|
Друга книга Царств
|
Цaрствъ 2-z
|
| * У євреїв: «Друга Самуїла». | |
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Після смерти Саула, коли Давид повернувся після поразки амаликитян і пробув у Секелагу два дні, | И# бhсть є3гдA ќмре саyлъ, и3 давjдъ возврати1сz побэди1въ ґмали1ка, и3 пребhсть давjдъ въ секелaзэ дни6 двA. |
|
2
|
2
|
| ось, на третій день приходить чоловік зі стану Саулового; одяг на ньому розідраний і порох на голові його. Прийшовши до Давида, він упав на землю і поклонився [йому]. | И# бhсть въ трeтій дeнь, и3 сE, мyжъ пріи1де t полкA людjй саyловыхъ, ри6зы же є3гw2 (бsху) раздр†ны, и3 пeрсть на главЁ є3гw2: и3 бhсть є3гдA вни1де къ давjду (џтрокъ), и3 пaдъ на земли2 поклони1сz є3мY. |
|
3
|
3
|
| І сказав йому Давид: звідки ти прийшов? І сказав той: я втік зі стану ізраїльського. | И# речE є3мY давjдъ: tкyду ты2 пришeлъ є3си2; И# речE є3мY: t полкA ї}лева ѓзъ и3збэг0хъ. |
|
4
|
4
|
| І сказав йому Давид: що відбулося? розкажи мені. І той сказав: народ побіг з битви, і безліч народу впало і померло, і вмерли і Саул і син його Іонафан. | И# речE є3мY давjдъ: что2 сл0во сіE; возвэсти1 ми. И# речE: ћкw побэг0ша лю1діе t брaни, и3 пад0ша мн0зи t людjй, и3 и3змр0ша, и3 саyлъ и3 їwнаfaнъ сhнъ є3гw2 ќмре. |
|
5
|
5
|
| І сказав Давид отрокові, який розповідав йому: як ти знаєш, що Саул і син його Іонафан померли? | И# речE давjдъ џтроку возвэсти1вшему є3мY: кaкw знaеши, ћкw ќмре саyлъ и3 їwнаfaнъ сhнъ є3гw2; |
|
6
|
6
|
| І сказав отрок, який розповідав йому: я випадково прийшов на гору Гелвуйську, і ось, Саул упав на свій спис, колісниці ж і вершники наздоганяли його. | И# речE џтрокъ возвэщazй є3мY: по слyчаю пріид0хъ въ г0ру гелвyйскую, и3 сE, саyлъ нападaше на копіE своE, и3 сE, колєсни1цы и3 вельмHжи собрaшасz нaнь: |
|
7
|
7
|
| Тоді він оглянувся назад і, побачивши мене, покликав мене. | и3 њбозрёсz вспsть (саyлъ) и3 ви1дэ мS, и3 призвa мz, и3 рёхъ: сE, ѓзъ: |
|
8
|
8
|
| І я сказав: ось я. Він сказав мені: хто ти? І я сказав йому: я — амаликитянин. | и3 речe ми: кто2 ты2 є3си2; и3 рёхъ: ґмаликjтинъ є4смь ѓзъ: |
|
9
|
9
|
| Тоді він сказав мені: підійди до мене й убий мене, бо туга смертна охопила мене, душа моя усе ще в мені. | и3 речe ми: пріиди2 u5бо на мS и3 ўбjй мS, ћкw њб8sтъ мS тмA лю1таz, ћкw є3щE душA моS во мнЁ: |
|
10
|
10
|
| І я підійшов до нього й убив його, бо знав, що він не буде живий після свого падіння; і взяв я [царський] вінець, який був на голові його, і зап’ястя, яке було на руці його, і приніс їх до господаря мого сюди. | и3 стaхъ над8 ни1мъ, и3 ўби1хъ є3го2: вёдэхъ бо, ћкw не бyдетъ жи1въ по падeніи своeмъ: и3 взsвъ вэнeцъ цaрскій, и4же бЁ на главЁ є3гw2, и3 нарaмницу, ћже бЁ на плєщY є3гw2, и3 принес0хъ сі‰ къ господи1ну моемY сёмw. |
|
11
|
11
|
| Тоді схопив Давид одяг свій і роздер його, також і всі люди, які були з ним, [роздерли одяг свій,] | И# є4мьсz давjдъ за ри6зы сво‰, и3 раздрA |, и3 вси2 мyжіе и4же съ ни1мъ раздрaша ри6зы сво‰, |
|
12
|
12
|
| і ридали і плакали, і постилися до вечора за Саула і за сина його Іонафана, і за народ Господній і за дім Ізраїлів, що впали вони від меча. | и3 рыдaша и3 плaкашасz, и3 пости1шасz до вeчера њ саyлэ, и3 њ їwнаfaнэ сhнэ є3гw2, и3 њ лю1дехъ їyдиныхъ и3 њ д0мэ ї}левэ, ћкw и3збіeни бhша мечeмъ. |
|
13
|
13
|
| І сказав Давид отроку, який розповідав йому: звідки ти? І сказав він: я — син прибульця амаликитянина. | И# речE давjдъ џтроку возвэсти1вшему є3мY: tкyду ты2 є3си2; И# речE: сhнъ мyжа пришeлца ґмаликjтина є4смь ѓзъ. |
|
14
|
14
|
| Тоді Давид сказав йому: як не побоявся ти підняти руку, щоб убити помазаника Господнього? | И# речE є3мY давjдъ: кaкw не ўбоsлсz є3си2 воздви1гнути рyку твою2 погуби1ти хрістA гDнz; |
|
15
|
15
|
| І покликав Давид одного зі слуг і сказав йому: підійди, убий його. | И# призвA давjдъ є3ди1наго t џтрwкъ свои1хъ и3 речE: и3ди2, ўбjй є3го2. И# ўби2 є3го2, и3 ќмре. |
|
16
|
16
|
| І той убив його, і він помер. І сказав до нього Давид: кров твоя на голові твоїй, бо твої вуста свідчили проти тебе, коли ти говорив: я убив помазаника Господнього. | И# речE є3мY давjдъ: кр0вь твоS на главЁ твоeй, ћкw ўстA тво‰ на тS возвэщaша, глаг0люще: ћкw ѓзъ ўби1хъ хрістA гDнz. |
|
17
|
17
|
| І оплакав Давид Саула і сина його Іонафана цією плачевною піснею, | И# плaкасz давjдъ плaчемъ си1мъ њ саyлэ и3 њ їwнаfaнэ сhнэ є3гw2, |
|
18
|
18
|
| і повелів навчити синів Іудиних луку, як написано в книзі Праведного, і сказав: | и3 речE є4же научи1ти сhны ї{дины стрэлsнію. СE напи1сано въ кни1зэ првdнагw. |
|
19
|
19
|
| краса твоя, о Ізраїлю, вражена на висотах твоїх! як упали сильні! | И# речE: воздви1гни ст0лпъ, ї}лю, над8 ўмeршими на выс0кихъ твои1хъ ћзвеными: кaкw пад0ша си1льніи; |
|
20
|
20
|
| Не розповідайте в Гефі, не сповіщайте на вулицях Аскалона, щоб не раділи дочки филистимлян, щоб не торжествували дочки необрізаних. | не возвэщaйте въ гefэ, нижE повёдайте на и3сх0дищихъ ґскалHнихъ, да не возвеселsтсz дщє1ри и3ноплемє1нничи, ни да возрaдуютсz дщє1ри неwбрёзанныхъ. |
|
21
|
21
|
| Гори Гелвуйські! нехай [не зійде] ні роса, ні дощ на вас, і нехай не буде на вас полів з плодами, бо там уражений щит сильних, щит Саула, ніби не був він помазаний єлеєм. | Г0ры гелв{йскіz, да не сни1детъ росA нижE д0ждь на вaсъ: и3 сeла начaткwвъ (жи1тныхъ), ћкw тaмw повeрженъ бhсть щи1тъ си1льныхъ: щи1тъ саyловъ не бhти помaзанъ є3лeемъ: |
|
22
|
22
|
| Без крови поранених, без жиру сильних лук Іонафана не повертався назад, і меч Саула не повертався марно. | t кр0ве ћзвеныхъ и3 t тyка си1льныхъ лyкъ їwнаfaновъ не возврати1сz т0щь вспsть, и3 мeчь саyловъ не возврати1сz т0щь: |
|
23
|
23
|
| Саул та Іонафан, люб’язні і злагідні в житті своєму, не розлучилися й у смерті своїй; швидші за орлів, сильніші за левів вони були. | саyлъ и3 їwнаfaнъ возлю1бленніи и3 прекрaсніи неразлyчни, благолёпни въ животЁ своeмъ, и3 въ смeрти своeй не разлучи1шасz: пaче nрлHвъ лeгцы и3 пaче львHвъ крёпцы: |
|
24
|
24
|
| Дочки ізраїльські! плачте за Саулом, який одягав вас у багряницю з прикрасами і діставав на одяг ваш золоті прикраси. | плaчите по саyлэ, дщє1ри ї}лєвы, и4же вaсъ њблачaше въ червлєни1цы со ўкрашeніемъ вaшимъ, и3 возлагaше ўкрашeніе злaто на ри6зы вaшz: |
|
25
|
25
|
| Як упали сильні на полі битви! Убитий Іонафан на висотах твоїх. | кaкw пад0ша си1льніи посредЁ брaни; їwнаfaне, до смeрти на выс0кихъ твои1хъ ћзвенъ є3си2: |
|
26
|
26
|
| Тужу за тобою, брате мій Іонафане; ти був дуже дорогим для мене; любов твоя була для мене вище за любов жіночу. | болёзную њ тебЁ, брaте м0й їwнаfaне, крaсный ми2 ѕэлw2, ўдиви1сz люб0вь твоS t менє2 пaче любвE жeнскіz: |
|
27
|
27
|
| Як упали сильні, загинула зброя військова! | кaкw пад0ша си1льніи, и3 погиб0ша nр{жіz бр†ннаz; |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| Після цього Давид запитав Господа, говорячи: чи йти мені в яке-небудь місто Іудине? І сказав йому Господь: іди. І сказав Давид: куди йти? І сказав Він: у Хеврон. | И# бhсть по си1хъ, и3 вопроси2 давjдъ гDа, глаг0лz: вни1ду ли въ є3ди1нъ t градHвъ їyдиныхъ; И# речE гDь къ немY: и3 вни1ди. И# речE давjдъ: кaмw вни1ду; И# речE: въ хеврHнъ. |
|
2
|
2
|
| І пішов туди Давид і обидві дружини його, Ахиноама ізреелитянка й Авигея, колишня дружина Навала, кармилитянка. | И# и4де тaмw давjдъ въ хеврHнъ, и3 џбэ жєны2 є3гw2, ґхінаaмъ їезраилjтынz и3 ґвігeа (бhвшаz) женA навaла карми1лскагw, |
|
3
|
3
|
| І людей, які були з ним, привів Давид, кожного з родиною його, й оселилися в місті Хевроні. | и3 мyжіе и5же съ ни1мъ кjйждо, и3 д0мове и4хъ, и3 начaша жи1ти во градёхъ хеврHнскихъ. |
|
4
|
4
|
| І прийшли мужі Іудині і помазали там Давида на царство над домом Іудиним. І донесли Давиду, що жителі Іависа галаадського поховали Саула. | И# пріид0ша мyжіе t їудeи и3 помaзаша тaмw давjда, да цaрствуетъ над8 д0момъ їyдинымъ. И# возвэсти1ша давjду, глаг0люще: ћкw мyжіе їавjса галаадітjтскагw погреб0ша саyла. |
|
5
|
5
|
| І відправив Давид послів до жителів Іависа галаадського, сказати їм: благословенні ви у Господа за те, що зробили цю милість господареві своєму Саулу, [помазаникові Господньому,] і поховали його [та Іонафана, сина його], | И# послA давjдъ послы2 къ старёйшинамъ їавjса галаадітjтскагw и3 речE къ ни6мъ давjдъ: блгcвeни вы2 гDу, ћкw сотвори1сте ми1лость сію2 над8 господи1номъ вaшимъ саyломъ, хріст0мъ гDнимъ, и3 погреб0сте є3го2 и3 їwнаfaна сhна є3гw2: |
|
6
|
6
|
| і нині нехай віддасть вам Господь милістю й істиною; і я зроблю вам благодіяння за те, що ви це зробили; | и3 нн7э да сотвори1тъ гDь съ вaми млcть и3 и4стину: и3 ѓзъ сотворю2 съ вaми сіE благ0е, понeже сотвори1сте глаг0лъ сeй: |
|
7
|
7
|
| нині нехай зміцняться руки ваші, і будьте мужні; бо господар ваш Саул помер, а мене помазав дім Іудин царем над собою. | и3 нн7э да ўкрэпsтсz рyки вaшz, и3 да бyдете сhнове си1льніи, ћкw ќмре господи1нъ вaшъ саyлъ, менe же помaза д0мъ їyдинъ, да цaрствую над8 ни1ми. |
|
8
|
8
|
| Але Авенир, син Нирів, начальник війська Саулового, взяв Ієвосфея, сина Саулового, і привів його в Маханаїм, | И# ґвени1ръ сhнъ ни1ровъ, начaлный воев0да саyловъ, взS їевосfeа сhна саyлz, и3 и3зведE є3го2 и3з8 полкA въ манаeмъ, |
|
9
|
9
|
| і поставив його царем над Галаадом, і Ашуром, і Ізреелем, і Єфремом, і Веніаміном, і над усім Ізраїлем. | и3 воцари2 є3го2 над8 галаадjтіею и3 над8 fасірjею и3 над8 їезраи1лемъ и3 над8 є3фрeмомъ и3 над8 веніамjномъ и3 над8 всёмъ ї}лемъ. |
|
10
|
10
|
| Сорок років було Ієвосфею, синові Сауловому, коли він став царем над Ізраїлем, і царював два роки. Тільки дім Іудин залишився з Давидом. | Четhредесzть лётъ їевосfeю бЁ сhну саyлову, є3гдA начA цaрствовати над8 ї}лемъ, и3 двA лBта цaрствова, кромЁ д0му їyдина, и4же бhсть за давjдомъ. |
|
11
|
11
|
| Всього часу, в який Давид царював у Хевроні над домом Іудиним, було сім років і шість місяців. | И# бhша днjе, въ нsже давjдъ цaрствова въ хеврHнэ над8 д0момъ їyдинымъ, сeдмь лётъ и3 шeсть мцcъ. |
|
12
|
12
|
| І вийшов Авенир, син Нирів, і слуги Ієвосфея, сина Саулового, з Маханаїма в Гаваон. | И# и3зhде ґвени1ръ сhнъ ни1ровъ и3 џтроцы їевосfeа сhна саyлz и3з8 манаeма въ гаваHнъ. |
|
13
|
13
|
| Вийшов і Іоав, син Саруї, зі слугами Давида, і зустрілися біля Гаваонського ставу, і засіли ті на одній стороні ставу, а ці на іншій стороні ставу. | И# їwaвъ сhнъ саруjевъ и3 џтроцы давjдwвы и3зыд0ша t хеврHна и3 срэт0шасz съ ни1ми ў пот0ка гаваHнz кyпнw, и3 сэд0ша сjи над8 пот0комъ tсю1ду, и3 тjи tтyду. |
|
14
|
14
|
| І сказав Авенир Іоаву: нехай встануть юнаки і пограють перед нами. І сказав Іоав: нехай встануть. | И# речE ґвени1ръ ко їwaву: да востaнутъ нн7э џтроцы и3 да поигрaютъ пред8 нaми. И# речE їwaвъ: да востaнутъ. |
|
15
|
15
|
| І встали і пішли кількістю дванадцять веніамитян з боку Ієвосфея, сина Саулового, і дванадцять зі слуг Давидових. | И# востaша и3 преид0ша t џтрwкъ веніамjновыхъ, числ0мъ дванaдесzть їевосfeа сhна саyлz, и3 t џтрwкъ давjдовыхъ дванaдесzть: |
|
16
|
16
|
| Вони схопили один одного за голову, встромили меч один одному в бік і упали разом. І було названо це місце Хелкаф-Хаццурим, що в Гаваоні. | и3 взS кjйждо рук0ю за главY и4скреннzгw своегw2, и3 мeчь є3гw2 въ рeбра и4скреннzгw є3гw2, и3 пад0ша вкyпэ: и3 наречeсz и4мz мёсту томY чaсть навётникwвъ, ћже є4сть въ гаваHнэ. |
|
17
|
17
|
| І відбулася в той день найжорстокіша битва, і Авенир з людьми ізраїльськими був уражений слугами Давида. | И# бhсть брaнь жeстока ѕэлw2 въ т0й дeнь: и3 падE ґвени1ръ и3 мyжіе ї}лстіи пред8 џтрwки давjдwвы. |
|
18
|
18
|
| І були там три сини Саруї: Іоав, і Авесса, й Асаїл. Асаїл же був легкий на ноги, як сарна в полі. | И# бhша тaмw три2 сhнове саруjєвы, їwaвъ и3 ґвeсса и3 ґсаи1лъ: ґсаи1лъ же бЁ лег0къ ногaма свои1ма, ћкw є3ди1на сeрна t сyщихъ на селЁ. |
|
19
|
19
|
| І погнався Асаїл за Авениром і переслідував його, не ухиляючись ні праворуч, ні ліворуч від слідів Авенира. | И# погнA ґсаи1лъ в8слёдъ ґвени1ра, и3 не ўклони1сz ни на дeсно ни на лёво, но в8слёдъ ґвени1ра: |
|
20
|
20
|
| І оглянувся Авенир назад і сказав: чи ти це, Асаїл? Той сказав: я. | и3 њзрёсz ґвени1ръ назaдъ себє2 и3 речE: тh ли є3си2 сaмъ, ґсаи1ле; И# речE: ѓзъ є4смь. |
|
21
|
21
|
| І сказав йому Авенир: ухилися праворуч або ліворуч, і вибери собі одного зі слуг і візьми собі його озброєння. Але Асаїл не захотів відстати від нього. | И# речE є3мY ґвени1ръ: ўклони1сz ты2 на дeсно и3ли2 на шyее, и3 возми2 себЁ є3ди1наго t џтрwкъ, и3 возми2 себЁ всE nрyжіе є3гw2. И# не восхотЁ ґсаи1лъ ўклони1тисz t негw2. |
|
22
|
22
|
| І повторив Авенир ще, говорячи Асаїлу: відстань від мене, щоб я не повалив тебе на землю; тоді з яким лицем з’явлюся я до Іоава, брата твого? | И# приложи2 є3щE ґвени1ръ глаг0лати ко ґсаи1лу: tступи2 t менє2, да не поражy тz њ зeмлю: и3 кaкw kвлю2 лицE моE ко їwaву; |
|
23
|
23
|
| [і де це буває? повернися до брата твого Іоава.] Але той не захотів відстати. Тоді Авенир, повернувши спис, уразив його в живіт; спис пройшов наскрізь його, і він упав там же і помер на місці. Усі, проходячи через те місце, де упав і помер Асаїл, зупинялися. | и3 гдЁ сyть сі‰; возврати1сz ко їwaву брaту твоемY. И# не хотsше tступи1ти. И# ўдaри є3го2 ґвени1ръ копіeмъ созади2 въ лsдвіz: и3 пр0йде копіE сквозЁ є3го2, и3 падE тaмw и3 ќмре пред8 ни1мъ: и3 бhсть всsкъ приходsй до мёста, и3дёже падE ґсаи1лъ и3 ќмре, и3 њстановлsшесz. |
|
24
|
24
|
| І переслідували Іоав і Авесса Авенира. Сонце вже зайшло, коли вони прийшли до пагорба Амма, що проти Гиаха, на дорозі до пустелі Гаваонської. | И# погнaша їwaвъ и3 ґвeсса в8слёдъ ґвени1ра, и3 с0лнце заходsше: и3 тjи пріид0ша дaже до холмA ґммA, и4же є4сть пред8 лицeмъ гaи, пyть пустhни гаваHни. |
|
25
|
25
|
| І зібралися веніамитяни навколо Авенира і склали одне ополчення, і стали на вершині одного пагорба. | И# собрaшасz сhнове веніамjнwвы за ґвени1ромъ и3 бhша въ сни1тіи є3ди1нэмъ, и3 стaша на версЁ холмA є3ди1нагw. |
|
26
|
26
|
| І звернувся Авенир до Іоава, і сказав: чи вічно буде пожирати меч? Чи ти не знаєш, що наслідки будуть сумні? І доки ти не скажеш людям, щоб вони перестали переслідувати братів своїх? | И# воззвA ґвени1ръ ко їwaву и3 речE: є3дA въ побёду поsстъ мeчь; и3ли2 не вёси, ћкw гwрькA бyдутъ послBднzz; и3 док0лэ не речeши лю1демъ возврати1тисz созади2 брaтій нaшихъ; |
|
27
|
27
|
| І сказав Іоав: живий Бог! якби ти не говорив інше, то ще ранком перестали б люди переслідувати братів своїх. | И# речE їwaвъ: жи1въ гDь, ћкw, ѓще бы не рeклъ є3си2, тогдA t ќтра бы лю1діе мои2 престaли гонsще кjйждо в8слёдъ брaта своегw2. |
|
28
|
28
|
| І засурмив Іоав трубою, і зупинився весь народ, і не переслідували більше ізраїльтян; битва припинилася. | И# воструби2 їwaвъ труб0ю, и3 стaша вси2 лю1діе, и3 не погнaша в8слёдъ ї}лтzнъ, и3 не приложи1ша ктомY рaтовати. |
|
29
|
29
|
| Авенир же і люди його йшли рівниною всю ту ніч і перейшли Йордан, і пройшли весь Битрон, і прийшли в Маханаїм. | Ґвени1ръ же и3 мyжіе є3гw2 и3д0ша на зaпадъ всю2 н0щь џну, и3 преид0ша їoрдaнъ, и3 проид0ша всю2 странY тY, и3 пріид0ша въ п0лкъ. |
|
30
|
30
|
| І повернувся Іоав від переслідування Авенира і зібрав весь народ, і бракувало зі слуг Давидових дев’ятнадцять чоловік, крім Асаїла. | И# їwaвъ возврати1сz вспsть t ґвени1ра, и3 собрA вс‰ лю1ди, и3 и3счи1слиша џтрwкъ давjдовыхъ (пaдшихъ) девzтьнaдесzть мужeй, и3 ґсаи1ла. |
|
31
|
31
|
| Слуги ж Давидові вразили веніамитян і людей Авенирових; упало їх триста шістдесят чоловік. | Џтроцы же давjдwвы ўби1ша сынHвъ веніамjнихъ мужeй ґвени1ровыхъ три1ста и3 шестьдесsтъ мужeй. |
|
32
|
32
|
| І взяли Асаїла і поховали його в гробі батька його, що у Вифлеємі. Іоав же з людьми своїми йшов усю ніч і на світанку прибув у Хеврон. | И# взsша ґсаи1ла, и3 погреб0ша є3го2 во гр0бэ nтцA є3гw2 въ виfлеeмэ. И# и4де їwaвъ и3 мyжіе є3гw2 съ ни1мъ всю2 н0щь, и3 њсвэт0ша въ хеврHнэ. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| І був довгочасний розбрат між домом Сауловим і домом Давидовим. Давид все більше і більше дужчав, а дім Саулів більше і більше слабшав. | И# бhсть брaнь на мн0го междY д0момъ саyлимъ и3 междY д0момъ давjдовымъ, и3 д0мъ давjдовъ возвышaшесz и3 ўкрэплsшесz, д0мъ же саyль и3дsше и3 и3знемогaше. |
|
2
|
2
|
| І народилися у Давида [шість] синів у Хевроні. Первісток його був Амнон від Ахиноами ізреелитянки, | И# роди1шасz давjду въ хеврHнэ сынHвъ шeсть: и3 бЁ первор0дный є3мY ґмнHнъ t ґхінаaмы їезраилjтыни, |
|
3
|
3
|
| а другий [син] його — Далуя від Авигеї, колишньої дружини Навала, кармилитянки; третій — Авессалом, син Маахи, дочки Фалмая, царя Гессурського; | и3 вторhй є3мY сhнъ далуjа t ґвігeи карми1лскіz, и3 трeтій ґвессалHмъ сhнъ маaхи дщeре fолмJ царS гессjрска, |
|
4
|
4
|
| четвертий — Адонія, син Аггифи; п’ятий — Сафатія, син Авитали; | четвeртый ґдHніа сhнъ ґггjfы, и3 пsтый сафатjа t ґвітaлы, |
|
5
|
5
|
| шостий — Ієфераам від Егли, дружини Давидової. Вони народилися у Давида у Хевроні. | и3 шестhй їеfераaмъ t є4глы жены2 давjдовы: сjи роди1шасz давjду въ хеврHнэ. |
|
6
|
6
|
| Коли був розбрат між домом Саула і домом Давида, то Авенир підтримував дім Саула. | И# бhсть внегдA бhти брaни междY д0момъ саyлимъ и3 междY д0момъ давjдовымъ, и3 бsше ґвени1ръ держA д0мъ саyловъ. |
|
7
|
7
|
| У Саула була наложниця, на ім’я Рицпа, дочка Айя [і ввійшов до неї Авенир]. І сказав [Ієвосфей] Авениру: навіщо ти ввійшов до наложниці батька мого? | И# саyлова подл0жница бЁ, є4йже бЁ и4мz ресфA, дщeрь їHлz. И# вни1де къ нeй ґвени1ръ, и3 речE їевосfeй сhнъ саyль ко ґвени1ру: что2 ћкw вшeлъ є3си2 къ подл0жницэ nтцA моегw2; |
|
8
|
8
|
| Авенир же сильно розгнівався на слова Ієвосфея і сказав: хіба я — собача голова? Я проти Іуди зробив нині милість дому Саула, батька твого, братам його і друзям його, і не видав тебе в руки Давида, а ти звинувачуєш нині мене у гріху через жінку. | И# разгнёвасz ѕэлw2 ґвени1ръ њ словеси2 сeмъ на їевосfeа и3 речE є3мY ґвени1ръ: є3дA пeсіz главA є4смь ѓзъ; сотвори1хъ днeсь ми1лость д0му саyла nтцA твоегw2 и3 брaтіи и3 знaємымъ, и3 не tступи1хъ въ д0мъ давjдовъ, и3 и4щеши на мнЁ ты2 њ непрaвдэ жены2 днeсь; |
|
9
|
9
|
| Те і те нехай зробить Бог Авениру і ще більше зробить йому! Як клявся Господь Давиду, так і зроблю йому [в цей день]: | сі‰ да сотвори1тъ бGъ ґвени1ру и3 сі‰ да приложи1тъ є3мY, занE ћкоже клsтсz гDь давjду, тaкw сотворю2 є3мY въ сeй дeнь, |
|
10
|
10
|
| відніму царство від дома Саулового і поставлю престіл Давида над Ізраїлем і над Іудою, від Дана до Вирсавії. | є4же tsти цaрство t д0му саyлz и3 воздви1гнути прест0лъ давjдовъ во ї}ли и3 во їyдэ t дaна дaже до вирсавjи. |
|
11
|
11
|
| І не міг Ієвосфей заперечити Авениру, бо боявся його. | И# не возм0же ктомY їевосfeй tвэщaти ґвени1ру словесE t боsзни, ћже къ немY. |
|
12
|
12
|
| І послав Авенир від себе послів до Давида [у Хеврон, де він знаходився], сказати: чия ця земля? І ще сказати: уклади союз зі мною, і рука моя буде з тобою, щоб навернути до тебе весь народ ізраїльський. | И# послA ґвени1ръ къ давjду послы2 въ fелaмъ, и3дёже бЁ, ѓбіе, глаг0лz: положи2 завётъ тв0й со мн0ю, и3 сE, рукA моS съ тоб0ю, є4же возврати1ти ми2 къ тебЁ вeсь д0мъ ї}левъ. |
|
13
|
13
|
| І сказав [Давид]: добре, я укладу союз з тобою, тільки прошу тебе про одне, а саме — ти не побачиш лиця мого, якщо не приведеш із собою Мелхоли, дочки Саула, коли прийдеш побачитися зі мною. | И# речE давjдъ: д0брэ, ѓзъ положY съ тоб0ю завётъ, т0кмw словесE є3ди1нагw прошY ў тебє2, глаг0лz: не и4маши ви1дэти лицA моегw2, ѓще не приведeши мелх0лы дщeре саyли, приходsщу ти2 ви1дэти лицE моE. |
|
14
|
14
|
| І відправив Давид послів до Ієвосфея, сина Саулового, сказати: віддай дружину мою Мелхолу, яку я одержав за сто краєобрізань филистимських. | И# послA давjдъ ко їевосfeю сhну саyлю вёстники, глаг0лz: tдaждь мнЁ женY мою2 мелх0лу, ю4же взsхъ за сто2 неwбрёзаній и3ноплемeнничихъ. |
|
15
|
15
|
| І послав Ієвосфей і взяв її від чоловіка, від Фалтія, сина Лаїшевого. | И# послA їевосfeй, и3 взsтъ ю5 t мyжа є3S t фалтіи1ла сhна селли1мова. |
|
16
|
16
|
| Пішов з нею і чоловік її і з плачем проводжав її до Бахурима; але Авенир сказав йому: йди назад. І він повернувся. | И# и3дsше мyжъ є3S съ нeю плaчасz дaже до варакjма. И# речE къ немY ґвени1ръ: и3ди2, возврати1сz. И# возврати1сz. |
|
17
|
17
|
| І звернувся Авенир до старійшин ізраїльських, говорячи: і вчора і третього дня ви бажали, щоб Давид був царем над вами, | И# речE ґвени1ръ къ старёйшинамъ ї}лєвымъ, глаг0лz: вчерA и3 трeтіzгw днE и3скaсте давjда, да цaрствуетъ над8 вaми: |
|
18
|
18
|
| тепер зробіть це, бо Господь сказав Давиду: «рукою раба Мого Давида Я спасу народ Мій Ізраїля від руки филистимлян і від руки усіх ворогів його». | и3 нн7э сотвори1те, ћкоже гDь гlа њ давjдэ, гlz: рук0ю рабA моегw2 давjда сп7сY лю1ди мо‰ ї}лz t руки2 и3ноплемeнничи и3 t руки2 всёхъ врагHвъ и4хъ. |
|
19
|
19
|
| Те саме говорив Авенир і веніамитянам. І пішов Авенир у Хеврон, щоб переказати Давиду все, чого бажав Ізраїль і весь дім Веніамінів. | И# глаг0ла ґвени1ръ во ќшы веніамjну: и3 и4де ґвени1ръ глаг0лати во ќшы давjдwвы въ хеврHнъ вс‰, є3ли6ка ўгHдна бёша пред8 nчи1ма ї}левыма и3 пред8 nчи1ма всегw2 д0му веніамjнz. |
|
20
|
20
|
| І прийшов Авенир до Давида в Хеврон і з ним двадцять чоловік, і зробив Давид бенкет для Авенира і людей, які були з ним. | И# пріи1де ґвени1ръ къ давjду въ хеврHнъ, и3 съ ни1мъ двaдесzть мужeй. И# сотвори2 давjдъ пи1ръ ґвени1ру и3 мужє1мъ є3гw2 и5же съ ни1мъ. |
|
21
|
21
|
| І сказав Авенир Давиду: я встану і піду і зберу до господаря мого царя весь народ ізраїльський, і вони вступлять у завіт з тобою, і будеш царювати над усіма, як бажає душа твоя. І відпустив Давид Авенира, і він пішов з миром. | И# речE ґвени1ръ къ давjду: востaну нн7э и3 пойдY и3 соберY къ господи1ну моемY царю2 всего2 ї}лz, и3 положY съ ни1мъ завётъ, и3 цaрствовати и4маши всёми, и4хже желaетъ душA твоS. И# послA давjдъ ґвени1ра, и3 и4де съ ми1ромъ. |
|
22
|
22
|
| І ось, слуги Давидові з Іоавом прийшли з походу і принесли із собою багато здобичі; але Авенира вже не було з Давидом у Хевроні, бо Давид відпустив його, і він пішов з миром. | И# сE, џтроцы давjдwвы и3 їwaвъ и3дsху t и3сх0да и3 корhсть мн0гу несsху съ соб0ю, и3 ґвени1ръ ўжE не бЁ съ давjдомъ въ хеврHнэ, ћкw tслaнъ бsше, и3 tи1де съ ми1ромъ. |
|
23
|
23
|
| Коли Іоав і усе військо, що ходило з ним, прийшли, то Іоаву розповіли: приходив Авенир, син Нирів, до царя, і той відпустив його, і він пішов з миром. | Їwaвъ же и3 всE в0инство є3гw2 пріи1де: и3 возвэсти1ша їwaву, глаг0люще: прихождaше ґвени1ръ сhнъ ни1ровъ къ давjду, и3 tслA є3го2, и3 tи1де съ ми1ромъ. |
|
24
|
24
|
| І прийшов Іоав до царя і сказав: що ти зробив? Ось, приходив до тебе Авенир; навіщо ти відпустив його, і він пішов? | И# вни1де їwaвъ къ царю2 и3 речE: что2 сіE сотвори1лъ є3си2; сE, прихождaше ґвени1ръ къ тебЁ, и3 почто2 tпусти1лъ є3си2 є3го2, и3 tи1де съ ми1ромъ; |
|
25
|
25
|
| Ти знаєш Авенира, сина Нирового: він приходив обманути тебе, довідатися про вихід твій і вхід твій і розвідати все, що ти робиш. | и3ли2 не вёси ѕл0бы ґвени1ра сhна ни1рова, ћкw слукaвствовати къ тебЁ пріи1де, и3 ўразумёти и3сх0дъ тв0й и3 вх0дъ тв0й, и3 ўвёдати вс‰ є3ли6ка твори1ши ты2; |
|
26
|
26
|
| І вийшов Іоав від Давида і послав гінців слідом за Авениром; і повернули вони його від колодязя Сиру, без відома Давида. | И# возврати1сz їwaвъ t давjда, и3 послA послы2 в8слёдъ ґвени1ра, и3 возврати1ша є3го2 t клaдzзz сеірaмска: давjдъ же не вёдzше. |
|
27
|
27
|
| Коли Авенир повернувся в Хеврон, то Іоав відвів його усередину воріт, начебто для того, щоб поговорити з ним таємно, і там уразив його в живіт. І помер Авенир за кров Асаїла, брата Іоавового. | И# возврати2 ґвени1ра въ хеврHнъ, и3 соврати2 є3го2 їwaвъ на странY t врaтъ глаг0лати къ немY лукaвнw: и3 ўдaри є3го2 въ лsдвіz, и3 ќмре въ кр0ви ґсаи1ла брaта їwaвлz. |
|
28
|
28
|
| І почув опісля Давид про це і сказав: невинний я і царство моє повік перед Господом у крові Авенира, сина Нирового; | И# ўслhша давjдъ по си1хъ и3 речE: чи1стъ є4смь ѓзъ и3 цaрство моE t гDа и3 tнн7э и3 до вёка t кр0ве ґвени1ра сhна ни1рова: |
|
29
|
29
|
| нехай упаде вона на голову Іоава і на весь дім батька його; нехай ніколи не залишається дім Іоава без сіменеточивого, або прокаженого, або того, хто спирається на посох, або того, хто падає від меча, або того, хто потребує хліба. | да сни1детъ на главY їwaвлю и3 на вeсь д0мъ nтцA є3гw2, и3 да не њскудёетъ t д0му їwaвлz и3зливazй сёмz, и3 прокажeнный, и3 держaйсz жезлA, и3 пaдаzй nрyжіемъ, и3 ўмaленный хлёбами. |
|
30
|
30
|
| Іоав же і брат його Авесса убили Авенира за те, що він умертвив брата їхнього Асаїла в битві біля Гаваона. | Їwaвъ же и3 ґвeсса брaтъ є3гw2 наблюдaху ґвени1ра, понeже ўби2 ґсаи1ла брaта и4хъ въ гаваHнэ на брaни. |
|
31
|
31
|
| І сказав Давид Іоаву і всім людям, які були з ним: роздеріть одяг ваш й одягніться у волосяницю і плачте над Авениром. І цар Давид ішов за гробом його. | И# речE давjдъ ко їwaву и3 ко всBмъ лю1демъ є3гw2: раздери1те ри6зы вaшz и3 препоsшитесz врeтищы, и3 рыдaйте њ ґвени1рэ. Сaмъ же цaрь давjдъ и3дsше в8слёдъ nдрA. |
