|
Книга Притч Соломонових
|
При1тчей СоломHнихъ
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Притчі Соломона, сина Давидового, царя Ізраїльського, | При6тчи соломHна сhна давjдова, и4же цaрствова во ї}ли, |
|
2
|
2
|
| щоб пізнати мудрість і наставляння, зрозуміти слова розуму; | познaти премyдрость и3 наказaніе и3 ўразумёти словесA мyдрости, |
|
3
|
3
|
| засвоїти правила розсудливости, правосуддя, суду і правоти; | пріsти же и3зви6тіz словeсъ и3 разрэшє1ніz гадaній, ўразумёти же прaвду и4стинную и3 сyдъ и3справлsти: |
|
4
|
4
|
| простим дати розважливість, юнаку — знання і розсудливість; | да дaстъ неѕлHбивымъ ковaрство, nтрочaти же ю4ну чyвство же и3 смhслъ. |
|
5
|
5
|
| послухає мудрий — і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради; | Си1хъ бо послyшавъ, мyдрый премyдрэе бyдетъ, ґ разyмный строи1телство стsжетъ: |
|
6
|
6
|
| щоб розуміти притчу і хитромудру мову, слова мудреців і загадки їхні. | ўразумёетъ же при1тчу и3 тeмное сл0во, рэчє1ніz же премyдрыхъ и3 гад†ніz. |
|
7
|
7
|
| Початок мудрости — страх Господній; [добре розуміння в усіх, кого воно водить; а благоговіння до Бога — початок розуміння;] нерозумні тільки нехтують мудрість і наставляння. | Начaло премyдрости стрaхъ гDень, рaзумъ же блaгъ всBмъ творsщымъ є3го2: бlгочeстіе же въ бGа начaло чyвства, премyдрость же и3 наказaніе нечести1віи ўничижaтъ. |
|
8
|
8
|
| Слухай, сину мій, повчання батька твого і не відкидай заповіту матері твоєї, | Слhши, сhне, наказaніе nтцA твоегw2 и3 не tри1ни завётwвъ мaтере твоеS: |
|
9
|
9
|
| тому що це — прекрасний вінок для голови твоєї і прикраса для шиї твоєї. | вэнeцъ бо благодaтей пріи1меши на твоeмъ версЁ и3 гри1вну злaту њ твоeй вhи. |
|
10
|
10
|
| Сину мій! якщо будуть схиляти тебе грішники, не погоджуйся; | Сhне, да не прельстsтъ тебE мyжіе нечести1віи, нижE да восх0щеши, |
|
11
|
11
|
| якщо будуть говорити: «йди з нами, зробимо засідку для убивства, підстережемо непорочного без вини, | ѓще пом0лzтъ тS, глаг0люще: и3ди2 съ нaми, приwбщи1сz кр0ве, скрhемъ же въ зeмлю мyжа првdна непрaведнw: |
|
12
|
12
|
| живих проковтнемо їх, як пекло, і — цілих, як тих, що сходять у могилу; | пожрeмъ же є3го2 ћкоже ѓдъ жи1ва, и3 в0змемъ пaмzть є3гw2 t земли2, |
|
13
|
13
|
| наберемо всякого дорогоцінного майна, наповнимо доми наші здобич чю; | стzжaніе є3гw2 многоцённое пріи1мемъ, и3сп0лнимъ же д0мы нaшz корhстей: |
|
14
|
14
|
| жереб твій ти будеш кидати разом з нами, склад один буде в усіх нас», — | жрeбій же тв0й положи2 съ нaми: џбще же влагaлище стsжемъ вси2, и3 мэшeцъ є3ди1нъ да бyдетъ всBмъ нaмъ. |
|
15
|
15
|
| сину мій! не ходи в путь з ними, утримай ногу твою від путі їх, | Не и3ди2 въ пyть съ ни1ми: ўклони1 же н0гу твою2 t стeзь и4хъ: |
|
16
|
16
|
| тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови. | н0зэ бо и4хъ на ѕло2 текyтъ, и3 ск0ри сyть и3зліsти кр0вь. |
|
17
|
17
|
| У очах усіх птахів даремно розставляються тенета, | Не без8 прaвды бо простирaютсz мрє1жи перн†тымъ: |
|
18
|
18
|
| а роблять за сідку для їхньої крови і підстерігають їхні душі. | тjи бо ўбjйству приwбщaющесz, сокр0вищствуютъ себЁ ѕл†z: разрушeніе же мужeй законопрестyпныхъ ѕло2. |
|
19
|
19
|
| Такі путі кожного, хто жадає чужого добра: воно віднімає життя у того, хто заволодів ним. | Сjи путіE сyть всёхъ творsщихъ беззакHннаz: нечeстіемъ бо свою2 дyшу teмлютъ. |
|
20
|
20
|
| Премудрість виголошує на вулиці, на площах підносить голос свій, | Премyдрость во и3сх0дэхъ поeтсz, въ ст0гнахъ же дерзновeніе в0дитъ, |
|
21
|
21
|
| у головних місцях зібрань проповідує, біля входів у міські ворота говорить промову свою: | на крaехъ же стёнъ проповёдуетсz, ў врaтъ же си1льныхъ присэди1тъ, во вратёхъ же грaда дерзaющи глаг0летъ: |
|
22
|
22
|
| «доки, невігласи, будете любити неуцтво? доки буйні будуть тішитися буйством? доки нерозумні будуть ненавидіти знання? | є3ли1ко ќбw врeмz неѕл0бивіи держaтсz прaвды, не постыдsтсz: безyмніи же досaды сyще желaтеліе, нечести1віи бhвше, возненави1дэша чyвство |
|
23
|
23
|
| Зверніться до мого викривання: ось, я виллю на вас дух мій, сповіщу вам слова мої. | и3 пови1нни бhша њбличeніємъ. СE, предложY вaмъ моегw2 дыхaніz рэчeніе, научy же вaсъ моемY словеси2. |
|
24
|
24
|
| Я кликала, і ви не послухалися; простягала руку мою, і не було того, хто слухає; | Понeже звaхъ, и3 не послyшасте, и3 простирaхъ словесA, и3 не внимaсте, |
|
25
|
25
|
| і ви відкинули всі мої поради, і викривань моїх не прийняли. | но tметaсте мо‰ совёты и3 мои6мъ њбличeніємъ не внимaсте: |
|
26
|
26
|
| За те і я посміюся з вашої загибелі; порадію, коли прийде на вас жах; | u5бо и3 ѓзъ вaшей поги1бели посмэю1сz, порaдуюсz же, є3гдA пріи1детъ вaмъ пaгуба, |
|
27
|
27
|
| коли прийде на вас жах, як буря, і лихо, як вихор, принесеться на вас; коли осягнуть вас скорбота і тиснява. | и3 є3гдA пріи1детъ на вы2 внезaпу мzтeжъ, низвращeніе же под0бно бyри пріи1детъ, и3ли2 є3гдA пріи1детъ вaмъ печaль и3 градоразорeніе, и3ли2 є3гдA нaйдетъ на вы2 пaгуба. |
|
28
|
28
|
| Тоді будуть кликати мене, і я не почую; зранку будуть шукати мене, і не знайдуть мене. | Бyдетъ бо є3гдA призовeте мS, ѓзъ же не послyшаю вaсъ: взhщутъ менE ѕлjи и3 не њбрsщутъ. |
|
29
|
29
|
| За те, що вони зненавиділи знання і не обрали для себе страху Господнього, | Возненави1дэша бо премyдрость, словесe же гDнz не пріsша: |
|
30
|
30
|
| не прийняли поради моєї, знехтували усі викривання мої; | нижE хотёша внимaти мои6мъ совётwмъ, ругaхусz же мои6мъ њбличeніємъ. |
|
31
|
31
|
| за те і будуть вони споживати від плодів шляхів своїх і насичуватися від помислів їх. | Тёмже снэдsтъ свои1хъ путjй плоды2 и3 своегw2 нечeстіz насhтzтсz: |
|
32
|
32
|
| Тому що впертість невігласів уб’є їх, і безтурботність нерозумних погубить їх, | и4бо, занE њби1дэша младeнцєвъ, ўбіeни бyдутъ, и3 и3стzзaніе нечести6выz погуби1тъ. |
|
33
|
33
|
| а той, хто слухає мене, буде жити безпечно і спокійно, не боячись зла». | Менe же слyшаzй всели1тсz на ўповaніи и3 почjетъ без8 стрaха t всsкагw ѕлA. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| Сину мій! якщо ти приймеш слова мої і збережеш при собі заповіді мої, | Сhне, ѓще пріи1мъ глаг0лъ моеS зaповэди, скрhеши въ себЁ, |
|
2
|
2
|
| так що вухо твоє зробиш уважним до мудрости і нахилиш серце твоє до роздумування; | послyшаетъ премyдрости твоE ќхо, и3 приложи1ши сeрдце твоE къ рaзуму: приложи1ши же є5 въ наказaніе сhну твоемY. |
|
3
|
3
|
| якщо будеш закликати знання і звертатися до розуму; | Ѓще бо премyдрость призовeши и3 рaзуму дaси глaсъ тв0й, чyвство же взhщеши вели1кимъ глaсомъ, |
|
4
|
4
|
| якщо будеш шукати його, як срібла, і відшукувати його, як скарб, | и3 ѓще взhщеши є3S ћкw сребрA, и3 ћкоже сокрHвища и3спытaеши ю5: |
|
5
|
5
|
| то зрозумієш страх Господній і знайдеш пізнання про Бога. | тогдA ўразумёеши стрaхъ гDень и3 познaніе б9іе њбрsщеши: |
|
6
|
6
|
| Тому що Господь дає мудрість; з уст Його — знання і розум; | ћкw гDь даeтъ премyдрость, и3 t лицA є3гw2 познaніе и3 рaзумъ: |
|
7
|
7
|
| Він зберігає для праведних спасіння; Він — щит для тих, хто ходить непорочно; | и3 сокр0вищствуетъ и3справлsющымъ спcніе, защищaетъ же шeствіе и4хъ, |
|
8
|
8
|
| Він охороняє путі правди й оберігає стежки святих Своїх. | є4же сохрани1ти пути6 њправдaній, и3 пyть благоговёинствующихъ є3го2 сохрани1тъ. |
|
9
|
9
|
| Тоді ти зрозумієш правду і правосуддя і прямоту, усякий добрий шлях. | ТогдA ўразумёеши прaвду и3 сyдъ и3 и3спрaвиши вс‰ стєзи2 бlг‡z. |
|
10
|
10
|
| Коли мудрість увійде в серце твоє, і знання буде приємне душі твоїй, | Ѓще бо пріи1детъ премyдрость въ твою2 мhсль, чyвство же твоeй души2 добро2 бhти возмни1тсz, |
|
11
|
11
|
| тоді розсудливість буде оберігати тебе, розум буде охороняти тебе, | совётъ д0бръ сохрани1тъ тS, помышлeніе же препод0бное соблюдeтъ тS, |
|
12
|
12
|
| щоб спасти тебе від шляху злого, від людини, яка говорить неправду, | да и3збaвитъ тS t пути2 ѕлaгw и3 t мyжа, глаг0люща ничт0же вёрно. |
|
13
|
13
|
| від тих, які залишають путі прямі, щоб ходити шляхами темряви; | Q, њстaвившіи пути6 пр†выz, є4же ходи1ти въ путeхъ тмы2! |
|
14
|
14
|
| від тих, які радіють, чинячи зло, захоплюються злою розпустою, | q, веселsщіисz њ ѕлhхъ и3 рaдующіисz њ развращeніи ѕлёмъ! |
|
15
|
15
|
| шляхи яких криві, і які блукають на стежках своїх; | и4хже стєзи2 стр0пwтны, и3 кри6ва течє1ніz и4хъ, є4же далeче тS сотвори1ти t пути2 прaва, |
|
16
|
16
|
| щоб спасти тебе від дружини іншого, від чужої, яка промовляє солодкі слова свої, | и3 чyжда t прaведнагw рaзума. Сhне, да тS не пости1гнетъ совётъ ѕлhй, |
|
17
|
17
|
| яка залишила керівника юности своєї і забула завіт Бога свого. | њставлszй ўчeніе ю4ности, и3 завёта бжcтвеннагw забhвый: |
|
18
|
18
|
| Дім її веде до смерти, і шляхи її — до мерців; | постaви бо при смeрти д0мъ св0й и3 при ѓдэ съ земнhми дэ‰ніz сво‰. |
|
19
|
19
|
| ніхто з тих, що ввійшли до неї, не повертається і не вступає на путь життя. | Вси2 ходsщіи по немY не возвратsтсz, нижE пости1гнутъ стeзь прaвыхъ: ни бо2 дости1гнутъ лётъ жи1зни. |
|
20
|
20
|
| Тому ходи шляхом добрих і тримайся стежок праведників, | Ѓще бо бhша ходи1ли въ стєзи2 бlг‡z, њбрэли2 ќбw бhша стєзи2 пр†вы гл†дки: блaзи бyдутъ жи1теліе на земли2, неѕл0бивіи же њстaнутъ на нeй: |
|
21
|
21
|
| бо праведні будуть жити на землі, і непорочні будуть перебувати на ній; | ћкw прaвіи вселsтсz на земли2, и3 прпdбніи њстaнутъ на нeй. |
|
22
|
22
|
| а беззаконні будуть знищені з землі, і віроломні викорінені з неї. | ПутіE нечести1выхъ t земли2 поги1бнутъ, пребеззак0нніи же и3зри1нутсz t неS. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| Сину мій! повчання мого не забувай, і заповіді мої нехай зберігає серце твоє; | Сhне, мои1хъ зак0нwвъ не забывaй, глаг0лы же мо‰ да соблюдaетъ твоE сeрдце: |
|
2
|
2
|
| бо довготи днів, літ життя і миру вони додадуть тобі. | долготy бо житіS и3 лBта жи1зни и3 ми1ръ приложaтъ тебЁ. |
|
3
|
3
|
| Милість і істина нехай не залишають тебе: обв’яжи ними шию твою, напиши їх на скрижалі серця твого, | Ми1лwстыни и3 вёра да не њскудэвaютъ тебЁ: њбложи1 же | на твоeй вhи и3 напиши2 | на скрижaли сeрдца твоегw2: и3 њбрsщеши бlгодaть. |
|
4
|
4
|
| і знайдеш милість і благовоління в очах Бога і людей. | И# промышлsй дHбраz пред8 гDемъ (бGомъ) и3 человёки. |
|
5
|
5
|
| Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій. | Бyди ўповaz всёмъ сeрдцемъ на бGа, њ твоeй же премyдрости не возноси1сz: |
|
6
|
6
|
| У всіх путях твоїх пізнавай Його, і Він направить стежки твої. | во всёхъ путeхъ твои1хъ познавaй ю5, да и3справлsетъ пути6 тво‰. |
|
7
|
7
|
| Не будь мудрецем в очах твоїх; бійся Господа і віддаляйся від зла: | Не бyди мyдръ њ себЁ: б0йсz же бGа и3 ўклонsйсz t всsкагw ѕлA: |
|
8
|
8
|
| це буде здоров’ям для тіла твого і споживою для кісток твоїх. | тогдA и3сцэлeніе бyдетъ тёлу твоемY и3 ўврачевaніе костeмъ твои6мъ. |
|
9
|
9
|
| Шануй Господа від майна твого і від початків усіх прибутків твоїх, | Чти2 гDа t прaведныхъ твои1хъ трудHвъ и3 начaтки давaй є3мY t твои1хъ плодHвъ прaвды: |
|
10
|
10
|
| і наповняться скарбниці твої до надлишку, і точила твої будуть переливатися новим вином. | да и3сп0лнzтсz жи6тницы тво‰ мн0жествомъ пшени1цы, він0 же точи6ла тво‰ да и3сточaютъ. |
|
11
|
11
|
| Покарання Господнього, сину мій, не відкидай, і не тяготися викриванням Його; | Сhне, не пренебрегaй наказaніz гDнz, нижE њслабэвaй t негw2 њбличaемь: |
|
12
|
12
|
| бо кого любить Господь, того карає і благоволить до того, як батько до сина свого. | є3г0же бо лю1битъ гDь, наказyетъ, біeтъ же всsкаго сhна, є3г0же пріeмлетъ. |
|
13
|
13
|
| Блаженний муж, який здобув мудрість, і людина, яка придбала розум, — | Бlжeнъ человёкъ, и4же њбрёте премyдрость, и3 смeртенъ, и4же ўвёдэ рaзумъ. |
|
14
|
14
|
| тому що надбання її краще за придбання срібла, і прибутку від неї більше, ніж від золота: | Лyчше бо сію2 куповaти, нeжели злaта и3 сребрA сокрHвища: |
|
15
|
15
|
| вона дорожче за дорогоцінне каміння; [ніяке зло не може противитися їй; вона добре відома всім, хто наближається до неї,] і ніщо з бажаного тобою не зрівняється з нею. | честнёйша же є4сть кaменій многоцённыхъ: не сопротивлsетсz є4й ничт0же лукaво, бlгознaтна є4сть всBмъ приближaющымсz є4й: всsко же честн0е недост0йно є3S є4сть. |
|
16
|
16
|
| Довголіття — у правиці її, а в лівій (руці) у неї — багатство і слава; [з уст її виходить правда; закон і милість вона на язиці носить;] | Долготa бо житіS и3 лBта жи1зни въ десни1цэ є3S, въ шyйцэ же є3S богaтство и3 слaва: t ќстъ є3S и3сх0дитъ прaвда, зак0нъ же и3 ми1лость на љзhцэ н0ситъ. |
|
17
|
17
|
| путі її — путі приємні, і всі стежки її — мирні. | ПутіE є3S путіE добри2, и3 вс‰ стєзи2 є3S ми6рны. |
|
18
|
18
|
| Вона — древо життя для тих, які здобувають її, — і блаженні, які зберігають її! | Дрeво животA є4сть всBмъ держaщымсz є3S, и3 воскланsющымсz на ню2, ћкw на гDа, твердA. |
|
19
|
19
|
| Господь премудрістю заснував землю, небеса утвердив розумом; | БGъ премdростію њсновA зeмлю, ўгот0ва же небесA рaзумомъ: |
|
20
|
20
|
| Його премудрістю розкрилися безодні, і хмари кроплять росою. | въ чyвствэ є3гw2 бє1здны разверз0шасz, w4блацы же и3сточи1ша р0су. |
|
21
|
21
|
| Сину мій! не випускай їх з очей твоїх; зберігай розсудливість і розважливість, | Сhне, да не преминeши, соблюди1 же м0й совётъ и3 мhсль: |
|
22
|
22
|
| і вони будуть життям для душі твоєї і прикрасою для шиї твоєї. | да живA бyдетъ душA твоS, и3 блгdть бyдетъ на твоeй вhи: (*бyдетъ же и3сцэлeніе пл0темъ твои6мъ и3 ўврачевaніе костeмъ твои6мъ:) |
|
23
|
23
|
| Тоді безпечно підеш шляхом твоїм, і нога твоя не спіткнеться. | да х0диши надёzсz въ ми1рэ во всёхъ путeхъ твои1хъ, ногa же твоS не п0ткнетсz. |
|
24
|
24
|
| Коли ляжеш спати, — не будеш боятися; і коли заснеш, — сон твій приємним буде. | Ѓще бо сsдеши, безбоsзненъ бyдеши, ѓще же поспи1ши, слaдостнw поспи1ши. |
|
25
|
25
|
| Не убоїшся несподіваного страху і пагуби від нечестивих, коли вона прийде; | И# не ўбои1шисz стрaха нашeдшагw, нижE ўстремлeніz нечести1выхъ находsщагw: |
|
26
|
26
|
| тому що Господь буде упованням твоїм і збереже ногу твою від уловлення. | гDь бо бyдетъ на всёхъ путeхъ твои1хъ и3 ўтверди1тъ н0гу твою2, да не поползнeшисz. |
|
27
|
27
|
| Не відмовляй у благодіянні нужденному, коли рука твоя в силі зробити його. | Не tрецhсz благотвори1ти трeбующему, є3гдA и4мать рукA твоS помогaти. |
|
28
|
28
|
| Не говори другові твоєму: «піди і прийди знову, і завтра я дам», коли ти маєш при собі. [Тому що ти не знаєш, що принесе прийдешній день.] | Не рцы2: tшeдъ возврати1сz, и3 заyтра дaмъ, си1льну ти2 сyщу благотвори1ти: не вёси бо, что2 породи1тъ дeнь находsй. |
|
29
|
29
|
| Не замишляй проти ближнього твого зла, коли він без побоювання живе з тобою. | Не соплетaй на дрyга твоего2 ѕлA, пришeлца сyща и3 ўповaюща на тS. |
|
30
|
30
|
| Не сварися з людиною без причини, коли вона не зробила зла тобі. | Не враждyй на человёка тyне, да не что2 на тS содёетъ ѕл0е. |
|
31
|
31
|
| Не змагайся з людиною, яка чинить насилля, і не обирай жодного зі шляхів її; | Не стzжи2 ѕлhхъ мужeй поношeніz, ни возревнyй путє1мъ и4хъ. |
|
32
|
32
|
| тому що мерзота перед Господом розпусний, а з праведними у Нього спілкування. | Нечи1стъ бо пред8 гDемъ всsкъ законопрестyпникъ и3 съ првdными не сочетавaетсz. |
|
33
|
33
|
| Прокляття Господнє на домі нечестивого, а житло благочестивих Він благословляє. | Клsтва гDнz въ домёхъ нечести1выхъ, дворh же првdныхъ блгcвлsютсz. |
|
34
|
34
|
| Якщо з кощунників Він насміхається, то смиренним дає благодать. | ГDь гHрдымъ проти1витсz, смирє1ннымъ же даeтъ блгdть. |
|
35
|
35
|
| Мудрі успадковують славу, а нерозумні — ганьбу. | Слaву премyдріи наслёдzтъ, нечести1віи же вознес0ша безчeстіе. |
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| Слухайте, діти, настановлення батька, і пильнуйте, щоб навчитися розуму, | Послyшайте, дёти, наказaніz џтча и3 внемли1те разумёти помышлeніе, |
|
2
|
2
|
| тому що я дав вам добре вчення. Не залишайте заповіді моєї. | дaръ бо бlгjй дaрую вaмъ: моегw2 зак0на не њставлsйте. |
|
3
|
3
|
| Бо і я був син у батька мого, і єдиний у матері моєї, яка ніжно любила мене, | Сhнъ бо бhхъ и3 ѓзъ nтцY послушли1вый, и3 люби1мый пред8 лицeмъ мaтере, |
|
4
|
4
|
| і він учив мене і говорив мені: нехай утримає серце твоє слова мої; зберігай заповіді мої, і живи. | и5же глаг0лаша и3 ўчи1ша мS: да ўтверждaетсz нaше сл0во въ твоeмъ сeрдцы: храни2 зaпwвэди, не забывaй: |
|
5
|
5
|
| Здобувай мудрість, здобувай розум; не забувай цього і не відхиляйся від слів вуст моїх. | стzжи2 премyдрость, стzжи2 рaзумъ: не забyди, нижE прeзри рэчє1ніz мои1хъ ќстъ, нижE ўклони1сz t глагHлъ ќстъ мои1хъ. |
|
6
|
6
|
| Не залишай її, і вона буде охороняти тебе; люби її, і вона буде оберігати тебе. | Не њстaви є3S, и3 и4метсz тебє2: возжелёй є3S, и3 соблюдeтъ тS. |
|
7
|
7
|
| Головне — мудрість: здобувай мудрість, і всім майном твоїм здобувай розум. | Начaло премyдрости: стzжaти премyдрость, и3 во всeмъ стzжaніи твоeмъ стzжи2 рaзумъ. |
|
8
|
8
|
| Високо цінуй її, і вона піднесе тебе; вона прославить тебе, якщо ти приліпишся до неї; | Њгради2 ю5, и3 вознесeтъ тS: почти2 ю5, да тS њб8и1метъ, |
|
9
|
9
|
| покладе на голову твою прекрасний вінок, доставить тобі чудовий вінець. | да дaстъ главЁ твоeй вэнeцъ благодaтей, вэнцeмъ же слaдости защи1титъ тS. |
|
10
|
10
|
| Слухай, сину мій, і прийми слова мої, — і примножаться тобі літа життя. | Слhши, сhне, и3 пріими2 мо‰ словесA, и3 ўмн0жатсz лBта животA твоегw2, да ти2 бyдутъ мн0зи путіE житіS. |
|
11
|
11
|
| Я вказую тобі путь мудрости, веду тебе стежками прямими. | Путє1мъ бо премyдрости ўчy тz, наставлsю же тебE на течє1ніz пр†ваz: |
|
12
|
12
|
| Коли підеш, не буде утрудненим хід твій, і коли побіжиш, не спіткнешся. | ѓще бо х0диши, не зaпнутсz стwпы2 тво‰: ѓще ли течeши, не ўтруди1шисz. |
|
13
|
13
|
| Міцно тримайся наставляння, не залишай, зберігай його, тому що воно — життя твоє. | И#ми1сz моегw2 наказaніz, не њстaви, но сохрани2 є5 себЁ въ жи1знь твою2. |
|
14
|
14
|
| Не вступай на стежку нечестивих і не ходи шляхом злих; | На пути6 нечести1выхъ не и3ди2, нижE возревнyй путє1мъ законопрестyпныхъ. |
|
15
|
15
|
| залиш його, не ходи ним, ухилися від нього і пройди мимо; | На нeмже ѓще мёстэ вHz соберyтъ, не и3ди2 тaмw: ўклони1сz же t ни1хъ и3 и3змэни2: |
|
16
|
16
|
| тому що вони не заснуть, якщо не зроблять зла; пропадає сон у них, якщо вони не доведуть кого до падіння; | не ќснутъ бо, ѓще ѕлA не сотворsтъ: tи1метсz с0нъ t ни1хъ, и3 не спsтъ: |
|
17
|
17
|
| бо вони їдять хліб беззаконня і п’ють вино крадіння. | тjи бо питaютсz пи1щею нечeстіz, він0мъ же законопрестyпнымъ ўпивaютсz. |
|
18
|
18
|
| Путь праведних — як світило променисте, яке більше і більше світлішає до повного дня. | Путjе же првdныхъ под0бнэ свёту свётzтсz: предх0дzтъ и3 просвэщaютъ, д0ндеже и3спрaвитсz дeнь. |
|
19
|
19
|
| Путь же беззаконних — як темрява; вони не знають, об що спіткнуться. | Путіe же нечести1выхъ тeмни: не вёдzтъ, кaкw претыкaютсz. |
|
20
|
20
|
| Сину мій! до слів моїх дослухайся, і до промов моїх прихили вухо твоє; | Сhне, мои6мъ глаг0лwмъ внимaй, къ мои6мъ же словесє1мъ прилагaй ќхо твоE: |
|
21
|
21
|
| нехай не відходять вони від очей твоїх; зберігай їх усередині серця твого: | да не њскудёютъ ти2 и3ст0чницы твои2, храни2 | въ сeрдцы твоeмъ: |
|
22
|
22
|
| тому що вони життя для того, хто знайшов їх, і здоров’я для всього тіла його. | жив0тъ бо сyть всBмъ њбрэтaющымъ | и3 всeй пл0ти и4хъ и3сцэлeніе. |
|
23
|
23
|
| Більше за все бережене зберігай серце твоє, тому що з нього джерела життя. | Всsцэмъ хранeніемъ блюди2 твоE сeрдце: t си1хъ бо и3схHдища животA. |
|
24
|
24
|
| Відкинь від себе облудність уст, і лукавство язика віддали від себе. | Tими2 t себє2 стропти6ва ўстA, и3 њби6дливы ўстнЁ далeче t тебє2 tри1ни. |
|
25
|
25
|
| Очі твої нехай прямо дивляться, і вії твої нехай будуть спрямовані прямо перед тобою. | Џчи твои2 прaвw да зрsтъ, и3 вBжди твои2 да помавaютъ прaвєднаz. |
|
26
|
26
|
| Обміркуй стежку для ноги твоєї, і всі путі твої нехай будуть твердими. | Пр†ва течє1ніz твори2 твои1ма ногaма и3 пути6 тво‰ и3справлsй. |
|
27
|
27
|
| Не ухиляйся ні праворуч, ні ліворуч; віддали ногу твою від зла, | Не ўклони1сz ни на дeсно, ни на шyе: tврати1 же н0гу твою2 t пути2 ѕлA: |
|
28
|
28
|
| [тому що шляхи праві спостерігає Господь, а ліві — зіпсовані. | пути6 бо десны6z вёсть гDь, развращeни же сyть, и5же њшyюю. |
