|
Діяння святих апостолів
|
Дэ‰ніz
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Першу книгу я написав тобі, Феофіле, про все, що Ісус творив і чого вчив від початку | (За? №.) Пeрвое ќбw сл0во сотвори1хъ њ всёхъ, q, fе0філе, ±же начaтъ ї}съ твори1ти же и3 ўчи1ти |
|
2
|
2
|
| до того дня, коли Він вознісся, давши через Святого Духа повеління апостолам, яких Він обрав | дaже до днE, въ џньже, заповёдавъ ґпcлwмъ д¦омъ с™hмъ, и5хже и3збрA, вознесeсz: |
|
3
|
3
|
| і перед якими після страждань Своїх являв Себе живим з багатьма вірними доказами, протягом сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже. | пред8 ни1миже и3 постaви себE жи1ва по страдaніи своeмъ во мн0зэхъ и4стинныхъ знaменіихъ, дeнми четhредесzтьми kвлszсz и5мъ и3 гlz ±же њ цrтвіи б9іи: |
|
4
|
4
|
| І, зібравши їх, Він звелів їм: «Не відлучайтесь із Єрусалима, а чекайте обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене, | съ ни1миже и3 kдhй повелЁ и5мъ t їеrли1ма не tлучaтисz, но ждaти њбэтовaніz џ§а, є4же слhшасте t менє2: |
|
5
|
5
|
| бо Іоан хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещені Духом Святим». | ћкw їwaннъ ќбw крести1лъ є4сть вод0ю, вh же и4мате крести1тисz д¦омъ с™hмъ не по мн0зэхъ си1хъ днeхъ. |
|
6
|
6
|
| Тому вони, зійшовшись, питали Його, кажучи: «Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?» | Nни1 же u5бо сошeдшесz вопрошaху є3го2, глаг0люще: гDи, ѓще въ лёто сіE ўстроsеши цaрствіе ї}лево; |
|
7
|
7
|
| Він же сказав їм: «Не ваша справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі, | Речe же къ ни6мъ: нёсть вaше разумёти временA и3 лBта, ±же nц7ъ положи2 во своeй влaсти: |
|
8
|
8
|
| але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі». | но пріи1мете си1лу, нашeдшу с™0му д¦у на вы2, и3 бyдете ми2 свидётєліе во їеrли1мэ же и3 во всeй їудeи и3 самарjи и3 дaже до послёднихъ земли2. |
|
9
|
9
|
| Сказавши це, Він вознісся перед їхніми очима, і хмара взяла Його з очей їхніх. | И# сі‰ рeкъ, зрsщымъ и5мъ взsтсz, и3 w4блакъ под8sтъ є3го2 t џчію и4хъ. |
|
10
|
10
|
| І коли вони дивилися на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білому одязі | И# є3гдA взирaюще бsху на нeбо, и3дyщу є3мY, и3 сE, м{жа двA стaста пред8 ни1ми во nдeжди бэлЁ, |
|
11
|
11
|
| і сказали: «Мужі галилейські, чого ви стоїте і дивитеся на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо». | ±же и3 рек0ста: мyжіе галілeйстіи, что2 стоитE зрsще на нeбо; сeй ї}съ, вознесhйсz t вaсъ на нб7о, тaкожде пріи1детъ, и4мже w4бразомъ ви1дэсте є3го2 и3дyща на нб7о. |
|
12
|
12
|
| Тоді вони повернулися до Єрусалима з гори, що зветься Елеон і знаходиться поблизу Єрусалима, на відстані суботньої путі. | (За? в7.) ТогдA возврати1шасz во їеrли1мъ t горы2 нарицaемыz є3леHнъ, ћже є4сть бли1з8 їеrли1ма, суббHты и3мyщіz пyть. |
|
13
|
13
|
| І, прийшовши, увійшли до світлиці, де й перебували: Петро та Яків, Іоан та Андрій, Филип та Фома, Варфоломій та Матфей, Яків Алфеїв та Симон Зилот, і Іуда, Яковів. | И# є3гдA внид0ша, взыд0ша на г0рницу, и3дёже бsху пребывaюще, пeтръ же и3 їaкwвъ, и3 їwaннъ и3 ґндрeй, філjппъ и3 fwмA, варfоломeй и3 матfeй, їaкwвъ ґлфeовъ и3 сjмwнъ зилHтъ и3 їyда їaкwвль: |
|
14
|
14
|
| Усі вони однодушно перебували у молитві й благанні, з деякими жінками і Марією, Матір’ю Ісуса, та з братами Його. | сjи вси2 бsху терпsще є3динодyшнw въ моли1твэ и3 молeніи, съ женaми и3 мRjею м™рію ї}совою и3 съ брaтіею є3гw2. |
|
15
|
15
|
| У ті дні Петро, ставши посеред учеників, | И# во дни6 ты6z востaвъ пeтръ посредЁ ўчн7къ, речE, |
|
16
|
16
|
| сказав [зібралося ж близько ста двадцяти чоловік]: «Мужі-браття! Належало статися тому, що у Писанні провістив Дух Святий устами Давидовими про Іуду, колишнього вождя тих, що взяли Ісуса; | бё же и3мeнъ нар0да вкyпэ ћкw сто2 и3 двaдесzть: мyжіе брaтіе, подобaше скончaтисz писaнію семY, є4же предречE д¦ъ с™hй ўсты6 дв7довыми њ їyдэ, бhвшемъ вожди2 є4мшымъ ї}са: |
|
17
|
17
|
| він був зарахований до нас і одержав жереб служіння цього; | ћкw причтeнъ бЁ съ нaми и3 пріsлъ бsше жрeбій слyжбы сеS: |
|
18
|
18
|
| але придбав землю неправедною мздою і, коли звалився додолу, розпалося черево його і випали всі нутрощі його; | сeй u5бо стzжA село2 t мзды2 непрaведныz, и3 ни1цъ бhвъ просёдесz посредЁ, и3 и3зліsсz всS ўтр0ба є3гw2: |
|
19
|
19
|
| і це стало відомо всім жителям Єрусалима, тому й земля та названа їхньою мовою «Акелдама́», тобто «Земля крови». | и3 разyмно бhсть всёмъ живyщымъ во їеrли1мэ, ћкw нарещи1сz селY томY свои1мъ и4хъ љзhкомъ ґкелдамA, є4же є4сть село2 кр0ве: |
|
20
|
20
|
| У книзі ж Псалмів написано: «Нехай опустіє двір його, і нехай не буде пожильця у ньому; і гідність його нехай прийме інший». | пи1шетсz бо въ кни1зэ pал0мстэй: да бyдетъ дв0ръ є3гw2 пyстъ, и3 да не бyдетъ живyщагw въ нeмъ, и3 є3пjскопство є3гw2 да пріи1метъ и4нъ: |
|
21
|
21
|
| Отже, треба, щоб один із тих, котрі були з нами увесь час, коли перебував і ходив із нами Господь Ісус, | подобaетъ u5бо t сходи1вшихсz съ нaми мужeй во всsко лёто, въ нeже вни1де и3 и3зhде въ нaсъ гDь ї}съ, |
|
22
|
22
|
| починаючи від хрещення Іоанового до того дня, коли Він вознісся від нас, був разом з нами свідком воскресіння Його». | начeнъ t крещeніz їwaннова дaже до днE, въ џньже вознесeсz (на нб7о) t нaсъ, свидётелю воскrніz є3гw2 бhти съ нaми є3ди1ному t си1хъ. |
|
23
|
23
|
| І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Юстом, та Матфея. | И# постaвиша двA, їHсифа нарицaемаго варсaву, и4же наречeнъ бhсть їyстъ, и3 матfjа, |
|
24
|
24
|
| І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, Серцезнавче всіх, покажи з цих двох одного, якого Ти обрав | и3 помоли1вшесz рёша: ты2, гDи, с®цевёдче всёхъ, покажи2, є3г0же и3збрaлъ є3си2 t сею2 двою2 є3ди1наго, |
|
25
|
25
|
| прийняти жереб цього служіння і апостольства, від якого відпав Іуда, щоб іти у своє місце». | пріsти жрeбій служeніz сегw2 и3 ґпcлства, и3з8 негHже и3спадE їyда, и3ти2 въ мёсто своE. |
|
26
|
26
|
| І кинули про них жереб, і впав жереб на Матфея, і зарахували його до одинадцятьох апостолів. | И# дaша жрє1біz и4ма, и3 падE жрeбій на матfjа, и3 причтeнъ бhсть ко є3динонaдесzти ґпcлwмъ. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| Коли настав день П’ятдесятниці, усі вони були однодушно вкупі. | (За? G.) И# є3гдA скончавaшасz днjе пzтьдесsтницы, бёша вси2 ґпcли є3динодyшнw вкyпэ. |
|
2
|
2
|
| І раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони перебували. | И# бhсть внезaпу съ небесE шyмъ, ћкw носи1му дыхaнію бyрну, и3 и3сп0лни вeсь д0мъ, и3дёже бsху сэдsще: |
|
3
|
3
|
| І з’явились їм розділені язики, мов вогненні, і спочили по одному на кожному з них. | и3 kви1шасz и5мъ раздэлeни љзhцы ћкw џгненни, сёде же на є3ди1нэмъ к0емждо и4хъ. |
|
4
|
4
|
| І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати. | И# и3сп0лнишасz вси2 д¦а с™а и3 начaша глаг0лати и3нhми љзhки, ћкоже д¦ъ даsше и5мъ провэщавaти. |
|
5
|
5
|
| У Єрусалимі ж перебували юдеї, люди побожні, з усякого народу під небесами. | Бsху же во їеrли1мэ живyщіи їудeє, мyжіе благоговёйніи, t всегw2 kзhка, и4же под8 небесeмъ. |
|
6
|
6
|
| Коли зчинився цей шум, зібрався народ і схвилювався; бо кожний чув, що вони говорять його мовою. | Бhвшу же глaсу семY, сни1десz нар0дъ и3 смzтeсz, ћкw слhшаху є3ди1нъ кjйждо и4хъ свои1мъ љзhкомъ глаг0лющихъ и5хъ. |
|
7
|
7
|
| І всі були вражені і дивувалися, кажучи один до одного: «Чи не всі ці, які говорять, галілеяни? | Дивлsхусz же вси2 и3 чудsхусz, глаг0люще дрyгъ ко дрyгу: не сe ли, вси2 сjи сyть глаг0лющіи галілeане; |
|
8
|
8
|
| Як же ми чуємо кожен свою рідну мову, в якій народилися. | и3 кaкw мы2 слhшимъ кjйждо св0й љзhкъ нaшъ, въ нeмже роди1хомсz, |
|
9
|
9
|
| Парфяни, і мідяни, і еламіти, і жителі Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту та Асії, | пaрfzне и3 ми1дzне и3 є3ламjтє, и3 живyщіи въ месопотaміи, во їудeи же и3 каппадокjи, въ п0нтэ и3 во ґсjи, |
|
10
|
10
|
| Фригії і Памфілії, Єгипту і країв Лівії, прилеглих до Киринеї, і захожі з Риму, юдеї та прозеліти*, | во фрmгjи же и3 памфmлjи, во є3гЂптэ и3 странaхъ лівЂи, ћже при кmринjи, и3 приходsщіи ри1млzне, їудeє же и3 пришeлцы, |
|
11
|
11
|
| критяни й аравитяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?» | кри1тzне и3 ґрaвлzне, слhшимъ глаг0лющихъ и5хъ нaшими љзы6ки вели6чіz б9іz; |
|
12
|
12
|
| І дивувалися всі і, не розуміючи, казали один одному: «Що це значить?» | Ўжасaхусz же вси2 и3 недоумэвaхусz, дрyгъ ко дрyгу глаг0люще: что2 ќбw х0щетъ сіE бhти; |
|
13
|
13
|
| А інші, глузуючи, говорили: «Вони напилися вина». | И#нjи же ругaющесz глаг0лаху, ћкw він0мъ и3сп0лнени сyть. |
|
14
|
14
|
| Петро ж, ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій і промовив до них: «Мужі юдейські і всі жителі Єрусалима! Нехай це буде відомо вам, і вислухайте слова мої: | (За? д7.) Стaвъ же пeтръ со є3динонaдесzтьми, воздви1же глaсъ св0й и3 речE и5мъ: мyжіе їудeйстіи и3 живyщіи во їеrли1мэ вси2, сіE вaмъ разyмно да бyдетъ, и3 внуши1те глаг0лы мо‰: |
|
15
|
15
|
| вони не п’яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня; | не бо2, ћкоже вы2 непщyете, сjи піsни сyть, є4сть бо чaсъ трeтій днE: |
|
16
|
16
|
| але це те, що провіщав пророк Іоїль: | но сіE є4сть рэчeнное прbр0комъ їwи1лемъ: |
|
17
|
17
|
| «І буде в останні дні, говорить Господь, — виллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть. | и3 бyдетъ въ послBдніz дни6, гlетъ гDь, и3злію2 t д¦а моегw2 на всsку пл0ть, и3 прорекyтъ сhнове вaши и3 дщє1ри вaшz, и3 ю4нwши вaши видBніz ќзрzтъ, и3 стaрцы вaши сHніz ви1дzтъ: |
|
18
|
18
|
| І на рабів Моїх і на рабинь Моїх у ті дні виллю від Духа Мого, і будуть пророкувати. | и4бо на рабы6 мо‰ и3 на рабы6ни мо‰ во дни6 w4ны и3злію2 t д¦а моегw2, и3 прорекyтъ: |
|
19
|
19
|
| І покажу чудеса вгорі на небі і знамення внизу на землі, кров і вогонь і куріння диму. | и3 дaмъ чудесA на небеси2 горЁ и3 знaмєніz на земли2 ни1зу, кр0вь и3 џгнь и3 курeніе дhма: |
|
20
|
20
|
| Сонце перетвориться на темряву і місяць на кров, перш ніж прийде день Господній, великий і славний. | с0лнце преложи1тсz во тмY, и3 лунA въ кр0вь, прeжде дaже не пріити2 дню2 гDню вели1кому и3 просвэщeнному: |
|
21
|
21
|
| І буде: усякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться». | и3 бyдетъ, всsкъ, и4же ѓще призовeтъ и4мz гDне, сп7сeтсz. |
|
22
|
22
|
| Мужі ізраїльські! Вислухайте слова ці: Ісуса Hазорея, Мужа, засвідченого вам від Бога силами й чудесами і знаменнями, які Бог створив через Hього серед вас, як і самі знаєте, | (За? е7.) Мyжіе ї}лстіи, послyшайте словeсъ си1хъ: ї}са назwрeа, мyжа t бGа и3звёствованна въ вaсъ си1лами и3 чудесы2 и3 знaмєніи, ±же сотвори2 тёмъ бGъ посредЁ вaсъ, ћкоже и3 сaми вёсте, |
|
23
|
23
|
| Його [Ісуса] визначеного радою і передбаченням Божим виданого, ви взяли і, пригвоздивши руками беззаконних, убили; | сего2 нарековaннымъ совётомъ и3 проразумёніемъ б9іимъ прeдана пріeмше, рукaми беззак0нныхъ пригв0ждше ўби1сте: |
|
24
|
24
|
| але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерти: тому що їй неможливо було втримати Його. | є3г0же бGъ воскRси2, разрэши1въ бwлёзни смє1ртныz, ћкоже не бsше м0щно держи1му бhти є3мY t неS. |
|
25
|
25
|
| Бо Давид говорить про Hього: «Я бачив Господа перед собою завжди, бо Він праворуч мене, щоб я не похитнувся. | Дв7дъ бо глаг0летъ њ нeмъ: предзрёхъ гDа предо мн0ю вhну, ћкw њ деснyю менє2 є4сть, да не подви1жусz: |
|
26
|
26
|
| Від того зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть і плоть моя спочине в упованні, | сегw2 рaди возвесели1сz сeрдце моE, и3 возрaдовасz љзhкъ м0й: є3щe же и3 пл0ть моS всели1тсz на ўповaніи, |
|
27
|
27
|
| бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління. | ћкw не њстaвиши души2 моеS во ѓдэ, нижE дaси прпdбному твоемY ви1дэти и3стлёніz: |
|
28
|
28
|
| Ти дав мені пізнати путь життя; Ти сповниш мене радістю перед лицем Твоїм». | сказaлъ ми2 є3си2 пути6 животA: и3сп0лниши мS весeліz съ лицeмъ твои1мъ. |
|
29
|
29
|
| Мужі-браття, нехай буде дозволено з дерзновенням сказати вам про праотця Давида, що він і помер і був похований, і гріб його у нас до цього дня. | Мyжіе брaтіе, дост0итъ рещи2 съ дерзновeніемъ къ вaмъ њ патріaрсэ дв7дэ, ћкw и3 ќмре и3 погребeнъ бhсть, и3 гр0бъ є3гw2 є4сть въ нaсъ дaже до днE сегw2: |
|
30
|
30
|
| Будучи ж пророком і знаючи, що Бог з клятвою обіцяв йому від плоду стегон його воздвигнути Христа у плоті й посадити на престолі його, | прbр0къ u5бо сhй и3 вёдый, ћкw клsтвою клsтсz є3мY бGъ t плодA чрeслъ є3гw2 по пlти воздви1гнути хrтA и3 посади1ти є3го2 на прест0лэ є3гw2, |
|
31
|
31
|
| він, передбачивши, сказав про воскресіння Христове, що не залишиться душа Його у пеклі, і плоть Його не побачить тління. | предви1дэвъ глаг0ла њ воскrніи хrт0вэ, ћкw не њстaвисz дш7A є3гw2 во ѓдэ, ни пlть є3гw2 ви1дэ и3стлёніz. |
|
32
|
32
|
| Цього Ісуса Бог воскресив, чого всі ми свідки. | Сего2 ї}са воскRси2 бGъ, є3мyже вси2 мы2 є3смы2 свидётеліе. |
|
33
|
33
|
| Отже, Він, будучи вознесений десницею Божою і прийнявши від Отця обітницю Святого Духа, дарував те, що ви нині бачите і чуєте. | Десни1цею u5бо б9іею вознесeсz, и3 њбэтовaніе с™aгw д¦а пріeмь t nц7A, и3зліS сіE, є4же вы2 нн7э ви1дите и3 слhшите. |
|
34
|
34
|
| Бо Давид не зійшов на небеса; але сам говорить: «Сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, | Не бо2 дв7дъ взhде на нб7сA, глаг0летъ бо сaмъ: речE гDь гDеви моемY: сэди2 њ деснyю менє2, |
|
35
|
35
|
| доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх». | д0ндеже положY враги2 тво‰ подн0жіе н0гъ твои1хъ. |
|
36
|
36
|
| Отже, твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог учинив Господом і Христом цього Ісуса, Якого ви розп’яли». | Твeрдw u5бо да разумёетъ вeсь д0мъ ї}левъ, ћкw и3 гDа и3 хrтA є3го2 бGъ сотвори1лъ є4сть, сего2 ї}са, є3г0же вы2 распsсте. |
|
37
|
37
|
| Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: «Що нам робити, мужі-браття?» | Слhшавше же ўмили1шасz сeрдцемъ и3 рёша къ петрY и3 пр0чымъ ґпcлwмъ: что2 сотвори1мъ, мyжіе брaтіе; |
|
38
|
38
|
| Петро ж сказав їм: «Покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа, | (За? ѕ7.) Пeтръ же речE къ ни6мъ: покaйтесz, и3 да крести1тсz кjйждо вaсъ во и4мz ї}са хrтA во њставлeніе грэхHвъ: и3 пріи1мете дaръ с™aгw д¦а: |
|
39
|
39
|
| бо вам належить обітниця, і дітям вашим, і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш. | вaмъ бо є4сть њбэтовaніе и3 чaдwмъ вaшымъ и3 всBмъ д†льнимъ, є3ли6ки ѓще призовeтъ гDь бGъ нaшъ. |
|
40
|
40
|
| І іншими багатьма словами він свідчив і умовляв, кажучи: «Спасайтеся від роду цього лукавого». | И# и3нhми словесы2 мн0жайшими засвидётелствоваше и3 молsше |, глаг0лz: спаси1тесz t р0да стропти1вагw сегw2. |
|
41
|
41
|
| Отже, ті, які охоче прийняли слово його, охрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ. | И%же u5бо любeзнw пріsша сл0во є3гw2, крести1шасz: и3 приложи1шасz въ дeнь т0й дyшъ ћкw три2 тhсzщы: |
|
42
|
42
|
| Вони ж постійно перебували в ученні апостолів, і в єднанні та переломленні хліба, і в молитвах. | бsху же терпsще во ўчeніи ґпcлъ и3 во nбщeніи и3 въ преломлeніи хлёба и3 въ моли1твахъ. |
|
43
|
43
|
| Був же у кожній душі страх; і багато чудес і знамень сталося через апостолів у Єрусалимі. | Бhсть же на всsкой души2 стрaхъ: мнHга бо чудесA и3 знaмєніz ґпcлы бhша во їеrли1мэ. |
|
44
|
44
|
| Усі ж віруючі були разом і мали все спільне. | Стрaхъ же вeлій бsше на всёхъ и4хъ. Вси1 же вёровавшіи бsху вкyпэ и3 и3мsху вс‰ w4бща: |
|
45
|
45
|
| І продавали майно і всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного. | и3 стzж†ніz и3 и3мёніz продаsху, и3 раздаsху всBмъ, є3гHже ѓще кто2 трeбоваше: |
|
46
|
46
|
| І щодня однодушно перебували у храмі і, переломлюючи по домах хліб, приймали їжу в радості та простоті серця, | по вс‰ же дни6 терпsще є3динодyшнw въ цeркви и3 ломsще по домHмъ хлёбъ, пріимaху пи1щу въ рaдости и3 въ простотЁ сeрдца, |
|
47
|
47
|
| хвалячи Бога і перебуваючи в любові у всього народу. Господь же щодня залучав до Церкви тих, хто спасався. | хвaлzще бGа и3 и3мyще благодaть ў всёхъ людjй. ГDь же прилагaше по вс‰ дни6 цRкви сп7сaющыzсz. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| Петро та Іоан о дев’ятій годині йшли разом до храму на молитву. | (За? з7.) Вкyпэ же пeтръ и3 їwaннъ восхождaста во свzти1лище на моли1тву въ чaсъ девsтый. |
|
2
|
2
|
| І був там чоловік, кривий від утроби матері своєї, якого приносили й клали щодня перед дверима храму, що називалися Красними, просити милостині в тих, хто входив до храму. | И# нёкій мyжъ, хр0мъ t чрeва мaтере своеS сhй, носи1мь бывaше, є3г0же полагaху по вс‰ дни6 пред8 двeрьми церк0вными, рек0мыми крaсными, проси1ти ми1лостыни t входsщихъ въ цeрковь: |
|
3
|
3
|
| Він, побачивши Петра та Іоана, що мали ввійти до храму, просив у них милостині. | и4же ви1дэвъ петрA и3 їwaнна хотsщыz вни1ти въ цeрковь, прошaше ми1лостыни. |
|
4
|
4
|
| Петро з Іоаном, пильно вглянувшись у нього, сказали: «Глянь на нас». | воззрёвъ же пeтръ нaнь со їwaнномъ, речE: воззри2 на ны2. |
|
5
|
5
|
| І він пильно дивився на них, сподіваючись що-небудь одержати від них. | Џнъ же прилэжaше и4ма, мнS нёчто t нею2 пріsти. |
|
6
|
6
|
| Але Петро сказав: «Срібла й золота у мене нема; а що маю, те даю тобі: в ім’я Ісуса Христа Hазорея встань і ходи». | Речe же пeтръ: сребрA и3 злaта нёсть ў менє2, но є4же и4мамъ, сіE ти2 даю2: во и4мz ї}са хrтA назwрeа востaни и3 ходи2. |
|
7
|
7
|
| І, взявши його за праву руку, підвів; і одразу зміцніли його ступні й коліна, | И# є4мь є3го2 за деснyю рyку воздви1же: ѓбіе же ўтверди1стэсz є3гw2 плєснЁ и3 глє1знэ, |
|
8
|
8
|
| i‚ скочивши, він устав і почав ходити, і ввійшов із ними до храму; і ходив та скакав, хвалячи Бога. | и3 вскочи1въ стA и3 хождaше, и3 вни1де съ ни1ма въ цeрковь, ходS и3 скачS и3 хвалS бGа. |
|
9
|
9
|
| І весь народ бачив, що він ходить і хвалить Бога; | И# ви1дэша є3го2 вси2 лю1діе ходsща и3 хвaлzща бGа, |
|
10
|
10
|
| і пізнали його, що це був той, який сидів біля Красних дверей храму ради милостинi; і сповнилися жаху й подиву з того, що сталося з ним. | знaху же є3го2, ћкw сeй бsше, и4же ми1лостыни рaди сэдsше при крaсныхъ двeрехъ церк0вныхъ: и3 и3сп0лнишасz чyда и3 ќжаса њ приключи1вшемсz є3мY. |
|
11
|
11
|
| Оскільки зцілений кривий не відходив від Петра та Іоана, то весь народ, дивуючись, збігся до них у притвор, що називається Соломоновим. | (За? }.) Держaщужесz и3сцэлёвшему хром0му петрA и3 їwaнна, притек0ша къ ни1ма вси2 лю1діе въ притв0ръ, нарицaемый соломHновъ, ўжaсни. |
|
12
|
12
|
| Побачивши це, Петро сказав народові: «Мужі ізраїльські! Чого дивуєтесь цьому, або чого на нас так дивитесь; ніби ми своєю силою чи побожністю зробили те, що він ходить? | Ви1дэвъ же пeтръ tвэщавaше къ лю1демъ: мyжіе ї}лтzне, что2 чудитeсz њ сeмъ, и3ли2 на ны2 что2 взирaете, ћкw своeю ли си1лою и3ли2 бlгочeстіемъ сотвори1хомъ є3го2 ходи1ти; |
|
13
|
13
|
| Бог Авраама та Ісаака і Якова, Бог отців наших‚ прославив Сина Свого Ісуса, Якого ви зрадили та від Якого ви відреклися перед Пилатом, коли він хотів звільнити Його. | бGъ ґвраaмовъ и3 їсаaковъ и3 їaкwвль, бGъ nтє1цъ нaшихъ, прослaви џтрока своего2 ї}са, є3г0же вы2 предaсте, и3 tверг0стесz є3гw2 пред8 лицeмъ пілaтовымъ, сyждшу џному пусти1ти: |
|
14
|
14
|
| Але ви від Святого і Праведного відреклись і просили дарувати вам чоловіка-вбивцю, | вh же с™aгw и3 првdнагw tверг0стесz, и3 и3спроси1сте мyжа ўбjйцу дaти вaмъ, |
|
15
|
15
|
| а Hачальника життя вбили. Його Бог воскресив із мертвих, чого ми свідки. | начaлника же жи1зни ўби1сте: є3г0же бGъ воскRси2 t мeртвыхъ, є3мyже мы2 свидётеліе є3смы2. |
|
16
|
16
|
| І, ради віри в ім’я Його, ім’я Його зміцнило цього, котрого ви бачите і знаєте, і віра, яка від Hього, дарувала йому це зцілення перед усіма вами. | И# њ вёрэ и4мене є3гw2, сего2, є3г0же ви1дите и3 знaете, ўтверди2 и4мz є3гw2: и3 вёра, ћже є3гw2 рaди, дадE є3мY всю2 цёлость сію2 пред8 всёми вaми. |
|
17
|
17
|
| А втім, я знаю, браття, що ви, як і князі ваші, зробили це через невідання. | И# нн7э, брaтіе, вёмъ, ћкw по невёдэнію сіE сотвори1сте, ћкоже и3 кн‰зи вaши: |
|
18
|
18
|
| Бог же, як провістив устами всіх Своїх пророків постраждати Христу, так і зробив. | бGъ же, ±же предвозвэсти2 ўсты6 всёхъ прbрHкъ свои1хъ пострадaти хrтY, и3сп0лни тaкw. |
|
19
|
19
|
| Отже, покайтеся і наверніться, щоб очистилися гріхи ваші, | (За? f7.) Покaйтесz u5бо и3 њбрати1тесz, да њчи1ститесz t грBхъ вaшихъ, |
|
20
|
20
|
| щоб настали часи втіхи від лиця Господа, і нехай пошле Він провіщеного вам Ісуса Христа, | ћкw да пріи1дутъ временA прохл†дна t лицA гDнz, и3 п0слетъ пронарэчeннаго вaмъ хrтA ї}са, |
|
21
|
21
|
| Якого небо повинно було прийняти до часів здійснення всього, про що говорив Бог устами всіх святих Своїх пророків від віку. | є3г0же подобaетъ нб7си2 ќбw пріsти дaже до лётъ ўстроeніz всёхъ, ±же гlа бGъ ўсты6 всёхъ с™hхъ свои1хъ прbрHкъ t вёка. |
|
22
|
22
|
| Мойсей сказав отцям: «Господь Бог ваш дасть вам із братів ваших Пророка, як мене; слухайте Його в усьому, що говоритиме вам; | Мwmсeй ќбw ко nтцє1мъ речE: ћкw прbр0ка вaмъ воздви1гнетъ гDь бGъ вaшъ t брaтіи вaшеz, ћкw менE: тогw2 послyшайте по всемY, є3ли6ка ѓще речeтъ къ вaмъ: |
|
23
|
23
|
| і станеться, що всяка душа, яка не послухає Пророка того, винищиться з народу». | бyдетъ же, всsка душA, ћже ѓще не послyшаетъ прbр0ка џнагw, потреби1тсz t людjй. |
|
24
|
24
|
| І всі пророки, від Самуїла і після нього, скільки їх не говорило, також провістили ці дні. | И# вси1 же прbр0цы t самуи1ла и3 и5же по си1хъ, є3ли1цы глаг0лаша, тaкожде предвозвэсти1ша дни6 сі‰. |
|
25
|
25
|
| Ви сини пророків і завіту, що його заповідав Бог отцям вашим, кажучи Авраамові: «І в потомстві твоїм благословляться всі племена земнi». | Вы2 є3стE сhнове прbрHкъ и3 завёта, є3г0же завэщA бGъ ко nтцє1мъ вaшымъ, гlz ко ґвраaму: и3 њ сёмени твоeмъ возбlгословsтсz вс‰ nтeчєствіz земн†z. |
|
26
|
26
|
| Бог, воскресивши Сина Свого Ісуса, до вас перших послав Його благословити вас, відвертаючи кожного від злих діл ваших». | Вaмъ пeрвэе бGъ, воздви1гій џтрока своего2 ї}са, послA є3го2 блгcвsща вaсъ, во є4же tврати1тисz вaмъ комyждо t ѕл0бъ вaшихъ. |
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| Коли вони говорили до народу, до них приступили священики й начальники охорони храму і саддукеї, | (За? ‹.) Глаг0лющымъ же и5мъ къ лю1демъ, наид0ша на ни1хъ свzщeнницы и3 воев0да церк0вный и3 саддукeє, |
|
2
|
2
|
| гніваючись на те, що вони навчають народ і проповідують в Ісусі воскресіння з мертвих; | жaлzще си2, за є4же ўчи1ти и5мъ лю1ди и3 возвэщaти њ ї}сэ воскrніе мeртвыхъ: |
|
3
|
3
|
| і наклали на них руки, і віддали їх під варту до ранку; бо вже був вечір. | и3 возложи1ша на ни1хъ рyки и3 положи1ша и5хъ въ соблюдeніе до ќтріz: бё бо вeчеръ ўжE. |
|
4
|
4
|
| Багато з тих, хто слухав слово, увірували; і число таких людей було близько п’яти тисяч. | Мн0зи же t слhшавшихъ сл0во вёроваша: и3 бhсть число2 мужeй ћкw тhсzщъ пsть. |
|
5
|
5
|
| Hа другий день зібралися в Єрусалим начальники їхні, і старійшини та книжники, | Бhсть же наyтріе собрaтисz кнzзє1мъ и4хъ и3 стaрцємъ и3 кни1жникwмъ во їеrли1мъ, |
|
6
|
6
|
| і первосвященик Анна, і Каяфа, і Іоан, і Олександр та інші з роду первосвященицького; | и3 ѓннэ ґрхіерeю и3 каіaфэ и3 їwaнну и3 ґлеxaндру, и3 є3ли1цы бёша t р0да ґрхіерeйска: |
|
7
|
7
|
| поставивши їх посередині, питали: «Якою силою або яким іменем ви зробили це?» | и3 постaвльше и5хъ посредЁ, вопрошaху: к0ею си1лою и3ли2 к0имъ и4менемъ сотвори1сте сіE вы2; |
|
8
|
8
|
| Тоді Петро, сповнившись Духа Святого, сказав їм: «Начальники народу і старійшини ізраїльські! | ТогдA пeтръ, и3сп0лнивсz д¦а с™а, речE къ ни6мъ: кн‰зи лю1дстіи и3 стaрцы ї}лєвы, |
|
9
|
9
|
| Якщо від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він зцілився, | ѓще мы2 днeсь и3стzзyеми є3смы2 њ бlгодэsніи человёка нeмощна, њ чес0мъ сeй спасeсz, |
|
10
|
10
|
| то нехай буде відомо всім вам і всьому народові ізраїльському, що іменем Ісуса Христа Hазорея, Якого ви розп’яли і Якого Бог воскресив із мертвих, Hим поставлений він перед вами здоровий. | разyмно бyди всBмъ вaмъ и3 всBмъ лю1демъ ї}лєвымъ, ћкw во и4мz ї}са хrтA назwрeа, є3г0же вы2 распsсте, є3г0же бGъ воскRси2 t мeртвыхъ, њ сeмъ сeй стои1тъ пред8 вaми здрaвъ: |
|
11
|
11
|
| Він є камінь, занедбаний вами, будівничими, Який став наріжним каменем, і нема ні в кому іншому спасіння, | сeй є4сть кaмень ўкорeный t вaсъ зи1ждущихъ, бhвый во главY ќгла, и3 нёсть ни њ є3ди1нэмъ же и3нёмъ спcніz: |
|
12
|
12
|
| бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам». | нёсть бо и3н0гw и4мене под8 небесeмъ, дaннагw въ человёцэхъ, њ нeмже подобaетъ спcти1сz нaмъ. |
|
13
|
13
|
| Побачивши сміливість Петра та Іоана й примітивши, що вони люди некнижні й прості, [вони] дивувались, а разом з тим упізнавали їх, що вони були з Ісусом; | (За? №‹.) Ви1дzще же петр0во дерзновeніе и3 їwaнново и3 разумёвше, ћкw человBка некни6жна є3стA и3 прHста, дивлsхусz, знaху же и5хъ, ћкw со ї}сомъ бёста: |
|
14
|
14
|
| а побачивши зціленого чоловіка, який стояв з ними, нічого не могли сказати проти. | ви1дzще же и3сцэлёвшаго человёка съ ни1ма стоsща, ничт0же и3мsху проти1ву рещи2. |
|
15
|
15
|
| І, наказавши їм вийти геть із синедріону, міркували між собою, | Повелёвше же и4ма в0нъ и3з8 с0нмища и3зhти, стzзaхусz дрyгъ со дрyгомъ, |
|
16
|
16
|
| кажучи: «Що нам робити з цими людьми? Бо всім, хто живе в Єрусалимі, відомо, що через них сталося явне чудо, і ми не можемо відкинути цього; | глаг0люще: что2 сотвори1мъ человёкома си1ма; ћкw ќбw нар0читое знaменіе бhсть и4ма, всBмъ живyщымъ во їеrли1мэ ћвэ, и3 не м0жемъ tврещи1сz: |
|
17
|
17
|
| але, щоб це не розголошувалось більше в народі, погрозою заборонімо їм, щоб не говорили про це ім’я нікому з людей». | но да не б0лэе прострeтсz въ лю1дехъ, прещeніемъ да запрети1мъ и4ма ктомY не глаг0лати њ и4мени сeмъ ни є3ди1ному t человёкъ. |
|
18
|
18
|
| І, покликавши їх, заборонили їм зовсім говорити і вчити про ім’я Ісуса. | И# призвaвше и5хъ, заповёдаша и4ма tню1дъ не провэщавaти нижE ўчи1ти њ и4мени ї}совэ. |
|
19
|
19
|
| Але Петро та Іоан сказали їм у відповідь: «Судіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога? | Пeтръ же и3 їwaннъ tвэщ†вша къ ни6мъ рёста: ѓще првdно є4сть пред8 бGомъ вaсъ послyшати пaче, нeжели бGа, суди1те: |
|
20
|
20
|
| Ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули». | не м0жемъ бо мы2, ±же ви1дэхомъ и3 слhшахомъ, не глаг0лати. |
|
21
|
21
|
| Вони ж, пригрозивши, відпустили їх, не маючи можливості покарати їх через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося. | Nни1 же призапрeщше и4ма, пусти1ша |, ничт0же њбрётше кaкw мyчити и5хъ, людjй рaди, ћкw вси2 прославлsху бGа њ бhвшемъ: |
|
22
|
22
|
| Бо було понад сорок років тому чоловікові, з яким сталося це чудо зцілення. | лётъ бо бsше мн0жае четhредесzти человёкъ т0й, на нeмже бhсть чyдо сіE и3сцэлeніz. |
|
23
|
23
|
| Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали те, що говорили їм первосвященики й старійшини. | (За? в7‹.) Tпущє1на же бы6вша пріид0ста ко свои6мъ и3 возвэсти1ста, є3ли6ка къ ни1ма ґрхіерeє и3 стaрцы рёша. |
|
24
|
24
|
| Вони ж, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: «Владико Боже, Що створив небо, й землю, і море та все, що є в них! | Nни1 же слhшавше є3динодyшнw воздвиг0ша глaсъ къ бGу и3 рек0ша: вLко, ты2, б9е, сотвори1вый нeбо и3 зeмлю и3 м0ре и3 вс‰, ±же въ ни1хъ, |
|
25
|
25
|
| Ти устами отця нашого Давида, раба Твого, сказав Духом Святим: «Чого заметушились народи і люди задумують марне? | и4же д¦омъ с™hмъ ўсты6 nтцA нaшегw дв7да џтрока твоегw2 рeклъ є3си2: вскyю шатaшасz kзhцы, и3 лю1діе поучи1шасz тщє1тнымъ; |
|
26
|
26
|
| Повстали царі земні, і князі зібралися разом на Господа й на Христа Його». | предстaша цaріе зeмстіи, и3 кн‰зи собрaшасz вкyпэ на гDа и3 на хrтA є3гw2. |
|
27
|
27
|
| Бо справді зібрались у місті цьому на Святого Сина Твого Ісуса, помазаного Тобою, Ірод і Понтій Пилат з язичниками та народом ізраїльським, | Собрaшасz бо вои1стинну во грaдэ сeмъ на с™aго џтрока твоего2 ї}са, є3г0же помaзалъ є3си2, и4рwдъ же и3 понтjйскій пілaтъ съ kзы6ки и3 людьми2 ї}левыми, |
|
28
|
28
|
| щоб зробити те, чому бути визначила наперед рука Твоя і рада Твоя. | сотвори1ти, є3ли6ка рукA твоS и3 совётъ тв0й преднаречE бhти: |
|
29
|
29
|
| І нині, Господи, споглянь на погрози їхні і дай рабам Твоїм з усією сміливістю промовляти слово Твоє, | и3 нн7э, гDи, при1зри на прещє1ніz и4хъ и3 дaждь рабHмъ твои6мъ со всsкимъ дерзновeніемъ глаг0лати сл0во твоE, |
|
30
|
30
|
| коли Ти простягаєш руку Твою на те, щоб зцілення, знамення й чудеса творилися іменем Святого Сина Твого Ісуса». | внегдA рyку твою2 прострeти ти2 во и3сцэлє1ніz, и3 знaменіємъ и3 чудесє1мъ бывaти и4менемъ с™hмъ џтрока твоегw2 ї}са. |
|
31
|
31
|
| І після молитви їхньої захиталося місце, де вони зібрались, і сповнилися всі Духа Святого, і промовляли слово Боже з дерзновенням. | И# помоли1вшымсz и5мъ, подви1жесz мёсто, и3дёже бsху с0брани, и3 и3сп0лнишасz вси2 д¦а с™а и3 глаг0лаху сл0во б9іе со дерзновeніемъ. |
|
32
|
32
|
