|
Книга Плач Єремiї
|
Плaчь Їеремjевъ
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Як самотньо сидить місто, колись багатолюдне! воно стало, як удова; великий між народами, князь над областями зробився данником. | Ѓлефъ. Кaкw сёде є3ди1нъ грaдъ ўмн0женный людьми2: бhсть ћкw вдови1ца, ўмн0женный во kзhцэхъ, владsй странaми бhсть под8 дaнію. |
|
2
|
2
|
| Гірко плаче він уночі, і сльози його на щоках його. Немає у нього утішника з усіх, що любили його; усі друзі його зрадили його, зробилися ворогами його. | Бefъ. Плaчz плaкасz въ нощи2, и3 слeзы є3гw2 на лани1тэхъ є3гw2, и3 нёсть ўтэшazй є3го2 t всёхъ лю1бzщихъ є3го2: вси2 дружaщіисz съ ни1мъ tверг0шасz є3гw2, бhша є3мY врази2. |
|
3
|
3
|
| Іуда переселився з причини біди і тяжкого рабства, оселився серед язичників, і не знайшов спокою; усі, хто переслідував його, наздогнали його у тісних місцях. | Гjмель. Пресели1сz їyда рaди смирeніz своегw2 и3 рaди мн0жества раб0ты своеS: сёде во kзhцэхъ, не њбрёте пок0z. Вси2 гонsщіи є3го2 пости1гнуша и5 средЁ стужaющихъ є3мY. |
|
4
|
4
|
| Путі Сиону ремствують, тому що немає паломників на свято; усі ворота його запустіли; священики його зітхають, дівчата його сумні, гірко і йому самому. | Дaлеfъ. ПутіE сіw6ни рыдaютъ, ћкw нёсть ходsщихъ по ни1хъ въ прaздникъ, вс‰ вратA є3гw2 разорє1на, жерцы2 є3гw2 воздыхaютъ, дэви6цы є3гw2 ведHмы, и3 сaмъ њгорчевaемь въ себЁ. |
|
5
|
5
|
| Вороги його стали на чолі, вороги його благоденствують, тому що Господь наслав на нього горе за безліч беззаконь його; діти його пішли у полон попереду ворога. | ГE. Бhша стужaющіи є3мY во главY, и3 врази2 є3гw2 ўгобзи1шасz, ћкw гDь смири2 є3го2 за мн0жество нечeстіz є3гw2: младeнцы є3гw2 tид0ша плэнeни пред8 лицeмъ стужaющагw. |
|
6
|
6
|
| І відійшла від дочки Сиону вся її пишність; князі її — як олені, що не знаходять пасовища; знесилені вони пішли попереду погонича. | Вavъ. И# tsсz t дщeре сіHни всS лёпота є3S: бhша кн‰зи є3S ћкw џвни не и3мyщіи пaжити, и3 хождaху не съ крёпостію пред8 лицeмъ гонsщагw. |
|
7
|
7
|
| Згадав Єрусалим, у дні бідування свого і страждань своїх, про всі коштовності свої, які були у нього у минулі дні, тоді як народ його впав від руки ворога, і ніхто не допомагає йому; вороги дивляться на нього і глузують з його субот. | Зaінъ. ПомzнY їеrли1мъ дни6 смирeніz своегw2 и3 tриновeній свои1хъ, вс‰ вождєлёніz сво‰, ±же и3мёzше t днjй пeрвыхъ, є3гдA пад0ша лю1діе є3гw2 въ рyцэ стужaющагw, и3 не бЁ помагaющагw є3мY: ви1дэвше врази2 є3гw2 посмэsшасz њ преселeніи є3гw2. |
|
8
|
8
|
| Тяжко згрішив Єрусалим, за те і зробився огидним; усі, хто прославляв його, дивляться на нього з презирством, тому що побачили наготу його; і сам він зітхає і відвертається назад. | И$fъ. Грэх0мъ согрэши2 їеrли1мъ, тогw2 рaди въ мzтeжъ бhсть: вси2 слaвzщіи є3го2 смири1ша и5, ви1дэша бо срaмъ є3гw2: сeй же стенsщь њбрати1сz вспsть. |
|
9
|
9
|
| На подолі у нього була нечистота, але він не думав про майбутнє своє, і тому надзвичайно принизився, і немає в нього утішителя. «Зглянься, Господи, на біду мою, бо ворог звеличився!» | Тefъ. НечистотA є3гw2 пред8 ногaма є3гw2, не помzнY послёднихъ свои1хъ и3 низведeсz пречyднw: нёсть ўтэшazй є3го2. Ви1ждь, гDи, смирeніе моE, ћкw возвели1чисz врaгъ. |
|
10
|
10
|
| Ворог простяг руку свою на все, найдорогоцінніше для нього; він бачить, як язичники входять у святилище його, про яке Ти заповів, щоб вони не вступали у зібрання Твоє. | ЇHдъ. Рyку свою2 прострE стужazй на вс‰ вожделBннаz є3гw2, ви1дэ бо kзhки вшeдшыz во с™hню свою2, и5мже повелёлъ є3си2 не входи1ти во цRковь твою2. |
|
11
|
11
|
| Весь народ його зітхає, шукаючи хліба, віддає коштовності свої за їжу, щоб підкріпити душу. «Зглянься, Господи, і подивися, як я принижений!» | Кaфъ. Вси2 лю1діе є3гw2 воздыхaюще и4щутъ хлёба: дaша вождєлённаz сво‰ за пи1щу, є4же бы њбрати1ти дyшу. Ви1ждь, гDи, и3 при1зри, ћкw бhхъ безчeстенъ. |
|
12
|
12
|
| Нехай не буде цього з вами, усі, хто проходить цим шляхом! погляньте і подивіться, чи є хвороба, як моя хвороба, яка осягла мене, яку наслав на мене Господь у день великого гніву Свого? | Лaмедъ. Вси2, и5же къ вaмъ проходsщіи путeмъ, њбрати1тесz и3 ви1дите, ѓще є4сть болёзнь, ћкw болёзнь моS, ћже бhсть: гlавый њ мнЁ смири1 мz гDь въ дeнь гнёва ћрости своеS. |
