|
Соборне послання апостола Якова
|
Їaкwвле
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа, дванадцятьом колінам, що в розсіянні, — радуйтеся. | (За? н7.) Їaкwвъ, бGу и3 гDу ї}су хrтY рaбъ, nбэманaдесzте колёнома, и5же въ разсёzніи, рaдоватисz. |
|
2
|
2
|
| З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам, | Всsку рaдость и3мёйте, брaтіе мо‰, є3гдA во и3скушє1ніz впaдаете разли6чна, |
|
3
|
3
|
| знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння; | вёдzще, ћкw и3скушeніе вaшеz вёры содёловаетъ терпёніе: |
|
4
|
4
|
| терпіння ж повинно мати досконалу дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку. | терпёніе же дёло совершeнно да и4мать, ћкw да бyдете совершeнни и3 всецёли, ни въ чeмже лишeни. |
|
5
|
5
|
| Якщо ж у кого з вас не вистачає мудрости, нехай просить у Бога, Який дає всім просто й без докорів, — і дасться йому. | Ѓще же кто2 t вaсъ лишeнъ є4сть премyдрости, да пр0ситъ t даю1щагw бGа всBмъ нелицепріeмнэ и3 не поношaющагw, и3 дaстсz є3мY. |
|
6
|
6
|
| Але нехай просить з вірою, нітрохи не сумніваючись, бо той, хто сумнівається, подібний до морської хвилі, яку вітер здіймає і розвіває. | Да пр0ситъ же вёрою, ничт0же сумнsсz: сумнsйсz бо ўпод0бисz волнeнію морск0му, вBтры возметaему и3 развэвaему. |
|
7
|
7
|
| Hехай не думає така людина одержати що-небудь від Господа. | Да не мни1тъ бо человёкъ w4нъ, ћкw пріи1метъ что2 t бGа. |
|
8
|
8
|
| Двоєдушна людина нестійка на всіх шляхах своїх. | Мyжъ двоедyшенъ неустр0енъ во всёхъ путeхъ свои1хъ. |
|
9
|
9
|
| Hехай хвалиться брат смиренний своєю висотою, | Да хвaлитсz же брaтъ смирeнный въ высотЁ своeй, |
|
10
|
10
|
| а багатий — смиренням своїм, бо він перейде, як цвіт трав’яний. | богaтый же во смирeніи своeмъ, занE ћкоже цвётъ трaвный мимои1детъ: |
|
11
|
11
|
| Сходить сонце, настає спека, і спекою висушує траву; цвіт її опадає, зникає краса її вигляду, так в’яне і багатий на своїх шляхах. | возсіs бо с0лнце со зн0емъ, и3 и3зсуши2 травY, и3 цвётъ є3S tпадE, и3 благолёпіе лицA є3S поги1бе: си1це и3 богaтый въ хождeніи своeмъ ўвzдaетъ. |
|
12
|
12
|
| Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вінець життя, який обіцяв Господь тим, що люблять Його. | Бlжeнъ мyжъ, и4же претерпи1тъ и3скушeніе: занE и3скyсенъ бhвъ, пріи1метъ вэнeцъ жи1зни, є3г0же њбэщA бGъ лю1бzщымъ є3го2. |
|
13
|
13
|
| У спокусі ніхто не кажи: «Бог мене спокушає»; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого, | Никт0же и3скушaемь да глаг0летъ, ћкw t бGа и3скушaемь є4смь: бGъ бо нёсть и3скуси1тель ѕлы6мъ [и3скушaемь ѕлhми], не и3скушaетъ же т0й никог0же, |
|
14
|
14
|
| але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю; | кjйждо же и3скушaетсz, t своеS п0хоти влек0мь и3 прельщaемь: |
|
15
|
15
|
| похіть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть. | тaже п0хоть зачeнши раждaетъ грёхъ, грёхъ же содёzнъ раждaетъ смeрть. |
|
16
|
16
|
