стна мS сотвори1сте, ћкw ѕлY мнЁ бhти всBмъ живyщымъ на земли2, въ хананeахъ и3 ферезeахъ, ѓзъ же мaлъ є4смь числ0мъ: и3 собрaвшесz на мS и3зсэкyтъ мS, и3 и3стреблeнъ бyду ѓзъ и3 д0мъ м0й. |
|
31
|
31
|
| Вони ж сказали: а хіба можна чинити з сестрою нашою, як з блудницею! | Nни1 же рек0ша: ѓки блудни1цу ли воз8имёютъ сестрY нaшу; |
|
Глава 35
|
Главa lє
|
|
1
|
1
|
| Бог сказав Якову: встань, піди у Вефиль і живи там, і зроби там жертовник Богу, Який явився тобі, коли ти тікав від лиця Ісава, брата твого. | Речe же бGъ ко їaкwву: востaвъ взhди на мёсто веfи1ль, и3 живи2 тaмw, и3 сотвори2 тaмw жeртвенникъ бGу ћвльшемусz тебЁ, є3гдA бэжaлъ є3си2 t лицA и3сavа брaта твоегw2. |
|
2
|
2
|
| І сказав Яків дому своєму і всім, хто був з ним: киньте богів чужих, що знаходяться у вас, і очистіться, і перемініть одяг ваш; | Речe же їaкwвъ д0му своемY и3 всBмъ и5же съ ни1мъ: повeрзите б0ги чужды6z, и5же съ вaми, t среды2 вaсъ и3 њчи1ститесz, и3 и3змэни1те ри6зы сво‰: |
|
3
|
3
|
| встанемо і підемо у Вефиль; там влаштую я жертовник Богу, Який почув мене в день біди моєї і був зі мною [й оберігав мене] в путі, якою я ходив. | и3 востaвше взhдемъ въ веfи1ль и3 сотвори1мъ тaмw жeртвенникъ бGу послyшавшему менE въ дeнь скорбёніz, и4же бЁ со мн0ю и3 сп7сe мz на пути2, въ џньже ходи1хъ. |
|
4
|
4
|
| І віддали Якову всіх богів чужих, що були в руках їх, і серги, що були у вухах їхніх, і закопав їх Яків під дубом, який поблизу Сихема. [І залишив їх невідомими навіть до нинішнього дня.] | И# вдaша їaкwву б0ги чужды6z, и5же бsху въ рукaхъ и4хъ, и3 ўсер‰зи ±же во ўшесёхъ и4хъ: и3 скры2 | їaкwвъ под8 теревjнfомъ и4же въ сікjмэхъ: и3 погуби2 | до днeшнzгw днE. |
|
5
|
5
|
| І вирушили вони [від Сихема]. І був жах Божий на навколишніх містах, і не переслідували синів Яковових. | И# воздви1жесz ї}ль t сікjмwвъ, и3 бhсть стрaхъ б9ій на градёхъ, и5же w4крестъ и4хъ: и3 не гнaша в8слёдъ сынHвъ ї}левыхъ. |
|
6
|
6
|
| І прийшов Яків у Луз, що в землі Ханаанській, тобто у Вефиль, сам і всі люди, що були з ним, | Пріи1де же їaкwвъ въ лyзу, ћже є4сть въ земли2 ханаaнстэй, ћже є4сть веfи1ль, сaмъ и3 вси2 лю1діе, и5же бsху съ ни1мъ, |
|
7
|
7
|
| і влаштував там жертовник, і назвав це місце: Ел-Вефиль, бо тут явився йому Бог, коли він тікав від лиця [Ісава] брата свого. | и3 создA тaмw жeртвенникъ, и3 прозвA и4мz мёсту томY веfи1ль: тaмw бо kви1сz є3мY бGъ, є3гдA бэжaше џнъ t лицA и3сavа брaта своегw2. |
|
8
|
8
|
| І померла Девора, годувальниця Ревеккина, і поховали її нижче Вефиля під дубом, який і назвав Яків дубом плачу. | Ќмре же девHра, дои1лица ревeккина, и3 погреб0ша ю5 ни1же веfи1лz под8 дyбомъ, и3 прозвA и4мz є3мY дyбъ плaча. |
|
9
|
9
|
| І явився Бог Якову [в Лузі] після повернення його з Месопотамії, і благословив його, | Kви1сz же бGъ їaкwву є3щE въ лyзэ, є3гдA пріи1де t месопотaміи сЂрскіz, и3 блгcви2 є3го2 бGъ |
|
10
|
10
|
| і сказав йому Бог: ім’я твоє Яків; відтепер ти не будеш називатися Яковом, але буде ім’я твоє: Ізраїль. І нарік йому ім’я: Ізраїль. | и3 речE є3мY бGъ: и4мz твоE не прозовeтсz ктомY їaкwвъ, но ї}ль бyдетъ и4мz тебЁ. И# наречE и4мz є3мY ї}ль. |
|
11
|
11
|
| І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній; плодись й розмножуйся; народ і безліч народів буде від тебе, і царі народяться із лона твого; | Речe же є3мY бGъ: ѓзъ бGъ тв0й: расти2 и3 мн0жисz: kзhцы и3 собр†ніz kзhкwвъ бyдутъ t тебє2, и3 цaріе и3з8 чрeслъ твои1хъ и3зhдутъ: |
|
12
|
12
|
| землю, яку Я дав Аврааму й Ісааку, Я дам тобі, і нащадкам твоїм після тебе дам землю цю. | и3 зeмлю, ю4же дaхъ ґвраaму и3 їсаaку, тебЁ дaхъ ю5, тебЁ бyдетъ, и3 сёмени твоемY по тебЁ дaмъ зeмлю сію2. |
|
13
|
13
|
| І відійшов від нього Бог з місця, на якому говорив йому. | Взhде же бGъ t негw2 t мёста, и3дёже гlа съ ни1мъ: |
|
14
|
14
|
| І поставив Яків пам’ятник на місці, на якому говорив йому [Бог], пам’ятник кам’яний, і злив на нього узливання, і злив на нього єлей; | и3 постaви їaкwвъ ст0лпъ на мёстэ, и3дёже гlа съ ни1мъ бGъ, ст0лпъ кaменный, и3 пожрE на нeмъ жeртву и3 возліS на него2 є3лeй: |
|
15
|
15
|
| і нарік Яків ім’я місцю, на якому Бог говорив йому: Вефиль. | и3 прозвA їaкwвъ и4мz мёсту томY, и3дёже гlа съ ни1мъ бGъ, веfи1ль. |
|
16
|
16
|
| І вирушили з Вефиля. [І розкинув він намет свій за вежею Гадер.] І коли ще залишалася деяка відстань землі до Ефрафи, Рахиль народила, і пологи її були тяжкими. | (*Востaвъ же (*їaкwвъ) t веfи1лz, и3 постaви кyщу свою2 дaлэе столпA гадeръ.) Бhсть же є3гдA прибли1жисz къ хаврafэ пріити2 до земли2 є3фрafа, роди2 рахи1ль и3 возбёдствова въ рождeніи: |
|
17
|
17
|
| Коли ж вона страждала в пологах, повитуха сказала їй: не бійся, бо і це тобі син. | бhсть же внегдA жeстокw є4й роди1ти, речE є4й бaба: дерзaй, и4бо сeй тебЁ є4сть сhнъ. |
|
18
|
18
|
| І коли виходила з неї душа, бо вона вмирала, то нарекла йому ім’я: Беноні. Але батько його назвав його Веніаміном. | Бhсть же є3гдA њставлsше ю5 душA, ўмирaше бо, прозвA и4мz є3мY сhнъ болёзни моеS: nтeцъ же прозвA и4мz є3мY веніамjнъ. |
|
19
|
19
|
| І вмерла Рахиль, і похована була по дорозі у Ефрафу, тобто Вифлеєм. | Ќмре же рахи1ль, и3 погреб0ша ю5 на пути2 їпподр0ма є3фрafы: сіS є4сть виfлеeмъ: |
|
20
|
20
|
| Яків поставив над гробом її пам’ятник. Це надгробний пам’ятник Рахилі до цього дня. | и3 постaви їaкwвъ ст0лпъ на гр0бэ є3S: сeй є4сть ст0лпъ над8 гр0бомъ рахи1линымъ дaже до днE сегw2. |
|
21
|
21
|
| І вирушив [звідти] Ізраїль і розкинув намет свій за вежею Гадер. | И#зhде же tтyду ї}ль и3 постaви кyщу свою2 за столп0мъ гадeръ. |
|
22
|
22
|
| Під час перебування Ізраїля в тій країні, Рувим пішов і переспав з Валлою, наложницею батька свого [Якова]. І почув Ізраїль [і прийняв це зі смутком]. Синів же в Якова було дванадцять. | Бhсть же є3гдA всели1сz ї}ль въ земли2 т0й, и4де руви1мъ и3 спA съ вaллою, нал0жницею nтцA своегw2 їaкwва. И# слhша ї}ль, и3 ѕло2 kви1сz пред8 ни1мъ. Бёша же сhнове ї†кwвли дванaдесzть. |
|
23
|
23
|
| Сини Лії: первісток Якова Рувим, після нього Симеон, Левій, Іуда, Іссахар і Завулон. | Сhнове л‡ины: руви1мъ, пeрвенецъ їaкwвль, сmмеHнъ, леvjй, їyда, їссахaръ, завулHнъ. |
|
24
|
24
|
| Сини Рахилі: Йосиф і Веніамін. | Сhнове же рахи6лины: їHсифъ и3 веніамjнъ. |
|
25
|
25
|
| Сини Валли, служниці Рахилиної: Дан і Неффалим. | Сhнове же вaллы, рабы2 рахи1лины: дaнъ и3 нефfалjмъ. |
|
26
|
26
|
| Сини Зелфи, служниці Ліїної: Гад і Асир. Ці сини Якова, які народилися йому в Месопотамії. | Сhнове же зeлфы, рабы2 лjины: гaдъ и3 ґси1ръ. Сjи сhнове ї†кwвли, и5же роди1шасz є3мY въ месопотaміи сЂрстэй. |
|
27
|
27
|
| І прийшов Яків до Ісаака, батька свого, [бо він був ще живий,] у Мамре, у Кириаф-Арбу, тобто Хеврон [у землі Ханаанській,] де подорожували Авраам та Ісаак. | Пріи1де же їaкwвъ ко їсаaку nтцY своемY (є3щE жи1ву сyщу є3мY) въ мамврjю, во грaдъ п0льный: сeй є4сть хеврHнъ въ земли2 ханаaнстэй, и3дёже њбитA ґвраaмъ и3 їсаaкъ. |
|
28
|
28
|
| І було днів [життя] Ісаакового сто вісімдесят років. | Бhша же днjе їсаaкwвы, ±же поживE, сто2 џсмьдесzтъ лётъ: |
|
29
|
29
|
| І спустив Ісаак дух і помер, і приєднався до народу свого, будучи старим і насиченим життям; і поховали його Ісав і Яків, сини його. | и3 њслабёвъ їсаaкъ ќмре, и3 приложи1сz къ р0ду своемY стaръ и3сп0лнь днjй: и3 погреб0ста є3го2 и3сavъ и3 їaкwвъ, сhнове є3гw2. |
|
Глава 36
|
Главa lѕ
|
|
1
|
1
|
| Ось родовід Ісава, він же Едом. | Сjи же р0дове и3с†vли, сeй є4сть є3дHмъ. |
|
2
|
2
|
| Ісав узяв собі дружин з дочок ханаанських: Аду, дочку Елона хеттеянина, й Оливему, дочку Ани, сина Цивеона евеянина, | И#сavъ же поS себЁ жєны2 t дщeрей хананeйскихъ: ґдY, дщeрь є3лHма хеттeина, и3 nлівемY, дщeрь ґнaню сhна севегHна є3veина, |
|
3
|
3
|
| і Васемафу, дочку Ізмаїла, сестру Наваїофа. | и3 васемafу, дщeрь їсмaилю, сестрY навеHfову. |
|
4
|
4
|
| Ада народила Ісаву Елифаза, Васемафа народила Рагуїла, | Роди1 же ґдA и3сavу є3ліфaса, и3 васемafъ роди2 рагуи1ла, |
|
5
|
5
|
| Оливема народила Ієуса, Ієглома і Корея. Це сини Ісава, що народилися йому в землі Ханаанській. | и3 nлівемA роди2 їеyса и3 їегл0ма и3 корeа: сjи сhнове и3с†vли, и5же бhша є3мY въ земли2 ханаaнстэй. |
|
6
|
6
|
| І взяв Ісав дружин своїх і синів своїх, і дочок своїх, і всіх людей дому свого, й [усі] отари свої, і всю худобу свою, і все майно своє, яке він придбав у землі Ханаанській, і пішов [Ісав] в іншу землю від лиця Якова, брата свого, | Поs же и3сavъ жєны2 сво‰ и3 сhны сво‰ и3 дщє1ри сво‰, и3 вс‰ тэлесA д0му своегw2 и3 вс‰ и3мBніz сво‰ и3 вс‰ скоты2, и3 вс‰, є3ли6ка притzжA, и3 вс‰, є3ли6ка приwбрёте въ земли2 ханаaнстэй, и3 tи1де и3сavъ и3з8 земли2 ханаaнскіz t лицA їaкwва брaта своегw2: |
|
7
|
7
|
| тому що майно їх було таке велике, що вони не могли жити разом, і земля подорожування їх не вміщала їх, через безлічі отар їхніх. | бsху бо и3мBніz и4хъ мнHга, є4же жи1ти вкyпэ: и3 не можaше землS њбитaніz и4хъ вмэсти1ти и5хъ, t мн0жества и3мёній и4хъ. |
|
8
|
8
|
| І оселився Ісав на горі Сеїр, Ісав, він же Едом. | Всели1сz же и3сavъ на горЁ сиjръ: и3сavъ т0й є4сть є3дHмъ. |
|
9
|
9
|
| І ось родовід Ісава, батька ідумеїв, на горі Сеїр. | Сjи же р0дове и3сavа, nтцA є3дHмлz, на горЁ сиjръ: |
|
10
|
10
|
| Ось імена синів Ісава: Елифаз, син Ади, дружини Ісавової, і Рагуїл, син Васемафи, дружини Ісавової. | и3 сі‰ и3менA сынHвъ и3сavлихъ: є3ліфaсъ, сhнъ ґды2, жены2 и3сavли, и3 рагуи1лъ, сhнъ васемafы, жены2 и3сavли. |
|
11
|
11
|
| У Елифаза були сини: Феман, Омар, Цефо, Гафам і Кеназ. | Бhша же є3ліфaсу сhнове: fемaнъ, њмaръ, сwфaръ, гоfHмъ и3 кенeзъ. |
|
12
|
12
|
| Фамна ж була наложницею Елифаза, сина Ісавового, і народила Елифазу Амалика. Ось сини Ади, дружини Ісавової. | Fамнa же бsше нал0жница є3ліфaса, сhна и3сavлz, и3 роди2 є3ліфaсу ґмали1ка: сjи сhнове ґды2, жены2 и3сavли. |
|
13
|
13
|
| І ось сини Рагуїла: Нахаф і Зерах, Шамма і Миза. Це сини Васемафи, дружини Ісавової. | Сjи же сhнове рагуи1лwвы: нах0fъ, зарE, сомE и3 мозE: сjи бhша сhнове васемafы, жены2 и3сavли. |
|
14
|
14
|
| І ці були сини Оливеми, дочки Ани, сина Цивеонового, дружини Ісавової: вона народила Ісаву Ієуса, Ієглома і Корея. | Сjи же сhнове nлівемы2 дщeре ґнaни сhна севегHнz, жены2 и3сavли: роди1 же и3сavу їеyса и3 їегл0ма и3 корeа. |
|
15
|
15
|
| Ось старійшини синів Ісавових. Сини Елифаза, первістка Ісавового: старійшина Феман, старійшина Омар, старійшина Цефо, старійшина Кеназ, | Сjи старBйшины сhна и3сavлz, сhнове є3ліфaса, пeрвенца и3сavлz: старёйшина fемaнъ, старёйшина њмaръ, старёйшина сwфaръ, старёйшина кенeзъ, |
|
16
|
16
|
| старійшина Корей, старійшина Гафам, старійшина Амалик. Ці старійшини Елифазові в землі Едома; ці сини Ади. | старёйшина корeй, старёйшина гоfHмъ, старёйшина ґмали1къ: сjи старBйшины є3ліфaса въ земли2 їдумeйстэй, сjи сhнове ґди6ны. |
|
17
|
17
|
| Ці сини Рагуїла, сина Ісавового: старійшина Нахаф, старійшина Зерах, старійшина Шамма, старійшина Миза. Ці старійшини Рагуїлові в землі Едома; ці сини Васемафи, дружини Ісавової. | И# сjи сhнове рагуи1ла, сhна и3сavлz: старёйшина нах0fъ, старёйшина зарE, старёйшина сомE, старёйшина мозE: сjи старBйшины рагуи1лwвы въ земли2 є3дHмстэй, сjи сhнове васемafы, жены2 и3сavли. |
|
18
|
18
|
| Ці сини Оливеми, дружини Ісавової: старійшина Ієус, старійшина Ієглом, старійшина Корей. Ці старійшини Оливеми, дочки Ани, дружини Ісавової. | Сjи же сhнове nлівемы2, жены2 и3сavли: старёйшина їеyсъ, старёйшина їегл0мъ, старёйшина корeй: сjи старBйшины nлівемы2, дщeре ґнaни, жены2 и3сavли, |
|
19
|
19
|
| Ось сини Ісава, і ось старійшини їх. Це Едом. | сjи сhнове и3с†vли и3 сjи старBйшины и4хъ, сjи сyть сhнове є3дw6мли. |
|
20
|
20
|
| Ці сини Сеїра хорреянина, що жили в землі тій: Лотан, Шовал, Цивеон, Ана, | Сjи же сhнове сиjра хоррeова жи1вшагw на земли2: лwтaнъ, сwвaлъ, севегHнъ, ґнA |
|
21
|
21
|
| Дишон, Ецер і Дишан. Ці старійшини хорреїв, синів Сеїра, у землі Едома. | и3 дисHнъ, и3 ґсaръ и3 рісHнъ: сjи старBйшины хоррeова сhна сиjра въ земли2 є3дHмстэй. |
|
22
|
22
|
| Сини Лотана були: Хори і Геман; а сестра у Лотана: Фамна. | Бhша же сhнове лwт†ни: хоррJ и3 є3мaнъ, сестрa же лwтaнz fамнA. |
|
23
|
23
|
| Ці сини Шовала: Алван, Манахаф, Евал, Шефо й Онам. | Сjи же сhнове сwвaлwвы: гwлaмъ и3 манахafъ, и3 геви1лъ и3 сwфaръ и3 њмaръ. |
|
24
|
24
|
| Ці сини Цивеона: Аїа й Ана. Це той Ана, що знайшов теплі води в пустелі, коли пас ослів Цивеона, батька свого. | И# сjи сhнове севегw6ни: ґіE и3 ґнA: сeй є4сть ґнA, и4же њбрёте їамjнь въ пустhни, є3гдA пасsше под8zрeмники [мски2] севегHна, nтцA своегw2. |
|
25
|
25
|
| Ці діти Ани: Дишон і Оливема, дочка Ани. | Сjи же сhнове ґн†ни: дисHнъ и3 nлівемA, дщи2 ґнaнz. |
|
26
|
26
|
| Ці сини Дишона: Хемдан, Ешбан, Іфран і Херан. | Сjи же сhнове дисHнwвы: ґмадA и3 ґсвaнъ, и3 їfрaнъ и3 харрaнъ. |
|
27
|
27
|
| Ці сини Ецера: Билган, Зааван, [Укам] і Акан. | Сjи же сhнове ґсaрwвы: валаaмъ и3 зукaмъ, и3 ўкaмъ и3 ўкaнъ. |
|
28
|
28
|
| Ці сини Дишана: Уц і Аран. | Сjи же сhнове рісHнwвы: w4съ и3 ґрaнъ. |
|
29
|
29
|
| Ці старійшини хорреїв: старійшина Лотан, старійшина Шовал, старійшина Цивеон, старійшина Ана, | Сjи же старBйшины хоррjwвы: старёйшина лwтaнъ, старёйшина сwвaлъ, старёйшина севегHнъ, старёйшина ґнA, |
|
30
|
30
|
| старійшина Дишон, старійшина Ецер, старійшина Дишан. Ось старійшини хорреїв, за старшинством їх у землі Сеїр. | старёйшина дисHнъ, старёйшина ґсaръ, старёйшина рісHнъ: сjи старBйшины хоррjwвы во w4бластехъ и4хъ въ земли2 є3дHмли. |
|
31
|
31
|
| Ось царі, що царювали в землі Едома, раніше царювання царів у синів Ізраїлевих: | И# сjи цaріе цaрствовавшіи во є3дHмэ, прeжде цaрствованіz царeй во ї}ли: |
|
32
|
32
|
| царював у Едомі Бела, син Веорів, а ім’я міста його Дингава. | и3 цaрствова во є3дHмэ валaкъ, сhнъ веHровъ: и4мz же грaду є3гw2 деннавA. |
|
33
|
33
|
| І помер Бела, і зацарював після нього Іовав, син Зераха, з Восори. | Ќмре же валaкъ, и3 цaрь бhсть по нeмъ їwвaвъ, сhнъ зaринъ t вос0рры. |
|
34
|
34
|
| Помер Іовав, і зацарював після нього Хушам, із землі феманитян. | Ќмре же їwвaвъ, и3 цaрь бhсть по нeмъ ґсHмъ t земли2 fеманHни. |
|
35
|
35
|
| І помер Хушам, і запанував після нього Гадад, син Бедадів, який переміг мадіанитян на полі Моава; ім’я міста його Авиф. | Ќмре же ґсHмъ, и3 бhсть цaрь по нeмъ ґдaдъ сhнъ варaдовъ, и4же и3зсэчE мадіaма на п0ли мwaвли: и4мz же грaду є3гw2 гетfeмъ. |
|
36
|
36
|
| І помер Гадад, і зацарював після нього Самла з Масреки. | Ќмре же ґдaдъ, и3 цaрь бhсть по нeмъ самадA t массеккaса. |
|
37
|
37
|
| І помер Самла, і зацарював після нього Саул з Реховофа, що біля річки. | Ќмре же самадA, и3 цaрь бhсть по нeмъ саyлъ и3з8 роwвHfа, и4же є4сть бли1з8 рэки2. |
|
38
|
38
|
| І помер Саул, і зацарював після нього Баал-Ханан, син Ахбора. | Ќмре же саyлъ, и3 цaрь бhсть по нeмъ вааленнHнъ, сhнъ ґховHрь. |
|
39
|
39
|
| І помер Баал-Ханан, син Ахбора, і зацарював після нього Гадар [син Варадів]; ім’я міста його Пау; ім’я дружини його Мегетавеель, дочка Матреди, сина Мезагава. | Ќмре же вааленнHнъ сhнъ ґховHрь, и3 цaрь бhсть по нeмъ ґрaдъ, сhнъ варaдовъ: и3 и4мz грaду є3гw2 фогHръ, и4мz же женЁ є3гw2 метевеи1ль, дщeрь матраjfа, сhна мезоHвлz. |
|
40
|
40
|
| Ці імена старійшин Ісавових, за племенами їх, за місцями їх, за іменами їх, [за народами їх]: старійшина Фимна, старійшина Алва, старійшина Ієтеф, | Сі‰ и3менA старёйшинъ и3сavлихъ въ племенёхъ и4хъ, по мёсту и4хъ, во странaхъ и4хъ и3 въ kзhцэхъ и4хъ: старёйшина fамнA, старёйшина гwлA, старёйшина їеfeръ, |
|
41
|
41
|
| старійшина Оливема, старійшина Ела, старійшина Пинон, | старёйшина nлівемA, старёйшина и3лA, старёйшина фінHнъ, |
|
42
|
42
|
| старійшина Кеназ, старійшина Феман, старійшина Мивцар, | старёйшина кенeзъ, старёйшина fемaнъ, старёйшина мазaръ, |
|
43
|
43
|
| старійшина Магдиїл, старійшина Ірам. Ось старійшини ідумейські, за їхніми селищами, у землі володіння їх. Ось Ісав, батько ідумеїв. | старёйшина магедіи1лъ, старёйшина зафHй: сjи старBйшины є3дw6мли, живyщіи въ земли2 притzжaніz и4хъ: сeй и3сavъ nтeцъ є3дHмль. |
|
Глава 37
|
Главa lз
|
|
1
|
1
|
| Яків жив у землі подорожування батька свого [Ісаака], у землі Ханаанській. | Всели1сz же їaкwвъ въ земли2, и3дёже њбитA їсаaкъ, nтeцъ є3гw2, въ земли2 ханаaни. |
|
2
|
2
|