|
13
|
13
|
| З висоти послав Він вогонь у кістки мої, і він оволодів ними; розкинув сіті для ніг моїх, перекинув мене, зробив мене бідним і сумуючим кожного дня. | Мeмъ. Съ высоты2 своеS послA џгнь, въ кHсти мо‰ сведE є3го2: прострE сёть ногaма мои1ма, њбрати1 мz вспsть, дадe мz гDь въ погублeніе, вeсь дeнь болёзнующа. |
|
14
|
14
|
| Ярмо беззаконь моїх зв’язано у руці Його; вони сплетені і піднялися на шию мою; Він послабив сили мої. Господь віддав мене до рук, з яких не можу піднятися. | Нyнъ. Бдsше на нечє1стіz мо‰, въ рукY моє1ю сплет0шасz: взыд0ша на вhю мою2, и3знем0же крёпость моS, ћкw дадE гDь въ рyцэ мои2 бwлёзни, не возмогY стaти. |
|
15
|
15
|
| Усіх сильних моїх Господь повалив серед мене, скликав проти мене зібрання, щоб знищити юнаків моїх; як у точилі, потоптав Господь діву, дочку Іуди. | Сaмехъ. TS вс‰ крBпкіz мо‰ гDь t среды2 менє2, призвA на мS врeмz, є4же сокруши1ти и3збр†нныz мо‰: точи1ло и3стоптA гDь дэви1цэ, дщeри їyдинэ: њ си1хъ ѓзъ плaчу. |
|
16
|
16
|
| Про це плачу я; око моє, око моє виливає води, бо далеко від мене утішитель, який оживив би душу мою; діти мої розорені, тому що ворог переміг. | Ѓінъ. Џчи мои2 и3зліsстэ в0ду, ћкw ўдали1сz t менє2 ўтэшazй мS, возвращazй дyшу мою2: погиб0ша сhнове мои2, ћкw возм0же врaгъ. |
|
17
|
17
|
| Сион простягає руки свої, але утішителя нема йому. Господь дав повеління про Якова ворогам його оточити його; Єрусалим зробився мерзотою серед них. | Фи2. ВоздЁ руцЁ свои2 сіHнъ, нёсть ўтэшazй є3го2. Заповёда гDь на їaкwва, w4крестъ є3гw2 врази2 є3гw2: бhсть їеrли1мъ ћкw њсквернeна кровоточeніемъ въ ни1хъ. |
|
18
|
18
|
| Праведний Господь, бо я непокірливим був слову Його. Послухайте, усі народи, і подивіться на хворість мою: діви мої та юнаки мої пішли у полон. | Цaди. Првdнъ є4сть гDь, ћкw ўстA є3гw2 њгорчи1хъ. Слhшите u5бо, вси2 лю1діе, и3 ви1дите болёзнь мою2: дэви6цы мо‰ и3 ю4нwты tид0ша въ плёнъ. |
|
19
|
19
|
| Кличу друзів моїх, але вони обманули мене; священики мої і старці мої гинуть у місті, шукаючи їжі собі, щоб підкріпити душу свою. | КHфъ. Позвaхъ люби1тєли мо‰, и3 тjи прельсти1ша мS: жерцы2 мои2 и3 стaрцы мои2 во грaдэ њскудёша, ћкw взыскaша пи1щи себЁ, да ўкрэпsтъ дyшы сво‰, и3 не њбрэт0ша. |
|
20
|
20
|
| Зглянься, Господи, бо мені прикро, хвилюються у мені нутрощі, серце моє перевернулося у мені за те, що я вперто противився Тобі; ззовні зробив бездітним мене меч, а доми — як смерть. | Рeшъ. Ви1ждь, гDи, ћкw скорблю2, ўтр0ба моS смzтeсz во мнЁ, и3 преврати1сz сeрдце моE, ћкw г0рести и3сп0лнихсz: tвнЁ њбезчaди менE мeчь, ѓки смeрть въ домY. |
|
21
|
21
|
| Почули, що я стогну, а утішителя у мене немає; почули всі вороги мої про біду мою і зраділи, що Ти зробив це: о, якби Ти повелів настати дню, прореченому Тобою, і вони стали б подібними до мене! | Ши1нъ. Слhшаша ќбw, ћкw воздыхaю ѓзъ, нёсть ўтэшaющагw мS. Вси2 врази2 мои2 слhшаша ѕл†z мо‰ и3 порaдовашасz, ћкw ты2 сотвори1лъ є3си2: привeлъ є3си2 дeнь, призвaлъ є3си2 врeмz, и3 бyдутъ под0бни мнЁ. |
|
22
|
22
|
| Нехай постане перед лице Твоє вся злоба їх; і вчини з ними так само, як Ти вчинив зі мною за всі гріхи мої, бо тяжкі стогони мої, і серце моє знемагає. | Favъ. Да пріи1детъ всS ѕл0ба и4хъ пред8 лицE твоE, и3 њтреби2 и5хъ, ћкоже сотвори1ша њтреблeніе њ всёхъ грэсёхъ мои1хъ, ћкw мнHга сyть стєнaніz мо‰, и3 сeрдце моE скорби1тъ. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| Як потьмарив Господь у гніві Своєму дочку Сиону! з небес повалив на землю красу Ізраїля і не згадав про підніжжя ніг Своїх у день гніву Свого. | Ѓлефъ. Кaкw њмрачи2 во гнёвэ своeмъ гDь дщeрь сіHню: свeрже съ небесE на зeмлю слaву ї}леву, и3 не помzнY подн0жіz ногY своє1ю въ дeнь гнёва и3 ћрости своеS. |
|
2
|
2
|
| Погубив Господь усі оселі Якова, не пощадив, зруйнував у люті Своїй укріплення дочки Іудиної, повалив на землю, відкинув царство і князів його, як нечистих: | Бefъ. Погрузи2 гDь и3 не пощадЁ: вс‰ кр†снаz ї†кwвлz разори2 ћростію своeю, твердhни дщeре їyдины и3звeрже на зeмлю, њскверни2 царS є3S и3 кн‰зи є3S, |