| Hе обманюйтесь, браття мої улюблені. | Не льсти1тесz, брaтіе мо‰ возлю1бленнаz: |
|
17
|
17
|
| Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів, у Якого немає зміни і ні тіні переміни. | всsко даsніе бlго и3 всsкъ дaръ совершeнъ свhше є4сть, сходsй t nц7A свётwвъ, ў негHже нёсть премэнeніе, и3ли2 преложeніz стёнь. |
|
18
|
18
|
| Захотівши, Він породив нас словом істини, щоб нам бути якимсь початком Його створінь. | Восхотёвъ бо породи2 нaсъ сл0вомъ и4стины, во є4же бhти нaмъ начaтокъ нёкій создaніємъ є3гw2. |
|
19
|
19
|
| Отож, браття мої улюблені, кожна людина нехай буде скорою на слухання, повільною на слова, повільною на гнів, | (За? н7№.) Тёмже, брaтіе мо‰ возлю1бленнаz, да бyдетъ всsкъ человёкъ ск0ръ ўслhшати (и3) к0сенъ глаг0лати, к0сенъ во гнёвъ, |
|
20
|
20
|
| бо гнів людини не творить правди Божої. | гнёвъ бо мyжа, прaвды б9іz не содёловаетъ. |
|
21
|
21
|
| Тому, відкинувши всяку нечистоту і залишок злоби, з лагідністю прийміть насаджене слово, яке може спасти ваші душі. | Сегw2 рaди tл0жше всsку сквeрну и3 и3збhтокъ ѕл0бы, въ кр0тости пріими1те всаждeнное сл0во, могyщее спcти2 дyшы вaшz. |
|
22
|
22
|
| Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють. | Бывaйте же творцы2 сл0ва, ґ не т0чію слhшатєли, прельщaюще себE самёхъ. |
|
23
|
23
|
| Бо хто слухає слово і не виконує, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі: | ЗанE ѓще кто2 є4сть слhшатель сл0ва, ґ не творeцъ, таковhй ўпод0бисz мyжу смотрsющу лицE бытіS своегw2 въ зерцaлэ: |
|
24
|
24
|
| вона подивилась на себе, відійшла і відразу ж забула, яка вона. | ўсмотри1 бо себE и3 tи1де, и3 ѓбіе забы2, как0въ бЁ. |
|
25
|
25
|
| Але хто вникне в закон довершений, в закон свободи, і перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем діла, блаженний буде у своїй діяльності. | Прини1кій же въ зак0нъ совершeнъ своб0ды, и3 пребhвъ, сeй не слhшатель забhтливъ бhвъ, но творeцъ дёла, сeй бlжeнъ въ дёланіи своeмъ бyдетъ. |
|
26
|
26
|
| Коли хто з вас гадає, що він побожний і не приборкує свого язика, але спокушає своє серце, то побожність у того пуста. | Ѓще кто2 мни1тсz вёренъ бhти въ вaсъ, и3 не њбуздовaетъ љзhка своегw2, но льсти1тъ сeрдце своE, сегw2 сyетна (є4сть) вёра. |
|
27
|
27
|
| Чиста і непорочна побожність перед Богом і Отцем є в тому, щоб піклуватися про сиріт і вдів у їхніх скорботах і берегти себе неоскверненим від світу. | Вёра бо чтcA и3 несквeрна пред8 бGомъ и3 nц7eмъ сіS є4сть, є4же посэщaти си1рыхъ и3 вдови1цъ въ ск0рбэхъ и4хъ, (и3) несквeрна себE блюсти2 t мjра. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| Браття мої, майте віру в Ісуса Христа, нашого Господа слави, не зважаючи на особи. | (За? н7в7.) Брaтіе мо‰, не на лиц† зрsще и3мёйте вёру гDа нaшегw ї}са хrтA слaвы. |
|
2
|
2
|
| Бо, якщо у зібрання ваше ввійде людина із золотим перснем, у багатому одязі, увійде ж і бідний у драному одязі, | Ѓще бо вни1детъ въ с0нмище вaше мyжъ, злaтъ пeрстень носS, въ ри1зэ свётлэ, вни1детъ же и3 ни1щь въ хyдэ њдёжди, |
