|
Книга Екклезiаста, або Проповідника
|
Е#кклесіaст
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Слова Екклезіаста, сина Давидового, царя в Єрусалимі. | Глаг0лы є3кклесіaста, сhна давjдова, царS ї}лева во їеrли1мэ. |
|
2
|
2
|
| Суєта суєт, сказав Екклезіаст, суєта суєт, — усе суєта! | СуетA сyетствій, речE є3кклесіaстъ, суетA сyетствій, всsчєскаz суетA. |
|
3
|
3
|
| Що користи людині від усіх трудів її, якими трудиться вона під сонцем? | К0е и3з8oби1ліе человёку во всeмъ трудЁ є3гw2, и4мже труди1тсz под8 с0лнцемъ; |
|
4
|
4
|
| Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки. | Р0дъ прех0дитъ и3 р0дъ прих0дитъ, ґ землS во вёкъ стои1тъ. |
|
5
|
5
|
| Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить. | И# восх0дитъ с0лнце и3 зах0дитъ с0лнце и3 въ мёсто своE влечeтсz, сіE возсіzвaz тaмw. |
|
6
|
6
|
| Іде вітер до півдня, і переходить до півночі, кружляє, кружляє на шляху своєму, і повертається вітер на кола свої. | И$детъ къ ю4гу и3 њбх0дитъ къ сёверу, њбх0дитъ w4крестъ, и4детъ дyхъ и3 на крyги сво‰ њбращaетсz дyхъ. |
|
7
|
7
|
| Всі ріки течуть у море, але море не переповнюється: до того місця, звідки ріки течуть, вони повертаються, щоб знову текти. | Вси2 пот0цы и4дутъ въ м0ре, и3 м0ре нёсть насыщaемо: на мёсто, ѓможе пот0цы и4дутъ, тaмw тjи возвращaютсz и3ти2. |
|
8
|
8
|
| Усі речі — у труді: не може людина переказати всього; не насититься око зором, не наповниться вухо слуханням. | Вс‰ словесA тр{дна, не возм0жетъ мyжъ глаг0лати: и3 не насhтитсz џко зрёти, ни и3сп0лнитсz ќхо слhшаніz. |
|
9
|
9
|
| Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем. | Что2 бhло, т0жде є4сть, є4же бyдетъ: и3 что2 бhло сотворeное, т0жде и4мать сотвори1тисz: |
|
10
|
10
|
| Буває щось, про що говорять: «дивись, ось це нове»; але це було вже у віках, які були раніше за нас. | и3 ничт0же н0во под8 с0лнцемъ. И$же возглаг0летъ и3 речeтъ: сE, сіE н0во є4сть: ўжE бhсть въ вёцэхъ бhвшихъ прeжде нaсъ. |
|
11
|
11
|
| Немає пам’яті про минуле; та й про те, що буде, не залишиться пам’яті у тих, які будуть опісля. | Нёсть пaмzть пeрвыхъ, и3 послBднимъ бhвшымъ не бyдетъ и4хъ пaмzть съ бyдущими на послёдокъ. |
|
12
|
12
|
| Я, Екклезіаст, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі; | Ѓзъ є3кклесіaстъ бhхъ цaрь над8 ї}лемъ во їеrли1мэ |
|
13
|
13
|
| і віддав я серце моє тому, щоб дослідити і випробувати мудрістю все, що робиться під небом: це важке заняття дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися в ньому. | и3 вдaхъ сeрдце моE, є4же взыскaти и3 разсмотри1ти въ мyдрости њ всёхъ бывaющихъ под8 небесeмъ: ћкw попечeніе лукaво дадE бGъ сынHмъ человёчєскимъ, є4же ўпражднsтисz въ нeмъ. |
|
14
|
14
|
| Бачив я всі діла, які чиняться під сонцем, і ось, усе — суєта і томління духу! | Ви1дэхъ всsчєскаz сотворє1ніz сотворє1ннаz под8 с0лнцемъ: и3 сE, вс‰ сyетство и3 произволeніе дyха. |
|
15
|
15
|
| Криве не може зробитися прямим, і чого нема, того не можна рахувати. | Развращeнное не м0жетъ и3спрaвитисz, и3 лишeніе не м0жетъ и3зчи1слитисz. |
|
16
|
16
|
| Говорив я із серцем моїм так: ось, я звеличився і придбав мудрости більше за всіх, які були раніше мене над Єрусалимом, і серце моє бачило багато мудрости і знання. | Глаг0лахъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ, є4же рещи2: сE, ѓзъ возвели1чихсz и3 ўмн0жихъ мyдрость пaче всёхъ, и5же бhша прeжде менє2 во їеrли1мэ, |
|
17
|
17
|
| І віддав я серце моє тому, щоб пізнати мудрість і пізнати безумство і глупоту: дізнався, що і це — томління духу; | и3 сeрдце моE вдaхъ, є4же вёдэти премyдрость и3 рaзумъ: и3 сeрдце моE ви1дэ мнHгаz, премyдрость и3 рaзумъ, при6тчи и3 хи1трость: ўразумёхъ ѓзъ, ћкw и3 сіE є4сть произволeніе дyха: |
|
18
|
18
|
| тому що у великій мудрості багато печалі; і хто примножує пізнання, примножує скорботу. | ћкw во мн0жествэ мyдрости мн0жество рaзума, и3 приложи1вый рaзумъ приложи1тъ болёзнь. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| Сказав я у серці моєму: «дай, випробую я тебе веселощами, і насолодися добром»; але і це — суєта! | Рек0хъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ: пріиди2 u5бо, да тS и3скушY въ весeліи, и3 ви1ждь во блaзэ: и3 сE, тaкожде сіE сyетство. |
|
2
|
2
|
| Про сміх сказав я: «дурість!», а про веселощі: «що вони роблять?» | Смёху рек0хъ: погрэшeніе, и3 весeлію: что2 сіE твори1ши; |
|
3
|
3
|
| Надумав я у серці моєму насолоджувати вином тіло моє і, тим часом, як серце моє керувалося мудрістю, дотримуватися і глупоти, доки не побачу, що добре для синів людських, що повинні вони були б робити під небом у недовгі дні життя свого. | И# разсмотри1хъ, ѓще сeрдце моE повлечeтъ ѓки віно2 пл0ть мою2: и3 сeрдце моE настaви мS въ мyдрости, и3 є4же ўдержaти весeліе, д0ндеже ўви1жду, к0е блaго сынHмъ человёчєскимъ, є4же творsтъ под8 с0лнцемъ въ число2 днjй животA своегw2. |
|
4
|
4
|
| Я почав великі справи: побудував собі доми, посадив собі виноградники, | Возвели1чихъ творeніе моE: создaхъ ми2 д0мы, насади1хъ ми2 віногрaды, |
|
5
|
5
|
| влаштував собі сади і гаї і насадив у них усякі плодючі дерева; | сотвори1хъ ми2 вертогрaды и3 сады2 и3 насади1хъ въ ни1хъ древeсъ всsкагw плодA, |
|
6
|
6
|
| зробив собі водойми для зрошення з них гаїв, що вирощують дерева; | сотвори1хъ ми2 купBли вwднhz, є4же напаsти t ни1хъ прозzбeніе древeсъ: |
|
7
|
7
|
| придбав собі слуг і служниць, і домочадці були у мене; також великої і дрібної худоби було у мене більше, ніж у всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; | притzжaхъ рабы6 и3 рабы6ни, и3 домочaдцы бhша ми2: и3 стzжaніе скотA, и3 стaдъ мн0го ми2 бhсть, пaче всёхъ бhвшихъ прeжде менє2 во їеrли1мэ: |
|
8
|
8
|
| зібрав собі срібла і золота і коштовностей від царів і областей; завів у себе співців і співачок і насолоду синів людських — різні музичні інструменти. | собрaхъ ми2 злaто и3 сребро2 и3 и3мBніz царeй и3 стрaнъ, сотвори1хъ ми2 пою1щихъ и3 пою1щыz, и3 ўслаждє1ніz сынHвъ человёческихъ, віночeрпцы и3 віночє1рпицы. |
|
9
|
9
|
| І зробився я великим і багатим більше за всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; і мудрість моя була зі мною. | И# возвели1чихсz, и3 приложи1хсz мyдрости пaче всёхъ бhвшихъ прeжде менє2 во їеrли1мэ: и3 мyдрость моS пребhсть со мн0ю. |
|
10
|
10
|
| Чого б очі мої не побажали, я не відмовляв їм, не забороняв серцю моєму ніяких веселощів, тому що серце моє раділо в усіх трудах моїх, і це було моєю часткою від усіх трудів моїх. | И# всE, є3гHже проси1ста џчи мои2, не tsхъ t ни1хъ и3 не возбрани1хъ сeрдцу моемY t всsкагw весeліz моегw2, ћкw сeрдце моE возвесели1сz во всsцэмъ трудЁ моeмъ. И# сіE бhсть чaсть моS t всегw2 трудA моегw2. |
|
11
|
11
|