| Ось житіє Якова. Йосиф, сімнадцяти років, пас худобу [батька свого] разом із братами своїми, будучи отроком, з синами Валли і з синами Зелфи, дружин батька свого. І доносив Йосиф недобрі про них чутки до [Ізраїля] батька їх. | Сjи же р0ди ї†кwвли. ЇHсифъ же бsше седминaдесzти лётъ, пасhй џвцы nтцA своегw2 съ брaтіею своeю, ю4нъ сhй, съ сынми2 вaллы и3 съ сынми2 зeлфы, жeнъ nтцA своегw2: нанес0ша же на їHсифа ѕлY клеветY ко ї}лю nтцY своемY. |
|
3
|
3
|
| Ізраїль любив Йосифа більше за всіх синів своїх, тому що він був сином старости його, — і зробив йому різнобарвний одяг. | Їaкwвъ же люблsше їHсифа пaче всёхъ сынHвъ свои1хъ, ћкw сhнъ въ стaрости є3мY бhсть: и3 сотвори2 є3мY ри1зу пeстру. |
|
4
|
4
|
| І побачили брати його, що батько їх любить його більше, ніж усіх братів його; і зненавиділи його і не могли говорити з ним дружньо. | Ви1дэвше же брaтіz є3гw2, ћкw лю1битъ є3го2 nтeцъ пaче всёхъ сынHвъ свои1хъ, возненави1дэша є3го2 и3 не можaху глаг0лати къ немY ничт0же ми1рно. |
|
5
|
5
|
| І бачив Йосиф сон, і розповів [його] братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше. | Ви1дэвъ же їHсифъ с0нъ, повёда и5 брaтіи своeй |
|
6
|
6
|
| Він сказав їм: вислухайте сон, який я бачив: | и3 речE и5мъ: послyшайте снA сегw2, є3г0же ви1дэхъ: |
|
7
|
7
|
| ось, ми в’яжемо снопи посередині поля; і ось, мій сніп встав і став прямо; і ось, ваші снопи стали навкруги і поклонилися моєму снопові. | мнёхъ вaсъ вsжущихъ снопы2 средЁ п0лz: и3 востA м0й сн0пъ и3 стA прsмw, вaши же снопы2 њбрати1вшесz поклони1шасz моемY снопY. |
|
8
|
8
|
| І сказали йому брати його: невже ти будеш царювати над нами? невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще більше за сни його і за слова його. | Рёша же є3мY брaтіz є3гw2: є3дA цaрствуz цaрствовати бyдеши над8 нaми, и3ли2 госп0дствуz госп0дствовати бyдеши над8 нaми; И# приложи1ша є3щE ненави1дэти є3го2 снHвъ рaди є3гw2 и3 рaди словeсъ є3гw2. |
|
9
|
9
|
| І бачив він ще інший сон і розповів його [батькові своєму і] братам своїм, говорячи: ось, я бачив ще сон: ось, сонце і місяць і одинадцять зірок поклоняються мені. | Ви1дэ же с0нъ другjй и3 повёда є3го2 nтцY своемY и3 брaтіи своeй, и3 речE: сE, ви1дэхъ другjй с0нъ: ѓки бы с0лнце и3 лунA и3 є3динонaдесzть ѕвёздъ покланsхусz мнЁ. |
|
10
|
10
|
| І він розповів батькові своєму і братам своїм; і насварив його батько його і сказав йому: що це за сон, який ти бачив? невже я і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі? | И# запрети2 є3мY nтeцъ є3гw2 и3 речE є3мY: что2 с0нъ сeй, є3г0же є3си2 ви1дэлъ; є3дA пришeдше пріи1демъ ѓзъ и3 мaти твоS и3 брaтіz тво‰ поклони1тисz тебЁ до земли2; |
|
11
|
11
|
| Брати його досаджували на нього, а батько його запам’ятав це слово. | Позави1дэша же є3мY брaтіz є3гw2: nтeцъ же є3гw2 соблюдE сл0во сіE. |
|
12
|
12
|
| Брати його пішли пасти худобу батька свого в Сихем. | Tид0ша же брaтіz є3гw2 пасти2 џвцы nтцA своегw2 въ сmхeмъ. |
|
13
|
13
|
| І сказав Ізраїль Йосифові: брати твої чи не пасуть у Сихемі? піди, я пошлю тебе до них. Він відповів йому: ось я. | И# речE ї}ль ко їHсифу: є3дA брaтіz тво‰ не пасyтъ въ сmхeмэ; грzди2, да послю1 тz къ ни6мъ. Речe же є3мY: сE, ѓзъ. |
|
14
|
14
|
| [Ізраїль] сказав йому: піди, подивися, чи здорові брати твої і чи ціла худоба, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем. | Речe же є3мY ї}ль: шeдъ, ви1ждь, ѓще здрaвствуютъ брaтіz тво‰ и3 џвцы, и3 повёждь ми2. И# послA є3го2 t ю3д0ли хеврHни. И# пріи1де въ сmхeмъ: |
|
15
|
15
|
| І знайшов хтось його, що блукав у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: чого ти шукаєш? | и3 њбрёте є3го2 человёкъ заблуждaюща на п0ли: вопроси1 же є3го2 человёкъ глаг0лz: чесогw2 и4щеши; |
|
16
|
16
|
| Він сказав: я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть? | Џнъ же речE: брaтіи моеS и3щY: повёждь ми2, гдЁ пасyтъ. |
|
17
|
17
|
| І сказав той чоловік: вони пішли звідси, бо я чув, як вони говорили: підемо в Дофан. І пішов Йосиф за братами своїми і знайшов їх у Дофані. | Речe же є3мY человёкъ: tид0ша tсю1ду: слhшахъ бо и5хъ глаг0лющихъ: п0йдемъ въ дwfаjмъ. И# и4де їHсифъ в8слёдъ брaтіи своеS и3 њбрёте | въ дwfаjмэ. |
|
18
|
18
|
| І побачили вони його здаля, і раніше ніж він наблизився до них, стали замишляти проти нього, щоб убити його. | Пред8узрёша же є3го2 и3здалeче, прeжде приближeніz є3гw2 къ ни6мъ, и3 ѕлЁ ўмhслиша ўби1ти є3го2: |
|
19
|
19
|
| І сказали один одному: ось, іде сновидець; | речe же кjйждо къ брaту своемY: сE, снови1децъ џный и4детъ: |
|
20
|
20
|
| підемо тепер, і вб’ємо його, і кинемо його в який-небудь рів, і скажемо, що хижий звір з’їв його; і побачимо, що буде із його снів. | нн7э u5бо пріиди1те, ўбіeмъ є3го2 и3 ввeржимъ є3го2 во є3ди1нъ t рвHвъ, и3 речeмъ: ѕвёрь лю1тъ снэдE є3го2: и3 ќзримъ, что2 бyдутъ сHніz є3гw2. |
|
21
|
21
|
| І почув це Рувим і порятував його від рук їхніх, сказавши: не вб’ємо його. | Слhшавъ же руви1мъ, tS є3го2 и3з8 рyкъ и4хъ и3 речE: не ўбіeмъ є3го2 на души2. |
|
22
|
22
|
| І сказав їм Рувим: не проливайте крови; киньте його у рів, що у пустелі, а руки не накладайте на нього. Це говорив він [з тим наміром], щоб урятувати його від рук їхніх і повернути його до батька його. | Речe же и5мъ руви1мъ: не пролjйте кр0ве, ввeрзите є3го2 во є3ди1нъ t рвHвъ си1хъ, и5же въ пустhни, руки1 же не возложи1те на него2: (тщaшесz бо) ћкw да и3зhметъ є3го2 t рyкъ и4хъ и3 tдaстъ є3го2 nтцY своемY. |
|
23
|
23
|
| Коли Йосиф прийшов до братів своїх, вони зняли з Йосифа одежу його, одежу різнобарвну, яка була на ньому, | Бhсть же є3гдA пріи1де їHсифъ къ брaтіи своeй, совлек0ша со їHсифа ри1зу пeструю, ћже на нeмъ, |
|
24
|
24
|
| і взяли його і кинули його у рів; рів же той був порожнім; води в ньому не було. | и3 поeмше є3го2 вверг0ша въ р0въ: р0въ же т0щь, воды2 не и3мsше. |
|
25
|
25
|
| І сіли вони їсти хліб, і, глянувши, побачили, ось, іде з Галаада караван ізмаїльтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони відвезти це в Єгипет. | И# сэд0ша ћсти хлёбъ, и3 воззрёвше nчи1ма ви1дэша, и3 сE, п{тницы їсмaилтzне и3дsху t галаaда, и3 велблю1ды и4хъ пHлны fmміaма и3 ритjны [тyкъ масти1тый и3з8 дрёва текyщій] и3 стaкти: и3дsху же везyще во є3гЂпетъ. |
|
26
|
26
|
| І сказав Іуда братам своїм: яка користь, якщо ми вб’ємо брата нашого і сховаємо кров його? | Речe же їyда ко брaтіи своeй: кaz п0льза, ѓще ўбіeмъ брaта нaшего и3 скрhемъ кр0вь є3гw2; |
|
27
|
27
|
| Підемо, продамо його ізмаїльтянам, а руки наші нехай не будуть на ньому, тому що він брат наш, плоть наша. Брати його послухалися | грzди1те продади1мъ є3го2 їсмaилтzнwмъ си6мъ: рyцэ же нaши да не бyдутъ на нeмъ, ћкw брaтъ нaшъ и3 пл0ть нaша є4сть. Послyшаша же брaтіz є3гw2. |
|
28
|
28
|
| і, коли проходили купці мадіамські, витягли Йосифа з рову і продали Йосифа ізмаїльтянам за двадцять срібників; а вони відвели Йосифа в Єгипет. | И# мимоид0ша человёцы мадіaмстіи купцы2: и3 и3звлек0ша и3 возвед0ша їHсифа и3з8 р0ва, и3 продaша їHсифа їсмaилтzнwмъ на двaдесzть златни1цъ. И# повед0ша їHсифа во є3гЂпетъ. |
|
29
|
29
|
| Рувим же прийшов знову до рову; і ось, немає Йосифа в рові. І роздер він одяг свій, | Возврати1сz же руви1мъ къ р0ву и3 не ўзрЁ їHсифа въ р0вэ: и3 растерзA ри6зы сво‰, |
|
30
|
30
|
| і повернувся до братів своїх, і сказав: отрока нема, а я, куди я дінуся? | и3 пріи1де ко брaтіи своeй и3 речE: џтрочища нёсть, ѓзъ же кaмw и3дY ктомY; |
|
31
|
31
|
| І взяли одяг Йосифа, і закололи козла, і вимазали одяг кров’ю; | Взeмше же ри1зу їHсифову, заклaша к0злище t к0зъ и3 помaзаша ри1зу кр0вію: |
|
32
|
32
|
| і послали різнобарвний одяг, і принесли до батька свого, і сказали: ми це знайшли; подивися, чи сина твого цей одяг, чи ні. | и3 послaша ри1зу пeструю, и3 принес0ша ко nтцY своемY и3 рек0ша: сію2 њбрэт0хомъ: познавaй, ѓще ри1за сhна твоегw2 є4сть, и3ли2 ни2; |
|
33
|
33
|
| Він упізнав його і сказав: це одяг сина мого; хижий звір з’їв його; очевидно, розтерзаний Йосиф. | И# познA ю5 и3 речE: ри1за сhна моегw2 є4сть: ѕвёрь лю1тъ снэдE є3го2: ѕвёрь восхи1ти їHсифа. |
|
34
|
34
|
| І розідрав Яків одяг свій, і одяг веретище на стегна свої, й оплакував сина свого багато днів. | И# растерзA їaкwвъ ри6зы сво‰, и3 возложи2 врeтище на чрє1сла сво‰, и3 плaкашесz сhна своегw2 дни6 мнHги. |
|
35
|
35
|
| І зібрались усі сини його і всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів утішитися і сказав: з печаллю зійду до сина мого в пекло. Так оплакував його батько його. | Собрaшасz же вси2 сhнове є3гw2 и3 дщє1ри и3 пріид0ша ўтёшити є3го2: и3 не хотsше ўтёшитисz, глаг0лz: ћкw сни1ду къ сhну моемY сётуz во ѓдъ. И# плaкасz њ нeмъ nтeцъ є3гw2. |
|
36
|
36
|
| Мадіанитяни ж продали його в Єгипті Потифару, царедворцеві фараона, начальникові охоронців. | Мадіaне же продaша їHсифа во є3гЂпетъ пентефрjю є3vнyху фараHнову, ґрхімагjру. |
|
Глава 38
|
Главa lи
|
|
1
|
1
|
| У той час Іуда відійшов від братів своїх і оселився поблизу одного одолламитянина, якому ім’я: Хира. | Бhсть же въ то2 врeмz, tи1де їyда t брaтіи своеS и3 пріи1де къ человёку нёкоему nдолламjтину, є3мyже и4мz їрaсъ: |
|
2
|
2
|
| І побачив там Іуда дочку одного хананеянина, якому ім’я: Шуа; і взяв її і ввійшов до неї. | и3 ви1дэ тaмw їyда дщeрь человёка хананeйска, є4йже и4мz саvA: и3 поsтъ ю5, и3 вни1де къ нeй: |
|
3
|
3
|
| Вона зачала і народила сина; і він нарік йому ім’я: Ір. | и3 зачeнши роди2 сhна, и3 наречE и4мz є3мY и4ръ: |
|
4
|
4
|
| І зачала знову, і народила сина, і нарекла йому ім’я: Онан. | и3 зачeнши є3щE роди2 сhна и3 наречE и4мz є3мY ґvнaнъ: |
|
5
|
5
|
| І ще народила сина [третього] і нарекла йому ім’я: Шела. Іуда був у Хезиві, коли вона народила його. | и3 приложи1вши роди2 сhна (трeтіzго) и3 наречE и4мz силHмъ: сіs же бЁ въ хaсвэ, є3гдA роди2 си1хъ. |
|
6
|
6
|
| І взяв Іуда дружину Ірові, первісткові своєму; ім’я їй Фамар. | И# поS їyда женY и4ру пeрвенцу своемY, є4йже и4мz fамaрь. |
|
7
|
7
|
| Ір, первісток Іудин, був неугодний перед очима Господа, й умертвив його Господь. | Бhсть же и4ръ пeрвенецъ їyдинъ ѕ0лъ пред8 гDемъ: и3 ўби2 є3го2 бGъ. |
|
8
|
8
|
| І сказав Іуда Онану: увійди до дружини брата твого, одружися з нею, як дівер, і віднови сíм’я братові твоєму. | Речe же їyда ґvнaну: вни1ди къ женЁ брaта твоегw2 и3 совокупи1сz съ нeю, и3 возстaви сёмz брaту твоемY. |
|
9
|
9
|
| Онан знав, що сíм’я буде не йому, і тому, коли входив до дружини брата свого, виливав [сíм’я] на землю, щоб не дати сімені братові своєму. | Познaвъ же ґvнaнъ, ћкw не є3мY бyдетъ сёмz, бhсть є3гдA вхождaше къ женЁ брaта своегw2, проливaше (сёмz) на зeмлю, є4же не дaти сёмене брaту своемY: |
|
10
|
10
|
| Злом було перед очима Господа те, що він робив; і Він умертвив його. | ѕл0 же kви1сz пред8 бGомъ, ћкw сотвори2 сіE: и3 ўмертви2 и3 сего2. |
|
11
|
11
|
| І сказав Іуда Фамарі, невістці своїй [після смерти двох синів своїх]: живи вдовою в домі батька твого, доки підросте Шела, син мій. Тому що він сказав [у розумі своєму]: не помер би і він подібно до братів його. Фамар пішла і стала жити в домі батька свого. | Речe же їyда fамaри, невёстцэ своeй (по смeрти двY сынHвъ свои1хъ): сэди2 вдов0ю въ домY nтцA твоегw2, д0ндеже вели1къ бyдетъ силHмъ, сhнъ м0й. Речe бо (во ўмЁ си2): да не когдA ќмретъ и3 сeй, ћкоже и3 брaтіz є3гw2. Tшeдши же fамaрь, сэдsше въ домY nтцA своегw2. |
|
12
|
12
|
| Минуло багато часу, і померла дочка Шуї, дружина Іудина. Іуда, утішившись, пішов у Фамну до охоронців худоби його, сам і Хира, друг його, одолламитянин. | Ўмн0жишасz же днjе, и3 ќмре саvA, женA їyдина. И# ўтёшивсz їyда, взhде къ стригyщымъ џвцы є3гw2 сaмъ, и3 їрaсъ пaстырь є3гw2 nдолламjтинъ, во faмну. |
|
13
|
13
|
| І повідомили Фамар, говорячи: ось, свекор твій іде у Фамну стригти худобу свою. | И# возвэсти1ша fамaри невёстцэ є3гw2, глаг0люще: сE, свeкоръ тв0й восх0дитъ во faмну стрищи2 џвцы сво‰. |
|
14
|
14
|
| І зняла вона із себе одяг удівства свого, покрила себе покривалом і, закрившись, сіла біля воріт Енаїма, що на дорозі до Фамни. Бо бачила, що Шела виріс, і вона не дана йому за дружину. | Nнa же свeргши ри6зы вдовствA съ себє2, њблечeсz въ ри1зу лётнюю и3 ўкраси1сz, и3 сёде пред8 враты2 є3н†ни, ±же сyть на пути2 faмны: вёдzше бо, ћкw вели1къ бhсть силHмъ: сeй же не дадE є3S є3мY въ женY. |
|
15
|
15
|
| І побачив її Іуда і прийняв її за блудницю, тому що вона закрила лице своє. [І не впізнав її.] | И# ви1дэвъ ю5 їyда, возмнЁ ю5 блудни1цу бhти: покрh бо лицE своE, и3 не познA є3S. |
|
16
|
16
|
| Він повернув до неї і сказав: я увійду до тебе. Тому що не знав, що це невістка його. Вона сказала: що ти даси мені, якщо ввійдеш до мене? | Ўклони1сz же къ нeй путeмъ и3 речE є4й: попусти1 ми вни1ти къ себЁ. Не познa бо, ћкw невёстка є3мY є4сть. Nнa же речE: чт0 ми дaси, ѓще вни1деши ко мнЁ; |
|
17
|
17
|
| Він сказав: я надішлю тобі козеня з отари [моєї]. Вона сказала: чи даси ти мені заставу, поки пришлеш? | Џнъ же речE: ѓзъ тебЁ послю2 к0злище к0зъ t nвeцъ мои1хъ. Nнa же речE: ѓще дaси ми2 зал0гъ, д0ндеже при1шлеши. |
|
18
|
18
|
| Він сказав: яку дати тобі заставу? Вона сказала: печатку твою, і перев’язь твою, і тростину твою, що в руці твоїй. І дав він їй і ввійшов до неї; і вона зачала від нього. | Џнъ же речE: кjй зал0гъ тебЁ дaмъ; Nнa же речE: пeрстень тв0й и3 гри1вну, и3 жeзлъ и4же въ руцЁ твоeй. И# дадE є4й, и3 вни1де къ нeй, и3 зачA во ўтр0бэ t негw2. |
|
19
|
19
|
| І, вставши, пішла, зняла з себе покривало своє й одяглася в одяг удівства свого. | И# востaвши tи1де, и3 свeрже ри1зу лётнюю съ себє2 и3 њблечeсz въ ри6зы вдовствA своегw2. |
|
20
|
20
|
| Іуда ж послав козеня через друга свого одолламитянина, щоб взяти заставу з руки жінки, але він не знайшов її. | Послa же їyда к0злище t к0зъ рук0ю пaстырz своегw2 nдолламjтина взsти зал0гъ t жены2, и3 не њбрёте є3S. |
|
21
|
21
|
| І запитав жителів того місця, говорячи: де блудниця, що була в Енаїмі при дорозі? Але вони сказали: тут не було блудниці. | Вопроси1 же мужeй мёста тогw2 и3 речE и5мъ: гдЁ є4сть блудни1ца бhвшаz во є3нaнэ на распyтіи; И# рёша: не бЁ здЁ блудни1ца. |
|
22
|
22
|
| І повернувся він до Іуди і сказав: я не знайшов її; та й жителі місця того сказали: тут не було блудниці. | И# возврати1сz ко їyдэ и3 речE: не њбрэт0хъ: и3 человёцы мёста тогw2 глаг0лютъ: нёсть здЁ блудни1цы. |
|
23
|
23
|
| Іуда сказав: нехай вона візьме собі, аби тільки не стали над нами сміятися; ось, я посилав це козеня, але ти не знайшов її. | Речe же їyда: да и4мать т†: но да не когдA посмэю1тсz нaмъ: ѓзъ ќбw послaхъ к0злище сіE, тh же не њбрёлъ є3си2. |
|
24
|
24
|
| Минуло близько трьох місяців, і сказали Іуді, говорячи: Фамар, невістка твоя, впала у блуд, і ось, вона вагітна від блуду. Іуда сказав: виведіть її, і нехай вона буде спалена. | Бhсть же по трeхъ мцcэхъ, повёдаша їyдэ, глаг0люще: соблуди2 fамaрь невёстка твоS, и3 сE, во ўтр0бэ и4мать t блудA. Речe же їyда: и3зведи1те ю5, и3 да сожгyтъ ю5. |
|
25
|
25
|
| Але коли повели її, вона послала сказати свекру своєму: я вагітна від того, чиї ці речі. І сказала: впізнавай, чия ця печатка і перев’язь і тростина. | Nнa же вед0ма послA къ свeкру своемY, глаг0лющи: t человёка, є3гHже сі‰ сyть, ѓзъ во ўтр0бэ и4мамъ. И# речE: познaй, чjй пeрстень и3 гри1вна и3 жeзлъ сeй. |
|
26
|
26
|
| Іуда впізнав і сказав: вона правіша за мене, тому що я не дав її Шелі, синові моєму. І не пізнавав її більше. | Познa же їyда и3 речE: њправдaсz fамaрь пaче менє2, ћкw не дaхъ є3S силHму сhну моемY. И# не приложи2 ктомY познaти ю5. |
|
27
|
27
|
| Під час пологів її виявилося, що в утробі у неї близнюки. | Бhсть же є3гдA раждaше, и3 бёста близнsта во ўтр0бэ є3S. |
|
28
|
28
|
| І під час пологів її з’явилася рука [одного]; і взяла повитуха і нав’язала йому на руку червону нитку, сказавши: цей вийшов першим. | Бhсть же въ рождeніи є3S, є3ди1нъ произнесE рyку: взeмши же бaба навzзA на рyку є3гw2 чeрвлень, глаг0лющи: сeй и3зhдетъ пeрвый. |
|
29
|
29
|
| Але він повернув руку свою; і ось, вийшов брат його. І вона сказала: як ти подолав собі перешкоду? І наречено йому ім’я: Фарес. | Е#гдa же вовлечE рyку, и3 ѓбіе и3зhде брaтъ є3гw2. Nнa же речE: что2 пресэчeсz тебє2 рaди преграждeніе; И# прозвA и4мz є3мY фарeсъ. |
|
30
|
30
|
| Потім вийшов брат його з червоною ниткою на руці. І наречено йому ім’я: Зара. | И# посeмъ и3зhде брaтъ є3гw2, є3мyже бЁ на руцЁ є3гw2 чeрвлень: и3 прозвA и4мz є3мY зaра. |
