1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa lг
|
Глава 33
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ гlz: | І було до мене слово Господнє: |
|
2
|
2
|
| сhне человёчь, глаг0ли ко сынHмъ людjй твои1хъ и3 речeши къ ни6мъ: землS, на ню1же ѓзъ ѓще наведY мeчь, и3 п0ймутъ лю1діе земли2 человёка є3ди1наго t себє2 и3 постaвzтъ є3го2 себЁ во стрaжа, | сину людський! виречи слово до синів народу твого і скажи їм: якщо Я на яку-небудь землю наведу меч, і народ тієї землі візьме із середовища свого людину і поставить її у себе стражем; |
|
3
|
3
|
| и3 ќзритъ мeчь грzдyщь на зeмлю, и3 вострyбитъ труб0ю, и3 проповёсть лю1демъ, | і вона, побачивши меч, який іде на землю, засурмить у трубу і застереже народ; |
|
4
|
4
|
| и3 ўслhшитъ ўслhшавый глaсъ трубы2, ґ не сохрани1тсz, и3 нaйдетъ мeчь и3 пости1гнетъ є3го2, кр0вь є3гw2 на главЁ є3гw2 бyдетъ: | і якщо хто буде слухати голос труби, але не остереже себе, — то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові. |
|
5
|
5
|
| ћкw слhша глaсъ трубы2 и3 не сохрани1сz, кр0вь є3гw2 на нeмъ бyдетъ: ґ сeй, понeже сохрани1сz, дyшу свою2 и3збaвилъ. | Голос труби він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той спас життя своє. |
|
6
|
6
|
| И# стрaжъ, ѓще ўви1дитъ мeчь грzдyщь, и3 не вострyбитъ труб0ю, (и3 не проповёсть лю1демъ,) и3 лю1діе не њхранsтъ себE, и3 нашeдъ мeчь в0зметъ t ни1хъ дyшу, тA ќбw беззак0ніz рaди своегw2 взsсz, ґ кр0ве є3S t руки2 стрaжа взыщY. | Якщо ж страж бачив меч, який іде, і не засурмив у трубу, і народ не був застережений, — то, коли прийде меч і візьме у когось із них життя, цей схоплений буде за гріх свій, але кров його стягну від руки стража. |
|
7
|
7
|
| И# ты2, сhне человёчь, во стрaжа дaхъ тS д0му ї}леву, и3 ўслhшиши t ќстъ мои1хъ сл0во, и3 проповёси и5мъ t менє2. | І тебе, сину людський, Я поставив стражем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і напоумляти їх від Мене. |
|
8
|
8
|
| Е#гдA рекY грёшнику: грёшниче, смeртію ќмреши: и3 не бyдеши глаг0лати (грёшнику), є4же сохрани1тисz нечести1вому, (є4же њбрати1тсz є3мY) t пути2 своегw2 (и3 жи1ву бhти є3мY), т0й беззак0нникъ во беззак0ніи своeмъ ќмретъ, ґ кр0ве є3гw2 t руки2 твоеS взыщY. | Коли Я скажу беззаконникові: «беззаконнику! ти смертю помреш», а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти беззаконника від путі його, — то беззаконник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї. |
|
9
|
9
|
| Ѓще же ты2 проповёси нечести1вому пyть є3гw2, є4же њбрати1тисz t негw2, и3 не њбрати1тсz съ пути2 своегw2, т0й въ нечeстіи своeмъ ќмретъ, ґ ты2 дyшу твою2 и3збaвилъ є3си2. | Якщо ж ти застерігав беззаконника від путі його, щоб він навернувся від нього, але він від путі свого не навернувся, — то він помирає за гріх свій, а ти спас душу твою. |
|
10
|
10
|
| И# ты2, сhне человёчь, рцы2 д0му ї}леву: си1це рёсте глаг0люще: прeлєсти нaшz и3 беззакHніz н†ша въ нaсъ сyть, и3 мы2 въ ни1хъ тaемъ, и3 кaкw нaмъ живы6мъ бhти; | І ти, сину людський, скажи дому Ізраїлевому: ви говорите так: «злочини наші і гріхи наші на нас, і ми танемо у них: як же можемо ми жити?» |
|
11
|
11
|
| Рцы2 и5мъ: живY ѓзъ, гlетъ ґдwнаJ гDь, не хощY смeрти грёшника, но є4же њбрати1тисz нечести1вому t пути2 своегw2 и3 жи1ву бhти є3мY: њбращeніемъ њбрати1тесz t пути2 вaшегw ѕлaгw: и3 вскyю ўмирaете, д0ме ї}левъ; | Скажи їм: живу Я, — говорить Господь Бог: не хочу смерти грішника, але щоб грішник навернувся від путі свого і живий був. Наверніться, наверніться від злих путів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів? |