| І оглянувся я на всі діла мої, які зробили руки мої, і на працю, якою трудився я, виконуючи їх: і ось, усе — суєта і томління духу, і немає від них користи під сонцем! | И# призрёхъ ѓзъ на вс‰ творє1ніz мо‰, ±же сотвори1стэ рyцэ мои2, и3 на трyдъ, и4мже труди1хсz твори1ти. И# сE, вс‰ суетA и3 произволeніе дyха, и3 нёсть и3з8oби1ліе под8 с0лнцемъ. |
|
12
|
12
|
| І звернувся я, щоб глянути на мудрість і безумство і глупоту: бо що може зробити людина після царя понад те, що вже зроблено? | И# призрёхъ ѓзъ ви1дэти мyдрость, лeсть и3 безyміе: ћкw кто2 человёкъ, и4же п0йдетъ в8слёдъ совёта, є3ли6ка сотвори2 въ нeмъ; |
|
13
|
13
|
| І побачив я, що перевага мудрости над глупотою така сама, як перевага світла над темрявою: | И# ви1дэхъ ѓзъ, ћкw є4сть и3з8oби1ліе мyдрости пaче безyміz, ћкоже и3з8oби1ліе свёта пaче тмы2: |
|
14
|
14
|
| у мудрого очі його — в голові його, а нерозумний ходить у темряві; але дізнався я, що одна доля осягає їх усіх. | мyдрагw џчи є3гw2 во главЁ є3гw2, ґ безyмный во тмЁ х0дитъ: и3 ўвёдэхъ и3 ѓзъ, ћкw слyчай є3ди1нъ случи1тсz всBмъ и5мъ. |
|
15
|
15
|
| І сказав я у серці моєму: «і мене осягне та сама доля, як і нерозумного: для чого ж я зробився дуже мудрим?» І сказав я у серці моєму, що і це — суєта; | И# рёхъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ: ћкоже слyчай безyмнагw, и3 мнЁ случи1тсz: и3 вскyю ўмудри1хсz; Ѓзъ тогдA и3зли1шше глаг0лахъ въ сeрдцы моeмъ, ћкw и3 сіE суетA, понeже безyмный t и3збhтка глаг0летъ: |
|
16
|
16
|
| тому що мудрого не будуть пам’ятати вічно, як і нерозумного; у грядущі дні все буде забуто, і на жаль! мудрий помирає нарівні з нерозумним. | ћкw нёсть пaмzти мyдрагw съ безyмнымъ во вёкъ, занE ўжE во днeхъ грzдyщихъ вс‰ забвє1на бhша: и3 кaкw ќмретъ мyдрый съ безyмнымъ; |
|
17
|
17
|
| І зненавидів я життя, тому що противні стали мені діла, які робляться під сонцем; тому що все — суєта і томління духу! | И# возненави1дэхъ жив0тъ, ћкw лукaвно мнЁ сотворeніе сотворeнное под8 с0лнцемъ: понeже всsчєскаz суетA и3 произволeніе дyха. |
|
18
|
18
|
| І зненавидів я весь труд мій, яким трудився під сонцем, тому що повинен залишити його людині, яка буде після мене. | И# возненави1дэхъ ѓзъ всsчєскаz мjра и3 трyдъ м0й, и4мже ѓзъ труждaюсz под8 с0лнцемъ, ћкw њставлsю є3го2 человёку бyдущему по мнЁ. |
|
19
|
19
|
| І хто знає: чи мудра буде вона, чи нерозумна. А вона буде розпоряджатися всіма трудами моїми, якими я трудився і якими показав себе мудрим під сонцем. І це — суєта! | И# кто2 вёсть, мyдръ ли бyдетъ и3ли2 безyменъ; и3 њбладaти ли и4мать всёмъ труд0мъ мои1мъ, и4мже труди1хсz и3 и4мже мyдрствовахъ под8 с0лнцемъ; И# сіe же суетA. |
|
20
|
20
|
| І звернувся я, щоб навіяти серцю моєму зректися усіх трудів, якими я трудився під сонцем, | И# њбрати1хсz ѓзъ tрещи1сz сeрдцу моемY њ всeмъ трудЁ, и4мже труди1хсz под8 с0лнцемъ: |
|
21
|
21
|
| тому що одна людина трудиться мудро, зі знанням і успіхом, і повинна віддати все людині, яка не трудилася в тому, що є ніби частиною її. І це — суєта і зло велике! | ћкw є4сть человёкъ, є3гHже трyдъ въ мyдрости и3 въ рaзумэ и3 въ мyжествэ: и3 человёкъ, и4же не потруди1сz њ нeмъ, дaстъ є3мY чaсть свою2. И# сіE суетA и3 лукaвство вeліе. |
|
22
|
22
|
| Бо що буде мати людина від усіх трудів своїх і турботи серця свого, що трудиться вона під сонцем? | Ћкw бывaетъ человёку во всeмъ трудЁ є3гw2 и3 въ произволeніи сeрдца є3гw2, и4мже т0й труждaетсz под8 с0лнцемъ, |
|
23
|
23
|
| Тому що всі дні її — скорботи, і труди її — неспокій; навіть і вночі серце її не знає спокою. І це — суєта! | ћкw вси2 днjе є3гw2 болёзней и3 ћрости попечeніе є3мY, и4бо въ нощи2 не спи1тъ сeрдце є3гw2. И# сіe же суетA є4сть. |
|
24
|
24
|
| Не підвладне людині і те благо, щоб їсти і пити й насолоджувати душу свою від труда свого. Я побачив, що і це — від руки Божої; | Нёсть блaго человёку, но (рaзвэ) є4же ћстъ и3 піeтъ и3 є4же покaжетъ души2 своeй блaго въ трудЁ своeмъ: и3 сіE ви1дэхъ ѓзъ, ћкw t руки2 б9іz є4сть: |
|
25
|
25
|
| тому що хто може їсти і хто може насолоджуватися без Нього? | ћкw кто2 ћстъ и3 піeтъ кромЁ є3гw2; |
|
26
|
26
|
| Бо людині, яка є доброю перед лицем Його, Він дає мудрість і знання і радість; а грішнику дає турботу збирати і накопичувати, щоб потім віддати тому, хто добрий перед лицем Божим. І це — суєта і томління духу! | Ћкw человёку блaгу пред8 лицeмъ є3гw2 дадE мyдрость и3 рaзумъ и3 весeліе, согрэшaющему же дадE попечeніе, є4же прилагaти и3 собирaти, во є4же дaти благ0му пред8 лицeмъ б9іимъ: ћкw и3 сіE суетA и3 произволeніе дyха. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| Усьому свій час, і час усякій речі під небом: | ВсBмъ врeмz и3 врeмz всsцэй вeщи под8 небесeмъ: |
|
2
|
2
|
| час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене; | врeмz раждaти и3 врeмz ўмирaти, врeмz сади1ти и3 врeмz и3сторгaти саждeное, |
|
3
|
3
|
| час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати; | врeмz ўбивaти и3 врeмz цэли1ти, врeмz разрушaти и3 врeмz созидaти, |
|
4
|
4
|
| час плакати, і час сміятися; час ремствувати, і час танцювати; | врeмz плaкати и3 врeмz смэsтисz, врeмz рыдaти и3 врeмz ликовaти, |
|
5
|
5
|
| час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час ухилятися від обіймів; | врeмz разметaти кaменіе и3 врeмz собирaти кaменіе, врeмz њбымaти и3 врeмz ўдалsтисz t њбымaніz, |
|
6
|
6
|
| час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати; | врeмz и3скaти и3 врeмz погублsти, врeмz храни1ти и3 врeмz tрёzти, |
|
7
|
7
|
| час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити; | врeмz раздрaти и3 врeмz сши1ти, врeмz молчaти и3 врeмz глаг0лати, |
|
8
|
8
|
| час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру. | врeмz люби1ти и3 врeмz ненави1дэти, врeмz брaни и3 врeмz ми1ра. |
|
9
|
9
|
| Яка користь тому, хто працює, від того, над чим він трудиться? | К0е и3з8oби1ліе творsщагw, въ ни1хже сaмъ труди1тсz; |
|
10
|
10
|
| Бачив я цю турботу, яку дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися у тому. | Ви1дэхъ попечeніе всsческое, є4же дадE бGъ сынHмъ человёчєскимъ, є4же пещи1сz въ нeмъ. |
|
11
|
11
|
| Усе створив Він прекрасним у свій час, і вклав мир у серце їх, хоча людина не може осягнути діл, які Бог чинить, від початку до кінця. | Всsчєскаz, ±же сотвори2, дwбрA (сyть) во врeмz своE, и4бо всsкій вёкъ дaлъ є4сть въ сeрдце и4хъ, ћкw да не њбрsщетъ человёкъ сотворeніz, є4же сотвори2 бGъ t начaла и3 дaже до концA. |
|
12
|
12
|
| Пізнав я, що немає для них нічого кращого, як веселитися і чинити добре в житті своєму. | Ўразумёхъ, ћкw нёсть блaго въ ни1хъ, но т0кмw є4же весели1тисz и3 є4же твори1ти блaго въ животЁ своeмъ: |
|
13
|
13
|
