|
Глава 4
|
|
|
1
|
|
| Тому, маючи з милости Божої таке служіння, ми не сумуємо, | |
|
2
|
|
| але, відкинувши приховані ганебні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи слова Божого, а відкриваючи істину, доручаємо себе совісті кожної людини перед Богом. | |
|
3
|
|
| Якщо ж і закрите благовістування наше, то закрите для тих, що гинуть. | |
|
4
|
|
| Для невіруючих, у яких бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого. | |
|
5
|
|
| Бо ми не себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, а ми — раби ваші заради Ісуса, | |
|
6
|
|
| тому що Бог, Який звелів, щоб із темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа. | |
|
7
|
|
| Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили була Божою, а не нашою. | |
|
8
|
|
| Hас звідусіль тиснуть, але ми не стисненi; ми в безвихідних обставинах, але не втрачаємо надії; | |
|
9
|
|
| нас гонять, але ми не покинутi; повалені, але не погублені. | |
|
10
|
|
| Завжди мертвість Господа Ісуса носимо в тілі, щоб і життя Ісусове відкрилося в тілі нашому. | |
|
11
|
|
| Бо ми живі безперестанно віддаємося на смерть заради Ісуса, щоб і життя Ісусове відкрилося у смертній плоті нашій, | |
|
12
|
|
| тому-то смерть діє в нас, а життя у вас. | |
|
13
|
|
| Але, маючи той же дух віри, як написано: «Я вірував і тому говорив», — і ми віруємо, тому й говоримо, | |
|
14
|
|
| знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить через Ісуса і нас і поставить перед Собою з вами. | |
|
15
|
|
| Бо все для вас, щоб благодать‚ примножившись‚ тим більшу викликала в багатьох вдячність на славу Божу. | |
|
16
|
|
| Тому ми не сумуємо; але якщо зовнішній наш чоловік і тліє, то внутрішній день у день оновлюється. | |
|
17
|
|
| Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмірну вічну славу, | |
|
18
|
|
| коли ми дивимось не на видиме, але на невидиме: бо видиме — дочасне, а невидиме — вічне. |
