|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| І почав говорити другий, який сказав про силу царя. | И# начA вторhй глаг0лати, рекjй њ крёпости цaрстэй: |
|
2
|
2
|
| О, мужі! Чи не сильні люди, які володіють землею і морем і всім, що знаходиться в них? | q=^, мyжіе! не премогaютъ ли человёцы, зeмлю и3 м0ре њбдержaще, и3 вс‰, ±же въ ни1хъ; |
|
3
|
3
|
| Але цар перемагає і панує над ними і повеліває ними, і в усьому, що б не сказав їм, вони підкорюються. | цaрь же премогaетъ и3 госп0дствуетъ всёми и3 владhчествуетъ и4ми, и3 всE, є4же речeтъ и5мъ, творsтъ: |
|
4
|
4
|
| Якщо скаже, щоб вони ополчалися один проти одного, вони виконують; якщо пошле їх проти ворогів, вони йдуть і руйнують гори і стіни і вежі, | ѓще речeтъ и5мъ твори1ти брaнь ко дрyгъ дрyгу, творsтъ: и3 ѓще п0слетъ и5хъ на супостaты, и4дутъ и3 и3стрывaютъ г0ры и3 стёны и3 столпы2, |
|
5
|
5
|
| й убивають і бувають вбитими, але не переступають слова царського; якщо ж переможуть, усе приносять царю, що одержать у здобич, і все інше. | ўбивaютъ и3 ўбивaеми бывaютъ, и3 царeва словесE не преступaютъ: ѓще же побэдsтъ, царю2 прин0сzтъ вс‰, и3 є3ли6ка ѓще плэнsтъ, и3 и4на вс‰: |
|
6
|
6
|
| І ті, які не ходять на війну і не воюють, але обробляють землю, після посіву, зібравши жниво, також приносять цареві | и3 є3ли1цы не вою1ютъ, нижE њполчaютсz, но дёлаютъ зeмлю, пaки, є3гдA сёютъ, зажинaюще прин0сzтъ царeви, |
|
7
|
7
|
| і, примушуючи один одного, приносять цареві данину. | и3 є3ди1нъ другaго понуждaюще, прин0сzтъ дaнь царю2: |
|
8
|
8
|
| І він один, якщо скаже убити — убивають; якщо скаже відпустити — відпускають; сказав бити — б’ють; | и3 т0й сaмъ є3ди1нъ є4сть: ѓще речeтъ ўби1ти, ўбивaютъ: ѓще речeтъ tпусти1ти, tпускaютъ: речeтъ порази1ти, поразsтъ: |
|
9
|
9
|
| сказав спустошити — спустошують; сказав будувати — будують; сказав зрубати — зрубують; сказав насадити — насаджують; | речeтъ разори1ти разорsтъ: речeтъ созидaти, созидaютъ: речeтъ, посэцhте, посэцaютъ: речeтъ насади1ти, насаждaютъ: |
|
10
|
10
|
| і весь народ його і військо його підкорюються йому. Крім того, він лежить, їсть і п’є і спить, | и3 вси2 лю1діе є3гw2 и3 си6лы є3гw2 слyшаютъ є3ди1нагw: и3 къ си6мъ т0й возлежи1тъ, ћстъ и3 піeтъ и3 спи1тъ: |
|
11
|
11
|
| а вони стережуть довкола нього і не може ніхто відійти і робити справи свої, і не може не послухатися його. | тjи же стрегyтъ w4крестъ є3гw2 и3 не м0гутъ tити2, кjйждо твори1ти дёлъ свои1хъ, нижE преслyшаютъ є3гw2: |
|
12
|
12
|
| О, мужі! Чи не сильніший за всіх цар, коли так підкорюються йому? — І замовк. | q=^, мyжіе! кaкw не превозмогaетъ цaрь, є3г0же тaкw слyшаютъ; И# ўмолчA. |
|
13
|
13
|
| Третій же, який сказав про жінок і про істину, — це був Зоровавель, — почав говорити: | Трeтій же, и4же речE њ женaхъ и3 њ и4стинэ, т0й є4сть зоровaвель, начA глаг0лати: |
|
14
|
14
|
| О, мужі! Чи не великий цар, і багато хто з людей, і чи не сильне вино? Але хто панує над ними і володіє ними? чи не жінки? | q=^, мyжіе! не вели1къ ли є4сть цaрь и3 мн0зи человёцы, и3 віно2 не премогaетъ ли; кт0 же є4сть влaствуzй и4ми и3ли2 кто2 госп0дствуzй и4ми; не жєны2 ли; |