| І якщо яка людина їсть і п’є, і бачить добре у всякій праці своїй, то це — дар Божий. | и4бо всsкъ человёкъ, и4же ћстъ и3 піeтъ и3 ви1дитъ благ0е во всeмъ трудЁ своeмъ, сіE даsніе б9іе є4сть. |
|
14
|
14
|
| Пізнав я, що все, що чинить Бог, перебуває повік: до того нічого додавати і від того нічого віднімати, — і Бог робить так, щоб благоговіли перед лицем Його. | Разумёхъ, ћкw вс‰, є3ли6ка сотвори2 бGъ, сі‰ бyдутъ во вёкъ: къ тBмъ нёсть приложи1ти и3 t тёхъ нёсть tsти, и3 бGъ сотвори2, да ўбоsтсz t лицA є3гw2: |
|
15
|
15
|
| Що було, те і тепер є, і що буде, те вже було, — і Бог воззове минуле. | бhвшее ўжE є4сть, и3 є3ли6ка и4мутъ бhти, ўжE бhша, и3 бGъ взhщетъ гони1маго. |
|
16
|
16
|
| Ще бачив я під сонцем: де мала б бути правда, там кривда; де мало б бути правосуддя, там беззаконня. | И# є3щE ви1дэхъ под8 с0лнцемъ мёсто судA, тaмw нечести1вый, и3 мёсто првdнагw, тaмw бlгочести1вый. |
|
17
|
17
|
| І сказав я у серці своєму: «праведного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там». | И# рёхъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ: првdнаго и3 нечести1ваго сyдитъ бGъ: ћкw врeмz всsцэй вeщи и3 на всsцэмъ сотворeніи тaмw. |
|
18
|
18
|
| Сказав я у серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини; | Рёхъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ њ глаг0ланіи сынHвъ человёческихъ, ћкw разсyдитъ и5хъ бGъ: и3 є4же показaти, ћкw сjи ск0ти сyть: |
|
19
|
19
|
| тому що доля синів людських і доля тварин — доля одна: як ті вмирають, так вмирають і ці, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги над худобою, тому що все — суєта! | и4бо и3 тBмъ ћкоже слyчай сынHвъ человёческихъ и3 слyчай ск0тскій, слyчай є3ди1нъ и5мъ: ћкоже смeрть тогw2, тaкw и3 смeрть сегw2, и3 дyхъ є3ди1нъ во всёхъ: и3 что2 и3зли1шше и4мать человёкъ пaче скотA; ничт0же: ћкw всsчєскаz суетA. |
|
20
|
20
|
| Усе йде в одне місце: все було створено з пороху і все повернеться у порох. | Вс‰ и4дутъ во є3ди1но мёсто: вс‰ бhша t пeрсти и3 вс‰ въ пeрсть возвращaютсz. |
|
21
|
21
|
| Хто знає: дух синів людських чи сходить угору, і дух тварин чи сходить униз, у землю? | И# кто2 вёсть дyхъ сынHвъ человёческихъ, ѓще т0й восх0дитъ горЁ; и3 дyхъ ск0тскій, ѓще низх0дитъ т0й д0лу въ зeмлю; |
|
22
|
22
|
| Отже, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це — доля її; бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї? | И# ви1дэхъ, ћкw нёсть блaго, но т0кмw є4же возвесели1тсz человёкъ въ творeніихъ свои1хъ, ћкw сіS чaсть є3гw2: понeже кто2 приведeтъ є3го2 ви1дэти то2, є4же бyдетъ по нeмъ; |
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| І обернувся я і побачив усякі утиски, які чиняться під сонцем: і ось сльози пригноблених, а утішителя у них немає; і в руках гнобителів їхніх — сила, а утішителя у них немає. | И# њбрати1хсz ѓзъ и3 ви1дэхъ вс‰ њклевєтaніz быв†ющаz под8 с0лнцемъ: и3 сE, слeзы њклеветaнныхъ, и3 нёсть и5мъ ўтэшaющагw, и3 t руки2 клевeщущихъ на нS крёпость, и3 нёсть и5мъ ўтэшaющагw. |
|
2
|
2
|
| І ублажив я мертвих, які давно померли, більше за живих, які живуть досі; | И# похвали1хъ ѓзъ всёхъ ўмeршихъ, и5же ўмр0ша ўжE, пaче живhхъ, є3ли1цы жи1ви сyть досeлэ: |
|
3
|
3
|
| а блаженніший за них обох той, хто ще не існував, хто не бачив злих діл, які чиняться під сонцем. | и3 блaгъ пaче nбои1хъ си1хъ, и4же є3щE не бhсть, и4же не ви1дэ всsкагw сотворeніz лукaвагw сотворeннагw под8 с0лнцемъ. |
|
4
|
4
|
| Бачив я також, що всякий труд і всякий успіх у ділах викликають між людьми взаємну заздрість. І це — суєта і томління духу! | И# ви1дэхъ ѓзъ вeсь трyдъ и3 всsко мyжество сотворeніz, ћкw сіE рeвность мyжа t п0друга своегw2. И# сіE суетA и3 произволeніе дyха. |
|
5
|
5
|
| Нерозумний сидить, склавши свої руки, і з’їдає плоть свою. | Безyмный њб8sтъ рyцэ свои2 и3 снэдE плHти сво‰. |
|
6
|
6
|
| Краще жменя зі спокоєм, ніж пригорщі з трудом і томління духу. | Блaго є4сть и3сполнeніе г0рсти пок0z, пaче и3сполнeніz двою2 гHрстію трудA и3 произволeніz дyха. |
|
7
|
7
|
| І обернувся я і побачив ще суєту під сонцем; | И# њбрати1хсz ѓзъ и3 ви1дэхъ сyетство под8 с0лнцемъ: |
|
8
|
8
|
| чоловік самотній, і іншого немає; ні сина, ні брата немає у нього; а всім трудам його немає кінця, і око його не насичується багатством. «Для кого ж я працюю і позбавляю душу мою блага?» І це — суєта і недобра справа! | є4сть є3ди1нъ, и3 нёсть вторaгw, ни сhна, нижE брaта нёсть є3мY, и3 нёсть концA всемY трудY є3гw2, нижE џко є3гw2 насыщaетсz богaтства. И# комY ѓзъ труждaюсz и3 лишaю дyшу мою2 t благостhни; И# сіE суетA и3 попечeніе лукaвно є4сть. |
|
9
|
9
|
| Двом краще, ніж одному; тому що у них є добра винагорода у праці їх: | Блaзи двA пaче є3ди1нагw, и5мже є4сть мздA блaга въ трудЁ и4хъ: |
|
10
|
10
|
| тому що коли впаде один, то іншій підніме товариша свого. Але горе одному, коли впаде, а іншого немає, який підняв би його. | ћкw ѓще падeтсz є3ди1нъ t ни1хъ, воздви1гнетъ другjй причaстника своего2: и3 г0ре томY є3ди1ному, є3гдA падeтъ и3 не бyдетъ вторaгw воздви1гнути є3го2. |
|
11
|
11
|
| Також якщо лежать двоє, то тепло їм; а одному як зігрітися? | И# ѓще ќснета двA, тепло2 и4ма бyдетъ, ґ є3ди1нъ кaкw согрёетсz; |
|
12
|
12
|
| І якщо стане переборювати хто-небудь одного, то двоє встоять проти нього: і нитка, утроє скручена, не скоро порветься. | И# ѓще ўкрэпи1тсz є3ди1нъ, двA стaнета проти1ву є3мY: и3 вeрвь треплетeна не ск0рw раст0ргнетсz. |
|
13
|
13
|
| Краще бідний, але розумний юнак, ніж старий, але нерозумний цар, який не вміє приймати поради; | Блaгъ џтрокъ ни1щь и3 мyдръ, пaче стaра царS и3 безyмна, и4же не разумЁ внимaти є3щE: |
|
14
|
14
|
| бо той з в’язниці вийде на царство, хоча народився у царстві своєму бідним. | ћкw и3з8 д0му ю4зникwвъ и3зhдетъ цaрствовати, понeже и3 въ цaрствэ своeмъ роди1сz ни1щь. |
|
15
|
15
|
| Бачив я всіх, хто живе, які ходять під сонцем, з цим іншим юнаком, який займе місце того. | Ви1дэхъ всёхъ живyщихъ, ходsщихъ под8 с0лнцемъ, съ ю4нымъ вторhмъ, и4же востaнетъ вмёстw є3гw2. |
|
16
|
16
|
| Не було числа всьому народу, що був перед ним, хоч пізніші не радітимуть ним. І це — суєта і томління духу! | Нёсть концA всBмъ лю1демъ, всBмъ, и5же пред8 ни1ми бhша, и4бо послёдніи не возвеселsтсz њ нeмъ: ћкw и3 сіE суетA и3 произволeніе дyха. |
|
17
|
17
|
| Спостерігай за ногою твоєю, коли йдеш у дім Божий, і будь готовий більше до слухання, ніж до жертвоприношення; бо вони не думають, що зле чинять. | Сохрани2 н0гу твою2, є3гдA ѓще и4деши въ д0мъ б9ій, и3 бли1з8 (бyди) є4же слyшати: пaче даsніz безyмныхъ жeртва твоS, понeже не вёдzтъ, ћкw творsтъ ѕло2. |
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| Не поспішай язиком твоїм, і серце твоє нехай не поспішає вимовити слово перед Богом; тому що Бог на небі, а ти на землі; тому слова твої нехай будуть скупі. | Не ск0ръ бyди ўсты6 твои1ми, и3 сeрдце твоE да не ўскорsетъ и3зноси1ти сл0во пред8 лицeмъ б9іимъ, ћкw бGъ на нб7си2 горЁ, тh же на земли2 д0лу: сегw2 рaди да бyдутъ словесA тво‰ м†ла: |
