|
Друге соборне послання святого апостола Петра
|
ПетрA 2-е
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Симон Петро, раб і апостол Ісуса Христа, тим, хто прийняв з нами однаково дорогоцінну віру в правді Бога нашого і Спасителя Ісуса Христа: | (За? …д7.) Сjмwнъ пeтръ, рaбъ и3 послaнникъ ї}съ хrт0въ, равночcтную съ нaми получи1вшими вёру въ прaвдэ бGа нaшегw и3 сп7са ї}са хrтA: |
|
2
|
2
|
| благодать і мир вам нехай помножиться в пізнанні Бога і Христа Ісуса, Господа нашого. | блгdть вaмъ и3 ми1ръ да ўмн0житсz въ познaніи бGа, и3 хrтA ї}са гDа нaшегw. |
|
3
|
3
|
| Тому що від Божественної сили Його даровано нам усе потрібне для життя і благочестя, через пізнання Того, Хто покликав нас славою та чеснотою, | Ћкw вс‰ нaмъ бжcтвенныz си1лы є3гw2, ±же къ животY и3 бlгочeстію, п0дана рaзумомъ [познaніемъ] призвaвшагw нaсъ слaвою и3 добродётелію, |
|
4
|
4
|
| якими даровані нам великі й дорогоцінні обітниці, щоб ви через них стали причасниками Божого єства, віддалившись від пануючого в світі розтління похіттю: | и4миже чтcн†z нaмъ и3 вели6каz њбэтов†ніz даровaшасz, да си1хъ рaди бyдете бжcтвеннагw прич†стницы є3стествA, tбёгше, ћже въ мjрэ, п0хотныz тли2: |
|
5
|
5
|
| ви ж, докладаючи до цього всю старанність, покажіть у вашій вірі чесноту, в чесноті розсудливість, | и3 въ сaмое же сіE, тщaніе всE привнeсше, подади1те въ вёрэ вaшей добродётель, въ добродётели же рaзумъ, |
|
6
|
6
|
| в розсудливості стриманість, у стриманості терпіння, у терпінні благочестя, | въ рaзумэ же воздержaніе, въ воздержaніи же терпёніе, въ терпёніи же бlгочeстіе, |
|
7
|
7
|
| в благочесті братолюбство, у братолюбстві любов. | во бlгочeстіи же братолю1біе, въ братолю1біи же люб0вь. |
|
8
|
8
|
| Якщо це у вас є і примножується, то ви не залишитесь без успіху і плоду в пізнанні Господа нашого Ісуса Христа. | Сі‰ бо с{щаz въ вaсъ и3 мнHжащаzсz, не прaздныхъ нижE безпл0дныхъ сотворsтъ вы2 въ гDа нaшегw ї}са хrтA познaніе: |
|
9
|
9
|
| А в кого цього немає, той сліпий, закрив очі, забув про очищення давніх гріхів своїх. | є3мyже бо нёсть си1хъ, слёпъ є4сть, мжaй, забвeніе пріeмъ њчищeніz дрeвнихъ свои1хъ грэхHвъ. |
|
10
|
10
|
| Тому, браття, усе більше і більше старайтесь утверджувати ваше покликання та обрання; так діючи, ви ніколи не спіткнетесь, | (За? …е7.) Тёмже пaче, брaтіе, потщи1тесz и3звёстно вaше звaніе и3 и3збрaніе твори1ти: сі‰ бо творsще, не и4мате согрэши1ти никогдaже, |
|
11
|
11
|
| бо так відкриється для вас вільний вхід до вічного Царства Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа. | си1це бо nби1лнw приподaстсz вaмъ вх0дъ въ вёчное цrтво гDа нaшегw и3 сп7са ї}са хrтA. |
|
12
|
12
|
| Заради того я ніколи не перестану нагадувати вам про це, хоч і ви знаєте і утверджені у справжній істині. | Сегw2 рaди не њблэню1сz воспоминaти пrнw вaмъ њ си1хъ, ѓще и3 вёдите, и3 ўтверждeни є3стE въ настоsщей и4стинэ. |
|
13
|
13
|
| Справедливим же вважаю, доки перебуваю в цьому тілі, спонукати вас нагадуванням, | Прaведно бо мню2, донeлэже є4смь въ сeмъ тэлеси2, возставлsти вaсъ воспоминaніемъ, |
|
14
|