|
3
|
3
|
| у запалі гніву зломив усі роги Ізраїлеві, відвів правицю Свою від ворога і запалав у Якові, як палючий вогонь, що пожирає усе навколо; | Гjмель. сокруши2 во гнёвэ ћрости своеS вeсь р0гъ ї}левъ, њбрати2 вспsть десни1цу є3гw2 t лицA врагA, разжжE во їaкwвэ ћкw џгнь плaмы, и3 потреби2 вс‰ w4крестъ, |
|
4
|
4
|
| натягнув лук Свій, як неприятель, спрямував правицю Свою, як ворог, і убив усе, жадане для очей; на скинію дочки Сиону вилив лють Свою, як вогонь. | Дaлеfъ. напрzжE лyкъ св0й ћкw рaтникъ проти1вный, ўтверди2 десни1цу свою2 ћкw супост†тъ и3 и3зби2 вс‰ кр†снаz џчію моє1ю во селeніихъ дщeре сіHни, и3зліS ћкw џгнь ћрость свою2. |
|
5
|
5
|
| Господь став як супротивник, знищив Ізраїля, зруйнував усі палаци його, зруйнував укріплення його і розповсюдив у дочки Іудиної нарікання і плач. | ГE. Бhсть гDь ѓки врaгъ, погрузи2 ї}лz, погрузи2 вс‰ д0мы є3гw2, разсhпа вс‰ стёны є3гw2 и3 ўмн0жи дщeри їyдинэ смирeна и3 смирeну, |
|
6
|
6
|
| І зняв огорожу Свою, як у саду; розорив Своє місце зібрань, змусив Господь забути свята і суботи на Сионі; і в обуренні гніву Свого відкинув царя і священика. | Вavъ. и3 развeрзе ѓки віногрaдъ селeніе своE, разсhпа прaздники є3гw2: забы2 гDь, ±же сотвори2 въ сіHнэ прaздники и3 суббw6ты, и3 њѕл0би прещeніемъ гнёва своегw2 царS и3 кнsзz и3 жерцA. |
|
7
|
7
|
| Відкинув Господь жертовник Свій, відвернув серце Своє від святилища Свого, віддав до рук ворогів стіни палаців його; у домі Господньому вони шуміли, як у святковий день. | Зaінъ. Tри1ну гDь жeртвенникъ св0й, tтрzсE с™hню свою2, сокруши2 рук0ю врaжіею стёну забрaлwвъ є3гw2: глaсъ дaша въ домY гDни ћкw въ дeнь прaздника. |
|
8
|
8
|
| Господь визначив зруйнувати стіну дочки Сиону, простягнув вірьовку, не відхилив руки Своєї від руйнування; знищив зовнішні укріплення, і стіни разом зруйновані. | И$fъ. Њбрати1сz гDь разсhпати стёну дщeре сіHни: протzжE мёру, не tврати2 руки2 своеS t попрaніz: и3 сётова предгрaдіе, и3 њгрaда вкyпэ и3знем0же. |
|
9
|
9
|
| Ворота її вросли у землю; Він зруйнував і розтрощив засуви їх; цар її і князі її — серед язичників; не стало закону, і пророки її не сподобляються видінь від Господа. | Тefъ. Враст0ша въ зeмлю вратA є3S, погуби2 и3 сокруши2 верєи2 є3S, царS є3S и3 кн‰зи є3S во kзhцэхъ, нёсть зак0на, и3 прор0цы є3S не ви1дэша видёніz t гDа. |
|
10
|
10
|
| Сидять на землі безмовно старці дочки Сионової, посипали попелом свої голови, оперезались веретищем; опустили до землі голови свої діви єрусалимські. | ЇHдъ. Сэд0ша на земли2, ўмолк0ша старBйшины дщeре сіHни, посhпаша пeрсть на главы6 сво‰, препоsсашасz во врє1тища, низвед0ша въ зeмлю старёйшинъ дёвъ їеrли1мскихъ. |
|
11
|
11
|
| Виснажилися від сліз очі мої, хвилюються у мені нутрощі мої, виливається на землю печінка моя від загибелі дочки народу мого, коли діти і немовлята умирають від голоду посеред міських вулиць. | Кaфъ. Њскудёша џчи мои2 въ слезaхъ, смути1сz сeрдце моE, и3зліsсz на зeмлю слaва моS њ сокрушeніи дщeре людjй мои1хъ, внегдA њскудЁ младeнецъ и3 ссyщій на ст0гнахъ грaдскихъ. |
|
12
|
12
|
| Матерям своїм говорять вони: «де хліб і вино?», помираючи, подібно до поранених, на вулицях міських, виливаючи душі свої у лоно матерів своїх. | Лaмедъ. Мaтеремъ свои6мъ рек0ша: гдЁ пшени1ца и3 віно2; внегдA разслaблєнымъ бhти и5мъ, ћкw ћзвєнымъ на ст0гнахъ грaдскихъ, є3гдA и3зливaхусz дyши и4хъ въ л0но мaтерей и4хъ. |
|
13
|
13
|
| Що мені сказати тобі, з чим порівняти тебе, дочко Єрусалима? до чого уподібнити тебе, щоб утішити тебе, діво, дочко Сиону? бо рана твоя велика, як море; хто може зцілити тебе? | Мeмъ. Чт0 ти засвидётелствую; и3ли2 что2 ўпод0блю тебЁ, дщи2 їеrли1млz; кт0 тz спасeтъ и3 кт0 тz ўтёшитъ, дэви1це, дщи2 сіHнz; ћкw возвели1чисz чaша сокрушeніz твоегw2, кт0 тz и3зцэли1тъ; |
|
14
|
14
|
| Пророки твої віщували тобі пусте і неправдиве і не розкривали твого беззаконня, щоб відвернути твій полон, і сповіщали тобі одкровення неправдиві, які і привели тебе до вигнання. | Нyнъ. Прор0цы твои2 ви1дэша тебЁ сyєтнаz и3 безyміе и3 не tкрhша њ непрaвдэ твоeй, є4же возврати1ти плэнeніе твоE, и3 ви1дэша тебЁ словесA сyєтнаz и3 и3зриновє1ніz. |