|
2
|
2
|
| Бо, як сновидіння бувають при великій кількості турбот, так голос нерозумного пізнається при великій кількості слів. | ћкw прих0дитъ с0ніе во мн0жествэ попечeніz, тaкw и3 глaсъ безyмнагw во мн0жествэ словeсъ. |
|
3
|
3
|
| Коли даєш обітницю Богу, то не барися виконати її, тому що Він не благоволить до нерозумних: що обіцяв, виконай. | Ѓще њбэщaеши њбётъ бGу, не ўмeдли tдaти є3го2, ћкw нёсть хотёніz въ безyмныхъ: ты2 u5бо, є3ли6ка ѓще њбэщaеши, tдaждь. |
|
4
|
4
|
| Краще тобі не обіцяти, ніж обіцяти і не виконати. | Блaго тебЁ є4же не њбэщавaтисz, нeжели њбэщaвшусz тебЁ, не tдaти. |
|
5
|
5
|
| Не дозволяй вустам твоїм вводити у гріх плоть твою, і не говори перед ангелом [Божим]: «це — помилка!» Для чого тобі робити, щоб Бог прогнівався на слово твоє і зруйнував справу рук твоїх? | Не дaждь ўстнaмъ твои6мъ є4же во грёхъ ввести2 пл0ть твою2, и3 да не речeши пред8 лицeмъ б9іимъ, ћкw невёдэніе є4сть: да не прогнёваетсz бGъ њ глaсэ твоeмъ и3 растли1тъ творє1ніz рyкъ твои1хъ: |
|
6
|
6
|
| Бо у безлічі сновидінь, як і в безлічі слів, — багато суєти; але ти бійся Бога. | ћкw во мн0жествэ с0ній и3 сyетствіz, (тaкw) и3 словесA мнHга, тёмже бGа б0йсz. |
|
7
|
7
|
| Якщо ти побачиш у якійсь області пригнічення бідного і порушення суду і правди, то не дивуйся цьому: тому що над високим наглядає вищий, а над ними ще вищий; | Ѓще њби1ду ни1щагw и3 расхищeніе судA и3 прaвды ўви1диши во странЁ, не диви1сz њ вeщи: ћкw выс0кій над8 выс0кимъ надзирaтель, и3 выс0цыи над8 ни1ми, |
|
8
|
8
|
| зверхність же над країною в цілому має цар, який піклується про країну. | и3 и3з8oби1ліе земли2 над8 всёмъ є4сть цaрь селA воздёланна. |
|
9
|
9
|
| Хто любить срібло, той не насититься сріблом, і хто любить багатство, тому немає користи від того. І це — суєта! | Любsй сребро2 не насhтитсz сребрA: и3 кто2 наслади1тсz во мн0жествэ є3гw2 плодA; И# сіE суетA. |
|
10
|
10
|
| Примножується майно, примножуються і ті, що споживають його; і яке благо для того, хто володіє ним: хіба тільки дивитися своїми очима? | Во мн0жествэ блaга ўмн0жишасz kдyщіи є5: и3 к0е мyжество и3мyщему є5; ћкw начaло є4же ви1дэти nчи1ма свои1ма. |
|
11
|
11
|
| Солодкий сон у того, хто працює, чи мало, чи багато він з’їсть; але пересичення багатого не дає йому заснути. | С0нъ слaдокъ раб0тающему, ѓще мaлw и3ли2 мн0гw снёсть: ґ насhтившагосz богaтство не њставлsетъ ўснyти. |
|
12
|
12
|
| Є болісна недуга, яку я бачив під сонцем: багатство, яке зберігається володарем його на шкоду йому. | Е$сть недyгъ, є3г0же ви1дэхъ под8 с0лнцемъ, богaтство храни1мо t стzжaтелz во ѕло2 є3мY: |
|
13
|
13
|
| І гине багатство це від нещасних випадків: породив він сина, і нічого немає в руках у нього. | и3 поги1бнетъ богaтство џно въ попечeніи лукaвнэ: и3 роди2 сhна, и3 нёсть въ руцЁ є3гw2 ничт0же: |
|
14
|
14
|
| Як вийшов він нагим з утроби матері своєї, таким і відходить, яким прийшов, і нічого не візьме від праці своєї, що міг би він понести у руці своїй. | ћкоже и3зhде и3з8 чрeва мaтере своеS нaгъ, возврати1тсz и3ти2, ћкоже и3 пріи1де, и3 ничт0же в0зметъ t трудA своегw2, да понесeтъ въ руцЁ своeй. |
|
15
|
15
|
| І це тяжка недуга: яким прийшов він, таким і відходить. Яка ж користь йому, що він трудився на вітер? | И# сіE ѕ0лъ недyгъ: ћкоже бо пріи1де, тaкw и3 tи1детъ, и3 кaz п0льза є3мY, ћкw труди1тсz на вётръ; |
|
16
|
16
|
| А він у всі дні свої їв у потемках, у великому роздратуванні, у прикрості і досаді. | И$бо вси2 днjе є3гw2 во тмЁ и3 плaчи и3 въ ћрости мн0зэ, и3 въ недyзэ и3 во гнёвэ. |
|
17
|
17
|
| Ось ще, що я знайшов доброго і приємного: їсти і пити і насолоджуватися добром у всіх трудах своїх, якими хто трудиться під сонцем у всі дні життя свого, які дав йому Бог; тому що це його доля. | СE, ви1дэхъ ѓзъ благ0е, є4же є4сть и3зрsдно, є4же ћсти и3 пи1ти и3 ви1дэти благостhню во всeмъ трудЁ своeмъ, и4мже труди1лсz бы под8 с0лнцемъ, въ число2 днjй животA своегw2, ±же дaлъ є4сть є3мY бGъ, ћкw сіE чaсть є3гw2: |
|
18
|
18
|
| І якщо якій людині Бог дав багатство і майно, і дав їй владу користуватися ними і брати свою частку і насолоджуватися від праці своєї, то це дар Божий. | и4бо всsкому человёку, є3мyже дaлъ є4сть бGъ богaтство и3 и3мBніz, и3 влaсть дадE є3мY ћсти t тогw2 и3 пріsти чaсть свою2 и3 возвесели1тисz њ трудЁ своeмъ, сіE дaръ б9ій є4сть: |
|
19
|
19
|
| Недовго будуть у нього в пам’яті дні життя його; тому Бог і винагороджує його радістю серця його. | ћкw не мн0го пaмzтствовати и4мать дни6 животA своегw2, понeже бGъ њблагaетъ є3го2 попечeньми въ весeліи сeрдца є3гw2. |
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| Є зло, яке бачив я під сонцем, і воно часто буває між людьми: | Е$сть лукaвствіе, є4же ви1дэхъ под8 с0лнцемъ, и3 мн0го є4сть над8 человёкомъ: |
|
2
|
2
|
| Бог дає людині багатство і майно і славу, і немає для душі її нестачі ні в чому, чого не побажала б вона; але не дає їй Бог користуватися цим, а користується тим чужа людина: це — суєта і тяжка недуга! | мyжъ, є3мyже дaстъ бGъ богaтство и3 и3мёніе и3 слaву, и3 нёсть лишazй души2 своeй t всёхъ, и4хже вожделёетъ, и3 не дaстъ є3мY бGъ влaсти t негw2 ћсти, ћкw чyждь мyжъ ћсти и4мать t негw2. И# сіE суетA и3 недyгъ ѕ0лъ є4сть. |
|
3
|
3
|
| Якби якийсь чоловік породив сто дітей, і прожив багато років, і ще примножилися дні життя його, але душа його не насолоджувалась би добром і не було б йому і погребіння, то я сказав би: викидень щасливіший за нього, | Ѓще роди1тъ мyжъ сто2 (ч†дъ) и3 лBта мнHга поживeтъ, и3 мн0зи бyдутъ днjе лётъ є3гw2, и3 душA є3гw2 не насhтитсz t благостhни, и3 погребeніz не бhсть є3мY, рёхъ: блaгъ пaче є3гw2 и4звергъ, |
|
4
|
4
|
| тому що він марно прийшов і відійшов у темряву, і його ім’я покрите мороком. | ћкw въ суетЁ пріи1де и3 во тмY и4детъ, и3 во тмЁ и4мz є3гw2 покрhетсz: |
|
5
|
5
|
| Він навіть не бачив і не знав сонця: йому спокійніше, ніж тому. | и3 с0лнца не ви1дэ, нижE разумЁ, пок0й семY пaче тогw2: |
|
6
|
6
|
| А той, хоча б прожив дві тисячі років і не насолоджувався добром, чи не усе піде в одне місце? | и3 поживE тhсzщу лётъ сугyбw, и3 благостhни не ви1дэ: є3дA не во є3ди1но мёсто вс‰ и4дутъ; |
|
7
|
7
|
| Усі труди людини — для рота її, а душа її не насичується. | Вeсь трyдъ человёчь во ўстA є3гw2, и3 душA є3гw2 не и3сп0лнитсz. |
|
8
|
8
|
| Яка ж перевага мудрого перед нерозумним, яка — у бідняка, що вміє ходити перед живими? | Ћкw к0е и3з8oби1ліе (человёку) мyдрому пaче безyмнагw; понeже ни1щь познA ходи1ти проти1ву животA. |
|
9
|
9
|