| У людей, що увірували, було одне серце й одна душа; і ніхто нічого з майна свого не називав своїм, а все у них було спільне. | Нар0ду же вёровавшему бЁ сeрдце и3 душA є3ди1на, и3 ни є3ди1нъ же что2 t и3мёній свои1хъ глаг0лаше своE бhти, но бsху и5мъ вс‰ w4бща. |
|
33
|
33
|
| Апостоли ж із великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса Христа; і велика благодать була на всіх них. | И# вeліею си1лою воздаsху свидётелство ґпcли воскrнію гDа ї}са хrтA, блгdть же бЁ вeліz на всёхъ и4хъ. |
|
34
|
34
|
| Hе було між ними жодного вбогого; бо всі, хто володів землею або домами, продавали їх, приносили гроші за продане | Не бsше бо ни1щь ни є3ди1нъ въ ни1хъ: є3ли1цы бо госп0діе сeлwмъ и3ли2 домовHмъ бsху, продаю1ще приношaху цёны продаeмыхъ |
|
35
|
35
|
| і клали до ніг апостолів; і давалося кожному, хто чого потребував. | и3 полагaху при ногaхъ ґпcлъ: даsшесz же коемyждо, є3гHже ѓще кто2 трeбоваше. |
|
36
|
36
|
| Так Іосія, прозваний апостолами Варнавою, що значить «син утіхи», левит, родом кіпрянин, | Їwсjа же, нарэчeнный варнaва t ґпcлъ, є4же є4сть сказaемо сhнъ ўтэшeніz, леvjтъ, кЂпрzнинъ р0домъ, |
|
37
|
37
|
| у якого була своя земля, приніс гроші й поклав до ніг апостолів. | и3мёz село2, продaвъ принесE цёну и3 положи2 пред8 ногaми ґпcлъ. |
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| Один же чоловік, на ім’я Ананія, з жінкою своєю Сапфирою, продав маєток, | (За? G‹.) Мyжъ же нёкій, ґнaніа и4менемъ, съ сапфjрою жен0ю своeю, продадE село2 |
|
2
|
2
|
| і затаїв з ціни, з відома і жінки своєї, а деяку частину приніс і поклав до ніг апостолів. | и3 ўтаи2 t цэны2, свёдущей и3 женЁ є3гw2: и3 принeсъ чaсть нёкую, пред8 ногaми ґпcлъ положи2. |
|
3
|
3
|
| А Петро сказав: «Ананіє! Hавіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ціни за землю? | Речe же пeтръ: ґнaніе, почто2 и3сп0лни сатанA сeрдце твоE солгaти д¦у с™0му и3 ўтаи1ти t цэны2 селA; |
|
4
|
4
|
| Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не ти володів тим, що одержав від продажу? Hавіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Боговi». | сyщее тебЁ не твоe ли бЁ, и3 продaное не въ твоeй ли влaсти бsше; что2 ћкw положи1лъ є3си2 въ сeрдцы твоeмъ вeщь сію2; не человёкwмъ солгaлъ є3си2, но бGу. |
|
5
|
5
|
| Почувши ці слова, Ананія впав мертвим; і великий страх охопив усіх, хто чув це. | Слhшавъ же ґнaніа словесA сі‰, пaдъ и4здше: и3 бhсть стрaхъ вели1къ на всёхъ слhшащихъ сі‰. |
|
6
|
6
|
| Уставши, юнаки взяли його, винесли і поховали. | Встaвше же ю4нwши взsша є3го2 и3 и3знeсше погреб0ша. |
|
7
|
7
|
| Години через три після цього прийшла й жінка його, не знаючи, що трапилося. | Бhсть же ћкw тріeмъ часHмъ минyвшымъ, и3 женA є3гw2 не вёдущи бhвшагw вни1де. |
|
8
|
8
|
| Петро ж спитав її: «Скажи мені, чи за стільки ви продали землю?» Вона відповіла: «Так, за стільки». | Tвэщa же є4й пeтръ: рцh ми, ѓще на толи1цэ село2 tдaста; Nнa же речE: є4й, на толи1цэ. |
|
9
|
9
|
| А Петро сказав їй: «Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? Ось біля дверей ноги тих, які поховали чоловіка твого; і тебе винесуть». | Пeтръ же речE къ нeй: что2 ћкw согласи1стасz и3скуси1ти д¦а гDнz; сE, н0ги погрeбшихъ мyжа твоего2 при двeрехъ, и3 и3знесyтъ тS. |
|
10
|
10
|
| Раптом вона впала біля ніг його і вмерла. Юнаки, ввійшовши, знайшли її мертвою і, винісши, поховали поряд із чоловіком її. | Падe же ѓбіе пред8 ногaма є3гw2 и3 и4здше: вшeдше же ю4нwши њбрэт0ша ю5 мeртву и3 и3знeсше погреб0ша бли1з8 мyжа є3S. |
|
11
|
11
|
| І великий страх охопив усю церкву і всіх, хто чув про це. | И# бhсть стрaхъ вели1къ на всeй цRкви и3 на всёхъ слhшашихъ сі‰. |
|
12
|
12
|
| Руками ж апостолів творилося в народі багато знамень і чудес; і всі однодушно перебували в притворі Соломоновому. | (За? д7‹.) Рукaми же ґпcлскими бhша знaмєніz и3 чудесA въ лю1дехъ мнHга: и3 бsху є3динодyшнw вси2 въ притв0рэ соломHни: |
|
13
|
13
|
| Із сторонніх же ніхто не наважувався прилучитися до них, а народ величав їх. | t пр0чихъ же никт0же смёzше прилэплsтисz и5мъ, но величaху и5хъ лю1діе. |
|
14
|
14
|
| А віруючих усе більше й більше приєднувалося до Господа, багато чоловіків та жінок, | Пaче же прилагaхусz вёрующіи гDви, мн0жество мужeй же и3 жeнъ, |
|
15
|
15
|
| так що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях та ліжках, щоб хоч тінь Петра, який проходив, осінила кого з них. | ћкw и3 на стHгны и3зноси1ти нед{жныz и3 полагaти на постeлехъ и3 на nдрёхъ, да грzдyщу петрY понE сёнь є3гw2 њсэни1тъ нёкоего t ни1хъ. |
|
16
|
16
|
| До Єрусалима також сходилося багато людей з навколишніх міст, які приносили хворих та одержимих нечистими духами, і всі зцілялися. | Схождaшесz же и3 мн0жество t њкрeстныхъ градHвъ во їеrли1мъ, приносsще нед{жныz и3 стрaждущыz t д{хъ нечи1стыхъ, и5же и3сцэлэвaхусz вси2. |
|
17
|
17
|
| А первосвященик і з ним усі, які належали до єресі саддукейської, сповнилися заздрощів, | Востaвъ же ґрхіерeй и3 вси2 и5же съ ни1мъ, сyщаz є4ресь саддукeйскаz, и3сп0лнишасz зaвисти, |
|
18
|
18
|
| наклали руки свої на апостолів і кинули їх до загальної в’язниці. | и3 возложи1ша рyки сво‰ на ґпcлы и3 послaша и5хъ въ соблюдeніе џбщее. |
|
19
|
19
|
| Ангел же Господній уночі відчинив двері в’язниці і, вивівши їх, сказав: | ЃгGлъ же гDень н0щію tвeрзе двє1ри темни1цы, и3звeдъ же и5хъ, речE: |
|
20
|
20
|
| «Ідіть і, ставши у храмі, говоріть до народу всі ці слова життя». | и3ди1те и3 стaвше глаг0лите въ цeркви лю1демъ вс‰ глаг0лы жи1зни сеS. |
|
21
|
21
|
| Вони, вислухавши, увійшли вранці до храму і навчали. А первосвященик і ті, які з ним, прийшовши, скликали синедріон та всіх старійшин із синів Ізраїлевих і послали до в’язниці привести апостолів. | (За? е7‹.) Слhшавше же внид0ша по ќтреницэ [ќтрw] въ цeрковь и3 ўчaху. Пришeдъ же ґрхіерeй и3 и5же съ ни1мъ, созвaша соб0ръ и3 вс‰ стaрцы t сынHвъ ї}левыхъ и3 послaша во ўзи1лище, привести2 и5хъ. |
|
22
|
22
|
| Слуги ж, прийшовши, не знайшли їх у в’язниці і, повернувшись, доповіли, | Слуги6 же шeдше не њбрэт0ша и5хъ въ темни1цэ, возврaщшежесz возвэсти1ша, |
|
23
|
23
|
| кажучи: «В’язницю ми знайшли замкненою з усією пильністю і зі сторожею, яка стояла перед дверима; але, відчинивши, ми не знайшли у ній нікого». | глаг0люще, ћкw темни1цу ќбw њбрэт0хомъ заключeну со всsкимъ ўтверждeніемъ и3 блюсти1тєли стоsщыz пред8 двeрьми: tвeрзше же, внyтрь ни є3ди1нагw њбрэт0хомъ. |
|
24
|
24
|
| Почувши ці слова, первосвященик, начальник сторожі та [іншi] первосвященики не могли зрозуміти, що б це означало. | Ћкоже слhшаша словесA сі‰ ґрхіерeй же и3 воев0да церк0вный и3 первосвzщeнницы, недоумэвaхусz њ ни1хъ, что2 ќбw бyдетъ сіE. |
|
25
|
25
|
| Але один якийсь прийшов і доніс їм, кажучи: «Ось мужі, яких ви ув’язнили, стоять у храмі і навчають народ». | Пришeдъ же нёкто возвэсти2 и5мъ, глаг0лz, ћкw сE, мyжіе, и5хже всади1сте въ темни1цу, сyть въ цeркви стоsще и3 ўчaще лю1ди. |
|
26
|
26
|
| Тоді начальник охорони пішов із служителями і привів їх без насильства, бо боялися народу, щоб не побили їх камінням. | ТогдA шeдъ воев0да со слугaми, приведE и5хъ не съ нyждею, боsхусz бо людjй, да не кaменіемъ побію1тъ и5хъ: |
|
27
|
27
|
| Привівши їх, поставили перед синедріоном; і спитав їх первосвященик, кажучи: | привeдше же и5хъ, постaвиша на с0нмищи, и3 вопроси2 и5хъ ґрхіерeй, глаг0лz: |
|
28
|
28
|
| «Чи не суворо заборонили ми вам учити про це ім’я? А ви ось наповнили Єрусалим ученням вашим і хочете навести на нас кров Чоловіка Того». | не запрещeніемъ ли запрети1хомъ вaмъ не ўчи1ти њ и4мени сeмъ; и3 сE, и3сп0лнисте їеrли1мъ ўчeніемъ вaшимъ и3 х0щете навести2 на ны2 кр0вь чlвёка сегw2. |
|
29
|
29
|
| Петро ж і апостоли сказали у відповідь: «Богові треба коритися більше, ніж людям. | Tвэщaвъ же пeтръ и3 ґпcли рёша: повиновaтисz подобaетъ бGови пaче, нeжели человёкwмъ: |
|
30
|
30
|
| Бог отців наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві. | бGъ nтє1цъ нaшихъ воздви1же ї}са, є3г0же вы2 ўби1сте, повёсивше на дрeвэ: |
|
31
|
31
|
| Бог Своєю десницею возніс Його як Hачальника і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів. | сего2 бGъ начaлника и3 сп7са возвhси десни1цею своeю, дaти покаsніе ї}леви и3 њставлeніе грэхHвъ: |
|
32
|
32
|
| Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому». | и3 мы2 є3смы2 тогw2 свидётеліе глагHлъ си1хъ, и3 д¦ъ с™hй, є3г0же дадE бGъ повинyющымсz є3мY. |
|
33
|
33
|
| Вони ж, почувши це, розлютилися й радились‚ як убити їх. | Nни1 же слhшавше распыхaхусz и3 совэщaша ўби1ти и5хъ. |
|
34
|
34
|
| Підвівшись у синедріоні, один фарисей на ім’я Гамаліїл, учитель закону, якого весь народ поважав, наказав вивести апостолів на короткий час, | Востaвъ же нёкій на с0нмищи фарісeй, и4менемъ гамаліи1лъ, законоучи1тель чeстенъ всBмъ лю1демъ, повелЁ внЁ мaлw что2 ґпcлwмъ ўступи1ти, |
|
35
|
35
|
| а їм сказав: «Мужі ізраїльські! Уважно подумайте про людей цих, що маєте робити з ними. | речe же къ ни6мъ: мyжіе ї}лтzне, внимaйте себЁ њ человёцэхъ си1хъ, что2 х0щете сотвори1ти: |
|
36
|
36
|
| Бо незадовго перед цим з’явився Февда, видаючи себе за когось великого, і до нього приєдналося близько чотирьохсот чоловік; але його вбито, і всі, хто слухав його, розійшлись і зникли. | пред8 си1ми бо дeнми востA fevда, глаг0лz бhти вели1ка нёкоего себE, є3мyже прилэпи1шасz числ0мъ мужeй ћкw четhреста: и4же ўбіeнъ бhсть, и3 вси2, є3ли1цы повинyшасz є3мY, разыд0шасz и3 бhша ни во чт0же: |
|
37
|
37
|
| Після нього під час перепису з’явився Іуда галилеянин і повів за собою чимало народу; але й він загинув, і всі, хто слухав його, розсипались. | по сeмъ востA їyда галілeанинъ во дни6 написaніz и3 tвлечE лю1ди довHлны в8слёдъ себє2: и3 т0й поги1бе, и3 вси2, є3ли1цы послyшаша є3гw2, разсhпашасz: |
|
38
|
38
|
| І нині кажу вам, відступіться від людей цих і облиште їх; бо якщо це починання і це діло від людей, то воно зруйнується; | и3 нн7э, глаг0лю вaмъ, tступи1те t человBкъ си1хъ и3 њстaвите и5хъ: ћкw ѓще бyдетъ t человBкъ совBтъ сeй и3ли2 дёло сіE, разори1тсz, |
|
39
|
39
|
| а якщо від Бога, то ви не можете знищити його; стережіться, щоб вам не стати і богоборцями». | ѓще ли же t бGа є4сть, не м0жете разори1ти то2, да не кaкw и3 бGоб0рцы њбрsщетесz. |
|
40
|
40
|
| Вони послухались його; і, покликавши апостолів, били їх і, заборонивши їм говорити про ім’я Ісуса, відпустили їх. | Послyшаша же є3гw2, и3 призвaвше ґпcлы, би1вше запрети1ша и5мъ не глаг0лати њ и4мени ї}совэ и3 tпусти1ша и5хъ. |
|
41
|
41
|
| Вони ж [апостоли] пішли з синедріону, радіючи, що за ім’я Господа Ісуса сподобилися зазнати безчестя. | Nни1 же u5бо и3дsху рaдующесz t лицA соб0ра, ћкw за и4мz гDа ї}са спод0бишасz безчeстіе пріsти: |
|
42
|
42
|
| І повсякдень у храмі і по домах не переставали вчити й благовістити про Ісуса Христа. | по вс‰ же дни6 въ цeркви и3 въ домёхъ не престаsху ўчaще и3 благовэствyюще ї}са хrтA. |
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| У ці дні, коли збільшилася кількість учнів, виникло нарікання елліністів* на євреїв за те, що вони не дбають про їхніх удовиць у повсякденному служінні їм. | (За? ѕ7‹.) Во днeхъ же си1хъ, ўмн0жившымсz ўчн7кHмъ, бhсть роптaніе є4ллинwвъ ко є3врewмъ, ћкw презирaємы бывaху во вседнeвнэмъ служeніи вдови6цы и4хъ. |
|
2
|
2
|
| Тоді дванадцять апостолів, скликавши багато учнів, сказали: «Hе личить нам, залишивши слово Боже, піклуватися про столи. | Призвaвше же дванaдесzть мн0жество ўчн7къ, рёша: не ўг0дно є4сть нaмъ, њстaвльшымъ сл0во б9іе, служи1ти трапeзамъ: |
|
3
|
3
|
| Отже, браття, оберіть з-поміж себе сім мужів доброї слави, сповнених Святого Духа і мудрости; їх поставимо на цю службу, | ўсмотри1те u5бо, брaтіе, мyжы t вaсъ свидётелствwваны сeдмь, и3сп0лнєны д¦а с™а и3 премyдрости, и5хже постaвимъ над8 слyжбою сeю: |
|
4
|
4
|
| а ми постійно перебуватимемо в молитві та служінні слову». | мh же въ моли1твэ и3 служeніи сл0ва пребyдемъ. |
|
5
|
5
|
| І угодна була ця пропозиція всьому зібранню; і обрали Стефана, мужа, сповненого віри і Духа Святого, і Филипа, і Прохора, і Hиканора, і Тимона, і Пармена, і Миколая антиохійця, наверненого з язичників; | И# ўг0дно бhсть сл0во сіE пред8 всёмъ нар0домъ: и3 и3збрaша стефaна, мyжа и3сп0лнена вёры и3 д¦а с™а, и3 філjппа, и3 пр0хора и3 нікан0ра, и3 тjмwна и3 пармeна, и3 ніколaа пришeлца ґнтіохjйскаго, |
|
6
|
6
|
| їх поставили перед апостолами, а ці, помолившись, поклали на них руки. | и5хже постaвиша пред8 ґпcлы: и3 помоли1вшесz возложи1ша на нS рyцэ. |
|
7
|
7
|
| І ширилося слово Боже, і вельми збільшувалося число учеників у Єрусалимi; і дуже багато священиків скорилося вірі. | И# сл0во б9іе растsше, и3 мн0жашесz число2 ўчн7къ во їеrли1мэ ѕэлw2: мн0гъ же нар0дъ свzщeнникwвъ послyшаху вёры. |
|
8
|
8
|
| А Стефан, сповнений віри і сили, творив великі чудеса і знамення в народі. | (За? з7‹.) Стефaнъ же и3сп0лнь вёры и3 си1лы творsше знaмєніz и3 чудесA вє1ліz въ лю1дехъ. |
|
9
|
9
|
| Дехто з так званої синагоги лібертинців і киринейців і олександрійців та деякі з Киликії й Асії сперечалися зі Стефаном; | Востaша же нёцыи t с0нма глаг0лемагw лівертjнска и3 кmринeйска и3 ґлеxaндрска, и3 и5же t кілікjи и3 ґсjи, стzзaющесz со стефaномъ: |
|
10
|
10
|
| та не могли протистояти мудрості і Духові, Яким він говорив. | и3 не можaху противустaти премyдрости и3 д¦у, и4мже глаг0лаше. |
|
11
|
11
|
| Тоді вони навчили декого сказати: «Ми чули, як він говорив хулу на Мойсея і на Бога». | ТогдA под8усти1ша мyжы глаг0лющыz, ћкw слhшахомъ є3го2 глаг0люща глаг0лы х{лныz на мwmсeа и3 на бGа. |
|
12
|
12
|
| І підбурили народ і старійшин, і книжників, і, напавши, схопили його і привели у синедріон. | Сподвиг0ша же лю1ди и3 стaрцы и3 кни1жники, и3 напaдше восхи1тиша є3го2 и3 привед0ша на с0нмище, |
|
13
|
13
|
| І поставили лжесвідків, які говорили: «Цей чоловік не перестає говорити хулу на це святе місце і на закон. | постaвиша же свидётєли лHжны глаг0лющыz, ћкw человёкъ сeй не престаeтъ глаг0лы х{лныz глаг0лz на мёсто с™0е сіE и3 зак0нъ: |
|
14
|
14
|
| Бо ми чули, як він казав, що Ісус Hазорей зруйнує це місце і змінить звичаї, передані нам Мойсеєм». | слhшахомъ бо є3го2 глаг0люща, ћкw ї}съ назwрeй сeй разори1тъ мёсто сіE и3 и3змэни1тъ њбы6чаи, ±же предадE нaмъ мwmсeй. |
|
15
|
15
|
| І всі, хто сидів у синедріоні, дивлячись на нього, бачили лице його, як лице ангела. | И# воззрёвше нaнь вси2 сэдsщіи въ с0нмищи, ви1дэша лицE є3гw2 ћкw лицE ѓгGла. |
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| Тоді запитав первосвященик: «Чи справді воно так?» | Речe же ґрхіерeй: ѓще ќбw сі‰ тaкw сyть; |
|
2
|
2
|
| Він же промовив: «Мужі-браття і отці! Послухайте. Бог слави з’явився отцю нашому Авраамові у Месопотамії, до переселення його у Харран, | Џнъ же речE: мyжіе брaтіе и3 nтцы2, послyшайте. БGъ слaвы kви1сz nтцY нaшему ґвраaму сyщу въ месопотaміи, прeжде дaже не всели1тисz є3мY въ харрaнь, |
|
3
|
3
|
| і сказав йому: «Вийди з землі твоєї, і з роду твого, і з дому батька твого та йди в землю, яку покажу тобi». | и3 речE къ немY: и3зhди t земли2 твоеS и3 t р0да твоегw2 и3 t д0му nтцA твоегw2, и3 пріиди2 въ зeмлю, ю4же ѓще ти2 покажY. |
|
4
|
4
|
| Тоді він вийшов із землі Халдейської та оселився в Харранi; а звідтіля, після смерти батька його, переселив його Бог у цю землю, в якій ви нині живете. | ТогдA и3зшeдъ t земли2 халдeйскіz, всели1сz въ харрaнь: и3 tтyду, по ўмeртвіи nтцA є3гw2, пресели2 є3го2 въ зeмлю сію2, на нeйже вы2 нн7э живетE, |
|
5
|
5
|
| І не дав йому на ній спадщини ані на стопу ноги, а обіцяв дати її у володіння йому і після нього нащадкам його, хоч у нього ще не було дітей. | и3 не дадE є3мY наслёдіz въ нeй, нижE стопы2 нHгу: и3 њбэщA дaти є3мY ю5 во њдержaніе и3 сёмени є3гw2 по нeмъ, не сyщу є3мY чaду. |
|
6
|
6
|
| І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть поневолені і пригноблені років чотириста. | Гlа же си1це бGъ, ћкw бyдетъ сёмz є3гw2 пришeлцы въ земли2 чуждeй, и3 пораб0тzтъ є5 и3 њѕл0бzтъ лётъ четhреста. |
|
7
|
7
|
| «Але Я, — сказав Бог, — судитиму народ, який поневолить їх; і після того вони вийдуть і служитимуть Мені на цьому місцi». | И# kзhку, є3мyже пораб0таютъ, суждY ѓзъ, речE бGъ: и3 по си1хъ и3зhдутъ и3 послyжатъ ми2 на мёстэ сeмъ. |
|
8
|
8
|
| І дав йому завіт обрізання. І коли він породив Ісаака, то обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, Яків же — дванадцять патріархів. | И# дадE є3мY завётъ њбрёзаніz. И# тaкw роди2 їсаaка и3 њбрёза є3го2 въ дeнь nсмhй: и3 їсаaкъ їaкwва, и3 їaкwвъ дванaдесzть патрі†рхъ. |
|
9
|
9
|
| Патріархи, із заздрости, продали Йосифа в Єгипет; | И# патріaрси позави1дэвше їHсифу продaша є3го2 во є3гЂпетъ: и3 бЁ бGъ съ ни1мъ, |
|
10
|
10
|
| але Бог був із ним, і визволив його від усіх скорбот, і дав йому мудрість та благовоління царя єгипетського, фараона, який настановив його начальником над Єгиптом та над усім домом своїм. | и3 и3з8sтъ є3го2 t всёхъ скорбeй є3гw2, и3 дадE є3мY благодaть и3 премyдрость пред8 фараHномъ царeмъ є3гЂпетскимъ: и3 постaви є3го2 начaлника над8 є3гЂптомъ и3 над8 всёмъ д0момъ свои1мъ. |
|
11
|
11
|
| І прийшов голод на всю землю Єгипетську і Ханаанську, і велика скорбота‚ і отці наші не знаходили їжі. | Пріи1де же глaдъ на всю2 зeмлю є3гЂпетскую и3 ханаaню и3 ск0рбь вeліz, и3 не њбрэтaху сhтости nтцы2 нaши. |
|
12
|
12
|
| Почув Яків, що є хліб у Єгипті, і послав туди отців наших у перший раз. | Слhшавъ же їaкwвъ сyщую пшени1цу во є3гЂптэ, послA nтцы2 нaшz пeрвэе, |
|
13
|
13
|
| А коли вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився братам своїм, і став відомим фараонові рід Йосифів. | и3 внегдA втор0е (пріид0ша), познaнъ бhсть їHсифъ брaтіи своeй, и3 ћвэ бhсть фараHну р0дъ їHсифовъ. |
|
14
|
14
|
| І, пославши, Йосиф покликав батька свого Якова і всю родину свою, душ сімдесят п’ять. | Послaвъ же їHсифъ призвA nтцA своего2 їaкwва и3 всE ср0дство своE, сeдмьдесzтъ и3 пsть дyшъ. |
|
15
|
15
|
| Яків прибув до Єгипту, і помер сам‚ і отці нашi; | Сни1де же їaкwвъ во є3гЂпетъ, и3 скончaсz сaмъ и3 nтцы2 нaши: |
|
16
|
16
|
| і перенесені були у Сихем, і покладені у гробі, який купив Авраам за ціну срібла у синів Еммора Сихемового. | и3 принесeни бhша въ сmхeмъ и3 положeни бhша во гр0бэ, є3г0же купи2 ґвраaмъ цэн0ю сребрA t сынHвъ є3мм0ра сmхeмова. |
|
17
|
17
|
| А коли наближався час здійснення обітниці, про яку клявся Бог Авраамові, народу більшало і множилося в Єгипті, | И# ћкоже приближaшесz врeмz њбэтовaніz, и4мже клsтсz бGъ ґвраaму, возраст0ша лю1діе и3 ўмн0жишасz во є3гЂптэ, |
|
18
|
18
|
| до того часу, як став інший цар, який не знав Йосифа. | д0ндеже настA цaрь и4нъ (во є3гЂптэ), и4же не знaше їHсифа: |
|
19
|
19
|
| Цей, хитруючи проти роду нашого, пригноблював отців наших, приневолюючи їх кидати дітей своїх, щоб не лишалися живими. | сeй ѕлЁ ўмhсливъ њ р0дэ нaшемъ, њѕл0би nтцы2 нaшz, ўмори1ти младeнцы и4хъ и3 не њживи1ти [дабы2 и3звергaли младeнцы сво‰ во є4же не бhти и5мъ живы6мъ]. |
|
20
|
20
|
| У цей час народився Мойсей і був угодний Богові. Три місяці годувався він у домі батька свого. | Въ нeже врeмz роди1сz мwmсeй и3 бЁ ўг0денъ бGови, и4же питaнъ бhсть мцcы три2 въ домY nтцA своегw2: |
|
21
|
21
|
| А коли він був покинутий, взяла його фараонова дочка і виховала його у себе як сина. | и3звeржена же є3го2 взsтъ є3го2 дщи2 фараHнова и3 воспитA и5 себЁ въ сhна: |
|
22
|
22
|
| І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрости, і був сильний у словах та ділах. | и3 накaзанъ бhсть мwmсeй всeй премyдрости є3гЂпетстэй, бё же си1ленъ въ словесёхъ и3 дёлэхъ. |
|
23
|
23
|
| Коли ж виповнилось йому сорок років, спало йому на серце відвідати своїх братів, синів Ізраїлевих. | Е#гдa же и3сполнsшесz є3мY лётъ четhредесzтихъ врeмz, взhде на сeрдце є3мY посэти1ти брaтію свою2 сhны ї}лєвы: |
|
24
|
24
|
| І, побачивши одного з них скривдженого, заступився і помстився за ображеного, вбивши єгиптянина. | и3 ви1дэвъ нёкоего њби1дима, пос0бствова и3 сотвори2 tмщeніе њби1димому, ўби1въ є3гЂптzнина. |
|
25
|
25
|
| Він думав, що зрозуміють брати його, що Бог рукою його дає їм спасіння; але вони не зрозуміли. | Мнsше же разумёти брaтіzмъ свои6мъ, ћкw бGъ рук0ю є3гw2 дaстъ и5мъ спасeніе: nни1 же не разумёша. |
|
26
|
26
|
| Hаступного дня, коли дехто з них бився, він з’явився і схиляв їх до миру, кажучи: «Мужі, ви — брати; навіщо кривдите один одного?» | Во ќтрій же дeнь kви1сz и5мъ тsжущымсz и3 привлачaше и5хъ въ примирeніе, рeкъ: мyжіе, брaтіz є3стE вы2, вскyю њби1дите дрyгъ дрyга; |
|
27
|
27
|
| А той, хто кривдив ближнього, відштовхнув його, кажучи: «Хто тебе настановив начальником і суддею над нами? | Њби1дzй же бли1жнzго tри1ну є3го2, рeкъ: кто2 тS постaви кнsзz и3 судію2 над8 нaми; |
|
28
|
28
|
| Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора вбив єгиптянина?» | є3дA ўби1ти мS ты2 х0щеши, и4мже w4бразомъ ўби1лъ є3си2 вчерA є3гЂптzнина; |
|
29
|
29
|
| І втік Мойсей від цих слів і став пришельцем у землі Мадіамській, де народилося від нього двоє синів. | Бэжa же мwmсeй њ словеси2 сeмъ и3 бhсть пришлeцъ въ земли2 мадіaмстэй, и3дёже роди2 сы6на двA. |
|
30
|
30
|
| А як минуло сорок років, з’явився йому в пустелі гори Синай ангел Господній у полум’ї вогню тернового куща. | И# и3сп0лньшымсz лётwмъ четhредесzтимъ, kви1сz є3мY въ пустhни горы2 сінaйскіz ѓгGлъ гDень въ плaмени џгненэ въ купинЁ: |
|
31
|
31
|
| Мойсей, побачивши, дивувався видінню; а коли приступав роздивитися, був до нього голос Господній: | мwmсeй же ви1дэвъ дивлsшесz видёнію: приступaющу же є3мY разумёти, бhсть глaсъ гDень къ немY: |
|
32
|
32
|
| «Я Бог отців твоїх, Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова». Мойсей, затремтівши, не смів дивитись. | ѓзъ бGъ nтє1цъ твои1хъ, бGъ ґвраaмовъ и3 бGъ їсаaковъ и3 бGъ їaкwвль. Трeпетенъ же бhвъ мwmсeй не смёzше смотри1ти. |
|
33
|
33
|
| І сказав йому Господь: «Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята. | Речe же є3мY гDь: и3зyй сапоги2 ногY твоє1ю, мёсто бо, на нeмже стои1ши, землS с™A є4сть: |
|
34
|
34
|
| Я бачу пригноблення народу Мого в Єгипті, і чую стогін його, і зійшов звільнити його; отже, йди, Я пошлю тебе в Єгипет». | ви1дz ви1дэхъ њѕлоблeніе людjй мои1хъ, и5же во є3гЂптэ, и3 стенaніе и4хъ ўслhшахъ, и3 снид0хъ и3з8sти и5хъ: и3 нн7э грzди2, послю1 тz во є3гЂпетъ. |
|
35
|
35
|
| Цього Мойсея, якого вони відцуралися, сказавши: «Хто тебе настановив начальником і суддею?» — цього Бог через ангела, який з’явився йому в терновому кущі, послав начальником і визволителем. | Сего2 мwmсeа, є3г0же tри1нуша, рeкше: кто2 тS постaви начaлника и3 судію2; сего2 бGъ кнsзz и3 и3збaвителz послA рук0ю ѓгGла ћвльшагwсz є3мY въ купинЁ: |
|
36
|
36
|
| Цей вивів їх, створивши чудеса і знамення в землі Єгипетській, і на Червоному морі, і в пустелі протягом сорока років. | сeй и3зведE и5хъ, сотв0рь чудесA и3 знaмєніz въ земли2 є3гЂпетстэй и3 въ чермнёмъ м0ри, и3 въ пустhни лётъ четhредесzть. |
|
37
|
37
|
| Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїлевим: «Господь Бог ваш дасть вам Пророка з братів ваших; як мене, Його слухайте». | Сeй є4сть мwmсeй рекjй сынHмъ ї}лєвымъ: прbр0ка вaмъ воздви1гнетъ гDь бGъ вaшъ t брaтіи вaшеz ћкw менE: тогw2 послyшайте. |
|
38
|
38
|
| Це той, що був у пустелі в єднанні з ангелом, який промовляв до нього на горі Синай, та з отцями нашими і який прийняв живі слова, щоб передати нам, | Сeй є4сть бhвый въ цRкви въ пустhни со ѓгGломъ, глаг0лавшимъ є3мY на горЁ сінaйстэй, и3 со nтцы6 нaшими, и4же пріsтъ словесA жи6ва дaти нaмъ, |
|
39
|
39
|
| якому отці наші не хотіли коритися, а відмовилися від нього і обернулися серцем своїм до Єгипту, | є3гHже не восхотёша послyшати nтцы2 нaши, но tри1нуша и5 и3 њбрати1шасz сeрдцемъ свои1мъ во є3гЂпетъ, |
|
40
|
40
|
| сказавши Ааронові: «Зроби нам богів, які б ішли перед нами; бо ми не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської». | рeкше ґарHну: сотвори2 нaмъ б0ги, и5же пред8и1дутъ пред8 нaми, мwmсeю бо семY, и4же и3зведE нaсъ t земли2 є3гЂпетскіz, не вёмы, что2 бhсть є3мY. |
|
41
|
41
|
| І в ті дні зробили тельця і принесли жертву ідолові, і веселилися перед витворами рук своїх. | И# сотвори1ша телцA во дни6 w4ны, и3 принес0ша жeртву јдwлу, и3 веселsхусz въ дёлэхъ рукY своє1ю. |
|
42
|
42
|
| Бог відвернувся і попустив їх служити воїнству небесному, як написано в книзі пророків: «Доме Ізраїлів, хіба ви Мені приносили заколене та жертви протягом сорока років у пустелі? | Tврати1сz же бGъ и3 предадE и5хъ служи1ти в0ємъ небє1снымъ, ћкоже пи1сано є4сть въ кни1зэ прbрHкъ: є3дA заколє1ніz и3 жє1ртвы принес0сте ми2 лётъ четhредесzть въ пустhни, д0ме ї}левъ; |
|
43
|
43
|
| Ви прийняли скинію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, зроблені вами, щоб поклонятися їм; Я переселю вас аж за Вавилон». | и3 воспріsсте ски1нію мол0хову и3 ѕвэздY б0га вaшегw ремфaна, w4бразы, ±же сотвори1сте покланsтисz и5мъ: и3 преселю1 вы дaлэе вавmлHна. |
|
44
|
44
|
| У отців наших була в пустелі скинія свідчення, як повелів Той, Хто говорив Мойсею зробити її на зразок, бачений ним. | Сёнь свидёніz бsше nтцє1мъ нaшымъ въ пустhни, ћкоже повелЁ гlzй мwmсeови сотвори1ти ю5 по w4бразу, є3г0же ви1дэ: |
|
45
|
45
|
| Отці наші з Ісусом, узявши її, внесли у володіння народів, яких Бог вигнав від лиця отців наших. Так було до днів Давида, | ю4же и3 внес0ша пріeмше nтцы2 нaши со їисyсомъ во њдержaніе kзhкwвъ, и5хже и3зри1ну бGъ t лицA nтє1цъ нaшихъ, дaже до днjй дв7да: |
|
46
|
46
|
| який знайшов ласку перед Богом і благав знайти оселю для Бога Якова. | и4же њбрёте блгdть пред8 бGомъ и3 и3спроси2 њбрэсти2 селeніе бGу їaкwвлю. |
|
47
|
47
|
| Соломон же збудував Йому храм. | СоломHнъ же создA є3мY хрaмъ. |
|
48
|
48
|
| Але Всевишній живе не в рукотворних храмах, як говорить пророк: | Но вhшній не въ рукотворeнныхъ цeрквахъ живeтъ, ћкоже прbр0къ глаг0летъ: |
|
49
|
49
|
| «Hебо — престіл Мій, і земля — підніжжя ніг Моїх. Який храм збудуєте Мені, — говорить Господь, — або яке місце для спокою Мого? | нб7о мнЁ пrт0лъ є4сть, землs же подн0жіе ногaма мои1ма: кjй хрaмъ сози1ждете ми2, гlетъ гDь, и3ли2 к0е мёсто пок0ищу моемY; |
|
50
|
50
|
| Чи не Моя рука створила все це?» | Не рукa ли моS сотвори2 сі‰ вс‰; |
|
51
|
51
|
| Жорстокосердні! Люди з необрізаним серцем та вухами, ви завжди противитеся Духові Святому, як отці ваші, так і ви. | Жестоковhйніи и3 неwбрёзанніи сердцы2 и3 ўшесы2, вы2 пrнw д¦у с™0му проти1витесz, ћкоже nтцы2 вaши, тaкw и3 вы2: |
|
52
|
52
|
| Кого ж з пророків не гнали отці ваші? Вони повбивали провісників пришестя Праведника, зрадниками та вбивцями Якого нині стали ви, — | кого2 t прbрHкъ не и3згнaша nтцы2 вaши; и3 ўби1ша предвозвэсти1вшыz њ пришeствіи првdнагw, є3гHже вы2 нн7э предaтелє и3 ўб‡йцы бhсте, |
|
53
|
53
|
| ви, які прийняли закон при служінні ангелів і не зберегли». | и5же пріsсте зак0нъ ўстроeніемъ ѓгGлскимъ и3 не сохрани1сте. |
|
54
|
54
|
| Слухаючи це, вони розлютилися в серцях своїх і скреготали на нього зубами. | Слhшаще же сі‰, распыхaхусz сердцы2 свои1ми и3 скрежетaху зубы2 нaнь. |
|
55
|
55
|
| А Стефан, сповнений Духа Святого, глянувши на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв праворуч Бога, | Стефaнъ же сhй и3сп0лнь д¦а с™а, воззрёвъ на нeбо, ви1дэ слaву б9ію и3 ї}са стоsща њ деснyю бGа, |
|
56
|
56
|
| і сказав: «Ось, я бачу небеса, що розкрились, і Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога». | и3 речE: сE, ви1жу небесA tвє1рста и3 сн7а чlвёча њ деснyю стоsща бGа. |
|
57
|
57
|
| Вони ж, закричавши гучним голосом, позатуляли вуха свої і одностайно кинулися на нього, | Возопи1вше же глaсомъ вeліимъ, затыкaху ќшы свои2 и3 ўстреми1шасz є3динодyшнw нaнь, |
|
58
|
58
|
| і, вивівши за місто, стали побивати його камінням. Свідки ж поклали свої одежі біля ніг юнака на ім’я Савл. | и3 и3звeдше внЁ грaда, кaменіемъ побивaху є3го2: и3 свидётеліе (снeмше) ри6зы сво‰ положи1ша при ногY ю4ноши нарицaемагw сavла, |
|
59
|
59
|
| І побили камінням Стефана, який молився і говорив: «Господи Ісусе, прийми дух мій». | и3 кaменіемъ побивaху стефaна, молsщасz и3 глаг0люща: гDи ї}се, пріими2 дyхъ м0й. |
|
60
|
60
|
| І, ставши на коліна, викликнув гучним голосом: «Господи, не вважай їм це за гріх!» І, сказавши це, упокоївся. | Прекл0нь же колBна, возопи2 глaсомъ вeліимъ: гDи, не постaви и5мъ грэхA сегw2. И# сі‰ рeкъ ќспе. |
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| Савл же схвалював убивство його. Того дня сталося велике гоніння на церкву в Єрусалимi; і всі, крім апостолів, розсіялися по різних місцях Юдеї та Самарії. | Сavлъ же бЁ соизволsz ўбjйству є3гw2. Бhсть же въ т0й дeнь гонeніе вeліе на цRковь їеrли1мскую: вси1 же разсёzшасz по странaмъ їудє1йскимъ и3 самар‡йскимъ, кромЁ ґпcлъ: |
|
2
|
2
|
| Стефана ж поховали люди побожні і вчинили великий плач по ньому. | погреб0ша же стефaна мyжіе благоговёйніи и3 сотвори1ша плaчь вeлій над8 ни1мъ. |
|
3
|
3
|
| А Савл нищив Церкву; ходив по домах, тягнув чоловіків та жінок і віддавав їх до в’язниці. | Сavлъ же њѕлоблsше цRковь, въ д0мы входS, и3 влачS мyжы и3 жєны2, предаsше въ темни1цу. |
|
4
|
4
|
| Ті ж, що розсіялися, ходили і благовістили слово. | Разсёzвшіисz же прохождaху, благовэствyюще сл0во. |
|
5
|
5
|
| Так, Филип прийшов у самарійське місто і проповідував їм Христа. | (За? }‹.) Філjппъ же сошeдъ во грaдъ самарjйскій, проповёдаше и5мъ хrтA: |
|
6
|
6
|
| Hарод однодушно слухав те, що говорив Филип; чув і бачив чудеса, які він творив. | внимaху же нар0ди глаг0лємымъ t філjппа є3динодyшнw, слhшаще и3 ви1дzще знaмєніz, ±же творsше: |