|
15
|
15
|
| Руками сплескують про тебе всі, хто проходить шляхом, свистять і хитають головою своєю про дочку Єрусалима, говорячи: «чи це місто, яке називали досконалістю краси, радістю всієї землі?» | Сaмехъ. Восплескaша рукaма њ тебЁ вси2 минyющіи путeмъ, позвиздaша и3 покивaша глав0ю своeю њ дщeри їеrли1мли, рекyще: сeй ли грaдъ, вэнeцъ слaвы, весeліе всеS земли2; |
|
16
|
16
|
| Розкрили на тебе пастку свою всі вороги твої, свистять і скрегочуть зубами, говорять: «поглинули ми його, тільки цього дня і чекали ми, дочекалися, побачили!» | Ѓінъ. Tверз0ша на тS ўстA сво‰ вси2 врази2 твои2, позвиздaша и3 поскрежетaша зубы2 свои1ми и3 рёша: поглоти1мъ ю5: nбaче сeй дeнь, є3г0же чazхомъ, њбрэт0хомъ є3го2, ви1дэхомъ. |
|
17
|
17
|
| Звершив Господь, що визначив, виконав слово Своє, сказане у давні дні, розорив без пощади і дав ворогові порадіти над тобою, підніс ріг ворогів твоїх. | Фи2. Сотвори2 гDь, ±же помhсли, скончA словесA сво‰, ±же заповёда t днjй пeрвыхъ: разори2 и3 не пощадЁ, и3 возвесели2 њ тебЁ врагA, вознесE р0гъ стужaющагw ти2. |
|
18
|
18
|
| Серце їх волає до Господа: стіно дочки Сиону! лий струмком сльози день і ніч, не давай собі спокою, не спускай зіниць очей твоїх. | Цaди. Возопи2 сeрдце и4хъ ко гDу, стёны дщeре сіHни да и3злію1тъ ћкоже водотeча слeзы дeнь и3 н0щь: не дaждь пок0z себЁ, и3 да не ўм0лкнетъ зёница џчію твоє1ю. |
|
19
|
19
|
| Вставай, волай уночі, на початку кожної сторо́жі; виливай, як воду, серце твоє перед лицем Господа; простягай до Нього руки твої за душу дітей твоїх, які гинуть від голоду на перехрестях усіх вулиць. | КHфъ. Востaни, поучи1сz въ нощи2 въ начaлэ стражбы2 твоеS, пролjй ћкw в0ду сeрдце твоE пред8 лицeмъ гDнимъ, воздви1гни къ немY рyцэ твои2 њ душaхъ младeнєцъ твои1хъ, разслaбленыхъ глaдомъ въ начaлэ всёхъ и3сх0дwвъ. |
|
20
|
20
|
| «Споглянь, Господи, і подивися: кому Ти зробив так, щоб жінки їли плід свій, немовлят, вигодуваних ними? щоб убивали у святилищі Господньому священика і пророка? | Рeшъ. Ви1ждь, гDи, и3 при1зри, кого2 є3си2 њтреби1лъ си1це; є3дA снэдsтъ жєны2 пл0дъ ўтр0бы своеS; њтреблeніе сотвори2 п0варъ, и3збію1тъ ли младeнцєвъ ссyщихъ сосцы2; ўбіeши ли во с™hни гDни жерцA и3 прор0ка; |
|
21
|
21
|
| Діти і старці лежать на землі по вулицях; діви мої та юнаки мої впали від меча; Ти убивав їх у день гніву Твого, знищував без милосердя. | Ши1нъ. Ўсп0ша на и3сх0дищихъ џтрокъ и3 стaрецъ: дэви6цы мо‰ и3 ю4нwты мои2 tид0ша въ плёнъ, мечeмъ и3 глaдомъ и3зби1лъ є3си2, въ дeнь гнёва твоегw2 свари1лъ є3си2, не пощадёлъ. |
|
22
|
22
|
| Ти скликав звідусіль, як на свято, жахи мої, і в день гніву Господнього ніхто не врятувався, ніхто не уцілів; тих, які були мною вигодувані й вирощені, ворог мій знищив». | Favъ. Призвaлъ є3си2 ћкw дeнь прaздника пришє1лствіz мо‰ w4крестъ, и3 не бhсть въ дeнь гнёва гDнz ўцэлёвый и3 њстaвыйсz, ћкw сотвори1хъ возмощи2 и3 ўмн0жихъ враги2 мо‰ вс‰. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| Я чоловік, який зазнав горя від жезла гніву Його. | Ѓлефъ. Ѓзъ мyжъ ви1дz нищетY (мою2) въ жезлЁ ћрости є3гw2 на мS: |
|
2
|
2
|
| Він повів мене і ввів у темряву, а не у світло. | поsтъ мS и3 tведe мz во тмY, ґ не во свётъ. |
|
3
|
3
|
| Так, Він повернув на мене і весь день повертає руку Свою; | Nбaче на мS њбрати2 рyку свою2 вeсь дeнь, |
|
4
|
4
|
| виснажив плоть мою і шкіру мою, розтрощив кістки мої; | Бefъ. њбетши2 пл0ть мою2 и3 к0жу мою2, кHсти мо‰ сокруши2: |
|
5
|
5
|
| огородив мене і обклав гіркотою і тяготою; | согради2 на мS и3 њб8S главY мою2 и3 ўтруди2, |
|
6
|
6
|
| посадив мене у темне місце, як давно померлих; | въ тeмныхъ посади1 мz, ћкоже мє1ртвыz вёка: |
|
7
|
7
|
| оточив мене стіною, щоб я не вийшов, обтяжив кайдани мої, | Гjмель. согради2 на мS, и3 не и3зhду, њтzготи2 њкHвы мо‰, |
|
8
|
8
|
| і коли я волав і взивав, затримував молитву мою; | и3 є3гдA воскричY и3 возопію2, загради2 моли1тву мою2: |
|
9
|
9
|
| камінням перегородив дороги мої, виправив стежки мої. | возгради2 пути6 мо‰, загради2 стєзи2 мо‰, возмzтE. |