|
32
|
32
|
| Коли погребали Авенира в Хевроні, то цар голосно плакав над гробом Авенира; плакав і весь народ. | И# погреб0ша ґвени1ра въ хеврHнэ. И# воздви1же цaрь глaсъ св0й и3 плaкасz над8 гр0бомъ є3гw2, и3 вси2 лю1діе плaкаша њ ґвени1рэ. |
|
33
|
33
|
| І оплакав цар Авенира, говорячи: чи смертю підлого помирати Авениру? | И# плaкасz цaрь над8 ґвени1ромъ и3 речE: є3дA смeртію навaла ќмре ґвени1ръ; |
|
34
|
34
|
| Руки твої не були зв’язані, і ноги твої не в кайданах, і ти упав, як падають від розбійників. І весь народ став ще більше плакати над ним. | рyцэ твои2 не св‰заны, н0зэ твои2 не во њк0вахъ: не приступи1лъ є3си2 ћкоже навaлъ, пред8 сынми2 непрaвды пaлъ є3си2. И# собрaшасz вси2 лю1діе плaкатисz є3гw2, |
|
35
|
35
|
| І прийшов весь народ запропонувати Давиду хліба, коли ще тривав день; але Давид поклявся, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо я до заходу сонця споживу хліба або чого-небудь. | и3 пріид0ша вси2 лю1діе предложи1ти давjду ћсти хлёбы є3щE сyщу дни2. И# клsтсz давjдъ, глаг0лz: сі‰ да сотвори1тъ ми2 бGъ и3 сі‰ да приложи1тъ, ћкw ѓще не зaйдетъ с0лнце, не и4мамъ вкуси1ти хлёба ни и3н0гw чегw2. |
|
36
|
36
|
| І весь народ довідався про це, і сподобалося йому це, як і все, що робив цар, подобалося всьому народові. | И# познaша вси2 лю1діе, и3 ўгHдна бhша пред8 ни1ми вс‰, є3ли6ка сотвори2 цaрь пред8 людьми2. |
|
37
|
37
|
| І дізнався весь народ і весь Ізраїль у той день, що не від царя сталося умертвлення Авенира, сина Нирового. | И# разумёша вси2 лю1діе и3 вeсь ї}ль въ т0й дeнь, ћкw не бhсть t царS ўбjйства ґвени1ру сhну ни1рову. |
|
38
|
38
|
| І сказав цар слугам своїм: чи знаєте, що вождь і великий муж упав у цей день в Ізраїлі? | И# речE цaрь nтрокHмъ свои6мъ: не вёсте ли, ћкw властели1нъ вели1къ падE въ сeй дeнь во ї}ли; |
|
39
|
39
|
| Я тепер ще слабкий, хоча і помазаний на царство, а ці люди, сини Саруї, сильніші за мене; нехай же віддасть Господь тому, хто чинить зле, за злобою його! | и3 ћкw ѓзъ є4смь бли1жній днeсь и3 возстaвленъ въ царS; мyжіе же сjи сhнове сар{ины жесточaйшіи менє2 сyть: да воздaстъ гDь творsщему лук†внаz по ѕл0бэ є3гw2. |
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| І почув [Ієвосфей,] син Саулів, що помер Авенир у Хевроні, й опустилися руки його, і весь Ізраїль збентежився. | И# слhша їевосfeй сhнъ саyль, ћкw ќмре ґвени1ръ сhнъ ни1ровъ въ хеврHнэ, и3 њслабёша рyцэ є3гw2, и3 вси2 мyжіе ї}лєвы и3знемог0ша. |
|
2
|
2
|
| У [Ієвосфея,] сина Саулового, два було начальники війська; ім’я одного — Баана й ім’я другого — Рихав, сини Реммона беерофянина, з нащадків Веніамінових, бо і Беероф зараховувався до Веніаміна. | И# двA м{жа старBйшины полкHвъ їевосfeа сhна саyлz: и4мz є3ди1ному ваанA и3 и4мz друг0му рихaвъ, сhнове реммHна вирwfeйскагw t сынHвъ веніамjнихъ: ћкw вирHfъ вмэнsшесz въ сынёхъ веніамjнихъ. |
|
3
|
3
|
| І втекли беерофяни в Гиффаїм і залишилися там прибульцями до цього дня. | И# tбэг0ша вирwfeє въ геfeмъ, и3 бёша тaмw живyще до днeшнzгw днE. |
|
4
|
4
|
| В Іонафана, сина Саулового, був син кульгавий. П’ять років було йому, коли прийшла звістка про Саула та Іонафана з Ізрееля, і нянька, узявши його, побігла. І коли вона бігла поспішно, то він упав, і зробився кульгавим. Ім’я його Мемфивосфей. | И# їwнаfaну сhну саyлю сhнъ бЁ хр0мъ ногaма, сhнъ пzти2 лётъ: и3 т0й, є3гдA пріи1де возвэщeніе њ саyлэ и3 їwнаfaнэ сhнэ є3гw2 t їезраeлz, и3 взsтъ є3го2 пёстунница є3гw2, и3 бэжA: и3 бhсть тщaщейсz є4й на tшeствіе, и3 падE, и3 њхромЁ, и4мz же є3мY мемфівосfeй. |
|
5
|
5
|
| І пішли сини Реммона беерофянина, Рихав і Баана, і прийшли в саму спеку дня до дому Ієвосфея; а він спав на постілі опівдні. | И# поид0ста сhнове реммHна вирwfeйскагw, рихaвъ и3 ваанA, и3 внид0ста во врeмz зн0z дневнaгw въ д0мъ їевосfeовъ, и3 т0й почивaше на nдрЁ въ полyдне: |
|
6
|
6
|
| [А воротар дому, який очищав пшеницю, задрімав і заснув] і Рихав і Баана, брат його, ввійшли усередину дому, ніби для того, щоб узяти пшениці; і вразили його в живіт і утекли. | и3 сE, врaтникъ д0му њчищaше пшени1цу и3 воздремA и3 спaше, рихaвъ же и3 ваанA брaтіz ўтаи6вшасz внид0ста въ д0мъ: |
|
7
|
7
|
| Коли вони ввійшли в дім, [Ієвосфей] лежав на постілі своїй, у спальній кімнаті своїй; і вони вразили його, і умертвили його, і відрубали голову його, і взяли голову його із собою, і йшли безлюдною дорогою всю ніч; | їевосfeй же почивaше на nдрЁ своeмъ въ л0жницэ своeй: и3 би1ста є3го2, и3 ўмертви1ста є3го2, и3 tsста главY є3гw2, и3 взsста главY є3гw2, и3 tид0ста путeмъ и4же на зaпадъ всю2 н0щь: |
|
8
|
8
|
| і принесли голову Ієвосфея до Давида в Хеврон і сказали цареві: ось голова Ієвосфея, сина Саула, ворога твого, який шукав душі твоєї; нині Господь помстився за господаря мого царю Саулу, [ворогові твоєму] і нащадкам його. | и3 принес0ста главY їевосfeову къ давjду въ хеврHнъ и3 рёста къ царю2: сE, главA їевосfeа сhна саyлова врагA твоегw2, и4же и3скaше души2 твоеS, и3 дадE гDь господи1ну нaшему царю2 tмщeніе врагHвъ є3гw2, ћкоже дeнь сeй, t саyла врагA твоегw2 и3 t сёмене є3гw2. |
|
9
|
9
|
| І відповів Давид Рихаву і Баані, братові його, синам Реммона беерофянина, і сказав їм: живий Господь, Який визволив душу мою від усякої скорботи! | И# tвэщA давjдъ рихaву и3 ваанЁ брaту є3гw2, сынHмъ реммHна вирwfeйскагw, и3 речE и4ма: жи1въ гDь, и4же и3збaви дyшу мою2 t всsкіz ск0рби: |
|
10
|
10
|
| якщо того, хто приніс мені звістку, сказавши: «ось, помер Саул, [та Іонафан]», і хто вважав себе радісним вісником, я схопив і убив його в Секелагу, замість того, щоб дати йому нагороду, | и4бо возвэсти1вый мнЁ, ћкw ќмре саyлъ и3 їwнаfaнъ, и3 т0й бsше ѓки благовэствyzй предо мн0ю, и3 ћхъ є3го2 и3 ўби1хъ є3го2 въ секелaзэ, є3мyже д0лженъ бёхъ дaти дaръ: |
|
11
|
11
|
| то тепер, коли негідні люди убили людину невинну в її домі на постелі її, невже я не стягну крови його від руки вашої і не знищу вас із землі? | и3 нн7э мyжіе лукaвіи ўби1ша мyжа прaведна въ домY є3гw2 на nдрЁ є3гw2, и3 нн7э взыщY кр0ве є3гw2 t руки2 вaшеz и3 и3скореню2 вaсъ t земли2. |
|
12
|
12
|
| І наказав Давид слугам, і вбили їх, і відрубали їм руки і ноги, і повісили їх над ставом у Хевроні. А голову Ієвосфея взяли і поховали в гробі Авенира, у Хевроні. | И# заповёда давjдъ nтрокHмъ свои6мъ, и3 ўби1ша и4хъ, и3 tсэк0ша рyцэ и4хъ и3 н0зэ и4хъ, и3 повёсиша и5хъ над8 и3ст0чникомъ въ хеврHнэ, и3 главY їевосfeову погреб0ша во гр0бэ ґвени1ра сhна ни1рова (въ хеврHнэ). |
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| І прийшли всі коліна Ізраїлеві до Давида в Хеврон і сказали: ось, ми — кості твої і плоть твоя; | И# пріид0ша вс‰ племенA ї}лєва къ давjду въ хеврHнъ и3 глаг0лаша є3мY: сE, кHсти тво‰ и3 пл0ть твоS мы2 є3смы2: |
|
2
|
2
|
| ще вчора і третього дня, коли Саул царював над нами, ти виводив і вводив Ізраїля; і сказав Господь тобі: «ти будеш пасти народ Мій Ізраїля і ти будеш вождем Ізраїля». | и3 вчерA и3 трeтіzгw днE саyлу сyщу царю2 над8 нaми, ты2 бhлъ є3си2 вводsй и3 и3зводsй ї}лz, и3 речE гDь къ тебЁ: ты2 ўпасeши лю1ди мо‰ ї}лz и3 ты2 бyдеши в0ждь лю1демъ мои6мъ ї}лю. |
|
3
|
3
|
| І прийшли усі старійшини Ізраїля до царя в Хеврон, і уклав з ними цар Давид завіт у Хевроні перед Господом; і помазали Давида на царя над [усім] Ізраїлем. | И# пріид0ша вси2 старBйшины ї}лєвы къ царю2 въ хеврHнъ, и3 положи2 и5мъ цaрь давjдъ завётъ въ хеврHнэ пред8 гDемъ: и3 помaзаша давjда на цaрство над8 всёмъ ї}лемъ. |
|
4
|
4
|
| Тридцять років було Давиду, коли він став царем; царював сорок років. | Сhнъ три1десzти лётъ давjдъ внегдA воцари1тисz є3мY, и3 цaрствова четhредесzть лётъ: |
|
5
|
5
|
| У Хевроні царював над Іудою сім років і шість місяців, і в Єрусалимі царював тридцять три роки над усім Ізраїлем та Іудою. | сeдмь лётъ и3 мцcей шeсть цaрствова въ хеврHнэ над8 їyдою, и3 три1десzть три2 лBта цaрствова над8 всёмъ ї}лемъ и3 їyдою во їеrли1мэ. |
|
6
|
6
|
| І пішов цар і люди його на Єрусалим проти ієвусеїв, жителів тієї країни; але вони говорили Давиду: «ти не ввійдеш сюди; тебе відженуть сліпі й кульгаві», — це значило: «не ввійде сюди Давид». | И# п0йде давjдъ и3 вси2 мyжіе є3гw2 во їеrли1мъ ко їевусeю, живyщему на земли2 т0й. И# рёша давjду: не вни1деши сёмw, ћкw востaша хромjи и3 слэпjи глаг0люще: ћкw не вни1детъ давjдъ сёмw. |
|
7
|
7
|
| Але Давид узяв фортецю Сион: це — місто Давидове. | И# взS давjдъ крёпость сіHню: сіS є4сть грaдъ давjдовъ. |
|
8
|
8
|
| І сказав Давид у той день: усякий, убиваючи ієвусеїв, нехай уражує списом і кульгавих і сліпих, які ненавидять душу Давида. Тому і говориться: сліпий і кульгавий не ввійде в дім [Господній]. | И# речE давjдъ въ дeнь т0й: всsкъ поражazй їевусeа да касaетсz мечeмъ и3 хромhхъ и3 слэпhхъ и3 ненави1дzщихъ души2 давjдовы. Сегw2 рaди рекyтъ: слэпjи и3 хромjи не вни1дутъ въ д0мъ гDень. |
|
9
|
9
|
| І оселився Давид у фортеці, і назвав її містом Давидовим, і оббудував навкруги від Милло й усередині. | И# сёде давjдъ въ крёпости, и3 наречeсz сіS грaдъ давjдовъ: и3 создA т0й грaдъ w4колw t краегрaдіz, и3 д0мъ св0й. |
|
10
|
10
|
| І процвітав Давид і підносився, і Господь Бог Саваоф був з ним. | И# и3дsше давjдъ и3дhй и3 величaемь, и3 гDь вседержи1тель съ ни1мъ. |
|
11
|
11
|
| І прислав Хирам, цар Тирський, послів до Давида і кедрові дерева, і теслярів і каменярів, і вони побудували дім Давиду. | И# послA хірaмъ цaрь тЂрскій послы2 къ давjду, и3 дрeва кeдрwва, и3 древодёлей, и3 каменодёлателей, и3 создaша д0мъ давjду. |
|
12
|
12
|
| І зрозумів Давид, що Господь утвердив його царем над Ізраїлем і що підніс царство його заради народу Свого Ізраїля. | И# ўразумЁ давjдъ, ћкw ўгот0ва є3го2 гDь въ царS над8 ї}лемъ, и3 ћкw вознесeсz цaрство є3гw2 людjй є3гw2 рaди ї}лz. |
|
13
|
13
|
| І взяв Давид ще наложниць і дружин з Єрусалима, після того, як прийшов з Хеврона. | И# поsтъ давjдъ є3щE жєны2 и3 подлHжницы t їеrли1ма по пришeствіи своeмъ t хеврHна: и3 бhша давjду є3щE сhнове и3 дщє1ри. |
|
14
|
14
|
| І народилися ще в Давида сини і дочки. І ось імена народжених у нього в Єрусалимі: Самус, і Совав, і Нафан, і Соломон, | И# сі‰ и3менA роди1вшымсz є3мY во їеrли1мэ: самyсъ и3 сwвaвъ, и3 наfaнъ и3 соломHнъ, |
|
15
|
15
|
| і Евеар, і Елисуа, і Нафек, і Іафія, | и3 є3веaръ и3 є3лісyе, и3 нафeкъ и3 їефіE, |
|
16
|
16
|
| і Елисама, і Елидає, і Елифалеф, [Самає, Іосиваф, Нафан, Галамаан, Ієваар, Феїсус, Елифалаф, Нагев, Нафек, Іонафан, Леасамис, Ваалимаф і Елифааф]. | и3 є3лісамA и3 є3лідаE и3 є3ліфалafъ, самаE, їесівafъ, наfaнъ, галамаaнъ, їеваaръ, fеисyсъ, є3ліфалafъ, нагefъ, нафeкъ, їанаfaнъ и3 леасамЂсъ, ваалімafъ, є3ліфаafъ. |
|
17
|
17
|
| Коли филистимляни почули, що Давида помазали на царство над Ізраїлем, то піднялися усі филистимляни шукати Давида. І почув Давид і пішов у фортецю. | И# ўслhшаша и3ноплемє1нницы, ћкw помaзасz давjдъ цaрь над8 ї}лемъ, и3 взыд0ша вси2 и3ноплемє1нницы и3скaти давjда. И# ўслhша давjдъ, и3 сни1де въ крёпость. |
|
18
|
18
|
| А филистимляни прийшли і розташувалися в долині Рефаїм. | И#ноплемє1нницы же пріид0ша и3 соедини1шасz во ю3д0ли тітaнстэй. |
|
19
|
19
|
| І запитав Давид Господа, говорячи: чи йти мені проти филистимлян? чи віддаси їх у руки мої? І сказав Господь Давиду: йди, бо Я видам филистимлян у руки твої. | И# вопроси2 давjдъ гDа, глаг0лz: взhду ли ко и3ноплемeнникwмъ; и3 предaси ли | въ рyцэ мои2; И# речE гDь къ давjду: взhди, ћкw предаS предaмъ и3ноплемeнники въ рyцэ твои2. |
|
20
|
20
|
| І пішов Давид у Ваал-Перацим і вразив їх там, і сказав Давид: Господь розніс ворогів моїх переді мною, як розносить вода. Тому і місцю тому дано ім’я Ваал-Перацим. | И# пріи1де давjдъ съ вhшнихъ сёчей и3 посэчE и3ноплемeнники тaмw. И# речE давjдъ: и3зсэчE гDь враги2 мо‰ и3ноплемeнники предо мн0ю, ћкоже пресэкaютсz в0ды. Сегw2 рaди наречeсz и4мz мёста тогw2 свhше сёчей. |
|
21
|
21
|
| І залишили там [филистимляни] ідолів своїх, а Давид з людьми своїми взяв їх [і повелів спалити їх у вогні]. | И# њстaвиша тaмw (и3ноплемє1нницы) б0ги сво‰, и3 взS и5хъ давjдъ и3 мyжіе и5же съ ни1мъ (и3 речE давjдъ сожещи2 и5хъ во nгни2). |
|
22
|
22
|
| І прийшли знову филистимляни і розташувалися в долині Рефаїм. | И# приложи1ша пaки пріити2 и3ноплемє1нницы и3 собрaшасz на ю3д0ли тітaнстэй. |
|
23
|
23
|
| І запитав Давид Господа, [чи йти мені проти филистимлян, і чи віддаси їх у руки мої?] І Він відповів йому: не виходь назустріч їм, а зайди їм з тилу і йди до них з боку шовковичного гаю; | И# вопроси2 давjдъ гDа: взhду ли ко и3ноплемeнникwмъ; и3 предaси ли и5хъ въ рyцэ мои2; И# речE є3мY гDь: не и3сходи2 на срётеніе и5мъ, но ўклони1сz t ни1хъ, и3 пристyпиши къ ни6мъ бли1з8 дубрaвы плaча: |
|
24
|
24
|
| і коли почуєш шум, ніби хтось іде по вершинах шовковичних дерев, то рушай, бо тоді пішов Господь перед тобою, щоб уразити військо филистимське. | и3 бyдетъ, є3гдA ўслhшиши глaсъ шyма t дубрaвы плaча, тогдA сни1деши къ ни6мъ, ћкw тогдA и3зhдетъ гDь пред8 тоб0ю сэщи2 на брaни и3ноплемeнники. |
|
25
|
25
|
| І зробив Давид, як повелів йому Господь, і вразив филистимлян від Гаваї до Газера. | И# сотвори2 давjдъ, ћкоже заповёда є3мY гDь, и3 и3зби2 и3ноплемeнники t гаваHна дaже до земли2 гази1ра. |
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| І зібрав знову Давид усіх добірних людей з Ізраїля, тридцять тисяч*. | И# собрA давjдъ є3щE всsкаго ю4ношу t ї}лz, ћкw сeдмьдесzтъ тhсzщъ. |
|
2
|
2
|
| І встав і пішов Давид і весь народ, який був з ним з Ваала Іудиного, щоб перенести звідти ковчег Божий, на якому нарікається ім’я Господа Саваофа, Який сидить на херувимах. | И# востA и3 и4де давjдъ и3 вси2 лю1діе, и5же съ ни1мъ, и3 t кнzзeй їyдиныхъ, на восх0дъ, є4же вознести2 tтyду ківHтъ б9ій, над8 ни6мже призвaсz и4мz гDа си1лъ, сэдsщагw на херувjмэхъ над8 ни1мъ: |
|
3
|
3
|
| І поставили ковчег Божий на нову колісницю і вивезли його з дому Аминадава, що на пагорбі. Сини ж Аминадава, Оза й Ахио, вели нову колісницю. | и3 возложи1ша ківHтъ гDень на колесни1цу н0ву, и3 tвез0ша є3го2 и3з8 д0му и3 ґмінадaвлz и4же на х0лмэ: nзa же и3 брaтіz є3гw2 сhнове ґмінад†вли везsху колесни1цу съ ківHтомъ (гDнимъ): |
|
4
|
4
|
| І повезли її з ковчегом Божим з дому Аминадава, що на пагорбі; і Ахио йшов перед ковчегом [Господнім]. | и3 брaтіz є3гw2 и3дsху пред8 ківHтомъ (б9іимъ), |
|
5
|
5
|
| А Давид і всі сини Ізраїлеві грали перед Господом на різних музичних інструментах з кипарисового дерева, і на цитрах, і на псалтирях, і на тимпанах, і на систрах, і на кимвалах. | давjдъ же и3 сhнове ї}лєвы (и3дsху) пред8 гDемъ, и3грaюще во nргaны ўстр0єнныz въ крёпости, и3 въ пёніихъ и3 въ гyслехъ, и3 въ свирёлехъ и3 въ тmмпaнэхъ, и3 въ кmмвaлэхъ и3 въ цэвни1цахъ, |
|
6
|
6
|
| І коли дійшли до току Нахонового, Оза простяг руку свою до ковчега Божого [щоб притримати його] і взявся за нього, бо воли нахилили його. | и3 пріид0ша до гумнA нахHрова. И# прострE nзA рyку свою2 на ківHтъ б9ій придержaти є3го2, и3 ћтсz за него2, понeже превращaше є3го2 телeцъ. |
|
7
|
7
|
| Але Господь прогнівався на Озу, і вразив його Бог там же за завзятість, і помер він там біля ковчега Божого. | И# разгнёвасz гнёвомъ гDь на nзY и3 порази2 є3го2 тaмw бGъ, и3 ќмре тaмw ў ківHта гDнz пред8 бGомъ. |
|
8
|
8
|
| І засмутився Давид, що Господь уразив Озу. Місце це і донині називається: «ураження Ози». | И# њпечaлисz давjдъ, понeже порази2 гDь поражeніемъ nзY: и3 наречeсz мёсто то2 поражeніе nзи1но и3 до сегw2 днE. |
|
9
|
9
|
| І убоявся Давид у той день Господа і сказав: як увійти до мене ковчегу Господньому? | И# ўбоsсz гDа давjдъ въ дeнь т0й, глаг0лz: кaкw вни1детъ ко мнЁ ківHтъ гDень; |
|
10
|
10
|
| І не захотів Давид везти ковчег Господній до себе, в місто Давидове, а завернув його в дім Аведдара гефянина. | И# не хотsше давjдъ, да пріи1детъ къ немY ківHтъ завёта гDнz во грaдъ давjдовъ: и3 ўклони2 є3го2 давjдъ въ д0мъ ґведдaра геfeанина. |
|
11
|
11
|
| І залишався ковчег Господній у домі Аведдара гефянина три місяці, і благословив Господь Аведдара і весь дім його. | И# стоsше ківHтъ гDень въ домY ґведдaра геfeанина мцcы три2, и3 блгcви2 гDь вeсь д0мъ ґведдaровъ и3 вс‰, ±же є3гw2. |
|
12
|
12
|
| Коли донесли царю Давиду, говорячи: «Господь благословив дім Аведдара й усе, що було в нього, заради ковчега Божого», то пішов Давид і урочисто переніс ковчег Божий з дому Аведдара в місто Давидове. | И# возвэсти1ша царю2 давjду, глаг0люще: блгcви2 гDь д0мъ ґведдaровъ и3 вс‰, ±же є3гw2, ківHта рaди б9іz. И# и4де давjдъ, и3 взS ківHтъ б9ій и3з8 д0му ґведдaрова во грaдъ давjдовъ въ весeліи: |
|
13
|
13
|
| І коли ті, що несли ковчег Господній, проходили по шість кроків, він приносив у жертву тельця й барана. | и3 бёша съ ни1мъ несyще ківHтъ гDень сeдмь ликHвъ, и3 жeртва телeцъ и3 ѓгнцы: |
|
14
|
14
|
| Давид скакав із усієї сили перед Господом; одягнений же був Давид у лляний ефод. | и3 давjдъ брzцaше во nргaны ўстр0єны пред8 гDемъ, и3 њболчeнъ бhсть давjдъ во nдeжду и3зsщну: |
|
15
|
15
|
| Так Давид і весь дім Ізраїлів несли ковчег Господній з вигуками і трубними звуками. | и3 давjдъ и3 вeсь д0мъ ї}левъ несsху ківHтъ гDень съ в0племъ и3 со глaсомъ трyбнымъ. |
|
16
|
16
|
| Коли входив ковчег Господній у місто Давидове, Мелхола, дочка Саула, дивилася у вікно і, побачивши царя Давида, що скакає і танцює перед Господом, принизила його в серці своєму. | И# бhсть ківHту приноси1му ко грaду давjдову, и3 мелх0ла дщи2 саyлова приницaше nк0нцемъ и3 ви1дэ царS давjда скaчуща и3 и3грaюща пред8 гDемъ, и3 ўничижи2 є3го2 въ сeрдцы своeмъ. |
|
17
|
17
|
| І принесли ковчег Господній і поставили його на своєму місці посеред скинії, яку спорудив для нього Давид; і приніс Давид всепалення перед Господом і жертви мирні. | И# внес0ша ківHтъ гDень, и3 постaвиша є3го2 на мёстэ є3гw2 посредЁ ски1ніи, ю4же постaви є3мY давjдъ: и3 вознесE давjдъ всесожигaємаz пред8 гDа и3 ми6рнаz, |
|
18
|
18
|
| Коли Давид закінчив приношення всепалень і жертв мирних, то благословив він народ ім’ям Господа Саваофа; | и3 соверши2 давjдъ возносsй всесожжє1ніz и3 ми6рнаz, и3 благослови2 лю1ди њ и4мени гDа си1лъ, |
|
19
|
19
|
| і роздав усьому народові, усій безлічі ізраїльтян [від Дана навіть до Вирсавії], як чоловікам, так і жінкам, по одному хлібу і по шматку смаженого м’яса і по одному коржу кожному. І пішов весь народ, кожен у дім свій. | и3 раздэли2 всBмъ лю1демъ на всю2 си1лу ї}леву t дaна дaже до вирсавjи, и3 t мyжа дaже до жены2, коемyждо по ўкрyху хлёба, и3 по чaсти печeнагw мsса, и3 по сковрадн0му млинY. И# tид0ша вси2 лю1діе, кjйждо въ д0мъ св0й. |
|
20
|
20
|
| Коли Давид повернувся, щоб благословити дім свій, то Мелхола, дочка Саула, вийшла до нього назустріч, [і вітала його] і сказала: як відзначився сьогодні цар Ізраїлів, оголившись сьогодні перед очима рабинь рабів своїх, як оголюється яка-небудь пуста людина! | И# возврати1сz давjдъ благослови1ти д0мъ св0й, и3 и3зhде мелх0ла дщи2 саyлова на срётеніе давjду, и3 благослови2 є3го2 и3 речE: к0ль прослaвисz днeсь цaрь ї}левъ, и4же tкрhсz днeсь пред8 nчи1ма рабhнь рабHвъ свои1хъ, ћкоже tкрывaетсz tкрhвшійсz є3ди1нъ t плsшущихъ; |
|
21
|
21
|
| І сказав Давид Мелхолі: перед Господом [танцювати буду. І благословенний Господь], Який віддав перевагу мені перед батьком твоїм і всім домом його, утвердивши мене вождем народу Господнього, Ізраїля; перед Господом грати і танцювати буду; | И# речE давjдъ къ мелх0лэ: пред8 гDемъ плzсaти бyду: и3 блгcвeнъ гDь, и4же и3збрa мz пaче nтцA твоегw2 и3 пaче всегw2 д0му є3гw2, постaвити мS властели1на над8 людьми2 свои1ми над8 ї}лемъ, и3 бyду и3грaти и3 плzсaти пред8 гDемъ: |
|
22
|
22
|
| і я ще більше принижусь, і зроблюся ще мізернішим в очах моїх, і перед служницями, про яких ти говориш, я буду славний. | и3 tкрhюсz є3щE тaкожде и3 бyду непотрeбенъ пред8 nчи1ма твои1ма, и3 съ рабhнzми, њ ни1хже реклA є3си2, непрослaвлену бhти ми2. |
|
23
|
23
|
| І у Мелхоли, дочки Саулової, не було дітей до дня смерти її. | И# ў мелх0лы дщeре саyли не бhсть дётища до днE смeрти є3S. |
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| Коли цар жив у домі своєму, і Господь заспокоїв його від усіх навколишніх ворогів його, | И# бhсть є3гдA сsде цaрь въ домY своeмъ, и3 гDь ўнаслёди є3го2 w4крестъ t всёхъ врагHвъ є3гw2 њкрeстныхъ, |
|
2
|
2
|
| тоді сказав цар пророку Нафану: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег Божий знаходиться під наметом. | и3 речE цaрь къ наfaну прbр0ку: сE, нн7э ѓзъ живY въ домY кeдровэмъ, ківHтъ же б9ій стои1тъ посредЁ ски1ніи. |
|
3
|
3
|
| І сказав Нафан царю: усе, що в тебе на серці, йди, роби; бо Господь з тобою. | И# речE наfaнъ къ царю2: вс‰ є3ли6ка сyть въ сeрдцы твоeмъ, и3ди2 и3 твори2, ћкw гDь съ тоб0ю. |
|
4
|
4
|
| Але в ту ж ніч було слово Господа до Нафана: | И# бhсть въ нощи2 т0й, и3 бhсть сл0во гDне къ наfaну, гlz: |
|
5
|
5
|
| йди, скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: чи ти побудуєш Мені дім для Мого перебування, | и3ди2 и3 рцы2 рабY моемY давjду: сі‰ гlетъ гDь: не ты2 сози1ждеши мнЁ д0мъ, є4же њбитaти мнЁ: |
|
6
|
6
|
| коли Я не жив у домі з того часу, як вивів синів Ізраїлевих з Єгипту, і до цього дня, але переходив у наметі й у скинії? | ћкw не њбитaхъ въ домY, t негHже днE и3звед0хъ сhны ї}лєвы и3з8 земли2 є3гЂпетскіz до днE сегw2, но бёхъ ходS во њбитaлищи и3 въ кyщи, |
|
7
|
7
|
| Де Я не ходив із усіма синами Ізраїля, чи говорив Я хоча слово якому-небудь з колін, якому Я призначив пасти народ Мій Ізраїля: «чому не побудуєте Мені кедрового дому»? | во всёхъ и3дёже хождaхъ во всeмъ ї}ли: ѓще гlz гlахъ ко є3ди1ному колёну ї}леву, є3мyже заповёдахъ пасти2 лю1ди мо‰ ї}лz, гlz: почто2 не создaсте ми2 д0му кeдрова; |
|
8
|
8
|
| І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого, Ізраїля; | и3 нн7э сі‰ речeши рабY моемY давjду: си1це гlетъ гDь вседержи1тель: поsхъ тS t пaжити џвчіz на властели1нство лю1демъ мои6мъ ї}лю, |
|
9
|
9
|
| і був з тобою скрізь, куди не ходив ти, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє великим, як ім’я великих на землі. | и3 бёхъ съ тоб0ю во всёхъ, ѓможе ходи1лъ є3си2, и3 и3скорени1хъ вс‰ враги2 тво‰ t лицA твоегw2, и3 сотвори1хъ тS и3мени1та по и4мени вели1кихъ и5же на земли2, |
|
10
|
10
|
| І Я влаштую місце для народу Мого, для Ізраїля, й укоріню його, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не буде тривожитися більше, і люди нечестиві не стануть більше тіснити його, як колись, | и3 положY мёсто лю1демъ мои6мъ ї}лю, и3 насаждY и5хъ, и3 вселsтсz њ себЁ сaми, и3 не попекyтсz ктомY: и3 не приложи1тъ сhнъ непрaвды њби1дэти и5хъ, ћкоже и3спeрва, |
|
11
|
11
|
| з того часу, як Я поставив суддів над народом Моїм, Ізраїлем; і Я заспокою тебе від усіх ворогів твоїх. І Господь сповіщає тобі, що Він влаштує тобі дім. | и3 t днjй въ нsже постaвихъ судіи6 въ лю1дехъ мои1хъ во ї}ли: и3 ўпок0ю тS t всёхъ вр†гъ твои1хъ: и3 возвэсти1тъ ти2 гDь, ћкw сози1ждеши д0мъ є3мY: |
|
12
|
12
|
| Коли ж сповняться дні твої, і ти спочинеш з батьками твоїми, то Я поставлю після тебе сíм’я твоє, яке народиться від стегон твоїх, і зміцню царство його. | и3 бyдетъ є3гдA и3сп0лнzтсz днjе твои2, и3 ќснеши со nтцы6 твои1ми, и3 возстaвлю сёмz твоE по тебЁ, и4же бyдетъ t чрeва твоегw2, и3 ўгот0влю цaрство є3гw2: |
|
13
|
13
|
| Він побудує дім імені Моєму, і Я утверджу престіл царства його повіки. | т0й сози1ждетъ д0мъ и4мени моемY, и3 ўпрaвлю прест0лъ є3гw2 до вёка: |
|
14
|
14
|
| Я буду йому батьком, і він буде Мені сином; і якщо він згрішить, Я покараю його жезлом мужів і ударами синів людських; | ѓзъ бyду є3мY во nтцA, и3 т0й бyдетъ ми2 въ сhна: и3 ѓще пріи1детъ непрaвда є3гw2, и3 њбличY є3го2 жезл0мъ мужeй и3 ћзвами сынHвъ человёческихъ: |
|
15
|
15
|
| але милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від Саула, якого Я відкинув перед лицем твоїм. | млcти же моеS не tстaвлю t негw2, ћкоже tстaвихъ t тёхъ, и5хже tстaвихъ t лицA моегw2: |
|
16
|
16
|
| І буде непохитний дім твій і царство твоє навіки перед лицем Моїм, і престіл твій устоїть повіки. | и3 вёренъ бyдетъ д0мъ є3гw2 и3 цaрство є3гw2 до вёка предо мн0ю: и3 прест0лъ є3гw2 бyдетъ и3спрaвленъ во вёкъ. |
|
17
|
17
|
| Усі ці слова і все це видіння Нафан переказав Давиду. | По всBмъ словесє1мъ си6мъ и3 по всемY видёнію семY, тaкw глаг0ла наfaнъ ко давjду. |
|
18
|
18
|
| І пішов цар Давид, і став перед лицем Господа, і сказав: хто я, Господи [мій], Господи, і що таке дім мій, що Ти мене так звеличив! | И# вни1де цaрь давjдъ и3 сёде пред8 гDемъ и3 речE: кт0 є3смь ѓзъ, гDи м0й, гDи; и3 что2 д0мъ м0й, ћкw возлюби1лъ мS є3си2 дaже до си1хъ; |
|
19
|
19
|
| І цього ще мало здалося в очах Твоїх, Господи мій, Господи; але Ти звістив ще про дім раба Твого в майбутньому. Це вже по-людськи. Господи мій, Господи! | и3 м†ла сі‰ пред8 тоб0ю сyть, гDи м0й, гDи, и3 гlалъ є3си2 њ д0мэ рабA твоегw2 вдалeкw: сeй же зак0нъ человёка, гDи м0й, гDи: |
|
20
|
20
|
| Що ще може сказати Тобі Давид? Ти знаєш раба Твого, Господи мій, Господи! | и3 что2 приложи1тъ давjдъ є3щE глаг0лати къ тебЁ; и3 нн7э ты2 вёси рабA твоего2, гDи м0й, гDи, |
|
21
|
21
|