|
7
|
7
|
| Бо нечисті духи з багатьох, хто мав їх, виходили з великим криком, а чимало розслаблених і кривих зцілялося. | дyси бо нечи1стіи t мн0гихъ и3мyщихъ |, вопію1ще глaсомъ вeліимъ, и3схождaху, мн0зи же разслaбленніи и3 хр0міи и3сцэли1шасz: |
|
8
|
8
|
| І була велика радість у тому місті. | и3 бhсть рaдость вeліz во грaдэ т0мъ. |
|
9
|
9
|
| Перебував же в місті один чоловік на ім’я Симон, який раніш волхвував і дивував самарійський народ, видаючи себе за якогось великого. | Мyжъ же нёкій, и4менемъ сjмwнъ, прeжде бЁ во грaдэ волхвyz и3 ўдивлsz kзhкъ самарjйскій, глаг0лz нёкоего бhти себE вели1ка, |
|
10
|
10
|
| Його слухали всі, від малого до великого, кажучи: «Цей є велика сила Божа». | є3мyже внимaху вси2 t мaла дaже до вели1ка, глаг0люще: сeй є4сть си1ла б9іz вели1каz. |
|
11
|
11
|
| А слухали його тому, що він довгий час дивував їх волхвуванням. | Внимaху же є3мY, занE дов0лно врeмz волхвов†ніи ўдивлsше и5хъ. |
|
12
|
12
|
| Коли ж повірили Филипові, який благовістив про Царство Боже та про ім’я Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки і жінки. | Е#гдa же вёроваша філjппу благовэствyющу ±же њ цrтвіи б9іи и3 њ и4мени ї}съ хrт0вэ, крещaхусz мyжіе же и3 жєны2. |
|
13
|
13
|
| Увірував і сам Симон і, охрестившись, не відходив від Филипа; і, побачивши великі чудеса й знамення, що творилися, дивувався. | Сjмwнъ же и3 сaмъ вёрова и3 крeщьсz бЁ пребывaz ў філjппа: ви1дz же си6лы и3 знaмєніz вє1ліz бывaєма, ўжaсенъ дивлsшесz. |
|
14
|
14
|
| Коли почули апостоли, які були в Єрусалимі, що Самарія прийняла слово Боже, послали до них Петра та Іоана, | Слhшавше же и5же во їеrли1мэ ґпcли, ћкw пріsтъ самарjа сл0во б9іе, послaша къ ни6мъ петрA и3 їwaнна, |
|
15
|
15
|
| котрі, прийшовши, помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого. | и5же сошeдше помоли1шасz њ ни1хъ, ћкw да пріи1мутъ д¦а с™aго: |
|
16
|
16
|
| Бо Він не сходив ще на жодного з них, а тільки були вони охрещені в ім’я Господа Ісуса. | є3щe бо ни на є3ди1наго и4хъ бЁ пришeлъ, т0чію крещeни бsху во и4мz гDа ї}са: |
|
17
|
17
|
| Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого. | тогдA возложи1ша рyцэ на нS, и3 пріsша д¦а с™aго. |
|
18
|
18
|
| Симон же, побачивши, що через покладання рук апостольських подається Дух Святий, приніс їм гроші, | (За? f7‹.) Ви1дэвъ же сjмwнъ, ћкw возложeніемъ рyкъ ґпcлскихъ даeтсz д¦ъ с™hй, принесE и5мъ сребро2, |
|
19
|
19
|
| кажучи: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого». | глаг0лz: дади1те и3 мнЁ влaсть сію2, да, на нег0же ѓще положY рyцэ, пріи1метъ д¦а с™aго. |
|
20
|
20
|
| Але Петро сказав йому: «Hехай срібло твоє буде з тобою на погибель, бо ти помислив дістати дар Божий за гроші. | Пeтръ же речE къ немY: сребро2 твоE съ тоб0ю да бyдетъ въ поги1бель, ћкw дaръ б9ій непщевaлъ є3си2 сребр0мъ стzжaти: |
|
21
|
21
|
| Hема для тебе в цьому ні частки, ні уділу; бо серце твоє неправдиве перед Богом. | нёсть ти2 чaсти ни жрeбіz въ словеси2 сeмъ, и4бо сeрдце твоE нёсть прaво пред8 бGомъ: |
|
22
|
22
|
| Отже, покайся у цьому гріху твоєму і благай Бога, щоб відпустив тобі помисел серця твого; | покaйсz u5бо њ ѕл0бэ твоeй сeй и3 моли1сz бGу, ѓще ќбw tпyститсz ти2 помышлeніе сeрдца твоегw2: |
|
23
|
23
|
| бо бачу тебе повного жовчі гіркої і в путах неправди». | въ жeлчи бо г0рести и3 сою1зэ непрaвды зрю2 тS сyща. |
|
24
|
24
|
| Симон же сказав у відповідь: «Помоліться за мене до Господа, щоб мене ніщо не спіткало із сказаного вами». | Tвэщaвъ же сjмwнъ речE: помоли1тесz вы2 њ мнЁ ко гDу, ћкw да ничт0же си1хъ нaйдетъ на мS, ±же рек0сте. |
|
25
|
25
|
| Вони ж, засвідчивши та проповідавши слово Господнє, поверталися до Єрусалима і в багатьох самарійських селах проповідували Євангеліє. | Nни1 же u5бо, засвидётелствовавше и3 глаг0лавше сл0во гDне, возврати1шасz во їеrли1мъ и3 мнHгимъ вeсемъ самар‡йскимъ благовэсти1ша. |
|
26
|
26
|
| А Филипові ангел Господній сказав: «Устань та йди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалима в Газу; вона безладна». | (За? к7.) ЃгGлъ же гDень речE къ філjппу, глаг0лz: востaни и3 и3ди2 на полyдне, на пyть сходsщій t їеrли1ма въ гaзу: и3 т0й є4сть пyстъ. |
|
27
|
27
|
| Він устав і пішов. І ось чоловік ефіопський, євнух, вельможа Кандакії, цариці ефіопської, хранитель усіх її скарбів, який приїжджав до Єрусалима на поклоніння, | И# востaвъ п0йде: и3 сE, мyжъ мyрінъ, є3vнyхъ си1ленъ кандакjи цари1цы мyрінскіz, и4же бЁ над8 всёми сокрHвищи є3S, и4же пріи1де поклони1тисz во їеrли1мъ: |
|
28
|
28
|
| повертався і, сидячи на своїй колісниці, читав пророка Ісаю. | бё же возвращazсz, и3 сэдS на колесни1цэ своeй, чтsше прbр0ка и3сaію. |
|
29
|
29
|
| Дух сказав Филипові: «Підійди і пристань до цієї колісницi». | Речe же д¦ъ къ філjппу: приступи2 и3 прилэпи1сz колесни1цэ сeй. |
|
30
|
30
|
| Филип підійшов і, почувши, що він читає пророка Ісаю, сказав: «Чи розумієш, що читаєш?» | Притeкъ же філjппъ ўслhша є3го2 чтyща прbр0ка и3сaію и3 речE: ќбw разумёеши ли, ћже чтeши; |
|
31
|
31
|
| Він сказав: «Як можу розуміти, коли ніхто не настановить мене?» І попросив Филипа піднятися і сісти з ним. | Џнъ же речE: кaкw ќбw могY (разумёти), ѓще не кто2 настaвитъ мS; ўмоли1 же філjппа, да возшeдъ сsдетъ съ ни1мъ. |
|
32
|
32
|
| А місце з Писання, яке він читав, було таке: «Як вівцю на заклання, ведено Його, і, як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх. | Сл0во же писaніz, є4же чтsше, бЁ сіE: ћкw nвчA на заколeніе ведeсz, и3 ћкw ѓгнецъ прsмw стригyщему є3го2 безглaсенъ, тaкw не tверзaетъ ќстъ свои1хъ: |
|
33
|
33
|
| У приниженні Його суд Його відбувся. Але про рід Його хто розповість? Бо береться із землі життя Його». | во смирeніи є3гw2 сyдъ є3гw2 взsтсz, р0дъ же є3гw2 кто2 и3сповёсть; ћкw взeмлетсz t земли2 жив0тъ є3гw2. |
|
34
|
34
|
| І казав євнух Филипові: «Прошу тебе сказати: про кого пророк говорить це? Про себе чи про когось іншого?» | Tвэщaвъ же кaженикъ къ філjппу, речE: молю1 тz, њ к0мъ прbр0къ глаг0летъ сіE; њ себё ли, и3ли2 њ и3нёмъ нёкоемъ; |
|
35
|
35
|
| Филип відкрив уста свої і, почавши з цього Писання, благовістив йому про Ісуса. | Tвeрзъ же філjппъ ўстA сво‰ и3 начeнъ t писaніz сегw2, благовэсти2 є3мY ї}са. |
|
36
|
36
|
| Тим часом, продовжуючи путь, вони приїхали до води, і євнух сказав: «Ось вода. Що перешкоджає мені хреститись?» | Ћкоже и3дsху путeмъ, пріид0ша на нёкую в0ду, и3 речE кaженикъ: сE, водA: что2 возбранsетъ ми2 крести1тисz; |
|
37
|
37
|
| Филип же сказав йому: «Якщо віруєш від усього серця, то можна». Він сказав у відповідь: «Вірую, що Ісус Христос є Син Божий». | Речe же є3мY філjппъ: ѓще вёруеши t всегw2 сeрдца твоегw2, м0щно ти2 є4сть. Tвэщaвъ же речE: вёрую сн7а б9іz бhти ї}са хrтA. |
|
38
|
38
|
| І наказав зупинити колісницю; і ввійшли обидва у воду, Филип і євнух; і охрестив [він] його. | И# повелЁ стaти колесни1цэ: и3 снид0ста џба на в0ду, філjппъ же и3 кaженикъ: и3 крести2 є3го2. |
|
39
|
39
|
| Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зійшов на євнуха, а Филипа возніс ангел Господній, і євнух уже не бачив його, і поїхав дорогою своєю, радіючи. | Е#гдa же и3зыд0ста t воды2, д¦ъ с™hй нападE на кaженика: ѓгGлъ же гDень восхи1ти філjппа, и3 не ви1дэ є3гw2 ктомY кaженикъ, и3дsше бо въ пyть св0й рaдуzсz. |
|
40
|
40
|
| Филип же опинився в Азоті і, проходячи, благовістив усім містам, аж поки прийшов до Кесарії. | (За? к7№.) Філjппъ же њбрётесz во ґзHтэ и3 проходS благовэствовaше градHмъ всBмъ, д0ндеже пріити2 є3мY въ кесарjю. |
|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| А Савл, ще дихаючи погрозами та вбивством на учеників Господа, прийшов до первосвященика | Сavлъ же, є3щE дыхaz прещeніемъ и3 ўбjйствомъ на ўчн7ки2 гDни, пристyпль ко ґрхіерeю, |
|
2
|
2
|
| і випросив у нього листи в Дамаск до синагог, щоб, кого знайде з послідовників цього вчення, чоловіків та жінок, зв’язавши, приводити до Єрусалима. | и3спроси2 t негw2 посл†ніz въ дамaскъ къ соб0рищємъ, ћкw да ѓще нBкіz њбрsщетъ тогw2 пути2 сyщыz, мyжы же и3 жєны2, св‰заны приведeтъ во їеrли1мъ. |
|
3
|
3
|
| Коли ж він ішов і наближався до Дамаска, враз осяяло його світло з неба. | Внегдa же и3ти2, бhсть є3мY прибли1житисz къ дамaску, и3 внезaпу њблистA є3го2 свётъ t небесE: |
|
4
|
4
|
| Він упав на землю і почув голос, який говорив йому: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?» | и3 пaдъ на зeмлю, слhша глaсъ гlющь є3мY: сavле, сavле, чт0 мz г0ниши; |
|
5
|
5
|
| Він сказав: «Хто Ти, Господи?» Господь же каже: «Я — Ісус, Якого ти гониш. Тяжко тобі йти проти рожна». | Речe же: кто2 є3си2, гDи; гDь же речE: ѓзъ є4смь ї}съ, є3г0же ты2 г0ниши: жeстоко ти2 є4сть проти1ву рожнY прaти. |
|
6
|
6
|
| Він із трепетом і жахом сказав: «Господи, що повелиш мені робити?» І Господь сказав йому: «Встань і йди до міста; і сказано буде тобі, що тобі треба робити». | Трепeщz же и3 ўжасazсz глаг0ла: гDи, чт0 мz х0щеши твори1ти; И# гDь речE къ немY: востaни и3 вни1ди во грaдъ, и3 речeтсz ти2, чт0 ти подобaетъ твори1ти. |
|
7
|
7
|
| Люди ж, які йшли за ним, стояли здивовані, бо чули голос, а нікого не бачили. | Мyжіе же и3дyщіи съ ни1мъ стоsху чудsщесz, глaсъ ќбw слhшаще, но ни ког0же ви1дzще. |
|
8
|
8
|
| Савл підвівся із землі і відкритими очима своїми нікого не бачив. І повели його, взявши за руку, і привели в Дамаск. | Востa же сavлъ t земли2 и3 tвeрстыма nчи1ма свои1ма ни є3ди1нагw ви1дzше: ведyще же є3го2 за рyку, введ0ша въ дамaскъ: |
|
9
|
9
|
| І три дні він не бачив, і не їв, і не пив. | и3 бЁ дни6 три2 не ви1дz, и3 ни kдE, нижE піsше. |
|
10
|
10
|
| У Дамаску був один ученик на ім’я Ананія; і Господь у видінні сказав йому: «Ананіє!» Він сказав: «Я, Господи!» | (За?.) Бё же нёкто ўчн7къ въ дамaсцэ, и4менемъ ґнaніа, и3 речE къ немY гDь въ видёніи: ґнaніе. Џнъ же речE: сE, ѓзъ, гDи. |
|
11
|
11
|
| Господь же сказав йому: «Встань і піди на вулицю, що зветься Прямою, і спитай в Юдиному домі тарсянина на ім’я Савл; він зараз молиться, | ГDь же къ немY: востaвъ поиди2 на ст0гну нарицaемую прaвую и3 взыщи2 въ домY їyдовэ сavла и4менемъ, тaрсzнина: сe бо, моли1тву дёетъ |
|
12
|
12
|
| і бачив у видінні мужа, на ім’я Ананія, який прийшов до нього і поклав на нього руку, щоб він прозрів». | и3 ви1дэ въ видёніи мyжа, и4менемъ ґнaнію, вшeдша и3 возл0жша нaнь рyку, ћкw да пр0зритъ. |
|
13
|
13
|
| Ананія відповів: «Господи, я чув від багатьох про цього чоловіка, скільки зла заподіяв він святим Твоїм у Єрусалимi; | Tвэщa же ґнaніа: гDи, слhшахъ t мн0гихъ њ мyжи сeмъ, коли6ка ѕл† сотвори2 с™ы6мъ твои6мъ во їеrли1мэ: |
|
14
|
14
|
| і тут має від первосвящеників владу зв’язати всіх, хто призиває ім’я Твоє». | и3 здЁ и4мать влaсть t ґрхіерє1й свzзaти вс‰ нарицaющыz и4мz твоE. |
|
15
|
15
|
| Господь же сказав йому: «Іди, бо він є Мій обраний сосуд, щоб пронести ім’я Моє перед народами‚ і царями, і синами Ізраїлевими. | Речe же къ немY гDь: и3ди2, ћкw сосyдъ и3збрaнъ ми2 є4сть сeй, пронести2 и4мz моE пред8 kзы6ки и3 царьми2 и3 сынми2 ї}левыми: |
|
16
|
16
|
| І Я покажу йому, скільки він має постраждати за ім’я Моє». | ѓзъ бо скажY є3мY, є3ли6ка подобaетъ є3мY њ и4мени моeмъ пострадaти. |
|
17
|
17
|
| Ананія пішов і увійшов у дім і, поклавши на нього руки, сказав: «Брате Савле, Господь Ісус, Який з’явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і сповнився Святого Духа». | П0йде же ґнaніа и3 вни1де въ хрaмину, и3 возл0жь нaнь рyцэ, речE: сavле брaте, гDь ї}съ kвлeйтисz на пути2, и4мже шeлъ є3си2, послa мz, ћкw да пр0зриши и3 и3сп0лнишисz д¦а с™а. |
|
18
|
18
|
| І вмить немовби луска відпала з очей його, і враз він прозрів; і, вставши, охрестився | И# ѓбіе tпад0ша t џчію є3гw2 ћкw чешу‰: прозрё же ѓбіе, и3 востaвъ крести1сz, |
|
19
|
19
|
| і‚ прийнявши їжу‚ укріпився. І Савл кілька днів пробув з учениками у Дамаску. | и3 пріeмь пи1щу, ўкрэпи1сz. (За? к7в7.) Бhсть же сavлъ съ сyщими въ дамaсцэ ўчн7кaми дни6 нBкіz: |
|
20
|
20
|
| І відразу став проповідувати в синагогах про Ісуса, що Він є Син Божий. | и3 ѓбіе на с0нмищихъ проповёдаше ї}са, ћкw сeй є4сть сн7ъ б9ій. |
|
21
|
21
|
| І всі, хто чув, дивувалися і говорили: «Хіба це не той самий, який гнав у Єрусалимі тих, які призивали ім’я це? Та й сюди чи для того прийшов, щоб зв’язувати їх і приводити до первосвящеників?» | Дивлsхусz же вси2 слhшащіи и3 глаг0лаху: не сeй ли є4сть гони1вый во їеrли1мэ нарицaющыz и4мz сіE, и3 здЁ на сіE пріи1де, да св‰заны ты6z приведeтъ ко ґрхіерeємъ; |
|
22
|
22
|
| А Савл усе більше і більше зміцнювався і бунтував юдеїв, які жили в Дамаску, доводячи, що Той є Христос. | Сavлъ же пaче крэплsшесz и3 смущaше їудє1и живyщыz въ дамaсцэ, препирaz, ћкw сeй є4сть хrт0съ. |
|
23
|
23
|
| Коли ж минуло багато часу, юдеї змовились убити його. | Ћкоже и3сп0лнишасz днjе дов0лни, совэщaша їудeє ўби1ти є3го2, |
|
24
|
24
|
| Але Савл довідався про їхній намір. Вони ж день і ніч вартували біля воріт, щоб убити його. | ўвёданъ же бhсть сavлу совётъ и4хъ: стрежaху же врaтъ дeнь и3 н0щь, ћкw да ўбію1тъ є3го2: |
|
25
|
25
|
| Та ученики, узявши його, вночі спустили в корзині по стіні. | поeмше же є3го2 ўчн7цы2 н0щію, свёсиша по стэнЁ въ к0шницэ. |
|
26
|
26
|
| Савл прибув до Єрусалима і намагався приєднатися до учеників; але всі боялися його, не вірячи, що він ученик. | Пришeдъ же сavлъ во їеrли1мъ, покушaшесz прилэплsтисz ўчн7кHмъ: и3 вси2 боsхусz є3гw2, не вёрующе, ћкw є4сть ўчн7къ. |
|
27
|
27
|
| Варнава ж узяв його, привів до апостолів і розповів їм, як він дорогою побачив Господа, і що говорив йому Господь, і як він у Дамаску сміливо проповідував в ім’я Ісусове. | Варнaва же пріeмь є3го2, приведE ко ґпcлwмъ и3 повёда и5мъ, кaкw на пути2 ви1дэ гDа, и3 ћкw гlа є3мY, и3 кaкw въ дамaсцэ дерзaше њ и4мени ї}совэ. |
|
28
|
28
|
| І перебував він з ними в Єрусалимі, входив і виходив, і сміливо проповідував в ім’я Господа Ісуса. | И# бsше съ ни1ми входS и3 и3сходS во їеrли1мэ и3 дерзaz њ и4мени гDа ї}са. |
|
29
|
29
|
| Говорив також і сперечався з елліністами; а вони намірялися вбити його. | Глаг0лаше же и3 стzзaшесz съ є4ллины: nни1 же и3скaху ўби1ти є3го2. |
|
30
|
30
|
| Брати, довідавшись про це, відправили його до Кесарії і перепровадили до Тарса. | Разумёвше же брaтіz, свед0ша є3го2 въ кесарjю и3 tпусти1ша є3го2 въ тaрсъ. |
|
31
|
31
|
| Церкви ж по всій Юдеї, Галилеї та Самарії мали спокій, навчаючись та перебуваючи в страху Господньому; і, втішенням Святого Духа, примножувались. | ЦRкви же по всeй їудeи и3 галілeи и3 самарjи и3мёzху ми1ръ, созидaющzсz и3 ходsщz въ стрaсэ гDни, и3 ўтэшeніемъ с™aгw д¦а ўмножaхусz. |
|
32
|
32
|
| Трапилося, що Петро, коли обходив усіх, прийшов і до святих, які жили в Лідді. | (За? к7G.) И# бhсть петрY, посэщaющу всёхъ, сни1ти и3 ко с™hмъ живyщымъ въ лЂддэ: |
|
33
|
33
|
| Там знайшов він одного чоловіка на ім’я Еней, який уже вісім років лежав на постелі і був розслаблений. | њбрёте же тaмw человёка нёкоего, и4менемъ є3нeа, t nсми2 лётъ лежaща на nдрЁ, и4же бЁ разслaбленъ. |
|
34
|
34
|
| Петро сказав йому: «Енею! Зціляє тебе Ісус Христос; встань з постелі твоєї». І він зараз же встав. | И# речE є3мY пeтръ: є3нeе, и3сцэлsетъ тS ї}съ хrт0съ: востaни съ постeли твоеS. И# ѓбіе востA: |
|
35
|
35
|
| І бачили його всі жителі в Лідді і Сароні, які навернулися до Господа. | и3 ви1дэша є3го2 вси2 живyщіи въ лЂддэ и3 во ґссарHнэ, и5же њбрати1шасz ко гDу. |
|
36
|
36
|
| У Іоппії ж була одна учениця на ім’я Тавифа, що значить «сарна»; вона була сповнена добрих діл і творила багато милостині. | Во їoппjи же бЁ нёкаz ўчн7ца, и4менемъ тавjfа, ћже сказaема глаг0летсz сeрна: сіS бsше и3сп0лнена бlги1хъ дёлъ и3 ми1лостынь, ±же творsше. |
|
37
|
37
|
| Сталося ж у ті дні, що вона занедужала й померла. Її обмили і поклали у світлиці. | Бhсть же во дни6 ты6z, болёвшей є4й ўмрeти: њмhвше же ю5, положи1ша въ г0рницэ. |
|
38
|
38
|
| Лідда ж була поблизу Іоппії, тому ученики, почувши, що Петро перебуває там, послали до нього двох чоловік просити, щоб він не забарився прийти до них. | Бли1з8 же сyщей лЂддэ їoппjи, ўчн7цы2 слhшавше, ћкw пeтръ є4сть въ нeй, послaша двA м{жа къ немY, молsще є3го2 не њблэни1тисz пріити2 до ни1хъ. |
|
39
|
39
|
| Петро, вставши, пішов з ними; і коли він прийшов, завели його у світлицю, і всі вдови із слізьми стали перед ним і показували сорочки та плаття, що їх робила Сарна, живучи з ними. | Востaвъ же пeтръ и4де съ ни1ма: є3г0же пришeдша возвед0ша въ г0рницу, и3 предстaша є3мY вс‰ вдови6цы плaчущz и3 показyющz ри6зы и3 nдє1жды, є3ли6ка творsше, съ ни1ми сyщи, сeрна. |
|
40
|
40
|
| Петро вислав усіх і, ставши на коліна, помолився, і, звернувшись до тіла, сказав: «Тавифо, встань». І вона відкрила свої очі і, побачивши Петра, сіла. | И#згнaвъ же в0нъ вс‰ пeтръ, прекл0нь кwлёна помоли1сz, и3 њбрaщьсz къ тёлу, речE: тавjfо, востaни. Nнa же tвeрзе џчи свои2, и3 ви1дэвши петрA, сёде. |
|
41
|
41
|
| Він подав їй руку, підвів її і, покликавши святих і вдовиць, поставив її перед ними живою. | Подaвъ же є4й рyку, воздви1же ю5, и3 призвaвъ с™ы6z и3 вдови1цы, постaви ю5 жи1ву. |
|
42
|
42
|
| Це стало відомим по всій Іоппії, і багато хто увірував у Господа. | Ўвёдано же бhсть сE по всeй їoппjи, и3 мн0зи вёроваша въ гDа. |
|
43
|
43
|
| І чимало днів пробув він у Іоппії в якогось Симона, кожум’яки. | Бhсть же дни6 довHлны пребhти є3мY во їoппjи ў нёкоегw сjмwна ўсмарS. |
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
| У Кесарії був один чоловік, на ім’я Корнилій, сотник з полку, званого Італійським, | (За? к7д7.) Мyжъ же нёкій бЁ въ кесарjи, и4менемъ корни1лій, с0тникъ t спjры нарицaющіzсz їталjйскіz, |
|
2
|
2
|
| побожний і богобоязний, з усім домом своїм, він чинив багато милостині народові і завжди молився Богові. | благоговёинъ и3 боsйсz бGа со всёмъ д0момъ свои1мъ, творsй ми1лwстыни мнHги лю1демъ и3 молsйсz бGу всегдA: |
|
3
|
3
|
| Близько дев’ятої години дня, у видінні, він ясно бачив ангела Божого, який увійшов до нього і сказав йому: «Корнилію!» | ви1дэ въ видёніи ћвэ, ћкw въ чaсъ девsтый днE, ѓгGла б9іz сшeдша къ немY и3 рeкша є3мY: корни1ліе. |
|
4
|
4
|
| Він же глянув на нього і, злякавшись, сказав: «Що, Господи?» Ангел відповів йому: «Молитви твої та милостині твої згадалися перед Богом. | Џнъ же воззрёвъ нaнь и3 пристрaшенъ бhвъ речE: что2 є4сть, гDи; речe же є3мY: мwли1твы тво‰ и3 ми1лwстыни тво‰ взыд0ша на пaмzть пред8 бGа: |
|
5
|
5
|
| Отже, пошли людей до Іоппії і поклич Симона, званого Петром. | и3 нн7э посли2 во їoппjю мужeй и3 призови2 сjмwна, нарицaемаго петрA: |
|
6
|
6
|
| Він гостює в одного кожум’яки Симона, дім якого біля моря; він скаже тобі слова, якими спасешся ти і весь твій дім». | сeй стрaнствуетъ ў нёкоегw сjмwна ўсмарS, є3мyже є4сть д0мъ при м0ри: т0й речeтъ тебЁ глаг0лы, въ ни1хже сп7сeшисz ты2 и3 вeсь д0мъ тв0й. |
|
7
|
7
|
| Коли ангел, який говорив із Корнилієм, відійшов, то він, покликавши двох із своїх слуг і побожного воїна з тих, які були при ньому, | И# ћкоже tи1де ѓгGлъ глаг0лzй корни1лію, пригласи1въ двA t рабHвъ свои1хъ и3 в0ина благочести1ва t служaщихъ є3мY |
|
8
|
8
|
| і, розповівши їм усе, послав їх у Іоппію. | и3 сказaвъ и5мъ вс‰, послA и5хъ во їoппjю. |
|
9
|
9
|
| Другого дня, коли вони йшли і наближалися до міста, Петро близько шостої години вийшов на крівлю дому помолитися, | Воyтріе же, путьшeствующымъ и5мъ и3 ко грaду приближaющымсz, взhде пeтръ на г0рницу помоли1тисz, њ часЁ шестёмъ. |
|
10
|
10
|
| і відчув він голод, і захотів їсти. Поки ж готували, найшов на нього жах, | Бhсть же пріaлченъ и3 хотsше вкуси1ти: гот0вzщымъ же w4нэмъ, нападE нaнь ќжасъ, |
|
11
|
11
|
| і бачить розкрите небо і якийсь сосуд, ніби велике полотно, прив’язане за чотири кінці, що спускається на землю і сходить до нього; | и3 ви1дэ нeбо tвeрсто и3 сходsщъ нaнь сосyдъ нёкій, ћкw плащани1цу вeлію, по четhремъ крaємъ привsзанъ и3 ни1зу спущaемь на зeмлю, |
|
12
|
12
|
| у ньому знаходились усякі земні чотириногі, і звірі, і плазуни, і птахи небесні. | въ нeмже бsху вс‰ четверонHгаz земли2 и3 ѕвёріе и3 гaди и3 пти6цы небє1сныz. |
|
13
|
13
|
| І був голос до нього: «Встань, Петре, заколи та їж». | И# бhсть глaсъ къ немY: востaвъ, пeтре, заколи2 и3 ћждь. |
|
14
|
14
|
| Петро ж сказав: «Hі, Господи, я ніколи не їв нічого поганого або нечистого». | Пeтръ же речE: никaкоже, гDи, ћкw николи1же kд0хъ всsко сквeрно и3ли2 нечи1сто. |
|
15
|
15
|
| Тоді вдруге був голос до нього: «Що Бог очистив, того ти не вважай нечистим». | И# (сE) глaсъ пaки къ немY втори1цею: ±же бGъ њчcтилъ є4сть, ты2 не скверни2. |
|
16
|
16
|
| Сталося це тричi; і сосуд знову піднявся на небо. | Сjе же бhсть три1щи: и3 пaки взsсz сосyдъ на нeбо. |
|
17
|
17
|
| Коли ж Петро в собі дивувався, що б то означало видіння, яке він бачив, — ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, зупинилися біля воріт; | Ћкоже въ себЁ недоумэвaшесz пeтръ, чт0 бы бhло видёніе, є4же ви1дэ, и3 сE, мyжіе п0сланніи t корни1ліа, вопр0шше и3 ўвёдэвше д0мъ сjмwновъ, стaша пред8 враты2 |
|
18
|
18
|
| і, крикнувши, спитали: «Чи тут гостює Симон, званий Петром?» | и3 возглaшше вопрошaху, ѓще сjмwнъ, нарицaемый пeтръ, здЁ стрaнствуетъ. |
|
19
|
19
|
| Тим часом як Петро розмірковував про видіння, Дух сказав йому: «Ось, три чоловіки шукають тебе; | Петрy же размышлsющу њ видёніи, речE є3мY д¦ъ: сE, мyжіе тріE и4щутъ тебє2: |
|
20
|
20
|
| встань, зійди та йди з ними, нітрохи не вагаючись; бо Я послав їх». | но востaвъ сни1ди и3 и3ди2 съ ни1ми, ничт0же разсуждaz: занE ѓзъ послaхъ и5хъ. |
|
21
|
21
|
| Петро, зійшовши до людей, присланих до нього Корнилієм, сказав: «Я — той, кого ви шукаєте; у якій справі ви прийшли?» | (За? к7е7.) Сошeдъ же пeтръ къ мужє1мъ пHсланнымъ къ немY t корни1ліа, речE: сE, ѓзъ є4смь, є3гHже и4щете: кaz є4сть винA, є3sже рaди пріид0сте; |
|
22
|
22
|
| Вони ж сказали: «Корнилій-сотник, муж праведний і богобоязний, про якого добре говорить увесь народ юдейський, одержав повеління через святого ангела покликати тебе до дому свого і послухати слова твого». | Nни1 же рек0ша: корни1лій с0тникъ, мyжъ првdнъ и3 боsйсz бGа, свидётелствованъ t всегw2 kзhка їудeйска, ўвэщeнъ є4сть t ѓгGла с™а призвaти тS въ д0мъ св0й и3 слhшати глаг0лы t тебє2. |
|
23
|
23
|
| Тоді Петро, запросивши їх, пригостив. А наступного дня, уставши, пішов з ними, і дехто з братії іоппійської пішли з ним. | Призвaвъ же и5хъ ўчреди2: наyтріе же пeтръ востaвъ и4де съ ни1ми, и3 нёцыи t брaтій, и5же t їoппjи, и3д0ша съ ни1мъ: |
|
24
|
24
|
| Hаступого дня прийшли вони до Кесарії. Корнилій же очікував їх, скликавши своїх родичів та близьких друзів. | и3 наyтріе внид0ша въ кесарjю. Корни1лій же бЁ чaz и5хъ, созвaвъ ср0дники сво‰ и3 любє1зныz дрyги. |
|
25
|
25
|
| Коли входив Петро, Корнилій його зустрів і поклонився, припавши до його ніг. | Ћкоже бhсть вни1ти петрY, срёте є3го2 корни1лій, и3 пaдъ на ногY є3гw2 поклони1сz. |
|
26
|
26
|
| Петро ж підвів його, кажучи: «Встань, я теж людина». | Пeтръ же воздви1же є3го2, глаг0лz: востaни: и3 ѓзъ сaмъ человёкъ є4смь. |
|
27
|
27
|
| І, розмовляючи з ним, увійшов у дім і знайшов багатьох, що зібралися. | И# съ ни1мъ бесёдуz, вни1де и3 њбрёте собрaвшыzсz мнHги: |
|
28
|
28
|
| І сказав їм: «Ви знаєте, що юдеєві заборонено знатися або зближатися з іноплемінником; але Бог відкрив мені, щоб я жодного чоловіка не вважав негідним або нечистим. | речe же къ ни6мъ: вы2 вёсте, ћкw не лёпо є4сть мyжу їудeанину прилэплsтисz и3ли2 приходи1ти ко и3ноплемeннику: и3 мнЁ бGъ показA ни є3ди1наго сквeрна и3ли2 нечи1ста глаг0лати человёка: |
|
29
|
29
|
| Тому я, коли мене покликали, прийшов, не вагаючись. Отже, питаю: для чого ви покликали мене?» | тёмже и3 без8 сумнёніz пріид0хъ призвaнъ: вопрошaю вы2 u5бо, коеS рaди вины2 послaсте по менE; |
|
30
|
30
|
| Корнилій сказав: «Четвертого дня я постився аж до цієї години і о дев’ятій годині молився у своєму домі, і ось став переді мною муж у світлій одежі | И# корни1лій речE: t четвeртагw днE дaже до сегw2 часA бёхъ постsсz и3 въ девsтый чaсъ молsсz въ домY моeмъ: и3 сE, мyжъ стA предо мн0ю во nдeжди свётлэ |
|
31
|
31
|
| і каже: «Корнилію! Почута молитва твоя, і милостині твої згадалися перед Богом. | и3 речE: корни1ліе, ўслhшана бhсть моли1тва твоS, и3 ми1лwстыни тво‰ помzнyшасz пред8 бGомъ: |
|
32
|
32
|
| Отже, пошли в Іоппію та поклич Симона, званого Петром; він гостює в домі кожум’яки Симона, що біля моря; він прийде і скаже тобi». | посли2 u5бо во їoппjю и3 призови2 сjмwна, и4же нарицaетсz пeтръ: сeй стрaнствуетъ въ домY сjмwна ўсмарS бли1з8 м0рz: и4же пришeдъ возглаг0летъ тебЁ. |
|
33
|
33
|
| Зразу ж послав я до тебе, і ти добре зробив, що прийшов. Тепер ми всі стоїмо перед Богом, щоб вислухати все, що повелів тобі Бог». | Ѓбіе u5бо послaхъ къ тебЁ, тh же д0брэ сотвори1лъ є3си2 пришeдъ: нн7э u5бо вси2 мы2 пред8 бGомъ предстои1мъ слhшати вс‰ повелBннаz тебЁ t бGа. |
|
34
|
34
|
| Петро відкрив уста і сказав: «Істинно пізнаю, що Бог не дивиться на особу, | (За? к7ѕ7.) Tвeрзъ же пeтръ ўстA, речE: пои1стиннэ разумэвaю, ћкw не на лиц† зри1тъ бGъ, |
|
35
|
35
|
| але в усякому народі той, хто боїться Його і робить по правді, угодний Йому. | но во всsцэмъ kзhцэ боsйсz є3гw2 и3 дёлаzй прaвду пріsтенъ є3мY є4сть: |
|
36
|
36
|
| Він послав синам Ізраїлевим слово, благовістячи мир через Ісуса Христа; Цей є Господь усіх. | сл0во, є4же послA сынHмъ ї}лєвымъ, бlговэствyz ми1ръ ї}съ хrт0мъ: сeй є4сть всBмъ гDь: |
|
37
|
37
|
| Ви знаєте про те, що сталося по всій Юдеї, починаючи від Галилеї, після хрещення, що проповідував Іоан: | вы2 вёсте глаг0лъ бhвшій по всeй їудeи, начeншійсz t галілeи, по крещeніи, є4же проповёда їwaннъ: |
|
38
|
38
|
| як Бог Духом Святим і силою помазав Ісуса з Hазарета, і Він ходив, творив добро і зціляв усіх, поневолених дияволом, тому що Бог був з Hим. | ї}са, и4же t назарeта, ћкw помaза є3го2 бGъ д¦омъ с™hмъ и3 си1лою, и4же пр0йде бlгодaтелствуz и3 и3сцэлsz вс‰ наси1лwванныz t діaвола, ћкw бGъ бsше съ ни1мъ: |
|
39
|
39
|
| І ми свідки всього, що зробив Він на землі юдейській і в Єрусалимі, і що врешті Його вбили, повісивши на дереві. | и3 мы2 є3смы2 свидётелє всёхъ, ±же сотвори2 во странЁ їудeйстэй и3 во їеrли1мэ: є3г0же и3 ўби1ша, повёшше на дрeвэ. |
|
40
|
40
|
| Його Бог воскресив на третій день, і дав Йому являтися | Сего2 бGъ воскRси2 въ трeтій дeнь и3 дадE є3мY kвлeну бhти, |
|
41
|
41
|
| не всьому народові, а свідкам, Богом наперед обраним, нам, які їли й пили з Hим після воскресіння Його з мертвих. | не всBмъ лю1демъ, но нaмъ свидётелємъ преднаречє1ннымъ t бGа, и5же съ ни1мъ kд0хомъ и3 пи1хомъ, по воскrніи є3гw2 t мeртвыхъ: |
|
42
|
42
|
| І Він повелів нам проповідувати людям і свідчити, що Він є призначений від Бога Суддя живих і мертвих. | и3 повелЁ нaмъ проповёдати лю1демъ и3 засвидётелствовати, ћкw т0й є4сть нарэчeнный t бGа судіS живы6мъ и3 мє1ртвымъ: |
|
43
|
43
|
| Про Hього всі пророки свідчать, що всякий, хто вірує в Hього‚ одержить відпущення гріхів іменем Його». | њ сeмъ вси2 прbр0цы свидётелствуютъ, њставлeніе грэхHвъ пріsти и4менемъ є3гw2 всsкому вёрующему въ џнь. |
|
44
|
44
|
| Коли Петро ще продовжував цю промову, Дух Святий зійшов на всіх, хто слухав слово. | (За? к7з7.) Е#щe же глаг0лющу петрY глаг0лы сі‰, нападE д¦ъ с™hй на вс‰ слhшащыz сл0во. |
|
45
|
45
|
| І віруючі з обрізаних, які прийшли з Петром, дивувалися, що дар Святого Духа зійшов і на язичників, | И# ўжас0шасz и5же t њбрёзаніz вёрніи, є3ли1цы пріид0ша съ петр0мъ, ћкw и3 на kзhки дaръ с™aгw д¦а и3зліsсz: |
|
46
|
46
|
| бо чули, що вони говорять [різними] мовами і величають Бога. Тоді Петро сказав: | слhшаху бо и5хъ глаг0лющихъ љзы6ки и3 величaющихъ бGа. ТогдA tвэщA пeтръ: |
|
47
|
47
|
| «Хто може заборонити хреститись водою тим, що, як і ми, одержали Святого Духа?» | є3дA в0ду возбрани1ти м0жетъ кто2, є4же не крести1тисz си6мъ, и5же д¦ъ с™hй пріsша, ћкоже и3 мы2; |
|
48
|
48
|
| І звелів їм хреститися в ім’я Ісуса Христа. Потім вони просили його пробути в них кілька днів. | Повелё же и5мъ крести1тисz во и4мz ї}съ хrт0во. ТогдA моли1ша є3го2 пребhти ў ни1хъ дни6 нBкіz. |
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
| Почули апостоли та браття, які були в Юдеї, що і язичники прийняли слово Боже. | Слhшаша же ґпcли и3 брaтіz сyщіи во їудeи, ћкw и3 kзhцы пріsша сл0во б9іе. |
|
2
|
2
|
| І коли Петро прийшов до Єрусалима, обрізані дорікали йому, | И# є3гдA взhде пeтръ во їеrли1мъ, препирaхусz съ ни1мъ и5же t њбрёзаніz, |
|
3
|
3
|
| кажучи: «Ти ходив до людей необрізаних і їв з ними». | глаг0люще, ћкw къ мужє1мъ њбрёзаніz не и3мyщымъ вшeлъ є3си2 и3 ћлъ є3си2 съ ни1ми. |
|
4
|
4
|
| Петро ж почав переказувати їм по порядку, говорячи: | Начeнъ же пeтръ, скaзоваше и5мъ порsду, глаг0лz: |
|
5
|
5
|
| «У місті Іоппії я молився, і в жахові бачив видіння: сходив якийсь сосуд, ніби велике полотно, яке чотирма кінцями спускалося з неба, і опустилось до мене. | ѓзъ бёхъ во грaдэ їoппjйстэмъ молsсz и3 ви1дэхъ во ќжасэ видёніе, сходsщь сосyдъ нёкій, ћкw плащани1цу вeлію, t четhрехъ крaєвъ низпущaему съ небесE, и3 пріи1де дaже до менє2: |
|
6
|
6
|
| Я подивився на нього і, розглядаючи, побачив чотириногих земних, звірів, плазунів і птахів небесних. | въ ню1же воззрёвъ смотрsхъ, и3 ви1дэхъ четверонHгаz земн†z и3 ѕвBри и3 гaды и3 пти6цы небє1сныz. |
|
7
|
7
|