|
10
|
10
|
| Він став для мене, ніби ведмідь у засідці, ніби лев у потаємному місці; | Дaлеfъ. Бhсть ћкw медвёдь ловsй, (присэдsй ми2) ћкw лeвъ въ сокровeнныхъ, |
|
11
|
11
|
| викривив путі мої і розтерзав мене, перетворив мене на ніщо; | гнA tступи1вшаго, и3 ўпок0и мS, положи1 мz поги1бша: |
|
12
|
12
|
| натягнув лук Свій і поставив мене ніби ціллю для стріл; | напрzжE лyкъ свои2, и3 постaви мS ћкw знaменіе на стрэлsніе, |
|
13
|
13
|
| послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого. | ГE. пусти2 въ лsдвіz мо‰ стрёлы тyла своегw2. |
|
14
|
14
|
| Я став посміховищем для всього народу мого, вседенною піснею їх. | Бhхъ въ смёхъ всBмъ лю1демъ мои6мъ, пёснь и4хъ вeсь дeнь. |
|
15
|
15
|
| Він переситив мене гіркотою, напоїв мене полином. | Насhти мS г0рести, напои1 мz жeлчи |
|
16
|
16
|
| Розтрощив камінням зуби мої, покрив мене попелом. | Вavъ. и3 и3з8S кaменемъ зyбы мо‰, напитa мz пeпеломъ |
|
17
|
17
|
| І відійшов мир від душі моєї; я забув про благоденство, | и3 tри1ну t ми1ра дyшу мою2. Забhхъ благwты2 |
|
18
|
18
|
| і сказав я: загинула сила моя і надія моя на Господа. | и3 рёхъ: поги1бе побёда моS и3 надeжда моS t гDа. |
|
19
|
19
|
| Помисли про моє страждання і біду мою, про полин і жовч. | Зaінъ. Помzни2 нищетY мою2 и3 гонeніе моE. |
|
20
|
20
|
| Твердо пам’ятає це душа моя і падає у мені. | Г0ресть и3 жeлчь мою2 помzнY, и3 стужи1тъ во мнЁ душA моS. |
|
21
|
21
|
| Ось що я відповідаю серцю моєму і тому уповаю: | Сі‰ положY въ сeрдцы моeмъ, сегw2 рaди потерплю2. |
|
22
|
22
|
| з милости Господа ми не зникли, бо милосердя Його не виснажилося. | И$fъ. Млcть гDнz, ћкw не њстaви менE, не скончaшасz бо щедрHты є3гw2: пребывazй во ќтріихъ, поми1луй, гDи, ћкw не погиб0хомъ, не скончaшасz бо щедрHты тво‰. |
|
23
|
23
|
| Воно оновлюється кожного ранку; велика вірність Твоя! | НHваz во ќтріихъ, мн0га є4сть вёра твоS. |
|
24
|
24
|
| Господь частина моя, — говорить душа моя, — отже, буду надіятися на Нього. | Чaсть моS гDь, речE душA моS: сегw2 рaди пождY є3гw2. |
|
25
|
25
|
| Благий Господь до тих, хто надіється на Нього, до душі, яка шукає Його. | Тefъ. Бlгъ гDь надёющымсz нaнь: |
|
26
|
26
|
| Благо тому, хто терпляче очікує спасіння від Господа. | души2 и4щущей є3гw2 блaго (є4сть), и3 надёющейсz съ молчaніемъ спcніz б9іz. |
|
27
|
27
|
| Благо людині, коли вона несе тягар у юності своїй; | Блaго є4сть мyжу, є3гдA в0зметъ kрeмъ въ ю4ности своeй: |
|
28
|
28
|
| сидить усамітнено і мовчить, бо Він наклав його на неї; | ЇHдъ. сsдетъ на є3ди1нэ и3 ўм0лкнетъ, ћкw воздви1гну на сS: |
|
29
|
29
|
| вважає вуста свої за порох, думаючи: «можливо, є ще надія»; | положи1тъ во прaхэ ўстA сво‰, нeгли кaкw бyдетъ надeжда: |
|
30
|
30
|
| підставляє щоку свою тому, хто б’є його, пересичується ганьбою, | подaстъ лани1ту свою2 бію1щему, насhтитсz ўкори1знъ. |
|
31
|
31
|
| бо не навік залишає Господь. | Кaфъ. Ћкw не во вёкъ tри1нетъ гDь, |
|
32
|
32
|
| Але послав горе, і помилує з великої благости Своєї. | ћкw смири1вый поми1луетъ по мн0жеству млcти своеS, |
|
33
|
33
|
| Бо Він не з волі серця Свого карає і засмучує синів людських. | не tри1ну t с®ца своегw2 и3 смири2 сhны мyжескіz. |
|
34
|
34
|
| Але, коли топчуть ногами своїми всіх в’язнів землі, | Лaмедъ. Е$же смири1ти под8 н0зэ є3гw2 вс‰ ќзники земны6z, |
|
35
|
35
|
| коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього, | є4же ўклони1ти сyдъ мyжа пред8 лицeмъ вhшнzгw, |
|
36
|
36
|
| коли пригноблюють людину в ділі її: хіба не бачить Господь? | њсуди1ти человёка, внегдA суди1тисz є3мY, гDь не речE. |
|
37
|
37
|
| Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»? | Мeмъ. Кт0 є3сть т0й, и4же речE, и3 бhти, гDу не повелёвшу; |
|
38
|
38
|
| Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя? | И#з8 ќстъ вhшнzгw не и3зhдетъ ѕло2 и3 добро2. |
|
39
|
39
|
| Навіщо ремствує людина, яка живе? кожен ремствуй на гріхи свої. | Что2 возр0пщетъ человёкъ живyщь, мyжъ њ грэсЁ своeмъ; |
|
40
|
40
|
| Випробуємо і дослідимо путі свої, і звернімося до Господа. | Нyнъ. И#зыскaсz пyть нaшъ и3 и3спытaсz, и3 њбрати1мсz ко гDу. |
|
41
