|
Книга пророка Аввакума
|
Ґввакyмъ
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Пророче видіння, яке бачив пророк Аввакум. | Видёніе, є4же ви1дэ ґввакyмъ прbр0къ. |
|
2
|
2
|
| Доки, Господи, я буду взивати, і Ти не чуєш, буду волати до Тебе про насильство, і Ти не спасаєш? | Док0лэ, гDи, воззовY, и3 не ўслhшиши; возопію2 къ тебЁ њби1димь, и3 не и3збaвиши; |
|
3
|
3
|
| Для чого даєш мені бачити злодійство і дивитися на біди? Грабіжництво і насильство переді мною, і постає ворожнеча і піднімається розбрат. | Вскyю мнЁ показaлъ є3си2 труды2 и3 бwлёзни, смотри1ти стрaсть и3 нечeстіе; проти1ву мнЁ бhсть сyдъ, и3 судіS взeмлетъ. |
|
4
|
4
|
| Від цього закон утратив силу, і суду правильного немає: оскільки нечестивий долає праведного, то і суд відбувається спотворений. | Сегw2 рaди разори1сz зак0нъ, и3 не произв0дитсz въ совершeніе сyдъ: ћкw нечести1вый преwби1дитъ првdнаго, сегw2 рaди и3зhдетъ сyдъ развращeнъ. |
|
5
|
5
|
| Подивіться між народами й уважно вглядіться, і ви дуже здивуєтеся; бо Я зроблю у дні ваші таке діло, якому ви не повірили б, якби вам розповідали. | Ви1дите, през0рливіи, и3 смотри1те, и3 чуди1тесz чудесє1мъ и3 и3зчeзните: понeже дёло ѓзъ дёлаю во днeхъ вaшихъ, є3мyже не и4мате вёровати, ѓще кто2 и3сповёсть вaмъ. |
|
6
|
6
|
| Бо ось, Я підніму халдеїв, народ жорстокий і неприборканий, який ходить по широтах землі, щоб заволодіти селищами, які не належать йому. | ЗанE, сE, ѓзъ возставлsю халдє1и, kзhкъ г0рькій и3 б0рзый, ходsщій по широтaмъ земли2, є4же наслёдити селє1ніz не сво‰: |
|
7
|
7
|
| Страшний і грізний він; від нього самого походить суд його і влада його. | стрaшенъ и3 kвлeнъ є4сть, t негw2 сyдъ є3гw2 бyдетъ, и3 взsтіе є3гw2 t негw2 и3зhдетъ: |
|
8
|
8
|
| Швидші за барсів коні його і прудкіші за вечірніх вовків; скаче у різні сторони кіннота його; здалеку приходять вершники його, прилітають, як орел, що кидається на здобич. | и3 и3зск0чатъ пaче рhсей к0ни є3гw2 и3 быстрёе волкHвъ ґравjйскихъ, и3 поёдутъ кHнницы є3гw2 и3 ўстремsтсz и3здалeча и3 полетsтъ ѓки nрeлъ гот0въ на ћдь. |
|
9
|
9
|
| Увесь він іде для грабунку; спрямувавши лице своє вперед, він забирає полонених, як пісок. | Скончaніе на нечести6выz пріи1детъ, сопротивлsющыzсz ли1цамъ и4хъ проти1ву, и3 соберeтъ ћкw пес0къ плённики. |
|
10
|
10
|
| І з царів він знущається, і князі служать йому посміховищем; з усякої фортеці він сміється: насипає облоговий вал і бере її. | И# т0й над8 царьми2 посмэeтсz, и3 мучи1теліе и3грaніе є3гw2, и3 т0й над8 всsкою твердёлію поругaетсz, и3 њбложи1тъ вaлъ, и3 воз8wбладaетъ є4ю. |
|
11
|
11
|
| Тоді гордовитим стає дух його, і він ходить і буйствує; сила його — бог його. | ТогдA премэни1тъ дyхъ и3 прeйдетъ и3 пом0литсz: сіS крёпость бGу моемY. |
|
12
|
12
|