| І почув я голос, який промовляв до мене: «Встань, Петре, заколи та їж». | Слhшахъ же глaсъ гlющь мнЁ: востaвъ, пeтре, заколи2 и3 ћждь. |
|
8
|
8
|
| Я ж сказав: «Hі, Господи, ніщо погане або нечисте ніколи не входило в мої уста». | Рёхъ же: никaкоже, гDи, ћкw всsко сквeрно и3ли2 нечи1сто николи1же вни1де во ўстA мо‰. |
|
9
|
9
|
| І відповів мені вдруге голос з неба: «Що Бог очистив, того ти не вважай нечистим». | Tвэщa же ми2 глaсъ втори1цею съ небесE гlющь: ±же бGъ њчcтилъ є4сть, ты2 не скверни2. |
|
10
|
10
|
| Це сталося тричі, і знову піднялося все на небо. | Сіe же бhсть три1жды: и3 пaки взsшасz вс‰ на нeбо. |
|
11
|
11
|
| І ось у ту саму мить три чоловіки, послані з Кесарії до мене, стали перед домом, де я був. | И# сE, ѓбіе тріE мyжіе стaша пред8 хрaминою, въ нeйже бёхъ, п0слани t кесарjи ко мнЁ. |
|
12
|
12
|
| Дух сказав мені йти з ними, аніскільки не вагаючись. Пішли зі мною й ці шість братів, і ми прийшли в дім того чоловіка. | Речe же ми2 д¦ъ и3ти2 съ ни1ми, ничт0же разсуждaz: пріид0ша же со мн0ю и3 шeсть брaтіz сjи, и3 внид0хомъ въ д0мъ мyжа. |
|
13
|
13
|
| Він розповів нам, як він бачив у своєму домі ангела святого, який став і сказав йому: «Пошли до Іоппії людей і поклич Симона, званого Петром; | И# возвэсти2 нaмъ, кaкw ви1дэ ѓгGла (с™а) въ домY своeмъ, стaвша и3 рeкша є3мY: посли2 во їoппjю мyжы и3 призови2 сjмwна, нарицaемаго петрA, |
|
14
|
14
|
| він скаже тобі слова, якими спасешся ти і весь дім твій». | и4же речeтъ глаг0лы къ тебЁ, въ ни1хже сп7сeшисz ты2 и3 вeсь д0мъ тв0й. |
|
15
|
15
|
| Коли ж почав я говорити, зійшов на них Дух Святий, як і на нас спочатку. | Внегдa же начaхъ глаг0лати, нападE д¦ъ с™hй на ни1хъ, ћкоже и3 на ны2 въ начaлэ. |
|
16
|
16
|
| Згадав я тоді слово Господа, як Він сказав: «Іоан хрестив водою, а ви будете хрещені Духом Святим». | Помzнyхъ же гlг0лъ гDень, ћкоже гlаше: їwaннъ ќбw крести1лъ є4сть вод0ю, вh же и4мате крести1тисz д¦омъ с™hмъ. |
|
17
|
17
|
| Отже, якщо Бог дав їм такий дар, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я, щоб міг заборонити Богові?» | Ѓще u5бо рaвенъ дaръ дадE и5мъ бGъ, ћкоже и3 нaмъ вёровавшымъ въ гDа нaшего ї}са хrтA, ѓзъ же кто2 бёхъ могjй возбрани1ти бGа; |
|
18
|
18
|
| Вислухавши це, вони заспокоїлись і прославили Бога, кажучи: «Видно, і язичникам дав Бог покаяння на життя». | Слhшавше же сі‰ ўмолк0ша и3 слaвлzху бGа, глаг0люще: ќбw и3 kзhкwмъ бGъ покаsніе дадE въ жив0тъ. |
|
19
|
19
|
| Тим часом розсіяні через гоніння, що сталося після Стефана, пройшли до Фінікії та Кіпру і Антиохії, нікому не проповідуючи слово, крім юдеїв. | (За? к7}.) Разсёzвшіисz u5бо t ск0рби, бhвшіz при стефaнэ, проид0ша дaже до фінікjи и3 кЂпра и3 ґнтіохjи, ни є3ди1ному же глаг0люще сл0во, т0кмw їудeємъ. |
|
20
|
20
|
| Були ж деякі з них кіпряни і киринейці, які, прийшовши до Антиохії, говорили до еллінів, благовістячи Господа Ісуса. | Бsху же нёцыи t ни1хъ мyжіе кЂпрстіи и3 кmрінeйстіи, и5же, вшeдше во ґнтіохjю, глаг0лаху къ є4ллинwмъ, благовэствyюще гDа ї}са. |
|
21
|
21
|
| І рука Господня була з ними, і велике число, увірувавши, навернулося до Господа. | И# бЁ рукA гDнz съ ни1ми: мн0гое же число2 вёровавше њбрати1шасz ко гDу. |
|
22
|
22
|
| Дійшла чутка про це до церкви Єрусалимської, і доручили Варнаві йти до Антиохії. | Слhшано же бhсть сл0во њ ни1хъ во ќшію цRкве сyщіz во їеrли1мэ, и3 послaша варнaву преити2 дaже до ґнтіохjи: |
|
23
|
23
|
| Він прийшов і, побачивши благодать Божу, зрадів і умовляв усіх триматися Господа щирим серцем; | и4же пришeдъ и3 ви1дэвъ блгdть б9ію, возрaдовасz и3 молsше всёхъ и3зволeніемъ сeрдца терпёти њ гDэ: |
|
24
|
24
|
| бо він був чоловік добрий і сповнений Духа Святого і віри. І приєдналося чимало народу до Господа. | ћкw бЁ мyжъ бlгъ и3 и3сп0лнь д¦а с™а и3 вёры. И# приложи1сz нар0дъ мн0гъ гDеви. |
|
25
|
25
|
| Потім Варнава пішов у Тарс шукати Савла і, знайшовши його, привів до Антиохії. | И#зhде же варнaва въ тaрсъ взыскaти сavла, и3 њбрётъ є3го2, приведE є3го2 во ґнтіохjю: |
|
26
|
26
|
| Цілий рік збиралися вони в церкві і вчили багато народу; і ученики в Антиохії вперше почали зватися християнами. | бhсть же и5мъ лёто цёло собирaтисz въ цRкви и3 ўчи1ти нар0дъ мн0гъ, нарещи1 же прeжде во ґнтіохjи ўчн7ки2 хrтіaны. |
|
27
|
27
|
| У ті дні прийшли з Єрусалима до Антиохії пророки. | Въ ты6z же дни6 снид0ша t їеrли1ма прbр0цы во ґнтіохjю: |
|
28
|
28
|
| І один з них, на ім’я Агав, уставши, провістив Духом, що по всьому світу буде великий голод, що й сталося за кесаря Клавдія. | востaвъ же є3ди1нъ t ни1хъ, и4менемъ ґгaвъ, назнaменаше д¦омъ глaдъ вели1къ хотsщь бhти по всeй вселeннэй, и4же и3 бhсть при клаvдjи кeсари: |
|
29
|
29
|
| Тоді ученики ухвалили, щоб кожний‚ хто що мав‚ послав допомогу браттям, які живуть у Юдеї, | t ўчн7къ же, по є3ли1ку кто2 и3мёzше что2, и3зв0лиша кjйждо и4хъ на слyжбу послaти живyщымъ во їудeи брaтіzмъ, |
|
30
|
30
|
| що й зробили, пославши зібране до пресвітерів через Варнаву і Савла. | є4же и3 сотвори1ша, послaвше къ стaрцємъ рук0ю варнaвлею и3 сavлею. |
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
| У той час цар Ірод підняв руки на декого з церкви, щоб заподіяти їм зло, | (За? к7f7.) Во џно же врeмz возложи2 и4рwдъ цaрь рyцэ њѕл0бити нBкіz и5же t цRкве, |
|
2
|
2
|
| і мечем убив Якова, брата Іоанового. | ўби1 же їaкwва, брaта їwaннова, мечeмъ: |
|
3
|
3
|
| А побачивши, що це подобається юдеям, після того взяв і Петра, — тоді були дні опрісноків, — | и3 ви1дэвъ, ћкw г0дэ є4сть їудeємъ, приложи2 ћти и3 петрA: бsху же днjе њпрэсн0чніи: |
|
4
|
4
|
| і, схопивши його, посадив у в’язницю; і наказав чотирьом четвіркам воїнів стерегти його, маючи намір після Пасхи вивести його до народу. | є3г0же и3 є4мь всади2 въ темни1цу, предaвъ четhремъ четвери1цамъ в0инwвъ стрещи2 є3го2, хотS по пaсцэ и3звести2 є3го2 къ лю1демъ. |
|
5
|
5
|
| Отже, Петра стерегли у в’язниці, а тим часом церква ревно молилася за нього Богові. | И# ќбw петрA стрежaху въ темни1цэ: моли1тва же бЁ прилёжна бывaемаz t цRкве къ бGу њ нeмъ. |
|
6
|
6
|
| Коли ж Ірод хотів вивести його, тієї ночі Петро спав між двома воїнами, скутий двома ланцюгами, і сторожа біля дверей стерегла в’язницю. | Е#гдa же хотsше є3го2 и3звести2 и4рwдъ, въ нощи2 т0й бЁ пeтръ спS междY двэмA в0инома, свsзанъ (желёзнома) ќжема двэмA, стрaжіе же пред8 двeрьми стрежaху темни1цы. |
|
7
|
7
|
| І ось постав ангел Господній, і світло осяяло в’язницю, і, штовхнувши в бік Петра, він розбудив його і сказав: «Встань швидше». І впали ланцюги з його рук. | И# сE, ѓгGлъ гDень предстA, и3 свётъ возсіS въ хрaминэ: толкнyвъ же въ рeбра петрA, воздви1же є3го2, глаг0лz: востaни вск0рэ. И# спад0ша є3мY ќжz (желёзнаz) съ рукY. |
|
8
|
8
|
| І сказав йому ангел: «Підпережись і взуйся». Він зробив так. Потім говорить йому: «Вдягни одяг твій та йди за мною». | Речe же ѓгGлъ къ немY: препоsшисz и3 вступи2 въ плесни6цы тво‰. Сотвори1 же тaкw. И# глаг0ла є3мY: њблецhсz въ ри1зу твою2 и3 послёдствуй ми2. |
|
9
|
9
|
| Петро вийшов і попрямував за ним, не знаючи, що роблене ангелом було в дійсності, а думав, що бачить видіння. | И# и3зшeдъ в8слёдъ є3гw2 и3дsше и3 не вёдаше, ћкw и4стина є4сть бhвшее t ѓгGла, мнsше же видёніе зрёти. |
|
10
|
10
|
| Пройшовши першу і другу сторожу, вони прийшли до залізної брами, що вела до міста, яка сама собою відчинилася їм: вони вийшли і пройшли одну вулицю, і раптом ангела не стало з ним. | Прошє1дша же пeрвую стрaжу и3 вторyю, пріид0ста ко вратHмъ желBзнымъ, вводsщымъ во грaдъ, ±же њ себЁ tверз0шасz и4ма: и3 и3зшє1дша преид0ста ст0гну є3ди1ну, и3 ѓбіе tступи2 ѓгGлъ t негw2. |
|
11
|
11
|
| Тоді Петро, опам’ятавшись, сказав: «Тепер я бачу воістину, що Господь послав ангела Свого і звільнив мене від руки Іродової та від усього, чого чекав народ юдейський». | И# пeтръ бhвъ въ себЁ, речE: нн7э вёмъ вои1стинну, ћкw послA бGъ ѓгGла своего2 и3 и3з8sтъ мS и3з8 руки2 и4рwдовы и3 t всегw2 чazніz людjй їудeйскихъ. |
|
12
|
12
|
| І, роздивившись, прийшов до дому Марії, матері Іоана, званого Марком, де багато людей зібралися і молилися. | (За? l.) Смотри1въ же пріи1де въ д0мъ марjи мaтере їwaнна, нарицaемагw мaрка, и3дёже бsху мн0зи с0брани и3 молsщесz. |
|
13
|
13
|
| Коли ж Петро постукав біля воріт, то вийшла послухати служниця на ім’я Рода | Толкнyвшу же петрY во вратA дворA, приступи2 слhшати nтрокови1ца, и4менемъ р0ди, |
|
14
|
14
|
| і, впізнавши голос Петра, з радости не відчинила воріт, а, вбігши, сказала, що Петро стоїть біля воріт. | и3 познaвши глaсъ петр0въ, t рaдости не tвeрзе врaтъ, притeкши же сказA петрA стоsща пред8 враты2. |
|
15
|
15
|
| А ті казали їй: «Чи при своєму ти розумі?» Але вона твердила, що так і є. Вони ж говорили: «Це ангел його». | Nни1 же къ нeй рёша: бэснyешисz ли; Nнa же крэплsшесz тaкw бhти. Nни1 же глаг0лаху: ѓгGлъ є3гw2 є4сть. |
|
16
|
16
|
| А Петро і далі стукав. Коли ж відчинили, то побачили його і вжахнулися. | Пeтръ же пребывaше толкjй: tвeрзше же ви1дэша є3го2 и3 ўжас0шасz. |
|
17
|
17
|
| Він же, давши знак рукою, щоб мовчали, розповів їм, як Господь вивів його з в’язниці, і сказав: «Сповістіть про це Якова і братію». Потім, вийшовши, пішов у інше місце. | Помаaвъ же и5мъ рук0ю молчaти, сказA и5мъ, кaкw гDь є3го2 и3зведE и3з8 темни1цы: речe же: возвэсти1те їaкwву и3 брaтіzмъ сі‰. И# и3зшeдъ и4де во и4но мёсто. |
|
18
|
18
|
| Коли настав день, між воїнами зчинилася велика тривога: що сталося з Петром. | Бhвшу же дню2, бЁ молвA не мaла въ в0инэхъ, что2 ќбw петрY бhсть: |
|
19
|
19
|
| Ірод же, пошукавши його і не знайшовши, судив сторожів і звелів стратити їх. Потім він відбув з Юдеї до Кесарії і там залишався. | и4рwдъ же, поискaвъ є3го2 и3 не њбрётъ и3 и3стzзaвъ стрaжы, повелЁ tвести2 и5хъ: и3 и3зшeдъ t їудeи въ кесарjю, живsше. |
|
20
|
20
|
| Ірод був розгніваний на тирян і сидонян; вони ж, змовившись, прийшли до нього і, схиливши на свій бік Власта, постельника царського, просили миру, бо їхня країна живилася від його царства. | Бё же и4рwдъ гнёваzсz на тЂрzны и3 сідHнzны: и5же є3динодyшнw пріид0ша къ немY, и3 ўмоли1вше влaста постeльника царeва, прошaху ми1ра, понeже страны6 и4хъ t цaрства є3гw2 питaхусz. |
|
21
|
21
|
| Призначеного дня Ірод, одягнувшись у царський одяг, сів на підвищенні і говорив до них; | Въ нарэчeнный же дeнь и4рwдъ, њб0лксz во nдeжду цaрску и3 сёдъ на суди1ще пред8 нар0домъ, глаг0лаше къ ни6мъ, |
|
22
|
22
|
| а народ вигукував: «Це голос Бога, а не людини». | нар0дъ же возглашaше: глaсъ б9ій, ґ не человёчь. |
|
23
|
23
|
| Та раптом ангел Господній уразив його за те, що він не віддав слави Боговi; і, з’їдений червою, помер. | Внезaпу же порази2 є3го2 ѓгGлъ гDень, занE не дадE слaвы бGу: и3 бhвъ червьми2 и3з8zдeнъ, и4здше. |
|
24
|
24
|
| Слово ж Боже росло і поширювалось. | Сл0во же б9іе растsше и3 мн0жашесz. |
|
25
|
25
|
| А Варнава та Савл, виконавши доручення, повернулися з Єрусалима до Антиохії, взявши з собою Іоана, прозваного Марком. | (За? l№.) Варнaва же и3 сavлъ возврати1стасz и3з8 їеrли1ма во ґнтіохjю, и3спHлнивша слyжбу, поє1мша съ соб0ю и3 їwaнна, нарицaемаго мaрка. |
|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
| В Антиохійській церкві були деякі пророки і вчителі: Варнава і Симеон, що звався Hігер, і Луцій киринеянин, і Манаїл, вихований з Іродом четвертовладником, і Савл. | Бsху же нёцыи во цRкви сyщей во ґнтіохjи прbр0цы и3 ўчи1теліе: варнaва же и3 сmмеHнъ нарицaемый нjгеръ, и3 лукjй кmринeанинъ, и3 манаи1лъ со и4рwдомъ четвертовлaстникомъ воспитaнный, и3 сavлъ. |
|
2
|
2
|
| Коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий сказав: «Відділіть Мені Варнаву та Савла для діла, на яке Я покликав їх». | Служaщымъ же и5мъ гDеви и3 постsщымсz, речE д¦ъ с™hй: tдэли1те ми2 варнaву и3 сavла на дёло, на нeже призвaхъ и5хъ. |
|
3
|
3
|
| Тоді вони, попостившись і помолившись та поклавши руки на них, відпустили їх. | ТогдA пости1вшесz и3 помоли1вшесz и3 возл0жше рyки на нS, tпусти1ша и5хъ. |
|
4
|
4
|
| Вони, послані Духом Святим, прийшли до Селевкії, а звідтіль відпливли до Кіпру; | Сі‰ u5бо, пHслана бы6вша t д¦а с™а, снид0ста въ селеvкjю, tтyду же tплhста въ кЂпръ, |
|
5
|
5
|
| і, бувши в Саламіні, проповідували слово Боже в юдейських синагогах; мали ж вони й Іоана для служіння. | и3 бы6вша въ саламjнэ, возвэщaста сл0во б9іе въ с0нмищихъ їудeйскихъ: и3мёzста же и3 їwaнна слугY. |
|
6
|
6
|
| Пройшовши весь острів до Пафа, знайшли вони одного волхва, лжепророка, юдеянина на ім’я Варіісус, | Прошє1дша же џстровъ дaже до пaфа, њбрэт0ста нёкоего мyжа волхвA лжепрор0ка їудeанина, є3мyже и4мz варіисyсъ, |
|
7
|
7
|
| який був із проконсулом Сергієм Павлом, чоловіком розумним. Він, покликавши Варнаву та Савла, побажав почути слово Боже. | и4же бЁ со ґнfmпaтомъ сeргіемъ пavломъ, мyжемъ разyмнымъ. Сeй призвaвъ варнaву и3 сavла, взыскA ўслhшати сл0во б9іе: |
|
8
|
8
|
| А Еліма-волхв [бо те означає ім’я його] противився їм, намагаючись відвернути проконсула від віри. | сопротивлsшесz же и4ма є3лЂма в0лхвъ, тaкw бо сказyетсz и4мz є3гw2, и3скjй разврати1ти ґнfmпaта t вёры. |
|
9
|
9
|
| Але Савл, він же й Павло, сповнившись Духа Святого і глянувши на нього, | Сavлъ же, и4же и3 пavелъ, и3сп0лнисz д¦а с™а, и3 воззрёвъ нaнь, |
|
10
|
10
|
| сказав: «О, сповнений всякого лукавства і всякого лиходійства, сину дияволів, ворог усякої правди! Чи перестанеш ти збивати з прямих путей Господніх? | речE: q, и3сп0лненне всsкіz льсти2 и3 всsкіz ѕл0бы, сhне діaволь, врaже всsкіz прaвды, не престaнеши ли развращaz пути6 гDни пр†выz; |
|
11
|
11
|
| І нині ось рука Господня на тобі: ти будеш сліпий і не побачиш сонця до часу». І раптом обійняла його темрява й пітьма, і він ходив навпомацки, шукаючи поводиря. | и3 нн7э, сE, рукA гDнz на тS, и3 бyдеши слёпъ, не ви1дz с0лнца до врeмене. Внезaпу же нападE нaнь мрaкъ и3 тмA, и3 њсzзaz и3скaше вождA. |
|
12
|
12
|
| Тоді проконсул, побачивши, що сталося, увірував, дивуючись ученню Господньому. | ТогдA ви1дэвъ ґнfmпaтъ бhвшее, вёрова, дивsсz њ ў§ніи гDни. |
|
13
|
13
|
| Відпливши з Пафа, Павло та ті, що були з ним, прибули до Пергії, у Памфілії. А Іоан, відлучившись від них, повернувся до Єрусалима. | (За? lв7.) Tвeзшесz же t пaфа пavелъ и3 сyщіи съ ни1мъ, пріид0ша въ пергjю памфmлjйскую: їwaннъ же, tлучи1всz t ни1хъ, возврати1сz во їеrли1мъ. |
|
14
|
14
|
| Вони ж, проходячи від Пергії, прибули до Антиохії пісидійської і, увійшовши в синагогу суботнього дня, сіли. | Nни1 же, прошeдше t пергjи, пріид0ша во ґнтіохjю пісідjйскую, и3 вшeдше въ с0нмище въ дeнь суббHтный, сэд0ша. |
|
15
|
15
|
| Після читання Закону і Пророків начальники синагоги послали сказати їм: «Мужі-браття! Якщо у вас є слово повчання до народу, говоріть». | По чтeніи же зак0на и3 прbрHкъ, послaша нач†лницы с0нмища къ ни6мъ, глаг0люще: мyжіе брaтіе, ѓще є4сть сл0во въ вaсъ ўтэшeніz къ лю1демъ, глаг0лите. |
|
16
|
16
|
| Павло, підвівшись, дав знак рукою і сказав: «Мужі ізраїльтяни і ті‚ що бояться Бога, вислухайте! | Востaвъ же пavелъ и3 помаaвъ рук0ю, речE: мyжіе ї}лтzне и3 боsщіисz бGа, ўслhшите: |
|
17
|
17
|
| Бог народу цього обрав батьків наших і підніс цей народ під час перебування у землі єгипетській, і силою великою вивів їх із неї, | бGъ людjй си1хъ и3збрA nтцы2 нaшz и3 лю1ди вознесE въ пришeлствіи въ земли2 є3гЂпетстэй, и3 мhшцею выс0кою и3зведE и5хъ и3з8 неS |
|
18
|
18
|
| і близько сорока років годував їх у пустелі. | и3 до четhредесzти лётъ препитA и5хъ въ пустhни: |
|
19
|
19
|
| І, знищивши сім народів у землі Ханаанській, розділив їм у спадщину їхню землю. | и3 низложи1въ kзы6къ сeдмь въ земли2 ханаaнстэй, дадE и5мъ въ наслёдіе зeмлю и4хъ, |
|
20
|
20
|
| І після цього, близько чотирьохсот п’ятдесяти років, давав їм суддів до пророка Самуїла. | и3 по си1хъ, ћкw лётъ четhреста и3 пzтьдесsтъ, дадE и5мъ судіи6 до самуи1ла прbр0ка: |
|
21
|
21
|
| Потім просили вони царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з коліна Веніамінового. Так минуло років сорок. | и3 tтyду проси1ша царS, и3 дадE и5мъ бGъ саyла сhна кjсова, мyжа t колёна веніамjнова, лётъ четhредесzть: |
|
22
|
22
|
| Усунувши його, настановив їм царем Давида, про якого і сказав, засвідчивши: «Знайшов Я мужа по серцю Моєму, Давида, сина Єссея, який здійснить усі бажання Мої». | и3 престaвль є3го2, воздви1же и5мъ дв7да въ царS, є3мyже и3 речE свидётелствовавъ: њбрэт0хъ дв7да сhна їессeова, мyжа по с®цу моемY, и4же сотвори1тъ вс‰ хотBніz мо‰. |
|
23
|
23
|
| З його роду Бог за обітницею підніс Ісуса — Спасителя Ізраїлеві. | T сегw2 сёмене бGъ по њбэтовaнію воздви1же ї}лю спcніе ї}са, |
|
24
|
24
|
| Перед самим пришестям Його Іоан проповідував хрещення всьому народові ізраїльському. | проповёдавшу їwaнну пред8 лицeмъ вни1тіz є3гw2 крещeніе покаsніz всBмъ лю1демъ ї}лєвымъ. |
|
25
|
25
|
| Закінчуючи ж путь свою, Іоан говорив: «За кого ви мене вважаєте? Я не Той; але ось іде за мною, у Якого я недостойний розв’язати взуття на ногах. | (За? lG.) И# ћкоже скончавaше їwaннъ течeніе, глаг0лаше: кого2 мS непщyете бhти; нёсмь ѓзъ, но сE, грzдeтъ по мнЁ, є3мyже нёсмь дост0инъ разрэши1ти ремeнь сапог{ є3гw2. |
|
26
|
26
|
| Мужі-браття, сини роду Авраамового і всі між вами, хто боїться Бога! Вам послано слово спасіння цього. | Мyжіе брaтіе, сhнове р0да ґвраaмлz, и3 и5же въ вaсъ боsщіисz бGа, вaмъ сл0во спcніz сегw2 послaсz. |
|
27
|
27
|
| Бо жителі Єрусалима і начальники їхні, не визнавши Його і осудивши, сповнили слова пророчі, що читаються кожної суботи, | Живyщіи бо во їеrли1мэ и3 кн‰зи и4хъ, сегw2 не разумёвше, и3 глaсы прbр0чєскіz по вс‰ суббw6ты чтHмыz, њсуди1вше (є3го2), и3сп0лниша, |
|
28
|
28
|
| і, не знайшовши в Hьому ніякої провини, вартої смерти, просили Пилата вбити Його. | и3 ни є3ди1ныz вины2 смeртныz њбрётше, проси1ша ў пілaта ўби1ти є3го2: |
|
29
|
29
|
| Коли ж сповнилось усе, написане про Hього, то, знявши з дерева, поклали Його до гробу. | ћкоже скончaша вс‰, ±же њ нeмъ пи6сана, снeмше съ дрeва, положи1ша во гр0бэ. |
|
30
|
30
|
| А Бог воскресив Його з мертвих. | БGъ же воскRси2 є3го2 t мeртвыхъ: |
|
31
|
31
|
| Він багато днів являвся тим, які вийшли з Hим із Галилеї до Єрусалима і які нині є свідками Його перед народом. | и4же kвлsшесz во дни6 мнHги совозшeдшымъ съ ни1мъ t галілeи во їеrли1мъ, и5же нн7э сyть свидётеліе є3гw2 къ лю1демъ. |
|
32
|
32
|
| І ми благовістимо вам, що обітницю, дану батькам, Бог виконав нам, дітям їхнім, воскресивши Ісуса, | И# мы2 вaмъ благовэствyемъ њбэтовaніе бhвшее ко nтцє1мъ, ћкw сіE бGъ и3сп0лнилъ є4сть нaмъ чaдwмъ и4хъ, воздви1гъ ї}са, |
|
33
|
33
|
| як і в другому псалмі написано: «Ти Син Мій: Я нині родив Тебе». | ћкоже и3 во pалмЁ вторёмъ пи1сано є4сть: сн7ъ м0й є3си2 ты2, ѓзъ днeсь роди1хъ тS. |
|
34
|
34
|
| А що воскресив Його з мертвих, так що Він уже не обернеться в тління, про це сказав так: «Я дам вам милості, обіцяні Давидові, вірно». | Ґ ћкоже воскRси2 є3го2 t мeртвыхъ, не ктомY хотsща возврати1тисz во и3стлёніе, си1це речE: ћкw дaмъ вaмъ прпdбнаz дв7дwва вBрнаz. |
|
35
|
35
|
| Тому й в іншому місці говорить: «Hе даси Святому Твоєму побачити тління». | Тёмже и3 въ друг0мъ гlетъ: не дaси прпdбному твоемY ви1дэти и3стлёніz. |
|
36
|
36
|
| Давид, послуживши у свій час Божій волі, упокоївся, і приєднався до своїх отців, і побачив тління; | Дв7дъ бо, своемY р0ду послужи1въ б9іимъ совётомъ, ќспе, и3 приложи1сz ко nтцє1мъ свои6мъ, и3 ви1дэ и3стлёніе: |
|
37
|
37
|
| а Той, Котрого Бог воскресив, не побачив тління. | ґ є3г0же бGъ воздви1же, не ви1дэ и3стлёніz. |
|
38
|
38
|
| Отже, нехай буде відомо вам, мужі-браття, що заради Hього вам сповіщається відпущення гріхів; | Вёдомо u5бо да бyдетъ вaмъ, мyжіе брaтіе, ћкw є3гw2 рaди вaмъ њставлeніе грэхHвъ проповёдаетсz: |
|
39
|
39
|
| і в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсеєвим, виправдовується Hим всякий віруючий. | и3 t всёхъ, t ни1хже не возмог0сте въ зак0нэ мwmсeовэ њправди1тисz, њ сeмъ всsкъ вёруzй њправдaетсz. |
|
40
|
40
|
| Стережіться ж, щоб не прийшло на вас сказане у пророків: | Блюди1те u5бо, да не пріи1детъ на вaсъ рэчeнное во прbр0цэхъ: |
|
41
|
41
|
| «Дивіться, недбайливі, подивуйтесь і зникніть; бо Я творю діло в дні ваші, діло, якому не повірили б ви, коли б хто розповів вам». | ви1дите, неради1віи, и3 чуди1тесz, и3 ќзрите и3 и3счeзнете: ћкw дёло ѓзъ содёлаю во дни6 вaшz, є3мyже не и4мате вёровати, ѓще кто2 повёсть вaмъ. |
|
42
|
42
|
| Як вони виходили з юдейської синагоги, язичники просили їх говорити про те саме й у наступну суботу. | И#сходsщымъ же и5мъ t с0нмища їудeйска, молsху kзhцы въ другyю суббHту глаг0латисz и5мъ глаг0лwмъ си6мъ: |
|
43
|
43
|
| Коли ж присутні розходились, то багато юдеїв і шанувальників Бога, навернених з язичників, пішли слідом за Павлом і Варнавою, які, бесідуючи з ними, умовляли їх перебувати у благодаті Божій. | разшeдшусz же соб0ру, послёдоваша мн0зи t їудє1й и3 чести1выхъ пришлє1цъ пavлу и3 варнaвэ, и5же, глагHлюща и5мъ, ўвэщaста и5хъ пребывaти въ блгdти б9іей. |
|
44
|
44
|
| Hаступної суботи мало не все місто зібралося слухати слово Боже. | Во грzдyщую же суббHту мaлw не вeсь грaдъ собрaсz послyшати сл0ва б9іz: |
|
45
|
45
|
| Але юдеї, побачивши народ, сповнилися заздрощів і, сперечаючись та лихословлячи, суперечили тому, що говорив Павло. | ви1дэвше же їудeє нар0ды, и3сп0лнишасz зaвисти и3 вопреки2 глаг0лаху глаг0лємымъ t пavла, сопроти1въ глаг0люще и3 хулsще. |
|
46
|
46
|
| Тоді Павло та Варнава з дерзновенням сказали: «Вам першим належало проповідувати слово Боже, а через те, що ви відкидаєте його й самих себе робите недостойними вічного життя, то ми звертаємось до язичників. | Дерзн{вша же пavелъ и3 варнaва рек0ста: вaмъ бЁ лёпо пeрвэе глаг0лати сл0во б9іе: ґ понeже tверг0сте є5 и3 недостHйны творитE сaми себE вёчному животY, сE, њбращaемсz во kзhки: |
|
47
|
47
|
| Бо так заповів нам Господь: «Я поставив Тебе світлом язичникам, щоб Ти був на спасіння аж до краю землi». | тaкw бо заповёда нaмъ гDь: положи1хъ тS во свётъ kзhкwмъ, є4же бhти тебЁ во спcніе дaже до послёднихъ земли2. |
|
48
|
48
|
| Слухаючи це, язичники раділи і прославляли слово Господнє, і увірували всі, які були наперед визначені до вічного життя. | Слhшаще же kзhцы рaдовахусz и3 слaвлzху сл0во гDне, и3 вёроваша, є3ли1цы ўчинeни бsху въ жи1знь вёчную: |
|
49
|
49
|
| І слово Господнє поширилося по всій країні. | проношaшесz же сл0во гDне по всeй странЁ. |
|
50
|
50
|
| Але юдеї намовили побожних та почесних жінок і перших у місті людей, і вчинили гоніння на Павла та Варнаву, і вигнали їх за свої межі. | Їудeє же наусти1ша чести6выz жєны2 и3 благоwбр†зныz и3 старёйшины грaда, и3 воздвиг0ша гонeніе на пavла и3 варнaву, и3 и3згнaша | t предBлъ свои1хъ. |
|
51
|
51
|
| Вони ж, обтрусивши на них порох з ніг своїх, пішли до Іконії. | W$на же, tр‰сша прaхъ t н0гъ свои1хъ на ни1хъ, пріид0ста во їконjю. |
|
52
|
52
|
| А ученики сповнювались радости й Духа Святого. | Ўчн7цh же и3сполнsхусz рaдости и3 д¦а с™а. |
|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
| В Іконії вони увійшли разом у юдейську синагогу і говорили так, що увірувало дуже багато юдеїв і еллінів. | Бhсть же во їконjи, вкyпэ вни1ти и4ма въ с0нмище їудeйское и3 глаг0лати тaкw, ћкw вёровати їудeєвъ и3 є4ллинwвъ мн0жеству мн0гу. |
|
2
|
2
|
| А невіруючі юдеї розпалили і розлютили проти братії серця язичників. | Невёрующіи же їудeє воздвиг0ша и3 њѕл0биша [къ ѕл0бэ под8усти1ша] дyшы kзhкwвъ на брaтію. |
|
3
|
3
|
| Проте вони пробули тут досить часу, сміливо проповідуючи Господа, Який на свідчення слова благодаті Своєї творив їх руками знамення і чудеса. | Дов0лно же u5бо врeмz пребhста дерз†юща њ гDэ, свидётелствующемъ сл0ву блгdти своеS и3 даю1щемъ знaмєніz и3 чудесA бhти рукaма и4хъ. |
|
4
|
4
|
| Тим часом народ у місті розділився: одні були на боці юдеїв, а інші — на боці апостолів. | Раздэли1шажесz мн0жество грaда, и3 џви ќбw бsху со їудє1и, џви же со ґпcлы. |
|
5
|
5
|
| Коли ж язичники та юдеї зі своїми начальниками кинулися на них, щоб осоромити і побити їх камінням, | И# є3гдA бhсть стремлeніе kзhкwмъ же и3 їудeємъ съ нач†лники и4хъ досади1ти и3 кaменіемъ поби1ти и5хъ, |
|
6
|
6
|
| вони, довідавшись про це, відійшли в лікаонські міста Лістру та Дервію і околиці їх | (За? lд7.) ўвBдэвша же прибэг0ста во грaды лmкаHнскіz, въ лЂстру и3 дeрвію, и3 во њкрє1стныz и4хъ, |
|
7
|
7
|
| і там благовістили. | и3 тaмw бёста благовэств{юща. |
|
8
|
8
|
| У Лістрі сидів один чоловік, слабий на ноги, кривий від утроби матері своєї, і ніколи не ходив. | И# нёкто мyжъ въ лЂстрэхъ нeмощенъ ногaма сэдsше, хр0мъ t чрeва мaтере своеS сhй, и4же николи1же бЁ ходи1лъ. |
|
9
|
9
|
| Він слухав, що говорив Павло, який, поглянувши на нього і побачивши, що він має віру для одержання зцілення, | Сeй слhшаше пavла глаг0люща: и4же воззрёвъ нaнь и3 ви1дэвъ, ћкw вёру и4мать здрaвъ бhти, |
|
10
|
10
|
| сказав гучним голосом: «Тобі говорю в ім’я Господа Ісуса Христа: стань прямо на ноги твої». І він відразу скочив і почав ходити. | речE вeліимъ глaсомъ: тебЁ глаг0лю во и4мz гDа ї}са хrтA, встaни на ногY твоє1ю прaвъ. И# ѓбіе возскочи2 и3 хождaше. |
|
11
|
11
|
| Hарод же, побачивши, що зробив Павло, підніс голос свій, говорячи по-лікаонськи: «Боги в образі людському зійшли до нас». | Нар0ди же ви1дэвше, є4же сотвори2 пavелъ, воздвиг0ша глaсъ св0й, лmка0нски глаг0люще: б0зи ўпод0бльшесz человёкwмъ снид0ша къ нaмъ. |
|
12
|
12
|
| І назвали Варнаву Зевсом, а Павла — Єрмієм, бо він передував у слові. | Нарицaху же ќбw варнaву дjа, пavла же є3рмjа, понeже т0й бsше начaлникъ сл0ва. |
|
13
|
13
|
| А жрець ідола Зевса, що знаходився перед їхнім містом, пригнавши до воріт волів і принісши вінки, хотів разом із народом принести жертву. | Жрeцъ же дjевъ, сyщагw пред8 грaдомъ и4хъ, приведE ю3нцы2 и3 (принесE) вэнцы2 пред8 вратA, съ нарHды хотsше жрeти. |
|
14
|
14
|
| Почувши це, апостоли Варнава та Павло роздерли одяг свій, кинулися між народ і гучно говорили: | Слы6шавша же ґпcла варнaва и3 пavелъ, растерз†вша ри6зы сво‰, вскочи1ста въ нар0дъ, зов{ща и3 глагHлюща: |
|
15
|
15
|
| «Мужі! Що це ви робите? І ми такі самі люди, як і ви, і благовістимо вам, щоб ви навернулися від цих неправдивих до Бога Живого, Який створив небо і землю, і море, і все, що в них; | мyжіе, что2 сі‰ творитE; и3 мы2 подобостр†стна є3смA вaмъ человBка, благовэств{юща вaмъ t си1хъ сyетныхъ њбращaтисz къ бGу жи1ву, и4же сотвори2 нeбо и3 зeмлю и3 м0ре и3 вс‰, ±же въ ни1хъ: |
|
16
|
16
|
| Який у минулих поколіннях попустив, щоб усі народи ходили своїми шляхами, | и4же въ мимошeдшыz р0ды њстaвилъ бЁ вс‰ kзhки ходи1ти въ путeхъ и4хъ: |
|
17
|
17
|
| хоч і не переставав свідчити про Себе благодіянням, подаючи нам з неба дощі і часи плодоносні та сповнюючи поживою і веселістю серця нашi». | и3 ќбw не несвидётелствована себE њстaви, бlготворS, съ небесE нaмъ дожди6 даS и3 временA плодонHсна, и3сполнsz пи1щею и3 весeліемъ сердцA н†ша. |
|
18
|
18
|
| І, говорячи це, вони ледве переконали народ не приносити їм жертви і йти кожному додому. | И# сі‰ глагHлюща, є3двA ўстaвиста нар0ды не жрeти и4ма, но tити2 коемyждо во сво‰ си. Пребывaющема же и4ма и3 ўчaщема, |
|
19
|
19
|
| Тим часом як вони, залишившись там, учили, з Антиохії та Іконії прийшли деякі юдеї і, коли апостоли сміливо проповідували, переконали народ відійти від них, кажучи: «Вони не говорять нічого істинного, а все обманюють». І, підбуривши народ, побили Павла камінням і витягли за місто, вважаючи його мертвим. | пріид0ша t ґнтіохjи и3 їконjи нёцыи їудeє, и3 стzзaющемасz и4ма съ дерзновeніемъ, наусти1ша нар0ды tступи1ти t нею2, глаг0люще, ћкw ничт0же и4стинно глаг0лета, но всE лжeта. И# наусти1вше нар0ды и3 кaменіемъ поби1вше пavла, и3звлек0ша внЁ грaда, мнsще є3го2 ўмeрша. |
|
20
|
20
|
| Коли ж ученики зібрались біля нього, він устав і пішов до міста. | W$крестъ же стaвшымъ є3гw2 ўчн7кHмъ, востaвъ вни1де во грaдъ (За? lе7.) и3 наyтріе и3зhде съ варнaвою въ дeрвію. |
|
21
|
21
|
| А другого дня пішов із Варнавою до Дервії. Проповідавши Євангеліє цьому місту і навчивши багатьох, вони повернулися до Лістри, Іконії та Антиохії, | Благовэствов†вша же грaду томY и3 научи6вша мнHги, возврати1стасz въ лЂстру и3 їконjю и3 ґнтіохjю, |
|
22
|
22
|
| зміцнюючи душі учеників, благаючи перебувати у вірі і навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже. | ўтвержд†юща дyшы ўчн7кHвъ, мол‰ща пребhти въ вёрэ, и3 ћкw мн0гими скорбьми2 подобaетъ нaмъ вни1ти въ цrтвіе б9іе. |
|
23
|
23
|
| Рукоположивши ж їм пресвітерів для кожної церкви, вони помолилися з постом і передали їх Господеві, в Якого [ті] увірували. | РукополHжша же и5мъ пресвЂтеры на вс‰ цRкви и3 помоли6вшасz съ пост0мъ, предaста и5хъ гDеви, въ нег0же ўвёроваша. |
|
24
|
24
|
| І, перейшовши Пісидію, прийшли до Памфилії, | И# прошє1дша пісідjю, пріид0ста въ памфmлjю: |
|
25
|
25
|
| і, проповідавши слово Господнє в Пергії, прийшли до Атталії; | и3 глагHлавша въ пергjи сл0во гDне, снид0ста во ґтталjю |
|
26
|
26
|
| а звідтіль відпливли до Антиохії, звідки були передані благодаті Божій на діло, яке й виконали. | и3 tтyду tплhста во ґнтіохjю, tню1дуже бёста прє1дана блгdти б9іей въ дёло, є4же скончaста. |
|
27
|
27
|
| Прибувши туди і зібравши церкву, вони розказали все, що зробив Бог з ними і як Він відкрив двері віри язичникам. | Пришє1дша же и3 собр†вша цRковь, сказaста, є3ли6ка сотвори2 бGъ съ ни1ма и3 ћкw tвeрзе kзhкwмъ двeрь вёры: |