|
41
|
| Піднесімо серце наше і руки до Бога, сущого на небесах: | Воздви1гнемъ сердцA н†ша съ рукaми къ бGу выс0кому на нб7си2. |
|
42
|
42
|
| ми відпали й були вперті; Ти не пощадив. | Мы2 согрэши1хомъ и3 нечeствовахомъ, сегw2 рaди не поми1ловалъ є3си2: |
|
43
|
43
|
| Ти покрив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив; | Сaмехъ. покрhлъ є3си2 ћростію и3 tгнaлъ є3си2 нaсъ, ўби1лъ и3 не пощадёлъ є3си2: |
|
44
|
44
|
| Ти закрив Себе хмарою, щоб не доходила молитва наша; | покрhлсz є3си2 w4блакомъ, да не д0йдетъ къ тебЁ моли1тва, |
|
45
|
45
|
| сміттям і мерзотою Ти зробив нас серед народів. | сомжи1ти џчи мои2 и3 tри1нути, положи1лъ є3си2 нaсъ посредЁ людjй. |
|
46
|
46
|
| Розкрили на нас пастку свою всі вороги наші. | Ѓінъ. Tверз0ша на ны2 ўстA сво‰ вси2 врази2 нaши. |
|
47
|
47
|
| Жах і яма, спустошення і руйнування — доля наша. | Стрaхъ и3 ќжасъ бhсть нaмъ, надмeніе и3 сокрушeніе: |
|
48
|
48
|
| Потоки вод виливає око моє через загибель дочки народу мого. | и3схHдища вwднaz и3зліeтъ џко моE њ сокрушeніи дщeре людjй мои1хъ. |
|
49
|
49
|
| Око моє виливається і не перестає, бо немає полегшення, | Фи2. Џко моE погрsзну: и3 не ўм0лкну, є4же не бhти њслаблeнію, |
|
50
|
50
|
| доки не зглянеться і не побачить Господь з небес. | д0ндеже приклони1тсz и3 ўви1дитъ гDь съ нб7сE. |
|
51
|
51
|
| Око моє засмучує душу мою заради всіх дочок мого міста. | Џко моE закрывaетсz њ души2 моeй, пaче всёхъ дщeрей грaда. |
|
52
|
52
|
| Всіляко намагалися вловити мене, як пташку, вороги мої, без усякої причини; | Цaди. Ловsще ўлови1ша мS ћкw врaбіz врази2 мои2 тyне: |
|
53
|
53
|
| скинули життя моє в яму і закидали мене камінням. | ўмори1ша въ р0вэ жи1знь мою2 и3 возложи1ша на мS кaмень. |
|
54
|
54
|
| Води піднялися до голови моєї; я сказав: «загинув я». | Возліsсz водA вhше главы2 моеS: рёхъ: tриновeнъ є4смь. |
|
55
|
55
|
| Я заклика́в ім’я Твоє, Господи, з ями глибокої. | КHфъ. Призвaхъ и4мz твоE, гDи, и3з8 р0ва преисп0днzгw: |
|
56
|
56
|
| Ти чув голос мій; не закрий вуха Твого від зітхання мого, від волання мого. | глaсъ м0й ўслhшалъ є3си2: не покрhй ўшeсъ твои1хъ на мольбY мою2: |
|
57
|
57
|
| Ти наближався, коли я взивав до Тебе, і говорив: «не бійся». | на п0мощь мою2 прибли1жилсz є3си2, въ дeнь, въ џньже призвaхъ тS, рeклъ ми2 є3си2: не б0йсz. |
|
58
|
58
|
| Ти захищав, Господи, діло душі моєї; відкупляв життя моє. | Рeшъ. Суди1лъ є3си2, гDи, прю2 души2 моеS, и3збaвилъ є3си2 жи1знь мою2: |
|
59
|
59
|
| Ти бачиш, Господи, образу мою; розсуди діло моє. | ви1дэлъ є3си2, гDи, смzтє1ніz мо‰, разсуди1лъ є3си2 сyдъ м0й: |
|
60
|
60
|
| Ти бачиш усю мстивість їх, усі задуми їх проти мене. | вёси всE tмщeніе и4хъ и3 вс‰ помышлє1ніz и4хъ на мS. |
|
61
|
61
|
| Ти чуєш, Господи, наругу їх, усі задуми їх проти мене, | Ши1нъ. Слhшалъ є3си2 ўкwри1зны и4хъ, вс‰ совёты и4хъ на мS, |
|
62
|
62
|
| слова тих, хто повстає на мене і їхні хитрощі проти мене кожного дня. | ўстнЁ востаю1щихъ на мS и3 поучeніе и4хъ на мS вeсь дeнь, |
|
63
|
63
|
| Поглянь, чи сидять вони, чи встають, я для них — пісня. | сэдёніе и4хъ и3 востaніе и4хъ: при1зри на џчи и4хъ. |
|
64
|
64
|
| Воздай їм, Господи, за ділами рук їх; | Favъ. Воздaси и5мъ, гDи, воздаsніе по дэлHмъ рукY и4хъ: |
|
65
|
65
|
| пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них; | воздaси и5мъ заступлeніе, сердцA моегw2 трyдъ. |
|
66
|
66
|
| переслідуй їх, Господи, гнівом, і знищ їх з піднебесної. | Ты2 и5хъ проженeши во гнёвэ и3 потреби1ши и5хъ под8 небесeмъ, гDи. |
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| Як потемніло золото, змінилося золото найкраще! камені святилища розкидані по всіх перехрестях. | Ѓлефъ. Кaкw потемнЁ злaто, и3змэни1сz сребро2 д0брое: разсhпашасz камhцы с™hни въ начaлэ всёхъ и3сх0дwвъ. |
|
2
|
2
|
| Сини Сиону дорогоцінні, рівноцінні найчистішому золоту, як вони зрівняні з глиняним посудом, виробом рук гончаря! | Бefъ. Сhнове сіw6ни честнjи, њдёzніи злaтомъ чи1стымъ, кaкw вмэни1шасz въ сосyды гли6нzны, дэлA рyкъ скудeльничихъ. |
|
3
|
3
|