|
15
|
15
|
| Жінки народили царя і весь народ, який володіє морем і землею; | жєны2 роди1ша царeй и3 всёхъ людjй, и5же госп0дствуютъ над8 м0ремъ и3 землeю: |
|
16
|
16
|
| і ними народжені і ними вигодувані ті, які насаджують виноград, з якого робиться вино; | и3 t тёхъ рождeни сyть, и3 ты6z воздои1ша тёхъ, и5же насади1ша віногрaды, t кот0рыхъ віно2 твори1тсz: |
|
17
|
17
|
| вони роблять одяг для людей і доставляють прикраси людям, і люди не можуть бути без дружин. | и3 ты6z творsтъ ри6зы (кр†сны) человёкwмъ, и3 ты6z творsтъ слaву человёкwмъ, и3 не м0гутъ человёцы бhти без8 жeнъ: |
|
18
|
18
|
| Якщо зберуть золото і срібло і всякі коштовності, а потім побачать одну жінку, гарну лицем і красиву, | и3 ѓще соберyтъ злaто и3 сребро2 и3 всsку вeщь крaсну, и3 ўви1дzтъ женY є3ди1ну добрY зрaкомъ и3 красот0ю, |
|
19
|
19
|
| залишивши все, спрямовуються до неї і, розкривши рот, дивляться на неї, і всі приліплюються до неї більше, ніж до золота і срібла і до всякої коштовної речі. | и3 вс‰ сі‰ њстaвльше, на ню2 внeмлютъ, и3 tвeрстыми ўсты6 зрsтъ ю5, и3 вси2 џныz желaютъ пaче злaта и3 сребрA и3 всsкіz вeщи предрагjz: |
|
20
|
20
|
| Чоловік залишає свого батька, який виховав, і країну свою і приліпляється до дружини своєї; | человёкъ nтцA своего2 њставлsетъ, и4же воспитA є3го2 и3 свою2 странY, и3 ко своeй женЁ прилэплsетсz, |
|
21
|
21
|
| і з дружиною залишає душу, і не пам’ятає ні батька, ні матері, ні країни своєї. | и3 съ жен0ю њставлsетъ дyшу, и3 нижE nтцA пaмzтуетъ, ни мaтере, нижE страны2: |
|
22
|
22
|
| І з цього слід вам пізнати, що жінки панують над вами. Чи не піднімаєте ви трудів і чи не напружуєте зусиль, і чи не віддаєте і чи не приносите всього дружинам? | и3 tсю1ду подобaетъ вaмъ разумёти ћкw жєны2 влaствуютъ вaми: не болёзнуете ли, и3 труждaетесz, и3 вс‰ женaмъ даетE и3 прин0сите; |
|
23
|
23
|
| Бере чоловік меч свій і вирушає, щоб виходити на дороги і грабувати і красти, і готовий плавати по морю і ріках, | и3 взeмлетъ человёкъ nрyжіе своE, и3 и3сх0дитъ на пyть твори1ти разб0й, (ўб‡йства,) и3 татьбY и3 на м0ре плaвати и3 на рёки, |
|
24
|
24
|
| лева зустрічає, і в темряві блукає; але як тільки украде, забере й ограбує, відносить те до коханої. | и3 львA ви1дитъ, и3 во мрaкъ вх0дитъ: и3 є3гдA ўкрaдетъ и3 похи1титъ и3 корhсть њбрsщетъ, ко возлю1бленнэй своeй прин0ситъ: |
|
25
|
25
|
| І більше любить чоловік дружину свою, ніж батька і матір. | и3 пaче лю1битъ человёкъ женY свою2, нeжели nтцA и3 мaтерь: |
|
26
|
26
|
| Багато збожеволіли через жінок і зробилися рабами через них. | и3 мн0зи њбезyмишасz t ли1цъ жeнскихъ и3 раби2 бhша рaди тёхъ, |
|
27
|
27
|
| Багато загинули і збилися зі шляху і згрішили через жінок. | и3 мн0зи погиб0ша и3 прельсти1шасz и3 согрэши1ша рaди жeнъ: |
|
28
|
28
|