|
Глава 39
|
Главa lf
|
|
1
|
1
|
| Йосиф же відведений був до Єгипту, і купив його з рук ізмаїльтян, які привели його туди, єгиптянин Потифар, царедворець фараонів, начальник охоронців. | ЇHсифъ же приведeнъ бhсть во є3гЂпетъ. И# купи2 є3го2 пентефрjй є3vнyхъ фараHновъ ґрхімагjръ, мyжъ є3гЂптzнинъ, t рyкъ їсмaилтzнъ, и5же привед0ша є3го2 тaмw. |
|
2
|
2
|
| І був Господь з Йосифом: він був успішним у справах і жив у домі господаря свого, єгиптянина. | И# бsше гDь со їHсифомъ: и3 бsше мyжъ благополyченъ, и3 бhсть въ домY господи1на своегw2 є3гЂптzнина. |
|
3
|
3
|
| І побачив господар його, що Господь з ним і що в усьому, що він робить, Господь у руках його дає успіх. | Вёдzше же господи1нъ є3гw2, ћкw гDь бЁ съ ни1мъ, и3 є3ли6ка твори1тъ, гDь благоустроsетъ въ рукY є3гw2. |
|
4
|
4
|
| І здобув Йосиф благовоління в очах його і служив йому. І він поставив його над домом своїм, і все, що мав, віддав до рук його. | И# њбрёте їHсифъ благодaть пред8 господи1номъ свои1мъ и3 благоугоди2 є3мY: и3 постaви є3го2 над8 д0момъ свои1мъ, и3 вс‰, є3ли6ка бhша є3мY, дадE въ рyки їHсифwвы. |
|
5
|
5
|
| І з того часу, як він поставив його над домом своїм і над усім, що мав, Господь благословив дім єгиптянина заради Йосифа, і було благословення Господнє на всьому, що мав він у домі й у полі [його]. | Бhсть же є3гдA постaви є3го2 над8 д0момъ свои1мъ и3 над8 всёми, є3ли6ка и3мёzше, и3 блгcви2 гDь д0мъ є3гЂптzнина їHсифа рaди: и3 бhсть блгcвeніе гDне на всeмъ и3мёніи є3гw2 въ домY и3 въ сeлэхъ є3гw2. |
|
6
|
6
|
| І залишив він усе, що мав, у руках Йосифа і не знав він при ньому нічого, крім хліба, який він їв. Йосиф же був красивий станом і красивий лицем. | И# предадE вс‰, є3ли6ка бhша є3мY, въ рyки їHсифwвы: и3 не вёдzше t сyщихъ ў себє2 ничт0же, кромЁ хлёба, є3г0же kдsше сaмъ: и3 бsше їHсифъ д0бръ w4бразомъ и3 красeнъ вз0ромъ ѕэлw2. |
|
7
|
7
|
| І звернула погляди на Йосифа дружина господаря його і сказала: спи зі мною. | И# бhсть по словесёхъ си1хъ, и3 возложи2 женA господи1на є3гw2 џчи сво‰ на їHсифа и3 речE: пребyди со мн0ю. |
|
8
|
8
|
| Але він відмовився і сказав дружині господаря свого: ось, господар мій не знає при мені нічого в домі, і все, що має, віддав у мої руки; | Џнъ же не хотsше и3 речE женЁ господи1на своегw2: ѓще господи1нъ м0й не вёсть менє2 рaди ничт0же въ домY своeмъ, и3 вс‰, є3ли6ка сyть є3мY, вдадE въ рyцэ мои2, |
|
9
|
9
|
| немає більшого за мене в домі цьому; і він не заборонив мені нічого, крім тебе, тому що ти дружина його; як же зроблю я це велике зло і згрішу перед Богом? | и3 ничто2 є4сть вhше менє2 въ домY сeмъ, нижE и3з8sто бhсть t менє2 чт0-либо, кромЁ тебє2, понeже ты2 женA є3мY є3си2: и3 кaкw сотворю2 глаг0лъ ѕлhй сeй и3 согрэшY пред8 бGомъ; |
|
10
|
10
|
| Коли вона щодня так говорила Йосифу, а він не слухав її, щоб спати з нею і бути з нею, | Е#гдa же їHсифу глаг0лаше дeнь t днE, и3 не послyшаше є3S є4же спaти и3 бhти съ нeю. |
|
11
|
11
|
| трапилося в один день, що він увійшов у дім робити справу свою, а нікого із домашніх тут у домі не було; | Бhсть же сицевhй нёкій дeнь, и3 вни1де їHсифъ въ д0мъ дёлати дэлA сво‰, и3 никт0же бsше t сyщихъ въ домY внyтрь: |
|
12
|
12
|
| вона схопила його за одяг його і сказала: лягай зі мною. Але він, залишивши одежу свою в руках її, побіг і вибіг геть. | и3 ўхвати2 є3го2 за ри6зы, глаг0лющи: лsзи со мн0ю. И# њстaвивъ ри6зы сво‰ въ рукY є3S, ўбэжE и3 и3зhде в0нъ. |
|
13
|
13
|
| Вона ж, побачивши, що він залишив одяг свій у руках її і побіг геть, | И# бhсть є3гдA ви1дэ, ћкw њстaвль ри6зы сво‰ въ рукaхъ є3S, бэжA и3 и3зhде в0нъ: |
|
14
|
14
|
| покликала домашніх своїх і сказала їм так: подивіться, він привів до нас єврея насміхатися над нами. Він прийшов до мене, щоб лягти зі мною, але я закричала гучним голосом, | и3 воззвA сyщихъ въ домY и3 речE и5мъ глаг0лющи: ви1дите, введE нaмъ џтрока є3врeина наругaтисz нaмъ: вни1де ко мнЁ, глаг0лz: преспи2 со мн0ю: и3 возопи1хъ глaсомъ вели1кимъ: |
|
15
|
15
|
| і він, почувши, що я здійняла крик і закричала, залишив у мене одяг свій, і побіг, і вибіг геть. | и3 є3гдA ўслhша џнъ, ћкw возвhсихъ глaсъ м0й и3 возопи1хъ, њстaвль ри6зы сво‰ ў менє2, tбэжE и3 и3зhде в0нъ. |
|
16
|
16
|
| І залишила одежу його у себе до приходу господаря його в дім свій. | И# ўдержA ри6зы ў себє2, д0ндеже пріи1де господи1нъ въ д0мъ св0й. |
|
17
|
17
|
| І переказала йому ті самі слова, говорячи: раб єврей, якого ти привів до нас, приходив до мене насміятися наді мною [і говорив мені: ляжу я з тобою], | И# повёда є3мY по словесёхъ си1хъ, глаг0лющи: вни1де ко мнЁ џтрокъ є3врeинъ, є3г0же ввeлъ є3си2 къ нaмъ, поругaтисz мнЁ, и3 речe ми: да бyду съ тоб0ю: |
|
18
|
18
|
| але, коли [почув, що] я підняла крик і закричала, він залишив у мене одяг свій і втік геть. | є3гдa же ўслhша, ћкw воздвиг0хъ глaсъ м0й и3 возопи1хъ, њстaвль ри6зы сво‰ ў менє2, tбэжE и3 и3зhде в0нъ. |
|
19
|
19
|
| Коли господар його почув слова дружини своєї, які вона сказала йому, говорячи: так вчинив зі мною раб твій, то спалахнув гнівом; | И# бhсть є3гдA ўслhша господи1нъ є3гw2 глаг0лы жены2 своеS, є3ли6ка речE къ немY, глаг0лющи: си1це сотвори1 ми џтрокъ тв0й: и3 разгнёвасz ћростію, |
|
20
|
20
|
| і взяв Йосифа господар його і віддав його у в’язницю, де утримувалися в’язні царя. І був він там у в’язниці. | и3 взeмъ господи1нъ їHсифа, ввeрже є3го2 въ темни1цу, въ мёсто, и3дёже ќзники царє1вы держaтсz тaмw въ твердhни. |
|
21
|
21
|
| І Господь був з Йосифом, і простягнув до нього милість, і дарував йому благовоління в очах начальника в’язниці. | И# бsше гDь со їHсифомъ, и3 возліS на него2 млcть, и3 дадE є3мY блгdть пред8 начaлнымъ стрaжемъ темни1чнымъ: |
|
22
|
22
|
| І віддав начальник в’язниці в руки Йосифові усіх в’язнів, що перебували у в’язниці, і в усьому, що вони там не робили б, він був розпорядником. | и3 вдадE старёйшина стражeй темни1цу въ рyцэ їHсифу и3 всёхъ ввeрженыхъ въ темни1цу: и3 вс‰, є3ли6ка творsху тaмw, т0й бЁ творsй. |
|
23
|
23
|
| Начальник в’язниці і не дивився ні за чим, що було у нього в руках, тому що Господь був з Йосифом, і в усьому, що він робив, Господь давав успіх. | Старёйшина же стражeй темни1чныхъ ничт0же бЁ вёдый є3гw2 рaди: вс‰ бо бhша въ рукaхъ їHсифовыхъ, занeже гDь бsше съ ни1мъ: и3 є3ли6ка т0й творsше, гDь бlгопоспэшaше въ рукY є3гw2. |
|
Глава 40
|
Главa м7
|
|
1
|
1
|
| Після цього виночерпій царя Єгипетського і хлібодар провинилися перед господарем своїм, царем Єгипетським. | Бhсть же по словесёхъ си1хъ, согрэши2 старёйшина вінaрскъ царS є3гЂпетска и3 старёйшина житaрскъ господи1ну своемY царю2 є3гЂпетскому. |
|
2
|
2
|
| І прогнівався фараон на двох царедворців своїх, на головного виночерпія і на головного хлібодара, | И# разгнёвасz фараHнъ на џба є3vнyхи сво‰, на старёйшину вінaрска и3 на старёйшину житaрска, |
|
3
|
3
|
| і віддав їх під варту в дім начальника охоронців, у в’язницю, у місце, де ув’язнений був Йосиф. | и3 ввeрже и5хъ въ темни1цу во ўзи1лище, въ мёсто, и3дёже їHсифъ ввeрженъ бsше. |
|
4
|
4
|
| Начальник охоронців приставив до них Йосифа, і він служив їм. І пробули вони під вартою деякий час. | И# вручи2 и5хъ старёйшина темни1цы їHсифу, и3 предстA и5мъ: и3 бёста дни6 (нBкіz) въ темни1цэ, |
|
5
|
5
|
| Одного разу виночерпію і хлібодару царя Єгипетського, замкненим у в’язниці, бачилися сни, кожному свій сон, обом в одну ніч, кожному сон особливого значення. | и3 ви1дэста џба с0нъ во є3ди1ну н0щь: видёніе же с0нное старёйшины вінaрска и3 старёйшины житaрска, и5же бёста царS є3гЂпетска, сyще въ темни1цэ, бsше сіE. |
|
6
|
6
|
| І прийшов до них Йосиф вранці, побачив їх, і ось, вони засмучені. | Вни1де же къ ни6мъ їHсифъ заyтра и3 ви1дэ и5хъ, и3 бsху смущeни: |
|
7
|
7
|
| І запитав він царедворців фараонових, що перебували з ним у домі господаря його під вартою, говорячи: чому у вас сьогодні сумні обличчя? | и3 вопрошaше є3vнyхwвъ фараHнихъ, и5же бhша съ ни1мъ въ темни1цэ, ў господи1на своегw2, глаг0лz: что2, ћкw ли1ца в†ша ўны6ла днeсь; |
|
8
|
8
|
| Вони сказали йому: ми бачили сни; а витлумачити їх нема кому. Йосиф сказав їм: чи не від Бога тлумачення? розкажіть мені. | Nни1 же рёша є3мY: с0нъ ви1дэхомъ, и3 разсуждazй є3го2 нёсть. Речe же и5мъ їHсифъ: є3дA не бGомъ и3з8zвлeніе и4хъ є4сть; повёдите u5бо мнЁ. |
|
9
|
9
|
| І розповів головний виночерпій Йосифу сон свій і сказав йому: мені снилося, ось виноградна лоза переді мною; | И# повёда старёйшина вінaрскъ с0нъ св0й їHсифу и3 речE: во снЁ моeмъ бsше віногрaдъ предо мн0ю: |
|
10
|
10
|
| на лозі три гілки; вона розвинулася, показався на ній цвіт, виросли й дозріли на ній ягоди; | въ віногрaдэ же три2 лBторасли, и3 т0й цвэтyщь произнесE t1расли, зрBлы гр0зды лHзныz: |
|
11
|
11
|
| і чаша фараонова у руці моїй; я взяв ягід, вичавив їх у чашу фараонову і подав чашу в руку фараонові. | и3 чaша фараHнова въ руцЁ моeй: и3 взsхъ грeзнъ, и3 и3зжaхъ џный въ чaшу, и3 дaхъ чaшу въ рyку фараHню. |
|
12
|
12
|
| І сказав йому Йосиф: ось тлумачення його: три гілки — це три дні; | И# речE є3мY їHсифъ: сіE разсуждeніе семY: три2 лBторасли три2 дни6 сyть: |
|
13
|
13
|
| через три дні фараон піднесе голову твою і поверне тебе на місце твоє, і ти подаси чашу фараонову в руку його, за колишнім звичаєм, коли ти був у нього виночерпієм; | є3щE три2 дни6, и3 помzнeтъ фараHнъ сaнъ тв0й, и3 пaки постaвитъ тS въ старёйшинство твоE вінaрско, и3 подaси чaшу фараHну въ рyку є3гw2 по сaну твоемY пeрвому, ћкоже бhлъ є3си2 віночeрпчій: |
|
14
|
14
|
| згадай же мене, коли добре тобі буде, і зроби мені благодіяння, і скажи про мене фараонові, й виведи мене з цього дому, | но помzни1 мz тоб0ю, є3гдA блaго ти2 бyдетъ, и3 сотвори1ши надо мн0ю ми1лость, и3 да помzнeши њ мнЁ фараHну, и3 и3зведeши мS t твердhни сеS: |
|
15
|
15
|
| бо я украдений із землі євреїв; а також і тут нічого не зробив, за що б кинути мене у в’язницю. | ћкw татьб0ю ўкрaденъ бhхъ и3з8 земли2 є3врeйскіz, и3 здЁ ничто2 ѕло2 сотвори1хъ, но вверг0ша мS въ р0въ сeй. |
|
16
|
16
|
| Головний хлібодар побачив, що витлумачив він добре, і сказав Йосифові: мені також снилося: ось на голові в мене три кошики решітчастих; | И# ви1дэ старёйшина житaрскъ, ћкw прsмw разсуди2, и3 речE їHсифу: и3 ѓзъ ви1дэхъ с0нъ, и3 мнsхсz три2 кHшницы хлёбwвъ держaти на главЁ моeй: |
|
17
|
17
|
| у верхньому кошику всяка їжа фараонова, вироби пекаря, і птахи [небесні] клювали її з кошика на голові моїй. | въ к0шницэ же вeрхней t всёхъ родHвъ, ±же фараHнъ ћстъ, дёло хлёбенное, и3 пти6цы небє1сныz kдsху т†z t к0шницы, ћже на главЁ моeй. |
|
18
|
18
|
| І відповів Йосиф і сказав [йому]: ось тлумачення його: три кошики — це три дні; | Tвэщaвъ же їHсифъ, речE є3мY: сіE разсуждeніе є3гw2: три2 кHшницы три2 днjе сyть: |
|
19
|
19
|
| через три дні фараон зніме з тебе голову твою і повісить тебе на дереві, і птахи [небесні] будуть клювати плоть твою з тебе. | є3щE три2 днjе, и3 tи1метъ фараHнъ главY твою2 t тебє2 и3 повёситъ тS на дрeвэ, и3 и3з8zдsтъ пти6цы небє1сныz пл0ть твою2 t тебє2. |
|
20
|
20
|
| На третій день, день народження фараонового, зробив він вечерю для всіх слуг своїх і згадав він про головного виночерпія і головного хлібодара серед слуг своїх; | Бhсть же въ дeнь трeтій, дeнь рождeніz бsше фараHнz, и3 творsше пи1ръ всBмъ nтрокHмъ свои6мъ: и3 помzнY старёйшинство старёйшины вінaрска и3 старёйшинство старёйшины житaрска, посредЁ џтрwкъ свои1хъ: |
|
21
|
21
|
| і повернув головного виночерпія на попереднє місце, і він подав чашу в руку фараонову, | и3 постaви старёйшину вінaрска въ старёйшинство є3гw2: и3 подадE чaшу въ рyку фараHню: |
|
22
|
22
|
| а головного хлібодара повісив [на дереві], як витлумачив їм Йосиф. | старёйшину же житaрска повёси (на дрeвэ), ћкоже сказA и4ма їHсифъ. |
|
23
|
23
|
| І не згадав головний виночерпій про Йосифа, але забув його. | И# не помzнY старёйшина вінaрскъ їHсифа, но забы2 є3го2. |
|
Глава 41
|
Главa м7а
|
|
1
|
1
|
| Коли минуло два роки, фараону снилося: ось, він стоїть біля ріки; | Бhсть же по двою2 лBту днjй, фараHнъ ви1дэ с0нъ: мнsшесz стоsти при рэцЁ: |
|
2
|
2
|
| і ось, вийшли з ріки сім корів, гарних на вигляд і повних тілом, і паслися в очереті; | и3 сE, ѓки и3з8 рэки2 и3схождaху сeдмь крaвъ дwбры2 ви1домъ и3 и3збр†нны тэлесы2, и3 пасsхусz по брeгу: |
|
3
|
3
|
| але ось, після них вийшли з ріки сім корів інших, худих на вигляд і охлялих тілом, і стали поряд з тими коровами, на березі ріки; | друг‡z же сeдмь крaвъ и3зыд0ша по си1хъ и3з8 рэки2, ѕлы6 ви1домъ и3 тэлесы2 х{ды, и3 пасsхусz съ крaвами по брeгу рёчному: |
|
4
|
4
|
| і з’їли корови худі на вигляд і охлялі тілом сім корів гарних на вигляд і повних. І прокинувся фараон, | и3 поzд0ша сeдмь кр†вы ѕлы6z и3 худы6z тэлесы2 сeдмь крaвъ д0брыхъ ви1домъ и3 и3збрaнныхъ тэлесы2: (и3 сі‰ неви6димы бhша, ћкw внид0ша въ чрeсла и4хъ). Востa же фараHнъ. |
|
5
|
5
|
| і заснув знову, і снилося йому іншого разу: ось, на одному стеблі піднялося сім колосків гладеньких і гарних; | И# ви1дэ с0нъ вторhй: и3 сE, сeдмь клaси и3схождaху и3з8 стeбліz є3ди1нагw и3збр†нны и3 добры6: |
|
6
|
6
|
| але ось, після них виросло сім колосків виснажених і висушених східним вітром; | друзjи же сeдмь клaси т0нцыи, и3стончeни вётромъ, и3зрастaху по ни1хъ: |
|
7
|
7
|
| і пожерли худі колоски сім колосків гладеньких і повних. І прокинувся фараон і зрозумів, що це сон. | и3 пожр0ша сeдмь клaси т0нцыи и3 и3стончeни вётромъ сeдмь клaсwвъ и3збрaнныхъ и3 п0лныхъ. Востa же фараHнъ, и3 бsше с0нъ. |
|
8
|
8
|
| Уранці засмутився дух його, і послав він, і покликав усіх волхвів Єгипту і всіх мудреців його, і розповів їм фараон сон свій; але не було нікого, хто витлумачив би його фараону. | Бhсть же заyтра, и3 возмути1сz душA є3гw2: и3 послaвъ, созвA вс‰ сказaтєли є3гЂпєтскіz и3 вс‰ м{дрыz є3гw2: и3 повёда и5мъ фараHнъ с0нъ св0й: и3 не бsше сказyzй тогw2 фараHну. |
|
9
|
9
|
| І став говорити головний виночерпій фараонові і сказав: гріхи мої згадую я нині; | И# речE старёйшина вінaрскъ къ фараHну, глаг0лz: грёхъ м0й воспоминaю днeсь: |
|
10
|
10
|
| фараон прогнівався на рабів своїх і віддав мене і головного хлібодара під варту в дім начальника охоронців; | фараHнъ разгнёвасz на рабы6 сво‰ и3 ввeрже нaсъ въ темни1цу въ домY ґрхімагjра, менE и3 старёйшину житaрска: |
|
11
|
11
|
| і снився нам сон в одну ніч, мені і йому, кожному снився сон особливого значення; | и3 ви1дэхомъ с0нъ џба є3ди1ныz н0щи ѓзъ и3 џнъ, кjйждо св0й с0нъ ви1дэхомъ: |
|
12
|
12
|
| там саме був з нами молодий єврей, раб начальника охоронців; ми розповіли йому сни наші, і він витлумачив нам кожному відповідно до його сновидіння; | бsше же тaмw съ нaми ю4ноша, џтрокъ є3врeинъ ґрхімагjровъ, и3 повёдахомъ є3мY, и3 разсуди2 нaмъ: |
|
13
|
13
|
| і як він витлумачив нам, так і збулося: я повернений на місце моє, а той повішений. | бhсть же, ћкоже сказA нaмъ, тaкw и3 случи1сz, мнЁ пaки бhти во своeмъ старёйшинствэ, ґ џному повёшену. |
|
14
|
14
|
| І послав фараон і покликав Йосифа. І поспішно вивели його з в’язниці. Він постригся і перемінив одяг свій і прийшов до фараона. | Послaвъ же фараHнъ, призвA їHсифа: и3 и3звед0ша є3го2 и3з8 твердhни, и3 њстриг0ша є3го2, и3 и3змэни1ша ри6зы є3мY, и3 пріи1де къ фараHну. |
|
15
|
15
|
| Фараон сказав Йосифові: мені снився сон, і нема нікого, хто витлумачив би його, а про тебе я чув, що ти вмієш тлумачити сни. | Речe же фараHнъ їHсифу: с0нъ ви1дэхъ, и3 сказyzй є3го2 нёсть: ѓзъ же слhшахъ њ тебЁ глаг0лющихъ, ћкw слhшавъ сны2 разсуждaеши ты6z. |
|
16
|
16
|
| І відповів Йосиф фараону, говорячи: це не моє; Бог дасть відповідь на благо фараонові. | Tвэщaвъ же їHсифъ фараHну, речE: без8 бGа не tвэщaетсz спcніе фараHну. |
|
17
|
17
|
| І сказав фараон Йосифові: мені снилося: ось, стою я на березі ріки; | Речe же фараHнъ їHсифу, глаг0лz: во снЁ моeмъ мнsхсz стоsти на брeзэ рёчнэмъ: |
|
18
|
18
|
| і ось, вийшли з ріки сім корів повних тілом і гарних на вигляд і паслися в очереті; | и3 ѓки и3з8 рэки2 и3схождaху сeдмь кр†вы дwбры2 ви1домъ и3 и3збр†нны тэлесы2, и3 пасsхусz по брeгу: |
|
19
|
19
|
| але ось, після них ішли сім корів інших, худих, дуже поганих на вигляд і охлялих тілом: я не бачив по всій землі Єгипетській таких худих, як вони; | и3 сE, друг‡z сeдмь крaвъ и3схождaху в8слёдъ и4хъ и3з8 рэки2, ѕлы6 и3 недwбры2 ви1домъ и3 х{ды тэлесы2, kковhхъ не ви1дэ таковhхъ во всeй земли2 є3гЂпетстэй хyждшихъ: |