|
3
|
3
|
| і ви, дивлячись на одягненого у багатий одяг, скажете йому: «Тобі добре сісти тут», а бідному скажете: «Ти стань там або сідай тут, біля моїх ніг»‚ — | и3 воззритE на носsщаго ри1зу свётлу, и3 речeте є3мY: ты2 сsди здЁ д0брэ: и3 ни1щему речeте: ты2 стaни тaмw, и3ли2 сsди здЁ на подн0жіи моeмъ: |
|
4
|
4
|
| то чи не поділилися ви в собі і чи не стаєте суддями з недобрими думками? | и3 не разсмотри1сте въ себЁ, и3 бhсте судіи6 помышлeній ѕлhхъ. |
|
5
|
5
|
| Послухайте, браття мої улюблені: хіба не бідних обрав Бог бути багатими вірою і спадкоємцями Царства, яке Він обіцяв тим, що люблять Його? | Слhшите, брaтіе мо‰ возлю1бленнаz, не бGъ ли и3збрA ни1щыz мjра сегw2 бог†ты въ вёрэ и3 наслёдники цrтвіz, є4же њбэщA лю1бzщымъ є3го2; |
|
6
|
6
|
| А ви зневажили бідного. Хіба не багаті утискують вас і хіба не вони тягнуть вас на суди? | вh же ўкори1сте ни1щаго. Не богaтіи ли наси1луютъ вaмъ, и3 тjи влекyтъ вы2 на суди6ща; |
|
7
|
7
|
| Хіба не вони зневажають те добре ім’я, яким ви називаєтесь? | не тjи ли хyлzтъ д0брое и4мz наречeнное на вaсъ; |
|
8
|
8
|
| Коли ви виконуєте закон царський за Писанням: люби ближнього твого, як самого себе, — добре робите. | Ѓще ќбw зак0нъ совершaете цaрскій, по писaнію: возлю1биши и4скреннzго своего2 ћкоже себE самaго, д0брэ творитE: |
|
9
|
9
|
| А коли робите, дивлячись на особу, то гріх чините, і перед законом виявляєтеся злочинцями. | ѓще же на лиц† зритE, то2 грёхъ содэвaете, њбличaеми t зак0на ћкоже прест{пницы. |
|
10
|
10
|
| Хто дотримується всього закону і зогрішить у чому-небудь одному, той стає винуватим у всьому. | И$же бо вeсь зак0нъ соблюдeтъ, согрэши1тъ же во є3ди1нэмъ, бhсть всёмъ пови1ненъ. |
|
11
|
11
|
| Бо Той же, Хто сказав: «Hе перелюбствуй», сказав і: «Hе убий»; тому, якщо ти не перелюбствуєш, але уб’єш, то ти також злочинець перед законом. | Рекjй бо: не прелюбы2 сотвори1ши, рeклъ є4сть и3: не ўбіeши. Ѓще же не прелюбы2 сотвори1ши, ўбіeши же, бhлъ є3си2 престyпникъ зак0на. |
|
12
|
12
|
| Так говоріть і так робіть, як такi‚ що мають бути суджені за законом свободи. | Тaкw глаг0лите и3 тaкw твори1те, ћкw зак0номъ своб0днымъ и3мyщіи сyдъ пріsти. |
|
13
|
13
|
| Бо немилостивий суд тому, хто не творив милости; милість же підноситься над судом. | Сyдъ бо без8 ми1лости не сотв0ршему ми1лости: и3 хвaлитсz ми1лость на судЁ. |
|
14
|
14
|
| Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що він має віру, а діл не має? Чи може ця віра спасти його? | (За? н7G.) Кaz п0льза, брaтіе мо‰, ѓще вёру глаг0летъ кто2 и3мёти, дёлъ же не и4мать; є3дA м0жетъ вёра спcти2 є3го2; |
|
15
|
15
|
| Якщо брат або сестра нагі і не мають денного прожитку, | Ѓще же брaтъ и3ли2 сестрA н†га бyдета и3 лишє1на бyдета дневнhz пи1щи, |
|
16
|
16
|