| Але чи не Ти з давнини Господь Бог мій, Святий мій? ми не помремо! Ти, Господи, тільки для суду попустив його. Скеле моя! для покарання Ти призначив його. | Нёси ли ты2 и3скони2, гDи б9е, с™hй м0й; и3 не ќмремъ. ГDи, на сyдъ ўчини1лъ є3си2 є3го2, и3 создa мz њбличaти наказaніе є3гw2. |
|
13
|
13
|
| Чистим очам Твоїм невластиво дивитися на злодіяння, і дивитися на утиск Ти не можеш; для чого ж Ти дивишся на злодіїв і мовчиш, коли нечестивець поглинає того, хто праведніший за нього, | Чи1сто џко є4же не ви1дэти ѕлA и3 взирaти на труды2 болёзнєнныz: вскyю призирaеши на презHрливыz; премолчавaеши, є3гдA пожирaетъ нечести1вый првdнаго; |
|
14
|
14
|
| і залишаєш людей, як рибу в морі, як плазунів, у яких немає володаря? | и3 сотвори1ши человёки ћкw ры6бы мwрскjz и3 ћкw гaды не и3мyщыz старёйшины. |
|
15
|
15
|
| Усіх їх тягає вудкою, захоплює у сіть свою і забирає їх у неводи свої, і від того радіє і торжествує. | Скончaніе ќдою восхи1ти и3 привлечE є3го2 мрeжею и3 собрA є3го2 сэтьми2 свои1ми: сегw2 рaди возвесели1тсz и3 возрaдуетсz сeрдце є3гw2: |
|
16
|
16
|
| За те приносить жертви сіті своїй і кадить неводу своєму, тому що від них рясна частка його і розкішна їжа його. | сегw2 рaди пожрeтъ мрeжи своeй и3 покади1тъ сёть свою2, ћкw тёми разблажи2 чaсть свою2 и3 пи6щи сво‰ и3збр†нныz: |
|
17
|
17
|
| Невже для цього він повинен спорожняти свою сіть і безперестанно винищувати народи без пощади? | сегw2 рaди прострeтъ мрeжу свою2 и3 пrнw и3збивaти kзhкwвъ не пощади1тъ. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| На варту мою став я і, стоячи на вежі, спостерігав, щоб дізнатися, що скаже Він у мені, і що мені відповідати на скаргу мою? | На стрaжи моeй стaну, и3 взhду на кaмень, и3 посмотрю2 є4же ви1дэти, что2 возгlетъ во мнЁ и3 что2 tвэщaю на њбличeніе моE. |
|
2
|
2
|
| І відповів мені Господь і сказав: запиши видіння і накресли ясно на скрижалях, щоб той, хто читає, легко міг прочитати, | И# tвэщA гDь ко мнЁ и3 речE: впиши2 видёніе, и3 ћвэ на дскЁ, ћкw да пости1гнетъ читazй |. |
|
3
|
3
|
| бо видіння стосується ще визначеного часу і говорить про кінець і не обмане; і хоч би і сповільниться, чекай на нього, бо неодмінно збудеться, не відміниться. | ЗанE є3щE видёніе на врeмz, и3 просіsетъ въ конeцъ, ґ не вотщE: ѓще ўмeдлитъ, потерпи2 є3мY, ћкw и3дhй пріи1детъ и3 не ўмeдлитъ. |
|
4
|
4
|
| Ось, душа гордовита не заспокоїться, а праведний своєю вірою живий буде. | Ѓще ўсумни1тсz, не бlговоли1тъ дш7A моS въ нeмъ: првdникъ же (м0й) t вёры жи1въ бyдетъ. |
|
5
|
5
|
| Гордовита людина, як вино, що бродить, не заспокоюється, так що розширює душу свою, як пекло, і, як смерть, вона ненаситна, і збирає до себе всі народи, і захоплює собі всі племена. | През0рливый же и3 њби1дливый мyжъ и3 величaвый ничес0же скончaетъ: и4же разшири2 ѓки ѓдъ дyшу свою2, и3 сeй ћкw смeрть ненасыщeнъ: и3 соберeтъ къ себЁ вс‰ kзhки и3 пріи1метъ къ себЁ вс‰ лю1ди. |