|
29
|
29
|
| Він же прямими зробить путі твої, і ходу твою у мирі влаштує.] | Т0й же пр†ва сотвори1тъ течє1ніz тво‰, и3 хождє1ніz тво‰ въ ми1рэ поспэши1тъ. |
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| Сину мій! дослухайся до мудрости моєї, і прихили вухо твоє до розуму мого, | Сhне, моeй премyдрости внимaй, къ мои6мъ же словесє1мъ прилагaй ќхо твоE, |
|
2
|
2
|
| щоб дотриматися розсудливости, і щоб вуста твої зберегли знання. [Не слухай улесливої жінки;] | да сохрани1ши мhсль бlгyю: чyвство же мои1хъ ўстeнъ заповёдаетъ тебЁ. |
|
3
|
3
|
| тому що мед виливають вуста чужої дружини, і м’якша за єлей мова її; | Не внимaй ѕлёй женЁ: мeдъ бо кaплетъ t ўстeнъ жены2 блудни1цы, ћже на врeмz наслаждaетъ тв0й гортaнь: |
|
4
|
4
|
| але наслідки від неї гіркі, як полинь, гострі, як меч двогострий; | послэди1 же горчaе жeлчи њбрsщеши, и3 и3з8wщрeнну пaче мечA nбою1ду џстра: |
|
5
|
5
|
| ноги її сходять до смерти, стопи її досягають пекла. | безyміz бо н0зэ низв0дzтъ ўпотреблsющихъ ю5 со смeртію во ѓдъ, стwпh же є3S не ўтверждaютсz: |
|
6
|
6
|
| Якби ти захотів осягнути стежку життя її, то путі її непостійні, і ти не узнаєш їх. | на пути6 бо живHтныz не нах0дитъ, заблуждє1нна же течє1ніz є3S и3 неблагораз{мна. |
|
7
|
7
|
| Отже, діти, слухайте мене і не відступайте від слів уст моїх. | Нн7э u5бо, сhне, послyшай менE и3 не tриновє1нна сотвори2 мо‰ словесA: |
|
8
|
8
|
| Тримай далі від неї путь твою і не підходь близько до дверей дому її, | далeче t неS сотвори2 пyть тв0й и3 не прибли1жисz ко двeремъ домHвъ є3S, |
|
9
|
9
|
| щоб здоров’я твого не віддати іншим і років твоїх мучителеві; | да не предaстъ и3ны6мъ животA твоегw2, и3 твоегw2 житіS неми1лwстивымъ, |
|
10
|
10
|
| щоб не насичувалися силою твоєю чужі, і труди твої не були для чужого дому. | да не насhтzтсz и3нjи твоеS крёпости, твои1 же труды2 въ д0мы чужды6z вни1дутъ, |
|
11
|
11
|
| І ти будеш стогнати після, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, — | и3 раскaешисz на послёдокъ тв0й, є3гдA и3стрyтсz плHти тёла твоегw2, и3 речeши: |
|
12
|
12
|
| і скажеш: «навіщо я ненавидів наставляння, і серце моє зневажало викривання, | кaкw возненави1дэхъ наказaніе, и3 t њбличeній ўклони1сz сeрдце моE; |
|
13
|
13
|
| і я не слухав голоси вчителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх: | не послyшахъ глaса наказyющагw мS, и3 ко ўчaщему мS не прилагaхъ ќха моегw2: |
|
14
|
14
|
| ледь не впав я у всяке зло серед зібрання і суспільства!» | вмaлэ бёхъ во всsцэмъ ѕлЁ посредЁ цRкве и3 с0нмища. |
|
15
|
15
|
| Пий воду з твоєї водойми і ту, яка тече з твого колодязя. | Сhне, пjй в0ды t свои1хъ сосyдwвъ и3 t твои1хъ кладенцє1въ и3ст0чника: |
|
16
|
16
|
| Нехай [не] розливаються джерела твої по вулиці, потоки вод — по площах; | да преизливaютсz тебЁ в0ды t твоегw2 и3ст0чника, во тво‰ же пути6 да происх0дzтъ тво‰ в0ды. |
|
17
|
17
|
| нехай вони будуть належати тобі одному, а не чужим з тобою. | Да бyдутъ тебЁ є3ди1ному и3мBніz, и3 да никт0же чyждь причасти1тсz тебЁ. |
|
18
|
18
|
| Джерело твоє нехай буде благословенним; і утішайся дружиною юности твоєї, | И#ст0чникъ твоеS воды2 да бyдетъ тебЁ тв0й, и3 весели1сz съ жен0ю, ћже t ю4ности твоеS: |
|
19
|
19
|
| улюбленою ланню і прекрасною сарною: груди її нехай напувають тебе повсякчас, любов’ю її насолоджуйся постійно. | є3лeнь любвE и3 жребS твои1хъ благодaтей да бесёдуетъ тебЁ, твоs же да пред8и1детъ тебЁ и3 да бyдетъ съ тоб0ю во всsко врeмz: въ дрyжбэ бо сеS спребывazй ўмн0женъ бyдеши. |
|
20
|
20
|
| І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою й обіймати груди чужої? | Не мн0гъ бyди къ чуждeй, нижE њб8sтъ бyди њб8‰тіи не твоеS: |
|
21
|
21
|
| Бо перед очима Господа путі людини, і Він вимірює всі стежки її. | пред8 nчи1ма бо сyть б9іима путіE мyжа, вс‰ же течє1ніz є3гw2 назирaетъ. |
|
22
|
22
|
| Беззаконного уловлюють власні беззаконня його, і в кайданах гріха свого він утримується: | Законопреступлє1ніz мyжа ўловлsютъ: плени1цами же свои1хъ грэхHвъ кjйждо затzзaетсz. |
|
23
|
23
|
| він помирає без наставляння, і від великого безумства свого губиться. | Сeй скончавaетсz съ ненакaзанными: t мн0жества же своегw2 житіS и3звeржетсz и3 погибaетъ за безyміе. |
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| Сину мій! якщо ти поручився за ближнього твого і дав руку твою за іншого, — | Сhне, ѓще поручи1шисz за твоего2 дрyга, предaси твою2 рyку врагY. |
|
2
|
2
|
| ти обплутав себе словами вуст твоїх, упійманий словами вуст твоїх. | Сёть бо крэпкA мyжу свои2 ўстнЁ, и3 плэнsетсz ўстнaми свои1хъ ќстъ. |
|
3
|
3
|
| Зроби ж, сину мій, ось що, і визволи себе, тому що ти потрапив до рук ближнього твого: піди, упади до ніг і благай ближнього твого; | Твори2, сhне, ±же ѓзъ заповёдую ти2, и3 спасaйсz: и4деши бо въ рyцэ ѕлhхъ за твоего2 дрyга: бyди не њслабэвaz, поwщрsй же и3 твоего2 дрyга, є3г0же и3споручи1лъ є3си2. |
|
4
|
4
|
| не давай сну очам твоїм і дрімання віям твоїм; | Не дaждь снA твои1ма nчи1ма, нижE да воздрeмлеши твои1ма вёждома, |
|
5
|
5
|
| рятуйся, як сарна з руки і як птах з руки птахолова. | да спасeшисz ѓки сeрна t тенeтъ и3 ћкw пти1ца t сёти. |
|
6
|
6
|
| Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим. | И#ди2 ко мрaвію, q, лэни1ве, и3 поревнyй ви1дэвъ пути6 є3гw2, и3 бyди џнагw мудрёйшій: |
|
7
|
7
|
| Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря; | џнъ бо, не сyщу є3мY земледёлцу, нижE нyдzщаго є3го2 и3мёzй, нижE под8 владhкою сhй, |
|
8
|
8
|
| але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. [Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована.] | гот0витъ въ жaтву пи1щу и3 мн0гое въ лёто твори1тъ ўгот0ваніе. И#ли2 и3ди2 ко пчелЁ и3 ўвёждь, к0ль дёлателница є4сть, дёланіе же к0ль честн0е твори1тъ: є3sже трудHвъ цaріе и3 простjи во здрaвіе ўпотреблsютъ, люби1ма же є4сть всёми и3 слaвна: ѓще си1лою и3 немощнA сyщи, (но) премyдростію почтeна произведeсz. |
|
9
|
9
|
| Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого? | Док0лэ, q, лэни1ве, лежи1ши; когдa же t снA востaнеши; |
|
10
|
10
|
| Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш: | Мaлw ќбw спи1ши, мaлw же сэди1ши, мaлw же дрeмлеши, мaлw же њб8eмлеши пє1рси рукaма: |
|
11
|
11
|
| і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. [Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.] | пот0мъ же нaйдетъ тебЁ ѓки ѕ0лъ пyтникъ ўб0жество: скyдость же ѓки благjй течeцъ. Ѓще же не лэни1въ бyдеши, пріи1детъ ћкw и3ст0чникъ жaтва твоS, скyдость же ѓки ѕлhй течeцъ (t тебє2) tбэжи1тъ. |
|
12
|
12
|
| Людина лукава, людина нечестива ходить з облудними вустами, | Мyжъ безyменъ и3 законопрестyпный х0дитъ въ пути6 не бл†ги: |
|
13
|
13
|
| моргає очима своїми, говорить ногами своїми, дає знаки пальцями своїми; | т0й же намизaетъ џкомъ и3 знaменіе даeтъ ног0ю, ўчи1тъ же помавaніемъ пeрстwвъ. |
|
14
|
14
|
| підступність у серці її: вона замишляє зло повсякчас, сіє розбрат. | Развращeнно же сeрдце куeтъ ѕл†z: на всsкое врeмz таковhй мzтeжы составлsетъ грaду. |
|
15
|
15
|
| Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита — без зцілення. | Сегw2 рaди внезaпу прих0дитъ є3мY поги1бель, разсэчeніе и3 сокрушeніе неисцёльное. |
|
16
|
16
|
| Ось шість, що ненавидить Господь, навіть сім, що мерзота для душі Його: | Ћкw рaдуетсz њ всёхъ, и5хже ненави1дитъ бGъ, сокрушaетсz же за нечистотY души2: |
|
17
|
17
|
| очі горді, мова неправдива і руки, що проливають кров невинну, | џко досади1телz, љзhкъ непрaведный, рyцэ проливaющz кр0вь првdнагw, |
|
18
|
18
|
| серце, яке кує злі задуми, ноги, які швидко біжать до лиходійства, | и3 сeрдце кую1щее мы6сли ѕлы6, и3 н0зэ тщaщыzсz ѕло2 твори1ти потребsтсz. |
|
19
|
19
|
| лжесвідок, який наговорює неправду і сіє розбрат між братами. | Разжизaетъ лжы2 свидётель непрaведенъ и3 насылaетъ суды2 посредЁ брaтій. |
|
20
|
20
|
| Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї; | Сhне, храни2 зак0ны nтцA твоегw2 и3 не tри1ни наказ†ніz мaтере твоеS: |
|
21
|
21
|
| нав’яжи їх назавжди на серце твоє, обв’яжи ними шию твою. | навzжи1 же | на твою2 дyшу пrнw и3 њбzжи2 и5хъ њ твоeй вhи. |
|
22
|
22
|
| Коли ти підеш, вони будуть керувати тобою; коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть розмовляти з тобою: | Е#гдA х0диши, води2 ю5, и3 съ тоб0ю да бyдетъ: є3гдa же спи1ши, да храни1тъ тS, да востаю1щу ти2 глаг0летъ съ тоб0ю. |
|
23
|
23
|
| бо заповідь є світильник, і наставляння — світло, і розсудливі повчання — шлях до життя, | ЗанE свэти1лникъ зaповэдь зак0на и3 свётъ, и3 пyть жи1зни, и3 њбличeніе, и3 наказaніе, |
|
24
|
24
|
| щоб оберігати тебе від негідної жінки, від улесливої мови чужої. | є4же сохрани1ти тS t жены2 мужaты и3 t наваждeніz љзhка чуждaгw. |
|
25
|
25
|
| Не пожадай краси її в серці твоєму, [нехай не уловленим будеш очима твоїми,] і нехай не захопить вона тебе віями своїми; | Сhне, да не побэди1тъ тS добр0ты п0хоть, нижE ўловлeнъ бyди твои1ма nчи1ма, нижE да совосхи1тишисz вёждами є3S. |
|
26
|
26
|
| тому що через жінку блудну убожіють до шматка хліба, а заміжня жінка уловлює дорогу душу. | Цэнa бо блудни1цы, є3ли1ка є3ди1нагw хлёба: женa же мужeй честны6z дyшы ўловлsетъ. |
|
27
|
27
|
| Чи може хто взяти собі вогонь у пазуху, щоб не прогорів одяг його? | Ввsжетъ ли кто2 џгнь въ нBдра, ри1зъ же (свои1хъ) не сожжeтъ ли; |
|
28
|
28
|
| Чи може хто ходити по вугіллю, яке горить, щоб не обпекти ніг своїх? | И#ли2 ходи1ти кто2 бyдетъ на ќгліехъ џгненныхъ, н0гъ же не сожжeтъ ли; |
|
29
|
29
|
| Те саме буває і з тим, хто входить до дружини ближнього свого: хто доторкнеться до неї, не залишиться без провини. | Тaкw вшeдый къ женЁ мужaтэй не без8 вины2 бyдетъ, нижE всsкъ прикасaйсz є4й. |
|
30
|
30
|
| Не дарують злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний; | Не ди1вно, ѓще кто2 ћтъ бyдетъ крадhй: крaдетъ бо, да насhтитъ дyшу свою2 ѓлчущую: |
|
31
|
31
|
| але, будучи упійманим, він заплатить всемеро, віддасть усе майно дому свого. | ѓще же ћтъ бyдетъ, воздaстъ седмери1цею, и3 вс‰ и3мBніz сво‰ дaвъ, и3збaвитъ себE. |
|
32
|
32
|
| Хто ж перелюбствує з жінкою, у того немає розуму; той губить душу свою, хто чинить це: | Прелюбодёй же за скyдость ўмA поги1бель души2 своeй содэвaетъ, |
|
33
|
33
|
| побиття і ганьбу знайде він, і нечестя його не згладиться, | болBзни же и3 безчeстіе понесeтъ: поношeніе же є3гw2 не заглaдитсz во вёкъ: |
|
34
|
34
|
| тому що ревнощі — лють чоловіка, і не пощадить він у день помсти, | и3сп0лнена бо рeвности ћрость мyжа є3S: не пощади1тъ въ дeнь судA, |
|
35
|
35
|
| не прийме ніякого викупу і не задовольниться, скільки б ти не примножував дари. | не и3змэни1тъ ни є3ди1ною цэн0ю вражды2, нижE разрэши1тсz мн0гими дарми2. |
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| Сину мій! зберігай слова мої і заповіді мої приховай у себе. [Сину мій! шануй Господа, — і зміцнишся, і, крім Нього, не бійся нікого.] | Сhне, храни2 мо‰ словесA, мо‰ же зaпwвэди скрhй ў себє2. Сhне, чти2 гDа, и3 ўкрэпи1шисz: кромё же є3гw2 не б0йсz и3н0гw. |
|
2
|
2
|
| Зберігай заповіді мої і живи, і вчення моє, як зіниця очей твоїх. | Храни2 мо‰ зaпwвэди, и3 поживeши, словесa же мо‰ ћкw зBницы џчію: |
|
3
|
3
|
| Нав’яжи їх на персти твої, напиши їх на скрижалі серця твого. | њбложи1 же и4ми тво‰ пeрсты, напиши1 же | на скрижaли сeрдца твоегw2. |
|
4
|
4
|
| Скажи мудрості: «ти сестра моя!» і розум назви рідним твоїм, | Нарцы2 премyдрость сестрY тебЁ бhти, рaзумъ же знaемь сотвори2 тебЁ, |
|
5
|
5
|
| щоб вони охороняли тебе від дружини іншого, від чужої, яка пом’якшує слова свої. | да тS соблюдeтъ t жены2 чуждjz и3 лукaвыz, ѓще тS словесы2 льсти1выми њблагaти нaчнетъ: |
|
6
|
6
|
| Ось, одного разу дивився я у вікна дому мого, крізь ґрати мої, | nк0нцемъ бо и3з8 д0му своегw2 на пути6 прини1чущи, |
|
7
|
7
|
| і побачив серед недосвідчених, помітив між молодими людьми нерозумного юнака, | є3г0же ѓще ќзритъ t безyмныхъ ч†дъ ю4ношу скудоyмна, |
|
8
|
8
|
| який переходив площу біля рогу її і йшов по дорозі до дому її, | проходsщаго ми1мw ќгла въ распyтіихъ д0му є3S |
|
9
|
9
|
| у сутінках під вечір дня, у нічній темряві і в мороці. | и3 глаг0лющаго въ тeмный вeчеръ, є3гдA ўпокоeніе бyдетъ нощн0е и3 мрaчное: |
|
10
|
10
|
| І ось — назустріч йому жінка, в убранні блудниці, з підступним серцем, | женa же срsщетъ є3го2, зрaкъ и3мyщи прелюбодёйничь, ћже твори1тъ ю4ныхъ пари1ти сердцaмъ: воскри1лена же є4сть и3 блyдна, |
|
11
|
11
|
| галаслива і невгамовна; ноги її не живуть у домі її: | въ домy же не почивaютъ н0зэ є3S: |
|
12
|
12
|
| то на вулиці, то на площах, і біля кожного рогу чинить вона кови. | врeмz бо нёкое внЁ глуми1тсz, врeмz же на распyтіихъ при всsцэмъ ќглэ присэди1тъ: |
|
13
|
13
|
| Вона схопила його, цілувала його, і з безсоромним обличчям говорила йому: | пот0мъ є4мши лобзaетъ є3го2, безстyднымъ же лицeмъ речeтъ къ немY: |
|
14
|
14
|
| «мирна жертва у мене: сьогодні я звершила обітниці мої; | жeртва ми1рна ми2 є4сть, днeсь воздаю2 њбёты мо‰: |
|
15
|
15
|
| тому і вийшла назустріч тобі, щоб відшукати тебе, і — знайшла тебе; | сегw2 рaди и3зыд0хъ въ срётеніе тебЁ, желaющи лицA твоегw2, њбрэт0хъ тS: |
|
16
|
16
|
| килимами я вбрала постіль мою, різнобарвними тканинами єгипетськими; | простирaлами покрhхъ џдръ м0й, коврaми же сугyбыми постлaхъ, и5же t є3гЂпта, |
|
17
|
17
|
| спальню мою напахтила смирною, алое і корицею; | шафрaномъ посhпахъ л0же моE и3 д0мъ м0й кори1цею: |
|
18
|
18
|
| зайди, будемо упиватися ніжностями до ранку, насолодимося любов’ю, | пріиди2 и3 наслади1мсz любвE дaже до ќтра, грzди2 и3 повалsемсz въ п0хоти: |
|
19
|
19
|
| тому що чоловіка немає вдома: він вирушив у далеку дорогу; | нёсть бо мyжа моегw2 въ домY, tи1де въ пyть далeче, |
|
20
|
20
|
| гаманець срібла взяв із собою; прийде додому до дня повномісяччя». | дов0лнw сребрA взS съ соб0ю, по мн0гихъ днeхъ возврати1тсz въ д0мъ св0й. |
|
21
|
21
|
| Численними ласкавими словами вона звабила його, м’якістю вуст своїх оволоділа ним. | И# прельсти2 є3го2 мн0гою бесёдою, тенeтами же ўстeнъ (въ блyдъ) привлечE є3го2. |
|
22
|
22
|
| Негайно він пішов за нею, як віл йде на забій, [і як пес — на ланцюг,] і як олень — на постріл, | Џнъ же ѓбіе послёдова є4й њб8юр0дэвъ, и3 ћкоже в0лъ на заколeніе ведeтсz, и3 ћкw пeсъ на ќзы, |
|
23
|
23
|
| доки стріла не простромить печінки його; як пташка кидається в тенета, і не знає, що вони — на погибель її. | и3ли2 ћкw є3лeнь ўsзвленъ стрэл0ю въ ћтра: и3 спэши1тъ ћкw пти1ца въ сёть, не вёдый, ћкw на дyшу свою2 течeтъ. |
|
24
|
24
|
| Отже, діти, слухайте мене і дослухайтеся до слів моїх. | Нн7э u5бо, сhне, послyшай менE и3 внимaй глаг0лwмъ ќстъ мои1хъ, |
|
25
|
25
|
| Нехай не ухиляється серце твоє на путі її, не блукай по стежках її, | да не ўклони1тсz въ пути6 є3S сeрдце твоE, |
|
26
|
26
|
| тому що багатьох повалила вона пораненими, і багато сильних убиті нею: | и3 да не прельсти1шисz въ стезsхъ є3S: мн0гихъ бо ўzзви1вши низвeрже, и3 безчи1сленни сyть, и5хже ўби1ла є4сть: |
|
27
|
27
|
| дім її — дорога у пекло, яка сходить у внутрішні оселі смерти. | путіE ѓдwвы д0мъ є3S, низводsщіи въ сокрHвища смє1ртнаz. |
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| Чи не премудрість взиває? і чи не розум підносить голос свій? | Тёмже ты2 премyдрость проповёждь, да рaзумъ послyшаетъ тебE. |
|
2
|
2
|
| Вона стає на підвищених місцях, при шляху, на роздоріжжях; | На выс0кихъ бо краeхъ є4сть, посредё же стeзь стои1тъ: |
|
3
|
3
|
| вона взиває біля воріт при вході в місто, біля входу в двері: | при вратёхъ бо си1льныхъ присэди1тъ, во вх0дэхъ же поeтсz. |
|
4
|
4
|
| «до вас, люди, взиваю я, і до синів людських голос мій! | Вaсъ, q, человёцы, молю2, и3 вдаю2 м0й глaсъ сынHмъ человёчєскимъ. |
|
5
|
5
|
| Навчіться, нерозумні, розсудливости, і дурні — розуму. | Ўразумёйте, неѕл0бивіи, ковaрство, ненакaзанніи же, приложи1те сeрдце. |
|
6
|
6
|
| Слухайте, тому що я буду говорити важливе, і слова вуст моїх — правда; | Послyшайте менE: честн†z бо рекY и3 и3знесY t ўстeнъ пр†ваz. |
|
7
|
7
|
| бо істину промовить язик мій, і нечестя — мерзота для вуст моїх; | Ћкw и4стинэ поучи1тсz гортaнь м0й, мє1рзки же предо мн0ю ўстны2 лжи6выz. |
|
8
|
8
|
| усі слова вуст моїх справедливі; немає у них підступу і лукавства; | Съ прaвдою вси2 глаг0лы ќстъ мои1хъ, ничт0же въ ни1хъ стр0потно, нижE развращeнно. |
|
9
|
9
|
| усі вони ясні для розумного і справедливі для тих, що здобули знання. | Вс‰ пр†ва разумэвaющымъ, и3 пр†ва њбрэтaющымъ рaзумъ. |
|
10
|
10
|
| Прийміть учення моє, а не срібло; краще знання, ніж добірне золото; | Пріими1те наказaніе, ґ не сребро2, и3 рaзумъ пaче злaта и3скушeна: и3збирaйте же вёдэніе пaче злaта чи1ста. |
|
11
|
11
|
| тому що мудрість краща за перли, і ніщо з бажаного не зрівняється з нею. | Лyчши бо премyдрость кaменій многоцённыхъ, всsкое же честн0е недост0йно є3S є4сть. |
|
12
|
12
|
| Я, премудрість, живу з розумом і шукаю розсудливого знання. | Ѓзъ премyдрость всели1хъ совётъ, и3 рaзумъ и3 смhслъ ѓзъ призвaхъ. |
|
13
|
13
|
| Страх Господній — ненавидіти зло; гордість і зарозумілість і злу путь і підступні вуста я ненавиджу. | Стрaхъ гDень ненави1дитъ непрaвды, досаждeніz же и3 гордhни, и3 пути6 лукaвыхъ: возненави1дэхъ же ѓзъ развращє1нныz пути6 ѕлhхъ. |
|
14
|
14
|
| У мене рада і правда; я розум, у мене сила. | М0й совётъ и3 ўтверждeніе, м0й рaзумъ, моs же крёпость. |
|
15
|
15
|
| Мною царі царюють і володарі узаконюють правду; | Мн0ю цaріе цaрствуютъ, и3 си1льніи пи1шутъ прaвду: |
|
16
|
16
|
| мною керуються начальники і вельможі й усі судді землі. | мн0ю вельмHжи величaютсz, и3 власти1тиліе мн0ю держaтъ зeмлю. |
|
17
|
17
|
| Тих, хто любить мене, я люблю, і ті, що шукають мене, знайдуть мене; | Ѓзъ лю1бzщыz мS люблю2, и4щущіи же менE њбрsщутъ блгdть. |
|
18
|
18
|
| багатство і слава у мене, скарб, що не гине, і правда; | Богaтство и3 слaва моS є4сть, и3 стzжaніе мн0гихъ и3 прaвда. |
|
19
|
19
|
| плоди мої кращі за золото, і золото найчистіше, і користи від мене більше, ніж від добірного срібла. | Лyчше є4сть плоди1ти менE, пaче злaта и3 кaменіz дрaга: мои1 же плоды2 лyчше сребрA и3збрaнна. |
|
20
|
20
|
| Я ходжу шляхом правди, стежками правосуддя, | Въ путeхъ прaвды хождY и3 посредЁ стeзь њправдaніz живY, |
|
21
|
21
|
| щоб доставити тим, хто любить мене, істотне благо, і скарбниці їхні я наповнюю. [Коли я звіщу те, що буває щодня, то не забуду перелічити те, що від віку.] | да раздэлю2 лю1бzщымъ мS и3мёніе, и3 сокрHвища и4хъ и3сп0лню благи1хъ. Ѓще возвэщY вaмъ быв†ющаz на всsкъ дeнь, помzнY, ±же t вёка, и3счести2. |
|
22
|
22
|
| Господь мав мене початком путі Своєї, раніше творінь Своїх, споконвіку; | ГDь создa мz [Е#вр.: стzжa мz.] начaло путjй свои1хъ въ дэлA сво‰, |
|
23
|
23
|
| від віку я помазана, від початку, раніше буття землі. | прeжде вBкъ њсновa мz, въ начaлэ, прeжде нeже зeмлю сотвори1ти, |
|
24
|
24
|
| Я народилася, коли ще не існували безодні, коли ще не було джерел, повних води. | и3 прeжде нeже бє1здны содёлати, прeжде нeже произhти и3ст0чникwмъ в0дъ, |
|
25
|
25
|
| Я народилася раніше, ніж підняті були гори, раніше пагорбів, | прeжде нeже горaмъ водрузи1тисz, прeжде же всёхъ холмHвъ раждaетъ мS. |
|
26
|
26
|
| коли ще Він не створив ні землі, ні полів, ні початкових порошинок всесвіту. | ГDь сотвори2 страны6 и3 ненаселє1нныz, и3 концы6 населє1нныz поднебeсныz. |
|
27
|
27
|
| Коли Він готував небеса, я була там. Коли Він проводив кругову лінію по лицю безодні, | Е#гдA гот0вzше нeбо, съ ни1мъ бёхъ, и3 є3гдA tлучaше пrт0лъ св0й на вётрэхъ, |
|
28
|
28
|
| коли утверджував угорі хмари, коли зміцнював джерела безодні, | и3 є3гдA крBпки творsше вы6шніz w4блаки, и3 є3гдA твє1рды полагaше и3ст0чники поднебeсныz, |
|
29
|
29
|
| коли давав морю устав, щоб води не переступали меж його, коли покладав основи землі: | и3 є3гдA полагaше м0рю предёлъ є3гw2, да в0ды не ми1мw и4дутъ ќстъ є3гw2, и3 крBпка творsше њснов†ніz земли2, бёхъ при нeмъ ўстроsющи. |
|
30
|
30
|
| тоді я була при Ньому художницею, і була радістю кожного дня, веселячись перед лицем Його в усі часи, | Ѓзъ бёхъ, њ нeйже рaдовашесz, на всsкъ же дeнь веселsхсz пред8 лицeмъ є3гw2 на всsко врeмz, |
|
31
|
31
|
| радіючи на земному колі Його, і радість моя була із синами людськими. | є3гдA веселsшесz вселeнную соверши1въ, и3 веселsшесz њ сынёхъ человёческихъ. |
|
32
|
32
|
| Отже, діти, послухайте мене; і блаженні ті, які зберігають путі мої! | Нн7э u5бо, сhне, послyшай менE: и3 блажeни, и5же пути6 мо‰ сохранsтъ. |