| а хто-небудь з вас скаже їм: «Йдіть із миром, грійтесь і їжте,» — але не дасть їм потрібного для тіла, яка користь? | речeтъ же и4ма кто2 t вaсъ: и3ди1та съ ми1ромъ, грёйтасz и3 насыщaйтасz: не дaстъ же и4ма трeбованіz тэлeснагw: кaz п0льза; |
|
17
|
17
|
| Так само й віра — коли не має діл, сама по собі мертва. | Тaкожде и3 вёра, ѓще дёлъ не и4мать, мертвA є4сть њ себЁ. |
|
18
|
18
|
| Але скаже хто-небудь: «Ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені віру твою без діл твоїх, а я покажу тобі віру мою в ділах моїх». | Но речeтъ кто2: ты2 вёру и4маши, ѓзъ же дэлA и4мамъ: покажи2 ми2 вёру твою2 t дёлъ твои1хъ, и3 ѓзъ тебЁ покажY t дёлъ мои1хъ вёру мою2. |
|
19
|
19
|
| Ти віруєш, що Бог єдиний: добре робиш; та й біси вірують і тремтять. | Ты2 вёруеши, ћкw бGъ є3ди1нъ є4сть: д0брэ твори1ши: и3 бёси вёруютъ, и3 трепeщутъ. |
|
20
|
20
|
| Але чи хочеш ти знати, легковажна людино, що віра без діл мертва? | Х0щеши же ли разумёти, q, человёче сyетне, ћкw вёра без8 дёлъ мертвA є4сть; |
|
21
|
21
|
| Хіба не ділами виправдався Авраам, отець наш, поклавши на жертовник сина свого Ісаака? | Ґвраaмъ nтeцъ нaшъ не t дёлъ ли њправдaсz, вознeсъ їсаaка сhна своего2 на жeртвенникъ; |
|
22
|
22
|
| Чи бачиш, що віра сприяла ділам його, і ділами віра досягла довершености? | Ви1диши ли, ћкw вёра поспёшествоваше дэлHмъ є3гw2, и3 t дёлъ соверши1сz вёра; |
|
23
|
23
|
| І справдилося слово Писання: «Вірував Авраам Богові, і це було поставлено йому в праведність, і його назвали другом Божим». | И# соверши1сz писaніе глаг0лющее: вёрова же ґвраaмъ бGови, и3 вмэни1сz є3мY въ прaвду, и3 дрyгъ б9ій нарeчесz. |
|
24
|
24
|
| Чи бачите, що людина виправдовується ділами, а не тільки вірою? | Зритe ли u5бо, ћкw t дёлъ њправдaетсz человёкъ, ґ не t вёры є3ди1ныz; |
|
25
|
25
|
| Так само і блудниця Раава хіба не ділами виправдалася, прийнявши підглядачів і вивівши їх іншою дорогою? | Тaкожде же и3 раaвъ блудни1ца не t дёлъ ли њправдaсz, пріeмши сх0дники и3 и3нhмъ путeмъ и3звeдши и5хъ; |
|
26
|
26
|
| Бо як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва. | Ћкоже бо тёло без8 дyха мертво2 є4сть, тaкw и3 вёра без8 дёлъ мертвA є4сть. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| Браття мої, не багато хто ставайте учителями, знаючи, що ми підпадемо під більший осуд, | (За? н7д7.) Не мн0зи ўчи1тєліе бывaйте, брaтіе мо‰, вёдzще, ћкw б0лшее њсуждeніе пріи1мемъ, |
|
2
|
2
|
| бо всі ми багато грішимо. Хто не грішить словом, той досконала людина, яка може приборкати і все тіло. | мн0гw бо согрэшaемъ вси2. Ѓще кто2 въ сл0вэ не согрэшaетъ, сeй совершeнъ мyжъ, си1ленъ њбуздaти и3 всE тёло. |
|
3
|
3
|
| Ось ми вкладаємо вуздечки в рот коням, щоб вони слухались нас, і керуємо всім тілом їхнім. | Сe (бо и3) к0нємъ ўзды6 во ўстA влагaемъ, да повинyютсz нaмъ, и3 всE тёло и4хъ њбращaемъ: |
|
4
|
4
|