|
6
|
6
|
| Але чи не всі вони будуть говорити про нього притчу і глузливу пісню: «горе тому, хто без міри збагачує себе не своїм, — чи надовго? — й обтяжує себе заставами!» | Не сі‰ ли вс‰ на него2 при1тчу пріи1мутъ и3 гадaніе въ п0вэсть є3гw2; и3 рекyтъ: г0ре ўмножaющему себЁ не с{щаz є3гw2, док0лэ; и3 њтzгчaющему ќзу свою2 тsжцэ. |
|
7
|
7
|
| Чи не постануть раптово ті, які будуть мучити тебе, і чи не піднімуться проти тебе грабіжники, і ти дістанешся їм на розкрадання? | Ћкw внезaпу востaнутъ ўгрызaющіи є3го2, и3 њбодрsтсz навBтницы твои2, и3 бyдеши въ разграблeніе и5мъ. |
|
8
|
8
|
| Оскільки ти пограбував багато народів, то й тебе пограбують усі інші народи за пролиття крови людської, за розорення країни, міста й усіх, що живуть у ньому. | Понeже ты2 плэни1лъ є3си2 страны6 мнHги, плэнsтъ тS вси2 њстaвшіи лю1діе кр0ве рaди человёчи и3 нечeстіz земли2 и3 грaда и3 всёхъ живyщихъ на нeй. |
|
9
|
9
|
| Горе тому, хто жадає несправедливих придбань для дому свого, щоб влаштувати гніздо своє на висоті і тим убезпечити себе від руки нещастя! | Г0ре лихои1мствующымъ лихои1мство ѕл0е д0му своемY, є4же ўчини1ти на высотЁ гнэздо2 своE, є4же и3ст0ргнути t руки2 ѕлhхъ. |
|
10
|
10
|
| Безславність вигадав ти для твого дому, знищуючи багато народів, і згрішив проти душі твоєї. | Ўмhслилъ є3си2 стыдёніе д0му своемY, скончaлъ є3си2 лю1ди мнHги, и3 согрэши2 душA твоS. |
|
11
|
11
|
| Камені зі стін заволають і поперечини з дерева будуть відповідати їм: | ЗанE кaмень и3з8 стэны2 возопіeтъ, и3 хрyщь t дрeва возглаг0летъ сі‰: |
|
12
|
12
|
| «горе тому, хто будує місто на крові і споруджує укріплення неправдою!» | u5, лю1тэ созидaющему грaдъ кровьми2 и3 ўготовлsющему грaдъ непрaвдами. |
|
13
|
13
|
| Ось, чи не від Господа Саваофа це, що народи трудяться для вогню і племена мучать себе марно? | Не сі‰ ли сyть t гDа вседержи1телz; и3 њскудёша лю1діе мн0зи nгнeмъ, и3 kзhцы мн0зи и3знемог0ша: |
|
14
|
14
|
| Бо земля наповниться пізнанням слави Господа, як води наповнюють море. | ћкw нап0лнитсz всS землS вёдэніz слaвы гDни, ћкоже водA мн0га въ м0ри покрhетъ |. |
|
15
|
15
|
| Горе тобі, що подаєш ближньому своєму питво з домішкою злости своєї і робиш його п’яним, щоб бачити сором його! | Г0ре напаsющему п0друга своего2 развращeніемъ мyтнымъ, и3 ўпоzвaющему, ћкw да взирaетъ къ пещeрамъ и4хъ. |
|
16
|
16
|
| Ти переситився соромом замість слави; пий же і ти і показуй сором, — повернеться і до тебе чаша правиці Господньої і посоромлення на славу твою. | Сhтость безчeстіz t слaвы и3спjй и3 ты2: сeрдце, поколeблисz и3 сотрzсни1сz: њбhде њ тебЁ чaша десни1цы гDни, и3 собрaсz безчeстіе на главY твою2. |
|
17
|
17
|