|
33
|
33
|
| Послухайте настанови і будьте мудрі, і не відступайте від них. | Ўслhшите премyдрость, и3 ўмудри1тесz, и3 не tмещи1те. |
|
34
|
34
|
| Блаженна людина, яка слухає мене, пильнуючи щодня біля воріт моїх і стоячи на сторожі біля дверей моїх! | Блажeнъ мyжъ, и4же послyшаетъ менE, и3 человёкъ, и4же пути6 мо‰ сохрани1тъ, бдsй при мои1хъ двeрехъ пrнw, соблюдazй прaги мои1хъ вх0дwвъ: |
|
35
|
35
|
| тому що, хто знайшов мене, той знайшов життя, і одержить благодать від Господа; | и3сх0ди бо мои2 и3сх0ди животA, и3 ўготовлsетсz хотёніе t гDа: |
|
36
|
36
|
| а той, хто грішить проти мене, наносить шкоду душі своїй: усі ненависники мої люблять смерть». | согрэшaющіи же въ мS нечeствуютъ на сво‰ дyши, и3 ненави1дzщіи мS лю1бzтъ смeрть. |
|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його, | Премyдрость создA себЁ д0мъ и3 ўтверди2 столпHвъ сeдмь: |
|
2
|
2
|
| заколола жертву, розбавила вино своє і приготувала в себе трапезу; | заклA сво‰ жeртвєннаz, и3 раствори2 въ чaши своeй віно2, и3 ўгот0ва свою2 трапeзу: |
|
3
|
3
|
| послала слуг своїх проголосити з височин міських: | послA сво‰ рабы6, созывaющи съ выс0кимъ проповёданіемъ на чaшу, глаг0лющи: |
|
4
|
4
|
| «хто нерозумний, звернися сюди!» І бідним на розум вона сказала: | и4же є4сть безyменъ, да ўклони1тсz ко мнЁ. |
|
5
|
5
|
| «йдіть, їжте хліб мій і пийте вино, мною розчинене; | И# трeбующымъ ўмA речE: пріиди1те, kди1те м0й хлёбъ и3 пjйте віно2, є4же раствори1хъ вaмъ: |
|
6
|
6
|
| залиште нерозумне, і живіть, і ходіть шляхом розуму». | њстaвите безyміе и3 жи1ви бyдете, да во вёки воцаритeсz: и3 взыщи1те рaзума, да поживетE и3 и3спрaвите рaзумъ въ вёдэніи. |
|
7
|
7
|
| Той, хто повчає кощунника, наживе собі неславу, і той, хто викриває нечестивого — пляму собі. | Наказyzй ѕлы6z пріи1метъ себЁ безчeстіе, њбличazй же нечести1ваго пор0чна сотвори1тъ себE (*њбличє1ніz бо нечести1вому р†ны є3мY). |
|
8
|
8
|
| Не викривай кощунника, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе; | Не њбличaй ѕлhхъ, да не возненави1дzтъ тебE: њбличaй премyдра, и3 возлю1битъ тS. |
|
9
|
9
|
| дай наставляння мудрому, і він буде ще мудрішим; навчи правдивого, і він примножить знання. | Дaждь премyдрому винY, и3 премyдрэйшій бyдетъ: сказyй првdному, и3 приложи1тъ пріимaти. |
|
10
|
10
|
| Початок мудрости — страх Господній, і пізнання Святого — розум; | Начaло премyдрости стрaхъ гDень, и3 совётъ с™hхъ рaзумъ: разумёти бо зак0нъ, п0мысла є4сть благaгw. |
|
11
|
11
|
| тому що через мене примножаться дні твої, і додадуться тобі роки життя. | Си1мъ бо w4бразомъ мн0гое поживeши врeмz, и3 приложaтсz тебЁ лBта животA твоегw2. |
|
12
|
12
|
| [Сину мій!] якщо ти мудрий, то мудрий для себе [і для ближніх твоїх]; і якщо буйний, то один потерпиш. [Хто утверджується на неправді, той пасе вітер, той ганяється за птахами летючими: бо він залишив путі свого виноградника і блукає стежками поля свого; проходить через безводну пустелю і землю, приречену на спрагу; збирає руками безплідне.] | Сhне, ѓще премyдръ бyдеши, себЁ премyдръ бyдеши и3 и4скрєннимъ твои6мъ: ѓще же ѕ0лъ бyдеши, є3ди1нъ почерпнeши ѕл†z. Сhнъ накaзанъ премyдръ бyдетъ, безyмный же слуг0ю ўпотреби1тсz. И$же ўтверждaетсz на лжaхъ, сeй пасeтъ вётры, т0й же поженeтъ пти6цы парsщыz: њстaви бо пути6 своегw2 віногрaда, въ стезsхъ же своегw2 земледёланіz заблуди2, прох0дитъ же сквозЁ пустhню безв0дную и3 зeмлю њпредэлeнную въ жaждэхъ, собирaетъ же рукaма непл0діе. |
|
13
|
13
|
| Жінка безрозсудна, галаслива, нерозумна, яка нічого не знає, | ЖенA безyмнаz и3 продeрзаz скуднA хлёбомъ бывaетъ, ћже не вёсть стыдёніz, |
|
14
|
14
|
| сідає біля дверей дому свого на стільці, на підвищених місцях міста, | сёде при двeрехъ д0му своегw2, на столцЁ ћвэ на ст0гнахъ, |
|
15
|
15
|
| щоб кликати тих, що проходять дорогою, йдуть прямо своїми шляхами: | призывaющаz мимоходsщихъ и3 и3справлsющихъ пути6 сво‰: |
|
16
|
16
|
| «хто нерозумний, звернися сюди!» і бідному розумом сказала вона: | и4же є4сть t вaсъ безyмнэйшій, да ўклони1тсz ко мнЁ: и3 лишє1ннымъ рaзума повелэвaю, глаг0лющи: |
|
17
|
17
|
| «води вкрадені солодкі, і прихований хліб приємний». | хлёбwмъ сокровє1ннымъ въ слaдость прикосни1тесz и3 в0ду татьбы2 слaдкую пjйте. |
|
18
|
18
|
| І він не знає, що мерці там, і що у глибині пекла закликані нею. [Але ти відскоч, не барися на місці, не зупиняй погляду твого на ній; бо таким чином ти пройдеш воду чужу. Від води чужої віддаляйся, і з джерела чужого не пий, щоб пожити довгий час, і щоб додалися тобі літа життя.] | Џнъ же не вёсть, ћкw земнор0дніи ў неS погибaютъ и3 во днЁ ѓда њбрэтaютсz. Но tскочи2, не замeдли на мёстэ є3S, нижE настaви џка своегw2 къ нeй: тaкw бо пр0йдеши в0ду чуждyю и3 прeйдеши рэкY чуждyю: t водh же чуждjz њшaйсz и3 t и3ст0чника чуждaгw не пjй, да мн0гое врeмz поживeши, и3 приложaтсz тебЁ лBта животA. |
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
| Притчі Соломона. Син мудрий радує батька, а син нерозумний — засмучення для його матері. | Сhнъ премyдръ весели1тъ nтцA, сhнъ же безyменъ печaль мaтери. |
|
2
|
2
|
| Не приносять користи скарби неправедні, правда ж рятує від смерти. | Не п0льзуютъ сокрHвища беззак0нныхъ, прaвда же и3збaвитъ t смeрти. |
|
3
|
3
|
| Не допустить Господь терпіти голод душі праведного, надбання ж нечестивих вивергне. | Не ўбіeтъ глaдомъ гDь дyшу првdную, жив0тъ же нечести1выхъ низврати1тъ. |
|
4
|
4
|
| Лінива рука робить бідним, а рука старанна збагачує. | НищетA мyжа смирsетъ: рyцэ же мyжественныхъ њбогащaютсz. |
|
5
|
5
|
| Хто збирає влітку — син розумний, а хто спить під час жнив — син безпутний. | Сhнъ накaзанъ премyдръ бyдетъ, безyмный же слуг0ю ўпотреби1тсz: спасeтсz t зн0z сhнъ разyмный, вэтротлёненъ же бывaетъ на жaтвэ сhнъ беззак0нный. |
|
6
|
6
|
| Благословення — на голові праведника, вуста ж беззаконних загородить насильство. | Блгcвeніе гDне на главЁ првdнагw: ўстa же нечести1выхъ покрhетъ плaчь безврeменный. |
|
7
|
7
|
| Пам’ять праведника буде благословенна, а ім’я нечестивих мерзотним. | Пaмzть првdныхъ съ похвалaми: и4мz же нечести1выхъ ўгасaетъ. |
|
8
|
8
|
| Мудрий серцем приймає заповіді, а нерозумний устами спотикнеться. | Премyдръ сeрдцемъ пріи1метъ зaпwвэди: непокровeнный же ўстнaма њстроптэвaz запнeтсz. |
|
9
|
9
|
| Хто ходить у непорочності, той ходить безпечно; а хто спотворює путі свої, той буде покараний. | И$же х0дитъ пр0стw, х0дитъ надёzсz: развращaz же пути6 сво‰, познaнъ бyдетъ. |
|
10
|
10
|
| Хто мигає очима, той викликає досаду, а нерозумний устами спотикнеться. | Намизazй џкомъ съ лeстію собирaетъ мужє1мъ печ†ли: њбличazй же со дерзновeніемъ миротвори1тъ. |
|
11
|
11
|
| Вуста праведника — джерело життя, вуста ж беззаконних загородить насильство. | И#ст0чникъ жи1зни въ руцЁ првdнагw: ўстa же нечести1вагw покрhетъ пaгуба. |
|
12
|
12
|
| Ненависть збуджує розбрати, але любов покриває всі гріхи. | Нeнависть воздвизaетъ рaспрю: всёхъ же нелюбопри1телныхъ покрывaетъ люб0вь. |
|
13
|
13
|
| У вустах розумного знаходиться мудрість, але на тілі нерозумного — різка. | И$же t ўстeнъ произн0ситъ премyдрость, жезл0мъ біeтъ мyжа безсердeчна. |
|
14
|
14
|
| Мудрі зберігають знання, але вуста нерозумного — близька загибель. | Премyдріи скрhютъ чyвство, ўстa же продeрзагw приближaютсz сокрушeнію. |
|
15
|
15
|
| Майно багатого — міцне місто його, біда для бідних — убогість їх. | Стzжaніе богaтыхъ грaдъ твeрдъ, сокрушeніе же нечести1выхъ нищетA. |
|
16
|
16
|
| Труди праведного — до життя, успіх нечестивого — до гріха. | ДэлA првdныхъ жив0тъ творsтъ, пл0дове же нечести1выхъ грэхи2. |
|
17
|
17
|
| Хто зберігає настановлення, той на путі до життя; а той, хто відкидає викривання, — блукає. | Пути6 жи1зни храни1тъ наказaніе: наказaніемъ же не њбличeный заблуждaетъ. |
|
18
|
18
|
| Хто приховує ненависть, у того вуста неправдиві; і хто розголошує наклепи, той нерозумний. | Покрывaютъ враждY ўстнЁ пр†выz: и3зносsщіи же ўкори1зну безyмнэйшіи сyть. |
|
19
|
19
|
| При багатослів’ї не минути гріха, а той, хто стримує вуста свої, — розумний. | T многосл0віz не и3збэжи1ши грэхA: щадs же ўстнЁ, разyменъ бyдеши. |
|
20
|
20
|
| Добірне срібло — язик праведного, серце ж нечестивих — нікчемність. | Сребро2 разжжeное љзhкъ првdнагw: сeрдце же нечести1вагw и3счeзнетъ. |
|
21
|
21
|
| Уста праведного пасуть багатьох, а нерозумні помирають від нестачі розуму. | ЎстнЁ првdныхъ вёдzтъ высHкаz: безyмніи же въ скyдости скончавaютсz. |
|
22
|
22
|
| Благословення Господнє — воно збагачує і печалі з собою не приносить. | Блгcвeніе гDне на главЁ првdнагw, сіE њбогащaетъ, и3 не и4мать приложи1тисz є3мY печaль въ сeрдцы. |
|
23
|
23
|
| Для нерозумного злочинне діяння ніби забава, а людині розумній властива мудрість. | Смёхомъ безyмный твори1тъ ѕл†z: премyдрость же мyжеви раждaетъ рaзумъ. |
|
24
|
24
|
| Чого страшиться нечестивий, те й осягне його, а бажання праведників виконається. | Въ поги1бели нечести1вый њбн0ситсz: желaніе же првdнагw пріsтно. |
|
25
|
25
|
| Як проноситься вихор, так немає більше нечестивого; а праведник — на вічній основі. | Преходsщей бyри, нечести1вый и3счезaетъ, првdный же ўклони1всz спасaетсz во вёки. |
|
26
|
26
|
| Що оцет для зубів і дим для очей, те лінивий для тих, хто посилає його. | Ћкоже гр0здіе зелeное врeдъ зубHмъ и3 дhмъ nчи1ма, тaкw законопреступлeніе творsщымъ є5. |
|
27
|
27
|
| Страх Господній додає днів, літа ж нечестивих скоротяться. | Стрaхъ гDень прилагaетъ дни6: лBта же нечести1выхъ ўмaлzтсz. |
|
28
|
28
|
| Очікування праведників — радість, а надія нечестивих загине. | Пребывaетъ съ првdными весeліе, ўповaніе же нечести1выхъ погибaетъ. |
|
29
|
29
|
| Путь Господня — твердиня для непорочного і страх для тих, що чинять беззаконня. | Ўтверждeніе прпdбному стрaхъ гDень, сокрушeніе же творsщымъ ѕл†z. |
|
30
|
30
|
| Праведник повіки не завагається, нечестиві ж не будуть жити на землі. | Првdникъ во вёки не поколeблетсz: нечести1віи же не населsтъ земли2. |
|
31
|
31
|
| Вуста праведника виточують мудрість, а язик зловредний відсічеться. | ЎстA првdнагw кaплютъ премyдрость, љзhкъ же непрaведнагw поги1бнетъ: |
|
32
|
32
|
| Вуста праведного знають благоприємне, а вуста нечестивих — розбещене. | ўстнЁ мужeй првdныхъ кaплютъ бlгод†ти, ўстa же нечести1выхъ развращaютсz. |
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
| Невірні терези — мерзота перед Господом, але правильна вага угодна Йому. | МBрила льсти6ваz мeрзость пред8 гDемъ, вёсъ же првdный пріsтенъ є3мY. |
|
2
|
2
|
| Прийде гордість, прийде і посоромлення; але зі смиренними — мудрість. [Праведник, помираючи, залишає жаль; але несподівана і радісна буває погибель нечестивих.] | И#дёже ѓще вни1детъ досаждeніе, тaмw и3 безчeстіе: ўстa же смирeнныхъ поучaютсz премyдрости. |
|
3
|
3
|
| Непорочність прямодушних буде керувати ними, а лукавство підступних погубить їх. | Ўмирazй првdникъ њстaви раскazніе, ўд0бна же бывaетъ и3 посмэsтелна нечести1выхъ поги1бель. |
|
4
|
4
|
| Не допоможе багатство у день гніву, правда ж урятує від смерти. | Совершeнство прaвыхъ настaвитъ и5хъ, и3 поползновeніе tрицaющихсz плэни1тъ и5хъ. Не ўп0льзуютъ и3мBніz въ дeнь ћрости: прaвда же и3збaвитъ t смeрти. |
|
5
|
5
|
| Правда непорочного рівняє путь його, а нечестивий упаде від нечестя свого. | Прaвда непор0чнагw и3справлsетъ пути6, нечeстіе же впадaетъ въ непрaвду. |
|
6
|
6
|
| Правда прямодушних спасе їх, а беззаконники будуть уловлені беззаконням своїм. | Прaвда мужeй прaвыхъ и3збaвитъ и5хъ, безсовётіемъ же ўловлsютсz беззак0нніи. |
|
7
|
7
|
| Зі смертю чоловіка нечестивого зникає надія, і чекання беззаконних гине. | Скончaвшусz мyжу првdну, не поги1бнетъ надeжда: похвалa же нечести1выхъ поги1бнетъ. |
|
8
|
8
|
| Праведник спасається від біди, а замість нього потрапляє у неї нечестивий. | Првdный t л0ва ўбёгнетъ, въ негHже мёсто предаeтсz нечести1вый. |
|
9
|
9
|
| Устами лицемір губить ближнього свого, а праведники прозорливістю спасаються. | Во ўстёхъ нечести1выхъ сёть грaжданwмъ, чyвство же првdныхъ благопоспёшно. |
|
10
|
10
|
| При благоденстві праведників веселиться місто, і при погибелі нечестивих буває торжество. | Во бlги1хъ првdныхъ и3спрaвитсz грaдъ, и3 въ поги1бели нечести1выхъ рaдованіе. |
|
11
|
11
|
| Благословенням праведних звеличується місто, а вустами нечестивих руйнується. | Въ блгcвeніи прaвыхъ возвhситсz грaдъ, ўсты6 же нечести1выхъ раскопaетсz. |
|
12
|
12
|
| Бідний на розум висловлює презирство до ближнього свого; але розумна людина мовчить. | Ругaетсz грaжданwмъ лишeнный рaзума, мyжъ же мyдръ безм0лвіе в0дитъ. |
|
13
|
13
|
| Хто ходить як пліткар, той відкриває таємницю; але вірна людина таїть справу. | Мyжъ двоzзhченъ tкрывaетъ совёты въ с0нмищи, вёрный же дyхомъ таи1тъ вeщы. |
|
14
|
14
|
| При нестачі піклування падає народ, а при багатьох радниках благоденствує. | И%мже и3 нёсть ўправлeніz, пaдаютъ ѓки ли1ствіе, спасeніе же є4сть во мн0зэ совётэ. |
|
15
|
15
|
| Зло заподіює собі той, хто дає запоруку за стороннього; а хто ненавидить запоруку, той безпечний. | Лукaвый ѕлодёйствуетъ, є3гдA сочетавaетсz съ првdнымъ, ненави1дитъ же глaса ўтверждeніz. |
|
16
|
16
|
| Доброзвичайна дружина здобуває славу [чоловіку, а дружина, що ненавидить правду, є верх нечестя. Лінивці бувають убогі], а працелюбні, здобувають багатство. | ЖенA благодaтна возн0ситъ мyжу слaву: прест0лъ же безчeстіz женA ненави1дzщаz прaвды. Богaтства лэни1віи скyдни бывaютъ, крёпцыи же ўтверждaютсz богaтствомъ. |
|
17
|
17
|
| Чоловік милосердий благодіє душі своїй, а жорстокосердий руйнує плоть свою. | Души2 своeй благотвори1тъ мyжъ ми1лостивый, погублsетъ же тёло своE неми1лостивый. |
|
18
|
18
|
| Нечестивий робить справу ненадійну, а тому, хто сіє правду, — нагорода певна. | Нечести1вый твори1тъ дэлA непрaвєднаz: сёмz же првdныхъ мздA и4стины. |
|
19
|
19
|
| Праведність веде до життя, а той, хто прагне до зла, прагне смерти своєї. | Сhнъ првdный раждaетсz въ жив0тъ: гонeніе же нечести1вагw въ смeрть. |
|
20
|
20
|
| Мерзота перед Господом — підступні серцем; але благоугодні Йому непорочні в путі. | Мeрзость гDеви путіE развращeнни, пріsтни же є3мY вси2 непор0чніи въ путeхъ свои1хъ. |
|
21
|
21
|
| Можна ручитися, що порочний не залишиться непокараним; сім’я ж праведних спасеться. | Въ рyку рyцэ вложи1въ непрaведнw, не без8 мyки бyдетъ ѕлhхъ: сёzй же прaвду пріи1метъ мздY вёрну. |
|
22
|
22
|
| Що золоте кільце в носі у свині, те жінка красива і — нерозсудлива. | Ћкоже ўсерsзь златhй въ н0здрехъ свиніи2, тaкw женЁ ѕлоyмнэй лёпота. |
|
23
|
23
|
| Бажання праведних є одне добро, очікування нечестивих — гнів. | Желaніе првdныхъ всE благ0е, надeжда же нечести1выхъ поги1бнетъ. |
|
24
|
24
|
| Хтось сипле щедро, і йому ще додається; а інший надміру ощадливий, і однак же убожіє. | Сyть, и5же сво‰ сёюще, мнHжайшаz творsтъ: сyть же и3 собирaюще чужд†z, ўмалsютсz. |
|
25
|
25
|
| Благодійна душа буде насичена, і хто напуває інших, той і сам напоєний буде. | ДушA блгcвeнна всsкаz простaz: мyжъ ћрый неблагоwбрaзенъ. |
|
26
|
26
|
| Хто утримує в себе хліб, того кляне народ; а на голові того, хто продає, — благословення. | Ўдержавazй пшени1цу њстaвитъ ю5 kзhкwмъ: продаsй пшени1цу скyпw, t нар0да пр0клzтъ, блгcвeніе же гDне на главЁ подавaющагw. |
|
27
|
27
|
| Хто прагне добра, той шукає благовоління; а хто шукає зла, до того воно і приходить. | Творsй благ†z и4щетъ блгdти добры2: и4щущаго же ѕл†z пости1гнутъ є3го2. |
|
28
|
28
|
| Той, хто надіється на багатство своє, упаде; а праведники, як лист, будуть зеленіти. | Надёzйсz на богaтство своE, сeй падeтъ: заступazй же првdныхъ, т0й возсіsетъ. |
|
29
|
29
|
| Той, хто розладнує дім свій, отримає у наділ вітер, і нерозумний буде рабом мудрого серцем. | Не сматрszй своегw2 д0му наслёдитъ вётры: пораб0таетъ же безyмный разyмному. |
|
30
|
30
|
| Плід праведника — древо життя; і мудрий привертає душі. | T плодA прaвды дрeво жи1зни прозzбaетъ: teмлютсz же безврeменнw дyши беззак0нныхъ. |
|
31
|
31
|
| Так праведнику воздається на землі, тим більше нечестивому і грішному. | Ѓще првdный є3двA спасaетсz, нечести1вый же и3 грёшный гдЁ kви1тсz; |
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
| Хто любить настанови, той любить знання; а хто ненавидить викриття, той невіглас. | Любsй наказaніе лю1битъ чyвство: ненави1дzй же њбличeніz безyменъ. |
|
2
|
2
|
| Добрий здобуває благовоління від Господа; а людину підступну Він засудить. | Лyчше њбрэтhй блгdть t гDа бGа: мyжъ же законопрестyпенъ премолчaнъ бyдетъ. |
|
3
|
3
|
| Не утвердить себе людина беззаконням; корінь же праведників нерухомий. | Не и3спрaвитсz человёкъ t беззак0ннагw: корє1ніz же првdныхъ не tи1мутсz. |
|
4
|
4
|
| Доброчесна дружина — вінець для чоловіка свого; а ганебна — як гниль у кістках його. | ЖенA мyжественнаz вэнeцъ мyжу своемY: ћкоже въ дрeвэ чeрвь, тaкw мyжа погублsетъ женA ѕлотв0рнаz. |
|
5
|
5
|
| Помисли праведних — правда, а задуми нечестивих — підступність. | Мы6сли првdныхъ судбы6: ўправлsютъ же нечести1віи лє1сти. |
|
6
|
6
|
| Промови нечестивих — засідка для пролиття крови, вуста ж праведних спасають їх. | СловесA нечести1выхъ льсти6ва въ кр0вь, ўстa же прaвыхъ и3збaвzтъ и5хъ. |
|
7
|
7
|
| Торкнеться нечестивих нещастя — і немає їх, а дім праведних стоїть. | Ѓможе њбрати1тсz нечести1вый, и3счезaетъ: хр†мины же првdныхъ пребывaютъ. |
|
8
|
8
|
| Хвалять людину за мірою розуму її, а розбещений серцем буде у презирстві. | ЎстA разyмнагw хвали6ма бывaютъ t мyжа: слабосeрдъ же поругaемь бывaетъ. |
|
9
|
9
|
| Краще простий, але який працює на себе, ніж той, хто видає себе за знатного, але має потребу у хлібі. | Лyчше мyжъ въ безчeстіи раб0таzй себЁ, нeжели чeсть себЁ њбложи1въ и3 лишazйсz хлёба. |
|
10
|
10
|
| Праведний турбується і про життя худоби своєї, серце ж нечестивих жорстоке. | Првdникъ ми1луетъ дyшы скотHвъ свои1хъ: ўтрHбы же нечести1выхъ неми1лwстивны. |
|
11
|
11
|
| Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом; а хто йде слідом за тими, що марно гають час, той недоумкуватий. [Хто знаходить задоволення у гаянні часу за вином, той у своєму домі залишить безславність.] | Дёлаzй свою2 зeмлю и3сп0лнитсz хлёбwвъ: гонsщіи же сyєтнаz лишeни рaзума. И$же є4сть слaдостенъ въ вjннэмъ пребывaніи, во свои1хъ твердhнехъ њстaвитъ безчeстіе. |
|
12
|
12
|
| Нечестивий бажає уловити в сіті зла; але корінь праведних твердий. | Жел†ніz нечести1выхъ ѕл†: корeніе же бlгочести1выхъ въ твeрдостехъ. |
|
13
|
13
|
| Нечестивий уловлюється гріхами вуст своїх; але праведник вийде з біди. [Той, хто дивиться лагідно, помилуваний буде, а той, хто зустрічається у воротах, заважає іншим.] | За грёхъ ўстeнъ впaдаетъ въ сBти грёшникъ: и3збэгaетъ же t ни1хъ првdникъ. Сматрszй кр0ткw поми1лованъ бyдетъ, ґ срэтazй во вратёхъ њскорби1тъ дyшы. |
|
14
|
14
|
| Від плоду вуст своїх людина насичується добром, і нагорода людині — за ділами рук її. | T плодHвъ ќстъ душA мyжа нап0лнитсz бlги1хъ, воздаsніе же ўстeнъ є3гw2 воздaстсz є3мY. |
|
15
|
15
|
| Шлях нерозумного прямий у його очах; але хто слухає поради, той мудрий. | ПутіE безyмныхъ прaви пред8 ни1ми: послyшаетъ совётwвъ мyдрый. |
|
16
|
16
|
| У нерозумного відразу ж виявиться гнів його, а розсудливий ховає образу. | Безyмный ѓбіе и3сповёсть гнёвъ св0й: крhетъ же своE безчeстіе хи1трый. |
|
17
|
17
|
| Хто говорить те, що знає, той говорить правду; а у свідка неправдивого — омана. | Kвлeнную вёру возвэщaетъ првdный: свидётель же непрaведныхъ льсти1въ. |
|
18
|
18
|
| Якийсь пустослів уражає наче мечем, а язик мудрих — лікує. | Сyть, и5же глаг0люще ўzзвлsютъ ѓки мечи6: љзhцы же премyдрыхъ и3сцэлsютъ. |
|
19
|
19
|
| Вуста правдиві вічно перебувають, а неправдивий язик — тільки на мить. | ЎстнЁ и4стинны и3справлsютъ свидётелство: свидётель же ск0ръ љзhкъ и4мать непрaведенъ. |
|
20
|
20
|
| Підступність — у серці зловмисників, радість — у миротворців. | Лeсть въ сeрдцы кую1щагw ѕл†z: хотsщіи же ми1ра возвеселsтсz. |
|
21
|
21
|
| Не станеться з праведником ніякого зла, нечестиві ж будуть сповнені злом. | Ничт0же непрaведное ўг0дно є4сть првdному: нечести1віи же и3сп0лнzтсz ѕлhхъ. |
|
22
|
22
|
| Мерзота перед Господом — вуста неправдиві, а ті, що говорять істину, благоугодні Йому. | Мeрзость гDеви ўстнЁ лжи6вы: творsй же вёрнw пріsтенъ є3мY. |
|
23
|
23
|
| Чоловік розсудливий приховує знання, а серце нерозумних висловлює глупоту. | Мyжъ разуми1вый прест0лъ чyвствіz: сeрдце же безyмныхъ срsщетъ кл‰твы. |