| Ось і кораблі, хоч які вони великі і як не носяться сильними вітрами, та невеликим кермом спрямовуються, куди хоче керманич; | сE, и3 корабли6 вели1цы сyще и3 t жeстокихъ вётрwвъ заточaеми, њбращaютсz мaлымъ корми1лцемъ, ѓможе стремлeніе прaвzщагw х0щетъ: |
|
5
|
5
|
| так само і язик — невеликий член, але багато чинить. Подивись, невеликий вогонь‚ а як багато речей спалює! | тaкожде же и3 љзhкъ мaлъ ќдъ є4сть, и3 вельми2 хвaлитсz. СE, мaлъ џгнь, (и3) к0ль вели6ки вє1щи сожигaетъ. |
|
6
|
6
|
| І язик — вогонь, прикраса неправди; язик поставлений так між нашими членами, що сквернить усе тіло і запалює круг життя, будучи сам запалюваний від геєни. | И# љзhкъ џгнь, лёпота непрaвды: си1це и3 љзhкъ водворsетсz во ќдэхъ нaшихъ, сквернS всE тёло, и3 палS к0ло рождeніz нaшегw, и3 њпалszсz t геeнны: |
|
7
|
7
|
| Бо всяке єство звірів і птахів, плазунів і морських тварин приборкується і приборкане людським єством, | всsко бо є3стество2 ѕвэрeй же и3 пти1цъ, г†дъ же и3 рhбъ, ўкрощaетсz и3 ўкроти1тсz є3стеств0мъ человёческимъ, |
|
8
|
8
|
| а язика приборкати ніхто з людей не може: це — невтримне зло; він повний отрути смертоносної. | љзhка же никт0же м0жетъ t человBкъ ўкроти1ти: не ўдержи1мо (бо) ѕло2, и3сп0лнь ћда смертон0сна. |
|
9
|
9
|
| Hим благословляємо Бога і Отця, і ним же проклинаємо людей, створених за подобою Божою. | Тёмъ благословлsемъ бGа и3 nц7A, и3 тёмъ кленeмъ человёки бhвшыz по под0бію б9ію: |
|
10
|
10
|
| З тих самих уст виходить благословення і прокляття: не повинно, браття мої, щоб це так було. | t тёхже ќстъ и3сх0дитъ благословeніе и3 клsтва. Не подобaетъ, брaтіе мо‰ возлю1бленнаz, си6мъ тaкw бывaти. |
|
11
|
11
|
| Хіба з одного джерела тече солодка і гірка вода? | (За? н7е7.) Е#дa ли и3ст0чникъ t є3ди1нагw ќстіz и3сточaетъ слaдкое и3 г0рькое; |
|
12
|
12
|
| Hе може, браття мої, смоковниця родити маслини або виноградна лоза — смокви. Також і з одного джерела не може виливатися солона і солодка вода. | Е#дA м0жетъ, брaтіе мо‰, смок0вница м†слины твори1ти, и3ли2 віногрaднаz лозA смHквы; тaкожде ни є3ди1нъ и3ст0чникъ слaну и3 слaдку твори1тъ в0ду. |
|
13
|
13
|
| Хто мудрий і розумний між вами? Доведи це на ділі добрим поводженням з мудрою лагідністю. | Кто2 премyдръ и3 худ0гъ въ вaсъ, да покaжетъ t д0брагw житіS дэлA сво‰ въ кр0тости и3 премyдрости. |
|
14
|
14
|
| Але якщо у вашому серці ви маєте гірку заздрість і сварливість, то не хваліться і не говоріть неправди проти істини. | Ѓще же зaвисть г0рьку и4мате и3 рвeніе въ сердцaхъ вaшихъ, не хвали1тесz, ни лжи1те на и4стину: |
|
15
|
15
|
| Це не та мудрість, яка сходить зверху, але земна, душевна, бісівська, | нёсть сіS премyдрость свhше низходsщи, но зeмна, душeвна, бэс0вска: |
|
16
|
16
|
| бо де заздрість і сварливість, там безладдя і все лихе. | и3дёже бо зaвисть и3 рвeніе, тY нестроeніе и3 всsка ѕлA вeщь. |
|
17
|
17
|
| А мудрість, яка сходить зверху, по-перше, чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милосердя і плодів благих, неупереджена і нелицемірна. | Ґ ћже свhше премdрость, пeрвэе ќбw чтcA є4сть, пот0мъ же ми1рна, кроткA, бlгопокорли1ва, и3сп0лнь ми1лости и3 плодHвъ бlги1хъ, несумённа и3 нелицемёрна. |