| Заради слова Твого і за серцем Твоїм Ти робиш це, відкриваючи все це велике рабові Твоєму. | и3 рабA твоегw2 рaди сотвори1лъ є3си2 и3 по сeрдцу твоемY сотвори1лъ є3си2 всE вели1чество сіE, сказaти рабY твоемY, |
|
22
|
22
|
| В усьому великий Ти, Господи мій, Господи! бо немає подібного Тобі і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами. | вели1чіz рaди твоегw2, гDи м0й, гDи: нёсть бо и4нъ ћкоже ты2, и3 нёсть бGа рaзвэ тебє2 во всёхъ, ±же слhшахомъ ўши1ма нaшима: |
|
23
|
23
|
| І хто подібний до народу Твого, Ізраїля, єдиного народу на Землі, заради якого приходив Бог, щоб придбати його Собі за народ і прославити Своє ім’я і звершити велике і страшне перед народом Твоїм, який Ти придбав Собі від єгиптян, вигнавши народи і богів їхніх? | и3 кто2 ћкоже лю1діе твои2 ї}ль kзhкъ и4нъ на земли2; ћкw настaви и4хъ бGъ, є4же и3збaвити себЁ людjй, є4же положи1ти тебЁ и4мz, є4же сотвори1ти вели1чіе и3 просвэщeніе, є4же и3зри1нути тебЁ t лицA людjй твои1хъ, и5хже и3збaвилъ є3си2 себЁ t є3гЂпта, kзhки и3 селє1ніz, |
|
24
|
24
|
| І Ти укріпив за Собою народ Твій, Ізраїля, як власний народ, навіки, і Ти, Господи, зробився його Богом. | и3 ўгот0валъ є3си2 себЁ лю1ди тво‰ ї}лz въ лю1ди до вёка, и3 ты2, гDи, бhлъ є3си2 и5мъ въ бGа: |
|
25
|
25
|
| І нині, Господи Боже, утверди повіки слово, яке промовив Ти про раба Твого і про дім його, і виконай те, що Ти промовив. | и3 нн7э, гDи м0й, гDи, сл0во, є4же гlалъ є3си2 њ рабЁ твоeмъ и3 њ д0мэ є3гw2, ўвёри до вёка, ћкоже гlалъ є3си2, сотвори2: |
|
26
|
26
|
| І нехай звеличиться ім’я Твоє повіки, щоб говорили: «Господь Саваоф — Бог над Ізраїлем». І дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм. | и3 нн7э да возвели1читсz и4мz твоE до вёка, глаг0лz: гDь вседержи1тель бGъ над8 ї}лемъ, и3 д0мъ рабA твоегw2 давjда да бyдетъ и3спрaвленъ пред8 тоб0ю: |
|
27
|
27
|
| Оскільки ти, Господи Саваофе, Боже Ізраїлів, відкрив рабові Твоєму, говорячи: «влаштую тобі дім», то раб Твій уготував серце своє, щоб молитися Тобі такою молитвою. | ћкw ты2 гDь вседержи1тель бGъ ї}левъ, tвeрзлъ є3си2 ќхо рабY твоемY, гlz: д0мъ сози1жду тебЁ: сегw2 рaди њбрёте рaбъ тв0й сeрдце своE є4же помоли1тисz къ тебЁ моли1твою сeю: |
|
28
|
28
|
| Отже, Господи мій, Господи! Ти Бог, і слова Твої непорушні, і Ти звістив рабові Твоєму таке благо! | и3 нн7э, гDи м0й, гDи, ты2 є3си2 бGъ, и3 словесA тво‰ бyдутъ и4стинна, и3 гlалъ є3си2 њ рабЁ твоeмъ благ†z сі‰, |
|
29
|
29
|
| І нині почни і благослови дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи мій, Господи, звістив це, і благословенням Твоїм стане дім раба Твого благословенним, [щоб бути йому перед Тобою] повіки. | и3 нн7э начни2 и3 блгcви2 д0мъ рабA твоегw2, є4же бhти є3мY во вёкъ пред8 тоб0ю, ћкw ты2, гDи м0й, гDи, гlалъ є3си2, и3 t блгcвeніz твоегw2 да блгcви1тсz д0мъ рабA твоегw2, є4же бhти во вёкъ пред8 тоб0ю. |
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| Після цього Давид уразив филистимлян і упокорив їх, і взяв Давид Мефег-Гаамма з рук филистимлян. | И# бhсть по си1хъ, и3 порази2 давjдъ и3ноплемeнники и3 побэди2 и5хъ, и3 взS давjдъ tлучeнное t руки2 и3ноплемeнничи. |
|
2
|
2
|
| І вразив моавитян і зміряв їх мотузкою, поклавши їх на землю; і відміряв дві мотузки на умертвлення, а одну мотузку на залишення в живих. І зробилися моавитяни у Давида рабами, які платять данину. | И# порази2 давjдъ мwaва, и3 размёри и5хъ ќжами, положи1въ и5хъ на земли2: и3 бhша двA ќжа на ўмерщвлeние, и3 двA ќжа на њживлeніе: и3 бhсть мwaвъ давjду въ рабA даю1ща дaнь. |
|
3
|
3
|
| І вразив Давид Адраазара, сина Реховового, царя Сувського, коли той ішов, щоб відновити своє панування при ріці [Євфраті]; | И# порази2 давjдъ ґдраазaра сhна раaва царS сyвска, и3дyщу є3мY постaвити рyку свою2 на рэцЁ є3vфрaтэ: |
|
4
|
4
|
| і взяв Давид у нього тисячу сімсот вершників* і двадцять тисяч чоловік піших, і підрізав Давид жили у всіх коней колісничних, залишивши [собі] з них для ста колісниць. | и3 предвзS давjдъ t негw2 тhсzщу колесни1цъ и3 сeдмь тhсzщъ кHнникъ и3 двaдесzть тhсzщъ мужeй пэшцє1въ, и3 разруши2 давjдъ вс‰ колєсни1цы, и3 њстaви себЁ t ни1хъ сто2 колесни1цъ. |
|
5
|
5
|
| І прийшли сирійці дамаські на допомогу Адраазару, царю Сувському; але Давид уразив двадцять дві тисячі чоловік сирійців. | И# пріи1де сmрjа дамaскова помощи2 ґдраазaру царю2 сyвску, и3 порази2 давjдъ t сmрjи двaдесzть двЁ тhсzщы мужeй, |
|
6
|
6
|
| І поставив Давид охоронні війська в Сирії Дамаській, і стали сирійці у Давида рабами, які платять данину. І зберігав Господь Давида скрізь, куди тільки він ходив. | и3 постaви давjдъ стрaжу въ сmрjи, ћже под8 дамaскомъ, и3 бhсть сmрjа давjду въ рабы6 даю1щыz дaнь: и3 сп7сE гDь давjда во всёхъ, ѓможе хождaше. |
|
7
|
7
|
| І взяв Давид золоті щити, що були у рабів Адраазара, і приніс їх в Єрусалим. [Їх узяв потім Сусаким, цар Єгипетський, під час навали своєї на Єрусалим, у дні Ровоама, сина Соломонового.] | И# взS давjдъ гри6вны златы6z, ±же бhша на џтроцэхъ ґдраазaра царS сyвска, и3 принесE | во їеrли1мъ: и3 взS и4хъ сусакjмъ цaрь є3гЂпетскъ, є3гдA взhде во їеrли1мъ во дни6 ровоaма сhна соломHнz. |
|
8
|
8
|
| А в Бефі і Берофі, містах Адраазарових, узяв цар Давид дуже багато міді, [з якої Соломон улаштував мідне море і стовпи, й умивальниці і всі сосуди]. | И# t метевaка и3 t и3збрaнныхъ градHвъ ґдраазaровыхъ взS давjдъ мёдь мн0гу ѕэлw2, и3з8 неsже сотвори2 соломHнъ м0ре мёдzно и3 столпы2, и3 ўмыв†лницы и3 вс‰ сосyды. |
|
9
|
9
|
| І почув Фой, цар Імафа, що Давид уразив усе військо Адраазарове, | И# ўслhша f0а цaрь и3мafскій, ћкw порази2 давjдъ всю2 си1лу ґдраазaрову, |
|
10
|
10
|
| і послав Фой Іорама, сина свого, до царя Давида, вітати його і дякувати йому за те, що він воював з Адраазаром і вразив його; тому що Адраазар вів війни з Фоєм. У руках же Іорама були сосуди срібні, золоті й мідні. | и3 послA f0а їеддурaма сhна своего2 къ царю2 давjду вопроси1ти є3го2 ±же њ ми1рэ, и3 благослови1ти є3го2, понeже побэди2 ґдраазaра и3 ўби2 є3го2, занE сопротивлszсz бЁ ґдраазaру: и3 въ рукY є3гw2 бhша сосyды срє1брzны и3 сосyды зл†ты и3 сосyды мBдzны: |
|
11
|
11
|
| Їх також присвятив цар Давид Господу, разом зі сріблом і золотом, яке присвятив із взятого у всіх підкорених ним народів: | и3 сі‰ њсвzти2 цaрь давjдъ гDу со сребр0мъ и3 злaтомъ, є4же њсвzти2 t всёхъ градHвъ, и4миже воз8wбладA, |
|
12
|
12
|
| у сирійців, і моавитян, і аммонитян, і филистимлян, і амаликитян, і з узятого у Адраазара, сина Реховового, царя Сувського. | t їдумeи и3 t мwaва, и3 t сынHвъ ґммHнихъ и3 t и3ноплемє1нникъ, и3 t ґмали1ка и3 t корhстей ґдраазaра сhна раaва, царS сyвска. |
|
13
|
13
|
| І зробив Давид собі ім’я, повертаючись з ураження вісімнадцяти тисяч сирійців у долині Солоній. | И# сотвори2 давjдъ (себЁ) и4мz: и3 є3гдA возвращaшесz, порази2 їдумeю въ гевелeмэ, до nсминaдесzть тhсzщъ: |
|
14
|
14
|
| І поставив він охоронні війська в Ідумеї; у всій Ідумеї поставив охоронні війська, і всі ідумеяни були рабами Давида. І зберігав Господь Давида скрізь, куди тільки він ходив. | и3 постaви во їдумeи давjдъ стрaжу, во всeй їдумeи, и3 бhша вси2 їдумeане раби2 царю2 давjду: и3 сп7сE гDь давjда во всёхъ, ѓможе хождaше. |
|
15
|
15
|
| І царював Давид над усім Ізраїлем, і чинив Давид суд і правду над усім народом своїм. | И# цaрствова давjдъ над8 всёмъ ї}лемъ, и3 бЁ давjдъ творsй сyдъ и3 прaвду над8 всёми людьми2 свои1ми. |
|
16
|
16
|
| Іоав же, син Саруї, був начальником війська; й Іосафат, син Ахилуда, — діловодом; | И# їwaвъ сhнъ сарyинъ над8 в0инствы (є3гw2), и3 їwсафaтъ сhнъ ґхілyдовъ над8 памzтописaнми, |
|
17
|
17
|
| Садок, син Ахитува, й Ахимелех, син Авиафара, — священиками, Сераія — писарем; | и3 садHкъ сhнъ ґхjтовъ и3 ґхімeлехъ сhнъ ґвіаfaрь жерцы2, и3 сасA кни1жникъ, |
|
18
|
18
|
| і Ванея, син Іодая, — начальником над хелефеями і фелефеями, і сини Давида — першими при дворі. | и3 ванeа сhнъ їwдaевъ совётникъ, и3 хелеfjй и3 фелетjй, и3 сhнове давjдwвы нач†лницы дворA бhша. |
|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| І сказав Давид: чи не залишився ще хто-небудь з дому Саулового? я зробив би йому милість заради Іонафана. | И# речE давjдъ: є4сть ли є3щE њстaвшійсz въ домY саyли, и3 сотворю2 съ ни1мъ ми1лость їwнаfaна рaди; |
|
2
|
2
|
| В домі Саула був раб, на ім’я Сива; і покликали його до Давида, і сказав йому цар: чи ти Сива? І той сказав: я, раб твій. | И# t д0му саyлz бЁ џтрокъ, и3 и4мz є3мY сівA: и3 призвaша є3го2 къ давjду, и3 речE къ немY цaрь: тh ли є3си2 сівA; И# речE: ѓзъ рaбъ тв0й. |
|
3
|
3
|
| І сказав цар: чи немає ще кого-небудь з дому Саулового? я зробив би йому милість Божу. І сказав Сива цареві: є син Іонафана, кульгавий на ноги. | И# речE цaрь: њстaсz ли t д0му саyлz є3щE мyжъ, и3 сотворю2 съ ни1мъ млcть б9ію; И# речE сівA къ царю2: є3щE є4сть сhнъ їwнаfaновъ, хр0мъ ногaма. |
|
4
|
4
|
| І сказав йому цар: де він? І сказав Сива цареві: ось, він у домі Махира, сина Аммиелового, у Лодеварі. | И# речE цaрь: гдё є3сть; И# речE сівA къ царю2: сE, въ домY махjра сhна ґміи1лz t лодaвара. |
|
5
|
5
|
| І послав цар Давид, і взяли його з дому Махира, сина Аммиелового, з Лодевара. | И# послA цaрь давjдъ, и3 взS є3го2 и3з8 д0му махjра сhна ґміи1лz t лодaвара. |
|
6
|
6
|
| І прийшов Мемфивосфей, син Іонафана, сина Саулового, до Давида, і упав на лице своє, і поклонився [цареві]. І сказав Давид: Мемфивосфею! І сказав той: ось раб твій. | И# пріи1де мемфівосfeй сhнъ їwнаfaна сhна саyлова къ царю2 давjду, и3 падE на лицы2 своeмъ и3 поклони1сz є3мY. И# речE є3мY давjдъ: мемфівосfeе. И# речE: сE, рaбъ тв0й. |
|
7
|
7
|
| І сказав йому Давид: не бійся; я зроблю тобі милість заради батька твого Іонафана і поверну тобі всі поля Саула, батька твого, і ти завжди будеш їсти хліб за моїм столом. | И# речE є3мY давjдъ: не б0йсz, ћкw творS сотворю2 съ тоб0ю ми1лость їwнаfaна рaди nтцA твоегw2, и3 возвращY тебЁ вс‰ сeла саyла дёда твоегw2, и3 ты2 ћждь хлёбъ на трапeзэ моeй всегдA. |
|
8
|
8
|
| І поклонився [Мемфивосфей] і сказав: що таке раб твій, що ти зглянувся на такого мертвого пса, як я? | И# поклони1сz є3мY мемфівосfeй и3 речE: кт0 є3смь ѓзъ рaбъ тв0й, ћкw призрёлъ є3си2 на псA ўмeршаго под0бнаго мнЁ; |
|
9
|
9
|
| І покликав цар Сиву, слугу Саула, і сказав йому: усе, що належало Саулу і всьому дому його, я віддаю синові господаря твого; | И# призвA цaрь сівY џтрочища саyлz, и3 речE є3мY: вс‰ є3ли6ка сyть са{лz и3 вeсь д0мъ є3гw2 дaхъ сhну господи1на твоегw2: |
|
10
|
10
|
| отже, обробляй для нього землю ти і сини твої і раби твої, і доставляй плоди її, щоб у сина господаря твого був хліб для їжі; Мемфивосфей же, син господаря твого, завжди буде їсти за моїм столом. У Сиви було п’ятнадцять синів і двадцять рабів. | и3 дёлай є3мY зeмлю ты2 и3 сhнове твои2 и3 раби2 твои2, и3 да прин0сиши сhну господи1на твоегw2 хлёбы, да ћстъ: и3 мемфівосfeй сhнъ господи1на твоегw2 да ћстъ хлёбъ всегдA на трапeзэ моeй. Ў сівh же бsху пzтьнaдесzть сынHвъ и3 двaдесzть рабHвъ. |
|
11
|
11
|
| І сказав Сива цареві: усе, що наказує господар мій цар рабові своєму, виконає раб твій. Мемфивосфей їв за столом [Давида], як один із синів царя. | И# речE сівA къ царю2: по всBмъ, є3ли6ка заповёда господи1нъ м0й цaрь рабY своемY, тaкw сотвори1тъ рaбъ тв0й. И# мемфівосfeй kдsше на трапeзэ давjдовэ, ћкоже є3ди1нъ t сынHвъ царeвыхъ. |
|
12
|
12
|
| У Мемфивосфея був малолітній син, на ім’я Миха. Усі, хто жив у домі Сиви, були рабами Мемфивосфея. | И# мемфівосfeю сhнъ бЁ мaлъ, и3 и4мz є3мY мjха, и3 всE њбитaніе д0му сіви1на раби2 бsху мемфівосfewвы. |
|
13
|
13
|
| І жив Мемфивосфей в Єрусалимі, тому що він їв завжди за царським столом. Він був кульгавий на обидві ноги. | И# мемфівосfeй живsше во їеrли1мэ, ћкw на трапeзэ царeвэ kдsше всегдA: и3 т0й бsше хр0мъ nбёма ногaма свои1ма. |
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
| Через деякий час помер цар Аммонитський, і запанував замість нього син його Аннон. | И# бhсть по си1хъ, и3 ќмре цaрь сынHвъ ґммHнихъ, и3 цaрствова сhнъ є3гw2 ґннHнъ вмёстw є3гw2. |
|
2
|
2
|
| І сказав Давид: зроблю я милість Аннону, синові Наасовому, за благодіяння, які зробив мені батько його. І послав Давид слуг своїх утішити Аннона за батька його. І прийшли слуги Давидові в землю Аммонитську. | И# речE давjдъ: сотворю2 ми1лость со ґннHномъ сhномъ наaсовымъ, и4мже џбразомъ сотвори2 nтeцъ є3гw2 ми1лость со мн0ю. И# послA давjдъ ўтёшити є3го2 рук0ю рабHвъ свои1хъ њ nтцЁ є3гw2. И# пріид0ша џтроцы давjдwвы въ зeмлю сынHвъ ґммHнихъ. |
|
3
|
3
|
| Але князі аммонитські сказали Аннону, господареві своєму: невже ти думаєш, що Давид з поваги до батька твого надіслав до тебе утішителів? чи не для того, щоб оглянути місто і виглядіти в ньому і потім зруйнувати його, надіслав Давид слуг своїх до тебе? | И# рёша старBйшины сынHвъ ґммHнихъ ко ґннHну господи1ну своемY: є3дA прославлeніz рaди nтцA твоегw2 пред8 тоб0ю послA къ тебЁ давjдъ ўтёшитєли; не да и3спытaютъ ли грaдъ, и3 соглsдаютъ є3го2, є4же разруши1ти є3го2, послA давjдъ рабы6 сво‰ къ тебЁ; |
|
4
|
4
|
| І взяв Аннон слуг Давидових, і поголив кожному з них половину бороди, і обрізав одяг їх наполовину, до стегон, й відпустив їх. | И# взS ґннHнъ џтроки давjдwвы, и3 њстрижE полови1ну брaдъ и4хъ, и3 њбрёза nдэ‰ніz и4хъ полови1ну дaже до чрeслъ и4хъ, и3 tпусти2 и5хъ. |
|
5
|
5
|
| Коли донесли про це Давиду, то він послав до них назустріч, бо вони були дуже знечещені. І повелів цар сказати їм: залишайтеся в Єрихоні, поки відростуть бороди ваші, і тодіповернетеся. | И# возвэсти1ша давjду њ мужeхъ, и3 послA въ срётеніе и5мъ, ћкw бёша мyжіе тjи њбезчeщени ѕэлw2. И# речE цaрь: сэди1те во їеріхHнэ, д0ндеже возрастyтъ брады6 вaшz, и3 возвратитeсz. |
|
6
|
6
|
| І побачили аммонитяни, що вони зробилися ненависними для Давида; і послали аммонитяни найняти сирійців з Беф-Рехова і сирійців Суви двадцять тисяч піших, у царя [Амаликитського] Маахи тисячу чоловік і з Істова дванадцять тисяч чоловік. | И# ви1дэша сhнове ґммw6ни, ћкw посрaмлени бhша лю1діе давjдwвы: и3 послaша сhнове ґммw6ни, и3 наsша сmрjю веfраaмлю, и3 сmрjю сyвску и3 роHвлю двaдесzть тhсzщъ пэшцє1въ, и3 царS ґмали1ка маaха тhсzщу мужeй, и3 їстHва дванaдесzть тhсzщъ мужeй. |
|
7
|
7
|
| Коли почув про це Давид, то послав Іоава з усім військом хоробрих. | И# слhша давjдъ, и3 послA їwaва и3 всю2 си1лу си1льныхъ. |
|
8
|
8
|
| І вийшли аммонитяни і розташувалися до битви біля воріт, а сирійці Суви і Рехова, й Істова, і Маахи, стали окремо в полі. | И# и3зыд0ша сhнове ґммw6ни, и3 ўстр0иша брaнь пред8 враты2 грaда: сmрjа же сyвска и3 роHвъ, и3 їстHвъ и3 ґмали1къ, є3ди1ни (стaша) на селЁ. |
|
9
|
9
|
| І побачив Іоав, що вороже військо було поставлено проти нього і спереду і ззаду, і вибрав воїнів з усіх добірних в Ізраїлі, і вишикував їх проти сирійців; | И# ви1дэ їwaвъ, ћкw бhсть на него2 проти1вное лицE брaни сопреди2 и3 созади2, и3 и3збрA t всёхъ ю4ношъ ї}левыхъ, и3 ўстр0и и5хъ проти1ву сmрjанъ, |
|
10
|
10
|
| іншу ж частину людей доручив Авессі, братові своєму, щоб він вишикував їх проти аммонитян. | њстaнокъ же людjй дадE въ рyцэ брaту своемY ґвeссэ и3 ўстр0и | проти1ву сынHвъ ґммHнихъ, |
|
11
|
11
|
| І сказав Іоав: якщо сирійці будуть долати мене, ти допоможеш мені; а якщо аммонитяни тебе будуть долати, я прийду до тебе на допомогу; | и3 речE (їwaвъ ко ґвeссэ): ѓще ўкрэпи1тсz сmрjа пaче менє2, и3 бyдете мнЁ на спасeніе: ѓще же ўкрэпsтсz сhнове ґммw6ни пaче тебє2, и3 бyдемъ спасaти тS: |
|
12
|
12
|
| будь мужній, і будемо стояти твердо за народ наш і за міста Бога нашого, а Господь зробить, що Йому вгодно. | мужaимсz и3 ўкрэпи1мсz њ лю1дехъ нaшихъ и3 њ градёхъ бGа нaшегw, и3 гDь сотвори1тъ бlг0е пред8 nчи1ма свои1ма. |
|
13
|
13
|
| І вступив Іоав з народом, який був у нього, у битву із сирійцями, і вони побігли від нього. | И# пріи1де їwaвъ и3 лю1діе є3гw2 съ ни1мъ на брaнь на сmрjю, и3 побэг0ша t лицA є3гw2. |
|
14
|
14
|
| Аммонитяни ж, побачивши, що сирійці біжать, побігли від Авесси і ввійшли в місто. І повернувся Іоав від аммонитян і прийшов у Єрусалим. | И# ви1дэша сhнове ґммw6ни, ћкw бэжaша сmрjане, и3 бэжaша t лицA ґвeссы и3 внид0ша во грaдъ. И# возврати1сz їwaвъ t сынHвъ ґммHнихъ, и3 пріи1де во їеrли1мъ. |
|
15
|
15
|
| Сирійці, бачачи, що вони уражені ізраїльтянами, зібралися разом. | И# ви1дэша сmрjане, ћкw пад0ша пред8 ї}лемъ, и3 собрaшасz вкyпэ. |
|
16
|
16
|
| І послав Адраазар і покликав сирійців, які за річкою [Халамаком], і прийшли вони до Елама; а Совак, воєначальник Адраазарів, начальствував над ними. | И# послA ґдраазaръ, и3 собрA сmрjаны, и5же њб8 w4нъ п0лъ рэки2 халамaка, и3 пріид0ша во є3лaмъ: и3 сwвaкъ старёйшина си1лы ґдраазaровы пред8 ни1ми. |
|
17
|
17
|
| Коли донесли про це Давиду, то він зібрав усіх ізраїльтян, і перейшов Йордан і прийшов до Елама. Сирійці вишикувалися проти Давида й билися з ним. | И# возвэсти1ша давjду, и3 собрA всего2 ї}лz, и3 прeйде їoрдaнъ, и3 пріи1де во є3лaмъ. И# ўстр0ишасz сmрjане на давjда, и3 брaшасz съ ни1мъ, |
|
18
|
18
|
| І побігли сирійці від ізраїльтян. Давид знищив у сирійців сімсот колісниць і сорок тисяч вершників; уразив і воєначальника Совака, який там і помер. | и3 бэжaша сmрjане t лицA ї}лтzнъ. И# tS давjдъ t сmрjи сeдмь сHтъ колесни1цъ и3 четhредесzть тhсzщъ кHнникъ, и3 сwвакA старёйшину си1лы є3гw2 ўби2, и3 ќмре тaмw. |
|
19
|
19
|
| Коли всі царі, покірні Адраазару, побачили, що вони уражені ізраїльтянами, то уклали мир з ізраїльтянами і підкорилися їм. А сирійці боялися надалі допомагати аммонитянам. | И# ви1дэша вси2 цaріе раби2 ґдраазaрwвы, ћкw пад0ша пред8 ї}лемъ, и3 пребэг0ша ко ї}лю и3 раб0таша и5мъ: и3 ўбоsшасz сmрjане спасaти ктомY сынHвъ ґммHнихъ. |
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
| Через рік, у той час, коли виходять царі в походи, Давид послав Іоава і слуг своїх з ним і всіх ізраїльтян; і вони вразили аммонитян і обложили Равву; Давид же залишався в Єрусалимі. | И# бhсть по возвращeніи лёта, во врeмz и3схождeніz царeй (на брaнь), и3 послA давjдъ їwaва и3 џтроки сво‰ съ ни1мъ, и3 всего2 ї}лz: и3 расточи1ша сhны ґммw6ни и3 њбсэд0ша w4крестъ раввafа, и3 давjдъ сёде во їеrли1мэ. |
|
2
|
2
|
| Одного разу надвечір Давид, вставши з постелі, прогулювався на покрівлі царського дому і побачив з покрівлі жінку, яка купається; а та жінка була дуже красива. | И# бhсть при вeчерэ, и3 востA давjдъ t л0жа своегw2, и3 хождaше на кр0вэ д0му цaрскагw, и3 ўви1дэ женY съ кр0ва мhющуюсz: женa же вз0ромъ добрA велми2: |
|
3
|
3
|
| І послав Давид розвідати, хто ця жінка? І сказали йому: це Вирсавія, дочка Елиама, дружина Урії хеттеянина. | и3 послA давjдъ, и3 взыскA женY, и3 речE: не сіs ли вирсавjа дщeрь є3ліaвлz, женA ўрjи хеттeанина; |
|
4
|
4
|
| Давид послав слуг узяти її; і вона прийшла до нього, і він спав з нею. Коли ж вона очистилася від нечистоти своєї, повернулася в дім свій. | И# послA давjдъ слуги6, и3 взS ю5, и3 вни1де къ нeй, и3 преспA съ нeю: и3 тA бЁ њчи1стиласz t нечистоты2 своеS, и3 возврати1сz въ д0мъ св0й. |
|
5
|
5
|
| Жінка ця зробилася вагітною і послала сповістити Давида, говорячи: я вагітна. | И# зачaтъ женA во чрeвэ: и3 послaвши возвэсти2 давjду и3 речE: сE, ѓзъ є4смь во чрeвэ и3мyщаz. |
|
6
|
6
|
| І послав Давид сказати Іоаву: пришли до мене Урію хеттеянина. І послав Іоав Урію до Давида. | И# послA давjдъ ко їwaву, глаг0лz: посли2 ко мнЁ ўрjю хеттeанина. И# послA їwaвъ ўрjю къ давjду. |
|
7
|
7
|
| І прийшов до нього Урія, і розпитав його Давид про становище Іоава і про становище народу, і про хід війни. | И# пріи1де ўрjа и3 вни1де къ немY, и3 вопроси2 є3го2 давjдъ њ ми1рэ їwaва и3 њ ми1рэ людjй и3 њ ми1рэ брaни. |
|
8
|
8
|
| І сказав Давид Урії: йди додому й омий ноги свої. І вийшов Урія з дому царського, а слідом за ним понесли і царську страву. | И# речE давjдъ ко ўрjи: и3ди2 въ д0мъ тв0й, и3 ўмhй н0зэ твои2. И# и3зhде ўрjа и3з8 д0му царeва, и3 и4де в8слёдъ є3гw2 снёдь царeва. |
|
9
|
9
|
| Але Урія спав біля воріт царського дому з усіма слугами свого господаря, і не пішов у свій дім. | И# спA ўрjа пред8 враты2 д0му царeва съ рабы6 господи1на своегw2, ґ не и4де въ д0мъ св0й. |
|
10
|
10
|
| І донесли Давиду, говорячи: не пішов Урія в дім свій. І сказав Давид Урії: ось, ти прийшов з дороги; чому ж не пішов ти в дім свій? | И# возвэсти1ша давjду, глаг0люще: ћкw не ходи2 ўрjа въ д0мъ св0й. И# речE давjдъ ко ўрjи: не съ пути1 ли пришeлъ є3си2; почто2 не вшeлъ є3си2 въ д0мъ тв0й; |
|
11
|
11
|
| І сказав Урія Давиду: ковчег [Божий] і Ізраїль й Іуда знаходяться в наметах, і господар мій Іоав і раби господаря мого перебувають у полі, а я ввійшов би в дім свій їсти і пити і спати зі своєю дружиною! Клянуся твоїм життям і життям душі твоєї, цього я не зроблю. | И# речE ўрjа къ давjду: ківHтъ б9ій и3 ї}ль и3 їyда пребывaютъ въ кyщахъ, и3 господи1нъ м0й їwaвъ и3 раби2 господи1на моегw2 на лицы2 сeлъ пребывaютъ, ѓзъ же вни1ду ли въ д0мъ м0й ћсти и3 пи1ти и3 спaти съ жен0ю моeю; кaкw; живA душA твоS, ѓще сотворю2 глаг0лъ сeй. |
|
12
|
12
|
| І сказав Давид Урії: залишся тут і на цей день, а завтра я відпущу тебе. І залишився Урія в Єрусалимі на цей день до завтра. | И# речE давjдъ ко ўрjи: посэди2 здЁ и3 днeсь, и3 заyтра tпущy тz. И# пребhсть ўрjа во їеrли1мэ въ т0й дeнь и3 во ќтрешній. |
|
13
|
13
|
| І запросив його Давид, і їв Урія перед ним і пив, і напоїв його Давид. Але ввечері Урія пішов спати на постіль свою з рабами господаря свого, а у свій дім не пішов. | И# призвA є3го2 давjдъ, и3 kдE пред8 ни1мъ и3 піsше, и3 ўпои2 є3го2, и3 tи1де въ вeчеръ спaти на л0же своE съ рабы6 господи1на своегw2, въ д0мъ же св0й не и4де. |
|
14
|
14
|
| Зранку Давид написав листа до Іоава і послав його з Урією. | И# бhсть ќтро, и3 написA давjдъ писaніе ко їwaву, и3 послA рук0ю ўрjиною. |
|
15
|
15
|
| В листі він написав так: поставте Урію там, де буде найсильніша битва, і відступіть від нього, щоб він був уражений і помер. | И# написA въ писaніи, глаг0лz: введи2 ўрjю проти1ву брaни крёпкіz и3 возврати1тесz вспsть t негw2, да ћзвенъ бyдетъ и3 ќмретъ. |
|
16
|
16
|
| Тому, коли Іоав облягав місто, то поставив він Урію на такому місці, про яке знав, що там хоробрі люди. | И# бhсть є3гдA стрежaше їwaвъ ў грaда, и3 постaви ўрjю на мёстэ, и3дёже вёдzше, ћкw мyжіе си1льни тaмw. |
|
17
|
17
|
| І вийшли люди з міста й билися з Іоавом, і впали деякі з народу, зі слуг Давидових; був убитий також і Урія хеттеянин. | И# и3зыд0ша мyжіе и3з8 грaда и3 біsхусz со їwaвомъ: и3 пад0ша t людjй t рабHвъ давjдовыхъ, ќмре же и3 ўрjа хеттeанинъ. |
|
18
|
18
|
| І послав Іоав донести Давиду про весь хід битви. | И# послA їwaвъ, и3 возвэсти2 давjду вс‰ словесA, ±же њ брaни, глаг0лати къ царю2. |
|
19
|
19
|
| І наказав посланому, говорячи: коли ти розповіси цареві про весь хід битви | И# заповёда (їwaвъ) послY, глаг0лz: є3гдA скончaеши вс‰ рBчи, ±же t брaни, къ царю2 глаг0лати, |
|
20
|
20
|
| і побачиш, що цар розгнівався, і скаже тобі: «навіщо ви так близько підходили до міста битися? хіба ви не знали, що зі стіни будуть кидати на вас? | и3 бyдетъ ѓще разгнёваетсz цaрь и3 речeтъ ти2: почто2 прибли1жистесz ко грaду на брaнь; не вёдасте ли, ћкw стрэлsти бyдутъ съ стэны2; |
|
21
|
21
|
| хто убив Авимелеха, сина Ієроваалового? чи не жінка кинула на нього зі стіни уламок жорна [й уразила його], і він помер у Тевеці? Навіщо ж ви близько підходили до стіни?», тоді ти скажи: і раб твій Урія хеттеянин також [уражений і] помер. | кто2 ўби2 ґвімелeха сhна їероваaлz сhна ни1рова; не женa ли вeрже нaнь ўл0мкомъ жeрнова съ стэны2, (и3 ўрази2 є3го2,) и3 ќмре въ fамaсэ; почто2 приступaсте къ стэнЁ; и3 речeши: и3 рaбъ тв0й ўрjа хеттeанинъ (ўбіeнъ бhсть, и3) ќмре. |
|
22
|
22
|
| І пішов [посланий від Іоава до царя в Єрусалим], і прийшов, і розповів Давиду про все, для чого послав його Іоав, про весь хід битви. [І розгнівався Давид на Іоава і сказав посланому: навіщо ви близько підходили до міста битися? хіба ви не знали, що вас уражати будуть зі стіни? хто убив Авимелеха, сина Ієроваалового? чи не жінка кинула на нього зі стіни уламок жорна, і він помер у Тевеці? Навіщо ви близько підходили до стіни?] | И# и4де пос0лъ їwaвль къ царю2 во їеrли1мъ, и3 пріи1де, и3 возвэсти2 давjду вс‰, є3ли6ка глаг0ла є3мY їwaвъ, вс‰ глаг0лы брaни. И# разгнёвасz давjдъ на їwaва и3 речE къ послY: почто2 прибли1жистесz ко грaду би1тисz; не вёдасте ли, ћкw ћзвени бyдете со стэны2; кто2 ўби2 ґвімелeха сhна їероваaлz; не женa ли вeрже нaнь ўл0мокъ жeрнова со стэны2, и3 ќмре въ fамaсэ; почто2 прибли1жистесz къ стэнЁ; |
|
23
|
23
|
| Тоді посланий сказав Давиду: долали нас ті люди і вийшли до нас у поле, і ми переслідували їх до входу у ворота; | И# речE пос0лъ къ давjду: ћкw ўкрэпи1шасz на ны2 мyжіе и3 и3зыд0ша на ны2 на село2, и3 гони1хомъ | до врaтъ грaда: |
|
24
|
24
|
| тоді стріляли стрільці зі стіни на рабів твоїх, і померли деякі з рабів царя; помер також і раб твій Урія хеттеянин. | и3 стрэлsша стрэлцы2 со стэны2 на рабы6 тво‰, и3 ўмр0ша t џтрwкъ цaрскихъ, и3 рaбъ тв0й ўрjа хеттeанинъ ќмре. |
|
25
|
25
|