|
24
|
24
|
| Рука старанних буде панувати, а лінива буде під даниною. | РукA и3збрaнныхъ њдержи1тъ ўд0бь: льсти1віи же бyдутъ во плэнeніи. |
|
25
|
25
|
| Туга на серці людини придушує її, а добре слово звеселяє його. | Стрaшное сл0во сeрдце мyжа првdна смущaетъ, вёсть же бlгaz весели1тъ є3го2. |
|
26
|
26
|
| Праведник указує ближньому своєму путь, а путь нечестивих вводить їх в оману. | Разуми1въ првdникъ себЁ дрyгъ бyдетъ: мы6сли же нечести1выхъ некрHтки: согрэшaющихъ пости1гнутъ ѕл†z, пyть же нечести1выхъ прельсти1тъ |. |
|
27
|
27
|
| Лінивий не смажить своєї дичини; а майно людини старанної дорогоцінне. | Не ўлучи1тъ льсти1вый лови1твы: стzжaніе же честн0е мyжъ чи1стый. |
|
28
|
28
|
| На путі правди — життя, і на стежці її немає смерти. | Въ путeхъ прaвды жив0тъ, путіe же ѕлоп0мнzщихъ въ смeрть. |
|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
| Мудрий син слухає настанови батька, а буйний не слухає викриття. | Сhнъ бlгоразyмный послушли1въ nтцY, сhнъ же непокорли1вый въ поги1бель. |
|
2
|
2
|
| Від плоду вуст своїх людина споживе добро, душа ж законопорушників — зло. | T плодHвъ прaвды снёсть бlгjй: дyшы же беззак0нныхъ погибaютъ безврeменнw. |
|
3
|
3
|
| Хто зберігає вуста свої, той береже душу свою; а хто широко розкриває свій рот, тому біда. | И$же храни1тъ сво‰ ўстA, соблюдaетъ свою2 дyшу: продeрзивый же ўстнaма ўстраши1тъ себE. |
|
4
|
4
|
| Душа лінивого бажає, але марно; а душа старанних насититься. | Въ п0хотехъ є4сть всsкъ прaздный: рyки же мyжественныхъ въ прилэжaніи. |
|
5
|
5
|
| Праведник ненавидить неправдиве слово, а нечестивий осоромлює і нечестить себе. | СловесE непрaведна ненави1дитъ првdникъ: нечести1вый же стыди1тсz и3 не воз8имётъ дерзновeніz. |
|
6
|
6
|
| Правда зберігає непорочного в путі, а нечестя губить грішника. | Прaвда храни1тъ неѕлHбивыz: нечести6выz же ѕлы6 твори1тъ грёхъ. |
|
7
|
7
|
| Хтось видає себе за багатого, а в нього нічого нема; інший видає себе за бідного, а в нього багатства багато. | Сyть богатsще себE, ничесHже и3мyще: и3 сyть смирsющесz во мн0зэ богaтствэ. |
|
8
|
8
|
| Багатством своїм людина викуповує життя своє, а бідний і погрози не чує. | И#збавлeніе мyжа души2 своE є3мY богaтство: ни1щій же не терпи1тъ прещeніz. |
|
9
|
9
|
| Світло праведних весело горить, світильник же нечестивих угасає. [Душі підступні блукають у гріхах, а праведники співчувають і милують.] | Свётъ првdнымъ всегдA, свётъ же нечести1выхъ ўгасaетъ: дyши льсти6выz заблуждaютъ во грэсёхъ, првdніи же щeдрzтъ и3 ми1луютъ. |
|
10
|
10
|
| Від зарозумілости виникає розбрат, а в тих, що радяться, — мудрість. | Ѕлhй съ досаждeніемъ твори1тъ ѕл†z: себe же знaющіи премyдри (сyть). |
|
11
|
11
|
| Багатство від суєтности виснажується, а той, хто збирає працею, примножує його. | И#мёніе поспэшaемо со беззак0ніемъ ўмaлено бывaетъ, собирazй же себЁ со бlгочeстіемъ и3зwби1лствовати бyдетъ: првdный щeдритъ и3 даeтъ. |
|
12
|
12
|
| Надія, яка довго не збувається, мучить серце, а бажання, що сповнилося, — як древо життя. | Лyчше начинazй помогaти сeрдцемъ њбэщaющагw и3 въ надeжду ведyщагw: дрeво бо жи1зни желaніе д0брое. |
|
13
|
13
|
| Хто нехтує слово, той заподіює шкоду собі; а хто боїться заповіді, тому воздається. | И$же презирaетъ вeщь, презрёнъ бyдетъ t неS: ґ боsйсz зaповэди, сeй здрaвствуетъ. |
|
14
|
14
|
| [У сина лукавого нічого немає доброго, а в розумного раба справи благоуспішні, і путь його пряма.] | Сhну лукaвому ничт0же є4сть блaго: рабy же мyдру благопоспBшна бyдутъ дэлA, и3 и3спрaвитсz пyть є3гw2. |
|
15
|
15
|
| Навчання мудрого — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти. | Зак0нъ мyдрому и3ст0чникъ жи1зни: безyмный же t сёти ќмретъ. |
|
16
|
16
|
| Добрий розум дає приємність, путь же беззаконних жорстока. | Рaзумъ бlгъ даeтъ блгdть: разумёти же зак0нъ, мhсли є4сть благjz: путіe же презирaющихъ въ поги1бели. |
|
17
|
17
|
| Усякий розважливий діє зі знанням, а нерозумний виставляє напоказ глупство. | Всsкъ хи1трый твори1тъ съ рaзумомъ, безyмный же прострeтъ свою2 ѕл0бу. |
|
18
|
18
|
| Поганий посол потрапляє в біду, а вірний посланник — спасіння. | Цaрь дeрзостенъ впадeтъ во ѕл†z, вёстникъ же мyдръ и3збaвитъ є3го2. |
|
19
|
19
|
| Убогість і посоромлення тому, хто відкидає вчення; а хто дотримується настанов, буде в честі. | НищетY и3 безчeстіе teмлетъ наказaніе: хранsй же њбличє1ніz прослaвитсz. |
|
20
|
20
|
| Бажання, яке сповнилося, — приємне для душі; але тяжко для глупих ухилятися від зла. | Жел†ніz бlгочести1выхъ наслаждaютъ дyшу, дэлa же нечести1выхъ далeче t рaзума. |
|
21
|
21
|
| Той, хто спілкується з мудрими, стане мудрішим, а хто дружить з нерозумними, розбеститься. | Ходsй съ премyдрыми премyдръ бyдетъ, ходsй же съ безyмными познaнъ бyдетъ. |
|
22
|
22
|
| Грішників переслідує зло, а праведникам відплачується добром. | Согрэшaющихъ пости1гнутъ ѕл†z, првdныхъ же пости1гнутъ бlг†z. |
|
23
|
23
|
| Добрий залишає спадщину й онукам, а багатство грішника зберігається для праведного. | Бlгъ мyжъ наслёдитъ сhны сынHвъ: сокр0вищствуетсz же првdнымъ богaтство нечести1выхъ. |
|
24
|
24
|
| Багато хліба буває і на ниві бідних; але дехто гине від безладдя. | Првdніи насладsтсz въ богaтствэ лBта мнHга: непрaведніи же поги1бнутъ вск0рэ. |
|
25
|
25
|
| Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його. | И$же щади1тъ жeзлъ (св0й), ненави1дитъ сhна своего2: любsй же наказyетъ прилёжнw. |
|
26
|
26
|
| Праведник їсть до ситости, а утроба беззаконних терпить нестачу. | Првdный kдhй насыщaетъ дyшу свою2: дyшы же нечести1выхъ ск{дны. |
|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
| Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками. | М{дрыz жєны2 создaша д0мы: безyмнаz же раскопA рукaма свои1ма. |
|
2
|
2
|
| Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його. | Ходsй прaвw бои1тсz гDа: развращazй же пути6 сво‰ њбезчeститсz. |
|
3
|
3
|
| У вустах нерозумного — бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх. | И#з8 ќстъ безyмныхъ жeзлъ досаждeніz: ўстнё же мyдрыхъ хранsтъ |. |
|
4
|
4
|
| Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів. | И#дёже нёсть волHвъ, ћсли чи6сты: ґ и3дёже жи6та мнHга, ћвна волY крёпость. |
|
5
|
5
|
| Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди. | Свидётель вёренъ не лжeтъ: разжизaетъ же лHжнаz свидётель непрaведенъ. |
|
6
|
6
|
| Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке. | Взhщеши премyдрости ў ѕлhхъ, и3 не њбрsщеши: чyвство же ў мyдрыхъ ўд0бно. |
|
7
|
7
|
| Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст. | Вс‰ проти6вна (сyть) мyжеви безyмну: nрyжіе же чyвствіz ўстнЁ прем{дры. |
|
8
|
8
|
| Мудрість розумного — знання путі своєї, глупство ж безрозсудних — омана. | Премyдрость ковaрныхъ ўразумёетъ пути6 и4хъ: бyйство же безyмныхъ въ заблуждeніи. |
|
9
|
9
|
| Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних — благовоління. | Д0мове беззак0нныхъ трeбуютъ њчищeніz, д0мове же првdныхъ пріsтни. |
|
10
|
10
|
| Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втрутиться чужий. | Сeрдце мyжа чyвственно печaль души2 є3гw2: є3гдa же весели1тсz, не примэшaетсz досаждeнію. |
|
11
|
11
|
| Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне. | Д0мове нечести1выхъ и3счeзнутъ, селє1ніz же прaвw творsщихъ пребyдутъ. |
|
12
|
12
|
| Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх — дорога до смерти. | Е$сть пyть, и4же мни1тсz человёкwмъ прaвъ бhти, послBднzz же є3гw2 прих0дzтъ во дно2 ѓда. |
|
13
|
13
|
| І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль. | Ко весeліємъ не примэшавaетсz печaль: послBднzz же рaдости въ плaчь прих0дzтъ. |
|
14
|
14
|
| Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра — від своїх. | Путjй свои1хъ насhтитсz дерзосeрдый, t размышлeній же свои1хъ мyжъ блaгъ. |
|
15
|
15
|
| Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх. | Неѕл0бивый вёру є4млетъ всsкому словеси2, ковaрный же прих0дитъ въ раскazніе. |
|
16
|
16
|
| Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений. | Премyдръ ўбоsвсz ўклони1тсz t ѕлA, безyмный же на себE надёzвсz смэшавaетсz со беззак0ннымъ. |
|
17
|
17
|
| Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна. | Nстроsростный без8 совёта твори1тъ, мyжъ же мyдрый мнHгаz терпи1тъ. |
|
18
|
18
|
| Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням. | Раздэлsютъ безyмніи ѕл0бу, ковaрніи же ўдержaтъ чyвство. |
|
19
|
19
|
| Схиляться злі перед добрими і нечестиві — біля воріт праведника. | Поп0лзнутсz ѕлjи пред8 бlги1ми, и3 нечести1віи послyжатъ пред8 двeрьми првdныхъ. |
|
20
|
20
|
| Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів. | Дрyзіе возненави1дzтъ другHвъ ўб0гихъ: дрyзіе же богaтыхъ мн0зи. |
|
21
|
21
|
| Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний. | Безчeстzй ўбHгіz согрэшaетъ, ми1луzй же ни1щыz бlжeнъ. |
|
22
|
22
|
| Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих. | Заблуждaющіи (непрaвєдницы) дёлаютъ ѕл†z, млcть же и3 и4стину дёлаютъ бlгjи. Не вёдzтъ млcти и3 вёры дёлателіе ѕлhхъ: ми1лwстыни же и3 вBры ў дёлателей бlги1хъ. |
|
23
|
23
|
| Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток. | Во всsцэмъ пекyщемсz є4сть и3з8oби1ліе: любослaстный же и3 безпечaльный въ скyдости бyдетъ. |
|
24
|
24
|
| Вінець мудрих — багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є. | Вэнeцъ премyдрыхъ богaтство и4хъ, житіe же безyмныхъ ѕло2. |
|
25
|
25
|
| Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди. | И#збaвитъ t ѕлhхъ дyшу свидётель вёренъ, разжизaетъ же лжи6ваz лeстный. |
|
26
|
26
|
| У страху перед Господом — надія тверда, і синам Своїм Він притулок. | Во стрaсэ гDни ўповaніе крёпости, чaдwмъ же свои6мъ њстaвитъ ўтверждeніе (ми1ра). |
|
27
|
27
|
| Страх Господній — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти. | Стрaхъ гDень и3ст0чникъ жи1зни, твори1тъ же ўкланsтисz t сёти смeртныz. |
|
28
|
28
|
| У численності народу — велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві. | Во мн0зэ kзhцэ слaва царю2: во њскудёніи же лю1дстэ сокрушeніе си1льному. |
|
29
|
29
|
| У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту. | Долготерпэли1въ мyжъ мн0гъ въ рaзумэ, малодyшный же крёпкw безyменъ. |
|
30
|
30
|
| Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість — гниль для кісток. | Кр0ткій мyжъ сeрдцу врaчь: м0ль же костeмъ сeрдце чyвственно. |
|
31
|
31
|
| Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному. | Њклеветazй ўб0гаго раздражaетъ сотв0ршаго и5, почитazй же є3го2 ми1луетъ ни1щаго. |
|
32
|
32
|
| За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію. | Во ѕл0бэ своeй tри1нетсz нечести1вый: надёzйжесz на гDа свои1мъ препод0біемъ прaведенъ. |
|
33
|
33
|
| Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе. | Въ сeрдцы блaзэ мyжа почjетъ премyдрость, въ сeрдцы же безyмныхъ не познавaетсz. |
|
34
|
34
|
| Праведність підносить народ, а беззаконня — нечестя народів. | Прaвда возвышaетъ kзhкъ: ўмалsютъ же племенA грэси2. |
|
35
|
35
|
| Благовоління царя — до раба розумного, а гнів його — проти того, хто ганьбить його. | Пріsтенъ царeви слугA разyмный, свои1мъ же благоwбращeніемъ teмлетъ безчeстіе. |
|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
| [Гнів губить і розумних.] Лагідна відповідь відвертає гнів, а образливе слово збуджує лють. | Гнёвъ губи1тъ и3 раз{мныz: tвётъ же смирeнъ tвращaетъ ћрость, ґ сл0во жeстоко возвизaетъ гнёвы. |
|
2
|
2
|
| Язик мудрих сповіщає добрі знання, а вуста нерозумних вивергають дурість. | Љзhкъ мyдрыхъ дHбраz свёсть: ўстa же безyмныхъ возвэщaютъ ѕл†z. |
|
3
|
3
|
| На всякому місці очі Господні: вони бачать злих і добрих. | На всsцэмъ мёстэ џчи гDни сматрsютъ ѕлы6z же и3 благ‡z. |
|
4
|
4
|
| Лагідний язик — древо життя, але неприборканий — печаль духу. | И#сцэлeніе љзhка дрeво жи1зни: хранsй же є3го2 и3сп0лнитсz дyха. |
|
5
|
5
|
| Нерозумний нехтує наставляння батька свого; а хто прислуховується до викривань, той розважливий. [У багатстві правди велика сила, а нечестиві викоріняться з землі.] | Безyмный ругaетсz наказaнію џтчу: хранsй же зaпwвэди хитрёйшій. Во мн0зэ прaвдэ крёпость мн0га: нечести1віи же t земли2 и3скоренsтсz. |
|
6
|
6
|
| У домі праведника — достаток скарбів, а у прибутку нечестивого — безладдя. | Въ домёхъ првdныхъ крёпость мн0га: плодh же нечести1выхъ погибaютъ. |
|
7
|
7
|
| Вуста мудрих поширюють знання, а серце нерозумних не так. | ЎстнЁ мyдрыхъ свzзyютсz чyвствомъ, сердцa же безyмныхъ не твє1рда. |
|
8
|
8
|
| Жертва нечестивих — мерзота перед Господом, а молитва праведних благоугодна Йому. | Жє1ртвы нечести1выхъ мeрзость гDеви, њбёты же правоходsщихъ пріsтни є3мY. |
|
9
|
9
|
| Мерзота перед Господом — путь нечестивого, а того, хто йде шляхом правди, Він любить. | Мeрзость гDеви путіE нечести1выхъ: гонsщыz же прaвду лю1битъ. |
|
10
|
10
|
| Зле покарання — тому, хто ухиляється від путі, і той, хто ненавидить викриття, загине. | Наказaніе неѕл0бивагw познавaетсz t мимоходsщихъ: ненави1дzщіи же њбличє1ніz скончавaютсz срaмнw. |
|
11
|
11
|
| Пекло й Аваддон відкриті перед Господом, тим більше серця синів людських. | Ѓдъ и3 пaгуба ћвна пред8 гDемъ, кaкw не и3 сердцA человёкwвъ; |
|
12
|
12
|
| Не любить розпусний тих, хто викриває його, і до мудрих не піде. | Не возлю1битъ ненакaзанный њбличaющихъ є3го2, съ мyдрыми же не побесёдуетъ. |
|
13
|
13
|
| Веселе серце робить лице веселим, а при сердечній печалі дух занепадає. | Сeрдцу веселsщусz, лицE цвэтeтъ: въ печaлехъ же сyщу, сётуетъ. |
|
14
|
14
|
| Серце розумного шукає знання, вуста ж дурних споживають глупство. | Сeрдце прaвое и4щетъ чyвства: ўстa же ненакaзанныхъ ўразумёютъ ѕл†z. |
|
15
|
15
|
| Усі дні нещасного сумні; а в кого серце веселе, у того завжди бенкет. | На всsко врeмz џчи ѕлhхъ пріeмлютъ ѕл†z: д0бріи же безм0лвствуютъ пrнw. |
|
16
|
16
|
| Краще небагато зі страхом Господнім, ніж великий скарб, і при ньому тривога. | Лyчше части1ца мaлаz со стрaхомъ гDнимъ, нeжели сокрHвища вє1ліz без8 боsзни. |
|
17
|
17
|
| Краще блюдо зелені, і при ньому любов, ніж відгодований бик, і при ньому ненависть. | Лyчше ўчреждeніе t ѕeлій съ люб0вію и3 благодaтію, нeжели представлeніе телцє1въ со вражд0ю. |
|
18
|
18
|
| Запальна людина збуджує розбрат, а терпляча утишує незгоду. | Мyжъ ћрый ўстроsетъ бр†ни, долготерпэли1вый же и3 бyдущую ўкрощaетъ. Терпэли1вый мyжъ ўгаси1тъ суды2, нечести1вый же воздвизaетъ пaче. |
|
19
|
19
|
| Шлях лінивого — як терновий пліт, а путь праведних — гладенька. | ПутіE прaздныхъ п0стлани тeрніемъ, мyжественныхъ же ўглaждени. |
|
20
|
20
|
| Мудрий син радує батька, а нерозумна людина зневажає матір свою. | Сhнъ премyдръ весели1тъ nтцA, сhнъ же безyменъ раздражaетъ мaтерь свою2. |
|
21
|
21
|
| Глупота — радість для недоумкуватого, а людина розумна йде прямою дорогою. | Несмhсленнагw стєзи2 ск{дны ўмA: мyжъ же разyменъ и3справлsz х0дитъ. |
|
22
|
22
|
| Без ради розпочаті діла зруйнуються, а з великою кількістю радників вони відбудуться. | Tлагaютъ помышлє1ніz не чтyщіи с0нмищъ: въ сердцaхъ же совётныхъ пребывaетъ совётъ. |
|
23
|
23
|
| Радість людині у відповіді вуст її, і як добре слово вчасне! | Не послyшаетъ ѕлhй є3гw2, нижE речeтъ полeзно что2 и3 добро2 џбщему. |
|
24
|
24
|
| Путь життя мудрого вгору, щоб ухилитися від пекла внизу. | ПутіE животA помышлє1ніz разyмнагw, да ўклони1всz t ѓда спасeтсz. |
|
25
|
25
|
| Дім гордовитих розорить Господь, а межу вдови укріпить. | Д0мы досади1телей разорsетъ гDь, ўтверди1 же предёлъ вдови1цы. |
|
26
|
26
|
| Мерзота перед Господом — думки злих, слова ж непорочних угодні Йому. | Мeрзость гDеви п0мыслъ непрaведный, чи1стыхъ же глаг0лы чє1стны. |
|
27
|
27
|
| Корисливий розладнає дім свій, а той, хто ненавидить подарунки, буде жити. | Губи1тъ себE мздои1мецъ, ненави1дzй же дарHвъ пріsтіz спасeтсz: ми1лостынzми и3 вёрами њчищaютсz грэси2, стрaхомъ же гDнимъ ўклонsетсz всsкъ t ѕлA. |
|
28
|
28
|
| Серце праведного обмірковує відповідь, а вуста нечестивих вивергають зло. [Приємні перед Господом путі праведних; через них і вороги стають друзями.] | СердцA првdныхъ поучaютсz вёрэ, ўстa же нечести1выхъ tвэщaютъ ѕл†z: пріsтни пред8 гDемъ путіE мужeй првdныхъ, и4миже и3 врази2 дрyзіе бывaютъ. |
|
29
|
29
|
| Далекий Господь від нечестивих, а молитву праведників чує. | Далeче tстои1тъ бGъ t нечести1выхъ, моли1твы же првdныхъ послyшаетъ: лyчше мaлое пріsтіе со прaвдою, нeжели мнHга жи6та съ непрaвдою: сeрдце мyжа да мhслитъ првdнаz, да t бGа и3спрaвzтсz стwпы2 є3гw2. |
|
30
|
30
|
| Світлий погляд радує серце, добра звістка зміцнює кістки. | Ви1дzщее џко дHбраz весели1тъ сeрдце, слaва же благaz ўтучнsетъ кHсти. |
|
31
|
31
|
| Вухо, уважне до вчення життя, перебуває між мудрими. | Слyшаzй њбличeній животA посредЁ премyдрыхъ водвори1тсz. |
|
32
|
32
|
| Хто відкидає наставляння, той не дбає про свою душу; а хто слухає викривання, той набуває розуму. | И$же tметaетъ наказaніе, ненави1дитъ себE: соблюдazй же њбличє1ніz лю1битъ свою2 дyшу. |
|
33
|
33
|
| Страх Господній навчає мудрости, і славі передує смирення. | Стрaхъ гDень наказaніе и3 премyдрость, и3 начaло слaвы tвэщaетъ є4й (,*пред8и1детъ же смирє1ннымъ слaва). |
|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
| Людині належать припущення серця, але від Господа відповідь язика. | Человёку предложeніе сeрдца: и3 t гDа tвётъ љзhка. |
|
2
|
2
|
| Усі путі людини чисті в її очах, але Господь зважує душі. | Вс‰ дэлA смирeннагw kвлє1нна пред8 бGомъ, и3 ўкрэплszй дyхи гDь. |
|
3
|
3
|
| Віддай Господу справи твої, і наміри твої звершаться. | Прибли1жи ко гDу дэлA тво‰, и3 ўтвердsтсz помышлє1ніz тво‰. |
|
4
|
4
|
| Усе зробив Господь заради Себе; і навіть нечестивого тримає на день біди. | Вс‰ содёла гDь себє2 рaди: нечести1віи же въ дeнь ѕ0лъ поги1бнутъ. |
|
5
|
5
|
| Мерзота перед Господом усякий гордовитий серцем; можна ручитися, що він не залишиться непокараним. [Початок доброго шляху — чинити правду; це угодніше перед Богом, ніж приносити жертви. Хто шукає Господа, знайде знання з правдою; істинно ті, що шукають Його, знайдуть мир.] | Нечи1стъ пред8 бGомъ всsкъ высокосeрдый: въ рyку же рyцэ влагazй непрaведнw не њбезвини1тсz. |
|
6
|
6
|
| Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить від зла. | Начaло пути2 блaга, є4же твори1ти првdнаz, прі‰тна же пред8 бGомъ пaче, нeжели жрeти жє1ртвы. |
|
7
|
7
|
| Коли Господу вгодні путі людини, Він і ворогів її примиряє з нею. | И#щaй гDа њбрsщетъ рaзумъ со прaвдою: |
|
8
|
8
|
| Краще небагато з правдою, ніж безліч прибутків з неправдою. | прaвэ же и4щущіи є3го2 њбрsщутъ ми1ръ. |
|
9
|
9
|
| Серце людини обмірковує свій шлях, але Господь керує ходом її. | Вс‰ дэлA гDнz со прaвдою: храни1тсz же нечести1вый на дeнь ѕ0лъ. |
|
10
|
10
|
| У вустах царя — слово натхненне; вуста його не повинні погрішати на суді. | Прbр0чество во ўстнёхъ царeвыхъ, въ суди1щи же не погрэшaтъ ўстA є3гw2. |
|
11
|
11
|
| Правильні терези і вагові чаші — від Господа; від Нього ж усі гирі в торбі. | Превёса мёрила прaвда ў гDа: дэлa же є3гw2 мBрила првdнаz. |
|
12
|
12
|
| Мерзота для царів — діло беззаконне, тому що правдою утверджується престіл. | Мeрзость царeви творsй ѕл†z: со прaвдою бо ўготовлsетсz прест0лъ начaлства. |
|
13
|
13
|
| Приємні царю вуста правдиві, і того, хто говорить істину, він любить. | Прі‰тны царю2 ўстнЁ првdны, словесa же пр†ваz лю1битъ гDь. |
|
14
|
14
|
| Царський гнів — вісник смерти; але мудра людина умилостивить його. | Ћрость царeва вёстникъ смeрти: мyжъ же премyдръ ўтоли1тъ є3го2. |
|
15
|
15
|
| У світлому погляді царя — життя, і благовоління його — як хмара з пізнім дощем. | Во свётэ жи1зни сhнъ царeвъ: пріsтніи же є3мY ћкw w4блакъ п0зденъ. |
|
16
|
16
|
| Придбання мудрости набагато краще за золото, і придбання розуму переважніше за добірне срібло. | Ўгнэждє1ніz премyдрости и3збрaннэе злaта: вселє1ніz же рaзума дражaйши сребрA. |
|
17
|
17
|
| Путь праведних — відхилення від зла: той береже душу свою, хто зберігає путь свою. | ПутіE жи1зни ўкланsютсz t ѕлhхъ: долготa же житіS путіE првdни. Пріeмлzй наказaніе во бlги1хъ бyдетъ, хранsй же њбличє1ніz ўмудри1тсz. И$же храни1тъ сво‰ пути6, соблюдaетъ свою2 дyшу: любsй же жив0тъ св0й щади1тъ сво‰ ўстA. |
|
18
|
18
|
| Погибелі передує гордість, і падінню — пихатість. | Прeжде сокрушeніz предварsетъ досаждeніе, прeжде же падeніz ѕлопомышлeніе. |
|
19
|
19
|
| Краще смирятися духом з лагідними, ніж розділяти здобич з гордими. | Лyчше кроткодyшенъ со смирeніемъ, нeжели и4же раздэлsетъ коры6сти съ досади1тельми. |