|
18
|
18
|
| Плід же правди сіється у світі тими, які зберігають мир. | Пл0дъ же прaвды въ ми1рэ сёетсz творsщымъ ми1ръ. |
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| Звідкіль у вас ворожнеча і чвари? Чи не звідси, від пристрастей ваших, що воюють у членах ваших? | Tкyду бр†ни и3 св†ры въ вaсъ; не tсю1ду ли, t сластeй вaшихъ, вою1ющихъ во ќдэхъ вaшихъ; |
|
2
|
2
|
| Жадаєте і не маєте; вбиваєте і заздрите‚ і не можете досягти? Сваритесь і ворогуєте — і не маєте, бо не просите, | Желaете, и3 не и4мате: ўбивaете и3 зави1дите, и3 не м0жете ўлучи1ти: сварsетесz и3 б0рете, и3 не и4мате, занE не пр0сите: |
|
3
|
3
|
| просите — і не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших. | пр0сите, и3 не пріeмлете, занE ѕлЁ пр0сите, да въ сластeхъ вaшихъ и3ждивeте. |
|
4
|
4
|
| Перелюбники і перелюбниці! Чи не знаєте, що дружба зі світом є ворожнеча проти Бога? Бо хто хоче бути другом світові, той стає ворогом Богові. | Прелюбодёє и3 прелюбодBйцы, не вёсте ли, ћкw любы2 мjра сегw2 враждA бGу є4сть, и4же бо восх0щетъ дрyгъ бhти мjру, врaгъ б9ій бывaетъ. |
|
5
|
5
|
| Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: «Ревнощів жадає дух, який вселився в нас»? | И#ли2 мнитE, ћкw всyе писaніе глаг0летъ: къ зaвисти желaетъ дyхъ, и4же всели1сz въ ны2; |
|
6
|
6
|
| Але тим більшу дає благодать; тому й сказано: «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать». | Б0лшую же даeтъ блгdть: тёмже глаг0летъ: гDь гHрдымъ проти1витсz, смирє1ннымъ же даeтъ блгdть. |
|
7
|
7
|
| Отже, покоріться Боговi; противтеся дияволові, і він утече від вас. | (За? н7ѕ7.) Повини1тесz u5бо бGу, проти1витесz же діaволу, и3 бэжи1тъ t вaсъ. |
|
8
|
8
|
| Hаблизьтеся до Бога, і наблизиться до вас; очистіть руки, грішники, виправте серця, двоєдушні. | Прибли1житесz бGу, и3 прибли1житсz вaмъ: њчи1стите рyцэ, грBшницы, и3спрaвите сердцA в†ша, двоедyшніи: |
|
9
|
9
|
| Страждайте, плачте і ридайте; сміх ваш нехай обернеться на плач і радість — на печаль. | постражди1те и3 слези1те и3 плaчитесz: смёхъ вaшъ въ плaчь да њбрати1тсz, и3 рaдость въ сётованіе: |
|
10
|
10
|
| Смиріться перед Господом, і піднесе вас. | смири1тесz пред8 гDемъ, и3 вознесeтъ вы2. |
|
11
|
11
|
| Hе злословте один на одного, браття: бо хто злословить на брата або судить брата свого, той злословить на закон і судить закон: коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець закону, а суддя. | Не њклеветaйте дрyгъ дрyга, брaтіе: њклеветazй бо брaта, и3ли2 њсуждazй брaта своего2, њклеветaетъ зак0нъ и3 њсуждaетъ зак0нъ: ѓще же зак0нъ њсуждaеши, нёси творeцъ зак0на, но судіS. |
|
12
|
12
|
| Один є Законодавець і Суддя, Який може спасти і погубити; а ти хто, що судиш ближнього? | Е#ди1нъ є4сть законопол0жникъ и3 судіS, могjй спасти2 и3 погуби1ти: тh же кто2 є3си2 њсуждazй дрyга; |