| Тоді сказав Давид посланому: так скажи Іоаву: «нехай не бентежить тебе ця справа, тому що меч поїдає іноді того, іноді цього; посиль війну твою проти міста і зруйнуй його». Так підбадьор його. | И# речE давjдъ къ послY: си1це да речeши ко їwaву: да не бyдетъ ѕло2 пред8 nчи1ма твои1ма сл0во сіE, ћкw nвогдA ќбw си1це, nвогдa же и3нaкw поzдaетъ мeчь: ўкрэпи2 брaнь твою2 на грaдъ, и3 раскопaй и5: и3 ўкрэпи2 є3го2. |
|
26
|
26
|
| І почула дружина Урії, що помер Урія, чоловік її, і плакала за чоловіком своїм. | И# ўслhша женA ўрjина, ћкw ќмре ўрjа мyжъ є3S, и3 рыдaше по мyжи своeмъ. |
|
27
|
27
|
| Коли скінчився час плачу, Давид послав, і взяв її в дім свій, і вона стала його дружиною і народила йому сина. І було це діло, яке вчинив Давид, зле в очах Господа. | И# прeйде плaчь, и3 послA давjдъ, и3 введE ю5 въ д0мъ св0й, и3 бhсть є3мY женA, и3 роди2 є3мY сhна. И# ѕ0лъ kви1сz глаг0лъ, є3г0же сотвори2 давjдъ, пред8 nчи1ма гDнима. |
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
| І послав Господь Нафана [пророка] до Давида, і той прийшов до нього і сказав йому: в одному місті було два чоловіка, один багатий, а другий бідний; | И# послA гDь наfaна прbр0ка къ давjду. И# вни1де къ немY (и3 речE є3мY: tвэщaй ми2, царю2, нн7э сyдъ сeй:) и3 речE є3мY: двA м{жа бёста во є3ди1нэмъ грaдэ, є3ди1нъ богaтъ, ґ другjй ўб0гъ: |
|
2
|
2
|
| у багатого було дуже багато дрібної і великої худоби, | и3 ў богaтагw стадA бsху и3 бyйволи мн0зи ѕэлw2, |
|
3
|
3
|
| а у бідного нічого, крім однієї овечки, яку він купив маленькою і вигодував, і вона виросла в нього разом з дітьми його; від хліба його вона їла, і з його чаші пила, і на грудях у нього спала, і була для нього, як дочка; | ў ўб0гагw же ничт0же бЁ, но т0кмw ѓгница є3ди1на мaла, ю4же стzжA и3 снабдЁ, и3 вскорми2 ю5, и3 возрастE съ ни1мъ и3 съ сынaми є3гw2 вкyпэ: t хлёба є3гw2 kдsше и3 t чaши є3гw2 піsше, и3 на л0нэ є3гw2 почивaше, и3 бЁ є3мY ћкw дщeрь: |
|
4
|
4
|
| і прийшов до багатої людини подорожній, і той пошкодував узяти зі своїх овець або волів, щоб приготувати [обід] для подорожнього, який прийшов до нього, а взяв овечку бідняка і приготував її для чоловіка, який прийшов до нього. | и3 пріи1де нёкто съ пути2 къ мyжу богaтому, и3 не восхотЁ взsти t стaдъ свои1хъ и3 t бyйволицъ свои1хъ на сотворeніе њбёда пyтнику пришeдшу къ немY: но взS ѓгницу ўб0гагw, и3 ўгот0ва ю5 на њбёдъ мyжу пришeдшу къ немY. |
|
5
|
5
|
| Сильно розгнівався Давид на цього чоловіка і сказав Нафану: живий Господь! гідний смерти чоловік, який зробив це; | И# разгнёвасz гнёвомъ ѕэлw2 давjдъ на мyжа (того2), и3 речE давjдъ къ наfaну: жи1въ гDь, ћкw сhнъ смeрти є4сть мyжъ сотвори1вый сіE: |
|
6
|
6
|
| і за овечку він повинен заплатити вчетверо, за те, що він зробив це, і за те, що не мав жалю. | и3 ѓгницу возврати1тъ седмери1цею за сіE, ћкw сотвори1лъ глаг0лъ сeй, и3 за сіE, ћкw не пощадЁ. |
|
7
|
7
|
| І сказав Нафан Давиду: ти — той чоловік, [який зробив це]. Так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я помазав тебе на царя над Ізраїлем і Я визволив тебе від руки Саула, | И# речE наfaнъ къ давjду: ты2 є3си2 мyжъ сотвори1вый сіE: сі‰ гlетъ гDь бGъ ї}левъ: ѓзъ є4смь помaзавый тS въ царS над8 ї}лемъ, и3 ѓзъ є4смь и3збaвивый тS t руки2 саyловы: |
|
8
|
8
|
| і дав тобі дім господаря твого і дружин господаря твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїлів та Іудин, і, якщо цього [для тебе] мало, додав би тобі ще більше; | и3 дaхъ ти2 д0мъ господи1на твоегw2 и3 жєны2 господи1на твоегw2 на л0но твоE, и3 дaхъ ти2 д0мъ ї}левъ и3 їyдинъ: и3 ѓще мaло ти2 є4сть, приложY тебЁ къ си6мъ: |
|
9
|
9
|
| навіщо ж ти зневажив слово Господа, зробивши зле перед очима Його? Урію хеттеянина ти вразив мечем; дружину його взяв собі за дружину, а його ти убив мечем аммонитян; | и3 что2 ћкw презрёлъ є3си2 сл0во гDне, є4же сотвори1ти лукaвое пред8 nчи1ма є3гw2; ўрjю хеттeанина ўби1лъ є3си2 мечeмъ, и3 женY є3гw2 поsлъ є3си2 себЁ въ женY, и3 того2 ўби1лъ є3си2 мечeмъ сынHвъ ґммHнихъ: |
|
10
|
10
|
| отже, не відступить меч від дому твого повіки, за те, що ти зневажив Мене і взяв дружину Урії хеттеянина, щоб вона була тобі дружиною. | и3 нн7э не tстyпитъ мeчь t д0му твоегw2 до вёка: занE ўничижи1лъ мS є3си2 и3 поsлъ є3си2 женY ўрjи хеттeанина въ женY себЁ: |
|
11
|
11
|
| Так говорить Господь: ось, Я пошлю на тебе зло з дому твого, і візьму дружин твоїх перед очима твоїми, і віддам ближньому твоєму, і буде він спати з дружинами твоїми перед цим сонцем; | сі‰ гlетъ гDь: сE, ѓзъ воздви1гну на тS ѕл†z t д0му твоегw2, и3 возмY жєны2 тво‰ пред8 nчи1ма твои1ма и3 дaмъ бли1жнему твоемY, и3 бyдетъ спaти со женaми твои1ми пред8 с0лнцемъ си1мъ: |
|
12
|
12
|
| ти зробив таємно, а Я зроблю це перед усім Ізраїлем і перед сонцем. | ћкw ты2 сотвори1лъ є3си2 втaйнэ, ѓзъ же сотворю2 гlг0лъ сeй пред8 всёмъ ї}лемъ и3 пред8 с0лнцемъ си1мъ. |
|
13
|
13
|
| І сказав Давид Нафану: згрішив я перед Господом. І сказав Нафан Давиду: і Господь зняв з тебе гріх твій; ти не помреш; | И# речE давjдъ къ наfaну: согрэши1хъ ко гDу. И# речE наfaнъ къ давjду: и3 гDь tS согрэшeніе твоE, не ќмреши: |
|
14
|
14
|
| але оскільки ти цим ділом подав привід ворогам Господа хулити Його, то помре народжений у тебе син. | nбaче ћкw поwщрsz и3з8wстри1лъ є3си2 врагHвъ гDнихъ глаг0ломъ си1мъ, и3 сhнъ тв0й роди1выйсz тебЁ смeртію ќмретъ. |
|
15
|
15
|
| І пішов Нафан у дім свій. І вразив Господь дитя, яке народила дружина Урії Давиду, і воно занедужало. | И# tи1де наfaнъ въ д0мъ св0й. И# сокруши2 гDь дётище, є4же роди2 женA ўрjина давjду, и3 разболёсz. |
|
16
|
16
|
| І молився Давид Богу за немовля, і постився Давид, і, усамітнившись, провів ніч, лежачи на землі. | И# взыскA давjдъ бGа њ дётищи, и3 пости1сz давjдъ пост0мъ, и3 вни1де и3 водвори1сz, и3 лежaше на земли2: |
|
17
|
17
|
| І ввійшли до нього старійшини дому його, щоб підняти його з землі; але він не хотів, і не їв з ними хліба. | и3 внид0ша къ немY старBйшины д0му є3гw2 воздви1гнути є3го2 t земли2, и3 не восхотЁ, и3 не kдE съ ни1ми хлёба. |
|
18
|
18
|
| На сьомий день дитя померло, і слуги Давидові боялися донести йому, що померло немовля; тому що, говорили вони, коли немовля було ще живе, і ми умовляли його, і він не слухав голосу нашого, як же ми скажемо йому: «померло дитя»? Він зробить що-небудь зле. | И# бhсть въ дeнь седмhй, и3 ќмре nтрочA. И# ўбоsшасz раби2 давjдwвы повёдати є3мY, ћкw ќмре nтрочA, рёша бо: сE, є3гдA nтрочA є3щE жи1во бsше, глаг0лахомъ къ немY, и3 не послyша глaса нaшегw: и3 кaкw речeмъ къ немY, ћкw ќмре nтрочA, и3 сотвори1тъ ѕл†z; |
|
19
|
19
|
| І побачив Давид, що слуги його перешіптуються між собою, і зрозумів Давид, що дитя померло, і запитав Давид слуг своїх: померло дитя? І сказали: померло. | И# разумЁ давjдъ, ћкw џтроцы є3гw2 шeпчутъ, и3 познA давjдъ, ћкw ќмре nтрочA. И# речE давjдъ nтрокHмъ свои6мъ: ќмре ли nтрочA; и3 рёша: ќмре. |
|
20
|
20
|
| Тоді Давид встав із землі й умився, і помазався, і перемінив одяг свій, і пішов у дім Господній, і молився. Повернувшись додому, повелів, щоб подали йому хліба, і він їв. | И# востA давjдъ t земли2, и3 ўмhсz и3 помaзасz, и3 и3змэни2 ри6зы сво‰, и3 вни1де въ д0мъ б9ій, и3 поклони1сz є3мY, и3 вни1де въ д0мъ св0й, и3 проси2 ћсти хлёба, и3 предложи1ша є3мY хлёбъ, и3 kдE. |
|
21
|
21
|
| І сказали йому слуги його: що означає, що ти так робиш: коли дитя було ще живе, ти постився і плакав [і не спав]; а коли дитя померло, ти встав і їв хліб [і пив]? | И# рёша џтроцы є3гw2 къ немY: что2 глаг0лъ сeй, є3г0же сотвори1лъ є3си2 nтрочaте рaди, ћкw є3щE сyщу nтрочaти жи1ву, пости1лсz є3си2 и3 плaкалъ и3 бдёлъ є3си2: є3гдa же ќмре nтрочA, востaлъ, и3 ћлъ є3си2 хлёбъ, и3 пи1лъ є3си2; |
|
22
|
22
|
| І сказав Давид: доки дитя було живе, я постився і плакав, бо думав: хто знає, чи не помилує мене Господь, і дитя залишиться живим? | И# речE давjдъ: є3гдA бЁ nтрочA є3щE жи1во, пости1хсz и3 плaкахъ, ћкw рёхъ: кто2 вёсть, поми1луетъ ли мS гDь и3 жи1во бyдетъ nтрочA; |
|
23
|
23
|
| А тепер воно померло; навіщо ж мені поститися? Хіба я можу повернути його? Я піду до нього, а воно не повернеться до мене. | нн7э же ќмре, почто2 мнЁ пости1тисz; є3дA возмогY возврати1ти є5 ктомY; ѓзъ и4мамъ и3ти2 къ немY, т0е же не возврати1тсz ко мнЁ. |
|
24
|
24
|
| І утішив Давид Вирсавію, дружину свою, і ввійшов до неї і спав з нею; і вона [зачала і] народила сина, і нарекла йому ім’я: Соломон. І Господь полюбив його | И# ўтёши давjдъ вирсавjю женY свою2, и3 вни1де къ нeй и3 спA съ нeю, и3 зачA и3 роди2 сhна, и3 наречE и4мz є3мY соломHнъ: и3 гDь возлюби2 є3го2. |
|
25
|
25
|
| і послав пророка Нафана, і він нарік йому ім’я: Ієдидія* за словом Господа. | И# послA рук0ю наfaна прbр0ка, и3 наречE и4мz є3мY їеддедJ сл0вомъ гDнимъ. |
|
26
|
26
|
| Іоав воював проти Равви аммонитської і майже взяв цареве місто. | Їwaвъ же воевA въ раввafэ сынHвъ ґммHнихъ и3 взS грaдъ цaрства. |
|
27
|
27
|
| І послав Іоав до Давида сказати йому: я напав на Равву й оволодів водою міста; | И# послA їwaвъ вёстники къ давjду и3 речE: воевaхъ на раввafъ и3 взsхъ грaдъ в0дъ: |
|
28
|
28
|
| тепер збери інших людей і підступи до міста і візьми його; тому що, коли я візьму його, то моє ім’я буде наречене йому. | и3 нн7э собери2 њстaнокъ людjй и3 њполчи1сz на грaдъ, и3 пріими2 є3го2, да не ѓзъ возмY грaдъ, и3 наречeтсz и4мz моE на нeмъ. |
|
29
|
29
|
| І зібрав Давид весь народ і пішов до Равви, і воював проти неї і взяв її. | И# собрA давjдъ вс‰ лю1ди, и3 п0йде въ раввafъ, и3 њполчи1сz нaнь, и3 взS є3го2: |
|
30
|
30
|
| І взяв Давид вінець царя їх з голови його, — а в ньому було золота талант і дорогоцінний камінь, — і поклав його Давид на свою голову, і здобичі з міста виніс дуже багато. | и3 взS вэнeцъ молх0ма царS и4хъ съ главы2 є3гw2, талaнтъ злaта вёсъ є3гw2, и3 t кaменіz дрaга, и3 бЁ на главЁ давjдовэ, и3 корhсть и3знесE и3з8 грaда мн0гу ѕэлw2: |
|
31
|
31
|
| А людей, які були у ньому, він вивів і поклав їх під пилки, під залізні молотарки, під залізні сокири, і кинув їх у випалювальні печі. Так він учинив з усіма містами аммонитськими. І повернувся після того Давид і весь народ в Єрусалим. | и3 лю1ди сyщыz въ нeмъ и3зведE, и3 положи2 на пилы6 и3 на трезyбы желBзны и3 сэки6ры жєлёзны, и3 превождaше и5хъ сквозЁ пeщь плjнfzну. И# тaкw сотвори2 всBмъ градHмъ сынHвъ ґммHнихъ. И# возврати1сz давjдъ и3 вeсь ї}ль во їеrли1мъ. |
|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
| І було після того: в Авессалома, сина Давидового, була сестра красива, на ім’я Фамар, і полюбив її Амнон, син Давида. | И# бhсть по си1хъ, и3 ў ґвессалHма сhна давjдова бЁ сестрA добрA вз0ромъ ѕэлw2, и4мz же є4й fамaрь, и3 возлюби2 ю5 ґмнHнъ сhнъ давjдовъ: |
|
2
|
2
|
| Й уболівав Амнон до того, що занедужав через Фамар, сестру свою; тому що вона була дівчина, і Амнону здавалося тяжким що-небудь зробити з нею. | и3 скорбsше ґмнHнъ, ћкw и3 разболётисz (є3мY) сестры2 своеS рaди fамaры, занE дёва бsше сіS, и3 не ўд0бно бЁ пред8 nчи1ма ґмнHнима что2 сотвори1ти є4й. |
|
3
|
3
|
| Але в Амнона був друг, на ім’я Іонадав, син Самая, брата Давидового; і був Іонадав людиною дуже хитрою. | И# бЁ ґмнHну дрyгъ, и4мz же є3мY їwнадaвъ, сhнъ самаA брaта давjдова, и3 їwнадaвъ мyжъ мyдръ ѕэлw2. |
|
4
|
4
|
| І він сказав йому: від чого ти так худнеш з кожним днем, сину царя, — чи не відкриєш мені? І сказав йому Амнон: Фамар, сестру Авессалома, брата мого, люблю я. | И# речE є3мY (їwнадaвъ): чт0 ти, ћкw ты2 тaкw боли1ши, сhне царeвъ, ќтрw ќтрw; и3 не возвэщaеши ми2; И# речE є3мY ґмнHнъ: fамaру сестрY ґвессалHма брaта моегw2 ѓзъ люблю2. |
|
5
|
5
|
| І сказав йому Іонадав: лягай у постіль твою, і прикинься хворим; і коли батько твій прийде відвідати тебе, скажи йому: нехай прийде Фамар, сестра моя, і підкріпить мене їжею, приготувавши страву на моїх очах, щоб я бачив, і їв з рук її. | И# речE є3мY їwнадaвъ: лsзи на постeли твоeй и3 разболи1сz, и3 вни1детъ nтeцъ тв0й ви1дэти тS, и3 речeши къ немY: да пріи1детъ нн7э fамaрь сестрA моS, и3 да ми2 дaстъ ћсти, и3 да сотвори1тъ пред8 nчи1ма мои1ма снёдь, да ўви1жду и3 вкушY t рyкъ є3S. |
|
6
|
6
|
| І ліг Амнон і прикинувся хворим, і прийшов цар відвідати його; і сказав Амнон царю: нехай прийде Фамар, сестра моя, і спече на моїх очах корж, або два, і я поїм з рук її. | И# лsже ґмнHнъ и3 разболёсz: и3 вни1де цaрь ви1дэти є3го2. И# речE ґмнHнъ къ царю2: да пріи1детъ нн7э fамaрь сестрA моS ко мнЁ и3 да и3спечeтъ двA пр‰жма пред8 nчи1ма мои1ма, и3 и4мамъ ћсти t рукY є3S. |
|
7
|
7
|
| І послав Давид до Фамар в дім сказати: піди в дім Амнона, брата твого, і приготуй йому страву. | И# послA давjдъ къ fамaрэ въ д0мъ, глаг0лz: и3ди2 нн7э въ д0мъ ґмнHна брaта твоегw2 и3 сотвори2 є3мY снёдь. |
|
8
|
8
|
| І пішла вона в дім брата свого Амнона; а він лежить. І взяла вона борошна і замісила, і приготувала на очах його і спекла коржі, | И# и4де fамaрь въ д0мъ ґмнHна брaта своегw2, и3 т0й лежaше. И# взS тёсто, и3 смэси2, и3 ўстр0и пред8 nчи1ма є3гw2, и3 и3спечE пр‰жма: |
|
9
|
9
|
| і взяла сковороду і виклала перед ним; але він не хотів їсти. І сказав Амнон: нехай усі вийдуть від мене. І вийшли від нього всі люди, | и3 взS сковрадY и3 и3зложи2 пред8 него2, и3 не восхотЁ ћсти. И# речE ґмнHнъ: и3зжени1те вс‰ мyжы t менє2. И# и3згнaша вс‰ мyжы t негw2. |
|
10
|
10
|
| і сказав Амнон Фамар: віднеси страву у внутрішню кімнату, і я поїм з рук твоїх. І взяла Фамар коржі, що приготувала, і віднесла Амнону, братові своєму, у внутрішню кімнату. | И# речE ґмнHнъ къ fамaрэ: внеси1 ми снёдь во внyтреннюю хрaмину, и3 ћмъ t рукY твоє1ю. И# взS fамaрь пр‰жма, ±же и3спечE, и3 внесE ґмнHну брaту своемY во внyтреннюю хрaмину, |
|
11
|
11
|
| І коли вона поставила перед ним, щоб він їв, то він схопив її, і сказав їй: іди, лягай зі мною, сестро моя. | и3 предстaви є3мY да ћстъ. И# ћтъ ю5, и3 речE є4й: грzди2, лsзи со мн0ю, сестро2 моS. |
|
12
|
12
|
| Але вона сказала: ні, брате мій, не знечещуй мене, тому що не робиться так в Ізраїлі; не роби цього безумства. | И# речE є3мY: ни2, брaте м0й, не њбругaй менE, понeже не сотвори1тсz тaкw во ї}ли, не сотвори2 безyміz сегw2: |
|
13
|
13
|
| І я, куди я піду з моїм нечестям? І ти, ти будеш одним із безумних в Ізраїлі. Ти поговори з царем; він не відмовить віддати мене тобі. | и3 ѓзъ кaмw скрhю безчeстіе моE; и3 ты2 бyдеши ћкw є3ди1нъ t безyмныхъ во ї}ли: и3 нн7э глаг0ли къ царю2, да не tлучи1тъ менE t тебє2. |
|
14
|
14
|
| Але він не хотів слухати слів її, і переборов її, і зґвалтував її, і лежав з нею. | И# не восхотЁ ґмнHнъ послyшати глaса є3S, и3 преwдолЁ є4й, и3 смири2 ю5, и3 преспA съ нeю. |
|
15
|
15
|
| Потім зненавидів її Амнон величезною ненавистю, так що ненависть, якою він зненавидів її, була сильнішою за любов, яку мав до неї; і сказав Амнон: встань, іди. | И# возненави1дэ ю5 ґмнHнъ нeнавистію вели1кою ѕэлw2, ћкw вeліимъ ненавидёніемъ возненави1дэ ю5 пaче любвE, є4юже люблsше ю5, и3 речE є4й ґмнHнъ: востaни и3 tиди2. |
|
16
|
16
|
| І [Фамар] сказала йому: ні, [брате]; прогнати мене — це зло більше за перше, яке ти зробив із мною. Але він не хотів слухати її. | И# речE є3мY fамaрь: (ни2, брaте,) ћкw ѕл0ба б0лши є4сть послёднzz пaче пeрвыz, ю4же сотвори1лъ є3си2 со мн0ю, є4же tслaти менE. И# не восхотЁ ґмнHнъ слhшати глaса є3S. |
|
17
|
17
|
| І покликав слугу свого, який служив йому, і сказав: прожени цю від мене геть і замкни двері за нею. | И# призвA џтрока своего2, пристaвника д0му своегw2, и3 речE є3мY: tсли2 нн7э сію2 t менє2 в0нъ, и3 заключи2 двє1ри в8слёдъ є3S. |
|
18
|
18
|
| На ній був різнобарвний одяг, бо такий верхній одяг носили царські дочки-дівчата. І вивів її слуга геть і замкнув за нею двері. | И# бЁ ри1за на нeй и3спещрeна, понeже тaкw њблачaхусz дщє1ри царє1вы, сyщыz дэви6цы, во nдє1жды сво‰. И# и3зведE ю5 в0нъ слугA є3гw2 и3 затвори2 двє1ри в8слёдъ є3S. |
|
19
|
19
|
| І посипала Фамар попелом голову свою, і роздерла різнобарвний одяг, який мала на собі, і поклала руки свої на голову свою, і так ішла і волала. | И# взS fамaрь пeпелъ, и3 насhпа на главY свою2, и3 nдeжду и3спещрeнную растерзA на себЁ, и3 возложи2 рyцэ свои2 на главY свою2, и3 и3дyщи и3дsше и3 вопіsше. |
|
20
|
20
|
| І сказав їй Авессалом, брат її: чи не Амнон, брат твій, був з тобою? — але тепер мовчи, сестро моя; він — брат твій; не тужи серцем твоїм про цю справу. І жила Фамар на самоті в домі Авессалома, брата свого. | И# речE къ нeй ґвессалHмъ брaтъ є3S: є3дA ґмнHнъ брaтъ тв0й бhсть съ тоб0ю; и3 нн7э, сестро2 моS, ўмолчи2, ћкw брaтъ тв0й є4сть: не полагaй на сeрдцы твоeмъ є4же глаг0лати сл0во сіE. И# сёде fамaрь вд0вствующи въ домY ґвессалHма брaта своегw2. |
|
21
|
21
|
| І почув цар Давид про все це, і дуже розгнівався, [але не засмутив духу Амнона, сина свого, тому що любив його, бо він був первісток його]. | И# слhша цaрь давjдъ вс‰ словесA сі‰, и3 разгнёвасz ѕэлw2, и3 не њпечaли дyха ґмнHна сhна своегw2, понeже люблsше є3го2, ћкw пeрвенецъ бЁ є3мY. |
|
22
|
22
|
| Авессалом же не говорив з Амноном ні поганого, ні доброго; бо зненавидів Авессалом Амнона за те, що він знечестив Фамар, сестру його. | И# не глаг0ла ґвессалHмъ со ґмнHномъ ни њ добрЁ, ни њ ѕлЁ, понeже возненави1дэ ґвессалHмъ ґмнHна тогw2 рaди, понeже fамaру сестрY є3гw2 њбругaлъ. |
|
23
|
23
|
| Через два роки було стриження овець в Авессалома у Ваал-Гацорі, що в Єфрема, і покликав Авессалом усіх синів царських. | И# бhсть по двyхъ лётэхъ днjй, и3 бёша стригyще (џвцы) ґвессалHмwвы (раби2) въ веласHрэ бли1з8 є3фрeма: и3 призвA ґвессалHмъ вс‰ сhны царє1вы. |
|
24
|
24
|
| І прийшов Авессалом до царя і сказав: ось, нині стриження овець у раба твого; нехай піде цар і слуги його з рабом твоїм. | И# пріи1де ґвессалHмъ ко царю2 и3 речE: сE, нн7э стригyтъ рабY твоемY, да и4детъ u5бо цaрь и3 џтроцы є3гw2 съ раб0мъ твои1мъ. |
|
25
|
25
|
| Але цар сказав Авессалому: ні, сину мій, ми не підемо всі, щоб не бути тобі за тягар. І сильно просив його Авессалом; але він не захотів іти, і благословив його. | И# речE цaрь ко ґвессалHму: ни2, сhне м0й, да не п0йдемъ вси2 мы2, и3 да не њтzготи1мъ тS. И# нуждaше є3го2: и3 не восхотЁ (цaрь) и3ти2, и3 благослови2 є3го2. |
|
26
|
26
|
| І сказав йому Авессалом: принаймні нехай піде з нами Амнон, брат мій. І сказав йому цар: навіщо йому йти з тобою? | И# речE ґвессалHмъ къ немY: ѓще же ни2, понE да и4детъ съ нaми ґмнHнъ брaтъ м0й. И# речE є3мY цaрь: почто2 и4детъ съ тоб0ю ґмнHнъ; |
|
27
|
27
|
| Але Авессалом ублагав його, і він відпустив з ним Амнона і всіх царських синів; [і зробив Авессалом бенкет, як цар робить бенкет]. | И# принyди є3го2 ґвессалHмъ, и3 tпусти2 съ ни1мъ ґмнHна и3 вс‰ сhны царє1вы. И# сотвори2 ґвессалHмъ пи1ръ, ћкоже твори1тъ пи1ръ цaрь. |
|
28
|
28
|
| Авессалом же наказав слугам своїм, сказавши: дивіться, як тільки розвеселиться серце Амнона від вина, і я скажу вам: «уразьте Амнона», тоді убийте його, не бійтеся; це я наказую вам, будьте сміливі й мужні. | И# заповёда ґвессалHмъ nтрокHмъ свои6мъ, глаг0лz: ви1дите є3гдA возблажaетъ сeрдце ґмнHне t вінA, и3 рекY вaмъ: порази1те ґмнHна, и3 ўмертви1те є3го2: не ўб0йтесz, ћкw не ѓзъ ли є4смь повелэвazй вaмъ; мужaйтесz и3 бyдите въ сhны си1лы. |
|
29
|
29
|
| І вчинили слуги Авессалома з Амноном, як наказав Авессалом. Тоді встали всі царські сини, сіли кожен на мула свого й утекли. | И# сотвори1ша џтроцы ґвессалHмли ґмнHну, ћкоже заповёда и5мъ ґвессалHмъ. И# востaша вси2 сhнове царє1вы, и3 всёде кjйждо на мскA своего2, и3 бэжaша. |
|
30
|
30
|
| Коли вони були ще в дорозі, дійшла чутка до Давида, що Авессалом умертвив усіх царських синів, і не залишилося жодного з них. | И# бhсть, сyщымъ и5мъ на пути2, и3 слyхъ д0йде до давjда, глаг0лz: и3зби2 ґвессалHмъ вс‰ сhны царє1вы, и3 не и3збhсть t ни1хъ ни є3ди1нъ. |
|
31
|
31
|
| І встав цар, і роздер одяг свій, і простягнувся на землі, і всі слуги його, які стоять перед ним, роздерли одяг свій. | И# востA цaрь, и3 растерзA ри6зы сво‰, и3 лsже на земли2, и3 вси2 џтроцы є3гw2 предстоsщіи є3мY растерзaша ри6зы сво‰. |
|
32
|
32
|
| Але Іонадав, син Самая, брата Давидового, сказав: нехай не думає господар мій [цар], що всіх отроків, царських синів, умертвили; один тільки Амнон помер, тому що в Авессалома був цей задум з того дня, як Амнон знечестив сестру його; | И# речE їwнадaвъ, сhнъ самаA брaта давjдова, и3 речE: да не речeтъ господи1нъ м0й цaрь, ћкw вс‰ џтроки сhны царє1вы ўби2, но ґмнHнъ є4сть є3ди1нъ ўбіeнъ, ћкw т0й и3з8 ќстъ ґвессалHму не и3схождaше, tнeлэже њбругA сестрY є3гw2 fамaру: |
|
33
|
33
|
| отже, нехай господар мій, цар, не тривожиться думкою про те, начебто померли всі царські сини: помер один тільки Амнон. | и3 нн7э да не полагaетъ господи1нъ м0й цaрь словесE на сeрдцы своeмъ, глаг0лz: вси2 сhнове царє1вы ўмр0ша: ћкw ґмнHнъ є3ди1нъ ќмре. |
|
34
|
34
|
| І втік Авессалом. І підняв слуга, який стояв на сторожі, очі свої, і побачив: ось, багато народу йде по дорозі на схилі гори. [І прийшов вартовий, і сповістив царю, і сказав: я бачив людей на дорозі Оронській на схилі гори.] | И# побэжE ґвессалHмъ. И# воздви1же џтрокъ стрaжъ nчесA сво‰ и3 ви1дэ: и3 сE, лю1діе мн0зи и3дyще путeмъ в8слёдъ є3гw2 со страны2 г0ръ въ низхождeніе. И# пріи1де стрaжъ и3 возвэсти2 царю2 и3 речE: мyжы ви1дэхъ t пути2 њр0нска со страны2 горы2. |
|
35
|
35
|
| Тоді Іонадав сказав цареві: це йдуть царські сини; як говорив раб твій, так і є. | И# речE їwнадaвъ ко царю2: сE, сhнове царє1вы прих0дzтъ: по словеси2 рабA твоегw2, тaкw бhсть. |
|
36
|
36
|
| І ледь тільки сказав він це, ось прийшли царські сини, і підняли крик і плакали. І сам цар і всі слуги його плакали дуже великим плачем. | И# бhсть є3гдA скончA глаг0лz, и3 сE, сhнове царє1вы пріид0ша и3 воздвиг0ша глaсъ св0й и3 плaкаша: и3 сaмъ цaрь и3 вси2 џтроцы є3гw2 плaкаша плaчемъ вели1кимъ ѕэлw2. |
|
37
|
37
|
| Авессалом же утік і пішов до Фалмая, сина Емиуда, царя Гессурського [у землю Хамаахадську]. І плакав [цар] Давид за сином своїм в усі дні. | И# ґвессалHмъ ўбэжE, и3 пріи1де ко f0лму сhну є3міyда, царю2 гедсyрску, въ зeмлю хамаахaдску. И# плaкаше давjдъ цaрь њ сhнэ своeмъ вс‰ дни6. |
|
38
|
38
|
| Авессалом утік і прийшов у Гессур і пробув там три роки. | И# ґвессалHмъ ўбэжE, и3 и4де въ гедсyръ, и3 бЁ тaмw три2 лBта. |
|
39
|
39
|
| І не став цар Давид переслідувати Авессалома; бо втішився після смерти Амнона. | И# њстaви цaрь давjдъ и3зhти в8слёдъ ґвессалHма, ћкw ўтёшисz њ ґмнHнэ, ћкw ќмре. |
|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
| І помітив Іоав, син Саруї, що серце царя навернулося до Авессалома. | И# разумЁ їwaвъ сhнъ сарyинъ, ћкw сeрдце царeво преклони1сz ко ґвессалHму. |
|
2
|
2
|
| І послав Іоав у Фекою, і взяв звідти розумну жінку і сказав їй: прикинься, що ти плачеш, і одягни печальний одяг, і не намащуйся єлеєм, і представся жінкою, яка багато днів плакала за померлим; | И# послA їwaвъ въ fекHю, и3 взS tтyду женY мyдру и3 речE къ нeй: сётуй нн7э, и3 њблецhсz въ ри6зы сётованіz, и3 не помaжисz є3лeемъ, и3 бyдеши ћкw женA сётующаz њ ўмeршемъ дни6 мнHги: |
|
3
|
3
|
| і піди до царя і скажи йому так і так. І вклав Іоав у вуста її, що сказати. | и3 вни1деши ко царю2 и3 речeши къ немY по глаг0лу семY. И# положи2 їwaвъ словесA сво‰ во ўстA є3S. |
|
4
|
4
|
| І ввійшла жінка фекоїтянка до царя й упала лицем своїм на землю, і поклонилася і сказала: допоможи, царю, [допоможи]! | И# вни1де женA fекwjтzнынz ко царю2 и3 падE на лицы2 своeмъ на зeмлю, и3 поклони1сz є3мY, и3 речE: спаси2, царю2, спаси1 мz. |
|
5
|
5
|
| І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: я [давно] вдова, чоловік мій помер; | И# речE є4й цaрь: чт0 ти є4сть; Nнa же речE: и3здaвна вдовA женA ѓзъ є4смь, и3 ќмре мyжъ м0й: |
|
6
|
6
|
| і у раби твоєї було два сини; вони посварилися в полі, і не було кому розняти їх, і вразив один другого й умертвив його. | и3 рабЁ твоeй двA сы6на, и3 би1стасz џба на селЁ, и3 не бhсть кт0 бы и5хъ разлучи1лъ, и3 нападE є3ди1нъ на брaта своего2, и3 ўмертви2 є3го2: |
|
7
|
7
|
| І ось, повстали всі родичі на рабу твою, і говорять: «віддай убивцю брата свого; ми вб’ємо його за душу брата його, якого він згубив, і знищимо навіть спадкоємця». І так вони погасять останню іскру мою, щоб не залишити чоловікові моєму імені і потомства на лиці землі. | и3 сE, востA всE nтeчество на рабY твою2 и3 рёша: дaй ўби1вшаго брaта своего2, и3 ўмертви1мъ є3го2 вмёстw души2 брaта, є3г0же ўби2, и3 погуби1мъ и3 наслёдника вaшего: и3 ўгасsтъ и4скру мою2 њстaвшуюсz, ћкw не њстaвити мyжу моемY њстaнка и3 и4мене на лицы2 земли2. |
|
8
|
8
|
| І сказав цар жінці: йди спокійно додому, я дам наказ про тебе. | И# речE цaрь къ женЁ: и3ди2 здрaва въ д0мъ св0й, и3 ѓзъ заповёдаю њ тебЁ. |
|
9
|
9
|
| Але жінка фекоїтянка сказала цареві: на мені, господарю мій царю, нехай буде провина і на домі батька мого, цар же і престіл його невинний. | И# речE женA fекwjтzнынz ко царю2: на мнЁ беззак0ніе, г0споди м0й царю2, и3 на домY nтцA моегw2, цaрь же и3 прест0лъ є3гw2 непови1ненъ. |
|
10
|
10
|
| І сказав цар: того, хто буде проти тебе, приведи до мене, і він більше не торкнеться тебе. | И# речE цaрь: кто2 глаг0лzй къ тебЁ, и3 приведeши є3го2 ко мнЁ, и3 не приложи1тъ ктомY коснyтисz є3мY; |
|
11
|
11
|