|
20
|
20
|
| Хто веде справу розумно, той знайде благо, і хто надіється на Господа, той блаженний. | Разyмный въ вeщехъ њбрэтaтель бlги1хъ, надёzйсz же на гDа бlжeнъ. |
|
21
|
21
|
| Мудрий серцем назветься благорозумним, і солодкі слова додасть до навчання. | Прем{дрыz и3 раз{мныz ѕлhми нари1чутъ, слaдціи же въ словеси2 мн0жае ўслhшани бyдутъ. |
|
22
|
22
|
| Розум для тих, хто має його, — джерело життя, а вченість нерозумних — глупота. | И#ст0чникъ жив0тенъ рaзумъ стzжaвшымъ, наказaніе же безyмныхъ ѕло2. |
|
23
|
23
|
| Серце мудрого робить язик його мудрим і примножує знання у вустах його. | Сeрдце премyдрагw ўразумёетъ ±же t свои1хъ є3мY ќстъ, во ўстнaхъ же н0ситъ рaзумъ. |
|
24
|
24
|
| Приємна мова — стільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток. | С0тове мед0вніи словесA дHбраz, слaдость же и4хъ и3сцэлeніе души2. |
|
25
|
25
|
| Є путі, які здаються людині прямими, але кінець їх шлях до смерті. | Сyть путіE мнsщіисz прaви бhти мyжу, nбaче послBднzz и4хъ зрsтъ во дно2 ѓдово. |
|
26
|
26
|
| Трудящий трудиться для себе, тому що змушує його до того рот його. | Мyжъ въ трудёхъ труждaетсz себЁ и3 и3знуждaетъ поги1бель свою2: стропти1вый во свои1хъ ўстaхъ н0ситъ поги1бель. |
|
27
|
27
|
| Чоловік лукавий замишляє зло, і на вустах його ніби вогонь палючий. | Мyжъ безyменъ копaетъ себЁ ѕл†z и3 во ўстнaхъ свои1хъ сокр0вищствуетъ џгнь. |
|
28
|
28
|
| Чоловік підступний сіє розбрат, і навушник розлучає друзів. | Мyжъ стропти1вый разсылaетъ ѕл†z, и3 свэти1лникъ льсти2 вжигaетъ ѕлы6мъ, и3 разлучaетъ дрyги. |
|
29
|
29
|
| Людина неблагонамірена розбещує ближнього свого і веде його на путь недобру; | Мyжъ законопрестyпенъ прельщaетъ дрyги и3 tв0дитъ и5хъ въ пути6 не бл†ги. |
|
30
|
30
|
| прищулює очі свої, щоб придумати підступи; закушуючи собі губи, чинить лиходійство; [він — піч злоби]. | Ўтверждazй џчи свои2 мhслитъ развращє1ннаz, грызhй же ўстнЁ свои2 њпредэлsетъ вс‰ ѕл†z: сeй пeщь є4сть ѕл0бы. |
|
31
|
31
|
| Вінець слави — сивина, яка знаходиться на шляху правди. | Вэнeцъ хвалы2 стaрость, на путeхъ же прaвды њбрэтaетсz. |
|
32
|
32
|
| Довготерпеливий краще за хороброго, і той, хто володіє собою, краще за завойовника міста. | Лyчше мyжъ долготерпэли1въ пaче крёпкагw, (*и3 мyжъ рaзумъ и3мёzй пaче земледёлца вели1кагw:) ўдержавazй же гнёвъ пaче взeмлющагw грaдъ. |
|
33
|
33
|
| У полу кидається жереб, але всі рішення його — від Господа. | Въ нBдра вх0дzтъ вс‰ непрaвєднымъ: t гDа же вс‰ првdнаz. |
|
Глава 17
|
Главa з7i
|
|
1
|
1
|
| Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом. | Лyчше ўкрyхъ хлёба со слaстію въ ми1рэ, нeжели д0мъ и3сп0лненъ мн0гихъ благи1хъ и3 непрaведныхъ жeртвъ со брaнію. |
|
2
|
2
|
| Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину. | Рaбъ смhсленъ њбладaетъ влады6ки безyмными, въ брaтіихъ же раздэли1тъ (и3мёніе) на ч†сти. |
|
3
|
3
|
| Плавильня — для срібла, і горно — для золота, а серця випробовує Господь. | Ћкоже и3скушaетсz въ пещи2 сребро2 и3 злaто, тaкw и3збр†ннаz сердцA ў гDа. |
|
4
|
4
|
| Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомовець слухається язика пагубного. | Ѕлhй послyшаетъ љзhка законопрестyпныхъ, првdный же не внимaетъ ўстнaмъ лжи6вымъ. |
|
5
|
5
|
| Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде]. | Ругaйсz ўб0гому раздражaетъ сотв0ршаго є3го2, рaдуzйсz же њ погибaющемъ не њбезвини1тсz: ми1луzй же поми1лованъ бyдетъ. |
|
6
|
6
|
| Вінець старих — сини синів, і слава дітей — батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного — ні гроша.] | Вэнeцъ стaрыхъ ч†да ч†дъ: похвалa же чaдомъ nтцы2 и4хъ. Вёрному вeсь мjръ богaтство, невёрному же нижE пёнzзь. |
|
7
|
7
|
| Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному — вуста неправдиві. | Неприли6чны сyть безyмному ўстнЁ вBрны, нижE првdному ўстнЁ лжи6вы. |
|
8
|
8
|
| Подарунок — дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх. | МздA благодaтей наказaніе ўпотреблsющымъ: и3 ѓможе ѓще њбрати1тсz, ўспёетъ. |
|
9
|
9
|
| Хто прикриває провину, той шукає любови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга. | И$же таи1тъ њби6ды, и4щетъ любвE: ґ и4же ненави1дитъ скрывaти, разлучaетъ дрyги и3 дом†шніz. |
|
10
|
10
|
| На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів. | Сокрушaетъ прещeніе сeрдце мyдрагw: безyмный же біeмь не чyвствуетъ (рaнъ). |
|
11
|
11
|
| Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього. | ПрекослHвіz воздви1жетъ всsкъ ѕлhй: гDь же ѓгGла неми1лостива п0слетъ нaнь. |
|
12
|
12
|
| Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою. | Впадeтъ попечeніе мyжу смhсленну: безyмніи же размышлsютъ ѕл†z. |
|
13
|
13
|
| Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло. | И$же воздаeтъ ѕл†z за бlг†z, не подви1гнутсz ѕл†z и3з8 д0му є3гw2. |
|
14
|
14
|
| Початок сварки — як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона. | Влaсть даeтъ словесє1мъ начaло прaвды: предводи1телствуетъ же скyдости прS и3 брaнь. |
|
15
|
15
|
| Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного — обоє мерзота перед Господом. | И$же сyдитъ првdнаго непрaведнымъ, непрaведнаго же првdнымъ, нечи1стъ и3 мeрзокъ ў гDа. |
|
16
|
16
|
| До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в біди.] | Вскyю бsше и3мёніе безyмному; стzжaти бо премyдрости безсeрдый не м0жетъ. И$же выс0къ твори1тъ св0й д0мъ, и4щетъ сокрушeніz: њстроптэвazй же ўчи1тисz впадeтъ во ѕл†z. |
|
17
|
17
|
| Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя. | На всsко врeмz дрyгъ да бyдетъ тебЁ, брaтіz же въ нyждахъ полeзни да бyдутъ: сегH бо рaди раждaютсz. |
|
18
|
18
|
| Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого. | Мyжъ безyменъ плeщетъ и3 рaдуетсz себЁ, ћкоже поручazйсz и3спорyчитъ дрyга своего2, на свои1хъ же ўстнaхъ џгнь сокр0вищствуетъ. |
|
19
|
19
|
| Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння. | Грэхолю1бецъ рaдуетсz свaрwмъ, ґ жестокосeрдый не ўсрsщетъ благи1хъ. |
|
20
|
20
|
| Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду. | Мyжъ ўдобопрел0жный љзhкомъ впадeтъ во ѕл†z: сeрдце же безyмнагw болёзнь стzжaвшему є5. |
|
21
|
21
|
| Породив хто дурня, — собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє. | Не весели1тсz nтeцъ њ сhнэ ненакaзаннэмъ: сhнъ же мyдръ весели1тъ мaтерь свою2. |
|
22
|
22
|
| Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки. | Сeрдце веселsщесz бlгоимётисz твори1тъ: мyжу же печaльну засhшутъ кHсти. |
|
23
|
23
|
| Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя. | Пріeмлющему дaры непрaведнw въ нBдра не пред8успэвaютъ путіE: нечести1вый же ўкланsетъ пути6 прaвды. |
|
24
|
24
|
| Мудрість — перед лицем розумного, а очі дурня — на краю землі. | ЛицE разyмно мyжа премyдра, џчи же безyмнагw на концёхъ земли2. |
|
25
|
25
|
| Нерозумний син — досада батькові своєму і засмучення для матері своєї. | Гнёвъ nтцY сhнъ безyменъ, и3 болёзнь р0ждшей є3го2. |
|
26
|
26
|
| Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду. | Тщєты2 твори1ти мyжу првdну не добро2, нижE препод0бно навётовати властeмъ прaвєднымъ. |
|
27
|
27
|
| Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний. | И$же щади1тъ глаг0лъ произнести2 жeстокъ, разyменъ: долготерпэли1вый же мyжъ премyдръ, лyчше и4щущагw наyки. |
|
28
|
28
|
| І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої — розсудливим. | Несмhсленному вопроси1вшу њ мyдрости, мyдрость вмэни1тсz: нёма же кто2 себE твори1тъ, возмни1тсz разyменъ бhти. |
|
Глава 18
|
Главa }i
|
|
1
|
1
|
| Примхи шукає норовистий, повстає проти всього розумного. | Вины6 и4щетъ мyжъ хотS tлучи1тисz t другHвъ, на всsко же врeмz поноси1мь бyдетъ. |
|
2
|
2
|
| Дурень не любить знання, а тільки б виявити свій розум. | Не трeбуетъ премyдрости мyжъ скудоyменъ, занE пaче в0дитсz безyміемъ. |
|
3
|
3
|
| З приходом нечестивого приходить і презирство, а з неславою — ганьба. | Е#гдA пріи1детъ нечести1вый во глубинY ѕHлъ, неради1тъ: нах0дитъ же є3мY безчeстіе и3 поношeніе. |
|
4
|
4
|
| Слова вуст людських — глибокі води; джерело мудрости — струменевий потік. | ВодA глубокA сл0во въ сeрдцы мyжа, рэкa же и3зскaчущи и3 и3ст0чникъ жи1зни. |
|
5
|
5
|
| Недобре бути небезстороннім до нечестивого, щоб звергнути праведного на суді. | Чуди1тисz лицY нечести1вагw не добро2, нижE препод0бно ўкланsти првdное на судЁ. |
|
6
|
6
|
| Вуста нерозумного йдуть на сварку, і слова його викликають побиття. | ЎстнЁ безyмнагw прив0дzтъ є3го2 на ѕло2, ўстa же є3гw2 дeрзwстнаz призывaютъ смeрть. |
|
7
|
7
|
| Язик нерозумного — загибель для нього, і вуста його — сітка для душі його. | ЎстA безyмнагw сокрушeніе є3мY, ўстнё же є3гw2 сёть души2 є3гw2. |
|
8
|
8
|
| [Лінивого долає страх, а душі жоноподібні будуть голодувати.] | Лэни6выz низлагaетъ стрaхъ: дyши же мужeй женaмъ под0бныхъ взaлчутъ. |
|
9
|
9
|
| Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби. | Не и3сцэлszй себE во свои1хъ дёлэхъ брaтъ є4сть погублsющему себE самaго. |
|
10
|
10
|
| Недбайливий у роботі своїй — брат марнотратцю. | И#з8 вели1чества крёпости и4мz гDне, къ немyже притекaюще првdницы возн0сzтсz. |
|
11
|
11
|
| Ім’я Господа — міцна вежа: втікає до неї праведник — і у безпеці. | И#мёніе богaту мyжу грaдъ твeрдъ, слaва же є3гw2 вельми2 присэнsетъ. |
|
12
|
12
|
| Майно багатого — міцне місто його, і як висока огорожа в його уяві. | Прeжде сокрушeніz возн0ситсz сeрдце мyжу и3 прeжде слaвы смирsетсz. |
|
13
|
13
|
| Перед падінням підноситься серце людини, а смирення передує славі. | И$же tвэщaетъ сл0во прeжде слhшаніz, безyміе є3мY є4сть и3 поношeніе. |
|
14
|
14
|
| Хто дає відповідь не вислухавши, той нерозумний, і сором йому. | Гнёвъ мyжа ўкрощaетъ рaбъ разyмный: малодyшна же человёка кто2 стерпи1тъ; |
|
15
|
15
|
| Дух людини переносить її немочі; а вражений дух — хто може підкріпити його? | Сeрдце разyмнагw стsжетъ чyвствіе, ўшесa же мyдрыхъ и4щутъ смhсла. |
|
16
|
16
|
| Серце розумного здобуває знання, і вухо мудрих шукає знання. | Даsніе человёка распространsетъ є3го2 и3 съ си1льными посаждaетъ є3го2. |
|
17
|
17
|
| Подарунок у людини дає їй простір і до вельмож доведе її. | Првdный себє2 самaгw њглаг0лникъ во первосл0віи: є3гдa же приложи1тъ супостaтъ, њбличaетсz. |
|
18
|
18
|
| Перший у позові своєму правий, але приходить суперник його і досліджує її. | ПрекослHвіz ўтолsетъ молчали1вый и3 во властeхъ њпредэлsетъ. |
|
19
|
19
|
| Жереб припиняє суперечки і вирішує між сильними. | Брaтъ t брaта помогaемь, ћкw грaдъ твeрдъ и3 выс0къ, ўкрэплsетсz же ћкоже њсновaное цaрство. |
|
20
|
20
|
| Брат, який озлобився, неприступніший за міцне місто, і сварки подібні до запорів замку. | T плодHвъ ќстъ мyжъ насыщaетъ чрeво своE, и3 t плодHвъ ўстeнъ свои1хъ насhтитсz. |
|
21
|
21
|
| Від плоду вуст людини наповнюється утроба її; плодами вуст своїх вона насичується. | Смeрть и3 жив0тъ въ руцЁ љзhка: ўдержавaющіи же є3го2 снэдsтъ плоды2 є3гw2. |
|
22
|
22
|
| Смерть і життя — у владі язика, і ті, що люблять його, споживуть від плодів його. | И$же њбрёте женY добрY, њбрёте благодaть, пріsлъ же є4сть t гDа тишинY. |
|
23
|
23
|
| Хто знайшов [добру] дружину, той знайшов благо й одержав благодать від Господа. [Хто виганяє добру дружину, той виганяє щастя, а хто утримує перелюбницю — божевільний і нечестивий.] | И$же и3згонsетъ женY д0брую, и3згонsетъ благ†z: держaй же прелюбодёйцу безyменъ и3 нечести1въ. |
|
24
|
24
|
| З благанням говорить убогий, а багатий відповідає грубо. | Съ молє1ніи глаг0летъ ўб0гій, богaтый же tвэщaетъ жeстокw. |
|
25
|
25
|
| Хто хоче мати друзів, той і сам повинен бути дружнім; і буває друг, більш прив’язаний, ніж брат. | Мyжъ люб0венъ къ дрyжбэ, и3 є4сть дрyгъ прилэпи1выйсz пaче брaта. |
|
Глава 19
|
Главa f7i
|
|
1
|
1
|
| Краще бідний, який ходить у своїй непорочності, ніж [багатий] із неправдивими вустами, і притім нерозумний. | Лyчше є4сть ўб0гъ ходsй въ простотЁ своeй, нeже богaтый стропти1въ ўстны6 свои1ми и3 несмhсленъ. |
|
2
|
2
|
| Недобре душі без знання, і хто поспішний ногами, той оступиться. | И#дёже нёсть ўчeніz души2, нёсть добро2, и3 и4же ск0ръ є4сть ногaма, п0ткнетсz. |
|
3
|
3
|
| Глупота людини спотворює путь її, а серце її обурюється на Господа. | Неразyміе мyжа погублsетъ пути6 є3гw2, и3 бGа вин0вна твори1тъ въ сeрдцы своeмъ. |
|
4
|
4
|
| Багатство додає багато друзів, а бідного залишає і друг його. | Богaтство прилагaетъ дрyги мнHги: ни1щій же и3 t сyщагw дрyга њставлsемь бывaетъ. |
|
5
|
5
|
| Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, не врятується. | Свидётель лжи1въ без8 мyки не бyдетъ: њклеветazй же непрaведнw не ўбэжи1тъ є3S. |
|
6
|
6
|
| Багато хто запобігає перед знатними, і всякий — друг людині, яка дає подарунки. | Мн0зи ўгождaютъ ли1цамъ ц†рскимъ: всsкъ же ѕ0лъ бывaетъ въ поношeніе мyжеви. |
|
7
|
7
|
| Бідного ненавидять усі брати його, тим більше друзі його віддаляються від нього: женеться за ними, щоб поговорити, але і цього немає. | Всsкъ, и4же ўб0гаго брaта ненави1дитъ, и3 t содрyжества далeче бyдетъ. Мhсль благaz вёдzщымъ ю5 приближaетсz, мyжъ же мyдръ њбрsщетъ ю5. Мн0гw творsй ѕлA совершaетъ ѕл0бу, ґ и4же раздражaетъ словесы2, не спасeтсz. |
|
8
|
8
|
| Хто здобуває розум, той любить душу свою; хто спостерігає розважливість, той знаходить благо. | Стzжaвый мyдрость лю1битъ себE, ґ и4же сохранsетъ рaзумъ, њбрsщетъ благ†z. |
|
9
|
9
|
| Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, загине. | Свидётель лжи1вый не без8 мyки бyдетъ, ґ и4же разжизaетъ ѕл0бу, поги1бнетъ t неS. |
|
10
|
10
|
| Непристойна нерозумному пишність, тим більше рабові панування над князями. | Не п0льзуетъ безyмному слaдость, и3 ѓще рaбъ нaчнетъ съ досаждeніемъ њбладaти. |
|
11
|
11
|
| Розсудливість робить людину повільною на гнів, і слава для неї — бути поблажливою до провин. | Ми1лостивъ мyжъ долготерпи1тъ, похвалa же є3гw2 превосх0дитъ законопрестyпныхъ. |
|
12
|
12
|
| Гнів царя — як ревіння лева, а благовоління його — як роса на траву. | Царeво прещeніе под0бно рыкaнію льв0ву, и3 ћкоже росA ѕлaку, тaкw ти1хость є3гw2. |
|
13
|
13
|
| Нерозумний син — руйнування для батька свого, і сварлива дружина — стічна труба. | Стyдъ є4сть nтцY сhнъ безyменъ, и3 нечи6сты њбёты t мзды2 блудни1цы. |
|
14
|
14
|
| Дім і майно — спадщина від батьків, а розумна дружина — від Господа. | Д0мъ и3 и3мёніе раздэлsютъ nтцы2 чaдwмъ: t гDа же сочетавaетсz женA мyжеви. |
|
15
|
15
|
| Лінощі занурюють у сонливість, і недбайлива душа буде терпіти голод. | Стрaхъ содержи1тъ мyжа женонрaвна: душa же прaзднагw взaлчетъ. |
|
16
|
16
|
| Хто зберігає заповідь, той зберігає душу свою, а хто не дбає про путі свої, — загине. | И$же храни1тъ зaпwвэди, соблюдaетъ свою2 дyшу, ґ нерадsй њ свои1хъ путeхъ поги1бнетъ. |
|
17
|
17
|
| Хто благодіє бідному, дає в борг Господу, і Він воздасть йому за благодіяння його. | Ми1луzй ни1ща взаи1мъ даeтъ бGови, по даsнію же є3гw2 воздaстсz є3мY. |
|
18
|
18
|
| Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся криком його. | Наказyй сhна твоего2, тaкw бо бyдетъ благонадeженъ: въ досаждeніе же не взeмлисz душeю твоeю. |
|
19
|
19
|
| Гнівливий нехай терпить покарання, тому що, коли пощадиш його, доведеться тобі ще більше карати його. | Ѕлоyменъ мyжъ мн0гw њтщети1тсz: ѓще же губи1тель є4сть, и3 дyшу свою2 приложи1тъ. |
|
20
|
20
|
| Слухайся поради і приймай викривання, щоб стати тобі згодом мудрим. | Слyшай, сhне, nтцA твоегw2 наказaніz, да мyдръ бyдеши въ послBднzz тво‰. |
|
21
|
21
|
| Багато задумів у серці людини, але відбудеться тільки визначене Господом. | МнHги мы6сли въ сeрдцы мyжа: совётъ же гDень во вёкъ пребывaетъ. |
|
22
|
22
|
| Радість людині — добродійність її, і бідна людина краще, ніж неправдива. | Пл0дъ мyжеви ми1лостынz: лyчше же ни1щь првdный, нeжели богaтъ лжи1въ. |
|
23
|
23
|
| Страх Господній веде до життя, і хто має його, завжди буде задоволений, і зло не осягне його. | Стрaхъ гDень въ жив0тъ мyжеви: ґ безстрaшный водвори1тсz на мёстэхъ, и3дёже не наблюдaетсz рaзумъ. |
|
24
|
24
|
| Лінивий опускає руку свою у чашу, і не хоче донести її до рота свого. | Скрывazй въ нёдрэхъ рyцэ свои2 непрaведнw нижE ко ўстHмъ свои6мъ принесeтъ |. |
|
25
|
25
|
| Якщо ти покараєш кощунника, то і простий зробиться розсудливим; і якщо викриєш розумного, то він зрозуміє наставляння. | Губи1телю р†ны пріeмлющу, безyмный ковaрнэе бyдетъ: ѓще же њбличaеши мyжа разyмна, ўразумёетъ чyвство. |
|
26
|
26
|
| Хто розоряє батька і виганяє матір, — син соромітний і безчесний. | Безчeствуzй nтцA и3 tрэвazй мaтерь свою2 срамотY пріи1метъ и3 поношeніе. |
|
27
|
27
|
| Перестань, сину мій, слухати напоумлення про відхилення від висловів розуму. | Сhнъ њставлszй храни1ти наказaніе џтчее поучи1тсz словесє1мъ ѕлы6мъ. |
|
28
|
28
|
| Лукавий свідок знущається із суду, і вуста беззаконних ковтають неправду. | Выручazй џтрока несмhслена досаждaетъ њправдaнію: ўстa же нечести1выхъ пожрyтъ сyдъ. |
|
29
|
29
|
| Готові суди для кощунників, і побиття — на тіло нерозумних. | Ўготовлsютсz невоздє1ржнымъ р†ны, и3 мучє1ніz под0бнэ нераз{мнымъ. |
|
Глава 20
|
Главa к7
|
|
1
|
1
|
| Вино — глузливе, сикера — буйна; і всякий, хто захоплюється ними, нерозумний. | Неви1нно віно2, ўкори1зненно же піsнство, и3 всsкъ пребывazй въ нeмъ не бyдетъ премyдръ. |
|
2
|
2
|
| Гроза царя — ніби ревіння лева: хто дратує його, той грішить проти самого себе. | Не рaзнствуетъ прещeніе царeво t ћрости льв0вы: раздражazй же є3го2 и3 примэшazйсz є3мY согрэшaетъ въ свою2 дyшу. |
|
3
|
3
|
| Шана для людини — відстати від сварки; а всякий дурень задерикуватий. | Слaва мyжу tвращaтисz t досаждeніz: всsкъ же безyменъ си1ми соплетaетсz. |
|
4
|
4
|
| Лінивець узимку не оре: шукає влітку — і немає нічого. | Поноси1мь лэни1вый не ўсрамлsетсz, тaкожде и3 заeмлzй пшени1цу въ жaтву. |
|
5
|
5
|
| Помисли в серці людини — глибокі води, але людина розумна вичерпує їх. | ВодA глубокA совётъ въ сeрдцы мyжа: мyжъ же премyдръ и3счeрплетъ ю5. |
|
6
|
6
|
| Багато хто хвалить людину за милосердя, але правдиву людину хто знаходить? | Вели1ка вeщь человёкъ, и3 драгaz мyжъ творsй ми1лость: мyжа же вёрна (вели1ко) дёло њбрэсти2. |
|
7
|
7
|
| Праведник ходить у своїй непорочності: блаженні діти його після нього! | И$же без8 пор0ка живeтъ въ прaвдэ, блажє1ны њстaвитъ дёти сво‰. |
|
8
|
8
|
| Цар, який сидить на престолі суду, розганяє очима своїми все зле. | Е#гдA цaрь прaведенъ на прест0лэ сsдетъ, не проти1витсz пред8 nчи1ма є3гw2 ничт0же лукaво. |
|
9
|
9
|
| Хто може сказати: «я очистив моє серце, я чистий від гріха мого?» | Кто2 похвaлитсz чи1сто и3мёти сeрдце; и3ли2 кто2 дeрзнетъ рещи2 чи1ста себE бhти t грэхHвъ; |
|
10
|
10
|
| Неоднакові терези, неоднакова міра, те й інше — мерзота перед Господом. | Вёсъ вели1къ и3 мaлъ, и3 мёра сугyба, нечи6ста пред8 гDемъ nбоS: |
|
11
|
11
|
| Можна узнати навіть отрока за заняттями його, чи чистою і чи правильною буде поведінка його. | и3 творsй | въ начинaніихъ свои1хъ зaпнетсz: ю4нота съ препод0бнымъ, и3 прaвый пyть є3гw2. |
|
12
|
12
|
| Вухо, що чує, й око, що бачить, — і те й інше створив Господь. | Ќхо слhшитъ, и3 џко ви1дитъ: гDнz дэлA nбоS. |
|
13
|
13
|
| Не люби спати, щоб тобі не зубожіти; тримай відкритими очі твої, і будеш досита їсти хліб. | Не люби2 клеветaти, да не вознесeшисz: tвeрзи џчи твои2 и3 насыщaйсz хлёба. |
|
14
|
14
|
| «Погано, погано», говорить покупець, а коли відійде, хвалиться. | Ѕло2, ѕло2, речeтъ стzжавazй, и3 tшeдъ тогдA похвaлитсz. |
|
15
|
15
|
| Є золото і багато перлів, але дорогоцінне начиння — вуста розумні. | Е$сть злaто и3 мн0жество кaменій драги1хъ, сосyдъ чeстенъ ўстнЁ раз{мны. |
|
16
|
16
|
| Візьми одяг його, оскільки він заручився за чужого; і за стороннього візьми від нього заставу. | Возми2 ри1зу є3гw2, ћкw и3спорyчникъ бhсть чуждhz, и3 за чуждyю возми2 зал0гъ t негw2. |
|
17
|
17
|
| Солодкий для людини хліб, придбаний неправдою; але після рот її наповниться жорствою. | Слaдокъ є4сть человёку хлёбъ лжи2, но пот0мъ и3сп0лнzтсz ўстA є3гw2 кaменіz. |
|
18
|
18
|
| Починання одержують твердість через нараду, і після наради веди війну. | Помышлeніе въ совётэ ўгот0витсz, въ правлeніи же твори1тъ брaнь. |
|
19
|
19
|
| Хто ходить переносником, той відкриває таємницю; і хто широко розкриває рот, з тим не спілкуйся. | Tкрывazй тaйну х0дитъ лeстію: и3 прельщaющему ўстнaми свои1ми не примэшaйсz. |
|
20
|
20
|
