1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa м7ѕ
|
Глава 46
|
|
1
|
1
|
| Сі‰ гlетъ гDь бGъ: вратA, ±же во дворЁ внyтреннемъ зр‰щаz на вост0къ, да бyдутъ затворє1на на шeсть днjй дёлныхъ: въ дeнь же суббHтный да tверзaютсz, и3 въ дeнь новомcчіz да tвeрзутсz. | Так говорить Господь Бог: ворота внутрішнього двору, повернені лицем на схід, повинні бути замкнені протягом шести робочих днів, а у суботній день вони повинні бути відчинені й у день новомісяччя повинні бути відчинені. |
|
2
|
2
|
| И# вни1детъ старёйшина по пути2 є3лaма [притв0ра] врaтъ внёшнихъ и3 да стaнетъ ў преддвeріz врaтъ, и3 да сотворsтъ жерцы2 всесожжє1ніz є3гw2 и3 ±же спасeніz є3гw2: | Князь піде через зовнішній притвор воріт і стане біля одвірка цих воріт; і священики звершать його всепалення і його подячну жертву; і він біля порога воріт вклониться Господу, і вийде, а ворота залишаються незамкненими до вечора. |
|
3
|
3
|
| и3 да покл0нитсz ў преддвeріz врaтъ и3 и3зhдетъ, вратa же да не заключaтсz до вeчера, и3 да покланsютсz лю1діе земли2 ў преддвeріz врaтъ тёхъ въ суббw6ты и3 въ новомcчіz пред8 гDемъ. | І народ землі буде поклонятися перед Господом, при вході у ворота, у суботи і новомісяччя. |
|
4
|
4
|
| И# всесожжє1ніz да принесeтъ старёйшина въ дeнь суббHтный гDеви, шeсть ѓгнцєвъ непор0чныхъ и3 nвнA непор0чна, | Всепалення, яке князь принесе Господу в суботній день, повинно бути із шести агнців без вад та із барана без вад; |
|
5
|
5
|
| и3 манаY [дaръ], њпрэсн0къ nвнY, и3 ѓгнцємъ жeртву, дaръ руки2 своеS, и3 є3лeа јнъ њпрэсн0ку. | хлібного приношення ефа на барана, а на агнців хлібного приношення, скільки рука його подасть, а єлею гин на ефу. |
|
6
|
6
|
| И# въ дeнь новомcчіz телeцъ t стaда непор0ченъ и3 шeсть ѓгнцєвъ и3 nвeнъ непор0ченъ да бyдетъ, | В день новомісяччя будуть принесені ним зі стада волів телець без вад, також шість агнців і баран без вад. |
|
7
|
7
|
| и3 њпрэсн0къ телцY и3 њпрэсн0къ nвнY да бyдетъ манаA, и3 ѓгнцємъ, ћкоже пости1гнетъ рукA є3гw2, и3 мaсла јнъ њпрэсн0ку. | Хлібного приношення він принесе ефу на тельця та ефу на барана, а на агнців, скільки рука його подасть, і єлею гин на ефу. |
|
8
|
8
|
| И# є3гдA вх0дитъ старёйшина, по пути2 є3лaма врaтъ да вни1детъ и3 по пути2 врaтъ да и3зhдетъ. | І коли буде приходити князь, то повинен входити через притвор воріт і тим самим шляхом виходити. |
|
9
|
9
|
| И# є3гдA вх0дzтъ лю1діе земли2 пред8 гDа въ прaздники, входsщіи по пути2 врaтъ зрsщихъ на сёверъ поклони1тисz, да и3сх0дzтъ по пути2 врaтъ ±же на ю4гъ: и3 и5же вх0дzтъ по пути2 врaтъ ±же на ю4гъ, да и3сх0дzтъ по пути2 врaтъ ±же на сёверъ, да не возвращaютсz во вратA, и4миже внид0ша, но прsмw и5мъ да и3зhдутъ. | А коли народ землі буде приходити перед лице Господа у свята, то той, хто входить північними воротами для поклоніння, повинен виходити воротами південними, а той, хто входить південними воротами, повинен виходити воротами північними; він не повинен виходити тими самими воротами, якими увійшов, а повинен виходити протилежними. |
|
10
|
10
|
| И# старёйшина посредЁ и4хъ, є3гдA тjи вх0дzтъ, да вни1детъ съ ни1ми, и3 є3гдA и3сх0дzтъ, да и3зhдетъ. | І князь повинен знаходитися серед них; коли вони входять, входить і він; і коли вони виходять, виходить і він. |
|
11
|
11
|
| И# въ прaздники и3 въ торжєствA да бyдетъ манаA њпрэсн0къ телцY и3 њпрэсн0къ nвнY, и3 ѓгнцємъ, ћкоже пости1гнетъ рукA є3гw2, и3 є3лeа јнъ њпрэсн0ку. | І у свята і в урочисті дні хлібного приношення від нього повинно бути по ефі на тельця і по ефі на барана, а на агнців, скільки подасть рука його, і єлею по гину на ефу. |
|
12
|
12
|