|
13
|
13
|
| Тепер послухайте ви, що говорите: «Сьогодні або завтра підемо до такого-то міста, і проживемо там один рік, і будемо торгувати й одержувати прибуток»; | Слhшите нн7э, глаг0лющіи: днeсь и3ли2 ќтрэ п0йдемъ во w4нъ грaдъ, и3 сотвори1мъ тY лёто є3ди1но, и3 кyплю дёемъ и3 приwбрэтeніе: |
|
14
|
14
|
| ви, які не знаєте, що станеться завтра; бо що таке ваше життя? Воно є пара, що з’являється на короткий час, а потім зникає. | и5же не вёсте, что2 ќтрэ случи1тсz: кaz бо жи1знь вaша, пaра бо є4сть, ћже вмaлэ kвлsетсz, пот0мъ же и3счезaетъ. |
|
15
|
15
|
| Замість того, щоб вам говорити: «Коли угодно буде Господеві і будемо живі, то зробимо те або інше», — | Вмёстw є4же бы глаг0лати вaмъ: ѓще гDь восх0щетъ, и3 жи1ви бyдемъ, и3 сотвори1мъ сіE и3ли2 џно: |
|
16
|
16
|
| ви ж нині хвалитесь у гордощах ваших; всяка така похвальба є зло. | нн7э же хвaлитесz въ гордhнехъ вaшихъ: всsка хвалA таковA ѕлA є4сть. |
|
17
|
17
|
| Отже, хто знає, як добро робити, і не робить, тому гріх. | Вёдущему u5бо добро2 твори1ти, и3 не творsщему, грёхъ є3мY є4сть. |
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| Послухайте ви, багатії; плачте і ридайте від лютих бід ваших, що наближаються до вас. | Пріиди1те нн7э, богaтіи, плaчитесz и3 рыдaйте њ лю1тыхъ ск0рбехъ вaшихъ грzдyщихъ на вы2. |
|
2
|
2
|
| Багатство ваше згнило, і одяг ваш поточений міллю. | Богaтство вaше и3згни2, и3 ри6зы вaшz м0ліе поzд0ша. |
|
3
|
3
|
| Золото ваше і срібло поіржавіло, та іржа їх буде свідчити проти вас і з’їсть плоть вашу, як вогонь: ви придбали собі скарб на останні дні. | Злaто вaше и3 срeбро и3зоржaвэ, и3 ржA и5хъ въ послyшество на вaсъ бyдетъ, и3 снёсть плHти вaшz ѓки џгнь: є3г0же снискaсте въ послBдніz дни6. |
|
4
|
4
|
| Ось плата, яку ви утримали у робітників, що працювали на ваших полях, голосить; і голосіння женців дійшли до вух Господа Саваофа. | СE, мздA дёлателей дёлавшихъ ни6вы вaшz, ўдержaнаz t вaсъ, вопіeтъ, и3 вопіє1ніz жaвшихъ во ќшы гDа саваHfа внид0ша. |
|
5
|
5
|
| Ви розкошували на землі та зазнали насолоди; наситили серця ваші, ніби на день заколення. | Возвесели1стесz на земли2, и3 наслади1стесz: ўпитaсте сердцA в†ша ѓки въ дeнь заколeніz. |
|
6
|
6
|
| Ви засудили, убили Праведника; Він не противився вам. | Њсуди1сте, ўби1сте првdнаго: не проти1витсz вaмъ. |
|
7
|
7
|
| Отже, браття, будьте довготерпеливі до пришестя Господа. Ось хлібороб чекає доброго плоду від землі і довго терпить задля нього, поки прийме дощ ранній і пізній. | Долготерпи1те u5бо, брaтіе мо‰, до пришeствіz гDнz. СE земледёлецъ ждeтъ честнaгw плодA t земли2, долготерпS њ нeмъ, д0ндеже пріи1метъ д0ждь рaнъ и3 п0зденъ: |
|
8
|
8
|
| Терпіть же довго і ви, зміцніть серця ваші, бо пришестя Господа наближається. | долготерпи1те u5бо и3 вы2, ўтверди1те сердцA в†ша, ћкw пришeствіе гDне прибли1жисz. |
|
9
|
9
|