| Хто лихословить батька свого і свою матір, того світильник згасне серед глибокої темряви. | Ѕлосл0вzщему nтцA и3ли2 мaтерь ўгaснетъ свэти1лникъ, зBницы же nчeсъ є3гw2 ќзрzтъ тмY. |
|
21
|
21
|
| Спадщина, поспішно захоплена спочатку, не благословиться згодом. | Чaсть поспёшна въ начaлэ, въ послёднихъ не благослови1тсz. |
|
22
|
22
|
| Не говори: «я відплачу за зло»; залиш Господу, і Він збереже тебе. | Не рцы2: tмщY врагY: но потерпи2 гDа, да ти2 пом0жетъ. |
|
23
|
23
|
| Мерзота перед Господом — неоднакові гирі, і неправильні терези — не добро. | Мeрзость гDеви сугyбый вёсъ, и3 мёрило лжи1во не добро2 пред8 ни1мъ. |
|
24
|
24
|
| Від Господа спрямовуються кроки людини; людині ж як дізнатися про шлях свій? | T гDа и3справлsютсz стwпы2 мyжу: смeртный же кaкw ўразумёетъ пути6 сво‰; |
|
25
|
25
|
| Сітка для людини — поспішно давати обітницю, і після обітниці обмірковувати. | Сёть мyжеви ск0рw нёчто t свои1хъ њсвzщaти: по њбётэ бо раскazніе бывaетъ. |
|
26
|
26
|
| Мудрий цар розвіє нечестивих і поверне на них колесо. | Вёzтель нечести1выхъ є4сть цaрь мyдръ и3 наложи1тъ на нS к0ло. |
|
27
|
27
|
| Світильник Господній — дух людини, який випробовує всі глибини серця. | Свётъ гDень дыхaніе человёкwмъ, и4же и3спытaетъ т†йнаz ўтр0бы. |
|
28
|
28
|
| Милість і істина охороняють царя, і милістю він підтримує престіл свій. | Ми1лостынz и3 и4стина сохранeніе царю2, и3 њб8и1дутъ прест0лъ є3гw2 въ прaвдэ. |
|
29
|
29
|
| Слава юнаків — сила їх, а прикраса старих — сивина. | Лёпота (є4сть) ю4нымъ премyдрость: слaва же ст†рымъ сэди6ны. |
|
30
|
30
|
| Рани від побиття — лікування проти зла, й удари, що проникають у нутрощі утроби. | Р†ны и3 сокрушє1ніz срэтaютъ ѕлhхъ, ћзвы же въ сокр0вищихъ чрeва. |
|
Глава 21
|
Главa к7а
|
|
1
|
1
|
| Серце царя — у руці Господа, як потоки вод: куди захоче, туди Він направляє його. | Ћкоже ўстремлeніе воды2, тaкw сeрдце царeво въ руцЁ б9іей: ѓможе ѓще восх0щетъ њбрати1ти, тaмw ўклони1тъ є5. |
|
2
|
2
|
| Усякий шлях людини прямий в очах її; але Господь зважує серця. | Всsкъ мyжъ kвлsетсz себЁ прaведенъ: ўправлsетъ же сердцA гDь. |
|
3
|
3
|
| Дотримання правди і правосуддя більш угодне Господу, ніж жертва. | Твори1ти првdнаz и3 и4стинствовати ўгHдна бGу пaче, нeжели жeртвъ кр0вь. |
|
4
|
4
|
| Гордість очей і зарозумілість серця, які відзначають нечестивих, — гріх. | Велемyдрый во ўкори1знэ дерзосeрдъ, свэти1ло же нечести1выхъ грэси2. |
|
5
|
5
|
| Думки старанного прагнуть достатку, а всякий поспішний терпить збиток. | Помышлє1ніz тщали1вагw во и3з8oби1ліи, и3 всsкъ неради1вый въ лишeніи. |
|
6
|
6
|
| Придбання скарбу неправдивим язиком — скороминучий подув тих, хто шукає смерти. | Дёлаzй сокрHвища љзhкомъ лжи1вымъ сyетнаz г0нитъ въ сBти смє1ртныz. |
|
7
|
7
|
| Насильство нечестивих упаде на них, тому що вони зреклися дотримуватися правди. | Всегуби1телство на нечєсти1выz ўстремлsетсz: не хотsтъ бо твори1ти првdнаz. |
|
8
|
8
|
| Мінливий шлях у людини розбещеної; а хто чистий, того дія пряма. | Къ стр0пwтнымъ стр0пwтныz пути6 посылaетъ бGъ: чи6ста бо и3 пр†ва дэлA є3гw2. |
|
9
|
9
|
| Краще жити в кутку на покрівлі, ніж зі сварливою дружиною у просторому домі. | Лyчше жи1ти во ќглэ непокровeннэмъ, нeжели въ повaпленныхъ съ непрaвдою и3 въ хрaминэ џбщей. |
|
10
|
10
|
| Душа нечестивого бажає зла: не знайде милости в очах його і друг його. | ДушA нечести1вагw не поми1луетсz ни t є3ди1нагw t человёкwвъ. |
|
11
|
11
|
| Коли карається кощунник, простий робиться мудрим; і коли врозумляється мудрий, то він здобуває знання. | ТщетY пріeмлющу невоздeржному, ковaрнэйшій бyдетъ неѕл0бивый, разумэвazй же мyдрый пріи1метъ рaзумъ. |
|
12
|
12
|
| Праведник спостерігає за домом нечестивого: як впадають нечестиві у нещастя. | Разумэвaетъ првdный сердцA нечести1выхъ и3 ўничтожaетъ нечести6выz въ ѕлhхъ. |
|
13
|
13
|
| Хто затикає вухо своє від волання бідного, той і сам буде волати, — і не буде почутий. | И$же затыкaетъ ўшесA сво‰, є4же не послyшати немощнaгw, и3 т0й призовeтъ, и3 не бyдетъ послyшаzй є3гw2. |
|
14
|
14
|
| Подарунок таємний гасить гнів, і дарунок у пазуху — сильну лють. | Даsніе тaйно tвращaетъ гнёвы, щадsй же дарHвъ воздвизaетъ ћрость крёпкую. |
|
15
|
15
|
| Дотримання правосуддя — радість для праведника і страх для тих, хто чинить зло. | Весeліе првdныхъ твори1ти сyдъ: прпdбный же нечи1стъ ў ѕлодёєвъ. |
|
16
|
16
|
| Людина, що збилася з путі розуму, оселиться в зібранні мерців. | Мyжъ заблуждazй t пути2 прaвды въ с0нмищи и3споли1нwвъ почjетъ. |
|
17
|
17
|
| Хто любить веселощі, зубожіє; а хто любить вино і жир, не розбагатіє. | Мyжъ скyденъ лю1битъ весeліе, любsй же віно2 и3 є3лeй не њбогати1тсz. |
|
18
|
18
|
| Викупом буде за праведного нечестивий і за прямодушного — лукавий. | Њтрeбіе же првdнику беззак0нникъ. |
|
19
|
19
|
| Краще жити у землі пустельній, ніж з дружиною сварливою і сердитою. | Лyчше жи1ти въ земли2 пyстэ, нeже жи1ти съ жен0ю сварли1вою и3 љзhчною и3 гнэвли1вою. |
|
20
|
20
|
| Жаданий скарб і жир — у домі мудрого; а нерозумна людина марнотратить їх. | Сокр0вище вожделённо почjетъ во ўстёхъ мyдрагw: безyмніи же мyжіе пожирaютъ є5. |
|
21
|
21
|
| Хто дотримується правди і милости, той знайде життя, правду і славу. | Пyть прaвды и3 ми1лостыни њбрsщетъ жив0тъ и3 слaву. |
|
22
|
22
|
| Мудрий входить у місто сильних і знищує укріплення, на яке вони сподівалися. | Во грaды крBпки вни1де премyдрый и3 разруши2 ўтверждeніе, на нeже надёzшасz нечести1віи. |
|
23
|
23
|
| Хто зберігає вуста свої і язик свій, той зберігає від біди душу свою. | И$же храни1тъ сво‰ ўстA и3 љзhкъ, соблюдaетъ t печaли дyшу свою2. |
|
24
|
24
|
| Зарозумілий злодій — кощунник ім’я йому — діє у запалі гордости. | Продeрзый и3 величaвый и3 гордели1вый губи1тель нарицaетсz: ґ и4же памzтоѕл0бствуетъ, беззак0ненъ. |
|
25
|
25
|
| Жадоба лінивця уб’є його, тому що руки його відмовляються працювати; | П0хwти лэни1ваго ўбивaютъ: не произволsютъ бо рyцэ є3гw2 твори1ти что2. |
|
26
|
26
|
| кожного дня він сильно жадає, а праведник дає і не шкодує. | Нечести1вый желaетъ вeсь дeнь п0хwти ѕлы6z, првdный же ми1луетъ и3 щeдритъ нещaднw. |
|
27
|
27
|
| Жертва нечестивих — мерзота, особливо коли з лукавством приносять її. | Жє1ртвы нечести1выхъ мeрзость гDеви: и4бо беззак0ннw прин0сzтъ |. |
|
28
|
28
|
| Лжесвідок загине; а людина, яка говорить те, що знає, буде говорити завжди. | Свидётель л0жный поги1бнетъ, мyжъ же послушли1въ сохранsемь возглаг0летъ. |
|
29
|
29
|
| Людина нечестива зухвала лицем своїм, а праведний тримає прямо путь свою. | Нечести1въ мyжъ безстyднw стои1тъ лицeмъ: прaвый же сaмъ разумэвaетъ пути6 сво‰. |
|
30
|
30
|
| Немає мудрости, і немає розуму, і немає ради всупереч Господу. | Нёсть премyдрости, нёсть мyжества, нёсть совёта ў нечести1вагw. |
|
31
|
31
|
| Коня готують на день битви, але перемога — від Господа. | К0нь ўготовлsетсz на дeнь брaни: t гDа же п0мощь. |
|
Глава 22
|
Главa к7в
|
|
1
|
1
|
| Добре ім’я краще за велике багатство, і добра слава краща за срібло і золото. | Лyчше и4мz д0брое, нeже богaтство мн0го, пaче же сребрA и3 злaта блгdть бlгaz. |
|
2
|
2
|
| Багатий і бідний зустрічаються один з одним: того й іншого створив Господь. | Богaтъ и3 ни1щь срэт0ста дрyгъ дрyга, nбои1хъ же гDь сотвори2. |
|
3
|
3
|
| Розсудливий бачить біду, і ховається; а недосвідчені йдуть уперед, і караються. | Худ0гъ, ви1дэвъ лукaваго мyчима крёпкw, сaмъ наказyетсz: безyмніи же мимошeдше њтщети1шасz. |
|
4
|
4
|
| За смиренням іде страх Господній, багатство і слава і життя. | Р0дъ премyдрости стрaхъ гDень, и3 богaтство и3 слaва и3 жив0тъ. |
|
5
|
5
|
| Терня і сіті на шляху підступного; хто береже душу свою, віддалися від них. | Волчцы2 и3 сBти на путeхъ стр0потныхъ, хранsй же свою2 дyшу и3збэжи1тъ и5хъ. |
|
6
|
6
|
| Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє. | Богaтіи ўб0гими и4мутъ њбладaти, |
|
7
|
7
|
| Багатий панує над бідним, і боржник робиться рабом позикодавця. | и3 раби2 свои6мъ господeмъ взаи1мъ дадyтъ. |
|
8
|
8
|
| Хто сіє неправду, пожне біду, і тростини гніву його не стане. [Людину, яка доброхітно дає, любить Бог, і нестачу діл її поповнить.] | Сёzвый ѕл†z п0жнетъ ѕл†z, ћзву же дёлъ свои1хъ соверши1тъ. |
|
9
|
9
|
| Милосердий буде благословлятися, тому що дає бідному від хліба свого. [Перемогу і честь здобуває той, хто дає дари, і навіть оволодіває душею тих, що одержують їх.] | Мyжа ти1ха и3 даsтелz лю1битъ гDь, суетy же дёлъ є3гw2 скончaетъ. |
|
10
|
10
|
| Прожени кощунника, і віддалиться розбрат, і припиняться сварка і лайка. | Ми1луzй ни1щаго сaмъ препитaетсz: t свои1хъ бо хлёбwвъ дадE ўб0гому. Побёду и3 чeсть ўстроsетъ даsй дaры, nбaче дyшу погублsетъ стzжaвшихъ. |
|
11
|
11
|
| Хто любить чистоту серця, у того приємність на вустах, тому цар — друг. | И#зжени2 t с0нмища губи1телz, и3 и3зhдетъ съ ни1мъ прёніе: є3гдa бо сsдетъ въ с0нмищи, всёхъ безчeститъ. |
|
12
|
12
|
| Очі Господа охороняють знання, а слова законопорушника Він відкидає. | Лю1битъ гDь прпdбнаz сердцA, пріsтни же є3мY вси2 непор0чніи въ путeхъ свои1хъ: ўстнaма пасeтъ цaрь (лю1ди сво‰). |
|
13
|
13
|
| Лінивець говорить: «лев на вулиці! посередині площі уб’ють мене!» | Џчи гDни соблюдaютъ чyвство: презирaетъ словесA законопрестyпный. |
|
14
|
14
|
| Глибока прірва — вуста блудниць: на кого прогнівається Господь, той упаде туди. | Вины2 и4щетъ и3 глаг0летъ лэни1вый: лeвъ на стезsхъ, на путeхъ же разбHйницы. |
|
15
|
15
|
| Глупота прив’язалася до серця юнака, але виправна різка віддалить її від нього. | Ћма глубокA ўстA законопрестyпныхъ: возненави1дэный же t гDа впадeтсz въ ню2. Сyть путіE ѕлjи пред8 мyжемъ, и3 не лю1битъ возврати1тисz t ни1хъ: возврати1тисz же подобaетъ t пути2 стр0потна и3 ѕлaгw. |
|
16
|
16
|
| Хто кривдить бідного, щоб примножити своє багатство, і хто дає багатому, той зубожіє. | Безyміе ви1ситъ на сeрдцы ю4нагw: жeзлъ же и3 наказaніе далeче (tг0нитъ) t негw2. |
|
17
|
17
|
| Прихили вухо твоє, і слухай слова мудрих, і серце твоє зверни до мого знання; | Њби1дzй ўб0гаго мнHгаz себЁ ѕл† твори1тъ, даeтъ же богaтому во њскудёніе (себЁ). |
|
18
|
18
|
| тому що утіхою буде, якщо ти будеш зберігати їх у серці твоєму, і вони будуть також на вустах твоїх. | Ко словесє1мъ мyдрыхъ прилагaй твоE ќхо, и3 ўслhши мо‰ словесA: своe же сeрдце ўтверди2 (къ ни6мъ), да разумёеши, ћкw дwбрA сyть. |
|
19
|
19
|
| Щоб уповання твоє було на Господа, я вчу тебе і сьогодні, і ти пам’ятай. | И# ѓще вложи1ши | въ сeрдце твоE, возвеселsтъ тебE кyпнw во твои1хъ ўстнёхъ. |
|
20
|
20
|
| Чи не писав я тобі тричі в порадах і наставляннях, | Да бyдетъ ти2 на гDа надeжда, и3 покaжетъ ти2 пyть св0й. |
|
21
|
21
|
| щоб навчити тебе точних слів істини, щоб ти міг передавати слова істини тим, хто посилає тебе? | Тh же напиши2 | себЁ три1жды, на совётъ и3 смhслъ и3 рaзумъ, на широтЁ сeрдца твоегw2: ўчy бо тS и4стинному словеси2, и3 рaзума благaгw слyшати на tвёты словесє1мъ и4стиннымъ предлагaємымъ тебЁ. |
|
22
|
22
|
| Не будь грабіжником бідного, тому що він бідний, і не утискуй нещасного біля воріт, | Не наси1лствуй ни1щаго, занE ўб0гъ є4сть, и3 не досаждaй немощн0му во вратёхъ: |
|
23
|
23
|
| тому що Господь вступиться у справу їх і візьме душу у грабіжників їхніх. | гDь бо и4мать суди1ти є3гw2 сyдъ, и3 и3збaвиши твою2 безбёдную дyшу. |
|
24
|
24
|
| Не дружися з гнівливим і не спілкуйся з людиною запальною, | Не бывaй дрyгъ мyжу гнэвли1ву и3 со дрyгомъ жестокосeрдымъ не соводворsйсz: |
|
25
|
25
|
| щоб не навчитися шляхів її і не накинути петлі на душу свою. | да не когдA научи1шисz путє1мъ є3гw2 и3 пріи1меши тенeта души2 твоeй. |
|
26
|
26
|
| Не будь з тих, які дають руки і ручаються за борги: | Не вдавaйсz въ поручeніе, стыдsсz лицA: |
|
27
|
27
|
| якщо тобі нема чим заплатити, то для чого доводити себе, щоб узяли постіль твою з-під тебе? | є3гдa бо не бyдеши и3мёти чи1мъ и3скупи1тисz, в0змутъ постeлю, ћже под8 рeбры твои1ми. |
|
28
|
28
|
| Не пересувай межі давньої, яку провели батьки твої. | Не прелагaй предBлъ вёчныхъ, ±же положи1ша nтцы2 твои2. |
|
29
|
29
|
| Чи бачив ти людину моторну у своїй справі? Вона буде стояти перед царями, вона не буде стояти перед простими. | Прозри1телну человёку и3 џстрому въ дёлэхъ свои1хъ пред8 царьми2 подобaетъ стоsти, и3 не стоsти пред8 мужми2 простhми. |
|
Глава 23
|
Главa к7г
|
|
1
|
1
|
| Коли сядеш споживати їжу з володарем, то ретельно спостерігай, що перед тобою, | Ѓще сsдеши вечерsти на трапeзэ си1льнагw, разyмнw разумэвaй предлагaємаz тебЁ, |
|
2
|
2
|
| і постав перешкоду в гортані твоїй, якщо ти жадібний. | и3 налагaй рyку твою2, вёдый, ћкw сицєвaz тебЁ подобaетъ ўгот0вити: |
|
3
|
3
|
| Не захоплюйся ласими стравами його; це — оманна їжа. | ѓще же несhтнэйшій є3си2, не желaй брaшенъ є3гw2: сі‰ бо и4мутъ жив0тъ л0женъ. |
|
4
|
4
|
| Не піклуйся про те, щоб нажити багатство; залиш такі думки твої. | Не распростирaйсz ўб0гъ сhй съ богaтымъ, твоeю же мhслію ўдалsйсz. |
|
5
|
5
|
| Спрямуєш очі твої на нього, і — його вже немає; тому що воно зробить собі крила і, як орел, полетить до неба. | Ѓще ўстреми1ши на него2 џко твоE, никогдaже kви1тсz: содBланы бо сyть є3мY кри1ла ћкw nрлY, и3 њбращaетсz въ д0мъ настоsтелz своегw2. |
|
6
|
6
|
| Не споживай їжі у людини заздрісної і не захоплюйся ласими стравами її; | Не вечерsй съ мyжемъ зави1стливымъ, нижE пох0щеши пи1щей є3гw2: |
|
7
|
7
|
| тому що, які думки у душі її, така й вона; «їж і пий», говорить вона тобі, а серце її не з тобою. | и4мже бо w4бразомъ ѓще кто2 поглоти1тъ власы2, си1це ћстъ и3 піeтъ: нижE къ себЁ да введeши є3го2 и3 снёси хлёбъ тв0й съ ни1мъ: |
|
8
|
8
|
| Шматок, який ти з’їв, виблюєш, і добрі слова твої ти витратиш даремно. | и3зблюeтъ бо є3го2 и3 њскверни1тъ словесA тво‰ дHбраz. |
|
9
|
9
|
| У вуха нерозумного не говори, тому що він знехтує розумні слова твої. | Во ќшію безyмнагw ничт0же глаг0ли, да не когдA поругaетъ раз{мнаz словесA тво‰. |
|
10
|
10
|
| Не пересувай межі давньої і на поля сиріт не заходь, | Не прелагaй предBлъ вёчныхъ и3 въ стzжaніе сир0тъ не вни1ди: |
|
11
|
11
|
| тому що Захисник їх сильний; Він вступиться у справу їх з тобою. | и3збавлszй бо и5хъ гDь крёпокъ є4сть и3 разсyдитъ сyдъ и4хъ съ тоб0ю. |
|
12
|
12
|
| Прихили серце твоє до навчання і вуха твої — до розумних слів. | Дaждь въ наказaніе сeрдце твоE, ўшесa же тво‰ ўгот0вай словесє1мъ чyвствєннымъ. |
|
13
|
13
|
| Не залишай юнака без покарання: якщо покараєш його різкою, він не помре; | Не преставaй младeнца накaзовати: ѓще бо жезл0мъ біeши є3го2, не ќмретъ (t негw2): |
|
14
|
14
|
| ти покараєш його різкою і спасеш душу його від пекла. | тh бо побіeши є3го2 жезл0мъ, дyшу же є3гw2 и3збaвиши t смeрти. |
|
15
|
15
|
| Сину мій! якщо серце твоє буде мудре, то порадіє і моє серце; | Сhне, ѓще премyдро бyдетъ сeрдце твоE, возвесели1ши и3 моE сeрдце, |
|
16
|
16
|
| і нутрощі мої будуть радіти, коли вуста твої будуть говорити справедливе. | и3 пребyдутъ въ словесёхъ твои2 ўстнЁ къ мои6мъ ўстнaмъ, ѓще пр†ва бyдутъ. |
|
17
|
17
|
| Нехай не заздрить серце твоє грішникам, але нехай перебуває воно в усі дні у страху Господньому; | Да не ревнyетъ сeрдце твоE грёшникwмъ, но въ стрaсэ гDни бyди вeсь дeнь: |
|
18
|
18
|
| тому що є майбутнє, і надія твоя не втрачена. | ѓще бо соблюдeши |, бyдутъ ти2 внyцы, и3 ўповaніе твоE не tстyпитъ. |
|
19
|
19
|
| Слухай, сину мій, і будь мудрий, і направляй серце твоє на пряму путь. | Слyшай, сhне, и3 премyдръ бывaй и3 и3справлsй мы6сли твоегw2 сeрдца: |
|
20
|
20
|
| Не будь між тими, хто упивається вином, між тими, хто пересичується м’ясом: | не бyди вінопjйца, нижE прилагaйсz къ сложeніємъ и3 куповaніємъ мsсъ: |
|
21
|
21
|
| тому що п’яниця і той, хто пересичується, зубожіють, і сонливість одягне в руб’я. | всsкъ бо піsница и3 блудни1къ њбнищaетъ, и3 њблечeтсz въ раздр†ннаz и3 въ р{бища всsкъ сонли1вый. |
|
22
|
22
|
| Слухайся батька твого: він породив тебе; і не зневажай матері твоєї, коли вона і постаріє. | Слyшай, сhне, nтцA роди1вшагw тS, и3 не презирaй, є3гдA состарёетсz мaти твоS. |
|
23
|
23
|
| Купи істину і не продавай мудрости і вчення і розуму. | И$стину стzжи2 и3 не tри1ни мyдрости и3 ўчeніz и3 рaзума. |
|
24
|
24
|
| Торжествує батько праведника, і хто породив мудрого, радіє за нього. | Д0брэ воспитовaетъ nтeцъ прaведенъ, њ сhнэ же премyдрэмъ весели1тсz душA є3гw2. |
|
25
|
25
|
| Нехай веселиться батько твій і нехай торжествує мати твоя, що народила тебе. | Да весели1тсz nтeцъ и3 мaти њ тебЁ, и3 да рaдуетсz р0ждшаz тS. |
|
26
|
26
|
| Сину мій! віддай серце твоє мені, і очі твої нехай спостерігають за путями моїми, | Дaждь ми2, сhне, твоE сeрдце, џчи же твои2 мо‰ пути6 да соблюдaютъ. |
|
27
|
27
|
| тому що блудниця — глибока прірва, і чужа дружина — вузький колодязь; | Сосyдъ бо сокрушeнъ чуждjй д0мъ, и3 студенeцъ тёсенъ чуждjй: |
|
28
|
28
|
| вона, як розбійник, сидить у засідці і множить між людьми законопорушників. | сeй бо вск0рэ поги1бнетъ, и3 всsкій законопрестyпникъ потреби1тсz. |
|
29
|
29
|
| У кого виття? у кого стогін? у кого сварки? у кого горе? у кого рани без причини? у кого багряні очі? | КомY г0ре; комY молвA; комY сyдове; комY г0рєсти и3 св†ры; комY сокрушє1ніz вотщE; комY си6ни џчи; |
|
30
|
30
|
| У тих, які довго сидять за вином, які приходять шукати вина приправленого. | Не пребывaющымъ ли въ вінЁ; и3 не назирaющымъ ли, гдЁ пи1рове бывaютъ; |
|
31
|
31
|
| Не дивися на вино, як воно червоніє, як воно іскриться в чаші, як воно світиться рівно: | Не ўпивaйтесz він0мъ, но бесёдуйте ко человёкwмъ првdнымъ, и3 бесёдуйте во прох0дэхъ: ѓще бо на чaшы и3 сткл‰ницы вдaси џчи твои2, послэди2 и4маши ходи1ти нажaйшій бэли1лнагw дрeва: |
|
32
|
32
|
| згодом, як змій, воно вкусить, і вжалить, як аспид; | послэди1 же ћкw t ѕмjа ўsзвенъ прострeтсz, и3 ћкоже t керaста разливaетсz є3мY ћдъ. |
|
33
|
33
|
| очі твої будуть дивитися на чужих дружин, і серце твоє заговорить про розпусне, | Џчи твои2 є3гдA ќзрzтъ (женY) чуждyю, ўстA тво‰ тогдA возглаг0лютъ стр0пwтнаz: |
|
34
|
34
|
| і ти будеш, як той, що спить серед моря, і як той, що спить на верхівці щогли. | и3 возлsжеши ћкw въ сeрдцы м0рz и3 ћкоже к0рмчій во мн0зэ волнeніи. |
|
35
|
35
|
| [І скажеш:] «били мене, мені не було боляче; штовхали мене, я не відчував. Коли прокинуся, знову буду шукати того самого». | Речeши же: би1ша мS, и3 не поболёхъ, и3 поругaшасz ми2, ѓзъ же не разумёхъ: когдA ќтро бyдетъ, да шeдъ взыщY, съ ни1миже сни1дусz; |
|
Глава 24
|
Главa к7д
|
|
1
|
1
|
| Не ревнуй злим людям і не бажай бути з ними, | Сhне, не ревнyй мужє1мъ ѕлы6мъ, нижE возжелёй бhти съ ни1ми: |
|
2
|
2
|
| тому що про насильство помишляє серце їх, і про зле говорять вуста їхні. | лжaмъ бо поучaетсz сeрдце и4хъ, и3 болBзни ўстнЁ и4хъ глаг0лютъ. |
|
3
|
3
|
| Мудрістю влаштовується дім і розумом утверджується, | Съ премyдростію зи1ждетсz д0мъ и3 съ рaзумомъ и3справлsетсz. |
|
4
|
4
|
| і з умінням наповнюється він усередині всяким дорогоцінним і прекрасним майном. | Съ чyвствіемъ и3сполнsютсz сокрHвища t всsкагw богaтства честнaгw и3 д0брагw. |
|
5
|
5
|
| Людина мудра сильна, і людина розумна зміцнює силу свою. | Лyчше мyдрый крёпкагw, и3 мyжъ рaзумъ и3мёzй земледёлца вели1ка. |
|
6
|
6
|
| Тому обдумано веди війну твою, і успіх буде при багатьох нарадах. | Со ўправлeніемъ бывaетъ брaнь, п0мощь же съ сeрдцемъ совётнымъ. |
|
7
|
7
|
| Для нерозумного занадто високою є мудрість; біля воріт не відкриє він уст своїх. | Премyдрость и3 мhсль блaга во вратёхъ премyдрыхъ: смhсленніи не ўкланsютсz t зак0на гDнz, |
|
8
|
8
|
| Хто замишляє зробити зло, того називають зловмисником. | но совётуютъ въ с0нмищихъ. Ненакaзанныхъ срэтaетъ смeрть, |
|
9
|
9
|
| Помисел глупоти — гріх, і кощунник — мерзота для людей. | ўмирaетъ же безyмный во грэсёхъ. НечистотA мyжу губи1телю: |
|
10
|
10
|
| Якщо ти в день нещастя виявився слабким, то бідна сила твоя. | њскверни1тсz въ дeнь ѕ0лъ и3 въ дeнь печaли, д0ндеже њскудёетъ. |
|
11
|
11
|
| Рятуй узятих на смерть, і невже відмовишся від приречених на убиття? | И#збaви ведHмыz на смeрть и3 и3скупи2 ўбивaемыхъ, не щади2. |
|
12
|
12
|
| Чи скажеш: «ось, ми не знали цього»? А Той, Хто випробовує серця, хіба не знає? Той, Хто спостерігає за душею твоєю, знає це, і воздасть людині за ділами її. | Ѓще же речeши: не вёмъ сегw2: разумёй, ћкw гDь всёхъ сердцA вёсть, и3 создaвый дыхaніе всBмъ, сeй вёсть всsчєскаz, и4же воздaстъ комyждо по дэлHмъ є3гw2. |
|
13
|
13
|
| Їж, сину мій, мед, тому що він приємний, і стільник, який солодкий для гортані твоєї: | Ћждь мeдъ, сhне, блaгъ бо є4сть с0тъ, да наслади1тсz гортaнь тв0й: |