| Невже тепер не повірите мені? Чи не великий цар владою своєю? Чи не бояться всі країни доторкнутися до нього? | и3 нн7э не вёруете ли мнЁ; не вели1къ ли є4сть цaрь во влaсти своeй; не вс‰ ли страны6 не смёютъ прикоснyтисz є3мY; |
|
29
|
29
|
| Я бачив його й Апамину, дочку славного Вартака, царську наложницю, яка сидить праворуч царя; | ви1дэхъ є3го2 и3 ґпами1ню, дщeрь вартaка ди1внагw, нал0жницу царeву, сэдsщую њдеснyю царS |
|
30
|
30
|
| вона знімала вінець з голови царя і покладала на себе, а лівою рукою вдаряла царя по щоці. | и3 teмлющую діади1му со главы2 царє1вы и3 возлагaющу на себE, и3 по лани1тэ біsше царS лёвою рук0ю: |
|
31
|
31
|
| І, попри все те, цар дивився на неї, розкривши рот: якщо вона усміхнеться йому, усміхається і він; якщо ж вона розсердиться на нього, він пестить її, щоб помирилася з ним. | и3 кромЁ си1хъ цaрь tвeрстыми ўсты6 зрsше на ню2: и3 ѓще посмэeтсz пред8 ни1мъ, смэeтсz и3 џнъ: ѓще же разгнёвана бyдетъ нaнь, ласкaетъ ю5, д0ндеже примири1тсz є3мY: |
|
32
|
32
|
| О, мужі! Як же не сильні жінки, коли так чинять вони? | q=^, мyжіе, не си6льны ли жєны2, ћкw си1це творsтъ; |
|
33
|
33
|
| Тоді цар і вельможі глянули один на одного, а він почав говорити про істину. | И# тогдA цaрь и3 вельм0жи смотрsху дрyгъ на дрyга. И# начA глаг0лати њ и4стинэ: |
|
34
|
34
|
| О, мужі! Чи не сильні жінки? Велика земля і високе небо, і швидке у своєму плині сонце, тому що воно в один день обходить коло неба і знову повертається на своє місце. | q=^, мyжіе, не си6льны ли жєны2; вели1ка землS, и3 выс0ко нeбо, и3 бhстро течeніемъ с0лнце, ћкw њбращaетсz на крyзэ небeснэмъ и3 пaки притекaетъ на мёсто своE во є3ди1нъ дeнь: |
|
35
|
35
|
| Чи не великий Той, Хто звершує це? І істина велика і сильніша за все. | не вели1къ ли, и4же сі‰ твори1тъ; и3 и4стина вели1ка и3 крэпчaе пaче всёхъ: |
|
36
|
36
|
| Вся земля взиває до істини, і небо благословляє її, і всі діла трясуться і тремтять перед нею. І немає в ній неправди. | всS землS и4стину призывaетъ, и3 нeбо џную благословлsетъ, и3 вс‰ дэлA трzсyтсz и3 трепeщутъ (є3S), и3 нёсть съ нeю њби1ды ни є3ди1ныz: |
|
37
|
37
|
| Неправедне вино, неправедний цар, неправедні жінки, несправедливі всі сини людські і всі діла їхні такі, і немає в них істини, і вони загинуть у неправді своїй; | њби1дитъ віно2, њби1дитъ цaрь, њби1дитъ жєны2, непрaведни вси2 сhнове человёчестіи, и3 непрaведна вс‰ дэлA и4хъ сицєвaz, и3 нёсть въ ни1хъ и4стины, и3 во своeй непрaвости погибaютъ: |
|
38
|
38
|
| а істина перебуває і залишається сильною у віках, і живе і володарює повік віку. | и4стина же пребывaетъ и3 возмогaетъ во вёкъ, и3 живeтъ и3 њбладaетъ во вёкъ вёка, |
|
39
|
39
|
| І немає в ній упереджености і розрізнення, але робить вона справедливе, віддаляючись від усього несправедливого і злого, і всі схвалюють діла її. | и3 нёсть ў неS пріsтіz лицA, нижE разли1чіz, но пр†ваz твори1тъ и3 t всёхъ непрaведныхъ и3 лукaвыхъ њгребaетсz, и3 вси2 благоволsтъ въ дёлэхъ є3S, |
|
40
|
40
|
| І немає в суді її нічого неправого; вона є сила і царство і влада і велич усіх віків: благословенний Бог істини! | и3 нёсть въ судЁ є3S ничт0же непрaведно: и3 сіS крёпость и3 цaрство, и3 влaсть и3 вели1чество всёхъ вэкHвъ: блгcвeнъ бGъ и4стины. |