| Бо злодійство твоє на Ливані звалиться на тебе за знищення зляканих тварин, за пролиття крови людської, за спустошення країни, міста й усіх, що живуть у ньому. | Занeже нечeстіе лівaново покрhетъ тS, и3 стрaсть ѕвэрeй престраши1тъ тS, кр0ве рaди человёчи и3 нечeстіz земли2 и3 грaда и3 всёхъ живyщихъ на нeй. |
|
18
|
18
|
| Що за користь від ідола, зробленого художником, цього відлитого лжеучителя, хоча скульптор, роблячи німих кумирів, покладається на свій витвір? | Что2 п0льзуетъ и3звazное, ћкw и3зваsша є5; создaша сліsніе, мечтaніе л0жное, ћкw ўповA создaвый на создaніе своE, сотвори1ти кумjры нэмы6z. |
|
19
|
19
|
| Горе тому, хто говорить дереву: «встань!» і безсловесному каменю: «пробудися!» Чи навчить він чого-небудь? Ось, він обкладений золотом і сріблом, але дихання у ньому немає. | Ў, лю1тэ глаг0лющему ко дрeву: њбодри1сz, востaни: и3 кaменію: возвhсисz: и3 то2 є4сть мечтaніе, и3 сіE є4сть сковaніе злaта и3 сребрA, и3 всsкагw дyха нёсть въ нeмъ. |
|
20
|
20
|
| А Господь — у святому храмі Своєму: нехай мовчить вся земля перед лицем Його! | ГDь же во хрaмэ с™ёмъ своeмъ: да ўбои1тсz t лицA є3гw2 всS землS. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| Молитва Аввакума пророка, для співу. | Моли1тва ґввакyма прbр0ка съ пёснію. ГDи, ўслhшахъ слyхъ тв0й и3 ўбоsхсz: |
|
2
|
2
|
| Господи! почув я слух Твій й убоявся. Господи! зверши діло Твоє серед років, серед літ яви його; у гніві згадай про милість. | гDи, разумёхъ дэлA тво‰ и3 ўжас0хсz: посредЁ двою2 живHтну познaнъ бyдеши: внегдA прибли1житисz лётwмъ, познaешисz: внегдA пріити2 врeмени, kви1шисz: внегдA смути1тисz души2 моeй во гнёвэ, млcть (твою2) помzнeши. |
|
3
|
3
|
| Бог від Фемана гряде і Святий — від гори Фаран. Покрила небеса велич Його, і славою Його наповнилася земля. | БGъ t ю4га пріи1детъ, и3 с™hй и3з8 горы2 приwсэнeнныz чaщи: покры2 небесA добродётель є3гw2, и3 хвалeніz є3гw2 и3сп0лнь землS. |
|
4
|
4
|
| Блиск її — як сонячне світло; від руки Його промені, і тут тайник Його сили! | И# сіsніе є3гw2 ћкw свётъ бyдетъ: р0зи въ рукaхъ є3гw2, и3 положи2 люб0вь держaвну крёпости своеS. |
|
5
|
5
|
| Перед лицем Його йде моровиця, а за стопами Його — пекучий вітер. | Пред8 лицeмъ є3гw2 пред8и1детъ сл0во, и3 и3зhдетъ на п0ле при ногY є3гw2. |
|
6
|
6
|
| Він став і похитнув землю; споглянув, і в трепет привів народи; вікові гори розпалися, первісні пагорби обпали; путі Його вічні. | СтA, и3 подви1жесz землS: призрЁ, и3 растazша kзhцы: стрhшасz г0ры нyждею, и3 растazша х0лми вёчніи, шє1ствіz вёчнаz є3гw2, |
|
7
|
7
|
| Смутними бачив я намети ефіопські; затряслися намети землі Мадіамської. | за трyдъ ви1дэша селє1ніz є3fіHпскаz, ўбоsтсz и3 кр0вы земли2 мадіaмскіz. |
|
8
|
8
|
| Хіба на ріки запалав, Господи, гнів Твій? хіба на ріки — обурення Твоє, чи на море — лють Твоя, що Ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої спасительні? | Е#дA въ рэкaхъ прогнёваешисz, гDи; є3дA въ рэкaхъ ћрость твоS; и3ли2 въ м0ри ўстремлeніе твоE; ћкw всsдеши на к0ни тво‰, и3 kждeніе твоE спасeніе. |