| І чудовиська подають соски і годують своїх дитяток, а дочка народу мого стала жорстокою подібно до страусів у пустелі. | Гjмель. Е#щe же ѕмjеве њбнажи1ша сосцы2, воздои1ша скЂмни и4хъ дщeрей людjй мои1хъ въ неизцэлeніе, ћкоже пти1ца во пустhни. |
|
4
|
4
|
| Язик немовляти прилипає до гортані його від спраги; діти просять хліба, і ніхто не дає їм. | Дaлеfъ. ПрильпE љзhкъ ссyщагw къ гортaни є3гw2 въ жaжди, младeнцы проси1ша хлёба, и3 нёсть и5мъ разломлsющагw. |
|
5
|
5
|
| Ті, що їли солодке, гинуть на вулицях; виховані на багряниці тиснуться до гною. | ГE. Kдyще слaдwстнаz погиб0ша во и3сх0дэхъ, питaеміи на багрzни1цахъ њдёzшасz въ гн0й. |
|
6
|
6
|
| Покарання нечестя дочки народу мого перевищує страту за гріхи Содома: той загинув миттєво, і руки людські не торкалися його. | Вavъ. И# возвели1чисz беззак0ніе дщeре людjй мои1хъ пaче беззак0ніz сод0мска, превращeнныz во nкомгновeніи, и3 не поболёша њ нeй рукaми. |
|
7
|
7
|
| Князі її були у ній чистіші за сніг, біліші за молоко; вони були тілом кращі за корал, вигляд їх був, як сапфір; | Зaінъ. Њчи1стишасz назwрeє є3S пaче снёга и3 просвэти1шасz пaче млекA, чeрмни бhша, пaче кaмене сапфjра ўсэчeніе и4хъ. |
|
8
|
8
|
| а тепер темніші за все чорне лиця їхні; не впізнаю́ть їх на вулицях; шкіра їхня прилипла до кісток їхніх, стала суха, як дерево. | И$fъ. ПотемнЁ пaче сaжи ви1дъ и4хъ, не познaни бhша во и3сх0дэхъ: прильпE к0жа и4хъ костeмъ и4хъ, и3зсх0ша, бhша ћкw дрeво. |
|
9
|
9
|
| Умертвлені мечем щасливіші за померлих від голоду, тому що ці тануть, уражені від нестачі плодів польових. | Тefъ. Лyчше бhша ћзвеніи мечeмъ, нeжели погублeни глaдомъ: сjи бо и3стлёша t непл0дности земли2. |
|
10
|
10
|
| Руки м’якосердих жінок варили дітей своїх, щоб вони були для них їжею у час загибелі дочки народу мого. | ЇHдъ. Рyцэ жeнъ милосeрдыхъ свари1ша дёти сво‰, бhша въ ћдь и5мъ, въ сокрушeніи дщeре людjй мои1хъ. |
|
11
|
11
|
| Звершив Господь гнів Свій, вилив лють гніву Свого і запалив на Сионі вогонь, який пожер основи його. | Кaфъ. СкончA гDь ћрость свою2, и3зліS ћрость гнёва своегw2 и3 возжжE џгнь въ сіHнэ, и3 поzдE њснов†ніz є3гw2. |
|
12
|
12
|
| Не вірили царі землі і всі, що живуть у вселенній, щоб ворог і супротивник увійшов у врата Єрусалима. | Лaмедъ. Не вёроваша цaріе зeмстіи и3 вси2 живyщіи во вселeннэй, ћкw вни1детъ врaгъ и3 стужazй сквозЁ вратA їеrли6мскаz, |
|
13
|
13
|
| Усе це — за гріхи лжепророків його, за беззаконня священиків його, які серед нього проливали кров праведників; | Мeмъ. рaди грBхъ прор0кwвъ є3гw2 и3 непрaвдъ жерцє1въ є3гw2, проливaющихъ кр0вь прaведну посредЁ є3гw2. |
|
14
|
14
|
| бродили, як сліпі, вулицями, осквернилися кров’ю, так що неможливо було доторкнутися до одягу їх. | Нyнъ. Поколебaшасz б0дріи є3гw2 на ст0гнахъ, њскверни1шасz въ крови2, внегдA немощи2 и5мъ, прикоснyшасz nдeждъ свои1хъ. |
|
15
|
15
|
| «Цурайтеся! нечистий!» кричали їм; «цурайтеся, цурайтеся, не доторкайтеся»; і вони йшли засмучені; а між народом говорили: «їх більше не буде! | Сaмехъ. Tступи1те t нечи1стыхъ, призови1те и5хъ: tступи1те, tступи1те, не прикасaйтесz, ћкw возжг0шасz и3 восколебaшасz: рцhте во kзhцэхъ: не приложaтъ, є4же њбитaти (съ ни1ми). |
|
16
|
16
|
| лице Господнє розсіє їх; Він уже не спогляне на них», тому що вони лиця́ священиків не поважають, старців не милують. | Ѓінъ. ЛицE гDне чaсть и4хъ, не приложи1тъ призрёти на ни1хъ: лицA жрeческа не ўстыдёшасz, стaрыхъ не поми1ловаша. |
|
17
|
17
|
| Наші очі стомлені у даремному чеканні допомоги; зі сторожової вежі нашої ми очікували народ, який не міг урятувати нас. | Фи2. Е#щE сyщымъ нaмъ њскудёша џчи нaши, на п0мощь нaшу всyе смотрsщымъ нaмъ, внегдA надёzхомсz на kзhкъ не спасaющь. |
|
18
|
18
|
| А вони підстерігали кроки наші, щоб ми не могли ходити вулицями нашими; наблизився кінець наш, дні наші сповнилися; прийшов кінець наш. | Цaди. Ўлови1ша мaлыхъ нaшихъ є4же не ходи1ти на ст0гнахъ нaшихъ, прибли1жисz врeмz нaше, и3сп0лнишасz днjе нaши, настои1тъ конeцъ нaшъ. |
|
19
|
19
|
| Ті, що переслідували нас, були швидші за орлів небесних; ганялися за нами по горах, ставили засідку для нас у пустелі. | КHфъ. Скорёйшіи бhша гонsщіи ны2 пaче nрлHвъ небeсныхъ, на горaхъ гонsху нaсъ, въ пустhни присэд0ша нaмъ. |