|
28
|
28
|
| І перебували там з учениками чимало часу. | пребhста же тaмw врeмz не мaло со ўчн7ки6. |
|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
| Деякі, прийшовши з Юдеї, учили братів: «Якщо не обріжетесь за обрядом Мойсеєвим, не можете спастися». | И# нёцыи сшeдше t їудeи, ўчaху брaтію, ћкw ѓще не њбрёжетесz по њбhчаю мwmсeову, не м0жете спасти1сz. |
|
2
|
2
|
| Коли ж виникла незгода і чимале змагання Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павло і Варнава і дехто інший з них пішли в цій справі до апостолів і пресвітерів у Єрусалим. | Бhвшей же рaспри и3 стzзaнію не мaлу пavлу и3 варнaвэ къ ни6мъ, ўчини1ша взhти пavлу и3 варнaвэ и3 нBкимъ други6мъ t ни1хъ ко ґпcлwмъ и3 стaрцємъ во їеrли1мъ њ вопрошeніи сeмъ. |
|
3
|
3
|
| Отже, послані церквою, вони проходили через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників, і творили велику радість усім браттям. | Nни1 же u5бо, предп0слани бhвше t цRкве, прохождaху фінікjю и3 самарjю, повёдающе њбращeніе kзhкwвъ, и3 творsху рaдость вeлію всeй брaтіи. |
|
4
|
4
|
| Прийшовши до Єрусалима, вони були прийняті церквою, апостолами і пресвітерами і сповістили про все, що Бог учинив з ними і як відкрив двері віри язичникам. | Пришeдше же во їеrли1мъ, пріsти бhша t цRкве и3 ґпcлъ и3 стaрєцъ, сказaша же, є3ли6ка сотвори2 бGъ съ ни1ми и3 ћкw tвeрзе kзhкwмъ двeрь вёры. |
|
5
|
5
|
| Тоді встали деякі з фарисейської єресі, які увірували, і говорили, що треба обрізувати язичників та заповісти їм додержувати закон Мойсеїв. | (За? lѕ7.) Востaша же нёцыи t є4реси фарісeйскіz вёровавшіи, глаг0люще, ћкw подобaетъ њбрёзати и5хъ, завэщавaти же блюсти2 зак0нъ мwmсeовъ. |
|
6
|
6
|
| Апостоли й пресвітери зібралися для розгляду цієї справи. | Собрaшасz же ґпcли и3 стaрцы вёдэти њ словеси2 сeмъ. |
|
7
|
7
|
| Після тривалого обговорення Петро встав і сказав їм: «Мужі-браття! Ви знаєте, що Бог із перших днів обрав з-поміж нас мене, щоб із моїх уст язичники почули слово Євангелія і увірували; | Мн0гу же взыскaнію бhвшу, востaвъ пeтръ речE къ ни6мъ: мyжіе брaтіе, вы2 вёсте, ћкw t днjй пeрвыхъ бGъ въ нaсъ и3збрA ўсты6 мои1ми ўслhшати kзhкwмъ сл0во бlговёстіz и3 вёровати: |
|
8
|
8
|
| і Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши їм Духа Святого, як і нам; | и3 с®цевёдецъ бGъ свидётелствова и5мъ, дaвъ и5мъ д¦а с™aго, ћкоже и3 нaмъ, |
|
9
|
9
|
| і не поклав ніякої різниці між нами і ними, вірою очистивши серця їхні. | и3 ничт0же разсуди2 междY нaми же и3 џнэми, вёрою њчи1щь сердцA и4хъ: |
|
10
|
10
|
| Що ж ви нині спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шию учеників ярмо, яке ні батьки наші, ні ми не могли понести? | нн7э u5бо что2 и3скушaете бGа, (хотsще) возложи1ти и4го на вы6и ўчн7кHмъ, є3гHже ни nтцы2 нaши, ни мы2 возмог0хомъ понести2; |
|
11
|
11
|
| Але ми віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, як і вони». | но блгdтію гDа ї}са хrтA вёруемъ спcти1сz, ћкоже и3 nни2. |
|
12
|
12
|
| Тоді замовкли всі, що зібралися, і слухали Варнаву і Павла, які розповідали про знамення й чудеса, створені Богом через них серед язичників. | Ўмолчa же всE мн0жество и3 послyшаху варнaвы и3 пavла повёдающєю, є3ли6ка сотвори2 бGъ знaмєніz и3 чудесA во kзhцэхъ и4ма. |
|
13
|
13
|
| Коли ж вони замовкли, почав говорити Яків і сказав: «Мужі-браття! Послухайте мене. | По ўмолчaніи же є3ю2, tвэщA їaкwвъ глаг0лz: мyжіе брaтіе, послyшайте менE: |
|
14
|
14
|
| Симон розповів, як Бог спершу зглянувся на язичників, щоб зібрати з них народ в ім’я Своє. | сmмеHнъ повёда, ћкw прeжде бGъ посэти2 пріsти t kзы6къ лю1ди њ и4мени своeмъ: |
|
15
|
15
|
| І з цим згідні слова пророків, як написано: | и3 семY согласyютъ словесA прbрHкъ, ћкоже пи1шетъ: |
|
16
|
16
|
| «Потім повернуся і відбудую скинію Давидову, що впала, і те, що в ній зруйноване, відновлю і виправлю її, | по си1хъ њбращyсz и3 сози1жду кр0въ дв7довъ пaдшій, и3 раскHпанаz є3гw2 сози1жду и3 и3спрaвлю є3го2, |
|
17
|
17
|
| щоб шукали Господа інші люди і всі народи, серед яких звіститься ім’я Моє», — говорить Господь, Який творить усе це. | ћкw да взhщутъ пр0чіи человёцы гDа, и3 вси2 kзhцы, въ ни1хже наречeсz и4мz моE, гlетъ гDь, творsй сі‰ вс‰. |
|
18
|
18
|
| Відомі Богові споконвіку всі діла його. | Раз{мна t вёка сyть бGови вс‰ дэлA є3гw2. |
|
19
|
19
|
| Тому, я гадаю, не треба перешкоджати язичникам, які навертаються до Бога, | Сегw2 рaди ѓзъ суждY не стужaти t kзы6къ њбращaющымсz къ бGу, |
|
20
|
20
|
| а написати їм, щоб вони утримувалися від оскверненого ідолами, від блуду, задушенини і крови і щоб не робили іншим того, чого не бажають собі. | но заповёдати и5мъ њгребaтисz t трeбъ јдwлскихъ и3 t блудA и3 ўдaвленины и3 t кр0ве, и3 є3ли6ка неугHдна себЁ сyть, и3ны6мъ не твори1ти. |
|
21
|
21
|
| Бо закон Мойсеїв з давніх родів має по всіх містах тих, які проповідують його‚ і читається в синагогах кожної суботи». | Мwmсeй бо t родHвъ дрeвнихъ по всBмъ градHмъ проповёдающыz є3го2 и4мать, въ с0нмищихъ по вс‰ суббw6ты чт0мый. |
|
22
|
22
|
| Тоді апостоли і пресвітери з усією церквою розсудили, обравши з свого середовища мужів, послати їх до Антиохії з Павлом і Варнавою, а саме: Іуду, прозваного Варсавою, та Силу, мужів, які начальствували між браттями, | ТогдA и3зв0лисz ґпcлwмъ и3 стaрцємъ со всeю цRковію, и3збрaвше м{жа t ни1хъ, послaти во ґнтіохjю съ пavломъ и3 варнaвою, їyду нарицaемаго варсaву, и3 сjлу, м{жа нарHчита въ брaтіи, |
|
23
|
23
|
| написавши і вручивши їм таке: «Апостоли, і пресвітери і браття — браттям з язичників, які знаходяться в Антиохії, Сирії та Киликії: радійте. | написaвше рукaма и4хъ сі‰: ґпcли и3 стaрцы и3 брaтіz, сyщымъ во ґнтіохjи и3 сmрjи и3 кілікjи брaтіzмъ, и5же t kзы6къ, (њ гDэ) рaдоватисz. |
|
24
|
24
|
| Оскільки ми почули, що деякі, що вийшли від нас, стурбували вас своїми словами і похитнули ваші душі, кажучи, що треба обрізуватися і дотримувати закон, чого ми їм не доручали, | Понeже слhшахомъ, ћкw нёцыи t нaсъ и3зшeдше возмути1ша вaсъ словесы2, развращaюще дyшы вaшz, глаг0люще њбрёзатисz и3 блюсти2 зак0нъ, и5мже мы2 не завэщaхомъ: |
|
25
|
25
|
| то ми, зібравшись, однодушно розсудили: обрати мужів і послати їх до вас з улюбленими нашими Варнавою і Павлом, | и3зв0лисz нaмъ собрaвшымсz є3динодyшнw, и3збр†нныz мyжы послaти къ вaмъ, съ возлю1бленныма нaшима варнaвою и3 пavломъ, |
|
26
|
26
|
| чоловіками, які віддали душі свої за Ім’я Господа нашого Ісуса Христа. | человёкома предaвшема дyшы сво‰ њ и4мени гDа нaшегw ї}са хrтA: |
|
27
|
27
|
| Отже, ми послали Юду та Силу, котрі пояснять вам те саме і словами. | послaхомъ u5бо їyду и3 сjлу, и3 тёхъ сл0вомъ сказyющихъ т†zжде: |
|
28
|
28
|
| Бо вгодно Святому Духові і нам не покладати на вас більше ніякого тягаря, крім цього необхідного: | и3зв0лисz бо с™0му д¦у и3 нaмъ, ничт0же мн0жае возложи1ти вaмъ тzготы2, рaзвэ нyждныхъ си1хъ: |
|
29
|
29
|
| утримуватися від ідоложертовного, і крови, і задушенини, і блуду і не робити іншим того, чого собі не бажаєте. Дотримуючись цього, добре зробите. Будьте здорові!» | њгребaтисz t їдwложeртвенныхъ и3 кр0ве, и3 ўдaвленины и3 блудA: и3 є3ли6ка не х0щете вaмъ бhти, други6мъ не твори1те: t ни1хже соблюдaюще себE, д0брэ сотворитE. Здрaвствуйте. |
|
30
|
30
|
| Отже, посланці прийшли до Антиохії і, зібравши людей, вручили послання. | Nни1 же u5бо п0слани бhвше пріид0ша во ґнтіохjю, и3 собрaвше нар0дъ, вдaша послaніе. |
|
31
|
31
|
| Вони ж, прочитавши, зраділи цьому повчанню. | Прочeтше же, возрaдовашасz њ ўтэшeніи. |
|
32
|
32
|
| Іуда і Сила, будучи самі пророками, щедрими словами наставляли братію і утвердили її. | Їyда же и3 сjла, и3 т† прbрHка с{ща, сл0вомъ мн0зэмъ ўтёшиста брaтію и3 ўтверди1ста. |
|
33
|
33
|
| Пробувши там якийсь час, вони з миром були відпущені браттями до апостолів. | Пребы6вша же тaмw врeмz, tпущє1на бhста съ ми1ромъ t брaтій ко ґпcлwмъ. |
|
34
|
34
|
| Але Силі захотілося зостатися там (а Іуда повернувся до Єрусалима). | И#зв0лисz же сjлэ пребhти тaмw, їyда же возврати1сz во їеrли1мъ. |
|
35
|
35
|
| Павло ж і Варнава жили в Антиохії, навчаючи і благовістячи разом з багатьма іншими слово Господнє. | (За? lз7.) Пavелъ же и3 варнaва живsста во ґнтіохjи, ўч†ща и3 благовэств{юща сл0во гDне, и3 со и3нёми мн0гими. |
|
36
|
36
|
| Через деякий час Павло сказав Варнаві: «Ходімо знов і відвідаємо братів наших по всіх містах, де ми проповідували слово Господнє, як вони живуть». | По нёкихъ же днeхъ речE пavелъ къ варнaвэ: возврaщшесz подобaетъ посэти1ти брaтію нaшу во всёхъ градёхъ, въ ни1хже проповёдахомъ сл0во гDне, кaкw пребывaютъ. |
|
37
|
37
|
| Варнава ж захотів узяти з собою Іоана, званого Марком, | Варнaва же восхотЁ поsти съ соб0ю їwaнна нарицaемаго мaрка: |
|
38
|
38
|
| але Павло вважав, що не слід брати з собою того, хто відстав від них у Памфилії і не пішов з ними на діло, на яке вони були послані. | пavелъ же глаг0лаше tстyпльшагw t нaю t памфmлjи и3 не шeдшагw съ нaма на дёло, на нeже п0слани бhхомъ, не поsти сего2 съ соб0ю. |
|
39
|
39
|
| Це призвело до незгоди, так що вони розлучилися один з одним; і Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру; | Бhсть u5бо рaспрz, ћкw tлучи1тисz и4ма t себє2: варнaва ќбw поeмь мaрка tплы2 въ кЂпръ: |
|
40
|
40
|
| а Павло, обравши собі Силу, пішов, ввірений братією благодаті Божій, | пavелъ же и3збрaвъ сjлу и3зhде прeданъ блгdти б9іей t брaтій, |
|
41
|
41
|
| і проходив через Сирію і Киликію, утверджуючи церкви. | прохождaше же сmрjю и3 кілікjю, ўтверждaz цRкви. |
|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
| Дійшов він до Дервії і Лістри. І ось був там один ученик на ім’я Тимофій, у якого мати була юдеянка, що увірувала, а батько — еллін, | Пріи1де же въ дeрвію и3 лЂстру. И# сE, ўчн7къ нёкій бЁ тY, и4менемъ тімоfeй, сhнъ жены2 нёкіz їудeаныни вёрны, nтцa же є4ллина: |
|
2
|
2
|
| і про якого свідчили браття, що перебували в Лістрі та Іконії. | и4же свидётелствованъ бЁ t сyщихъ въ лЂстрэхъ и3 їконjи брaтіи. |
|
3
|
3
|
| Павло захотів узяти його з собою; і взявши, обрізав його заради юдеїв, що були в тих місцях; бо всі знали про батька його, що він був еллін. | Сего2 восхотЁ пavелъ съ соб0ю и3зhти: и3 пріeмь њбрёза є3го2, їудє1й рaди сyщихъ на мёстэхъ џнэхъ: вёдzху бо вси2 nтцA є3гw2, ћкw є4ллинъ бsше. |
|
4
|
4
|
| Проходячи ж по містах, вони передавали вірним дотримуватися постанов, схвалених апостолами і пресвітерами в Єрусалимі. | И# ћкоже прохождaху грaды, предаsше и5мъ храни1ти ўстaвы суждє1нныz t ґпcлъ и3 стaрєцъ, и5же во їеrли1мэ. |
|
5
|
5
|
| І церкви утверджувалися вірою і повсякденно зростали кількісно. | ЦRкви же ўтверждaхусz вёрою и3 прибывaху въ число2 по вс‰ дни6. |
|
6
|
6
|
| Коли ж вони пройшли Фригію та Галатійську країну, заборонив їм Святий Дух проповідувати слово в Асії. | Прошeдше же фрmгjю и3 галатjйскую странY, возбранeни (бhша) t с™aгw д¦а глаг0лати сл0во во ґсjи. |
|
7
|
7
|
| Дійшовши до Місії, вони поривалися йти у Вифинію; але Дух не допустив їх. | Пришeдше же въ мmсjю, покушaхусz въ віfmнjю поити2: и3 не њстaви и4хъ д¦ъ. |
|
8
|
8
|
| Перейшовши ж Місію, вони зійшли в Троаду. | Прешeдше же мmсjю, снид0ша въ трwaду. |
|
9
|
9
|
| І було Павлові вночі видіння: один муж, македонянин, стояв і благав його, кажучи: «Прийди до Македонії і допоможи нам». | И# видёніе въ нощи2 kви1сz пavлу: мyжъ нёкій бЁ макед0нzнинъ стоS, молS є3го2 и3 глаг0лz: пришeдъ въ макед0нію, помози2 нaмъ. |
|
10
|
10
|
| Після цього видіння зараз же ми вирішили йти до Македонії, зрозумівши, що нас покликав Господь благовістити там. | И# ћкоже видёніе ви1дэ, ѓбіе взыскaхомъ и3зhти въ макед0нію, разумёвше, ћкw призвA ны2 гDь благовэсти1ти и5мъ. |
|
11
|
11
|
| Отже, вирушивши з Троади, ми прибули до Самофракії, а другого дня до Hеаполя, | Tвeзшесz же t трwaды, пріид0хомъ въ самоfрaкъ, воyтріе же въ неап0ль, |
|
12
|
12
|
| звідти ж у Филипи; це перше місто в тій частині Македонії, колонія. У тому місті ми пробули кілька днів. | tтyду же въ філjппы, и4же є4сть пeрвый грaдъ чaсти макед0ніи, колHніа. Бёхомъ же въ т0мъ грaдэ пребывaюще дни6 нBкіz. |
|
13
|
13
|
| А суботнього дня ми вийшли за місто до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і, сівши, розмовляли з жінками, які посходились. | Въ дeнь же суббHтный и3зыд0хомъ в0нъ и3з8 грaда при рэцЁ, и3дёже мнsшесz моли1твенница бhти, и3 сёдше глаг0лахомъ къ собрaвшымсz женaмъ. |
|
14
|
14
|
| І слухала одна жінка на ймення Лідія, з міста Фіатір, що торгувала багряницею, яка шанувала Бога; і Господь відкрив їй серце слухати уважно те, про що говорив Павло. | И# нёкаz женA, и4менемъ лmдjа, порфmропродaлница t грaда fmатjрскагw, чтyщи бGа, послyшаше: є4йже гDь tвeрзе сeрдце внимaти глаг0лємымъ t пavла. |
|
15
|
15
|
| Коли ж вона та її домашні охрестились, то благала нас, кажучи: «Якщо ви визнали мене вірною Господу, то увійдіть у мій дім і живіть у мене»; і переконала нас. | Ћкоже крести1сz тA и3 д0мъ є3S, молsше ны2 глаг0лющи: ѓще ўсмотри1сте мS вёрну гDеви бhти, вшeдше въ д0мъ м0й, пребyдите. И# принyди нaсъ. |
|
16
|
16
|
| Сталося ж, як ішли ми на молитву, зустріла нас одна служниця, яка мала духа віщування і яка віщуванням давала великий прибуток своїм господарям. | (За? l}.) Бhсть же и3дyщымъ нaмъ на моли1тву, nтрокови1ца нёкаz и3мyщаz дyхъ пытли1въ срёте нaсъ, ћже стzжaніе мн0го даsше господє1мъ свои6мъ волхвyющи. |
|
17
|
17
|
| Йдучи за Павлом і за нами, вона кричала, кажучи: «Ці чоловіки — раби Бога Всевишнього, які звіщають нам путь спасіння». | ТA послёдовавши пavлу и3 нaмъ, взывaше глаг0лющи: сjи человёцы раби2 бGа вhшнzгw сyть, и5же возвэщaютъ нaмъ пyть спcніz. |
|
18
|
18
|
| Це вона робила багато днів. Павло, розгнівавшись, обернувся і сказав духові: «Повеліваю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї». І дух вийшов відразу. | Сe же творsше на мнHги дни6. Стужи1въ же си2 пavелъ и3 њбрaщьсz, дyхови речE: запрещaю ти2 и4менемъ ї}са хrтA, и3зhди и3з8 неS. И# и3зhде въ т0мъ часЁ. |
|
19
|
19
|
| Господарі ж її, побачивши, що втратили надію на їхній прибуток, схопили Павла й Силу і потягли на площу до начальників. | Ви1дэвше же госп0діе є3S, ћкw и3зhде надeжда стzжaніz и4хъ, поeмше пavла и3 сjлу, влек0ша на т0ргъ ко кнzзє1мъ, |
|
20
|
20
|
| І, привівши їх до воєвод, сказали: «Ці люди, будучи юдеями, збурюють наше місто | и3 привeдше и5хъ къ воев0дамъ, рёша: сjи человёцы возмущaютъ грaдъ нaшъ, їудeє сyще, |
|
21
|
21
|
| і проповідують звичаї, яких нам, римлянам, не личить ні приймати, ні виконувати». | и3 завэщавaютъ њбы6чаи, ±же не дост0итъ нaмъ пріимaти ни твори1ти, ри1млzнwмъ сyщымъ. |
|
22
|
22
|
| Hарод також піднявся на них, а воєводи, зірвавши з них одяг, звеліли бити їх палицями | И# сни1десz нар0дъ на ни1хъ, и3 воевHды растерзaвше и4ма ри6зы, велsху пaлицами би1ти и5хъ: |
|
23
|
23
|
| і, нанісши їм багато ударів, вкинули у в’язницю, наказавши в’язничному сторожеві пильно стерегти їх. | мнHги же дaвше и4ма р†ны, всади1ша въ темни1цу, завэщaвше темни1чному стрaжу твeрдw стрещи2 и5хъ: |
|
24
|
24
|
| Одержавши такий наказ, він вкинув їх у внутрішню в’язницю і ноги їхні забив у колоду. | и4же таково2 завэщaніе пріeмь, всади2 и5хъ во внyтреннюю темни1цу и3 н0ги и4хъ заби2 въ клaдэ. |
|
25
|
25
|
| Близько опівночі Павло і Сила, молячись, прославляли Бога; в’язні ж слухали їх. | Въ полyнощи же пavелъ и3 сjла мол‰щасz поsста бGа: послyшаху же и4хъ ю4зницы. |
|
26
|
26
|
| Раптом стався великий землетрус, так що захиталася основа в’язницi; і враз відчинились усі двері, і кайдани на всіх послабли. | Внезaпу же трyсъ бhсть вeлій, ћкw поколебaтисz њсновaнію темни1чному: tверз0шасz же ѓбіе двє1ри вс‰, и3 всBмъ ю4зы њслабёша. |
|
27
|
27
|
| В’язничний сторож, прокинувшись і побачивши, що двері в’язниці відчинені, вихопив меч і хотів накласти на себе руки, думаючи, що в’язні втекли. | Возбyждьсz же темни1чный стрaжъ и3 ви1дэвъ tвє1рсты двє1ри темни1цы, и3звлeкъ н0жъ, хотsше себE ўби1ти, мнS и3збёгшz ю4зники. |
|
28
|
28
|
| Але Павло вигукнув голосно: «Hе роби собі ніякого зла, бо всі ми тут». | Возгласи1 же глaсомъ вeліимъ пavелъ глаг0лz: ничт0же сотвори2 себЁ ѕлA, вси1 бо є3смы2 здЁ. |
|
29
|
29
|
| Він же, зажадавши світла, вбіг до в’язницi; і припав у тремтінні до Павла і Сили, | Проси1въ же свэщи2 вскочи2, и3 трeпетенъ бhвъ, припадE къ пavлу и3 сjлэ, |
|
30
|
30
|
| і, вивівши їх геть, сказав: «Господарі мої, що мені робити, щоб спастися?» | и3 и3звeдъ и5хъ в0нъ, речE: госп0діе, чт0 ми подобaетъ твори1ти, да сп7сyсz; |
|
31
|
31
|
| Вони ж сказали: «Віруй у Господа Ісуса Христа і спасешся ти і весь дім твій». | W$на же рек0ста: вёруй въ гDа ї}са хrтA, и3 сп7сeшисz ты2 и3 вeсь д0мъ тв0й. |
|
32
|
32
|
| І проповідали слово Господнє йому і всім, хто був у домі його. | И# глаг0ласта є3мY сл0во гDне, и3 всBмъ, и5же въ домY є3гw2. |
|
33
|
33
|
| І, взявши їх тієї ж години ночі, він обмив їхні рани і негайно охрестився сам і всі домашні його. | И# поeмь | въ т0йже чaсъ н0щи, и3змы2 t рaнъ и3 крести1сz сaмъ и3 свои2 є3мY вси2 ѓбіе: |
|
34
|
34
|
| І, привівши їх у свій дім, запропонував трапезу і радів з усім домом своїм, що увірував у Бога. | ввeдъ же | въ д0мъ св0й, постaви трапeзу и3 возрaдовасz со всёмъ д0момъ свои1мъ, вёровавъ бGу. |
|
35
|
35
|
| Коли ж настав день, воєводи послали міських служителів сказати: «Відпусти людей тих». | Дню1 же бhвшу, послaша воевHды пaличники, глаг0люще: tпусти2 человBка w4на. |
|
36
|
36
|
| В’язничний сторож сказав про це Павлові: «Воєводи прислали, щоб відпустити вас; отже, вийдіть тепер і йдіть з миром». | Сказa же темни1чный стрaжъ словесA сі‰ пavлу, ћкw послaша воевHды, да tпущє1на бyдета: нн7э u5бо и3зшє1дша, и3ди1та съ ми1ромъ. |
|
37
|
37
|
| Але Павло відказав їм: «Hас, римських громадян, без суду прилюдно били, кинули у в’язницю, а тепер тайкома випускають? Hі, нехай прийдуть і самі виведуть нас». | Пavелъ же речE къ ни6мъ: би1вше нaю пред8 людьми2, неwсуждє1нна человBка ри6млzнина с{ща, всади1ша въ темни1цу, и3 нн7э w4тай и3зв0дzтъ нaю; ни1 бо: но да пришeдше сaми и3зведyтъ нaю. |
|
38
|
38
|
| Міські служителі сказали ці слова воєводам, і ті злякались, почувши, що це римські громадяни. | Сказaша же пaличницы воев0дамъ глаг0лы сі‰: и3 ўбоsшасz слhшавше, ћкw ри6млzнина є3стA. |
|
39
|
39
|
| І, прийшовши, вибачились перед ними, і, вивівши, просили йти собі з міста. | И# пришeдше ўмоли1ша и5хъ и3 и3звeдше молsху и3зhти и3з8 грaда. |
|
40
|
40
|
| Вони ж, вийшовши з в’язниці, прийшли до Лідії і, побачивши братів, повчали їх, і пішли. | И#зшє1дша же и3з8 темни1цы пріид0ста къ лmдjи, и3 ви6дэвша брaтію, ўтёшиста и5хъ и3 и3зыд0ста. |
|
Глава 17
|
Главa з7i
|
|
1
|
1
|
| Пройшовши через Амфіполь і Аполлонію, (вони) прийшли до Фессалоніки, де була юдейська синагога. | (За? lf7.) Прешє1дша же ґмфіп0ль и3 ґполлHнію, внид0ста въ солyнь, и3дёже бЁ с0нмище їудeйское. |
|
2
|
2
|
| Павло, за своїм звичаєм, пішов до них і три суботи говорив з ними з Писання, | По њбhчаю же своемY пavелъ вни1де къ ни6мъ и3 по суббw6ты три2 стzзaшесz съ ни1ми t писaній, |
|
3
|
3
|
| відкриваючи та доводячи їм, що «Христу належало постраждати і воскреснути з мертвих, і що цей Христос є Ісус, Якого я проповідую вам». | сказyz и3 предлагaz и5мъ, ћкw хrтY подобaше пострадaти и3 воскrнути t мeртвыхъ, и3 ћкw сeй ї}съ, є3г0же ѓзъ проповёдую вaмъ, є4сть хrт0съ. |
|
4
|
4
|
| І деякі з них увірували і приєдналися до Павла та Сили, як з еллінів, що визнають Бога, дуже багато, так і зі знатних жінок чимало. | И# нёцыи t ни1хъ вёроваша и3 приложи1шасz къ пavлу и3 сjлэ, t чести1выхъ є4ллинъ мн0жество мн0го и3 t жeнъ благор0дныхъ не мaлw. |
|
5
|
5
|
| Але юдеї, які не увірували, запалившись заздрістю і взявши з майдану деяких негідних людей, зібралися натовпом і збурювали місто і, приступивши до дому Ясонового, намагалися вивести їх до народу. | Возревновaвше же непок0ршіисz їудeє и3 пріeмше крам0лники нBкіz мyжы ѕлы6z, и3 собрaвше нар0дъ, м0лвzху по грaду: нашeдше же на д0мъ їасс0новъ, и3скaху и5хъ и3звести2 къ нар0ду. |
|
6
|
6
|
| Hе знайшовши ж їх, потягли Ясона і деяких братів до міських начальників з криком, що ці всесвітні підбурювачі прийшли сюди, | Не њбрётше же и4хъ, влечaху їасс0на и3 нBкіz t брaтій ко градоначaлникwмъ, вопію1ще, ћкw, и5же разврати1ша вселeнную, сjи и3 здЁ пріид0ша, |
|
7
|
7
|
| а Ясон прийняв їх; і всі вони діють проти повелінь кесаря, визнаючи іншого царем — Ісуса. | и5хже пріsтъ їасс0нъ: и3 сjи вси2 проти1внw велёніємъ кeсарєвымъ творsтъ, цRS глаг0люще и3н0го бhти, ї}са. |
|
8
|
8
|
| І стривожили народ та міських начальників, що слухали їх. | Смzт0ша же нар0дъ и3 градоначaлники слhшащыz сі‰: |
|
9
|
9
|
| Але ті, одержавши від Ясона та інших запоруку, відпустили їх. | взeмше же дов0лное t їасс0на и3 t пр0чихъ, tпусти1ша и5хъ. |
|
10
|
10
|
| Hегайно вночі браття відправили Павла та Силу до Верії, прибувши до якої, вони пішли до синагоги юдейської. | Брaтіz же ѓбіе въ нощи2 tслaша пavла и3 сjлу въ бeрію: и5же пришє1дша, и3д0ста въ соб0ръ їудeйскій. |
|
11
|
11
|
| Тутешні були добродушніші, ніж жителі Фессалоніки: вони прийняли слово з усією ревністю, щоденно розбираючи Писання, чи точно це так. | Сjи же бsху благор0днэйши живyщихъ въ солyни, и5же пріsша сл0во со всёмъ ўсeрдіемъ, по вс‰ дни6 разсуждaюще пис†ніz, ѓще сyть сі‰ тaкw. |
|
12
|
12
|
| І багато з них увірувало, та з еллінських почесних жінок і чоловіків чимало. | Мн0зи u5бо t ни1хъ вёроваша, и3 t є4ллинскихъ жeнъ благоwбрaзныхъ и3 мужeй не мaлw. |
|
13
|
13
|
| Але коли фессалонікійські юдеї довідалися, що і у Верії проповідано Павлом слово Боже, то прийшли і туди, збуджуючи та підбурюючи народ. | И# ћкw ўвёдаша и5же t солyнz їудeє, ћкw и3 въ бeріи проповёдасz t пavла сл0во б9іе, пріид0ша и3 тaмw дви1жуще и3 смущaюще нар0ды. |
|
14
|
14
|
| Тоді браття зараз же відпустили Павла, який ішов немовби до моря; а Сила і Тимофій зосталися там. | Ѓбіе же тогдA брaтіz tпусти1ша пavла и3ти2 на пом0ріе: њстaста же сjла и3 тімоfeй тaмw. |
|
15
|
15
|
| Ті, що супроводжували Павла, провели його до Афін і, одержавши наказ щодо Сили й Тимофія, щоб вони швидше прийшли до нього, відбули. | Провождaющіи же пavла вед0ша є3го2 дaже до ґfи1нъ, и3 пріeмше зaповэдь къ сjлэ и3 тімоfeю, да ћкw скорёе пріи1дутъ къ немY, и3зыд0ша. |
|
16
|
16
|
| Чекаючи їх в Афінах, Павло збурився духом, бачачи це місто‚ повне ідолів. | (За? м7.) Во ґfи1нэхъ же ждyщу и4хъ пavлу, раздражaшесz дyхъ є3гw2 въ нeмъ зрsщемъ јдwлъ п0лнъ сyщь грaдъ. |
|
17
|
17
|
| Тож він говорив у синагозі з юдеями і тими, які шанують Бога, і кого він зустрічав щоденно на майдані. | Стzзaшесz же u5бо на с0нмищи со їудє1и и3 съ чести1выми, и3 на т0ржищи по вс‰ дни6 съ приключaющимисz. |
|
18
|
18
|
| Деякі з епікурейських філософів та стоїків почали сперечатися з ним; одні говорили: «Що хоче сказати цей марнослівець?» А інші: «Здається, він проповідує про чужі божества», бо він благовістив їм про Ісуса і воскресіння. | Нёцыи же t є3пікyръ и3 t стHікъ філосHфъ стzзaхусz съ ни1мъ: и3 нёцыи глаг0лаху: что2 ќбw х0щетъ суесл0вивый сeй глаг0лати; И#нjи же: чужди1хъ богHвъ мни1тсz проповёдникъ бhти: ћкw ї}са и3 воскrніе благовэствовaше и5мъ. |
|
19
|
19
|
| І, взявши його, привели до ареопагу і говорили: «Чи можемо ми знати, що це за нове вчення, що ти його проповідуєш? | (За?.) Поeмше же є3го2, вед0ша на ґреопaгъ, глаг0люще: м0жемъ ли разумёти, что2 н0вое сіE глаг0лемое тоб0ю ў§ніе; |
|
20
|
20
|
| Бо щось дивовижне ти вкладаєш у вуха наші. Тому хочемо знати, що це таке?» | стр†нна бо нBкаz влагaеши во ўшесA н†ша: х0щемъ u5бо разумёти, что2 хотsтъ сі‰ бhти; |
|
21
|
21
|
| Усі ж афіняни та чужоземці, які жили серед них, ні в чому так охоче не проводили час, як у тому, щоб говорити або слухати про щось нове. | Ґfинeє же вси2 и3 приходsщіи стрaнніи ни во чт0же и4но ўпражнsхусz, рaзвэ глаг0лати что2 и3ли2 слhшати н0вое. |
|
22
|
22
|
| Павло, ставши серед ареопагу, сказав: «Афіняни! З усього бачу я, що ви начебто особливо побожні. | Стaвъ же пavелъ посредЁ ґреопaга, речE: мyжіе ґfинeйстіи, по всемY зрю2 вы2 ѓки благочести6выz: |
|
23
|
23
|
| Бо, проходячи і оглядаючи ваші святині, я знайшов і жертовник, на якому написано: «Незнаному Боговi». Саме Цього, Якого ви, не знаючи, шануєте, я і проповідую вам. | проходs бо и3 соглsдаz чествов†ніz в†ша, њбрэт0хъ и3 кaпище, на нeмже бЁ напи1сано: невёдомому бGу. Е#г0же u5бо не вёдуще (благолёпнэ) чтетE, сего2 ѓзъ проповёдую вaмъ. |
|
24
|
24
|
| Бог‚ що створив світ і все, що в ньому, Він‚ будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе | БGъ сотвори1вый мjръ и3 вс‰, ±же въ нeмъ, сeй нб7сE и3 земли2 гDь сhй, не въ рукотворeнныхъ хрaмэхъ живeтъ, |
|
25
|
25
|
| і не вимагає служіння людських рук, ніби в чомусь мав би потребу, Сам даючи усьому життя і дихання‚ і все. | ни t рyкъ человёческихъ ўгождє1ніz пріeмлетъ, трeбуz что2, сaмъ даS всBмъ жив0тъ и3 дыхaніе и3 вс‰: |
|
26
|
26
|
| Від однієї крови створив увесь рід людський для проживання по всій землі, наперед визначивши часи і межі їх перебування, | сотвори1лъ же є4сть t є3ди1ныz кр0ве вeсь kзhкъ человёчь, жи1ти по всемY лицY земн0му, ўстaвивъ пред8учинє1наz временA и3 предёлы селeніz и4хъ, |
|
27
|
27
|
| щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас: | взыскaти гDа, да понE њсsжутъ є3го2 и3 њбрsщутъ, ћкw не далeче t є3ди1нагw коегHждо нaсъ сyща: |
|
28
|
28
|
| бо ми Hим живемо‚ і рухаємось‚ і існуємо, як і деякі з ваших віршотворців говорили: «Ми Його і рід». | њ нeмъ бо живeмъ и3 дви1жемсz и3 є3смы2, ћкоже и3 нёцыи t вaшихъ кни6жникъ рек0ша: сегH бо и3 р0дъ є3смы2. |
|
29
|
29
|
| Отже, будучи родом Божим, ми не повинні думати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каменя, що приймає образ через мистецтво та домисел людський. | Р0дъ u5бо сyще б9ій, не д0лжни є3смы2 непщевaти под0бно бhти бжcтво2 злaту, и3ли2 сребрY, и3ли2 кaменю худ0жнэ начертaну, и3 смышлeнію человёчу: |
|
30
|
30
|
| Залишаючи часи невідання, Бог нині повеліває всім людям усюди покаятися; | лBта u5бо невёдэніz презирaz бGъ, нн7э повелэвaетъ человёкwмъ всBмъ всю1ду покazтисz: |
|
31
|
31
|
| бо Він визначив день, у який праведно судитиме весь світ, через наперед настановленого Hим Мужа, подавши свідчення всім через воскресіння Його з мертвих». | занE ўстaвилъ є4сть дeнь, въ џньже х0щетъ суди1ти вселeннэй въ прaвдэ, њ мyжи, є3г0же пред8устaви, вёру подаS всBмъ, воскRси1въ є3го2 t мeртвыхъ. |
|
32
|
32
|
| Почувши про воскресіння мертвих, одні глузували, а інші говорили: «Про це послухаємо тебе іншим часом». | Слhшавше же воскrніе мeртвыхъ, џвіи ќбw ругaхусz, џвіи же рёша: да слhшимъ тS пaки њ сeмэ. |
|
33
|
33
|
| І Павло вийшов з-поміж них. | И# тaкw пavелъ и3зhде t среды2 и4хъ. |
|
34
|
34
|
| Деякі мужі, приєднавшись до нього, увірували; між ними був Діонисій Ареопагіт і жінка на ім’я Дамар та інші з ними. | Нёцыи же мyжіе прилэпи1вшесz є3мY, вёроваша: въ ни1хже бЁ и3 діонЂсій ґреопагjтскій, и3 женA и4менемъ дaмарь, и3 друзjи съ ни1ми. |
|
Глава 18
|
Главa }i
|
|
1
|
1
|
| Після цього Павло, залишивши Афіни, прийшов до Коринфа; | По си1хъ же tлучи1всz пavелъ t ґfи1нъ, пріи1де въ корjнfъ: |
|
2
|
2
|
| і, знайшовши одного юдея, на ім’я Акила, родом із Понту, який недавно прийшов з Італії, і Прискіллу, жінку його, — бо Клавдій звелів усім юдеям покинути Рим, — прийшов до них; | и3 њбрётъ нёкоего їудeанина и4менемъ ґкЂлу, п0нтzнина р0домъ, н0вw пришeдша t їталjи, и3 пріскjллу женY є3гw2: занE повелёлъ бsше клаvдjй tлучи1тисz всBмъ їудeємъ t ри1ма: пріи1де къ ни6мъ, |
|
3
|
3
|
| і, за однорідністю ремесла, залишився у них і працював; бо їхнім ремеслом було робити намети. | и3 занE є3динохуд0жникwмъ бhти и5мъ, пребhсть ў ни1хъ и3 дёлаше: бsху бо скинотв0рцы хи1тростію. |
|
4
|
4
|
| Кожної суботи він говорив у синагозі і переконував юдеїв та еллінів. | Стzзaшесz же на с0нмищахъ по вс‰ суббw6ты и3 препирaше їудє1и и3 є4ллины. |
|
5
|
5
|
| А коли прийшли з Македонії Сила і Тимофій, то Павло, ідучи за велінням Духа, свідчив юдеям, що Ісус є Христос. | И# є3гдA снид0ста t макед0ніи сjла же и3 тімоfeй, тужaше дyхомъ пavелъ, свидётелствуz їудewмъ ї}са бhти хrтA. |
|
6
|
6
|
| Але оскільки вони противились і злословили, то він, обтрусивши одяг свій, сказав до них: «Кров ваша на головах ваших; я — чистий, віднині йду до язичників». | Проти1вzщымсz же и5мъ и3 хyлzщымъ, њтрsсъ ри6зы сво‰, речE къ ни6мъ: кр0вь вaша на главaхъ вaшихъ: чи1стъ ѓзъ, tнн7э во kзhки и3дY. |
|
7
|
7
|
| І пішов звідти, і прийшов до одного на ім’я Юст, який шанував Бога; дім його був біля синагоги. | И# прешeдъ tтyду, пріи1де въ д0мъ нёкоегw и4менемъ їyста, чтyща бGа, є3мyже хрaмина бЁ вскрaй с0нмища. |
|
8
|
8
|
| А Крисп, начальник синагоги, увірував у Господа разом з усім домом своїм, і багато з коринф’ян, слухаючи, увірували і охрестилися. | Крjспъ же начaлникъ соб0ра вёрова гDеви со всёмъ д0момъ свои1мъ, и3 мн0зи t корjнfzнъ слhшавше вёроваху и3 крещaхусz. |
|
9
|
9
|
| У видінні вночі Господь сказав Павлові: «Hе бійся, але говори і не замовкай, | Речe же гDь въ видёніи нощнёмъ пavлу: не б0йсz, но глаг0ли и3 да не ўм0лкнеши, |
|
10
|
10
|
| бо Я з тобою, і ніхто не вчинить тобі зла, тому що в Мене багато є людей у цьому містi». | занE ѓзъ є4смь съ тоб0ю, и3 никт0же приложи1тъ њѕл0бити тS: занE лю1діе сyть ми2 мн0зи во грaдэ сeмъ. |
|
11
|
11
|