|
20
|
20
|
| бо з’їли охлялі й худі корови попередніх сім корів повних; | и3 и3з8zд0ша сeдмь кр†вы ѕлы6z и3 худы6z сeдмь крaвъ пeрвыхъ д0брыхъ и3 и3збрaнныхъ: |
|
21
|
21
|
| і ввійшли повні в утробу їх, але не помітно було, що вони ввійшли в утробу їх: вони були так само худими на вигляд, як і спочатку. І я прокинувся. | и3 внид0ша во ўтрHбы и4хъ, и3 не kви1шасz, ћкw внид0ша во ўтрHбы и4хъ: и3 њбли6чіz и4хъ ѕл† бhша, ћкw и3 и3спeрва. Востaвъ же, (пaки) ўснyхъ, |
|
22
|
22
|
| Потім снилося мені: ось, на одному стеблі піднялися сім колосків повних і гарних; | и3 ви1дэхъ пaки во снЁ моeмъ, и3 ѓки сeдмь клaси и3схождaху и3з8 є3ди1нагw стeбліz пHлны и3 добры6: |
|
23
|
23
|
| але ось, після них виросло сім колосків тонких, виснажених і висушених східним вітром; | друзjи же сeдмь клaси т0нцыи и3 вётромъ и3стончeни и3зницaху в8слёдъ и4хъ: |
|
24
|
24
|
| і пожерли худі колоски сім колосків гарних. Я розповів це волхвам, але ніхто не пояснив мені. | и3 пожр0ша сeдмь клaси т0нцыи и3 вётромъ и3стончeни сeдмь клaсwвъ д0брыхъ и3 п0лныхъ. Рёхъ ќбw сказaтелємъ, и3 не бhсть повёдаzй мнЁ тогw2. |
|
25
|
25
|
| І сказав Йосиф фараонові: сон фараонів один: що́ Бог зробить, те́ Він звістив фараонові. | И# речE їHсифъ фараHну: с0нъ фараHновъ є3ди1нъ є4сть: є3ли6ка бGъ твори1тъ, показA фараHну: |
|
26
|
26
|
| Сім корів гарних, це сім років; і сім колосків добрих, це сім років: сон один; | сeдмь кр†вы дHбрыz сeдмь лётъ сyть: и3 сeдмь клaси д0бріи сeдмь лётъ сyть: с0нъ фараHновъ є3ди1нъ є4сть: |
|
27
|
27
|
| і сім корів охлялих і худих, що вийшли після тих, це сім років, також і сім колосків виснажених і висушених східним вітром, це сім років голоду. | и3 сeдмь кр†вы худы6z, ±же и3зыд0ша по си1хъ, сeдмь лётъ сyть, и3 сeдмь клaси т0нцыи и3 и3стончeни вётромъ сeдмь лётъ сyть: бyдутъ сeдмь лётъ глaда: |
|
28
|
28
|
| Ось чому сказав я фараонові: що́ Бог зробить, те́ Він показав фараонові. | сл0во же є4же рёхъ фараHну, є3ли6ка бGъ твори1тъ, показA фараHну: |
|
29
|
29
|
| Ось, настає сім років великого достатку в усій землі Єгипетській; | сE, сeдмь лётъ прих0дитъ, nби1лность мн0га во всeй земли2 є3гЂпетстэй: |
|
30
|
30
|
| після них настануть сім років голоду, і забудеться весь той достаток у землі Єгипетській, і виснажить голод землю, | пріи1дутъ же сeдмь лётъ глaда по си1хъ, и3 забyдутъ сhтости бyдущіz во всeмъ є3гЂптэ, и3 погуби1тъ глaдъ зeмлю, |
|
31
|
31
|
| і непримітним буде колишній достаток на землі, через голод, що прийде, тому що він буде дуже тяжким. | и3 не познaетсz nби1ліе на земли2 t глaда бyдущагw по си1хъ: си1ленъ бо бyдетъ ѕэлw2: |
|
32
|
32
|
| А що сон повторився фараону двічі, це значить, що це істинне слово Боже, і що незабаром Бог виконає це. | повтори1сz же с0нъ фараHну двaжды, ћкw и4стинно бyдетъ сл0во є4же t бGа, и3 ўскори1тъ бGъ сотвори1ти џно: |
|
33
|
33
|
| І нині нехай знайде фараон чоловіка розумного і мудрого і нехай поставить його над землею Єгипетською. | нн7э u5бо ўсмотри2 человёка мyдра и3 смhслена и3 постaви є3го2 над8 землeю є3гЂпетскою: |
|
34
|
34
|
| Нехай накаже фараон поставити над землею наглядачів збирати за сім років достатку п’яту частину [усього врожаю] землі Єгипетської; | и3 да сотвори1тъ фараHнъ и3 постaвитъ мэстоначaлники по земли2, и3 да собирaютъ пsтую чaсть t всёхъ плодHвъ земли2 є3гЂпетскіz седми2 лётъ nби1лныхъ, |
|
35
|
35
|
| нехай вони беруть усякий хліб цих гарних років, що настають, і зберуть у містах хліб під відання фараона для їжі, і нехай бережуть; | и3 да соберyтъ всsкую пи1щу седми2 лётъ грzдyщихъ д0брыхъ си1хъ: и3 да соберeтсz пшени1ца под8 рyку фараHню, пи1ща во градёхъ да храни1тсz: |
|
36
|
36
|
| і буде ця їжа в запас для землі на сім років голоду, які будуть у землі Єгипетській, щоб земля не загинула від голоду. | и3 бyдетъ пи1ща соблюдeна земли2 на сeдмь лётъ глaдныхъ, ±же и4мутъ бhти въ земли2 є3гЂпетстэй, да не потреби1тсz землS въ глaдэ. |
|
37
|
37
|
| Це сподобалося фараонові й усім слугам його. | Ўг0дно же бhсть сл0во пред8 фараHномъ и3 пред8 всёми рабы6 є3гw2. |
|
38
|
38
|
| І сказав фараон слугам своїм: чи знайдемо ми таку, як він, людину, у якій був би Дух Божий? | И# речE фараHнъ всBмъ рабHмъ свои6мъ: є3дA њбрsщемъ человёка сицевaго, и4же и4мать д¦а б9іz въ себЁ; |
|
39
|
39
|
| І сказав фараон Йосифу: оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає настільки розумного і мудрого, як ти; | Речe же фараHнъ їHсифу: понeже показA бGъ тебЁ вс‰ сі‰, нёсть человёка мудрёйша и3 смhсленнэйша пaче тебє2: |
|
40
|
40
|
| ти будеш над домом моїм, і твого слова буде дотримуватися весь народ мій; тільки престолом я буду більшим за тебе. | ты2 бyдеши въ домY моeмъ, и3 ќстъ твои1хъ да послyшаютъ вси2 лю1діе мои2, рaзвэ прест0ломъ ѓзъ б0лэе тебє2 бyду. |
|
41
|
41
|
| І сказав фараон Йосифові: ось, я поставляю тебе над усією землею Єгипетською. | Речe же фараHнъ їHсифу: сE, поставлsю тS днeсь над8 всeю землeю є3гЂпетскою. |
|
42
|
42
|
| І зняв фараон перстень свій з руки своєї і надів його на руку Йосифа; вдяг його у висонний одяг, поклав золотий ланцюг на шию його; | И# снeмъ фараHнъ пeрстень съ руки2 своеS, возложи2 є3го2 на рyку їHсифову, и3 њблечE є3го2 въ ри1зу червлeну, и3 возложи2 гри1вну злaту на вhю є3гw2, |
|
43
|
43
|
| повелів везти його на другій із своїх колісниць і проголошувати перед ним: схиляйтеся! І поставив його над усією землею Єгипетською. | и3 всади2 є3го2 на колесни1цу свою2 вторyю, и3 проповёда пред8 ни1мъ проповёдникъ: и3 постaви є3го2 над8 всeю землeю є3гЂпетскою. |
|
44
|
44
|
| І сказав фараон Йосифу: я фараон; без тебе ніхто не ворухне ні рукою своєю, ні ногою своєю по всій землі Єгипетській. | Речe же фараHнъ їHсифу: ѓзъ фараHнъ: без8 тебє2 не воздви1гнетъ руки2 своеS никт0же во всeй земли2 є3гЂпетстэй. |
|
45
|
45
|
| І нарік фараон Йосифові ім’я: Цафнаф-панеах, і дав йому за дружину Асенефу, дочку Потифера, жерця Іліопольського. І пішов Йосиф по землі Єгипетській. | И# наречE фараHнъ и4мz їHсифу pонfомфани1хъ: и3 дадE є3мY ґсенefу, дщeрь петефрjа жрецA и3ліоп0льскагw, є3мY въ женY. |
|
46
|
46
|
| Йосифові було тридцять років від народження, коли він став перед лице фараона, царя Єгипетського. І вийшов Йосиф від лиця фараонового і пройшов по всій землі Єгипетській. | ЇHсифъ же бsше лётъ три1десzти, є3гдA предстA фараHну царю2 є3гЂпетскому. И#зhде же їHсифъ t лицA фараHнz и3 пр0йде всю2 зeмлю є3гЂпетскую. |
|
47
|
47
|
| Земля ж у сім років достатку принесла з одного зерна по жмені. | И# сотвори2 землS въ седми2 лётэхъ nби1лну жaтву. |
|
48
|
48
|
| І зібрав він усякий хліб семи років, які були [родючі] в землі Єгипетській, і поклав хліб у містах; у кожному місті поклав хліб полів, що оточують його. | И# собрA всsкую пи1щу седми2 лётъ, въ ни1хже бsше nби1лность въ земли2 є3гЂпетстэй: и3 положи2 пи1щу во градёхъ: пи1щы пHль грaда, сyщихъ w4крестъ є3гw2, положи2 въ нeмъ. |
|
49
|
49
|
| І зібрав Йосиф хліба дуже багато, як піску морського, так що перестав і рахувати, тому що не стало рахунку. | И# собрA їHсифъ пшени1цу ћкw пес0къ морскjй мн0гу ѕэлw2, д0ндеже не можaху и3счести2: без8 числa бо бsше. |
|
50
|
50
|
| До настання років голоду, у Йосифа народилися два сини, яких народила йому Асенефа, дочка Потифера, жерця Іліопольського. | ЇHсифу же бёста двA сы6на, прeжде пришeствіz седми2 лётъ глaдныхъ, и5хже роди2 є3мY ґсенefа, дщeрь петефрjа жрецA и3ліоп0льска: |
|
51
|
51
|
| І нарік Йосиф ім’я первісткові: Манассія, тому що [говорив він] Бог дав мені забути усі нещастя мої і весь дім батька мого. | наречe же їHсифъ и4мz пeрвенцу манассjа, (глаг0лz:) ћкw забhти мнЁ сотвори2 бGъ вс‰ болBзни мо‰, и3 вс‰, ±же nтцA моегw2. |
|
52
|
52
|
| А другому нарік ім’я: Єфрем, тому що [говорив він] Бог зробив мене плідним у землі страждання мого. | И$мz же втор0му наречE є3фраjмъ, (глаг0лz:) ћкw возрасти1 мz бGъ въ земли2 смирeніz моегw2. |
|
53
|
53
|
| І минули сім років достатку, що був у землі Єгипетській, | Минyша же сeдмь лётъ nби1лныхъ, ±же бhша въ земли2 є3гЂпетстэй, |
|
54
|
54
|
| і настали сім років голоду, як сказав Йосиф. І був голод по всіх землях, а в усій землі Єгипетській був хліб. | и3 начaша сeдмь лётъ глaдныхъ приходи1ти, ћкоже речE їHсифъ. И# бhсть глaдъ по всeй земли2: во всeй же земли2 є3гЂпетстэй бhша [пред8 глаг0ломъ си1мъ бhша въ є3ди1нэй ґлеxандрjйстэй не, но и3 то2 во вмэсти1телныхъ] хлёбы. |
|
55
|
55
|
| Але коли і вся земля Єгипетська почала терпіти голод, то народ почав волати до фараона про хліб. І сказав фараон усім єгиптянам: підіть до Йосифа і робіть, що він вам скаже. | И# взалкA всS землS є3гЂпетскаz: возопи1 же нар0дъ къ фараHну њ хлёбэхъ. Речe же фараHнъ всBмъ є3гЂптzнwмъ: и3ди1те ко їHсифу, и3 є4же речeтъ вaмъ, сотвори1те. |
|
56
|
56
|
| І був голод по всій землі; і відчинив Йосиф усі житниці, і став продавати хліб єгиптянам. Голод же посилювався в землі Єгипетській. | И# глaдъ бsше на лицы2 всеS земли2. Tвeрзе же їHсифъ вс‰ жи6тницы, и3 продаsше всBмъ є3гЂптzнwмъ: |
|
57
|
57
|
| І з усіх країн приходили в Єгипет купувати хліб у Йосифа, тому що голод посилився по всій землі. | и3 вс‰ страны6 прихождaху во є3гЂпетъ, куповaти ко їHсифу: њбдержaше бо глaдъ всю2 зeмлю. |
|
Глава 42
|
Главa м7в
|
|
1
|
1
|
| І довідався Яків, що в Єгипті є хліб, і сказав Яків синам своїм: що ви дивитеся? | Ви1дэвъ же їaкwвъ, ћкw кyплz є4сть (пшени1цы) во є3гЂптэ, речE сынHмъ свои6мъ: почто2 не радитE; |
|
2
|
2
|
| І сказав: ось, я чув, що є хліб у Єгипті; підіть туди і купіть нам звідти хліба, щоб нам жити і не вмерти. | сE, слhшахъ, ћкw є4сть пшени1ца во є3гЂптэ: и3ди1те тaмw и3 купи1те нaмъ мaлw пи1щи, да жи1ви бyдемъ и3 не ќмремъ. |
|
3
|
3
|
| Десять братів Йосифових пішли купити хліба в Єгипті, | И#д0ша же брaтіz їHсифwвы дeсzть купи1ти пшени1цы во є3гЂпетъ. |
|
4
|
4
|
| а Веніаміна, брата Йосифового, не послав Яків з братами його, тому що сказав: не трапилося б з ним лиха. | Веніамjна же, брaта їHсифова, не tпусти2 съ брaтіею є3гw2, речe бо: да не когдA случи1тсz (на пути2) є3мY ѕло2. |
|
5
|
5
|
| І прийшли сини Ізраїлеві купувати хліб, разом з іншими, що прийшли, бо в землі Ханаанській був голод. | Пріид0ша же сhнове ї}лєвы купи1ти съ приходsщими: бsше бо глaдъ въ земли2 ханаaнстэй. |
|
6
|
6
|
| Йосиф же був начальником у землі тій; він і продавав хліб усьому народові землі. Брати Йосифа прийшли і поклонилися йому лицем до землі. | ЇHсифъ же бsше кнsзь земли2: сeй продаsше всBмъ лю1демъ земли2 (тоS). Пришeдше же брaтіz їHсифwвы, поклони1шасz є3мY лицeмъ до земли2. |
|
7
|
7
|
| І побачив Йосиф братів своїх і впізнав їх; але показав, що начебто не знає їх, і говорив з ними суворо і сказав їм: звідки ви прийшли? Вони сказали: із землі Ханаанської, купити їжу. | Ви1дэвъ же їHсифъ брaтію свою2, познA: и3 tчуждaшесz и4хъ, и3 глаг0лаше и5мъ жeстокw, и3 речE и5мъ: tкyду пріид0сте; Nни1 же рёша: t земли2 ханаaнскіz купи1ти пи1щи. |
|
8
|
8
|
| Йосиф упізнав братів своїх, але вони не впізнали його. | Познa же їHсифъ брaтію свою2: nни1 же не познaша є3гw2. |
|
9
|
9
|
| І згадав Йосиф сни, що снилися йому про них; і сказав їм: ви підглядачі, ви прийшли вигледіти наготу* землі цієї. | И# помzнY їHсифъ сны2 сво‰, ±же ви1дэ џнъ: и3 речE и5мъ: соглzд†таи є3стE, соглsдати путjй страны2 (сеS) пріид0сте. |
|
10
|
10
|
| Вони сказали йому: ні, господарю наш; раби твої прийшли купити їжі; | Nни1 же рёша: ни2, господи1не, раби2 твои2 пріид0хомъ купи1ти пи1щи: |
|
11
|
11
|
| ми всі діти однієї людини; ми люди чесні; раби твої не бували підглядачами. | вси2 є3смы2 сhнове є3ди1нагw человёка: ми1рницы є3смы2, не сyть раби2 твои2 соглzд†таи. |
|
12
|
12
|
| Він сказав їм: ні, ви прийшли вигледіти наготу землі цієї. | Речe же и5мъ: ни2, но пути6 земли2 (сеS) пріид0сте соглsдати. |
|
13
|
13
|
| Вони сказали: нас, рабів твоїх, дванадцять братів; ми сини одного чоловіка в землі Ханаанській, і ось, менший тепер з батьком нашим, а одного не стало. | Nни1 же рёша: дванaдесzть є3смы2 брaтіz раби2 твои2 въ земли2 ханаaни: и3 сE, мeншій (t нaсъ) со nтцeмъ нaшимъ днeсь, ґ другaгw нёсть. |
|
14
|
14
|
| І сказав їм Йосиф: це саме я і говорив вам, сказавши: ви підглядачі; | Речe же и5мъ їHсифъ: сіE є4сть, є4же рек0хъ вaмъ, глаг0лz, ћкw соглzд†таи є3стE: |
|
15
|
15
|
| ось як ви будете випробувані: клянуся життям фараона, ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди менший брат ваш; | въ сeмъ kвитeсz: тaкw ми2 здрaвіz фараHнz, не и3зhдете tсю1ду, ѓще брaтъ вaшъ мeншій не пріи1детъ сёмw: |
|
16
|
16
|
| пошліть одного з вас, і нехай він приведе брата вашого, а ви будете затримані; і відкриється, чи правда у вас; і якщо ні, то клянусь життям фараона, що ви підглядачі. | посли1те t себє2 є3ди1наго, и3 возми1те брaта вaшего: вh же держи1ми бyдите, д0ндеже ћвэ бyдутъ словесA в†ша, ѓще и4стинствуете, и3ли2 ни2: ѓще же ни2, тaкw ми2 здрaвіz фараHнz, вои1стинну соглzд†таи є3стE. |
|
17
|
17
|
| І віддав їх під варту на три дні. | И# дадE | под8 стрaжу на три2 дни6. |
|
18
|
18
|
| І сказав їм Йосиф на третій день: ось що зробіть, і залишитеся живими, тому що я боюся Бога: | Речe же и5мъ въ дeнь трeтій: сіE сотвори1те, и3 жи1ви бyдете: бGа бо ѓзъ бою1сz: |
|
19
|
19
|
| якщо ви люди чесні, то один брат із вас нехай утримується в домі, де ви ув’язнені; а ви підіть, відвезіть хліб, заради голоду сімей ваших; | ѓще ми1рницы є3стE, брaтъ вaшъ да ўдeржитсz є3ди1нъ под8 стрaжею: сaми же и3ди1те и3 tвези1те кyпленую пшени1цу вaшу, |
|
20
|
20
|
| брата ж вашого меншого приведіть до мене, щоб виправдалися слова ваші і щоб не померти вам. Так вони і зробили. | и3 брaта вaшего мeншаго приведи1те ко мнЁ, и3 вBрна бyдутъ словесA в†ша: ѓще же ни2, ќмрете. И# сотвори1ша тaкw. |
|
21
|
21
|
| І говорили вони один одному: дійсно ми караємося за гріх проти брата нашого; ми бачили страждання душі його, коли він благав нас, але не послухали [його]; за те і спостигло нас горе це. | И# речE кjйждо къ брaту своемY: є4й, во грэсёхъ бо є3смы2 брaта рaди нaшегw, ћкw презрёхомъ скорбёніе души2 є3гw2, є3гдA молsшесz нaмъ, и3 не послyшахомъ є3гw2: и3 сегw2 рaди пріи1де на ны2 скорбёніе сіE. |
|
22
|
22
|
| Рувим відповів їм і сказав: чи не говорив я вам: не грішіть проти отрока? але ви не послухалися; ось, кров його стягується. | Tвэщaвъ же руви1мъ, речE и5мъ: не рёхъ ли вaмъ, глаг0лz: не преwби1дите дётища; и3 не послyшасте менE: и3 сE, кр0вь є3гw2 взыскyетсz. |
|
23
|
23
|
| А того не знали вони, що Йосиф розуміє; бо між ними був перекладач. | Тjи же не вёдэша, ћкw разумёетъ їHсифъ: толмaчь бо междY и4ми бsше. |
|
24
|
24
|
| І відійшов від них [Йосиф] і заплакав. І повернувся до них, і говорив з ними, і, взявши з них Симеона, зв’язав його перед очима їхніми. | Tврати1всz же t ни1хъ, проплaкасz їHсифъ: и3 пaки пріи1де къ ни6мъ и3 речE и5мъ. И# поS сmмеHна t ни1хъ, и3 свzзA є3го2 пред8 ни1ми. |
|
25
|
25
|
| І наказав Йосиф наповнити мішки їхні хлібом, а срібло їх повернути кожному в мішок його, і дати їм запасів на дорогу. Так і зроблено з ними. | Повелё же їHсифъ нап0лнити сосyды и4хъ пшени1цы и3 возврати1ти сребро2 и4хъ комyждо во врeтище своE и3 дaти и5мъ брaшно на пyть. И# бhсть и5мъ тaкw. |
|
26
|
26
|
| Вони поклали хліб свій на ослів своїх, і пішли звідти. | И# возложи1вше пшени1цу на nслы2 сво‰, tид0ша tтyду. |
|
27
|
27
|
| І відкрив один із них мішок свій, щоб дати корму ослові своєму на ночівлі, і побачив срібло своє в отворі мішка його, | Tрэши1въ же є3ди1нъ врeтище своE дaти пи1щу nслHмъ свои6мъ, и3дёже стaша, и3 ви1дэ ќзолъ сребрA своегw2, и3 бЁ верхY ќстіz врeтищнагw. |
|
28
|
28
|
| і сказав своїм братам: срібло моє повернуто; ось воно в мішку моєму. І засмутилося серце їх, і вони з тремтінням говорили один одному: що це Бог зробив з нами? | И# речE брaтіи своeй: возвращен0 ми є4сть сребро2, и3 сE, сіE во врeтищи моeмъ. И# ўжасeсz сeрдце и4хъ: и3 возмzт0шасz, дрyгъ ко дрyгу глаг0люще: что2 сіE сотвори2 бGъ нaмъ; |
|
29
|
29
|
| І прийшли до Якова, батька свого, у землю Ханаанську і розповіли йому все, що трапилося з ними, говорячи: | Пріид0ша же ко їaкwву, nтцY своемY, въ зeмлю ханаaню и3 повёдаша є3мY вс‰ случи6вшаzсz и5мъ, глаг0люще: |
|
30
|
30
|