|
14
|
14
|
| таке і пізнання мудрости для душі твоєї. Якщо ти знайшов її, тобто майбутнє, і надія твоя не втрачена. | си1це ўразумёеши премyдрость душeю твоeю: ѓще бо њбрsщеши, бyдетъ добрA кончи1на твоS, и3 ўповaніе не њстaвитъ тебE. |
|
15
|
15
|
| Не замислюй зла, нечестивий, проти житла праведника, не спустошуй місця спокою його, | Не приводи2 нечести1ваго на пaжить првdныхъ, нижE прельщaйсz насыщeніемъ чрeва: |
|
16
|
16
|
| бо сім разів упаде праведник, і встане; а нечестиві впадуть у погибель. | седмери1цею бо падeтъ првdный и3 востaнетъ, нечести1віи же и3знем0гутъ въ ѕлhхъ. |
|
17
|
17
|
| Не радій, коли упаде ворог твій, і нехай не веселиться серце твоє, коли він спіткнеться. | Ѓще падeтъ врaгъ тв0й, не њбрaдуйсz є3мY, въ преткновeніи же є3гw2 не возноси1сz: |
|
18
|
18
|
| Інакше, побачить Господь, і неугодне буде це в очах Його, і Він відверне від нього гнів Свій. | ћкw ќзритъ гDь, и3 не ўг0дно є3мY бyдетъ, и3 tврати1тъ ћрость свою2 t негw2. |
|
19
|
19
|
| Не обурюйся на злодіїв і не заздри нечестивим, | Не рaдуйсz њ ѕлодёющихъ и3 не ревнyй грBшнымъ, |
|
20
|
20
|
| тому що злий не має майбуття, — світильник нечестивих погасне. | не пребyдутъ бо внyцы лукaвыхъ, свэти1ло же нечести1выхъ ўгaснетъ. |
|
21
|
21
|
| Бійся, сину мій, Господа і царя; із заколотниками не спілкуйся, | Б0йсz бGа, сhне, и3 царS, и3 ни є3ди1ному же и4хъ проти1висz: |
|
22
|
22
|
| тому що несподівано прийде погибель від них, і біду від них обох хто передбачить? | внезaпу бо и3стsжутъ нечести1выхъ, мучє1ніz же nбои1хъ кто2 ўвёсть; Сл0во сохранszй сhнъ кромЁ поги1бели бyдетъ: пріeмлzй же пріsтъ џное. Ничт0же л0жно t љзhка царeви да глаг0летсz, и3 ни є3ди1на лжA t љзhка є3гw2 да и3зhдетъ: мeчь (є4сть) љзhкъ царeвъ, ґ не пл0тzнъ: и3 и4же ѓще прeданъ бyдетъ, сокруши1тсz: ѓще бо раздражи1тсz ћрость є3гw2, со жи1лами человёки губи1тъ, и3 кHсти человёчєскіz поzдaетъ и3 сожигaетъ ћкw плaмень, ћкw не kдHмымъ бhти птенцaми џрлими. Мои1хъ словeсъ, сhне, б0йсz, и3 пріи1мъ | покaйсz. |
|
23
|
23
|
| Сказано також мудрими: мати упередженість на суді — недобре. | Сі‰ же вaмъ смhслєннымъ глаг0лю разумёти: срамлsтисz лицA на судЁ не добро2. |
|
24
|
24
|
| Хто говорить винному: «ти правий», того будуть проклинати народи, того будуть ненавидіти племена; | Глаг0лzй нечести1ваго, ћкw прaведенъ є4сть, пр0клzтъ t людjй бyдетъ и3 возненави1дэнъ во kзhцэхъ: |
|
25
|
25
|
| а викривачів будуть любити, і на них прийде благословення. | њбличaющіи же лyчшіи kвsтсz, на нsже пріи1детъ благословeніе блaго: |
|
26
|
26
|
| В уста цілує той, хто відповідає словами вірними. | и3 ўстнЁ њблобызaютъ tвэщaющыz словесA бл†га. |
|
27
|
27
|
| Зверши справи твої поза домом, закінчи їх на полі твоєму, і потім облаштовуй і дім твій. | Ўготовлsй на и3сх0дъ дэлA тво‰, и3 ўгот0висz на село2, и3 ходи2 в8слёдъ менє2, и3 сози1ждеши д0мъ тв0й. |
|
28
|
28
|
| Не будь лжесвідком на ближнього твого: для чого тобі обманювати вустами твоїми? | Не бyди свидётель лжи1въ на твоего2 граждани1на, нижE пространsйсz твои1ма ўстнaма. |
|
29
|
29
|
| Не говори: «як він вчинив зі мною, так і я зроблю з ним, воздам людині за ділами її». | Не рцы2: и4мже w4бразомъ сотвори1 ми, сотворю2 є3мY и3 tмщY є3мY, и4миже мS преwби1дэ. |
|
30
|
30
|
| Проходив я мимо поля чоловіка лінивого і мимо виноградника чоловіка бідного на розум: | Ћкоже ни1ва мyжъ безyмный, и3 ћкw віногрaдъ человёкъ скудоyмный: |
|
31
|
31
|
| і ось, усе це заросло терням, поверхня його вкрилася кропивою, і кам’яна огорожа його зруйнувалася. | ѓще њстaвиши є3го2, њпустёетъ и3 трав0ю порастeтъ вeсь, и3 бyдетъ њстaвленъ, њгр†ды же кaмєнныz є3гw2 раскопaютсz. |
|
32
|
32
|
| І подивився я, і взяв до серця свого, і подивився й отримав урок: | Послэди2 ѓзъ покazхсz, воззрёхъ и3збрaти наказaніе: |
|
33
|
33
|
| «трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш, — | мaлw дремлю2, мaлw же сплю2 и3 мaлw њб8eмлю рукaма пє1рси: |
|
34
|
34
|
| і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій — як людина озброєна». | ѓще же сіE твори1ши, пріи1детъ пред8идyщи нищетA твоS и3 скyдость твоS, ћкw блaгъ течeцъ. |
|
Глава 25
|
Главa к7є
|
|
1
|
1
|
| І це притчі Соломона, які зібрали люди Єзекії, царя Юдейського. | Сі‰ при6тчи соломw6ни бhвшыz нерасположє1нны, ±же списaша дрyзіе є3зекjи царS їудeйска. |
|
2
|
2
|
| Слава Божа — покривати таємницею справу, а слава царів — досліджувати справу. | Слaва б9іz крhетъ сл0во, слaва же царeва почитaетъ повелBніz є3гw2. |
|
3
|
3
|
| Як небо у висоті й земля в глибині, так серце царів — недослідиме. | Нeбо высоко2, землs же глубокA: сeрдце же царeво неwбличи1телно. |
|
4
|
4
|
| Відокреми домішки від срібла, і вийде у срібника сосуд: | Кyй неискушeнное сребро2, и3 њчи1ститсz чи1сто всE. |
|
5
|
5
|
| віддали неправедного від царя, і престіл його утвердиться правдою. | Ўбивaй нечести6выz t лицA царeва, и3 и3спрaвитсz въ прaвдэ прест0лъ є3гw2. |
|
6
|
6
|
| Не величайся перед лицем царя, і на місці великих не ставай; | Не горди1сz пред8 лицeмъ царeвымъ и3 на мёстэ си1льныхъ не стaни: |
|
7
|
7
|
| тому що краще, коли скажуть тобі: «йди сюди вище», ніж коли понизять тебе перед знатним, якого бачили очі твої. | лyчше бо ти2 є4сть, є3гдA речeтъ: взhди ко мнЁ: нeжели смири1тисz тебЁ пред8 лицeмъ си1льнагw. |
|
8
|
8
|
| Не вступай поспішно в тяжбу: інакше що будеш робити після закінчення, коли суперник твій осоромить тебе? | Я%же ви1дэста џчи твои2, глаг0ли. Не впaдай въ тsжбу ск0рw, да не раскaешисz п0слэжди, є3гдA тебЁ досади1тъ дрyгъ тв0й. |
|
9
|
9
|
| Веди тяжбу із суперником твоїм, але таємниці іншого не відкривай, | Вступaй вспsть, не неради2, да не пон0ситъ ќбw тебЁ дрyгъ: |
|
10
|
10
|
| щоб не докорив тобі той, хто почує це, і тоді нечестя твоє не відійде від тебе. [Любов і дружба звільняють: збережи їх для себе, щоб не зробитися тобі достойним ганьби; збережи путі твої благовпорядкованими.] | свaра же твоS и3 враждA твоS не tстyпитъ, но бyдетъ ти2 рaвна со смeртію. Благодaть и3 любы2 свобождaетъ, въ ни1хже ўтверди2 себE, да не въ поношeніи бyдеши, но сохрани2 пути6 тво‰ д0брэ ўстр0єны. |
|
11
|
11
|
| Золоті яблука у срібних прозорих посудинах — слово, сказане пристойно. | (Ћкоже) ћблоко злaто во ўсерsзи сардjйскагw кaмене, си1це рещи2 сл0во при прили1чныхъ є3мY. |
|
12
|
12
|
| Золота серга і прикраса з чистого золота — мудрий викривач для уважного вуха. | И# (ћкоже) во ўсерsзь златhй сардjйскій кaмень многоцённый вsжетсz, (си1це) сл0во премyдро во ќхо благопослyшно. |
|
13
|
13
|
| Що прохолода від снігу під час жнив, те вірний посланець для того, хто посилає його: він доставляє душі господаря свого відраду. | Ћкоже и3сх0дище снёга въ жaтву зн0z п0льзуетъ, тaкw вёстникъ вёренъ послaвшихъ є3го2: дyшы бо ўпотреблsющихъ є3го2 п0льзуетъ. |
|
14
|
14
|
| Що хмари і вітри без дощу, те людина, яка хвалиться подарунками, яких не дає. | Ћкоже вётри и3 w4блацы и3 дождeве kвлsющіисz, тaкw и3 хвaлzщійсz њ даsніи л0жнэмъ. |
|
15
|
15
|
| Лагідністю схиляється до милости вельможа, і м’який язик переломлює кістки. | Въ долготерпёніи благополyчіе царє1мъ: љзhкъ же мsкокъ сокрушaетъ кHсти. |
|
16
|
16
|
| Знайшов ти мед, — їж, скільки тобі потрібно, щоб не пересититися ним і не виблювати його. | Мeдъ њбрётъ ћждь ўмёреннw, да не кaкw пресыщeнъ и3зблюeши. |
|
17
|
17
|
| Не вчащай входити в дім друга твого, щоб ти не надокучив йому і він не зненавидів тебе. | Не ўчащaй вноси1ти н0гу твою2 ко дрyгу твоемY, да не когдA насhщьсz тебє2, возненави1дитъ тS. |
|
18
|
18
|
| Що молот і меч і гостра стріла, те людина, яка виголошує лжесвідчення проти ближнього свого. | Дрек0ль и3 мeчь и3 стрэлA nстрA, тaкw и3 мyжъ свидётелствуzй на дрyга своего2 свидётелство л0жное. |
|
19
|
19
|
| Що зламаний зуб і розслаблена нога, те надія на ненадійну [людину] в день біди. | Пyть ѕлaгw и3 ногA законопрестyпнагw поги1бнутъ въ дeнь ѕ0лъ. |
|
20
|
20
|
| Що холодний день, для того, хто знімає із себе одяг, що оцет на рану, те той, хто співає пісень сумному серцю. [Як міль одягу і черва дереву, так печаль шкодить серцю людини.] | Ћкоже џцетъ неполeзенъ врeду и3 дhмъ nчи1ма, тaкw припaдшаz стрaсть въ тэлеси2 сeрдце њскорблsетъ. |
|
21
|
21
|
| Якщо голодний ворог твій, нагодуй його хлібом; і якщо він спраглий, напої його водою: | Ћкоже м0ліе въ ри1зэ и3 чeрвіе въ дрeвэ, тaкw печaль мyжу вреди1тъ сeрдце. |
|
22
|
22
|
| тому що, [роблячи це,] ти збираєш палаюче вугілля на голову його, і Господь воздасть тобі. | Ѓще ѓлчетъ врaгъ тв0й, ўхлёби є3го2: ѓще ли жaждетъ, нап0й є3го2: |
|
23
|
23
|
| Північний вітер приносить дощ, а таємна мова — незадоволені обличчя. | сіe бо творS, ќгліе џгненное собирaеши на главY є3гw2, гDь же воздaстъ тебЁ бlг†z. |
|
24
|
24
|
| Краще жити в кутку на покрівлі, ніж із сварливою дружиною у просторому домі. | Вётръ сёверный воздвизaетъ w4блаки, лицe же безстyдно љзhкъ раздражaетъ. |
|
25
|
25
|
| Що холодна вода для виснаженої спрагою душі, те добра звістка з далекої країни. | Лyчше жи1ти во ќглэ непокрhтэмъ, нeже во хрaминэ џбщей со жен0ю клеветли1вою. |
|
26
|
26
|
| Що збурене джерело й пошкоджена криниця, те праведник, що падає перед нечестивим. | Ћкоже водA студeнаz души2 жaждущей благопріsтна, тaкw вёсть благaz t земли2 и3здалeча. |
|
27
|
27
|
| Як недобре їсти багато меду, так домагатися слави не є слава. | Ћкоже ѓще кто2 и3ст0чникъ заграждaетъ и3 и3сх0дище воды2 губи1тъ, тaкw не лёпо првdнику пaсти пред8 нечести1вымъ. |
|
28
|
28
|
| Що місто зруйноване, без стін, те людина, що не володіє духом своїм. | Ћсти мeдъ мн0гw не добро2: почитaти же подобaетъ словесA сл†вна. |
|
Глава 26
|
Главa к7ѕ
|
|
1
|
1
|
| Як сніг улітку і дощ під час жнив, так честь непристойна нерозумному. | Ћкоже росA въ жaтву и3 ћкоже д0ждь въ лётэ [Е#вр.: ћкоже снёгъ въ лётэ и3 д0ждь въ жaтву.], тaкw нёсть безyмному чeсти. |
|
2
|
2
|
| Як горобець спурхне, як ластівка полетить, так незаслужене прокляття не збудеться. | Ћкоже пти6цы tлетaютъ и3 врaбіеве, тaкw клsтва сyетнаz не нaйдетъ ни на ког0же. |
|
3
|
3
|
| Бич для коня, вузда для осла, а палка для дурних. | Ћкоже би1чь коню2 и3 њстeнъ nслY, тaкw жeзлъ kзhку законопрестyпну. |
|
4
|
4
|
| Не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб і тобі не зробитися подібним до нього; | Не tвэщaй безyмному по безyмію є3гw2, да не под0бенъ є3мY бyдеши: |
|
5
|
5
|
| не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб він не став мудрецем в очах своїх. | но tвэщaй безyмному по безyмію є3гw2, да не kви1тсz мyдръ ў себє2. |
|
6
|
6
|
| Підрізує собі ноги, терпить неприємність той, хто дає словесне доручення дурневі. | T путjй свои1хъ поношeніе твори1тъ, и4же послA вёстникомъ безyмнымъ сл0во. |
|
7
|
7
|
| Нерівно піднімаються ноги у кульгавого, — і притча у вустах дурнів. | Tими2 шeствіе t глeзнъ и3 законопреступлeніе t ќстъ безyмныхъ. |
|
8
|
8
|
| Що той, хто вкладає коштовний камінь у пращу, те саме той, що віддає нерозумному шану. | И$же привzзyетъ кaмень въ прaщи, под0бенъ є4сть даю1щему безyмному слaву. |
|
9
|
9
|
| Що колючий терен у руці п’яного, те притча в устах дурнів. | Тє1рніz прозzбaютъ въ руцЁ піsницы, и3 порабощeніе въ руцЁ безyмныхъ. |
|
10
|
10
|
| Сильний робить усе довільно: і нерозумного нагороджує, і всякого перехожого нагороджує. | Мн0гими волнyетсz всsка пл0ть безyмныхъ, сокрушaетсz бо и3зступлeніе и4хъ. |
|
11
|
11
|
| Як пес повертається на блювотину свою, так нерозумний повторює дурість свою. | Ћкоже пeсъ, є3гдA возврати1тсz на сво‰ блевHтины, и3 мeрзокъ бывaетъ, тaкw безyмный своeю ѕл0бою возврaщьсz на св0й грёхъ. Е$сть стhдъ наводsй грёхъ, и3 є4сть стhдъ слaва и3 благодaть. |
|
12
|
12
|
| Чи бачив ти чоловіка, мудрого в очах своїх? На нерозумного більше надії, ніж на нього. | Ви1дэхъ мyжа непщевaвша себE мyдра бhти, ўповaніе же и4мать безyмный пaче є3гw2. |
|
13
|
13
|
| Лінивець говорить: «лев на дорозі! лев на площах!» | Глаг0летъ лэни1вый п0сланъ на пyть: лeвъ на путeхъ, на ст0гнахъ же разбHйницы. |
|
14
|
14
|
| Двері качаються на гаках своїх, а лінивець на постелі своїй. | Ћкоже двeрь њбращaетсz на пzтЁ, тaкw лэни1вый на л0жи своeмъ. |
|
15
|
15
|
| Лінивець опускає руку свою в чашу, і йому важко донести її до рота свого. | Скрhвъ лэни1вый рyку въ нёдро своE не возм0жетъ принести2 ко ўстHмъ. |
|
16
|
16
|
| Лінивець в очах своїх мудріший за сімох, які відповідають обдумано. | Мудрёйшій себЁ лэни1вый kвлsетсz, пaче во и3з8oби1ліи и3зносsщагw вёсть. |
|
17
|
17
|
| Хапає пса за вуха, хто, проходячи мимо, втручається в чужу сварку. | Ћкоже держaй за w4шибъ псA, тaкw предсэдaтелствуzй чуждeму судY. |
|
18
|
18
|
| Як той, хто прикидається несповна розуму, кидає вогонь, стріли і смерть, | Ћкоже врачyеміи мeщутъ словесA на человёки, срэтazй же сл0вомъ пeрвый зaпнетсz: |
|
19
|
19
|
| так — чоловік, який підступно шкодить другові своєму і потім говорить: «я тільки пожартував». | тaкw вси2 ковaрствующіи над8 свои1ми др{ги: є3гдa же ўви1дэни бyдутъ, глаг0лютъ, ћкw и3грaz содёzхъ. |
|
20
|
20
|
| Де немає більше дров, вогонь погасає, і де немає навушника, розбрат вщухає. | Во мн0зэхъ дрeвэхъ растeтъ џгнь: ґ и3дёже нёсть разгнэвлsюща, ўмолкaетъ свaръ. |
|
21
|
21
|
| Вугілля — для жару і дрова — для вогню, а людина сварлива — для розпалення сварки. | Nгни1ще ќглію, и3 дровA nгнeви: мyжъ же клеветли1въ въ мzтeжъ свaра. |
|
22
|
22
|
| Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби. | СловесA ласкaтелей м‰гка: сі‰ же ўдарsютъ въ сокрHвища ўтр0бъ. |
|
23
|
23
|
| Що нечистим сріблом обкладена глиняна посудина, те полум’яні вуста і серце злісне. | Сребро2 даeмо съ лeстію, ћкоже скудeль вмэнsемо: ўстнЁ гл†дки сeрдце покрывaютъ приск0рбно. |
|
24
|
24
|
| Вустами своїми прикидається ворог, а у серці своєму замишляє підступи. | Ўстнaма вс‰ њбэщавaетъ плaчай врaгъ, въ сeрдцы же содэвaетъ лeсть. |
|
25
|
25
|
| Якщо він говорить і ніжним голосом, не вір йому, тому що сім мерзот у серці його. | Ѓще тS м0литъ врaгъ вeліимъ глaсомъ, не вёруй є3мY, сeдмь бо є4сть лукaвствій въ души2 є3гw2. |
|
26
|
26
|
| Якщо ненависть прикривається наодинці, то відкриється злоба його в народному зібранні. | Таsй враждY составлsетъ лeсть: tкрывaетъ же сво‰ грэхи2 благоразyмный на с0нмищихъ. |
|
27
|
27
|
| Хто риє яму, той упаде в неї, і хто покотить нагору камінь, до того він повернеться. | И#зрывazй ћму и4скреннему впадeтсz въ ню2: валszй же кaмень на себE вали1тъ. |
|
28
|
28
|
| Неправдивий язик ненавидить уражених ним, і улесливі вуста готують падіння. | Љзhкъ лжи1въ ненави1дитъ и4стины, ўстa же непокровє1нна творsтъ нестроeніе. |
|
Глава 27
|
Главa к7з
|
|
1
|
1
|
| Не хвалися завтрашнім днем, тому що не знаєш, що народить той день. | Не хвали1сz њ ќтріи, не вёси бо, что2 роди1тъ (дeнь) находsй. |
|
2
|
2
|
| Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, — чужий, а не язик твій. | Да хвaлитъ тS и4скренній, ґ не тво‰ ўстA, чуждjй, ґ не твои2 ўстнЁ. |
|
3
|
3
|
| Важкий камінь, вагомий і пісок; але гнів дурня важчий за них обох. | Тsжкw кaмень и3 неудобон0снw пес0къ, гнёвъ же безyмнагw тsжшій nбоегw2. |
|
4
|
4
|
| Жорстокий гнів, неприборкна лють; але хто устоїть проти ревнощів? | Безми1лостивна ћрость и3 џстръ гнёвъ, но ничт0же постои1тъ рeвности. |
|
5
|
5
|
| Краще відкрите викривання, ніж прихована любов. | Лyчше њбличє1ніz tкровє1нна тaйныz любвE. |
|
6
|
6
|
| Щирі докори від того, хто любить, і неправдиві поцілунки ненависника. | Достовёрнэе сyть ћзвы дрyга, нeжели вHльнаz лобз†ніz врагA. |
|
7
|
7
|
| Сита душа зневажає і стільник, а голодній душі все гірке солодке. | ДушA въ сhтости сyщи с0тамъ ругaетсz: души1 же нищeтнэй и3 гHрькаz сл†дка kвлsютсz. |
|
8
|
8
|
| Як птах, який залишив гніздо своє, так людина, яка залишила місце своє. | Ћкоже є3гдA пти1ца tлети1тъ t гнэздA своегw2, тaкw человёкъ порабощaетсz, є3гдA ўстрани1тсz t свои1хъ мёстъ. |
|
9
|
9
|
| Масті і пахощі радують серце; так солодкий усякому друг сердечною порадою своєю. | МЂры и3 він0мъ и3 fmмі†мы красyетсz сeрдце, растерзавaетжесz t бёдъ душA. |
|
10
|
10
|
| Не залишай друга твого і друга батька твого, і в дім брата твого не ходи в день нещастя твого: краще сусід поблизу, ніж брат далеко. | Дрyга твоегw2 и3ли2 дрyга џтча не њставлsй: въ д0мъ же брaта своегw2 не вни1ди неблагополyчнw: лyчше дрyгъ бли1з8, нeже брaтъ далeче живhй. |
|
11
|
11
|
| Будь мудрий, сину мій, і радуй серце моє; і я буду мати, що відповідати тому, хто лихословить мене. | Мyдръ бyди, сhне, да весели1тсz сeрдце твоE, и3 tврати2 t себє2 понHслива словесA. |
|
12
|
12
|
| Розсудливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть уперед і караються. | Хи1трый ѕлы6мъ находsщымъ ўкрывaетсz: безyмніи же нашeдше тщетY пострaждутъ. |
|
13
|
13
|
| Візьми у нього одяг його, тому що він ручився за чужого, і за стороннього візьми від нього заставу. | Tими2 ри1зу є3гw2, прeйде бо досади1тель, и4же чужд†z погублsетъ. |
|
14
|
14
|
| Хто голосно хвалить друга свого з раннього ранку, того вважатимуть за лихомовця. | И$же ѓще благослови1тъ дрyга ќтрw вeліимъ глaсомъ, t кленyщагw ни чи1мже рaзнствовати возмни1тсz. |
|
15
|
15
|
| Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина — рівні: | К†пли и3згонsютъ человёка въ дeнь зи1менъ и3з8 д0му є3гw2, тaкw и3 женA клеветли1ваz и3з8 своегw2 д0му. |
|
16
|
16
|
| хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе. | Сёверъ жeстокъ вётръ, и4менемъ же пріsтенъ нарицaетсz. |
|
17
|
17
|
| Як залізо гострить залізо, так людина гострить погляд друга свого. | Желёзо желёза њстри1тъ: мyжъ же поwщрsетъ лицE дрyжне. |
|
18
|
18
|
| Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже господаря свого, той буде в шані. | И$же насаждaетъ смок0вницу, снёсть плоды2 є3S: ґ и4же храни1тъ г0спода своего2, чeстенъ бyдетъ. |
|
19
|
19
|
| Як у воді лице — до лиця, так серце людини — до людини. | Ћкоже сyть неподHбна ли1ца ли1цамъ, си1це нижE сердцA человёкwвъ. |
|
20
|
20
|
| Пекло й Аваддон — ненаситні; так ненаситні й очі людські. [Мерзота перед Господом той, хто зухвало піднімає очі, і нерозумні нестримані на язик.] | Ѓдъ и3 поги1бель не насыщaютсz: тaкожде и3 џчи человёчестіи несhти. Мeрзость гDеви ўтверждazй џчи, и3 ненакaзанніи невоздeржни љзhкомъ. |
|
21
|
21
|
| Що плавильня — для срібла, горно — для золота, те для людини вуста, які хвалять її. [Серце беззаконника шукає зла, серце ж праведне шукає знання.] | И#скушeніе сребрY и3 злaту раздежeніе: мyжъ же и3скушaетсz ўсты6 хвaлzщихъ є3го2. Сeрдце беззак0нника взыскyетъ ѕл†z, сeрдце же прaво взыскyетъ рaзума. |
|
22
|
22
|
| Товчи нерозумного, як зерно у ступі, не відокремиться від нього глупота його. | Ѓще біeши безyмнаго посредЁ с0нмища срамлsz є3го2, не tи1меши безyміz є3гw2. |
|
23
|
23
|
| Добре спостерігай за худобою твоєю, май піклування про стада; | Разyмнэ разумэвaй дyши стaда твоегw2, и3 да пристaвиши сeрдце твоE ко твои6мъ стадaмъ. |
|
24
|
24
|
| тому що багатство не навіки, та й влада хіба з роду в рід? | Ћкw не во вёкъ мyжеви держaва и3 крёпость, нижE предаeтъ t р0да въ р0дъ. |
|
25
|
25
|
| Проростає трава, і з’являється зелень, і збирають гірські трави. | Прилэжи2 њ ѕлaцэхъ сyщихъ на п0ли и3 пожнeши травY, и3 собирaй сёно наг0рное, |
|
26
|
26
|
| Вівці — на одяг тобі, і козли — на купівлю поля. | да и4маши џвцы на њдэsніе: почитaй п0ле, да бyдутъ ти2 ѓгнцы. |
|
27
|
27
|
| І достатньо козячого молока на їжу тобі, на їжу домашнім твоїм і на споживу служницям твоїм. | Сhне, t менє2 и4маши рэчє1ніz крBпка въ жи1знь твою2 и3 въ жи1знь твои1хъ служи1телей. |
|
Глава 28
|
Главa к7и
|
|
1
|
1
|
| Нечестивий біжить, коли ніхто не женеться за ним; а праведник сміливий, як лев. | Бёгаетъ нечести1вый ни є3ди1ному же гонsщу, првdный же ћкw лeвъ ўповaz. |
|
2
|
2
|
| Коли країна відступить від закону, тоді багато в ній начальників; а при розумному і знаючому мужі вона довговічна. | За грэхи2 нечести1выхъ сyдове востаю1тъ: мyжъ же хи1трый ўгаси1тъ |. |
|
3
|
3
|
| Чоловік бідний і який гнобить слабких, те саме, що злива, яка змиває хліб. | Продeрзый въ нечeстіихъ њклеветaетъ ни1щыz, ћкоже д0ждь си1льный не полeзенъ: |
|
4
|
4
|
| Відступники від закону хвалять нечестивих, а ті, що зберігають закон, обурюються на них. | тaкw њстaвившіи зак0нъ хвaлzтъ нечeстіе, лю1бzщіи же зак0нъ њграждaютъ себЁ стёну. |
|
5
|
5
|
| Злі люди не розуміють справедливости, а ті, що шукають Господа, розуміють усе. | Мyжіе ѕлjи не ўразумёютъ судA, и4щущіи же гDа ўразумёютъ њ всeмъ. |
|
6
|
6
|