|
41
|
41
|
| І перестав він говорити. І всі виголосили тоді і сказали: велика істина і сильніша за все. | И# престA глаг0лати. И# вси2 лю1діе тогдA возопи1ша и3 рек0ша: вели1ка є4сть и4стина и3 премогaетъ. |
|
42
|
42
|
| Тоді цар сказав йому: проси, чого хочеш, більше написаного, і дамо тобі, тому що ти виявився наймудрішим, і будеш сидіти поруч зі мною і будеш називатися родичем моїм. | ТогдA цaрь речE є3мY: проси2 є4же х0щеши, мн0жае пи1саныхъ, и3 дaмъ тебЁ, понeже њбрётенъ є3си2 мудрёйшій, и3 бли1з8 менє2 да сsдеши, и3 ср0дникъ м0й наречeшисz. |
|
43
|
43
|
| Тоді сказав він царю: згадай обіцянку, дану тобою в той день, в який ти прийняв царство твоє, що ти побудуєш Єрусалим | ТогдA речE царю2: помzни2 њбэщaніе твоE, и4мже њбэщaлъ є3си2 создaти їеrли1мъ въ дeнь, въ џньже цaрство твоE пріsлъ є3си2, |
|
44
|
44
|
| і повернеш усі сосуди, взяті з Єрусалима, які відібрав Кир, коли дав обітниці зруйнувати Вавилон, і обіцяв вислати їх туди. | и3 вс‰ сосyды вз‰тыz и3з8 їеrли1ма tпусти1ти, и5хже tлучи2 кЂръ, є3гдA заклsтсz и3зсэщи2 вавmлHнъ, и3 њбэщA послaти тaмw: |
|
45
|
45
|
| А ти обіцяв побудувати храм, який спалили ідумеї, коли Юдея була спустошена халдеями. | тh же њбэщaлъ є3си2 создaти хрaмъ, є3г0же сожг0ша їдумeє, є3гдA њпустошeна бhсть їудeа t халдeи: |
|
46
|
46
|
| І про це саме тепер я прошу тебе, господарю царю, і благаю тебе, і в цьому велич твоя: прошу тебе виконати обіцяне, що ти вустами твоїми обіцяв Цареві Небесному виконати. | и3 нн7э сіE є4сть, є4же прошY t тебє2, г0споди царю2 и3 њ т0мъ молю1 тz, и3 сіE є4сть вели1чество, є4же t тебє2: молю2 u5бо, да сотвори1ши њбэщaніе, є4же њбэщaлъ є3си2 царю2 нбcному сотвори1ти и3з8 ќстъ твои1хъ. |
|
47
|
47
|
| Тоді цар Дарій встав і поцілував його, і написав йому лист до всіх правителів і начальників областей і воєначальників і сатрапів, щоб вони пропустили його і з ним усіх, що йдуть будувати Єрусалим. | ТогдA востaвъ цaрь дaрій, њблобызA є3го2 и3 написA њ нeмъ послaніе ко всBмъ прави1телємъ и3 воев0дамъ, и3 намёстникwмъ и3 вельм0жамъ, да пров0дzтъ є3го2 и3 всёхъ сyщихъ съ ни1мъ восходsщихъ созидaти їеrли1мъ: |
|
48
|
48
|
| Також написав лист до всіх місцевих начальників у Келе-Сирії і Фінікії і тим, що знаходяться на Ливані, щоб привозили з Ливану в Єрусалим кедрові дерева і допомагали йому будувати місто. | и3 всBмъ намёстникwмъ, и5же бsху въ кілисmрjи и3 фінікjи и3 и5же въ лівaнэ, написA послaніе, да прив0зzтъ древA кeдрwва t лівaна во їеrли1мъ и3 да созидaютъ съ ни1мъ грaдъ: |
|
49
|
49
|
| Писав про свободу і для всіх юдеїв, які вирушають із царства в Юдею, щоб ніхто з тих, хто має владу, обласний начальник і сатрап і правитель, не приходив до дверей їхніх, | писa же и3 всBмъ їудewмъ восходsщымъ t цaрства во їудeю њ своб0дэ, да всsкъ си1льный и3 вельм0жа, и3 намёстникъ и3 прави1тель не прих0дитъ ко вратHмъ и4хъ, |
|
50
|
50
|
