|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
|
Отже, відклавши всяку злобу, і всяке лукавство, і лицемірство, і заздрість, і всяке лихослів’я,
|
Tл0жше u5бо всsку ѕл0бу и3 всsку лeсть и3 лицемёріе и3 зaвисть и3 вс‰ клевєты6,
|
|
2
|
2
|
|
як новонароджені немовлята, полюбіть чисте словесне молоко, щоб від нього вирости вам на спасіння;
|
ћкw новорождeни младeнцы, словeсное и3 нелeстное млeко возлюби1те, ћкw да њ нeмъ возрастeте во сп7сeніе:
|
|
3
|
3
|
|
бо ви пізнали, що благий Господь.
|
понeже вкуси1сте, ћкw бlгъ гDь.
|
|
4
|
4
|
|
Приступаючи до Hього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом обраного, коштовного,
|
Къ немyже приходsще, кaмени жи1ву, t человBкъ ќбw ўничижeну, t бGа же и3збрaну, чтcну,
|
|
5
|
5
|
|
і самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний, святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.
|
и3 сaми ћкw кaменіе жи1во зижди1тесz во хрaмъ д¦0венъ, с™и1телство с™о, возноси1ти жє1ртвы д¦Hвны, бlгопрі‰тны бGови ї}съ хrт0мъ.
|
|
6
|
6
|
|
Бо сказано в Писанні: «Ось Я кладу в Сионі камінь наріжний, обраний, дорогоцінний; і віруючий у Hього не осоромиться».
|
ЗанE пи1сано є4сть въ писaніи: сE полагaю въ сіHнэ кaмень краеуг0ленъ, и3збрaнъ, чтcенъ: и3 вёруzй в0нь не постыди1тсz.
|
|
7
|
7
|
|
Отже, Він для вас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, який відкинули будівничі, але який став наріжним каменем, каменем спотикання і каменем спокуси,
|
Вaмъ u5бо чeсть вёрующымъ, ґ проти1вzщымсz кaмень, є3гHже небрег0ша зи1ждущіи, сeй бhсть во главY ќгла, и3 кaмень претыкaніz и3 кaмень соблaзна:
|
|
8
|
8
|
|
об який вони спотикаються, не підкоряючись слову, на що вони й призначені були.
|
њ нeмже и3 претыкaютсz сл0ву противлsющіисz, на нeже и3 положeни бhша.
|
|
9
|
9
|
|
А ви — рід обраний, царствене священство, народ святий, люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви у чудове Своє світло;
|
Вh же р0дъ и3збрaнъ, цaрское свzщeніе, kзhкъ с™ъ, лю1діе њбновлeніz, ћкw да добродётєли возвэститE и3з8 тмы2 вaсъ призвaвшагw въ чyдный св0й свётъ:
|
|
10
|
10
|
|
колись не народ, а нині народ Божий; колись непомилувані, а нині помилувані.
|
и5же и3ногдA не лю1діе, нн7э же лю1діе б9іи: и5же не поми1ловани, нн7э же поми1ловани бhсте.
|
|
11
|
11
|
|
Улюблені! Прошу вас, як пришельців і подорожніх, сторонитися тілесних похотей, які повстають проти душі,
|
(За?.) Возлю1бленніи, молю2 ћкw пришeлцєвъ и3 стрaнникwвъ, њгребaтисz t плотски1хъ похотeй, ±же вою1ютъ на дyшу,
|
|
12
|
12
|
|
і провадити доброчесне життя ваше між язичниками, щоб вони за те, що лихословлять на вас, як злочинців, побачивши добрі діла ваші, прославили Бога в день відвідання.
|
житіE вaше и3мyще добро2 во kзhцэхъ, да њ нeмже клевeщутъ вaсъ ѓки ѕлодёєвъ, t д0брыхъ дёлъ ви1дэвше, прослaвzтъ бGа въ дeнь посэщeніz.
|
|
13
|
13
|
|
Отже, будьте покірні всякому людському начальству заради Господа: чи царевi‚ як верховній владі,
|
Повини1тесz u5бо всsкому человёчу создaнію [начaлству] гDа рaди: ѓще царю2, ћкw преwбладaющу:
|
|
14
|
14
|
|
чи правителям‚ як від Hього посланим для покарання злочинців і для похвали тим, хто робить добро, —
|
ѓще ли же кнzзє1мъ, ћкw t негw2 пHсланнымъ, во tмщeніе ќбw ѕлодёємъ, въ похвалy же бlготв0рцємъ.
|
|
15
|
15
|
|
бо така є воля Божа, щоб ми, роблячи добро, закривали вуста неуцтву нерозумних людей, —
|
Ћкw тaкw є4сть в0лz б9іz, благотворsщымъ њбуздовaти безyмныхъ человBкъ невёжство:
|
|
16
|
16
|
|
як вільні, не як ті, хто використовує свободу для прикриття зла, але як раби Божі.
|
ћкw своб0дни, ґ не ћкw прикровeніе и3мyще ѕл0бы своб0ду, но ћкw раби2 б9іи.
|
|
17
|
17
|
|
Усіх шануйте, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.
|
Всёхъ почитaйте, брaтство возлюби1те, бGа б0йтесz, царS чти1те.
|
|
18
|
18
|
|
Слуги, коріться з усяким страхом господарям, не тільки добрим і лагідним, але й суворим,
|
Раби2, повинyйтесz во всsцэмъ стрaсэ владhкамъ, не т0кмw благи6мъ и3 крHткимъ, но и3 стропти6вымъ.
|
|
19
|
19
|
|
бо те угодне Богові, коли хто, думаючи про Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо.
|
Сe бо є4сть ўг0дно пред8 бGомъ, ѓще с0вэсти рaди б9іz терпи1тъ кто2 скHрби, страждA без8 прaвды.
|
|
20
|
20
|
|
Бо яка похвала, якщо ви терпите, коли вас б’ють за провини? А якщо, роблячи добро і страждаючи, ви терпите, це угодно Богові.
|
Кaz бо похвалA, ѓще согрэшaюще мyчими терпитE; Но ѓще добро2 творsще и3 стрaждуще терпитE, сіE ўг0дно пред8 бGомъ,
|
|
21
|
21
|
|
Бо ви до цього покликані: тому що і Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по слідах Його.
|
на сіe бо и3 звaни бhсте: (За? н7f7.) занE и3 хrт0съ пострадA по нaсъ, нaмъ њстaвль w4бразъ, да послёдуемъ стопaмъ є3гw2:
|
|
22
|
22
|
|
Він не вчинив ніякого гріха, і не було лукавства в устах Його.
|
и4же грэхA не сотвори2, ни њбрётесz лeсть во ўстёхъ є3гw2:
|
|
23
|
23
|
|
Коли Його лихословили, Він не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, а передавав те Судді Праведному.
|
и4же ўкарsемь проти1ву не ўкарsше, страждA не прещaше, предаsше же судsщему првdнw:
|
|
24
|
24
|
|
Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися.
|
и4же грэхи2 нашS сaмъ вознесE на тёлэ своeмъ на дрeво, да t грBхъ и3збhвше, прaвдою поживeмъ: є3гHже ћзвою и3сцэлёсте.
|
|
25
|
25
|
|
Бо ви були, як вівці заблукалі, що не мають пастиря, але нині повернулись до Пастиря і Охоронця душ ваших.
|
Бёсте бо ћкw џвцы заблyждшыz (не и3мyщz пaстырz): но возврати1стесz нн7э къ пaстырю и3 посэти1телю дyшъ вaшихъ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.