| начальник над тією землею говорив з нами суворо і прийняв нас за підглядачів землі тієї. | глаг0ла мyжъ господи1нъ земли2 (џныz) къ нaмъ жeстокw и3 ввeрже нaсъ въ темни1цу, ѓки соглsдающихъ зeмлю: |
|
31
|
31
|
| І сказали ми йому: ми люди чесні; ми не бували підглядачами; | рёхомъ же є3мY: ми1рницы є3смы2, нёсмы соглzд†таи: |
|
32
|
32
|
| нас дванадцять братів, синів у батька нашого; одного не стало, а менший тепер з батьком нашим у землі Ханаанській. | дванaдесzть брaтіz є3смы2, сhнове nтцA нaшегw: є3ди1нагw нёсть, ґ мeншій со nтцeмъ нaшимъ днeсь въ земли2 ханаaни: |
|
33
|
33
|
| І сказав нам начальник над тією землею: ось як дізнаюсь я, чи чесні ви люди: залиште у мене одного брата з вас, а ви візьміть хліб заради голоду сімей ваших і підіть, | речe же нaмъ мyжъ господи1нъ земли2 (тоS): по семY ўвёмъ, ћкw ми1рницы є3стE: брaта є3ди1наго њстaвите здЁ ў менє2, ґ кyпленую пшени1цу д0му вaшему взeмше tиди1те |
|
34
|
34
|
| і приведіть до мене молодшого брата вашого; і буду знати я, що ви не підглядачі, але люди чесні; віддам вам брата вашого, і ви можете промишляти у цій землі. | и3 приведи1те ко мнЁ брaта вaшего мeншаго: и3 ўвёмъ, ћкw не соглzд†таи є3стE, но ћкw ми1рницы є3стE: и3 брaта вaшего tдaмъ вaмъ, и3 кyплю твори1те въ земли2. |
|
35
|
35
|
| Коли ж вони спорожняли мішки свої, ось, у кожного вузлик срібла його в мішку його. І побачили вони вузлики срібла свого, вони і батько їхній, і злякалися. | Бhсть же є3гдA и3спразднsху врє1тища сво‰, и3 бsше ќзолъ сребрA во врeтищи коегHждо и4хъ: и3 ви1дэша ќзлы сребрA своегw2 сaми и3 nтeцъ и4хъ, и3 ўбоsшасz. |
|
36
|
36
|
| І сказав їм Яків, батько їхній: ви позбавили мене дітей: Йосифа нема, і Симеона нема, і Веніаміна взяти хочете, — усе це на мене! | Речe же и5мъ їaкwвъ nтeцъ и4хъ: менE безчaдна сотвори1сте: їHсифа нёсть, сmмеHна нёсть, и3 веніамjна ли п0ймете; на мS бhша сі‰ вс‰. |
|
37
|
37
|
| І сказав Рувим батькові своєму, говорячи: убий двох моїх синів, якщо я не приведу його до тебе; віддай його на мої руки; я поверну його тобі. | Речe же руви1мъ nтцY своемY, глаг0лz: двои1хъ сынHвъ мои1хъ ўбjй, ѓще не приведY є3гw2 къ тебЁ: дaждь є3го2 въ рyцэ мои2, и3 ѓзъ приведY є3го2 къ тебЁ. |
|
38
|
38
|
| Він сказав: не піде син мій з вами; тому що брат його помер, і він один залишився; якщо трапиться з ним нещастя на шляху, в який ви підете, то зведете ви сивину мою з печаллю в могилу. | Џнъ же речE: не п0йдетъ сhнъ м0й съ вaми, ћкw брaтъ є3гw2 ќмре, и3 т0й є3ди1нъ њстA: и3 случи1тсz є3мY ѕло2 на пути2, въ џньже ѓще п0йдете, и3 сведeте стaрость мою2 съ печaлію во ѓдъ. |
|
Глава 43
|
Главa м7г
|
|
1
|
1
|
| Голод посилився на землі. | Глaдъ же њдолЁ на земли2. |
|
2
|
2
|
| І коли вони з’їли хліб, який привезли з Єгипту, тоді батько їхній сказав їм: підіть знову, купіть нам трохи їжі. | Бhсть же є3гдA скончaша пшени1цу kдyще, ю4же принес0ша и3з8 є3гЂпта: и3 речE и5мъ nтeцъ и4хъ: пaки шeдше купи1те нaмъ мaлw пи1щи. |
|
3
|
3
|
| І сказав йому Іуда, говорячи: той чоловік рішуче заявив нам, сказавши: не з’являйтеся до мого лиця, якщо брата вашого не буде з вами. | Речe же є3мY їyда, глаг0лz: клsтвою засвидётелствова нaмъ мyжъ господи1нъ земли2 (тоS) глаг0лz: не ќзрите лицA моегw2, ѓще брaтъ вaшъ мeншій не пріи1детъ съ вaми: |
|
4
|
4
|
| Якщо пошлеш з нами брата нашого, то підемо і купимо тобі їжі, | ѓще ќбw п0слеши брaта нaшего съ нaми, п0йдемъ и3 кyпимъ тебЁ пи1щи: |
|
5
|
5
|
| а якщо не пошлеш, то не підемо, тому що той чоловік сказав нам: не з’являйтеся до мого лиця, якщо брата вашого не буде з вами. | ѓще же не п0слеши брaта нaшего съ нaми, не п0йдемъ: мyжъ бо речE нaмъ, глаг0лz: не ќзрите лицA моегw2, ѓще брaтъ вaшъ мeншій не пріи1детъ съ вaми. |
|
6
|
6
|
| Ізраїль сказав: для чого ви зробили мені таке зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є ще брат? | Речe же ї}ль: почто2 ѕло2 сотвори1сте ми2, повёдавше мyжу, ћкw є4сть вaмъ брaтъ; |
|
7
|
7
|
| Вони сказали: розпитував той чоловік про нас і про рід наш, говорячи: чи живий ще батько ваш? чи є у вас брат? Ми і розповіли йому за цими розпитами. Чи могли ми знати, що він скаже: приведіть брата вашого? | Nни1 же рёша: вопрошaz вопроси2 нaсъ мyжъ и3 р0да нaшегw, глаг0лz: ѓще є3щE nтeцъ вaшъ жи1въ є4сть, и3 ѓще є4сть вaмъ брaтъ; и3 повёдахомъ є3мY по вопр0су семY: є3дA вёдэхомъ, ћкw речeтъ нaмъ: приведи1те брaта вaшего; |
|
8
|
8
|
| Іуда ж сказав Ізраїлю, батькові своєму: відпусти отрока зі мною, і ми встанемо і підемо, і живі будемо і не помрем і ми, і ти, і діти наші; | Речe же їyда ко ї}лю, nтцY своемY: tпусти2 џтрочища со мн0ю: и3 востaвше п0йдемъ, да жи1ви бyдемъ и3 не ќмремъ, и3 мы2 и3 ты2 и3 и3мёніе нaше: |
|
9
|
9
|
| я відповідаю за нього, з моїх рук вимагатимеш його; якщо я не приведу його до тебе і не поставлю його перед лицем твоїм, то залишусь я винним перед тобою в усі дні життя; | ѓзъ же возмY є3го2: t рукY моє1ю взыщи2 є3го2: ѓще не приведY є3гw2 къ тебЁ, и3 постaвлю є3го2 пред8 тоб0ю, грёшенъ бyду къ тебЁ вс‰ дни6: |
|
10
|
10
|
| якби ми не барилися, то вже сходили б двічі. | ѓще бо бhхомъ не ўмeдлили, ўжE возврати1лисz бы двaжды. |
|
11
|
11
|
| Ізраїль, батько їх, сказав їм: якщо так, то ось що зробіть: візьміть із собою плодів землі цієї і віднесіть у дарунок тому чоловікові трохи бальзаму і трохи меду, стиракси і ладану, фісташок і мигдалевих горіхів; | Речe же и5мъ ї}ль nтeцъ и4хъ: ѓще тaкw є4сть, сіE сотвори1те: возми1те t плодHвъ земнhхъ въ сосyды сво‰ и3 донеси1те человёку дaры, ритjну [тyкъ масти1тый и3з8 дрeва текyщій], мeдъ, fmміaма же и3 стaкти, и3 теревjнfъ и3 nрёхи: |
|
12
|
12
|
| візьміть і інше срібло в руки ваші; а срібло, назад покладене в отвори мішків ваших, поверніть руками вашими: можливо, це недогляд; | и3 сребро2 сугyбо возми1те въ рyцэ свои2, и3 сребро2 њбрётенное во врeтищахъ вaшихъ возврати1те съ соб0ю, да не кaкw невёдэніе є4сть: |
|
13
|
13
|
| і брата вашого візьміть і, вставши, підіть знову до чоловіка того; | и3 брaта своего2 поими1те, и3 востaвше и3ди1те къ мyжу: |
|
14
|
14
|
| Бог же Всемогутній нехай дасть вам знайти милість у чоловіка того, щоб він відпустив вам і іншого брата вашого і Веніаміна, а мені якщо вже бути бездітним, то нехай буду бездітним. | бGъ же м0й да дaстъ вaмъ блгdть пред8 мyжемъ и3 tпyститъ брaта вaшего є3ди1наго, и3 веніамjна: ѓзъ бо ћкоже њбезчaдэхъ, њбезчaдэхъ. |
|
15
|
15
|
| І взяли ті люди дарунки ці, і срібла вдвічі взяли в руки свої, і Веніаміна, і встали, пішли в Єгипет і постали перед лицем Йосифа. | Взeмше же мyжіе дaры сі‰, и3 сребро2 сугyбое взsша въ рyцэ свои2, и3 веніамjна: и3 востaвше пріид0ша во є3гЂпетъ, и3 стaша пред8 їHсифомъ. |
|
16
|
16
|
| Йосиф, побачивши між ними Веніаміна [брата свого, сина матері своєї], сказав начальнику дому свого: введи цих людей у дім і заколи що-небудь з худоби, і приготуй, тому що зі мною будуть їсти ці люди опівдні. | Ви1дэ же и5хъ їHсифъ, и3 веніамjна брaта своего2 є3диномaтернz, и3 речE строи1телю д0му своегw2: введи2 мyжы (сі‰) въ д0мъ, и3 заколи2 t скотA, и3 ўгот0вай: со мн0ю бо ћсти и4мутъ мyжіе (сjи) хлёбъ въ полyдне. |
|
17
|
17
|
| І зробив чоловік той, як сказав Йосиф, і ввів чоловік той людей цих у дім Йосифів. | Сотвори1 же человёкъ, ћкоже речE їHсифъ, и3 введE мyжы въ д0мъ їHсифовъ. |
|
18
|
18
|
| І злякалися люди ці, що ввели їх у дім Йосифів, і сказали: це за срібло, повернуте раніше у мішки наші, ввели нас, щоб причепитися до нас і напасти на нас, і взяти нас у рабство, і ослів наших. | Ви1дэвше же мyжіе, ћкw введ0ша и5хъ въ д0мъ їHсифовъ, рёша: сребрA рaди возвращeннагw во врeтищахъ нaшихъ пeрвэе, вв0дzтъ ны2, є4же бы њклеветaти нaсъ и3 нанести2 на ны2, да п0ймутъ нaсъ въ рабы6, и3 nслы2 нaшz. |
|
19
|
19
|
| І підійшли вони до начальника дому Йосифового, і стали говорити йому біля дверей дому, | Приступи1вше же къ человёку сyщему над8 д0момъ їHсифовымъ, рек0ша є3мY при вратёхъ д0му, |
|
20
|
20
|
| і сказали: послухай, господарю наш, ми приходили вже раніше купувати їжу, | глаг0люще: м0лимъ тS, господи1не: пріид0хомъ пeрвэе купи1ти пи1щи: |
|
21
|
21
|
| і трапилося, що, коли прийшли ми на ночівлю і відкрили мішки наші, — ось срібло кожного в отворі мішка його, срібло наше за вагою його, і ми повертаємо його своїми руками; | бhсть же є3гдA пріид0хомъ на стaнъ и3 tрэши1хомъ врє1тища сво‰, и3 сE, сребро2 коегHждо во врeтищи є3гw2: т0е сребро2 нaше вёсомъ возврати1хомъ нн7э рукaми нaшими: |
|
22
|
22
|
| а для купівлі їжі ми принесли інше срібло в руках наших, ми не знаємо, хто поклав срібло наше в мішки наші. | и3 сребро2 друг0е принес0хомъ съ соб0ю купи1ти пи1щи: не вёмы, кто2 вложи2 сребро2 во врє1тища н†ша. |
|
23
|
23
|
| Він сказав: будьте спокійні, не бійтеся; Бог ваш і Бог батька вашого дав вам скарб у мішках ваших; срібло ваше дійшло до мене. І привів до них Симеона. | Речe же и5мъ: ми1ръ вaмъ, не б0йтесz: бGъ вaшъ и3 бGъ nтє1цъ вaшихъ дадE вaмъ сокрHвища во врeтищахъ вaшихъ: ґ сребро2 вaше за пріsтое и3мёю. И# и3зведE къ ни6мъ сmмеHна: |
|
24
|
24
|
| І ввів той чоловік людей цих у дім Йосифів і дав води, і вони обмили ноги свої; і дав корму ослам їхнім. | и3 принесE в0ду њмhти н0зэ и5мъ, и3 дадE п†жити nслHмъ и4хъ. |
|
25
|
25
|
| І вони приготували дарунки до приходу Йосифа опівдні, тому що чули, що там будуть їсти хліб. | Ўгот0ваша же дaры, д0ндеже пріи1детъ їHсифъ въ полyдне: слhшаша бо, ћкw тaмw и4мать њбёдати. |
|
26
|
26
|
| І прийшов Йосиф додому; і вони принесли йому в дім дарунки, які були в руках їхніх, і поклонилися йому до землі. | Пріи1де же їHсифъ въ д0мъ: и3 принес0ша є3мY дaры, ±же и3мsху въ рукaхъ свои1хъ, въ д0мъ: и3 поклони1шасz є3мY лицeмъ до земли2. |
|
27
|
27
|
| Він запитав їх про здоров’я і сказав: чи здоровий батько ваш старий, про якого ви говорили? чи живий ще він? | И# вопроси2 и5хъ: здрaви ли є3стE; И# речE и5мъ: здрaвъ ли є4сть nтeцъ вaшъ, стaрецъ, є3г0же рек0сте, є3щe ли жи1въ є4сть; |
|
28
|
28
|
| Вони сказали: здоровий раб твій, батько наш; ще живий. [Він сказав: благословенна людина ця від Бога.] І схилилися вони і поклонилися. | Nни1 же рек0ша: здрaвъ є4сть рaбъ тв0й, nтeцъ нaшъ, є3щE жи1въ є4сть. И# речE: блгcвeнъ человёкъ џный бGу. И# прини1кше поклони1шасz є3мY. |
|
29
|
29
|
| І підняв очі свої [Йосиф], і побачив Веніаміна, брата свого, сина матері своєї, і сказав: це брат ваш менший, про якого ви говорили мені? І сказав: нехай буде милість Божа з тобою, сину мій! | Воззрёвъ же nчи1ма свои1ма їHсифъ, ви1дэ веніамjна брaта своего2 є3диномaтернz и3 речE: сeй ли є4сть брaтъ вaшъ ю3нёйшій, є3г0же рек0сте ко мнЁ привести2; И# речE: бGъ да поми1луетъ тS, чaдо. |
|
30
|
30
|
| І поспіхом вийшов Йосиф, тому що закипіла любов до брата його, і він готовий був заплакати, і вийшов він у внутрішню кімнату і плакав там. | Возмути1сz же їHсифъ: подви1жесz бо ўтр0ба є3гw2 њ брaтэ своeмъ, и3 и3скaше плaкати: вшeдъ же въ л0жницу, плaкасz тaмw. |
|
31
|
31
|
| І, умивши лице своє, ввійшов, і укріпився і сказав: подавайте страву. | И# ўмhвъ лицE, и3зшeдъ ўдержaсz и3 речE: предложи1те хлёбы. |
|
32
|
32
|
| І подали йому окремо, і їм окремо, і єгиптянам, які обідали з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти з євреями, тому що це мерзота для єгиптян. | И# предложи1ша є3мY є3ди1ному, и3 w4нымъ nс0бнw, и3 є3гЂптzнwмъ, и5же съ ни1мъ kдsху, nс0бнw: не можaху бо є3гЂптzне ћсти хлёба со є3врє1и: мeрзость бо є4сть є3гЂптzнwмъ (*всsкъ пастyхъ џвчій). |
|
33
|
33
|
| І сіли вони перед ним, первородний за первородством його, і молодший за молодістю його, і дивувалися ці люди один перед одним. | Сэд0ша же прsмw є3мY пeрвенецъ по старёйшинству своемY и3 мeншій по мeншеству своемY, и3 дивлsхусz мyжіе кjйждо ко брaту своемY: |
|
34
|
34
|
| І посилалися їм страви від нього, і частка Веніаміна була вп’ятеро більшою за частки кожного з них. І пили, і доволі пили вони з ним. | и3 взsша ч†сти t негw2 къ себЁ: вsщшаz же бhсть чaсть веніамjнова пaче всёхъ частeй пzтери1цею, нeже џныхъ: пи1ша же и3 ўпи1шасz съ ни1мъ. |
|
Глава 44
|
Главa м7д
|
|
1
|
1
|
| І наказав [Йосиф] начальнику дому свого, говорячи: наповни мішки цих людей харчами, скільки вони зможуть нести, і срібло кожного поклади в отвір мішка його, | И# заповёда їHсифъ домострои1телю своемY, глаг0лz: нап0лните врє1тища мужє1мъ пи1щи, є3ли1кw м0гутъ понести2: и3 вложи1те комyждо сребро2 верхY ќстіz врeтища: |
|
2
|
2
|
| а чашу мою, чашу срібну, поклади в отвір мішка до молодшого разом зі сріблом за куплений ним хліб. І зробив той за словом Йосифа, яке сказав він. | и3 чaшу мою2 срeбрzную вложи1те во врeтище мeншагw, и3 цёну пшени1цы є3гw2. Бhсть же по словеси2 їHсифову, ћкоже речE. |
|
3
|
3
|
| Уранці, коли розвиднилося, ці люди були відпущені, вони й осли їхні. | Ќтро возсіS, и3 мyжіе tпусти1шасz сaми, и3 nслsта и4хъ. |
|
4
|
4
|
| Ще не далеко відійшли вони від міста, як Йосиф сказав начальникові дому свого: іди, наздоганяй цих людей і, коли наздоженеш, скажи їм: чому ви заплатили злом за добро? [для чого украли в мене срібну чашу?] | И#зшeдше же nни2 и3з8 грaда, не tид0ша далeче: и3 речE їHсифъ домострои1телю своемY: востaвъ гони2 в8слёдъ мужeй и3 пости1гни и5хъ, и3 рцы2 и5мъ: что2 ћкw воздaсте (*ми2) ѕл†z за благ†z; |
|
5
|
5
|
| Чи не та це, з якої п’є господар мій і він ворожить на ній? Це лихе ви зробили. | вскyю ўкрад0сте чaшу мою2 срeбрzну; не сіs ли є4сть, и3з8 неsже піeтъ господи1нъ м0й; џнъ же и3 волхвовaніемъ волхвyетъ въ нeй: ѕл†z соверши1сте, ±же сотвори1сте. |
|
6
|
6
|
| Він наздогнав їх і сказав їм ці слова. | Њбрётъ же и5хъ, речE и5мъ по словесeмъ си6мъ. |
|
7
|
7
|
| Вони сказали йому: для чого господар наш говорить такі слова? Ні, раби твої не зроблять такої справи. | Nни1 же рёша є3мY: вскyю глаг0летъ господи1нъ словесA сі‰; не бyди рабHмъ твои6мъ сотвори1ти по словеси2 семY: |
|
8
|
8
|
| Ось, срібло, знайдене нами в отворах мішків наших, ми назад принесли тобі із землі Ханаанської: як же нам украсти з дому господаря твого срібло або золото? | ѓще сребро2, є4же њбрэт0хомъ во врeтищахъ нaшихъ, возврати1хомъ къ тебЁ t земли2 ханаaни, кaкw бhхомъ ўкрaли и3з8 д0му господи1на твоегw2 сребро2 и3ли2 злaто; |
|
9
|
9
|
| У кого з рабів твоїх знайдеться [чаша], тому смерть, і ми будемо рабами господаря нашого. | ў негHже ѓще њбрsщеши чaшу t р†бъ твои1хъ, да ќмретъ: и3 мы2 бyдемъ раби2 господи1ну нaшему. |
|
10
|
10
|
| Він сказав: добре; як ви сказали, так нехай і буде: у кого знайдеться [чаша], той буде мені рабом, а ви будете не винні. | Џнъ же речE: и3 нн7э, ћкоже глаг0лете, тaкw бyдетъ: ў негHже ѓще њбрsщетсz чaша, бyдетъ м0й рaбъ, вh же бyдете чи1сти. |
|
11
|
11
|
| Вони поспіхом опустили кожен свій мішок на землю і відкрили кожен свій мішок. | И# потщaшасz, и3 свeрже кjйждо врeтище своE на зeмлю, и3 tверз0ша кjйждо врeтище своE. |
|
12
|
12
|
| Він обшукав, починаючи зі старшого і закінчуючи молодшим; і знайшлася чаша в мішку Веніаміновому. | И#зыскa же t старёйшагw зачeнъ, д0ндеже пріи1де до мeншагw, и3 њбрёте чaшу во врeтищи веніамjни. |
|
13
|
13
|
| І роздерли вони одяг свій, і, поклавши кожен на осла свого ношу, повернулися до міста. | И# растерзaша ри6зы сво‰, и3 возложи1ша кjйждо врeтище своE на nслS своE, и3 возврати1шасz во грaдъ. |
|
14
|
14
|
| І прийшли Іуда і брати його в дім Йосифа, який був ще вдома, й упали перед ним на землю. | Вни1де же їyда и3 брaтіz є3гw2 ко їHсифу, є3щE є3мY сyщу тY, и3 пад0ша пред8 ни1мъ на зeмлю. |
|
15
|
15
|
| Йосиф сказав їм: що це ви зробили? хіба ви не знали, що така людина, як я, звичайно, вгадає? | Речe же и5мъ їHсифъ: что2 дёло сіE сотвори1сте; не вёдасте ли, ћкw нёсть волхвовaтель человёкъ, ћкоже ѓзъ; |
|
16
|
16
|
| Іуда сказав: що нам сказати господарю нашому? що говорити? чим виправдовуватися? Бог знайшов неправду рабів твоїх; ось, ми раби господарю нашому, і ми, і той, у чиїх руках знайшлася чаша. | Речe же їyда: что2 tвэщaемъ господи1ну, и3ли2 что2 возглаг0лемъ, и3ли2 чи1мъ њправди1мсz; бGъ же њбрёте непрaвду рабHвъ твои1хъ: сE, мы2 є3смы2 раби2 господи1ну нaшему, и3 мы2, и3 ў негHже њбрётесz чaша. |
|
17
|
17
|
| Але [Йосиф] сказав: ні, я цього не зроблю; той, у чиїх руках знайшлася чаша, буде мені рабом, а ви йдіть з миром до батька вашого. | Речe же їHсифъ: не бyди ми2 сотвори1ти глаг0лъ сeй: мyжъ, ў негHже њбрётесz чaша, т0й бyдетъ ми2 рaбъ: вh же поиди1те въ цёлости ко nтцY своемY. |
|
18
|
18
|