| але щоб уся країна, якою вони володіють, вилучена була від данини, і щоб ідумеї залишили селища юдеїв, якими вони володіють; | и3 всю2 странY, ю4же њбдержaтъ, бездaнну бhти и5мъ: и3 їдумeє да њстaвzтъ сeла їудє1йскаz, и4миже њбладaютъ: |
|
51
|
51
|
| також щоб давали на побудову храму щорічно по двадцять талантів, доки не буде побудований; | и3 на созидaніе хрaма даsти по всsкое лёто тал†нтъ двaдесzть, д0ндеже сози1ждетсz: |
|
52
|
52
|
| і для приношення на жертовник щоденних всепалень, зверх сімнадцяти приписаних, давали ще по десять талантів на рік; | и3 на жeртвенникъ всесожжє1ніz приноси1ти на всsкъ дeнь, ћкоже и3мёютъ зaповэдь, и3нhхъ тал†нтъ седмьнaдесzть, да прин0сzтъ дeсzть на к0еждо лёто: |
|
53
|
53
|
| і щоб усім, хто вирушає з Вавилона, була воля будувати місто, як самим, так і нащадкам їхнім і всім священикам, які підуть. | и3 всBмъ приходsщымъ t вавmлHна созидaти грaдъ, да бyдетъ своб0да и5мъ и3 сынHмъ и4хъ, и3 всBмъ свzщeнникwмъ приходsщымъ. |
|
54
|
54
|
| Писав також і про утримання і про священичий одяг, у якому служать. | Напісa же и3 подаsніе, и3 свzщeнническую ри1зу (повелЁ дaти), въ нeйже слyжатъ. |
|
55
|
55
|
| Написав давати утримання і левитам до того дня, коли завершиться храм і буде побудований Єрусалим; | И# леvjтwмъ писA даsти њбр0къ дaже до днE, въ џньже соверши1тсz д0мъ и3 їеrли1мъ сози1ждетсz. |
|
56
|
56
|
| і всім, хто стереже місто, наказав давати платню і продовольство. | И# всBмъ стрегyщымъ грaда писA, даsти и5мъ жрeбіи и3 њбр0ки. |
|
57
|
57
|
| Відпустив і всі сосуди, які виділив Кир із Вавилона; і все, що повелів зробити Кир, і він повелів виконати і послати у Єрусалим. | И# tпусти2 вс‰ сосyды, ±же tлучи2 кЂръ t вавmлHна, и3 вс‰ є3ли6ка речE кЂръ сотвори1ти, и3 џнъ повелЁ твори1ти и3 послaти во їеrли1мъ. |
|
58
|
58
|
| І коли вийшов юнак, то підняв лице своє до неба навпроти Єрусалима, дякуючи Царю Небесному, і сказав: | И# є3гдA и3зhде ю4ноша (сeй), воздви1гъ лицE на нeбо прsмw їеrли1му, благослови2 цRS нбcнаго, глаг0лz: |
|
59
|
59
|
| від Тебе перемога і від Тебе мудрість, і Твоя слава, а я Твій раб. | t тебє2 побёда и3 t тебє2 премyдрость, и3 твоS слaва, и3 ѓзъ рaбъ тв0й: |
|
60
|
60
|
| Благословенний Ти, що дарував мені мудрість, і дякую Тобі, Господи, Боже батьків наших. | блгcвeнъ є3си2, и4же дaлъ є3си2 мнЁ премyдрость, и3 тебЁ и3сповёмсz, гDи б9е nтє1цъ нaшихъ. |
|
61
|
61
|
| І, взявши листи, вирушив і прийшов у Вавилон і оголосив усім братам своїм. | И# пріS посл†ніz, и3 и3зhде, и3 пріи1де въ вавmлHнъ, и3 возвэсти2 брaтіи своeй всBмъ. |
|
62
|
62
|
| І вони дякували Богу батьків своїх за те, що дарував їм волю і дозвіл | И# благослови1ша бGа nтє1цъ свои1хъ, ћкw дадE и5мъ њслaбу и3 tпущeніе, |
|
63
|
63
|
| іти і будувати Єрусалим і храм, на якому наречене ім’я Його. І раділи з музикою і веселістю сім днів. | да взhдутъ и3 сози1ждутъ їеrли1мъ и3 хрaмъ, и3дёже и3меновaно є4сть и4мz є3гw2 въ нeмъ. И# рaдовахусz съ мусікjею и3 весeліемъ днjй сeдмь. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