| Ѓще же сотвори1тъ старёйшина и3сповёданіе, всесожжeніе спасeніz гDеви, и3 tвори1тъ себЁ вратA зр‰щаz на вост0къ и3 сотвори1тъ всесожжeніе своE и3 ±же спасeніz своегw2, ћкоже є4сть њбhчай твори1ти въ дeнь суббHтный: и3 да и3зhдетъ и3 затвори1тъ двє1ри по и3схождeніи своeмъ: | А якщо князь, з ревности своєї, захоче принести всепалення або подячну жертву Господу, то повинні відчинити йому ворота, повернені на схід, і він звершить своє всепалення і свою подячну жертву так само, як звершив у суботній день, і після цього він вийде, і після виходу його ворота замкнуться. |
|
13
|
13
|
| ѓгнца же є3динолётнаго непор0чна да сотвори1тъ во всесожжeніе на всsкъ дeнь гDеви, заyтра да сотвори1тъ є3го2. | Щодня принось Господу у всепалення однолітнього агнця без вад; щоранку принось його. |
|
14
|
14
|
| И# манаA [приношeніе] да сотвори1тъ над8 ни1мъ заyтра заyтра, шестyю чaсть мёры, и3 є3лeа трeтію чaсть јна, є4же смэси1ти семідaлъ манаA гDеви, зaповэдь вёчнаz пrнw. | А хлібного приношення додавай до нього щоранку шосту частину ефи і єлею третю частину гина, щоб розчинити борошно; така вічна постанова про хлібне приношення Господу, назавжди. |
|
15
|
15
|
| Да сотворитE ѓгнца, и3 манаA, и3 мaсло древsно да сотворитE заyтра всесожжeніе пrнw. | Нехай приносять у всепалення агнця і хлібне приношення і єлей щоранку постійно. |
|
16
|
16
|
| Сі‰ гlетъ гDь бGъ: ѓще дaстъ старёйшина даsніе є3ди1ному t сынHвъ свои1хъ t наслёдіz своегw2, сіE сынHмъ є3гw2 да бyдетъ: њдержaніе и4хъ сіE въ наслёдіе. | Так говорить Господь Бог: якщо князь дає кому із синів своїх подарунок, то це має піти у спадщину і його синам; це володіння їхнє має бути спадкоємним. |
|
17
|
17
|
| Ѓще же дaстъ даsніе є3ди1ному t р†бъ свои1хъ, да бyдетъ є3мY до лёта tпущeніz, и3 да воздaстъ старёйшинэ: nбaче наслёдіе сынHвъ є3гw2 и5мъ да бyдетъ. | Якщо ж він дасть зі спадщини своєї кому-небудь із рабів своїх подарунок, те це буде належати йому тільки до року звільнення, і тоді повернеться до князя. Тільки до синів його має переходити спадщина його. |
|
18
|
18
|
| И# да не взeмлетъ старёйшина t наслёдіz людjй є4же наси1лити и5мъ, t њдержaніz своегw2 дaстъ наслёдіе сынHмъ свои6мъ: ћкw да не расточaтсz лю1діе мои2 кjйждо t њдержaніz своегw2. | Але князь не може брати зі спадкоємної ділянки народу, витісняючи їх із володіння їхнього; тільки зі свого володіння він може наділяти дітям своїм, щоб ніхто з народу Мого не був вигнаний зі свого володіння. |
|
19
|
19
|
| И# введe мz во вх0дъ врaтъ, ±же къ ю4гу, въ прегрaду с™hхъ жерцє1въ, зрsщую на сёверъ: и3 сE, тaмw мёсто tлучeно. | І привів він мене тим ходом, який збоку воріт, до священних кімнат для священиків, повернених на північ, і ось там одне місце на краю на захід. |
|
20
|
20
|
| И# речE ко мнЁ: сіE мёсто є4сть, и3дёже варsтъ жерцы2, ±же за невёдэніе и3 ±же за грэхи2, и3 тaмw да пекyтъ манаY весьмA, є4же не и3зноси1ти во дв0ръ внёшній њсвzщaти лю1ди. | І сказав мені: «це — місце, де священики повинні варити жертву за злочин і жертву за гріх, де повинні пекти хлібне приношення, не виносячи його на зовнішній двір, для освячення народу». |
|
21
|
21
|
| И# и3зведe мz во дв0ръ внёшній и3 њбведe мz на четhри ч†сти дворA: и3 сE, дв0ръ по ќгламъ дворA. | І вивів мене на зовнішній двір, і провів мене по чотирьох кутах двору, і ось, у кожнім куті двору ще двір. |
|
22
|
22
|
| По ќглу дв0ръ, на четhрехъ ќглэхъ дворA, дв0ръ мaлый въ долготY лактeй четhредесzть, ґ въ широтY лактeй три1десzть, мёра є3ди1на четhремъ. | У всіх чотирьох кутах двору були покриті двори у сорок ліктів довжини і тридцять ширини, однієї міри в усіх чотирьох кутах. |
|
23
|
23
|
| И# прегр†ды w4крестъ въ ни1хъ, w4крестъ четhремъ: и3 пов†рни ўстр0єныz под8 прегрaдами w4крестъ. | І навколо усіх їх чотирьох — стіни, а біля стін зроблені вогнища навколо. |
|
24
|
24
|
| И# речE ко мнЁ: сjи д0мове поварHвъ, и3дёже варsтъ служaщіи хрaму заколє1ніz людск†z. | І сказав мені: «ось куховарні, у яких служителі храму варять жертви народні». |