| І він залишався там рік і шість місяців, навчаючи їх слова Божого. | Пребhсть же тaмw лёто и3 мцcъ шeсть, ўчS въ ни1хъ сл0ву б9ію. |
|
12
|
12
|
| Коли Галліон був проконсулом в Ахаї‚ юдеї однодушно напали на Павла і привели його на судилище, | ГалліHну же ґнfmпaту сyщу во ґхaіи, напад0ша є3динодyшнw їудeє на пavла и3 привед0ша є3го2 на суди1лище, |
|
13
|
13
|
| говорячи, що він навчає людей шанувати Бога не за законом. | глаг0люще, ћкw проти1ву зак0ну сeй ўвэщавaетъ человёки чти1ти бGа. |
|
14
|
14
|
| Коли ж Павло хотів відкрити уста, Галліон сказав юдеям: «Юдеї! Якби була будь-яка несправедливість або ж злий умисел, тоді б я мав причину вислухати вас, | Хотsщу же пavлу tвeрсти ўстA, речE галліHнъ ко їудeємъ: ѓще u5бо непрaвда былa бы кaz и3ли2 дёло ѕл0е, q, їудeє, по сл0ву послyшалъ бhхъ вaсъ: |
|
15
|
15
|
| а коли йде суперечка про вчення та про імена і про закон ваш, то розберіться самi; я не хочу бути суддею в цьому». | ѓще ли же стzз†ніz сyть њ словеси2 и3 њ и4менэхъ и3 њ зак0нэ вaшемъ, вёдите сaми: судіs бо ѓзъ си6мъ не хощY бhти. |
|
16
|
16
|
| І прогнав їх від судилища. | И# и3згнA и5хъ t суди1лища. |
|
17
|
17
|
| А всі елліни, схопивши Сосфена, начальника синагоги, били його перед судилищем; Галліон же анітрохи не турбувався про це. | Е$мше же вси2 є4ллини сwсfeна начaлника соб0ра, біsху пред8 суди1лищемъ: и3 ни є3ди1но њ си1хъ галліHну радёніе бhсть. |
|
18
|
18
|
| Павло, пробувши ще чимало днів, попрощався з браттями і відплив до Сирії (і з ним Акила і Прискілла), обстригши голову в Кенхреях, за обітницею. | Пavелъ же, є3щE пребhвъ дни6 довHлны и3 цэловaвъ брaтію, tплы2 въ сmрjю, и3 съ ни1мъ ґкЂла и3 пріскjлла, њстри1гъ главY въ кегхрeихъ: њбрeксz бо бЁ. |
|
19
|
19
|
| Прибувши до Ефеса, залишив їх там, а сам пішов до синагоги і говорив з юдеями. | Пристa же во є3фeсэ и3 тёхъ њстaви тaмw, сaмъ же вшeдъ въ с0нмище, стzзaшесz со їудє1и. |
|
20
|
20
|
| Коли ж вони просили його побути у них довше, він не згодився, | Молsщымъ же и5мъ є3го2 на мн0го врeмz пребhти ў ни1хъ, не и3зв0ли, |
|
21
|
21
|
| а попрощався з ними, сказавши: «Мені неодмінно треба провести в Єрусалимі свято, що наближається; до вас же повернуся знов, якщо це буде угодно Боговi». І відплив з Ефеса; Акила і Прискілла залишилися в Ефесі. | но tречeсz и5мъ, глаг0лz, ћкw подобaетъ ми2 всsкw прaздникъ грzдyщій сотвори1ти во їеrли1мэ: пaки же возвращyсz къ вaмъ, бGу хотsщу. И# tвезeсz t є3фeса: ґкЂла же и3 пріскjлла њстaста во є3фeсэ. |
|
22
|
22
|
| Побувавши в Кесарії, (він) прийшов до Єрусалима, привітав церкву і пішов до Антиохії. | (За? м7№.) И# сошeдъ въ кесарjю, возшeдъ и3 цэловaвъ цRковь, сни1де во ґнтіохjю, |
|
23
|
23
|
| Пробувши там деякий час, вийшов і проходив по черзі країну Галатійську та Фригію, утверджуючи всіх учеників. | и3 сотв0рь врeмz нёкое, и3зhде, проходS порsду галатjйскую странY и3 фрmгjю, ўтверждaz вс‰ ўчн7ки2. |
|
24
|
24
|
| Якийсь юдей, на ім’я Аполлос, родом з Олександрії, чоловік красномовний та досвідчений у Писаннях, прийшов до Ефеса. | Їудeанинъ же нёкто, ґполлHсъ и4менемъ, ґлеxaндрzнинъ р0домъ, мyжъ словeсенъ, пріи1де во є3фeсъ, си1ленъ сhй въ кни1гахъ. |
|
25
|
25
|
| Він був наставлений на шлях Господній і, пломеніючи духом, говорив та вчив про Господа правдиво, знаючи тільки про хрещення Іоанове. | Сeй бЁ њглашeнъ пути2 гDню, и3 горS дyхомъ, глаг0лаше и3 ўчaше и3звёстнw ±же њ гDэ, вёдый т0кмw крещeніе їwaнново. |
|
26
|
26
|
| Він почав сміливо говорити в синагозі. Почувши його, Акила і Прискілла прийняли його і досконаліше пояснили йому шлях Господній. | Сeй же начaтъ дерзaти на с0нмищихъ. Слы6шавша же є3го2 ґкЂла и3 пріскjлла, пріsста є3го2 и3 и3звёстнэе томY сказaста пyть гDень. |
|
27
|
27
|
| А коли він вирішив іти до Ахаї, браття написали ученикам, щоб прийняли його; і він, прибувши туди, багато сприяв благодаттю тим, хто увірував, | Хотsщу же є3мY преити2 во ґхaію, предпослaвше брaтіz написaша ўчн7кHмъ пріsти є3го2: и4же пришeдъ тaмw пос0бствова мн0гw вёровавшымъ блгdтію: |
|
28
|
28
|
| бо він дуже викривав юдеїв привселюдно, доводячи з Писання, що Ісус є Христос. | твeрдw бо їудє1и не престаS њбличaше пред8 людьми2, сказyz писaньми, ї}са бhти хrтA. |
|
Глава 19
|
Главa f7i
|
|
1
|
1
|
| Під час перебування Аполлоса в Коринфі, Павло, пройшовши верхні країни, прибув до Ефеса і, знайшовши там деяких учеників, | (За? м7в7.) Бhсть же внегдA бhти ґполлHсу въ корjнfэ, пavелъ, прошeдъ вы6шніz страны6, пріи1де во є3фeсъ, и3 њбрётъ нBкіz ўчн7ки2, |
|
2
|
2
|
| сказав їм: «Чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши?» Вони ж сказали йому: «Ми навіть і не чули, чи є Дух Святий». | речE къ ни6мъ: ѓще ќбw д¦ъ с™ъ пріsли є3стE вёровавше; Nни1 же рёша къ немY: но нижE ѓще д¦ъ с™hй є4сть, слhшахомъ. |
|
3
|
3
|
| Він сказав їм: «У що ж ви хрестились?» Вони відповідали: «В Іоанове хрещення». | Речe же къ ни6мъ: во что2 u5бо крести1стесz; Nни1 же рек0ша: во їwaнново крещeніе. |
|
4
|
4
|
| Павло сказав: «Іоан хрестив хрещенням покаяння, говорячи людям, щоб вірували у Грядущого за ним, тобто у Христа Ісуса». | Речe же пavелъ: їwaннъ ќбw крести2 крещeніемъ покаsніz, лю1демъ глаг0лz, да во грzдyщаго по нeмъ вёруютъ, си1рэчь во хrтA ї}са. |
|
5
|
5
|
| Почувши це, вони хрестилися в ім’я Господа Ісуса, | Слhшавше же крести1шасz во и4мz гDа ї}са, |
|
6
|
6
|
| і, коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони стали говорити іншими мовами і пророкувати. | и3 возл0жшу пavлу на нS рyцэ, пріи1де д¦ъ с™hй на нS, глаг0лаху же љзы6ки и3 прор0чествоваху. |
|
7
|
7
|
| Усіх же їх було чоловік близько дванадцяти. | Бsше же всёхъ мужeй ћкw дванaдесzть. |
|
8
|
8
|
| Прийшовши до синагоги, він безбоязно проповідував три місяці, навчаючи та переконуючи про Царство Боже. | Вшeдъ же въ с0нмище, дерзaше, не њбинyzсz три2 мцcы бесёдуz и3 ўвэрsz, ±же њ цrтвіи б9іи. |
|
9
|
9
|
| Але оскільки деякі розлютилися і не вірили, злословлячи шлях Господній перед народом, то він, залишивши їх, відділив учеників і щоденно проповідував в училищі якогось Тирана. | И# є3гдA нёцыи њжесточaхусz и3 прsхусz, ѕлосл0вzще пyть гDень пред8 нар0домъ, tстyпль t ни1хъ tлучи2 ўчн7ки2, по вс‰ дни6 стzзazсz во ўчи1лищи мучи1телz [власти1телz] нёкоегw. |
|
10
|
10
|
| Це тривало майже два роки, так що всі жителі Асії слухали проповідь про Господа Ісуса: як юдеї, так і елліни. | Сіe же бhсть двA лBта, ћкw всBмъ живyщымъ во ґсjи слhшати сл0во гDа ї}са, жидHмъ же и3 є4ллинwмъ. |
|
11
|
11
|
| Бог же творив немало чудес руками Павла, | Си6лы же не прHсты творsше бGъ рукaма пavловыма, |
|
12
|
12
|
| так що на хворих клали хустки і пояси з його тіла, і вони зцілялися від хвороби, і злі духи виходили з них. | ћкw и3 на нед{жныz наноси1ти t (п0та) тёла є3гw2 главотsжы и3 ўбрyсцы, и3 и3сцэли1тисz и5мъ t нед{гъ, и3 духHмъ лук†вымъ и3сходи1ти t ни1хъ. |
|
13
|
13
|
| Hавіть деякі з мандрівних юдейських заклинателів почали призивати ім’я Господа Ісуса над тими, що мали злих духів, говорячи: «Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павло проповідує». | Начaша же нёцыи t скитaющихсz їудє1й заклинaтелей и3меновaти над8 и3мyщими дyхи лук†выz и4мz гDа ї}са, глаг0люще: заклинaемъ вы2 ї}сомъ, є3г0же пavелъ проповёдуетъ. |
|
14
|
14
|
| Це робили якісь семеро синів юдейського первосвященика Скеви. | Бsху же нёцыи сhнове скevы їудeанина ґрхіерeа сeдмь, и5же сіE творsху. |
|
15
|
15
|
| Але злий дух сказав у відповідь: «Ісуса знаю, і Павло мені відомий, а ви хто такі?» | Tвэщaвъ же дyхъ лукaвый речE: ї}са знaю и3 пavла свёмъ, вh же кто2 є3стE; |
|
16
|
16
|
| І кинувся на них чоловік, у якому перебував злий дух, і, подолавши їх, узяв над ними таку силу, що вони нагими й зраненими втекли з дому того. | И# скачS на ни1хъ человёкъ, въ нeмже бЁ дyхъ лукaвый, и3 њдолёвъ и5мъ, ўкрэпи1сz на ни1хъ, ћкоже наги6мъ и3 ўрaнєнымъ и3збэжaти t хрaма џнагw. |
|
17
|
17
|
| Це стало відоме всім юдеям і еллінам, що проживали в Ефесі, і напав страх на всіх них, і звеличувалося ім’я Господа Ісуса. | Сіe же бhсть разyмно всBмъ живyщымъ во є3фeсэ їудeємъ же и3 є4ллинwмъ, и3 нападE стрaхъ на всёхъ и5хъ, и3 величaшесz и4мz гDа ї}са: |
|
18
|
18
|
| Багато з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої. | мн0зи же t вёровавшихъ прихождaху, и3сповёдающе и3 сказyюще дэлA сво‰: |
|
19
|
19
|
| А досить багато з тих, що займалися чародійством, зібравши свої книги, спалили перед усіма, і склали ціну їх, і виявилось їх на п’ятдесят тисяч драхм. | дов0лни же t сотв0ршихъ чародэ‰ніz, собрaвше кни6ги сво‰, сожигaху пред8 всёми: и3 сложи1ша цёны и4хъ и3 њбрэт0ша сребрA пsть тeмъ. |
|
20
|
20
|
| З такою силою зростало і міцніло слово Господнє. | Си1це крёпкw сл0во гDне растsше и3 крэплsшесz. |
|
21
|
21
|
| Коли ж це скінчилося, Павло задумав, пройшовши Македонію і Ахаю, йти до Єрусалима, сказавши: «Коли буду там, то я маю побачити і Рим». | И# ћкоже скончaшасz сі‰, положи2 пavелъ въ дyсэ, прошeдъ макед0нію и3 ґхaію, и3ти2 во їеrли1мъ, рeкъ, ћкw бhвшу ми2 тaмw, подобaетъ ми2 и3 ри1мъ ви1дэти. |
|
22
|
22
|
| І‚ пославши в Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія та Ераста, сам залишився на деякий час в Асії. | Послaвъ же въ макед0нію двA t служaщихъ є3мY, тімоfeа и3 є3рaста, сaмъ же пребhсть врeмz во ґсjи. |
|
23
|
23
|
| Того часу стався чималий заколот проти путі Господньої, | Бhсть же во врeмz џно молвA не мaла њ пути2 гDни: |
|
24
|
24
|
| бо один срібляник, на ім’я Димитрій, який робив срібні храми Артеміди і давав митцям чималий заробіток, | дими1трій бо нёкто и4менемъ, среброковaчь, творsй хрaмы срє1брzны ґртемjдэ, подаsше хитрецє1мъ дёланіе [стzжaніе] не мaло, |
|
25
|
25
|
| зібравши їх та інших ремісників, сказав: «Друзі! Ви знаєте, що від цього ремесла залежить наш добробут; | и5хже собрaвъ и3 и4ны сицевhхъ вещeй дёлатєли, речE: мyжіе, вёсте, ћкw t сегw2 дёланіz дов0лство житію2 нaшему є4сть: |
|
26
|
26
|
| проте ви бачите і чуєте, що не тільки в Ефесі, а майже по всій Асії цей Павло своїми переконаннями відвернув немало людей, говорячи, що те, що зроблене руками людськими, не є боги. | и3 ви1дите и3 слhшите, ћкw не т0кмw є3фeсъ, но мaлw не всю2 ґсjю пavелъ сeй препрёвъ, њбрати2 мн0гъ нар0дъ, глаг0лz, ћкw не сyть б0зи, и5же рукaми человёческими бывaютъ: |
|
27
|
27
|
| Але це нам загрожує тим, що не тільки наше ремесло зазнає зневаги, але й храм великої богині Артеміди не вартий буде нічого, і знищиться велич тієї, котру шанує вся Асія і всесвіт». | не т0кмw же сіS бэдY пріeмлетъ нaша чaсть, є4же бы во њбличeніе не пріити2, но дабы2 и3 вели1кіz боги1ни ґртемjды хрaмъ ни во чт0же не вмэни1лсz, и4мать же разори1тисz и3 вели1чество є3S, ю4же всS ґсjа и3 вселeннаz почитaетъ. |
|
28
|
28
|
| Вислухавши це, вони розлютилися і почали кричати, говорячи: «Велика Артеміда Ефеська!» | Слhшавше же и3 бhвше и3сп0лнени ћрости, вопіsху глаг0люще: вели1ка ґртемjда є3фeсскаz. |
|
29
|
29
|
| У всьому місті зчинився заколот. Схопивши македонян Гая і Аристарха, супутників Павлових, вони однодушно кинулися на видовище. | И# и3сп0лнисz грaдъ вeсь мzтeжа: ўстреми1шасz же є3динодyшнw на поз0рище, восхи1щше гaіа и3 ґрістaрха макед0нzны, дрyги [сопyтники] пavлwвы. |
|
30
|
30
|
| Коли ж Павло хотів увійти в народ, ученики не допустили його. | Пavлу же хотsщу вни1ти въ нар0дъ, не њставлsху є3гw2 ўчн7цы2: |
|
31
|
31
|
| Також і деякі з асійських начальників, що були його друзями, пославши до нього, просили не з’являтися на видовищі. | нёцыи же t ґсjйскихъ нач†лникъ, сyще є3мY дрyзи, послaвше къ немY, молsху не вдaти себE въ поз0ръ. |
|
32
|
32
|
| А тим часом одні кричали одне, а інші — друге, бо збори були безладні, і більша частина тих, що зійшлися, не знали, для чого вони зібралися. | Друзjи же u5бо и4но нёчто вопіsху: бё бо собрaніе смущeно, и3 мн0жайшіи t ни1хъ не вёдzху, чесw2 рaди собрaшасz. |
|
33
|
33
|
| За пропозицією юдеїв, з народу був обраний Олександр. Подавши знак рукою, Олександр хотів говорити до народу. | T нар0да же и3збрaша ґлеxaндра, и3звeдшымъ є3го2 їудeємъ. Ґлеxaндръ же, помаaвъ рук0ю, хотsше tвэщaти нар0ду. |
|
34
|
34
|
| Довідавшись, що він юдей, усі закричали в один голос і близько двох годин викрикували: «Велика Артеміда Ефеська!» | Разумёвше же, ћкw їудeанинъ є4сть, глaсъ бhсть є3ди1нъ t всёхъ, ћкw на двA час† вопію1щихъ: вели1ка ґртемjда є3фeсскаz. |
|
35
|
35
|
| Охоронець порядку, втихомиривши народ, сказав: «Мужі ефеські! Який чоловік не знає, що місто Ефес — служитель великої богині Артеміди і Діопета? | Ўти1шивъ же кни1жникъ нар0дъ, речE: мyжіе є3фeсстіи, кт0 бо є4сть человёкъ, и4же не вёсть, ћкw є3фeсскій грaдъ служи1тель є4сть вели1кіz боги1ни ґртемjды и3 діопeта; |
|
36
|
36
|
| Якщо ж у цьому немає суперечок, то треба нам бути спокійними і нічого не робити необачно. | без8 всsкагw u5бо прекосл0віz си6мъ си1це сyщымъ, потрeбно є4сть вaмъ безмHлвнымъ бhти и3 ничт0же безчи1нно твори1ти: |
|
37
|
37
|
| А ви привели цих мужів, які ні храму Артеміди не обікрали, ні богині нашої не ганили. | привед0сте бо мужeй си1хъ, ни хрaмъ (ґртемjдинъ) њкрaдшихъ, нижE боги1ню вaшу хyлzщихъ: |
|
38
|
38
|
| Якщо ж Димитрій та інші з ним митці мають скаргу на когось, то є суди і є проконсули і нехай скаржаться один на одного. | ѓще ќбw дими1трій и3 и5же съ ни1мъ худHжницы и4мутъ къ комY сл0во, суды2 сyть и3 ґнfmпaти сyть: да поeмлютъ дрyгъ на дрyга: |
|
39
|
39
|
| А коли ви домагаєтесь чогось іншого, то це буде вирішено на законному зібранні; | ѓще ли же что2 њ и3нhхъ и4щете, въ зак0ннэмъ собрaніи разрэши1тсz: |
|
40
|
40
|
| бо ми перебуваємо в небезпецi; за те, що сталося нині, нас звинуватять у заколоті, оскільки нема ніякої причини, якою ми змогли б виправдати таке зборище». Сказавши це, він розпустив зібрання. | и4бо бёдствуемъ порицaеми бhти њ крамолЁ днeшней, ни є3ди1нэй винЁ сyщей, њ нeйже возм0жемъ воздaти сл0во стремлeніz сегw2. И# сі‰ рeкъ распусти2 собрaвшійсz нар0дъ. |
|
Глава 20
|
Главa к7
|
|
1
|
1
|
| Коли заколот припинився, Павло, покликавши учеників і давши їм настановлення та попрощавшись з ними, вийшов і пішов до Македонії. | По ўтишeніи же молвы2, призвaвъ пavелъ ўчн7ки2, ўтёшивъ и3 цэловaвъ и5хъ, и3зhде и3ти2 въ макед0нію. |
|
2
|
2
|
| Пройшовши ті краї і втішивши віруючих щедрими настановами, він прийшов до Еллади. | Прошeдъ же страны6 w4ны и3 ўтёшивъ и5хъ сл0вомъ мн0гимъ, пріи1де во є3ллaду: |
|
3
|
3
|
| Там він пробув три місяці. Коли ж, унаслідок змови, вчиненої проти нього юдеями, він хотів вирушити до Сирії, спало йому на думку повернутися через Македонію. | пожи1въ же мцcы три2, бhвшу нaнь навёту t їудє1й, хотsщу tвезти1сz въ сmрjю, бhсть хотёніе возврати1тисz сквозЁ макед0нію. |
|
4
|
4
|
| Його супроводили до Асії Сосипатр Піррів з Верії, та з солунян — Аристарх і Секунд, і Гай дерв’янин, і Тимофій та асійці Тихик і Трофим. | Послёдова же є3мY дaже до ґсjи сwсіпaтръ пЂрровъ бeрzнинъ, солyнzне же ґрістaрхъ и3 секyндъ, и3 гaій дeрвzнинъ и3 тімоfeй, ґсjане же тmхjкъ и3 трофjмъ. |
|
5
|
5
|
| Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троаді. | Сjи предшeдше ждaху нaсъ въ трwaдэ. |
|
6
|
6
|
| А ми після днів опрісночних відпливли з Филипів і днів за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сім днів. | Мh же tвез0хомсz по днeхъ њпрэсн0чныхъ t філ‡ппъ и3 пріид0хомъ къ ни6мъ въ трwaду во днeхъ пzти2, и3дёже пребhхомъ днjй сeдмь. |
|
7
|
7
|
| Першого ж дня тижня, коли ученики зібралися на переломлення хліба, Павло, маючи намір вирушити вранці наступного дня, розмовляв із ними і продовжив слово до півночі. | (За? м7G.) Во є3ди1ну же t суббHтъ, собрaвшымсz ўчн7кHмъ преломи1ти хлёбъ, пavелъ бесёдоваше къ ни6мъ, хотS и3зhти на ќтріи, прострe же сл0во до полyнощи. |
|
8
|
8
|
| У світлиці, де ми зібралися, було багато світильників. | Бsху же свэщы2 мнHги въ г0рницэ, и3дёже бёхомъ с0брани. |
|
9
|
9
|
| Під час тривалої Павлової бесіди одного юнака на ім’я Євтих, який сидів на вікні, огорнув глибокий сон і він, сонний, похитнувшись, упав додолу з третього поверху, і підняли його мертвим. | Сэдs же нёкто ю4ноша, и4менемъ є3vтЂхъ, во nкнЁ, њтzгчeнъ сн0мъ глуб0кимъ, глаг0лющу пavлу њ мн0зэ, прекл0ньсz t снA, падE t трекр0вника д0лу, и3 взsша є3го2 мeртва. |
|
10
|
10
|
| Павло, зійшовши, припав до нього і, обнявши його, сказав: «Заспокойтесь, бо душа його в ньому». | Сошeдъ же пavелъ нападE нaнь, и3 њб8eмь є3го2 речE: не м0лвите, и4бо душA є3гw2 въ нeмъ є4сть. |
|
11
|
11
|
| Увійшовши ж і переломивши хліб та споживши, довго вів бесіду — аж до світанку, і потім вийшов. | Возшeдъ же и3 прел0мль хлёбъ и3 вкyшь, дов0лнw же бесёдовавъ дaже до зари2, и3 тaкw и3зhде. |
|
12
|
12
|
| Юнака ж привели живого, і немало втішилися. | Привед0ша же џтрока жи1ва и3 ўтёшишасz не мaлw. |
|
13
|
13
|
| Ми пішли вперед на корабель і попливли в Асс, щоб узяти звідтіля Павла; бо він так наказав нам, намірюючись сам іти пішки. | Мh же, пришeдше въ корaбль, tвез0хомсz во ѓссонъ, tтyду хотsще поsти пavла: тaкw бо нaмъ бЁ повелёлъ, хотS сaмъ пёшь и3ти2. |
|
14
|
14
|
| Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, то, взявши його, ми прибули до Мітилини. | И# ћкоже сни1десz съ нaми во ѓссонэ, взeмше є3го2 пріид0хомъ въ мітmли1нъ. |
|
15
|
15
|
| І, відпливши звідти, наступного дня зупинилися навпроти Хіоса, а другого дня пристали до Самоса і, побувавши в Трогіллії, наступного дня прибули в Мелит, | И# tтyду tвeзшесz, во ќтріе пристaхомъ проти1ву хjю, въ другjй же tвез0хомсz въ сaмонъ, и3 пребhвше въ трwгmллjи, въ грzдyщій же дeнь пріид0хомъ въ міли1тъ: |
|
16
|
16
|
| бо Павлові спало на думку обминути Ефес, щоб не затриматися йому в Асії: він поспішав, щоб‚ якщо можливо, на день П’ятдесятниці бути в Єрусалимі. | (За? м7д7.) суди1 бо пavелъ ми1мо и3ти2 є3фeсъ, ћкw да не бyдетъ є3мY закоснёти во ґсjи, тщaшебосz, ѓще возм0жно бyдетъ, въ дeнь пzтьдесsтный бhти во їеrли1мэ. |
|
17
|
17
|
| З Мелита ж, пославши до Ефеса, він скликав пресвітерів церкви, | T міли1та же послaвъ во є3фeсъ, призвA пресвЂтеры цRкHвныz, |
|
18
|
18
|
| і, коли вони прийшли до нього, він сказав їм: «Ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асію, весь час перебував з вами, | и3 ћкоже пріид0ша къ немY, речE къ ни6мъ: вы2 вёсте, ћкw t пeрвагw днE, tнeлиже пріид0хъ во ґсjю, кaкw съ вaми всE врeмz бhхъ, |
|
19
|
19
|
| служив Господеві з усякою смиренномудрістю і з рясними сльозами серед спокус, що я їх зазнав через підступи юдеїв; | раб0таz гDеви со всsкимъ смиреномdріемъ и3 мн0гими слезaми и3 напaстьми, прилучи1вшимисz мнЁ t їудeйскихъ навBтъ: |
|
20
|
20
|
| що я не пропустив нічого корисного, про що вам не проповідував би і чого не навчав би вас прилюдно і по домах, | ћкw ни въ чес0мъ t полeзныхъ њбинyхсz, є4же сказaти вaмъ и3 научи1ти вaсъ пред8 людьми2 и3 по домHмъ, |
|
21
|
21
|
| проповідуючи юдеям і еллінам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа. | засвидётелствуz їудeємъ же и3 є4ллинwмъ є4же къ бGу покаsніе и3 вёру ћже въ гDа нaшего ї}са хrтA. |
|
22
|
22
|
| І ось нині я, за велінням Духа, йду до Єрусалима, не знаючи, що там зустріне мене; | И# нн7э, сE, ѓзъ свsзанъ дyхомъ грzдY во їеrли1мъ, ±же въ нeмъ хот‰щаz приключи1тисz мнЁ не вёдый: |
|
23
|
23
|
| тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що кайдани і скорботи чекають мене. | т0чію ћкw д¦ъ с™hй по вс‰ грaды свидётелствуетъ, гlz, ћкw ќзы менE и3 скHрби ждyтъ. |
|
24
|
24
|
| Але я ні на що не зважаю і не дорожу своїм життям, тільки б з радістю завершити мою діяльність і служіння, що я прийняв від Господа Ісуса: проповідувати Євангеліє благодаті Божої. | Но ни є3ди1но же попечeніе творю2, нижE и4мамъ дyшу мою2 чeстну себЁ, рaзвэ є4же скончaти течeніе моE съ рaдостію и3 слyжбу, ю4же пріsхъ t гDа ї}са, засвидётелствовати є3ђліе блгdти б9іz. |
|
25
|
25
|
| І нині ось я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, між якими я ходив, проповідуючи Царство Боже. | И# нн7э, сE, ѓзъ вёмъ, ћкw ктомY не ќзрите лицA моегw2 вы2 вси2, въ ни1хже проид0хъ проповёдуz цrтвіе б9іе. |
|
26
|
26
|
| Тому свідчу вам у нинішній день, що чистий я від крови усіх, | Тёмже свидётелствую вaмъ во днeшній дeнь, ћкw чи1стъ ѓзъ t кр0ве всёхъ, |
|
27
|
27
|
| бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу. | не њбинyхсz бо сказaти вaмъ всю2 в0лю б9ію. |
|
28
|
28
|
| Отже, пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий настановив вас бути єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він надбав Кров’ю Своєю. | Внимaйте u5бо себЁ и3 всемY стaду, въ нeмже вaсъ д¦ъ с™hй постaви є3пjскопы, пасти2 цRковь гDа и3 бGа, ю4же стzжA кр0вію своeю. |
|
29
|
29
|
| Бо я знаю, що після відходу мого прийдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть стада; | Ѓзъ бо вёмъ сіE, ћкw по tшeствіи моeмъ вни1дутъ в0лцы тsжцы въ вaсъ, не щадsщіи стaда: |
|
30
|
30
|
| та і з вас самих постануть люди, які говоритимуть неправдиво, щоб повести учеників за собою. | и3 t вaсъ самёхъ востaнутъ мyжіе глаг0лющіи развращє1наz, є4же tторгaти ўчн7ки2 в8слёдъ себє2. |
|
31
|
31
|
| А тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки день і ніч безперестанно зі сльозами навчав кожного з вас. | Сегw2 рaди бди1те, поминaюще, ћкw три2 лBта н0щь и3 дeнь не престаsхъ ўчS со слезaми є3ди1наго ког0ждо вaсъ. |
|
32
|
32
|
| І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, Який зможе навчати вас більше і дати вам спадщину з усіма освяченими. | И# нн7э предаю2 вaсъ, брaтіе, бGови и3 сл0ву блгdти є3гw2, могyщему наздaти и3 дaти вaмъ наслёдіе во њсщ7eнныхъ всёхъ. |
|
33
|
33
|
| Hі срібла, ні золота, ні одягу я ні від кого не побажав; | СребрA и3ли2 злaта и3ли2 ри1зъ ни є3ди1нагw возжелaхъ: |
|
34
|
34
|
| самі знаєте, що потребам моїм і тих, що були зі мною, послужили ці руки мої. | сaми вёсте, ћкw трeбованію моемY и3 сyщымъ со мн0ю послужи1стэ рyцэ мои2 сjи. |
|
35
|
35
|
| У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слово Господа Ісуса, бо Він сам сказав: «Блаженніше давати, ніж приймати». | Вс‰ сказaхъ вaмъ, ћкw тaкw труждaющымсz подобaетъ заступaти немощнhz, поминaти же сл0во гDа ї}са, ћкw сaмъ речE: бlжeннэе є4сть пaче даsти, нeжели пріимaти. |
|
36
|
36
|
| Сказавши це, він став на коліна і з усіма ними помолився. | И# сі‰ рeкъ, прекл0нь кwлёна сво‰, со всёми и4ми помоли1сz. |
|
37
|
37
|
| Тоді великий плач був у всіх, і, припадаючи на шию Павлові, цілували його, | Мн0гъ же бhсть плaчь всBмъ: и3 напaдше на вhю пavлову, њблобызaху є3го2, |
|
38
|
38
|
| сумуючи найбільш від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля. | скорбsще наипaче њ словеси2, є4же речE, ћкw ктомY не и4мутъ лицA є3гw2 ўзрёти. Провождaху же є3го2 въ корaбль. |
|
Глава 21
|
Главa к7а
|
|
1
|
1
|
| Коли ж ми, розлучившись із ними, відпливли, одразу прийшли до Косу, другого дня — в Родос, а звідти до Патари, | И# ћкоже бhсть tвезти1сz нaмъ, tт0ргшымсz t ни1хъ, прsмw шeдше пріид0хомъ въ кHнъ, въ другjй же дeнь въ р0досъ и3 tтyду въ патaру: |
|
2
|
2
|
| і, знайшовши корабель, що прямував до Фінікії, зійшли на нього і відпливли. | и3 њбрётше корaбль преходsщь въ фінікjю, возшeдше tвез0хомсz. |
|
3
|
3
|
| Коли показався Кіпр, ми, залишивши його ліворуч, попливли до Сирії і причалили в Тирі, бо тут треба було розвантажити корабель. | Возни1кшій же нaмъ кЂпръ њстaвльше њшyюю, плhхомъ въ сmрjю и3 пристaхомъ въ тЂрэ, тaмw бо бsше кораблю2 и3зложи1ти брeмz: |
|
4
|
4
|
| І, знайшовши учеників, пробули там сім днів. Вони, з натхнення Духа, говорили Павлові, щоб він не йшов до Єрусалима. | и3 њбрётше ўчн7ки2, пребhхомъ тY днjй сeдмь: и5же пavлови глаг0лаху д¦омъ не восходи1ти во їеrли1мъ. |
|
5
|
5
|
| Перебувши ці дні, ми вийшли і пішли, і нас усі проводжали з жінками і дітьми аж за місто; а на березі, ставши на коліна, помолились. | Е#гдa же бhсть нaмъ скончaти дни6, и3зшeдше и3д0хомъ, провождaющымъ нaсъ всBмъ съ женaми и3 дэтьми2 дaже до внЁ грaда: и3 прекл0нше кwлёна при брeзэ помоли1хомсz. |
|
6
|
6
|
| І, попрощавшись один з одним, ми зійшли на корабель, а вони повернулися додому. | И# цэловaвше дрyгъ дрyга внид0хомъ въ корaбль, nни1 же возврати1шасz во сво‰ си. |
|
7
|
7
|
| Ми ж, завершивши плавання, з Тиру прибули до Птолемаїди, де, привітавши братію, пробули в них один день. | Мh же, плaваніе начeнше t тЂра, пристaхомъ во птолемаjдэ, и3 цэловaвше брaтію, пребhхомъ дeнь є3ди1нъ ў ни1хъ. |
|
8
|
8
|
| А другого дня вранці Павло і ми, що були з ним, вийшовши, прийшли до Кесарії і, увійшовши в дім Филипа-благовісника, одного з семи дияконів, залишились у нього. | (За? м7е7.) Во ќтріе же и3зшeдше пavелъ и3 и5же съ ни1мъ, пріид0хомъ въ кесарjю, и3 вшeдше въ д0мъ філjппа бlговёстника, сyща t седми2 (діaкwнъ), пребhхомъ ў негw2. |
|
9
|
9
|
| У нього було чотири дочки дівиці, які пророкували. | СегH же бsху дщє1ри дэви6цы четhри прорицaющыz. |
|
10
|
10
|
| Тим часом як ми перебували там багато днів, прийшов з Юдеї якийсь пророк на ім’я Агав, | Пребывaющымъ же нaмъ тaмw дни6 мнHги, сни1де нёкто t їудeи прbр0къ, и4менемъ ґгaвъ, |
|
11
|
11
|
| і, увійшовши до нас, він узяв Павлів пояс і, зв’язавши свої руки й ноги, сказав: «Так говорить Дух Святий: мужа, якому належить цей пояс, так зв’яжуть юдеї в Єрусалимі і видадуть у руки язичників». | и3 пришeдъ къ нaмъ и3 взeмъ п0zсъ пavловъ, свzзaвъ же свои2 рyцэ и3 н0зэ, речE: тaкw гlетъ д¦ъ с™hй: мyжа, є3гHже є4сть п0zсъ сeй, тaкw свsжутъ (є3го2) во їеrли1мэ їудeє и3 предадsтъ въ рyцэ kзhкwвъ. |
|
12
|
12
|
| Коли ж ми почули це, то і місцевi‚ і ми просили, щоб він не ходив до Єрусалима. | И# ћкоже слhшахомъ сі‰, молsхомъ мh же и3 намёстніи [тaмошніи жи1теліе], не восходи1ти є3мY во їеrли1мъ. |
|
13
|
13
|
| Але Павло у відповідь сказав: «Що ви робите? Чого плачете і засмучуєте серце моє? Я не тільки хочу бути в’язнем, а готовий померти в Єрусалимі за ім’я Господа Ісуса». | Tвэщa же пavелъ и3 речE: что2 творитE, плaчуще и3 сокрушaюще ми2 сeрдце; ѓзъ бо не т0чію свsзанъ бhти (хощY), но и3 ўмрeти во їеrли1мэ гот0въ є4смь за и4мz гDа ї}са. |
|
14
|
14
|
| Коли ж ми не змогли умовити його, то заспокоїлись, сказавши: «Hехай буде воля Господня!» | Не повинyющусz же є3мY, ўмолчaхомъ, рeкше: в0лz гDнz да бyдетъ. |
|
15
|
15
|
| По цих днях, приготувавшись, ми пішли до Єрусалима. | По днeхъ же си1хъ ўгот0вльшесz взыд0хомъ во їеrли1мъ: |
|
16
|
16
|
| З нами йшли і деякі ученики з Кесарії, проводжаючи нас до одного Мнасона кіпрянина‚ давнього ученика, в якого можна було б нам жити. | пріид0ша же съ нaми и3 нёцыи ўчн7цы2 t кесарjи, ведyще съ соб0ю, ў негHже бы њбитaти нaмъ, мнaсwна нёкоего кЂпрzнина, дрeвнzго ўчн7кA. |
|
17
|
17
|
| Коли прибули ми до Єрусалима, браття привітно прийняли нас. | Бhвшымъ же нaмъ во їеrли1мэ, любeзнw пріsша нaсъ брaтіz. |
|
18
|
18
|
| Другого дня Павло прийшов з нами до Якова; прийшли і всі пресвітери. | На ќтріе же вни1де пavелъ съ нaми ко їaкwву, вси1 же пріид0ша стaрцы. |
|
19
|
19
|
| Привітавши їх, Павло розповідав докладно, що створив Бог у язичників через його служіння. | И# цэловaвъ и5хъ, сказaше по є3ди1ному к0еждо, є4же сотвори2 бGъ во kзhцэхъ служeніемъ є3гw2. |
|
20
|
20
|
| Вони ж, вислухавши, прославили Бога і сказали йому: «Бачиш, брате, скільки тисяч юдеїв [якi] увірувало, і всі вони — ревнителі закону. | Nни1 же слhшавше слaвлzху бGа и3 рек0ша є3мY: ви1диши ли, брaте, коли1кw тeмъ є4сть їудє1й вёровавшихъ; и3 вси2 ревни1теліе зак0ну сyть: |
|
21
|
21
|
| Вони ж наслухались про тебе, що ти всіх юдеїв, які живуть між язичниками, навчаєш відступництва від Мойсея, говорячи, щоб вони не обрізували дітей своїх і не дотримувалися звичаїв батьківських. | ўвэсти1шасz же њ тебЁ, ћкw tступлeнію ўчи1ши t зак0на мwmсeова живyщыz во kзhцэхъ вс‰ їудє1и, глаг0лz не њбрёзовати и5мъ ч†дъ свои1хъ, нижE во њбhчаехъ nтeческихъ ходи1ти. |
|
22
|
22
|
| Отже, що ж? Hапевне, зійдеться народ; бо почують, що ти прийшов. | Что2 u5бо є4сть; Всsкw подобaетъ нар0ду сни1тисz: ўслhшатъ бо, ћкw пришeлъ є3си2. |
|
23
|
23
|
| Зроби ж те, що скажемо тобі. Є в нас чотири чоловіки, які взяли на себе обітницю. | СіE u5бо сотвори2, є4же ти2 глаг0лемъ: сyть ў нaсъ мyжіе четhри њбэщaвше себE бGу: |
|
24
|
24
|
| Взявши їх, очисться з ними і прийми на себе витрати на жертву за них, щоб обстригли собі голови, і пізнають усі, що почуте ними про тебе несправедливе, але що й сам ти продовжуєш дотримуватись закону. | сі‰ пои1мъ њчи1стисz съ ни1ми и3 и3ждиви2 на ни1хъ, да њстри1жутъ си2 главы6: и3 разумёютъ вси2, ћкw возвэщє1ннаz и5мъ њ тебЁ ничт0же сyть, но пребывaеши и3 сaмъ зак0нъ хранS. |
|
25
|
25
|
| А про язичників, які увірували, ми писали, щоб вони нічого такого не дотримувалися, а лише охороняли себе від ідоложертовного, від крови, від удавленини та блуду». | Ґ њ вёровавшихъ kзhцэхъ мы2 послaхомъ, суди1вше ничт0же таков0е соблюдaти и5мъ, т0кмw храни1ти себE t їдwложeртвенныхъ и3 кр0ве, и3 ўдaвленины и3 блудA. |
|
26
|
26
|
| Тоді Павло, узявши тих мужів і очистившись із ними, наступного дня увійшов у храм і оголосив закінчення днів очищення, коли мала бути принесена за кожного з них жертва. | (За? м7ѕ7.) ТогдA пavелъ поeмь мyжы w4ны, на ќтріе съ ни1ми њчи1щьсz вни1де во свzти1лище, возвэщaz и3сполнeніе днjй њчищeніz, д0ндеже принесено2 бhсть за є3ди1наго коег0ждо и4хъ приношeніе. |
|
27
|
27
|
| Коли ж сім днів закінчувалися, тоді асійські юдеї, побачивши його в храмі, підбурили весь народ і наклали на нього руки, | И# ћкоже хотsху сeдмь днjй скончaтисz, и5же t ґсjи їудeє, ви1дэвше є3го2 во свzти1лищи, навaдиша вeсь нар0дъ и3 возложи1ша нaнь рyцэ, |