| Вона сказала: пом’яни, царю, Господа Бога твого, щоб не примножилися месники за кров і не погубили сина мого. І сказав цар: живий Господь! не упаде і волосина сина твого на землю. | И# речE женA: да воспомsнетъ нн7э цaрь гDа бGа своего2, внегдA ўмн0жити ќжика кр0ве, є4же растли1ти, и3 не и4мутъ погуби1ти сhна моего2. И# речE (цaрь): жи1въ гDь, ѓще и3 влaсъ падeтъ сhну твоемY съ главы2 на зeмлю. |
|
12
|
12
|
| І сказала жінка: дозволь рабі твоїй сказати ще слово господарю моєму царю. | И# речE женA: да глаг0летъ нн7э рабA твоS ко господи1ну моемY царю2 сл0во. Џнъ же речE: глаг0ли. |
|
13
|
13
|
| Він сказав: говори. І сказала жінка: чому ти так думаєш проти народу Божого? Цар, сказавши це слово, звинуватив себе самого, тому що не повертає вигнанця свого. | И# речE женA: почто2 помhслилъ є3си2 тaкw њ лю1дехъ б9іихъ; є3дA t ќстъ царeвыхъ сл0во сіE ѓки преступлeніе, є4же не возврати1ти царю2 tриновeннагw своегw2; |
|
14
|
14
|
| Ми помремо і будемо, як вода, вилита на землю, яку не можна зібрати; але Бог не бажає погубити душу і помишляє, як би не відкинути від Себе і відкинутого. | ћкw смeртію ќмремъ, и3 ћкw водA низходsщаz на зeмлю, ћже не соберeтсz, и3 пріи1метъ бGъ дyшу, и3 помышлszй спасти2 t негw2 tриновeннаго: |
|
15
|
15
|
| І тепер я прийшла сказати цареві, господарю моєму, ці слова, тому що народ лякає мене; і раба твоя сказала: поговорю я з царем, чи не зробить він за словом раби своєї; | и3 нн7э ћкw пріид0хъ глаг0лати ко царю2 господи1ну моемY глаг0лъ сeй, ћкw ўви1дzтъ мS лю1діе, и3 речeтъ рабA твоS: да глаг0летъ u5бо ко господи1ну моемY царю2, нeгли сотвори1тъ цaрь сл0во рабы2 своеS, |
|
16
|
16
|
| цар вислухає і визволить рабу свою від руки людей, які хочуть знищити мене разом із сином моїм із насліддя Божого. | ћкw ўслhшитъ цaрь: да и4зметъ рабY свою2 и3з8 рyкъ мужeй и4щущихъ погуби1ти мS и3 сhна моего2 t ўчaстіz б9іz: |
|
17
|
17
|
| І сказала раба твоя: нехай буде слово господаря мого царя в утіху мені, тому що господар мій цар, як ангел Божий, і може вислухати і добре і лихе. І Господь Бог твій буде з тобою. | и3 речeтъ рабA твоS: да бyдетъ нн7э сл0во г0спода моегw2 царS на жeртву: ћкоже бо ѓгGлъ б9ій, тaкw госп0дь м0й цaрь, є4же слhшати благ0е и3 ѕл0е: и3 гDь бGъ тв0й бyдетъ съ тоб0ю. |
|
18
|
18
|
| І відповів цар і сказав жінці: не втаї від мене, про що я запитаю тебе. І сказала жінка: говори, господарю мій царю. | И# tвэщA цaрь и3 речE къ женЁ: никaкоже да ўтаи1ши t менє2 глаг0ла, њ нeмже ѓзъ вопрошy тz. И# речE женA: да глаг0летъ u5бо госп0дь м0й цaрь. |
|
19
|
19
|
| І сказав цар: чи не рука Іоава у всьому цьому з тобою? І відповіла жінка і сказала: нехай живе душа твоя, господарю мій царю; ні праворуч, ні ліворуч не можна ухилитися від того, що сказав господар мій, цар; справді, раб твій Іоав наказав мені, і він вклав у вуста раби твоєї усі ці слова; | И# речE цaрь: є3дA рукA їwaвлz њ всeмъ сeмъ съ тоб0ю; И# речE женA къ царю2: да живeтъ душA твоS, г0споди м0й царю2, ѓще є4сть њдеснyю и3ли2 њшyюю t всёхъ, ±же глаг0ла господи1нъ м0й цaрь, ћкw рaбъ тв0й їwaвъ т0й заповёда мнЁ, и3 т0й вложи2 во ўстA рабЁ твоeй вс‰ словесA сі‰: |
|
20
|
20
|
| щоб притчею дати ділу такий вигляд, раб твій Іоав навчив мене; але господар мій [цар] мудрий, як мудрий ангел Божий, щоб знати все, що на землі. | за є4же пріити2 лицY глаг0ла сегw2, є4же сотвори2 рaбъ тв0й їwaвъ сл0во сіE: господи1нъ же м0й цaрь мyдръ, ћкоже мyдрость ѓгGла б9іz, є4же разумёти вс‰, ±же на земли2. |
|
21
|
21
|
| І сказав цар Іоаву: ось, я зробив [за словом твоїм]; піди ж, поверни отрока Авессалома. | И# речE цaрь ко їwaву: сE, нн7э сотвори1хъ ти2 по словеси2 твоемY семY: и3ди2, возврати2 џтрока ґвессалHма. |
|
22
|
22
|
| Тоді Іоав упав лицем на землю і поклонився, і благословив царя і сказав: тепер знає раб твій, що знайшов благовоління перед очима твоїми, господарю мій царю, тому що цар зробив за словом раба свого. | И# падE на лицы2 своeмъ їwaвъ на зeмлю, и3 поклони1сz, и3 благослови2 царS. И# речE їwaвъ: днeсь познA рaбъ тв0й, ћкw њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, г0споди м0й царю2, ћкw сотвори2 господи1нъ м0й цaрь сл0во рабA своегw2. |
|
23
|
23
|
| І встав Іоав, і пішов у Гессур, і привів Авессалома в Єрусалим. | И# востA їwaвъ и3 и4де въ гедсyръ, и3 приведE ґвессалHма во їеrли1мъ. |
|
24
|
24
|
| І сказав цар: нехай він повернеться в дім свій, а лиця мого не бачить. І пішов Авессалом у свій дім, а лиця царевого не бачив. | И# речE цaрь: да возврати1тсz въ д0мъ св0й, лицA же моегw2 да не ви1дитъ. И# возврати1сz ґвессалHмъ въ д0мъ св0й, лицA же царeва не ви1дэ. |
|
25
|
25
|
| Не було в усьому Ізраїлі чоловіка настільки красивого, як Авессалом, і стільки хвалимого, як він; від підошви ніг до верха голови його не було в нього недоліку. | И# ћкоже ґвессалHмъ не бЁ мyжъ во всeмъ ї}ли хвaленъ ѕэлw2: t пzты2 ноги2 є3гw2 и3 до верхA є3гw2 не бЁ въ нeмъ пор0ка: |
|
26
|
26
|
| Коли він стриг голову свою, — а він стриг її щороку, тому що вона обтяжувала його, — то волосся з голови його важило двісті сиклів за вагою царською. | и3 внегдA стрищи2 є3мY главY свою2, и3 бhсть t начaла днjй до днjй въ нsже стрижaшесz, ћкw тsжко бsше є3мY t ни1хъ, и3 стригyщьсz вёсzше власы2 главы2 своеS двёсти сjклей по сjклю цaрскому. |
|
27
|
27
|
| І народилися в Авессалома три сини й одна дочка, на ім’я Фамар; вона була жінка красива [і стала дружиною Ровоама, сина Соломонового, і народила йому Авию]. | И# роди1шасz ґвессалHму три2 сhны и3 дщeрь є3ди1на, и3 и4мz є4й fамaрь: сіS бЁ женA добрA ѕэлw2 вз0ромъ, и3 бhсть женA ровоaму сhну соломHню, и3 роди2 є3мY ґвjю. |
|
28
|
28
|
| І залишався Авессалом в Єрусалимі два роки, а лиця царевого не бачив. | И# сэдsше ґвессалHмъ во їеrли1мэ двA лBта днjй, и3 лицA царeва не ви1дэ. |
|
29
|
29
|
| І послав Авессалом за Іоавом, щоб послати його до царя, але той не захотів прийти до нього. Послав і вдруге; але той не захотів прийти. | И# послA ґвессалHмъ ко їwaву, дабы2 послaти є3го2 ко царю2, и3 не восхотЁ пріити2 къ немY: и3 послA втор0е къ немY, и3 не восхотЁ пріити2. |
|
30
|
30
|
| І сказав [Авессалом] слугам своїм: бачите ділянку поля Іоава поряд з моїм, і в нього там ячмінь; підіть, випаліть його вогнем. І випалили слуги Авессалома ту ділянку поля вогнем. [І прийшли слуги Іоава до нього, роздерши одяг свій, і сказали: слуги Авессалома випалили ділянку твою вогнем.] | И# речE ґвессалHмъ ко nтрокHмъ свои6мъ: ви1дите, чaсть на селЁ їwaвли бли1з8 менє2, є3гw2 тaмw kчмeнь, и3ди1те и3 запали1те є3го2 nгнeмъ. И# запали1ша раби2 ґвессалw6мли чaсть (їwaвлю) nгнeмъ. И# пріид0ша раби2 їw†вли къ немY раздрaвше ри6зы сво‰, и3 рёша: пожг0ша раби2 ґвессалw6мли чaсть твою2 nгнeмъ. |
|
31
|
31
|
| І встав Іоав, і прийшов до Авессалома в дім, і сказав йому: навіщо слуги твої випалили мою ділянку вогнем? | И# востA їwaвъ и3 пріи1де ко ґвессалHму въ д0мъ, и3 речE къ немY: почто2 сожг0ша раби2 твои2 чaсть мою2 nгнeмъ; |
|
32
|
32
|
| І сказав Авессалом Іоаву: ось, я посилав за тобою, говорячи: прийди сюди, і я пошлю тебе до царя сказати: навіщо я прийшов з Гессура? Краще було б мені залишатися там. Я хочу побачити лице царя. Якщо ж я винен, то убий мене. | И# речE ґвессалHмъ ко їwaву: сE, посылaхъ къ тебЁ, глаг0лz: и3ди2 сёмw, и3 послю1 тz ко царю2, глаг0лz: почто2 пріид0хъ и3з8 гедсyра; лyчше ми2 бЁ бhти є3щE тaмw: и3 нн7э сE, лицA царeва не ви1дэхъ: ѓще же є4сть во мнЁ непрaвда, то2 ўмертви1 мz. |
|
33
|
33
|
| І пішов Іоав до царя і переказав йому це. І покликав цар Авессалома; він прийшов до царя, [поклонився йому] й упав лицем своїм на землю перед царем; і поцілував цар Авессалома. | И# вни1де їwaвъ ко царю2 и3 возвэсти2 є3мY. И# призвA ґвессалHма, и3 пріи1де ко царю2, и3 поклони1сz є3мY, и3 падE лицeмъ свои1мъ на зeмлю пред8 лицeмъ царeвымъ, и3 њблобызA цaрь ґвессалHма. |
|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
| Після цього Авессалом завів у себе колісниці і коней і п’ятдесят скороходів. | И# бhсть по си1хъ, и3 сотвори2 себЁ ґвессалHмъ колєсни1цы и3 к0ни и3 пzтьдесsтъ м{жъ текyщихъ пред8 ни1мъ: |
|
2
|
2
|
| І вставав Авессалом рано-вранці, і ставав при дорозі біля воріт, і коли хто-небудь, маючи позов, ішов до царя на суд, то Авессалом підкликав його до себе і запитував: з якого міста ти? І коли той відповідав: з такого-то коліна Ізраїлевого раб твій, | и3 воставaше рaнw ґвессалHмъ, и3 стоsше при сaмэмъ пути2 врaтъ: и3 бhсть всsкъ мyжъ, є3мyже бsше прS, пріи1де пред8 царS на сyдъ, и3 возопи2 къ немY ґвессалHмъ, и3 глаг0лаше є3мY: t к0егw грaда ты2 є3си2; И# речE є3мY мyжъ: t є3ди1нагw колёнъ ї}левыхъ рaбъ тв0й. |
|
3
|
3
|
| тоді говорив йому Авессалом: ось, справа твоя добра і справедлива, але у царя нема кому вислухати тебе. | И# речE къ немY ґвессалHмъ: сE, словесA тво‰ бл†га и3 ўдHбна, но слyшающагw нёсть ти2 t царS. |
|
4
|
4
|
| І говорив Авессалом: о, якби мене поставили суддею в цій землі! До мене приходив би всякий, хто має суперечку і позов, і я судив би його за правдою. | И# речE ґвессалHмъ: кт0 мz постaвитъ судію2 на земли2, и3 ко мнЁ пріи1детъ всsкъ мyжъ и3мёzй прю2 и3 сyдъ, и3 њправдaю є3го2; |
|
5
|
5
|
| І коли підходив хто-небудь поклонитися йому, то він простягав руку свою й обіймав його і цілував його. | И# бhсть є3гдA приближaшесz мyжъ поклони1тисz є3мY, и3 простирaше рyку свою2, и3 пріимaше є3го2, и3 цэловaше є3го2. |
|
6
|
6
|
| Так робив Авессалом із кожним ізраїльтянином, який приходив на суд до царя, і приваблював Авессалом до себе серця ізраїльтян. | И# сотвори2 ґвессалHмъ по глаг0лу семY всемY ї}лю приходsщымъ на сyдъ къ царю2 и3 приусв0и ґвессалHмъ сердцA сынHвъ ї}левыхъ. |
|
7
|
7
|
| Коли минуло сорок років царювання Давида, Авессалом сказав цареві: піду я і виконаю обітницю мою, яку я дав Господу, у Хевроні; | И# бhсть t концA четhредесzти лётъ, и3 речE ґвессалHмъ ко nтцY своемY: пойдY нн7э и3 воздaмъ њбёты мо‰, ±же њбэщaхъ гDу въ хеврHнэ: |
|
8
|
8
|
| бо я, раб твій, живучи в Гессурі в Сирії, дав обітницю: якщо Господь поверне мене в Єрусалим, то я принесу жертву Господу. | занE њбётъ њбэщA рaбъ тв0й, є3гдA жи1хъ въ гедсyрэ сmрjйстэмъ, глаг0лz: ѓще возвращaz возврати1тъ мS гDь во їеrли1мъ, и3 послужY гDу. |
|
9
|
9
|
| І сказав йому цар: іди з миром. І встав він і пішов у Хеврон. | И# речE є3мY цaрь: и3ди2 съ ми1ромъ. И# востaвъ и4де въ хеврHнъ. |
|
10
|
10
|
| І розіслав Авессалом спостерігачів в усі коліна Ізраїлеві, сказавши: коли ви почуєте звук труби, то говоріть: Авессалом став царем у Хевроні. | И# послA ґвессалHмъ соглzд†таи во вс‰ кwлёна ї}лєва, глаг0лz: є3гдA ўслhшите вы2 глaсъ трубы2 р0жаны, и3 рцhте: воцари1сz цaрь ґвессалHмъ въ хеврHнэ. |
|
11
|
11
|
| З Авессаломом пішли з Єрусалима двісті чоловік, які були запрошені ним, і пішли з простоти своєї, не знаючи, в чому справа. | И# и3д0ша со ґвессалHмомъ двёсти мужeй t їеrли1ма п0звани: и3 и3дsху въ простотЁ своeй, и3 не разумёша всsкагw глаг0ла. |
|
12
|
12
|
| Під час жертвоприношення Авессалом послав і прикликав Ахитофела гилонянина, радника Давидового, з його міста Гило. І склалася сильна змова, і народ стікався і збільшувався навколо Авессалома. | И# послA ґвессалHмъ, и3 призвA ґхітофeла галамонjйскаго, совётника давjдова, t грaда є3гw2 гwлaмы, є3гдA жрsше жє1ртвы. И# бhсть смzтeніе крёпко: и3 людjй мн0жество и3дyщихъ со ґвессалHмомъ. |
|
13
|
13
|
| І прийшов вісник до Давида і сказав: серце ізраїльтян схилилося на бік Авессалома. | И# пріи1де вёстникъ къ давjду, глаг0лz: бhсть сeрдце мужeй ї}левыхъ со ґвессалHмомъ. |
|
14
|
14
|
| І сказав Давид усім слугам своїм, які були при ньому в Єрусалимі: встаньте, втечімо, тому що не буде нам порятунку від Авессалома; поспішайте, щоб нам утекти, щоб він не застиг і не захопив нас, і не навів на нас лиха і не знищив міста мечем. | И# речE давjдъ всBмъ nтрокHмъ свои6мъ сyщымъ съ ни1мъ во їеrли1мэ: востaните, и3 бэжи1мъ, ћкw нёсть нaмъ спасeніz t лицA ґвессалHмлz: ўскори1те и3ти2, да не ўскори1тъ и3 в0зметъ нaсъ, и3 наведeтъ на нaсъ ѕл0бу, и3 и3збіeтъ грaдъ џстріемъ мечA. |
|
15
|
15
|
| І сказали слуги царські царю: в усьому, що вгодно господарю нашому царю, ми — раби твої. | И# рёша џтроцы царє1вы къ царю2: вс‰ є3ли6ка заповёсть госп0дь нaшъ цaрь, сE, мы2 џтроцы твои2. |
|
16
|
16
|
| І вийшов цар і весь дім його за ним пішки. Залишив же цар десять дружин, наложниць [своїх], для збереження дому. | И# и3зhде цaрь и3 вeсь д0мъ є3гw2 ногaми свои1ми, и3 њстaви цaрь дeсzть жeнъ подл0жницъ свои1хъ храни1ти д0мъ. |
|
17
|
17
|
| І вийшов цар і весь народ пішки, і зупинилися в Беф-Мерхата. | И# и3зhде цaрь и3 вси2 џтроцы є3гw2 пBши и3 стaша въ домY сyщемъ далeче: |
|
18
|
18
|
| І всі слуги його йшли по боках його, і всі хелефеї, і всі фелефеї, і всі гефяни до шестисот чоловік, які прийшли разом з ним з Гефа, йшли попереду царя. | и3 вси2 џтроцы є3гw2 t nбою2 стран{ є3гw2 и3дsху, и3 вси2 хелеfeє и3 вси2 фелеfeє и3 вси2 геfeє, шeсть сHтъ мужeй шeдше пBши t гefа пред8идsху пред8 лицeмъ царeвымъ. |
|
19
|
19
|
| І сказав цар Еффею гефянину: навіщо і ти йдеш з нами? Повернися і залишайся з тим царем; тому що ти — чужеземець і прийшов сюди зі свого місця; | И# речE цaрь ко є3ffeю геffeину: почто2 и3 ты2 и4деши съ нaми; возврати1сz и3 живи2 съ царeмъ, ћкw чyждь є3си2 ты2, и3 ћкw пресели1лсz є3си2 ты2 t мёста твоегw2: |
|
20
|
20
|
| вчора ти прийшов, а сьогодні я змушу тебе йти з нами? Я йду, куди трапиться; повернися і поверни братів своїх із собою, [нехай учинить Господь] милість і істину [з тобою]! | ѓще вчерA пришeлъ є3си2, и3 днeсь ли подви1гну тS и3ти2 съ нaми; и3 ѓзъ и3дY, ѓможе пойдY: и3ди2 и3 возврати1сz, и3 возврати2 брaтію твою2 съ тоб0ю, и3 гDь да сотвори1тъ съ тоб0ю млcть и3 и4стину. |
|
21
|
21
|
| І відповів Еффей царю і сказав: живий Господь, і нехай живе господар мій цар: де б не був господар мій цар, чи в житті, а чи у смерті, там буде і раб твій. | И# tвэщA є3ffeй къ царю2 и3 речE: жи1въ гDь, и3 жи1въ господи1нъ м0й цaрь, ћкw на мёстэ, и3дёже бyдетъ господи1нъ м0й цaрь, и3ли2 въ смeрти, и3ли2 въ животЁ, тaмw бyдетъ рaбъ тв0й. |
|
22
|
22
|
| І сказав Давид Еффею: отже, йди і ходи зі мною. І пішов Еффей гефянин і всі люди його і всі діти, які були з ним. | И# речE цaрь ко є3ffeю: грzди2, и3 прейди2 со мн0ю. И# прeйде є3ffeй геffeинъ и3 цaрь и3 вси2 џтроцы є3гw2 и3 вeсь нар0дъ и4же съ ни1мъ. |
|
23
|
23
|
| І плакала вся земля голосно. І весь народ переходив, і цар перейшов потік Кедрон; і пішов весь народ [і цар] по дорозі до пустелі. | И# всS землS плaкашесz глaсомъ вели1кимъ. И# вси2 лю1діе прехождaху по пот0ку кeдрску, и3 цaрь прeйде чрез8 пот0къ кeдрскій, и3 вси2 лю1діе и3 цaрь и3дsху къ лицY пути2 пустhннагw. |
|
24
|
24
|
| Ось і Садок [священик], і всі левити з ним несли ковчег завіту Божого з Вефари і поставили ковчег Божий; Авиафар же стояв на підвищенні, доки весь народ не вийшов з міста. | И# сE, и3 садHкъ їерeй и3 вси2 леvjти съ ни1мъ, носsще ківHтъ завёта гDнz t веfaры: и3 постaвиша ківHтъ б9ій: и3 ґвіafаръ взhде, д0ндеже престaша вси2 лю1діе и3сходи1ти и3з8 грaда. |
|
25
|
25
|
| І сказав цар Садокові: поверни ковчег Божий у місто [і нехай він стоїть на своєму місці]. Якщо я знайду милість перед очима Господа, то Він поверне мене і дасть мені бачити його й оселю його. | И# речE цaрь къ садHку: возврати2 ківHтъ б9ій во грaдъ, и3 да стaнетъ на мёстэ своeмъ: ѓще њбрsщу блгdть пред8 nчи1ма гDнима, и3 возврати1тъ мS, и3 покaжетъ ми2 є3го2 и3 лёпоту є3гw2: |
|
26
|
26
|
| А якщо Він скаже так: «немає Мого благовоління до тебе», то ось я; нехай творить зі мною, що Йому благовгодно. | и3 ѓще тaкw речeтъ: не благоволи1хъ въ тебЁ: сE, ѓзъ є4смь, да сотвори1тъ ми2 по бlг0му пред8 nчи1ма свои1ма. |
|
27
|
27
|
| І сказав цар Садоку священику: чи бачиш, — повернися в місто з миром, і Ахимаас, син твій, і Іонафан, син Авиафара, обидва сини ваші з вами; | И# речE цaрь садHку їерeю: ви1дите, ты2 возвращaешисz во грaдъ съ ми1ромъ и3 ґхімаaсъ сhнъ тв0й и3 їwнаfaнъ сhнъ ґвіafаровъ, двA сhны вaши съ вaми: |
|
28
|
28
|
| чи бачите, я затримаюся на рівнині в пустелі, доки не прийде звістка від вас до мене. | ви1дите, ѓзъ вселsюсz во ґравHfъ пустhнный, д0ндеже пріи1детъ ми2 сл0во t вaсъ, є4же возвэсти1ти ми2. |
|
29
|
29
|
| І повернули Садок і Авиафар ковчег Божий в Єрусалим, і залишилися там. | И# возврати2 садHкъ и3 ґвіafаръ ківHтъ б9ій во їеrли1мъ, и3 сёде тaмw. |
|
30
|
30
|
| А Давид пішов на гору Елеонську, йшов і плакав; голова в нього була покрита; він ішов босий, і всі люди, які були з ним, покрили кожен голову свою, йшли і плакали. | И# давjдъ восхождaше восх0домъ на г0ру є3леHнскую восходS и3 плaчасz, и3 покрhвъ главY свою2, и3 сaмъ и3дsше босhма ногaма: и3 вси2 лю1діе и5же съ ни1мъ покрhша кjйждо главY свою2, и3 восхождaху восходsще и3 плaчущесz. |
|
31
|
31
|
| Донесли Давиду і сказали: і Ахитофел у числі змовників з Авессаломом. І сказав Давид: Господи [Боже мій!] зруйнуй раду Ахитофела. | И# возвэсти1ша давjду глаг0люще: и3 ґхітофeлъ въ мzтeжницэхъ со ґвессалHмомъ. И# речE давjдъ: разруши2 совётъ ґхітофeлевъ, гDи, б9е м0й. |
|
32
|
32
|
| Коли Давид зійшов на вершину гори, де він поклонявся Богу, ось назустріч йому йде Хусій архитянин, друг Давидів; одяг на ньому був розідраний, і порох на голові його. | И# бЁ давjдъ грzдhй дaже до рHса, и3дёже поклони1сz бGу. И# сE, на срётеніе є3мY (и3зhде) хусjй пeрвый дрyгъ давjдовъ, растерзaвъ ри6зы сво‰, и3 пeрсть на главЁ є3гw2. |
|
33
|
33
|
| І сказав йому Давид: якщо ти підеш зі мною, то будеш мені за тягар; | И# речE є3мY давjдъ: ѓще п0йдеши со мн0ю, и3 бyдеши ми2 въ тsгость: |
|
34
|
34
|
| але якщо повернешся в місто і скажеш Авессалому: «царю, [пройшли мимо брати твої, і цар батько твій пройшов, і нині] я раб твій; [залиш мене в живих;] досі я був рабом батька твого, а тепер я — твій раб»: то ти зруйнуєш для мене раду Ахитофела. | ѓще же возврати1шисz во грaдъ и3 речeши ґвессалHму: минyша брaтіz тво‰, и3 цaрь за мн0ю минY nтeцъ тв0й, и3 нн7э рaбъ тв0й є4смь, царю2, пощади1 мz жи1ва бhти: рaбъ бёхъ nтцA твоегw2 тогдA и3 досeлэ, нн7э же ѓзъ тв0й рaбъ: и3 разруши1 ми совётъ ґхітофeлевъ: |
|
35
|
35
|
| Ось, там з тобою Садок і Авиафар священики, і всяке слово, яке почуєш з дому царя, переказуй Садоку й Авиафару священикам. | и3 сE, съ тоб0ю тaмw садHкъ и3 ґвіafаръ їерeє: и3 бyдетъ всsкъ глаг0лъ, є3г0же ўслhшиши и3з8 ќстъ цaрскихъ, и3 скaжеши садHку и3 ґвіafару їерeємъ: |
|
36
|
36
|
| Там з ними і два сини їхні, Ахимаас, син Садока, та Іонафан, син Авиафара; через них посилайте до мене всяку звістку, яку почуєте. | сE, тaмw съ ни1ми двA сы6на и4хъ, ґхімаaсъ сhнъ садHковъ и3 їwнаfaнъ сhнъ ґвіafаровъ: и3 посли1те рук0ю и4хъ ко мнЁ всsкъ глаг0лъ, є3г0же ѓще ўслhшите. |
|
37
|
37
|
| І прийшов Хусій, друг Давидів, у місто; Авессалом же вступав тоді в Єрусалим. | И# вни1де хусjй дрyгъ давjдовъ во грaдъ, и3 ґвессалHмъ тогдA вхождaше во їеrли1мъ. |
|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
| Коли Давид трохи зійшов з вершини гори, ось зустрічається йому Сива, слуга Мемфивосфея, з парою нав’ючених ослів, і на них двісті хлібів, сто зв’язок ізюма, сто зв’язок смокв і міх з вином. | И# давjдъ прeйде мaло что2 t рHса, и3 сE, сівA џтрокъ мемфівосfeовъ въ срётеніе є3мY: и3 супрyгъ nслsтъ њсёдланыхъ, и3 на ни1хъ двёсти хлёбwвъ, и3 сто2 гр0здій, и3 сто2 фjнікwвъ, и3 мёхъ вінA. |
|
2
|
2
|
| І сказав цар Сиві: для чого це в тебе? І відповів Сива: осли для дому царського, для їзди, а хліб і плоди для їжі слугам, а вино для пиття ослаблим у пустелі. | И# речE цaрь къ сівЁ: что2 сі‰ тебЁ; И# речE сівA: nслsта на kждeніе д0му царeву, ґ хлёбы и3 фjніки на снэдeніе nтрокHмъ, и3 віно2 пи1ти њслабёвшымъ въ пустhни. |
|
3
|
3
|
| І сказав цар: де син господаря твого? І відповів Сива цареві: ось, він залишився в Єрусалимі і говорить: тепер дім Ізраїлів поверне мені царство батька мого. | И# речE цaрь: и3 гдЁ сhнъ господи1на твоегw2; И# речE сівA ко царю2: сE, сэди1тъ во їеrли1мэ, ћкw речE: днeсь возвратsтъ ми2 вeсь д0мъ ї}левъ цaрство nтцA моегw2. |
|
4
|
4
|
| І сказав цар Сиві: ось тобі все, що в Мемфивосфея. І відповів Сива, поклонившись: нехай знайду милість в очах господаря мого царя! | И# речE цaрь къ сівЁ: сE, тебЁ вс‰ є3ли6ка сyть мемфівосfewва. И# речE сівA поклони1всz: да њбрsщу благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, г0споди м0й царю2. |
|
5
|
5
|
| Коли дійшов цар Давид до Бахурима, ось вийшов звідти чоловік з роду дома Саулового, на ім’я Семей, син Гери; він ішов і лихословив, | И# пріи1де давjдъ цaрь до ваfірjма, и3 сE, tтyду мyжъ и3схождaше t р0да д0му саyлz, и4мz же є3мY семeй сhнъ гирaнь: и3зhде же и3сходS и3 проклинaz |
|
6
|
6
|
| і кидав каменями на Давида і на всіх рабів царя Давида; всі ж люди і всі хоробрі були праворуч і ліворуч [царя]. | и3 кaменіемъ метaz на давjда и3 на вс‰ џтроки царS давjда: и3 вси2 лю1діе и3 вси2 си1льніи њдеснyю и3 њшyюю царS бsху. |
|
7
|
7
|
| Так говорив Семей, лихословлячи його: іди, іди, убивця і беззаконник! | И# тaкw речE семeй проклинaz є3го2: и3зhди, и3зhди, мyжу кровeй и3 мyжу беззак0нный: |
|
8
|
8
|
| Господь повернув на тебе всю кров дому Саулового, замість якого ти став царем, і віддав Господь царство в руки Авессалома, сина твого; і ось, ти в біді, бо ти — кровожер. | возврати2 на тS гDь вс‰ крHви д0му саyлz, понeже воцари1лсz є3си2 вмёстw є3гw2: и3 дадE гDь цaрство въ рyцэ ґвессалHма сhна твоегw2: и3 сE, ты2 въ ѕл0бэ твоeй, ћкw мyжъ кровeй ты2. |
|
9
|
9
|
| І сказав Авесса, син Саруїн, царю: навіщо лихословить цей мертвий пес господаря мого царя? піду я і зніму з нього голову. | И# речE ґвeсса сhнъ сарyинъ ко царю2: почто2 проклинaетъ пeсъ ўмeршій сeй господи1на моего2 царS; нн7э пойдY, и3 tимY главY є3гw2. |
|
10
|
10
|
| І сказав цар: що мені і вам, сини Саруїни? [залиште його,] нехай він лихословить, тому що Господь повелів йому лихословити Давида. Хто ж може сказати: навіщо ти так робиш? | И# речE цaрь ко ґвeссэ: что2 мнЁ и3 вaмъ, сhнове сар{ины; њстaвите є3го2, и3 тaкw да проклинaетъ, ћкw гDь речE є3мY проклинaти давjда: и3 кто2 речeтъ: почто2 сотвори1лъ є3си2 тaкw; |
|
11
|
11
|
| І сказав Давид Авессі і всім слугам своїм: ось, якщо мій син, який вийшов із стегон моїх, шукає душі моєї, тим більше син веніамитянина; залиште його, нехай лихословить, тому що Господь повелів йому; | И# речE давjдъ ко ґвeссэ и3 ко всBмъ nтрокHмъ свои6мъ: сE, сhнъ м0й и3зшeдый и3з8 чрeва моегw2 и4щетъ души2 моеS, ґ кольми2 пaче сhнъ їемінjевъ: њстaвите є3го2 проклинaти мS, ћкw речE є3мY гDь: |
|
12
|
12
|
| може бути, Господь зглянеться на приниження моє, і воздасть мені Господь благістю за теперішнє його лихослів’я. | нeгли при1зритъ гDь на смирeніе моE, и3 возврати1тъ ми2 благ†z вмёстw клsтвы є3гw2 во днeшній дeнь. |
|
13
|
13
|
| І йшов Давид і люди його своєю дорогою, а Семей ішов по краю гори, з боку його, йшов і лихословив, і кидав каменями в бік його і пилом. | И# и3дsше давjдъ и3 вси2 мyжіе є3гw2 путeмъ: ґ семeй и3дsше со страны2 горы2 бли1з8 є3гw2 и3дhй и3 проклинaz, и3 кaменіемъ мещA со страны2 є3гw2, и3 пeрстію сhпаz. |
|
14
|
14
|
| І прийшов цар і весь народ, який був з ним, стомлений, і відпочивав там. | И# пріи1де цaрь и3 вси2 лю1діе и5же съ ни1мъ ўтруждeни, и3 препочи1ша тY. |
|
15
|
15
|
| Авессалом же і весь народ ізраїльський прийшли в Єрусалим, і Ахитофел з ним. | ҐвессалHмъ же и3 вси2 мyжіе ї}лєвы внид0ша во їеrли1мъ, и3 ґхітофeлъ съ ни1мъ. |
|
16
|
16
|
| Коли Хусій архитянин, друг Давидів, прийшов до Авессалома, то сказав Хусій Авессалому: нехай живе цар, нехай живе цар! | И# бhсть є3гдA пріи1де хусjй пeрвый дрyгъ давjдовъ ко ґвессалHму: и3 речE хусjй ко ґвессалHму: да живeтъ цaрь. |
|
17
|
17
|
| І сказав Авессалом Хусію: така твоя ревність до твого друга! чому ти не пішов із другом твоїм? | И# речE ґвессалHмъ къ хусjю: сіs ли ми1лость твоS со дрyгомъ твои1мъ; почто2 не tшeлъ є3си2 со дрyгомъ твои1мъ; |
|
18
|
18
|
| І сказав Хусій Авессалому: ні, [я піду услід того,] кого обрав Господь і цей народ і весь Ізраїль, з тим і я, і з ним залишусь. | И# речE хусjй ко ґвессалHму: ни2, но в8слёдъ (и3дY), є3г0же и3збрA гDь и3 лю1діе сjи и3 вси2 мyжіе ї}лєвы, тогw2 є4смь, и3 съ тёмъ бyду: |
|
19
|
19
|
| І притому кому я буду служити? Чи не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду служити і тобі. | и3 втор0е, комY ѓзъ пораб0таю; не пред8 сhномъ ли є3гw2; ћкоже раб0тахъ пред8 nтцeмъ твои1мъ, тaкw бyду и3 пред8 тоб0ю. |
|
20
|
20
|
| І сказав Авессалом Ахитофелу: дай пораду, що нам робити. | И# речE ґвессалHмъ ко ґхітофeлу: дади1те себЁ совётъ, что2 сотвори1мъ; |
|
21
|
21
|
| І сказав Ахитофел Авессалому: увійди до наложниць батька твого, яких він залишив охороняти дім свій; і почують усі ізраїльтяни, що ти став ненависним для батька твого, і зміцняться руки всіх, хто з тобою. | И# речE ґхітофeлъ ко ґвессалHму: вни1ди къ подл0жницамъ nтцA твоегw2, ±же њстaви стрещи2 д0мъ св0й, и3 ўслhшатъ вси2 ї}лтzне, ћкw посрами1лъ є3си2 nтцA твоего2, и3 возм0гутъ рyки всёхъ сyщихъ съ тоб0ю. |
|
22
|
22
|
| І поставили для Авессалома намет на покрівлі, і ввійшов Авессалом до наложниць батька свого перед очима всього Ізраїля. | И# постaвиша ґвессалHму шатeръ на палaтэ, и3 вни1де ґвессалHмъ къ подл0жницамъ nтцA своегw2 пред8 nчи1ма всёхъ ї}лтzнъ. |