14
|
| знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю мою, як і Господь наш Ісус Христос відкрив мені. | вёдый, ћкw ск0рw є4сть tложeніе тэлесE моегw2, ћкоже и3 гDь нaшъ ї}съ хrт0съ сказA мнЁ. |
|
15
|
15
|
| Буду ж старатися, щоб ви і по відході моїм пам’ятали це. | Потщyсz же и3 всегдA и3мёти вaсъ по моeмъ и3сх0дэ пaмzть њ си1хъ твори1ти. |
|
16
|
16
|
| Бо ми сповістили вам силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитромудрими байками, а бувши очевидцями Його величі. | Не ўхищрє1ннымъ бо бaснемъ послёдовавше сказaхомъ вaмъ си1лу и3 пришeствіе гDа нaшегw ї}са хrтA, но самови1дцы бhвше вели1чествіz џнагw. |
|
17
|
17
|
| Бо Він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли від величної слави дійшов до Hього такий голос: «Цей є Син Мій улюблений, у Якому Моє благовоління». | Пріeмъ бо t бGа nц7A чeсть и3 слaву, глaсу пришeдшу къ немY t велелёпныz слaвы: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, њ нeмже ѓзъ бlгоизв0лихъ. |
|
18
|
18
|
| І цей голос, що зійшов з небес, ми чули, перебуваючи з Hим на горі святій. | И# сeй глaсъ мы2 слhшахомъ съ небесE сшeдшь, съ ни1мъ сyще на горЁ с™ёй. |
|
19
|
19
|
| До того ж маємо найдостовірніше пророче слово; і ви добре робите, коли звертаєтесь до нього, як до світильника, що сяє у темному місці, доки не почне розвиднятися день і не засяє зірниця у серцях ваших. | И# и4мамы и3звёстнэйшее прbр0ческое сл0во: є3мyже внимaюще ћкоже свэти1лу сіsющу въ тeмнэмъ мёстэ, д0брэ творитE, д0ндеже дeнь њзари1тъ, и3 денни1ца возсіsетъ въ сердцaхъ вaшихъ, |
|
20
|
20
|
| Знайте насамперед те, що ніяке пророцтво в Писанні не залежить від власного вирішення. | (За? …ѕ7.) сіE прeжде вёдуще, ћкw всsко прbр0чество кни1жное по своемY скaзанію не бывaетъ. |
|
21
|
21
|
| Бо ніколи не було пророцтва з людської волі, а промовляли його святі Божі люди, натхнені Духом Святим. | Ни бо2 в0лею бhсть когдA человёкwмъ прbр0чество, но t с™aгw д¦а просвэщaеми глаг0лаша с™jи б9іи человёцы. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| Були і лжепророки серед людей, як і у вас будуть лжевчителі, які внесуть згубні єресі і, відрікшись від Владики, Який відкупив їх, накличуть на себе скору погибель. | Бhша же и3 лжи1віи прор0цы въ лю1дэхъ, ћкоже и3 въ вaсъ бyдутъ лжи1віи ўчи1теліе, и5же внесyтъ є4рєси поги1бели, и3 и3скyпльшагw и5хъ вLки tметaющесz, приводsще себЁ ск0ру поги1бель. |
|
2
|
2
|
| І багато наслідують їхню розпусту‚ і через них дорога істини буде в ганьбі. | И# мн0зи послёдствуютъ и4хъ нечистотaмъ, и4хже рaди пyть и4стинный похyлитсz. |
|
3
|
3
|
| І через користолюбство будуть ловити вас облесливими словами; суд їм давно готовий‚ і загибель їхня не дрімає. | И# въ преумножeніи льсти1выхъ словeсъ [въ лихои1мствэ льсти1выми словесы2] вaсъ ўловsтъ: и4хже сyдъ и3скони2 не косни1тъ, и3 поги1бель и4хъ не дрeмлетъ. |
|
4
|
4
|
| Бо якщо Бог не помилував ангелів, які згрішили, а, зв’язавши путами пекельної темряви, віддав зберігати їх на суд для покарання; | Ѓще бо бGъ ѓггелwвъ согрэши1вшихъ не пощадЁ, но плени1цами мрaка свzзaвъ, предадE на сyдъ мyчимыхъ блюсти2: |