| Краще бачити очима, ніж бродити душею. І це — також суєта і томління духу! | Блaго видёніе џчію пaче ходsщагw душeю. И# сE сyетствіе и3 произволeніе дyха. |
|
10
|
10
|
| Що існує, тому вже наречене ім’я, і відомо, що це — людина, і що вона не може сперечатися з тим, хто сильніший за неї. | Ѓще что2 бhсть, ўжE и3меновaсz и4мz є3гw2, и3 познaсz, є4же є4сть человёкъ и3 не возм0жетъ суди1тисz съ крэпчaйшимъ пaче себє2: |
|
11
|
11
|
| Багато таких речей, які примножують суєту: що ж для людини краще? | ћкw сyть словесA мнHга ўмнож†ющаz суетY. |
|
12
|
|
| Бо хто знає, що добре для людини в житті, у всі дні суєтного життя її, які вона проводить, як тінь? І хто скаже людині, що буде після неї під сонцем? | |
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| Добре ім’я краще за дорогу масть, і день смерти — за день народження. | Что2 и3зли1шше человёку, ћкw кто2 вёсть, что2 блaго человёку въ животЁ (є3гw2) число2 днjй животA сyетства є3гw2; и3 сотвори2 | въ сёни: ћкw кто2 возвэсти1тъ человёку, что2 бyдетъ по нeмъ под8 с0лнцемъ; |
|
2
|
2
|
| Краще ходити у дім плачу за мертвим, ніж ходити у дім бенкету; бо такий кінець усякої людини, і живий прикладе це до свого серця. | Блaго и4мz пaче є3лeа блaга, и3 дeнь смeртный пaче днS рождeніz є3гw2. |
|
3
|
3
|
| Сумування краще за сміх; тому що при печалі лиця серце стає кращим. | Блaго ходи1ти въ д0мъ плaча, нeжели ходи1ти въ д0мъ пи1ра, понeже сіE конeцъ всsкому человёку, и3 живhй дaстъ блaго въ сeрдцы є3гw2. |
|
4
|
4
|
| Серце мудрих — у домі плачу, а серце нерозумних — у домі веселощів. | Блaга ћрость пaче смёха, ћкw во ѕл0бэ лицA ўблажи1тсz сeрдце. |
|
5
|
5
|
| Краще слухати викривання від мудрого, ніж слухати пісні дурних; | Сeрдце мyдрыхъ въ домY плaча, ґ сeрдце безyмныхъ въ домY весeліz. |
|
6
|
6
|
| тому що сміх нерозумних те саме, що тріскотіння тернового хмизу під казаном. І це — суєта! | Блaго є4же слhшати прещeніе премyдра, пaче мyжа слhшащагw пёснь безyмныхъ: |
|
7
|
7
|
| Утискуючи інших, мудрий стає дурним, і подарунки псують серце. | ћкоже глaсъ тeрніz под8 котл0мъ, тaкw смёхъ безyмныхъ. И# сіE суетA. |
|
8
|
8
|
| Кінець справи краще за початок її; терплячий краще зарозумілого. | Ћкw клеветA льсти1тъ мyдраго и3 погублsетъ сeрдце благор0дствіz є3гw2. |
|
9
|
9
|
| Не будь духом твоїм поспішним на гнів, тому що гнів гніздиться у серці нерозумних. | Бл†га послBднzz словeсъ пaче начaла є3гw2: блaгъ терпэли1вый пaче выс0кагw дyхомъ. |
|
10
|
10
|
| Не говори: «чому це минулі дні були кращими за нинішні?», тому що не від мудрости ти запитуєш про це. | Не тщи1сz въ дyсэ своeмъ kри1тисz, ћкw ћрость въ нёдрэ безyмныхъ почjетъ. |
|
11
|
11
|
| Гарна мудрість зі спадщиною, і особливо для тих, які бачать сонце: | Да не речeши: что2 бhсть, ћкw днjе прeждніи бёша блaзи пaче си1хъ; ћкw не въ мyдрости вопроси1лъ є3си2 њ сeмъ. |
|
12
|
12
|
| тому що під сінню її те саме, що під сінню срібла; але перевага знання в тому, що мудрість дає життя тому, хто володіє нею. | Блaга мyдрость съ наслёдіемъ, пaче же ви1дzщымъ с0лнце: |
|
13
|
13
|
| Дивися на дію Божу: бо хто може випрямити те, що Він зробив кривим? | ћкw въ сёни є3гw2 мyдрость, ћкоже сёнь сребрA, и3 и3з8oби1ліе рaзума премyдрости њживлsетъ, и4же t неS. |
|
14
|
14
|
| У дні благополуччя користуйся благом, а у дні нещастя розмірковуй: те й інше створив Бог для того, щоб людина нічого не могла сказати проти Нього. | Ви1ждь творє1ніz б9іz: ћкw кто2 м0жетъ ўкраси1ти, є3г0же ѓще бGъ преврати1тъ; |
|
15
|
15
|
| Усього надивився я у суєтні дні мої: праведник гине в праведності своїй; нечестивий живе довго у нечесті своєму. | Въ дeнь благостhни (є3гw2) живи2 во блaзэ и3 ви1ждь въ дeнь ѕлA: ви1ждь, и3 съ ни1мъ соглaсно сіE сотвори2 бGъ, њ глаг0ланіи, да не њбрsщетъ человёкъ за ни1мъ ничт0же. |
|
16
|
16
|
| Не будь занадто суворим, і не виставляй себе занадто мудрим; навіщо тобі губити себе? | Всsчєскаz ви1дэхъ во днeхъ сyетствіz моегw2: є4сть првdный погибazй во своeй прaвдэ, и3 є4сть нечести1вый пребывazй во своeй ѕл0бэ. |
|
17
|
17
|
| Не віддавайся гріху, і не будь безумним: навіщо тобі помирати не у свій час? | Не бyди правди1въ вельми2, ни мудри1сz и3зли1шше, да не когдA и3зуми1шисz. |
|
18
|
18
|
| Добре, якщо ти будеш триматися одного і не віднімати руки від іншого; тому що хто боїться Бога, той уникне всього того. | Не нечeствуй мн0гw и3 не бyди жeстокъ, да не ќмреши не во врeмz своE. |
|
19
|
19
|
| Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, які у місті. | Блaго ти2 є4сть держaтисz сегw2, и3 t сегw2 не њскверни2 руки2 твоеS, ћкw боsщымсz бGа поспэшaтсz вс‰. |
|
20
|
20
|
| Немає людини праведної на землі, яка робила б добро і не грішила б; | Премyдрость пом0жетъ мyдрому пaче десzти2 њбладaющихъ во грaдэ: |
|
21
|
21
|
| тому не на всяке слово, яке говорять, звертай увагу, щоб не почути тобі раба твого, коли він лихословить на тебе; | ћкw нёсть человёкъ прaведенъ на земли2, и4же сотвори1тъ благ0е и3 не согрэши1тъ. |
|
22
|
22
|
| бо серце твоє знає багато випадків, коли і сам ти лихословив на інших. | И# во вс‰ словесA, ±же возглаг0лютъ нечести1віи, не вложи2 сeрдца своегw2, да не ўслhшиши рабA своегw2 кленyща тебE: |
|
23
|
23
|
| Усе це випробував я мудрістю; я сказав: «буду я мудрим»; але мудрість далека від мене. | ћкw мн0гажды возлукaвнуетъ на тS, и3 њбхождє1ніи мн0гими њѕл0битъ сeрдце твоE, ћкоже и3 ты2 клsлъ є3си2 и3ны6z (мнHгіz). |
|
24
|
24
|
| Далеко те, що було, і глибоке — глибоко: хто осягне його? | Вс‰ сі‰ и3скуси1хъ въ мyдрости: рёхъ, ўмудрю1сz: и3 сіS ўдали1сz t менє2 |
|
25
|
25
|
| Звернувся я серцем моїм до того, щоб пізнати, дослідити і знайти мудрість і розум, і пізнати нечестя глупоти, неуцтва і безумства, | далeче пaче нeже бёхъ, и3 бeздны глубинA, кто2 њбрsщетъ ю5; |
|
26
|
26
|
| і знайшов я, що гіркіша за смерть жінка, тому що вона — сіть, і серце її — тенета, руки її — окови; добрий перед Богом спасеться від неї, а грішник буде впійманий нею. | Њбыд0хъ ѓзъ, и3 сeрдце моE, є4же разумёти, є4же разсмотри1ти, и3 є4же взыскaти мyдрость и3 рaзумъ, и3 є4же разумёти нечести1вагw безyміе и3 њжесточeніе и3 лeсть: |
|
27
|
27
|
| Ось це знайшов я, сказав Екклезіаст, випробовуючи одне за іншим. | и3 њбрэт0хъ ѓзъ ю5, и3 рекY горчaйшу пaче смeрти женY, ћже є4сть лови1тва, и3 сBти сeрдце є3S, ќзы въ рукY є3S: благjй пред8 лицeмъ б9іимъ и3з8и1метсz t неS, ґ согрэшazй ћтъ бyдетъ t неS. |
|
28
|
28
|
| Чого ще шукала душа моя, і я не знайшов? — Чоловіка одного з тисячі я знайшов, а жінки між усіма ними не знайшов. | СE, сіE њбрэт0хъ, речE є3кклесіaстъ: є3ди1ну є3ди1ною є4же њбрэсти2 п0мыслъ, є4же взыскA душA моS, и3 не њбрэт0хъ: |
|
29
|
29
|
