|
Глава 2
|
|
|
1
|
|
| Отже, відклавши всяку злобу, і всяке лукавство, і лицемірство, і заздрість, і всяке лихослів’я, | |
|
2
|
|
| як новонароджені немовлята, полюбіть чисте словесне молоко, щоб від нього вирости вам на спасіння; | |
|
3
|
|
| бо ви пізнали, що благий Господь. | |
|
4
|
|
| Приступаючи до Hього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом обраного, коштовного, | |
|
5
|
|
| і самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний, святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа. | |
|
6
|
|
| Бо сказано в Писанні: «Ось Я кладу в Сионі камінь наріжний, обраний, дорогоцінний; і віруючий у Hього не осоромиться». | |
|
7
|
|
| Отже, Він для вас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, який відкинули будівничі, але який став наріжним каменем, каменем спотикання і каменем спокуси, | |
|
8
|
|
| об який вони спотикаються, не підкоряючись слову, на що вони й призначені були. | |
|
9
|
|
| А ви — рід обраний, царствене священство, народ святий, люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви у чудове Своє світло; | |
|
10
|
|
| колись не народ, а нині народ Божий; колись непомилувані, а нині помилувані. | |
|
11
|
|
| Улюблені! Прошу вас, як пришельців і подорожніх, сторонитися тілесних похотей, які повстають проти душі, | |
|
12
|
|
| і провадити доброчесне життя ваше між язичниками, щоб вони за те, що лихословлять на вас, як злочинців, побачивши добрі діла ваші, прославили Бога в день відвідання. | |
|
13
|
|
| Отже, будьте покірні всякому людському начальству заради Господа: чи царевi‚ як верховній владі, | |
|
14
|
|
| чи правителям‚ як від Hього посланим для покарання злочинців і для похвали тим, хто робить добро, — | |
|
15
|
|
| бо така є воля Божа, щоб ми, роблячи добро, закривали вуста неуцтву нерозумних людей, — | |
|
16
|
|
| як вільні, не як ті, хто використовує свободу для прикриття зла, але як раби Божі. | |
|
17
|
|
| Усіх шануйте, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте. | |
|
18
|
|
| Слуги, коріться з усяким страхом господарям, не тільки добрим і лагідним, але й суворим, | |
|
19
|
|
| бо те угодне Богові, коли хто, думаючи про Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо. | |
|
20
|
|
| Бо яка похвала, якщо ви терпите, коли вас б’ють за провини? А якщо, роблячи добро і страждаючи, ви терпите, це угодно Богові. | |
|
21
|
|
| Бо ви до цього покликані: тому що і Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по слідах Його. | |
|
22
|
|
| Він не вчинив ніякого гріха, і не було лукавства в устах Його. | |
|
23
|
|
| Коли Його лихословили, Він не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, а передавав те Судді Праведному. | |
|
24
|
|
| Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися. | |
|
25
|
|
| Бо ви були, як вівці заблукалі, що не мають пастиря, але нині повернулись до Пастиря і Охоронця душ ваших. |