|
9
|
9
|
| Ти оголив лук Твій за клятвеною обітницею, даною колінам. Ти потоками розсік землю. | Налzцaz налzчeши лyкъ тв0й на ски1птры, гlетъ гDь: рэкaми разсsдетсz землS. |
|
10
|
10
|
| Побачивши Тебе, затремтіли гори, ринули води; безодня подала голос свій, високо підняла руки свої; | Ќзрzтъ тS и3 поболsтъ лю1діе, расточaz в0ды шeствіz є3гw2: дадE бeздна глaсъ св0й, высотA привидBніz сво‰: |
|
11
|
11
|
| сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом летючих стріл Твоїх, перед сяйвом блискаючих списів Твоїх. | воздви1жесz с0лнце, и3 лунA стA въ чи1нэ своeмъ: во свётэ стрёлы тво‰ п0йдутъ, въ блистaніи м0лній nрyжій твои1хъ. |
|
12
|
12
|
| У гніві прямуєш Ти по землі і в обуренні подавляєш народи. | Прещeніемъ ўмaлиши зeмлю и3 ћростію низложи1ши kзhки. |
|
13
|
13
|
| Ти виступаєш для спасіння народу Твого, для спасіння помазаного Твого. Ти знищуєш главу нечестивого дому, оголюючи його від основи до верху. | И#зшeлъ є3си2 во спcніе людjй твои1хъ, спcти2 пом†занныz тво‰, вложи1лъ є3си2 во главы6 беззак0нныхъ смeрть, воздви1глъ є3си2 ќзы дaже до вhи въ конeцъ: |
|
14
|
14
|
| Ти проколюєш списами його главу вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розбити мене, у радощах, ніби думаючи поглинути бідного потаємно. | разсёклъ є3си2 во и3зступлeніи главы6 си1льныхъ, сотрzсyтсz въ нeй: развeрзутъ ўзды6 сво‰ ћкw снэдazй ни1щій тaй. |
|
15
|
15
|
| Ти з конями Твоїми проклав путь по морю, через безодню великих вод. | И# навeлъ є3си2 на м0ре к0ни тво‰, смущaющыz в0ды мнHги. |
|
16
|
16
|
| Я почув, і затремтіли нутрощі мої; при звістці про це затремтіли губи мої, біль проник у кістки мої, і коливається місце піді мною; а я повинен бути спокійним у день нещастя, коли прийде на народ мій грабіжник його. | Сохрани1хсz, и3 ўбоsсz сeрдце моE t глaса моли1твы ўстeнъ мои1хъ, и3 вни1де трeпетъ въ кHсти мо‰, и3 во мнЁ смzтeсz крёпость моS: почjю въ дeнь ск0рби моеS, да взhду въ лю1ди пришeлствіz моегw2. |
|
17
|
17
|
| Хоч би не розцвіла смоковниця і не було плоду на виноградних лозах, і маслина зрадила, і нива не дала плоду, хоч би не стало овець у загоні і рогатої худоби у стійлах, — | ЗанE см0ковь не плодопринесeтъ, и3 не бyдетъ р0да въ лозaхъ: солжeтъ дёло мaслинное, и3 полS не сотворsтъ ћди: њскудёша џвцы t пи1щи, и3 не бyдетъ волHвъ при ћслехъ. |
|
18
|
18
|
| але і тоді я буду радуватися у Господі і веселитися у Бозі за спасіння моє. | Ѓзъ же њ гDэ возрaдуюсz, возвеселю1сz њ бз7э сп7сэ моeмъ. |
|
19
|
19
|
| Господь Бог — сила моя: Він зробить ноги мої, як у оленя, і на висоти мої зведе мене! [Начальникові хору.] | ГDь бGъ м0й си1ла моS, и3 ўчини1тъ н0зэ мои2 на совершeніе, и3 на высHкаz возв0дитъ мS, є4же побэди1ти ми2 въ пёсни є3гw2. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