| Тільки це я знайшов, що Бог створив людину правою, а люди пустилися у безліч помислів. | и3 человёка є3ди1наго t тhсzщъ њбрэт0хъ, ґ жены2 во всёхъ си1хъ не њбрэт0хъ: |
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| Хто — як мудрий, і хто розуміє значення речей? Мудрість людини просвітлює лице її, і суворість лиця її змінюється. | Мyдрость человёка просвэти1тъ лицE є3гw2, ґ безстyдный возненави1дэнъ бyдетъ лицeмъ свои1мъ. |
|
2
|
2
|
| Я говорю: слово царське бережи, і це заради клятви перед Богом. | ЎстA царє1ва сохрани2, и3 њ словеси2 клsтвы б9іz не ск0ръ бyди. |
|
3
|
3
|
| Не поспішай відходити від лиця його, і не наполягай у злій справі; тому що він, що захоче, все може зробити. | T лицA є3гw2 п0йдеши, не стaни во словеси2 лукaвнэ, ћкw всE, є4же (ѓще) восх0щетъ, сотвори1тъ, |
|
4
|
4
|
| Де слово царя, там влада; і хто скаже йому: «що ти робиш?» | ћкоже цaрь њбладazй, и3 кто2 речeтъ є3мY: что2 твори1ши; |
|
5
|
5
|
| Хто додержується заповіді, той не зазнає ніякого зла: серце мудрого знає і час і устав; | Хранsй зaповэдь не ўвёсть глаг0ла лукaвна: и3 врeмz судA вёсть сeрдце мyдрагw, |
|
6
|
6
|
| тому що для всякої речі є свій час і устав; а людині велике зло від того, | ћкw всsцэй вeщи є4сть врeмz и3 сyдъ: ћкw рaзумъ человёка мн0гъ (є4сть) на нeмъ, |
|
7
|
7
|
| що вона не знає, що буде; і як це буде — хто скаже їй? | ћкw нёсть вёдzщагw, что2 бyдущее: занE ћкоже бyдетъ, кто2 возвэсти1тъ є3мY; |
|
8
|
8
|
| Людина не владна над духом, щоб утримати дух, і немає влади у неї над днем смерти, і немає визволення у цій боротьбі, і не врятує нечестя нечестивого. | Нёсть человёка владyщагw дyхомъ, є4же возбрани1ти дyху: и3 нёсть владyщагw въ дeнь смeрти, и3 нёсть послA въ дeнь брaни: и3 не спасeтъ нечeстіе сyщаго въ нeмъ. |
|
9
|
9
|
| Усе це я бачив, і звертав серце моє на всяку справу, яка чиниться під сонцем. Буває час, коли людина панує над людиною на шкоду їй. | И# всE сіE ви1дэхъ, и3 вдaхъ сeрдце моE во всE сотворeніе, є4же сотворeно є4сть под8 с0лнцемъ, вс‰, во є3ли1кихъ њбладaнъ є4сть человёкъ над8 человёкомъ, є4же њѕл0бити є3го2. |
|
10
|
10
|
| Бачив я тоді, що ховали нечестивих, і приходили і відходили від святого місця, і їх забували у місті, де вони так чинили. І це — суєта! | И# тогдA ви1дэхъ нечєсти1выz во гр0бы внесє1ны, и3 t с™aгw: и3 и3д0ша и3 похвалeни бhша во грaдэ, ћкw си1це сотвори1ша. И# сіE суетA. |
|
11
|
11
|
| Не швидко звершується суд над злими вчинками; тому і не страшиться серце синів людських чинити зло. | Ћкw нёсть прерэкaніz бывaющагw творsщымъ лукaвое вск0рэ: сегw2 рaди ўвёрисz сeрдце сынHвъ человёческихъ въ ни1хъ, є4же сотвори1ти лукaвое. |
|
12
|
12
|
| Хоч грішник сто разів чинить зло і заклякає у ньому, але я знаю, що благо буде тим, хто боїться Бога, хто благоговіє перед лицем Його; | И$же согрэши2, сотвори1лъ є4сть лукaвое, tт0лэ, и3 t долготы2 и4хъ: и4бо и3 вёмъ ѓзъ, ћкw є4сть блaго боsщымсz бGа, да боsтсz t лицA є3гw2, |
|
13
|
13
|
| а нечестивому не буде добра, і, подібно до тіні, недовго протримається той, хто не благоговіє перед Богом. | и3 не бyдетъ блaго нечести1вому, и3 не продолжи1тъ днjй въ сёни, и4же нёсть боsйсz t лицA б9іz. |
|
14
|
14
|
| Є і така суєта на землі: праведників осягає те, чого заслуговували б діла нечестивих, а з нечестивими буває те, чого заслуговували б діла праведників. І сказав я: і це — суєта! | Е$сть суетA, ћже сотворeна є4сть на земли2: ћкw сyть првdніи, на ни1хже постизaетъ ћкw творeніе нечести1выхъ, и3 сyть нечести1віи, на ни1хже постизaетъ ћкw творeніе првdныхъ. Рёхъ, ћкw и3 сіE суетA. |
|
15
|
15
|
| І похвалив я веселощі; тому що немає кращого для людини під сонцем, як їсти, пити і веселитися: це супроводжує її у трудах у дні життя її, які дав їй Бог під сонцем. | И# похвали1хъ ѓзъ весeліе, ћкw нёсть блaго человёку под8 с0лнцемъ, но т0кмw є4же ћсти и3 пи1ти и3 є4же весели1тисz: и3 то2 прибhтокъ є3мY въ трудЁ є3гw2 во днeхъ животA є3гw2, и5хже дaлъ є4сть є3мY бGъ под8 с0лнцемъ. |
|
16
|
16
|
| Коли я звернув серце моє на те, щоб осягнути мудрість і розглянути діла, які чиняться на землі, і серед яких людина ні вдень, ні вночі не знає сну, — | Въ ни1хже дaхъ сeрдце моE, є4же разумёти мyдрость и3 є4же вёдэти попечeніе сотворeное на земли2: ћкw и3 во дни2 и3 въ нощи2 снA во џчію своє1ю нёсть ви1дzй. |
|
17
|
17
|
| тоді я побачив усі діла Божі і знайшов, що людина не може осягнути діла, які чиняться під сонцем. Скільки б людина не трудилася у дослідженні, вона усе-таки не осягне цього; і якби якийсь мудрець сказав, що він знає, він не може осягнути цього. | И# ви1дэхъ вс‰ творє1ніz б9іz, ћкw не м0жетъ человёкъ и3з8wбрэсти2 творeніе сотворeное под8 с0лнцемъ: є3ли6ка ѓще потруди1тсz человёкъ њбрэсти2, и3 не њбрsщетъ: и3 є3ли6ка ѓще речeтъ мyдрый ўразумёти, не возм0жетъ њбрэсти2. Тёмже всE сіE вдaхъ въ сeрдце моE, и3 сeрдце моE всE сіE ви1дэ. |
|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| На все це я звернув серце моє для дослідження, що праведні й мудрі і діяння їхні — у руці Божій, і що людина ні любови, ні ненависти не знає у всьому тому, що перед нею. | Ћкw првdніи и3 мyдріи и3 дBланіz и4хъ въ руцЁ б9іей, и3 любвe же и3 нeнависти нёсть вёдzй человёкъ: вс‰ пред8 лицeмъ и4хъ, суетA во всёхъ. |
|
2
|
2
|
| Усьому й усім — одне: одна доля праведнику і нечестивому, доброму і [злому], чистому і нечистому, тому, хто приносить жертву і хто не приносить жертви; як доброчесному, так і грішнику; як тому, хто клянеться, так і тому, хто боїться клятви. | Слyчай є3ди1нъ првdному и3 нечести1вому, бlг0му и3 ѕл0му, и3 чи1стому и3 нечи1стому, и3 жрyщему и3 не жрyщему: ћкоже бlгjй, тaкw согрэшazй, ћкоже кленhйсz, тaкw боsйсz клsтвы. |
|
3
|
3
|
| Це ж бо і погано в усьому, що чиниться під сонцем, що одна доля всім, і серце синів людських сповнене зла, і безумство в серці їх, у житті їх; а після того вони відходять до померлих. | СіE лукaво во всsцэмъ сотворeнэмъ под8 с0лнцемъ, ћкw слyчай є3ди1нъ всBмъ: и3 сeрдце сынHвъ человёческихъ и3сп0лнисz лукaвствіz, и3 прeлесть въ сердцaхъ и4хъ и3 въ животЁ и4хъ, и3 по си1хъ къ мє1ртвымъ. |
|
4
|
4
|
| Хто знаходиться між живими, тому є ще надія, оскільки і псу живому краще, ніж мертвому леву. | Понeже кто2 є4сть, и4же приwбщaетсz ко всBмъ живы6мъ; Е$сть надeжда, ћкw пeсъ живhй, т0й блaгъ пaче львA мeртва. |
|
5
|
5
|
| Живі знають, що помруть, а мертві нічого не знають, і вже нема їм відплати, тому що і пам’ять про них піддана забуттю, | Понeже живjи разумёютъ, ћкw ќмрутъ, мeртвіи же не сyть вёдущіи ничт0же: и3 ктомY нёсть и5мъ мзды2, ћкw забвeна є4сть пaмzть и4хъ, |
|
6
|
6
|
| і любов їх і ненависть їх і ревнощі їх уже зникли, і нема їм більше частки повіки ні в чому, що відбувається під сонцем. | и3 люб0вь и4хъ и3 нeнависть и4хъ и3 рвeніе и4хъ ўжE поги1бе, и3 чaсти нёсть и5мъ ктомY во вёки во всsцэмъ творeніи под8 с0лнцемъ. |