|
23
|
23
|
| Поради ж Ахитофела, які він давав, у той час вважалися, наче якби хто запитував наставляння в Бога. Такою була всяка рада Ахитофела як для Давида, так і для Авессалома. | И# совётъ ґхітофeлевъ, є3г0же совэщавaше во дни6 пє1рвыz, и4мже џбразомъ вопроси1лъ бы кто2 бGа њ словеси2, тaкw всsкъ совётъ ґхітофeлевъ, и3 и4же давjду, и3 и4же ґвессалHму. |
|
Глава 17
|
Главa з7i
|
|
1
|
1
|
| І сказав Ахитофел Авессалому: виберу я дванадцять тисяч чоловік і встану і піду в погоню за Давидом у цю ніч; | И# речE ґхітофeлъ ко ґвессалHму: и3зберY нн7э себЁ дванaдесzть тhсzщъ мужeй и3 востaну, и3 поженY в8слёдъ давjда н0щію, |
|
2
|
2
|
| і нападу на нього, коли він буде стомлений і з опущеними руками, і приведу його в страх; і всі люди, які з ним, розбіжаться; і я уб’ю одного царя | и3 найдY на него2, и3 т0й ўтруждeнъ и3 њслaбленъ рукaми, и3 ўстрашY є3го2, и3 побэжaтъ вси2 лю1діе и5же съ ни1мъ, и3 ўбію2 царS є3ди1наго: |
|
3
|
3
|
| і всіх людей поверну до тебе; і коли не буде одного, душу якого ти шукаєш, тоді весь народ буде в мирі. | и3 возвращY вс‰ лю1ди къ тебЁ, и4мже џбразомъ њбращaетсz невёста къ мyжеви своемY: тh бо т0кмw души2 є3ди1нагw мyжа и4щеши, всBмъ же лю1демъ бyдетъ ми1ръ. |
|
4
|
4
|
| І сподобалося це слово Авессалому і всім старійшинам Ізраїлевим. | И# ўг0дно сл0во бhсть пред8 nчи1ма ґвессалHмлима и3 пред8 nчи1ма всёхъ старёйшинъ ї}левыхъ. |
|
5
|
5
|
| І сказав Авессалом: покличте Хусія архитянина; послухаємо, що він скаже. | И# речE ґвессалHмъ: призови1те же и3 хусjа ґрахjина, и3 ўслhшимъ что2 и3з8 ќстъ є3гw2. |
|
6
|
6
|
| І прийшов Хусій до Авессалома, і сказав йому Авессалом, говорячи: ось що говорить Ахитофел; чи зробити за його словами? а якщо ні, то говори ти. | И# вни1де хусjй ко ґвессалHму, и3 речE ґвессалHмъ къ немY, глаг0лz: по глаг0лу семY глаг0ла ґхітофeлъ: сотвори1мъ ли по словеси2 є3гw2; ѓще же ни2, ты2 глаг0ли. |
|
7
|
7
|
| І сказав Хусій Авессалому: недобра цього разу порада, яку дав Ахитофел. | И# речE хусjй ко ґвессалHму: не блaгъ совётъ сeй, є3г0же совэщA ґхітофeлъ є3ди1ною сіE. |
|
8
|
8
|
| І продовжував Хусій: ти знаєш твого батька і людей його; вони хоробрі і сильно роздратовані, як ведмедиця в полі, у якої відняли дітей, [і як вепр лютий на полі,] і батько твій — людина войовнича; він не зупиниться ночувати з народом. | И# речE хусjй: ты2 вёси nтцA твоего2 и3 мужeй є3гw2, ћкw си1льни сyть ѕэлw2, и3 гнэвли1ви душaми свои1ми, ћкw медвёдица ч†дъ лишeнаz на селЁ, и3 ѓки вeпрь свирёпый на п0ли: и3 nтeцъ тв0й мyжъ борeцъ, и3 не дaстъ почи1ти лю1демъ: |
|
9
|
9
|
| Ось, тепер він ховається в якій-небудь печері, або в іншому місці, і якщо хто впаде при першому нападі на них, і почують і скажуть: «була поразка людей, які пішли за Авессаломом», | сE бо, т0й нн7э скрhсz на нёкоторэмъ х0лмэ и3ли2 на нёкоторэмъ мёстэ: и3 бyдетъ внегдA напaсти на ни1хъ въ начaлэ, и3 ўслhшитъ слyшаzй, и3 речeтъ: бhсть сокрушeніе въ лю1дехъ и5же за ґвессалHмомъ: |
|
10
|
10
|
| тоді і найхоробріший, у якого серце, як серце левине, впаде духом; тому що всьому Ізраїлю відомо, який хоробрий батько твій і мужні ті, які з ним. | и3 т0й сhнъ си1лы, є3мyже сeрдце ћкоже сeрдце львY тazщо и3стaетъ: понeже вёсть вeсь ї}ль, ћкw си1ленъ nтeцъ тв0й, и3 сhнове си1лы вси2 и5же съ ни1мъ: |
|
11
|
11
|
| Тому я раджу: нехай збереться до тебе весь Ізраїль, від Дана до Вирсавії, у безлічі, як пісок при морі, і ти сам підеш серед нього; | тaкw совётуz ѓзъ ўсовётовахъ, и3 собирazсz соберeтсz къ тебЁ вeсь ї}ль t дaна и3 до вирсавjи, ѓки пес0къ и4же при м0ри во мн0жествэ, и3 лицE твоE и3дyщее посредЁ и4хъ: |
|
12
|
12
|
| і тоді ми підемо проти нього, в якому б місці він не знаходився, і нападемо на нього, як падає роса на землю; і не залишиться в нього жодної людини з усіх, хто з ним; | и3 пріи1демъ къ немY на є3ди1но мёсто, и3дёже њбрsщемъ є3го2 тaмw, и3 њполчи1мсz на него2, ћкоже спaдаетъ росA на зeмлю, и3 не њстaвимъ въ нeмъ и3 въ мужeхъ є3гw2 и5же съ ни1мъ ни2 є3ди1нагw: |
|
13
|
13
|
| а якщо він увійде в яке-небудь місто, то весь Ізраїль принесе до того міста мотузки, і ми стягнемо його в ріку, так що не залишиться жодного камінчика. | и3 ѓще во грaдъ соберyтсz, и3 в0зметъ вeсь ї}ль ко грaду томY ќжы, и3 совлечeмъ є3го2 въ пот0къ, д0ндеже не њстaнетсz тaмw нижE кaмень. |
|
14
|
14
|
| І сказав Авессалом і весь Ізраїль: порада Хусія архитянина краща за пораду Ахитофела. Так Господь судив зруйнувати кращу пораду Ахитофела, щоб навести Господу біду на Авессалома. | И# речE ґвессалHмъ и3 вси2 мyжіе ї}лтестіи: блaгъ совётъ хусjа ґрахjина пaче совёта ґхітофeлева. И# гDь заповёда разори1ти совётъ ґхітофeлевъ благjй, ћкw да наведeтъ гDь на ґвессалHма ѕл†z вс‰. |
|
15
|
15
|
| І сказав Хусій Садокові й Авиафарові священикам: так і так радив Ахитофел Авессалому і старійшинам Ізраїлевим, а так і так порадив я. | И# речE хусjй ґрахjинъ ко садHку и3 ґвіаfaру їерeємъ: тaкw и3 тaкw совётова ґхітофeлъ ґвессалHму и3 старёйшинамъ ї}лєвымъ: и3 ѓзъ тaкw и3 тaкw совётовахъ: |
|
16
|
16
|
| І тепер пошліть швидше і скажіть Давиду так: не залишайся в цю ніч на рівнині в пустелі, але швидше перейди, щоб не загинути царю і всім людям, які з ним. | и3 нн7э посли1те ск0рw и3 возвэсти1те давjду, глаг0люще: не пребyди н0щь сію2 во ґравHfэ пустhни, но пойти2 потщи1сz, да не кaкw пожeртъ бyдетъ цaрь и3 вси2 лю1діе и5же съ ни1мъ. |
|
17
|
17
|
| Іонафан і Ахимаас стояли біля джерела Рогель. І пішла служниця і розповіла їм, а вони пішли і сповістили царя Давида; бо вони не могли показатися в місті. | И# їwнаfaнъ и3 ґхімаaсъ стоsста на студенцЁ рwги1ли, и3 и4де рабhнz и3 повёда и4ма: и3 тjи и3д0ста и3 возвэсти1ста давjду царю2, ћкw не мог0ста kви1тисz є4же вни1ти во грaдъ. |
|
18
|
18
|
| І побачив їх слуга і доніс Авессалому; але вони обидва незабаром пішли і прийшли в Бахурим, у дім одного чоловіка, в якого у дворі був колодязь, і спустилися туди. | И# ви1дэ и4хъ џтрочищь и3 повёда ґвессалHму. И# и3д0ста џба ск0рw и3 пріид0ста въ д0мъ мyжа въ ваурjмъ: и3 томY р0въ на дворЁ, и3 снид0ста тaмw. |
|
19
|
19
|
| А жінка взяла і розтягла над отвором колодязя покривало і насипала на нього крупи, так що не було нічого помітно. | И# взS женA, и3 положи2 покр0въ на ќстіи р0ва, и3 сyши на нeмъ ґрафHfъ, и3 не познaсz глаг0лъ. |
|
20
|
20
|
| І прийшли раби Авессалома до жінки в дім, і сказали: де Ахимаас та Іонафан? І сказала їм жінка: вони перейшли убрід ріку. І шукали вони, і не знайшли, і повернулися в Єрусалим. | И# пріид0ша џтроцы ґвессалw6мли къ женЁ въ д0мъ и3 рёша: гдЁ ґхімаaсъ и3 їwнаfaнъ; И# речE и5мъ женA: преид0ста вмaлэ в0ду. И# и3скaша, и3 не њбрэт0ша, и3 возврати1шасz во їеrли1мъ. |
|
21
|
21
|
| Коли вони пішли, ті вийшли з колодязя, пішли і сповістили царя Давида і сказали Давиду: встаньте і швидше перейдіть воду; бо так і так радив про вас Ахитофел. | Бhсть же по tшeствіи и4хъ, и3 и3злэз0ста и3з8 р0ва, и3 и3д0ста, и3 возвэсти1ста давjду царю2 и3 глаг0ласта є3мY: востaните, и3 прейди1те ск0рw в0ду, ћкw си1це совэщA на вы2 ґхітофeлъ. |
|
22
|
22
|
| І встав Давид і всі люди, які були з ним, і перейшли Йордан; до світанку не залишилося жодного, який не перейшов би Йордан. | И# востA давjдъ и3 вси2 лю1діе и5же съ ни1мъ и3 преид0ша їoрдaнъ до свёта заyтра, и3 ни є3ди1нъ не њстA, и4же бы не прешeлъ їoрдaна. |
|
23
|
23
|
| І побачив Ахитофел, що не виконали поради його, і осідлав осла, і зібрався, і пішов у дім свій, у місто своє, і зробив заповіт дому своєму, і повісився, і помер, і був похований у гробі батька свого. | И# ґхітофeлъ ви1дэ, ћкw не сбhстсz совётъ є3гw2, и3 њсэдлA nслS своE, и3 востA, и3 tи1де въ д0мъ св0й, во грaдъ св0й: и3 заповёда д0му своемY, и3 ўдави1сz, и3 ќмре, и3 погребeнъ бhсть во гр0бэ nтцA своегw2. |
|
24
|
24
|
| І прийшов Давид у Маханаїм, а Авессалом перейшов Йордан, сам і весь Ізраїль з ним. | И# давjдъ прeйде въ манаjмъ, ґвессалHмъ же прeйде їoрдaнъ сaмъ и3 вси2 мyжіе ї}лтестіи съ ни1мъ. |
|
25
|
25
|
| Авессалом поставив Амессая, замість Іоава, над військом. Амессай був сином одного чоловіка, на ім’я Ієфера з Ізрееля, який ввійшов до Авигеї, дочки Нааса, сестри Саруї, матері Іоава. | И# ґмессaz постaви ґвессалHмъ вмёстw їwaва над8 си1лою: ґмессaй же сhнъ мyжа, є3мyже и4мz їеfeръ їезраилjтинъ, сeй вни1де ко ґвігeи дщeри їессeинэ, сестрЁ саруjи мaтере їwaвли. |
|
26
|
26
|
| І Ізраїль з Авессаломом розташувався станом в землі Галаадській. | И# њполчи1сz ґвессалHмъ и3 вeсь ї}ль въ земли2 галаaдстэй. |
|
27
|
27
|
| Коли Давид прийшов у Маханаїм, то Сови, син Нааса, з Равви аммонитської, і Махир, син Аммиїла, з Лодавара, і Верзеллій галаадитянин з Роглима, | И# бhсть є3гдA вни1де давjдъ въ манаjмъ, и3 ўесвjй сhнъ наaсовъ t раввafа сынHвъ ґммHнихъ, и3 махjръ сhнъ ґміи1ль и4же и3з8 лwдавaра, и3 верзеллjй галаадjтинъ и3з8 рwгеллjма, |
|
28
|
28
|
| принесли [десять приготованих] постелей, [десять] блюд і глиняних посудин, і пшениці, і ячменю, і борошна, і пшона, і бобів, і сочевиці, і смажених зерен, | принес0ша дeсzть постє1ль ўстр0еныхъ и3 кон0бwвъ дeсzть и3 сосyды скудє1лны и3 пшени1цу и3 kчмeнь и3 мукY и3 пшено2 и3 б0бъ и3 сочеви1цу |
|
29
|
29
|
| і меду, й олії, і овець, і сиру коров’ячого, принесли Давиду і людям, які були з ним, у їжу; бо говорили вони: народ голодний і стомлений і терпів спрагу в пустелі. | и3 мeдъ и3 мaсло и3 џвцы и3 сhры кр†віz, и3 принес0ша давjду и3 лю1демъ и5же съ ни1мъ ћсти: бhша бо лю1діе глaдни и3 ўтруждeни и3 жaждни въ пустhни. |
|
Глава 18
|
Главa }i
|
|
1
|
1
|
| І оглянув Давид людей, які були з ним, і поставив над ними тисячоначальників і сотників. | И# соглsда давjдъ всёхъ людjй сyщихъ съ ни1мъ, и3 постaви над8 ни1ми тысzщеначaлники и3 с0тники. |
|
2
|
2
|
| І відправив Давид людей — третю частину під проводом Іоава, третю частину під проводом Авесси, сина Саруїного, брата Іоава, третю частину під проводом Еффея гефянина. І сказав цар людям: я сам піду з вами. | И# послA давjдъ трeтію чaсть людjй под8 рук0ю їwaвлею и3 трeтію чaсть под8 рук0ю ґвeссы сhна сарyина брaта їwaвлz, и3 трeтію чaсть под8 рук0ю є3ffeа геffeина, и3 речE давjдъ къ лю1демъ: шeдъ и3зhду и3 ѓзъ съ вaми. |
|
3
|
3
|
| Але люди відповіли йому: не ходи; бо, якщо ми і побіжимо, то не звернуть уваги на це; якщо і помре половина з нас, також не звернуть уваги; а ти один те саме, що нас десять тисяч; отже, для нас краще, щоб ти допомагав нам з міста. | И# рёша: не и3зhди, ћкw ѓще бёгствомъ побёгнемъ, не положaтъ на нaсъ сeрдца: и3 ѓще ќмремъ п0лъ нaсъ, не положaтъ на нaсъ сeрдца, понeже ты2 ѓки мы2 дeсzть тhсzщъ: и3 нн7э лyчше, ћкw њстaнеши во грaдэ на п0мощь нaмъ. |
|
4
|
4
|
| І сказав їм цар: що угодно в очах ваших, те і зроблю. І став цар біля воріт, і весь народ виходив по сотнях і по тисячах. | И# речE и5мъ цaрь: є4же ўг0дно пред8 nчи1ма вaшима, сотворю2. И# стA цaрь при вратёхъ: и3 вси2 лю1діе и3схождaху стaми и3 тhсzщами. |
|
5
|
5
|
| І наказав цар Іоаву й Авессі й Еффею, говорячи: збережіть мені отрока Авессалома. І всі люди чули, як наказував цар усім начальникам про Авессалома. | И# заповёда цaрь їwaву и3 ґвeссэ и3 є3ffeеви, глаг0лz: пощади1те ми2 џтрока ґвессалHма. И# вси2 лю1діе слhшаша заповёдающа царS всBмъ кнzзє1мъ њ ґвессалHмэ. |
|
6
|
6
|
| І вийшли люди в поле назустріч ізраїльтянам, і була битва у лісі Єфремовому. | И# и3зыд0ша вси2 лю1діе въ дубрaву сопроти1въ ї}лю: и3 бhсть брaнь въ дубрaвэ є3фрeмли. |
|
7
|
7
|
| І був уражений народ ізраїльський рабами Давида; була там поразка велика в той день, — уражені двадцять тисяч [чоловік]. | И# пад0ша тaмw лю1діе ї}лєвы пред8 џтрwки давjдовыми, и3 бhсть сокрушeніе вели1ко въ т0й дeнь, ћкw двaдесzть тhсzщъ мужeй. |
|
8
|
8
|
| Битва поширилася по всьому тому краю, і ліс погубив народу більше, ніж скільки знищив меч, у той день. | И# бhсть тaмw брaнь разсhпана по лицY всеS земли2: и3 ўмн0жи дубрaва поzдaти людjй, пaче нeже и5хъ поzдE мeчь въ т0й дeнь. |
|
9
|
9
|
| І зустрівся Авессалом з рабами Давидовими; він був на мулі. Коли мул вбіг з ним під гілки великого дуба, то Авессалом заплутався волоссям своїм у гілках дуба і повис між небом і землею, а мул, який був під ним, утік. | И# набэжA ґвессалHмъ на џтроки давjдwвы: ґвессалHмъ же бЁ сэдsй на мскЁ своeмъ, и3 вбэжA (съ ни1мъ) мeскъ въ чaщу дyба вели1кагw, и3 њбви1шасz власы2 главы2 є3гw2 на дyбэ, и3 пови1сэ междY нeбомъ и3 землeю, мeскъ же под8 ни1мъ пр0йде. |
|
10
|
10
|
| І побачив це хтось і доніс Іоаву, говорячи: ось, я бачив Авессалома, що висить на дубі. | И# ви1дэ мyжъ є3ди1нъ и3 возвэсти2 їwaву, и3 речE: сE, ви1дэхъ ви1сzща ґвессалHма на дyбэ. |
|
11
|
11
|
| І сказав Іоав чоловікові, який доніс про це: ось, ти бачив; чому ж ти не повалив його там на землю? я дав би тобі десять сиклів срібла й один пояс. | И# речE їwaвъ мyжу возвэсти1вшему є3мY: ѓще ви1дэлъ є3си2, почто2 не ўби1лъ є3си2 є3го2 тaмw на зeмлю; и3 ѓзъ дaлъ бhхъ тебЁ пzтьдесsтъ с‡кль сребрA и3 п0zсъ є3ди1нъ. |
|
12
|
12
|
| І відповів той Іоаву: якби поклали в руки мої і тисячу сиклів срібла, і тоді я не підняв би руки на царського сина; бо ми чули, як цар наказував тобі й Авессі та Еффею, говорячи: «збережіть мені отрока Авессалома»; | И# речE мyжъ їwaву: ѓще ты2 вложи1ши въ рyцэ мои2 и3 тhсzщу с‡кль сребрA, то2 не возложY руки2 моеS на сhна царeва, ћкw при ўшесaхъ нaшихъ заповёда цaрь тебЁ и3 ґвeссэ и3 є3ffeеви, глаг0лz: соблюди1те ми2 nтрочA ґвессалHма, |
|
13
|
13
|
| і якби я зробив інакше з небезпекою для життя мого, то це не утаїлося б від царя, і ти ж повстав би проти мене. | не сотвори1ти души2 є3гw2 непрaвды: и3 всsко сл0во не ўтаи1тсz пред8 царeмъ, тh же стои1ши сопроти1внw. |
|
14
|
14
|
| Іоав сказав: нема чого мені баритися з тобою. І взяв у руки три стріли і встромив їх у серце Авессалома, який був ще живий на дубі. | И# речE їwaвъ: сіE ѓзъ начнY, не тaкw пребyду пред8 тоб0ю. И# взS їwaвъ три2 стрэлы6 въ рyцэ свои2, и3 вонзE | въ сeрдце ґвессалHму. И# є3щE є3мY жи1ву сyщу на дyбэ, |
|
15
|
15
|
| І оточили Авессалома десять слуг, зброєносців Іоава, й уразили й умертвили його. | и3 њбступи1ша дeсzть џтрwкъ носsщіи nрyжіе їwaвле, и3 порази1ша ґвессалHма, и3 ўмертви1ша є3го2. |
|
16
|
16
|
| І засурмив Іоав трубою, і повернулися люди з погоні за Ізраїлем, бо Іоав щадив народ. | И# воструби2 їwaвъ труб0ю р0жаною, и3 возврати1шасz лю1діе не гнaти в8слёдъ ї}лz, ћкw щадsше їwaвъ людjй. |
|
17
|
17
|
| І взяли Авессалома, і кинули його в лісі у глибоку яму, і навалили над ним величезну купу каміння. І всі ізраїльтяни розбіглися, кожен у намет свій. | И# взS їwaвъ ґвессалHма, и3 ввeрже є3го2 въ пр0пасть вели1ку въ дубрaвэ, и3 складE над8 ни1мъ кyпу кaменіz вели1ку ѕэлw2. И# вси2 ї}лтzне бэжaша кjйждо въ селє1ніz сво‰. |
|
18
|
18
|
| Авессалом ще за життя свого взяв і поставив собі пам’ятник у царській долині; бо сказав він: немає в мене сина, щоб збереглася пам’ять імені мого. І назвав пам’ятник своїм ім’ям. І називається він «пам’ятник Авессалома» до цього дня. | ҐвессалHмъ же є3щE жи1въ сhй, взS и3 постaви себЁ ст0лпъ во ю3д0ли цaрстэй, речe бо, ћкw нёсть ми2 сhна на пaмzть и4мене моегw2: и3 наречE ст0лпъ и4менемъ свои1мъ и3 наречE є3го2 рукA ґвессалHмлz, дaже до днeшнzгw днE. |
|
19
|
19
|
| Ахимаас, син Садоків, сказав Іоаву: побіжу я, сповіщу царя, що Господь судом Своїм визволив його від рук ворогів його. | И# ґхімаaсъ сhнъ садHковъ речE ко їwaву: потекY нн7э и3 возвэщY царю2, ћкw суди2 є3мY гDь t руки2 врагHвъ є3гw2. |
|
20
|
20
|
| Але Іоав сказав йому: не будеш ти сьогодні добрим вісником; сповістиш в інший день, а не сьогодні, тому що помер син царя. | И# речE є3мY їwaвъ: нёси мyжъ ты2 возвэщazй блaго днeсь, но возвэсти1ши въ дeнь другjй: въ днeшній же дeнь не добро2 возвэщeніе, понeже сhнъ царeвъ ќмре. |
|
21
|
21
|
| І сказав Іоав Хусію: піди, донеси цареві, що бачив ти. І поклонився Хусій Іоаву і побіг. | И# речE їwaвъ хусjю: шeдъ повёждь царю2 є3ли6ка ви1дэлъ є3си2. И# поклони1сz хусjй їwaву и3 tи1де. |
|
22
|
22
|
| Але Ахимаас, син Садоків, наполягав і говорив Іоаву: що б не було, але і я побіжу за Хусієм. Іоав же відповів: навіщо бігти тобі, сину мій? не принесеш ти доброї вістки. | И# приложи2 є3щE ґхімаaсъ сhнъ садHковъ и3 речE ко їwaву: что2 бyдетъ, ѓще и3 ѓзъ текY в8слёдъ хусjа; И# речE їwaвъ: почто2 ты2 х0щеши тещи2, сhне м0й; грzди2, нёсть тебЁ возвэщeніе въ п0льзу и3дyщему. |
|
23
|
23
|
| [І сказав Ахимаас:] нехай так, але я побіжу. І сказав йому [Іоав]: біжи. І побіг Ахимаас по прямій дорозі і випередив Хусія. | И# речE ґхімаaсъ: чт0 бо ѓще потекY; И# речE є3мY їwaвъ: тецы2. И# бэжaше ґхімаaсъ путeмъ рaвнымъ и3 предвари2 хусjа. |
|
24
|
24
|
| Давид тоді сидів між двома воротами. І сторож піднявся на покрівлю воріт до стіни і, звівши очі, побачив: ось, біжить одна людина. | Давjдъ же сэдsще посредЁ двою2 врaтъ. И# и3зhде стрaжъ на кр0въ врaтъ ко стэнЁ, и3 воздви1же џчи свои2, и3 ви1дэ, и3 сE, мyжъ текjй є3ди1нъ пред8 ни1мъ. |
|
25
|
25
|
| І закричав сторож і сповістив царя. І сказав цар: якщо один, то вістка у вустах його. А той підходив усе ближче і ближче. | И# возопи2 стрaжъ и3 сказA царeви. И# речE цaрь: ѓще є3ди1нъ є4сть, блaго возвэщeніе во ўстёхъ є3гw2. И# и3дsше и3дhй и3 приближazсz. |
|
26
|
26
|
| Сторож побачив і іншу людину, яка біжить; і закричав сторож воротареві: ось, ще біжить одна людина. Цар сказав: і це — вісник. | И# ви1дэ стрaжъ мyжа другaго текyща, и3 возопи2 къ двeремъ и3 речE: сE, мyжъ и3 другjй текyщь є3ди1нъ. И# речE цaрь: и3 т0й є4сть блaго возвэщazй. |
|
27
|
27
|
| Сторож сказав: я бачу ходу першого, схожу на ходу Ахимааса, сина Садокового. І сказав цар: це людина добра і йде з хорошою вісткою. | И# речE стрaжъ: ѓзъ ви1жду течeніе пeрвагw, ћкw течeніе ґхімаaса сhна садHкова. И# речE цaрь: мyжъ блaгъ сeй, и3 возвёстіе благ0е пріи1детъ. |
|
28
|
28
|
| І викликнув Ахимаас і сказав цареві: мир. І поклонився цареві лицем своїм до землі і сказав: благословенний Господь Бог твій, що видав людей, які підняли руки свої на господаря мого царя! | И# возопи2 ґхімаaсъ и3 речE ко царю2: ми1ръ. И# поклони1сz царю2 лицeмъ свои1мъ на зeмлю и3 речE: блгcвeнъ гDь бGъ тв0й, и4же затвори2 мужeй воздви1гшихъ рyки сво‰ на господи1на моего2 царS. |
|
29
|
29
|
| І сказав цар: чи благополучний отрок Авессалом? І сказав Ахимаас: я бачив велике хвилювання, коли раб царя Іоав посилав раба твого; але я не знаю, що [там] було. | И# речE цaрь: ми1ръ ли џтрочищу ґвессалHму; И# речE ґхімаaсъ: ви1дэхъ мн0жество вели1ко веселsщеесz, є3гдA tпущaше рaбъ царeвъ їwaвъ рабA твоего2, и3 не разумёхъ что2 тaмw. |
|
30
|
30
|
| І сказав цар: відійди, стань тут. Він відійшов і став. | И# речE цaрь: возврати1сz, и3 стaни здЁ. И# шeдъ стA созади2. |
|
31
|
31
|
| Ось, прийшов і Хусій [слідом за ним]. І сказав Хусій [царю]: добра звістка господарю моєму цареві! Господь явив тобі нині правду у спасінні від руки всіх, хто повстав проти тебе. | И# сE, хусjй в8слёдъ є3гw2 пріи1де и3 речE царю2: возвэщaетсz блaго господи1ну моемY царю2, ћкw суди2 тебЁ гDь днeсь t руки2 всёхъ востаю1щихъ на тS. |
|
32
|
32
|
| І сказав цар Хусію: чи благополучний отрок Авессалом? І сказав Хусій: нехай буде з ворогами господаря мого царя і з усіма, хто замишляє лихе проти тебе, те саме, що стало з отроком! | И# речE цaрь къ хусjю: ми1ръ ли џтрочищу ґвессалHму; И# речE хусjй: да бyдутъ, ћкоже џтрочищь, врази2 господи1на моегw2 царS, и3 вси2 є3ли1цы востaша нaнь ѕл0бою. |
|
33
|
33
|
| І засмутився цар, і пішов у світлицю над воротами, і плакав, і коли йшов, говорив так: сину мій Авессаломе! сину мій, сину мій Авессаломе! о, хто дав би мені померти замість тебе, Авессаломе, сину мій, сину мій! | И# смzтeсz цaрь, и3 взhде на г0рницу ћже на вратёхъ, и3 плaкасz: и3 тaкw глаг0лаше, є3гдA плaкаше: сhне м0й, ґвессалHме, сhне м0й, сhне м0й, ґвессалHме: кто2 дaстъ смeрть мнЁ вмёстw тебє2; ѓзъ вмёстw тебє2, ґвессалHме, сhне м0й, сhне м0й, сhне м0й ґвессалHме. |
|
Глава 19
|
Главa f7i
|
|
1
|
1
|
| І сказали Іоаву: ось, цар плаче і ридає за Авессаломом. | И# повёдаша їwaву, глаг0люще: сE, цaрь плaчетъ и3 рыдaетъ њ ґвессалHмэ. |
|
2
|
2
|
| І обернулася перемога того дня на плач для всього народу; бо народ почув у той день і говорив, що цар у скорботі за свого сина. | И# бhсть спасeніе въ т0й дeнь въ рыдaніе всBмъ лю1демъ, ўслhшаша бо лю1діе въ т0й дeнь, глаг0люще: ћкw печaленъ є4сть цaрь њ сhнэ своeмъ. |
|
3
|
3
|
| І входив тоді народ у місто крадькома, як скрадаються люди, які соромляться, що під час битви кинулися навтіки. | И# ўкрадaхусz лю1діе въ т0й дeнь є4же входи1ти во грaдъ, ћкоже ўкрадaютсz лю1діе посрaмленніи, внегдA бёгати и5мъ на брaни. |
|
4
|
4
|
| А цар закрив лице своє і голосно взивав: сину мій Авессаломе! Авессаломе, сину мій, сину мій! | И# цaрь покры2 лицE своE: и3 возопи2 цaрь глaсомъ вели1кимъ, глаг0лz: сhне м0й, ґвессалHме, ґвессалHме, сhне м0й. |
|
5
|
5
|
| І прийшов Іоав до царя в дім і сказав: ти в сором привів сьогодні всіх слуг твоїх, які врятували нині життя твоє і життя синів і дочок твоїх, і життя дружин і життя наложниць твоїх; | И# вни1де їwaвъ къ царю2 въ д0мъ и3 речE: посрами1лъ є3си2 днeсь ли1ца р†бъ твои1хъ всёхъ и3з8eмшихъ тS днeсь и3 дyшу сынHвъ твои1хъ и3 дщeрей твои1хъ и3 дyшу жeнъ твои1хъ и3 подл0жницъ твои1хъ, |
|
6
|
6
|
| ти любиш ненависників твоїх і ненавидиш тих, що люблять тебе, бо ти показав сьогодні, що ніщо для тебе і вожді і слуги; сьогодні я довідався, що якби Авессалом залишився живий, а ми усі померли, то тобі було б приємніше; | є4же люби1ти ненави1дzщыz тебE и3 ненави1дэти лю1бzщыz тS: и3 kви1лъ є3си2 днeсь, ћкw не сyть тебЁ кн‰зи, нижE џтроцы: но разумёхъ днeсь, ћкw ѓще бы ґвессалHмъ жи1въ бhлъ, мы2 вси2 днeсь мє1ртвы бhхомъ бhли, ћкw тогдA прaво бhло бы пред8 nчи1ма твои1ма: |
|
7
|
7
|
| отже, встань, вийди і поговори до серця рабів твоїх, бо клянуся Господом, що, коли ти не вийдеш, у цю ніч не залишиться в тебе жодної людини; і це буде для тебе гірше за всі біди, які находили на тебе від юности твоєї донині. | и3 нн7э востaвъ и3зhди и3 глаг0ли въ сердцA рабHвъ твои1хъ, ћкw њ гDэ клsхсz, ћкw ѓще не и3зhдеши днeсь, не њстaнетъ ни2 є3ди1нъ мyжъ съ тоб0ю въ н0щь сію2: и3 разумёй въ себЁ, ћкw ѕло2 ти2 є4сть сіE пaче всёхъ ѕHлъ, ±же пріид0ша на тS t ю4ности твоеS до нн7э. |
|
8
|
8
|
| І встав цар і сів біля воріт, а весь народ сповістили, що цар сидить біля воріт. І прийшов весь народ перед лице царя [до воріт]; ізраїльтяни ж розбіглися по своїх наметах. | И# востA цaрь и3 сёде при двeрехъ. И# возвэсти1ша всBмъ лю1демъ глаг0люще: сE, цaрь сэди1тъ въ двeрехъ. И# внид0ша вси2 лю1діе пред8 лицE царeво пред8 двє1ри: мyжіе же ї}лєвы бэжaша во селє1ніz сво‰. |
|
9
|
9
|
| І весь народ у всіх колінах Ізраїлевих сперечався і говорив: цар [Давид] визволив нас від рук ворогів наших і звільнив нас від рук филистимлян, а тепер сам утікав із землі цієї [з царства свого] від Авессалома. | И# прsхусz вси2 лю1діе во всёхъ колёнахъ ї}левыхъ, глаг0люще: цaрь давjдъ и3збaви ны2 t всёхъ вр†гъ нaшихъ, и3 сE, и3з8S нaсъ t руки2 и3ноплемeнничи, и3 нн7э бэжA t земли2 и3 t цaрства своегw2 и3 t ґвессалHма: |
|
10
|
10
|
| Але Авессалом, якого ми помазали на царя над нами, помер на війні; чому ж тепер ви баритеся повернути царя? [І ці слова всього Ізраїля дійшли до царя.] | ґвессалHмъ же, є3г0же помaзахомъ над8 нaми, ќмре на брaни: и3 нн7э что2 вы2 молчи1те, є4же возврати1ти царS; И# глаг0лъ всегw2 ї}лz пріи1де ко царю2. |
|
11
|
11
|
| І цар Давид послав сказати священикам Садокові й Авиафарові: скажіть старійшинам Іудиним: чому ви хочете бути останніми, щоб повернути царя в дім його, тоді як слова всього Ізраїля дійшли до царя в дім його? | И# цaрь давjдъ послA ко садHку и3 ко ґвіаfaру їерewмъ, глаг0лz: рцhте старёйшинамъ їyдинымъ, глаг0люще: почто2 бhсте послёдніи, є4же возврати1ти царS въ д0мъ є3гw2; сл0во же всегw2 ї}лz пріи1де къ царю2 въ д0мъ є3гw2: |
|
12
|
12
|
| Ви брати мої, кості мої і плоть моя — ви; чому ви хочете бути останніми в поверненні царя в дім його? | брaтіz мо‰ вы2, кHсти мо‰ и3 пл0ть моS вы2 є3стE, то2 почто2 бhсте послёдніи, є4же возврати1ти царS въ д0мъ є3гw2; |
|
13
|
13
|
| І Амессаю скажіть: чи не кость моя і плоть моя — ти? Нехай те і те зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо ти не будеш воєначальником при мені, замість Іоава, назавжди! | и3 ґмессaю рцhте: нёси ли к0сть моS и3 пл0ть моS ты2; и3 нн7э сі‰ ми2 да сотвори1тъ бGъ и3 сі‰ да приложи1тъ, ѓще не бyдеши кнsзь си1лы предо мн0ю во вс‰ дни6 вмёстw їwaва. |
|
14
|
14
|
| І прихилив він серце всіх юдеїв, як однієї людини; і послали вони до царя сказати: повернися ти й усі слуги твої. | И# преклони2 сердцA всёхъ мужeй їyдиныхъ ћкw мyжа є3ди1нагw. И# послaша къ царю2, глаг0люще: возврати1сz ты2 и3 вси2 раби2 твои2. |
|
15
|
15
|
| І повернувся цар, і прийшов до Йордану, а юдеї прийшли в Галгал, щоб зустріти царя і перевезти царя через Йордан. | И# возврати1сz цaрь и3 пріи1де до їoрдaна, и3 мyжіе ї{дины пріид0ша въ галгaлы є4же и3зhти на срётеніе царю2, превести2 царS чрез8 їoрдaнъ. |
|
16
|
16
|
| І поспішив Семей, син Гери, веніамитянин з Бахурима, і пішов з юдеями назустріч царю Давиду, | И# ўскори2 семeй сhнъ гирaнь сhна їемінjева, и4же t ваурjма, и3 сни1де съ мужми2 їyдиными во срётеніе царю2 давjду, |
