І після закінчення святого Символу диякон голосно виголошує: Ста́нем до́брі, ста́нем со стра́хом, во́ньмем, свято́є возноше́ніє в ми́рі приноси́ти.

Хор: Ми́лость ми́ра, же́ртву хвале́нія.

Диякон відходить у вівтар північними вратами і обвіває святощі рипідою (або зложеним малим покрівцем). Священник звертається до вірних і благословляє їх.

Виголос:

Благода́ть Го́спода на́шего Ісу́са Христа́, і люби́ Бо́га і Отця́, і прича́стіє Свята́го Ду́ха бу́ди со всі́ми ва́ми.

Хор: І со ду́хом твої́м.

Священник: Горі́ імі́їм сердця́.

Хор: І́мами ко Го́споду.

Священник: Благодарі́м Го́спода^*.

Хор: Досто́йно і пра́ведно єсть покланя́тися Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, Тро́йці Єдиносу́щній і Неразді́льній.

Священник же молиться:

Досто́йно і праве́дно Тя пі́ти, Тя благослови́ти, Тя хвали́ти, Тя благодари́ти, Тебі́ покланя́тися на вся́ком мі́сті влади́чествія Твоєго́. Ти бо єси́ Бог неізрече́нен, недові́дом, неви́дим, непостижи́м, при́сно сий, та́кожде сий, Ти і Єдиноро́дний Твой Син, і Дух Твой Святи́й. Ти от небитія́ в битіє́ нас приве́л єси́, і отпа́дшия возста́вил єси́ па́ки, і не отступи́л єси́ вся творя́, до́ндеже нас на не́бо возве́л єси́, і Ца́рство Твоє́ дарова́л єси́ бу́дущеє. О сих всіх благодари́м Тя, і Єдиноро́днаго Твоєго́ Си́на, і Ду́ха Твоєго́ Свята́го, о всіх, ї́хже ві́ми, і ї́хже не ві́ми, явле́нних і нея́вленних благодія́ніїх би́вших на нас. Благодари́м Тя і о слу́жбі сей, ю́же от рук на́ших прия́ти ізво́лил єси́. А́ще і предстоя́ть Тебі́ ти́сящі арха́нгелов і тьми а́нгелов, херуви́ми, і серафи́ми шестокрила́тії, многоочи́тії возвиша́щіїся перна́тії.

Виголос:

Побі́дную піснь пою́ще, вопію́ще, взива́юще і глаго́люще.

Хор: Свят, Свят, Свят Госпо́дь Савао́ф, іспо́лнь не́бо і земля́ сла́ви Твоєя́, оса́нна в ви́шніх, благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє, оса́нна в ви́шніх.

Диякон знімає святу звіздицю з дискоса, знаменує нею над ним хрест і, поцілувавши її, відкладає. Потім підходить і стає праворуч.