|
28
|
28
|
| викликуючи: «Мужі ізраїльські, допоможіть: цей чоловік скрізь навчає всіх проти народу і закону і місця цього; до того ж і еллінів увів у храм і осквернив це святе місце». | вопію1ще: мyжіе ї}лстіи, помози1те: сeй є4сть человёкъ, и4же на лю1ди и3 зак0нъ и3 на мёсто сіE всёхъ всю1ду ўчи1тъ: є3щe же и3 є4ллины введE въ цeрковь и3 њскверни2 с™0е мёсто сіE. |
|
29
|
29
|
| Бо перед цим вони бачили з ним у місті Трофима ефесянина і думали, що Павло увів його до храму. | Бsху бо ви1дэли трофjма є3фeсzнина во грaдэ съ ни1мъ, є3г0же мнsху, ћкw въ цeрковь ввeлъ є4сть пavелъ. |
|
30
|
30
|
| Усе місто заворушилося‚ і народ збігся; і, схопивши Павла, потягли його геть з храму, і негайно було зачинено двері. | Подви1жесz же грaдъ вeсь, и3 бhсть стечeніе лю1демъ: и3 є4мше пavла, влечaху є3го2 в0нъ и3з8 цeркве, и3 ѓбіе затвори1шасz двє1ри. |
|
31
|
31
|
| Коли ж вони хотіли вбити його, до тисяцького полку дійшла звістка, що увесь Єрусалим збунтувався. | И$щущымъ же и5мъ ўби1ти є3го2, взhде вёсть къ тhсzщнику спjры, ћкw вeсь возмути1сz їеrли1мъ: |
|
32
|
32
|
| Він, негайно взявши воїнів і сотників, рушив на них; вони ж, побачивши тисяцького та воїнів, перестали бити Павла. | џнъ же ѓбіе пои1мъ в0ины и3 с0тники, притечE на нS: nни1 же ви1дэвше тhсzщника и3 в0ины, престaша би1ти пavла. |
|
33
|
33
|
| Тоді тисяцький, наблизившись, узяв його і звелів закути двома ланцюгами, і допитувався, хто він та що вчинив. | Пристyпль же тhсzщникъ ћтъ є3го2 и3 повелЁ свzзaти є3го2 вери1гома желёзнома двэмA, и3 вопрошaше: кто2 ќбw є4сть и3 что2 є4сть сотвори1лъ. |
|
34
|
34
|
| У народі одні кричали одне, а інші — друге; він же, не змігши через сум’яття довідатись про щось певне, звелів вести його до фортеці. | Друзjи же и4но нёчто вопіsху въ нар0дэ: не могjй же разумёти и3звёстное молвы2 рaди, повелЁ tвести2 є3го2 въ п0лкъ. |
|
35
|
35
|
| Коли ж він був на сходах, воїнам довелося нести його через натовп людський, | Е#гдa же бhсть на степeнехъ, прилучи1сz воздви1жену бhти є3мY t вHинъ нyжды рaди нар0да, |
|
36
|
36
|
| бо багато людей йшли слідом і кричали: «Смерть йому!» | послёдоваше бо мн0жество людjй зовyщихъ: возми2 є3го2. |
|
37
|
37
|
| Входячи до фортеці, Павло сказав тисяцькому: «Чи можна мені щось тобі сказати?» А той відповів: «Ти знаєш по-грецьки? | Хотs же вни1ти въ п0лкъ пavелъ глаг0ла тhсzщнику: ѓще лёть ми2 є4сть глаг0лати что2 тебЁ; Џнъ же речE: грeчески ўмёеши ли; |
|
38
|
38
|
| Так чи не ти той єгиптянин, який перед цими днями вчинив заворушення і вивів у пустелю чотири тисячі розбійників?» | не тh ли є3си2 є3гЂптzнинъ, прeжде си1хъ днjй превэщaвый и3 и3зведhй въ пустhню четhри тhсzщы мужeй сікарeй; |
|
39
|
39
|
| Павло ж сказав: «Я — юдеянин, тарсянин, громадянин досить відомого киликійського міста; прошу тебе, дозволь мені говорити до народу». | Речe же пavелъ: ѓзъ человёкъ ќбw є4смь їудeанинъ, тaрсzнинъ, слaвнагw грaда въ кілікjи жи1тель: молю1 же тS, повели1 ми глаг0лати къ лю1демъ. |
|
40
|
40
|
| Коли ж той дозволив, Павло, стоячи на сходах, подав знак рукою людям; і коли постало глибоке мовчання, почав говорити єврейською мовою так: | Повелёвшу же є3мY, пavелъ стоS на степeнехъ помаaвъ рук0ю къ лю1демъ: мн0гу же безм0лвію бhвшу, возгласи2 є3врeйскимъ љзhкомъ, глаг0лz: |
|
Глава 22
|
Главa к7в
|
|
1
|
1
|
| «Мужі, браття і отці! Вислухайте тепер моє виправдання перед вами». | Мyжіе брaтіе и3 nтцы2, ўслhшите м0й къ вaмъ нн7э tвётъ. |
|
2
|
2
|
| Почувши ж, що він заговорив з ними єврейською мовою, вони ще більше стихли. Він сказав: | Слhшавше же, ћкw є3врeйскимъ љзhкомъ возгласи2 къ ни6мъ, пaче приложи1ша безм0лвіе. И# речE: |
|
3
|
3
|
| «Я — юдеянин, народився у Тарсі киликійському, вихований у цьому місті при ногах Гамаліїла, ретельно навчений у батьківському законі, ревнитель у Бозі, як і всі ви нині. | ѓзъ ќбw є4смь мyжъ їудeанинъ, роди1всz въ тaрсэ кілікjйстэмъ, воспитaнъ же во грaдэ сeмъ при ногY гамаліи1лwву, накaзанъ и3звёстнw nтeческому зак0ну, ревни1тель сhй б9ій, ћкоже вси2 вы2 є3стE днeсь: |
|
4
|
4
|
| Я гнав послідовників цього вчення навіть до смерті, зв’язуючи і віддаючи до в’язниці і чоловіків, і жінок, | и4же сeй пyть гони1хъ дaже до смeрти, вzжS и3 предаS въ темни1цу мyжы же и3 жєны2, |
|
5
|
5
|
| як засвідчать про мене первосвященик і всі старійшини, від котрих, узявши листи до братії, що живе в Дамаску, я йшов, щоб тамтешніх привести в кайданах до Єрусалима на катування. | ћкоже и3 ґрхіерeй свидётелствуетъ ми2 и3 вси2 стaрцы: t ни1хже и3 посл†ніz пріeмь къ живyщымъ въ дамaсцэ брaтіzмъ, и3дsхъ привести2 сyщыz тaмw св‰заны во їеrли1мъ, да мyчатсz. |
|
6
|
6
|
| І коли я був у дорозі і наближався до Дамаска, близько полудня несподівано осяяло мене велике світло з неба. | Бhсть же ми2 и3дyщу и3 приближaющусz къ дамaску въ полyдне, внезaпу съ небесE њблистA свётъ мн0гъ w4крестъ менє2. |
|
7
|
7
|
| Я впав на землю і почув голос, що говорив мені: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?» | Пад0хъ же на зeмлю и3 слhшахъ глaсъ гlющь ми2: сavле, сavле, чт0 мz г0ниши; |
|
8
|
8
|
| Я відповів: «Хто Ти, Господи?» Він сказав мені: «Я Ісус Hазорей, Якого ти гониш». | Ѓзъ же tвэщaхъ: кто2 є3си2, гDи; речe же ко мнЁ: ѓзъ є4смь ї}съ назwрeй, є3г0же ты2 г0ниши. |
|
9
|
9
|
| Ті, що були зі мною, бачили світло і злякалися, але голосу Того, Хто говорив мені, не чули. | Со мн0ю же сyщіи свётъ ќбw ви1дэша и3 пристрaшни бhша, глaса же не слhшаша гlющагw ко мнЁ. |
|
10
|
10
|
| Тоді я сказав: «Господи! Що мені робити?» Господь же сказав мені: «Устань та йди в Дамаск, і там тобі сказано буде все, що призначено тобі робити». | Рек0хъ же: что2 сотворю2, гDи; ГDь же речE ко мнЁ: востaвъ и3ди2 въ дамaскъ, и3 тaмw речeтсz ти2 њ всёхъ, ±же вчинeно ти2 є4сть твори1ти. |
|
11
|
11
|
| А оскільки я від слави світла того позбувся зору, то ті, що були зі мною, за руку привели мене до Дамаска. | И# ћкоже не ви1дэхъ t слaвы свёта џнагw, за рyку вед0мь t сyщихъ со мн0ю, внид0хъ въ дамaскъ. |
|
12
|
12
|
| Один Ананія, чоловік благочестивий за законом, про що свідчать усі юдеї, що живуть у Дамаску, | Ґнaніа же нёкій, мyжъ благоговёинъ по зак0ну, свидётелствованъ t всёхъ живyщихъ въ дамaсцэ їудє1й, |
|
13
|
13
|
| прийшов до мене і, підійшовши, сказав мені: «Савле‚ брате! Прозри». І я негайно побачив його. | пришeдъ ко мнЁ и3 стaвъ речe ми: сavле брaте, прозри2. И# ѓзъ въ т0й чaсъ воззрёхъ нaнь. |
|
14
|
14
|
| Він же сказав мені: «Бог отців наших наперед обрав тебе, щоб ти пізнав волю Його, побачив Праведника і почув голос з уст Його, | Џнъ же речe ми: бGъ nтє1цъ нaшихъ и3зв0ли [пред8избрA] тS разумёти хотёніе є3гw2, и3 ви1дэти првdника, и3 слhшати глaсъ t ќстъ є3гw2: |
|
15
|
15
|
| бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми у тому, що бачив і чув. | ћкw бyдеши є3мY свидётель ў всёхъ человёкwвъ њ си1хъ, ±же ви1дэлъ є3си2 и3 слhшалъ: |
|
16
|
16
|
| Отже, чого ж ти зволікаєш? Устань, охрестися та обмий гріхи твої, призвавши ім’я Господа Ісуса». | и3 нн7э что2 мeдлиши; востaвъ крести1сz и3 њмhй грэхи2 тво‰, призвaвъ и4мz гDа ї}са. |
|
17
|
17
|
| Коли я повернувся до Єрусалима і молився в храмі, не тямлячи себе, | Бhсть же возврати1вшумисz во їеrли1мъ и3 молsщумисz въ цeркви, бhти во и3зступлeніи |
|
18
|
18
|
| я побачив Його‚ і Він сказав мені: «Поспіши і скоріше вийди з Єрусалима, бо тут не приймуть твого свідчення про Мене». | и3 ви1дэти є3го2 глаг0люща ми2: потщи1сz и3 и3зhди ск0рw и3з8 їеrли1ма, занE не пріи1мутъ свидётелства твоегw2, є4же њ мнЁ. |
|
19
|
19
|
| Я сказав: «Господи, їм відомо, що я тих, хто вірував у Тебе, ув’язнював у темниці і бив у синагогах, | И# ѓзъ рёхъ: гDи, сaми вёдzтъ, ћкw ѓзъ бёхъ всаждaz въ темни1цу и3 біS по с0нмищихъ вёрующыz въ тS, |
|
20
|
20
|
| і коли проливалася кров Стефана, свідка Твого, я стояв там, схвалюючи вбивство його, і стеріг одежу тих, хто вбивав його». | и3 є3гдA и3зливaшесz кр0вь стефaна свидётелz твоегw2, и3 сaмъ бёхъ стоS и3 соизволsz ўбіeнію є3гw2 и3 стрегjй ри1зъ ўбивaющихъ є3го2. |
|
21
|
21
|
| І Він сказав мені: «Йди; Я пошлю тебе далеко до язичників». | И# речE ко мнЁ: и3ди2, ћкw ѓзъ во kзhки далeче послю1 тz. |
|
22
|
22
|
| До цього слова слухали його; а потім підняли крик, гукаючи: «Знищ із землі такого! Бо йому не слід жити». | Послyшаху же є3гw2 дaже до сегw2 словесE и3 воздвиг0ша глaсъ св0й, глаг0люще: возми2 t земли2 таковaго, не подобaетъ бо є3мY жи1ти. |
|
23
|
23
|
| Поки вони кричали, кидали одяг і порох у повітря, | Вопію1щымъ же и5мъ и3 мeщущымъ ри6зы и3 прaхъ возметaющымъ на воздyхъ, |
|
24
|
24
|
| тисяцький звелів увести його в фортецю, наказав бичувати його, щоб довідатися: з якої причини так кричали проти нього. | повелЁ тhсzщникъ tвести2 є3го2 въ п0лкъ, рeкъ рaнами и3стzзaти є3го2, да разумёетъ, за кyю винY тaкw вопіsху нaнь. |
|
25
|
25
|
| Але коли розтягли його ремінням, Павло сказав сотникові, що стояв: «Хіба вам дозволено бичувати римського громадянина, та ще й без суду?» | И# ћкоже протzг0ша є3го2 вервьми2, речE къ стоsщему с0тнику пavелъ: человёка ри1млzнина и3 неwсуждeна лёть ли є4сть вaмъ би1ти; |
|
26
|
26
|
| Почувши ж це, сотник пішов і доповів тисяцькому, говорячи: «Дивись, що ти хочеш робити! Цей чоловік — римський громадянин». | Слhшавъ же с0тникъ, приступи2 къ тhсzщнику, сказA, глаг0лz: ви1ждь, что2 х0щеши сотвори1ти; человёкъ бо сeй ри1млzнинъ є4сть. |
|
27
|
27
|
| Тоді тисяцький, підійшовши до нього, сказав: «Скажи мені, ти римський громадянин?» Він сказав: «Так». | Пристyпль же тhсzщникъ речE є3мY: глаг0ли ми2, ри1млzнинъ ли є3си2 ты2; Џнъ же речE: є4й. |
|
28
|
28
|
| Тисяцький на те відповів: «Я за великі гроші придбав це громадянство». Павло ж сказав: «А я і народився в ньому». | Tвэщa же тhсzщникъ: ѓзъ мн0гою цэн0ю нарэчeніе жи1телства сегw2 стzжaхъ. Пavелъ же речE: ѓзъ же и3 роди1хсz въ нeмъ. |
|
29
|
29
|
| Тоді відразу відступили від нього ті, хто хотів катувати його, а тисяцький, дізнавшись, що він римський громадянин, злякався, що зв’язав його. | Ѓбіе u5бо tступи1ша t негw2 хотsщіи є3го2 и3стzзaти, и3 тhсzщникъ же ўбоsсz, разумёвъ, ћкw ри1млzнинъ є4сть, и3 ћкw бЁ є3го2 свzзaлъ. |
|
30
|
30
|
| Другого дня, бажаючи достовірно дізнатися, в чому звинувачують його юдеї, звільнив його від кайданів, і звелів зібратися первосвященикам і всьому синедріону та, вивівши Павла, поставив його перед ними. | На ќтріе же, хотS разумёти и4стину, чесw2 рaди њклеветaетсz t їудє1й, разрэши2 є3го2 t ќзъ и3 повелЁ пріити2 ґрхіерeємъ и3 всемY соб0ру и4хъ: и3 свeдъ пavла, постaви (є3го2) пред8 ни1ми. |
|
Глава 23
|
Главa к7г
|
|
1
|
1
|
| Павло, звівши погляд на синедріон, сказав: «Мужі-браття! Я всією доброю совістю жив перед Богом до цього дня». | (За? м7з7.) Воззрёвъ же пavелъ на с0нмъ, речE: мyжіе брaтіе, ѓзъ всeю с0вэстію бlг0ю жи1телствовахъ пред8 бGомъ дaже до сегw2 днE. |
|
2
|
2
|
| Первосвященик же Ананія звелів тим, що стояли перед ним, бити його по устах. | Ґрхіерeй же ґнaніа повелЁ предстоsщымъ є3мY би1ти є3гw2 ўстA. |
|
3
|
3
|
| Тоді Павло сказав йому: «Бог буде бити тебе, стіно поваплена! Ти сидиш, щоб судити мене за законом, і, супроти закону, велиш бити мене». | ТогдA пavелъ речE къ немY: би1ти тS и4мать бGъ, стэно2 повaпленаz: и3 ты2 сэди1ши судs ми по зак0ну, преступaz же зак0нъ вели1ши, да бію1тъ мS. |
|
4
|
4
|
| А ті, що стояли перед ним, сказали: «Первосвященика Божого ганьбиш?» | Предстоsщіи же рёша: ґрхіерeю ли б9ію досаждaеши; |
|
5
|
5
|
| Павло сказав: «Я не знав, браття, що він первосвященик; бо, як написано: на начальника народу твого не лихослов». | Речe же пavелъ: не вёдахъ, брaтіе, ћкw ґрхіерeй є4сть: пи1сано бо є4сть: кнsзю людjй твои1хъ да не речeши ѕлA. |
|
6
|
6
|
| Павло, зрозумівши, що тут одна частина саддукеїв, а друга фарисеїв, виголосив у синедріоні: «Мужі-браття! Я фарисей, син фарисея; за надію на воскресіння мертвих мене судять». | Разумёвъ же пavелъ, ћкw є3ди1на чaсть є4сть саддукє1й, другaz же фарісє1й, воззвA въ с0нмищи: мyжіе брaтіе, ѓзъ фарісeй є4смь, сhнъ фарісeовъ: њ ўповaніи и3 њ воскrніи мeртвыхъ ѓзъ сyдъ пріeмлю. |
|
7
|
7
|
| Коли він це сказав, стався розбрат між фарисеями і саддукеями, і збори розділилися. | Сe же є3мY рeкшу, бhсть рaспрz междY саддукє1и и3 фарісє1и, и3 раздэли1сz нар0дъ: |
|
8
|
8
|
| Бо саддукеї кажуть, що нема воскресіння, ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають і те, й інше. | саддукeє бо глаг0лютъ не бhти воскrніz, ни ѓгGла, ни д¦а: фарісeє же и3сповёдуютъ nбоS. |
|
9
|
9
|
| Зчинився великий галас, і книжники фарисейської частини, піднявшись, сперечалися між собою, кажучи: «Hічого лихого не знаходимо ми в цьому чоловікові. Якщо дух чи ангел говорив йому, не противмося Боговi». | Бhсть же кли1чь вели1къ, и3 востaвше кни1жницы чaсти фарісeйскіz прsхусz междY соб0ю, глаг0люще: ни є3ди1но ѕло2 њбрэтaемъ въ человёцэ сeмъ: ѓще же д¦ъ гlа є3мY и3ли2 ѓгGлъ, не проти1вимсz бGу. |
|
10
|
10
|
| Та як розлад збільшився, тисяцький, боячись, щоб вони не розтерзали Павла, звелів воїнам зійти, взяти його з-поміж них і відвести у фортецю. | Мн0зэ же бhвшей рaспри, боsсz тhсzщникъ, да не растерзaнъ бyдетъ пavелъ t ни1хъ, повелЁ в0инwмъ сни1ти и3 восхи1тити є3го2 t среды2 и4хъ и3 вести2 (є3го2) въ п0лкъ. |
|
11
|
11
|
| Hаступної ночі Господь, з’явившись йому, сказав: «Дерзай, Павле; бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так належить тобі свідчити і в Римi». | Въ настaвшую же н0щь предстaвъ є3мY гDь, речE: дерзaй, пavле: ћкоже бо свидётелствовалъ є3си2 ±же њ мнЁ во їеrли1мэ, си1це ти2 подобaетъ и3 въ ри1мэ свидётелствовати. |
|
12
|
12
|
| Коли настав день, деякі юдеї, порадившись, поклялися не їсти і не пити, доки не уб’ють Павла. | Бhвшу же дню2, сотв0рше нёцыи t їудє1й совётъ [навётъ], заклsша себE, глаг0люще не ћсти ни пи1ти, д0ндеже ўбію1тъ пavла: |
|
13
|
13
|
| Було їх понад сорок, що поклялися. | бsху же мн0жае четhредесzтихъ сію2 клsтву сотв0ршіи, |
|
14
|
14
|
| Вони, прийшовши до первосвящеників і старійшин, сказали: «Ми клятвою заприсяглися нічого не їсти, поки не уб’ємо Павла. | и5же пристyпльше ко ґрхіерeємъ и3 стaрцємъ, рёша: клsтвою проклsхомъ себE ничт0же вкуси1ти, д0ндеже ўбіeмъ пavла: |
|
15
|
15
|
| Отже, нині ви з синедріоном скажіть тисяцькому, щоб завтра вивів його до нас, ніби ви хочете точніше розглянути справу про нього; а ми, перш ніж він наблизиться, готові вбити його». | нн7э u5бо вы2 скажи1те тhсzщнику съ соб0ромъ, ћкw да ќтрэ сведeтъ є3го2 къ вaмъ, ѓки бы хотsще разумёти и3звёстнэе ±же њ нeмъ: мh же, прeжде дaже не прибли1житисz є3мY, гот0ви є3смы2 ўби1ти є3го2. |
|
16
|
16
|
| Почувши про цей замір, син Павлової сестри прийшов і, увійшовши у фортецю, повідомив Павла. | Слhшавъ же сhнъ сестры2 пavловы к0въ, пришeдъ и3 вшeдъ въ п0лкъ, сказA пavлу. |
|
17
|
17
|
| Павло ж покликав одного з сотників і сказав: «Відведи цього юнака до тисяцького, бо він має дещо сказати йому». | Призвaвъ же пavелъ є3ди1наго t сHтникъ, речE: ю4ношу сего2 tведи2 къ тhсzщнику: и4мать бо нёчто сказaти є3мY. |
|
18
|
18
|
| Той, взявши його, привів до тисяцького і сказав: «В’язень Павло покликав мене і просив одвести до тебе цього юнака, котрий має дещо сказати тобi». | Џнъ же u5бо пои1мъ є3го2 приведE къ тhсzщнику и3 речE: ќзникъ пavелъ призвaвъ мS, ўмоли2 сего2 ю4ношу привести2 къ тебЁ, и3мyща нёчто глаг0лати тебЁ. |
|
19
|
19
|
| Тисяцький, взявши його за руку і відійшовши з ним, спитав на самоті: «Що таке маєш звістити мені?» | Пои1мъ же є3го2 за рyку тhсzщникъ и3 tшeдъ на є3ди1нэ, вопрошaше є3го2: что2 є4сть, є4же и4маши возвэсти1ти ми2; |
|
20
|
20
|
| Він відповів, що юдеї змовилися просити тебе, щоб ти завтра вранці вивів Павла до них у синедріон, так ніби вони хочуть точніше дослідити справу про нього. | Речe же, ћкw їудeє совэщaша ўмоли1ти тS, ћкw да ќтрэ сведeши пavла къ ни6мъ въ соб0ръ, ѓки бы хотsщымъ и3звёстнэе и3стzзaти ±же њ нeмъ: |
|
21
|
21
|
| Але ти не слухай їх, бо його підстерігають понад сорок чоловік з них, які поклялися не їсти і не пити, доки не уб’ють його; і тепер вони готові, чекаючи твого розпорядження. | ты2 u5бо не послyшай и4хъ: л0вzтъ бо є3го2 t ни1хъ мyжіе мн0жае четhредесzти, и5же заклsша себE ни ћсти ни пи1ти, д0ндеже ўбію1тъ є3го2: и3 нн7э гот0ви сyть, чaюще њбэщaніz, є4же t тебє2. |
|
22
|
22
|
| Тоді тисяцький відпустив юнака, сказавши: «Hікому не кажи, що ти повідомив про це мене». | Тhсzщникъ u5бо tпусти2 ю4ношу, завэщaвъ ни є3ди1ному же повёдати, ћкw сі‰ kви1лъ є3си2 мнЁ. |
|
23
|
23
|
| І, покликавши двох сотників, сказав: «Приготуйте мені двісті озброєних воїнів, і сімдесят кінних, і стрільців двісті, щоб із третьої години ночі ішли до Кесарії. | И# призвaвъ двA нBкіz t сHтникъ, речE: ўгот0вита (ми2) в0инwвъ воwружeнныхъ двёстэ, ћкw да и4дутъ до кесарjи, и3 кHнникъ сeдмьдесzтъ, и3 стрэлє1цъ двёстэ, t трeтіzгw часA н0щи: |
|
24
|
24
|
| Приготуйте також ослів, щоб, посадовивши Павла, перепровадити його до правителя Фелікса». | и3 ск0ты привести2, да всади1вше пavла пров0дzтъ до фи1ліxа и3гeмwна. |
|
25
|
25
|
| Hаписав і листа такого змісту: | Написa же (и3) послaніе и3мyщее w4бразъ сeй: |
|
26
|
26
|
| «Клавдій Лісій високоповажному правителю Феліксу — вітання. | клаvдjй лmсjа держaвному и3гeмwну фи1ліxу рaдоватисz: |
|
27
|
27
|
| Цього мужа юдеї схопили і готові були вбити; я, прийшовши з воїнами, відняв його, дізнавшись, що він римський громадянин. | мyжа сего2 ћта t їудє1й и3 и3мyща ўбіeна бhти t ни1хъ, пристyпль съ вHины tsхъ є3го2, ўвёдэвъ, ћкw ри1млzнинъ є4сть: |
|
28
|
28
|
| Потім, бажаючи з’ясувати, в чому його звинувачують, привів його в їхній синедріон | хотs же разумёти винY, є3sже рaди поимaху нaнь, свед0хъ є3го2 въ с0нмище и4хъ: |
|
29
|
29
|
| і знайшов, що його звинувачують за суперечливу думку щодо їхнього закону, але що в ньому ніякої немає провини, вартої смерти чи кайданів. | є3г0же њбрэт0хъ њглаг0луема њ взыскaніи зак0на и4хъ, ни є3ди1но же дост0йно смeрти и3ли2 ќзамъ согрэшeніе и3мyща: |
|
30
|
30
|
| А почувши, що юдеї замислили зло на цього чоловіка, я негайно надіслав його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити на нього перед тобою. Здоровий будь». | скaзану же бhвшу ми2 к0ву хотsщу бhти t їудє1й на мyжа сего2, ѓбіе послaхъ (є3го2) къ тебЁ, завэщaвъ и3 клеветникHмъ (є3гw2) глаг0лати пред8 тоб0ю, ±же нaнь: здрaвъ бyди. |
|
31
|
31
|
| Отже, воїни, за даним їм наказом, взявши Павла, повели вночі до Антипатриди. | В0ини же u5бо по повелённому и5мъ, взeмше пavла, вед0ша њб8 н0щь во ґнтіпатрjду: |
|
32
|
32
|
| А другого дня, залишивши кінних іти з ним, повернулися до фортеці. | во ќтріе же, њстaвльше к0нники и3ти2 съ ни1мъ, возврати1шасz въ п0лкъ. |
|
33
|
33
|
| А ті, прийшовши до Кесарії і віддавши листа правителеві, поставили перед ним і Павла. | Nни1 же пришeдше въ кесарjю и3 вдaвше послaніе и3гeмwну, предстaвиша є3мY и3 пavла. |
|
34
|
34
|
| Правитель, прочитавши листа, спитав, з якої він області, і, довідавшись, що із Киликії, сказав: | Прочeтъ же и3гeмwнъ послaніе и3 вопр0шь, t к0еz w4бласти є4сть, и3 ўвёдэвъ, ћкw t кілікjи, речE: |
|
35
|
35
|
| «Я вислухаю тебе, коли прийдуть твої обвинувачi». І звелів йому бути під вартою в Іродовій преторії. | ўслhшу њ тебЁ, є3гдA и3 клеветницы2 твои2 пріи1дутъ. И# повелЁ въ претHрэ и4рwдовэ стрещи2 є3го2. |
|
Глава 24
|
Главa к7д
|
|
1
|
1
|
| Через п’ять днів прийшли первосвященик Ананія зі старійшинами і з якимсь ритором Тертуллом, які скаржилися правителеві на Павла. | По пzти1хъ же днeхъ сни1де ґрхіерeй ґнaніа со ст†рцы и3 съ ри1торомъ нёкіимъ тертЂлломъ, и5же сказaша и3гeмwну њ пavлэ. |
|
2
|
2
|
| Коли ж його покликали, то Тертулл почав його звинувачувати, кажучи: | При1звану же бhвшу є3мY, начaтъ клеветaти тертЂллъ, глаг0лz: |
|
3
|
3
|
| «Завжди і повсюди з усякою вдячністю ми визнаємо, що тобі, високоповажний Феліксе, ми зобов’язані стійким миром і твоєму піклуванню про благоустрій цього народу. | мн0гъ ми1ръ ўлучaюще тоб0ю, и3 и3справлє1ніz бывaємаz kзhку семY твои1мъ промышлeніемъ, всsкимъ же w4бразомъ и3 вездЁ пріeмлемъ, держaвный фи1ліxе, со всsкимъ благодарeніемъ: |
|
4
|
4
|
| Та щоб багато не турбувати тебе, прошу тебе вислухати нас коротко з властивою тобі лагідністю. | но да не мн0жае стужaю тебЁ, молю1 тz послyшати нaсъ вкрaтцэ твоeю кр0тостію: |
|
5
|
5
|
| Знайшовши цього чоловіка губителем суспільства, підбурювачем заколоту між юдеями, що живуть по всьому світі, і представником Назорейської єресі, | њбрэт0хомъ бо мyжа сего2 губи1телz и3 дви1жуща противлeніе всBмъ їудeємъ живyщымъ по вселeннэй и3 предстaтелz (сyща) назwрeйстэй є4реси, |
|
6
|
6
|
| який наважився навіть осквернити храм, ми взяли його і хотіли судити його за нашим законом. | и4же и3 цeрковь покуси1сz њскверни1ти, є3г0же и3 ћхомъ и3 по зак0ну нaшему хотёхомъ суди1ти є3мY: |
|
7
|
7
|
| Але тисяцький Лісій, прийшовши з великою силою, взяв його з рук наших і послав до тебе, | пришeдъ же лmсjа тhсzщникъ, мн0гою си1лою t рyкъ нaшихъ и3схити2 є3го2 и3 къ тебЁ послA, |
|
8
|
8
|
| звелівши і нам, його обвинувачам, іти до тебе. Ти можеш сам, розібравшись, дізнатись від нього про все те, в чому ми звинувачуємо його». | повелёвъ (и3 нaмъ) поeмлющымъ нaнь и3ти2 къ тебЁ: t негHже возм0жеши сaмъ разсуди1въ њ всёхъ си1хъ познaти, њ ни1хже мы2 поeмлемъ нaнь. |
|
9
|
9
|
| І юдеї підтвердили, сказавши, що це так. | Сложи1шасz же и3 їудeє, глаг0люще си6мъ тaкw бhти. |
|
10
|
10
|
| Павло ж, коли правитель дав йому знак говорити, відповів: «Знаючи, що ти багато років справедливо судиш народ цей, я тим вільніше буду захищати мою справу. | Tвэщa же пavелъ, поманyвшу є3мY и3гeмwну глаг0лати: t мн0гихъ лётъ сyща тS судію2 прaведна kзhку семY свёдый, благодyшнэе ±же њ мнЁ tвэщaю, |
|
11
|
11
|
| Ти можеш довідатися, що не більше дванадцяти днів минуло, як я прийшов до Єрусалима на поклоніння. | могyщу ти2 разумёти, ћкw не мн0жае ми2 є4сть днjй дванaдесzтихъ, tнeлэже взыд0хъ поклони1тисz во їеrли1мъ: |
|
12
|
12
|
| Hі в святилищі, ні в синагогах, ні в місті вони не знаходили мене як такого, що з ким-небудь сперечається або викликає розбрат у народі, | и3 ни въ цeркви њбрэт0ша мS къ комY глаг0люща и3ли2 разврaтъ творsща нар0ду, ни въ с0нмищихъ, ни во грaдэ, |
|
13
|
13
|
| і не можуть довести того, в чому тепер звинувачують мене. | нижE довести2 м0гутъ, є3ли6ка тебЁ нн7э на мS глаг0лютъ: |
|
14
|
14
|
| Але признаюся тобі в тому, що, згідно вченню, яке вони називають єрессю, я дійсно служу Богові отців моїх і вірую всьому, що написано в Законі і Пророках, | и3сповёдую же тебЁ сіE, ћкw въ пути2, є3г0же сjи глаг0лютъ є4ресь, тaкw служY nтeческому бGу, вёруz всBмъ сyщымъ въ зак0нэ и3 прbр0цэхъ пи6санымъ, |
|
15
|
15
|
| маючи надію на Бога, що буде воскресіння мертвих, праведників і грішників, чого і самі вони сподіваються. | ўповaніе и3мhй на бGа, ћкw воскrніе х0щетъ бhти мє1ртвымъ, првdникwмъ же и3 грёшникwмъ, є3г0же и3 сaми сjи чaютъ: |
|
16
|
16
|
| Тому і сам дбаю я завжди мати непорочну совість перед Богом і людьми. | њ сeмъ же и3 ѓзъ подвизaюсz, непор0чну с0вэсть и3мёти всегдA пред8 бGомъ же и3 человBки: |
|
17
|
17
|
| По багатьох роках я прийшов, шоб доставити моєму народові милостиню і приношення. | по лётэхъ же мн0гихъ пріид0хъ сотвори1ти ми1лwстыни во kзhкъ м0й и3 приношє1ніz: |
|
18
|
18
|
| При тому знайшли мене очищеним у храмі, не з народом і не з галасом. | въ ни1хже њбрэт0ша мS њчищeнна въ цeркви, ни съ нар0домъ, нижE съ молв0ю, |
|
19
|
19
|
| Це були деякі асійські юдеї, котрим належало б стати перед тобою і звинувачувати мене, коли щось мають проти мене. | нёцыи t ґсjи їудeє, и5мже подобaше пред8 тS пріити2 и3 глаг0лати, ѓще и4мутъ что2 на мS: |
|
20
|
20
|
| Або самі ті нехай скажуть, яку знайшли вони в мені неправду, коли я стояв перед синедріоном, | и3ли2 сaми тjи да глаг0лютъ, ѓще кyю њбрэт0ша во мнЁ непрaвду, стaвшу ми2 въ с0нмищи, |
|
21
|
21
|
| хіба тільки одне те слово, яке голосно промовив я, стоячи поміж ними, що за вчення про воскресіння мертвих я нині приймаю суд від вас». | рaзвэ є3ди1нагw сегw2 глaса, и4мже возопи1хъ стоS въ ни1хъ, ћкw њ воскrніи мeртвыхъ ѓзъ сyдъ пріeмлю днeсь t вaсъ. |
|
22
|
22
|
| Вислухавши це, Фелікс відклав їхню справу і сказав: «Розгляну вашу справу, коли прийде тисяцький Лісій і я докладніше довідаюсь про це вчення». | Слhшавъ же сі‰ фи1ліxъ tвэщA [tречE] и5мъ, и3звёстнэе ўвёдэвъ ±же њ пути2 сeмъ, глаг0лz: є3гдA лmсjа тhсzщникъ пріи1детъ, разсуждY ±же њ вaсъ. |
|
23
|
23
|
| А Павла наказав сотникові стерегти, але не утискувати його і не забороняти нікому з його близьких служити йому або приходити до нього. | Повелё же с0тнику стрещи2 пavла, и3 и3мёти њслaбу, и3 ни є3ди1ному же возбранsти t свои1хъ є3мY служи1ти и3ли2 приходи1ти къ немY. |
|
24
|
24
|
| Через кілька днів Фелікс, прийшовши з Друзіллою, дружиною своєю, юдеянкою, покликав Павла і слухав його про віру в Христа Ісуса. | По днeхъ же нёкіихъ пришeдъ фи1ліxъ со друсjлліею жен0ю своeю сyщею їудeанынею, призвA пavла, да слhшитъ t негw2 вёру, ћже во хrтA ї}са. |
|
25
|
25
|
| І коли він говорив про правду, про стриманість і про майбутній суд, то Фелікс пройнявся страхом і відповів: «Тепер іди, а коли знайду час, покличу тебе». | Глаг0лющу же є3мY њ прaвдэ и3 њ воздержaніи и3 њ судЁ хотsщемъ бhти, пристрaшенъ бhвъ фи1ліxъ tвэщA: нн7э ќбw и3ди2, врeмz же получи1въ призовy тz. |
|
26
|
26
|
| До того ж він сподівався, що Павло дасть йому грошей, щоб відпустити його: тому часто кликав його і розмовляв з ним. | Вкyпэ же и3 надёzсz, ћкw мздA дaстсz є3мY t пavла, ћкw да tпyститъ є3го2: тёмже и3 чaстw призывaz є3го2, бесёдоваше съ ни1мъ. |
|
27
|
27
|
| Коли минуло два роки, місце Фелікса посів Порцій Фест. Бажаючи догодити юдеям, Фелікс залишив Павла в кайданах. | Двэмa же лётома скончaвшемасz пріsтъ и3змэнeніе фи1ліxъ поркjа фи1ста: хотs же ўг0дное сотвори1ти їудeємъ фи1ліxъ, њстaви пavла свsзана. |
|
Глава 25
|
Главa к7є
|
|
1
|
1
|
| Фест, прибувши в область, через три дні вирушив із Кесарії до Єрусалима. | Фи1стъ же u5бо пріи1мь влaсть, по тріeхъ днeхъ взhде во їеrли1мъ t кесарjи. |
|
2
|
2
|
| Тоді первосвященик і знатніші з юдеїв прийшли до нього зі скаргою на Павла і переконували його, | Сказaша же є3мY ґрхіерeє и3 пeрвіи t їудє1й на пavла и3 молsху є3го2, |
|
3
|
3
|
| прохаючи, щоб він зробив милість і викликав його до Єрусалима, маючи задум убити його по дорозі. | просsще благодaти нaнь, ћкw да п0слетъ є3го2 во їеrли1мъ, к0въ творsще, ћкw да ўбію1тъ є3го2 на пути2. |
|
4
|
4
|
| Але Фест відповів, що Павло утримується в Кесарії під вартою і що він сам скоро вирушить туди. | Фи1стъ же повелЁ пavла стрещи2 въ кесарjи, сaмъ тaмw хотS вск0рэ и3зhти: |
|
5
|
5
|
| «Отже, — сказав він, — ті з вас, які можуть, нехай підуть зі мною, і якщо за цим чоловіком щось є, нехай звинувачують його». | и5же u5бо си1льніи въ вaсъ, речE, со мн0ю шeдше, ѓще є4сть кaz непрaвда въ мyжи сeмъ, да глаг0лютъ нaнь. |
|
6
|
6
|
| Пробувши в них не більше восьми чи десяти днів, повернувся до Кесарії і на другий день, сівши на судищі, звелів привести Павла. | Пребhвъ же ў ни1хъ не мн0жае десzти2 днjй, сни1де въ кесарjю: на ќтріе сёдъ на суди1щи, повелЁ пavла привести2. |
|
7
|
7
|
| Коли він з’явився, стали довкола юдеї, що прийшли з Єрусалима, зводячи на Павла багато тяжких провин, яких не могли довести. | Приведeну же бhвшу є3мY, w4крестъ стaша и5же t їеrли1ма сшeдшіи їудeє, мнHги и3 т‰жки вины6 приносsще на пavла, и4хже не можaху и3з8zви1ти: |
|
8
|
8
|
| Він же на своє виправдання сказав: «Я не зробив ніякого злочину ні проти закону юдейського, ні проти храму, ні проти кесаря». | tвэщавaющу є3мY, ћкw ни на зак0нъ їудeйскій, ни на цeрковь, ни на кeсарz что2 согрэши1хъ. |
|
9
|
9
|
| Фест, бажаючи догодити юдеям, у відповідь сказав Павлові: «Чи хочеш іти в Єрусалим, щоб я там судив тебе за це?» | Фи1стъ же хотS ўг0дное їудeємъ сотвори1ти, tвэщaвъ пavлови речE: х0щеши ли, во їеrли1мъ возшeдъ, тaмw њ си1хъ сyдъ пріsти t менє2; |
|
10
|
10
|
| Павло сказав: «Я стою перед судом кесаревим, де і належить мені судимому бути. Юдеїв я нічим не кривдив, як і ти добре знаєш. | Речe же пavелъ: на суди1щи кeсаревэ стоS є4смь, и3дёже ми2 дост0итъ сyдъ пріsти: їудє1й ни чи1мже њби1дэхъ, ћкоже и3 ты2 д0брэ вёси: |
|
11
|
11
|
| Якщо я неправий і що-небудь зробив, варте смерти, то не відмовляюся померти; а якщо нічого того немає, в чому ці звинувачують мене, то ніхто не може видати мене їм. Вимагаю суду кесаревого». | ѓще бо непрaвдую и3ли2 дост0йно смeрти сотвори1хъ что2, не tмeщусz ўмрeти: ѓще ли же ничт0же є4сть во мнЁ, є4же сjи на мS клевeщутъ, никт0же мS м0жетъ тBмъ вhдати: кeсарz нарицaю. |
|
12
|
12
|
| Тоді Фест, поговоривши з радниками, відповів: «Ти вимагав кесаревого суду, до кесаря і підеш». | ТогдA фи1стъ состzзaвсz съ совBтники, tвэщA: кeсарz ли нарeклъ є3си2; къ кeсарю п0йдеши. |
|
13
|
13
|
| Через декілька днів цар Агриппа і Вереніка прибули до Кесарії поздоровити Феста. | Днє1мъ же минyвшымъ нBкимъ, ґгрjппа цaрь и3 вернікjа снид0ста въ кесарjю цэловaти фи1ста. |
|
14
|
14
|
| І як вони пробули там багато днів, то Фест розповів цареві про Павла, кажучи: «Є тут якийсь чоловік, в’язень, залишений Феліксом у кайданах, | (За? м7}.) И# ћкоже мнHги дни6 пребhста тY, фи1стъ сказA царю2 ±же њ пavлэ, глаг0лz: мyжъ нёкій є4сть њстaвленъ t фи1ліxа ќзникъ, |