| І підійшов Іуда до нього і сказав: господарю мій, дозволь рабові твоєму сказати слово у вуха господаря мого, і не прогнівайся на раба твого, бо ти те саме, що фараон. | Приступи1въ же къ немY їyда, речE: молю1 тz, господи1не, да речeтъ рaбъ тв0й сл0во пред8 тоб0ю, и3 не прогнёвайсz на рабA твоего2, ћкw ты2 є3си2 по фараHнэ: |
|
19
|
19
|
| Господар мій запитував рабів своїх, говорячи: чи є у вас батько або брат? | господи1не, ты2 вопрошaлъ є3си2 рабHвъ твои1хъ, глаг0лz: ѓще и4мате nтцA, и3ли2 брaта; |
|
20
|
20
|
| Ми сказали господарю нашому, що у нас є батько старий, і [у нього] молодший син, син старости, брат якого помер, а він залишився один від матері своєї, і батько любить його. | И# рёхомъ господи1ну: є4сть нaмъ nтeцъ стaръ, и3 џтрочищь на стaрость мeншій є3мY, ґ брaтъ є3гw2 ќмре, џнъ же є3ди1нъ њстaсz ў мaтере своеS, nтeцъ же возлюби2 є3го2. |
|
21
|
21
|
| Ти ж сказав рабам твоїм: приведіть його до мене, щоб мені поглянути на нього. | Тh же рeклъ є3си2 рабHмъ твои6мъ: приведи1те є3го2 ко мнЁ, да ви1жду є3го2. |
|
22
|
22
|
| Ми сказали господарю нашому: отрок не може залишити батька свого, і якщо він залишить батька свого, то цей помре. | И# рёхомъ господи1ну: не возм0жетъ џтрочищь њстaвити nтцA своего2: ѓще же њстaвитъ nтцA, ќмретъ. |
|
23
|
23
|
| Але ти сказав рабам твоїм: якщо не прийде з вами менший брат ваш, то ви більше не з’являйтеся перед моїм лицем. | Тh же рeклъ є3си2 рабHмъ твои6мъ: ѓще не пріи1детъ брaтъ вaшъ мeншій съ вaми, не приложитE ктомY ви1дэти лицA моегw2. |
|
24
|
24
|
| Коли ми прийшли до раба твого, батька нашого, то переказали йому слова господаря мого. | Бhсть же є3гдA пріид0хомъ къ рабY твоемY nтцY нaшему, повёдахомъ є3мY словесA господи1на нaшегw, |
|
25
|
25
|
| І сказав батько наш: підіть знову, купіть нам трохи їжі. | речe же нaмъ nтeцъ нaшъ: и3ди1те пaки и3 купи1те нaмъ мaлw пи1щи. |
|
26
|
26
|
| Ми сказали: не можна нам іти; а якщо буде з нами менший брат наш, то підемо; тому що не можна нам бачити лиця тієї людини, якщо не буде з нами найменшого брата нашого. | Мh же рек0хомъ: не возм0жемъ и3ти2: но ѓще брaтъ нaшъ мeншій и4детъ съ нaми, п0йдемъ: и4бо не возм0жемъ ви1дэти лицE мyжа, брaту нaшему мeншему не сyщу съ нaми. |
|
27
|
27
|
| І сказав нам раб твій, батько наш: ви знаєте, що дружина моя народила мені двох синів; | Речe же рaбъ тв0й, nтeцъ нaшъ къ нaмъ: вы2 вёсте, ћкw двои1хъ роди2 мнЁ женA: |
|
28
|
28
|
| один пішов від мене, і я сказав: очевидно, він розтерзаний; і я не бачив його донині; | и3 tи1де є3ди1нъ t менє2, и3 рек0сте, ћкw ѕвёремъ снэдeнъ бhсть, и3 не ви1дэхъ є3гw2 дaже до нн7э: |
|
29
|
29
|
| якщо і цього візьмете від очей моїх, і трапиться з ним нещастя, то зведете ви сивину мою з печаллю у могилу. | ѓще u5бо п0ймете и3 сего2 t лицA моегw2, и3 случи1тсz є3мY ѕло2 на пути2, и3 сведeте стaрость мою2 съ печaлію во ѓдъ. |
|
30
|
30
|
| Тепер якщо я прийду до раба твого, батька нашого, і не буде з нами отрока, з душею якого пов’язана душа його, | Нн7э u5бо ѓще пойдY къ рабY твоемY, nтцy же нaшему, и3 џтрочища не бyдетъ съ нaми: (*душa же є3гw2 свsзана є4сть съ душeю сегw2,) |
|
31
|
31
|
| то він, побачивши, що немає отрока, помре; і зведуть раби твої сивину раба твого, батька нашого, із печаллю в могилу. | и3 бyдетъ є3гдA ўви1дитъ џнъ не сyща џтрочища съ нaми, ќмретъ: и3 сведyтъ раби2 твои2 стaрость рабA твоегw2, nтцa же нaшегw, съ печaлію во ѓдъ: |
|
32
|
32
|
| При цьому я, раб твій, взявся відповідати за отрока батькові моєму, сказавши: якщо не приведу його до тебе [і не поставлю його перед тобою], то залишусь я винним перед батьком моїм на всі дні життя. | рaбъ бо тв0й t nтцA взS џтрочища, глаг0лz: ѓще не приведY є3го2 къ тебЁ и3 постaвлю є3го2 пред8 тоб0ю, грёшенъ бyду ко nтцY вс‰ дни6. |
|
33
|
33
|
| Отже, нехай я, раб твій, замість отрока залишуся рабом у господаря мого, а отрок нехай іде з братами своїми: | Нн7э u5бо пребyду тебЁ рaбъ вмёстw џтрочища, рaбъ господи1ну: џтрочищь же да и4детъ съ брaтіею своeю: |
|
34
|
34
|
| бо як піду я до батька мого, коли отрока не буде зі мною? я побачив би біду, що осягла б батька мого. | кaкw бо пойдY ко nтцY, џтрочищу не сyщу съ нaми; да не ви1жду ѕлhхъ, ±же њбрsщутъ nтцA моего2. |
|
Глава 45
|
Главa м7є
|
|
1
|
1
|
| Йосиф не міг більш утримуватися при всіх, що стояли біля нього і закричав: виведіть від мене усіх. І не залишалося при Йосифові нікого, коли він відкрився братам своїм. | И# не можaше їHсифъ ўдержaтисz всBмъ предстоsщымъ є3мY, но речE: њтосли1те всёхъ t менє2. И# не предстоsше ни є3ди1нъ їHсифу, є3гдA познавaшесz брaтіи своeй. |
|
2
|
2
|
| І голосно заридав він, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів. | И# и3спусти2 глaсъ съ плaчемъ: слhшаша же вси2 є3гЂптzне, и3 слhшано бhсть въ домY фараHновэ. |
|
3
|
3
|
| І сказав Йосиф братам своїм: я — Йосиф, чи живий ще батько мій? Але брати його не могли відповідати йому, тому що вони зніяковіли перед ним. | Речe же їHсифъ брaтіи своeй: ѓзъ є4смь їHсифъ: є3щe ли nтeцъ м0й жи1въ є4сть; И# не мог0ша брaтіz tвэщaти є3мY: смути1шасz бо. |
|
4
|
4
|
| І сказав Йосиф братам своїм: підійдіть до мене. Вони підійшли. Він сказав: я — Йосиф, брат ваш, якого ви продали в Єгипет; | Речe же їHсифъ брaтіи своeй: прибли1житесz ко мнЁ. И# прибли1жишасz. И# речE: ѓзъ є4смь їHсифъ, брaтъ вaшъ, є3г0же продaсте во є3гЂпетъ: |
|
5
|
5
|
| але тепер не засмучуйтеся і не шкодуйте про те, що ви продали мене сюди, тому що Бог послав мене перед вами для збереження вашого життя; | нн7э u5бо не скорби1те, нижE жeстоко вaмъ да kви1тсz, ћкw продaсте мS сёмw: на жи1знь бо послa мz бGъ пред8 вaми: |
|
6
|
6
|
| тому що тепер два роки голоду на землі: [залишається] ще п’ять років, в які ні орати, ні жати не будуть; | сіe бо втор0е лёто глaдъ на земли2, и3 є3щE пsть лётъ њстA, въ ни1хже не бyдетъ њрaніz, ни жaтвы: |
|
7
|
7
|
| Бог послав мене перед вами, щоб залишити вас на землі і зберегти ваше життя великим визволенням. | послa бо мS бGъ пред8 вaми њстaвити вaмъ њстaнокъ на земли2 и3 препитaти вaшъ њстaнокъ вeлій: |
|
8
|
8
|
| Отже, не ви послали мене сюди, але Бог, Який і поставив мене батьком фараонові і господарем в усьому домі його і владикою по всій землі Єгипетській. | нн7э u5бо не вы2 послaсте мS сёмw, но бGъ: и3 сотвори1 мz ћкw nтцA фараHну и3 господи1на всемY д0му є3гw2 и3 кнsзz всeй земли2 є3гЂпетстэй: |
|
9
|
9
|
| Йдіть швидше до батька мого і скажіть йому: так говорить син твій Йосиф: Бог поставив мене господарем над усім Єгиптом; прийди до мене, не барися; | потщaвшесz u5бо, взhдите ко nтцY моемY и3 рцhте є3мY: сі‰ глаг0летъ сhнъ тв0й їHсифъ: сотвори1 мz бGъ господи1на всeй земли2 є3гЂпетстэй: сни1ди u5бо ко мнЁ и3 не ўмeдли: |
|
10
|
10
|
| ти будеш жити в землі Гесем; і будеш біля мене, ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна і велика худоба твоя, й усе твоє; | и3 всели1шисz въ земли2 гесeмли ґравjйстэй, и3 бyдеши бли1з8 менє2 ты2 и3 сhнове твои2, и3 сhнове сынHвъ твои1хъ, џвцы тво‰ и3 вол0ве твои2, и3 є3ли6ка сyть тво‰: |
|
11
|
11
|
| і прогодую тебе там, бо голод буде ще п’ять років, щоб не зубожів ти і дім твій і все твоє. | и3 препитaю тS тaмw, є3щe бо пsть лётъ бyдетъ глaдъ на земли2, да не поги1бнеши ты2 и3 сhнове твои2, и3 вс‰ и3мBніz тво‰. |
|
12
|
12
|
| І ось, очі ваші й очі брата мого Веніаміна бачать, що це мої уста говорять з вами; | СE, џчи вaши ви1дzтъ, и3 џчи веніамjна брaта моегw2, ћкw ўстA мо‰ глагHлющаz къ вaмъ: |
|
13
|
13
|
| скажіть же батькові моєму про всю славу мою в Єгипті і про все, що ви бачили, і приведіть швидше батька мого сюди. | возвэсти1те u5бо nтцY моемY всю2 слaву мою2 сyщую во є3гЂптэ, и3 є3ли6ка ви1дите: и3 ўскори1вше, приведи1те nтцA моего2 сёмw. |
|
14
|
14
|
| Й упав він на шию Веніаміну, брату своєму, і плакав; і Веніамін плакав на шиї його. | И# напaдъ на вhю веніамjна, брaта своегw2, плaкасz над8 ни1мъ, и3 веніамjнъ плaкасz на вhи є3гw2. |
|
15
|
15
|
| І цілував усіх братів своїх і плакав, обіймаючи їх. Потім говорили з ним брати його. | И# њблобызaвъ всю2 брaтію свою2, плaкасz над8 ни1ми: и3 по си1хъ глаг0лаша къ немY брaтіz є3гw2. |
|
16
|
16
|
| Дійшла до дому фараона чутка, що прийшли брати Йосифа; і приємно було фараонові і рабам його. | И# пронесeсz глaсъ въ домY фараHновэ, глаг0люще: пріид0ша брaтіz їHсифwва. Возрaдовасz же фараHнъ и3 раби2 є3гw2. |
|
17
|
17
|
| І сказав фараон Йосифові: скажи братам твоїм: ось що зробіть: нав’ючте худобу вашу [хлібом] і йдіть у землю Ханаанську; | Речe же фараHнъ ко їHсифу: рцы2 брaтіи своeй: сіE сотвори1те: нап0лните сосyды вaшz (пшени1цы) и3 и3ди1те въ зeмлю ханаaню, |
|
18
|
18
|
| і візьміть батька вашого і сім’ї ваші і прийдіть до мене; я дам вам краще [місце] в землі Єгипетській, і ви будете їсти плоди землі. | и3 взeмше nтцA вaшего и3 и3мBніz в†ша, пріиди1те ко мнЁ: и3 дaмъ вaмъ t всёхъ бл†гъ є3гЂпетскихъ, и3 снёсте тyкъ земли2: |
|
19
|
19
|
| Тобі ж повеліваю сказати їм: зробіть це: візьміть собі з землі Єгипетської колісниці для дітей ваших і для дружин ваших, і привезіть батька вашого і прийдіть; | тh же заповёждь сі‰: взsти и5мъ колесни6цы t земли2 є3гЂпетскіz, дётемъ и4хъ и3 женaмъ и4хъ: и3 пои1мше nтцA своего2, пріиди1те: |
|
20
|
20
|
| і не шкодуйте речей ваших, бо найкраще з усієї землі Єгипетської дам вам. | и3 не пощади1те nчи1ма сосyдwвъ вaшихъ: вс‰ бо благ†z є3гЂпєтскаz вaмъ бyдутъ. |
|
21
|
21
|
| Так і зробили сини Ізраїлеві. І дав їм Йосиф колісниці за наказом фараона, і дав їм запас на дорогу, | Сотвори1ша же тaкw сhнове ї}лєвы: дадe же и5мъ їHсифъ колесни6цы по повелёнію фараHна царS (є3гЂпетска), и3 дадE и5мъ брaшно на пyть: |
|
22
|
22
|
| кожному з них він дав переміну одягу, а Веніаміну дав триста срібників і п’ять перемін одягу; | и3 всBмъ дадE суг{бы ри6зы, веніамjну же дадE три1ста златни1цъ и3 пsтеры ри6зы премBнныz: |
|
23
|
23
|
| також і батькові своєму послав десять ослів, нав’ючених кращими здобутками єгипетськими, і десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і припасами батькові своєму на дорогу. | и3 nтцY своемY послA тaкожде, и3 дeсzть nслHвъ везyщихъ t всёхъ бл†гъ є3гЂпетскихъ, и3 дeсzть мскHвъ везyщихъ хлёбы на пyть nтцY є3гw2. |
|
24
|
24
|
| І відпустив братів своїх, і вони пішли. І сказав їм: не сваріться на дорозі. | И# tпусти2 брaтію свою2. И# tид0ша. И# речE и5мъ: не гнёвайтесz на пути2. |
|
25
|
25
|
| І пішли вони з Єгипту, і прийшли в землю Ханаанську до Якова, батька свого, | И#зыд0ша же и3з8 є3гЂпта и3 пріид0ша въ зeмлю ханаaню ко їaкwву nтцY своемY |
|
26
|
26
|
| і сповістили його, сказавши: Йосиф [син твій] живий і тепер володарює над усією землею Єгипетською. Але серце його збентежилося, тому що він не вірив їм. | и3 повёдаша є3мY глаг0люще: ћкw сhнъ тв0й їHсифъ жи1въ є4сть, и3 џнъ владёетъ над8 всeю землeю є3гЂпетскою. И# ўжасeсz въ мhсли їaкwвъ: не вёроваше бо и5мъ. |
|
27
|
27
|
| Коли ж вони переказали йому всі слова Йосифа, які він говорив їм, і коли побачив колісниці, що прислав Йосиф, щоб везти його, тоді ожив дух Якова, батька їх, | Глаг0лаша же є3мY вс‰ речє1ннаz t їHсифа, є3ли6ка речE и5мъ. Ўзрёвъ же колесни6цы, ±же послA їHсифъ, є4же взsти є3го2, њживE д¦ъ їaкwва, nтцA и4хъ, |
|
28
|
28
|
| і сказав Ізраїль: досить [цього для мене], ще живий син мій Йосиф; піду й побачу його, поки не помру. | и3 речE ї}ль: вели1ко ми2 є4сть (*сіE), ѓще є3щE їHсифъ сhнъ м0й жи1въ є4сть: шeдъ ўзрю2 є3го2, прeжде нeже ўмрeти ми2. |
|
Глава 46
|
Главa м7ѕ
|
|
1
|
1
|
| І вирушив Ізраїль з усім, що в нього було, і прийшов у Вирсавію, і приніс жертви Богу батька свого Ісаака. | Востaвъ же ї}ль сaмъ и3 вс‰ с{щаz є3гw2, пріи1де ко клaдzзю клsтвенному и3 пожрE жeртву бGу nтцA своегw2 їсаaка. |
|
2
|
2
|
| І сказав Бог Ізраїлю у видінні нічному: Якове! Якове! Він сказав: ось я. | Речe же бGъ ко ї}лю въ видёніи н0щію, гlz: їaкwве, їaкwве. Џнъ же речE: чт0 є3сть; |
|
3
|
3
|
| Бог сказав: Я Бог, Бог батька твого; не бійся йти в Єгипет, тому що там породжу від тебе народ великий; | Џнъ же речE є3мY: ѓзъ є4смь бGъ nтцє1въ твои1хъ, не ўб0йсz и3зhти во є3гЂпетъ: въ kзhкъ бо вeлій сотворю1 тz тaмw: |
|
4
|
4
|
| Я піду з тобою в Єгипет, Я і виведу тебе назад. Йосиф своєю рукою закриє очі твої. | и3 ѓзъ сни1ду съ тоб0ю во є3гЂпетъ, и3 ѓзъ возведy тz до концA: и3 їHсифъ возложи1тъ рyки сво‰ на џчи твои2. |
|
5
|
5
|
| Яків вирушив з Вирсавії; і повезли сини Ізраїлеві Якова, батька свого, і дітей своїх, і дружин своїх на колісницях, які послав фараон, щоб привезти його. | Востa же їaкwвъ t клaдzзz клsтвеннагw, и3 взsша сhнове ї}лz nтцA своего2, и3 стzжaніе, и3 жєны2 сво‰ на колесни6цы, ±же послA їHсифъ, взsти є3го2: |
|
6
|
6
|
| І взяли вони худобу свою і майно своє, що придбали в землі Ханаанській, і прийшли в Єгипет, — Яків і весь рід його з ним. | и3 взeмше и3мBніz сво‰ и3 всE стzжaніе, є4же стzжaша въ земли2 ханаaнстэй, внид0ша во є3гЂпетъ їaкwвъ и3 всE сёмz є3гw2 съ ни1мъ: |
|
7
|
7
|
| Синів своїх і онуків своїх із собою, дочок своїх і онучок своїх і весь рід свій привів він із собою в Єгипет. | сhнове и3 сhнове сынHвъ є3гw2 съ ни1мъ, дщє1ри и3 дщє1ри дщeрей є3гw2, и3 всE сёмz своE введE во є3гЂпетъ. |
|
8
|
8
|
| Ось імена синів Ізраїлевих, що прийшли в Єгипет: Яків і сини його. Первісток Якова Рувим. | Сі‰ же и3менA сынHвъ ї}левыхъ вшeдшихъ во є3гЂпетъ кyпнw со їaкwвомъ nтцeмъ свои1мъ: їaкwвъ и3 сhнове є3гw2: пeрвенецъ їaкwвль руви1мъ. |
|
9
|
9
|
| Сини Рувима: Ханох і Фаллу, Хецрон і Хармі. | Сhнове же руви6мли: є3нHхъ и3 фалл0съ, ґсрHнъ и3 хармJ. |
|
10
|
10
|
| Сини Симеона: Іємуїл та Іамин, і Огад, і Іахин, і Цохар, і Саул, син хананеянки. | Сhнове же сmмеw6ни: їемуи1лъ и3 їамjнъ, и3 ґHдъ и3 ґхjнъ, и3 саaръ и3 саyлъ, сhнъ хананjтідинъ. |
|
11
|
11
|
| Сини Левія: Гирсон, Кааф і Мерарі. | Сhнове же леv‡ини: гирсHнъ, каafъ и3 мерaрій. |
|
12
|
12
|
| Сини Іуди: Ір і Онан, і Шела, і Фарес, і Зара; але Ір і Онан померли в землі Ханаанській. Сини Фареса були: Есром і Хамул. | Сhнове же ї{дины: и4ръ и3 ґvнaнъ, и3 силHмъ и3 фарeсъ и3 зaра: ўмр0ша же и4ръ и3 ґvнaнъ въ земли2 ханаaни. Бhша же сhнове фарeсу: є3срHмъ и3 їемуи1лъ. |
|
13
|
13
|
| Сини Іссахара: Фола і Фува, Іов і Шимрон. | Сhнове же їссахaрwвы: fwлA и3 фуA, и3 ґсyмъ и3 самврaнъ. |
|
14
|
14
|
| Сини Завулона: Серед і Елон, і Іахлеїл. | Сhнове же завулw6ни: серeдъ и3 ґллHнъ и3 ґхои1лъ. |
|
15
|
15
|
| Це сини Лії, яких вона народила Якову в Месопотамії, і Діну, дочку його. Всіх душ синів його і дочок його — тридцять три. | Сjи сhнове лjини, и5хже роди2 їaкwву въ месопотaміи сЂрстэй, и3 дjну дщeрь є3гw2: всёхъ дyшъ сынHвъ и3 дщeрей три1десzть три2. |
|
16
|
16
|
| Сини Гада: Цифіон і Хаггі, Шуні й Ецбон, Ері й Ароді й Арелі. | Сhнове же гaдwвы: сафHнъ и3 ґнгjсъ, и3 саннjсъ и3 fасовaнъ, и3 ґидjсъ и3 ґроидjсъ и3 ґреилjсъ. |
|
17
|
17
|
| Сини Асира: Імна та Ішва, й Ішви, і Бриа, і Серах, сестра їхня. Сини Бриї: Хевер і Малхиїл. | Сhнове же ґси1рwвы: їемнA и3 є3ссуA, и3 їеyлъ и3 варіA, и3 сaра сестрA и4хъ. Сhнове же варіины6: хов0ръ и3 мелхjилъ. |
|
18
|
18
|
| Це сини Зелфи, яку Лаван дав Лії, дочці своїй; вона народила їх Якову шістнадцять душ. | Сjи сhнове зє1лфины, ю4же дадE лавaнъ лjи, дщeри своeй, ћже роди2 си1хъ їaкwву, шестьнaдесzть дyшъ. |
|
19
|
19
|
| Сини Рахилі, дружини Якова: Йосиф і Веніамін. | Сhнове же рахи1ли, жены2 їaкwвли: їHсифъ и3 веніамjнъ. |
|
20
|
20
|
| І народилися у Йосифа в землі Єгипетській Манассія та Єфрем, яких народила ему Асенефа, дочка Потифера, жреця Іліопольського. | Бhша же сhнове їHсифу въ земли2 є3гЂпетстэй, и5хже роди2 є3мY ґсенefа, дщи2 петефрjа жрецA и3ліоп0льска, манассjю и3 є3фрeма. Бhша же сhнове манасс‡ины, и5хже роди2 є3мY нал0жница сЂра, махjра. Махjръ же роди2 галаaда. Сhнове же є3фраjма, брaта манассjина: суталаaмъ и3 таaмъ. Сhнове же сутала†мли, є3дHмъ. |
|
21
|
21
|
| Сини Веніаміна: Бела і Бехер і Ашбел; [сини Бели були:] Гера і Нааман, Ехі і Рош, Муппим і Хуппим і Ард. | Сhнове же веніам‡ни: валA и3 хов0ръ и3 ґсфи1лъ. Бhша же сhнове вaлwвы: гирA и3 ноемaнъ, и3 ґнхjсъ и3 рHсъ, и3 мамфjмъ и3 nфімjмъ. Гирa же роди2 ґрaда. |
|
22
|
22
|
| Це сини Рахилі, що народилися в Якова, усього чотирнадцять душ. | Сjи сhнове рахи6лины, и5хже роди2 їaкwву, всёхъ дyшъ nсмьнaдесzть. |
|
23
|
23
|
| Син Дана: Хушим. | Сhнове же дaнwвы: ґс0мъ. |
|
24
|
24
