Глава 4
1
І почав говорити другий, який сказав про силу царя.
2
О, мужі! Чи не сильні люди, які володіють землею і морем і всім, що знаходиться в них?
3
Але цар перемагає і панує над ними і повеліває ними, і в усьому, що б не сказав їм, вони підкорюються.
4
Якщо скаже, щоб вони ополчалися один проти одного, вони виконують; якщо пошле їх проти ворогів, вони йдуть і руйнують гори і стіни і вежі,
5
й убивають і бувають вбитими, але не переступають слова царського; якщо ж переможуть, усе приносять царю, що одержать у здобич, і все інше.
6
І ті, які не ходять на війну і не воюють, але обробляють землю, після посіву, зібравши жниво, також приносять цареві
7
і, примушуючи один одного, приносять цареві данину.
8
І він один, якщо скаже убити — убивають; якщо скаже відпустити — відпускають; сказав бити — б’ють;
9
сказав спустошити — спустошують; сказав будувати — будують; сказав зрубати — зрубують; сказав насадити — насаджують;
10
і весь народ його і військо його підкорюються йому. Крім того, він лежить, їсть і п’є і спить,
11
а вони стережуть довкола нього і не може ніхто відійти і робити справи свої, і не може не послухатися його.
12
О, мужі! Чи не сильніший за всіх цар, коли так підкорюються йому? — І замовк.
13
Третій же, який сказав про жінок і про істину, — це був Зоровавель, — почав говорити:
14
О, мужі! Чи не великий цар, і багато хто з людей, і чи не сильне вино? Але хто панує над ними і володіє ними? чи не жінки?
15
Жінки народили царя і весь народ, який володіє морем і землею;
16
і ними народжені і ними вигодувані ті, які насаджують виноград, з якого робиться вино;
17
вони роблять одяг для людей і доставляють прикраси людям, і люди не можуть бути без дружин.
18
Якщо зберуть золото і срібло і всякі коштовності, а потім побачать одну жінку, гарну лицем і красиву,
19
залишивши все, спрямовуються до неї і, розкривши рот, дивляться на неї, і всі приліплюються до неї більше, ніж до золота і срібла і до всякої коштовної речі.
20
Чоловік залишає свого батька, який виховав, і країну свою і приліпляється до дружини своєї;
21
і з дружиною залишає душу, і не пам’ятає ні батька, ні матері, ні країни своєї.
22
І з цього слід вам пізнати, що жінки панують над вами. Чи не піднімаєте ви трудів і чи не напружуєте зусиль, і чи не віддаєте і чи не приносите всього дружинам?
23
Бере чоловік меч свій і вирушає, щоб виходити на дороги і грабувати і красти, і готовий плавати по морю і ріках,
24
лева зустрічає, і в темряві блукає; але як тільки украде, забере й ограбує, відносить те до коханої.
25
І більше любить чоловік дружину свою, ніж батька і матір.
26
Багато збожеволіли через жінок і зробилися рабами через них.
27
Багато загинули і збилися зі шляху і згрішили через жінок.
28
Невже тепер не повірите мені? Чи не великий цар владою своєю? Чи не бояться всі країни доторкнутися до нього?
29
Я бачив його й Апамину, дочку славного Вартака, царську наложницю, яка сидить праворуч царя;
30
вона знімала вінець з голови царя і покладала на себе, а лівою рукою вдаряла царя по щоці.
31
І, попри все те, цар дивився на неї, розкривши рот: якщо вона усміхнеться йому, усміхається і він; якщо ж вона розсердиться на нього, він пестить її, щоб помирилася з ним.
32
О, мужі! Як же не сильні жінки, коли так чинять вони?
33
Тоді цар і вельможі глянули один на одного, а він почав говорити про істину.
34
О, мужі! Чи не сильні жінки? Велика земля і високе небо, і швидке у своєму плині сонце, тому що воно в один день обходить коло неба і знову повертається на своє місце.