|
7
|
7
|
| Отже, йди, їж з веселощами хліб твій, і пий у радості серця вино твоє, коли Бог благоволить до справ твоїх. | Пріиди2, ћждь въ весeліи хлёбъ тв0й и3 пjй во блaзэ сeрдцы віно2 твоE, ћкw ўжE ўгHдна бGу творє1ніz тво‰. |
|
8
|
8
|
| Нехай буде повсякчас одяг твій світлим, і нехай не зменшується єлей на голові твоїй. | Во всsко врeмz да бyдутъ ри6зы тво‰ бBлы, и3 є3лeй на главЁ твоeй да не њскудёетъ. |
|
9
|
9
|
| Насолоджуйся життям із дружиною, яку любиш, у всі дні суєтного життя твого, і яку дав тобі Бог під сонцем на всі суєтні дні твої; тому що це — доля твоя у житті й у трудах твоїх, якими ти трудишся під сонцем. | И# ви1ждь житіE съ жен0ю, ю4же возлюби1лъ є3си2, во вс‰ дни6 животA ю4ности твоеS, д†нныz ти2 под8 с0лнцемъ, вс‰ дни6 сyетствіz твоегw2: ћкw сіE чaсть твоS въ животЁ твоeмъ и3 въ трудЁ твоeмъ, и4мже ты2 труди1шисz под8 с0лнцемъ. |
|
10
|
10
|
| Усе, що може рука твоя робити, за силами роби; тому що у могилі, куди ти підеш, немає ні праці, ні роздумів, ні знання, ні мудрости. | Вс‰, є3ли6ка ѓще њбрsщетъ рукA твоS сотвори1ти, ћкоже си1ла твоS, сотвори2: занE нёсть сотворeніе и3 помышлeніе и3 рaзумъ и3 мyдрость во ѓдэ, ѓможе ты2 и4деши тaмw. |
|
11
|
11
|
| І обернувся я, і бачив під сонцем, що не прудким дістається успішний біг, не хоробрим — перемога, не мудрим — хліб, і не розумним — багатство, і не майстерним — прихильність, але час і випадок для всіх них. | Њбрати1хсz и3 ви1дэхъ под8 с0лнцемъ, ћкw ни лє1гкимъ течeніе, нижE си6льнымъ брaнь, нижE самомY мyдрому хлёбъ, нижE раз{мнымъ богaтство, нижE вёдущымъ благодaть: ћкw врeмz и3 слyчай случи1тсz всBмъ си6мъ. |
|
12
|
12
|
| Бо людина не знає свого часу. Як риби попадаються у пагубну сіть, і як птахи заплутуються у тенетах, так сини людські уловлюються в час біди, коли вона несподівано находить на них. | Ћкw ќбw не разумЁ человёкъ врeмене своегw2: ћкоже ры6бы ўловлsємы во мрeжи ѕлЁ, и3 ѓки пти6цы ўловлsємы въ сёти: ћкоже сі‰, ўловлsютсz сhнове человёчестіи во врeмz лукaво, є3гдA нападeтъ на нS внезaпу. |
|
13
|
13
|
| Ось ще яку мудрість бачив я під сонцем, і вона здалася мені важливою: | И# сіE ви1дэхъ, мyдрость под8 с0лнцемъ, и3 вели1ка є4сть во мнЁ: |
|
14
|
14
|
| місто невелике, і людей у ньому небагато; до нього підступив великий цар і обложив його і зробив проти нього великі облогові роботи; | грaдъ мaлъ, и3 мужeй въ нeмъ мaлw, и3 пріи1детъ нaнь цaрь вели1къ и3 w4крестъ њблsжетъ є3го2, и3 содёлаетъ на него2 nстр0ги вє1ліz, |
|
15
|
15
|
| але в ньому знайшовся мудрий бідняк, і він урятував своєю мудрістю це місто; й однак же ніхто не згадував про цю бідну людину. | и3 њбрsщетъ въ нeмъ мyжа ни1щаго мyдра, и3 сeй спасeтъ грaдъ мyдростію своeю, и3 человёкъ не воспомzнY мyжа ни1щагw џнагw. |
|
16
|
16
|
| І сказав я: мудрість краща за силу, й однак же, мудрість бідняка зневажається, і слів його не слухають. | И# рёхъ ѓзъ: благA мyдрость пaче си1лы, и3 мyдрость ни1щагw ўничижeна, и3 словесA є3гw2 не сyть послyшаєма. |
|
17
|
17
|
| Слова мудрих, вимовлені спокійно, вислуховуються краще, ніж крик володаря між нерозумними. | СловесA мyдрыхъ въ пок0и слhшатсz, пaче кли1ча њбладaющихъ въ безyміи. |
|
18
|
18
|
| Мудрість краща за військову зброю; але один, що згрішив, погубить багато доброго. | БлагA мyдрость пaче nрyдій рaтныхъ: и3 согрэшazй є3ди1нъ погуби1тъ благостhню мн0гу. |
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
| Мертві мухи псують і роблять смердючою запашну масть мироварника: те саме робить невелика глупота шанованої людини з її мудрістю і честю. | М{хи ўмeршыz згноsютъ є3лeа слaдость: чeстно мaлое мyдрости пaче слaвы вели1ки безyміz. |
|
2
|
2
|
| Серце мудрого — на праву сторону, а серце нерозумного — на ліву. | Сeрдце мyдрагw њдеснyю є3гw2, сeрдце же безyмнагw њшyюю є3гw2: |
|
3
|
3
|
| Якою б дорогою не йшов нерозумний, у нього завжди бракує глузду, і всякому він висловить, що він нерозумний. | и3 въ пyть є3гдA безyмный и4детъ, сeрдце є3гw2 лишaетсz, и3 ±же помышлsетъ, вс‰ безyміе сyть. |
|
4
|
4
|
| Якщо гнів начальника запалає на тебе, то не залишай місця твого; тому що покірливість покриває і великі провини. | Ѓще дyхъ владёющагw взhдетъ на тS, мёста твоегw2 не њстaви: ћкw и3зцэлeніе ўтоли1тъ грэхи2 вели6ки. |
|
5
|
5
|
| Є зло, яке бачив я під сонцем, це — ніби погрішність, яка йде від володаря: | Е$сть лукaвство, є4же ви1дэхъ под8 с0лнцемъ, ѓки нев0льно и3зhде t лицA владёющагw: |
|
6
|
6
|
| невігластво ставиться на велику висоту, а багаті сидять низько. | вдaнъ безyмный въ высwты2 вели6ки, ґ богaтіи во смирeнныхъ сsдутъ: |
|
7
|
7
|
| Бачив я рабів на конях, а князів, які ходять, подібно до рабів, пішки. | ви1дэхъ рабHвъ на к0нехъ, и3 кнzзeй и3дyщихъ ћкw рабHвъ на земли2. |
|
8
|
8
|
| Хто копає яму, той упаде у неї, і хто руйнує огорожу, того вжалить змій. | Копazй ћму впадeтъ въ ню2, и3 разорsющаго њгрaду ўгрhзнетъ є3го2 ѕмjй. |
|
9
|
9
|
| Хто пересуває камені, той може надсадити себе, і хто коле дрова, той може піддати себе небезпеці від них. | И#з8eмлzй кaменіе поболи1тъ t ни1хъ, разсэцazй дровA бэдY пріи1метъ въ ни1хъ: |
|
10
|
10
|
| Якщо затупиться сокира, і якщо лезо її не буде загострене, то потрібно буде напружувати сили; мудрість уміє це виправити. | ѓще спадeтъ сёчиво, и3 сaмъ лицeмъ смzтeтсz: и3 си6лы ўкрэпи1тъ, и3 и3з8oби1ліе мyжу мyдрость. |
|
11
|
11
|
| Якщо змій ужалить без заговорювання, то не кращий за нього і злоязичний. | Ѓще ўгрhзнетъ ѕмjй не въ шептЁ, и3 нёсть и3зли1шества њбавaющему. |
|
12
|
12
|
| Слова з уст мудрого — благодать, а вуста нерозумного гублять його ж: | СловесA ќстъ премyдрагw благодaть, ўстнё же безyмнагw потопsтъ є3го2: |
|
13
|
13
|
| початок слів з уст його — глупота, а кінець промови з уст його — безумство. | начaло словeсъ ќстъ є3гw2 безyміе, и3 послBднzz ќстъ є3гw2 прeлесть лукaва. |
|
14
|
14
|
| Нерозумний наговорює багато, хоч людина не знає, що буде, і хто скаже йому, що буде після нього? | Безyмный ўмножaетъ словесA: не разумЁ человёкъ, что2 бhвшее и3 что2 бyдущее, что2 созади2 є3гw2, (и3) кто2 возвэсти1тъ є3мY; |
|
15
|
15
|
| Труд нерозумного стомлює його, тому що не знає навіть дороги у місто. | Трyдъ безyмныхъ њѕл0битъ и5хъ, и4же не разумЁ и3ти2 во грaдъ. |
|
16
|
16
|
| Горе тобі, земле, коли цар твій отрок, і коли князі твої їдять рано! | Г0ре тебЁ, грaде, въ нeмже цaрь тв0й ю4нъ, и3 кн‰зи твои2 рaнw kдsтъ. |
|
17
|
17
|
| Благо тобі, земле, коли цар у тебе зі шляхетного роду, і князі твої їдять вчасно, для підкріплення, а не для пересичення! | Блажeнна ты2, землE, є3sже цaрь тв0й сhнъ своб0дныхъ, и3 кн‰зи твои2 во врeмz kдsтъ въ си1лэ и3 не постыдsтсz. |
|
18
|
18
|