|
| Сини Неффалима: Іахцеїл і Гуні, й Ієцер, і Шиллем. | Сhнове же нефfал‡мли: ґсіи1лъ и3 гwнJ, и3 їссаaръ и3 селли1мъ. |
|
25
|
25
|
| Це сини Валли, яку дав Лаван дочці своїй Рахилі; вона народила їх Якову всього сім душ. | Сjи сhнове в†ллины, ю4же дадE лавaнъ рахи1ли дщeри своeй, ћже роди2 си1хъ їaкwву: всёхъ дyшъ сeдмь. |
|
26
|
26
|
| Усіх душ, що прийшли з Яковом в Єгипет, що пішли зі стегон його, крім дружин синів Яковових, усього шістдесят шість душ. | Всёхъ же дyшъ вшeдшихъ со їaкwвомъ во є3гЂпетъ, ±же и3зыд0ша и3з8 чрeслъ є3гw2, кромЁ жeнъ сынHвъ їaкwвлихъ, всёхъ дyшъ шестьдесsтъ шeсть. |
|
27
|
27
|
| Синів Йосифа, які народилися у нього в Єгипті, дві душі. Всіх душ дому Яковового, що прийшли [з Яковом] у Єгипет, сімдесят [п’ять]. | Сhнове же їHсифwвы, и5же бhша є3мY въ земли2 є3гЂпетстэй, дyшъ дeвzть: всёхъ дyшъ д0му їaкwвлz, ±же пріид0ша со їaкwвомъ во є3гЂпетъ, дyшъ сeдмьдесzтъ пsть. |
|
28
|
28
|
| Іуду послав він перед собою до Йосифа, щоб він показав шлях у Гесем. І прийшли в землю Гесем. | Їyду же послA пред8 соб0ю ко їHсифу срёсти є3го2 ў и3рHйска грaда въ земли2 рамессjйстэй. |
|
29
|
29
|
| Йосиф запряг колісницю свою і виїхав назустріч Ізраїлю, батькові своєму, в Гесем, і, побачивши його, упав на шию його, і довго плакав на шиї його. | Впрsгъ же їHсифъ колєсни1цы сво‰, и3зhде во срётеніе ї}лю, nтцY своемY, ко и3рwHну грaду: и3 kви1всz є3мY, нападE на вhю є3гw2 и3 плaкасz плaчемъ вели1кимъ. |
|
30
|
30
|
| І сказав Ізраїль Йосифові: помру я тепер, побачивши лице твоє, бо ти ще живий. | И# речE ї}ль ко їHсифу: да ўмрY tнн7э, понeже ви1дэхъ лицE твоE: є3щe бо ты2 є3си2 жи1въ. |
|
31
|
31
|
| І сказав Йосиф братам своїм і дому батька свого: я піду, сповіщу фараона і скажу йому: брати мої і дім батька мого, які були в землі Ханаанській, прийшли до мене; | Речe же їHсифъ ко брaтіи своeй: шeдъ повёмъ фараHну и3 рекY є3мY: брaтіz мо‰ и3 д0мъ nтцA моегw2, и5же бhша въ земли2 ханаaни, пріид0ша ко мнЁ: |
|
32
|
32
|
| ці люди пастухи овець, бо скотарі вони; і дрібна і велика худоба своя, й усе, що у них, привели вони. | nни1 же сyть мyжіе пастуси2, мyжіе бо скотопитaтеліе бhша: и3 скоты2, и3 волы2, и3 вс‰ сво‰ привед0ша: |
|
33
|
33
|
| Якщо фараон покличе вас і скаже: яке заняття ваше? | ѓще ќбw призовeтъ вaсъ фараHнъ и3 речeтъ вaмъ: что2 дёло вaше є4сть; |
|
34
|
34
|
| то ви скажіть: ми, раби твої, скотарями були від юности нашої донині, і ми і батьки наші, щоб вас оселили в землі Гесем. Тому що мерзота є для єгиптян усякий пастух овець. | рцhте: мyжіе скотопитaтеліе є3смы2, раби2 твои2, и3здётска дaже до нн7э, и3 мы2 и3 nтцы2 нaши: да вселитeсz въ земли2 гесeмъ ґравjйстэй: мeрзость бо є4сть є3гЂптzнwмъ всsкъ пастyхъ џвчій. |
|
Глава 47
|
Главa м7з
|
|
1
|
1
|
| І прийшов Йосиф і сповістив фараона і сказав: батько мій і брати мої, із дрібною і великою худобою своєю і з усім, що у них, прийшли з землі Ханаанської; і ось, вони в землі Гесем. | Пришeдъ же їHсифъ, повёда фараHну, глаг0лz: nтeцъ м0й и3 брaтіz мо‰, и3 ск0ти и3 вол0ве и4хъ, и3 вс‰ с{щаz и4хъ пріид0ша и3з8 земли2 ханаaни: и3 сE, сyть въ земли2 гесeмъ. |
|
2
|
2
|
| І з братів своїх він узяв п’ять чоловік і представив їх фараону. | T брaтій же свои1хъ поS пsть мужeй и3 постaви и5хъ пред8 фараHномъ. |
|
3
|
3
|
| І сказав фараон братам його: яке ваше заняття? Вони сказали фараонові: пастухи овець раби твої, і ми і батьки наші. | И# речE фараHнъ къ брaтіzмъ їHсифwвымъ: что2 дёло вaше; Nни1 же рёша фараHну: пастуси2 џвчіи, раби2 твои2, и3 мы2 и3 nтцы2 нaши tдётска и3 досeлэ. |
|
4
|
4
|
| І сказали вони фараонові: ми прийшли пожити в цій землі, тому що немає пасовищ для худоби рабів твоїх, бо в землі Ханаанській сильний голод; отже, дозволь оселитися рабам твоїм у землі Гесем. | Рек0ша же фараHну: њбитaти въ земли2 пріид0хомъ, нёсть бо пaжити скотHмъ р†бъ твои1хъ: њдолё бо глaдъ на земли2 ханаaни: нн7э u5бо да всели1мсz раби2 твои2 въ земли2 гесeмъ. |
|
5
|
5
|
| І сказав фараон Йосифові: батько твій і брати твої прийшли до тебе; | И# речE фараHнъ їHсифу, глаг0лz: nтeцъ тв0й и3 брaтіz тво‰ пріид0ша къ тебЁ: |
|
6
|
6
|
| земля Єгипетська перед тобою; на кращому місці землі осели батька твого і братів твоїх; нехай живуть вони в землі Гесем; і якщо знаєш, що між ними є здібні люди, постав їх доглядачами над моєю худобою. | сE, землS є3гЂпетскаz пред8 тоб0ю є4сть: на лyчшей земли2 посели2 nтцA твоего2 и3 брaтію твою2, да вселsтсz въ земли2 гесeмъ: ѓще же вёси, ћкw сyть въ ни1хъ мyжіе си1льніи, постaви и5хъ старBйшины скотHмъ мои6мъ. (Пріид0ша же во є3гЂпетъ ко їHсифу їaкwвъ и3 сhнове є3гw2: и3 ўслhша фараHнъ цaрь є3гЂпетскій). |
|
7
|
7
|
| І привів Йосиф Якова, батька свого, і представив його фараону; і благословив Яків фараона. | Введe же їHсифъ їaкwва nтцA своего2 и3 постaви є3го2 пред8 фараHномъ, и3 благослови2 їaкwвъ фараHна. |
|
8
|
8
|
| Фараон сказав Якову: скільки років життя твого? | Речe же фараHнъ ко їaкwву: коли1кw лётъ днjй житіS твоегw2; |
|
9
|
9
|
| Яків сказав фараону: днів подорожування мого сто тридцять років; малі і нещасні дні життя мого і не досягли років життя батьків моїх у днях подорожування їх. | И# речE їaкwвъ фараHну: днjе лётъ житіS моегw2, ±же њбитaю, сто2 три1десzть лётъ: м†лы и3 ѕлы6 бhша днjе лётъ житіS моегw2: не достиг0ша во дни6 лётъ житіS nтє1цъ мои1хъ, ±же дни6 њбитaша. |
|
10
|
10
|
| І благословив фараона Яків і вийшов від фараона. | И# благослови1въ їaкwвъ фараHна, tи1де t негw2. |
|
11
|
11
|
| І оселив Йосиф батька свого і братів своїх, і дав їм володіння в землі Єгипетській, у кращій частині землі, у землі Раамсес, як повелів фараон. | И# всели2 їHсифъ nтцA своего2 и3 брaтію свою2, и3 дадE и5мъ њбдержaніе въ земли2 є3гЂпетстэй, на лyчшей земли2, въ земли2 рамессjйстэй, ћкоже повелЁ фараHнъ. |
|
12
|
12
|
| І забезпечував Йосиф батька свого і братів своїх і весь дім батька свого хлібом, за потребою кожної родини. | И# дэлsше їHсифъ пшени1цу nтцY своемY и3 брaтіи своeй и3 всемY д0му nтцA своегw2 по числY ли1цъ. |
|
13
|
13
|
| І не було хліба по всій землі, тому що голод дуже посилився, і були виснажені від голоду земля Єгипетська і земля Ханаанська. | Пшени1цы же не бsше во всeй земли2, њдолё бо глaдъ ѕэлw2: скончавaшесz же землS є3гЂпетскаz и3 землS ханаaнz t глaда. |
|
14
|
14
|
| Йосиф зібрав усе срібло, яке було в землі Єгипетській і в землі Ханаанській, за хліб, який купували, і вніс Йосиф срібло в дім фараонів. | Собрa же їHсифъ всE сребро2 њбрётшеесz въ земли2 є3гЂпетстэй и3 въ земли2 ханаaни, за пшени1цу, ю4же куповaху, и3 размэрsше и5мъ пшени1цу, и3 внесE їHсифъ всE сребро2 въ д0мъ фараHновъ. |
|
15
|
15
|
| І срібло вичерпалося в землі Єгипетській і у землі Ханаанській. Усі єгиптяни прийшли до Йосифа і говорили: дай нам хліба; навіщо нам помирати перед тобою, тому що срібло закінчилося у нас? | И# њскудЁ всE сребро2 t земли2 є3гЂпетскіz и3 t земли2 ханаaнскіz: пріид0ша же вси2 є3гЂптzне ко їHсифу, глаг0люще: дaждь нaмъ хлёбы, и3 вскyю ўмирaемъ пред8 тоб0ю; скончaсz бо сребро2 нaше. |
|
16
|
16
|
| Йосиф сказав: приганяйте худобу вашу, і я буду давати вам [хліб] за худобу вашу, якщо срібло закінчилося у вас. | Речe же и5мъ їHсифъ: пригони1те скоты2 вaшz, и3 дaмъ вaмъ хлёбы за скоты2 вaшz, ѓще скончaсz сребро2 вaше. |
|
17
|
17
|
| І приганяли вони до Йосифа худобу свою; і давав їм Йосиф хліб за коней, і за отари дрібної худоби, і за стада великої худоби, і за ослів; і постачав їм хліб у той рік за всю худобу їхню. | Пригнaша же скоты2 сво‰ ко їHсифу, и3 дадE и5мъ їHсифъ хлёбы за к0ни и3 за џвцы, и3 за волы2 и3 за nслы2, и3 прекорми2 и5хъ хлёбами за вс‰ скоты2 и4хъ въ т0мъ лётэ. |
|
18
|
18
|
| І минув цей рік; і прийшли до нього на другий рік і сказали йому: не приховаємо від господаря нашого, що срібло вичерпалося і стада худоби нашої у господаря нашого; нічого не залишилося у нас перед господарем нашим, крім тіл наших і земель наших; | Прeйде же то2 лёто, и3 пріид0ша къ немY во втор0е лёто и3 рек0ша є3мY: да не кaкw поги1бнемъ t господи1на нaшегw; ѓще бо скончaсz сребро2 нaше, и3 и3мёніе и3 скоты2 пред8 тоб0ю, господи1не, и3 не њстaсz нaмъ пред8 господи1номъ нaшимъ, т0чію є3ди1но тёло и3 землS нaша: |
|
19
|
19
|
| для чого нам гинути на очах твоїх, і нам і землям нашим? купи нас і землі наші за хліб, і ми з землями нашими будемо рабами фараону, а ти дай нам насіння, щоб нам бути живими і не вмерти, і щоб не спустошилася земля. | да не ќмремъ u5бо пред8 тоб0ю, и3 землS њпустёетъ, купи2 нaсъ и3 зeмлю нaшу хлёбами: и3 бyдемъ мы2 и3 землS нaша раби2 фараHну: дaждь сёмz, да посёемъ и3 жи1ви бyдемъ, и3 не ќмремъ, и3 землS не њпустёетъ. |
|
20
|
20
|
| І купив Йосиф усю землю Єгипетську для фараона, тому що продали єгиптяни кожен своє поле, бо голод долав їх. І дісталася земля фараону. | И# купи2 їHсифъ всю2 зeмлю є3гЂпетскую фараHну: продaша бо є3гЂптzне зeмлю свою2 фараHну, и4бо њдолЁ и5мъ глaдъ: и3 бhсть землS фараHну. |
|
21
|
21
|
| І зробив він народ рабами від одного кінця Єгипту до іншого. | И# лю1ди пораб0ти є3мY въ рабы6, t крaz предBлъ є3гЂпетскихъ дaже до краeвъ, |
|
22
|
22
|
| Тільки землі жерців не купив [Йосиф], тому що жерцям від фараона виділена була ділянка, і вони годувалися зі своєї ділянки, яку дав їм фараон; тому і не продали землі своєї. | кромЁ земли2 жрeческіz т0кмw, тоs бо не купи2 їHсифъ: даsніемъ бо дадE въ дaръ жерцє1мъ фараHнъ, и3 kдsху даsніе, є4же дадE и5мъ фараHнъ: сегw2 рaди не продaша земли2 своеS. |
|
23
|
23
|
| І сказав Йосиф народу: ось, я купив тепер для фараона вас і землю вашу; ось вам насіння, і засівайте землю; | Речe же їHсифъ всBмъ є3гЂптzнwмъ: сE, купи1хъ вaсъ и3 зeмлю вaшу днeсь фараHну: возми1те себЁ сёмена и3 сёйте на земли2: |
|
24
|
24
|
| коли будуть жнива, віддавайте п’яту частину фараону, а чотири частини залишаться вам на засівання поля, на прогодування вам і тим, хто в домах ваших, і на їжу дітям вашим. | и3 бyдутъ плоды2 є3S, и3 да дaсте пsтую чaсть фараHну, четhри же ч†сти бyдутъ вaмъ самBмъ въ сёмена земли2 и3 на препитaніе вaмъ и3 всBмъ сyщымъ въ домёхъ вaшихъ. |
|
25
|
25
|
| Вони сказали: ти врятував нам життя; нехай знайдемо милість в очах господаря нашого і нехай будемо рабами фараона. | И# рек0ша: њживи1лъ ны2 є3си2, њбрэт0хомъ благодaть пред8 господи1номъ нaшимъ, и3 бyдемъ раби2 фараHну. |
|
26
|
26
|
| І поставив Йосиф за закон землі Єгипетській, навіть до цього дня: п’яту частину давати фараонові, за винятком тільки землі жерців, яка не належала фараонові. | И# ўстaви и5мъ їHсифъ зaповэдь дaже до сегw2 днE на земли2 є3гЂпетстэй пsтую чaсть даsти фараHну, кромЁ земли2 жрeческіz: тA т0чію не бsше фараHнz. |
|
27
|
27
|
| І жив Ізраїль у землі Єгипетській, у землі Гесем, і володіли вони нею, і плодилися, і дуже розмножились. | Всели1сz же ї}ль въ земли2 є3гЂпетстэй, на земли2 гесeмъ, и3 наслёдствоваше ю5: и3 возраст0ша, и3 ўмн0жишасz ѕэлw2. |
|
28
|
28
|
| І жив Яків у землі Єгипетській сімнадцять років; і було днів Якова, років життя його, сто сорок сім років. | Поживe же їaкwвъ въ земли2 є3гЂпетстэй седмьнaдесzть лётъ: и3 бhша днjе ї†кwвли лётъ жи1зни є3гw2, сто2 четhредесzть сeдмь лётъ. |
|
29
|
29
|
| І прийшов час Ізраїлю померти, і покликав він сина свого Йосифа і сказав йому: якщо я знайшов благовоління в очах твоїх, поклади руку твою під стегно моє і клянись, що ти зробиш мені милість і правду, не поховаєш мене в Єгипті, | Прибли1жишасz же днjе ї}лю є4же ўмрeти, и3 призвA сhна своего2 їHсифа и3 речE є3мY: ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 тоб0ю, подложи2 рyку твою2 под8 стегно2 моE и3 сотвори1ши надо мн0ю ми1лость и3 и4стину, є4же не погребсти2 менE во є3гЂптэ, |
|
30
|
30
|
| щоб мені лягти з батьками моїми; винесеш мене з Єгипту і поховаєш мене в їхній гробниці. Йосиф сказав: зроблю за словом твоїм. | но да почjю со nтцы6 мои1ми: и3 и3знесeши мS и3з8 є3гЂпта, и3 погребeши мS во гр0бэ и4хъ. Џнъ же речE: ѓзъ сотворю2 по словеси2 твоемY. |
|
31
|
31
|
| І сказав: клянися мені. І клявся йому. І поклонився Ізраїль до узголів’я постелі*. | Речe же: клени1сz мнЁ. И# клsтсz є3мY. И# поклони1сz ї}ль на конeцъ [вeрхъ] жезлA є3гw2. |
|
Глава 48
|
Главa м7и
|
|
1
|
1
|
| Після того Йосифові сказали: ось, батько твій хворий. І він узяв з собою двох синів своїх, Манассію і Єфрема [і пішов до Якова]. | Бhсть же по глаг0лэхъ си1хъ, и3 повёдано бhсть їHсифу, ћкw nтeцъ тв0й и3знемогaетъ: и3 пои1мъ двA сы6на сво‰, манассjю и3 є3фрeма, пріи1де ко їaкwву. |
|
2
|
2
|
| Якова сповістили і сказали: ось, син твій Йосиф іде до тебе. Ізраїль зібрав сили свої і сів на постелі. | Повёдаша же їaкwву, глаг0люще: сE, сhнъ тв0й їHсифъ грzдeтъ къ тебЁ. И# ўкрэпи1всz ї}ль сёде на nдрЁ, |
|
3
|
3
|
| І сказав Яків Йосифові: Бог Всемогутній явився мені в Лузі, в землі Ханаанській, і благословив мене, | и3 речE їaкwвъ ко їHсифу: бGъ м0й kви1сz мнЁ въ лyзэ, въ земли2 ханаaни, и3 блгcви1 мz |
|
4
|
4
|
| і сказав мені: ось, Я розплоджу тебе, і розмножу тебе, і породжу від тебе безліч народів, і дам землю цю нащадкам твоїм після тебе, у вічне володіння. | и3 речe ми: сE, ѓзъ возращy тz и3 ўмн0жу тS, и3 сотворю1 тz въ собр†ніz kзhкwвъ: и3 дaмъ ти2 зeмлю сію2 и3 сёмени твоемY по тебЁ во њдержaніе вёчное. |
|
5
|
5
|
| І нині два сини твої, які народилися тобі в землі Єгипетській, до мого прибуття до тебе в Єгипет, мої вони; Єфрем і Манассія, як Рувим і Симеон, будуть мої; | Нн7э u5бо двA сы6на тво‰, и5же бhша тебЁ въ земли2 є3гЂпетстэй прeжде пришeствіz моегw2 къ тебЁ во є3гЂпетъ, мои2 сyть: є3фрeмъ и3 манассjа, ѓки руви1мъ и3 сmмеHнъ бyдутъ мнЁ: |
|
6
|
6
|
| діти ж твої, які народяться від тебе після них, будуть твої; вони під ім’ям братів своїх будуть іменуватися в їхньому наслідді. | сhны же, ±же ѓще роди1ши по си1хъ, бyдутъ тебЁ: во и4мz брaтіи своеS призовyтсz ко жрeбіzмъ џныхъ: |
|
7
|
7
|
| Коли я йшов з Месопотамії, померла в мене Рахиль [мати твоя] у землі Ханаанській, по дорозі, не дійшовши трохи до Ефрафи, і я поховав її там по дорозі до Ефрафи, що нині Вифлеєм. | ѓзъ же є3гдA и3дsхъ t месопотaміи сЂрскіz, ќмре рахи1ль мaти твоS въ земли2 ханаaни, приближaющусz ми2 ко їпподр0му хаврafы земли2, є4же пріити2 во є3фрafу: и3 погреб0хъ ю5 на пути2 їпподр0ма: сeй є4сть виfлеeмъ. |
|
8
|
8
|
| І побачив Ізраїль синів Йосифа і сказав: хто це? | Ви1дэвъ же ї}ль сhны їHсифwвы, речE: что2 тебЁ сjи; |
|
9
|
9
|
| І сказав Йосиф батькові своєму: це сини мої, яких Бог дав мені тут. [Яків] сказав: підведи їх до мене, і я благословлю їх. | Речe же їHсифъ nтцY своемY: сhнове мои2 сyть, ±же дадe ми бGъ здЁ. И# речE їaкwвъ: приведи1 ми |, да благословлю2 и5хъ. |
|
10
|
10
|
| Очі ж Ізраїлеві притупилися від старости; не міг він бачити ясно. Йосиф підвів їх до нього, і він поцілував їх і обійняв їх. | Џчи же ї}лю тsжкw ви1дэста t стaрости, и3 не можaше ви1дэти: и3 прибли1жи и5хъ къ немY, и3 лобзA и5хъ, и3 њб8sтъ |. |
|
11
|
11
|
| І сказав Ізраїль Йосифу: не сподівався я бачити твоє лице; але ось, Бог показав мені і дітей твоїх. | И# речE ї}ль ко їHсифу: сE, лицA твоегw2 не лиши1хсz, и3 сE, показa ми бGъ и3 сёмz твоE. |
|
12
|
12
|
| І відвів їх Йосиф від колін його і поклонився йому лицем своїм до землі. | И# tведE и5хъ їHсифъ t колёнъ є3гw2, и3 поклони1шасz є3мY лицeмъ до земли2. |
|
13
|
13
|
| І взяв Йосиф обох [синів своїх], Єфрема у праву свою руку навпроти лівої Ізраїля, а Манассію в ліву навпроти правої Ізраїля, і підвів до нього. | Пои1мъ же їHсифъ двA сы6на сво‰, є3фрeма въ десни1цу, прsмw лэви1цы ї}лz, манассjю же въ лёвую, прsмw десни1цы ї}левы, прибли1жи и5хъ къ немY. |
|
14
|
14
|
| Але Ізраїль простяг праву руку свою і поклав на голову Єфрема, хоча цей був менший, а ліву на голову Манассії. З наміром поклав він так руки свої, хоча Манассія був первістком. | Простeръ же ї}ль рyку деснyю, возложи2 на главY є3фрeмлю, сeй же бsше мeншій, ґ лёвую на главY манассjину, премэни1въ рyцэ, |
|
15
|
15
|
| І благословив Йосифа і сказав: Бог, перед Яким ходили батьки мої Авраам та Ісаак, Бог, Який пасе мене з тих пір, як я існую, до цього дня, | и3 благослови2 | и3 речE: бGъ, є3мyже бlгоугоди1ша nтцы2 мои2 пред8 ни1мъ, ґвраaмъ и3 їсаaкъ, бGъ, и4же питaетъ мS и3змлaда дaже до днE сегw2, |
|
16
|
16
|