| Hе нарікайте, браття, один на одного, щоб і ви не були осуджені: ось Суддя перед дверима стоїть. | Не воздыхaйте дрyгъ на дрyга, брaтіе, да не њсуждeни бyдете: сE, судіS пред8 двeрьми стои1тъ. |
|
10
|
10
|
| Візьміть за приклад, браття мої, тяжкі страждання і довготерпіння пророків, які говорили ім’ям Господнім. | (За? н7з7.) W$бразъ пріими1те, брaтіе мо‰, ѕлострадaніz и3 долготерпёніz прbр0ки, и5же глаг0лаша и4менемъ гDнимъ. |
|
11
|
11
|
| Ось ми ублажаємо тих, які терпіли. Ви чули про терпіння Іова і бачили кінець його від Господа; бо Господь вельми милостивий і щедрий. | СE, блажи1мъ терпsщыz. Терпёніе јwвле слhшасте, и3 кончи1ну гDню ви1дэсте, ћкw многомлcтивъ є4сть гDь и3 щeдръ. |
|
12
|
12
|
| Перш за все, браття мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні іншою якою клятвою, а нехай буде у вас: «так, так»; і «ні, нi», щоб вам не зазнати осуду. | Прeжде же всёхъ, брaтіе мо‰, не клени1тесz ни нб7омъ, ни землeю, ни и3н0ю к0ею клsтвою: бyди же вaмъ є4же є4й, є4й, и3 є4же ни2, ни2: да не въ лицемёріе впадeте. |
|
13
|
13
|
| Якщо хто з вас тяжко страждає, нехай молиться. Хто в доброму настрої, нехай співає псалми. | Ѕлострaждетъ ли кто2 въ вaсъ; да моли1тву дёетъ: благодyшствуетъ ли кто2; да поeтъ. |
|
14
|
14
|
| Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвітерів Церкви і нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в ім’я Господнє. | Боли1тъ ли кто2 въ вaсъ, да призовeтъ пресвЂтеры церкHвныz, и3 да моли1тву сотворsтъ над8 ни1мъ, помaзавше є3го2 є3лeемъ во и4мz гDне: |
|
15
|
15
|
| І молитва віри зцілить недужого і підведе його Господь; і, якщо він гріхи вчинив, простяться йому. | и3 моли1тва вёры спасeтъ болsщаго, и3 воздви1гнетъ є3го2 гDь: и3 ѓще грэхи2 сотвори1лъ є4сть, tпyстzтсz є3мY. |
|
16
|
16
|
| Отже, признавайтесь один одному в провинах і моліться один за одного, щоб вам зцілитися, бо багато може щира молитва праведного. | И#сповёдайте u5бо дрyгъ дрyгу согрэшє1ніz и3 моли1тесz дрyгъ за дрyга, ћкw да и3сцэлёете: мн0гw бо м0жетъ моли1тва првdнагw поспэшествyема. |
|
17
|
17
|
| Ілля був чоловік подібний до нас, а помолився молитвою, щоб не було дощу, і не було дощу на землі три роки і шість місяців. | И#ліA человёкъ бЁ подобострaстенъ нaмъ, и3 моли1твою помоли1сz, да не бyдетъ д0ждь, и3 не њдожди2 по земли2 лBта три2 и3 мцcъ шeсть: |
|
18
|
18
|
| І знову помолився, і небо дало дощ, і земля зростила плід свій. | и3 пaки помоли1сz, и3 нeбо д0ждь дадE, и3 землS прозzбE пл0дъ св0й. |
|
19
|
19
|
| Браття! Якщо хтось із вас відхилиться від істини і хтось наверне його, | Брaтіе, ѓще кто2 въ вaсъ заблyдитъ t пути2 и4стины, и3 њбрати1тъ кто2 є3го2, |
|
20
|
20
|
| нехай той знає, що хто звернув грішника з облудної путі, спасе душу від смерти і покриє безліч гріхів. | да вёсть, ћкw њбрати1вый грёшника t заблуждeніz пути2 є3гw2 спасeтъ дyшу t смeрти и3 покрhетъ мн0жество грэхHвъ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