|
12
|
12
|
| И# ты2, сhне человёчь, рцы2 ко сынHмъ людjй твои1хъ: прaвда првdника не и3збaвитъ є3го2, въ џньже дeнь прельсти1тсz: и3 беззак0ніе беззак0нника не ўбіeтъ, въ џньже дeнь њбрати1тсz t беззак0ніz своегw2: и3 првdникъ не м0жетъ спасти1сz въ дeнь грэхA своегw2. | І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не спасе у день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не упаде у день навернення від беззаконня свого, так само як і праведник у день гріха свого не може залишитися у живих за свою праведність. |
|
13
|
13
|
| Е#гдA рекY првdнику: жи1знію жи1въ бyдеши: сeй же ўповaz на прaвду свою2 и3 сотвори1тъ беззак0ніе, вс‰ пр†вды є3гw2 не воспомzнyтсz, въ непрaвдэ своeй, ю4же сотвори2, въ т0й ќмретъ. | Коли Я скажу праведнику, що він буде живий, а він понадіється на свою праведність і зробить неправду, — то всі праведні діла його не пом’януться, і він помре від неправди своєї, яку вчинив. |
|
14
|
14
|
| И# є3гдA рекY нечести1вому: смeртію ќмреши: и3 њбрати1тсz t грэхA своегw2 и3 сотвори1тъ сyдъ и3 прaвду, | А коли скажу беззаконникові: «ти смертю помреш», і він навернеться від гріхів своїх і буде творити суд і правду, |
|
15
|
15
|
| и3 зал0гъ tдaстъ и3 восхищeное возврати1тъ, беззак0нникъ въ зaповэдехъ жи1зни ходи1ти бyдетъ, є4же не сотвори1ти непрaвды, жи1знію жи1въ бyдетъ и3 не ќмретъ: | якщо цей беззаконник поверне заставу, за вкрадене заплатить, буде ходити за законами життя, не роблячи нічого поганого, — то він буде живий, не помре. |
|
16
|
16
|
| вси2 грэси2 є3гw2, ±же согрэши2, не помzнyтсz: понeже сyдъ и3 прaвду сотвори2, жи1въ бyдетъ въ ни1хъ. | Жоден із гріхів його, які він учинив, не пом’янеться йому; він став творити суд і правду, він буде живий. |
|
17
|
17
|
| И# рекyтъ сhнове людjй твои1хъ: непрaвъ пyть гDень. И# сE, пyть и4хъ непрaвъ. | А сини народу твого говорять: «неправий путь Господа», тоді як їх путь неправий. |
|
18
|
18
|
| Е#гдA соврати1тсz првdникъ t прaвды своеS и3 сотвори1тъ беззак0ніе, и3 ќмретъ въ нeмъ. | Коли праведник відступив від праведности своєї і почав чинити беззаконня, — то він помре за те. |
|
19
|
19
|
| И# є3гдA грёшникъ возврати1тсz t беззак0ніz своегw2 и3 сотвори1тъ сyдъ и3 прaвду, т0й жи1въ бyдетъ въ ни1хъ. | І коли беззаконник навернувся від беззаконня свого і став творити суд і правду, він буде за те живий. |
|
20
|
20
|
| И# сE є4сть, є4же рек0сте: непрaвъ пyть гDень. Комyждо по путє1мъ є3гw2 суждY вaмъ, д0ме ї}левъ. | А ви говорите: «неправий путь Господа!» Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за путями його. |
|
21
|
21
|
| И# бhсть во второенaдесzть лёто, мцcа вторагwнaдесzть, въ пsтый дeнь мцcа плэнeніz нaшегw, пріи1де ко мнЁ t їеrли1ма ўцэлёвый глаг0лz: плэнeнъ бhсть грaдъ. | У дванадцятому році нашого переселення, у десятому місяці, у п’ятий день місяця, прийшов до мене один із тих, хто врятувався з Єрусалима, і сказав: «зруйновано місто!» |
|
22
|
22
|
| И# рукA гDнz бhсть на мнЁ въ вeчеръ, прeжде пришeствіz є3гw2, и3 tвeрзе ўстA мо‰, д0ндеже пріи1де ко мнЁ заyтра: и3 tвє1рзшаzсz ўстA мо‰ не затвори1шасz ктомY. | Але ще до приходу цього, який урятувався, ввечері була на мені рука Господа, і Він відкрив мені вуста, перше ніж той прийшов до мене зранку. І відкрилися вуста мої, і я вже не був безмовний. |