|
20
|
20
|
| Дихання життя нашого, помазаник Господній пійманий у ями їх, той, про якого ми говорили: «під тінню його будемо жити серед народів». | Рeшъ. Дyхъ лицA нaшегw, помaзанный гDь ћтъ бhсть въ растлёніихъ и4хъ, њ нeмже рёхомъ: въ сёни є3гw2 поживeмъ во kзhцэхъ. |
|
21
|
21
|
| Радуйся і веселися, дочко Едома, жителько землі Уц! І до тебе дійде чаша; нап’єшся доп’яна й оголишся. | Ши1нъ. Рaдуйсz и3 весели1сz, дщи2 їдумeйска, живyщаz на земли2, и3 на тебE пріи1детъ чaша гDнz, и3 ўпіeшисz и3 и3зліeши. |
|
22
|
22
|
| Дочко Сиону! покарання за беззаконня твоє скінчилося; Він не буде більш виганяти тебе; але твоє беззаконня, дочко Едома, Він відвідає і виявить гріхи твої. | Favъ. Скончaсz беззак0ніе твоE, дщи2 сіHнz, не приложи1тъ ктомY пресели1ти тS: посэти1лъ є4сть беззакHніz тво‰, дщи2 є3дHмлz, tкры2 нечє1стіz тво‰. |
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| Згадай, Господи, що над нами звершилося; споглянь і подивися на наругу нашу. | Мlтва їеремjи прbр0ка. Помzни2, гDи, что2 бhсть нaмъ: при1зри и3 ви1ждь ўкори1зну нaшу: |
|
2
|
2
|
| Спадщина наша перейшла до чужих, доми наші — до іноплемінників; | достоsніе нaше њбрати1сz къ чужди6мъ и3 д0мы нaшz ко и3ноплемeнникwмъ: |
|
3
|
3
|
| ми зробилися сиротами, без батька; матері наші — як удови. | си1ри бhхомъ, нёсть nтцA, мaтєри нaшz ћкw вдwвы2. |
|
4
|
4
|
| Воду свою п’ємо за срібло, дрова наші дістаються нам за гроші. | В0ду нaшу за сребро2 пи1хомъ, дровA н†ша за цёну куповaхомъ: |
|
5
|
5
|
| Нас гонять у шию, ми працюємо, і не маємо відпочинку. | на вы6z нaшz гони1ми бhхомъ, труди1хомсz, не почи1хомъ. |
|
6
|
6
|
| Простягаємо руку до єгиптян, до ассиріян, щоб насититися хлібом. | Е#гЂпетъ дадE рyку, ґссyръ въ насыщeніе и4хъ. |
|
7
|
7
|
| Батьки наші грішили: їх уже немає, а ми несемо покарання за беззаконня їхні. | Nтцы2 нaши согрэши1ша, и3 нёсть и4хъ, мh же беззакHніz и4хъ под8sхомъ. |
|
8
|
8
|
| Раби господарюють над нами, і нема кому визволити від рук їхніх. | Раби2 њбладaша нaми, и3збавлsющагw нёсть t рукY и4хъ. |
|
9
|
9
|
| З небезпекою для життя від меча, у пустелі дістаємо хліб собі. | Въ душaхъ нaшихъ носи1хомъ хлёбъ нaшъ, t лицA мечA въ пустhни. |
|
10
|
10
|
| Шкіра наша почорніла, як піч, від пекучого голоду. | К0жа нaша ѓки пeщь њбгорЁ, разсэд0шасz t лицA бyрей глaда. |
|
11
|
11
|
| Дружин безчестять на Сионі, дівиць — у містах юдейських. | Жeнъ въ сіHнэ смири1ша, дэви1цъ во градёхъ їyдиныхъ. |
|
12
|
12
|
| Князі повішені руками їхніми, лиця старців не поважаються. | Кн‰зи въ рукaхъ и4хъ повёшени бhша, старBйшины не прослaвишасz. |
|
13
|
13
|
| Юнаків беруть до жорнів, і діти падають під ношами дров. | И#збрaнніи плaчь под8sша, и3 ю4нwши въ клaдэ и3знемог0ша. |
|
14
|
14
|
| Старці вже не сидять біля воріт; юнаки не співають. | И# стaрцы t врaтъ њскудёша, и3збрaнніи t пёсней свои1хъ ўмолк0ша. |
|
15
|
15
|
| Припинилася радість серця нашого; хороводи наші перетворилися на нарікання. | Разсhпасz рaдость сердeцъ нaшихъ, њбрати1сz въ плaчь ли1къ нaшъ, |
|
16
|
16
|
| Упав вінець з голови нашої; горе нам, що ми згрішили! | спадE вэнeцъ со главы2 нaшеz: г0ре нaмъ, ћкw согрэши1хомъ. |
|
17
|
17
|
| Від цього й ниє серце наше; від цього затьмарилися очі наші. | Њ сeмъ смути1сz сeрдце нaше, њ сeмъ помeркнуша џчи нaши. |
|
18
|
18
|
| Від того, що запустіла гора Сион, лисиці ходять по ній. | На горЁ сіHнэ, ћкw поги1бе, лиси6цы ходи1ша. |
|
19
|
19
|
| Ти, Господи, перебуваєш повіки; престіл Твій — у рід і рід. | Тh же, гDи, во вёки всели1шисz, пrт0лъ тв0й въ р0дъ и3 р0дъ. |
|
20
|
20
|
| Для чого зовсім забуваєш нас, залишаєш нас на тривалий час? | Вскyю во вёки забывaеши нaсъ, њстaвиши ли нaсъ въ продолжeніе днjй; |
|
21
|
21
|
| Наверни нас до Тебе, Господи, і ми навернемося; онови дні наші, як у давнину. | Њбрати1 ны, гDи, къ тебЁ, и3 њбрати1мсz, и3 вознови2 дни6 нaшz ћкоже прeжде. |
|
22
|
22
|
| Невже Ти зовсім відкинув нас, прогнівався на нас безмірно? | Ћкw tрэвaz tри1нулъ є3си2 нaсъ, разгнёвалсz є3си2 на ны2 ѕэлw2. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