| ангел, що визволяє мене від усякого зла, нехай благословить отроків цих; нехай буде на них наречене ім’я моє й ім’я батьків моїх Авраама та Ісаака, і нехай виростуть вони в безліч посеред землі. | ѓгGлъ, и4же мS и3збавлsетъ t всёхъ ѕHлъ, да блгcви1тъ дBтища сі‰, и3 прозовeтсz въ ни1хъ и4мz моE, и3 и4мz nтє1цъ мои1хъ, ґвраaма и3 їсаaка, и3 да ўмн0жатсz во мн0жество мн0гое на земли2. |
|
17
|
17
|
| І побачив Йосиф, що батько його поклав праву руку свою на голову Єфрема; і прикро було йому через це. І взяв він руку батька свого, щоб перекласти її з голови Єфрема на голову Манассії, | Ви1дэвъ же їHсифъ, ћкw возложи2 nтeцъ є3гw2 рyку деснyю свою2 на главY є3фрeмлю, тsжко є3мY kви1сz: и3 пріS їHсифъ рyку nтцA своегw2 tsти ю5 t главы2 є3фрeмли на главY манассjину, |
|
18
|
18
|
| і сказав Йосиф батькові своєму: не так, батьку мій, бо це — первісток; поклади на його голову праву руку твою. | и3 речE їHсифъ nтцY своемY: не тaкw, џтче: сeй бо (є4сть) пeрвенецъ, возложи2 рyку деснyю твою2 на главY є3гw2. |
|
19
|
19
|
| Але батько його не погодився і сказав: знаю, сину мій, знаю; і від нього народиться народ, і він буде великим; але менший його брат буде більшим за нього, і від сімені його народиться численний народ. | И# не хотsше, но речE: вёмъ, чaдо, вёмъ: и3 сeй бyдетъ въ лю1ди, и3 сeй вознесeтсz: но брaтъ є3гw2 мeншій б0лій є3гw2 бyдетъ, и3 сёмz є3гw2 бyдетъ во мн0жество kзhкwвъ. |
|
20
|
20
|
| І благословив їх у той день, говорячи: тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: Бог нехай вчинить тобі, як Єфрему і Манассії. І поставив Єфрема вище за Манассію. | И# благослови2 | въ т0мъ дни2, глаг0лz: въ вaсъ благослови1тсz ї}ль, глаг0люще: да сотвори1тъ тS бGъ ћкоже є3фрeма и3 ћкw манассjю. И# постaви є3фрeма вhшше манассjи. |
|
21
|
21
|
| І сказав Ізраїль Йосифові: ось, я вмираю; і Бог буде з вами і поверне вас у землю батьків ваших; | Речe же ї}ль їHсифу: сE, ѓзъ ўмирaю, и3 бyдетъ бGъ съ вaми, и3 возврати1тъ вaсъ t земли2 сеS на зeмлю nтє1цъ вaшихъ: |
|
22
|
22
|
| я даю тобі, переважно перед братами твоїми, одну ділянку, яку я взяв з рук аморреїв мечем моїм і луком моїм. | ѓзъ же даю1 ти сікjму и3збрaнную свhше брaтіи твоеS, ю4же взsхъ и3з8 руки2 ґморрeйски мечeмъ мои1мъ и3 лyкомъ. |
|
Глава 49
|
Главa м7f
|
|
1
|
1
|
| І покликав Яків синів своїх і сказав: зберіться, і я сповіщу вам, що буде з вами у грядущі дні; | Призвa же їaкwвъ сhны сво‰ и3 речE и5мъ: собери1тесz, да возвэщY вaмъ, что2 срsщетъ вaсъ въ послBдніz дни6: |
|
2
|
2
|
| зійдіться і послухайте, сини Якова, послухайте Ізраїля, батька вашого. | собери1тесz и3 послyшайте менє2, сhнове ї†кwвли, послyшайте ї}лz, послyшайте nтцA вaшегw. |
|
3
|
3
|
| Рувиме, первістку мій! ти — кріпкість моя і початок сили моєї, верх достоїнства і верх могутности; | Руви1мъ, пeрвенецъ м0й, ты2 крёпость моS и3 начaло ч†дъ мои1хъ: жeстокъ терпёти и3 жeстокъ ўп0рникъ: |
|
4
|
4
|
| але ти бушував, як вода, — не будеш мати переваги, бо ти зійшов на ложе батька твого, ти осквернив постіль мою, [на яку] зійшов. | досади1лъ є3си2 ћкw водA, да не воскипи1ши: возшeлъ бо є3си2 на л0же nтцA твоегw2, тогдA њскверни1лъ є3си2 постeлю, и3дёже возшeлъ є3си2. |
|
5
|
5
|
| Симеон і Левій брати, знаряддя жорстокости мечі їхні; | СmмеHнъ и3 леvjй брaтіz соверши1ста њби1ду t в0ли своеS: |
|
6
|
6
|
| в раду їх нехай не ввійде душа моя, і до зібрання їх нехай не прилучиться слава моя, бо вони у гніві своєму убили мужа і з примхи своєї перерізали жили тельця; | въ совётъ и4хъ да не пріи1детъ душA моS, и3 къ собрaнію и4хъ да не прилэпsтсz внyтрєннzz мо‰: ћкw во гнёвэ своeмъ и3зби1ста человёки, и3 въ п0хоти своeй прерёзаста жи6лы ю3нцA: |
|
7
|
7
|
| проклятий гнів їх, бо жорстокий, і розлюченість їх, тому що люта; розділю їх в Якові і розсію їх в Ізраїлі. | проклzтA ћрость и4хъ, ћкw ўп0рна, и3 гнёвъ и4хъ, ћкw њжесточи1сz: раздэлю2 и5хъ во їaкwвэ и3 разсёю и5хъ во ї}ли. |
|
8
|
8
|
| Іудо! тебе хвалитимуть брати твої. Рука твоя на хребті ворогів твоїх; поклоняться тобі сини батька твого. | Їyдо, тебE похвaлzтъ брaтіz тво‰, рyцэ твои2 на плещ{ вр†гъ твои1хъ: покл0нzтсz тебЁ сhнове nтцA твоегw2: |
|
9
|
9
|
| Молодий лев Іуда, піднімається зі здобичі, син мій. Схилився він, ліг, як лев і як левиця: хто підніме його? | скЂменъ льв0въ їyда: t лёторасли, сhне м0й, возшeлъ є3си2: возлeгъ ўснyлъ є3си2 ћкw лeвъ и3 ћкw скЂменъ: кто2 возбyдитъ є3го2; |
|
10
|
10
|
| Не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів. | не њскудёетъ кнsзь t їyды и3 в0ждь t чрeслъ є3гw2, д0ндеже пріи1дутъ tложє1наz є3мY, и3 т0й чazніе kзhкwвъ: |
|
11
|
11
|
| Він прив’язує до виноградної лози осля своє і до лози кращого винограду сина ослиці своєї; миє у вині одяг свій і у крові грон убрання своє; | привzзyzй къ лозЁ жребS своE и3 къ вjнничію жребцA nслsте своегw2, и3сперeтъ він0мъ nдeжду свою2 и3 кр0вію гр0здіz њдэsніе своE: |
|
12
|
12
|
| блискучі очі [його] від вина, і білі зуби [його] від молока. | радостотвHрны џчи є3гw2 пaче вінA, и3 бэлы6 зyбы є3гw2 пaче млекA. |
|
13
|
13
|
| Завулон біля берега морського буде жити і біля пристані корабельної, і межа його до Сидона. | ЗавулHнъ при м0ри всели1тсz, и3 т0й на пристaнищи кораблeй, и3 прострeтсz дaже до сідHна. |
|
14
|
14
|
| Іссахар осел міцний, що лежить між протоками вод; | Їссахaръ д0брое возжелA, почивaz посредЁ предёлwвъ, |
|
15
|
15
|
| і побачив він, що спокій добрий, і що земля приємна: і схилив плечі свої для носіння тягаря і став працювати на виплату данини. | и3 ви1дэвъ пок0й, ћкw д0бръ, и3 зeмлю, ћкw тучнA, подложи2 рaмы свои2 на трyдъ, и3 бhсть мyжъ земледёлецъ. |
|
16
|
16
|
| Дан буде судити народ свій, як одне з колін Ізраїля; | Дaнъ суди1ти и4мать лю1ди сво‰, ћкw и3 є3ди1но плeмz во ї}ли, |
|
17
|
17
|
| Дан буде змієм на дорозі, аспидом на путі, що вражає ногу коня, так що вершник його впаде назад. | и3 да бyдетъ дaнъ ѕмjй на пути2, сэдsй на распyтіи, ўгрызaz пsту к0нску: |
|
18
|
18
|
| На допомогу твою сподіваюся, Господи! | и3 падeтъ к0нникъ вспsть, спcніz ждhй гDнz. |
|
19
|
19
|
| Гад, — натовп буде тіснити його, але він відтіснить його по п’ятах. | Гaдъ, и3скушeніе и3скyситъ є3го2: џнъ же и3скyситъ того2 при ногaхъ. |
|
20
|
20
|
| Для Асира — занадто ситний хліб його, і він буде постачати царські страви. | Ґси1ръ, тyченъ є3гw2 хлёбъ, и3 т0й дaстъ пи1щу кнzзє1мъ. |
|
21
|
21
|
| Неффалим — теревинф рослий, що розпускає прекрасні гілки*. | Нефfалjмъ стeбль распущaющаzсz, и3здаsй во t1расли добр0ту. |
|
22
|
22
|
| Йосиф — віття плодоносного дерева, віття плодоносного дерева над джерелом; гілки його простягаються над стіною; | Сhнъ возращeнъ їHсифъ, сhнъ возращeнъ м0й рeвностный, сhнъ м0й ю3нёйшій, ко мнЁ њбрати1сz: |
|
23
|
23
|
| засмучували його, і стріляли і ворогували проти нього стрільці, | на нег0же совётующе ўкорsху и3 налzцaху нaнь госп0діе стрэлsній, |
|
24
|
24
|
| але твердим залишився лук його, і міцні м’язи рук його, від рук могутнього Бога Якового. Звідти Пастир і твердиня Ізраїлева, | и3 сотр0шасz съ крёпостію лyки и4хъ, и3 разслабёша жи6лы мhшцей рyкъ и4хъ, рук0ю си1льнагw їaкwва: tтyду ўкрэпи1сz ї}ль t бGа nтцA твоегw2, |
|
25
|
25
|
| від Бога батька твого, Який нехай і допоможе тобі, і від Всемогутнього, Який нехай і благословить тебе благословеннями небесними звище, благословеннями безодні, що лежить долі, благословеннями сосків і утроби, | и3 пом0же тебЁ бGъ м0й, и3 блгcви1 тz блгcвeніемъ нбcнымъ свhше и3 блгcвeніемъ земли2 и3мyщіz вс‰: блгcвeніz рaди сосцє1въ и3 ложeснъ, |
|
26
|
26
|
| благословеннями батька твого, які перевищують благословення гір давніх і приємності пагорбів вічних; нехай будуть вони на голові Йосифа і на тімені обраного між братами своїми. | блгcвeніz nтцA твоегw2 и3 мaтере твоеS: преwдолЁ пaче блгcвeніz г0ръ пребывaющихъ и3 блгcвeніz холмHвъ вёчныхъ: бyдутъ на главЁ їHсифовэ и3 на версЁ (главы2) брaтій, и4миже њбладaше. |
|
27
|
27
|
| Веніамін, хижий вовк, вранці буде їсти ловитву і ввечері буде ділити здобич. | Веніамjнъ в0лкъ хи1щникъ, рaнw ћстъ є3щE и3 на вeчеръ даeтъ пи1щу. |
|
28
|
28
|
| Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих; і ось що сказав їм батько їх; і благословив їх, і дав їм благословення, кожному своє. | Вси2 сjи сhнове ї†кwвли дванaдесzть: и3 сі‰ глаг0ла и5мъ nтeцъ и4хъ, и3 благослови2 и5хъ: коег0ждо по благословeнію є3гw2 благослови2 и5хъ, |
|
29
|
29
|
| І заповідав він їм і сказав їм: я прилучаюся до народу мого; поховайте мене з батьками моїми в печері, яка на полі Ефрона хеттеянина, | и3 речE и5мъ: ѓзъ прилагaюсz къ лю1демъ мои6мъ: погреби1те мS со nтцы6 мои1ми въ пещeрэ, ћже є4сть въ селЁ є3фрHна хеттeанина, |
|
30
|
30
|
| у печері, яка на полі Махпела, що перед Мамре, у землі Ханаанській, яку [печеру] купив Авраам з полем у Ефрона хеттеянина у власність для поховання; | въ пещeрэ сугyбэй, ћже прsмw мамврjи въ земли2 ханаaни, ю4же стzжA ґвраaмъ пещeру ў є3фрHна хеттeанина въ стzжaніе гр0ба. |
|
31
|
31
|
| там поховали Авраама і Сарру, дружину його; там поховали Ісаака і Ревекку, дружину його; і там поховав я Лію; | Тaмw погреб0ша ґвраaма и3 сaрру женY є3гw2, тaмw погреб0ша їсаaка и3 ревeкку женY є3гw2, тaмw погреб0ша лjю, |
|
32
|
32
|
| це поле і печера, яка на ньому, куплена у синів Хеттеєвих. | въ стzжaніи селA и3 пещeры, ћже є4сть въ нeмъ ў сынHвъ хеттeовыхъ. |
|
33
|
33
|
| І закінчив Яків заповіт синам своїм, і поклав ноги свої на постіль, і помер, і приєднався до народу свого. | И# престA їaкwвъ завэщaz сынHмъ свои6мъ, и3 возложи1въ їaкwвъ н0зэ свои2 на џдръ ќмре, и3 приложи1сz къ лю1демъ свои6мъ. |
|
Глава 50
|
Главa н7
|
|
1
|
1
|
| Йосиф упав на лице батька свого, і плакав над ним, і цілував його. | И# припaдъ їHсифъ на лицE nтцA своегw2, плaкасz (г0рькw) њ нeмъ и3 њблобызA є3го2: |
|
2
|
2
|
| І повелів Йосиф слугам своїм — лікарям, бальзамувати батька його; і лікарі набальзамували Ізраїля. | и3 повелЁ їHсифъ рабHмъ свои6мъ погребaтелємъ погребсти2 nтцA своего2. И# погреб0ша погребaтеліе ї}лz. |
|
3
|
3
|
| І виповнилося йому сорок днів, бо стільки днів потрібно для бальзамування, і оплакували його єгиптяни сімдесят днів. | И# и3сп0лнишасz є3мY четhредесzть днjй: тaкw бо и3счислsютсz днjе погребeніz: и3 плaкасz є3гw2 є3гЂпетъ сeдмьдесzтъ днjй. |
|
4
|
4
|
| Коли ж минули дні плачу по ньому, Йосиф сказав придворним фараона, говорячи: якщо я знайшов благовоління в очах ваших, то скажіть фараонові так: | Е#гдa же преид0ша днjе плaча, глаг0ла їHсифъ ко вельм0жамъ фараHнwвымъ, глаг0лz: ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 вaми, рцhте њ мнЁ во ќшы фараHну, глаг0люще: |
|
5
|
5
|
| батько мій закляв мене, сказавши: ось, я вмираю; у гробі моєму, який я викопав собі в землі Ханаанській, там поховай мене. І тепер хотів би я піти і поховати батька мого і повернутися. [Слова Йосифа переказали фараонові.] | nтeцъ м0й заклs мz прeжде скончaніz (своегw2), глаг0лz: во гр0бэ, є3г0же и3скопaхъ себЁ въ земли2 ханаaни, тaмw мS погреби2: нн7э u5бо возшeдъ погребY nтцA моего2 и3 возвращyсz. И# рек0ша фараHну по словеси2 їHсифову. |
|
6
|
6
|
| І сказав фараон: піди і поховай батька твого, як він закляв тебе. | И# речE фараHнъ ко їHсифу: взhди, погреби2 nтцA твоего2, ћкоже заклs тz. |
|
7
|
7
|
| І пішов Йосиф ховати батька свого. І пішли з ним усі слуги фараона, старійшини дому його й усі старійшини землі Єгипетської, | И# взhде їHсифъ погребсти2 nтцA своего2. И# совзыд0ша съ ни1мъ вси2 раби2 фараw6ни и3 старBйшины д0му є3гw2, и3 вси2 старBйшины земли2 є3гЂпетскіz, |
|
8
|
8
|
| і весь дім Йосифа, і брати його, і дім батька його. Тільки дітей своїх і дрібну й велику худобу свою залишили в землі Гесем. | и3 вeсь д0мъ їHсифовъ и3 брaтіz є3гw2, и3 вeсь д0мъ nтцA є3гw2 и3 срHдницы є3гw2: џвцы же и3 волы2 њстaвиша въ земли2 гесeмъ. |
|
9
|
9
|
| З ним вирушили також колісниці і вершники, так що зібрання було дуже великим. | И# совзыд0ша съ ни1мъ и3 колєсни1цы и3 кHнницы, и3 бhсть п0лкъ вели1къ ѕэлw2. |
|
10
|
10
|
| І дійшли вони до Горен-гаатада при Йордані і плакали там плачем великим і дуже сильним; і зробив Йосиф плач по батькові своєму сім днів. | И# пріид0ша на гумно2 ґтaдово, є4же є4сть њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна, и3 рыдaша є3гw2 рыдaніемъ вeліимъ и3 крёпкимъ ѕэлw2: и3 сотвори2 плaчь nтцY своемY сeдмь днjй. |
|
11
|
11
|
| І бачили жителі землі тієї, хананеї, плач у Горен-гаатаді, і сказали: великий плач цей у єгиптян! Тому наречено ім’я [місцю] тому: плач єгиптян, що при Йордані. | И# ви1дэша жи1теліе земли2 ханаaнскіz плaчь на гумнЁ ґтaдовэ и3 рёша: плaчь вели1къ сeй є4сть є3гЂптzнwмъ. Сегw2 рaди наречeсz и4мz мёсту томY плaчь є3гЂпетскъ, є4же є4сть њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна. |
|
12
|
12
|
| І зробили сини Яковові з ним, як він заповів їм; | И# сотвори1ша є3мY тaкw сhнове є3гw2, ћкоже заповёда и5мъ. |
|
13
|
13
|
| і віднесли його сини його в землю Ханаанську і поховали його в печері на полі Махпела, яку купив Авраам з полем у власність для поховання у Ефрона хеттеянина, перед Мамре. | И# взsша є3го2 сhнове є3гw2 въ зeмлю ханаaню и3 погреб0ша є3го2 въ пещeрэ сугyбэй, ю4же стzжA ґвраaмъ пещeру въ стzжaніе гр0ба t є3фрHна хеттeанина, прsмw мамврjи. |
|
14
|
14
|
| І повернувся Йосиф у Єгипет, сам і брати його і всі, що ходили з ним ховати батька його, після погребіння ним батька свого. | И# возврати1сz їHсифъ во є3гЂпетъ, сaмъ и3 брaтіz є3гw2 и3 вси2 совозшeдшіи погребсти2 nтцA є3гw2. |
|
15
|
15
|
| І побачили брати Йосифові, що помер батько їх, і сказали: що, коли Йосиф зненавидить нас і захоче помститися нам за все зло, яке ми йому зробили? | Ви1дэвше же брaтіz їHсифwвы, ћкw ќмре nтeцъ и4хъ, рёша: да не когдA воспомzнeтъ ѕл0бу нaшу їHсифъ и3 воздаsніемъ воздaстъ нaмъ за вс‰ ѕл†z, ±же показaхомъ є3мY. |
|
16
|
16
|
| І послали вони сказати Йосифові: батько твій перед смертю своєю заповів, говорячи: | И# пришeдше ко їHсифу рек0ша: nтeцъ тв0й заклS прeжде кончи1ны своеS, глаг0лz: |
|
17
|
17
|
| так скажіть Йосифові: прости братам твоїм провину і гріх їх, оскільки вони зробили тобі зло. І нині прости провини рабів Бога батька твого. Йосиф плакав, коли йому говорили це. | тaкw рцhте їHсифу: њстaви и5мъ непрaвду и3 грёхъ и4хъ, ћкw лук†ваz тебЁ показaша: и3 нн7э пріими2 непрaвду рабHвъ бGа nтцA твоегw2. И# плaкасz їHсифъ, глаг0лющымъ и5мъ къ немY. |
|
18
|
18
|
| Прийшли і самі брати його, і упали перед лицем його, і сказали: ось, ми раби тобі. | И# пришeдше къ немY рек0ша: сE, мы2 тебЁ раби2. |
|
19
|
19
|
| І сказав Йосиф: не бійтеся, тому що я боюся Бога; | И# речE къ ни6мъ їHсифъ: не б0йтесz, б9ій бо є4смь ѓзъ: |
|
20
|
20
|
| ось, ви замишляли проти мене зло; але Бог перетворив це на добро, щоб зробити те, що тепер є: зберегти життя великій кількості людей; | вы2 совэщaсте на мS ѕл†z, бGъ же совэщA њ мнЁ во бlг†z, дабы2 бhло ћкоже днeсь, и3 препитaлисz бы лю1діе мн0зи. |
|
21
|
21
|
| отже, не бійтеся: я буду годувати вас і дітей ваших. І заспокоїв їх і говорив по серцю їх. | И# речE и5мъ: не б0йтесz, ѓзъ препитaю вaсъ и3 д0мы вaшz. И# ўтёши и5хъ, и3 глаг0ла и5мъ по сeрдцу и4хъ. |
|
22
|
22
|
| І жив Йосиф у Єгипті сам і дім батька його; жив же Йосиф усього сто десять років. | И# всели1сz їHсифъ во є3гЂптэ сaмъ и3 брaтіz є3гw2 и3 вeсь д0мъ nтцA є3гw2: и3 поживE їHсифъ лётъ сто2 дeсzть. |
|
23
|
23
|
| І бачив Йосиф дітей у Єфрема до третього роду, також і сини Махира, сина Манассіїного, народилися на коліна Йосифа. | И# ви1дэ їHсифъ є3фрє1мли дёти до трeтіzгw р0да: и3 сhнове махjра сhна манассjина роди1шасz при бeдрэхъ їHсифовыхъ. |
|
24
|
24
|
| І сказав Йосиф братам своїм: я вмираю, але Бог відвідає вас і виведе вас із землі цієї у землю, про яку клявся Аврааму, Ісааку і Якову. | И# речE їHсифъ брaтіи своeй, глаг0лz: ѓзъ ўмирaю, посэщeніемъ же посэти1тъ вaсъ бGъ и3 и3зведeтъ вaсъ t земли2 сеS въ зeмлю, њ нeйже клsтсz бGъ nтцє1мъ нaшымъ ґвраaму, їсаaку и3 їaкwву. |
|
25
|
25
|
| І закляв Йосиф синів Ізраїлевих, говорячи: Бог відвідає вас, і ви винесіть кості мої звідси. | И# заклS їHсифъ сhны ї}лєвы, глаг0лz: въ посэщeніи, и4мже посэти1тъ вaсъ бGъ, совознеси1те и3 кHсти мо‰ tсю1ду съ вaми. |
|
26
|
26
|
| І помер Йосиф ста десяти років. І набальзамували його і поклали в ковчег у Єгипті. | И# скончaсz їHсифъ сhй лётъ стA десzти2: и3 погреб0ша є3го2, и3 положи1ша въ рaцэ во є3гЂптэ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