|
5
|
5
|
| і якщо не пощадив першого світу, а у восьми душах зберіг родину Hоя, проповідника правди, коли навів потоп на світ нечестивих; | и3 пeрвагw мjра не пощадЁ, но nсмaго нHа прaвды проповёдника сохрани2, пот0пъ мjру нечeствовавшихъ наведE: |
|
6
|
6
|
| і якщо міста Содом та Гоморру, засудивши на знищення, спопелив, показавши приклад майбутнім нечестивцям, | и3 грaды содHмскіz и3 гомHррскіz сжeгъ, разорeніемъ њсуди2, w4бразъ хотsщымъ нечeствовати положи1въ: |
|
7
|
7
|
| а праведного Лота, змученого людьми шаленої розпусти, визволив‚ — | и3 првdнаго лHта, њби1дима t беззак0нныхъ въ нечистотЁ сожи1тіz, и3збaви: |
|
8
|
8
|
| бо цей праведник, живучи серед них, бачив і чув беззаконні діла їхні і тим щодня мучив свою праведну душу, — | видёніемъ бо и3 слyхомъ прaведный, живhй въ ни1хъ, дeнь t днE дyшу првdну беззак0нными дёлы мyчаше: |
|
9
|
9
|
| то, звичайно, знає Господь, як визволяти благочестивих від спокуси, а беззаконників тримати на день суду, для покарання, | (За? …з7.) вёсть гDь бlгочcти6выz t напaсти и3збавлsти, непрaведники же на дeнь сyдный м{чимы блюсти2, |
|
10
|
10
|
| а найпаче тих, що йдуть услід за гидкою похіттю плотською, зневажають начальства, зухвалі, самодогідливі, не бояться злословити вищих, | наипaче же в8слёдъ плотскjz п0хоти сквернeніz ходsщыz и3 њ госп0дствэ нерадsщыz: продерзaтелє, себЁ ўгHдницы, слaвы не трепeщутъ хyлzще: |
|
11
|
11
|
| тоді як і ангели, перевершуючи їх міццю і силою, не промовляють на них перед Господом докірливого суду. | и3дёже ѓгGли крёпостію и3 си1лою бHлши сyще, не терпsтъ на сS t гDа ўкори1зненъ сyдъ. |
|
12
|
12
|
| Вони, як безмовні тварини, що за своєю природою призначені на виловлення та знищення, лихословлячи те, чого не розуміють, у розтлінні своєму знищаться, | Сjи же, ћкw ск0ти жив0тни є3стеств0мъ бhвше въ поги1бель и3 тлю2, въ ни1хже не разумёютъ хyлzще, во и3стлёніи своeмъ и3стлёютъ, |
|
13
|
13
|
| вони одержать відплату за беззаконня; бо вони вважають насолодою повсякденну розкіш; сквернителі та соромітники, вони насолоджуються своєю оманою, бенкетуючи з вами; | пріeмлюще мздY непрaведну, слaсть мнsще вседнeвное насыщeніе, скверни1тєли и3 пор0чницы, питaющесz лестьми2 свои1ми, kдyще съ вaми, |
|
14
|
14
|
| очі у них сповнені блудодіяння і безперестанного гріха, вони зваблюють душі неутвердженi; серце їхнє привчене до користолюбства, це — сини прокляття. | џчи и3мyще и3сп0лнь блудодэsніz и3 непрестaемагw грэхA, прельщaюще дyшы неутверждє1ны, сeрдце научeно лихои1мству и3мyще, клsтвы ч†да: |
|
15
|
15
|
| Залишивши прямий шлях, вони заблукали, йдучи слідом за Валаамом, сином Восоровим, який полюбив мзду неправедну, | њстaвльше прaвый пyть заблуди1ша, послёдовавше пути2 валаaма вос0рова, и4же мздY непрaведну возлюби2, |
|
16
|
16
|
| але був викритий у своєму беззаконні: безсловесна ослиця, промовивши людським голосом, спинила безумство пророка. | њбличeніе же и3мЁ своегw2 беззак0ніz: под8zрeмникъ безглaсенъ, человёческимъ глaсомъ провэщaвшь, возбрани2 прор0ка безyміе. |
|
17
|
17
|