|
23
|
23
|
| И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ гlz: | І було до мене слово Господнє: |
|
24
|
24
|
| сhне человёчь, живyщіи на њпустёвшихъ мёстэхъ во земли2 ї}левэ глаг0лютъ: є3ди1нъ бsше ґвраaмъ и3 њдержaше зeмлю, ґ мы2 мн0жайшіи є3смы2, нaмъ данA є4сть землS во њдержaніе. | сину людський! ті, що живуть на опустілих місцях у землі Ізраїлевій, говорять: «Авраам був один, і одержав у володіння землю цю, а нас багато; отже, нам дана земля ця у володіння». |
|
25
|
25
|
| Тогw2 рaди рцы2 и5мъ: си1це гlетъ ґдwнаJ гDь: понeже съ кр0вію ћсте и3 џчи вaши воздвиг0сте ко кумjрwмъ и3 кр0вь проливaете, и3 зeмлю ли наслёдите; | Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: ви їсте з кров’ю і зводите очі ваші до ідолів ваших, і проливаєте кров; і хочете володіти землею? |
|
26
|
26
|
| стaсте съ мечeмъ вaшимъ, сотвори1сте мeрзwсти, и3 кjйждо женY бли1жнzгw своегw2 њскверни1сте, и3 тaкw ли зeмлю и4мате наслёдити; | Ви спираєтеся на меч ваш, робите мерзоти, оскверняєте один дружину іншого, і хочете володіти землею? |
|
27
|
27
|
| Тогw2 рaди рцы2 и5мъ: сі‰ гlетъ ґдwнаJ гDь: живY ѓзъ, ћкw падyтъ мечeмъ сyщіи во њпустёвшихъ, и3 и5же на лицы2 п0лz, ѕвэрє1мъ пHльнымъ предадyтсz на и3з8zдeніе, и3 сyщыz во градёхъ и3 и5же въ пещeрахъ смeртію поражY, | Ось що скажи їм: так говорить Господь Бог: живу Я! ті, які на місцях розорених, упадуть від меча; а хто у полі, того віддам звірам на поживу; а які в укріпленнях і печерах, ті помруть від моровиці. |
|
28
|
28
|
| и3 дaмъ зeмлю на њпустёніе, и3 поги1бнетъ г0рдость крёпости є3S, и3 њпустёютъ г0ры ї}лєвы, занeже не бyдетъ проходsщагw: | І зроблю землю пустелею з пустель, і горда могутність її припиниться, і гори Ізраїлеві спорожніють, так що не буде перехожих. |
|
29
|
29
|
| и3 ўвёдzтъ, ћкw ѓзъ гDь: и3 сотворю2 зeмлю и4хъ пyсту, и3 њпустёетъ всёхъ рaди мeрзостей и4хъ, ±же сотвори1ша. | І пізнають, що Я Господь, коли зроблю землю пустелею з пустель за всі мерзоти їх, які вони робили. |
|
30
|
30
|
| И# ты2, сhне человёчь, сhнове людjй твои1хъ глаг0лющіи њ тебЁ ў забр†лъ и3 во вратёхъ дворHвъ, и3 глаг0лютъ кjйждо ко бли1жнему своемY и3 кjйждо ко брaту своемY, глаг0люще: собери1мсz и3 ўслhшимъ и3сход‰щаz t ќстъ гDнихъ. | А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють біля стін і у дверях домів і говорять один одному, брат братові: «підіть і послухайте, яке слово вийшло від Господа». |
|
31
|
31
|
| И# прих0дzтъ къ тебЁ, ћкоже сх0дzтсz лю1діе, и3 сэдsтъ лю1діе мои2 пред8 тоб0ю, и3 послyшаютъ глаг0лwвъ твои1хъ, и3 не сотворsтъ и4хъ: понeже лжA во ўстёхъ и4хъ, и3 в8слёдъ сквeрнъ и4хъ сeрдце и4хъ х0дитъ. | І вони приходять до тебе, як на народне зборище, і сідає перед лицем твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх; бо вони в устах своїх роблять з цього забаву, серце їхнє захоплюється користю їх. |
|
32
|
32
|
| И# бyдеши и5мъ ћкw глaсъ пёснивца сладкоглaснагw благосли1чнагw, и3 ўслhшатъ глаг0лы тво‰, и3 не сотворsтъ и4хъ. | І ось, ти для них — як забавний співак із приємним голосом і який добре грає; вони слухають слова твої, але не виконують їх. |
|
33
|
33
|
| И# є3гдA пріи1деши, рекyтъ: сE, пріи1де. И# ўвёдzтъ, ћкw прbр0къ бЁ средЁ и4хъ. | Але коли збудеться, — ось, вже і збувається, — тоді пізнають, що серед них був пророк. |