| Краще бідний, який ходить у своїй непорочності, ніж той, хто спотворює шляхи свої, хоч він і багатий. | Лyчше ни1щь ходsй во и4стинэ, нeжели богaтъ л0жь. |
|
7
|
7
|
| Той, хто зберігає закон, — син розумний, а той, хто спілкується з марнотратцями, осоромлює батька свого. | Храни1тъ зак0нъ сhнъ разyмный: ґ и4же пасeтъ несhтость, безчeститъ nтцA своего2. |
|
8
|
8
|
| Хто примножує майно своє ростом і лихвою, збере його для благодійника бідних. | Ўмножazй богaтство своE съ ли1хвами и3 прибы6тки ми1лующему ни1щыz собирaетъ є5. |
|
9
|
9
|
| Хто відхиляє вухо своє від слухання закону, того і молитва — мерзота. | Ўкланszй ќхо своE не послyшати зак0на и3 сaмъ моли1тву свою2 њмерзи1лъ. |
|
10
|
10
|
| Хто спокушає праведних на путь зла, сам упаде в свою яму, а непорочні успадковують добро. | И$же льсти1тъ пр†выz на пути2 ѕлёмъ, во и3стлёніе сaмъ впадeтъ: беззак0нніи же минyютъ благ†z и3 не вни1дутъ въ нS. |
|
11
|
11
|
| Чоловік багатий — мудрець в очах своїх, але розумний бідняк викриє його. | Премyдръ ў себє2 мyжъ богaтый, ўб0гій же разуми1въ прeзритъ є3го2. |
|
12
|
12
|
| Коли торжествують праведники, велика слава, але коли підіймаються нечестиві, люди ховаються. | П0мощію првdныхъ мн0га бывaетъ слaва, на мёстэхъ же нечести1выхъ погибaютъ человёцы. |
|
13
|
13
|
| Хто приховує свої злочини, той не буде мати успіху; а хто зізнається і залишає їх, той буде помилуваний. | Покрывazй нечeстіе своE не ўспёетъ во благ†z, повёдаz же њбличє1ніz возлю1бленъ бyдетъ. |
|
14
|
14
|
| Блаженна людина, яка завжди перебуває у благоговінні; а хто озлоблює серце своє, той потрапить у біду. | Блажeнъ мyжъ, и4же бои1тсz всёхъ за благоговёніе, ґ жестосeрдый впaдаетъ во ѕл†z. |
|
15
|
15
|
| Як рикаючий лев і голодний ведмідь, так нечестивий володар над бідним народом. | Лeвъ ѓлченъ и3 в0лкъ жaжденъ, и4же тmрaнствуетъ [мучи1тельски њбладaетъ], ни1щь сhй, над8 kзhкомъ ўб0гимъ. |
|
16
|
16
|
| Нерозумний правитель багато робить утисків, а хто ненавидить користь, продовжить дні. | Цaрь скyденъ ўр0комъ вели1къ клеветни1къ (бывaетъ), ґ ненави1дzй непр†вды д0лгw лётъ поживeтъ. |
|
17
|
17
|
| Чоловік, винний у пролитті людської крови, буде бігати до могили, щоб хто не схопив його. | Мyжа, и4же въ винЁ смeртнэ, выручazй бэглeцъ бyдетъ, ґ не ўтверждeнъ. Наказyй сhна, и3 возлю1битъ тS и3 дaстъ лёпоту твоeй души2, не послyшаетъ kзhка законопрестyпна. |
|
18
|
18
|
| Хто ходить непорочно, той буде неушкодженим; а хто ходить кривими путями, упаде на одній з них. | Ходsй прaведнw п0мощь пріи1метъ, ходsй же въ стр0пwтны пути6 ўвsзнетъ. |
|
19
|
19
|
| Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом, а хто наслідує бездіяльних, той насититься убогістю. | Дёлаzй свою2 зeмлю насhтитсz хлёбwвъ, гонsй же прaздность насhтитсz нищеты2. |
|
20
|
20
|
| Вірна людина багата благословеннями, а хто поспішає розбагатіти, той не залишиться непокараним. | Мyжъ вёры дост0йный мн0гw благослови1тсz, ѕлhй же не без8 мучeніz бyдетъ. |
|
21
|
21
|
| Бути упередженим — недобре: така людина і за шматок хліба вчинить неправду. | И$же не срамлsетсz лицA првdныхъ, не блaгъ: таковhй за ўкрyхъ хлёба продaстъ мyжа. |
|
22
|
22
|
| Поспішає до багатства заздрісна людина, і не думає, що убогість осягне її. | Тщи1тсz њбогати1тисz мyжъ зави1дливъ, и3 не вёсть, ћкw ми1лостивый воз8wбладaетъ и4мъ. |
|
23
|
23
|
| Хто викриває людину, знайде потім більшу приязнь, ніж той, хто лестить язиком. | Њбличazй человёчы пути6 благодaть и4мать пaче љзhкомъ ласкaющагw. |
|
24
|
24
|
| Хто обкрадає батька свого і матір свою і говорить: «це не гріх», той — спільник грабіжникам. | И$же tвергaетъ nтцA и3ли2 мaтерь и3 мни1тсz не согрэшaти, сeй сопричaстникъ є4сть мyжу нечести1ву. |
|
25
|
25
|
| Пихатий розпалює сварку, а хто уповає на Господа, буде благоденствувати. | Невёрный мyжъ сyдитъ тyне, ґ и4же надёетсz на гDа, въ прилэжaніи бyдетъ. |
|
26
|
26
|
| Хто сподівається на себе, той нерозумний; а хто ходить в мудрості, той буде цілий. | И$же надёетсz на дeрзо сeрдце, таковhй безyменъ: ґ и4же х0дитъ въ премyдрости, спасeтсz. |
|
27
|
27
|
| Хто дає убогому, не зубожіє; а хто закриває очі свої від нього, на тому багато проклять. | И$же даeтъ ўбHгимъ, не њскудёетъ: ґ и4же tвращaетъ џко своE, въ скyдости бyдетъ мн0зэ. |
|
28
|
28
|
| Коли підносяться нечестиві, люди ховаються, а коли вони падають, примножуються праведники. | На мёстэхъ нечести1выхъ стенsтъ првdніи, въ поги1бели же и4хъ ўмн0жатсz првdніи. |
|
Глава 29
|
Главa к7f
|
|
1
|
1
|
| Людина, яка, будучи викритою, озлоблює шию свою, раптово скрушиться, і не буде їй зцілення. | Лyчше мyжъ њбличazй, нeжели мyжъ жестоковhйный: внезaпу бо пали1му є3мY, нёсть и3сцэлeніz. |
|
2
|
2
|
| Коли примножуються праведники, веселиться народ, а коли панує нечестивий, народ стогне. | Похвалsємымъ првdнымъ, возвеселsтсz лю1діе: начaлствующымъ же нечєсти1вымъ, стенsтъ мyжіе. |
|
3
|
3
|
| Чоловік, який любить мудрість, радує батька свого; а хто знається з блудницями, той марнує майно. | Мyжу лю1бzщу премyдрость, весели1тсz nтeцъ є3гw2: ґ и4же пасeтъ любодBйцы, погуби1тъ богaтство. |
|
4
|
4
|
| Цар правосуддям утверджує землю, а хто любить подарунки, розоряє її. | Цaрь прaведенъ возвышaетъ зeмлю, мyжъ же законопрестyпникъ раскоповaетъ. |
|
5
|
5
|
| Чоловік, який лестить другові своєму, розстелює сіті ногам його. | И$же ўготовлsетъ на лицE своемY дрyгу мрeжу, њблагaетъ ю5 на сво‰ н0ги. |
|
6
|
6
|
| У гріху злої людини — тенета для неї, а праведник веселиться і радіє. | Согрэшaющему мyжу вeліz сёть: првdный же въ рaдости и3 въ весeліи бyдетъ. |
|
7
|
7
|
| Праведник ретельно вникає у позов бідних, а нечестивий не розглядає справи. | Ўмёетъ првdный сyдъ твори1ти ўбHгимъ, ґ нечести1вый не разумёетъ рaзума, и3 ўб0гому нёсть ўмA разумэвaющагw. |
|
8
|
8
|
| Люди розпусні обурюють місто, а мудрі втихомирюють заколот. | Мyжіе беззак0нніи сожг0ша грaдъ, мyдріи же tврати1ша гнёвъ. |
|
9
|
9
|
| Розумна людина, маючи суд з людиною дурною, чи сердиться, чи сміється, — не має спокою. | Мyжъ мyдръ сyдитъ kзhки, мyжъ же ѕлhй гнёваzйсz посмэвaемь бывaетъ, ґ не ўстрашaетъ. |
|
10
|
10
|
| Кровожерливі люди ненавидять непорочного, а праведні піклуються про його життя. | Мyжіе кровeй причaстни возненави1дzтъ прпdбнаго, прaвіи же взhщутъ дyшу є3гw2. |
|
11
|
11
|
| Нерозумний весь гнів свій виливає, а мудрий стримує його. | Вeсь гнёвъ св0й произн0ситъ безyмный: премyдрый же скрывaетъ по чaсти. |
|
12
|
12
|
| Якщо правитель слухає неправдиві слова, то і всі службовці у нього нечестиві. | Царю2 послyшающу словесE непрaведна, вси2, и5же под8 ни1мъ, законопрест{пницы. |
|
13
|
13
|
| Бідний і лихвар зустрічаються один з одним; але світло очам того й іншого дає Господь. | Заимодaвцу и3 должникY, дрyгъ со дрyгомъ сошeдшымсz, посэщeніе твори1тъ nбёма гDь. |
|
14
|
14
|
| Якщо цар судить бідних за правдою, то престіл його назавжди утвердиться. | Царю2 во и4стинэ судsщему ни1щымъ, прест0лъ є3гw2 во свидётелство ўстр0итсz. |
|
15
|
15
|
| Різка і викриття дають мудрість; але отрок, залишений у нехтуванні, чинить сором своїй матері. | Ћзвы и3 њбличє1ніz даю1тъ мyдрость: џтрокъ же заблуждazй срамлsетъ роди1тєли сво‰. |
|
16
|
16
|
| При примноженні нечестивих збільшується беззаконня; але праведники побачать падіння їх. | МнHгимъ сyщымъ нечєсти1вымъ мн0зи грэси2 бывaютъ, првdніи же, w4нымъ пaдающымъ, ўстрашaеми бывaютъ. |
|
17
|
17
|
| Карай сина твого, і він дасть тобі спокій, і принесе радість душі твоїй. | Наказyй сhна твоего2, и3 ўпок0итъ тS и3 дaстъ лёпоту души2 твоeй. |
|
18
|
18
|
| Без одкровення з висоти народ неприборканий, а хто дотримується закону — блаженний. | Не бyдетъ сказaтель kзhку законопрестyпну, хранsй же зак0нъ блажeнъ. |
|
19
|
19
|
| Словами не навчиться раб, тому що, хоча він розуміє їх, але не слухається. | Не накaжетсz словесы2 рaбъ жeстокъ: ѓще бо и3 ўразумёетъ, но не послyшаетъ. |
|
20
|
20
|
| Чи бачив ти чоловіка необачного у словах своїх? на нерозумного більше надії, ніж на нього. | Ѓще ўви1диши мyжа ск0ра въ словесёхъ, разумёй, ћкw ўповaніе и4мать пaче є3гw2 безyмный. |
|
21
|
21
|
| Якщо з дитинства виховувати раба у розкоші, то згодом він захоче бути сином. | И$же ласкосeрдъ бyдетъ t дётства, пораб0титсz, на послёдокъ же болёзновати бyдетъ њ сeмъ. |
|
22
|
22
|
| Чоловік гнівливий заводить сварку, і запальний багато грішить. | Мyжъ гнэвли1вый воздвизaетъ свaръ, мyжъ же ћрый tкрывaетъ грэхи2. |
|
23
|
23
|
| Гордість людини принижує її, а смиренний духом здобуває шану. | Досаждeніе мyжа смирsетъ, ґ смирє1нныz ўтверждaетъ гDь въ слaвэ. |
|
24
|
24
|
| Хто ділиться зі злодієм, той ненавидить душу свою; чує він прокляття, але не оголошує про те. | И$же соwбщaетсz тaтю, ненави1дитъ своеS души2: ѓще же клsтву предложeнную слhшавшіи не возвэстsтъ, |
|
25
|
25
|
| Острах перед людьми ставить тенета; а хто уповає на Господа, буде у безпеці. | ўбоsвшесz и3 постыдёвшесz человёкwвъ, преткнyтсz: надёzвыйсz же на гDа возвесели1тсz. Нечeстіе мyжу даeтъ соблажнeніе: ўповazй же на вLку спасeтсz. |
|
26
|
26
|
| Багато хто шукає прихильного лиця правителя, але доля людини — від Господа. | Мн0зи ўгождaютъ ли1цамъ начaлникwвъ: t гDа же сбывaетсz прaвда мyжу. |
|
27
|
27
|
| Мерзота для праведників — людина неправедна, і мерзота для нечестивого — хто йде прямим шляхом. | Мeрзость првdнику мyжъ непрaведенъ: мeрзость же законопрестyпному пyть правоведsй. |
|
Глава 30
|
Главa l
|
|
1
|
1
|
| Слова Агура, сина Іакеєвого. Натхненні слова, які сказав цей чоловік Іфиїлу, Іфиїлу й Укалу: | Сі‰ глаг0летъ мyжъ вёрующымъ бGови, и3 почивaю: |
|
2
|
2
|
| справді, я більший невіглас, ніж будь-хто з людей, і розуму людського немає у мене, | безyмнэе бо є4смь t всёхъ человBкъ, и3 рaзума человёческагw нёсть во мнЁ: |
|
3
|
3
|
| і не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю. | бGъ же научи1 мz премyдрости, и3 рaзумъ с™hхъ ўразумёхъ. |
|
4
|
4
|
| Хто піднімався на небо і сходив? хто зібрав вітер у пригорщі свої? хто зав’язав воду в одяг? хто поставив усі межі землі? яке ім’я йому? і яке ім’я синові його? чи знаєш? | Кто2 взhде на нeбо и3 сни1де; кто2 собрA вётры въ нBдра; кто2 возврати2 в0ду въ ри1зу; кто2 њбдержA вс‰ концы6 земли2; к0е и4мz є3гw2; и3ли2 к0е и4мz сhну є3гw2, да разумёеши; |
|
5
|
5
|
| Усяке слово Бога чисте; Він — щит тим, хто уповає на Нього. | Вс‰ бо словесA б9іz раздежє1на: защищaетъ же сaмъ благоговёющихъ є3мY. |
|
6
|
6
|
| Не додавай до слів Його, щоб Він не викрив тебе, і ти не виявився неправдомовцем. | Не приложи2 ко словесє1мъ є3гw2, да не њбличи1тъ тS, и3 л0жь бyдеши. |
|
7
|
7
|
| Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру: | Дв0е прошY ў тебє2: не tими2 t менє2 благодaти прeжде ўмeртвіz моегw2: |
|
8
|
8
|
| суєту і неправду віддали від мене, убогости і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом, | сyетно сл0во и3 л0жно далeче t менє2 сотвори2, богaтства же и3 нищеты2 не дaждь ми2: ўстр0й же ми2 потрє1бнаz и3 самодовHлнаz, |
|
9
|
9
|
| щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: «хто Господь?» і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім’я Бога мого марно. | да не насhщьсz л0жь бyду и3 рекY: кт0 мz ви1дитъ; и3ли2 њбнищaвъ ўкрaду и3 кленyсz и4менемъ б9іимъ. |
|
10
|
10
|
| Не лихослов раба перед господарем його, щоб він не прокляв тебе, і ти не залишився винним. | Не предaждь рабA въ рyцэ господи1на, да не когдA прокленeтъ тS, и3 и3счeзнеши. |
|
11
|
11
|
| Є рід, який проклинає батька свого і не благословляє матері своєї. | Чaдо ѕло2 кленeтъ nтцA и3 мaтерь не благослови1тъ. |
|
12
|
12
|
| Є рід, який чистий в очах своїх, тоді як не омитий від нечистот своїх. | Чaдо ѕло2 прaведна себE сyдитъ, и3сх0да же своегw2 не и3змы2. |
|
13
|
13
|
| Є рід — о, які зарозумілі очі його, і як підняті вії його! | Чaдо ѕло2 высHки џчи и4мать, вёждома же свои1ма возн0ситсz. |
|
14
|
14
|
| Є рід, у якого зуби — мечі, і щелепи — ножі, щоб пожирати бідних на землі й убогих між людьми. | Чaдо ѕло2 мeчь зyбы (сво‰) и4мать, и3 членHвныz ћкw сёчиво, є4же губи1ти и3 поzдaти смирє1нныz t земли2 и3 ўбHгіz и4хъ t человBкъ. |
|
15
|
15
|
| У ненаситності дві дочки: «давай, давай!» Ось три невситимих, і чотири, які не скажуть: «достатньо!» | Піsвица и3мЁ три2 дщє1ри, люб0вію возлю1блєны, и3 три2 сі‰ не насhтишасz є3S, и3 четвeртаz не ўдовли1сz рещи2: дов0лно (ми2 є4сть). |
|
16
|
16
|
| Пекло й утроба безплідна, земля, що не насичується водою, і вогонь, що не говорить: «досить!» | Ѓдъ и3 п0хоть жены2, и3 землS ненапоeнаz вод0ю и3 водA и3 џгнь не рекyтъ: довлёетъ. |
|
17
|
17
|
| Око, що насміхається з батька і нехтує покірністю до матері, виклюють ворони дольні, і пожеруть пташенята орлині! | Џко ругaющеесz nтцY и3 досаждaющее стaрости мaтерни, да и3ст0ргнутъ є5 врaнове t дeбріz и3 да снэдsтъ є5 птенцы2 w4рли. |
|
18
|
18
|
| Три речі незбагненні для мене, і чотирьох я не розумію: | Тріe ми сyть невозмHжнаz ўразумёти, и3 четвeртагw не вёмъ: |
|
19
|
19
|
| путі орла на небі, путі змія на скелі, путі корабля серед моря і путі чоловіка до дівчини. | слэдA nрлA парsща (по воздyху) и3 пути2 ѕмjа (ползyща) по кaмени, и3 стези2 кораблS пловyща по м0рю и3 путjй мyжа въ ю4ности (є3гw2). |
|
20
|
20
|
| Така путь і дружини перелюбної; поїла й обтерла рот свій, і говорить: «я нічого поганого не зробила». | Так0въ пyть жены2 блудни1цы: ћже є3гдA сотвори1тъ, и3 и3змhвшисz, ничт0же, речE, содёzхъ нелёпо. |
|
21
|
21
|
| Від трьох трясеться земля, чотирьох вона не може носити: | Трeми трzсeтсz землS, четвeртагw же не м0жетъ понести2: |
|
22
|
22
|
| раба, коли він стає царем; нерозумного, коли він досита їсть хліб; | ѓще рaбъ воцари1тсz, и3 безyмный и3сп0лнитсz пи1щею, и3 рабA ѓще и3зженeтъ свою2 госпожY, |
|
23
|
23
|
| ганебну жінку, коли вона виходить заміж, і служницю, коли вона займає місце пані своєї. | и3 мeрзкаz женA ѓще ключи1тсz добрY мyжу. |
|
24
|
24
|
| Ось чотири малих на землі, але вони мудріші за мудрих: | Четhри же сyть малBйшаz на земли2, сі‰ же сyть мудрBйша мyдрыхъ: |
|
25
|
25
|
| мурахи — народ несильний, але влітку заготовляють їжу свою; | мрaвіє, и5мже нёсть крёпости и3 ўготовлsютъ въ жaтву пи1щу: |
|
26
|
26
|
| гірські миші — народ слабкий, але ставлять доми свої на скелі; | и3 хірогрЂлли, kзhкъ не крёпокъ, и5же сотвори1ша въ кaменіихъ д0мы сво‰: |
|
27
|
27
|
| у сарани немає царя, але виступає уся вона струнко; | безцaрни сyть прyзіе, и3 вою1ютъ t є3ди1нагw повелёніz благочи1ннw: |
|
28
|
28
|
| павук лапками чіпляється, але буває у царських чертогах. | ћщерица (Е#вр.: паyкъ.), рукaми њпирaющисz и3 ўд0бь ўловлsема сyщи, живeтъ во твeрдехъ царeвыхъ. |
|
29
|
29
|
| Ось троє мають струнку ходу, і четверо струнко виступають: | ТріE сyть, ±же благопоспёшнw х0дzтъ, четвeртое же, є4же д0брэ прох0дитъ: |
|
30
|
30
|
| лев, силач між звірами, не посторониться ні перед ким; | скЂменъ льв0въ крэпчaе ѕвэрeй, и4же не tвращaетсz, ни ўстрашaетсz скотA, |
|
31
|
31
|
| кінь і козел, [проводир стада,] і цар серед народу свого. | и3 пётель ходS въ к0кошэхъ благодyшенъ, и3 козeлъ предводи1тель стaду, и3 цaрь глаг0лzй къ нар0ду во kзhцэ. |
|
32
|
32
|
| Якщо ти у зарозумілості своїй зробив дурість і помислив зле, то поклади руку на вуста; | Ѓще вдaси себE въ весeліе и3 прострeши рyку твою2 со свaромъ, порyганъ бyдеши. |
|
33
|
33
|
| тому що, як збивання молока робить масло, поштовх у ніс викликає кров, так і пробудження гніву чинить сварку. | Мельзи2 млеко2, и3 бyдетъ мaсло. Ѓще ли нHздри чeшеши, и3зhдетъ кр0вь: ѓще же и3звлечeши словесA, и3зhдутъ сyдове и3 т‰жбы. |
|
Глава 31
|
Главa lа
|
|
1
|
1
|
| Слова Лемуїла царя. Наставляння, які дала йому мати його: | Мо‰ словесA рек0шасz t бGа, царeво прор0чество, є3г0же наказA мaти є3гw2: |
|
2
|
2
|
| що, сину мій? що, сину утроби моєї? що, сину обітниць моїх? | что2, чaдо, (*соблюдeши,) что2 рэчeніе б9іе; первор0дне, тебЁ глаг0лю, сhне: что2, чaдо моегw2 чрeва; что2, чaдо мои1хъ моли1твъ; |
|
3
|
3
|
| Не віддавай жінкам сил твоїх, ні шляхів твоїх згубницям царів. | Не дaждь женaмъ твоегw2 богaтства и3 твоегw2 ўмA и3 житіS въ послёдній совётъ. |
|
4
|
4
|
| Не царям, Лемуїле, не царям пити вино, і не князям — сикеру, | Съ совётомъ всE твори2, съ совётомъ пjй віно2: си1льніи гнэвли1ви сyть, вінA да не пію1тъ, |
|
5
|
5
|
| щоб, напившись, вони не забули закону і не викривили суду всіх пригноблених. | да напи1вшесz не забyдутъ мyдрости и3 прaво суди1ти немwщнhмъ не возм0гутъ. |
|
6
|
6
|
| Дайте сикеру тому, хто гине, і вино засмученому душею; | Дади1те сікeра сyщымъ въ печaлехъ и3 віно2 пи1ти сyщымъ въ болёзнехъ, |
|
7
|
7
|
| нехай він вип’є і забуде бідність свою і не згадає більше про своє страждання. | да забyдутъ ўбожeства и3 болёзней не воспомsнутъ ктомY. |
|
8
|
8
|
| Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт. | Сhне, tверзaй ўстA тво‰ сл0ву б9ію и3 суди2 вс‰ здрaвw: |
|
9
|
9
|
| Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого. | tверзaй ўстA тво‰ и3 суди2 првdнw, разсуждaй же ўб0га и3 нeмощна. |
|
10
|
10
|
| Хто знайде доброчесну дружину? ціна її вища за перли; | ЖенY д0блю кто2 њбрsщетъ, дражaйши є4сть кaменіz многоцённагw таковaz: |
|
11
|
11
|
| упевнене у ній серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку; | дерзaетъ на ню2 сeрдце мyжа є3S: таковaz д0брыхъ корhстей не лиши1тсz: |
|
12
|
12
|
| вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого. | дёлаетъ бо мyжу своемY благ†z во всE житіE: |
|
13
|
13
|
| Добуває вовну і льон, і з охотою працює своїми руками. | њбрётши в0лну и3 лeнъ, сотвори2 благопотрeбное рукaма свои1ма. |
|
14
|
14
|
| Вона, як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій. | Бhсть ћкw корaбль кyплю дёz, и3здалeча собирaетъ себЁ богaтство: |
|
15
|
15
|
| Вона встає ще вночі і роздає їжу в домі своєму і визначає денну працю служницям своїм. | и3 востаeтъ и3з8 н0щи, и3 дадE бр†шна д0му и3 дэлA рабhнzмъ. |
|
16
|
16
|
| Задумає вона про поле, і придбає його; від плодів рук своїх насаджує виноградник. | Ўзрёвши село2 купи2, t плодHвъ же рyкъ свои1хъ насади2 стzжaніе. |
|
17
|
17
|
| Підперезує силою стегна свої і зміцнює м’язи свої. | Препоsсавши крёпкw чрє1сла сво‰, ўтверди1тъ мы6шцы сво‰ на дёло, |
|
18
|
18
|
| Вона відчуває, що заняття її добре, і — світильник її не гасне і вночі. | и3 вкуси2, ћкw добро2 є4сть дёлати, и3 не ўгасaетъ свэти1лникъ є3S всю2 н0щь. |
|
19
|
19
|
| Простягає руки свої до прядки, і персти її беруться за веретено. | Л†кти сво‰ простирaетъ на полє1знаz, рyцэ же свои2 ўтверждaетъ на вретено2, |
|
20
|
20
|
| Долоню свою вона відкриває бідному, і руку свою подає нужденному. | и3 рyцэ свои2 tверзaетъ ўб0гому, длaнь же прострE ни1щу. |
|
21
|
21
|
| Не боїться холоду для родини своєї, тому що вся родина її одягнена у подвійний одяг. | Не печeтсz њ сyщихъ въ домY мyжъ є3S, є3гдA гдЁ замeдлитъ: вси1 бо ў неS њдёzни сyть. |
|
22
|
22
|
| Вона робить собі килими; висон і пурпур — одяг її. | Суг{ба њдэ‰ніz сотвори2 мyжу своемY, t вmсс0на же и3 порфЂры себЁ њдэ‰ніz. |
|
23
|
23
|
| Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі. | Слaвенъ бывaетъ во вратёхъ мyжъ є3S, внегдA ѓще сsдетъ въ с0нмищи со старBйшины жи1тельми земли2. |
|
24
|
24
|
| Вона робить покривала і продає, і пояси доставляє купцям фінікійським. | Плащани6цы сотвори2 и3 продадE фінікjанwмъ, њпо‰саніz же хананewмъ. |
|
25
|
25
|
| Сила і краса — одяг її, і весело дивиться вона на майбутнє. | ЎстA сво‰ tвeрзе внимaтелнw и3 зак0ннw и3 чи1нъ заповёда љзhку своемY. |
|
26
|
26
|
| Вуста свої відкриває з мудрістю, і лагідне наставляння на язиці її. | Крёпостію и3 лёпотою њблечeсz, и3 возвесели1сz во дни6 послBдніz. |
|
27
|
27
|
| Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства. | ТBсны стєзи2 д0му є3S, брaшна же лёностнагw не kдE. |
|
28
|
28
|
| Встають діти й ублажають її, — чоловік, і хвалить її: | ЎстA сво‰ tвeрзе мyдрw и3 зак0ннw. |
|
29
|
29
|
| «багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх». | Ми1лостынz же є3S возстaви ч†да є3S, и3 њбогати1шасz: и3 мyжъ є3S похвали2 ю5: |
|
30
|
30
|
| Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали. | мнHги дщeри стzжaша богaтство, мнHги сотвори1ша си1лу: тh же пред8успёла и3 превознеслaсz є3си2 над8 всёми: |
|
31
|
31
|
| Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля воріт діла її! | л0жнагw ўгождeніz и3 сyетныz добр0ты жeнскіz нёсть въ тебЁ: женa бо разyмнаz благословeна є4сть: стрaхъ же гDень сіS да хвaлитъ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