| Це безводні джерела, імла та хмари, що їх жене вітер; для них приготований морок вічної темряви. | Сjи сyть и3ст0чницы безв0дни, w4блацы и3 мглы6 t вётръ преноси1ми, и5мже мрaкъ тeмный во вёки блюдeтсz. |
|
18
|
18
|
| Бо, висловлюючи надуте пустослів’я, вони ловлять у плотські похоті і розпусту усіх, які ледве відстали від тих‚ що живуть в омані. | ПрегHрдаz бо суеты2 вэщaюще, прельщaютъ въ сквє1рны плотскjz п0хоти, tбэгaющихъ всsчески t ни1хъ живyщихъ во льсти2, |
|
19
|
19
|
| Обіцяють їм волю, будучи самі рабами тління; бо хто ким буває переможений, той тому і раб. | своб0ду и5мъ њбэщавaюще, сaми раби2 сyще тлeніz: и4мже бо кто2 побэждeнъ бывaетъ, семY и3 раб0тенъ є4сть. |
|
20
|
20
|
| Бо якщо, позбавившись скверни світу через пізнання Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, вони знов заплутуються в ній і перемагаються нею, то останнє буває для них гірше за перше. | Ѓще бо tбёгше сквeрнъ мjра въ рaзумъ [познaніемъ] гDа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, си1ми же пaки сплeтшесz побэждaеми бывaютъ, бhша и5мъ послBднzz гHрша пeрвыхъ. |
|
21
|
21
|
| Краще було б їм не пізнати дороги правди, ніж, пізнавши її, повернутися назад від переданої їм святої заповіді. | Лyчше бо бЁ и5мъ не познaти пути2 прaвды, нeжели познaвшымъ возврати1тисz вспsть t прeданныz и5мъ с™hz зaповэди. |
|
22
|
22
|
| Але з ними трапляється за правдивим прислів’ям: «пес повертається до своєї блювотини» і «помита свиня йде валятися в багно». | Случи1сz бо и5мъ и4стиннаz при1тча: пeсъ возврaщьсz на свою2 блев0тину, и3: свиніS, њмhвшисz, въ кaлъ ти1нный. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| Це вже друге послання пишу вам, улюбленi; в них нагадуванням збуджую ваше чисте розуміння, | (За? …}.) СіE ўжE, возлю1бленніи, втор0е вaмъ пишY послaніе, въ ни1хже возбуждaю воспоминaніемъ вaшъ чи1стый смhслъ, |
|
2
|
2
|
| щоб ви пам’ятали слова, раніше сказані святими пророками, і заповідь Господа і Спасителя, передану апостолами вашими. | помzнyти прeжде речє1нныz глаг0лы t с™hхъ прbрHкъ, и3 ґпcлъ вaшихъ зaповэдь гDа и3 сп7са: |
|
3
|
3
|
| Hасамперед знайте, що в останні дні прийдуть зухвалі хулителі, які чинитимуть за своїми похотями | сіE прeжде вёдzще, ћкw пріидyтъ въ послBдніz дни2 ругaтелє, по свои1хъ п0хотэхъ ходsще |
|
4
|
4
|
| і казатимуть: «Де обітниця пришестя Його? Бо з того часу, як почали вмирати батьки, від початку творіння, все залишається так само». | и3 глаг0люще: гдЁ є4сть њбэтовaніе пришeствіz є3гw2, tнeлэже бо nтцы2 ўсп0ша, вс‰ тaкw пребывaютъ t начaла создaніz. |
|
5
|
5
|
| Ті, котрі так думають, не знають, що небеса були споконвіку‚ і земля створена була Словом Божим з води і водою; | Таи1тсz бо и5мъ сіE хотsщымъ, ћкw небесA бёша и3спeрва, и3 землS t воды2 и3 вод0ю [и3 посредЁ воды2] состaвлена, б9іимъ сл0вомъ: |
|
6
|
6
|
| тому і тодішній світ загинув, затоплений водою. | тёмже тогдaшніи мjръ, вод0ю потоплeнъ бhвъ, поги1бе. |
|
7
|
7
|
| А нинішні небеса і земля, які утримуються тим же словом, зберігаються для вогню на день суду і погибелі нечестивих людей. | Ґ нн7эшнzz небесA и3 землS тёмже сл0вомъ сокровє1на сyть, nгню2 блюдHма на дeнь судA и3 поги1бели нечести1выхъ человBкъ. |
