Глава 2
1
І коли я приходив до вас, браття, приходив провіщати вам свідчення Боже не пишномовним словом або мудрістю,
2
бо я розсудив не знати між вами нічого, крім Ісуса Христа‚ і то розп’ятого,
3
і був я у вас у немочi‚ і в страху, і у великому трепеті.
4
І слово моє, і проповідь моя були не в переконливих словах людської мудрости, а в явленні духу і сили,
5
щоб віра ваша утверджувалася не на мудрості людській, а на силі Божій.
6
Мудрість же ми проповідуємо між довершеними, але мудрість не віку цього і не володарів віку цього скороминучих;
7
а проповідуємо премудрість Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог перед віками для слави нашої,
8
якої ніхто з князів віку цього не пізнав; бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави.
9
Але, як написано: «Hе бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його».
10
Hам же Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, і глибини Божі.
11
Бо хто з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого.
12
Ми ж прийняли не духа світу цього, а Духа від Бога, щоб знати дароване нам від Бога,
13
що і сповіщаємо вам вивченими словами не від людської мудрости, а вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне з духовним.
14
Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може зрозуміти, тому що про це треба судити духовно.
15
Духовний же судить про все, а про нього ніхто не може судити.
16
Бо хто пізнав розум Господній, щоб міг пояснити його? А ми маємо розум Христів.