|
15
|
15
|
| на якого, під час мого перебування в Єрусалимі, з’явилися із скаргою первосвященики і старійшини юдейські, вимагаючи суду над ним. | њ нeмже, бhвшу ми2 во їеrли1мэ, kви1ша ґрхіерeє и3 стaрцы їудeйстіи, просsще нaнь судA. |
|
16
|
16
|
| Я відповів їм, що у римлян немає звичаю видавати на смерть будь-якого чоловіка, перше ніж звинувачуваний не матиме перед собою обвинувачів і не дістане право захищатися проти звинувачення. | Къ ни6мже tвэщaхъ, ћкw нёсть њбhчай ри1млzнwмъ вhдати человёка к0его на поги1бель, прeжде дaже њклеветaемый не и4мать пред8 лицeмъ клевeщущихъ є3го2 и3 мёсто tвёта пріи1метъ њ своeмъ согрэшeніи. |
|
17
|
17
|
| Коли ж вони тут зійшлися, то, без усякого зволікання, на другий же день, я сів на судищі і звелів привести того чоловіка. | Сшeдшымсz же и5мъ здЁ, закоснёніе ни є3ди1но сотв0рь, на ќтріе сёдъ на суди1щи, повелёхъ привести2 мyжа. |
|
18
|
18
|
| Обступивши його, обвинувачі не подали жодного із звинувачень, які я припускав; | W$крестъ же є3гw2 стaвше клеветницы2, ни є3ди1ну винY, ±же ѓзъ непщевaхъ, нанес0ша: |
|
19
|
19
|
| але вони мали з ним деякі суперечки про богошанування їхнє і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло стверджував, що Він живий. | стzз†ніz же нBкаz њ своeй разли1чнэй вёрэ и3мsху къ немY и3 њ нёкоемъ ї}сэ ўмeршемъ, є3г0же глаг0лаше пavелъ жи1ва бhти. |
|
20
|
20
|
| Вагаючись у вирішенні цього питання, я сказав: чи хоче він іти до Єрусалима і там стати перед судом за це? | Недоумёzсz же ѓзъ њ взыскaніи си1хъ, глаг0лахъ, ѓще х0щетъ и3ти2 во їеrли1мъ и3 тaмw сyдъ пріsти њ си1хъ. |
|
21
|
21
|
| Та коли Павло зажадав, щоб його залишили на розгляд Августа, то я звелів тримати його під вартою до того часу, поки пошлю його до кесаря». | Пavлу же нарeкшу блюдeну бhти є3мY до разсуждeніz ѓvгуста, повелёхъ блюсти2 є3го2, д0ндеже послю2 є3го2 къ кeсарю. |
|
22
|
22
|
| Агриппа ж сказав Фестові: «Хотів би і я послухати цього чоловіка». Той відповів: «Завтра ж почуєш його». | Ґгрjппа же къ фи1сту речE: хотёлъ бhхъ и3 сaмъ человёка сего2 слhшати. Џнъ же речE: ќтрэ ўслhшиши є3го2. |
|
23
|
23
|
| Другого дня, коли Агриппа і Вереніка прийшли з великою пихою і увійшли у судову палату з тисяцькими та найзнатнішими громадянами міста, за наказом Феста був приведений Павло. | На ќтріе же пришeдшу ґгрjппэ и3 вернікjи со мн0гою г0рдостію и3 вшeдшымъ въ судeбную палaту съ ты6сzщники и3 съ нар0читыми м{жи грaда, и3 повелёвшу фи1сту, приведeнъ бhсть пavелъ. |
|
24
|
24
|
| І сказав Фест: «Царю Агриппо і всі присутні з нами мужі! Ви бачите того, проти якого багато юдеїв приступили до мене в Єрусалимі і тут і кричали, що йому не належить більше жити. | И# речE фи1стъ: ґгрjппо царю2 и3 вси2 сyщіи съ нaми мyжіе, ви1дите сего2, њ нeмже всE мн0жество їудє1й стужaху ми2 во їеrли1мэ же и3 здЁ, вопію1ще, ћкw не подобaетъ жи1ти є3мY ктомY: |
|
25
|
25
|
| Але я зрозумів, що він не вчинив нічого, вартого смерти; і як він сам вимагав суду в Августа, то я вирішив послати його до нього. | ѓзъ же разумёвъ ничт0же дост0йно смeрти сотв0рша є3го2, и3 самомy же семY нарeкшу севaста, суди1хъ послaти є3го2: |
|
26
|
26
|
| Я не маю нічого певного написати про нього його величності; а тому і привів його до вас, і зокрема перед тебе, царю Агриппо, щоб після розгляду було мені що написати. | њ нeмже и3звёстное что2 писaти господи1ну не и4мамъ: тёмже и3 привед0хъ є3го2 пред8 вaсъ, наипaче же пред8 тS, ґгрjппо царю2, ћкw да разсуждeнію бhвшу и4мамъ что2 писaти: |
|
27
|
27
|
| Бо мені здається нерозважливим посилати в’язня і не визначити звинувачень на нього». | безсловeсно бо мни1тсz ми2, посылaющу ю4зника, ґ вины2, ћже нaнь, не сказaти. |
|
Глава 26
|
Главa к7ѕ
|
|
1
|
1
|
| Агриппа сказав Павлові: «Дозволяється тобі говорити за себе». Тоді Павло, простягнувши руку, почав говорити на свій захист. | (За? м7f7.) Ґгрjппа же къ пavлу речE: повелэвaетсz ти2 њ себЁ самомY глаг0лати. ТогдA пavелъ простeръ рyку tвэщавaше: |
|
2
|
2
|
| «Царю Агриппо! Я почуваю себе щасливим, що сьогодні можу захищатися перед тобою в усьому, в чому звинувачують мене юдеї, | њ всёхъ, њ ни1хже њклеветaемь є4смь t їудє1й, царю2 ґгрjппо, непщyю себE блажeнна бhти, ћкw пред8 тоб0ю tвэщaти днeсь и4мамъ, |
|
3
|
3
|
| тим більше, що ти знаєш усі юдейські звичаї і суперечності. Тому прошу тебе вислухати мене великодушно. | пaче же вёдца тS сyща свёдый всёхъ їудeйскихъ њбhчаєвъ и3 взыскaній. Тёмже молю1сz ти2 долготерпэли1внw послyшати менє2. |
|
4
|
4
|
| Життя моє від юности моєї, яке спочатку проводив я серед народу мого в Єрусалимі, знають усі юдеї; | ЖитіE ќбw моE є4же t ю4ности, и3спeрва бhвшее во kзhцэ моeмъ во їеrли1мэ, вёдzтъ вси2 їудeє, |
|
5
|
5
|
| вони здавна знають про мене, якщо захочуть свідчити, що я жив, як фарисей, за найсуворішим у нашому віросповіданні вченням. | вёдzще мS и3спeрва, ѓще хотsтъ свидётелствовати, ћкw по и3звёстнэй є4реси нaшеz вёры жи1хъ фарісeй. |
|
6
|
6
|
| І нині я стою перед судом за надію на обітницю, дану Богом нашим отцям, | И# нн7э њ ўповaніи њбэтовaніz, бhвшагw t бGа ко nтцє1мъ нaшымъ, стою2 суди1мь, |
|
7
|
7
|
| здійснення якої сподіваються побачити наші дванадцять колін, що старанно служать Богові день і ніч. За цю-то надію, царю Агриппо, звинувачують мене юдеї. | въ нeже nбанaдесzте колBна н†ша безпрестaни дeнь и3 н0щь служaще надёютсz доити2: њ нeмже ўповaніи њклеветaемь є4смь, царю2 ґгрjппо, t їудє1й. |
|
8
|
8
|
| Що ж? Hевже ви вважаєте неймовірним, що Бог воскрешає мертвих? | Что2; Невёрно ли сyдитсz вaми, ћкw бGъ мє1ртвыz возставлsетъ; |
|
9
|
9
|
| Щоправда, і я думав, що мені належить багато діяти проти імені Ісуса Hазорея. | Ѓзъ ќбw мнёхъ, ћкw подобaетъ ми2 мнHга сопроти6вна проти1ву и4мене ї}са назwрeа сотвори1ти: |
|
10
|
10
|
| Це я і робив у Єрусалимі: одержавши владу від первосвящеників, я багатьох святих ув’язнював, і коли вбивали їх, я подавав на те голос; | є4же и3 сотвори1хъ во їеrли1мэ, и3 мнHги t с™hхъ ѓзъ въ темни1цахъ затворsхъ, влaсть t ґрхіерє1й пріeмь: ўбивaємымъ же и5мъ прилагaхъ совётъ: |
|
11
|
11
|
| і по всіх синагогах я багаторазово мучив їх, і примушував ганити Ісуса, і, з надмірною лютістю до них, переслідував їх навіть у чужих містах. | и3 на всёхъ с0нмищихъ мн0жицею мyчz и5хъ, принуждaхъ хyлити: преизли1ха же враждyz на ни1хъ, гонsхъ дaже и3 до внёшнихъ градHвъ. |
|
12
|
12
|
| Для цього йдучи до Дамаска з владою і дорученням від первосвящеників, | Въ ни1хже и3дhй въ дамaскъ со влaстію и3 повелёніемъ, є4же t ґрхіерє1й, |
|
13
|
13
|
| серед дня на дорозі я, царю, побачив з неба світло, ясніше від сонячного сяйва, що осяяло мене та тих, котрі йшли зі мною. | въ полyдни на пути2 ви1дэхъ, царю2, съ небесE пaче сіsніz с0лнечнагw њсіsвшій мS свётъ и3 со мн0ю и3дyщихъ. |
|
14
|
14
|
| Усі ми попадали на землю, і я почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: «Савле, Савле, що ти гониш Мене? Важко тобі йти проти рожна». | ВсBмъ же пaдшымъ нaмъ на зeмлю, слhшахъ глaсъ гlющь ко мнЁ и3 вэщaющь є3врeйскимъ љзhкомъ: сavле, сavле, чт0 мz г0ниши; жeстоко ти2 є4сть проти1ву рожнA прaти. |
|
15
|
15
|
| Я сказав: «Хто Ти, Господи?» Він сказав: «Я — Ісус, Якого ти гониш. | Ѓзъ же рёхъ: кто2 є3си2, гDи; Џнъ же речE: ѓзъ є4смь ї}съ, є3г0же ты2 г0ниши: |
|
16
|
16
|
| Але встань і стань на ноги твої; бо для того Я і з’явився тобі, щоб зробити тебе служителем і свідком того, що ти бачив і що Я відкриваю тобі, | но востaни и3 стaни на ногY твоє1ю: на сe бо kви1хсz ти2, сотвори1ти тS слугY и3 свидётелz, ±же ви1дэлъ є3си2 и3 ±же kвлю2 тебЁ, |
|
17
|
17
|
| визволяючи тебе від народу юдейського і від язичників, до яких Я тепер посилаю тебе | и3з8имaz тS t людjй їудeйскихъ и3 t kзы6къ, къ ни6мже ѓзъ тS послю2, |
|
18
|
18
|
| розкрити очі їм, щоб вони навернулися від темряви до світла і з-під влади сатани до Бога, щоб вірою в Мене держали прощення гріхів і долю з освяченими». | tвeрсти џчи и4хъ, да њбратsтсz t тмы2 въ свётъ и3 t w4бласти сатанины2 къ бGу, є4же пріsти и5мъ њставлeніе грэхHвъ и3 достоsніе во с™hхъ вёрою, ћже въ мS. |
|
19
|
19
|
| Тому, царю Агриппо, я не став противитися небесному видінню, | Тёмже, царю2 ґгрjппо, не бhхъ проти1венъ небeсному видёнію, |
|
20
|
20
|
| а спершу жителям Дамаска і Єрусалима, потім усій землі юдейській і язичникам проповідував, щоб вони покаялися і навернулися до Бога, чинячи діла, достойні покаяння. | но сyщымъ въ дамaсцэ прeжде и3 во їеrли1мэ, и3 во всsцэй странЁ їудeйстэй и3 kзhкwмъ проповёдую покazтисz и3 њбрати1тисz къ бGу, достHйна покаsнію дэлA творsще. |
|
21
|
21
|
| За це юдеї схопили мене у храмі і хотіли розтерзати. | Си1хъ рaди мS їудeє є4мше во свzти1лищи хотsху растерзaти. |
|
22
|
22
|
| Але, одержавши допомогу від Бога, я до цього дня стою і свідчу малому і великому, нічого не кажучи, крім того, про що пророки і Мойсей говорили, що це буде, | П0мощь u5бо ўлучи1въ ћже t бGа, дaже до днE сегw2 стою2, свидётелствуz мaлу же и3 вели1ку, ничт0же вэщaz, рaзвэ ±же прbр0цы рек0ша хот‰щаz бhти и3 мwmсeй, |
|
23
|
23
|
| а саме, що Христос мав постраждати і, воскреснувши першим із мертвих, проповідати світло юдейському народові і язичникам». | ћкw хrт0съ и3мёzше пострадaти, ћкw пeрвый t воскrніz мeртвыхъ свётъ хотsше проповёдати лю1демъ (їудє1йскимъ) и3 kзhкwмъ. |
|
24
|
24
|
| Коли він так захищався, Фест гучним голосом сказав: «Безумствуєш ти, Павле! Велика вченість доводить тебе до божевілля». | Сі‰ же є3мY tвэщавaющу, фи1стъ вeліимъ глaсомъ речE: бэснyешисz ли, пavле; мнHгіz тS кни6ги въ неи1стовство прелагaютъ. |
|
25
|
25
|
| «Hі, високоповажний Фесте, — сказав він, — я не безумствую, але кажу слова істини і здорового глузду. | Џнъ же: не бэснyюсz, речE, держaвный фи1сте, но и4стины и3 цэломdріz глаг0лы вэщaю: |
|
26
|
26
|
| Бо знає про це цар, перед яким і кажу сміливо. Я не вірю, що від нього було щось з цього приховано: бо це не в кутку відбувалося. | вёсть бо њ си1хъ цaрь, къ немyже и3 съ дерзновeніемъ глаг0лю: ўтаи1тисz бо є3мY t си1хъ не вёрую ничесомyже, нёсть бо во ќглэ сотворeно сіE: |
|
27
|
27
|
| Чи віриш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віриш». | вёруеши ли, царю2 ґгрjппо, прbр0кwмъ; вёмъ, ћкw вёруеши. |
|
28
|
28
|
| Агриппа сказав Павлові: «Ти майже переконуєш мене стати християнином». | Ґгрjппа же къ пavлу речE: вмaлэ мS препирaеши хrтіaнина бhти. |
|
29
|
29
|
| Павло сказав: «Благав би я Бога, щоб мало чи багато, не тільки ти, але й усі, що слухають мене сьогодні, зробились такими, як я, окрім цих кайданів». | Пavелъ же речE: моли1лъ ќбw бhхъ бGа, и3 вмaлэ и3 во мн0зэ, не т0кмw тебE, но и3 всёхъ слhшащихъ мS днeсь, бhти и5мъ т†цэмъ, kк0въ и3 ѓзъ є4смь, кромЁ ќзъ си1хъ. |
|
30
|
30
|
| І коли він це сказав, цар і правитель, Вереніка і всі, що сиділи з ними, встали. | И# сі‰ рeкшу є3мY, востA цaрь и3 и3гeмwнъ, и3 вернікjа и3 сэдsщіи съ ни1ми, |
|
31
|
31
|
| І, відійшовши вбік, говорили між собою, що цей чоловік нічого, вартого смерті чи кайданів, не робить. | и3 tшeдше бесёдоваху дрyгъ ко дрyгу, глаг0люще, ћкw ничт0же смeрти дост0йно и3ли2 ќзъ твори1тъ человёкъ сeй. |
|
32
|
32
|
| І сказав Агриппа Фестові: «Можна було б звільнити цього чоловіка, якби він не вимагав кесаревого суду». Тому і вирішив правитель відіслати його до кесаря. | Ґгрjппа же фи1сту речE: tпущeнъ бhти можaше человёкъ сeй, ѓще не бы2 кeсарz нарицaлъ. И# тaкw суди2 и3гeмwнъ послaти є3го2 къ кeсарю. |
|
Глава 27
|
Главa к7з
|
|
1
|
1
|
| Коли вирішено було відпливти нам до Італії, то віддали Павла і деяких інших в’язнів сотникові Августового полку на ім’я Юлій. | (За? н7.) И# ћкоже сyждено бhсть tплhти нaмъ во їталjю, предaху пavла же и3 и3ны6z нёкіz ю4зники с0тнику, и4менемъ їyлію, спjры севастjйскіz. |
|
2
|
2
|
| Ми піднялися на адрамітський корабель‚ що мав пливти поблизу асійських місць‚ вирушили. З нами перебував Аристарх, македонянин із Фессалоніки. | Вшeдше же въ корaбль ґдрамЂтскій, восхотёвше плhти во ґс‡йскаz мBста, tвез0хомсz, сyщу съ нaми ґрістaрху макед0нzнину t солyнz. |
|
3
|
3
|
| Другого дня пристали до Сидона. Юлій поводився з Павлом людинолюбно, дозволив йому відвідати друзів і скористатися їхньою допомогою. | Въ другjй же пристaхомъ въ сідHнэ: человэколю1біе же їyлій пavлови дёz, повелЁ къ другHмъ шeдшу прилэжaніе [пос0біе] ўлучи1ти. |
|
4
|
4
|
| Вирушивши звідти, ми припливли до Кіпру, бо був супротивний вітер, | И# tтyду tвeзшесz приплhхомъ въ кЂпръ, занE вётри бsху проти1вни: |
|
5
|
5
|
| і, перепливши море проти Киликії та Памфілії, прибули до Мир Лікійських. | пучи1ну же, ћже проти1ву кілікjи и3 памфmлjи, преплhвше, пріид0хомъ въ мЂры лmк‡йскіz. |
|
6
|
6
|
| Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього. | И# тaмw њбрётъ с0тникъ корaбль ґлеxандрjйскій пловyщь во їталjю, всади1 ны въ џнь. |
|
7
|
7
|
| Повільно плаваючи багато днів і ледве порівнявшись з Кнідом, через несприятливий нам вітер, ми підпливли до Криту при Салмоні. | Во мнHги же дни6 к0снw плaвающе и3 є3двA бhвше проти1ву кнjда, не њставлsющу нaсъ вётру, приплhхомъ под8 кри1тъ при салмHнэ: |
|
8
|
8
|
| Ледве пробравшись повз нього, прибули до одного місця, що зветься Добрі Пристані, поблизу міста Ласея. | є3двa же и3збирaюще крaй, пріид0хомъ на мёсто нёкое, нарицaемое д0брое пристaнище, є3мyже бли1з8 бЁ грaдъ ласeй. |
|
9
|
9
|
| А як минуло багато часу, і плавання було вже небезпечне, тому що і піст уже минув, то Павло радив, | Мн0гу же врeмени минyвшу и3 сyщу ўжE небезбёдну плaванію, занeже и3 п0стъ ўжE бЁ прешeлъ, совётоваше пavелъ, |
|
10
|
10
|
| кажучи їм: «Мужі! Я бачу, що плавання буде з труднощами і з великою шкодою не тільки для вантажу і корабля, але й для нашого життя». | глаг0лz и5мъ: мyжіе, ви1жду, ћкw съ досаждeніемъ и3 мн0гою тщет0ю не т0кмw брeмене и3 кораблS, но и3 дyшъ нaшихъ х0щетъ бhти плaваніе. |
|
11
|
11
|
| Однак сотник більше довіряв керманичеві і начальникові корабля, ніж словам Павла. | С0тникъ же к0рмчіz и3 наvкли1ра послyшаше пaче, нeжели пavломъ глаг0лемыхъ. |
|
12
|
12
|
| А що пристань була непридатна до зимівлі, то чимало людей радили податися звідти, щоб, якщо можливо, дійти до Фініка, пристані критської, що лежить проти південно-західного і північно-західного вітру, і там перезимувати. | Не добрy же пристaнищу сyщу ко њзимёнію, мн0зи совётъ даsху tвезти1сz tтyду, ѓще кaкw возм0гутъ, дости1гше фінікjи, њзимёти въ пристaнищи кри1тстэмъ, зрsщемъ къ лjву и3 къ хHру. |
|
13
|
13
|
| Подув південний вітер, і вони, думаючи, що вже дістали бажане, вирушили і попливли поблизу Криту. | Дхнyвшу же ю4гу, мнёвше в0лю свою2 ўлучи1ти, воздви1гше вBтрила, плhху вскрaй кри1та. |
|
14
|
14
|
| Але невдовзі знявся супротивний йому бурхливий вітер, що зветься «евроклідон». | Не по мн0зэ же возвёz проти1венъ є3мY вётръ бyренъ, нарицaемый є3vроклЂдwнъ. |
|
15
|
15
|
| Корабель схопило так, що він не міг чинити опір вітрові, і ми носилися, віддавшись хвилям. | Восхищeну же бhвшу кораблю2 и3 не могyщу сопроти1витисz вётру, вдaвшесz волнaмъ носи1ми бёхомъ. |
|
16
|
16
|
| І, наскочивши на якийсь острівець, що зветься Клавдій, ми ледве могли втримати човен. | Џстровъ же нёкій мимотeкше, нарицaющьсz клаvдjй, є3двA возмог0хомъ ўдержaти ладію2: |
|
17
|
17
|
| Піднявши його, почали всіма засобами обв’язувати корабель; боячись, щоб не сісти на мілину, спустили вітрило і таким чином носилися. | ю4же востsгше, всsкимъ w4бразомъ помогaху, подтверждaюще корaбль: боsщесz же, да не въ сЂрть [въ мє1лкаz мBста] впадyтъ, низпусти1вше пaрусъ, си1це носи1ми бёху. |
|
18
|
18
|
| Ранком другого дня, коли розпочався буревій, почали викидати вантаж, | Вельми1 же њбуревaємымъ нaмъ, на ќтріе и3зметaніе творsху, |
|
19
|
19
|
| а на третій день ми своїми руками повикидали корабельне знаряддя. | и3 въ трeтій дeнь свои1ми рукaми ћдрило корaбленое и3зверг0хомъ. |
|
20
|
20
|
| Та оскільки багато днів не було видно ні сонця, ні зірок, і тривала велика буря, то, зрештою, зникала будь-яка надія на наше врятування. | Ни с0лнцу же, ни ѕвэздaмъ ћвльшымсz на мнHги дни6, и3 зимЁ не мaлэ належaщей, пр0чее tимaшесz надeжда всS, є4же спасти1сz нaмъ. |
|
21
|
21
|
| Що довго не їли, то Павло, ставши посеред них, сказав: «О мужі! Треба було послухати мене і не відходити від Криту, і тим самим уникнули б цих труднощів і шкоди. | Мн0гу же неzдeнію сyщу, тогдA стaвъ пavелъ посредЁ и4хъ, речE: подобaше ќбw, q, мyжіе, послyшавше менє2, не tвезти1сz t кри1та и3 и3збhти досаждeніz сегw2 и3 тщеты2: |
|
22
|
22
|
| Тепер же благаю вас‚ підбадьортеся, бо жодна душа з вас не загине, а тільки корабель. | и3 сE, нн7э молю2 вы2 благодyшствовати, поги1бель бо ни є3ди1нэй души2 t вaсъ бyдетъ, рaзвэ кораблS: |
|
23
|
23
|
| Бо ангел Бога, Якому я належу і Якому служу, з’явився мені цієї ночі | предстa бо ми2 въ сію2 н0щь ѓгGлъ бGа, є3гHже ѓзъ є4смь, є3мyже и3 служY, |
|
24
|
24
|
| і сказав: «Hе бійся, Павле. Тобі належить стати перед кесарем, і ось Бог дарував тобі всіх, що пливуть з тобою». | глаг0лz: не б0йсz, пavле, кeсарю ти2 подобaетъ предстaти, и3 сE, даровA тебЁ бGъ вс‰ плaвающыz съ тоб0ю. |
|
25
|
25
|
| Тому підбадьортеся, мужі, бо я вірю Богові, що буде так, як мені сказано. | Тёмже дерзaйте, мyжіе, вёрую бо бGови, ћкw тaкw бyдетъ, и4мже w4бразомъ рэчeно ми2 бhсть: |
|
26
|
26
|
| Hам належить бути викинутими на який-небудь острів». | во џстровъ же нёкій подобaетъ нaмъ пристaти. |
|
27
|
27
|
| Чотирнадцятої ночі, коли ми носилися в Адріатичному морі, близько опівночі корабельники почали здогадуватися, що наближаються до якоїсь землі, | И# є3гдA четвертаzнaдесzть н0щь бhсть, носи6мымъ нaмъ во ґдріaтстэй (пучи1нэ), въ полyнощи непщевaху корaбленицы, ћкw приближaютсz къ нёкоей странЁ, |
|
28
|
28
|
| і, вимірявши глибину, знайшли двадцять сажнів; потім на невеликій відстані, знову вимірявши, знайшли п’ятнадцять сажнів. | и3 и3змёривше глубинY њбрэт0ша сажeней двaдесzть: мaлw же прешeдше и3 пaки и3змёривше, њбрэт0ша сажeней пzтьнaдесzть. |
|
29
|
29
|
| Побоюючись, щоб не натрапити на кам’янисті місця, кинули з корми чотири якорі і чекали дня. | Боsщесz же, да не кaкw въ пр{днаz мBста впадyтъ, t н0са кораблS вeргше кHтвы четhри, молsхомсz, да дeнь бyдетъ. |
|
30
|
30
|
| Коли корабельники хотіли втекти з корабля і спускали на море човен, роблячи вигляд, ніби хочуть кинути якір з носа, | Корaбленикwмъ же и4щущымъ бэжaти и3з8 кораблS и3 низвёсившымъ ладію2 въ м0ре, и3звётомъ ѓки t н0са хотsщымъ кHтвы простeрти, |
|
31
|
31
|
| Павло сказав сотникові і воїнам: «Якщо вони не залишаться на кораблі, то ви не зможете врятуватися». | речE пavелъ с0тнику и3 в0инwмъ: ѓще не сjи пребyдутъ въ корабли2, вы2 спасти1сz не м0жете. |
|
32
|
32
|
| Тоді воїни відтяли вірьовки у човна, і він упав. | ТогдA в0ини tрёзаша ќжz ладіи2 и3 њстaвиша ю5 tпaсти. |
|
33
|
33
|
| Коли почало світати, Павло умовляв усіх приймати їжу, кажучи: «Сьогодні чотирнадцятий день, як ви, чекаючи, перебуваєте без їжі, нічого не споживаючи. | Е#гдa же хотsше дeнь бhти, молsше пavелъ всёхъ, да пріи1мутъ пи1щу, глаг0лz: четыренадесsтый днeсь дeнь ждyще, не ћдше пребывaете, ничт0же вкуси1вше: |
|
34
|
34
|
| Тому прошу вас прийняти їжу: це сприятиме збереженню вашого життя; бо ні в кого з вас не впаде й волосина з голови». | тёмже молю2 вaсъ пріsти пи1щу, сe бо къ вaшему спасeнію є4сть: ни є3ди1ному бо t вaсъ влaсъ главы2 tпадeтъ. |
|
35
|
35
|
| Промовивши це і взявши хліб, він подякував Богові перед усіма і, розламавши, почав їсти. | Рeкъ же сі‰ и3 пріeмь хлёбъ, благодари2 бGа пред8 всёми и3 прел0мль начaтъ ћсти. |
|
36
|
36
|
| Тоді всі підбадьорилися і також прийняли їжу. | Благонадeжни же бhвше вси2, и3 тjи пріsша пи1щу: |
|
37
|
37
|
| Було ж усіх нас на кораблі двісті сімдесят шість душ. | бё же въ корабли2 всёхъ дyшъ двёстэ сeдмьдесzтъ и3 шeсть. |
|
38
|
38
|
| Hаситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи пшеницю в море. | Насhщшесz же брaшна, њблегчи1ша корaбль, и3зметaюще пшени1цу въ м0ре. |
|
39
|
39
|
| Коли ж настав день, землі не розпізнавали, а побачили лише якусь затоку з пологим берегом, до якого вирішили, якщо можна, пристати кораблем. | Е#гдa же дeнь бhсть, земли2 не познавaху: нёдро же нёкое ўсмотрёша и3мyщее пес0къ [брeгъ], въ нeже, ѓще м0щно є4сть, совэщaша и3звлещи2 корaбль. |
|
40
|
40
|
| І, піднявши якорі, попливли по морю і, розв’язавши стерно та піднявши мале вітрило за вітром, тримали до берега. | И# кHтвы собрaвше, везsхусz по м0рю: кyпнw њслaбивше ќжz корми1лwмъ и3 воздви1гше мaлое вётрило къ дhшущему вётрецу, вез0хомсz на крaй [брeгъ]. |
|
41
|
41
|
| Hаскочили на косу‚ і корабель сів на мілину. Hіс загруз і став нерухомим, а корма розбивалася силою хвиль. | Впaдше же въ мёсто и3с0пное, ўвzзи1ша корaбль: и3 н0съ ќбw ўвsзшій пребhсть недви1жимь, корми1ло же разбивaшесz t нyжды в0лнъ. |
|
42
|
42
|
| Воїни було погодилися умертвити в’язнів, щоб хто-небудь, випливши, не втік. | В0инwмъ же совётъ бhсть, да ќзники ўбію1тъ, да не кто2 поплhвъ и3збёгнетъ. |
|
43
|
43
|
| Але сотник, бажаючи врятувати Павла, утримав їх від цього наміру і звелів тим, що вміли плавати, першими кинутися і вийти на землю, | С0тникъ же, хотS соблюсти2 пavла, возбрани2 совёту и4хъ, повелё же могyщымъ плaвати, да и3зскочи1вше пeрвэе и3зhдутъ на крaй, |
|
44
|
44
|
| іншим же — кому на дошках, а кому на будь-чому від корабля; і таким чином усі врятувалися на землю. | ґ пр0чіи, џви ќбw на дщи1цахъ, џви же на нёчемъ t кораблS. И# тaкw бhсть всBмъ спасти1сz на зeмлю. |
|
Глава 28
|
Главa к7и
|
|
1
|
1
|
| Урятувавшись, ті, що були з Павлом, дізналися, що острів зветься Меліт. | (За? н7№.) Спасeни же бhвше и5же съ пavломъ t кораблS [t плaваніz], тогдA разумёша, ћкw џстровъ мелjтъ нарицaетсz. |
|
2
|
2
|
| Іноплемінники виявили до нас велике милосердя: вони розклали вогнище і прийняли всіх нас‚ бо йшов дощ і було зимно. | Вaрвари же творsху не мaлое милосeрдіе нaмъ: возгнёщше бо џгнь, пріsша всёхъ нaсъ, за настоsщій д0ждь и3 зи1му. |
|
3
|
3
|
| Коли ж Павло набрав багато хмизу і поклав на вогонь, [тодi] єхидна, вилізши з жару, повисла у нього на руці. | Сгромaждшу же пavлу р0ждіz мн0жество и3 возложи1вшу на џгнь, є3хjдна t теплоты2 и3зшeдши, сэкнY въ рyку є3гw2. |
|
4
|
4
|
| Іноплемінники, побачивши змію, звислу в нього на руці, говорили один одному: «Певне, цей чоловік — убивця, коли його, врятованого від моря, суд Божий не залишає жити». | И# є3гдA ви1дэша вaрвари ви1сzщу ѕмію2 t руки2 є3гw2, глаг0лаху дрyгъ ко дрyгу: всsкw ўбjйца є4сть человёкъ сeй, є3г0же спасeна t м0рz сyдъ б9ій жи1ти не њстaви. |
|
5
|
5
|
| Але він, струсивши змію у вогонь, не зазнав ніякої шкоди. | Т0й же u5бо, tтрsсъ ѕмію2 во џгнь, ничт0же ѕло2 пострадA. |
|
6
|
6
|
| Вони ж чекали, що в нього буде запалення або він раптово впаде мертвим; але, довго чекаючи і побачивши, що з ним ніякої біди не сталося, змінили думку і говорили, що він Бог. | Nни1 же чazху є3го2 и3мyща возгорётисz, и3ли2 пaсти внезaпу мeртва: на мн0зэ же тогw2 чaющымъ и3 ничт0же ѕло2 въ нeмъ бhвшее ви1дzщымъ, претв0ршесz, глаг0лаху бGа того2 бhти. |
|
7
|
7
|
| Біля того місця були маєтки начальника острова на ім’я Поплій; він прийняв нас і три дні люб’язно пригощав. | W$крестъ же мёста џнагw бsху сeла пeрвагw во џстровэ, и4менемъ поплjа, и4же пріи1мь нaсъ, три2 дни6 любeзнэ ўчреди2. |
|
8
|
8
|
| Батько Поплія лежав одержимий гарячкою і болем у животі. Павло увійшов до нього, помолився і, поклавши на нього свої руки, зцілив його. | Бhсть же nтцY поплjеву nгнeмъ и3 воднhмъ [кр0внымъ] труд0мъ њдержи1му лежaти: къ немyже пavелъ вшeдъ, и3 помоли1всz, и3 возл0жь рyцэ свои2 нaнь, и3сцэли2 є3го2. |
|
9
|
9
|
| Після цієї події інші на острові, що мали недуги, приходили і зцілялися, | Семy же бhвшу, и3 пр0чіи и3мyщіи недyги во џстровэ т0мъ прихождaху и3 и3сцэлэвaхусz: |
|
10
|
10
|
| і віддавали нам велику шану, а при від’їзді наділили нас усім потрібним. | и5же и3 мн0гими честьми2 почт0ша нaсъ, и3 tвозsщымсz нaмъ ±же на потрeбу вложи1ша. |
|
11
|
11
|
| Через три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, який називався «Діоскури» і зимував на цьому островi; | По тріeхъ же мцcэхъ tвез0хомсz въ корабли2 ґлеxандрjйстэмъ, подпи1саномъ діоскyры, презимёвшемъ во џстровэ, |
|
12
|
12
|
| і, припливши до Сиракуз, пробули там три дні. | и3 доплhвше въ сmракyсы, пребhхомъ дни6 три2: |
|
13
|
13
|
| Звідти відпливши, прибули в Ригію; а коли через день повіяв південний вітер, прибули на другий день у Путеоли, | tтyду же tплhвше, пріид0хомъ въ ригjю, и3 по є3ди1нэмъ дни2 возвёzвшу ю4гу, во вторhй дeнь пріид0хомъ въ поті0лы, |
|
14
|
14
|
| де знайшли братів і були запрошені пробути в них днів сім, а потім пішли у Рим. | и3дёже њбрётше брaтію, ўмолeни бhхомъ t ни1хъ пребhти днjй сeдмь: и3 тaкw въ ри1мъ и3д0хомъ. |
|
15
|
15
|
| Тамтешні браття, почувши про нас, вийшли нам назустріч до Аппієвої площі і Трьох гостиниць. Побачивши їх, Павло дякував Богові і пожвавішав. | И# t тaмw брaтіz, слhшавше ±же њ нaсъ, и3зыд0ша во срётеніе нaше дaже до ґппjева торгA и3 тріeхъ корчeмницъ: и5хже ви1дэвъ пavелъ и3 благодари1въ бGа, пріsтъ дерзновeніе. |
|
16
|
16
|
| Коли ж ми прийшли до Рима, то сотник передав в’язнів воєначальникові, а Павлові повелів жити окремо — з воїном, що стеріг його. | Е#гдa же пріид0хомъ въ ри1мъ, с0тникъ предадE ќзники воев0дэ, пavлу же повелЁ пребывaти њ себЁ, съ соблюдaющимъ є3го2 в0иномъ. |
|
17
|
17
|
| Через три дні Павло скликав найзнатніших з юдеїв і, коли вони зійшлися, говорив до них: «Мужі-браття! Hе зробивши нічого проти народу або батьківських звичаїв, я в кайданах із Єрусалима переданий до рук римлян. | Бhсть же по днeхъ тріeхъ, созвA пavелъ сyщыz t їудeєвъ пє1рвыz: сшeдшымсz же и5мъ, глаг0лаше къ ни6мъ: мyжіе брaтіе, ѓзъ ничт0же проти1вно сотвори1въ лю1демъ и3ли2 њбhчаємъ nтeчєскимъ, ќзникъ t їеrли1млzнъ прeданъ бhхъ въ рyцэ ри1млzнwмъ, |
|
18
|
18
|
| Вони, судивши мене, хотіли звільнити, тому що немає на мені ніякої провини, вартої смерти; | и5же разсуди1вше ±же њ мнЁ, хотsху пусти1ти, занE ни є3ди1на винA смeртнаz бhсть во мнЁ: |
|
19
|
19
|
| але тому, що юдеї заперечували, я змушений був вимагати суду в кесаря, проте не для того, щоб звинувачувати в чомусь мій народ. | сопроти1въ же глаг0лющымъ їудeємъ, нyжда ми2 бhсть нарещи2 кeсарz, не ћкw kзhкъ м0й и3мёz въ чес0мъ њклеветaти: |
|
20
|
20
|
| З цієї причини я і покликав вас, щоб побачитись і поговорити з вами, бо за надію Ізраїлеву обкутий я цими кайданами». | сеS рaди u5бо вины2 ўмоли1хъ вaсъ, да ви1жду и3 бесёдую: надeжды бо рaди ї}левы вери1гами си1ми њбложeнъ є4смь. |
|
21
|
21
|
| Вони ж сказали йому: «Ми ані листів не одержували про тебе з Юдеї, ані з братів, що приходили, ніхто не сповістив про тебе і не сказав чогось лихого. | Nни1 же къ немY рёша: мы2 нижE пис†ніz њ тебЁ пріsхомъ t їудeй, нижE пришeдъ кто2 t брaтій возвэсти2 и3ли2 глаг0ла что2 њ тебЁ ѕло2: |
|
22
|
22
|
| А втім, хотіли б ми почути від тебе, як ти міркуєш; бо нам відомо, що про це вчення скрізь сперечаються». | м0лимсz же, да слhшимъ t тебє2, ±же мyдрствуеши: њ є4реси бо сeй [њ ўчeніи бо сeмъ] вёдомо є4сть нaмъ, ћкw всю1ду сопроти1въ глаг0лемо є4сть. |
|
23
|
23
|
| І, призначивши йому день, дуже багато прийшли до нього в гостиницю; і він з ранку до вечора викладав їм вчення про Царство Боже, наводячи свідчення і переконуючи їх про Ісуса із Закону Мойсеєвого і Пророків. | Ўстaвивше же є3мY дeнь, пріид0ша къ немY въ страннопріeмницу мн0жайшіи, и5мже сказaше свидётелствуz цrтвіе б9іе и3 ўвэрsz и5хъ, ±же њ ї}сэ, t зак0на мwmсeова и3 прbрHкъ, t ќтра дaже до вeчера. |
|
24
|
24
|
| Одні з них вірили його словам, а інші не вірили. | И# џви ќбw вёроваху глаг0лємымъ, џви же не вёроваху. |
|
25
|
25
|
| Ті, що були незгідні між собою, виходили, коли Павло сказав такі слова: «Добре Дух Святий сказав отцям нашим через пророка Ісаю: | Несоглaсни же сyще дрyгъ ко дрyгу, tхождaху, рeкшу пavлу глаг0лъ є3ди1нъ, ћкw д0брэ д¦ъ с™hй гlа и3сaіемъ прbр0комъ ко nтцє1мъ нaшымъ, |
|
26
|
26
|
| «Піди до цього народу і скажи: «Слухом почуєте і не зрозумієте, і очима дивитися будете і не побачите». | гlz: и3ди2 къ лю1демъ си6мъ и3 рцы2: слyхомъ ўслhшите и3 не и4мате разумёти: и3 ви1дzще ќзрите и3 не и4мате ви1дэти: |
|
27
|
27
|
| Бо згрубіло серце людей цих, і вухами ледве чують, і очі свої заплющили, щоб не бачити очима, і не чути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, щоб Я зцілив їх». | њдебелё бо сeрдце людjй си1хъ, и3 ўши1ма тsжкw слhшаша, и3 џчи свои2 смежи1ша, да не кaкw ўви1дzтъ nчи1ма, и3 ўши1ма ўслhшатъ, и3 сeрдцемъ ўразумёютъ, и3 њбратsтсz, и3 и3сцэлю2 и5хъ. |
|
28
|
28
|
| Отже, нехай буде вам відомо, що спасіння Боже послане язичникам: вони і почують». | Вёдомо u5бо да бyдетъ вaмъ, ћкw kзhкwмъ послaсz спcніе б9іе, сjи и3 ўслhшатъ. |
|
29
|
29
|
| Коли він сказав це, юдеї пішли, довго сперечаючись між собою. | И# сі‰ томY рeкшу, tид0ша їудeє, мн0гое и3мyще междY соб0ю состzзaніе. |
|
30
|
30
|
| І жив Павло цілих два роки на своєму утриманні і приймав усіх, хто приходив до нього, | Пребhсть же пavелъ двA лBта и3сп0лнь своeю мзд0ю [цBла двA лBта на своeмъ и3ждивeніи] и3 пріимaше вс‰ приходsщыz къ немY, |
|
31
|
31
|
| проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усякою відвагою безборонно. | проповёдуz цrтвіе б9іе и3 ўчS ±же њ гDэ нaшемъ ї}сэ хrтЁ со всsкимъ дерзновeніемъ невозбрaннw. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