| Від лінощів обвисне стеля, і коли опустяться руки, то протече дім. | Въ лёностехъ смири1тсz стр0пъ, и3 въ прaзднествэ рyкъ прокaплетъ хрaмина. |
|
19
|
19
|
| Бенкети влаштовуються для задоволення, і вино веселить життя; а за усе відповідає срібло. | Во смёхъ творsтъ хлёбъ и3 віно2 и3 є3лeй, є4же весели1тисz живyщымъ: и3 сребрA со смирeніемъ послyшаютъ всsчєскаz. |
|
20
|
20
|
| Навіть і в думках твоїх не лихослов царя, і у спальній кімнаті твоїй не лихослов багатого; тому що птах небесний може перенести слово твоє, і крилатий — переказати промову твою. | И# въ с0вэсти ќбw твоeй не клени2 царS, и3 въ клёти л0жницы твоеS не клени2 богaтаго: ћкw пти1ца небeснаz донесeтъ глaсъ тв0й, и3 и3мёzй крилB возвэсти1тъ сл0во твоE. |
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
| Відпускай хліб твій за водою, тому що після багатьох днів знову знайдеш його. | Посли2 хлёбъ тв0й на лицE воды2, ћкw во мн0жествэ днjй њбрsщеши є3го2. |
|
2
|
2
|
| Давай частку семи і навіть восьми, тому що не знаєш, яке лихо буде на землі. | Дaждь чaсть седми1мъ и3 nсми1мъ, ћкw не вёси, что2 бyдетъ лукaво на земли2. |
|
3
|
3
|
| Коли хмари будуть повні, то вони проллють на землю дощ; і якщо впаде дерево на південь або на північ, то воно там і залишиться, куди впаде. | Ѓще и3сп0лнzтсz w4блацы дождS, на зeмлю и3зливaютъ: и3 ѓще падeтъ дрeво на ю4гъ, и3 ѓще на сёверъ, на мёстэ, и3дёже падeтъ дрeво, тaмw бyдетъ. |
|
4
|
4
|
| Хто спостерігає вітер, тому не сіяти; і хто дивиться на хмари, тому не жати. | Блюдhй вётра не сёетъ, и3 сматрszй во w4блацэхъ не п0жнетъ. |
|
5
|
5
|
| Як ти не знаєш шляхів вітру і того, як утворюються кістки в утробі вагітної, так не можеш знати діло Бога, Який творить усе. | Въ ни1хже нёсть вёдый, кjи пyть дyха, ћкоже кHсти во чрeвэ раждaющіz: тaкw не ўразумёеши дёлъ б9іихъ, є3ли6ка сотвори1тъ всsчєскаz. |
|
6
|
6
|
| Ранком сій насіння твоє, і ввечері не давай відпочинку рукам твоїм, тому що ти не знаєш, те або інше буде вдаліше, або те й інше однаково добре буде. | Въ заyтріи сёй сёмz твоE, и3 въ вeчеръ да не њставлsетъ рукA твоS: ћкw не вёси, к0е произhдетъ сіE и3ли2 џно, и3 ѓще nбоS вкyпэ благ†z. |
|
7
|
7
|
| Солодке світло, і приємно для очей бачити сонце. | И# слaдко свётъ, и3 блaго nчи1ма зрёти с0лнце: |
|
8
|
8
|
| Якщо людина проживе і багато років, то нехай веселиться вона упродовж усіх їх, і нехай пам’ятає про дні темні, яких буде багато: усе, що буде, — суєта! | ћкw ѓще и3 мнHга лBта поживeтъ человёкъ, и3 њ всёхъ си1хъ возвесели1тсz, и3 помzнeтъ дни6 тмы2, ћкw мн0зи бyдутъ: всE грzдyщее суетA. |
|
9
|
9
|
| Веселись, юначе, у юності твоїй, і нехай споживає серце твоє радість у дні юности твоєї, і ходи шляхами серця твого і за видіннями очей твоїх; тільки знай, що за все це Бог приведе тебе на суд. | Весели1сz, ю4ноше, во ю4ности твоeй, и3 да ўблажи1тъ тS сeрдце твоE во днeхъ ю4ности твоеS, и3 ходи2 въ путeхъ сeрдца твоегw2 непор0ченъ и3 не въ видёніи џчію твоє1ю: и3 разумёй, ћкw њ всёхъ си1хъ приведeтъ тS бGъ на сyдъ: |
|
10
|
10
|
| І віддаляй печаль від серця твого, і відводь зле від тіла твого, тому що дитинство і юність — суєта. | и3 tстaви ћрость t сeрдца твоегw2, и3 tри1ни лукaвство t пл0ти твоеS: ћкw ю4ность и3 безyміе суетA. |
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
| І пам’ятай Творця твого в дні юности твоєї, доки не прийшли тяжкі дні і не настали роки, про які ти будеш говорити: «немає мені задоволення в них!» | И# помzни2 сотв0ршаго тS во днeхъ ю4ности твоеS, д0ндеже не пріи1дутъ днjе ѕл0бы твоеS, и3 приспёютъ лBта, въ ни1хже речeши: нёсть ми2 въ ни1хъ хотёніz: |
|
2
|
2
|
| доки не померкли сонце і світло і місяць і зірки, і не найшли нові хмари слідом за дощем. | д0ндеже не помeркнетъ с0лнце и3 свётъ, и3 лунA и3 ѕвёзды, и3 њбратsтсz w4блацы созади2 дождS: |
|
3
|
3
|
| У той день, коли затремтять ті, що охороняють дім, і зігнуться мужі сильні; і перестануть молоти ті, що мелють, тому що їх мало залишилося; і затьмаряться ті, що дивляться у вікно; | въ дeнь, въ џньже подви1гнутсz стрaжіе д0му, и3 развратsтсz мyжіе си1лы, и3 ўпразднsтсz мeлющіи, ћкw ўмaлишасz, и3 помрачaтсz зрsщіи во сквaжнехъ: |
|
4
|
4
|
| і будуть зачинятися двері на вулицю; коли замовкне звук жорна, і буде вставати людина за криком півня і замовкнуть дочки співу; | и3 затворsтъ двє1ри на т0ржищи, въ нeмощи глaса мeлющіz, и3 востaнетъ на глaсъ пти1цы, и3 смирsтсz вс‰ дщє1ри пёсни: |
|
5
|
5
|
| і висоти будуть їм страшні, і на дорозі жахи; і зацвіте мигдаль, і обважніє коник, і розсиплеться каперс. Бо відходить людина у вічний дім свій, і готові оточити його на вулиці плакальниці; — | и3 на высотY ќзрzтъ, и3 ќжасъ на пути2, и3 процвэтeтъ ґмmгдaлъ, и3 њтолстёютъ прyзіе, и3 разруши1тсz каппарjсъ: ћкw tи1де человёкъ въ д0мъ вёка своегw2, и3 њбыд0ша на т0ржищи плaчущіи: |
|
6
|
6
|
| доки не порвався срібний ланцюжок, і не розірвалася золота пов’язка, і не розбився глечик біля джерела, і не поламалося колесо над колодязем. | д0ндеже не преврати1тсz ќже срeбрzное, и3 не сокруши1тсz повsзка златaz, и3 сокруши1тсz водон0съ ў и3ст0чника, и3 сл0митсz колесо2 въ к0ліи. |
|
7
|
7
|
| І повернувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його. | И# возврати1тсz пeрсть въ зeмлю, ћкоже бЁ, и3 дyхъ возврати1тсz къ бGу, и4же дадE є3го2. |
|
8
|
8
|
| Суєта суєт, сказав Екклезіаст, усе — суєта! | СуетA сyетствій, речE є3кклесіaстъ, всsчєскаz суетA. |
|
9
|
9
|
| Крім того, що Екклезіаст був мудрий, він учив ще народ знання. Він усе випробовував, досліджував, і склав багато притч. | И# ли1шшее, ћкw бhсть є3кклесіaстъ мyдръ, и3 ћкw научи2 рaзуму человёка: и3 ќхо и3зслёдитъ красотY при1тчей. |
|
10
|
10
|
| Намагався Екклезіаст знаходити витончені висловлювання, і слова істини написані ним правильно. | Мн0гw взыскA є3кклесіaстъ, є4же њбрэсти2 словесA хотёніz, и3 напи1саное прaвости, словесA и4стины. |
|
11
|
11
|
| Слова мудрих — як голки і як вбиті цвяхи, і укладачі їх — від єдиного пастиря. | СловесA мyдрыхъ ћкоже nстны2 вол0віи и3 ћкоже гв0здіе вонзeно, и5же t сложeній дaни бhша t пaстырz є3ди1нагw. |
|
12
|
12
|
| А що понад усе це, сину мій, того бережися: складати багато книг — кінця не буде, і багато читати — втомлює тіло. | И# мн0жае t ни1хъ, сhне м0й, храни1сz: твори1ти кни6ги мнHги нёсть концA, и3 ўчeніе мн0гое трyдъ пл0ти. |
|
13
|
13
|
| Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся, тому що у цьому все для людини; | Конeцъ сл0ва, всE слyшай: бGа б0йсz и3 зaпwвэди є3гw2 храни2, ћкw сіE всsкъ человёкъ: |
|
14
|
14
|
| бо всяке діло Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, чи зле. | ћкw всE творeніе приведeтъ бGъ на сyдъ њ всsцэмъ погрэшeніи, ѓще блaго и3 ѓще лукaво. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