|
8
|
8
|
| Єдине ж не повинно бути приховане від вас, улюблені, що у Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день. | Е#ди1но же сіE да не ўтаи1тсz вaсъ, возлю1бленніи, ћкw є3ди1нъ дeнь пред8 гDемъ ћкw тhсzща лётъ, и3 тhсzща лётъ ћкw дeнь є3ди1нъ. |
|
9
|
9
|
| Hе зволікає Господь з виконанням обітниці, як деякі вважають те зволіканням; але довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння. | Не косни1тъ гDь њбэтовaніz, ћкоже нёцыи коснёніе мнsтъ: но долготeрпитъ на нaсъ, не хотS да кто2 поги1бнетъ, но да вси2 въ покаsніе пріи1дутъ. |
|
10
|
10
|
| Прийде ж день Господній, як тать уночі, і тоді небеса з шумом перейдуть, а стихії, розпалившись, зруйнуються, земля і всі діла на ній згорять. | Пріи1детъ же дeнь гDень ћкw тaть въ нощи2, въ џньже небесA ќбw съ шyмомъ ми1мw и4дутъ [п0йдутъ], стіх‡и же сжигaємы разорsтсz, землs же и3 ±же на нeй дэлA сгорsтъ. |
|
11
|
11
|
| Якщо так усе це зруйнується, то якими слід бути у святому житті і благочесті вам, | Си6мъ u5бо всBмъ разорsємымъ, к†цэмъ подобaетъ бhти вaмъ во с™hхъ пребывaніихъ и3 бlгочeстіихъ, |
|
12
|
12
|
| що чекають і бажають пришестя дня Божого, коли розпалені небеса зруйнуються і розпалені стихії розтопляться? | чaющымъ и3 скорёе бhти желaющымъ пришeствіz б9іzгw днE, є3гHже рaди небесA жегHма разорsтсz, и3 стіх‡и њпалsємы растaютсz; |
|
13
|
13
|
| А втім, за Його обітницею, ми чекаємо нового неба і нової землі, на яких живе правда. | Н0ва же нб7сE и3 н0вы земли2 по њбэтовaнію є3гw2 чaемъ, въ ни1хже прaвда живeтъ. |
|
14
|
14
|
| Отже, улюблені, чекаючи цього, постарайтесь стати перед Hим неоскверненими і непорочними в мирi; | Тёмже, возлю1бленніи, си1хъ чaюще, потщи1тесz несквeрни и3 непор0чни томY њбрэсти1сz въ ми1рэ, |
|
15
|
15
|
| і довготерпіння Господа нашого вважайте спасінням, як і улюблений брат наш Павло, за даною йому премудрістю‚ написав вам, | и3 гDа нaшегw долготерпёніе спcніе непщyйте, ћкоже и3 возлю1бленный нaшъ брaтъ пavелъ по дaннэй є3мY премdрости написA вaмъ, |
|
16
|
16
|
| як він говорить про все це і в усіх своїх посланнях, у яких є дещо малозрозуміле, так що неуки і нестійкі перекручують, як і інші Писання, на свою власну погибель. | ћкоже и3 во всёхъ свои1хъ послaніихъ, глаг0лz въ ни1хъ њ си1хъ: въ ни1хже сyть неуд0бь раз{мна нBкаz, ±же ненаучeни и3 неутверждeни развращaютъ, ћкоже и3 прHчаz пис†ніz, къ своeй поги1бели и4мъ. |
|
17
|
17
|
| Отже, ви, улюблені, будучи попередженими про це, бережіться, щоб не спокуситися вам оманою беззаконників і не відпасти від свого утвердження, | Вh же u5бо, возлю1бленніи, предвёдzще храни1тесz, да не лeстію беззак0нныхъ сведeни бhвше, tпадeте своегw2 ўтверждeніz, |
|
18
|
18
|
| але зростайте в благодаті і пізнанні Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і нині і в день вічний. Амінь. | но да растeте во блгdти и3 рaзумэ гDа нaшегw и3 сп7са ї}са хrтA. ТомY слaва и3 нн7э и3 въ дeнь вёка. Ґми1нь. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