|
17
|
17
|
| і тисяча чоловік з веніамитян з ним, і Сива, слуга дому Саулового, з п’ятнадцятьма синами своїми і двадцятьма рабами своїми; і перейшли вони Йордан перед лицем царя [і приготували для царя переправу через Йордан]. | и3 тhсzща мужeй съ ни1мъ t веніамjна, и3 сівA џтрокъ д0му саyлz, и3 пzтьнaдесzть сынHвъ є3гw2 съ ни1мъ, и3 двaдесzть рабHвъ є3гw2 съ ни1мъ: и3 ўпрaвиша на їoрдaнъ пyть пред8 царeмъ, |
|
18
|
18
|
| Коли переправили судно, щоб перевезти дім царя і послужити йому, тоді Семей, син Гери, упав [на лице своє] перед царем, як тільки він перейшов Йордан, | и3 послужи1ша служeніемъ њ преведeніи царeвэ. И# прeйде прех0дъ є4же превести2 д0мъ царeвъ и3 сотвори1ти прaвое пред8 nчи1ма є3гw2. И# семeй сhнъ гирaнь падE на лицы2 своeмъ пред8 царeмъ, є3гдA прехождaше їoрдaнъ, |
|
19
|
19
|
| і сказав цареві: не постав мені, господарю мій, за злочин, і не пом’яни того, чим згрішив раб твій у той день, коли господар мій цар виходив з Єрусалима, і не тримай того, царю, на серці своєму; | и3 речE ко царю2: да не вмэни1тъ господи1нъ м0й беззак0ніz, и3 не помzни2 є3ли6ка непрaвдова рaбъ тв0й въ дeнь w4нъ, въ џньже господи1нъ м0й цaрь и3схождaше и3з8 їеrли1ма, є4же содержaти царю2 въ сeрдцы своeмъ: |
|
20
|
20
|
| бо знає раб твій, що згрішив, і ось, нині я прийшов перший з усього дому Йосифового, щоб вийти назустріч господареві моєму царю. | понeже разумЁ рaбъ тв0й, ћкw ѓзъ согрэши1хъ, и3 сE, ѓзъ пріид0хъ днeсь пeрвэе всегw2 ї}лz и3 д0му їHсифлz, є4же сни1ти ми2 на срётеніе господи1ну моемY царю2. |
|
21
|
21
|
| І відповів Авесса, син Саруїн, і сказав: невже Семей не помре за те, що лихословив помазаника Господнього? | И# tвэщA ґвeсса сhнъ сарyинъ и3 речE: сегw2 ли рaди не ўмертви1тсz семeй, ћкw проклS хрістA гDнz; |
|
22
|
22
|
| І сказав Давид: що мені і вам, сини Саруїни, що ви робитеся нині мені наклепниками? Чи нині умертвляти кого-небудь в Ізраїлі? Чи не бачу я, що нині я — цар над Ізраїлем? | И# речE давjдъ: что2 мнЁ и3 вaмъ, сhнове сар{ины, ћкw бhсте мнЁ днeсь въ навётъ; днeсь не ўмертви1тсz мyжъ t ї}лz, понeже не вёмъ ли, ћкw днeсь цaрствую ѓзъ над8 ї}лемъ; |
|
23
|
23
|
| І сказав цар Семею: ти не помреш. І поклявся йому цар. | и3 речE цaрь и3 семeю: не ќмреши. И# клsтсz є3мY цaрь. |
|
24
|
24
|
| І Мемфивосфей, син [Іонафана, сина] Саулового, вийшов назустріч цареві. Він не омивав ніг своїх, [не обрізував нігтів,] не піклувався про бороду свою і не мив одягу свого з того дня, як вийшов цар, до дня, коли він повернувся з миром. | И# сE, мемфівосfeй сhнъ їwнаfaна сhна саyлz сни1де на срётеніе царю2, и3 не њмы2 н0гъ свои1хъ, и3 не њбрёза ногтeй, нижE ўпрaви брады2 своеS, и3 ри1зъ свои1хъ не и3змы2 t днE тогw2, въ џньже и3зhде цaрь, до днE въ џньже т0й возврати1сz съ ми1ромъ. |
|
25
|
25
|
| Коли він вийшов з Єрусалима назустріч царю, цар сказав йому: чому ти, Мемфивосфею, не пішов зі мною? | И# бhсть є3гдA вни1де во їеrли1мъ на срётеніе царю2, и3 речE є3мY цaрь: что2 ћкw не пошeлъ є3си2 со мн0ю, мемфівосfeе; |
|
26
|
26
|
| Той відповів: господарю мій царю! слуга мій обманув мене; бо я, раб твій, говорив: «осідлаю собі осла і сяду на нього і поїду з царем», оскільки раб твій кульгавий. | И# речE къ немY мемфівосfeй: г0споди м0й царю2, пренебрежE менE рaбъ м0й, ћкw речE рaбъ тв0й є3мY: њсэдлaй ми2 nслS, и3 всsду на нE, и3 пойдY съ царeмъ, ћкw хр0мъ рaбъ тв0й: |
|
27
|
27
|
| А він звів наклеп на раба твого перед господарем моїм царем. Але господар мій цар, як ангел Божий; роби, що тобі угодно; | и3 њболгA рабA твоего2 ко господи1ну моемY царю2: и3 господи1нъ м0й цaрь ћкw ѓгGлъ б9ій, и3 сотвори2 благ0е пред8 nчи1ма твои1ма: |
|
28
|
28
|
| хоча весь дім батька мого був повинен умерти перед господарем моїм царем, але ти посадив раба твого між тими, хто їсть за столом твоїм; яке ж маю я право скаржитися ще перед царем? | ћкw не бЁ вeсь д0мъ nтцA моегw2, рaзвэ мyжіе (пови1нніи) смeрти господи1ну моемY царю2, и3 посади1лъ є3си2 рабA твоего2 съ kдyщими на трапeзэ твоeй: и3 к0е є4сть мнЁ є3щE њправдaніе, и3 возопи1ти мнЁ є3щE къ царю2; |
|
29
|
29
|
| І сказав йому цар: до чого ти говориш усе це? я сказав, щоб ти і Сива розділили між собою поля. | И# речE є3мY цaрь: почто2 глаг0леши є3щE словесA тво‰; рёхъ тебЁ и3 сівЁ: раздэли1те себЁ сeла. |
|
30
|
30
|
| Але Мемфивосфей відповів цареві: нехай він візьме навіть усе, після того як господар мій цар з миром повернувся в дім свій. | И# речE мемфівосfeй къ царю2: и3 вс‰ да в0зметъ, повнегдA пріити2 господи1ну моемY царю2 въ ми1рэ въ д0мъ св0й. |
|
31
|
31
|
| І Верзеллій галаадитянин прийшов з Роглима і перейшов із царем Йордан, щоб провести його за Йордан. | И# верзеллjй галаадjтинъ сни1де и3з8 рwгеллjма, и3 прeйде съ царeмъ їoрдaнъ, є4же превести2 є3го2 чрез8 їoрдaнъ. |
|
32
|
32
|
| Верзеллій же був дуже старий, років вісімдесяти. Він постачав царя продовольством під час перебування його в Маханаїмі, тому що був людиною багатою. | И# верзеллjй мyжъ стaръ ѕэлw2, сhнъ nсми1десzти лётъ, и3 т0й препитA царS, є3гдA живsше въ манаjмэ, ћкw мyжъ бЁ вeлій ѕэлw2. |
|
33
|
33
|
| І сказав цар Верзеллію: йди зі мною, і я буду годувати тебе в Єрусалимі. | И# речE цaрь къ верзеллjю: ты2 прeйдеши со мн0ю, и3 препитaю стaрость твою2 со мн0ю во їеrли1мэ. |
|
34
|
34
|
| Але Верзеллій відповів цареві: чи довго мені залишилося жити, щоб іти з царем в Єрусалим? | И# речE верзеллjй къ царю2: коли1цы дни6 лётъ животA моегw2, ћкw да взhду съ царeмъ во їеrли1мъ; |
|
35
|
35
|
| Мені тепер вісімдесят років; чи відрізню добре від злого? Чи узнає раб твій смак того, що буду їсти, і того, що буду пити? І чи буду у змозі чути голос співаків і співачок? Навіщо ж рабу твоєму бути за тягар господарю моєму царю? | сhнъ nсми1десzти лётъ ѓзъ днeсь є4смь: є3дA ўразумёю посредЁ блaга и3 посредЁ лукaва; и3ли2 ўразумёетъ є3щE рaбъ тв0й, є4же ћмъ, и3ли2 є4же пію2; и3ли2 ўслhшу глaсъ є3щE пою1щихъ и3 воспэвaющихъ; и3 вскyю бyдетъ є3щE рaбъ тв0й въ тsжесть господи1ну моемY царю2; |
|
36
|
36
|
| Ще трохи пройде раб твій з царем за Йордан; за що ж царю нагороджувати мене такою милістю? | мaлw прeйдетъ рaбъ тв0й їoрдaнъ съ царeмъ: и3 почто2 воздаeтъ ми2 цaрь воздаsніе сіE; |
|
37
|
37
|
| Дозволь рабу твоєму повернутися, щоб померти у своєму місті, біля гробу батька мого і матері моєї. Але ось, раб твій [син мій] Кимгам нехай піде з господарем моїм, царем, і роби з ним, як тобі вгодно. | да возврати1тсz нн7э рaбъ тв0й, и3 ўмрY во грaдэ моeмъ, ў гр0ба nтцA моегw2 и3 мaтере моеS: и3 сE, рaбъ тв0й сhнъ м0й хамаaмъ прeйдетъ съ г0сподемъ мои1мъ царeмъ, и3 сотвори2 є3мY благ0е пред8 nчи1ма твои1ма. |
|
38
|
38
|
| І сказав цар: нехай іде зі мною Кимгам, і я зроблю для нього, що тобі вгодно; і все, чого б не побажав ти від мене, я зроблю для тебе. | И# речE цaрь: со мн0ю да прeйдетъ хамаaмъ, и3 ѓзъ сотворю2 є3мY благ0е пред8 nчи1ма мои1ма, и3 вс‰ є3ли6ка и3зберeтъ себЁ ў менє2, сотворю2 тебЁ. |
|
39
|
39
|
| І перейшов весь народ Йордан, і цар також. І поцілував цар Верзеллія і благословив його, і він повернувся в місце своє. | И# преид0ша вси2 лю1діе їoрдaнъ, и3 цaрь прeйде, и3 цэловA цaрь верзеллjа и3 благослови2 є3го2, и3 tпусти2 є3го2 въ д0мъ є3гw2. |
|
40
|
40
|
| І вирушив цар у Галгал, рушив з ним і Кимгам; і весь народ юдейський проводжав царя, і половина народу ізраїльського. | И# прeйде цaрь въ галгaлы, и3 хамаaмъ прeйде съ ни1мъ, и3 вси2 лю1діе ї{дины провождaху царS и3 п0лъ людjй ї}левыхъ. |
|
41
|
41
|
| І ось, усі ізраїльтяни прийшли до царя і сказали цареві: навіщо брати наші, мужі Іудині, викрали тебе і провели царя і дім його і всіх людей Давида з ним через Йордан? | И# сE, вси2 мyжіе ї}лєвы пріид0ша къ царю2 и3 рёша къ царю2: что2 ћкw ўкрад0ша тебE брaтіz нaшz мyжіе ї{дины, и3 превед0ша царS и3 д0мъ є3гw2 чрез8 їoрдaнъ, и3 вси2 мyжіе давjдwвы съ ни1мъ; |
|
42
|
42
|
| І відповіли всі мужі Іудині ізраїльтянам: тому, що цар ближній нам; і через що сердитися вам на це? Хіба ми що-небудь з’їли в царя, або одержали від нього подарунки? [Або від податків звільнив він нас?] | И# tвэщaша вси2 мyжіе ї{дины къ мужє1мъ ї}лєвымъ и3 рёша: занE бли1жній нaмъ цaрь: и3 почто2 тaкw разгнёвастесz t словеси2 сeмъ; є3дA ћди kд0хомъ t царS; и3ли2 дaры дадE нaмъ, и3ли2 д†ни tS t нaсъ; |
|
43
|
43
|
| І відповіли ізраїльтяни мужам Іудиним і сказали: ми десять частин у царя, також і в Давида ми більше, ніж ви; [ми первісток, а не ви;] навіщо ж ви принизили нас? Чи не нам належало перше слово про те, щоб повернути нашого царя? Але слово мужів Іудиних було сильнішим, ніж слово ізраїльтян. | И# tвэщaша мyжіе ї}лстіи къ мужє1мъ ї{динымъ и3 рёша: дeсzть рyкъ мы2 ў царS, и3 въ давjдэ є3смы2 пaче тебє2, и3 пeрвенецъ ѓзъ, нeжели ты2: и3 почто2 си1це ўкорsеши мS; и3 не вмэни1сz сл0во моE прeжде менE їyдэ возврати1ти царS мнЁ; И# њтzгчA сл0во мужeй їyдиныхъ пaче словeсъ мужeй ї}левыхъ. |
|
Глава 20
|
Главa к7
|
|
1
|
1
|
| Там випадково знаходилася одна негідна людина, на ім’я Савей, син Бихри, веніамитянин; він засурмив трубою і сказав: немає нам частини у Давида, і немає нам частки у сині Ієссеєвому; усі по наметах своїх, ізраїльтяни! | И# тaмw бsше сhнъ беззак0нный, и4мz же є3мY савeй, сhнъ вох0ровъ, мyжъ їемінjовъ, и3 воструби2 труб0ю р0жаною и3 речE: нёсть нaмъ чaсти въ давjдэ, нижE наслёдіz нaмъ въ сhнэ їессeевэ: (возврати1тесz,) мyжіе ї}лтестіи, въ селє1ніz в†ша. |
|
2
|
2
|
| І відокремилися всі ізраїльтяни від Давида і пішли за Савеєм, сином Бихри; юдеї ж залишилися на боці царя свого, від Йордану до Єрусалима. | И# tступи1ша вси2 мyжіе ї}лєвы t давjда в8слёдъ савeа сhна вох0рова: мyжіе же ї{дины прилэпи1шасz къ царю2 своемY t їoрдaна дaже и3 до їеrли1ма. |
|
3
|
3
|
| І прийшов Давид у свій дім в Єрусалимі, і взяв цар десять дружин наложниць, яких він залишав стерегти дім, і помістив їх в особливий дім під нагляд, і утримував їх, але не ходив до них. І утримувалися вони там до дня смерти своєї, живучи як вдови. | И# вни1де давjдъ въ д0мъ св0й во їеrли1мъ, и3 взS цaрь дeсzть жeнъ подл0жницъ свои1хъ, ±же њстaви стрещи2 д0мъ, и3 дадE и5хъ въ д0мъ стражбы2: и3 препитA и5хъ, и3 (tт0лэ) не вни1де къ ни6мъ: и3 бёша храни1ми до днE смeрти своеS, вд0вски живyщz. |
|
4
|
4
|
| І сказав Давид Амессаю: склич до мене юдеїв протягом трьох днів і сам з’явися сюди. | И# речE цaрь ко ґмессaю: созови1 ми мyжы ї{дины въ три2 дни6, тh же здЁ стaни. |
|
5
|
5
|
| І пішов Амессай скликати юдеїв, але забарився більше призначеного йому часу. | И# п0йде ґмессaй созвaти мужeй їyдиныхъ, и3 ўмeдли t врeмене, въ нeже повелЁ є3мY давjдъ. |
|
6
|
6
|
| Тоді Давид сказав Авессі: тепер наробить нам зла Савей, син Бихри, більше, ніж Авессалом; візьми ти слуг господаря твого і переслідуй його, щоб він не знайшов собі укріплених міст і не сховався від очей наших. | И# речE давjдъ ко ґвeссэ: нн7э ѕло2 сотвори1тъ нaмъ савeй сhнъ вох0рь пaче ґвессалHма: и3 нн7э ты2 поими2 съ соб0ю џтроки господи1на своегw2, и3 пожени2 в8слёдъ є3гw2, да не кaкw њбрsщетъ себЁ грaды твє1рды и3 застэни1тсz t nчeсъ нaшихъ. |
|
7
|
7
|
| І вийшли за ним люди Іоавові, і хелефеї і фелефеї, і всі хоробрі пішли з Єрусалима переслідувати Савея, сина Бихри. | И# и3зыд0ша в8слёдъ є3гw2 ґвeсса и3 мyжіе їw†вли, и3 хереffJ и3 фелеffJ и3 вси2 си1льніи, и3 и3зыд0ша и3з8 їеrли1ма гнaти в8слёдъ савeа сhна вох0рова. |
|
8
|
8
|
| І коли вони були поблизу великого каменя, біля Гаваона, то зустрівся з ними Амессай. Іоав був одягнений у військовий одяг свій і оперезаний мечем, що висів при стегні в піхвах і який легко виходив з них і входив. | И# тjи (бsху) ў кaмене вели1кагw, и4же въ гаваHнэ, и3 ґмессaй вни1де пред8 ни1ми: їwaвъ же препоsсанъ ри1зами њдэsніz своегw2, и3 верхY тогw2 препоsсанъ мечeмъ припрsженымъ при чрeслэхъ є3гw2 въ ножнaхъ є3гw2, и3 є3гдA tи1де, и3 мeчь и3зсyнусz и3 падE. |
|
9
|
9
|
| І сказав Іоав Амессаю: чи здоровий ти, брате мій? І взяв Іоав правою рукою Амессая за бороду, щоб поцілувати його. | И# речE їwaвъ ґмессaю: здрaвъ ли є3си2, брaте; И# взS їwaвъ рук0ю десн0ю за брадY ґмессaеву лобзaти є3го2: |
|
10
|
10
|
| Амессай же не остерігався меча, що був у руці Іоава, і той уразив його ним у живіт, так що випали нутрощі його на землю, і не повторив йому удару, і він помер. Іоав і Авесса, брат його, погналися за Савеєм, сином Бихри. | ґмессaй же не побрежeсz мечA, и4же въ руцЁ їwaвли: и3 ўдaри є3го2 їwaвъ мечeмъ въ чрeсла є3гw2, и3 и3зліsсz чрeво є3гw2 на зeмлю, и3 не повтори2 є3мY, и3 ќмре (ґмессaй). Їwaвъ же и3 ґвeсса брaтъ є3гw2 гнaста в8слёдъ савeа сhна вох0рz. |
|
11
|
11
|
| Один зі слуг Іоавових стояв над Амессаєм і говорив: той, хто відданий Іоаву і хто за Давида, нехай іде за Іоавом! | И# мyжъ стA над8 ни1мъ t џтрwкъ їwaвлихъ и3 речE: кто2 х0щетъ (бhти) їwaвль, и3 кто2 давjдовъ, в8слёдъ їwaва (да и4детъ). |
|
12
|
12
|
| Амессай же [мертвий] лежав у крові серед дороги; і той чоловік, побачивши, що весь народ зупиняється над ним, стягнув Амессая з дороги в поле і накинув на нього одяг, оскільки він бачив, що кожен, хто минав, зупинявся над ним. | Ґмессaй же мeртвъ валsшесz въ крови2 посредЁ пути2. И# ви1дэ мyжъ, ћкw њстановлsхусz над8 ни1мъ вси2 лю1діе, и3 соврати2 ґмессaz съ пути2 на село2, и3 возложи2 на него2 ри1зу, понeже ви1дzше всsкаго приходsща над8 ни1мъ стоsвша: |
|
13
|
13
|
| Але коли він був стягнутий з дороги, то весь народ ізраїльський пішов слідом за Іоавом переслідувати Савея, сина Бихри. | и3 бhсть є3гдA принесE t пути2, преид0ша вси2 мyжіе ї}лєвы в8слёдъ їwaва, є4же гнaти в8слёдъ савeа сhна вох0рz. |
|
14
|
14
|
| А він пройшов через усі коліна Ізраїльські до Авела-Беф-Мааха і через весь Берим; і [всі жителі міст] збиралися і йшли за ним. | И# сeй пр0йде вс‰ кwлёна ї}лєва во ґвeль и3 во веfмaху: и3 вси2 въ хaррэ, и3 вси2 грaды собрaшасz, и3 и3д0ша в8слёдъ є3гw2, |
|
15
|
15
|
| І прийшли й обложили його в Авелі-Беф-Мааху; і насипали вал перед містом і підступили до стіни, і всі люди, які були з Іоавом, намагалися зруйнувати стіну. | и3 пріид0ша и3 њполчи1шасz на него2 w4крестъ во ґвeли и3 во веfмaхэ: и3 насhпаша зeмлю ко грaду, и3 стA на предстёніи: и3 вси2 лю1діе и5же со їwaвомъ помышлsху низложи1ти стёну (грaдскую). |
|
16
|
16
|
| Тоді одна розумна жінка закричала зі стіни міста: послухайте, послухайте, скажіть Іоаву, щоб він підійшов сюди, і я поговорю з ним. | И# возопи2 женA мyдраz со стэны2 и3 речE: слhшите, слhшите, рцhте нн7э їwaву, да прибли1житсz до здЁ, и3 возглаг0лю къ немY. |
|
17
|
17
|
| І підійшов до неї Іоав, і сказала жінка: чи ти Іоав? І сказав: я. Вона сказала: послухай слів раби твоєї. І сказав він: слухаю. | И# прибли1жисz къ нeй (їwaвъ), и3 речE женA: тh ли є3си2 їwaвъ; Џнъ же речE: ѓзъ. И# речE є3мY: послyшай словeсъ рабы2 твоеS. И# речE їwaвъ: послyшаю, ѓзъ є4смь. |
|
18
|
18
|
| Вона сказала: колись говорили: «хто хоче запитати, запитай в Авелі»; і так вирішували справу. [Чи залишилися такі, які вирішили бути вірними ізраїльтянами? Нехай запитають в Авелі: чи залишилися?] | И# речE глаг0лющи: сл0во глаг0лаша въ пeрвыхъ, глаг0люще: вопрошaемь вопрошeнъ бhсть во ґвeли и3 въ дaнэ, ѓще њскудёша, ±же положи1ша вёрніи ї}лєвы: вопрошaюще да вопр0сzтъ во ґвeли, и3 тaкw речE, ѓще њскудёша: |
|
19
|
19
|
| Я з мирних, вірних міст Ізраїля; а ти хочеш знищити місто, і притому матір [міст] в Ізраїлі; для чого тобі руйнувати насліддя Господнє? | ѓзъ є4смь ми6рнаz ўтверждeній ї}левыхъ, тh же и4щеши ўмертви1ти грaдъ и3 мaтерь градHвъ ї}левыхъ: и3 почто2 потоплsеши достоsніе гDне; |
|
20
|
20
|
| І відповів Іоав і сказав: нехай не буде цього від мене, щоб я знищив або зруйнував! | И# tвэщA їwaвъ и3 речE: ми1лостивъ мнЁ, ми1лостивъ мнЁ, ѓще потоплю2 и3 ѓще разрушY: |
|
21
|
21
|
| Це не так; але чоловік з гори Єфремової, на ім’я Савей, син Бихри, підняв руку свою на царя Давида; видайте мені його одного, і я відступлю від міста. І сказала жінка Іоаву: ось, голова його буде тобі кинута зі стіни. | не тaкw сл0во, ћкw мyжъ съ горы2 є3фрeмли, савeй сhнъ вох0рь и4мz є3мY, и3 воздви1же рyку свою2 на царS давjда: дади1те ми2 того2 є3ди1наго, и3 tидY t грaда. И# речE женA ко їwaву: сE, главA є3гw2 свeржетсz къ тебЁ со стэны2. |
|
22
|
22
|
| І пішла жінка до всього народу зі своїм розумним словом [і говорила до всього міста, щоб відтяти голову Савею, синові Бихри]; і відтяли голову Савею, синові Бихри, і кинули Іоаву. Тоді [Іоав] засурмив трубою, і розійшлися від міста всі [люди] по своїх наметах; Іоав же повернувся в Єрусалим до царя. | И# вни1де женA ко всBмъ лю1демъ и3 глаг0ла ко всемY грaду мyдростію своeю, tsти главY савeа сhна вох0рz. И# tсэк0ша главY савeа сhна вох0рz, и3 сверг0ша ю5 ко їwaву. И# їwaвъ воструби2 въ трубY, и3 разыд0шасz мyжіе t грaда вси2 въ селє1ніz сво‰. Їwaвъ же возврати1сz во їеrли1мъ ко царю2. |
|
23
|
23
|
| І був Іоав поставлений над усім військом ізраїльським, а Ванея, син Іодаїв, — над хелефеями і над фелефеями; | И# (бЁ) їwaвъ над8 всeю си1лою ї}левою, и3 ванeа сhнъ їwдaевъ над8 хереffJ и3 над8 фелеffJ, |
|
24
|
24
|
| Адорам — над збиранням податків; Іосафат, син Ахилуда, — діловодом; | ґдwнірaмъ же над8 дaнми, и3 їwсафaтъ сhнъ ґхілyfовъ воспоминazй, |
|
25
|
25
|
| Суса — писарем; Садок і Авиафар — священиками; | и3 сусA книг0чій, садHкъ же и3 ґвіаfaръ їерeє, |
|
26
|
26
|
| також і Іра іаритянин був священиком у Давида. | їрaсъ же їарjнь бhсть жрeцъ давjдовъ. |
|
Глава 21
|
Главa к7а
|
|
1
|
1
|
| Був голод на землі у дні Давида три роки, рік за роком. І запитав Давид Господа. І сказав Господь: це заради Саула і кровожерливого дому його, за те, що він умертвив гаваонитян. | И# бhсть глaдъ на земли2 во дни6 давjдwвы три2 лBта, лёто по лёту. И# вопроси2 давjдъ лицA гDнz и3 речE гDь: над8 саyломъ и3 над8 д0момъ є3гw2 њби1да въ смeрти кровeй є3гw2, понeже ўмертви2 гаваwнjты. |
|
2
|
2
|
| Тоді цар покликав гаваонитян і говорив з ними. Гаваонитяни були не із синів Ізраїлевих, але із залишків аморреїв; ізраїльтяни ж дали їм клятву, але Саул хотів знищити їх через ревність свою за нащадків Ізраїля й Іуди. | И# призвA цaрь давjдъ гаваwнjты и3 речE къ ни6мъ: и3 гаваwнjтzне не сyть сhнове ї}лєвы, но т0кмw t њстaткwвъ ґморрeйскихъ, и3 сhнове ї}лєвы клsшасz и5мъ: саyлъ же взыскA порази1ти |, внегдA поревновaти є3мY по сынёхъ ї}левыхъ и3 їyдиныхъ. |
|
3
|
3
|
| І сказав Давид гаваонитянам: що мені зробити для вас, і чим примирити вас, щоб ви благословили насліддя Господнє? | И# речE давjдъ ко гаваwнjтzнwмъ: что2 сотворю2 вaмъ; и3 чи1мъ ўмолю2, да благослови1те достоsніе гDне; |
|
4
|
4
|
| І сказали йому гаваонитяни: не потрібно нам ні срібла, ні золота від Саула, або від дому його, і не потрібно нам, щоб умертвили когось в Ізраїлі. Він сказав: чого ж ви хочете? я зроблю для вас. | И# рёша є3мY гаваwнjтzне: нёсть нaмъ сребрA и3ли2 злaта со саyломъ и3 съ д0момъ є3гw2, и3 нёсть нaмъ мyжа ўмертви1ти t всегw2 ї}лz. И# речE: что2 вы2 глаг0лете, и3 сотворю2 вaмъ; |
|
5
|
5
|
| І сказали вони царю: того чоловіка, який губив нас і хотів знищити нас, щоб не було нас у жодному з наділів Ізраїлевих, — | И# рёша ко царю2: м{жа, и4же соверши2 над8 нaми и3 погнa ны, и4же ўмhсли потреби1ти ны2, потреби1мъ є3го2, да не бyдетъ во всёхъ предёлэхъ ї}левыхъ: |
|
6
|
6
|
| з його нащадків видай нам сім чоловік, і ми повісимо їх [на сонці] перед Господом біля Гиви Саула, обраного Господом. І сказав цар: я видам. | дади1те нaмъ сeдмь мужeй t сынHвъ є3гw2, и3 повёсимъ и5хъ на с0лнцэ гDеви въ гаваHнэ саyли и3збрaнныхъ гDнихъ. И# речE цaрь: ѓзъ дaмъ. |
|
7
|
7
|
| Але пощадив цар Мемфивосфея, сина Іонафана, сина Саулового, заради клятви ім’ям Господнім, яка була між ними, між Давидом та Іонафаном, сином Сауловим. | И# пощадЁ цaрь мемфівосfeа, сhна їwнаfaнz сhна саyлz, клsтвы рaди гDни, ћже посредЁ и4хъ и3 посредЁ давjда и3 посредЁ їwнаfaна сhна саyлz. |
|
8
|
8
|
| І взяв цар двох синів Рицпи, дочки Айя, яка народила Саулу Армона і Мемфивосфея, і п’ять синів Мелхоли, дочки Саулової, яких вона народила Адриелу, синові Верзеллія з Мехоли, | И# взS цaрь двA сы6на ресфы2 дщeре ґjа, подл0жницы саyли, и5хже роди2 саyлу, є3рмwнjа и3 мемфівосfeа, и3 пsть сынHвъ мелх0лы дщeре саyли и5хже роди2 є3сдріи1лу сhну верзеллjа моулаfjева, |
|
9
|
9
|
| і віддав їх у руки гаваонитян, і вони повісили їх [на сонці] на горі перед Господом. І загинули всі сім разом; вони умертвлені в перші дні жнив, на початку жнив ячменю. | и3 дадE и5хъ въ рyки гаваwнjтwмъ. И# повёсиша | на с0лнцэ на горЁ пред8 гDемъ, и3 пад0ша тaмw сjи сeдмь вкyпэ: тjи же ўмр0ша во днeхъ жaтвы пeрвыхъ, въ начaлэ жaтвы kчмeнz. |
|
10
|
10
|
| Тоді Рицпа, дочка Айя, взяла ряднину і розстелила її для себе на тій горі і сиділа від початку жнив до того часу, поки не полилися на них води Божі з неба, і не допускала доторкатися до них птахам небесним вдень і звірам польовим уночі. | И# взS ресфA дщи2 ґjина врeтище, и3 потчE є5 себЁ при кaмени, въ начaлэ жaтвы kчмeнz д0ндеже снид0ша на ни1хъ в0ды б9іz съ небесE, и3 не дадE пти1цамъ небє1снымъ днeмъ почи1ти на ни1хъ, нижE ѕвэрє1мъ зємнhмъ н0щію. |
|
11
|
11
|
| І донесли Давиду, що зробила Рицпа, дочка Айя, наложниця Саула. [І зотліли вони; і взяв їх Дан, син Іої, з нащадків велетнів.] | И# повёдаша давjду вс‰ є3ли6ка сотвори2 ресфA дщeрь ґjа, подл0жница саyлz. И# и3стлёша, и3 взS | дaнъ сhнъ їHй, и4же t и3счaдій и3споли1новыхъ. |
|
12
|
12
|
| І пішов Давид і взяв кістки Саула і кістки Іонафана, сина його, у жителів Іависа галаадського, які таємно взяли їх із площі Беф-Сана, де вони були повішені филистимлянами, коли убили филистимляни Саула на Гелвуї. | И# и4де давjдъ, и3 взS кHсти са{ли и3 кHсти їwнаfaна сhна є3гw2 t мужeй сынHвъ їавjса галаaдскагw, и5же ўкрад0ша и5хъ t ст0гны веfсaни, занE повёсиша и5хъ тaмw и3ноплемє1нницы въ дeнь, въ џньже порази1ша и3ноплемє1нницы саyла въ гелвyи. |
|
13
|
13
|
| І переніс він звідти кістки Саула і кістки Іонафана, сина його; і зібрали кістки повішених [на сонці]. | И# вознесE давjдъ кHсти са{ли tтyду и3 кHсти їwнаfaна сhна є3гw2, и3 собрA кHсти повёшеныхъ на с0лнцэ: |
|
14
|
14
|
| І поховали кістки Саула та Іонафана, сина його, [і кістки повішених на сонці] у землі Веніаміновій, у Цела, у гробі Киса, батька його. І зробили все, що повелів цар, і змилостивився Бог над країною після того. | и3 погреб0ша кHсти саyли и3 кHсти їwнаfaна сhна є3гw2, и3 кHсти повёшеныхъ на с0лнцэ, въ земли2 веніамjновэ, при краи2 во гр0бэ кjса nтцA є3гw2, и3 сотвори1ша вс‰ є3ли6ка заповёда цaрь. И# послyша бGъ земли2 по си1хъ. |
|
15
|
15
|
| І почалася знову війна між филистимлянами й ізраїльтянами. І вийшов Давид і слуги його з ним, і воювали з филистимлянами; і Давид втомився. | И# бhсть пaки брaнь и3ноплемeнникwмъ со ї}лтzны. И# сни1де давjдъ и3 џтроцы є3гw2 съ ни1мъ, и3 би1шасz со и3ноплемє1нники: и3 ўтруди1сz давjдъ. |
|
16
|
16
|
| Тоді Ієсвий, один з нащадків рефаїмів, у якого спис був вагою в триста сиклів міді і який був оперезаний новим мечем, хотів уразити Давида. | И# їесвjй, и4же бЁ t вн{къ рафaнихъ, (ў негHже) бЁ вёсъ копіS є3гw2 три1ста с‡кль вёса мёдzна, и3 т0й бЁ препоsсанъ nрyжіемъ, и3 хотsше порази1ти давjда. |
|
17
|
17
|
| Але йому допоміг Авесса, син Саруїн, [і врятував Давида Авесса] і вразив филистимлянина й умертвив його. Тоді люди Давидові поклялися, говорячи: не вийдеш ти більше з нами на війну, щоб не погас світильник Ізраїля. | И# пом0же є3мY ґвeсса сhнъ сарyинъ, и3 и3збaви давjда ґвeсса, и3 порази2 и3ноплемeнника, и3 ўмертви2 є3го2. ТогдA клsшасz мyжіе давjдwвы, глаг0люще: не и3зhдеши ктомY съ нaми на брaнь, да не ўгаси1ши свэти1лника ї}лева. |
|
18
|
18
|
| Потім була знову війна з филистимлянами в Гобі; тоді Совохай хушатянин убив Сафута, одного з нащадків рефаїмів. | И# бhсть по си1хъ є3щE брaнь въ гefэ со и3ноплемє1нники: тогдA порази2 совохeй и4же t ґс0fы сHбранныz внyки гігaнтwвы. |
|
19
|
19
|
| Була й інша битва у Гобі; тоді убив Елханан, син Ягаре-Оргима вифлеємського, Голіафа гефянина, у якого ратище списа було, як навій у ткачів. | И# бhсть пaки брaнь въ р0мэ со и3ноплемє1нники: и3 порази2 є3леанaнъ сhнъ ґріwргjма виfлеeмлzнинъ голіafа и4же t геffeа, и3 дрeво копіS є3гw2 бhсть ѓки нав0й ткyщихъ. |
|
20
|
20
|
| Була ще битва біля Гефи; і був там один чоловік високий на зріст, який мав по шість пальців на руках і на ногах, усього двадцять чотири, також з нащадків рефаїмів, | И# бhсть пaки брaнь въ гefэ: и3 бЁ мyжъ t мадHна, и3 пeрсты рyкъ є3гw2 и3 пeрсты н0гъ є3гw2 по шести2, числ0мъ двaдесzть четhри: и3 т0й роди1сz t рафы2, |
|
21
|
21
|
| і він паплюжив ізраїльтян; але його убив Іонафан, син Сафая, брата Давидового. | и3 ўничижи2 ї}лz: и3 ўби2 є3го2 їwнаfaнъ сhнъ сафaz брaта давjдова. |
|
22
|
22
|
| Ці чотири були з роду рефаїмів у Гефі, і вони загинули від руки Давида і слуг його. | Четhри сjи роди1шасz внyцы гігaнтwвы рафЁ въ гefэ, и3 пад0ша t рукY давjдwву и3 t рукY рабHвъ є3гw2. |
|
Глава 22
|
Главa к7в
|
|
1
|
1
|
| І заспівав Давид пісню Господу в день, коли Господь визволив його від руки усіх ворогів його і від руки Саула, і сказав: | И# глаг0ла давjдъ ко гDу словесA пёсни сеS въ дeнь, въ џньже и3збaви и3 гDь и3з8 руки2 всёхъ вр†гъ є3гw2 и3 и3з8 руки2 саyловы, |
