|
Глава 2
|
|
|
1
|
|
| І коли я приходив до вас, браття, приходив провіщати вам свідчення Боже не пишномовним словом або мудрістю, | |
|
2
|
|
| бо я розсудив не знати між вами нічого, крім Ісуса Христа‚ і то розп’ятого, | |
|
3
|
|
| і був я у вас у немочi‚ і в страху, і у великому трепеті. | |
|
4
|
|
| І слово моє, і проповідь моя були не в переконливих словах людської мудрости, а в явленні духу і сили, | |
|
5
|
|
| щоб віра ваша утверджувалася не на мудрості людській, а на силі Божій. | |
|
6
|
|
| Мудрість же ми проповідуємо між довершеними, але мудрість не віку цього і не володарів віку цього скороминучих; | |
|
7
|
|
| а проповідуємо премудрість Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог перед віками для слави нашої, | |
|
8
|
|
| якої ніхто з князів віку цього не пізнав; бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави. | |
|
9
|
|
| Але, як написано: «Hе бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його». | |
|
10
|
|
| Hам же Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, і глибини Божі. | |
|
11
|
|
| Бо хто з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого. | |
|
12
|
|
| Ми ж прийняли не духа світу цього, а Духа від Бога, щоб знати дароване нам від Бога, | |
|
13
|
|
| що і сповіщаємо вам вивченими словами не від людської мудрости, а вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне з духовним. | |
|
14
|
|
| Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може зрозуміти, тому що про це треба судити духовно. | |
|
15
|
|
| Духовний же судить про все, а про нього ніхто не може судити. | |
|
16
|
|
| Бо хто пізнав розум Господній, щоб міг пояснити його? А ми маємо розум Христів. |