35
Чи не великий Той, Хто звершує це? І істина велика і сильніша за все.
36
Вся земля взиває до істини, і небо благословляє її, і всі діла трясуться і тремтять перед нею. І немає в ній неправди.
37
Неправедне вино, неправедний цар, неправедні жінки, несправедливі всі сини людські і всі діла їхні такі, і немає в них істини, і вони загинуть у неправді своїй;
38
а істина перебуває і залишається сильною у віках, і живе і володарює повік віку.
39
І немає в ній упереджености і розрізнення, але робить вона справедливе, віддаляючись від усього несправедливого і злого, і всі схвалюють діла її.
40
І немає в суді її нічого неправого; вона є сила і царство і влада і велич усіх віків: благословенний Бог істини!
41
І перестав він говорити. І всі виголосили тоді і сказали: велика істина і сильніша за все.
42
Тоді цар сказав йому: проси, чого хочеш, більше написаного, і дамо тобі, тому що ти виявився наймудрішим, і будеш сидіти поруч зі мною і будеш називатися родичем моїм.
43
Тоді сказав він царю: згадай обіцянку, дану тобою в той день, в який ти прийняв царство твоє, що ти побудуєш Єрусалим
44
і повернеш усі сосуди, взяті з Єрусалима, які відібрав Кир, коли дав обітниці зруйнувати Вавилон, і обіцяв вислати їх туди.
45
А ти обіцяв побудувати храм, який спалили ідумеї, коли Юдея була спустошена халдеями.
46
І про це саме тепер я прошу тебе, господарю царю, і благаю тебе, і в цьому велич твоя: прошу тебе виконати обіцяне, що ти вустами твоїми обіцяв Цареві Небесному виконати.
47
Тоді цар Дарій встав і поцілував його, і написав йому лист до всіх правителів і начальників областей і воєначальників і сатрапів, щоб вони пропустили його і з ним усіх, що йдуть будувати Єрусалим.
48
Також написав лист до всіх місцевих начальників у Келе-Сирії і Фінікії і тим, що знаходяться на Ливані, щоб привозили з Ливану в Єрусалим кедрові дерева і допомагали йому будувати місто.
49
Писав про свободу і для всіх юдеїв, які вирушають із царства в Юдею, щоб ніхто з тих, хто має владу, обласний начальник і сатрап і правитель, не приходив до дверей їхніх,
50
але щоб уся країна, якою вони володіють, вилучена була від данини, і щоб ідумеї залишили селища юдеїв, якими вони володіють;
51
також щоб давали на побудову храму щорічно по двадцять талантів, доки не буде побудований;
52
і для приношення на жертовник щоденних всепалень, зверх сімнадцяти приписаних, давали ще по десять талантів на рік;
53
і щоб усім, хто вирушає з Вавилона, була воля будувати місто, як самим, так і нащадкам їхнім і всім священикам, які підуть.
54
Писав також і про утримання і про священичий одяг, у якому служать.
55
Написав давати утримання і левитам до того дня, коли завершиться храм і буде побудований Єрусалим;
56
і всім, хто стереже місто, наказав давати платню і продовольство.
57
Відпустив і всі сосуди, які виділив Кир із Вавилона; і все, що повелів зробити Кир, і він повелів виконати і послати у Єрусалим.
58
І коли вийшов юнак, то підняв лице своє до неба навпроти Єрусалима, дякуючи Царю Небесному, і сказав:
59
від Тебе перемога і від Тебе мудрість, і Твоя слава, а я Твій раб.
60
Благословенний Ти, що дарував мені мудрість, і дякую Тобі, Господи, Боже батьків наших.
61
І, взявши листи, вирушив і прийшов у Вавилон і оголосив усім братам своїм.
62
І вони дякували Богу батьків своїх за те, що дарував їм волю і дозвіл
63
іти і будувати Єрусалим і храм, на якому наречене ім’я Його. І раділи з музикою і веселістю сім днів.