|
2
|
2
|
| Господь — твердиня моя і кріпкість моя і спаситель мій. | и3 речE пёснь: гDи, кaменю м0й и3 ўтверждeніе моE, и3 и3збавлszй мS мнЁ: |
|
3
|
3
|
| Бог мій — скеля моя; на Нього я уповаю; щит мій, ріг спасіння мого, огородження моє і притулок мій; Спасителю мій, від лих Ти визволив мене! | бGъ м0й, храни1тель м0й бyдетъ мнЁ, ўповaz бyду на него2: защи1тникъ м0й и3 р0гъ спасeніz моегw2, застyпникъ м0й и3 прибёжище моE спасeніz моегw2, t непрaведнагw спасeши мS. |
|
4
|
4
|
| Закличу Господа всехвального і від ворогів моїх спасуся. | Хвaльнаго призовY гDа, и3 t вр†гъ мои1хъ спасyсz: |
|
5
|
5
|
| Обняли мене хвилі смерти, і потоки беззаконня устрашили мене; | ћкw њдержaша мS бwлёзни смє1ртныz и3 пот0цы беззак0ніz смzт0ша мS, |
|
6
|
6
|
| кайдани пекла облягли мене, і сіті смерти обплутали мене. | бwлёзни смє1ртныz њбыд0ша мS, предвари1ша мS жест0кwсти смє1ртныz. |
|
7
|
7
|
| Але в тісноті моїй я прикликав Господа і до Бога мого воззвав, і Він почув із [святого] чертога Свого голос мій, і волання моє дійшло до слуху Його. | ВнегдA скорбёти ми2 призовY гDа, и3 къ бGу моемY воззовY, и3 ўслhшитъ t хрaма с™aгw своегw2 глaсъ м0й, и3 в0пль м0й вни1детъ во ќшы є3гw2. |
|
8
|
8
|
| Затряслася, захиталася земля, здригнулися і стряслися основи небес, бо розгнівався [на них Господь]. | И# смzтeсz и3 трeпетна бhсть землS, и3 њснов†ніz небесE смzт0шасz и3 подвиг0шасz, ћкw прогнёвасz на нS гDь: |
|
9
|
9
|
| Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його вогонь, що поїдає; розпечені вуглини сипалися від Нього. | взhде дhмъ гнёвомъ є3гw2, и3 џгнь и3з8 ќстъ є3гw2 поsстъ: ќгліе возгорёшасz t негw2, |
|
10
|
10
|
| Нахилив Він небеса і зійшов; і морок під ногами Його; | и3 преклони2 небесA и3 сни1де, и3 мрaкъ под8 ногaма є3гw2, |
|
11
|
11
|
| і возсів на херувимах, і полетів, і понісся на крилах вітру; | и3 всёде на херувjмы и3 летЁ, и3 kви1сz на крил{ вётрєню, |
|
12
|
12
|
| і мороком покрив Себе, як сінню, згустивши води хмар небесних; | и3 положи2 тмY закр0въ св0й: w4крестъ є3гw2 селeніе є3гw2, темнотY в0дъ њгусти2 во џблацэхъ воздyшныхъ: |
|
13
|
13
|
| від блискання перед Ним розпалювалися вуглини вогненні. | t сіsніz пред8 ни1мъ разгорёшасz ќгліе џгненніи. |
|
14
|
14
|
| Загримів з небес Господь, і Всевишній дав глас Свій; | И# возгремЁ съ небесE гDь, и3 вhшній дадE глaсъ св0й, |
|
15
|
15
|
| пустив стріли і розсіяв їх; [блиснув] блискавкою і знищив їх. | и3 послA стрёлы, и3 расточи2 и5хъ: и3 блеснY м0лнію, и3 ўстраши2 |: |
|
16
|
16
|
| І відкрилися джерела моря, оголилися основи всесвіту від грізного гласу Господа, від подуву духу гніву Його. | и3 kви1шасz и3ст0чницы морстjи, и3 tкрhшасz њснов†ніz вселeнныz t запрещeніz гDнz, t дохновeніz д¦а гнёва є3гw2: |
|
17
|
17
|
| Простер Він руку з висоти і взяв мене, і вивів мене з вод великих; | послA съ высоты2 и3 пріsтъ мS, и3звлечe мz t в0дъ мн0гихъ: |
|
18
|
18
|
| визволив мене від ворога мого сильного, від ненависників моїх, які були сильніші за мене. | и3збaви мS t вр†гъ мои1хъ си1льныхъ и3 t ненави1дzщихъ мS, ћкw ўкрэпи1шасz пaче менE: |
|
19
|
19
|
| Вони повстали на мене в день біди моєї; але Господь був опорою для мене | предвари1ша мS въ дeнь печaли моеS. И# бhсть гDь ўтверждeніе моE, |
|
20
|
20
|
| і вивів мене на просторе місце, визволив мене, бо Він благоволить до мене. | и3 и3зведe мz на широтY, и3 и3збaви мS, ћкw бlговоли2 во мнЁ. |
|
21
|
21
|
| Воздав мені Господь за правдою моєю, за чистотою рук моїх нагородив мене. | И# воздадe ми гDь по прaвдэ моeй, и3 по чистотЁ рукY моє1ю воздадe ми, |
|
22
|
22
|
| Бо я зберігав путі Господа і не був нечестивим перед Богом моїм, | ћкw сохрани1хъ пути6 гDни и3 не нечeствовахъ t бGа моегw2, |
|
23
|
23
|
| бо всі заповіді Його переді мною, і від уставів Його я не відступав, | ћкw вс‰ судбы6 є3гw2 предо мн0ю, и3 њправд†ніz є3гw2 не tступи1ша t менE, |
|
24
|
24
|
| і був непорочним перед Ним, і остерігався, щоб не згрішити мені. | и3 бyду непор0ченъ є3мY, и3 сохраню1сz t беззак0ніz моегw2. |
|
25
|
25
|
| І воздав мені Господь за правдою моєю, за чистотою моєю перед очима Його. | И# воздaстъ ми2 гDь по прaвдэ моeй и3 по чистотЁ рукY моє1ю пред8 nчи1ма є3гw2. |
|
26
|
26
|
| З милостивим Ти чиниш милостиво, з мужем щирим — щиро, | Съ прпdбнымъ прпdбенъ бyдеши, и3 съ мyжемъ непови1ннымъ непови1ненъ бyдеши: |
|
27
|
27
|
| з чистим — чисто, а з лукавим — за лукавством його. | и3 со и3збрaннымъ и3збрaнъ бyдеши, и3 со стропти1вымъ разврати1шисz: |
|
28
|
28
|
| Людей пригноблених Ти спасаєш і поглядом Своїм принижуєш гордовитих. | лю1ди же смирє1нныz спасeши, и3 џчи г0рдыхъ смири1ши. |
|
29
|
29
|
| Ти, Господи, світильник мій; Господь просвічує темряву мою. | Ћкw ты2 просвэщaеши свэти1лникъ м0й, гDи, и3 гDь просвэти1тъ ми2 тмY мою2: |
|
30
|
30
|
| З Тобою я вражаю військо; з Богом моїм піднімаюся на стіну. | ћкw тоб0ю потекY препоsсанъ, и3 њ бз7э моeмъ прелёзу стёну. |
|
31
|
31
|
| Бог! — непорочна путь Його, чисте слово Господа, щит Він для всіх, які надіються на Нього. | Крёпокъ, непор0ченъ пyть є3гw2: гlг0лъ гDень держaвенъ, разжжeнъ: защи1тникъ є4сть всBмъ ўповaющымъ на него2. |
|
32
|
32
|
| Бо хто Бог, крім Господа, і хто захист, крім Бога нашого? | Ћкw кто2 крёпокъ рaзвэ гDа; и3 кто2 творeцъ рaзвэ бGа нaшегw; |
|
33
|
33
|
| Бог підперезує мене силою, влаштовує мені вірну путь; | Крёпокъ ўкрэплszй мS си1лою, и3 положи2 непор0ченъ пyть м0й: |
|
34
|
34
|
| робить ноги мої, як оленячі, і на висотах поставляє мене; | положи1вый н0зэ мои2 ћкw є3лє1ни, и3 на выс0кихъ поставлszй мS: |
|
35
|
35
|
| навчає руки мої для битви і м’язи мої напружує, як мідний лук. | научazй рyцэ мои2 на брaнь, и3 положи1вый лyкъ мёдzнъ мы6шца мо‰. |
|
36
|
36
|
| Ти даєш мені щит спасіння Твого, і милість Твоя звеличує мене. | И# дaлъ ми2 є3си2 защищeніе спасeніz моегw2, и3 кр0тость твоS ўмн0жи мS. |
|
37
|
37
|
| Ти розширюєш крок мій піді мною, і не хитаються ноги мої. | Разшири1лъ є3си2 стwпы2 мо‰ подо мн0ю, и3 не позhбнустэсz г0лєни мои2. |
|
38
|
38
|
| Я ганяюся за ворогами моїми і знищую їх, і не повертаюся, доки не знищу їх; | ПоженY враги2 мо‰ и3 потреблю2 |, и3 не возвращyсz д0ндеже скончaю и5хъ: |
|
39
|
39
|
| і знищую їх і вражаю їх, і не встають і падають під ноги мої. | и3 сокрушY и5хъ, и3 не востaнутъ, и3 падyтъ под8 ногaма мои1ма. |
|
40
|
40
|
| Ти підперезуєш мене силою для війни і знищуєш переді мною тих, хто повстає проти мене; | И# ўкрэпи1ши мS си1лою на брaнь, подклони1ши востаю1щыz на мS под8 мS. |
|
41
|
41
|
| Ти повертаєш до мене тил ворогів моїх, і я знищую ненависників моїх. | И# враги2 мо‰ дaлъ ми2 є3си2 хребeтъ, ненави1дzщыz мS, и3 ўмертви1лъ є3си2 и5хъ: |
|
42
|
42
|
| Вони волають, але немає того, хто рятує, — до Господа, але Він не слухає їх. | возопію1тъ, и3 нёсть пом0щника, ко гDу, и3 не ўслhша и4хъ: |
|
43
|
43
|
| Я розвіюю їх, як порох земний, як грязь вуличну мну їх і топчу їх. | и3 и3стни1хъ | ћкw прaхъ земнhй, ћкw брeніе путjй и3стончи1хъ |. |
|
44
|
44
|
| Ти визволив мене від заколоту народу мого; Ти зберіг мене, щоб бути мені главою над іноплемінниками; народ, якого я не знав, служить мені. | И# и3збaвиши мS t прерэкaніz людjй мои1хъ, сохрани1ши мS въ главY kзhкwвъ. И# лю1діе, и4хже не вёдzхъ, раб0таша ми2. |
|
45
|
45
|
| Іноплемінники підлещуються переді мною; за чуткою про мене підкорюються мені. | Сhнове чуждjи солгaша ми2, въ слyхъ ќха ўслhша мS: |
|
46
|
46
|
| Іноплемінники бліднуть і тремтять в укріпленнях своїх. | сhнове чуждjи tвeржени бyдутъ, и3 вострепeщутъ во градёхъ свои1хъ. |
|
47
|
47
|
| Живий Господь і благословенний захисник мій! Нехай буде звеличений Бог, пристановище спасіння мого, | Жи1въ гDь, и3 блгcвeнъ храни1тель м0й, и3 вознесeтсz бGъ м0й, храни1тель спcніz моегw2. |
|
48
|
48
|
| Бог, Який мститься за мене і підкорює мені народи | Крёпкій гDь даsй tмщє1ніz мнЁ и3 наказyzй лю1ди под8 мS, |
|
49
|
49
|
| і визволяє мене від ворогів моїх! Над тими, що повстають проти мене, Ти підняв мене; від людини жорстокої Ти визволив мене. | и3 и3зводsй мS t вр†гъ мои1хъ, и3 t востаю1щихъ на мS вознесeши мS, t мyжа непрaведна и3збaвиши мS. |
|
50
|
50
|
| За те я буду славити Тебе, Господи, між іноплемінниками і буду співати імені Твоєму, | Сегw2 рaди и3сповёмсz тебЁ, гDи, во kзhцэхъ, и3 и4мени твоемY воспою2: |
|
51
|
51
|
| що велично спасаєш царя Свого і, твориш милість помазаникові Своєму Давиду і потомству його повіки! | величazй спасє1ніz царS своегw2, и3 творsй млcть хрістY своемY давjду и3 сёмени є3гw2 до вёка. |
|
Глава 23
|
Главa к7г
|
|
1
|
1
|
| Ось останні слова Давида, висловлювання Давида, сина Ієссеєвого, висловлювання мужа, поставленого високо, помазаника Бога Якова і солодкого співака Ізраїлевого: | И# сі‰ словесA давjдwва послBднzz. Вёренъ давjдъ сhнъ їессeовъ, и3 вёренъ мyжъ, є3г0же возстaви гDь въ хрістA бGа їaкwвлz, и3 благолBпны pалмы2 ї}лєвы. |
|
2
|
2
|
| Дух Господній говорить у мені, і слово Його на язиці моєму. | И# д¦ъ гDень гlа во мнЁ, и3 сл0во є3гw2 на љзhцэ моeмъ. |
|
3
|
3
|
| Сказав Бог Ізраїлів, говорила про мене скеля Ізраїлева: той, хто володарює над людьми, буде праведний, володарюючи в страху Божому. | Гlетъ бGъ ї}левъ: мнЁ гlа храни1тель ї}левъ при1тчу: рёхъ въ человёцэхъ: кaкw ўдержитE стрaхъ б9ій; |
|
4
|
4
|
| І як на світанку ранковому, при сході сонця на безхмарному небі, від сяйва після дощу виростає трава з землі, | И# во свётэ б9іи ќтреннэмъ, и3 возсіS с0лнце заyтра, не прeйде t сіsніz, и3 ћкw t дождS ѕлaчна t земли2. |
|
5
|
5
|
| чи не так дім мій у Бога? Бо завіт вічний уклав Він зі мною, міцний і непорушний. Чи не так виходить від Нього все спасіння моє і все бажання моє? | Не тaкw бо д0мъ м0й съ крёпкимъ: завётъ бо вёченъ положи1 ми, гот0въ во всsкомъ врeмени сохранeнъ: ћкw всE спcніе моE и3 всE хотёніе во гDэ, ћкw не и4мать прозsбнути беззак0нный. |
|
6
|
6
|
| А нечестиві будуть, як викинуте терня, яке не беруть рукою; | Ћкоже тeрніе и3звeржено вси2 сjи, ћкw не в0змутсz рук0ю, |
|
7
|
7
|
| але хто торкається його, озброюється залізом або деревом списа, і вогнем спалює його на місці. | и3 мyжъ не потруди1тсz въ ни1хъ: и3 мн0жество желёза, и3 дрeво копjйное, и3 nгнeмъ сожжeтъ, и3 попалsтсz въ срамотY свою2. |
|
8
|
8
|
| Ось імена хоробрих у Давида: Ісбосеф ахаманитянин, головний із трьох; він підняв спис свій на вісімсот чоловік і вразив їх в один раз. | Сі‰ и3менA си1льныхъ давjдовыхъ: їевосfeй хананeанинъ кнsзь трeтіzгw є4сть: ґдінHнъ ґсwнeй, сeй њбнажи2 мeчь св0й на џсмь сHтъ в0инwвъ (и3 побэди2) є3ди1ною. |
|
9
|
9
|
| За ним Єлеазар, син Додо, сина Ахохи, із трьох хоробрих, які були з Давидом, коли вони осудженням викликали филистимлян, які зібралися на війну; | И# по нeмъ є3леазaръ, сhнъ nтцA брaта є3гw2, въ тріeхъ си1льныхъ брaтіzхъ, сeй бЁ со давjдомъ (во сиррaнэ) внегдA поноси1ти є3мY во и3ноплемeнницэхъ: и3 и3ноплемє1нницы собрaшасz тaмw на брaнь, |
|
10
|
10
|
| ізраїльтяни вийшли проти них, і він став і вражав филистимлян до того, що рука його стомилася і прилипла до меча. І дарував Господь у той день велику перемогу, і народ пішов за ним тільки для того, щоб оббирати вбитих. | и3 и3зыд0ша мyжіе ї}лєвы проти1ву лицA и4хъ, и3 т0й востA и3 ўбивaше и3ноплемeнники, д0ндеже ўтруди1сz рукA є3гw2 и3 прильпE рукA є3гw2 къ мечY: и3 сотвори2 гDь спcніе вели1ко въ т0й дeнь: и3 лю1діе њбрати1шасz в8слёдъ є3гw2 т0кмw совлачaти. |
|
11
|
11
|
| За ним Шамма, син Аги, гараритянин. Коли филистимляни зібралися у Фириї, де було поле, засіяне сочевицею, і народ побіг від филистимлян, | И# по нeмъ самаjа сhнъ ѓсы, ґрухeйскій: и3 собрaшасz и3ноплемє1нницы во fирjю: и3 бЁ тaмw чaсть селA и3сп0лнь лsщи: и3 лю1діе бэжaша t лицA и3ноплемeннича: |
|
12
|
12
|
| то він став серед поля і зберіг його і вразив филистимлян. І дарував тоді Господь велику перемогу. | и3 стA ѓки ст0лпъ посредЁ чaсти, и3 и3схи1ти ю5, и3 порази2 и3ноплемeнники: и3 сотвори2 гDь спcніе вели1ко. |
|
13
|
13
|
| Троє цих головних із тридцяти вождів пішли і ввійшли під час жнив до Давида в печеру Одоллам, коли юрби филистимлян стояли в долині рефаїмів. | И# снид0ша три2 кн‰зи t три1десzтихъ, и3 пріид0ша въ касHнъ къ давjду въ вертeпъ nдоллaмъ: и3 чи1нове и3ноплемє1нникъ њполчи1шасz во ю3д0ли рафаjнстэй. |
|
14
|
14
|
| Давид був тоді в укріпленому місці, а загін филистимлян — у Вифлеємі. | И# давjдъ тогдA бЁ во њбдержaніи, и3 стaнъ и3ноплемeнническъ бЁ тогдA въ виfлеeмэ. |
|
15
|
15
|
| І захотів Давид пити, і сказав: хто напоїть мене водою з колодязя Вифлеємського, що біля воріт? | И# возжадA давjдъ и3 речE: кто2 напои1тъ мS вод0ю и3з8 р0ва, и4же въ виfлеeмэ при вратёхъ; стaнъ же бЁ тогдA и3ноплемeнничь въ виfлеeмэ. |
|
16
|
16
|
| Тоді троє цих хоробрих пробилися крізь стан филистимський і почерпнули води з колодязя Вифлеємського, що біля воріт, і взяли і принесли Давиду. Але він не захотів пити її і вилив її у славу Господа, | И# расторг0ша тріE си1льніи њполчeніе и3ноплемeнничо, и3 почерп0ша воды2 и3з8 р0ва виfлеeмскагw, и4же при вратёхъ: и3 взsша, и3 пріид0ша ко давjду, и3 не восхотЁ пи1ти є3S: и3 возліS ю5 гDу |
|
17
|
17
|
| і сказав: збережи мене Господи, щоб я зробив це! чи не кров це людей, які ходили з небезпекою для власного життя? І не захотів пити її. Ось що зробили ці троє хоробрих! | и3 речE: млcтивъ мнЁ, гDи, є4же сотвори1ти сіE, кр0вь ли мужeй пошeдшихъ въ душaхъ свои1хъ пи1ти и4мамъ; И# не восхотЁ пи1ти є3S. Сі‰ сотвори1ша тріE си1льніи. |
|
18
|
18
|
| І Авесса, брат Іоава, син Саруїн, був головним із трьох; він убив списом своїм триста чоловік і був у славі у тих трьох. | И# ґвeсса брaтъ їwaвль сhнъ сарyинъ, сeй бЁ кнsзь въ тріeхъ, и3 сeй воздви1же копіE своE на три1ста ћзвеныхъ, и3 томY и4мz є4сть въ тріeхъ. |
|
19
|
19
|
| Із трьох він був найзнатнішим і був начальником, але з тими трьома не рівнявся. | T тріeхъ џныхъ слaвный, и3 бhсть и5мъ кнsзь, и3 дaже до тріeхъ не пріи1де. |
|
20
|
20
|
| Ванея, син Іодая, чоловіка хороброго, великий за ділами, з Кавцеїла; він уразив двох синів Ариїла моавитського; він же спустився й убив лева у рові в сніжний час; | И# ванeа сhнъ їwдaевъ, мyжъ сeй премн0гъ въ дёлэхъ, t кавасаи1ла, и3 сeй ўби2 двA сы6на ґріи1ла мwaвскагw: и3 т0й сни1де, и3 ўби2 львA посредЁ р0ва въ дeнь снёженъ: |
|
21
|
21
|
| він же убив одного єгиптянина, людину поважну; у руці єгиптянина був спис, а він пішов до нього з палкою і відняв спис з руки єгиптянина, й убив його власним його списом: | и3 т0й порази2 мyжа є3гЂптzнина, мyжа крaсна, въ руцё же є3гЂптzнина копіE ћкw дрeво лёствицы корaбленыz: и3 сни1де къ немY со пaлицею, и3 и3ст0рже копіE и3з8 рукY є3гЂптzнина, и3 ўби2 є3го2 копіeмъ є3гw2: |
|
22
|
22
|
| ось що зробив Ванея, син Іодаїв, і він був у славі у трьох хоробрих; | сі‰ сотвори2 ванeа сhнъ їwдaевъ, и3 томY и4мz въ тріeхъ си1льныхъ, |
|
23
|
23
|
| він був знатнішим тридцяти, але з тими трьома не рівнявся. І поставив його Давид найближчим виконавцем своїх наказів. | t тріeхъ слaвный, и3 ко тріeмъ не пріи1де: и3 постaви є3го2 давjдъ над8 таи6нники свои1ми. |
|
24
|
24
|
| [Ось імена сильних царя Давида:] Асаїл, брат Іова, — у числі тридцяти; Елханан, син Додо, з Вифлеєма, | И# сі‰ и3менA си1льныхъ давjда царS: ґсаи1лъ брaтъ їwaвль, сeй въ три1десzтихъ: є3леанaнъ сhнъ nтцA брaта є3гw2 t виfлеeма: |
|
25
|
25
|
| Шамма хародитянин, Елика хародитянин, | сем0fъ ґродіи1нъ: |
|
26
|
26
|
| Херец палтитянин, Іра, син Ікеша, фекоїтянин, | хелли1съ келwfjйскій: їрA сhнъ є3ккjса fекwjтскагw: |
|
27
|
27
|
| Евиезер анафофянин, Мебуннай хушатянин, | ґвіезeръ ґнаfwfjтскій: савухeй и4же t ґсwfjты: |
|
28
|
28
|
| Цалмон ахохитянин, Магарай нетофафянин, | є3ллHнъ ґлwнjтскій: моeй нетwфаfjтzнинъ: |
|
29
|
29
|
| Хелев, син Баани, нетофафянин, Іттай, син Рибая, з Гиви синів Веніамінових, | є3ли2 сhнъ ваaнь, и4же t нетwфаf‡тъ: є3ffJ сhнъ рівaнь t гаваHна сынHвъ веніамjнихъ: |
|
30
|
30
|
| Ванея пирафонянин, Іддай з Нахле-Гааша, | ванeасъ фараfwнjтскій: ўрjй t наалгeа: |
|
31
|
31
|
| Ави-Албон арбатитянин, Азмавет бархюмитянин, | ґріи1лъ сhнъ ґравwfjтzнина: заHръ варсамjтскій: |
|
32
|
32
|
| Елияхба шаалбонянин; із синів Яшена — Іонафан, | є3леaса сhнъ салавwнjтскій: васeй гони1тскій: |
|
33
|
33
|
| Шама гараритянин, Ахиам, син Шарара, араритянин, | їwнаfaнъ сhнъ самaна ґрwрjтскагw: ґхіaнъ сhнъ ґрати2 ґраfyрскагw: |
|
34
|
34
|
| Елифелет, син Ахасбая, сина Магахати, Елиам, син Ахитофела, гилонянин, | є3ліфалafъ сhнъ маахіaвль: є3ліaвъ сhнъ ґхітофeла гелwнjтскагw: |
|
35
|
35
|
| Хецрай кармилитянин, Паарай арбитянин, | ґсараJ карми1лскій: ўрeмъ сhнъ ґсви2: |
|
36
|
36
|
| Ігал, син Нафана, з Цоби, Бані гадитянин, | и3 гaла сhнъ наfaновъ: и3 ваaнъ сhнъ ґгарjнъ: |
|
37
|
37
|
| Целек аммонитянин, Нахарай беротянин, зброєносець Іоава, сина Саруї, | є4лли ґмманjтскій: гелwрeй вирwfjйскій, носsй nрyжіе їwaва сhна сарyина: |
|
38
|
38
|
| Іра ітритянин, Гареб ітритянин, | їрaсъ є3ffjрскій: гарeвъ їерfeйскій: и3 ўрjа геfeйскій. |
|
39
|
39
|
| Урія хеттеянин. Усіх тридцять сім. | Всёхъ три1десzть и3 сeдмь. |
|
Глава 24
|
Главa к7д
|
|
1
|
1
|
| Гнів Господній знову запалав на ізраїльтян, і побудив він проти них Давида сказати: піди, порахуй Ізраїля й Іуду. | И# приложи2 гDь гнёву разгорётисz во ї}ли, и3 подви1же въ ни1хъ давjда, глаг0лz: и3ди2 и3 и3зочти2 ї}лz и3 їyду. |
|
2
|
2
|
| І сказав цар Іоаву воєначальникові, який був при ньому: пройди по всіх колінах Ізраїлевих [і Іудиних] від Дана до Вирсавії, і порахуй народ, щоб знати мені кількість народу. | И# речE цaрь ко їwaву кнsзю си1лы и4же съ ни1мъ: пройди2 нн7э вс‰ кwлёна ї}лєва и3 ї{дина, t дaна дaже и3 до вирсавjи, и3 сочти2 лю1ди, и3 да ўвёмъ число2 лю1демъ. |
|
3
|
3
|
| І сказав Іоав царю: Господь Бог твій нехай примножить стільки народу, скільки є, і ще у сто разів стільки, а очі господаря мого царя нехай побачать це; але для чого господар мій цар бажає цієї справи? | И# речE їwaвъ ко царю2: да приложи1тъ гDь бGъ тв0й къ лю1демъ твои6мъ, ћкоже бhти и5мъ стори1цею, и3 џчи господи1на моегw2 царS да ўви1дzтъ: и3 господи1нъ м0й цaрь почто2 помышлsетъ њ словеси2 сeмъ; |
|
4
|
4
|
| Але слово царя до Іоава і воєначальників перемогло; і пішов Іоав з воєначальниками від царя рахувати народ ізраїльський. | И# превозм0же сл0во царeво ко їwaву и3 ко кнzзє1мъ си1лы. И# и3зhде їwaвъ и3 кн‰зи крёпости пред8 царeмъ сочести2 лю1ди ї}лєвы. |
|
5
|
5
|
| І перейшли вони Йордан і зупинилися в Ароері, на правому боці міста, що серед долини Гадової, до Іазера; | И# преид0ша їoрдaнъ, и3 њполчи1шасz во ґрои1рэ њдеснyю грaда и4же посредЁ дeбри гaдъ и3 є3ліезeръ. |
|
6
|
6
|
| і прийшли в Галаад і в землю Тахтим-Ходши; і прийшли в Дан-Яан і обійшли Сидон; | И# пріид0ша въ галаaдъ и3 въ зeмлю fавасHнъ и3 їстHнъ и3 въ дaсу, и3 внид0ша въ данідaнъ и3 њбыд0ша сідHнъ, |
|
7
|
7
|
| і прийшли до укріплення Тира і в усі міста хивеян і хананеян і вийшли на південь Юдеї у Вирсавію; | и3 пріид0ша во маpaръ тЂрскій и3 во вс‰ грaды є3vє1ины и3 въ хананє1ины, и3 и3д0ша на ю4гъ їyды въ вирсавjю, |
|
8
|
8
|
| і обійшли всю землю і прийшли через дев’ять місяців і двадцять днів у Єрусалим. | и3 њбыд0ша всю2 зeмлю, и3 пріид0ша во їеrли1мъ, скончaвше дeвzть мцcъ и3 двaдесzть днjй. |
|
9
|
9
|
| І подав Іоав список народного перепису царю; і виявилося, що ізраїльтян було вісімсот тисяч чоловіків сильних, здатних до війни, а юдеян п’ятсот тисяч. | И# дадE їwaвъ число2 сочтeныхъ людjй царю2: и3 бЁ ї}лz числ0мъ џсмь сHтъ тhсzщъ си1льныхъ держaщихъ nрyжіе, и3 мужeй їyдиныхъ пsть сHтъ тhсzщъ мужeй борцє1въ. |
|
10
|
10
|
| І здригнулося серце Давидове після того, як він порахував народ. І сказав Давид Господу: тяжко згрішив я, вчинивши так; і нині молю Тебе, Господи, прости гріх раба Твого, бо вкрай нерозумно зробив я. | И# ўбоsсz сeрдце давjдово по счислeніи людjй, и3 речE давjдъ ко гDу: согрэши1хъ ѕэлw2, ћкw сотвори1хъ глаг0лъ сeй: и3 нн7э, гDи, tими2 беззак0ніе рабA твоегw2, ћкw њбуsхъ ѕэлw2. |
|
11
|
11
|
| Коли Давид устав на другий день ранком, то було слово Господа до Гада пророка, прозорливця Давида: | И# востA давjдъ заyтра: и3 сл0во гDне бhсть ко гaду прbр0ку прозорли1вцу, гlz: |
|
12
|
12
|
| піди і скажи Давиду: так говорить Господь: три покарання пропоную Я тобі; вибери собі одне з них, яке звершилося б над тобою. | и3ди2 и3 рцы2 давjду, глаг0лz: тaкw гlетъ гDь: тр0е ѓзъ наведY на тS, и3 и3збери2 себЁ є3ди1но t си1хъ, и3 сотворю1 ти. |
|
13
|
13
|
| І прийшов Гад до Давида, і сповістив йому, і сказав йому: обирай собі, чи бути голоду в країні твоїй сім років, чи щоб ти три місяці бігав від ворогів твоїх, і вони переслідували тебе, чи щоб упродовж трьох днів була моровиця в країні твоїй? тепер розсуди і виріши, що мені відповісти Тому, Хто послав мене. | И# вни1де гaдъ къ давjду, и3 повёда, и3 речE є3мY: и3збери2 себЁ бhти: и3ли2 пріи1дутъ тебЁ три2 лBта глaда на зeмлю твою2: и3ли2 три2 мцcы бёгати и4маши пред8 враги6 твои1ми, и3 бyдутъ гонsще тS: и3ли2 три2 дни6 бhти смeрти въ земли2 твоeй: нн7э u5бо разумёй и3 ви1ждь, что2 tвэщaю послaвшему мS. |
|
14
|
14
|
| І сказав Давид Гадові: тяжко мені дуже; але нехай упаду я в руки Господа, бо велике милосердя Його; тільки б у руки людські не впасти мені. [І обрав собі Давид моровицю під час жнив пшениці.] | И# речE давjдъ ко гaду: тBсна ми2 сyть tвсю1ду ѕэлw2 три2 сі‰: да впадY u5бо въ рyцэ гDни, ћкw мнHги сyть щедрHты є3гw2 ѕэлw2: въ рyцэ же человBчи да не впадY. И# и3збрA себЁ давjдъ смeрть и3 дни6 жaтвєнныz пшени1цы. |
|
15
|
15
|
| І послав Господь моровицю на ізраїльтян від ранку до призначеного часу; [і почалася моровиця в народі] і померло з народу, від Дана до Вирсавії, сімдесят тисяч чоловік. | И# дадE гDь смeрть во ї}ли t ќтра до часA њбёднzгw, и3 начaсz ћзва бhти въ лю1дехъ, и3 ўмр0ша t людjй гDнихъ t дaна и3 до вирсавjи сeдмьдесzтъ тhсzщъ мужeй. |
|
16
|
16
|
| І простяг ангел [Божий] руку свою на Єрусалим, щоб спустошити його; але Господь пожалів про біду і сказав ангелові, який уражав народ: досить, тепер опусти руку твою. Ангел же Господній був тоді біля току Орни ієвусеянина. | И# прострE ѓгGлъ б9ій рyку свою2 на їеrли1мъ погуби1ти є3го2, и3 раскazсz гDь њ ѕлЁ, и3 речE ѓгGлу погублsющему лю1ди: дов0лно нн7э, tими2 рyку твою2. И# ѓгGлъ гDнь бЁ стоS пред8 гумн0мъ џрны їевусeанина. |
|
17
|
17
|
| І сказав Давид Господу, коли побачив ангела, який уражав народ, говорячи: ось, я згрішив, я [пастир] вчинив беззаконно; а ці вівці, що зробили вони? нехай же рука Твоя обернеться на мене і на дім батька мого. | И# речE давjдъ ко гDу, є3гдA ви1дэ ѓгGла бію1ща лю1ди, и3 речE: сE, ѓзъ є4смь согрэши1вый, ѓзъ є4смь пaстырь ѕло2 сотвори1вый, ґ сjи џвцы что2 сотвори1ша; да бyдетъ нн7э рукA твоS на мнЁ и3 на домY nтцA моегw2. |
|
18
|
18
|
| І прийшов у той день Гад до Давида і сказав: іди, постав жертовник Господу на току Орни ієвусеянина. | И# пріи1де гaдъ къ давjду въ дeнь т0й и3 речE є3мY: взhди, и3 постaви гDеви nлтaрь на гумнЁ џрны їевусeанина. |
|
19
|
19
|
| І пішов Давид за словом Гада [пророка], як повелів Господь. | И# взhде давjдъ по глаг0лу гaда прbр0ка, и4мже w4бразомъ заповёда є3мY гDь. |
|
20
|
20
|
| І глянув Орна і побачив царя і слуг його, які йшли до нього, і вийшов Орна й уклонився цареві лицем своїм до землі. | И# преклони1сz џрна, и3 ви1дэ царS и3 џтроки є3гw2 восходsщыz вhше є3гw2, и3 и3зhде џрна, и3 поклони1сz царю2 на лицы2 своeмъ на земли2, |
|
21
|
21
|
| І сказав Орна: навіщо прийшов господар мій цар до раба свого? І сказав Давид: купити в тебе тік для спорудження жертовника Господу, щоб припинилось ураження народу. | и3 речE џрна: что2 ћкw пріи1де господи1нъ м0й цaрь къ рабY своемY; И# речE давjдъ: купи1ти ў тебє2 гумно2 (пріид0хъ), на создaніе nлтарS гDнz, и3 престaнетъ ћзва t людjй. |
|
22
|
22
|
| І сказав Орна Давиду: нехай візьме і принесе в жертву, господар мій, цар, що йому вгодно. Ось воли для всепалення і вози й упряж волова на дрова. | И# речE џрна къ давjду: да пріи1метъ и3 вознесeтъ господи1нъ м0й цaрь гDу (бGу) є4же блaго пред8 nчи1ма є3гw2: сE, вол0ве во всесожжeніе, и3 колeса и3 сосyди волHвъ на дровA. |
|
23
|
23
|
| Все це, царю, Орна віддає цареві. Ще сказав Орна царю: Господь Бог твій нехай буде милостивим до тебе! | Вс‰ дадE џрна царю2. И# речE џрна къ царю2: гDь бGъ тв0й да блгcви1тъ тS. |
|
24
|
24
|
| Але цар сказав Орні: ні, я заплачу́ тобі, що коштує, і не принесу Господу Богу моєму жертви, взятої задарма. І купив Давид тік і волів за п’ятдесят сиклів срібла. | И# речE цaрь ко џрнэ: ни2, но т0кмw купyz куплю2 t тебє2 цэн0ю, и3 не вознесY гDу бGу моемY всесожжeніz тyне. И# купи2 давjдъ гумно2 и3 волы2 на пzти1десzти сjклехъ сребрA. |
|
25
|
25
|
| І спорудив там Давид жертовник Господу і приніс всепалення і мирні жертви. [Потім Соломон розширив жертовник, бо він був малий.] І змилостивився Господь над країною, і припинилось ураження ізраїльтян. | И# создA тaмw давjдъ nлтaрь гDеви: и3 вознесE всесожжє1ніz и3 ми6рнаz. И# приложи2 соломHнъ ко nлтарю2 послэди2, занE мaлъ бЁ прeжде. И# послyша гDь земли2, и3 tsтъ ћзву t ї}лz. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
